Розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань.

У випадку коли платник податків не має можливості сплатити у встановлені терміни свої зобов’язання, що виникають при обов’язковому нарахуванні та погашенні податкових платежів, держава в особі контролюючих органів надає таким платникам податків можливість сплатити податкове зобов’язання пізніше, використовуючи механізм розстрочення та відстрочення. Використання даного механізму передбачає нарахування відсотків на основну суму податкового зобов’язання, розмір яких визначається з розрахунку 120 % річної облікової ставки НБУ.

За своєю сутністю режими відстрочення та розстрочення податкового зобов’язання виступають механізмом погашення узгодженого зобов’язання перед бюджетами та державними цільовими фондами платником податків і включаються до загального механізму справляння податкових платежів.

Відстрочення та розстрочення податкових зобов’язань може бути надано будь-яким платникам податків. При цьому, будь-який платник податків має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов'язаний задовольнити вимогу у разі коли підстави, надані платником податків як обґрунтування такого розстрочення, відстрочення, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення.

Органи податкової служби України мають право використовувати механізм розстрочення та відстрочення стосовно тих податкових платежів, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та погашення яких віднесено до їх компетенції відповідно до законодавства. Розстрочення та відстрочення надається практично з усіх податкових платежів. Виняток становлять податкові зобов’язання з:

- ввізного мита, акцизних зборів, податку на додану вартість при ввезенні товарів (робіт, послуг) на митну територію України;

- внесків до Пенсійного фонду України чи інших внесків у межах державного або обов'язкового соціального страхування, якщо інше не встановлено законами з цих податків, зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, розстрочення та відстрочення не надається на сплату податку на доходи фізичних осіб, оскільки його платником виступають громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, а обов’язки щодо нарахування, утримання та перерахування до бюджету покладено на підприємства (установи, організації) та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які виплачують заробітну плату та інші доходи. Використання таких способів погашення податкових зобов’язань податкоплатника надається з окремого податкового платежу.

Спеціальна норма законодавства з питань адміністрування податкових платежів трактує розстрочення податкових зобов’язань, як одну із форм надання бюджетного кредиту на основну суму податкових зобов’язань платника податків без урахування сум пені під відсотки. Розстрочення податкових зобов’язань надається на умовах податкового кредиту, за яким основна сума кредиту та нараховані на неї відсотки погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

На відміну від розстрочення податкових зобов’язань платника податків, відстрочення надається у вигляді перенесення сплати основної суми податкових зобов’язань податкоплатника, без урахування пені, під проценти на пізніший термін. Застосування режиму відстрочення надається на умовах, за якими основна сума податкових зобов’язань та нараховані на неї відсотки сплачуються рівними частками, починаючи з будь-якого податкового періоду, визначеного відповідним податковим органом або органом місцевого самоврядування, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з моменту виникнення такого податкового зобов'язання або одноразово у повному обсязі.

Підставою для відстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення податкового боргу та/або банкрутства такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Слід зазначити, що режим розстрочення та відстрочення застосовується тільки до податкового зобов’язання платника податків, що може бути узгоджено в момент звернення суб’єкта господарювання до податкового органу з заявою про надання права на розстрочення або відстрочення. У випадку коли узгоджене податкове зобов’язання платника податків трансформується в податковий борг, то механізм розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань не розповсюджується на такого суб’єкта господарювання. Податкові органи в такому випадку зобов’язані вживати інші заходи щодо забезпечення погашення несплаченого у встановлені терміни податкового зобов’язання платника податків.

Зазначені вище режими можуть застосовуватись у межах процедури відновлення платоспроможності боржника відповідно до законодавства з питань банкрутства, та здійснюються на умовах, які передбачені укладеною мировою угодою.

Для розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань платник податків звертається до підрозділу стягнення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації або за місцем обліку такого податкового зобов'язання з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких просить розстрочити (відстрочити), а також термін розстрочення (відстрочення). При цьому вказуються суми податкового зобов’язання термін сплати яких ще не настав.

До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:

- аналізу фінансового стану; - графіку погашення розстрочених (відстрочених) сум;

- розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Оскільки, розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань виступає своєрідним заохоченням для платника податків, то для отримання права на розстрочення (відстрочення) у суб’єкта господарювання повинні бути вагомі підстави. Так, суб’єкт господарювання для розстрочення має надати достатньо доказів щодо існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу, а для відстрочення податкових зобов'язань є надання ним достатніх доказів щодо дії обставин непереборної сили, що спричинили загрозу виникнення або накопичення податкового боргу та банкрутства такого платника податків.

Достатнім доказом для прийняття рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань вважається наявність економічних обґрунтувань – аналізу фінансового стану платника податків за попередній звітний період, розрахунків прогнозних доходів такого платника, які свідчать про можливість погашення податкових зобов'язань та збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення або відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом.

За результатами розгляду керівник (його заступник) органу державної податкової служби в місячний термін від дати подання заяви:

- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, яке оформляється на бланку відповідного податкового органу за встановленою формою;

- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі з викладенням причин відмови.

Відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань можуть надаватися в межах повноважень по кожному окремому випадку:

- Державна податкова адміністрація України - без обмежень суми;

- державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - на суму не більше 3 млн. гривень;

- державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва і Севастополя), в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекціях - на суму не більше 30 тис. гривень.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань у межах одного бюджетного року приймається у такому порядку:

- стосовно загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) - керівником (його заступником) податкового органу та має бути затверджено керівником податкового органу вищого рівня;

- стосовно місцевих податків і зборів - керівником (його заступником) податкового органу та має бути затверджено з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Рішення про розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) приймається Головою (заступником Голови) Державної податкової адміністрації України за узгодженням з Міністерством фінансів України, а щодо місцевих податків і зборів - керівником податкового органу (його заступником) за узгодженням з фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки чи збори.

Копії рішень про розстрочення, відстрочення, що виходять за межі бюджетного року, мають бути відіслані відповідним податковим органом Міністерству фінансів України протягом 15 днів від дня їх прийняття.

Звіт про виконання відповідного бюджету має містити розрахунок втрат його доходів від розстрочень сплати податкових зобов'язань платників податків. У разі коли розстрочення або відстрочення сплати податкових зобов'язань здійснюється на термін, що виходить за межі одного бюджетного року, у законі про Державний бюджет України або у рішенні про затвердження місцевого бюджету на наступний бюджетний рік мають бути відображені доходи, пов'язані із погашенням розстрочених чи відстрочених податкових зобов'язань.

Рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби. Якщо рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань приймається органом державної податкової служби вищого рівня, рішення виписується в трьох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу державної податкової служби за місцем реєстрації такого платника податків (за місцем обліку такого податкового зобов'язання), третій - органу державної податкової служби, який приймає рішення.

Усі рішення про розстрочення (відстрочення) реєструються підрозділом стягнення податкового боргу. Органами державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків (за місцем обліку податкового зобов'язання) здійснюється реєстрація не тільки прийнятих безпосередньо ними рішень, а й рішень органів державної податкової служби вищого рівня стосовно платників податків, які перебувають у них на обліку. Така реєстрація здійснюється в день прийняття або отримання рішення.

Після прийняття рішення орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків (або за місцем обліку його податкового зобов'язання) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) за встановленою формою.

У договорі вказуються: назва та вид платежу, коди бюджетної класифікації, сума розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання, термін розстрочення (відстрочення), терміни сплати зазначених сум, права та обов'язки платника податків і податкового органу, а також умови дії прийнятого рішення та укладеного договору. Термін дії договору починається від дати його укладення.

Основною умовою надання та дії розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань є недопущення утворення платником податків нового податкового боргу, а саме:

- обов'язкова сплата всіх поточних платежів;

- своєчасна сплата чергової частки розстроченої (відстроченої) суми та нарахованих на таку суму процентів.

Якщо договір про розстрочення (відстрочення) укладається пізніше дня прийняття відповідного рішення, то таке рішення є підставою для скасування пені та штрафних санкцій (у випадку їх нарахування по особовому рахунку платника податків), нарахованих за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, сума якого підлягає відстроченню (розстроченню), за період з початку дії розстрочки (відстрочки) до дати підписання договору. Скасування пені здійснюється в автоматичному режимі, а скасування штрафних санкцій здійснюється в установленому порядку. На розстрочені (відстрочені) суми пеня не нараховується з дати підписання договору.

Розстрочені (відстрочені) суми податкових зобов'язань та проценти, нараховані на такі суми, зараховуються на ті самі коди бюджетної класифікації України, що й платежі, за якими надано розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань.

Нарахування процентів розпочинається:

а) самостійно платником податків - від першого дня початку дії розстрочення (відстрочення) та першого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання;

б) при проведенні нарахування розстрочених (відстрочених) сум (їх частки) податковими органами згідно з графіком їх погашення - від першого дня початку дії розстрочення (відстрочення) та першого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати чергової частки розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання.

Нарахування процентів здійснюється на день фактичного погашення розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання (його частини). Нарахування процентів закінчується у день прийняття банком (органом державного казначейства), який обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату розстроченої (відстроченої) суми податкового зобов'язання. У разі часткової сплати суми розстроченого (відстроченого) податкового зобов'язання нарахування процентів зупиняється на таку сплачену суму.

Платник податків розраховує суму процентів на сплачене розстрочене (відстрочене) податкове зобов'язання (його частку) самостійно та сплачує її одночасно зі сплатою відстроченої або чергової частини розстроченої (відстроченої) суми. Надміру сплачені суми процентів можуть зараховуватись в рахунок сплати податкового зобов'язання нарахування якого буде здійснено у наступних періодах.

Як і договори укладені між суб’єктами господарювання, так і договори розстрочення або відстрочення можуть бути розірвані у випадках повного виконання всіх зобов’язань суб’єкта або за не виконання передбачених договором зобов’язань. Договір про розстрочення (відстрочення) може бути достроково розірвано у двох випадках, коли ініціатором виступає суб’єкт господарювання або податковий орган.