рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ З гігієни та екології

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ З гігієни та екології - раздел Философия, Методичні Розробки З Гігієни Та Екології...

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ

з гігієни та екології

для студентів 3 курсу медичного факультету

(спеціальність – лікувальна справа, педіатрія)

Тема №1. Гігієна як наука. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Основні закони гігієни. Методи гігієнічних досліджень.

Тема №2. Гігієнічна оцінка променистої енергії, Методика визначення інтенсивності ультрафіолетового випромінювання та його використання для профілактики захворювань і санації повітряного середовища.

Тема №3. Методика визначення гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення приміщень.

Тема №4. Методика визначення і гігієнічної оцінки температурно-вологісного режиму приміщень та напрямку і швидкості руху повітря.

Тема №5. Методика гігієнічної оцінки повітряного середовища та ефективності вентиляції приміщень. Гігієнічна оцінка комплексного впливу мікроклімату на теплообмін людини.

Тема №6. Методика гігієнічної оцінки впливу клімато-погодних умов на здоров'я людини.

Тема №7. Методика гігієнічної оцінки грунту за даними санітарного обстеження земельної ділянки та результатами лабораторного аналізу.

 

Тема №8. Санітарна очистка населених місць.

 

Тема №9. Гігієна планування та забудови населених місць. Загальна методика санітарного обстеження і описання об'єкта.

 

Тема №10. Методика санітарного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріологічного та санітарно-хімічного дослідження.

 

Тема №11. Методика гігієнічної оцінки питної води за даними санітарного обстеження систем водопостачання та результатами лабораторного аналізу проб.

 

Тема №12. Гігієнічна оцінка водопостачання. Методи покращання якості питної води.

 

Тема №13. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи молока і молочних продуктів, м'яса, риби та консервів.

 

Тема №14. Гігієнічна оцінка ступеня якості харчових продуктів. Методика санітарної експертизи борошна, хліба та зернопродуктів. Методика лабораторного контролю якості напоїв та оцінки їх фальсифікації. Гігієнічні основи використання харчових добавок у харчуванні людини.

 

Тема №15. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика розрахунку енерговитрат людини та її потреб у харчових речовинах.

 

Тема №16. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика гігієнічної оцінки харчування людини та організованих колективів.

 

Тема №17. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика оцінки харчового статусу та вітамінної забезпеченості організму людини.

 

Тема №18. Теоретичні аспекти та методика профілактики аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань. Гігієнічні основи лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.

 

Тема №19. Лікарсько-санітарний нагляд за організацією харчування в лікувальних закладах.

 

Тема №20. Методика та профілактика випадків харчових отруєнь.

Тема №21 Модуль 1. Загальні питання гігієни та екології

 

Тема №22. Гігієнічна оцінка ступеня важкості та напруженості праці.

 

Тема №23. Гігієнічна оцінка впливу шуму та вібрації на організм людини.

 

Тема №24. Гігієнічна оцінка пилу та токсичних хімічних речовин. Методика гігієнічної оцінки небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та реакції організму на їх вплив.

 

Тема №25. Основи охорони праці у медицині. Санітарне законодавство в галузі охорони праці. Служба охорони праці лікувально-профі­лактичного закладу: функції, права, організація роботи. Особливості охорони праці лікарів різних спеціальностей та основні шляхи профілактики негативного впливу виробничого середовища.

Тема №26. Медико-санітарні частини та медичні пункти промислових підприємств. Гігієнічні аспекти роботи цехового ординатора. Методика вивчення захворюваності працівників виробничих підприємств.

Тема №27. Методика розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь. Розслідування та облік нещасних випадків на виробництві. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві: порядок створення, права та обов'язки.

 

Тема №28. Методи вивчення вікових психофізіологічних особливостей організму дітей і підлітків. Оцінка функціональної готовності дітей до навчання у школі.

 

Тема №29. Гігієнічна оцінка режиму дня та навчально-виховного процесу учнів різного віку.

 

Тема №30. Методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей і підлітків. Гігієнічна оцінка дитячих меблів.

 

Тема №31. Лікарсько-санітарний нагляд за умовами виховання та навчання дітей і підлітків у школі.

 

Тема №32-33. Методи оцінки стану здоров'я та фізичного розвитку дітей і підлітків.

 

Тема №34. Методологічні та методичні основи і загальна схема вивчення впливу навколишнього середовища на здоров'я людини.

 

Тема №35. Методика вибору зон спостереження. Методи комплексної гігієнічної оцінки стану навколишнього середовища. Методика розрахунку інтегрального індексу здоров'я і оцінки кількісних показників стану здоров'я населення у зв'язку з впливом навколишнього середовища.

 

Тема №36. Гігієнічна оцінка розміщення та планування окремих структурних підрозділів лікарні за матеріалами проекту

Тема №37. Гігієнічні основи профілактики внутрішньолікарняних інфекцій. Гігієнічні основи санітарно-протиепідемічного режиму. Сучасні методи дезінфекції.

Тема №38. Гігієнічна оцінка перебування хворих та праці медичного персоналу в лікувальних закладах.

Тема №39. Гігієнічна оцінка лікарняного та побутового одягу. Методика гігієнічної оцінки засобів по догляду за ротовою порожниною.

 

Тема №40. Психогігієнічні основи оптимізації повсякденної діяльності людини.

 

Тема №41. Гігієнічні аспекти медичної біоритмології та хроногігієни. Гігієна адаптаційного процесу. Наукові основи діагностики та профілактики хронічної втоми.

 

Тема №42. Методика радіаційного контролю при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань.

 

Тема №43. Розрахункові методи оцінки радіаційної безпеки та параметрів захисту населення від зовнішнього опромінення.

 

Тема №44. Гігієнічна оцінка протирадіаційного захисту персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні радіонуклідів та інших джерел іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах.

Тема №45. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та у воєнний час. Організація та проведення розвідки вододжерел при надзвичайних ситуаціях та під час війни. Оцінка якості води польовими методами.

 

Тема №46. Основи організації та проведення санітарного нагляду за водопостачанням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та на воєнний час. Організація та проведення санітарного нагляду за очищенням, знезараженням та дезактивацією води в польових умовах при надзвичайних ситуаціях та під час війни.

Тема №47. Основи організації і проведення санітарного нагляду за харчуванням особового складу формувань на період надзвичайних ситуацій і катастроф та під час війни. Санітарно-гігієнічне забезпечення експертизи води та продовольства.

 

Тема №48. Організація і проведення медичної експертизи продовольства у польових умовах при надзвичайних ситуаціях та в умовах бойових дій за допомогою табельних засобів.

 

Тема №49. Основи організації санітарно-гігієнічних заходів на період надзвичайних ситуацій і катастроф мирного часу та у воєнний час. Гігієна польового розміщення військ, формувань та населення.

Тема №50. Модуль 2. Спеціальні питання гігієни та екології.

ТЕМА №1. Гігієна як наука. МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ ГІГІЄНИ В СИСТЕМІ МЕДИЧНИХ НАУК ТА ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

МЕТА ЗАHЯТТЯ: Ознайомитися з основними законами гігієни та методами гігієнічних досліджень, структурою санітарної служби України, гігієнічними аспектами діяльності лікаря загальної практики та родинного лікаря у ході проведення оздоровчих заходів, попереджувального та поточного санітарного нагляду.

 

ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧHОЇ ПIДГОТОВКИ:

1. Гігієна як наука. Основні закони, поняття, терміни та визначення в гігієні.

2. Методологія гігієни. Методи гігієнічних досліджень.

3. Профiлактична спрямованість державної системи охорони здоров’я. Основнi законодавчi акти i постанови з питань охорони здоров’я населення та організації санiтарної служби України.

4. Структура та завдання санiтарної служби України. Зміст поточного та попереджувального санiтарного нагляду.

5. Єдність дiй в роботi лiкувально-профiлактичних та санiтарно-епiдемiологічних закладiв країни.

6. Гiгiєнiчнi знання, що необхiднi лiкарю загальної практики та родинному лікарю у ході здiйснення своїх обов’язків у лікувальних закладах, на промислових пiдприємствах, на сiльськiй лiкарськiй дiльницi, в дитячих закладах, в родині тощо.

 

ЗАВДАHHЯ:

1. Ознайомитися з державною системою лiкувально-профiлактичного та санiтарно-епiдемiологiчного забезпечення населення України, з основними напрямками наукової працi співробітників кафедри, з порядком виконання завдань та оформлення результатiв практичних занять.

2. Занести в зошит для практичних занять наступні схеми: закони гігієни; методи гігієнічних досліджень; структура санiтарної служби України; завдання санітарно–епідеміологічної станції; змiст попереджувального та поточного санiтарного нагляду; види дiяльностi лiкаря загальної практики та родинного лікаря, у ході виконання яких потрiбні знання гiгiєни.

3. Одержати завдання по HДРС.

ЛIТЕРАТУРА:О с н о в н а:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 259-276.

2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г. Гончарук, Ю.І. Кундієв, В.Г. Бардов та ін. / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 48-87; 138-142; 507-530.

3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И. Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000 – С. 8-96; 155-161; 593-624.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров¢я, 1999 – С. 6-34.

5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної та тропічної гігієни. – К.: Здоров¢я, 1995 – С. 6-11.

6. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Р.Х. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – с. 5-11.

 

 

Додаткова:

1. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971 – С. 584.

2. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини. Навчальний посібник. – Львів: “Афіша”, 2000. – 247с.

3. Загальна гігієна. Словник-довідник. / І.І.Даценко, В.Г.Бардов, Г.П.Степаненко та ін. / За ред. І.І.Даценко. - Львів: “Афіша”, 2001. – 242 с.

 

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ПРОТОКОЛІВ ЗАНЯТЬ

 

1. При підготовці до занять студент з „Посібника до практичних занять” у протокольному зошиті записує:

Дата ________________

Протокол № ______

Тема заняття: __________________________________________________________________________________

Мета заняття: __________________________________________________________________________________

Вихідні знання та вміння: (знати ________, вміти ___________).

Розв’язання завдань (задач) для самопідготовки.

 

2. На практичному занятті:

 

На семінарському і лабораторному занятті студент записує відповіді на теоретичні питання, які розглядаються.

На лабораторному занятті, крім цього, студент повинен записати:

- методики лабораторних досліджень;

- результати цих досліджень;

- необхідні розрахунки;

- висновки і рекомендації.

 

3. При наявності на занятті приладів, номограм, графіків – замалювати їх (чи зробити ксерокопії та вклеїти в протокол).

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

В ходi заняття студенти знайомляться з основними законами гігієни як науки (схема 1), методами гігієнічних досліджень (схема 2), структурою та завданнями санітарної служби України (схема 3), видами діяльності лікаря загальної практики та родинного лікаря, у ході виконання яких потрібні знання гігієни (додаток 1).

Під час перерви викладач знайомить студентів з кафедрою, її історією, напрямками наукової діяльності, профільними науковими лабораторіями.

Далі викладач інформує студентів про порядок оформлення протоколів, а також порядок відробки пропущених занять.

На цьому ж занятті студенти отримують теми для виконання навчально-дослідницької роботи (реферативної або експериментальної). Перелік рекомендованих тем поданий у додатку 2, порядок оформлення НДРС приведений у додатку 3.

ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ

Схема 1

Перший закон гігієни

про рушійні сили порушення рівня здоров’я людей

Порушення рівня здоров’я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптаційно-компенсаційних можливостей організму), викликане фізичними, хімічними, біологічними, психогенними етіологічними чинниками, може виникнути лише у разі наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутливого до цього забруднювача) організму. В разі відсутності хоча б однієї з цих умов або рушійних сил процесу зміни рівня здоров’я під впливом чинників навколишнього середовища для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться.

Другий закон гігієни

закон негативного впливу на навколишнє середовище діяльності людей

Незалежно від своєї волі та свідомості, у зв’язку з фізіологічною, побутовою і виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя

Третій закон гігієни

закон негативного впливу на навколишнє середовище природних екстремальних явищ

Природне навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей, але й під час екстремальних природних явищ, катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо

Четвертий закон гігієни

закон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства

В процесі створення сприятливих умов проживання і трудової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного прогресу, економічних можливостей цілеспрямовано позитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і тим самим підвищуючи рівень здоров’я населення.

П’ятий закон гігієни

закон негативного впливу забрудненого (денатурованого) природного навколишнього середовища на здоров’я людини

Під час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологічними виділеннями, побутовими або техногенними забруднювачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна рівня здоров’я у бік його погіршання.

Шостий закон гігієни

закон позитивного впливу природного навколишнього середовища на здоров’я населення.

Природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров’я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню при доцільному використанні.

Схема 2

ПРОВІДНІ МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

       
   

 


Методи вивчення Методи вивчення впливу

навколишнього середовища навколишнього середовища

на здоров’я людей

       
   


Методи санітарного Інструментально- Методи Методи

обстеження з на- лабораторні експерименталь- натурного

ступним санітар- методи ного дослідження спостереження

ним описом

фізичні; експеримент з моде- комплексна оцінка

хімічні; люванням природ- стану здоров’я

фізико-хімічні; них умов; населення;

біологічні; лабораторний екс- клінічні;

санітарно- перимент на фізіологічні;

статистичні; тваринах; біохімічні;

географічні лабораторний екс- токсикологічні;

перимент на людях санітарно- медико-

статистичні; географічні

Схема 3

СТРУКТУРА САНІТАРНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Міністр охорони здоров’я України

 
 


Перший заступник міністра охорони здоров’я України

Головний державний санітарний лікар України

 
 


Директор Департаменту Державної

Санітарно-епідемічної служби

       
 
   
 


Головний лікар Центральної Головний лікар обласної

СЕС МОЗ України санітарно–епідеміологічної станції

Головний державний санітарний

лікар області

Головний лікар міської Головний лікар районної

санітарно–епідеміологічної станції санітарно–епідеміологічної станції

Головний державний санітарний(обласного підпорядкування)

лікар міста Головний державний

санітарний лікар району

(обласного підпорядкування)

Головний лікар районної

Санітарно-епідеміологічної станції

(міського підпорядкування)

Головний державний санітарний

лікар району

(міського підпорядкування)

Схема 4

ОСНОВНІ ЗАДАЧІ

САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СТАНЦІЇ

  САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ  
             
Організаційно- методична робота Санітарно-гігієнічна діяльність Протиепідемічна діяльність Санітарно- просвітницька робота
Попереджувальний санітарний нагляд Поточний санітарний нагляд
           
  контроль за будівництвом; охороною атмосферного повітря охорона водоймищ; охорона грунту; контроль за розробкою нормативної документації на нові види виробів матеріалів и т.д.; виготовлення бактеріальних препаратів   контроль за дотриманням санітарних норм и правил; вивчення санітарного стану населення; вивчення санітарного стану району; контроль за санітарно-протиепідемічною діяльністю лікувально- профілактичних закладів; робота з санітарним активом

Додаток 1

1. Діагностика, установлення етіології та вивчення патогенезу професійних, інфекційних, аліментарних та інших захворювань. 2. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничих травм… 3. Здійснення професійної орієнтації та лікарської трудової експертизи.

Додаток 2

1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ГІГІЄНИ 1.1. Здоров’я людини та фактори, що його формують. 1.2. Розвиток гігієнічної науки: основні етапи, періоди, відкриття. Вплив соціально–економічних умов та чинників…

АЛГОРИТМ ВИКОНАННЯ НДРС

2. Заведіть робочий зошит і в подальшому вносьте в нього всі записи до теми. 3. Проведіть первинний бібліографічний пошук інформації до теми, випишіть дані про 15-20 джерел, познайомтесь з 3-5 із них, у тому числі з узагальнюючими (в керівництвах, енциклопедіях,…

Задача 1

У дитячому санаторії організовано проводиться приймання дітьми сонячних ванн. Щоб отримати максимальну загальнозміцнюючу дію ультрафіолетової радіації лікарю необхідно визначити у школярів біодозу.

Біодозиметр був закріплений в області нижньої третини живота. Тривалість опромінення шкіри в першому віконці – 2 хв, в другому – 3 хв, в третьому – 4 хв, в четвертому – 5 хв, в п’ятому – 6 хв, в шостому – 7 хв. Через 6 годин після опромінення сестра виявила на шкірі дві червоні смуги.

1. Визначіть біодозу (в хв), а також максимальну, фізіологічну та профілактичну дози (в сек ).

2. Перерахуйте зрушення в стані здоров'я та захворювання дітей характерні для переопромінення їх ультрафіолетовою радіацією.

 

Задача 2

Робітник склодувної майстерні скаржиться на головний біль, роздратованість, послаблення зору – він бачить оточуючі предмети ніби крізь сітку.

Об’єктивно : гіперемія склери, потовщення рогівки. Гострота зору обох очей – 0,7, зниження прозорості кришталика. Індивідуальними захисними засобами не користується.

1. Поставте діагноз захворювання, вкажіть оздоровчі та профілактичні заходи, необхідні в даному випадку.

2. Дайте гігієнічну характеристику етіологічного фактора.

 

Задача 3

Медична сестра працює в фізіотерапевтичному кабінеті, обслуговує електроапаратуру, яка випромінює радіацію всіх ділянок електромагнітного спектра. Засобами захисту сестра не користується. Скаржиться на біль та відчуття “піску” в очах, неможливість дивитись на яскраве світло. Об’єктивно спостерігається гіперимія та набряк кон’юнктиви очей.

1. Поставте діагноз захворювання, вкажіть який фактор викликав дане захворювання. Дайте відповідні гігієнічні рекомендації.

2. Перерахуйте ділянки спектра електромагнітного випромінювання.

 

Задача 4

При посіві повітря операційної аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова на чашці Петрі з м’ясо-пептонним агаром, через добу експозиції в термостаті проросло 98 колоній мікробних тіл. Після санації повітря, яку здійснювали чотирма лампами БУВ–30 впродовж 6 годин, зробили повторний посів. Умови посіву в обох випадках тотожні – швидкість посіву 10 л/хв протягом 5 хвилин. При повторному посіві виросло 6 колоній.

1. Дайте оцінку чистоті повітря операційної до і після санації.

2. Оцініть ефективність санації за походженням ступеня і коефіцієнта ефективності.

 

Задача 5

Для санації повітря в шкільному класі (площа 50 м2, висота 3,5 м), в період епідемії грипу використовували опромінювач лампи БУВ–30, який працював впродовж години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву 20 л/хв, час – 5 хв).

1. Дати гігієнічну оцінку ефективності санації, якщо до опромінення виросло 86 колоній, а після – 64.

 

Задача 6

Для санації повітря в лікарняній палаті (площа 28 м2, висота 3 м) використовували опромінювач з лампою БУВ-30 протягом години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву 10 л/хв, час – 5 хв).

Дати гігієнічну характеристику проведеній санації, якщо до опромінення виросло 78 колоній, а після – 13.

 

Задача 7

Еритемна доза у дітей дитячого садка на стандартній відстані 0,5 м від маячного опромінювача з 10 лампами ЛЕ-30 виникла в середньому за 1 хвилину.

Розрахуйте профілактичну дозу на відстані 2,5 м – найближчої відстані, на якій навколо опромінювача можна розмістити групу дітей у 25 осіб.

 

Задача8

Як лікар медико-санітарної частини шахти, розрахуйте для чергової медичної сестри фотарію термін профілактичного УФ опромінення шахтарів. Фотарій обладнано двохсторонніми рядами еритемних ламп ЛЕ-30, встановлених на відстані 1,5 м від шеренги розміщення шахтарів. Еритемна доза, визначена у кількох шахтарів на відстані 0,5 м від одного з рядів ламп, склала 1,5 хв.

 

Задача 9

На якій відстані від маячного опромінювача з прямою ртутно-кварцовою лампою (ПРК) слід розмістити для профілактичного опромінення групу хворих кардіологічного відділення, якщо еритемна доза на стандартній відстані 0,5 м у більшості з них склала 0,5 хв.

 

Задача 10

Розрахуйте тривалість санації повітря операційної однією лампою ЛБ-30, якщо до пробної санації з повітря апаратом Кротова висіяно 8 000 мікроорганізмів/м2, а після санації – 3 800 мікроорганізмів/м2.

 

 

ТЕМА №3. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПРИРОДНОГО ТА ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ ПРИМІЩЕНЬ

 

МЕТА ЗАHЯТТЯ:

Оволодіти методикою гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення у приміщенні та навчитися розробляти гігієнічні рекомендації щодо його покращання.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Фізичні основи освітлення.

2. Зорові функції та їх залежність від освітлення.

3. Гігієнічні вимоги до освітлення житлових та виробничих приміщень, лікарень, шкіл.

4. Методи гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення.

5. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що виникають внаслідок впливу недостатньої та надлишкової освітленості.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Оволодіти методикою визначення освітленості робочого місця за допомогою люксметра.

2. Дати гігієнічну оцінку природному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового, геометричного та світлотехнічного методів.

3. Дати гігієнічну оцінку штучному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового , розрахункового та світлотехнічного методів.

4. Розв’язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 51-71.

2. І.І. Даценко, Р.Д. Габович. Профілактична медицина. ― К.: Здоров’я, 2004. – С. 278–281 .

3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 197–207.

4. Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, С.С.Познанский. Гигиена – К.: Вища школа, 1983. – С.129–134.

5. Общая гигиена // Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. – М.: Медицина, 1985.– С. 271–276.

6. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 298–301.

7. В.А.Покровский Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С. 191–194.

8. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 278–293.

9. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 3–5.

10. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко – К.; 1994. – ч. 1. – С. 26–29.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з будовою люксметра та методикою роботи з ним, проводять дослідження стану природного та штучного освітлення у навчальній лабораторії.

 

Гігієнічна оцінка природного освітлення

Гігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та світлотехнічного методів.

Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня
його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затiнюють, характеру і кольору пофарбування стiн, стелi та меблiв.

Геометричний метод заснований на визначенні величин свiтлового коефiцiєнта, коефiцiєнта заглиблення, проекцiї небосхилу, кутів падіння та отвору.

Свiтловий коефiцiєнт – це вiдношення площі поверхнi всiх вiкон, що засклена, до площi пiдлоги. Для навчальних примiщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лiкарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових примiщень – 1:6 –1:8.

Коефiцiєнт заглиблення – це вiдношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.

Проекцiя небосхилу – частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.

Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, кута отвору – перевищувати 5°.

Визначення кута падіння a (кут АВС на найбільш віддаленому від вікон робочому місці, утвореного горизонтальною лінією чи площиною АВ від робочого місця до нижнього краю вікна (підвіконня) та лінією (площиною) від робочого місця до верхнього краю вікна АС) (див. мал.).

 

Мал. Схема визначення кута падіння та кута отвору

У зв’язку з тим, що цей кут утворює з лінією засклення вікна прямокутний трикутник, то його визначають за тангенсом – відношенням висоти вікна ВС над рівнем робочого місця (протилежний катет) до відстані від вікна до робочого місця АВ (прилеглий катет). За значенням тангенсу в таблиці 3 знаходять кут падіння a.

tg a = ВС/АВ

Визначення кута отвору g (кута САD, під яким з робочої точки видно ділянку неба). Цей кут визначають як різницю між кутом падіння a та кутом затінення b-кутом DАВ на робочому ж місці між горизонталлю та площиною від робочого місця до вершини затінюючого об’єкта – будівлі, дерев, гір (див. мал.) .

Для визначення кута затінення знаходять на вікні точку перетину лінії (чи площини) від робочого місця до вершини затінюючого об’єкту Д, ділять величину катета ВД на АВ (тангенс кута затінення), а в таблиці знаходять кут затінення b.

tg b = ВД/АВ

кут отвору – g =Ða - Ðb

Таблиця 1

Таблиця натуральних тригонометричних величин

Свiтлотехнiчний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефiцiєнта природної освiтленості. Коефіцієнт природної освітленості – це процентне вiдношення освiтленостi… Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потiм за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної…

Задача 4

Навчальна лабораторія розмірами 9 х 7 м, має 3 вікна прямокутної форми, розміри яких становлять 2,5 х 1,7 м. Площа віконних рам складає 20% від площі вікон, висота верхнього краю вікна над підлогою – 3,3 м. Проекція небосхилу дорівнює 40 см. Освітленість у приміщенні становить 170 лк, на вулиці – 4200 лк.

Дайте гігієнічну оцінку природному освітленню в навчальній лабораторії.

 

Задача 5

Проведено обстеження штучного освітлення у середній загальноосвітній школі, де є десять класів з різними типами ламп. У п’яти класах використовуються люмінісцентні лампи, в інших – лампи розжарювання. Розміри класів: висота – 3,2 м, глибина – 6,0 м, довжина – 9,0. Кількість світильників – 6, потужність кожного становить – 40 Вт. Лампи обладнані освітлювальною арматурою розсіяного світла. Дайте гігієнічну оцінку штучному освітленню класів. Назвіть можливі захворювання при недостатньому освітленні.

Приведіть класифікацію освітлювальної арматури.

Задача 6

В ході вивчення працездатності учнів 5-б класу, лікар встановив наявність явищ передчасної втоми. Під час гігієнічної оцінки умов навчання встановлено: в класі з розмірами 8 х 8 х 3 м для штучного освітлення використовуються 5 ламп розжарювання, розташованих на стелі, 2 з яких не функціонують. Потужність кожної лампи – 40 вт. Освітлювальна арматура типу СК–300. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо стану штучного освітлення класу. Перерахуйте можливі зміни в організмі та захворювання при недостатньому штучному освітленні.

Задача 7

Дайте гігієнічну оцінку штучному освітленню навчальної лабораторії площею 64 м2, в якій використовуються лампи денного освітлення потужністю по 20 вт кожна, що розташовані на стелі у 6 світлоточках по 2 лампи.

Задача 8

Маніпуляційна кардіологічного відділення площею 20 м2 освітлюється шістьма світильниками прямого світла, потужність кожного з яких складає 40 Вт. Дайте гігієнічну оцінку освітленості маніпуляційної.

ТЕМА №4. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ І ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ТЕМПЕРАТУРНО-ВОЛОГІСНОГО РЕЖИМУ ПРИМІЩЕНЬ ТА НАПРЯМКУ І ШВИДКОСТІ РУХУ ПОВІТРЯ

МЕТА ЗАНЯТТЯ.

2. Засвоїти методику визначення та гігієнічної оцінки швидкості та напрямку руху повітря у навчальній лабораторії, приміщеннях житлового,…   ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ.

Норми температури для житлових, громадських

Примітка: * Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з постійним… ** Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з перебуванням людей в вуличному одязі допустима температура…

ШВИДКОСТI РУХУ ПОВIТРЯ

Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши… А = , де: N1 – показання шкали приладу до вимірювання;

А а

 

де: H – шукома величина охолоджуючої здатностi повiтря ( мкал/с);

t1 i t2 – вихідна i кiнцева температури (°С);

Ф – фактор приладу (позначений на тильному боці кожного кататермометра) постійна величина, яка вказує на кількість тепла, що витрачається з 1 см2 резервуару кататермометра за час опускання стовбчика спирту з 38 до 35° С;

а – число секунд, впродовж якого стовбчик спирту опускається з 38°С до 35°С.

Наприклад: якщо Ф дорівнює 140, час опускання стовбчика спирту з 38°С до 35°С становить 56,7 сек.

140 (38–35)

Н = –––––– = 7,4 мкал/с.

56,7

 

Примiтка: якщо фактор кататермометра позначається буквою F, то температурна рiзниця не враховується.

Визначивши величину охолоджуючої здатності та температуру повітря можна знайти значення швидкості руху повітря в кімнаті за допомогою емпіричних формул або використання спеціальної таблиці.

Для визначення швидкості руху повітря, яке менше ніж 1м/с, застосовують формулу (2):

 

Н

– – 0,20

Q

V = ( –––––– ) 2 (2)

0,40

 

 

де V – швидкість руху повітря (м/с);

Н – охолоджуюча здатність повітря (мкал/с);

Q – різниця між середньою температурою тіла та температурою оточуючого повітря (°С).

У випадку використання спеціальної таблиці спочатку розраховують різницю між середньою температурою тіла та температурою оточуючого повітря (Q), та

Н

відношення між охолоджуючою здатністю повітря та цією величиною (–).

Q

Потім за таблицею 1 з урахуванням поправок на температуру визначають швидкість руху повітря (V).

Наприклад: Н = 7,4 мкал/с, температура повітря 20°С.

 

Q = 36,5–20,0 = 16,5°С

 

Н 7,4

– = –– = 0,45.

Q 16,5

 

В таблиці 1 знаходимо, що величині 0,45 при температурі повітря 20°С відповідає швидкість руху повітря 0,429 м/с.

 

МЕТОДИКА ПОБУДОВИ “РОЗИ ВІТРІВ”

Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн., Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд-Зх., Пд-Сх.).

Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”.

 
 

 

 


Мал. Роза вітрів

“Роза вітрів” – графічне зображення повторюваності вітрів у конкретному населеному пункті за визначений період і має широке застосування в гігієнічній науці з метою раціонального планування взаєморозташування різних об’єктів під час здійснення запобіжного санітарного нагляду.

Для її побудови спочатку проводять взаємоперпендикулярні лінії з позначенням 4 основних (Пн, Пд, С, З) та 4 проміжних (ПнС, ПнЗ, ПдС, ПдЗ) румбів. На графіку румбів відкладають частоту вітрів кожного напрямку, яка виражена у відсотках по відношенню до загальної кількості днів періоду спостереження. Отримані позначки з’єднують ламаною лінією.

Штиль позначають в центрі графіка колом, радіус якого відповідає частоті штилю.

Поряд з побудованою “розою вітрів” розміщують стрілку, гострий кінець якої вказує напрямок вітру, що переважає за період спостереження. Потім на план–схемі населеного пункту довільної конфігурації розміщують об’єкти, що згадуються у ситуаційних задачах, визначають, чи правильно вони розташовані по відношенню до джерела забруднення навколишнього середовища, обгрунтовують гігієнічний висновок.

“Розу вітрів” використовують в метеорології, аеро- і гідронавігації, а також у гігієні. В останньому випадку – для раціонального планування, взаєморозміщення об’єктів при запобіжному санітарному нагляді за будівництвом населених місць, промислових підприємств, оздоровчих об’єктів, зон відпочинку.

Напрямок руху атмосферного повітря визначається за допомогою вимпела, (на кораблях), флюгерів різної побудови та тканинного конусу (на аеродромах).

В приміщеннях, де рух повітря надто слабкий, напрямок руху повітря можна досліджувати за допомогою фумігатора (диму, синтезованого тим або іншим засобами) або відхиленням полум’я свічки.

 

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Хворі скаржаться на сирість в приміщенні палати та дискомфортне самопочуття. При проведенні дослідження фізичних властивостей повітря отримані наступні дані: середня температура +20°С, швидкість руху повітря – 0,04 м/с, атмосферний тиск – 750 мм.р.ст., температура сухого термометра 21,5°С, вологого – 20°С.

Визначте відносну вологість повітря в палатах та дайте гігієнічну оцінку мікроклімату.

Задача 2

За дорученням лікаря медична сестра зробила вимірювання відповідних мікрокліматичних показників у лікарняній палаті. Результати досліджень показали: середня температура становить – 16°С, відносна повітря – 80%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату у груповій кімнаті.

Задача 3

Під час вивчення умов перебування дітей у групових кімнатах дитячого садка встановлено: середня температура повітря 25°С. відносна вологість повітря – 75%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату у груповій кімнаті.

Задача 4

Визначте абсолютну вологість повітря в приміщення шкільного класу, якщо температура становить 20°С, а сухого – 22°С, атмосферний тиск – 760 мм.рт.ст.

Розрахуйте величину абсолютної, максимальної та відносної вологості повітря та дайте гігієнічну оцінку.

Задача 5

Накресліть “розу вітрів” для населеного пункту та запропонуйте найбільш оптимальне розміщення коксо-хімічного комбінату по відношенню до населеного пункту.

Повторюваність вітрів: Пн – 11%, ПнС – 7%, ПнЗ – 8%, С – 24%, З – 4%, ПдС – 18%, Пд – 9%, ПдЗ – 5%, штиль – 10%.

 

Задача 6

Визначте швидкість руху повітря у цеху, якщо фактор кульового кататермометра (F) дорівнює 620, час падіння стовпчика спирту з 38°С до 35°С – 75 с, температура повітря 23°С.

 

Задача 7

Під час вивчення мікрокліматичних умов лікарняної палати встановлено: площа 6 м2, середня температура повітря 16°С, на висоті 1,5 м – 20°С, на висоті 0,2 м – 14°С, біля внутрішньої стіни – 19°С, біля зовнішньої – 13°С. Добові коливання температури знаходяться в межах 21-16°С, відносна вологість – 72%, швидкість руху повітря – 0,3 м/с.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату лікарняної палати та вкажіть можливі зрушення у стані здоров’я пацієнтів.

 

Задача 8

Накресліть «розу вітрів» та визначте у якому напрямку по відношенню до теплової електростанції слід вибрати ділянку для будівництва стоматологічної поліклініки, якщо «роза вітрів» характеризується такими даними: Пн – 27%, ПнС – 20%, С – 12%, ПдС – 5%, Пд. –6%, ПдЗ – 8%, З – 8%, ПнЗ – 7%, штиль – 7%.

 

Таблиця 5

Швидкість руху повітря за його охолоджуючою здатністю

H/Q Температура повітря
10° 12,5° 15° 17,5° 20° 22,5° 25° 26°
0,27 0,28 0,29 0,30 – – 0,041 0,051 – – 0,050 0,060 – – 0,051 0,065 – 0,049 0,060 0,073 0,041 0,051 0,067 0,082 0,047 0,061 0,076 0,091 0,051 0,070 0,085 0,101 0,059 0,070 0,089 0,104
0,31 0,32 0,33 0,34 0,35 0,061 0,076 0,091 0,107 0,127 0,070 0,085 0,101 0,115 0,136 0,079 0,094 0,110 0,129 0,145 0,088 0,104 0,119 0,139 0,154 0,098 0,113 0,128 0,148 0,167 0,107 0,124 0,140 0,160 0,180 0,116 0,136 0,153 0,174 0,196 0,119 0,140 0,159 0,179 0,203
0,36 0,37 0,38 0,39 0,40 0,142 0,163 0,183 0,203 0,229 0,151 0,172 0,197 0,222 0,202 0,165 0,185 0,210 0,232 0,256 0,179 0,198 0,222 0,244 0,269 0,192 0,212 0,239 0,257 0,287 0,206 0,226 0,249 0,274 0,305 0,220 0,240 0,266 0,293 0,323 0,225 0,245 0,273 0,301 0,330
0,41 0,42 0,43 0,44 0,45 0,254 0,280 0,320 0,340 0,366 0,267 0,293 0,324 0,354 0,398 0,282 0,311 0,342 0,368 0,398 0,299 0,325 0,356 0,385 0,412 0,314 0,343 0,373 0,401 0,429 0,330 0,361 0,392 0,417 0,449 0,349 0,379 0,410 0,445 0,471 0,364 0,386 0,417 0,449 0,473
0,46 0,47 0,48 0,49 0,50 0,396 0,427 0,468 0,503 0,539 0,415 0,445 0,481 0,516 0,557 0,429 0,464 0,499 0,535 0,571 0,446 0,482 0,513 0,566 0,589 0,465 0,500 0,531 0,571 0,604 0,483 0,518 0,551 0,590 0,622 0,501 0,537 0,572 0,608 0,640 0,508 0,544 0,579 0,615 0,651
0,51 0,52 0,53 0,54 0,55 0,574 0,615 0,656 0,696 0,737 0,593 0,633 0,674 0,715 0,755 0,607 0,644 0,688 0,729 0,770 0,628 0,665 0,705 0,746 0,790 0,648 0,683 0,724 0,764 0,807 0,666 0,701 0,742 0,783 0,807 0,684 0,720 0,760 0,801 0,844 0,691 0,727 0,768 0,808 0,851
0,56 0,57 0,58 0,59 0,60 0,788 0,834 0,879 0,930 0,981 0,801 0,832 0,898 0,943 0,994 0,815 0,867 0,912 0,957 1,008 0,833 0,882 0,929 0,971 1,022 0,851 0,898 0,911 0,985 0,033 0,867 0,915 0,599 1,001 1,014 0,884 0,933 0,972 1,018 1,056 0,894 0,940 0,977 1,023 1,060

 

ТЕМА №5. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕНТИЛЯЦІЇ ПРИМІЩЕНЬ. ГІГІЄНІЧНа ОЦІНКа КОМПЛЕКСНОГО ВПЛИВУ МІКРОКЛІМАТУ НА ТЕПЛООБМІН ЛЮДИНИ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методиками визначення ефективності природної та штучної вентиляції приміщень.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Хімічний склад атмосферного повітря та повітря що видихається.

2. Провідні критерії та показники забруднення атмосферного повітря (фізичні, хімічні, бактеріологічні).

3. Основні джерела забруднення повітря житлових і виробничих приміщень. Окиcлюваність та вміст вуглекислоти як чутливі показники забруднення повітря житлових приміщень.

4. Гігієнічне значення вентиляції приміщень. Види вентиляції житлових та виробничих приміщень. Класифікація вентиляційних пристроїв.

6. Показники ефективності вентиляції. Необхідний і фактичний об'єм вентиляції та кратність об'єму повітря, методи їх визначення.

7. Кондиціювання повітря. Будова та основні принципи роботи кондиціонерів.

8. Поняття про мікроклімат і фактори, що його характеризують.

9. Розрахунок та комплексна гігієнічна оцінка теплового балансу організму: розрахунок теплопродукції та тепловіддачі (випромінюванням, конвекцією, випаровуванням, сумарних) в залежності від мікроклімату.

ЗАВДАННЯ:

1. Визначити ефективність провітрювання навчальних приміщень за вмістом у повітрі вуглекислоти.

2. Оцінити ефективність штучної вентиляції за кратністю обміну повітря (за даними ситуаційної задачі).

3. Ознайомитися з приладами для визначення температури шкіри і тіла.

4. Визначити температуру тіла, температуру шкіри та інтенсивність потовиділення.

5. Оцінити тепловий баланс людини шляхом розрахунку тепловитрат.

6. Оцінити вплив мікроклімату приміщення на організм людини за допомогою методів визначення еквівалентно-ефективних та результуючих температур.

7. Розв'язати ситуацiйнi задачі за темою практичного заняття.

 

ЛIТЕРАТУРА:

1. Общая гигиена (пропедевтика гигиены): // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундив, В.Г.Бардов и др. 2-е узд. Перераб. И доп. – К.: Вища школа, 1999. – С. 140-142, 217-237.

2. Гігієна та екологія. Підручник. / за ред.. В.Г. Бардова. – Вінниця : Нова книга, 2006. – 94-105, 131-137.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – 2-ге вид.: К.: Здоров’я, 2004. – С. 79-97; 120-123; 272-276; 466-476.

4. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов, 1991. – С. 11-31.

5. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 73-77, 267–273.

6. Руководство к практическим занятиям по комунальной гигиене / Под ред.. Е.И.Гончарука. – М.: Медицина, 1990. – С. 318-327.

7. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 6–7.

 

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТIЙHОЇ РОБОТИ

 

В ході практичного заняття після перевірки вихідного рівня знань студентам з метою визначення ефективності природної вентиляції пропонується визначити вміст СО2 у 2–3 точках навчальної кімнати за методикою, що указана нижче. Під час перерви необхідно здійснити наскрізне провітрювання приміщення і знов визначити вміст СО2 в тих самих точках. Ефективність штучної вентиляції визначається за даними ситуаційної задачі.

Для оцінки комплексного впливу мікроклімату реєструють реакції організму піддослідних студентів-волонтерів (температура тіла, шкіри та ступінь потовиділення) у відповідь на вплив мікрокліматичних параметрів, визначають еквівалентнео-ефективні і результуючі температури за помограмами, розв’язують ситуаційні задачі. За виконаною роботою студенти роблять гігієнічний висновок, дають пропозицію щодо покращання гігієнічної ситуації.

 

ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТI ПОВIТРЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТI ВЕНТИЛЯЦIЇ

Визначення ефективностi природної вентиляцiї за вмістом вуглекислоти

Метод заснований на зіставленнi кiлькостi балончикiв атмосферного повiтря i повiтря примiщення, що були витрачені на знебарвлення 10 мл лужного розчину (600 мл води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначі Петрі.

Підрахунок кількості балончиків, що були витрачені на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провiтрювання примiщення, пiсля провiтрювання та безпосередньо в атмосферному повiтрi.

Вміст вуглекислоти (СО2) у повітрі розраховується за формулою (1):

А · 0,04

Вміст СО2 (%) = ––––– ; (1)

В

 

де А – кiлькiсть балончикiв атмосферного повiтря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

В – кiлькiсть балончикiв повiтря в примiщеннi, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;

0,04– вміст вуглекислоти в атмосферному повiтрi (%).

 

Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально-профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07–0,08%, допустимою – 0,1%.

Приклад розрахунку. Hа знебарвлення 10 мл лужного розчину було витрачено 50 балончикiв атмосферного повiтря, i вiдповiдно на знебарвлення 1 мл лужного розчину до i пiсля провiтрювання в навчальнiй кiмнатi – 10 та 20 балончиків.

 

Кiлькiсть вуглекислоти у повiтрі примiщення становить:

 

50 · 0,04

а) до провітрювання ––––– = 0,2 %

50 · 0,04

б) пiсля провiтрювання –––– = 0,1 %.

 

 

Визначення ефективності штучної вентиляції за кратністю обміну повітря

Кратнiсть обмiну повітря як показник ефективності штучної вентиляції визначається за формулою (2):

 

V в.п. v · S · n · t

КОП = –——–– = –——–––– ; (2)

V V

 

де КОП – кратність обміну повітря;

V в.п. – об’єм вентиляцiйного повітря (м3);

V – об’єм примiщення (м3);

S – площа вентиляцiйного отвору (м2);

v – швидкiсть руху повiтря (м/с);

n – кількість вентиляційних отворів;

t – час (3600 с).

Кратнiсть обміну повiтря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2–3 разів на годину.

Приклад визначення ефективності вентиляції з кратністю обміну повітря

 

Довжина примiщення – 22,4 м, ширина – 6 м, висота – 3,5 м. Є один вентиляцiйний отвiр круглої форми, дiаметр якого становить 40 см, швидкiсть руху повiтря складає 5 м/с, необхідна кратнiсть обмiну повiтря – 5.

Спочатку визначають площу вентиляцiйного отвору за формулою (3):

 

S = pr2 , (3)

 

де p = 3,14;

r – радiус вентиляцiйного отвору (м).

 

S = 3,14 × (0,2) 2 = 0,13 м2.

 

Потiм визначають об'єм вентиляцiйного повiтря за формулою (4):

 

Vв.п. = S × V × t 4)

 

де Vв.п. – об,єм вентиляційного повітря (м3);

V – швидкість руху повітря (м/с);

t – час (3600 с)

 

Отже, визначивши об'єм вентиляцiйного повiтря (А) та знаючи об'єм примiщення (V), вираховують кратнiсть обмiну повiтря (КОП) за формулою (5):

 

V в.п. 2340

КОП = ———–– = ——–– = 5. (5)

V 470

 

Пiсля цього фактичну величину КОП порівнюють з необхідною, тобто тiєю, що повинна бути i обгрунтовують висновок щодо ефективності вентиляцiї.

 

Якщо вентиляцiя є не ефективною, у гігієничному висновку слід вказати найбiльш доцiльні способи пiдвищення ефективностi роботи вентиляцiйних пристроїв (збiльшення швидкостi руху повiтря, кiлькостi або площi вентиляцiйних отворiв, тощо).

Деякі нормативи чистоти повітря закритих приміщень; ефективності природної та штучної вентиляції приведені в таблиці 1 та 2.

Таблиця 1

Показники чистоти повітря закритих приміщень

Якість повітря Кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря Концентрація СО2 (%)
Літній режим Зимовий режим
Разом мікро організмів Зеленіючих і гемолітичних стрептококів Разом мікро організмів Зеленіючих і гемолітичних стрептококів
Чисте До 160 До 16 До 4500 До 36 До 0,1
Забруднене Понад Понад Понад Понад Понад 0,15

Таблиця 2

Нормативи кратності обміну повітря в приміщеннях різного призначення

Приміщення Кратність обміну повітря, год
витяжка приток
БНіП 2.08.02-89 – лікарняні приміщення
Палата дорослих 80 м3 на 1 ліжко  
Передпологова, перев’язувальна 1,5 рази/год 2 рази/год
Пологова, операційна, передопераційна 8 разів/год  
Післяпологова палата 80 м3 на 1 ліжко  
Палата для дітей 80 м3 на 1 ліжко  
Бокс, напівбокс 2,5 рази/год в коридор 2,5 рази/год
Кабінет лікаря 1 раз/год 1 раз/год
СНіп 2.08.01-89 – житлові приміщення
Житлова кімната   3 м3/год на 1 м2 площі
Кухня газифікована   90 м3 /год
Туалет, ванна кімната   25 м3/год
ДБН В. 2.2-3-97 – Будинки і споруди навчальних закладів
Клас, кабінет 16 м3 на 1 людину 1 раз/год
Майстерня 20 м3 на 1 людину 1 раз/год
Спортзала 80 м3 на 1 людину 1 раз/год
Учительська   1,5 раз/год

 

Крім того слід зазначити, що мiнiмальний об'єм вентиляцiї на одного чоловiка у лiкарняних палатах та навчальних примiщеннях повинен складати 30 м3/год, у кiнотеатрах –20 м3/год.

 

Додаток 1.

 

Методика клініко-фізіологічного дослідження впливу мікроклімату на організм та самопочуття людини

 

Студенти академічної групи поділяються на 2 бригади: одна бригада вивчає стан мікроклімату в комфортних умовах учбової лабораторії (контрольна група), друга – в умовах дискомфортного мікроклімату (камеральні умови).

Дискомфортний мікроклімат створюється штучно: переохолоджуючий мікроклімат створюється в одному з приміщень кафедри звичайним шляхом (відкриваються двері, вікна, створюються протяги); перегріваючий мікроклімат створюється в спеціальному боксі (додатково встановлюють опалювальні прилади, підвищують вологість повітря шляхом випаровування води з відкритих поверхонь різних ємностей).

Напруження процесів терморегуляції вивчають у контрольної і піддослідної групи двічі: у стані спокою, через 10-15 хвилин адаптації студентів до даних мікрокліматичних умов, і відразу ж після виконання дозованої роботи (15-20 присідань або 10-15 відтискувань на руках від підлоги тощо).

Оцінка напруження процесів терморегуляції здійснюється за такими клініко-фізіологічними показниками:

1. Температура шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С;

2. Різниця температур шкіри чола, тилу кисті, грудини, тилу стопи у °С;

3. Частота дихання за 1 хв.;

4. Частота серцевих скорочень (пульс) за 1 хв.;

5. Артеріальний тиск у мм рт.ст.;

6. Проба на тривалість довільної затримки дихання на глибині вдиху у секундах;

7. Наявність та інтенсивність потовиділення шкіри чола (описово або за методом Міщука – йодкрохмальна проба, визначенням електропровідності шкіри) в умовних одиницях.

Крім того, студенти контрольної і піддослідної групи фіксують суб’єктивні показники теплового стану за шкалою: “холодно”, “прохолодно”, “комфортно” або “нормально”, “ тепло”, “жарко”, “дуже жарко”.

Результати досліджень параметрів мікроклімату і показників стану організму заносять у таблиці 2 і 3.

На цій же першій половині заняття студенти переходять до засвоєння інших методів комплексної оцінки впливу мікроклімату на теплообмін організму.

Зокрема, ними повинен бути засвоєний один із так званих методів фізичного моделювання (кататермометрія, фрігометрія).

Отримавши дані про охолоджуючу здатність навколишнього середовища (комфортного мікроклімату однієї з учбових лабораторій та дискомфортного мікроклімату, що штучно створюється в одному з приміщень чи боксі кафедри) студенти дають оцінку мікрокліматичним умовам методом кататермометрії. При цьому вони користуються нормативами, наведеними в таблиці 3.

 

Таблиця 3.

 

Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм

Показники Методи
Кататермометрії Еквівалентно-ефективної температури (ЕЕТ) Результуючої температури (РТ)
Чинники, які враховуються даним методом. Температура повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура. Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря. Температура повітря, вологість повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.
Показники, що використовуються для оцінки реакції організму. Охолоджуюча здатність середовища (охолодження резервуару кататермометра – Н). Теплове відчуття людини. Теплове відчуття людини.
Одиниці вимірювання мкал/см2 Умовні одиниці (град. ЕЕТ). Умовні одиниці (град. РТ).
Зона теплового комфорту при роботі різної важкості: - легка; - середньої важкості; - важка.     5,5 – 7,0 8,4 – 10,0 15,4 – 18,4     17,2 – 21,7 16,2 – 20,7 14,7 – 19,2     16 – 18 13 – 16 10 – 13
Недоліки методу: 1. Охолодження приладу прирівнюється до реакції людини. 2. Не враховується вплив вологості повітря. Не враховуються втрати тепла випромінюванням. Не враховуються індивідуальні особливості стану організму (здоровий, хворий та інше).

 

Перша половина заняття завершується тим, що на підставі даних вимірювання мікрокліматичних умов, показників клініко-фізіологічних досліджень процесів терморегуляції, суб’єктивного почуття і охолоджуючих властивостей середовища, отриманих за допомогою кататермометра, студенти роблять висновки про мікрокліматичні умови закритих приміщень та їх вплив на тепловий стан організму.

Для зручності результати вимірювання параметрів мікроклімату та його впливу на теплообмін заносять у таблиці 4, 5.

 

Таблиця 4.

Параметри мікроклімату в закритих приміщеннях

Приміщення (в дужках вказати різновид мікроклімату) Показники стану мікроклімату Охолоджуюча здатність середовища за кататермометром, мкал/с.см2
температура повітря, °С відносна вологість, % швидкість руху повітря, м/с середня радіаційна температура, °С
І ( )          
ІІ ( )          

 

Таблиця 5.

Клінічно-фізіологічні показники стану організму і суб’єктивного відчуття осіб,

що знаходились в різних приміщеннях.

Прізвище, ім’я та по-батькові особи Результати спостереження
Кількість дихальних актів за хв. Пульс, ударів за хв. Артеріальний тиск, мм рт. ст. Температура тіла, °С Температура шкіри чола, тилу кисті, °С Різниця температур t1 – t2 t1 – шкіри чола t2 – тилу кисті, ºС Наявність та інтенсивність потовиділення, ум. одиниць (–; +; + +; + + +) Суб’єктив- не тепло- відчуття
І. Контрольна група (комфортний мікроклімат)
А. В стані спокою.
1.                
2.                
3.                
В. Після дозованого навантаження.
1.                
2.                
3.                
ІІ. Піддослідна група (дискомфортний мікроклімат: нагріваючий, охолоджуючий - підкреслити)
А. В стані спокою.
1.                
2.                
3.                
Б. Після дозованого навантаження.
1.                
2.                
3.                

 

Додаток 2.

Методика визначення еквівалентно-ефективних

Та результуючих температур

Еквівалентно-ефективна температура (ЕЕТ) – умовно-числове визначення суб’єктивного теплового відчуття людини (“комфортно”, “тепло”, “холодно” і… ЕЕТ та РТ розроблені в камеральних умовах при різних співвідношеннях… Для визначення ЕЕТ спочатку вимірюють температуру, вологість, швидкість руху повітря у досліджуваному приміщені. А…

Таблиця 7

1. Формула для розрахунку тепловиділення випромінюванням (радіацією): Qрад. = 4,5× (Т1 – Т2) S (1) де: Q – кількість тепла, що виділяється випромінюванням, ккал/год; Т1 – температура тіла, °С;

Задача 1

В аудиторії об'ємом 400 м3 є один вентилятор, який вмикається протягом перерви між лекціями, тривалість якої 10 хв. Вентиляційний отвір круглий з радіусом 0,2 м.

1. Визначіть кратність обміну повітря, якщо швидкість руху повітря у вентиляційному отворі становить 6 м/сек.

2. Перерахуйте засоби, що використовують для організації місцевої вентиляції.

 

Задача 2

При санітарному обстеженні цукрового заводу встановлено, що приміщення випарювальної станції має розміри 12 х 10 х 6 м, 4 вікна (розміри – 4 х 2,2 м), у кожному вікні по одній фрамузі (розміри – 1,7 х 4 м). В цеху є штучна вентиляція. Вентиляційних отворів – 4, розмір кожного отвору – 40 х 60 м. Швидкість руху повітря становить 1,2 м/сек.

1. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо ефективності вентиляції у даному приміщенні (необхідна кратність обміну повітря складає 7).

2. Перерахуйте методи та показники оцінки ефективності природної та штучної вентиляції.

 

Задача 3

Розміри навчальної лабораторії: довжина – 7 м, ширина – 6 м, висота – 3,5 м. Є 4 вікна (висота – 2.2 м, ширина – 1.8 м), та 8 кватирок розміром 60 х 50 см. В лабораторії працює 13 чоловік. В ході навчального процесу проводяться регламентовані перерви: малі – тривалістю 10 хв через кожні 45 хв, та великі тривалістю 30 хв через кожні 2 години. Під час малої перерви для провітрювання приміщення відчиняються кватирки. Дослідили склад вуглекислоти шляхом пропускання повітря через поглинач Петрі та урахування кількості повітря, що було витрачено на знебарвлення розчину. Установлено, що перед малою перервою на знебарвлення розчину було витрачено 5 балончиків, після перерви – 15. На знебарвлення розчину при пропусканні атмосферного повітря було витрачено 36 балончиків.

1. Визначіть вміст вуглекислоти у повітрі навчальної лабораторії.

2. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо ефективності провітрювання приміщення та шляхів його покращання в подальшому.

 

Задача 4

Аудиторія розміром 15 х 20 х 5 обладнана витяжною вентиляцією, яка вмикається протягом перерв перерв між лекціями на 30 хв. Вентиляційних отворів – 2, діаметр кожного з них становить 25 см. Швидкість руху повітря у вентиляційному отворі дорівнює 3 м/сек.

1. Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо ефективності вентиляції аудиторії.

2. Укажіть за допомогою яких лабораторних досліджень можна б підтвердити висновок, що був визначений?

 

Задача 5

В аудиторії розміром 10 х 20 х 4 м є один витяжний вентиляційний отвір, який вмикається впродовж перерви між лекціями на 10 хв. Вентиляційний отвір круглий, з діаметром 0,6 м.

1. Визначіть кратність обміну повітря, якщо швидкість руху повітря у вентиляційному отворі дорівнює 3 м/сек.

2. Перерахуйте та охарактеризуйте основні методи оцінки якості повітря.

Задача 6

Розрахуйте необхідний об'єм і кратність вентиляції палати на 6 ліжок, якщо її площа становить 24 м2, висота – 3 м. Укажіть на скільки потрібно збільшити об'єм і кратність вентиляції, якщо концентрація СО2 у палаті складає до 0,14%?

Задача 7

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату лікарняної палати, якщо температура повітря у приміщенні становить +28°С, відносна вологість повітря – 90%, радіаційна температура +35°С, швидкість руху повітря – 0,1 м/с. Укажіть чи потрібна у цих умовах оптимізація мікроклімату та обгрунтуйте конкретні рекомендації щодо її проведення.

 

Задача 8

У двох палатах лікувально–профілактичного закладу зареєстровані такі показники мікрокліматичних умов:

Палата № 1: температура повітря – +18°С, радіаційна температура – +25°С, відносна вологість повітря – 40%, швидкість руху повітря – 0,2 м/с.

Палата № 2: температура повітря – 26°С, радіаційна температура – +10°С, відносна вологість повітря – 40%, швидкість руху повітря – 0,2 м/с.

Проведіть порівняльну гігієнічну оцінку мікроклімату обох палат.

 

Задача 9

На робочому місці металурга, який виконує важку фізичну роботу, температура повітря становить – +24°С, відносна вологість повітря – 70%, швидкість руху повітря – 0,5 м/с, середня радіаційна температура – 68°С.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату та у разі необхідності запропонуйте заходи щодо його покращання.

 

Задача 10

Оцініть мікроклімат приміщення, якщо температура повітря становить – +18°С, відносна вологість повітря – 60%, швидкість руху повітря – 0,5 м/с, температура внутрішньої поверхні зовнішньої стіни – 13°С.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату та у разі необхідності запропонуйте заходи щодо його покращання.

 

Задача 11

Визначіть еквівалентно–ефективну температуру в приміщенні, у якому температура повітря за сухим термометром аспіраційного психрометра Ассмана становить +25°С, за вологим – +23°С, швидкість руху повітря складає – 2 м/с.

 

Задача 12

Визначіть результуючу температуру в приміщенні, температура повітря у якому за сухим термометром аспіраційного психрометра Ассмана становить – +24°С, за вологим – +22°С, швидкість руху повітря – 2,5 м/с, абсолютна вологість повітря – 30%, середня радіаційна температура – 18°С.

Задача 13

Розрахуйте та оцініть тепловий баланс “стандартної людини”, що перебуває в легкому одязі при температурі поверхні тіла 35°С, та виконує роботу середньої важкості (енерговитрати 180 ккал/год) у приміщенні, температура повітря в якому складає 12 ° С, середня температура оточуючих поверхонь становить +10°С, швидкість руху повітря – 0,8 м/с, відносна вологість – 85%.

Задача 14

Показники мікроклімату приміщення: температура повітря – 17°С, радіаційна температура – 16°С, відносна вологість – 60%, швидкість руху повітря – 2 м/с.

Визначіть результуючу температуру та дайте гігієнічну оцінку мікроклімату приміщення.

 

ТЕМА №6. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ВПЛИВУ КЛІМАТО-ПОГОДНИХ УМОВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методикою гігієнічної оцінки клімато-погодних умов місцевості на здоров’я людини і розробки гігієнічних рекомендацій щодо профілактики геліометеотропних реакцій.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Клімат та здоров’я людини. Кліматоформуючі та кліматохарактеризуючі фактори.

2. Акліматизація (види, фактори, які впливають на акліматизацію, гігієнічні рекомендації). Особливості акліматизації у північних та південних широтах.

3. Гігієнічні основи кліматотерапії та кліматопрофілактики.

4. Погода та здоров’я людини. Погодоформуючі та погодохарактеризуючі фактори.

5. Вплив погоди на здоров’я. Гелеометеотропні реакції та їх профілактика.

6. Медичні класифікації погоди, гігієнічне значення показників, які знаходяться в їх основі.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з медичними класифікаціями погоди.

2. Дати медичну оцінку клімато-погодним умовам місцевості, указати тип погоди та визначення особливості його впливу на здоров’я населення за даними ситуаційної задачі.

3. Оволодіти методикою розрахунку індексу мінливості погоди.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга. 2006. – С. 106 – 121.

2. Даценко І.І., Габович Р.Д. профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – 2-ге вид.: К.: Здоров’я, 2004. – С. 124 – 140.

3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 157–192.

4. І.В. Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 28- 30.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Клімат –багаторічний режим погоди в даній місцевості;

— середній стан погоди в даній місцевості, що повторюється протягом

багатьох років.

Кліматоформуючі чинники:

1. Географічна широта, довгота

2. Ландшафт

3. Циркуляція повітряних мас

4. Близькість до морів, океанів

 

Кліматохарактеризуючі чинники:

1. Метеорологічні чинники: температура, вологість, атмосферний тиск, рух повітря

2. Інсоляція

3. Роза вітрів

4. Індекс мінливості погоди

5. Глибина промерзання грунту

Акліматизація –адаптація організму людини до незвичних кліматичних умов

Фази акліматизації:

І Початкова

ІІ Перебудови динамічного стереотипу

ІІІ Стійкої акліматизації

Види акліматизації:

1. Повна– супроводжується лише фізіологічними змінами в функціональному стані організму

2. Часткова –супроводжується деякими патологічними змінами в функціональному стані організму

Погода –комплекс фізичних властивостей повітря в даній точці земної кулі (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск, радіаційна температура).

* Примітка: Радіаційна температура повітря у приміщеннісередня інтенсивність інфрачервоного випромінювання всіх оточуючих людину предметів і поверхонь.

           
   
 
 
Сонячна радіація Ландшафт Особливості циркуляції повітряних мас
   
Меліорація Штучні водойми Забруднення атмосферного повітря Вирубка лісів Іригація
 

 

 


 


Погодохарактеризуючі фактори:

1. Хімічний склад атмосфери

2. Геофізичні показники

3. Метеорологічні чинники (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск)

4. Електричний стан атмосфери: газові розряди, грози

5. Синоптичні чинники: опади, хмарність, мряка

*Примітка:Метеорологія– наука про атмосферу, її властивості.

Механізм формування погоди

Причина змін погоди – рух повітряних мас (із різними властивостями).

*Примітка: Синоптична метеорологіярозділ метеорології, що присвячений вивченню великомасштабних атмосферних процесів (виникнення та переміщення циклонів та антициклонів, повітряних мас та атмосферних фронтів) та прогнозуванню погоди.

Фронт атмосфернний:

– перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями;

– причина швидкої зміни погоди (за 1 добу).

Види атмосферних фронтів:

Теплий атмосферний фронт

Холодний атмосферний фронт

Погода оклюзії– результат нашарування холодного фронту на теплий, результатом якого є зникнення атмосферного фронту.

Фронтальна погода –погода, що формується в даній місцевості в момент проходження атмосферного фронту.

Погодопереніс –явища формування певних погодних умов в момент проходження над даною територією повітряної маси із певними властивостями.

Два основні синоптичні стани:

Циклон –ділянка пониженого атмосферного тиску із зниженням від перфіферії до центру

– в зоні циклону погода нестійка:

значний перепад тиску,

значний перепад температури,

підвищена вологість,

опади

 

 

Антициклон –ділянка підвищеного атмосферного тиску із підвищенням від перфіферії до центру

– в зоні циклону погода стійка:

незначний перепад тиску,

незначний перепад температури,

без опадів

 

 

Геліометеотропні реакції = фронто-синдром– реакції організму людини на швидку зміну погодних умов.

Фази геліометеотропних реакцій:

І Фаза клініко-фізіологічної адаптації –настає за 2 доби до зміни погоди

Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів.

ІІ Фаза підвищеної чутливості до погоди - настає за 6 годин до зміни погоди

Причина: атмосферики – електричні імпульси з зони грозових розрядів + зміна електромагнітного поля Землі, потенціалу “Земля-повітря”Þ зміна іонного складу повітря

ІІІ Фаза дезадаптації –в момент гострої погоди(безпосередньої зміни погоди)

Метеотропний синдром– симпотомокомплекс, що пов’язаний з певним типом погоди.

Категорії найбільш чутливих до зміни метеоумов хворих:

1. Із кардіоваскулярним синдромом

2. Із церебральним синдромом

3. Із суглобним (ревматоїдним) синдромом

4. Із катаральним синдромом

Метеопати – люди із підвищеною чутливістю до змін погодних умов.

 

Всі люди – метеопати, тільки ступінь чутливості до метеоумов в кожного – свій, індивідуальний.

 

Категорії людей за метеолабільністю:

1. Метеолабільні.

2. Віднсно метеостабільні

 

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ТИПУ ПОГОДИ ЗА РІЗНИМИ КЛАСИФІКАЦІЯМИ

В ході заняття студенти знайомляться з медичними класифікаціями погоди за І.І.Григор’євим (табл.1), за Г.П.Федоровим (табл.3) та за В.Ф.Овчаровою (табл. 4), орієнтованою схемою медичної оцінки погодних умов за І.І.Нікбергом (табл. 2).

 

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ІНДЕКСУ МІНЛИВОСТІ ПОГОДИ

Далі, за даними ситуаційних задач, визначають тип погоди за кожною з наведених класифікацій, указують особливість впливу погодних умов на здоров’я людини та найбільш доцільні проведення профілактики загострень серцево–судинної патології (табл.5), визначають індекс та ступінь мінливості погоди (табл.6).

Індекс мінливості визначається за формулою (1):

 

N

К = ––– . 100; (1)

n

 

де, К – індекс мінливості погоди;

N – кількість днів з різкою зміною погоди;

n – загальна кількість днів протягом періоду спостереження.

 

Таблиця 1

Медична класифікація погоди за І.І.Григор’євим

Типи погоди Характеристика погоди
Вельми сприятлива погода Стійка, частіше зумовлена антициклоном, істотна хмарність та опади відсутні. Атмосферний тиск – вище 760 мм рт ст., швидкість руху повітря – 0,3 м/с, перепад тиску – не більше 5 мм рт ст. вміст кисню – більше 315 г/м3.
Сприятлива погода Незначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні нерясні опади та мінлива хмарність. Атмосферний тиск – 760–755 мм рт ст., швидкість руху повітря – 4¾7 м/с, перепад атмосферного тиску – 6¾8 мм рт ст., перепад температури ¾ не більше 5°С, вміст кисню – більше 315 г/м3.
Погода посиленого медичного контролю Хмарна, нестійка погода, опади, зумовлені помірним циклоном, грози місцевого походження. Атмосферний тиск – 745¾754 мм рт ст., швидкість руху повітря – 8¾10 м/с, перепад атмосферного тиску – 9¾14 мм рт ст., перепад температури – 6¾9 °С, вміст кисню – 289¾260 г/м3.
Погода суворого медичного контролю Погода, зумовлена глибоким циклоном. Грози, інтенсивні опади. Атмосферний тиск – нижче 745 мм рт ст., добовий перепад температури – 10°С і більше, вміст кисню– менше 260 г/м3.

 

Таблиця 2

Орієнтовна схема медичної оцінки погодних умов за І.І.Нікбергом

Показники погоди I тип – сприятливий II тип ¾ помірно несприятливий III тип ¾ несприятливий
Добовий перепад атмосферного тиску, гПа до 5 5–10 понад 10
Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години, гПа 0¾1 2¾4 понад 4
Міждобовий перепад середньої добової температури повітря, °С до 3 до 5 понад 5
Відносна вологість повітря, % 45¾70 75¾85 понад 85
Швидкість руху повітря, м 5¾10 понад 10
Хмарність, бали безхмарно, малохмарно (0–4) мінлива, низька хмарність (5–8) щільна, низька хмарність (8–10)
Опади, мм на добу опадів немає або короткочасні, незначні (5–6) опади значні (8–20) сильні опади – 20
Зниження середньодобової концентрації О2, г/м3 до 5 5–10 понад 10

 

Таблиця 3

Медична класифікація погод за Г.П.Федоровим

Типи погод Оптимальний Подразнюючий Гострий
Перепад температури повітря (добова), °С понад 4
Швидкість руху повітря (V), м/сек до 3 до 9 понад 9
Перепад атмосферного тиску, гПа до 4 до 8 понад 8
Відносна вологість, % 40–70 понад 90

Таблиця 4

Медична класифікація погоди за В.Ф.Овчаровою і спіавт.

Характеристика погоди з медичної точки зору Характеристика синоптичної ситуації
Стійка індиферентна Малорухомий антициклон, без атмосферних фронтів
Нестійка з переходом індиферентної у “спастичний” тип Руйнування антициклону. Наближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.  
“Спастичного” типу Встановлення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску. Проходження холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного.
Нестійка “спастичного” типу з елементами погоди “гіпоксичног” типу Віддалення холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного. Наближення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску. Наближення теплого фронту або фронту окклюзії по типу теплого.
“Гіпоксичного типу” Віддалення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску, проходження теплого фронту або фронту акклюзії по типу теплого.
Нестійка “гіпоксичного” типу з елементами погоди “спастичного” типу Встановлення циклону, улоговини, сідловини, безградієнтної області зниженого тиску. Віддалення теплого фронту окклюзії по типу теплого. Приближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.
Перехід погоди “спастич-ного” типу у стійку індиферентну Стаціонування антициклону слідом за холодним фронтом. Формування місцевого антициклону.

 

Таблиця 5

Ступінь мінливості погоди (за В.І.Русаковою)

Погода Індекс мінливості
Дуже стійка до 25
Стійка 25¾30
Мінлива 30¾50
Дуже мінлива понад 50

 

Таблиця 6

Періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань в різних регіонах України (за В.Г.Бардовим)

 

Регіони України Найбільш несприятливі місяці за достовірним підвищенням частоти
ГК ПС ІМ ПМК
Північна частина (Житомирська, Київська, Чернігівська та Сумська області) I, II, III, V, XI, XII I, II, III, IV, V I, II, V, X, XI, XII I, III, IV, X, XI, XII
Південно–західна частина (Волинська та Рівненська області) I, II, III, V, XII I, II, III, IV, XII I, II, V, VII, VIII, XI, XII I, II, III, IV, V, XI
Західна частина (Львівська, Закарпатська, Івано–Франківська, Тернопільська, Хмельницька та Чернігівська області) I, II, III, V, XI I, II, III, IV, V, VI, XII I, II, III, VI, XI I, II, III, IV, V, V, VIII, XI, XII
Центральна частина (Вінницька, Черкаська, Полтавська, Кіровоградська та Дніпропетровська області) I, II, III, V, VI, XII I, II, III, IV, VIII I, II, III, V, V, XI, XII I, III, V, VI, XII
Східна частина (Харківська, Луганська та Донецька області) I, II, III, XII I, II, III, IV, V, X, XII I, II, III, IV, V, X I, III, V, X, XI, XII
Південна частина (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька та Кримська області) II, III, IV, V, XII I, II, III, IV, V, XI I, II, III, IV, V, VII, VIII I, III, IV, V, VI, XII

 

ГК – гіпертонічний криз; ПС – приступ стенокардії; ІМ – інфаркт міокарда; ПМК – порушення мозкового кровопостачання.

Ситуаційні задачі:

 

Задача 1

За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті К. Вінницької області характеризувалась такими даними: протягом 15 діб з 10 по 25 листопада спостерігалась малохмарна (2 бали), антициклонічна погода, без опадів. Антициклон малорухомий, без атмосферних фронтів. Число днів з різкою зміною погоди – 3. Атмосферний тиск – 785 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 3 мм рт. ст. Градієн падіння атмосферного тиску за 3 години – 0,5 мм рт. ст. Температура повітря – 12°С. Добовий перепад температури повітря – 1°С. Відносна вологість повітря – 60%. Місткість кисню у повітрі – 325 г/м3. Швидкість вітру – 2 м/с.

1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.

2. Визначіть ступінь мінливості погоди.

3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

 

Задача 2

За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті С. Хмельницької області характеризувалась такими даними: протягом 15 діб з 1 по 15 липня спостерігалась змінна хмарність (6 балів), короткочасні опади (9 мм/добу). Число днів з різкою зміною погоди – 4. Атмосферний тиск – 757 мм рт. ст. градієнт падіння атмосферного тиску – 2 мм рт. ст. Температура повітря – 18°С. Добовий перепад температури повітря – 4°С. Відносна вологість повітря – 80% . Місткість кисню – 300 г/м3. Зниження середньодобової кисню – 7 г/м3. Швидкість вітру – 6 м/с. За прогнозами метеостанції наближається холодний фронт і погода має змінитися.

1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.

2. Визначіть ступінь мінливості погоди.

3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

 

Задача 3

За даними місцевої метеостанції погодна ситуація у населеному пункті Д. Житомирської області характеризувалась такими даними: протягом 20 діб з 5 по 25 вересня спостерігалась хмарна (8 балів) погода, зумовлена глибоким циклоном з грозами та інтенсивними опадами (25 мм/добу). За цей час спостерігалось 8 діб з різкою зміною погоди. Атмосферний тиск – 740 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 15 мм рт. ст. Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години – 4 мм рт. ст. Температура повітря – 14°С. Добовий перепад температури повітря – 6°С. Відносна вологість повітря – 90%. Місткість кисню у повітрі –256 г/м3. Зниження середньодобової концентрації кисню – 11 г/м3. Швидкість вітру – 11 м/с.

Синоптична ситуація: встановлення циклону, сідловини. улоговини, без градієнтної області зниженого тиску.

1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.

2. Визначіть ступінь мінливості погоди.

3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

 

Задача 4

За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті К. Миколаївської області характеризувалась такими даними: на протязі 15 діб з 15 по 30 жовтня спостерігалась малохмарна (4 бали), антициклонна погода, з короткочасними опадами – 5 мм/добу. Число днів з різкою зміною погоди – 4. Атмосферний тиск – 760 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 7 мм рт. ст. Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години – 0,7 мм рт. ст. Температура повітря – 15°С. Добовий перепад температури повітря – 4°С. Відносна вологість повітря – 65%. Місткість кисню у повітрі – 325 г/м3. Швидкість вітру – 3 м/с. За показниками метеостанції антициклон малорухомий, без атмосферних фронтів. Зміни погоди не передбачається.

1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.

2. Визначіть ступінь мінливості погоди.

3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

 

Задача 5

За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті М. Миколаївської області характеризувалась такими даними: протягом 15 діб з 1 по 15 лютого спостерігалась хмарна (7 балів), погода з проходженням холодного фронту. Опади – 15 мм/добу. Число днів з різкою зміною погоди – 7. Атмосферний тиск – 750 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 12 мм рт. ст. Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години – 2,5 мм рт. ст. Температура повітря – 12°С. Добовий перепад температури повітря – 8°С. Відносна вологість повітря – 60%. Місткість кисню у повітрі – 280 г/м3. Швидкість вітру – 8 м/с.

1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.

2. Визначіть ступінь мінливості погоди.

3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

 

Задача 6

Клімато-погодні умови місцевості характеризуються такими даними: протягом 10 діб з 3 по 13 липня над Вінницькою областю повільно просувався руйнуючий циклон. Оцінка погодних умов проводилась впродовж 30 діб. Число днів з різкою зміною погоди – 10. Середньодобова температура – +16–23°С. Середньомісячна температура – +17–20°С. Відносна мінімальна вологість – 41–45%. Відносна максимальна вологість – 75–87%. Кількість днів з опадами ¾ 7. Атмосферний тиск мінімальний – 734 мм рт. ст, максимальний – 768 мм рт. ст. Вміст кисню у повітрі – 270 мг/л. Мінімальна швидкість руху вітру – 0,5 м/с. Максимальна швидкість руху вітру – 23,8 м/с.

1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.

2. Визначіть ступінь мінливості погоди.

3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

 

Задача 7

За даними місцевої метеостанції погодна ситуація у населеному пінкті В. Київської області характеризувалась такими даними: з 10 по 20 листопада спостерігалась антициклонічна, малохмарна погода, без опадів. Оцінка погодних умов проводилась впродовж 25 діб. Атмосферний тиск – 760 мм рт.ст. Температура повітря – 12°С. Добовий перепад температури – 3°С. Добовий перепад атмосферного тиску – 4 гПа. Відносна вологість повітря – 60%. Вміст кисню в повітрі – 325 мг/л. Швидкість вітру – 1,5 м/с.

За синоптичним прогнозом така погода буде тривати ще 3–4 дні, після чого станеться переміщення циклону та проходження теплого фронту.

1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.

2. Визначіть ступінь мінливості погоди.

3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

 

Задача 8

Протягом 8 діб з 15 по 22 травня над м. Львовом знаходився малорухомий антициклон без атмосферних фронтів, який забезпечував стійку погоду.

Основні метеорологічні показники у цей період були такі: атмосферний тиск – 732–744 мм рт. ст. Температура повітря – +22–24°С. Абсолютна вологість повітря – 12,4 мм рт. ст. Відносна вологість повітря – 40–50%. Вміст кисню у повітрі – 293 г/м3 . Швидкість руху повітря – 2 м/с.

З 22 травня з Західної Європи наблизився циклон з теплим фронтом. Швидкість руху повітря – до 30 км/год. Гідрометеостанція зареєструвала такі метеорологічні показники: атмосферний тиск – 740–746 мм рт. ст, температура повітря – +11°С. Абсолютна вологість повітря – 16,6 мм рт. ст. Відносна вологість повітря – 98%. Вміст кисню у повітрі – 270 г/м3. Швидкість руху повітря – 6 м/с. Оцінка погодних умов проводилась впродовж 20 діб. Кількість днів з різкою зміною погоди – 5.

1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.

2. Визначіть ступінь мінливості погоди.

3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.

 

ТЕМА №7. МЕТОДИКА ГІГІЕНІЧНОЇ ОЦІНКИ ГРУНТУ ЗА ДАНИМИ САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЛАБОРАТОРНОГО АНАЛІЗУ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Закріпити та систематизувати знання про гігієнічне, епідеміологічне та екологічне значення грунту, оволодіти методикою обстеження земельної ділянки відбору проб грунту та його гігієнічної оцінки.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Грунт та його гігієнічне значення.

2. Види ґрунтів. Походження, формування, механічна структура, фізичні властивості та природний хімічний склад ґрунтів. Процеси самоочищення грунту.

3. Захворювання, виникнення яких пов’язане із забрудненням грунту.

4. Методи санітарного обстеження території та відбору проб грунту для фізико-хімічного, бактеріологічного, гельмінтологічного, радіометричного та токсикоз-хімічного досліджень.

5. Схема санітарної оцінки та показники санітарного стану грунту.

6. Основні етапи нормування екзогенних хімічних речовин у ґрунті. Показники шкідливості грунту.

7. Заходи щодо санітарної охорони грунту.

 

ЗАВДАННЯ:

Оволодіти методикою обстеження земельної ділянки та відбору проб грунту, методикою санітарно-гігієнічного дослідження грунту та скласти гігієнічний висновок щодо якості грунту за даними ситуаційних задач.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія. За ред.. В.Г.Бардова – Вінниця: Нова Книга, 2006, 720 с.

2. Загальна гігієна. Пропедевтики гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 129-130; 316-324.

3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища школа, 1999. – С.144-145; 382-391.

4. Комунальна гігієна / Є.Г. Гончарук, В.Г. Бардов, С.І. Гаркавий, О.П. Яворівський та ін.; За ред. Є.Г. Гонча рука. – К.: Здоров’я, 2003. – С. 332-384.

5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 220-236.

6. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. / За ред. І.І.Даценко. – Львів.: “Світ”, 1992. – С. 79-89.

7. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1990. – С. 203-215.

8. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 28- 30.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

У ході заняття студенти під керівництвом викладача проводять визначення фізичних властивостей грунту, оволодівають методикою гігієнічної оцінки грунту за результатами лабораторного аналізу, використовуючи, при цьому, шкалу його санітарної оцінки, самостійно розв’язують задачі за темою практичного заняття.

 

Методика санітарного обстеження ділянки та відбору проб ґрунту

Санітарне обстеження земельної ділянки включає:

– визначення призначення ділянки (територія лікарні, дитячих закладів, шкіл, промислових підприємств, об'єктів знешкодження відходів комунально-побутового, виробничого, будівельного походження тощо);

– візуальне обстеження території ділянки, визначення характеру, розміщення (віддаленості) джерел забруднення ґрунту, рельєфу місцевості, напряму стоку метеорних вод по відношенню до цих джерел, напрямку руху ґрунтових вод;

– визначення механічного складу ґрунту (пісок, супісь, суглинок, чорнозем);

– визначення місць відбору проб ґрунту для аналізу: ділянки біля джерела забруднення і контрольної ділянки завідомо чистого ґрунту (на віддаленні від цього джерела).

 

Показники санітарного стану ґрунту

Група показників Показники
Санітарно-фізичні Механічний склад, коефіцієнт фільтрації, повітропроникність, вологопроникність, капілярність, вологоємність, загальна та гігроскопічна вологість
Фізико-хімічні Активна реакція (рН), ємність поглинання, сума поглинутих основ
Показники хімічної безпеки:
- хімічні речовини природного походження Фоновий вміст валових та рухомих форм макро- та мікроелементів незабрудненого ґрунту
- хімічні речовини антропогенного походження (показники забруднення ґрунту ЕХР) Залишкові кількості пестицидів, валовий вміст важких металів та миш’яку, вміст рухомих форм важких металів, вміст нафти та нафтопродуктів, вміст сірчаних сполук, вміст канцерогенних речовин (бенз(а)пірену) тощо
Показники епідемічної безпеки:
- санітарно-хімічні Загальний органічний азот, санітарне число Хлєбнікова, азот аміаку, азот нітритів, азот нітратів, органічний вуглець, хлориди, окисність ґрунту
- санітарно-мікробіологічні Загальне число ґрунтових мікроорганізмів, мікробне число, титр бактерій групи кишкової палички (колі-титр), титр анаеробів (перфрингенс-титр), патогенні бактерії та віруси
- санітарно-гельмінтологічні Число яєць гельмінтів
- санітарно-ентомологічні Число личинок та лялечок мух
Показники радіаційної безпеки Активність ґрунту
Показники самоочищення ґрунту Титр та індекс термофільних бактерій

 

Проби відбираються “методом конверту” на прямокутних чи квадратних ділянках розміром 10х20 чи більше метрів. У кожній з п’яти точок “конверта” відбирають 1 кг ґрунту на глибину 20 см. З відібраних зразків готують середню пробу масою 1 кг.

До відібраної проби заповнюють супровідний бланк, у якому вказують: місце, адресу і призначення земельної ділянки, тип ґрунту, рельєф, рівень стояння ґрунтових вод, мету і об’єм аналізу, результати досліджень, виконаних на місці, дату і час відбору, погодні умови попередніх 4-5 днів, ким відібрана проба, його підпис. Проби упаковують у скляний закритий посуд, поліетиленові мішечки.

Усі показники поділяються на прямі (дозволяють безпосередньо за результатами лабораторного дослідження проби ґрунту оцінити рівень його забруднення та ступінь небезпечності для здоров'я населення (Додаток 1) та непрямі (дозволяють зробити висновки про факт існування забруднення, його давність та тривалість шляхом порівняння результатів лабораторного аналізу досліджуваного ґрунту і контрольного чистого ґрунту того ж типу, відібраного з незабруднених територій).

Санітарне число Хлєбнікова – співвідношення азоту гумусу (суто ґрунтової органічної речовини) до загального органічного азоту (складається з азоту гумусу та азоту сторонніх для ґрунту органічних речовин, що його забруднюють). Якщо ґрунт чистий, то санітарне число Хлєбнікова дорівнює 0,98-1.

Колі-титр ґрунту – мінімальна кількість ґрунту у грамах, в якій міститься одна бактерія групи кишкової палички.

Титр анаеробів (перфрінгенс-титр) ґрунту – мінімальна кількість відходів у грамах, в якій міститься одна анаеробна клостридія.

Мікробне число ґрунту – це кількість мікроорганізмів в 1 грамі ґрунту, що виросли на 1,5% м’ясо-пептонному агарі при температурі 37°С за 24 години.

Крім того, як показники санітарного стану грунту можна використовувати дані про вміст СО2.та сполук азоту.

Оцінка санітарного стану грунту за вмістом СО2 (у об.%) проводиться на підставі наступних критеріїв:

· 0,38 – 0,80 – чистий грунт;

· 1,20 – 2,80 – мало забруднений грунт;

· 4,10 – 6,50 – забруднений грунт;

· 14,50 – 18,00 – сильно забруднений грунт.

Оцінка санітарного стану грунту за вмістом сполук азоту проводиться на підставі таких критеріїв (показники незабрудненого грунту): загальний вміст азоту – 68 мг/100 г; аміак – 57мг/100 г; азотна кислота – 126 мг/100 г.

 

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ГРУНТУ

Визначення механічного складу грунту

Визначення механічного складу грунту проводиться за допомогою набору сит Кнопа з отворами 0,3; 1,0; 2,0; 4,0 та 7,0 мм. Повітряно–сухий грунт у кількості 200–300 г просіюють через кожне сито, отримані при цьому порції зважують і розраховують їх відсотки у зіставленні до загальної маси грунту, що була взята для просіювання

Визначення об’єму пор грунту (пористості)

В циліндр на 50 мл наливають 25 мл води. В інший сухий циліндр насипають 25 см3 сухого грунту, який потім пересипають у циліндр з водою. Різниця між загальною сумою взятих об’ємів води та грунту і отриманим об’ємом суміші складає об’єм пор, який виражають у відсотках.

Визначення водопроникності грунту.

У скляну трубку заввишки 35 см, діаметром 3–4 см, що має дві мітки на висоті 20 і 24 см, насипають грунт до мітки 20 см. Зверху наливають 4 см води і підтримують її

рівень до появи першої краплі, що пройшла крізь шар ґрунту.

Водопроникність визначають як час проходження води через шар грунту.

Визначення капілярності грунту.

Скляну трубку висотою 40 см, діаметром 2 см, дно якої закрите полотном, наповнюють повітряно–сухим грунтом, занурюють нижній край у воду на 0,5 см. Фіксують час і відмічають рівень піднімання води у трубці у см. через кожні 30 хвилин.

Швидкість, з якою вода піднімається в грунті характеризує його капілярність

 

ЕТАПИ НОРМУВАННЯ ЕКЗОГЕННИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН У ГРУНТ

1 етап – вивчення фізико–хімічних властивостей екзогенної хімічної речовини (ЕХР) та її стабільності у ґрунті, тобто часу, за який руйнуються 50%(Т50) та 99% (Т99) речовини, речовини, що розглядаються;

2 етап – обгрунтування обсягу експериментальних досліджень та орієнтовних порогових концентрацій з кожного показника шкідливості за допомогою математичного моделювання;

3 етап – лабораторний експеримент з обгрунтування порогових концентрацій за органолептичним, загальносанітарним, фітоакумуляційним, міграційно-водним, міграційно–повітряним таоксикологічним показниками шкідливості;

4 етап – визначення величин гранично допустимого рівня внесення (ГДРВ) та безпечної залишкової кількості (БЗК) для хімічних речовин конкретних грунтово–кліматичних умов;

5 етап – вивчення впливу грунту, що забруднений ЕХР, на стан здоров’я населення з метою здійснення корекції гігієнічних нормативів, що існують.

Показники шкідливості ґрунту

Органолептичний показник шкідливості грунту характеризує ступінь зміни харчової цінності продуктів рослинного походження, а також запаху атмосферного повітря, смаку, кольору та запаху води і харчових продуктів в екстремальних умовах експерименту.

Загальносанітарний показник шкідливості грунту визначає вплив ЕХР на процес самоочищення грунту та його біологічну активність.

Фітоакумуляційний або транслокаційний показник шкідливості грунту характеризує здатність ЕХР, що нормують, переходити з грунту через кореневу систему у рослини та накопичуватися у зеленій масі та плодах.

Міграційно–водний показник шкідливості грунту визначає процес міграції ЕХР, що вивчають, з грунту в поверхневі та підземні води.

Міграційно–повітряний показник шкідливості грунту визначає процес міграції ЕХР, що вивчають, з грунту в атмосферне повітря.

Токсикологічний показник шкідливості грунту характеризує ступінь токсичності ЕХР, що вивчають, для організмів теплокровних експериментальних при комплексному або поєднаному її надходженні з водою, їжею, повітрям, через шкіру, слизові оболонки верхніх дихальних шляхів тощо.

Додаток 1

Класифікація ґрунтів за механічним складом (за М.А.Качинським)

Назва ґрунтів за механічним складом Вміст частинок, %
Глинистих частинок діаметром менше 0,01 мм Пісчаних частинок діаметром більше 0,01 мм
Важко глинисті більше 80 менше 20
Глинисті від 80 до 50 від 20 до 50
важко суглинисті від 50 до 40 від 50 до 60
середньо суглинисті від 40 до 30 від 60 до 70
легко суглинисті від 30 до 20 від 70 до 80
Супіщані від 20 до 10 від 80 до 90
Піщані від 10 до 5 від 90 до 95
Пухко піщані менше 5 більше 95

Фільтраційна здатність ґрунтів різного механічного складу

Фільтраційна здатність Час всмоктування, с* Вид ґрунту
Велика <18 Велико- та середньозернистий пісок
Середня 18––30 Дрібнозернистий пісок, легка супсь
Мала, але достатня для активного перебігу процесів самоочищення від органічних забруднень 30––180 Легкий суглинок
Незначна та недостатня для перебігу процесів самоочищення від органічних забруднень >180 Важкі та середні супісі та суглинки, глини

 

Викопують яму розміром 0,3 х 0,3 м та глибиною 0,15 м, швидко заповнюють її водою (12,5 дм3) та секундоміром вимірюють час всмоктування.

 

 


 

Додаток 2

Шкала оцінки санітарного стану ґрунту *

Ступінь небезпечності Ступінь забруднення Показники епідемічної безпеки Показник забруднення ЕХР –– кратність перевищення ГДК Показник радіаційної безпеки –– активність ґрунту Показник самоочи- щення –– титр термофілів
Колі-титр Титр анаеробів Число яєць гельмінтів в 1 кг Число личинок і лялечок мух на 0,25 м2 Санітарне число Хлєбнікова
Безпечний Чистий 1,0 і вище 0,1 і вище 0,98-1,0 <1 Природній рівень 0,01-0,001
Відносно безпечний Слабо забруднений 1,0-0,01 0,1-0,01 До 10 Одиничні екземпляри 0,86-0,98 1-10 Перевищення природного рівня в 1,5 рази 0,001-0,00002
Небезпечний Забруднений 0,01-0,001 0,01-0,0001 11-100 10-25 0,70-0,86 11-100 Перевищення природного рівня в 2 рази 0,00002 -0,00001
Надзвичайно небезпечний Сильно забруднений 0,001 і нижче 0,0001 і нижче Більше і більше <0,70 >100 Перевищення природного рівня в 3 рази <0,00001

 

*За умов відбору проб ґрунту з глибини 0-20 см.

 


 

Додаток 3

Оцінка санітарного стану ґрунту за хімічним складом ґрунтового повітря

Санітарний стан ґрунту Вміст О2 та СО2 в ґрунтовому повітрі, %
О2 СО2
Чистий 19,75-20,3 0,38-0,8
Мало забруднений 17,7-19,9 1,2-2,8
Помірно забруднений 14,2-16,5 4,1-6,5
Сильно забруднений 1,7-5,5 14,5-18

 

Додаток 4

Орієнтовна шкала оцінки стану здоров'я населення в залежності від рівнів забруднення ґрунту екзогенними хімічними речовинами (ЕХР)

Зміни в стані здоров'я населення Рівень перевищення ГДК ЕХР в ґрунті
Мінімальні фізіологічні порушення < 4
Суттєві фізіологічні порушення 4––10
Підвищення частоти захворюваності по окремих нозологічних формах і групах захворювань 11––119
Хронічні отруєння 120––199
Гострі отруєння 200––999
Смертельні отруєння > 1000

 

Додаток 5

Схема гігієнічної оцінки санітарного стану ґрунту

При складанні висновку з санітарної оцінки ґрунту доцільно користуватися схемою (алгоритмом), яка передбачає 6 наступних етапів:

І - визначають мету та завдання. Так, при відведенні земельних ділянок під нові населені пункти, необхідно дати гігієнічну оцінку санітарного стану природного ґрунту. При поточному санітарному нагляді необхідно оцінювати санітарний стан штучно створеного ґрунту на земельних ділянках житлових та громадських будівель, дитячих та спортивних майданчиках. При несприятливій епідемічній ситуації необхідно визначитись, чи не є ґрунт фактором розповсюдження патогенних мікроорганізмів. Інколи при розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь необхідно визначити ступінь забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами (пестицидами, важкими металами тощо). Санітарний стан ґрунту може вивчатися з метою оцінки ефективності санітарної очистки території міста, під час поточного санітарного нагляду за очисними спорудами каналізації та спорудами з утилізації та знешкодження ТПВ з метою оцінки ефективності їх роботи.

II - в залежності від визначених задач встановлюють необхідний обсяг досліджень. Так, при гігієнічній оцінці природного ґрунту земельних ділянок, які відводяться під нові населені пункти, необхідним є повний санітарний аналіз за всіма показниками санітарного стану. При гігієнічній оцінці штучно створеного ґрунту населених пунктів за умов сприятливої епідемічної ситуації доцільно проводити дослідження за схемою скороченого санітарного аналізу: визначення загальної та гігроскопічної вологості, санітарного числа Хлєбнікова, хлоридів, окисності ґрунту, мікробного числа, титру бактерій групи кишкової палички, титру анаеробів, числа яєць гельмінтів, числа личинок та лялечок мух. При несприятливій епідемічній ситуації в схему скороченого санітарного аналізу обов'язково необхідно включити дослідження на наявність патогенних бактерій та вірусів. При розслідуванні випадків гострих та хронічних отруєнь для визначення ступеню забруднення ґрунту токсичними хімічними речовинами достатньо визначити механічний склад, загальну та гігроскопічну вологість та вміст шкідливих речовин: пестицидів, важких металів, миш'яку та інших (додатки 3, 4).

III - проводять перевірку повноти представлених матеріалів, контролюють наявність даних санітарного обстеження, оцінюють схеми відбору проб ґрунту, способи їх підготовки до аналізу, строки виконання аналізів, умови зберігання проб, контролюють наявність результатів лабораторного аналізу ґрунту згідно з необхідною програмою досліджень.

IV - аналізують дані санітарного обстеження: а) санітарно-топографічну характеристику ділянки; б) санітарно-технічну характеристику об'єктів, що впливають на стан ділянки; в) санітарно-епідемічну ситуацію. Роблять попередній висновок щодо існування підстав підозрювати, що ґрунт може бути забрудненим екзогенними хімічними речовинами або виявитись фактором розповсюдження інфекційних захворювань.

V - проводять оцінку результатів лабораторного аналізу ґрунту за всіма показниками, що передбачені програмою досліджень. За непрямими показниками на підставі порівняння досліджуваної ділянки з контрольною ("чистою") роблять висновки про факт існування забруднення, його давність та тривалість. За прямими показниками, керуючись шкалою оцінки санітарного стану ґрунту (додатки 2, 3), оцінюють рівень забруднення ґрунту та ступінь його небезпечності для здоров'я населення.

VI – формулюють загальний висновок про санітарний стан ґрунту, ступінь його забруднення та небезпечності для здоров'я населення, прогнозують можливий вплив забруднення ґрунту на здоров'я населення в залежності від його рівнів (Додаток 4), пропонують заходи з попередження подальшого погіршення санітарного стану ґрунту та шляхи його поліпшення.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Дані санітарного обстеження: Земельна ділянка загальною площею 5 га розташована на північній околиці міста. Раніше належала колгоспу „Прометей” та використовувалась для вирощування сільськогосподарських рослин, а згодом у якості пасовища. В останні 2 роки зазначена територія відійшла до міста N. Рельєф місцевості спокійний, рівень стояння ґрунтових вод 2,5 м. З північного боку ділянка межує з лісосмугою, яка відокремлює сільськогосподарські угіддя, з східного – з автомагістраллю, з південного – з міським парком, з західного – з житловою забудовою. На відстані 1,5 км на схід від земельної ділянки розташовані промислові підприємства. Переважний вітер –південно-західний. За даними міської лікарні протягом 10 останніх років суттєвих змін загальної захворюваності дорослого населення не спостерігалось. Захворюваність дітей першого року життя дещо збільшилась.

Протокол відбору проб: Проби відібрані методом „конверта” з 2 пробовідбірних площадок розміром 5х5 м2 кожна, які закладені на досліджуваній земельній ділянці та території міського парку. Проби для хімічного і бактеріологічного аналізів відібрані пошарово з глибини 0-5 і 5-20 см, для гельмінтологічного – 0-5 і 5-10 см. Об’єднані проби для хімічного (вагою 1,5 кг) і гельмінтологічного (вагою 1,0 кг) дослідження вміщені у паперові пакети, для бактеріологічного аналізу – відібрані з дотриманням вимог стерильності та вміщені у стерильні склянки. Відбір проб здійснений 17 серпня 2003 року з 1000 до 1100. В той же день о 1200 проби доставлені в лабораторію.

ГДК у ґрунті (мг/кг): свинець (валові форми) – 30,0, ГХЦГ – 0,1, ДДТ – 0,1.

Результати лабораторного дослідження:

Показники Дослідна ділянка Контрольна ділянка
0-5 см 5-20 см 0-5 см 5-10 см
Показники, що характеризують фізичні властивості
Вміст фізичної глини, % Вміст фізичного піску, %
Показники забруднення екзогенними хімічними речовинами
Свинець (валові форми), мг/кг ГХЦГ, мг/кг ДДТ, мг/кг 30,0 0,04 0,1 27,0 0,05 0,08 28,0 0,03 0,08 26,0 0,04 0,09
Показники епідемічної безпеки:
Санітарно-хімічні
Санітарне число Хлєбнікова Хлориди, мг/100 г Азот амонійний, мг/100 г Азот нітритів, мг/100 г Азот нітратів, мг/100 г 0,99 3,7 0,2 1,9 0,98 3,5 0,1 1,7 0,98 3,4 0,1 1,8 0,99 3,5 0,2 1,6
Санітарно-мікробіологічні
Колі-титр Титр анаеробів 1,0 0,1 1,0 0,1 1,0 0,1 1,0 0,1
Санітарно-гельмінтологічні
Число яєць геогельмінтів у 1 кг ґрунту
Санітарно-ентомологічні
Число личинок і ляльок мух на 0,25 м2

Необхідно оцінити санітарний стан ґрунту земельної ділянки, спрогнозувати його можливий вплив на здоров’я населення та вирішити питання про можливість відведення території під будівництво багатопрофільної лікарні.

 

Задача 2

На околиці населеного пункту для будівництва нової школи-інтернату відводиться ділянка площею 3 га колишнього орного поля. На самій ділянці при санітарному обстеженні не виявлено джерел забруднення. Проте ґрунт міг бути забруднений хімічними добривами та пестицидами при використанні ділянки для сільськогосподарських потреб. Рельєф місцевості з ухилом в південний бік. На відстані 20 м від північної межі ділянки виявлено неупорядковане звалище побутових відходів, на відстані 100-130 м знаходяться садиби населення. В центрі ділянки проба ґрунту була відібрана методом “конверта” розміром 40 х 20 м2. У кожній точці відібрано по 1 кг ґрунту.

Дані лабораторного дослідження:

Фізичні властивості ґрунту: фізичного піску (часток розміром більше 0,01 мм) – 85%, сторонніх домішок – до 9%.

Показники забруднення екзогенними хімічними речовинами: ДДТ (сума ізомерів) – 0,05 мг/кг (ГДК – 0,1 мг/кг), гексахлорциклогексан (ГХЦГ) – 0,01 мг/кг (ГДК – 0,1 мг/кг).

Санітарно-хімічні показники епідемічної безпеки: азоту аміаку – 4,5 мг/100 г, органічного азоту – 0,6 мг/100 г, нітритів – 0,5 мг/100 г, нітратів – 3,3 мг/100 г, хлоридів – 75 мг/100 г, санітарне число Хлєбнікова – 0,78.

Санітарно-мікробіологічні показники епідемічної безпеки: мікробне число – 5 х 105, колі-титр – 0,01, титр анаеробів – 0,001, яйця гельмінтів – 7 в 1 кг ґрунту, число личинок і ляльок мух – 5 на 0,25 м2.

Складіть обґрунтований висновок про санітарний стан ґрунту та дайте рекомендації щодо відведення ділянки під будівництво школи.

Задача 3

У населеному пункті для будівництва нової школи-інтернату відведена ділянка площею 3 га колишнього орного поля. В центрі ділянки була відібрана проба орного шару ґрунту розміром 40,0х20,0 м. В кожній точці відібрано по 1 кг ґрунту. Під час санітарного обстеження як на самій ділянці, так на її околицях не виявлено джерел забруднення. На відстані 100,0-130,0 м знаходяться лише садиби населення. Проте грунт міг бути забрудненим органічними, хімічними добривами, пестицидами внаслідок їх використання для сільськогосподарських потреб.

Дані лабораторного дослідження показали, що грунт ділянки, що відведена, за механічним складом відноситься до суглинків, є достатньо повітря – і водопроникним, частка піску розміром більше 0,01 мм становить 65% (важкосуглинистий грунт), частка сторонніх домішок – 9%.

За хімічним складом грунт характеризується наступними показниками: вміст азоту аміаку – 4,5 мг/100 г, вміст органічного азоту – 0,6%, вміст нітритів – 0,5 мг/100 г, вміст нітратів – 3,3 мг/100 г, вміст хлоридів – 75 мг/100 г, санітарне число – 0,68. Показники санітарно–епідеміологічної безпеки: мікробне число – 3·10 /г, колі-титр – 0,01 г, титр анаеробів 0,001 г, кількість яєць гельмінтів – 7/кг, концентрація пестицидів – 12,5 мг/кг, вміст цезію-137 – 3 Кю/км кв.

Складіть обґрунтовані висновки щодо можливості використання відведеної ділянки для будівництва школи-інтернату.

Задача 4

Для будівництва дільничної лікарні на околиці населеного пункту Н. відведена ділянка землі. В минулому означена територія використовувалась як пасовисько для домашньої худоби. Рельєф ділянки рівнинний з невеликим нахилом у південно-східному напрямку. Як на ділянці, так і навкруги неї спалахів забруднення ґрунту не виявлено. Проби ґрунту взяті на глибину орного шару (20 см), з використанням методики конверту розміром 100х60 м. Дані санітарно-хімічного аналізу ґрунту: окислюваність 13,7 мг кисню на 100 мл ґрунтової витяжки; санітарне число Хлєбнікова – 0,91; загальний вміст азоту 187,0 мг на 100 г ґрунту; вміст аміаку 64,0 мг на 100 г ґрунту; вміст азотної кислоти – 103,0; вміст вуглецю – 3,44%. Дані бактеріологічних і гельмінтологічних досліджень: мікробне число 7·104 мікробних тіл в 1 г ґрунту, титр анаеробів – 0,001 г, колі-титр – 0,02; число яєць гельмінтів і лялечок мух – 5 на 25 м2 площі.

Сформулюйте обґрунтовані висновки та визначте рекомендації щодо придатності земельної ділянки для будівництва лікарні.

Задача 5

Аналіз супіщаного ґрунту в сільській місцевості виявив наявність у ньому стійких хлорорганічних пестицидів: ГХЦГ – 18 мг/кг (ГДК – 1,0 мг/кг орного шару), ПХК – 10 мг/кг (ГДК – 0,5 мг/кг).

Вміст пестицидів у воді шахтних колодязів, що розташовані поблизу від місця відбору проб ґрунту, складає: ГХЦГ – 2,5 мг/л (ГДК – 0,02 мг/л), ПХК – 5 мг/л (ГДК – 0,02 мг/л).

У продуктах харчування, отриманих з рослин, які вирощувались на досліджуваній ділянці, вміст перелічених пестицидів у 8-12 разів перевищує значення їх ГДК.

Дайте гігієнічний висновок щодо ступеня забруднення ґрунту пестицидами та визначте можливий вплив його на стан здоров'я населення.

Задача 6

Під час лабораторного дослідження ґрунту встановлено: вміст азоту гумусу становить 19,4 мг, вміст органічного азоту – 19,6 мг, мікробне число ґрунту – 900 бактерій в 1 кг ґрунту; колі-титр – 2,7; титр анаеробів – 0,8; число яєць аскарид – 1 в 1 кг ґрунту; число личинок мух – 1 на 0,25 м2.

Стан радіаційного забруднення перевищує природний фон в 2,5 рази; концентрація шкідливих хімічних речовин не перевищує ГДК; вміст канцерогенних речовин становить 3 мг/кг; титр термофілів – 0,06.

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості ґрунту.

 

Задача 7

Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:

Вміст азоту гумусу – 18 мг Вміст органічного азоту – 20 мг
Мікробне число – 6800 бактерій у 1 г грунту Колі-титр – 1,9 г
Титр анаеробів – 1,0 г Число яєць аскарид – 0 у 1 кг грунту
Число личинок мух – 0 на 0,25 м2 грунту Ступінь радіаційного забруднення – природний фон
Шкідливі хімічні речовини – не перевищує ГДК Вміст канцерогенних речовин – 4 мг/кг бензопірена
Титр термофілів – 0,07 г

 

Задача 8

Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:

Вміст азоту гумусу – 19,8 мг Вміст органічного азоту – 20 мг
Мікробне число – 700 бактерій у 1 г грунту Колі-титр – 2,5 г
Титр анаеробів – 0,3 г Число яєць аскарид – 0 у 1 кг грунту
Число личинок мух – 0 на 0,25 м2 грунту Ступінь радіаційного забруднення – природний фон
Шкідливі хімічні речовини – перевищує ГДК у 2 рази Вміст канцерогенних речовин – 6 мг/кг бензопірена
Титр термофілів – 0,0072 г

 

Задача 9

Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:

Вміст азоту гумусу – 19,4 мг Вміст органічного азоту – 19,6 мг
Мікробне число – 900 бактерій у 1 г грунту Колі-титр – 2,7 г
Титр анаеробів – 0,8 г Число яєць аскарид – 0 у 1 кг грунту
Число личинок мух – 0 на 0,25 м2 грунту Стан радіаційного забруднення – перевищує природний фон у 2,5 рази
Шкідливі хімічні речовини – не перевищує ГДК Вміст канцерогенних речовин – 3 мг/кг бензопірена
Титр термофілів – 0,06 г

 

Задача 10

Дайте санітарну оцінку грунту за результатами лабораторного аналізу:

Вміст азоту гумусу – 17 мг Вміст органічного азоту – 21 мг
Мікробне число – 42000 бактерій у 1 г грунту Колі-титр – 0,04 г
Титр анаеробів – 0,06 г Число яєць аскарид – 3 у 1 кг грунту
Число личинок мух – 4 на 0,25 м2 грунту Ступінь радіаційного забруднення – природний фон
Шкідливі хімічні речовини – перевищує ГДК у 7 разів Вміст канцерогенних речовин – 8 мг/кг бензопірена
Титр термофілів – 0,0009 г

ТЕМА №8. САНІТАРНА ОЧИСТКА НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Ознайомитися з технологією проведення та методиками контролю якості санітарної очистки стічних вод.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Санітарна очистка населених місць та здоров¢я населення.

2. Основні системи, методи та способи збирання, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації твердих відходів.

3. Основні системи, методи та способи збирання, транспортування, знезараження, знешкодження і утилізації рідких відходів промислових та лікарняних стічних вод.

4. Заходи щодо санітарної охорони води, відкритих водоймищ та грунту. Методика контролю якості проведення санітарної очистки стічних вод.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з методами, способами та засобами збирання, транспортування, знезараження, знешкодження та утилізації стічних вод, що застосовуються на станції біологічної очистки м. Вінниці

2. Занести у протокольний зошит схему станції біологічної очистки стічних вод, а також перелік заходів щодо організації контролю за якістю очистки та знезараження рідких відходів.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник. ― 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. ― С. 223, 224.

2. Комунальна гігієна. Підручник /За редакцією Гончарука Є.Г. – К.: Здоров’я, 2003. – С. 218 – 316.

3. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 213, 214.

4. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Гончарук Є.Г., Кундієв Ю.І., Бардов В.Г. та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа. 1995. – С.127–130.

5. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 93–106.

6. Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.И. и др. – М.: Медицина, 1990. – С.130–140.

7. Покровский В.А. Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С.132–154.

8. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина. – 1971. – С. 215–232.

9. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 86 с.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Заняття проводиться на базі міської станції біологічної очистки стічних вод під керівництвом викладача.

В ході його проведення студенти знайомляться з історичними даними про роботу станції, її характеристиками на сучасному етапі, основними методиками і способами збирання, транспортування, знезараження, знешкодження та утилізації стічних вод, що використовуються у практиці її діяльності.

Основні теоретичні та практичні положення заняття студенти заносять у протокол.

Щорічно у міську каналізаційну мережу надходить в середньому 80–85 тис.м3 стічної води. Станція біологічної очистки стічних вод м. Вінниці може щоденно очистити 55 тис. м3. У зв’язку з цим, в теперішній час будується нова черга станції потужністю 35 тис. м3.

Особливості улаштування станції біологічної очистки представлені на схемі 1.

Технологічний процес покращання якості стічних вод на станції передбачає:

1) Приймання стічних вод (1 етап);

2) Механічну очистку (2 етап);

3) Біологічну очистку (3 етап);

Знезараження (4 етап).

 

Для приймання стічної води споруджені приймальний колодязь та гасник швидкості.

Далі стічні води поступають на станцію решіток, обладнану залізними решітчастими фільтрами, які дозволяють очистити воду від великих завислих та зважених предметів (гілля, листя, папір та ін.) та пісколовки, тобто бетонні резервуари в яких різко уповільнюється швидкість переливання стічних вод, в результаті чого великі та мілкодисперсні речовини адсорбуються та осідають на дно. Первинні радіальні відстійники, являють собою великі бетонні ємності, в які вноситься певна кількість мулу для здійснення відповідних біологічних реакцій. Стічна вода, повільно проходячи через ємності, вивільняється від завислих та зважених частинок, що осідають на дно резервуара і внаслідок вплив живих організмів, перетворюються на мул, який періодично забирають та вивозять на спеціальні мулові майданчики. Потім стічна вода надходить в аеротенки, де змішується з повітрям, що нагнітається насосною станцією. Кисень повітря окислює органічні речовини, що знаходяться у воді. Наступний етап очистки – відстоювання стічних вод у вторинних радіальних відстійниках. Принцип їх улаштування такий, як і первинних радіальних відстійників. Після проходження вторинних відстійників стічна вода поступає в хлораторну, де знезаражується з використанням газоподібного хлору з розрахунку 4–10 мг/л. Колі-титр стічної води після проведення хлорування повинен дорівнювати 1 мл.

Після здійснення санітарної очистки знезараження стічна вода поступає у спеціальний тунель і стікає у річку Південний Буг.

СИТУАЦІЙНІ задачі

Задача 1

На станції очистки стічних вод із-за дефіциту електроенергії був вимкнений компресор, що подає повітря в аеротенки. Через дві доби робота компресора була відновлена, але стічні води, що поступали в вторинні радіальні відстійники були надто забруднені за мікробними показниками і хімічним складом, мали виражений гнилісний запах. Виникла небезпека забруднення річки в яку скидались води після очистки і небезпека спалаху інфекційних захворювань серед населення, що використовувало воду нижче течії.

· Поясніть причину погіршення якості очистки на даних етапах.

Задача 2

Під час аналізу проб річкової води в межах населеного пункту Н. Було виявлено надмірне мікробне забруднення, в т.ч. E.coli. Напередодні дослідження пройшли сильні дощі. Місто обладнане загальносплавною системою каналізації.

· Вкажіть імовірну причину мікробного забруднення водойми.

Задача 3

Що необхідно розуміти під поняттям „мала каналізація”, в яких випадках такий вид каналізації використовується? Які очисні споруди належать до споруд малої каналізації?

Задача 4

Видалення твердих відходів і сміття у населеному пункті А. здійснюється за вивізною системою, знешкодження – шляхом спалювання сміття у спеціальних печах за межами населеного пункту на відстані 10 км. Поточний контроль технічного стану печей показав, що для спалювання сміття створюється температура +500оС. Аналіз складу газоподібного викиду в наслідок роботи печі має наступний вигляд: середньодобові концентрації пилу становлять 0,25 мг/м3, оксиду вуглецю (СО) – 5 мг/м3, двооксиду азоту (NO2) – 0,09 мг/м3.

· Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості роботи сміттєспалювальної печі та дайте гігієнічні рекомендації щодо покращання якості знешкодження твердих відходів.

Задача 5

В населеному пункті Н. для видалення рідких відходів використовується міська каналізація. Щоденно у каналізаційну мережу надходить в середньому 80-90 тис.м3 стічної (побутова, промислова, атмосферна) води, яка поступає на станцію біологічної очистки стічних вод потужністю 75 тис м3 за добу.

· Дайте гігієнічну оцінку роботи станції біологічної очистки стічних вод.

Задача 6

В місті N на станції очистки стічних вод після проходження всіх етапів механічної і біологічної очистки був проведений бактеріологічний аналіз проби води. Виявлено надмірне мікробне забруднення з показниками колі-титру, колі-індексу. Який метод покращення якості стічних вод можна застосувати? Яка мінімальна концентрація залишкового хлору має бути в знезараженій воді після контакту протягом 30 хвилин.

Задача 7

У населеному пункті Н. проведено вивчення характеру забруднення навколишнього середовища викидами м’ясокомбінату. Вміст бензопірену в атмосферному повітрі селітебної зони становить 0,0000015 мг/ м3 (ГДК = 0,000001 мг/м3), у воді водоймищ в селітебній зоні – 0,0000052 мг/ м3 (ГДК = 0,000005 мг/м3), у ґрунті – 0,04 мг/м3 (ГДК = 0,02 мг/м3).

· Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо впливу викидів м’ясокомбінату на стан довкілля.

 

 


 

 




ТЕМА №9. ГІГІЄНА ПЛАНУВАННЯ ТА ЗАБУДОВИ НАСЕЛЕНИХ МІСЦЬ. ЗАГАЛЬНА МЕТОДИКА САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ І ОПИСАННЯ ОБ’ЄКТА

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Засвоїти основні гігієнічні принципи планування та забудови населених місць, міського і сільського середовища, загальну методику санітарного обстеження об’єкта. Оволодіти методикою складання акта санітарного описання об’єкта.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієнічне значення та загальні основи планування населених місць.

2. Вимоги до розміщення і проектування міських поселень.

3. Вимоги до розміщення і проектування сільських поселень.

4. Основні види та методика санітарного обстеження і описання об’єктів.

5. Екологічний паспорт об’єкта.

6. Основні критерії оцінки результатів санітарного обстеження об’єкта.

 

ЗАВДАННЯ:

За матеріалами актів та ситуаційних задач скласти висновки та надати пропозиції відносно:

а) правомірності обрання території під забудову населеного пункту;

б) функціонального зонування міських та сільських поселень;

в) урбоекологічного стану і умов функціонування сільських поселень;

г) даних санітарного обстеження і описання об’єкта.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Основна

2. Гончарук Є.Г. та ін. Комунальна гігієна. – Київ.: Здоров’я, – 2003. – С. 680-723. 3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. – Київ: Здоров’я, 2004.… 4. Сергета І.В. та ін. Тестовий контроль з загальної гігієни та екології людини. Вінниця, 2005. – С. 109-122.

Задача 2

Дайте оцінку правомірності запропонованого взаєморозташування зон міського середовища, де селітебна (житлова) зона знаходиться на південній, а виробнича та ландшафтно рекреаційна – на північній сторонах.

Повторюваність вітрів у даній місцевості: Пн –140, ПнСх – 80, Сх – 10, ПдСх – 9, Пд – 10, ПдЗх – 14, Зх – 4, ПнЗх – 62.

 

Задача 3

При вивченні макету майбутнього житлового мікрорайону площею 6 га на 2500 чоловік отримані наступні дані:

- озеленення – 10%;

- відстань між 9-ти поверховими спорудами – 20 м;

- середньоденна інсоляція житлових кімнат (влітку) – 1 год.;

- середня інсоляція гральних майданчиків садочків та спортивних зон (влітку) – 2 год.;

- відстань від гральних майданчиків до вікон будинків – 6м; до контейнерного майданчика – 9 м; до смітника – 9 м.

Викладіть висновок щодо узгодження проекту будівництва мікрорайону та, при необхідності, внесіть свої пропозиції оптимізації макету.

 

Задача 4

При розробці проектної документації на реконструкцію дворових територій житлового мікрорайону міста передбачено наступні площі та відстані:

- для ігор дітей дошкільного віку – 0,4 м2 на 1 дитину;

- для занять фізкультурою і спортом – 4,0 м2 на 1 людину;

- для відпочинку дорослих – 0,3 м2 на 1 людину;

- майданчик для вивішування білизни та чистки речей – передбачено на відстані 12 м від житлових будинків.

- відстань від контейнерного майданчика для сміття до вікон житлового будинку – 13 м.

Викладіть можливість узгодження проекту реконструкції мікрорайону та власні пропозиції, відносно планування території.

 

Задача 5

Власник земельної ділянки площею 65 га отримав дозвіл на створення фермерського господарства та забудову житла. Його вимоги до розробників проектної документації наступні:

- відстань від житлового двоповерхового будинку до компостного майданчика – 9 м, гноєсховища – 14 м, до корівника – 30, до вигрібного туалету – 9 м;

- всі споруди мають розташовуватись на схилі у такому порядку: зверху – тваринницький комплекс, нижче – колодязь, внизу житловий будинок.

Чи погодиться проектна організація з такими побажаннями замовника. Які можливі корективи?

Задача 6

При вивченні існуючого стану забудови та взаєморозташування споруд і об’єктів житлових та виробничих площ села санітарним лікарем до констатуючої частини Припису занесені наступні відомості:

- відстань від школи до тваринницького комплексу на 3000 голів великої рогатої худоби – 300 м;

- відстань від лікарні до гноєсховища тваринницького комплексу – 200 м, до скотобази на 1000 голів – 300 м;

- склади сильнодіючих отруйних речовин знаходяться на відстані 500 м від житлової зони.

Яким має бути зміст висновку та вимог з боку санітарного лікаря?

Задача 7

Згідно розпорядження головного лікаря було створено комісію із санітарного обстеження поліклініки родинної медицини. За цим комісією було оформлено Акт обстеження із висвітленням таких питань: паспортні дані; характеристика земельної ділянки; питань водопостачання та водовідведення.

Чи є такий акт завершеним?

Якщо ні, то на які питання ще необхідно отримати відповідь.

 

Задача 8

При проходженні виробничої практики з гігієни студент отримав завдання провести санітарне обстеження гуртожитку медичного університету.

При заповненні Карти-схеми (Акту) студент надав відповіді на наступні запитання: адреса; загальна характеристика споруди; природне освітлення; опалення.

З якої причини керівник практики повернув Акт на доопрацювання?

 

ТЕМА №10. МЕТОДИКА САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ДЖЕРЕЛ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА ВІДБОРУ ПРОБ ВОДИ ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ТА САНІТАРНО-ХІМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

Оволодіти методикою санітарно-гігієнічного обстеження джерел водопостачання та відбору проб води для бактеріального та санітарно-хімічного аналізу.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Функції води.

2. Джерела водопостачання, їх класифікація та порівняльна гігієнічна характеристика.

3. Методика проведення санітарної експертизи води

4. Загальні вимоги до обладнання джерел місцевого водопостачання. Особливості будови та обладнання шахтної криниці, трубчастого колодязя (свердловини), каптажу, бювету.

5. Правила відбору проб води для проведення хімічних та бактеріологічних досліджень.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Засвоїти методику санітарно-гігієнічного обстеження джерела місцевого водопостачання.

2. Провести санітарне обстеження криниці та скласти санітарний паспорт вододжерела.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 178-191.

2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко – Львів, 2001. – С. 104-128.

3. Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища шк., 1999 – С. 142–144.

4. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999 – С. 150-190.

5. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена- К.: Высшая школа, 1983. - С. 67-73.

6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – Г., Медицина, 1971. - С. 129-136.

7. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Я.І. Гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2001 – С. 59-82.

8. І.В.Сергета. Практические навыки по общей гигиене. - Винница, 1997. - С. 9-12.

МЕТОДИКА виконання самостійної роботи

Протягом першої години практичного заняття, після контролю вихідного рівня знань та визначення загальної готовності до його проведення, студенти знайомляться зі схемою санітарного обстеження шахтної криниці та даними щодо санітарно-епідеміологічного стану району, в якому вона розташована.

Впродовж другої години студенти проводять санітарне обстеження криниці відповідно до схеми санітарного обстеження, складають санітарний паспорт вододжерела та обґрунтовують гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Функції води

— фізіологічна (пластична, участь речовин і енергії, роль у підтриманні осмотичного тиску і кислотно-лужної рівноваги, участь у теплообміні і терморегуляції, транспортна функція та ін.);

— санітарна (умивання, приймання ванн);

— господарсько-побутова (прибирання, прання, зрошування зелених насаджень);

— промислова (у харчовій, хімічній, металургійній та ін. галузях);

— фізкультурно-оздоровча (купання, плавання, обтирання, лікувальні ванни, споживання мінеральних вод);

 

Джерела водопостачання

1. Підземні джерела: - міжпластові напірні (артезіанські) та ненапірні води, які залягають у… - ґрунтові води, які залягають у водоносному горизонті над першим водонепроникним шаром ґрунту, а тому у разі…

Водопостачання населення (бювет, колодязь або каптаж джерела))

від “___” ____________ 20__ року № ___

Місцезнаходження споруди:

вулиця ________________________________________________; населений пункт ____________________________________;

район ______________________________________; область _______________________________________________________.

1. Загальні відомості:

1.1 власник ________________________________________________________________________________________________;

1.2 кількість водокористувачів ________________________________________________________________________________;

1.3 дата введення в експлуатацію ______________________________________________________________________________;

1.4 дата останнього ремонту __________________________________________________________________________________.

2. Технічні характеристики

2.1. Місце розташування водозабору: глибина (м) ________________________________________________________________;

водоносний горизонт _________; ємність чи об’єм камери накопичення (м3) ____; дебіт (м3/добу)_______________________.

2.2. Влаштування бювету:

глибина статичного рівня води в свердловині ___________________________________________________________________;

зміна рівня води в свердловині протягом часу її експлуатації, характер, величина та можлива причина ___________________;

улаштування оголовка свердловини ___________________________________________________________________________;

тип розподільної колонки, наявність павільйону тощо ____________________________________________________________;

перелік обладнання та пристроїв, що використовуються, їх характеристика __________________________________________.

2.3. Влаштування шахтного колодязя:

наявність глиняного “замка” навколо колодязя, його розмір_______________________________________________________;

відведення стоку від колодязя ____; огорожа ___; навіс над колодязем __; зруб колодязя, його висота ___________________;

матеріал стінок колодязя _______________________________; ремонтні скоби _______________________________________;

ємність для забору води _________________________; утеплення колодязя (матеріал) _________________________________.

2.4. Влаштування трубчастого колодязя (свердловини): глибина постійного рівня води від поверхні _____________________;

зміна рівня води протягом часу експлуатації, характер, величина та можлива причина _________________________________;

матеріал стінок трубчастого колодязя, наявність фільтрів,матеріал фільтра __________________________________________;

улаштування оголовка __________; спосіб підйому води (електричним чи ручним насосом) ____________________________;

наявність глиняного “замка”, водовідведення, підставки під ємність тощо ___________________________________________.

2.5. Влаштування каптажу джерела:

наявність глиняного “замка” навколо каптажу, його радіус_________________________________________________________;

відведення стоку від каптажу _______________; огорожа каптажу __________________________________________________;

піддонник, кришка (люк) ___________________; висота горловини каптажної споруди ________________________________;

матеріал стінок, дна камери накопичення _____________; технічний стан водорозбірної труби __________________________;

переливна стіна у каптажній споруді ___________________________________________________________________________;

технічний стан переливної труби, водовідведення _______________________________________________________________;

ремонтні скоби, східці _______________________________________________________________________________________.

3. Санітарно-гігієнічна характеристика (на момент оформлення Санітарного паспорта):

3.1. Проведення дезінфекції споруди та знезараження води (дата, реагенти тощо) _____________________________________.

3.2. Результати лабораторних досліджень води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками, проведені установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби (дата виконання, оцінка, П.І.Б. виконавця, назва лабораторії)________________________________ ________________________________________________________________.

3.3. Рекомендації щодо утримання споруди, термін наступної дезінфекції, досліджень води_____________________________.

4. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за утриманням бювета, колодязя чи каптажу джерела заповнюється щороку) 20__ рік

4.1. Загальні дані (внести зміни по кожному пункту) _____________________________________________________________.

4.2. Технічна характеристика (внести зміни по кожному пункту)__ _________________________________________________.

4.3. Санітарно-гігієнічна характеристика інженерної споруди:

4.3.1. Проведення ремонтних робіт, чистки (обсяг, дата)_________ _________________________________________________.

4.3.2. Проведення дезінфекції споруди та знезараження води (дата,реагенти тощо) ___________________________________ .

4.3.3. Результати лабораторних досліджень води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками, проведені установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби (дата виконання, оцінка, П.І.Б. виконавця, назва лабораторії)_____.

4.3.4. Рекомендації щодо утримання споруди, термін наступної дезінфекції, досліджень води_________________________.

 

Власник споруди _______________________________ ____________

(П.І.Б.) (підпис)

Посадова особа державної

санітарно-епідеміологічної

служби відповідної адміністративної території

(найменування закладу, П.І.Б. посадової особи) ______________

(підпис)

М.П.

Деякі гігієнічні вимоги до якості питної води місцевих джерел водопостачання згідноДержавних санітарних норм та правил "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

Показники Нормативи
Загальне мікробне число при t 37°С Загальні колі форми (колі-індекс) E. coli Коліфаги Патогенні кишкові найпростіші Кишкові гельмінти Запах (при температурі 20° та 60°) Смак та присмак Забарвленість Каламутність Водневий показник (рН) Загальна жорсткість (твердість) Сухий залишок Залізо загальне Сульфати Хлориди Фториди Амоній Нітрити Нітрати (NO3) Хлор залишковий вільний Хлор залишковий зв’язаний Окислюваність Відстань до можливих джерел забруднення не більше 100 КУО/см3 не більше 1 КУО/100см3 або 10 КУО/дм3 відсутність КУО/100 см3 відсутність КУО/100 см3 відсутність клітин, цист у 50 дм3 відсутність клітин, яєць, личинок в 50 дм3 не більше 3 балів не більше 3 балів не більше 35° не більше 3,5 НОК 6,5-8,5 не більше 10,0 моль/дм3 не більше 1500 мг/дм3 не більше 1,0 мг/дм3 не більше 500 мг/дм3 не більше 350 мг/дм3 0,5-1,5 мг/дм3 не більше 2,6 мг/дм3 не більше 3,3 мг/ дм3 не більше 50 мг/ дм3 не більше 0,5 мг/дм3 не більше 1,2 мг/дм3 не більше 5 мг/дм3 не менше 50 м

Примітка: КУО - Колонієутворювальні одиниці, НОК – нефелометричні одиниці каламутності.

Ситуаційні задачі

Задача 1

Колодязь, що побудований з цементних кілець, має діаметр 1,2 м. Глибина колодязя до поверхні води становить 20 м, до дна – 25 м. При контрольному викачуванні на протязі 15 хвилин рівень води в колодязі знизився на 0,5 м від початкового рівня, відновився протягом 20 хвилин після припинення викачування. Визначити дебіт колодязя.

Задача 2

Вода відібрана з шахтного колодязя, глибина якого від поверхні землі до поверхні води становить 14 м. Цябрини колодязя зроблені з дерева. Колодязь має навіс, кришку, обладнаний коловоротом з відром громадського призначення. Оточуюча колодязь ділянка не забруднена, огороджена. Проба води надіслана в лабораторію 20 червня поточного року, відібрана у дві склянки для санітарно-хімічного та бактеріологічного дослідження. Проби води опечатані, до них додається супровідний лист, в якому наводяться дані про стан колодязя та умови, при яких відібрана проба води. Результати лабораторного аналізу проб води такі: забарвленість – 400; запах при температурі води 20 і 600 С – відсутній (1 бал); інтенсивність присмаку – 0 балів; осад – відсутній; сухий залишок – 400 мг/л; рН – 7,5; загальна твердість – 9 моль/л; залізо загальне – 0,25 мг/л; сульфати – 80 мг/ л; фтор – 1,2 мг/ л; хлориди – 82 мг/ л; азот амонію – 1,1 мг/ л; азот нітритів – 0,02 мг/ л; азот нітратів – 20 мг/ л; мікробне число – 200 КУО/см3; Загальні колі форми – 4 КУО/100см3. Дати гігієнічну оцінку якості води у колодязі і вирішити питання про придатність її для господарсько-питного використання.

Задача 3

Дані санітарно-топографічного опису: проба води доставлена з шахтної криниці, що розташована на околиці села П. Криниця розміщена біля ґрунтової дороги, на відстані 50м від молочно-товарної ферми, місцевість рівна. Криниця має добре обладнані зруб та глиняний замок, кришку, відра немає, глибина криниці становить 6 м. Серед населення, яке використовує воду з криниці, зареєстровані випадки лептоспірозу.

Дані лабораторного аналізу води:

Органолептичні показники: Хімічні показники: Мікробіологічні показники:
Забарвленість – 30° Запах – 2 Смак – 3 Окислюваність – 12 мг / дм3 Нітрати – 60 мг / дм3 Хлориди – 100 мг / дм3 Твердість – 7 моль / дм3 Фтор – 1 мг / дм3 Загальні колі форми (колі-індекс) – 2 КУО/100см3 Загальне мікробне число – 600 КУО/см3

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Задача 4

На вулиці Н. Знаходиться шахтна криниця. Місцевість рівна. Санітарний стан задовільний. Кришки немає. Відро спільне. Територія навколо криниці не забруднена, глиняного замка немає. Глибина криниці становить 24м.

Дані лабораторного аналізу води:

Органолептичні показники: Хімічні показники: Мікробіологічні показники:
Забарвленість– 30° Запах – 2 Смак – 3 Окислюваність – 12 мг/дм3 Нітрати – 50 мг/дм3 Хлориди – 100 мг/дм3 Твердість – 10 мг-екв/дм3 Фтор – 1 мг/дм3 Загальні колі форми – 10 КУО/100см3 Загальне мікробне число – 600 КУО/см3

 

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Задача 5

Дані санітарно-топографічного описання: криниця знаходиться на відстані 40м від складу пестицидів, її глибина становить 5м, є спільне відро. Кришки та глиняного замка немає.

 

Дані лабораторного аналізу води:

Органолептичні показники: Хімічні показники: Мікробіологічні показники:
Забарвленість – 30° Запах – 3 Смак – 4 Окислюваність – 5 мг / дм3 Нітрати – 140 мг / дм3 Хлориди –470 мг / дм3 Твердість – 8 мг-екв / дм3 Сульфати – 40 мг / дм3 Загальні колі форми – 5 КУО/дм3 Загальне мікробне число – 80

 

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Задача 6

Вода застосовується для задоволення питних та господарських потреб. Серед населення спостерігаються кишково-шлункові захворювання. Криниця розташована в 10м від річки, вище за течією знаходиться пляж. Грунт місцевості піщаний. Забір води здійснюється з першого водоносного горизонту. Зруб криниці дерев’яний, місцями прогнилий, глиняного замка немає, настил навколо криниці знаходиться у задовільному стані. Є кришка. Відро загального користування.

Дані лабораторного аналізу води:

Органолептичні показники: Хімічні показники: Мікробіологічні показники:
Забарвленість – 30° Запах – 4 Смак – 4 Окислюваність – 8 мг / дм3 Нітрати – 70 мг / дм3 Хлориди – 251 мг / дм3 Твердість – 7 мг-екв / дм3 Загальні колі форми – 5 КУО/100см3 Загальне мікробне число – 1000 КУО/см3

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

Задача 7

Дані санітарно-топографічне описання. Вода взята з шахтної криниці, яка розташована на на околиці села В. Криниця має зруб та кришку, загального відра немає. Глиняний замок є. На відстані 90 м від криниці розташована машинно-тракторна станція. Місцевість рівна. Глибина криниці становить 6 м.

 

Органолептичні властивості: Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Каламутність – 5,0 НОК Забарвленість – 40° Запах – 2 бала Смак – 3 бала Окислюваність –12 мг/л Аміак – 0,1 мг/л Нітрити – 0,01 мг/л Нітрати – 50 мг/л Хлориди – 100 мг/л Твердість – 10 мг екв/л Фтор – 1 мг/л E. coli – відсутність Колі-індекс – 10 КУО/ дм3 Мікробне число – 600 КУО/см3

 

Задача 8

Дані санітарно-топографічного описання: криниця знаходиться на відстані 40 м від складу ядохімікатів, її глибина становить 5 м, є загальне відро. Кришки та глиняного замка немає.

 

Органолептичні властивості: Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Каламутність – 4,2 НОК Забарвленість – 50° Запах – 3 бала Смак – 4 бала   Окислюваність –5 мг/л 02 Аміак – 0,2 мг/л Нітрити – 8,2 мг/л Нітрати – 200 мг/л Хлориди – 670 мг/л Твердість – 8 мг екв/л Сульфати – 840 мг/л Патогенні кишкові найпростіші – відсутні Мікробне число – 50 КУО/см3  

 

ТЕМА №11. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ПИТНОЇ ВОДИ ЗА ДАНИМИ САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ СИСТЕМ ВОДОПОСТАЧАННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЛАБОРАТОРНОГО АНАЛІЗУ ПРОБ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Засвоїти загальні вимоги до якості питної води та гігієнічного значення окремих її показників. Оволодіти методиками обґрунтування гігієнічних висновків щодо якості питної води.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієнічне значення води.

2. Гігієнічні вимоги до якості питної води.

3. Епідеміологічне значення води та її роль у поширенні інфекційних захворювань.

4. Ендемічне значення води та її роль в поширенні захворювань неінфекційної природи. Профілактика біогеохімічних ендемій.

5. Гігієнічні показники та нормативи якості питної води (фізичні, органолептичні, хімічний склад) та показники забруднення (бактеріологічні, органолептичні, хімічні; прямі та опосередковані).

6. Державні санітарні норми та правила "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10).

7. Методика читання лабораторних аналізів води.

8. Санація джерела місцевого водопостачання.

ЗАВДАННЯ:Розв’язати задачі та надати гігієнічну оцінку якості питної води за даними лабораторного аналізу води.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бардов В.Г. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 255 – 258.

2. Комунальна гігієна. / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Здоров’я 2006. - С. 45–351.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. - К.: Здоров’я, 2004. – С. 141–205.

4. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1990. – С.109-164.

5. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 9-12 .

Методика виконання самостійної роботи

В ході практичного заняття після оцінки рівня вихідних знань кожний студент одержує у викладача ситуацiйну задачу, в якiй приведенi данi щодоепiдемiологiчної обстановки мiсцевостi, санiтарно–топографiчного і санiтарно-технiчного стану криницi та лабораторного дослiдження води. Пiсля ретельного вивчення матерiалiв запропонованої задачi, студент вiдповiдно до приведеного нижче зразка оформлює у протокольному зошитi “Протокол читання лаболаторного аналiзу питної води”.

Гігієнічне значення води

Визначається насамперед фізіологічною потребою в ній людини. Вода, як повітря і їжа, є одним із найважливіших елементів зовнішнього середовища, без якого неможливе життя. Людина без води здатна прожити лише 5-6 діб, адже її тіло в середньому на 65% складається з цієї речовини. Без води не відбувається жоден біохімічний, фізіологічний та фізико-хімічний процес обміну речовин та енергії: неможливі травлення, дихання, анаболізм (асиміляція) та катаболізм (дисиміляція), синтез білків, жирів, вуглеводів із чужорідних білків, жирів, вуглеводів харчових продуктів.

За допомогою води в клітини організму надходять пластичні, біологічно вкрай потрібні компоненти та енергетичні матеріали, виводяться з нього продукти обміну (транспортна функція). Вода сприяє збереженню колоїдального стану живої плазми. Вода і розчинені у ній мінеральні солі підтримують найважливішу біологічну константу організму – осмотичний тиск крові й тканин. У водному середовищі створюються належні рівні лужності, кислотності, гідроксильних та водневих іонів. Вода забезпечує кислотно-лужний баланс в організмі, а це впливає на швидкість та напрямок біохімічних реакцій. Бере участь у процесах гідролізу жирів, вуглеводів, гідролітичного й окисного дезамінування амінокислот та в інших реакціях.

Вода є основним акумулятором тепла, яке утворюється в організмі в процесі екзотермічних біохімічних реакцій обміну речовин. Крім того, випаровуючись із поверхні шкіри й слизових оболонок органів дихання, вода бере участь у процесах тепловіддачі, тобто у підтриманні температурного гомеостазу.

Потреба організму у воді задовольняється головним чином за рахунок питної води, напоїв та продуктів харчування, особливо рослинного походження. Фізіологічна добова потреба дорослої людини у воді (за відсутності фізичних навантажень) у регіонах з помірним кліматом орієнтовно становить 1,5-З.

 

Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води:

· Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізичні якості;

· Вода повинна мати оптимальний хімічний склад;

· Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі;

· Вода не повинна бути твердою;

· Вода не повинна вміщувати радіоактивні та токсичні хімічні речовини (не більше ГДК та ГДР);

· Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.

Епідеміологічне значення води

Роль води у механізмі передачі збудників кишкових інфекцій, виникненні епідемій та пандемії людство усвідомило значно раніше, ніж відкрили патогенні мікроорганізми. Із водою можуть поширюватись бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти, грибки, викликаючи відповідні захворювання.

Найбільш масові водні епідемії з найтяжчими наслідками порушення громадського здоров'я пов'язані з можли-вістю поширення з водою збудників кишкових інфекцій, яким притаманний фекально-оральний механізм передачі.

Класифікація інфекційних хвороб,запропонована експертами ВООЗ:

І. Хвороби, які виникають унаслідок використання забрудненої води для питних потреб:

1. Кишкові інфекції (провідний механізм передачі фекально-оральний):

а) бактеріальної природи: холера, черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, коліентерит, сальмонельоз;

б) вірусної етіології: вірусний епідемічний гепатит А, або хвороба Боткіна, вірусний гепатит Е, поліомієліт та інші ентеровірусні інфекції, зокрема Коксакі та ЕСНО (епідемічна міалгія, ангіна, грипоподібні і диспептичні розлади, серозний менінгоенцефаліт), ротавірусні хвороби (гастроентерит, інфекційний пронос);

в) протозойної етіології: амебна дизентерія (амебіаз), лямбліоз.

2. Інфекції дихальних шляхів, збудники яких інколи можуть поширюватися фекально-оральним шляхом:

а) бактеріальної природи (туберкульоз);

б) вірусної етіології (аденовірусн. інфекції, зокрема ринофарингіт, фарингокон'юнктивальна гарячка, кон'юнктивіт, ринофаринготонзиліт, риніт).

3. Інфекції шкіри та слизових оболонок, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (сибірка).

4. Кров'яні інфекції, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (Ку-гарячка).

5. Зооантропонози, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (туляремія, лептоспіроз та бруцельоз).

6. Гельмінтози:

а) геогельмінтози (трихоцефальоз, аскаридоз, анкілостомідоз);

б) біогельмінтози (ехінококоз, гіменолепідоз).

ІІ. Хвороби шкіри і слизових оболонок, які виникають унаслідок контакту із забрудненою водою: трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (епідермофітія мікози та ін.).

Ш. Захворювання, які зумовлюють гельмінти, що живуть у воді: (шистосомоз, дракункульоз, або решта).

IV. Трансмісивні інфекції, які поширюють комахи-переносники, що розмножуються у воді (малярія, жовта гарячка).

 

Ендемічне значення води

Масові захворювання населення інфекційної природи – найбільш загрозливий, але не єдиний негативний наслідок уживання неякісної води. Масові ураження можуть мати неінфекційну природу, тобто спричинюватися наявністю у воді хімічних – як мінеральних, так і органічних домішок.

Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:

а)Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу жорсткість(сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчокам’яна хвороби, подагра)або, навпаки, низьку твердість (сердцево-судинні захворювання, остеопоротичнізмiни у кiстковійсистемi).

б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження(нітратів-водно-нітратна метгемоглобінемія, нітрозамінів – злоякісні новоутворення).

в)Біогеохімічні ендемії– захворювання, які пов’язані із недостатнім або надлишковим вмістом у грунті, а отже і у воді та продуктах харчування певної території того чи іншого мікроелементу. Такі території називаються біогеохімічними (ендемічними) провінціями. Найрозповсюджинішими ендеміями є ендемічний флюороз (надлишок F), ендемічний карієс (недостатність F),ендемічний зоб (недостатність I), уровська хвороба (надлишок Sr), молiбденовий артрит (надлишок Mo) або ендемiчна подагра, борний ентерит (надлишок B).

Профілактика біогеохімічних ендемій:

1) збагачення мікроелементами продуктів харчування (йодування солі, фторування води тощо);

2) використання фарм. препаратів, що містять необхідний набір мікроелементів у своєму складі;

3) збагачення мікроелементами добрив;

4) використання в харчовому раціоні морських продуктів.

г)Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин(“копитна хвороба” (Аs),отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай-ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо (поліхлорбіфеноли та радіонуклідів – злоякісні новоутворення).

Гігієнічні показники та нормативи якості питної води

Водопостачання населення з метою забезпечення питних та інших потреб здійснюються за допомогою централізованої (з водоочисної станції міста вода по системі труб водопровідної мережі потрапляє до будівель) та децентралізованої (колодязі, каптажі) систем. Контроль безпечності та якості питної води водопровідної станції здійснюється комунальним відділом СЕС 1 раз на 4 місяці, джерела місцевого водопостачання – один раз на рік у найбільш несприятливий період року, а також у разі погіршення епідемічної ситуації за показниками згідно "Гігієнічних вимог до води питної, призначеної для споживання людиною" (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Для визначення якості питної води та встановлення епідемічної, токсичної, радіаційної безпеки проводять ряд бактеріологічних, фізичних, хімічних, органолептичних, санітарно-токсикологічних, радіологічних досліджень та визначають ряд показників (див. додатки 1, 2).

Гігієнічні показники забруднення води органічними речовинами

Розрізняють прямі та непрямі показники забруднення питної води органічними речовинами. До прямих відносять:

· бактеріологічні показники – загальне мікробне число, кількість загальних колі-форм (колі-індекс), патогенних ентеробактерій, Е. Соli тощо.

· паразитологічні показники – клітини, яйця, лічинки кишкових гельмінтів (ооцистикриптоспоридій, цисти лямблій, дизентерійних амеб, балантидія кишкового тощо)

До непрямих відносять:

· органолептичні показники – смак, запах, забарвленість, каламутність тощо.

· хімічні показники – хлориди, сульфати, амонійні сполуки, нітрити, нітрати, перманганатна окислюваність тощо.

Отже, про фекальне забруднення води свідчить не лише наявність у воді групи кишкових паличок, але й збільшення порівняно з вихідним вмісту амонійного азоту, азоту нітритів і нітратів, хлоридів і окислюваності, що може використовуватись як непрямий хімічний показник забруднення води фекаліями. Беручи до уваги, що під час розпаду білків у кишках утворюються солі амонію, збільшення вмісту цього хімічного інгрідієнта у воді при забруднені її фекаліями свідчить про свіже забруднення, яке є одним із найбільш небезпечних у епідеміологічному плані.

У процесі мінералізації амонійні солі окислюються послідовно до нітритів та нітратів. Це дає змогу використовувати значення вмісту азотовмісних речовин для визначення ступеня і термінів забруднення води відкритих водойм фекаліями. Наприклад, ізольоване підвищення вмісту нітритів у воді свідчить про недавнє забруднення води, а збільшення солей азотної кислоти – про давнє забруднення. Якщо вода містить підвищені порівняно з характерними для даної водойми кількості всього комплексу азотовмісних речовин (солей аміаку, нітритів, нітратів та окиснюваності), то це необхідно трактувати як показник постійного фекального забруднення води.

Однак не слід виключати і можливість вимивання азотовмісних речовин рослинного походження у воді. Підвищений вміст амонійних сполук, нітратів, сульфатів може мати і неорганічне походження (добрива). Як правило, така їх природа підтверджується низькою твердістю, низькою окиснюваністю та низьким мікробним числом.

Визначення деяких показників якості питної води:

1. Мікробіологічні показники – показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення інфекційних хвороб у людини:

Ø Мікробне число –число мікроорганізімів, що міститься в 1 мл води (не більше, ніж 100).

Ø Кількість загальних колі-форм (колі-індекс)– число бактерій групи Е.соli в 1 л води – не більше, ніж 10 КУО (або не більше 1 КУО у 100 мл води).

2. Паразитологічні показники –показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення паразитарних інвазій у людини.

3. Органолептичні показники(запах, смак і присмак, забарвленість, каламутність) – фізичні властивості питної води, що сприймаються органами чуття:

Ø Запах – показник, що характеризує властивість води подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух, зумовлюючи відповідне відчуття (табл.1).

Ø Смак і присмак– показники, що характеризують здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиною подразнювати смакові рецептори язика і зумовлювати відповідне відчуття (табл..1).

Ø Забарвленість– показник, що характеризує інтенсивність забарвлення води, яке зумовлене вмістом забарвлених органічних речовин.

Ø Каламутність – показник, що характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо).

4. Фізико-хімічні показники – фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загальносанітарною або органолептичною ознакою шкідливості:

Ø Загальна жорсткість– показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній розчинених солей кальцію та магнію (сульфатів, хлоридів, карбонатів, гідрокарбонатів тощо).

Ø Сухий залишок –показник, що характеризує кількість розчинених речовин, передусім мінеральних солей, в 1дм3 води.

Таблиця 1

Оцінка запаху, смаку або присмаку питної води

Характер запаху, смаку або присмаку Описове визначення запаху, смаку або присмаку Інтенсивність, бали
Немає Не відчувається
Дуже слабкий Не відчувається споживачем, проте, виявляється під час лабораторного дослідження
Слабкий Помічається споживачем, якщо звернути на це його увагу
Помітний Легко відчувається і викликає несхвальний відгук про воду
Сильний Змушує втримуватися від пиття
Дуже сильний Настільки сильний, що робить воду непридатною до вживання

 

Протокол читання аналізів питної води (приклад)

Hа підставі санiтарно-топографiчних i санiтарно-технiчних даних щодо стану криниці (знаходиться в яру, дерев¢яний зруб мiсцями прогнивший, глиняний замок зруйнований, немає пiдставки для вiдра) можна припустити, що вода у ньому забруднюється вiдрами, внаслідок відсутності стаціонарного спільного відра і використання відер населення(з прилипшою до вiдер землею в воду криницi можуть попадати патогеннi мiкроорганiзми i яйця гельмінтів).

Зроблене нами припущення пiдтверджується даними лабораторного аналiзу:

Органолептичнi якостi води не можуть бути визнанi бездоганними, так як реєструється болотистий запах, рiвний 4 балам (при нормi – 3 бала) та забарвленість води, що складає 50°(при нормi – 35°).

Дані аналізу хiмiчних показників, також указують на недоброякiснiсть води. Зокрема про забруднення води органiчними речовинами свiдчать пiдвищений вмiст амонійних сполук 3,0 мг/дм3(при нормi – 2,6 мг/дм3), нiтритiв 5,3 мг/дм3 (при нормi – 3,3 мг/дм3),а також висока загальна жорсткість води 15 моль/дм3, при нормі –10.

Припущення про те, що вода забруднена органiчними речовинами тваринного походження пiдтверджується даними дослідження мікробіологічних показників, а саме: Загальні колі форми – 3 КУО/100см3 (при нормі <=1), E.coli – 3 КУО/100см3 (в нормі відсутність).

Гігієнічний висновок:Отже, вода, що досліджується, не вiдповiдає гiгiєнiчним вимогам i не може бути використана для забезпечення питних потреб.

Пропоную провести санацiю криницi: оздоровити територiю бiля криниці, привести її у належний санітарно-технiчний стан, знезаразити воду з використанням методу перехлорування з розрахунку не менш, ніж 10 мг активного хлору на 1 лiтр води.

До проведення санацiї криницi i одержання даних лабораторних дослiджень, що пiдтверджують доброякiснiсть води, використовувати її для питних нужд можна лише в окремих випадках пiсля тривалого кип’ятiння.

Додаток 1

Показники епідемічної безпеки питної води

№ п/п Найменування показників Одиниці виміру Нормативи для питної води
Водопровід-ної з пунктів розливу З колодязів та каптажів джерел Фасованої
1. Мікробіологічні показники
1. Загальне мікробне число при t 37°С – 24 год* Колонієутворю-вальні одиниці КУО/см3 <=100 (<=50) <=100 <=20*****
2. Загальне мікробне число при t 22°С – 72 год КУО/см3 не визначається не визначається <=100*****
3. Загальні колі форми*** КУО/100 см3 відсутність <=1 Відсутність
4. E. coli*** КУО/100 см3 відсутність відсутність Відсутність
5. Ентерококи*** КУО/100 см3 відсутність не визначається Відсутність
6. Синьо гнійна паличка (Pseudomonasaeruginosa) КУО/100см3 не визначається не визначається Відсутність
7. Патогенні ентеробактерії Наявність в 1 дм3 відсутність відсутність Відсутність
8. Коліфаги**** КУО/дм3 відсутність відсутність Відсутність
9. Ентеровіруси, аденовіруси, антигени рота вірусів, рота вірусів, вірусу гепатиту А та інші Наявність в 10 дм3 відсутність відсутність Відсутність
2. Паразитологічні показники
10. Патогенні кишкові найпростіші:ооцистикриптоспоридій, із оспор, цисти лямблій, дизентерійних амеб, балантидія кишкового та інші клітини, цисти в 50 дм3 відсутність відсутність Відсутність
11. Кишкові гельмінти клітини, яйця, личинки в 50 дм3 відсутність відсутність Відсутність
                 

Примітка:

* Для 95% проб води, відібраних з водопровідної мережі, що досліджувались протягом року.

** Через 10 років з часу набрання чинності Санітарними нормами.

*** Для 98% проб води, відібраних з водопровідної мережі, що досліджувались протягом року.

**** Визначають додатково у питній воді з поверхневих вододжерел у місцях її надходження з очисних споруд в розподільну мережу, а також в ґрунтових водах.

***** Визначають під час виробничого контролю перед розливом питної води у тару.

Додаток 2

Санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води

№ п/п Найменування показників Одиниці виміру Нормативи для питної води
Водопровідної З колодязів та каптажів джерел Фасованої, з пунктів розливу та бюветів
1. Органолептичні показники
1. Запах при t 20°С при t 60°С бали <=2 <=2 <=3 <=3 <=0 (2)4 <=1 (2)4
2. Забарвленість градуси <=20 (35)1 <=35 <=10 (20)4
3. Каламутність Нефелометрична одиниця каламут-ності (1 НОК = 0,58мг/дм3) <=1,0 (3,5)1 <=3,5 <=0,5 (1,0)4
4. Смак та присмак бали <=2 <=3 <=0 (2)4
2. Фізико-хімічні показники
а) неорганічні компоненти
5. Водневий показник одиниці рН 6,5 –8,5 6,5 –8,5 6,5 –8,5 (>=4,5)5
6. Діоксид вуглецю % не визначається не визначається 0,2-0,3 – для слабо газованої , 0,31-0,4 – для середньо газованої, 0,41-0,6 – для сильногазованої
7. Залізо загальне мг/дм3 <=0,2 (1,0)1 <=1,0 <=0,2
8. Загальна жорсткість моль/дм3 <=7,0 (10,0)1 <=10,0 <=7,0
9. Загальна лужність моль/дм3 не визначається не визначається <=6,5
10. Йод мкг/дм3 не визначається не визначається <=50
11. Кальцій мг/дм3 не визначається не визначається <=130
12. Магній мг/дм3 не визначається не визначається <=80
13. Марганець мг/дм3 <=0,05 (0,5)1 <=0,5 <=0,05
14. Мідь мг/дм3 <=1,0 не визначається <=1,0
15. Полі фосфати (за РО43–) мг/дм3 <=3,5 не визначається <=0,6 (3,5)4
16. Сульфати мг/дм3 <=250 (500) <=500 <=250
17. Сухий залишок мг/дм3 <=1000 (1500)1 <=1500 <=1000
18. Хлор залишковий вільний мг/дм3 <=0,5 <=0,5 <=0,05
19. Хлориди мг/дм3 <=250 (350)1 <=350 <=250
20. Цинк мг/дм3 <=1,0 не визначається <=1,0
б) органічні компоненти
21. Хлор залишковий зв’язаний мг/дм3 <=1,2 <=1,2 <=0,05
3. Санітарно-токсикологічні показники
а) неорганічні показники
22. Алюміній** мг/дм3 <=0,20 (0,50)2 не визначається <=1,0
23. Амоній мг/дм3 <=0,5 (2,6)2 <=2,6 <=0,1 (0,5)4
24. Діоксид хлору мг/дм3 >=0,1 не визначається не визначається
25. Кадмій* мг/дм3 <=0,001 не визначається <=0,001
26. Кремній** мг/дм3 <=10 не визначається <=10
27. Миш’як** мг/дм3 <=0,01 не визначається <=0,01
28. Молібден** мг/дм3 <=0,07 не визначається <=0,07
29. Натрій** мг/дм3 <=200 не визначається <=200
30. Нітрати (по NO3) мг/дм3 <=50,0 <=50,0 <=10 (50)4
31. Нітрити** мг/дм3 <=0,5 (0,1)3 <=3,3 <=0,5 (0,1)7
32. Озон залишковий мг/дм3 0,1–0,3 не визначається не визначається
33. Ртуть * мг/дм3 <=0,0005 не визначається <=0,0005
34. Свинець** мг/дм3 <=0,010 не визначається <=0,010
35. Срібло** мг/дм3 не визначається не визначається <=0,025
36. Фториди** мг/дм3 для кліматичних зон: IV<=0,7 III<=1,2 II<=1,5 <=1,5 <=1,5 для кліматичних зон: IV<=0,7 III<=1,2 II<=1,5
37. Хлориди мг/дм3 <=0,2 не визначається не визначається
б) органічні компоненти
38. Поліакриламід** залишковий мг/дм3 <=0,2 не визначається <=0,2
39. Формальдегід** мг/дм3 <=0,05 не визначається <=0,05
40. Хлороформ** мг/дм3 <=60 не визначається <=60
в) інтегральний показник
41. Перманганатна окислюваність мг/дм3 <=0,5 <=5,0 <=2,0 (5,0)4
             

Примітка:

1 – норматив, зазначений у дужках, установлюється в окремих випадках за погодженням з головним державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території.

2 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води, обробленої реагентами, що містять алюміній.

3 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для обробленої питної води.

4 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води фасованої газованої, питної води з пунктів розливу та бюветів.

5 – pH для газованої питної води.

6 – норматив встановлюється виключно для питної води фасованої. Для питної води з пунктів розливу та бюветів норматив встановлюється за кліматичними зонами.

7 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для негазованої питної води.

* – речовини I класу небезпеки.

** – речовини II класу небезпеки.

Примітка:

1. У водопровідній питній воді визначаються:

хлороформ – якщо питна вода з поверхневих вододжерел;

хлор залишковий вільний та зв’язаний, озон, поліакриламід – у разі застосування в процесі водопідготовки відповідних реагентів;

формальдегід – у разі озонування води в процесі водопідготовки;

діоксид хлору та хлорити – у разі обробки води діоксидом хлору в процесі водопідготовки.

2. У питній воді фасованій, з пунктів розливу та бюветів визначаються:

хлороформ – якщо вода хлорується в процесі водопідготовки або використовується хлорована вихідна вода;

формальдегід – у разі озонування води в процесі водопідготовки або якщо використовується озонована вихідна вода;

срібло та діоксид вуглецю – у разі застосування в процесі водопідготовки відповідних реагентів чи речовин;

поліакриламід – у разі використання в процесі водопідготовки водопровідної питної води з поверхневого джерела питного водопостачання.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Дані санітарно-топографічного описання:проба води доставлена з шахтної криниці, що розташована на околиці села П. Криниця розміщена біля грунтової дороги, на відстані 25 м від молочно–товарної ферми, місцевість рівна. Криниця має добре обладнані зруб та глиняний замок, кришку, відра немає, глибина криниці становить 6 м.

Дані лабораторного аналізу води:

Органолептичні властивості : Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Забарвленість –40° Запах при t° 20° С – 2 бала Смак – 3 бала Нітрити – 4,0 мг/дм3 Нітрати – 55 мг/дм3 РН = 9,0 Перманганатна окислюваність – 6 мг/дм3 Загальне мікробне число При t° 37°С – 200 КУО /см3 Загальні колі форми – 3 КУО /100см3

Задача 2

В 40 метрах від криниці розташований смітник. Криниця має дерев¢яний зруб, який місцями прогнив. Зруб виступає над поверхнею грунту на 1 метр. Вода з криниці подаєтся насосом. Захворювань серед населення, яке користується криницею, не спостерігається.

Дані лабораторного аналізу води:

Забарвленість – 30° Запах – 3 бала Каламутність – 4,0 Смак – 4 бала Перманганатна окислюваність – 6мг/дм3 Загальна жорсткість – 10,0 моль/дм3 Патогенні ентеробактерії – 10 в 1 дм3 Загальні колі форми – 2 КУО /100см3

Задача 3

В населеному пункті В. знаходиться шахтна криниця, проба води з якої доставлена на лабораторне дослідження.В 10 м від криниці знаходиться автозаправочна станція, глиняного замка немає. Криниця має добре обладнаний зруб, кришку, відра немає, глибина криниці становить12 м. Вода використовується для задоволення питних та господарських потреб.

Органолептичні властивості: Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Запах – 4 бала Смак та присмак – 4 бала Сульфати – 400 мг/дм3 Нітрити – 5 мг/дм3 Нітрати – 60 мг/дм3 Загальна жорсткість – 11 моль/дм3 Перманганатна окислюваність – 7 мг/л Загальні колі форми – 3 КУО /100см3 Е. Соli – 2 КУО /100см3 Патогенні ентеробактерії – 6 в 1 дм3

Задача 4

Дані санітарно-топографічного описання. Проба води доставлена з шахтної криниці, розташованої на околиці населеного пункту К. Кришки немає. Відро спільне. Територія навколо криниці не забруднена. Вище за рельєфом, на відстані 100 м, знаходиться вигрібна помийна яма.Глиняного замка не має. Глибина криниці становить 12 м.

 

Органолептичні властивості: Хімічні властивості: Бактеріологічні дані
Каламутність – 3,5 Запах – 3 бала Смак – 2 бала Сухий залишок – 1500 мг/дм3 Амонійні сполуки – 3,0 мг/дм3 Нітрити – 3,3 мг/дм3 Нітрати – 50 мг/дм3 Загальна жорсткість – 14моль/дм3 Перманганатна окислюваність – 8 мг/дм3 Загальні колі форми – 5 КУО/100см3 Патогенні ентеробактерії – 10 в 1 дм3 Е. Соli – 3 КУО /100см3

Задача 5

Дані санітарно-топографічного описання:проба води доставлена з шахтної криниці, що розташована на околиці села П. Криниця розміщена біля грунтової дороги, на відстані 50 м від молочно–товарної ферми, місцевість рівна. Криниця має добре обладнані зруб та глиняний замок, кришку, відра немає, глибина криниці становить 6 м.

Дані лабораторного аналізу води:

Органолептичні властивості: Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Каламутність – 4 НОК Забарвленість–30° Запах – 2 бала Смак – 3 бала Перманганатна окислюваність – 12 мг/л О2 Аміак – 0,1 мг/л Нітрити – 2,1 мг/л Нітрати – 70 мг/л Хлориди – 100 мг/л Твердість – 7 мгекв/л Фтор – 1 мг/л Кишкові гельмінти – 1 клітина в 50 дм3 Мікробне число –596 КУО/см3

Задача 6

В населеному пункті В. знаходиться шахтна криниця, проба води з якої доставлена на лабораторне дослідження.В 10 м від криниці знаходиться автозаправочна станція, глиняного замка немає. Криниця має добре обладнаний зруб, кришку, відра немає, глибина криниці становить12 м. Вода використовується для задоволення питних та господарських потреб.

Органолептичні властивості: Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Забарвленість–38° Запах – 5 балів Смак – 3 бала Сухий залишок – 1700 мг/дм3 Перманганатна окислюваність – 5,2 мг/л О2 Аміак – 2,6 мг/л Нітрити – 3,7 мг/л Нітрати – 140 мг/л Хлориди – 70 мг/л Твердість– 14 мгекв/л Патогенні кишкові найпростіші – відсутні Загальні колі форми – 0 КУО/100см3 Мікробне число – 100 КУО/см3

Задача 7

На вулиці Н. знаходиться шахтна криниця. Місцевість рівна. Санітарнийстан задовільний. Кришки немає. Відро загальне. Територія навколо криниці не забруднена, глиняного замка немає. Глибина криниці становить 24 м.

Органолептичні властивості: Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Каламутність –4,5 НОК Забарвленість–40° Запах – 2 бала Смак – 3 бала Перманганатна окислюваність –1,5 мг/л О2 Амонійні сполуки – 3,1 мг/л Нітрити – 4,1 мг/л Нітрати – 80 мг/л Хлориди – 170 мг/л Твердість– 10 мгекв/л Коліфаги – відсутні Загальні колі форми – 2 КУО/100см3 Мікробне число – 500 КУО/см3

Задача 8

Дані санитарного паспорта вододжерела.Криниця розташована у населеному пункті К. Місцевість рівна, глибина криниці –17 м, відстань до поверхні води–15 м.

Санітарно-технічний стан. Зруб складається з бетонних кілець. Є кришка. Воду піднімають на поверхню воротом з використанням спільного відра. В 70 м від криниці вище за рельєфом знаходиться туалет та помийна яма індивідуального користування. Санітарний стан криниці –задовільний.

Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Аміак – 1,5мг/л Нітрити – 3,2мг/л Нітрати – 75 мг/л Хлориди – 145 мг/л Перманганатна окислюваність – 6,6 мг/ О2 Твердість– 10 мг екв/л Кишкові гельмінти – 2 в 50 дм3 Загальні колі форми – 15 КУО/100см3 Мікробне число – 400 КУО/см3

Задача 9

Скласти санітарне заключення на пробу води, що відібрана з водопровідної мережі. Результати її лабораторного дослідження такі: каламутність – більше 2 НОК; забарвленість – 20°; запах та присмак – не перевищують 2 бали; осад – відсутній; сухий залишок 200 мг/л; залізо загальне – 0,7 мг/л; сульфати – 96 мг/л; хлориди – 34 мг/л; фтор – 0,8 мг/л; азот амонійний – 0,28 мг/л; азот нітратів 10 мг/ л; азот нітритів – 0,01 мг/л; загальна твердість 6,3 моль/л; мікробне число – 92 КУО/см3; загальні колі форми, ентерококи та кишкові гельмінти – відсутні.

 

 

ТЕМА №12. гігієнічна оцінка водопостачання. МЕТОДИКА ПОКРАЩАННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ

 

Мета заняття:

1. Ознайомитися з основними видамита засобами покращання якості питної води. Оволодіти методиками очистки і знезараження води та гігієнічної оцінки її якості.

2. Ознайомитися з основними етапами технологічного процесу покращання якості води на водопровідній станції.

 

питання теорЕтичної підготовки:

1. Покращання якості питної води. Види, методи та засоби.

2. Методи очистки води: фільтрація, відстоювання, коагуляція, флокуляція.

3. Гігієнічне значення жорсткості води. Пом’якшення води. Домінералізація води.

4. Методи знезараження води (фізичні та хімічні). Методи хлорування води. Методика розрахунку кількості хлорного вапна для знезараження води за хлорпотребою та методом перехлорування.

5. Дезактивація та знешкодження питної води.

6. Будова та обладнання водопроводу. Основнi етапи та послiдовнiсть очистки і знезараження води.

7. Контроль за якістю проведення очистки та знезараження води.

8. Зони санітарної охорони вододжерел.

9. Санація джерела місцевого водопостачання.

Завдання:

1. Провести пробну коагуляцію води, вибрати і розрахувати дозу коагулянта для очистки води.

2. Визначити вміст хлору у хлорному вапні та оцінити його придатність для проведення знезараження води.

3. Визначити дозу хлорного вапна для проведення знезараження води за хлорпотребою методом пробного хлорування.

4. Ознайомитися з будовою та обладнанням Вінницької міської водопровідної станції, технологічними особливостями процесу покращання якостей питної води, з органiзацiєю контролю за якістю води, що подається у міську водопровідну мережу.

 

Література:

1.Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 178-191.

2. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. // І.В.Даценко, Р.Д.Габович.– К.: Здоров’я. 1999.– С.150–175, 190–209.

3. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології.– К.: Здоров’я, 2001. – С.59–82.

4. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. 1971. – С.207–215.

5. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. 1984. – С.73–83.

6. Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др.; Вища школа, 2000 – С.518–532.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

В ході виконання практичного заняття студенти знайомляться з основними видами, методом та засобом покращання якості питної води, оволодівають методиками очистки і знезараження води, гігієнічної оцінки її якості, визначають активність хлорного вапна, знайомляться з основними етапами технологічного процесу покращання якостей води на водопровідній станції та організацією контролю за її якістю, розв’язують ситуаційні задачі за темою заняття.

Вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода) - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Найкращою є ситуація, коли вода у джерелі водопостачання за своєю якістю повністю відповідає сучасним уявленням про доброякісну питну воду. Така вода не потребує ніякої обробки і необхідно лише не погіршити її якість на етапах забору з джерела та подачі споживачам. Але знезаражування такої води передбачається санітарними вимогами. Такими джерелами можуть бути лише деякі підземні міжпластові води, найчастіше – артезіанські (напірні). В усіх інших випадках вода в джерелі, особливо поверхневому, потребує поліпшення якості.

 

Покращання якості питної води– комплекс заходів, направлених на приведення показників якості води до Держстандарту.

До провідних видів покращання якості питної води відносяться:

· очистка;

· знезараження;

· дезактивація;

· знешкодження.

Очистка являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних, фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження.

Основними методами очистки питної води є:

· освітлення (відстоювання, фільтрація, коагуляція, флокуляція)

· знебарвлення (відстоювання та фільтрація)

· дезодорація (фільтрація води через активоване вугілля, аерування, оброблення окислювачами);

· пом’якшення (фізичний, хімічний та іонообмінний способи)

· опріснення (дистиляція, іонообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація, випаровування під вакуумом, діаліз, екстракція, виморожування).

· спеціальні методи очистки (доміералізація, фторування, дефторування, знезалізювання, та ін.).

Відстоювання – завислі речовини під своєю вагою осідають на дно відстійника, де вода перебуває на протязі 1-2 діб. Розрізняють горизонтальні та вертикальні відстійники.

Фільтрація – воду пропускають через спеціальні фільтри, на яких затримуються завислі речовини. Фільтруючим шаром найчастіше виступах пісок. Розрізняють фільтри повільні(найефективніше затримують забруднюючі речовини, однак потужність всього 0,1-0,3 м3 за годину), швидкі (потужність 5-10 м3 за годину), надшвідкі (36 та більше м3 за годину)

Коагуляція – хімічна обробка води сірчанокислим алюмінієм за реакцією:

 

Al2(SO4)3 + 3Ca(HCO3)2 = 2Al(OH)3 + 3CaSO 4 + 6CO2

Гідрооксид алюмінію у вигляді досить великих пластівців абсорбує на собі завислі у воді забруднюючі частинки та гумінові колоїдні речовини, внаслідок чого вода освітлюється і знебарвлюється. Доза коагулянту залежить від ступеню лужності води, наявності в ній бікарбонатів, кількості завислих речовин і температури води. При малій карбонатній твердості (менше 4°) добавляють 0,5-1,0 % розчин соди або гашеного вапна. З метою прискорення коагуляції у воду додають флокулянти (наприклад, поліакриламід).

 

Якщо хімічний склад води не є оптимальним (см. додаток 1), проводять додаткові методи очистки, такі як пом’якшення, опріснення, домінералізацію, фторування, дефторування, знезалізування тощо.

Пом’якшання – зниження жорсткості води. В нормі жорсткість води складає від 7 до 10 моль/дм3. Обумовлена жорсткість вмістом солей Cа та Mg.

В практичному аспекті розрізняють три види жорсткості:

- усувну – можна усунути за допомогою кип’ятіння внаслідок розпаду бікарбонатів Cа та Mg;

- постійну – не усувається після годинного кип’ятіння внаслідок наявності сірчанокислих, хлористих та азотнокислих солей;

- загальну.

Для усунення високої жорсткості використовують:

1) додавання вапновміщуючих розчинів, внаслідок чого утворюються нерозчинні сольові розчини, що осідають в осад.

2) кип’ятіння.

3) використання іонообмінних смол.

Домінералізація- збільшення концентрації мінеральних речовин, зокрема макро- та мікроелементів (штучна мінералізація або розведення).

Фторування –насичення води фтором. Використовується в регіонах, де концентрація фтору в питній воді сладає менше 0,7 мг/л (Південний Буг – 0,19 мг/л). Для фторування використовується фторид амонію, біфторид амонію фторид натрію, біфторид натрію, кремніфториста кислота. Фторування є ефективним засобом зниження захворюваності карієсом.

Дефторування – видалення надлишкової кількості фтору, якщо концентрація його в воді регіону, яку використовують для пиття, становить більше 1,5мг/л. Застосовують хімічні методи (воду пропускають крізь шар гідроксиду алюмінію або магнію) та фільтраційні (фільтрація проводиться через шар окису алюмінію).

 

Знезараження являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів.

Основними методами знезараження питної води є:

· хімічні або реагентні методи (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та проведення озонування);

· фізичні або безреагентні (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів, високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння) методи.

До провідних методів хлорування відносять:

· хлорування нормальними дозами хлору ( хлорування за хлорпотребою);

· перехлорування;

· подвійне хлорування;

· хлорування з преамонізацією.

Для хлорування використовують газоподібний хлор, хлорне вапно, хлорид кальцію та натрію, хлорамін тощо.

Хлорування за хлор потребою – до води додається препарат хлору, що містить необхідну для окислення органічних речовин у даному об’ємі води кількість активного хлору + залишковий хлор (0,3-0,5 мл/л).

Перехлорування– використання заздалегідь високих доз хлору. Додають від 10 до 30 мг/л активного хлору. Застосовують в екстрених випадках, за епідпоказаннями.

Подвійне хлорування – хлорують перед відстоюванням води та після.

Хлорування з преамонізацією – проводиться тоді, коли у воді поверхневих джерел знаходяться фенольні сполуки, які потрапили з промисловими стічними водами. При взаємодії Cl з фенолом утворюється стійкі хлорфенольні сполуки з вираженим, так званим “аптечним” запахом. Для запобігання перед додаванням хлору у воду додають аміак, який утворює аміни, а потім із хлором, що додали пізніше, аміни утворюють хлораміни, що з фенолами не взаємодіють.

Слід підкреслити, що як показники надійності проведеного знезараження води визначають показники вмісту залишкового хлору (0,3-0,5 мг/л) та бактеріологічні показники.

Розрахунок необхідної кількості хлорного вапна для проведення знезараження води у криниці здійснюється таким чином.

Наприклад, є шахтна криниця, розміром 2 м х 2 м, висота водного стовпа в який становить – 2,9 м. Слід розрахувати, скільки необхідно 25% хлорного вапна для проведення знезараження води в криниці.

Об’єм води в криниці складає 2 м 2 м 2,9 м = 11,6 м3 = 11,600 л води.

У випадку використання методу перехлорування для знезараження 1 л води необхідно 10 мг активного хлору

Отже, складаємо пропорцію:

1 л – 10 мг активного хлору;

11600 л – х мг активного хлору.

11600 · 10

х = –––––– = 116000 мг або 116 г активного хлору.

Якщо, 100 г 25% хлорного вапна вміщує 25 г активного хлору, то

в Х г хлорного вапна вміщується 116 г активного хлору.

116 х 100

Х = –––––– = 464 г 25 % хлорного вапна.

Для проведення знезараження хлорне вапно розтирають з невеликою кількістю води у відрі, доводячи її до стану емульсії, заливають повне відро води, ретельно розмішують і відстояний розчин виливають у криницю.

 

Дезактивація являє собою комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кількості радіоактивних речовин у питній воді до гранично-допустимого рівня.

Найбільш поширеними методами дезактивації є:

· коагуляція;

· відстоювання;

· фільтрація через спеціальну шихту;

· хлорування.

Знешкодження являє собою комплекс технічних заходів, що забезпечують усунення з питної води токсичних хімічних речовин.

Найбільш доцільними методами знешкодження питної води є:

· перехлорування (передусім, суперхлорування);

· кип’ятіння.

Будова та обладнання водопроводу. Основнi етапи та послiдовнiсть очистки і знезараження води

В ході знайомства з обладнанням i роботою Вiнницької мiської водопровідної станції та методами покращання якості води слід відмітити, що у місті Вінниці перший міський водопровід був споруджений в 1912 році, причому, його принципова схема була достатньо простою – 2 самостійні самотичні галереї та резервуар для відстоювання води. Профільтрована та частково знезаражена вода з річки Південний Буг у кількості 60 м3 на добу через водонапірні башти подавались у міську мережу на якій були встановлені водопостачальні будки. Вода відпускалась населенню за платню у відра. Централізовано водою забезпечувались лише 3 будинки: Міська Дума, Управління приватного домовласництва та готель. Нині міська водоочисна станція має дві нові сучасні черги споруд. Їх сукупна потужність перевищує 220 тис м3 води на добу, загальна довжина водопровідної мережі складає 490 км, довжина водоводів 60 км. Кожен день м. Вінниця використовує біля 90 тис м3.

Hа річці Південний Буг в районi водоочисної станції знаходяться такі зони санiтарної охорони:

а) зона посиленого режиму, де розташована водопровiдна станцiя, яка огороджена i охороняється цiлодобово;

б) зона обмежень, що розмiщена вище по течiї рiчки;

в) зона спостережень.

Мiський водопровiд складається з 10 вузлiв технологiчного процесу. Для покращання якостi води на водопроводi застосовують такi методи, як вiдстоювання, фiльтрацiя, коагулювання (глинозем AL2(SO4)3), поліфосфат алюмінію), флокуляція (флокулянт французького виробництва) хлорування (газоподiбний Cl). Контроль за якiстю обробки води проводиться вiдомчою лабораторiєю на всiх етапах обробки.

Забiр води здійснюється через кожну годину, при цьому дослiджуються органолептичнi (прозорiсть, запах, колiр), хiмiчнi (окислюванiсть, залишковий вільний та зв’язаний Cl, алюміній). Раз на добу здійснюється бактеріологічний контроль (мікробне число, загальні колі-форми, Е-колі тощо). Перiодично 1 раз на 4 мiсяцi якiсть обробки води контролюється відділом комунальної гігієни міської СЕС.

Обслуговуючий персонал 1 раз на 30 дiб проходить перiодичний медичний огляд.

 

Санація (оздоровлення) джерела місцевого водопостачання (криниці)

Санація шахтного колодязя ― це комплекс заходів, який полягає у ремонті, очищенні та дезинфекції колодязя як споруди з метою запобігання забруднення води у ньому.

Санація бувае:

– профілактична (перед введенням в експлуатацію)

– планова (проводиться кожну весну пiсля перiоду таяння снiгiв);

– позапланова (здiйснюеться за епiдемiологiчними показниками).

Основні етапи санації:

· оздоровлення прилеглої території;

· покращання технічного стану криниці (видалення з дна мулу та насипання піску або гравію на дно криниці);

· обливання внутрішньої поверхні стінок колодязя 3% розчином кальцію гіпохлориту або 5% розчином хлорного вапна з гідропульту;

· визначення необхідної кількості хлорного вапна для проведення знезараження води;

· знезараження води безпосередньо у криниці;

· видалення надлишкового хлору;

· відбір проб води для проведення лабораторного дослідження та контроль якості знезараження, що проведене.

 

МЕТОДИКИ ПОКРАЩЕННЯ ЯКОСТІ ВОДОПРОВІДНОЇ ВОДИ

Методика очистки води методом коагуляції

Вибір дози коагулянта

Першим етапом роботи є визначення усувної (карбонатної) жорсткості води яка проводиться шляхом титрування 0,1 Н розчином НСl, 1 мл якого відповідає 2,8 мг СаО.

В конічну колбу наливають 100 мл досліджуваної води, добавляють 2 краплі індикатора метилоранжа і титрують 0,1 Н розчином НСl до утворення слабко рожевого кольору.

Наприклад: на титрування пішло 1,5 мл 0,1 Н НСl, відповідно на 1 л води піде 15 мл НСl 0,1 Н.

СаО в 1 л = 2,8 · 15 = 42 мг, що відповідає 42 : 10 = 4,2°

10 мг СаО в 1 л води відповідає 1° жорсткості. Якщо жорсткість води менше 4° то у воду додають соду.

Визначивши усувну жорсткість води, приступають до пробної коагуляції.

В три склянки наливають по 200 мл води (до мітки). Потім у першу склянку додають 2 мл 1% розчину сірчанокислого алюмінію, в другу – 3 мл, в третю – 4 мл. Вміст склянки перемішують протягом 1–1,5 хвилин і залишають на 10 хвилин. Для очистки води необхідно вибрати ту найменшу дозу коагулянта, яка забезпечує швидке утворення та осідання пластівців на дно.

Приклад розрахунку. Добра коагуляція пройшла в другому стакані, в який додали 3 мл 1% розчину глинозема.

На 200 мл – 3 мл 1% розчину коагулянта

На 1000 мл – х

 

1000 · 3

х = –––– = 15 мл 1% розчину коагулянта

 

в 100 мл 1% розчину коагулянта – 1 г коагулянта

в 15 мл 1% розчину коагулянта – х

 

15 · 1

х = –––– = 0,15 г

Таким чином, для очистки 1 л води необхідно 0,15 г коагулянта.

Якщо пробна коагуляція при взятих дозах іде дуже швидко (до 5 хвилин) і добре проходить у першій склянці то проводять повторне дослідження з меншими дозами. Якщо ж коагуляція не відбувається ані в другій, ані в 3 склянках – дослід потім повторюють з більшими дозами (5, 6, 7 мл), або користуються таблицею розрахунку дози коагулянта у залежності від жорсткості.

Таблиця 1

Таблиця розрахунку сірчанокислого алюмінію для коагуляції

Усувна жорсткість води, ° Кількість 1% розчину глинозему на 200 мл води, мл Кількість сухого глинозему на 1 л води, г Усувна жорсткість води, ° Кількість 1% розчину глинозему на 200 мл води, мл Кількість сухого глинозему на 1 л води, г
1 2 3 4 5 6 7 8 0,8 1,6 2,4 3,2 4,0 4,8 5,6 6,4 0,04 0,08 0,12 0,16 0,20 0,24 0,28 0,32 9 10 11 12 15 7,2 8,0 8,8 9,6 10,4 11,2 12,0 0,36 0,40 0,44 0.48 0,52 0,56 0,60

 

Визначення вмісту активного хлору у хлорному вапні та його придатність

для проведення знезараження води

Готують 1% розчин хлорного вапна, що використовується для знезараження. В колбу наливають 30 мл дистильованої води, 10 крапель 1% хлорного вапна (окремо піпеткою), 5 крапель розчину НСl (1:2), 10 крапель 5% розчину КJ та 10 крапель розчину крохмалю, після чого з’являється синє забарвлення. Далі розчин титрують по краплям 0,7% розчином гіпосульфіту до повного знебарвлення. Кількість крапель, витрачених на титрування, відповідає кількості (відсотку) активного хлору у вапні. Вапно, що вміщує менше 20% активного хлору, є непридатним для проведення знезараження води.

Наприклад, на титрування 1% розчину хлорного вапна пішло 25 крапель 0,7% розчину гіпосульфіту натрію. Отже, хлорне вапно, що досліджується вміщує 25% активного хлору і є придатним для проведення знезараження води.

Методика визначення дози хлорного вапна для проведення знезараження води за хлорпотребою (нормальними дозами хлору) методом пробного хлорування

В колби або склянки наливають по 200 мл води (до мітки), яка підлягає знезараженню. В кожну колбу спеціальною піпеткою (1мл) вносять відповідно 1 2, та 3 краплі 1% розчину хлорного вапна, добре перемішують скляною паличкою та залишають на 30 хвилин, через 30 хвилин у воді визначають наявність залишкового хлору, для цього в кожну колбу вносять по 2 краплі розчину НСl (1:2), 10 крапель 5% розчину КJ та 10 крапель 1% розчину крохмалю. Вміст колб, (склянок) перемішують і спостерігають, чи з’явилось синє забарвлення, яке виникає у тих колбах (склянках) де є вільний хлор, який залишився невикористаним після окислення органічних речовин у воді. Кількість залишкового хлору визначають титруванням 0,7% розчином гіпосульфіту натрію до повного знебарвлення. 1 крапля 0,7% гіпосульфіту відповідає 0,04 мг хлору.

Проводять відповідні розрахунки та вибирають ту колбу (склянку), в якій вміст залишкового хлору становить 0,3–0,5 мг/л.

 

Приклад розрахунку вмісту залишкового хлору

Після додавання розчину НСl, 5% розчину КJ та 1% розчину крохмалю колір змінився у всіх склянках. Вміст залишкового хлору визначають титруванням 0,7% розчином гіпосульфіту натрію.

Забарвлення відбулось:

У 1-й склянці – після додавання 1 краплі 0,7 % розчину гіпосульфіту натрію;

У 2-й склянці– після додавання 2 краплі 0,7 % розчину гіпосульфіту натрію;

У 3-й склянці– після додавання 3 краплі 0,7 % розчину гіпосульфіту натрію;

 

Розрахунок

на 1000 мл – х   1000 · 1

Задача 1

Необхідно знезаразити воду за хлорпотребою в резервуарі діаметром 1 м та висотою 2,5 м.

Розрахуйте, скільки потрібно 30% хлорного вапна для проведення знезараження води в резервуарі, якщо хлорпотреба складає 1,8 мг/л.

Задача 2

Діаметр шахтної криниці становить 90 см, висота стовпа у криниці – 3 м.

Розрахуйте, скільки потрібно 35% хлорного вапна для проведення знезараження води в криниці, якщо хлорпотреба складає 1,2 мг/л.

Задача 3

В резервуарі з розмірами довжина якого складає 2 м, ширина – 1 м, висота – 1,5 м необхідно знезаразити воду методом перехлорування.

Розрахуйте, скільки потрібно 25% хлорного вапна для проведення знезараження цієї води.

 

Задача 4

В населеному пункті Н водою користуються із шахтної криниці, яка розташована біля грунтової дороги. Глибина криниці становить 6,5 м, глиняний замок відсутній, місцевість рівна, грунт піщаний, санітарний стан навколо джерела водопостачання задовільний. В 70 м від криниці розташована помийна яма та туалет. За останніх 6 місяців в населеному пункті мали місце 3 випадки захворювання дизентерією. Дані лабораторного дослідження – забарвленість – 30° , запах – 2 бала, смак – 3 бала, вміст азоту аміачного – 0,1 мг/л, азоту нітритів – 3,5 мг/л, азоту нітратів – 55 мг/л, окислюваність – 7 мг/л, кишкові гельмінти – відсутні, колі-індекс – 4 КУО/100 см3, мікробне число –1000 КУО/см3.

Дайте гігієнічну оцінку якості води та обгрунтуйте рекомендації щодо її використання.

Задача 5

Гірське озеро розташоване за межами населеного пункту. Навколо ліс, береги піщані, кам’янисті. Дані лабораторного дослідження води: смак – 1 бал, запах – 1 бал, колір – безбарвна, каламутність – 3,5 НОК, вміст нітратів – 40 мг/л, хлоридів – 50 мг/л, окислюваність – 3мг/л, твердість – 10 мг, загальні колі форми – 1 КУО/100 см3, мікробне число – 65 КУО/см3.

Дайте гігієнічну оцінку якості води.

Задача 6

Шахтна криниця розташована на околиці населеного пункту. На відстані 56 м від неї знаходиться молочно-товарна ферма, біля криниці проходить грунтова дорога. Місцевість рівна, криниця має зруб, кришку та глиняний замок, відра для загального користування немає. Дані лабораторного дослідження води: каламутність – 2,5 НОК, колірність – 35°, смак – 3 бала, запах – 2 бала, окислюваність–12 мг/л, вміст аміаку – 3,1 мг/л, нітратів – 66 мг/л, хлоридів – 100 мг/л, жорсткість–7 мг екв/л, фтор – 1мг/л, коліфаги – відсутні, колір-індекс – 10 КУО/100 см3, мікробне число – 800 КУО/см3.

Дайте гігієнічну оцінку якості води та обгрунтуйте рекомендації щодо її використання.

Задача 7

Визначити необхідну кількість хлорного вапна для знезараження води методом перехлорування. Резервуар з водою має розміри: довжина 2,5 м, діаметр – 1,0, хлорне вапно містить 25% активного хлору.

 

Задача 8

Шахтний колодязь із розмірами зрубу 1 м х 1,2 м та висотою стовпа води 3 м використовується мешканцями підлеглих будинків для забезпечення питних потреб. Останні 3 місяці серед мешканців, що використовували воду, реєструються поодинокі випадки дизентерії. Проведення санітарної експертизи води міською СЕС надає усі підстави доля заборони використовувати воду для шахтної криниці для забезпечення питних потреб, однак іншого джерела водопостачання немає.

Дайте рекомендації щодо подальшої експлуатації шахтного колодязя та розрахуйте необхідну для пере хлорування кількість 25% хлорного вапна.

 

ТЕМА №13. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ. МЕТОДИКА САНІТАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ МОЛОКА І МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ, м’яса, риби та консервів

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Оволодіти методами оцінки якості та свіжості харчових продуктів за їх органолептичними показниками та результатами лабораторного аналізу.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Класифікація харчових продуктів. Ступені якості харчових продуктів.

2. Харчова та біологічна цінність молока і молочних продуктів.

3. Гігієнічне значення м'яса, риби і продуктів їх переробки у харчуванні різних груп населення. Норми споживання.

4. Фактори, що визначають належність м'яса та риби до основних продуктів харчування.

5. Захворювання, які можуть бути викликані споживанням недоброякісного молока, молочних продуктів, м’яса, риби та консервів.

6. Методи санітарної експертизи молока і молочних продуктів, м’яса, риби та консервів.

7. Методика обґрунтування гігієнічного висновку щодо якості харчових продуктів.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Провести санітарну експертизу харчових продуктів та обґрунтувати гігієнічний висновок щодо якості молока, молочних продуктів, м’яса, риби та консервів.

2. Розв’язати ситуаційні задачі відповідно до теми заняття.

 

ЛІТЕРАТУРА :

Основна:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 311-320.

2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін./ За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С.434-458.

3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. /Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000. – С.512-538.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров¢я, 1999. – С.313-353.

5. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять./І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. /За ред І.І.Даценко. – Львів,: Світ, 1992. – С.103-122.

6. Матеріали лекції до теми.

Додаткова:

1. Гігієна харчування з основами нутриціології. Підручник. /В.І.Ципріян, Т.І.Аністратенко, Т.М.Білко та ін. /За ред. В.І.Ципріяна. – К.: Здоров¢я, 1999. - С.199-365.

2. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. /Под ред. А.А.Хрусталева. – М.: Медгиз, 1957, - 282 с.

3. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С.405-490.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти після опитування і контролю вихідного рівня знань виконують органолептичні та фізико-хімічні дослідження з метою визначення ступеня якості харчових продуктів та можливостей їх використання як харчових продуктів, розв’язують ситуаційні задачі.

СТУПЕHI ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ

Доброякісний продукт – це продукт, який в повній мірі відповідає вимогам Державного стандарту. Реалізація без обмежень. Зберігання, згідно з терміном, вказаним на упаковці.

Продукт зниженої якості – це продукт, що має певні відхилення від Державного стандарту, але вони не можуть викликати скарг або зрушень у стані здоров’я споживача. Реалізація термінова або за приписом СЕС. Зберіганню звичайно не підлягає.

Умовно придатний продукт – це продукт, який має певні відхилення від вимог Державного стандарту, що можуть викликати скарги або зрушення у стані здоров’я споживача, але, водночас, можуть бути усунені завдяки використанню спеціальних заходів кулінарної обробки (додаткова термічна обробка, додавання спецій тощо). Реалізація та зберігання згідно з приписом СЕС.

Недоброякісний продукт – це продукт, який здатний викликати скарги або зрушення у стані здоров’я споживача, що не можуть бути усунені шляхом спеціальної кулінарної обробки. Такий продукт не повинен використовуватися в харчуванні людини і, отже, призначений для знищення або переробки з наступним застосуванням для годування тварин, технічних цілей тощо.

Крім того, прийнято виділяти фальсифіковані продукти, що вироблені з метою обману споживача, рафіновані продукти, які звільнені від баластних речовин за допомогою спеціальних засобів обробки, та продукти-сурогати (або ерзац-продукти), що вироблені для заміни натуральних.

ЗРАЗОК ГІГІЄНІЧНОГО ВИСНОВКУ

ЩОДО ЯКОСТІ ХАРЧОВОГО ПРОДУКТУ

Харчовий продукт, що досліджений, доброякісний (зниженої якості, умовно придатний, недоброякісний), свіжий (не свіжий), придатний для споживання (непридатний для споживання, придатний для споживання лише після спеціальної обробки (вказати якої), може бути використаний для інших цілей (указати для яких), придатний для зберігання (не придатний для зберігання, потребує швидкої реалізації, підлягає утилізації або переробці для харчування тварин).

Враховуючи вищевикладене зразок гігієнічного висновку щодо якості молока повинен мати наступний вигляд.

Молоко, що досліджене, доброякісне (зниженої якості, умовно придатне, недоброякісне), свіже (не свіже), придатне для споживання (непридатне для споживання, придатне для споживання лише після спеціальної обробки (указати якої), може бути використане для інших цілей (указати для яких), придатне для зберігання (не придатне для зберігання, потребує швидкої реалізації).

 

Методика відбору проб та органолептичні дослідження харчових продуктів

і готових блюд

Гігієнічна експертиза харчових продуктів і готових блюд проводиться:

· періодично, в плановому порядку;

· спорадично, при рейдових перевірках харчоблоків, об’єктів громадського харчування;

· екстрено, у випадках виникнення харчових отруєнь, захворювань аліментарної етіології, при грубому порушенні санітарного режиму харчових об’єктів (їдалень, кафе, ресторанів, харчоблоків лікарень та ін.)

 

Метою гігієнічної експертизи харчових продуктів можуть бути:

· визначення товарних якостей продуктів, оформлення сертифікатів;

· виявлення наявності фальсифікації, порушень хімічного складу продуктів;

· з метою контролю термінів реалізації продуктів;

· визначення ступеню псування продуктів при їх зберіганні та можливостей подальшого зберігання;

· визначення епідеміологічної та токсикологічної небезпечності продуктів (мікробного обсіменіння, забруднення пестицидами, іншими токсикантами, амбарними шкідниками, пліснявою тощо);

· визначення ступеню шкідливості тари, посуду, обладнання, інвентарю та інших.

Методи відбору проб для лабораторного аналізу залежать від виду продуктів (сипучі, поштучні, рідкі, в тарі, без тари і т.д.). Вибирають середню пробу, яка відображала б якість всієї партії продовольства.

Сипучі та тверді харчові продукти (крупа, зерно, борошно, тверді жири та ін.) відбирають спеціальними щупами, ножами, совками з різних місць тари чи партії продовольства (до 10 зразків, з яких розмішують середню пробу масою до 1 кг).

Рідкі і м¢які харчові продукти спочатку розмішують (мутовкою, струшують), відбирають з різної тари партії продукту, отримуючи середню пробу.

Закриті консервовані продукти відбирають з партії поштучно, у першу чергу – підозрілі (бомбажні консерви, з пошкодженою тарою).

Проби м¢яса відбирають зрізанням з туші, напівтуші та з обов’язковим відбором кісток, суглобів.

Сипучі, тверді продукти без тари та поштучні відбирають у поліетиленові мішечки, рідкі – в скляну тару. Проби обов’язково опечатують, пломбують. Складається акт відбору проб, який підписується особою, яка відібрала пробу, та відповідальною особою продовольчого об’єкту. До проби додається супровідний бланк, в якому приводяться паспортні дані продовольчого об’єкту, маса чи кількість зразків проб, мета лабораторного дослідження, адреса лабораторії, куди зразок направляється, дата і година відбору проби, підпис особи, яка відібрала пробу.

Органолептичні дослідження харчових продуктів (і готових блюд) не потребують спеціального оснащення, а тому можуть виконуватися не лише в лабораторії, а і на самому продовольчому об’єкті, при відборі проб.

Спочатку слід ознайомитися з документацією продовольчого об’єкту, з накладними, сертифікатами на партію продовольства, дату поставки. Далі оглядають умови зберігання, обробки продуктів, наявність холодильників, санітарний стан об’єкта, стан тари, маркування (терміни зберігання та реалізації продукту та ін.).

Вивчають зовнішній вигляд зразків продуктів (при денному світлі), їх колір, відтінки, ознаки несвіжості, псування чи фальсифікації, підозрілі вкраплення, плями відмінного від продукту кольору та ін. За допомогою лупи виявляють наявність амбарних шкідників, фінн, а з компресоріумом – личинки трихінел.

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА МОЛОКА ТА МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ

Відбір проб для лабораторного аналізу

У залежності від способу розливу, обробки та упакування молоко розподіляється на пастеризоване та сире, незбиране та знежирене, фляжне та пляшкове стерилізоване, пряжене, молоко з какао, кавою, вітаміном С, білкове.

Перед відбором проб з фляг молоко добре перемішують спеціальними мутовками. Для контролю відбирають 3% фляг від загальної кількості. Відбір проводять спеціальною металевою трубкою, опускаючи її на дно фляги з такою швидкістю, щоб молоко надходило в трубку одночасно з її зануренням.

Проби молока переносять у чистий та обполіснутий досліджуваним молоком посуд. З цього посуду після перемішування виділяють “середній” зразок об’ємом 500 мл.

Відбір проб молока, що розфасоване у пляшки або пакети передбачає відбір 1–2 одиниць упаковок з 100 ящиків, 2–3 одиниць – з 100–200 ящиків, 3–4 одиниць – з 200–500 ящиків, 4–5 одиниць – з 500–1000 ящиків.

“Середні” проби, що направляються у лабораторію, повинні мати етикетку з назвою підприємства, яким виготовлені продукти, номером партії або одиниць упаковки, назвою та сортом продукту, датою його виготовлення, температурою продукту в момент відбору проби, даними про посаду особи, котра здійснила відбір проби та її підписом. Проби пломбують або опечатують. Пляшки перев’язують цупкою ниткою (або шпагатом), кінці якої пломбують поверх пробки або кришки упаковки.

Дослідження проб молока слід проводити зразу після доставки їх у лабораторію і не пізніше, ніж через 4 години після відбору. До початку дослідження зразки продуктів повинні зберігатися при температурі повітря у межах від 6 – 8°.

 

Органолептичне дослідження молока та молочних продуктів

Зовнішній вигляд та консистенція. Молоко повинно являти собою однорідну рідину без осаду. Для визначення консистенції молоко наливають у склянку, яку трохи нахиляють та повертають у вихідне положення – проба не повинна бути ані водянистою, ані тягучою, ані утворювати клубочки слизу внаслідок процесів слизового бродіння, що зумовлені дією мікроорганізмів.

Смак та запах. Молоко повинно мати смак і запах, які властиві для свіжого молока. У випадку наявності різноманітних, нехарактерних для нього присмаків та запахів, молочні продукти не можуть бути допущені до реалізації. Побічні відтінки запаху молоко може придбати при неправильному зберіганні, передусім внаслідок поглинання різких запахів при одночасному зберіганні різноманітних продуктів, наприклад молока та мила, молока та оселедців. Неприємний присмак молока спостерігається у випадку поїдання тваринами часнику, цибулі, полину тощо.

Колір. Для натурального жирного молока властивий білий колір з легким жовтуватим відтінком. Натомість для знежиреного молока характерний білий колір з наявністю голубого відтінку.

 

Хімічне дослідження молока та молочних продуктів

Визначення густини (питомої ваги) молока

Під густиною молока розуміють відношення маси об’єму молока при температурі 20° до маси такого ж об’єму води при температурі 4°.

Визначення густини проводять спеціальним приладом – ареометром, який призначений для вимірювання питомої ваги виключно молочних продуктів і тому отримав назву лактоденсиметр.

В зв’язку з тим, що густина молока суттєво залежить від температури, лактоденсиметр має термометр, який показує температуру молока у момент вимірювання питомої ваги. Перед вимірюванням молоко перемішують, потім обережно, щоб не утворювалась піна, по стінці наливають у циліндр ємністю 200 – 250 мл, наповнюючи його на дві третини. Сухий чистий лактоденсиметр обережно занурюють у циліндр з молоком до поділки 1,030 і залишають його у плаваючому стані на відстані 5 мм від стінок.

Через 1–2 хвилини після занурення визначають питому вагу молока. Око дослідника при цьому повинно знаходитися на рівні верхнього меніска молока. Відлік показника проводиться по його верхньому краю з точністю до 0,0005, а підрахунок температури – з точністю до 0,5°С. Вимірювання слід проводити декілька разів. Розбіжність між двома паралельними визначеннями не повинна бути більше 0,0005.

Отриману величину густини продукту слід привести до стандартного показника, який характеризує питому вагу молока при температурі 20°С. Тому необхідно ураховувати те, що кожний градус температури змінює питому вагу молока на 0,0002 одиниці густини, або збільшуючи її (якщо температура перевищує 20°С), або зменшуючи (якщо температура не досягає 20°С).

Згідно з вимогами Державного стандарту (ДСТУ–2661-94) питома вага молока повинна знаходитися у межах 1,024 – 1,037 г/см3: 1,024-1,025 г/см3 – для пряженого молока; 1,026-1,030 г/см3 – пастеризованого и стерилізованого; 1,036-1,037 г/см3 – білкового.

 

Визначення кислотності молока

Кислотність молока зумовлена вмістом у ньому молочної кислоти, фосфорнокислих та молочнокислих солей, білків тощо. Кислотність виражається у градусах Тернера і є важливим показником свіжості молока.

Градус Тернера (°Т) являє собою кількість мілілітрів 0,1 н. розчину лугу, що витрачається на нейтралізацію кислот в 100 мл молока.

Для визначення кислотності у конічну колбу піпеткою вносять 10 мл молока і додають 10 мл дистильованої води та 3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну. Суміш титрують 0,1 н. розчином їдкого натру до появи рожевого забарвлення, яке не зникає протягом однієї хвилини. Кількість мілілітрів 0,1 н. розчину їдкого натру, що пішла на нейтралізацію 10 мл молока, множать на 10 і таким чином визначають кислотність досліджуваного молока.

Згідно з ДСТУ–2661-94 кислотність молока 1 сорту повинна становити 16 – 18°Т, кислотність молока 2 сорту – 19 – 21°Т, для білкового – до 25°Т.

Слід відмітити, що орієнтовним методом перевірки молока на свіжість є проба на кип’ятіння. У тонкостінну пробірку наливають 4–5 мл молока і, постійно перемішуючи, нагрівають його на спиртівці або газовій плиті протягом 1 хвилини (можна нагрівати пробірку впродовж 2 хвилин на водяній бані).

Якщо досліджуване молоко несвіже і, отже, його кислотність перевищує 25–27°Т, то при кип’ятінні воно звертається.

Визначення жирності молока

Жирність молока визначається з використанням спеціального приладу – бутирометра (або жироміра)за допомогою кислотного метода Гербера, що передбачає застосування як емульгатора жирів концентрованої сірчаної кислоти, котра зменшує адсорбцію ліпідів білками і, згодом, жирові кульки зливаються у суцільний шар жиру.

Процес злиття жирових кульок і вилучення шару жиру посилюється при додаванні до суміші амілового або ізоамілового спирту, а також при підігріванні жироміра та його центрифугуванні.

Для визначення вмісту жиру в молоці у бутирометр наливають (бажано з автоматичної піпетки) 10 мл сірчаної кислоти з питомою вагою 1,81 – 1,82 г/см3 і дуже обережно, не допускаючи змішування рідин, піпеткою Мора наливають молоко, необхідний об’єм якого указаний безпосередньо на піпетці. Потім, також автоматичною піпеткою, додають 1 мл амілового спирту.

Бутирометр закривають гумовим корком з одним шаром марлі і струшують та перевертають, підтримуючи при цьому пробку, до повного розчинення білкових речовин молока. Після цього жиромір ставлять на 5 хвилин на водяну баню при температурі води 65 – 70°С.

Далі, жироміри з різними пробами молока розміщують у металеві патрони центрифуги, вставляючи їх таким чином, щоб вузька частина жиромірів була повернута до центру, а самі жироміри розміщувались один проти одного. Закривши кришку центрифуги, проводять центрифугування протягом 5 хвилин зі швидкістю понад 1000 обертів за хвилину.

Після центрифугування жиромір виймають із центрифуги і поміщають на 3 хвилини в гарячу воду, щоб повністю зібрати жир. Після цього його виймають, утримуючи пробкою вниз. Межа жиру повинна знаходитися на рівні очей. Гвинтоподібним рухом пробки вверх і вниз установлюють нижню межу стовпчика жиру проти цілої поділки шкали і від неї відраховують кількість поділок до нижньої точки меніска верхньої межі жиру. Десять малих поділок жироміра відповідають 1% жиру в досліджуваному молоці.

Згідно з ДСТУ–2661-94 вміст жиру у молоці повинен знаходитися у межах від 1 до 6,0%.

Визначення спроб фальсифікації молока

Визначення наявності аміаку. Один з найбільш відомих методів визначення кислотності при фальсифікації молока оснований на зміні кольору розчину індикатора Несслера при додаванні його в сироватку молока, яке містить аміак.

В мірну склянку, місткістю 50 мл вимірюють циліндром 20 мл молока і підігрівають його на водяній бані при t 40-45°. В підігріте молоко піпеткою вносять 1 мл 10% розчину оцтової кислоти. Для осаду казеїну залишають на 10 хв.

2 мл відстояної сироватки (без осаду) вносять у пробірку та піпеткою додають 1 мл розчину Несслера. Відразу перемішують та чекають результату протягом 1 хв.

Оцінка результатів дослідження: лимонно-жовте забарвлення характерне для молока не фальсифікованого. Оранжеве забарвлення різної інтенсивності вказує на наявність аміаку більшої концентрації від природного вмісту.

Визначення присутності соди. Сода може бути додана в молоко для того, щоб навмисно сховати підвищену його кислотність. Нейтралізуючи молочну кислоту, сода не затримує розвитку гнильних мікроорганізмів і сприяє руйнуванню вітаміну С, таке молоко не придатне для вживання в їжу.

У пробірку наливають 5мл молока й 4-5 краплі 0,2% спиртового розчину розолової кислоти. У присутності соди молоко здобуває малиново-червоне фарбування, при відсутності соди з'являється жовто-коричневе фарбування. Реакція дає можливість визначити наявність соди в кількості 0,1% і вище.

Визначення присутності крохмалю. Крохмаль або борошно додається в молоко, щоб додати йому більшу густу консистенцію після розведення водою. У конічну колбу наливають 10 -15мл молока й доводять його до кипіння. Після охолодження в молоко до-ливають 1мл розчину Люголя. Поява синього фарбування вказує на присутність крохмалю.

Визначення присутності нітратів. При розведенні молока водою в ньому можуть з'явитися нітрати, високий вміст яких може приводити до метгемоглобінемії, особливо у маленьких дітей. Для виявлення нітратів у колбу наливають 10мл молока й 0,3мл 20% розчину СаСО3, суміш кип'ятять до згортання молока, прохолоджують і фільтрують. У порцелянову чашечку поміщають 1-2 кристалика дифеніламіну й наливають 1мл концентрованої сірчаної кислоти. Потім на краї чашечки обережно нашаровують на неї три краплі фільтрату. Поява синього фарбування свідчить про присутність азотисто- і азотнокислих з'єднань.

Таблиця 1

Мікробіологічні показники молока

Вид упаковки Кількість мезофільних аеробних та факультативно анаеробних мікроорганізмів, КУЕ в 1 г, не більше Кількість продукту (см3), в якому не допускаються
БГКП (коліформи) Патогенні мікроорганізми, в тому числі сальмонели
Молоко в пляшках та пакетах 1 х 105 0,1
Молоко в флягах та цистернах 2х105 0,1

 

Примітка: В молоці, яке призначене для дитячих закладів, не допускається вміст патогенних мікроорганізмів, в т.ч. сальмонел.

 

Радіологічний контроль молока та молочних продуктів

(відповідно до Державних гігієнічних нормативів (1997 р)

 

Згідно з ДР-97 допустимий рівень вмісту радіонуклідів 137Сs і 90Sr в молоці та молочних продуктах не повинен перевищувати 100 і 20 Бк/л, Бк/кг відповідно. ДР-97 запропоновано з метою подальшого зниження дози внутрішнього опромінення населення України шляхом обмеження надходження радіонуклідів з продуктами харчування і дотри-мання виробником необхідних умов одержання чистої продукції на забруднених територіях.

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА М’ЯСА ТА М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВ

Проведення санітарної експертизи якості м’яса та м’ясних продуктів засноване передусім, на визначенні показників свіжості. Для цього відбирають пробу продукту і проводять її органолептичні та хімічні дослідження.

 

Відбір проб для лабораторного аналізу

Відбір проб м’яса та м’ясних продуктів здійснюється таким чином, щоб проба відображала дійсний стан всієї партії продукту.

Для лабораторного дослідження беруть 1,5 кг м’яса з різних ділянок туші, що складає вихідний зразок. Потім зразки м’яса розрізають на маленькі шматочки, ретельно перемішують та відбирають “середню” пробу у кількості не менш, ніж 0,5 кг.

Консерви для дослідження беруть з різних ящиків у кількості не менш, ніж 10 штук. З останніх і відбирають “середню” пробу в кількості 5 банок.

Органолептичне та хімічне дослідження м’яса

В ході органолептичного дослідження м’яса та м’ясних продуктів визначають зовнішній вигляд, колір і запах м’яса, його консистенцію та стан жирових прошарків, прозорість і запах бульйону тощо.

Зовнішній вигляд, колір і запах м’яса вивчаються як у ході зовнішнього огляду туші, так і на свіжому розрізі м’яса.

Водночас визначають консистенцію та еластичність м’яса – легким натиском пальця утворюють ямку, а потім спостерігають за швидкістю її вирівнювання.

Для визначення ступеня зволоження м’яса використовують фільтрувальний папір, прикладаючи його до поверхні туші або до розрізу. Визначення стану жиру проводиться під час відбору зразків. Описують колір, запах і консистенцію жиру, пружність і щільність сухожилків, стан суглобових поверхонь.

Для визначення запаху бульйону в конічну колбу місткістю 100 мл вносять 20 г ретельно подрібненого м’яса, заливають його 60 мл дистильованої води, старанно перемішують, закривають годинниковим склом і ставлять на водяну баню. Запах бульйону оцінюється в момент появи пару при температурі 80–85° С.

Для візуальної оцінки прозорості проби 20 мл м’ясного бульйону наливають в пробірку і проводять дослідження при розсіяному світлі.

Для визначення первинних ознак розпаду білків рекомендується проведення наступних проб:

1). Нагріти ніж, розрізати м’ясо якомога ближче до кісток, потім витягнути ніж і відразу понюхати. При наявності ознак розпаду м’яса з поверхні леза відчувається неприємний гнильний запах.

2). Занурити м’ясо на короткий час в оцет і понюхати. При наявності ознак його псування буде відчуватися слабкий неприємний запах.

3). Взяти м’ясо у дрібних шматочках та зробити пробну варку, прокип’ятивши його протягом 20–30 хвилин у закритій каструлі. При наявності ознак псування бульйон буде мутним та мати неприємний запах.

4). Взяти 2 мл бульйону (20 г фаршу та 60 мл води), додати 3 краплі 5% розчину сірчанокислої міді, потім вміст пробірки збовтати і через 5 хвилин визначити характер змін, що сталися.

Бульйон, приготовлений зі свіжого м’яса, при додаванні до нього розчину сірчанокислої міді залишається прозорим.

У бульйоні, приготовленому з м’яса сумнівної свіжості, при додаванні до нього сірчанокислої міді утворюються пластівці.

Зрештою, утворення желеподібного або драглепобідного осаду, великих пластівців, свідчить про те, що м’ясо несвіже.

Дані щодо основних органолептичних характеристик мґяса та субпродуктів приведені в таблиці 2.

5). Проба Ебера на вільний аміак.

 

Сутність проби полягає в тому, що аміак, якиий утворився при псуванні м'яса, у присутності соляної кислоти дає білу хмарину хлористого амонію. У пробірку наливають 2-3мл реактиву Ебера, що складається із соляної кислоти, спирту й ефіру. Пробірку закривають пробкою із вставленим у неї стрижнем, на нижньому загнутому кінці якого попередньо зміцнюють невеликий шматочок досліджуваного м'яса. М'ясо повинне перебувати на 0,5-1см вище рівня реактиву й не змочуватися ім. Якщо виділяється аміак, те навколо м'яса утвориться хмарина хлористого амонію. При відсутності хмарини проба негативна (-); швидко зникаюча розпливчаста хмарина - слабко позитивна (+); стійка хмарина - позитивна (++); стійка хмара, що повільно з'являється, - різко позитивна (+++).

Паразитологічне дослідження м’яса

Фіни – збудники фінельозу – пухирчаста стадія стьожкових гельмінтів. Фіни мають вигляд білуватих кульок або зерен, розміром від просяного зернятка до горошини. Від жирових гранул фіни відрізняються більшою пружністю, роздавлюються з деяким тріском.

Локалізація - м’язи живота, жувальні, міжреберні м’язи.

При виявленні на розрізі на площі 40 см2 більше 3 фін, туша і субпродукти підлягають техногенній утилізації або знищенню.

При виявленні менше 3 фін, м’ясо вважають умовно придатним і піддають спеціальній обробці: тривалому проварюванню (3 год) невеликими шматками, заморожуванню.

Трихінели – круглі черви - збудники трихінельозу. В основному зустрічаються у свіжому м’ясі. М’язова форма трихінел має вигляд спірально згорнутих хробаків, охоплених капсулою. Найчастіша локалізація - ніжки діафрагми.

Мікроскопічне дослідження свинячих туш на трихінели обов’язкове. При виявленні в 24 зрізах м’яса хоча б 1 трихінели, тушу і субпродукти направляють на технічну утилізацію або знищення.

 

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА РИБИ ТА РИБНИХ ПРОДУКТІВ

Санітарна експертиза риби та рибних продуктів ґрунтується, передусім, на проведенні органолептичних та хімічних досліджень.

Доброякісна, свіжа, придатна до споживання та зберігання риба не тоне у воді; має гладку, блискучу луску, яка щільно прилягає до м’яса, вкрита прозорим слизом і важко знімається під час чищення; прозорі блискучі та випуклі очі; зябра, що не пахнуть та мають яскраво червоний колір; щільне, еластичне м’ясо, яке важко відділяється від кісток; специфічний рибний запах.

Хімічне дослідження спрямоване на визначення ступеня розкладання органічних речовин в умовах псування риби і передбачає оцінку вмісту аміаку (метод заснований на визначенні кількості хлориду амонію в результаті реакції між аміаком та хлористоводневою кислотою) та сірководню (метод заснований на утворенні сульфату свинцю внаслідок реакції між сірководнем та ацетатом свинцю) у рибі та рибних продуктах.

Паразитологічне дослідження риби

Стьожак широкий – збудник дифілоботріозу. В м’ясі риб досліджується наявність личинкової стадії стьожака широкого - плероцеркоїда.

Дослідження візуальне та мікроскопічне. Плероциркоїди мають розмір 6 мм і більше, на вигляд – білі витягнуті личинки. При невеликому зараженні риби продукт вважається умовно придатним та піддається проварюванню протягом 20 хв. При виявленні великої кількості плероциркоїдів – риба до реалізації не допускається.

Сисун котячий – збудник опісторхозу. Відноситься до класу трематод. Друга личинкова стадія паразита розвивається в м’язах риб і називається метациркарієм. Виявляється мікроскопічним методом. Метациркарії мають чорний пігмент в стінках сечового міхура личинки. Додатково метациркарії досліджують на рухливість, опускаючи у фізіологічний розчин на 6-24 години.

Риба, уражена котячим сисуном є умовно придатною. Єдиним (надійним) методом приготування - є проварювання протягом 30-50 хвилин.

Таблиця 2

Допустимий рівень вмісту радіонуклідів 137Сs і 90SR

у м’ясних та рибних продуктах (Бк/л і Бк/кг)

№ п/п Назва продукту 137Сs 90SR
1. М’ясо і м’ясні продукти
2. Риба і рибні продукти
3. Спеціальні продукти дитячого харчування

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА КОНСЕРВІВ

Консерви – це продукти, що розфасовані в герметичну тару та консервовані теплою обробкою або комбінованими методами, що забезпечують мікробіологічну стабільність в процесі зберігання.

Стерилізація консервів – це процес нагрівання, що забезпечує повну загибель не термостійкої мікрофлори, що не утворює спори та зменшення числа спороутворення мікроорганізмів до певного рівня, достатнього для запобігання псування продукту при зберіганні в умовах помірного клімату (15-30°С) та гарантовану за мікробіологічними показниками безпеку вживання консервів. Стерилізують звичайно продукти, що мають низьку та середню кислотність в герметичній тарі в автоклаві при температурі 110-120°С.

Субстерилізація консервів – це процес нагрівання, що забезпечує загибель не термостійкої мікрофлори, що не утворює спори та зменшення числа мікроорганізмів, що їх створює до певного рівня, достатнього для запобігання псування продукту при зберіганні при температурі 2-15°С та гарантовану за мікробіологічними показниками безпеку вживання консервів. Субстерилізації підлягають, головним чином, м’ясні консерви при температурі 100-110°С.

Пастеризація консервів – процес нагрівання, що забезпечує загибель в продукті дріжджів, пліснявих грибів та вегетативних форм бактерій, достатній для запобігання псування продукту, який містить інгібітори розвитку спорової мікрофлори та гарантує безпеку вживання консервів за мікробіологічними показниками. Пастеризацію застосовують для овочевих консервів, плодово-ягідних з високою кислотністю та деяких інших при температурі 100°С і нижче.

Повні консерви – продукт в герметичній тарі, що пройшов термічну обробку, яка забезпечує мікробіологічну стабільність продукту при зберіганні та реалізації в нормальних умовах без холодильника. Повні консерви повинні відповідати вимогам промислової стерильності.

Промислова стерильність – відсутність в консервованому продукті мікроорганізмів, здатних розвиватися при температурі зберігання, встановленої для дано-го виду консервів, а також мікроорганізмів та їх токсинів, небезпечних для здоров’я людини.

Консервовані продукти, в яких можливий розвиток залишкової мікрофлори, але які здатні обмежений час зберігатися без псування при температурі 2-15°С належать до категорії напівконсервів.

Бактеріологічний контроль якості консервів проводиться в залежності від рН консервованого продукту, специфічності його мікрофлори та рівня теплової обробки.

 

Дефекти зовнішнього вигляду консервів

Консерви можуть бути в металевій, скляній, пластиковій або в іншій тарі в тому разі, якщо тара не змінила форми. Кінці металевої тари в центральній частині плоскі або увігнуті. Якщо на один із кінців металевої тари натиснути пальцями, то інший кінець повинен залишитися плоским.

До дефектів зовнішнього вигляду тари консервів відносять ознаки негерметичності, що виявляються не озброєним оком (тріщини, сліди продукту, що витікає з банки), бомбаж, хлопуші, банки з вібруючими кінцями, неправильно оформлений шов жерстяних банок (язички, зубці, підріз, фальшивий шов), іржу, деформацію корпусу, денця, фальців та поздовжнього шва жерстяних банок, перекіс кришок на скляних банках, гумове кільце, що виступає (петля), тріщини або відкол скла, неповна посадка кришок, деформація кришок скляних банок.

До консервів з вібруючими кінцями відносять нормальні за зовнішнім виглядом металеві банки, один з кінців яких вигинається при натисканні на протилежний кінець та повертається в нормальний стан. До консервів з вібруючими кінцями відносять також консерви у тому випадку, якщо тара злегка здута, але при натисканні пальцями здуття зникає і не утворюється знову. До вібруючих відносять консерви, що ледве здуваються при термостатуванні (або заморожуванні), але це здуття зникає після охолодження (нагрівання) консервів до кімнатної температури.

До хлопуш відносять консерви з постійною здутим кінцем або кришкою, що повертається в нормальне положення під натиском пальців руки, при цьому здувається протилежний кінець. Після зняття тиску банка набуває попередній стан, це супроводжується характерним звуком.

До бамбажних відносять консерви в металевих, скляних, пластикових банках, пляшках, тубах або в іншій тарі, якщо вона постійно здута і не змінює свого положення при натисканні на неї пальцями.

У залежності від причин виникнення розрізняють такі види бомбажу, як справжній - мікробіологічний (внаслідок газовиділень в результаті діяльності мікроорганізмів, що залишилися життєздатними при порушенні правил стерилізації консервів), та несправжні: механічний (в результаті механічної деформації бляшанки), фізичний (внаслідок перегрівання або перемерзання вмісту консервної бляшанки) та хімічний (в результаті взаємодії вмісту банки з металевою поверхнею, яке супроводжується виділенням газів).

Зовнішня поверхня бляшаних консервів не повинна мати деформацій у вигляді ріжків біля бортиків бляшанки, закатні шви повинні бути гладенькими, денце і кришка – плоскими або увігнутими.

На кришці металевої консервної банки повинні бути виштампувані умовні позначки, які указують:

1-й ряд – дата виготовлення (число, місяць, рік);

2-й ряд:

– індекси м’ясної або рибної промисловості – буква «М» або «Р» ( на бляшанках з літографічним малюнком букву не вибивають);

– асортиментний знак - від одного до трьох знаків (цифри та букви крім М (якщо консерви м’ясні) і Р (якщо консерви рибні);

– номер підприємства-виробника – до трьох знаків (цифри і букви).

Або

1-й ряд – індекс рибної промисловості (Р) чи м’ясної промисловості (М) і дата виготовлення (число, місяць, рік);

2-й ряд:

– номер зміни - одна цифра

– асортиментний знак – від одного до трьох знаків (цифри або букви).

На металевій кришці скляної або пластикової банки:

1-й ряд – дата виготовлення (число, місяць, рік):

число – 2 цифри (до 9 включно перед цифрою ставлять 0);

місяць – 2 цифри (до 9 включно попереду ставлять 0);

рік – 2 останні цифри.

2-й ряд:

– асортиментний знак – від одного до трьох знаків (цифри та букви);

– номер підприємства-виробника – від одного до трьох знаків (цифри та букви);

3-й ряд – номер зміни – одна цифра індекс м’ясної (М) чи рибної промисловості (Р).

 

Визначення герметичності консервів

Визначення герметичності консервів проводиться за допомогою занурення консервної банки (а вона обов’язково має бути герметично закритою) з попередньо усуненою етикеткою в нагріту до 80°С воду на 5–7 хвилин та її поступовим перевертанням. Шар води над консервною банкою повинен бути завтовшки 3 см. Поява цівки бульбашок указує на негерметичність банки. Проте, слід відмітити, що виділення поодиноких бульбашок повітря, що з’являються на початку дослідження у різних місцях, ще не свідчить про порушення герметичності бляшанки.

Витримка консервів у термостаті

Якщо зовнішній огляд консервів не дозволяє остаточно визначити їх якість або характер бомбажу, рекомендується помістити бляшанки на декілька днів у термостат при температурі 37°С.

Витримці у термостаті підлягають консерви:

– герметично закриті, непошкоджені, бездефектні за зовнішнім виглядом, призначені для визначення промислової стерильності консервованого продукту.

– з вібруючими кінцями, хлопуші, бомбажні консерви в герметично закритій тарі, призначені для виявлення причин виникнення цих дефектів.

Для проявлення життєздатності термофільних аеробних, факультативно-анаеробних та анаеробних мікроорганізмів консерви в тарі різної місткості витримують у термостаті при 55-62°С не менше 3 діб.

У випадку наявності в бляшанці життєздатних мікроорганізмів вже через декілька годин спостерігається швидке її здуття.

Під час витримки у термостаті консерви щодня оглядають. Консерви з виявленими дефектами тари зразу видаляють з термостату та витримують протягом 24 годин при кімнатній температурі, після чого відмічають стан тари та, якщо можливо, зовнішній вигляд продукту. Консерви у тарі, що приймає після охолодження при кімнатній температурі нормальний вигляд, вважають бездефектними та продовжують їх витримувати у термостаті.

Після закінчення терміну витримки у термостаті та охолодження консервів протягом 24 годин при кімнатній температурі відмічають стан тари і, якщо можливо, зовнішній вигляд продукту.

Таблиця 3

Показники якості м¢яса, риби

Показники М’ясо Риба
Зовнішній вигляд, колір Блідо-рожева скоринка підсихання, зволожена, не липуча Блискуча, прилягаюча луска, очі випуклі, прозорі, м’ясо рожеве, зябра вологі, але без слизу
Консистенція Еластична, ямка при натискуванні швидко випрямляється Еластична, ямка при натискуванні швидко випрямляється
Запах Приємний, характерний для кожного виду тварин Характерний (“рибний”), але не гнильний
Жир Білого, жовтуватого кольору, твердої консистенції, без запаху прогіркання, осалювання Білого кольору, м¢який, з “рибним” запахом, майже не маститься
Кістковий мозок Жовтий, пружний, заповнює просвіт трубчастих кісток, не відшаровується від стінок кістки
Сухожилля, суглоби Пружні, щільні. Суглобні поверхні гладенькі, блискучі М¢язи біля хребта не почорнілі
Бульйон при варінні Прозорий, без пластівців, з приємним запахом та смаком. Жир на поверхні – великими плямами Прозорий, з великими краплями жиру на поверхні, з приємним характерним запахом
рН (по лакмусу) 5,8-6,4 (але не більше 6,7) -
Аміак Хлористий амоній – не більше “++” -
Сірководень Сірчаний свинець – не повинно бути, при наявності – буре забарвлення -
Реакція з бензидіном Синьо-зелене забарвлення – свіже м’ясо   -
Реакція з сірчанокислою міддю Бульйон прозорий, без пластівців -
Тріхінелли Не більше 5 в 24 зрізах м¢яса При наявності зародків гельмінтів риба бракується
Фінни Не більше 3 на 40 см2 зрізу При наявності зародків гельмінтів риба бракується

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

До студентської їдальні завезено молоко. Результати проведеного лабораторного дослідження: колір білуватий, запах – без особливостей, смак – кислуватий, проба на крохмаль – негативна, проба на соду – позитивна, густина –1,028 г / см3, жирність 2,4%, кислотність – 22° Тернера.

Дайте гігієнічну оцінку якості молока.

 

Задача 2

До харчоблоку лікарні надійшла партія консервованого яловичого м’яса у металевих бляшанках. Результати дослідження партії консервів: кожна шоста бляшанка є деформованою, зірвані етикетки, наявні іржаві плями.

Дайте гігієнічну оцінку якості консервів та оцініть можливість їх використання.

 

Задача 3

При дослідженні партії рибних консервів виявлено: стан упаковки – без пошкоджень, стан етикетки – ціла, брудна, шви – без пошкоджень, проба на герметичність –негативна, бомбаж – явно виражений; органолептичне дослідження: зовнішній вигляд – пінявий, консистенція – розріджена, колір – тьмяний, запах – неприємний, зіпсованого продукту.

Дайте гігієнічний висновок щодо якості партії консервів.

Задача 4

Харчоблок обласної лікарні отримав молоко. Результати проведеного лабораторного дослідження молока: колір – білуватий, запах – без особливостей, смак – кислуватий, проба з реактивом Несслера – позитивна, проба на крохмаль – негативна, кислотність – 24° Тернера, густина – 1,021 г / см3, жирність – 1,5%.

Дайте гігієнічну оцінку щодо якості молока.

 

Задача 5

В їдальню завезена партія молока. Результати проведеного лабораторного дослідження: колір – білий, консистенція – звичайна, запах – специфічний молочний, густина – 1,020 г / см3 при температурі 18°С, жирність – 2,5%, кислотність – 19° Тернера.

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості молока.

 

Задача 6

В результаті лабораторного дослідження яловичини виявлено: загальний вигляд – ослизнення поверхні, колір – темно-червоний, консистенція – плюскала, запах – злегка затхлий, жир – при роздавлюванні мажеться, бульйон при варінні – каламутнуватий, желеподібний, з неприємним запахом, проба на аміак за Несслером – позитивна.

Дайте гігієнічну оцінку досліджуваному зразку м’яса.

 

Задача 7

До харчоблоку лікарні надійшла партія риби Лабораторне дослідження виявило: поверхня риби покрита слизом, луска матова, зябра – брудно-червоного кольору з неприємним гнилісним запахом, очі впалі, проба Ебера – позитивна.

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості риби.

 

Задача 8

Складіть гігієнічний висновок щодо якості м’яса та вкажіть, які ще потрібні дослідження для повної оцінки цього м’яса.

Органолептичне дослідження: місцями зволожене, трохи липуче, потемніле, при натискуванні пальцем – ямка мало розпрямлюється, запах – кислуватий, з неприємним відтінком, жир сіруватий.

 

 

ТЕМА №14. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ. МЕТОДИКА САНІТАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ХЛІБА, БОРОШНА ТА ЗЕРНОПРОДУКТІВ. МЕТОДИКА ЛАБОРАТОРНОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ НАПОЇВ ТА ОЦІНКИ ЇХ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ.

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ. Засвоєння методики санітарної експертизи хліба, борошна, зернопродуктів, безалкогольних та алкогольних напоїв.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Харчова та біологічна цінність зернових та бобових продуктів.

2. Епідеміологічне значення зернових продуктів, їх роль у виникненні захворювань аліментарної природи.

3. Сучасна класифікація напоїв.

4. Гігієнічна характеристика та методи оцінки мінеральних і мінералізованих вод та плодово-ягідних безалкогольних напоїв. Синтетичні безалкогольні напої та їх біологічна цінність.

5. Санітарна експертиза борошна та зернопродуктів, безалкогольних та алкогольних напоїв.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Провести санітарну експертизу борошна та хліба, зробити гігієнічні висновки щодо якості цих продуктів.

2. Провести санітарну експертизу пастеризованого пива. Оцінити на вміст фальсифікатів каву та міцні алкогольні напої (горілку та коньяк).

3. Розв’язати ситуаційні задачі.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник. ― 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. ― С. 330-339.

2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 311-320.

3. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. –М.: Медицина, 1971. – С. 422–434.

4. Гігієна харчування з основами нутриціології /В.І. Ципріян та ін. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 302 – 308.

5. Фізіологія та гігієна харчування / Смоляр В.І. – К.: Здоров’я, 2000. – С. 222–242

6. Гигиена питання / Под ред. К.С. Петровского. – М. Медицина, 1971. – С. 27–294.

7. Санитарно-гигиенические методы исследования пищевых продуктов и воды (Яцула Г.С., Слободкин В.И., Береза В.Я. и др. Под ред. Г.С. Яцулы. – К. Здоров’я, 1991 – С. 177–191.

8. Контроль качества продукции общественного питания: / Елманов С.Г., Ловачева Г.Н., Успенская Н.П. – М.: Экономика, 1983. – С. 86–100.

9. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За редю І.І.Даценко – Львів, 2001. – С. 158-173.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Після опитування та контролю рівня вихідних знань студенти проводять санітарну експертизу борошна та хліба, визначають ступінь їх якості та свіжості, придатність до споживання та зберігання, визначають якість пива та наявність фальсифікатів у каві, горілці та коньяку.

САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА БОРОШНА

Відбір проб для лабораторного аналізу

Для лабораторного дослідження борошна від кожної партії відбирають спочатку вихідний, а потім “середній” зразок. Як вихідний, так і “середній” зразки повинні відображати якість всієї партії борошна.

Відбір вихідного зразка проводять спеціальним інструментом – щупом. Борошно вихідного зразка ретельно перемішують і від нього відбирають “середню” пробу для відправки в лабораторію. Вага “середнього” зразка повинна складати 400–500 г. Зразок борошна направлений у лабораторію обов’язково супроводжують відповідним документом.

Органолептичне дослідження борошна

Колір. Для визначення кольору борошна пробу, що складається з 3–5 г, насипають на рівну, добре освітлену поверхню (краще всього на чорний папір) і при денному освітленні порівнюють з еталонною пробою борошна такого ж сорту. Обидва зразки розрівнюються, щільно спресовуються за допомогою металевої пластинки або шпателя таким чином, щоб шар борошна складав 3–4 см.

Запах. Для визначення запаху 3–4 г борошна насипають на долоню, зігрівають диханням і після цього визначають запах. Існує і дещо інший спосіб: невелику кількість борошна насипають у склянку, обливають водою, що має температуру 50–60°С, і визначають запах.

Смак. Смак (нормальний, приємний, гіркий, солодкий та ін.) і можливі присмаки (пріснуватий, солодкуватий, кислуватий та ін.) визначають при повільному жуванні щіпки борошна.

Фізико-хімічне дослідження борошна

Визначення кислотності борошна

Кислотність борошна зумовлена наявністю у ньому різноманітних мінеральних кислот, фосфатів або інших фосфорвміщуючих речовин. Крім того, в умовах тривалого зберігання можливими є зміни у складі білків та жирів, кінцевим результатом яких є накопичення жирних кислот, вільних оксикислот та кетокислот, які підвищують кислотність борошна.

Для визначення кислотності відважують 5 г борошна і насипають у конічну колбу, в яку заздалегідь наливають за допомогою мірного циліндра 50 мл дистильованої води, збовтують, доливають 5 крапель 1% спиртового розчину фенолфталеїну та титрують 0,1 н. розчином їдкого натрію, до появи рожевого забарвлення, що не зникає протягом однієї хвилини. Для зручності визначення розчин, який титрують, порівнюють з контрольним, взятим до титрування.

Кислотність борошна виражається у градусах кислотності (°), які визначаються кількістю мілілітрів 1 н. розчину їдкого натрію, витраченого на нейтралізацію кислот, що містяться у 100 г борошна.

Для розрахунку кислотності перемножують отриманий результат на 20 (перерахунок на 100 г борошна) і ділять на 10 (перерахунок на 0,1 Н розчину лугу на 1 Н).

Згідно з вимогами Державного стандарту кислотність пшеничного борошна 1 сорту повинна становити до 2,5°, пшеничного борошна 2 сорту – до 4,5°, житнього борошна – до 6,0°.

Визначення клейковини борошна

Для визначення клейковини відважують 10 – 25 г борошна. Наважку висипають у фарфорову чашку, додають до неї 10 – 15 мл води кімнатної температури і… Розрахунки проводять за формулою (1): mкл.

Таблиця 2

  Показник Концентрація (мг/дм3) Показник Концентрація (мг/ дм3) Загальна твердість* 2 – 4…   *виділені показники наведені у інших одиницях.

Вимоги до органолептичних властивостей пива

Енергетична цінність 100 г світлого пива становить 30–85 ккал, напівтемного 34–85 ккал, темного 42–85 ккал. Для визначення органолептичних показників пива використовують: · термометр рідинний скляний з діапазоном заміру температури від 0 до 100°С, та з ціною поділок шкали 0,°С за ДСТ…

Задача 1

Результати дослідження проби житнього борошна: колір білий, запах звичайний, кислотність 7,3, вміст клейковини 22‰.

Зробіть висновок щодо якості борошна.

Задача 2

На хлібокомбінат поступила партія пшеничного борошна. Лабораторне дослідження показало наявність металевих домішок у кількості 12 мг/кг. Домішки мають різні розміри та форму.

Визначіть подальші дії керівництва хлібокомбінату відносно даної партії борошна.

Задача 3

На титрування 50 мл розчину, зробленого з 5 г пшеничного борошна витрачено 1,1 мл 0,1 Н розчину їдкого натрію.

Визначіть кислотність борошна.

Задача 4

Визначіть пористість житньо-пшеничного хліба та дайте заключення щодо його якості, якщо маса 4 виїмок складає 65,34 г.

 

Задача 5

Під час огляду хліба на складі НЗ начальник медичної служби виявив, що хліб житній, в поліетиленових пакетах зберігається протягом 5 місяців. Запах і смак відповідають властивостям доброякісного продукту. Слідів цвілі не виявлено. М’якушка черства, вологість 47, кислотність 14°, пористість 46‰.

Дайте оцінку якості хліба і висновок про можливість його подальшого використання та зберігання.

Задача 6

У реанімаційне відділення районної лікарні поступило 6 пацієнтів з симптомами: порушення зору (зіниці розширені, низька реакція на світло), тривожність, ядуха, ціаноз, головний біль, болі в області живота, судоми. Двоє хворих впали у колаптоїдний стан, один протягом дня помер. Пацієнти працювали у одній будівельній бригаді. На обід купили 2 пляшки горілки на стихійному ринку. Погіршення стану здоров’я почалось негайно після обіду.

Вкажіть речовину, що стала причиною даного харчового отруєння. Які лабораторні дослідження залишків обіду слід провести для підтвердження діагнозу?

Задача 7

Лабораторія СЕС, досліджуючи кислотність вибірки партії темного пива, встановила: об’єм гідроокису Nа, витрачений на титрування складає 1,9 мл.

Зробіть висновок відносно якості даної партії продукції.

Задача 8

Для санітарно-хімічного дослідження працівник СЕС відібрав 4 проби кави:

1) одну порцію готової кави зі столу споживача;

2) 2 порції кави на роздачі;

3) половину пачки кави, з якої готували напій;

4) 1 не розпаковану пачку розчинної кави.

В ході лабораторного дослідження при додаванні розчину Люголя рідина у пробах №1-3 зафарбувалась у фіолетовий колір, у пробі №4 – у жовтий.

Зробіть висновок про якість напою у кожній пробі.

 

 

ТЕМА №15. ВИВЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ЕНЕРГОВИТРАТ ЛЮДИНИ ТА ЇЇ ПОТРЕБ У ХАРЧОВИХ РЕЧОВИНАХ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти гігієнічні принципи раціонального харчування, ознайомитись з методами медичного контролю за енерговитратами різних соціально-професійних і статево-вікових груп населення та оволодіти методикою визначення енерговитрат людини за допомогою хронометражно-табличного методу, навчитись розраховувати потреби в основних харчових речовинах.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Харчування та здоров´я людини. Види та основні теорії харчування.

2. Поняття про раціональне харчування як основу енергетичного та пластичного обміну речовин в організмі. Гiгiєнiчнi принципи раціонального харчування.

3.Фізіологічні основи енергетичного та пластичного обміну речовин в організмі. Методи визначення енерговитрат людини.

4. Фізіологічні норми харчування для різних груп населення. Поняття про коефіцієнт фізичної активності.

5. Класифікація нутрієнтів (харчових речовин) та їх функції в організмі (енергетична, пластична, каталітична, захисна).

6. Фізіолого-гігієнічна характеристика основних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів).

7. Методика розрахунку потреб людини в харчових речовинах.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Провести хронометраж робочого дня студента (виконується напередодні практичного заняття).

2. За допомогою хронометражно-табличного методу визначити власні енерговитрати студента за добу.

3. Розрахувати відповідно до енерговитрат добову потребу в основних харчових речовинах (білках, жирах, вуглеводах, вітамінах А, С та групи В, мінеральних речовинах Са та Р).

 

література

 

1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С.434-458.

2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000. – С.512-538.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров¢я, 1999. – С.313-353.

4. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С.134-155; 252-254.

5. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 276-278, 305-310.

6. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. /І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький /За ред. І.І.Даценко. – Львів,: Світ, 1992. – С.90-93.

7. Гігієна харчування з основами нутриціології. Підручник /В.І.Ципріян, Т.І.Аністратенко, Т.М.Білко та ін./ За ред. В.І.Ципріяна. – К.: Здоров¢я, 1999. - С.-51-57.

8. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. - К.: Здоров¢я, 1995. – С.59-65.

9. “Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії” (Наказ МОЗ України № 272 від 18.11.1999 р.).

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході підготовки до практичного заняття студенти у домашніх умовах складають та заповнюють “Хронометражний лист” за приведеною нижче схемою, послідовно занотовуючи впродовж дня всі види діяльності, що виконувались, та тривалість кожного з них (табл. 4).

Під час виконання самостійної роботи на практичному занятті студенти розраховують величину добових енерговитрат та визначають добову потребу організму в основних харчових речовинах, а саме: білках, вуглеводах, жирах, вітамінах та мінеральних речовинах.

Методика визначення енерговитрат людини

- прямої калориметрії (по виділенню тепла з організму в спеціальній калориметричній камері); - метод непрямої калориметрії – по газообміну (кількості спожитого за одиницю… - метод пульсометрії, при якому за допомогою спеціального приладу – пульсотахометра вимірюють частоту та наповнення…

Таблиця А. Перше число.

Таблиця Б. Друге число.

  Таблиця 2 Розрахунок основного обміну жінок

Таблиця А. Перше число

Таблиця Б. Друге число

Рівняння для розрахунку основного обміну (на основі маси тіла і зросту) Віковий діапазон (роки) Основний обмін (ОО), ккал …   де МТ – маса тіла, кг; ЗР – зріст, м

Таблиця 5

(включаючи основний обмін) Види Діяльності Енерго-витрати, ккал/хв на 1 кг маси Енерго-витрати, кДж/хв на 1кг…

Розрахунок потреб в харчових речовинах

Під час оцінки нутрієнтного складу харчового раціону та визначення потреби в основних харчових речовинах враховують величину добових енерговитрат, дані щодо професійної належності (група професій за ступенем інтенсивності праці), а також дані про те, яка частина (у %) добових енерговитрат повинна компенсуватися за рахунок білків, жирів та вуглеводів. При цьому орієнтуються на “Норми харчування для населення України ” (1999), (додаток). Вважається, що білки повинні складати не менше 11%, жири – не менше 25%, вуглеводи – 64% від величини добових енерговитрат.

Фізіологічні потреби в білках, жирах та вуглеводах приведені в таблиці 6.

Таблиця 6

  Норми харчування дорослого працездатного населення залежно від статі… Норми повинні також враховувати вплив клімату. Потреби в енергії населення північ-них районів повинні перевищувати на…

Задача 1

Учень 11 класу має довжину тіла – 176 см, масу тіла – 63 кг, практично здоровий, займається спортом. Енерговитрати за добу складають 65 ккал/кг.

Дайте гігієнічну оцінку адекватності харчування та розрахуйте, якими повинні бути калорійність добового раціону та кількість вмісту у ньому білків, жирів та вуглеводів.

 

Задача 2

Лікар-хірург, чоловік 23 років, добові енерговитрати складають 3600 ккал.

Визначте потреби в основних харчових речовинах та обґрунтуйте оптимальний режим харчування у даному випадку.

Задача 3

Добові енерговитрати каменяра (IV група інтенсивності праці) складають 4500 ккал. У добовому раціоні каменяра білків 120 г, жирів 95 г, вуглеводів 600 г.

Розрахуйте потребу каменяра в харчових речовинах та калорійність його раціону. Зробіть висновок про адекватність його харчування.

Задача 4

Жінка-будівельник, 36 років, маса тіла становить 60 кг.

Визначте добові енерговитрати, потребу в основних харчових речовинах та обґрунтуйте оптимальний режим харчування.

Задача 5

Збалансуйте харчовий раціон за якістю та кількістю харчових речовин:

вік – 50 років

стать – чоловіча

професія – кранівник

Загальна калорійність раціону становить 3500 ккал

Задача 6

Бригада робітників-токарів протягом тижня працює в нічну зміну з 2300 до 730 ранку з перервою 30 хвилин. Добові енерговитрати кожного з працівників складають 3300 ккал.

Обґрунтуйте оптимальний режим харчування працівників.

 

ТЕМА №16. ВИВЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ХАРЧУВАННЯ ЛЮДИНИ ТА ОРГАНІЗОВАНИХ КОЛЕКТИВІВ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Оволодіти методами визначення фактичного харчування людини та організованих колективів та його адекватності енерговитратам і потребам в харчових речовинах.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Методи оцінки адекватності та збалансованості харчування.

2. Методи балансових і бюджетних досліджень харчування, їх суть, переваги та недоліки при оцінці індивідуального і колективного харчування.

3. Анкетно-опитувальний, ваговий методи вивчення харчування, їх суть, переваги та недоліки при оцінці індивідуального і колективного харчування.

4. Лабораторні методи визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону. Правила відбору проб.

5. Розрахункові методи визначення та оцінки кількісного і якісного складу добового раціону.

6. Поняття про меню-розкладку. Принципи складання меню-розкладки.

7. Медичні, санітарно-гігієнічні заходи щодо оптимізації харчування організованих колективів чи окремих осіб.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Скласти меню-розкладку добового раціону одного дня харчування студента (виконується напередодні практичного заняття), визначити вміст у добовому раціоні основних харчових речовин та його енергетичну цінність.

2. Провести аналіз адекватності та збалансованості харчування студента, обґрунтувати гігієнічний висновок та рекомендації щодо корекції встановлених недоліків.

 

література

1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. - К.: Вища школа, 1995. - С.434-458.

2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. -К.: Вища школа, 2000. -С.512-538.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. - К.: Здоров'я, 1999. - С.313-353.

4. Бардов В.Г. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова книга, 2006. – С.

5. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. /І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. /За ред І.І.Даценко. - Львів,: Світ, 1992. -С.90-93.

6. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. та ін. Гігієна. - К.: Вища школа, 1983. - С.134-155; 252-254.

7. Гігієна харчування з основами нутриціології. Підручник /В.І.Ципріян, Т.І.Аністратенко, Т.М.Білко та ін., / За ред. В.І.Ципріяна. - К.: Здоров'я, 1999. - С.-51-57.

8. "Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії". (Наказ МОЗ України № 272 від 18.11.99 p.).

 

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході підготовки до практичного заняття студенти у домашніх умовах складають та заповнюють власну меню-розкладку за один типовий день за приведеною нижче схемою (табл. 1). При користуванні громадським харчуванням важливо правильно записати меню з наступним заповненням рецептури блюд (див. додаток). При харчуванні вдома (у гуртожитку) необхідно провести точний облік використаних продуктів, зважуючи їх або використовуючи таблицю приблизної ваги продуктів, що найчастіше вживаються (табл.3)

На занятті студенти проводять оцінку свого добового раціону харчування.

Розрахункові методи

визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу харчового раціону

 

Методи балансових і бюджетних досліджень харчування, котрі ґрунтуються на оцінці асигнувань для харчування організованих колективів чи прибутків сім'ї, індивіда, дозволяють лише орієнтовно оцінювати харчування цих груп людей.

Анкетно-опитувальний, ваговий методи дозволяють більш точно визначати кількість вживаних харчових продуктів, проте також не дають можливості оцінювати якісний склад добового раціону.

Лабораторні методи визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону найбільш точні, але потребують складних, тривалих досліджень і значних матеріальних витрат, а тому не дозволяють їх систематично використовувати при медичному контролі харчування різних категорій населення. Лабораторний метод полягає у визначенні хімічного складу готової продукції, після чого можна розрахувати енергетичну цінність харчового раціону, помноживши кількість білків, жирів та вуглеводів на відповідні калориметричні коефіцієнти. Для цього проводять відбір страв безпосередньо зі столу споживача, а не з кухні. Проби відбирають в лотки чи банки, котрі попередньо зважують. В лабораторії лотки зважують повторно і по різниці у вазі визначають вагу кожної страви.

Розрахункові ж методи - досить точні, доступні при постійному, систематичному медичному контролі харчування названих категорій населення, не потребують додаткових матеріальних витрат, а при наявності обчислювальної техніки, і значних витрат часу на розрахунки.

Для оцінки фактичного харчування організованих колективів розрахунковими методами використовують:

- розкладки продуктів (меню-розкладки) - це план харчування колективу, як правило, на тиждень;

- таблиці хімічного складу харчових продуктів - довідкові матеріали про енергетичну цінність і нутрієнтний склад кожного харчового продукту.

Меню-розкладка – це перелік страв добового меню з ваговою розкладкою продуктів, необхідних для приготування кожної страви.

Енергетичну цінність і нутрієнтний склад кожного продукту згідно меню-розкладки розраховують за пропорцією, користуючись "Таблицями хімічного складу харчових продуктів", в яких приведені всі харчові речовини та калорійність в 100 г продукту.

Розподіл добового раціону по окремих прийомах їжі за його енергетичною цінністю визначається у відсотках. При цьому рекомендують 30% калорійності на сніданок, 40-45% - на обід, 20-25% - на вечерю. При чотирьохразовому харчуванні виділяють другий сніданок -10-12% за рахунок частково сніданку, частково - обіду.

Дані заносять в “Протокол оцінки адекватності харчування” у вигляді таблиці (табл.1).

Таблиця 1

Примітка: МЦ–ДЦ – моноцукри, дицукри; Са – солі кальцiю; Р – солі фосфору. Одержані данi заносять до “Зведеної таблиці оцінки харчування” (табл.2) у… Таблиця 2

Таблиця 3

Таблиця 4

  СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

В ході медичного огляду лікар звернув увагу на студентку Т, при обстеженні якої вста-новлено: зріст – 162 см, маса тіла – 50 кг, пред’являє скарги на швидку втому, біль у м’язах ніг, сухість шкіри, та вертикальні тріщини у кутках губ. В раціоні студентки переважають такі продукти, як кефір, молоко, бутерброди, сир та ковбаса. Харчування нерегулярне.

Поставте діагноз та оцініть адекватність харчування. Обґрунтуйте рекомендації щодо корекції харчового раціону.

Задача 2

Розрахунками за меню-розкладкою добового раціону учнів ПТУ, зайнятих на виробництві ручного слюсарного інструменту (III група інтенсивності праці), встановлено: калорійність 3200 ккал, білків 105 г, жирів 90 г, вуглеводів 560 г, вітаміну С 130 мг, вітаміну А (каротину) 0,8 мг, вітамінів ВІ 1,6 мг, В2 0,8 мг, РР 9,5 мг, В6 1,3 мг, кальцію 800 мг, фосфору 1200 мг, заліза 9 мг. Енерговитрати учнів становлять в середньому 3100 ккал.

Розрахуйте потребу учнів в харчових речовинах, зробіть висновки про повноцінність (адекватність) їх харчування.

 

Задача 3

У добовому раціоні харчування дівчинки 7 років містяться: вітаміну В1 – 1,8 мг, вітаміну В6 – 1,6 мг, вітаміну В2 – 0,8 мг, вітаміну С – 24 мг, вітаміну РР – 18 мг. Під час медичного обстеження встановлено: дівчинка середньої ваги, фізичний розвиток гармонійний, біологічний вік відповідає календарному, слизові оболонки та шкіра без змін. Дівчинка часто хворіє вірусно–респіраторними захворюваннями, після яких спостерігаються численні точкові крововиливи у місцях тертя одягу (манжети, гумки, пояси). Інколи у відповідь на незначну ме-ханічну травму виникає виражений крововилив. Дівчинка не любить вживати овочі та фрукти.

Дайте гігієнічну оцінку зрушенням у стані здоров’я дитини і поставте діагноз.

Задача 4

Підприємець П., 58 років, пред’являє скарги на частий головний біль, що, як правило, виникає вранці, слабкість, запаморочення, біль та парестезії у нижніх кінцівках.

Умови праці: робочий день підприємця триває 14-16 годин, більшу частину якого він проводить у кабінеті. Розміри приміщення: 5,0 х 2,0 м. Вентиляція у приміщенні відсутня. Підприємець не снідає, робочий день починає з цигарки та кави, загалом викурює 2 пачки цигарок на день, обідає увечері в ресторані. Об’єктивно: зріст – 176 см, маса тіла – 98 кг, тони серця ослаблені, артеріальний тиск становить 150/110 мм рт.ст., спостерігаються сухість, блідість шкіри та її виражений гіперкератоз, а також знижена гострота сутінкового зору.

Дайте гігієнічну оцінку адекватності харчування та у разі потреби обґрунтуйте заходи оздоровчого характеру, які необхідно запровадити.

Задача 5

Під час проведення медичного огляду лікар звернув увагу на студента, зріст якого становить 176 см, маса тіла – 68 кг. Об’єктивно реєструються сухість шкіри та гіперкератоз. В ході спеціального обстеження виявлено зниження сутінкового зору. У харчовому раціоні студента переважають рослинні продукти, бутерброди, чай та кава.

Поставте діагноз та обґрунтуйте заходи щодо корекції харчування.

Задача 6

До сімейного лікаря звернувся викладач фізики загальноосвітньої школи, чоловік 49 років, зі скаргами на задишку під час підйому на другий поверх, швидку втомлюваність. В ході медичного огляду хворого лікар встановив наступне: зріст – 165 см, маса тіла – 78 кг, на шкірі грудей та спини реєструються петехії, ясна рихлі, кровоточать при чищенні зубів. Професіональна діяльність обстежуваного пов'язана з виконанням переважно розумової праці, фізкультурою не займається. Режим харчування: ситний сніданок (частіше каша або макарони з великою кількістю вершкового масла, чай з бутербродом), обід в 7 годин вечора, що, як правило, складається з двох страв: м'ясо з гарніром з макаронних виробів або картоплі та чай з печивом. О 22-23 годині чай з печивом та цукерками. Протягом дня чоловік неодноразово вживає бутерброди та булочки.

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо адекватності та збалансованості харчування людини.

 

ТЕМА №17. ВИВЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ, ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ТА ВІТАМІННОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ.

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчитися оцінювати показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування, визначати вміст аскорбінової кислоти у харчових продуктах.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Поняття про харчовий статус. Види харчового статусу.

2. Показники енергетичної адекватності харчування.

3. Показники вітамінної адекватності харчування.

4. Методика визначення вмісту вітаміну С у харчових продуктах.

5. Методи додаткової вітамінізації їжі.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Оцінити харчовий статус студента на підставі вивчення показників енергетичної та вітамінної адекватності харчування.

2. Визначити вміст аскорбінової кислоти у харчових продуктах.

 

ЛІТЕРАТУРА:основна:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 259-276.

2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 1995. – С. 444–453.

3. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 147–153.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 80 –90.

5. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко. – К., 1994. – ч. 1. – С. 100–104.

6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина. – 1971. – С. 436–464.

7. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов. 1991. – С. 71–73.

8. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене // Под ред. Ю.П. Пивоварова. – М.: Медицина, 1983. – С. 13 –21.

додаткова:

1. Петровский К.С., Ванханен В.Д. Гигиена питания. – М.: Медицина, 1982. – С. 77-127.

2. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. – М.: Медицина, 1987. – С. 47–57.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти визначають провідні показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування, визначають вміст вітаміну С у готових стравах та результати заносять у табл. 1.

Провідним показником раціонального харчування є харчовий статус. Харчовий статус – це фізіологічний стан організму, що зумовлений характером харчування.

В класифікації харчового статусу виділяють кілька категорій:

1. Оптимальний, коли цей фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості, інтенсивності та напруженості виконуваної роботи;

2. Надлишковий, обумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням, яке буває чотирьох ступенів (І – жировідкладення на 15-20% більше нормальної маси тіла; ІІ – на 30-49%; ІІІ – на 50-99%; ІУ – на 100% і більше);

3. Недостатній, коли маса тіла відстає від віку, зросту, - обумовлений недоїдан-ням (кількісним і якісним), важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо. Крім наведених вище професор П.Е.Калмиков (С.-Птб., РФ) виділяє ще такі категорії харчового статусу:

4. Передхворобливий (преморбідний), обумовлений, крім названого вище, тими чи іншими порушеннями фізіологічного стану організму, або вираженими дефектами в раціоні (енергетична, білкова, жирова, вітамінна, макро-, мікроелементна недостатність);

5. Хворобливий – похудіння, обумовлене тією чи іншою хворобою, голодуванням (сильними дефектами в раціоні – кількісними і якісними). Голодування може проявлятися в двох формах – кахексії (сильне похудіння, маразм), набряковій (квашіоркор), обумовленій у першу чергу відсутністю в раціоні білків. Вітамінне голодування – у авітаміноззах (цинга, бері-бері, рахіт та інших), дефіцити інших нутрієнтів – у відповідних видах патології.

Вивчення харчового статусу людини чи однорідного за режимом праці та харчуванням колективу проводиться за цілим комплексом показників - суб’єктивних (анкети, опитування) та об’єктивних.

Анкетно-опитувальні дані повинні включати інформацію про:

· паспортні дані, стать, вік, професію;

· шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків);

· умови праці (вид трудової діяльності, важкість та напруженість праці, характер і вираженість професійних шкідливостей – фізичних, хімічних, біологічних, перенапруження окремих органів і систем);

· умови побуту, ступінь та якість комунального обслуговування, заняття фізичною культурою, спортом (вид, регулярність заняття), економічні можливості сім¢ї чи організованого колективу;

· характер харчування за одну-три доби: кількість прийомів їжі, години і місце прийому, перелік страв, продуктів, їх маса, якість кулінарної обробки та інших.

Серед об’єктивних показників найбільш інформативними і важливими є:

1. Соматоскопічні: огляд тіла людини чи (вибірково) групи людей досліджуваного колективу дозволяє виявити цілий ряд ознак, які кількісно і якісно характеризують їх харчування.

При загальному огляді тіла визначають конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік), гармонійність статури, деформації скелета, ребер, пласкостопість, викривлення ніг (як ознаки перенесеного рахіту), вгодованість (норма, худоба, ожиріння), блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, їх деформації, ломкість як ознак білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні. При огляді слизових оболонок очей можна виявити ксероз, керато-маляцію, блефарит, кон¢юнктивіт, світлобоязнь як ознак гіповітамінозу А та інші.

2. Соматометричні: вимірювання довжини, маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна, товщини шкіряно-жирової складки (під нижнім кутом лопатки, на задній стороні середини плеча, на боковій поверхні грудної клітки, живота).

На підставі цих вимірювань розраховують масово-ростові показники:

В ході оцінки якості харчування, як правило, визначають ступінь енергетичної та вітамінної адекватності харчування.

3. Фізіометричні показники харчового статусу.Енергетичну та пластичну повноцінність харчування оцінюють визначенням мускульної сили (ручна, станова динамометрія, ергометрія), реституцією пульсу та дихання після фізичних навантажень, показниками, що характеризують стомлюваність, - тремометрія, хронорефлексометрія, пошук чисел тощо (детально розглядаються у розділі “Гігієна праці”).

Забезпеченість організму вітамінами оцінюють рядом функціональних проб – резистентність капілярів, адаптометрія та інші (розглядаються на наступному занятті).

4. Клінічні показники – визначення симптомів хвороб аліментарного походження (гастритів, виразок шлунку, 12-палої кишки, захворювань печінки, жовчного міхура, подагри, гіпо-, авітамінозів тощо).

5. Біохімічні показники – гематологічні, урологічні та інші показники харчового статусу (табл. 6).

В ході оцінки якості харчування, як правило, визначають ступінь енергетичної та вітамінної адекватності харчування.

 

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ

ЕНЕРГЕТИЧНОЇ АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ

 

Вимірювання маси тіла і росту людини

Вимірювання маси тіла проводять на десятизначних медичних вагах з точністю до 100г. Перед початком зважування ваги повинні бути вивірені та відрегульовані. Площина медичних ваг установлюється горизонтально підлозі. Досліджуваний повинен стати на середину площини ваги і під час вимірювання не рухатись.

Ріст вимірюється за допомогою станкового дерев'яного ростоміра. Досліджуваний повинен стати на його площину спиною до стояка із шкалою, торкаючись її трьома точками: п'ятами, сідницями і хребтом на рівні лінії, що з’єднує нижній край лопаток. Голова повинна бути трохи нахилена, таким чином, щоб зовнішній край зовнішнього слухового проходу і нижній край орбіти були розташовані на одній лінії, паралельній підлозі. Особа, що вимірює, стає збоку від досліджуваного і опускає на його голову план-шетку, котра рухається по сантиметровій шкалі. Відлік проводиться за нижнім краєм планшетки.

Дані щодо маси тіла, яка визначена методом зважування, порівнюють з ідеальними, або з тими, що рекомендуються як нормативні (табл. 2), або гранично допустимі (табл. 3) у залежності від статі, віку і росту.

 

Методика визначення нормальної маси тіла

Як узагальнені критерії нормальної маси тіла використовують показники Брока та Бонгарда.

 

Показник Брока розраховують за формулами:

у чоловіків:

Нормальна маса тіла (в кг) = зріст (в см) – 100 (при зрості 155–165 см),

або зріст (в см) – 105 (при зрості 166–175 см),

або зріст (в см) – 110 (при зрості понад 175 см).

 

У жінок в усіх випадках маса тіла повинна бути менша на 5%, ніж у чоловіків.

 

Показник Бонгарда визначають за формулою (1):

зріст (см) · обвід грудної клітки (см)

Нормальна маса тіла (в кг) = –––––––––––––––– ; (1)

Про наявність ожиріння у випадку використання таблиці максимально допустимої маси, свідчить збільшення маси тіла на 10% і більше, а у випадку використання таблиць нормативної маси – збільшення маси тіла на 15% і більше.

Визначають 4 ступеня ожиріння: I ступінь – надлишкова маса тіла складає 10–29%, II ступінь – 30– 49%, III ступінь – 50–99%, IV ступінь – більше 100%.

Про наявність ожиріння при використанні таблиці максимально допустимої маси, свідчить збільшення маси тіла на 10% і більше, а при використанні таблиць нормативної маси збільшення маси тіла на 15% та більше. Виділяють 4 ступеня ожиріння: I ступінь – надлишок маси тіла становить 10–29%, II ступінь – 30–49%, III ступінь – 50–99% і IV ступінь – понад 100%.

 

Індекс Кетле – індекс маси тіла або біомас (ВМІ) визначають за формулою (2):

 

МТ

ВМІ = ––; (2)

ЗР2

де, МТ – маса тіла, кг

ЗР – зріст, м.

Оцінка стану харчування за величиною ВМУ, згідно рекомендації ВООЗ приведена в табл. 4.

Вимірювання товщини шкірно-жирової складки

Під час оцінки енергетичної адекватності харчування недостатньо орієнтуватися лише на масу тіла, передусім тому, що вона може бути збільшена за рахунок добре розвинутої м'язової тканини. У зв¢язку з цим, як характеристику енергетичного статусу, необхідно визначати і товщину шкірно–жирової складки.

Товщина шкірно–жирової складки вимірюється за допомогою спеціального приладу – каліпера або штангенциркуля. Для того, щоб отримати дані, котрі можна було б зіставити з нормативними, каліпер (штангенциркуль) повинен мати стандартну поверхню контакту (20–40 мм2), стандартну ціну поділки (0,4 мм) і постійний тиск (10 г/мм2) у процесі вимірювань.

Вимірювання товщини шкірно–жирової складки проводять в трьох точках: по середній пахвовій лінії зліва на рівні соска, на рівні пупка зліва на середині відстані між пупком і проекцією зовнішнього краю прямого м'яза живота, а також під кутом лівої лопатки. Розраховують середню товщину шкірно–жирової складки на підставі вимірювань у трьох точках. В залежності від ступеня жировідкладення доросле населення поділяється на 5 груп (табл. 5).

Оцінка товщини шкірно–жирової складки (у мм) дорослого населення (у сигмальних відхиленнях) проводиться за наступною схемою:

1 група: середня товщина шкірно–жирової складки – відхилення від середніх показників не виходить за межі коливань + 1s.

II група: товщина шкірно–жирової складки вище середньої – показники перевищують середню величину та коливаються в межах від 1 до 2s.

III група: товщина шкірно–жирової складки велика (ознаки ожиріння) – показники перевищують середню величину більш, ніж на 2s.

IV група: товщина шкірно–жирової складки нижче середньої – показники не досягають середньої величини та коливаються у межах від 1 до 2s.

V група: мала товщина шкірно–жирової складки (ознаки виснаження), показники відхиляються від середньої величини більш, ніж на 2s.

Проте, більш доступним є вимірювання товщини шкірно–жирової складки в області трьохголового м'яза плеча. Місце вимірювання знаходиться на задній поверхні плеча на середині відстані між латеральним кінцем ості лопатки (акроміон) і ліктьовим відростком кістки ліктя. Рука повинна вільно «висіти» вздовж тулуба. Шкірно–жирову складку притискають у повздовжньому напрямку між великим та вказівним пальцем на 1см вище місця прикладання ніжок каліпера. При середній вираженості товщина шкірно–жирової складки у чоловіків не перевищує 15 мм, а у жінок – 25 мм.

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ

Клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організму Часткова вітамінна недостатність не характерна конкретними скаргами, що… У лікарській практиці велике значення має опитування людей відносно характеру їх харчування, змін у ньому останнім…

Показники харчового статусу

Таблиця 2

Примітка: у віці понад 30 років допускається збільшення маси тіла від 2,5 кг до 5 кг у жінок, від 2,5 кг до 6 кг у чоловіків. Таблиця 3 Максимально допустима маса тіла (у кг) в залежності від статі,

Таблиця 5

  Таблиця 6 Перелік біохімічних та гематологічних тестів, які застосовують при вивченні харчового статусу (обов’язкова програма) …

Задача 2

Спортсмени-спрінтери готуються до змагань. З харчовим раціоном юнаки отримують: ретинолу – 2 мг, каротину – 3 мг, тіаміну – 3 мг, рибофлавіну – 2 мг, аскорбінової кислоти – 100 мг.

· Дайте гігієнічну оцінку щодо вітамінної забезпеченості спортсменів та у разі необхідності запропонуйте рекомендації лікувально-профілактичного змісту.

 

Задача 3

Після вітамінізації киселю концентрація вітаміну С у напої складає 100 мг/л.

· Якою повинна бути концентрація вітаміну С в даному випадку для того, щоб відповідати вимогам інструкції про проведення С-вітамінізації в лікувально-профілактичних закладах.

 

Задача 4

Результати медичного обстеження інженера-програміста 35 років наступні: довжина тіла – 176 см, маса тіла – 84 кг. Повсякденна діяльність визначається низьким рівнем рухової активності, яка складає в середньому 1,5-2,0 години протягом дня. Добові енерговитрати становлять 3000 ккал.

· Збалансуйте харчування за основними харчовими речовинам.

 

Задача 5

Під час вивчення харчування студента Н. медичного університету 20 років встановлено: студент, як правило, не снідає, протягом дня харчується гамбургерами, бутербродами з ковбасою та пиріжками, ввечері – м’ясними стравами з картоплею або макаронами, чаєм та кавою з солодощами. Студент пред’являє скарги на швидку втомлюваність, роздратованість, поганий сон, погіршання зору у вечірній час, кровоточивість ясен. Об’єктивно: довжина тіла – 176 см, маса тіла – 68 кг, шкіра суха з явищами гіперкератозу.

· Дайте гігієнічну оцінку щодо адекватності та збалансованості харчування і у разі потреби обґрунтуйте рекомендації спрямовані на його корекцію.

 

Задача 6

У добовому раціоні учня ПТУ 15 років міститься: вітамін В1 – 2,0 мг, вітамін В6 – 1,8 мг, вітамін В2 – 0,8 мг, вітамін С – 40 мг, вітамін РР – 18 мг. Під час огляду встановлено: підліток середньої ваги, фізичний розвиток гармонійний, біологічний вік відповідає календарному, слизові оболонки та шкіра без змін. Часто хворіє гострими вірусно-респіраторними захворюваннями та катаральними ангінами, після яких спостерігаються численні крапкові крововиливи у місцях тертя одягу (манжети, гумки, пояси). Інколи у відповідь на незначну механічну травму виникає виражений крововилив. Харчування підлітка є не організованим, полюбляє гамбургери, пепсі-колу та солодощі.

· Дайте гігієнічну оцінку зрушенням у стані здоров’я підлітка, які мають місце, та поставте попередній діагноз.

Задача 7

В ході проведення диспансеризації співпрацівників університету клінічний лаборант Н., жінка 50 років, пред’явила скарги на задишку при ходьбі. За останній рік маса тіла обстежуваної зросла на 10 кг. Довжина тіла жінки становить 159 см, маса тіла – 77 кг, спосіб життя – малорухливий, без фізичних навантажень. Приймає їжу регулярно: на сніданок – каші, кофе з вершками, бутерброди, на обід – чай з солодощами, вечеря – насичена, складається із гарячої страви, м’яса, картоплі, чаю з варенням та пиріжками.

· Дайте гігієнічну оцінку харчування та поясніть, за якими показниками можна визначити його адекватність.

Задача 8

В раціон школяра 15 років входить 300 г картоплі. Картопля дає 20% відходів.

· Розрахуйте енергетичну цінність та кількість основних харчових речовин у картоплі. Яку частину добової потреби у вітаміні С школяр одержує з вказаною порцією картоплі?

 

ТЕМА №18. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ та МЕТОДИКА ПРОФІЛАКТИКИ АЛІМЕНТАРНО-ЗУМОВЛЕНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. ГІГІЄНІЧНІ основи ЛІКУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНОГО ХАРЧУВАННЯ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Ознайомитися з класифікацією аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань, класифікацією харчових отруєнь і методикою їх профілактики.

2. Ознайомитися з основними принципами лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування.

3. Навчитися обгрунтовувати і давати конкретні рекомендації щодо організації харчування хворих при різних захворюваннях.

4. Ознайомитися з методикою організації лікувально-профілактичного харчування на виробництві.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Класифікація аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань.

2. Класифікація харчових отруєнь

3. Гігієнічні основи профілактики аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань, харчових отруєнь.

4. Основні принципи організації лікувально-дієтичного харчування.

5. Технологія приготування дієтичних страв. Методи кулінарної обробки харчових продуктів, що дозволяють забезпечити механічне, хімічне і термічне щадіння шлунково-кишкового тракту.

6. Лікувально-профілактичне харчування як важливий чинник запобігання професійних захворювань. Організація лікувально-профілактичного харчування на виробництві.

7. Харчування в умовах екологічно забрудненого середовища. Основні шляхи забруднення харчових продуктів.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з сучасними класифікаціями аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань і харчових отруєнь.

2. Засвоїти основні принципи організації лікувально-дієтичного, лікувально-профілактичного та превентивного харчування, методами, що забезпечують щадіння шлунково-кишкового тракту.

3. Розв’язати ситуаційні задачі за темою заняття.

 

ЛІТЕРАТУРА:

основна

1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 1995. – С. 434–458.

2. Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундієв, В.Г.Бардов и др.; Под ред. Е.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 2000 – С. 512–523.

3. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 169–180.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 57–59, 129–163, 169.

5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 358– 385.

6. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов, 1991. – С. 74–79.

7. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2001. – С. 142-164, 206-212.

додаткова

1. Тестовий контроль з загальної гігієни та екології людини : Навчальний посібник. За ред. І.В. Серпенти та Л.І. Краснової. Вінниця, 2005. – С. 36-46.

2. Ципріян В.І., Аністратенко Т.І., Білко Т.М. Гігієна харчування з основами нутриціології / Підручник / За ред.. В.І. Ципріян. / К.: Здоров’я, 1999. – С. 51-57.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Заняття семінарське. Після перевірки готовності студентів до заняття шляхом опитування та роз’яснень викладача, розглядаються питання характеристики захворювань, що прямо, або опосередковано пов’язані з харчуванням. При обговоренні цих питань детально розглядаються „класифікація захворювань, що прямо, або опосередковано пов’язані з харчуванням” та „класифікація харчових отруєнь”.

В ході практичного заняття студенти знайомляться з лікувальними та дієтичними властивостями окремих, поширених в дієтичній практиці, харчових продуктів і технологію кулінарної обробки їжі, що застосовується в дієтології. Лікарняними нормами харчування (дієт столи), таблиця 1, показниками для призначення лікувально-профілактичного харчування (таблиця 2) та його гігієнічними основами, оволодівають методикою гігієнічного обґрунтування щодо організації лікувально-дієтичного та лікувально-профілактичного харчування і добору продуктів, які рекомендуються. Розв’язують ситуаційні задачі по темі заняття.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПРЯМО АБО ОПОСЕРЕДКОВАНО ПОВ’ЯЗАНІ З ХАРЧУВАННЯМ

1. ПЕРВИННІ (ЕКЗОГЕННІ) ХВОРОБИ НАДЛИШКОВОГО АБО НЕДОСТАТ-НЬОГО ХАРЧУВАННЯ.

А. Хвороби і синдроми недостатнього харчування.

1. Білково-енергетична недостатність (БЕН).

· аліментарний маразм (синонім - голодна хвороба);

· затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН.

2. Білкова недостатність. Квашіоркор.

3. Гіповітамінози– цинга, бері-бері, рахіт, пелагра та інші.

4. Мінеральна недостатність – ендемічний зоб (I), карієс (F),залізодефіцитна анемія (Fe),хвороба Прасада (Zn), недостатність Са, Mg, P, Na, Cl та інші.

5 . Недостатність незамінних поліненасичених жирних кислот..

6. Недостатність харчових волокон.

Б. Хвороби і синдроми надлишкового харчування.

1. Гіпервітамінози.

2. Енергетична надмірність харчування (екзогенне ожиріння).

3. Синдром білкового надлишку харчування.

Синдром надлишку ПНЖК.

  2. ВТОРИННІ (ЕНДОГЕННІ) ХВОРОБИ НАДЛИШКОВОГО АБО НЕДОСТАТ-НЬОГО ХАРЧУВАННЯ. … 1. Вторинні гіповітамінози – вторинний рахіт при захворюваннях нирок і печінки.

Антропонози.

· бактеріальні антропонози (холера, дизентерія, паратифи, черевний тиф); 2. Зоонози(туберкульоз, сибірська виразка, туляремія, бруцельоз, ящур,…  

Задача 1

У хворого М. діагностовано порушення пуринового обміну, що проявилось гострим артритом першого метатарзофалангового суглобу.

· Обгрунтуйте найбільш доцільні рекомендації для хворого щодо його раціону харчування.

 

Задача 2

Добовий раціон харчування хлопчика 10-ти років містить: вітамін В1 – 1,0 мг, вітамін В2 – 1,2 мг, вітамін В6 – 1,5 мг, вітамін В12 – 1,4 мг, вітамін С – 20 мг. Хлопчик скаржиться на загальну слабкість, швидку втомлюваність, дратівливість, кровоточивість з ясен, петехії на ногах.

· Визначте гіповітаміноз з найбільшою вірогідністю має місце у хлопчика? Дайте рекомендації щодо корекції харчування.

Задача 3

У хворого виявлено порушення зору у вечірні часи доби. Лікар встановив діагноз – “куряча сліпота”.

· Укажіть з недостатністю якого вітаміну пов’язана дана хвороба? Дайте рекомендації щодо корекції харчування.

 

Задача 4

Жінка, 55 років, скаржиться на багаторазовий пронос, лущення та пігментацію шкіри на відкритих ділянках тіла (шиї, кистей та стоп), дратівливість і неспокій.

· Укажіть, про яку вітамінну недостатність іде мова? Дайте рекомендації щодо корекції харчування.

Задача 5

У чоловіка 50 років виявлено блідість шкіри, кровоточивість ясен, поодинокі петехії на стегнах. У крові: гемоглобін 110 г/л, ер. – 3,8 х 1012 / л, КП – 0,9. Кількість вітаміну С у сироватці крові та добовій сечі знижена. Енергетична цінність добового раціону харчування, добова кількість білків, жирів, вуглеводів – достатня. Вміст аскорбінової кислоти в раціоні – 30 мг.

· Поставте діагноз та укажіть, що потрібно включити до раціону для корекції харчування чоловіка?

 

Задача 6

У хворої 45 років діагноз: гіпомоторна дискінезія товстої кишки.

· Укажіть, як модернізувати харчовий раціон з метою підвищення моторики кишок?

 

Задача 7

У ході проведення медичного огляду студентів лікар звернув увагу на студента 24 років зі зростом 176 см та масою тіла 68 кг, у якого спостерігається сухість шкіри та гіперкератоз. Під час спеціального обстеження виявлено суттєве зниження гостроти сутінкового зору. У харчуванні студента практично немає молока та молочних продуктів, мало овочів та фруктів.

· Обгрунтуйте діагноз. Надайте рекомендації щодо корекції харчового раціону.

 

Задача 8

Хворий М., 58 років, діагноз: Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруження, атеросклероз, недостатність кровообігу І ступеня.

· Призначте необхідну лікувальну дієту. Перерахуйте продукти, які б Ви порадили включити до харчового раціону та продукти, що необхідно обмежити або повністю виключити з раціону.

Задача 9

Хворий Г., 44 роки, діагноз: Подагра, ожиріння ІІ ступеня.

· Призначте необхідну лікувальну дієту. Перерахуйте продукти, які б Ви порадили включити до харчового раціону. Вкажіть продукти (з числа перерахованих), які заборонено вживати хворому: молоко, сир, відварена яловичина, шпинат, гриби, вівсяна крупа, картопля, сардини, бобові, грецькі горіхи, яблука, груші, абрикоси, тушкована гуска.

 

Задача 10

Хвора В., 23 роки, діагноз: Гострий гломерулонефрит з нефротичним синдромом.

· Призначте необхідну лікувальну дієту та охарактеризуйте її.

 

Задача 11

Хворий Д., 56 років, діагноз: Хронічний гепатит у стадії ремісії.

· Призначте необхідну лікувальну дієту та обґрунтуйте заходи щодо аліментарної профілактики подальших загострень захворювання.

 

Задача 12

Хвора К., 14 років, діагноз: Цукровий діабет у стадії компенсації, ожиріння I ступеня.

· Призначте лікувальну дієту та охарактеризуйте її. Обґрунтуйте висновок щодо можливих причини виникнення захворювання та перерахуйте заходи, спрямовані на забезпечення аліментарної профілактики захворювання.

 

Задача 13

В цеху з виробництва пластмаси використовуються як сировина та утворюються як проміжні продукти технологічного циклу наступні шкідливі хімічні сполуки: фенол, хлорфеноли, амінофеноли.

· Укажіть, який раціон лікувально-профілактичного харчування слід призначити в даному випадку та перерахуйте складові продукти цього раціону, які виявляють специфічну захисну дію.

Задача 14

Чоловік, 42 роки, працює оператором АЕС.

· Призначте раціон лікувально-профілактичного харчування, визначте його характерні властивості та перелічіть продукти, які виявляють ліпотропну дію.

 

Задача 15

Працівники цеху з виробництва пластмас щоденно отримують молоко та вітамінні препарати.

· Визначте раціон лікувально-профілактичного харчування, яке слід призначити в даному випадку та назвіть продукти, які мають специфічну лікувально-профілактичну дію.

Задача 16

Робочий ливарного виробництва, який контактує з аерозолями берилію, марганцю та хрому в умовах інтенсивного тепловипромінювання щоденно отримує молоко та молочні продукти.

· Визначте раціон лікувально-профілактичного харчування, який слід призначати в даному випадку та назвіть продукти, що мають специфічну лікувально-профілактичну дію.

 

Задача 17

Цеховий ординатор як різновид лікувально-профілактичного харчування призначив працівнику цеху з виробництва ціанистих сполук раціон № 4.

· Дайте оцінку діям цехового ординатора та. у разі. необхідності викладіть необхідні рекомендації.

 

ТЕМА №19. ЛІКАРСЬКО-САНІТАРНИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ОРГАНІЗАЦІЄЮ ХАРЧУВАННЯ В ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти гігієнічні принципи органiзацiї харчування хворих в лікувальних установах та закладах.

 

ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧHОЇ ПIДГОТОВКИ:

1. Гiгiєнiчнi принципи органiзацiї харчування хворих в лікувальних закладах.

2. Основні типи харчоблокiв та гiгiєнiчнi вимоги до організації їх діяльності.

3. Попереджувальний та поточний санітарний нагляд за органiзацiєю харчування в лiкарнi.

4. Задачi та обов'язки лiкаря-дiєтолога.

5. Гігієнічні основи організації лiкувально-дiєтичного харчування. Перелiк основних столів та їх коротка характеристика.

 

ЗАВДАHHЯ:

1. Познайомитися з роботою лiкаря-дiєтолога i дієтсестри.

2. Провести санітарне обстеження харчового блоку лiкарнi (набір приміщень, планування та обладнання цехів, санітарний режим їх утримання) та занести в протокольний зошит план–схему харчоблоку.

3. Ознайомитися з документацією, умовами приготування дiєтичних страв та організацією доставки їжi з харчоблоку у відділення лікарні.

 

ЛIТЕРАТУРА:

1. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник. ― 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. ― С. 223, 224.

2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 213, 214.

3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа, 1995. – С. 440–458.

4. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1984. – С. 183–188.

5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 163 –175.

6. Румянцева Г.И., Вишневская Е.П., Козлова Т.И. Общая гигиена – М.: Медицина, 1985. – С. 95 – 105.

7. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. – М.: Изд. Университета Дружбы Народов. 1991. – С. 74–80.

8. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене // Под ред. Ю.П. Пивоварова. – М.: Медицина, 1983. – С. 135 –140.

9. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. – М.: Медицина, 1987. – С. 228–234.

10. Дунаєвський Г.А., Котов О.І. Харчовий блок лікарні. – К.; 1977. – 112 с.

МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з роботою харчового блоку лiкарнi, проводять його обстеження та заносять отриманi данi до протокольного зошиту (набiр примiщень, обладнання цехiв, санiтарний режим їх утримання, виконання посадових обов'язкiв лікарем-дiєтологом, дiєтсестрою та працiвниками харчоблоку тощо).

 

ОСНОВНІ ПРИМIЩЕHНЯ ХАРЧОВОГО БЛОКУ ЛIКАРHI

I. Виробничі приміщення:

1. Заготовчі цехи:

– овочевий;

– м'ясний;

– рибний.

2. Приміщення для приготування їжі:

– варильний зал;

– холодний цех;

– кондитерський цех;

– мийний цех;

– роздавальня;

– приміщення для тари.

3. Допомiжнi приміщення (зберігання iнвентаря та iн.)

II. Адміністративно-побутовi приміщення:

– кабінет завідуючого виробництвом;

– кабінети дієт-лікаря та дієтсестри;

– гардеробна;

– душова;

– вбиральня;

– кімната відпочинку та вживання їжi.

 

III. Складські приміщення:

– холодильна камера для зберігання м'яса та риби;

– комора для зберігання хліба, овочів та картоплі;

– комора для зберігання добових запасів їжі;

– кімната комірника;

– кімната для зберігання харчових вiдходiв.

 

Додаток

ІНСТРУКЦІЯ

Схема обстеження харчоблоку.

1. Загальні відомості (назва, адреса).

2. Санітарна характеристика території. Розміри ділянки. Озеленення та його стан. Наявність забруднюючих сусідніх об'єктів.

3. Оцінка планування харчоблоку. Складські приміщення, їх перелік, доцільність розташування, санітарне обладнання, умови зберігання різних груп продуктів. Наявність і стан холодильних установок. Додержання термінів реалізації продуктів, особливо тих, що швидко псуються.

4. Підготовчі цехи. Забезпечення потоковості технологічного процесу обробки .продуктів та приготування їжі, стан підлоги, стін, обладнання. Освітлення, опалення, вентиляція, гаряча і холодна вода, каналізація.

Овочевий цех. Обладнання, його маркування, використання за призначенням; порядок обробки овочів, заходи по зменшенню втрат вітаміну С та інших поживних речовин.

М'ясо-рибний цех. Порядок обробки м'яса, риби. Манкіровка і додержання правил використання дощок, ножів. Колода для рубки м'яса – матеріал, наявність тріщин, обробка сіллю після використання, наявність чохла, встановлена на підлозі чи підставці для зручності прибирання.

Холодна заготівельна (цех закусок). Наявність холодильників, їх місткість,температура в момент обстеження. Дотримання термінів зберігання продуктів, що швидко псуються. Інвентар для обробки продуктів і (столи, дошки, ножі) їх маркування, стан, умо­ви зберігання.

Варочний і кондитерський цехи. Типи плит, печей. Технічна забезпеченість, наявність універсальних приводів, протирочних машин, збивалень, тістомішалок, збивалень і машин тонкого подрібнення вареного м'яса, овочів, прилади для збивання яєчних білків, вершків тощо.

5. Гігієна технологічного процесу приготування їжі. Дотримання термінів підготовки та правил термічної обробки овочів і фруктів з метою збереження їх вітамінної цінності.

Оцінка якості готової їжі. Порядок зняття проб. Зміст записів у бракеражному журналі. Результати лабораторних аналізів готових страв на енергоцінність, хімічний склад, норми вкладень. До­держання правил щодобової вітамінізації готових страв, записи в журналі вітамінізації, наявність накладних на відпуск вітамінів; оцінка правильності розрахунку закладення вітамінів, способи вітамінізації, порядок зберігання вітамінів. Фактичний вміст вітаміну С у готових стравах за результатами лабораторних аналізів.

6. Мийка кухонного посуду. Функціональний зв'язок з варочним цехом, лінією роздачі їжі. Наявність засобів та дотримання правил миття кухонного посуду. Якість миття, умови зберігання кухонного посуду.

7. Технологічна лінія роздачі їжі у громадських їдальнях. Мийна столового посуду, збір і використання харчових відходів. Обідній зал, буфет, гардероб, санітарний вузол для відвідувачів.

8. Організація видачі і транспортування їжі з кухні до відділень лікарні. Достатність приміщень і раціональність розміщення пунктів роздачі. Тара і посуд, які використовуються для транспортування їжі у відділення (термоконтейнери, мармітні возики, термоси, відра та ін.), їх технічний і санітарний стан. Наявність графіків послідовності отримання їжі відділеннями. Особливості видачі їжі до інфекційного відділення.

Обладнання і санітарний режим буфетних у відділеннях лікарні. Організація миття столового посуду, збір харчових відходів, його особливості в інфекційних відділеннях.

9. Побутові приміщення. Місце прийому їжі персоналом. Умови зберігання верхнього і санітарного спецодягу. Санітарний вузол для персоналу, наявність умов для миття і знезараження рук при ньому, душова, її обладнання, санітарний стан. Умови для зберігання і стан інвентаря для прибирання.

10. Оцінка заходів по боротьбі з комахами, тарганами, амбарними шкідниками в складських, технологічних приміщеннях харчоблоку. Дезінфекційний режим у харчоблоці. Наявність і умови користування дезінфікуючими розчинами хлораміну, хлорного вапна.

11. Медична документація. Наявність санітарного паспорта їдальні, харчоблоку, розгорнутого листа по обліку медичних обстежень. Наявність санітарних книжок персоналу, порядок їх ведення. Щодобовий огляд рук на наявність гнійничкових захворювань, наявність і зміст записів у журналі «Огляд на гнійничкові захворювання». Санітарна грамотність персоналу за результатами відбіркової перевірки. Зміст записів в журналі обліку проходження санітарного мінімуму персоналом.

 

ДОКУМЕHТАЦIЯ ХАРЧОБЛОКУ

1. Санiтарнi правила для підприємств громадського харчування. 2. Умови i терміни зберігання продуктів, що швидко псуються. 3. Таблиці хiмiчного складу та харчової цiнностi продуктів.

ЧЛЕНИ РАДИ

З ОРГАНІЗАЦІЇ ХАРЧУВАННЯ В ЛІКУВАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

1. Головний лікар – Голова Ради.

2. Лікар-дієтолог – заступник голови Ради.

3. Завідувач адміністративно-господарською частиною.

4. Завідувачі вiддiленнями.

5. Завідувач виробництвом.

6. Дієтсестра.

7. Медсестри вiддiлень.

Ситуаційні задачі

Задача 1

Перебуваючи на стаціонарному лікуванні в лікувально-профілактичному закладі пацієнт відмовляється від харчування, що готується в лікарні, споживаючи їжу принесену родичами. Які принципи раціонального харчування можуть при цьому порушуватись?

Задача 2

Який вид харчування призначається в ЛПЗ? Які інші види харчування вам відомі?

 

Задача 3

Харчоблок лікарні має наступні виробничі приміщення: овочевий, м’ясний заготовчі цехи, варильний цех, холодний цех, мийний цех, роздавальня, приміщення для зберігання інвентаря.

Які ще приміщення необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічного благополуччя під час приготування і зберігання їжі в харчоблоку лікарні?

 

Задача 4

Харчоблок обласної лікарні отримав молоко та борошно. Результати проведеного лабораторного дослідження молока: колір – білуватий, запах – без особливостей, смак – кислуватий, проба з реактивом Неслера – позитивна, проба на крохмаль – негативна, кислотність – 23° Тернера, густина – 1,022г/см3, жирність – 1,2%. Результати лабораторного дослідження пшеничного борошна 1 сорту: колір – білий, запах – характерний для борошна, кислотність – 2,0°, виявлені одиничні металеві скалки розмірами від 0,4 до 0,6 мм.

Дайте гігієнічну оцінку щодо якості молока та борошна.

 

Задача 5

До харчоблоку лікарні надійшла партія риби. Лабораторне дослідження виявило наступне: поверхня риби покрита слизом, луска матова, зябра брудно-червоного кольору з неприємним гнилісним запахом, очі впалі, консистенція м'язової тканини в'яла, проба Ебера позитивна.

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості риби та вирішіть питання щодо можливості подальшого використання продукту.

 

Задача 6

Після вітамінізації киселю концентрація вітаміну С у напої складає 100 мг/л.

Якою повинна бути концентрація вітаміну С в даному випадку для того, щоб відповідати вимогам інструкції про проведення С-вітамінізації в лікувально-профілактичних закладах.

 

Задача 7

Хворий М., 58 років, діагноз: Ішемічна хвороба серця, стенокардія напруження, атеросклероз, недостатність кровообігу І ступеня.

Призначте необхідну лікувальну дієту. Перерахуйте продукти, які б Ви порадили включити до харчового раціону та продукти, що необхідно обмежити або повністю виключити з раціону.

Задача 8

Хворий Г., 44 роки, діагноз: Подагра, ожиріння ІІ ступеня.

Призначте необхідну лікувальну дієту. Перерахуйте продукти, які б Ви порадили включити до харчового раціону. Вкажіть продукти (з числа перерахованих), які заборонено вживати хворому: молоко, сир, відварена яловичина, шпинат, гриби, вівсяна крупа, картопля, сардини, бобові, грецькі горіхи, яблука, груші, абрикоси, тушкована гуска.

 

Задача 9

Харчоблок багатопрофільної лікарні розміщений в окремому будинку на території лікарні і з’єднаний з корпусом теплими переходами. Набір приміщень та характер їх взаєморозташування відповідають гігієнічним вимогам. В ході обстеження санітарного стану харчоблоку лікар СЕС в акті перевірки відмітив наступне: м’ясо і риба зберігаються в одній холодильній камері на окремих стелажах при температурі 0°С, молочні продукти – в охолоджувальній камері при температурі +2°С, поруч знаходяться ящики з курячими яйцями. В м’ясо-рибному цеху проводиться розморожування та подальша обробка тушок курей, є дві м’ясорубки для сирого та вареного м’яса. Столи, дошки, ножі промарковані. В холодильній шафі, крім проб їжі, взятих для добового зберігання, розміщений посуд з харчовими відходами.

Проведіть гігієнічну оцінку санітарного стану харчоблоку та дайте відповідні рекомендації.

 

Задача 10

Комплексне дослідження лікарняного харчоблоку показало: набір приміщень та характер їх взаєморозташування в повній мірі відповідає гігієнічним вимогам. Під час оцінки санітарного стану харчоблоку лікар СЕС відмітив в акті перевірки наступне: м’ясо і риба зберігаються в одній холодильній камері на окремих стелажах при температурі – -2°С, молочні продукти зберігаються в охолоджувальній камері при температурі – +6°С. В м’ясо-рибному цеху проводиться розморожування та подальша обробка тушок риби і м’яса, є одна м’ясорубка для сирого м’яса. Столи, дошки та ножі промарковані, на столі “М’ясо сире” – виявлено ніж з маркуванням “М’ясо варене”. У мийній для знежирення посуду використовують синтетичний миючий засіб “Лотос”. Згідно з біркою на ємності з хлораміном – розчин виготовлено 4 дні тому. В холодильній шафі, крім проб їжі, взятих для добового зберігання, розміщений посуд з харчовими відходами.

Проведіть гігієнічну оцінку санітарного стану харчоблоку та обґрунтуйте відповідні рекомендації.

 

Задача 11

Земельна ділянка молочної кухні у вигляді прямокутника щільно прилягає до господарських будівель приватного сектора. В ході проведення її санітарного обстеження встановлено, що у виробничій частині молочної кухні із числа необхідних побутових приміщень відсутні роздягальня з двома шафами та кімната для збирання грудного молока. У цеху пастеризації молока розташований термостат для скляної тари. Температура у виробничих приміщеннях складає +24°С, вологість – 83%. Для миття посуду як знежирюючий засіб використовується каустична сода. Посуд надходить з лікувально–профілактичних закладів міста та від індивідуальних споживачів. Час виготовлення продукції становить 930–1000, проте її видача здійснюється з 1200 до 1400. Від моменту розливу до видачі кисломолочні продукти (сир, молоко, тощо) і каші зберігаються без холодильної камери. Під час обстеження в санітарно–бактеріологічній лабораторії проби сиру установлені наступні дані: колі-титр – 0,01, мікробне число – 15.

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо відповідності молочної кухні гігієнічним вимогам.

 

Задача 12

У ході проведення санітарного обстеження молочної кухні встановлено, що у виробничій частині молочної кухні видача готової продукції із приміщення для охолодження продукції проводиться прямо в коридорі. Кімната очікування для експедиторів відсутня. Миття пляшечок та бідонів для молока проводиться у мийній з площею 8,0 м2. Температура виробничих приміщень становить +24оС, вологість – 83%. Для знежирення посуду використовується рідкий синтетичний миючий засіб “Gala”. Час виготовлення продукції – 630–700 годин. Час видачі – 900-1100 год. Від моменту приготування до видачі готової продукції кисломолочні продукти (сир, кефір тощо) та каші зберігаються у холодильній камері при температурі +7°С. Результати бактеріологічного аналізу дитячого кальцинованого сиру: Е. coli визначається у 6 г продукту, загальна кількість мікробних колоній в 1 г – 120.

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо відповідності молочної кухні гігієнічним вимогам.

 

 

ТЕМА №20. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Оволодіти знаннями про харчові отруєння, їх етіологію, клініку та методикою розслідування випадків харчових отруєнь та їх профілактики.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Поняття про харчове отруєння. Характерні ознаки харчового отруєння. Умови, що сприяють його виникненню

2. Сучасна класифікація харчових отруєнь.

3. Харчові токсикоінфенкції та бактерійні токсикози. Визначення, етіологія, клініка профілактика.

4. Харчові отруєння мікробної етіології. Диференційна діагностика сальмонельозу, ботулізму та стафілококової інтоксикації.

5. Мікотоксикози та харчові продукти, які можуть їх викликати.

6. Харчові отруєння немікробного походження.

7. Обов’язки лікаря, який перший установив діагноз харчового отруєння.

8. Правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень.

9. Основні заходи щодо профілактики харчових отруєнь у дитячих колективах на підприємствах громадського харчування та в побуті.

ЗАВДАННЯ :

1. Ознайомитися з документацією, яку необхідно оформляти у випадку виникнення харчового отруєння (акт розслідування харчового отруєння, екстрене повідомлення, акт виїмки проби їжі, що була відібрана, направлення в лабораторію СЕС для дослідження проби їжі).

2. Скласти гігієнічний висновок та запропоновувати комплекс заходів щодо профілактики подальшого поширення випадків харчових отруєнь (за даними ситуаційної задачі).

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. В.Г. Бардов. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 321-329.

2. И.А. Карплюк. Пищевые отравления микробной природы и их профилактика. – М., 1982. – 44 с.

3. Гігієна харчування з основами нутриціології. / В.І. Ципріян та ін. Навч. посібник – К.: Здоров’я, 1999. – 568 с.

Додаткова:

1. Петровский К.С., Ванханен В.Д. Гигиена питания. – М.: Медицина, 1982. – С. 294-330.

2. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. –М.: Медицина, 1987. – С. 68–79.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

У ході практичного заняття студенти знайомляться із документацією, яку необхідно оформляти у випадку виникнення харчового отруєння (акт розслідування харчового отруєння, екстрене повідомлення, акт виїмки проби їжі, направлення у лабораторію СЕС для дослідження проби їжі, і т.д.), відповідно до даних ситуаційного завдання роблять гігієнічний висновок і обґрунтовують профілактичні заходи.

Харчові отруєння –це гостре, неконтагіозне захворювання, яке виникає внаслідок вживання їжі, яка масивно уражена окремими видами мікроорганізмів або що вміщує токсичні для організму речовини мікробної або немікробної етіології.

Симптоми, що характерні для харчових отруєнь:

· Гострий початок

· Одночасний початок захворювання у групи людей (нерідко масовість захворювань)

· Короткий інкубаційний проміжок

· Зв’язок із вживанням однієї і тієї ж страви

· Територіальна обмеженість захворювання місцем де вживався або був придбаний певний харчовий продукт

· Зникнення випадків нових захворювань після вилучення продукту, який спричинив харчове отруєння

· Мікробні харчові отруєння не передаються від хворого до здорового

Харчові отруєння поділяють на:

1. Мікробні

- Бактеріальні харчові токсикоінфекції

- Бактеріальні харчові інтоксикації

- Грибкові та харчові отруєння

- Інфекції з перебігом хвороби, притаманним для харчових отруєнь

- Скромботоксикози

2. Немікробні

- Отруєння домішками хімічних речовин

- Отруєння отруйними речовинами тваринного походження

- Отруєння отруйними речовинами рослинного походження

3. Змішані (міксти)

- Міксти мікробної природи

- Міксти немікробної природи

- Міксти мікробного і немікробного походження

4. Невідомої етіології

- Аліментарна пароксизмально-токсична міоглобінурія

 

Токсикоінфекція –гострі, нерідко масові захворювання, що виникають у разі вживання їжі, котра містить велику кількість живих збудників та їхніх токсинів, виділених під час розмноження і загибелі мікроорганізмів (E.coli, proteus, enterococcus, streptococcus, Cl. Perfringens та ін.).

Бактеріальний токсикоз – гостре захворювання, спричинене вживанням їжі, що містить токсин, який накопичився внаслідок розвитку специфічного збудника. Самого збудника у їжі може не бути або його виявляють у невеликій кількості. До бактеріальних токсикозів відносять ботулізм і стафілококовий токсикоз.

Харчовий мікотоксикоз –переважно хронічне захворювання, яке виникає внаслідок уживання продуктів харчування, що містять токсичні метаболіти життєдіяльності мікроскопічних грибів.

МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ

Всi випадки харчових отруєнь пiдлягають обов’язковому ретельному розслiдуванню та облiку з метою встановлення причин отруєнь, запровадження заходiв щодо їх лiквiдацii та профiлактики виникнення.

Лікар, якому доручено розслiдувати випадок харчового отруєння, повинен провести розслідування у такій послідовності.

1. Надавши невідкладну медичну допомогу захворiвшим установити зв’язок з медпрацівниками, вияснити час та обставини початку спалаху, кiлькiсть захворiвших, тривалiсть iнкубацiйного перiоду, основнi симптоми захворювання, заходи, що були прийняті.

2. Особисто опитати хворих (при масовому отруєннi вибiрково), проаналiзувати клiнiчну картину захворювання з урахуванням перших симптомiв та подальшого перебiгу хвороби (табл. 1). При цьому необхідновиключити можливість виникнення захворювань іншої етиології, що можуть нагадувати деякі ознаки харчового отруєння (гастрит, виразкова хвороба шлунку, запалення жовчного міхура, ниркові та печінкові коліки, загострення хронічного ентероколіту тощо.).Далі слід вияснити характер харчування потерпiлих впродовж останнiх двох днiв, наявнiсть захворiвших серед членiв сiмей потерпiлих та особливості їх харчування, визначити якi продукти можуть бути пiдозрiлими у виникненнi отруєння.

3. Встановити зв’язок з лабораторiєю СЕС та перевiрити правильнiсть вiдбору проб для лабораторного дослiдження, що був здійснений. Якщо проби пiдозрiлої їжi i пiдозрiлих харчових продуктiв, видiлень хворих, промивних вод, змивiв з обладнання та iнвентаря, кровi захворiвших не були вiдправленнi в лабораторiю, термiново це зробити. Для вiдбору проб слiд використувати лиши стерильний посуд. Продукти, якi швидко псуються в теплу пору року повиннi бути доставленi охолодженими (на льоду).

4. Перевiрити товарну документацiю (сертифiкати) на пiдозрiлi продукти, умови перевезення, термiни зберiгання та реалiзацiї сировини, напiвфабрикатiв та готової їжi, можливiсть забруднення продуктiв бактерiоносiями, хворими гнiйничковими або кишковими захворюваннями. Якщо харчове отруєння виникло внаслідок вживання консервiв, слiд уточнити маркiровку (позначення на кришцi i днi жестяноi банки або паперовiй етикетцi скляної тари), назву заводу i його мiсцезнаходження.

5. Обстежити санiтарний стан харчового об’єкта де виникло отруєння, продовольчої бази, з якої поступив пiдозрiлий продукт, та харчового пiдприємства, на якому вiн був виготовлений. Якщо цi об’єкти знаходяться в iншому адмiнiстративному районi, то про це слiд проiнформувати вiдповiдну СЕС, що розташоване за мiсцем виникнення харчового отруєння.

6. В процесi разслiдування харчового отруєння лiкар повинен здійснити необхiднi оперативнi заходи:

а) заборонити використання або, у необхiдних випадках, встановити умови реалізацiї харчових продуктiв, якi стали причиною отруєння;

б) звiльнити з роботи осiб, якi могли б бути джерелом забруднення харчових продуктiв або їжi;

в) запропоновати проведення необхiдних санiтарних заходiв (тимчасова або постiйна заборона експлуатацiї харчового об’єкту, загальне прибирання, ремонт

харчового пiдприємства, лiквiдацiя санiтарних порушень, якi сприяють виникненню отруєння);

г) притягати до адмiнiстративної вiдповiдальностi або передавати матерiал розслiдування в прокуратуру для притягання до кримiнальної вiдповiдальностi осiб, що є винними у виготовленнi та реалiзацiї продукту, який став причиною виникнення харчового отруєння.

7. Скласти акт розслiдування спалаху харчового отруєння за приведеною нижче схемою.

 

СХЕМА

складання акта розслiдувння харчового отруєння

1. Вказати прiзвище, посаду, мiсце роботи лiкаря, дату складання акту, прiзвище та посаду осiб, якi брали участь у розслiдуваннi спалаху харчового отруєння.

2. Докладно описати початок захворювання, його дату, число захворiвших протягом перших 3–4 годин, і потiм у наступніi години i днi. Описати клiничний стан: температура, наявність розладів шлунково-кишкового тракту (тошнота, блювання, понос, бiль у животi), головний бiль, озноб, судоми, загальна слабiсть, бiль у м'язах та суглобах, цiаноз, падiння серцевої дiяльностi, розлади з боку ЦHС (втрата свiдомостi та iн.). Зазначити ступінь важкості захворювання та попереднiй дiагноз. Указати загальну кiлькiсть осiб, якi вживали пiдозрiлу їжу (продукт) i кiлькiсть потерпiлих з додаванням поiменного списку захворiвших, госпiталiзованих та померлих (вказати вiк), а також описати обставини, що пов’язанi з виникненням харчового отруєння. Перерахувати, який матерiал було взято у хворих для лабораторного дослiдження.

3. Указати мiсце вживання їжi або харчового продукту, меню людей, які не є потерпiлими, але харчувались одночасно з потерпiлими на тому ж харчоблоцi (в їдальні, буфетi та iн.). Визначити через який час пiсля вживання пiдозрiлої їжi з’явились перші симптоми захворювання, який харчовий продукт мiг стати причиною отруєння i, на підставi цих даних, вiдобразити оцiнку захворiвшими органолiптичних якостей їжi (або харчового продукту), яка стала причиною захворювання (запах, смак, температура та iнш.) i приблизну кiлькiсть їжi.

4. Указати коли i звiдки був одержаний пiдозрiлий продукт та сировина для його виготовлення, його санiтарну характеристику у момент розслiдування, наявнiсть сертифiкатiв, ветеринарного посвiдчення.

5. Зробити короткий опис санiтарного стану харчового пiдприємства, яке виготовило пiдозрiлий продукт (їжу). Докладно описати технологiчний процес i санiтарнi умови виготовлення, зберiгання та реалiзацiї продукту (їжi). Описати умови перевезення та зберiгання сировини.

6. Указати, якi продукти або їжа затриманi або знищенi, якi продукти та iншi об'єкти (змиви з приладiв та iн.) направленi для проведення лабораторного дослiдження.

7. Указати результати хiмiчного, бактерiологiчного, бiологiчного i патологiчного дослiджень всiх матерiалiв.

8. Скласти обґрунтований висновок випадку розслiдування харчового отруєння вiдповiдно схеми, що запропонована нижче.

 

СХЕМА

висновку за актом розслідування спалаху харчового отруєння

В ході вивчення акту розслiдування гострого шлунково-кишкового захворювання установлено, що захворювання виникло:

1. Де (в селi, мiстi, колективi, їдальнi та iн.).

2. Коли (достатньо вказати лише мiсяць).

3. Одночасно, протягом одного, двох днiв захворіло ... осіб.

4. Потерпiлий контингент (дiти, дорослi, з одного колективу або з рiзних).

5. Захворювання розпочалось пiсля (обiду, снiданку, вечерi) i пов'язано (очевидно, мабудь, природно) з прийомом їжi (продукту або страви).

6. Iнкубацiйний перiод у основної маси потерпiлих складав ... .

7. Клiнiчний стан: у бiльшостi потерпiлих постiйними симптомами були ... .

8. При обстеженi харчового об’єкту виявлено:

а) у вiдношенi пiдозрiлого продукту... .

б) у вiдношенi обслуговуючого персоналу... .

в) у вiдношенi санiтарного стану об’єкта... .

9. Попереднiй дiагноз: одночаснiсть, масовiсть, раптовiсть початку захворювання, чіткий його зв’язок з прийомом їжi вказує на те, що захворювання є харчовим отруєнням, iнкубацiйний перiод, клiнiка, характер харчового продукту i результати епiдобстеження надають можливiсть стверджувати, що в даному випадку має мiсце харчове отруєння бактерiальної (небактерiльної) природи.

10. Результати лабораторного дослiдження (коротко викласти) пiдтверджують попереднiй дiагноз.

11. Остаточний дiагноз.

12. Профiлактичнi заходи, санкцiї.

 

СХЕМА

опитування потерпілих при харчовому отруєнні

1 .Прізвище, ім’я та по-батькові.

2. Вік.

3. Місце роботи.

4. Чим i коли харчувався потерпілий впродовж останніх двох днів.

5. Чи були подібні захворювання зареєстровані серед членів сім’ї, що i де вони вживали.

6. Дата i час захворювання.

7. Клiнiчнi симптоми захворювання (підвищення температури, озноб, судоми, головний біль, біль у кiнцiвках, животі, його характер, наявність нудоти, блювання, поносу, їх повторюваннiсть, стан серцевої дiяльностi та iн.).

8. Який продукт або страва підозрюється.

9. Місце i час вживання пiдозрiлого продукту (їжі).

10. Тривалість інкубаційного періоду від прийому їжі (пiдозрiлого продукту) до початку захворювання.

ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАХОДИ ЛІКАРЯ,

який першим встановив діагноз харчового отруєння

– Надати невідкладну допомогу всім захворiвшим.

– В ході надання допомоги відібрати для лабораторних досліджень блювотні маси (промивні води), кал, сечу, кров i поставити їх на холод.

– Усіх захворiвших госпіталізувати.

– Оглянути всіх здорових, що вживали підозрілу їжу.

– Установити медичний нагляд за здоровими.

– Відвідати кухню, перевірити виконання санітарно-гiгiєнiчних вимог.

– Вилучити підозрілу їжу (харчовий продукт), заборонити їх використання.

– Вияснити, звідки поступив підозрілий продукт.

– Написати екстрене повідомлення на ім’я головного лікаря СЕС (району, міста, області).

– Направити повідомлення в СЕС з медичною сестрою та продублювати його по телефону або телеграфу.

Заходи щодо профілактики харчових отруєнь

1. Організація та дотримання санітарних правил заготівлі харчових продуктів від їх виробників, переробки на харчових підприємствах, інших продовольчих об’єктах.

2. Дотримання санітарних правил вантаження, транспортування харчових продуктів, зберігання на складах, у торговій мережі, боротьба з гризунами, шкідливими комахами, безперебійне використання холодильних установок.

3. Дотримання санітарних правил кулінарної обробки харчових продуктів, термінів зберігання і реалізації готової їжі

4. Утримання у належному санітарному стані продовольчої техніки, кухонь, посуду, інвентарю, тощо.

5. Систематичний санітарний нагляд за продовольчими об’єктами, а ветеринарної служби – за тваринництвом та отриманням м’ясопродуктів.

6. Медичні огляди і обстеження на бацило-, гельмінтоносійство персоналу продовольчих об’єктів (промислових, складських, харчоблоків, торгової мережі та ін.), нагляд за дотриманням ними правил особистої гігієни та ін.

 

Таблиця 1

Клінічні симптоми деяких харчових отруєнь бактеріального походження

Симптоми Сальмонельоз Колі- інфекція Стафілококова інтоксикація Ботулізм
Температура тіла підвищена або висока підвищена або висока нормальна або підвищена нормальна або субнормальна
Озноб + + – + –
Головний біль +++ + – + +
Загальна слабкість, запаморочення ++ + ++ +++
Втрата свідомості + – + – + –
Судоми + – + +
Послаблення серцевої діяльності + – + – ++ ++
Ціаноз + – + –
Холодний піт + – + – +
Розлади зору + – + – + – +++
Сухість в ротовій порожнині +++
Нудота, блювання + ++ +++ +++
Біль в епігастральній області + + +++ + –
Біль в черевній порожнині ++ ++ + – + –
Запори ++
Ентерит ++ + ++
Ентероколіт + ++
Кров у калі + – + –
Слиз + – + –
Тривалість лікування 3–5 днів 1–3 дні 1–3 дні 5–20 днів
Симптоми Сальмонельоз Коліінфекція Стафілококова інтоксикація Ботулізм
  Температура тіла підвищена або висока підвищена або висока нормальна або підвищена нормальна або субнормальна
Озноб + + – + –
Головний біль +++ + – + +
Загальна слабкість, запаморочення ++ + ++ +++
Втрата свідомості + – + – + –
Судоми + – + +
Послаблення серцевої діяльності + – + – ++ ++
Ціаноз + – + –
Холодний піт + – + – +
Розлади зору + – + – + – +++
Сухість в ротовій порожнині +++
Тошнота, блювання + ++ +++ +++
Біль в епігастральній області + + +++ + –
Біль в черевній порожнині ++ ++ + – + –
Запори ++
Ентерит ++ + ++
Ентероколіт + ++
Кров у калі + – + –
Слиз + – + –
Тривалість лікування 3–5 днів 1–3 дні 1–3 дні 5–20 днів

Примітка:

+++ – симптоми різко виражені;

++ – симптоми сильно виражені;

+ – симптоми помірно виражені;

+ – – симптоми, що спостерігаються дуже рідко;

– – симптоми, що не спостерігаються.

 

Акт про результати розслідування харчового отруєння

1. Найменування колективу, чи адреса сім¢ї ______________________________________________________________________

2. Дата харчового отруєння __________________________________________________________________________________

3. Місце споживання їжі (їдальня, групове, індивідуальне харчування) ______________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

4. Загальна кількість постраждалих ____________________________________________________________________________

з них госпіталізовано _______________________, померло ________________________________________________________

5. Важкість захворювання ____________________________________________________________________________________

6. Клінічні симптоми ________________________________________________________________________________________

7. Підозрюваний продукт (звідки отриманий) ___________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

8. Вірогідна (чи точна) причина харчового отруєння _____________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

9. Результати лабораторного дослідження цих матеріалів _________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

10. Прийняті заходи для ліквідації харчового отруєння та профілактики таких отруєнь у подальшому ________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

 

Підписи осіб,

що прийняли участь у розслідуванні __________________________

 

Дата _____________________________ ___________________________

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

До лікарні швидкої допомоги привезли хворого батька і дочку. Під час обстеження дівчинки встановлено: температура тіла 36,5°С, шкіра і слизові оболонки бліді, відмічається адинамічність, на запитання відповідає в'яло. Зіниці розширені, реакція на світло знижена, голос сиплий, слизова ротової порожнини суха, під час ковтання вода виливається через ніс, тверду їжу ковтати відмовляється, живіт м'який, спостерігається помірний метеоризм, протягом двох днів дефекації не було.

При опитуванні батька встановлено: за медичною допомогою звернувся на другий день захворювання. Перед цим у суботу та неділю разом з дочкою вдома споживали їжу, що була залишена дружиною перед від’їздом у відрядження (каша гречана, борщ, пельмені, яєчня, копчена ковбаса, картопля смажена, огірки домашнього консервування).

Обстеження батька показало: шкіра бліда, живіт м´який, при пальпації больових відчуттів не реєструється. Температура тіла - 36,7°С, хворий скаржиться на слабкість, туман в очах, сухість у роті.

Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

Задача 2

25 січня цього року до приймального відділення міської лікарні о 16.30 було доставлено хворого К. Першими клінічними ознаками захворювання були підвищення температури тіла до 38°С, болі в животі, головний біль. Хворого госпіталізовано. За словами К. причиною захворювання могло стати кисле молоко, яке він придбав напередодні не в магазині, а поряд з ним на стихійному ринку. Зберігалося молоко на кухонному столі у банці впродовж вечора і ночі. Кислотність молока, за даними лабораторного дослідження, складає 54°Т. З блювотних мас, калу і крові хворого, залишку молока виділено культуру Cl. perfringens типу А, яка аглютинувалась специфічною сироваткою з титром 1 : 2000.

Складіть гігієнічний висновок щодо оцінки умов зберігання та якості молока.

Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання.

Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку.

Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

 

Задача 3

17 січня цього року до дитячої лікарні госпіталізовано хлопчика В., у віці 5-ти років. Стан хворого на момент госпіталізації: температура тіла 37,7°, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, загальна слабкість, запаморочення, головний біль.

За словами батьків, дитина 4 години тому обідала у бабусі: їла салат з квашеної капусти, картопляний суп з м'ясом, гречану кашу з молоком, а також на десерт – морозиво домашнього приготування. Батьки дитини та старший син їли ту ж саму їжу, проте від домашнього морозива відмовилися. Почувають себе добре. Бабуся три дні скаржилась на нежить, чихання, відчуття дряпання у горлі, почуття жару, підвищену пітливість.

Поставте та обґрунтуйте діагноз хлопчика.

Укажіть який продукт або страва викликала захворювання.

Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку.

Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

 

 

Задача 4

30 серпня минулого року починаючи з 21.00 в медичний пункт звернулися мешканці села (всього 91 чоловік) зі скаргами на високу температуру (38° і вище): головний біль, біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання, пронос.

Всі потерпілі були на весіллі, яке почалося об 11.00. Їжа була приготовлена напередодні. У зв'язку з тим, що було тільки 2 холодильники, м'ясні рулети, окорок, котлети та ковбаси знаходились на кухні та у підвалі, на вулиці стояла спека, температура повітря протягом дня становила 25–29° С. У залишках їжі, блювотних та калових масах було висіяно культуру Salmonella enteritidis.

Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання.

Зазначте правила відбору їжі для лабораторних досліджень.

Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

Задача 5

29 грудня минулого року в медичний пункт школи-інтернату міста Т. з 21.00 (під час дискотеки) почали звертатись діти віком від 14 до 16 років зі скаргами на головний біль, біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання, підвищення температури до 37,3-37,5°.

Лікар інтернату виявив, що вранці діти снідали манною кашею з маслом, кип'яченим молоком з булкою. Обід складався із борщу, картопляного пюре з відвареним м'ясом, компоту. У вечері діти мали святкову вечерю. Місцевий кондитерський цех привітав їх з Новим роком подарувавши 9 тортів. Святковий вечір мав відбутися 28 грудня, але був перенесений на 29 грудня.

Сніданок, обід, вечеря були приготовлені на харчоблоці школи–інтернату, санітарних порушень у його діяльності не виявлено. Їжі не залишилось, на коробках з під тортів є дата виготовлення 27.12. Потерпілим надана необхідна медична допомога.

Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте основні заходи профілактики харчових отруєнь у дитячих колективах.

Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

 

Задача 6

12 червня минулого року в приймальне відділення дільничної лікарні звернулось 9 мешканців села К. Захворювання почалось з 7.00 – 9.00 ранку. Хворі скаржилися на головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастральній області, пронос, підвищення температури тіла до 38–39°. Всі хворі напередодні були на проводах в армію, під час яких споживали м'ясні страви, кондитерські вироби. Всі продукти протягом 24 годин зберігалися на кухонному столі, у зв’язку з відсутністю холодильника. Хворим була надана необхідна медична допомога, четверо з них госпіталізовані.

У промивних водах, блювотних та калових масах виявлено Salmonella typhi murium.

Поставте та обґрунтуйте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Вкажіть правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Перерахуйте всі необхідні документи, які потрібно заповнити при встановленні діагнозу харчового отруєння.

 

Задача 7

5 травня минулого року був зареєстрований випадок харчового отруєння. Постраждало четверо осіб: мати – 33 р. і троє дітей – дівчатка 5 та 7 років та хлопчик 2,5 років.

20 квітня ввечері у дітей з'явилася такі клінічні симптоми, як загальна слабкість, сонливість, головний біль, нудота, блювання (до 20 разів), підвищення температури тіла до 39°С, пронос. Вранці, коли мати ще спала, діти піднялись з ліжка і з´їли ковбасу що залишилась після вечері і зберігалась на кухонному столі. Через 12 годин після прийому вказаної їжі з´ясувалася картина отруєння. Мати пред'являла скарги на загальну слабкість і біль у ділянці серця, яка спостерігалась в неї і раніше. Був викликаний фельдшер, котрий призначив дітям пенталгін і дав пити крушину, у зв’язку з тим, що діти раніше хворіли аскаридозом. Фельдшер викликав швидку допомогу, проте вона з невідомих причин не приїхала. Тільки 30 квітня потерпілі були госпіталізовані. Незважаючи на надану медичну допомогу дівчинка 5 років 1 травня о 9.00 померла; мати, дівчинка 7 років і хлопчик знаходились в лікарні до одужання протягом 2 тижнів.

Поставте та обґрунтуйте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте обов’язки лікаря, який перший установив діагноз харчового отруєння. Перерахуйте, які лікувальні заходи необхідно вжити у даному випадку. Визначте правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень.

 

Задача 8

20 серпня минулого року починаючи з 24.00 у медичний пункт військової частини почали поступати бійці зі скаргами на гострий біль у животі, нудоту, блювання, сильний головний біль.

В день отруєння меню у військовій частині складалось: сніданок – суп картопляний з м'ясом, чай; обід – борщ, котлети з кашею, компот; вечеря – хліб з вареною ковбасою і чай. Всі продукти були одержані на дивізійному продовольчому складі і мали посвідчення про їх якість. Лише ковбаса і м'ясо були придбані у найближчому селі, причому, м'ясо – у колгоспі, де зарізали декілька корів, які хворіли протягом 3-х діб, після того як у їх корм потрапило зерно, протравлене препаратами, що у своєму складі містять миш’як.

М’ясо і ковбаса зберігались в льодовику військової частини впродовж 4-х діб. Лікар частини, оглядаючи м'ясо і ковбасу, перед тим як віддати на кухню, розпорядився піддати ковбасу термічній обробці, проте не перевірив виконання свого розпорядження. М’ясо, перед тим як з нього був виготовлений фарш, а потім котлети, мало задовільну якість. Проте об 11.00 робота була перервана на 1,5 години у зв’язку з поломкою газової плити.

Харчоблок знаходиться у задовільному санітарному стані, його працівники систематично оглядаються лікарями, обстежені на бацилоносіння, заняття з питань вивчення особливостей кулінарної обробки продуктів, що швидко псуються серед працівників кухні не проводились.

Поставте та обґрунтуйте діагноз, проведіть диференційну діагностику між отруєннями різної етіології. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.

 

ТЕМА №21 МОДУЛЬ 1. Загальні питання гігієни та екології

 

ТЕМА №22. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ СТУПЕНЯ ВАЖКОСТІ ТА НАПРУЖЕНОСТІ ПРАЦІ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

Оволодіти методикою гігієнічної оцінки праці за ступенем важкості та напруженості з використанням даних ергономічних показників та психофізіологічних досліджень

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Види праці та їх фізіолого-гігієнічна характеристика.

2. Втома та перевтома. Крива працездатності. Фактори що сприяють виникненню передчасної втоми та заходи щодо її профілактики.

3. Критерії гігієнічної оцінки роботи за ступенем важкості та ступеня напруженості.

4. Методи дослідження функціонального стану організму в ході виконання фізичної та розумової праці.

5. Загальна система профілактичних заходів щодо раціональної організації трудового процесу.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Навчитись визначати і оцінювати показники важкості, напруженості праці та ознаки стомлення і перевтоми.

2. Рекомендувати раціональний режим праці та відпочинку при фізичній і розумовій праці, в залежності від ступеню їх важкості та напруженості

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 341-351.

2. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять / За ред. І.І. Даценко – Львів, 2001. – С. 406-429

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К: Здоров’я, 1995. – с. 383–392; 403–405.

4. Мізюк М.І. Гігієна: Підручник. – К.: Здоров’я, 2002. – с.163–164; 167–172, 182–183.

5. Мізюк М.І. Гігієна: Посібник для практичних занять. – К.: Здоров’я, 2002. – с.216–218; 221–222.

6. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни/ За ред. проф. В.Г. Бардова. – К.: Вища школа. – 1994. – ч. ІІ. – с. 27–35.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

В ході заняття студенти оволодівають методикою вимірювання і оцінки фізіологічних показників оцінки ступеня важкості (частота серцевих скорочень, сила та витривалість м’язів кисті тощо) та ступеня напруженості (увага, оперативна пам’ять. латентний період сенсомоторних реакцій тощо) праці. Оцінка ступеня важкості та напруженості праці за фізіологічними показниками проводиться на підставі оцінки ступеня їх змін протягом робочого дня (додаток 1). Оцінка ступеня важкості та напруженості праці за ергономічними показниками передбачає визначення характеристик динамічної та статичної фізичної праці, уваги та стану аналізаторних систем, монотонності тощо

З метою вивчення ступеня важкості та напруженості навчальної діяльності у вищому навчальному закладі студенти на початку та наприкінці практичного заняття визначають стан провідних психофізіологічних операцій та особливостей організму, розраховують дані щодо рівня змін функцій у процентах та обґрунтовують висновки щодо спрямованості та ступеня змін фізіологічних функцій, які підлягали дослідженню.

З фізіолого-гігієнічної точки зору до основних видів трудової діяльності відносять фізичну динамічну роботу, фізичну статичну роботу та розумову або інтелектуальну працю.

Фізична динамічна робота являє собою процес скорочення м’язів, який приводить до переміщення вантажу, а також переміщення тіла людини або його частин у просторі.

Фактично фізичну динамічну роботу слід вважати як один з найбільш поширених видів рухової активності людини у процесі виконання трудової діяльності. При цьому різні частини рухового апарату можуть приймати неоднакову участь у виконанні роботи.

Виділяють такі різновиди фізичної динамічної роботи:

- загальна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь більше ніж 2/3 маси скелетних м’язів, передусім м’язів нижніх кінцівок та тулуба;

- регіональна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь від 1/3 до 2/3 маси скелетних м’язів, переважно м’язів плечового пояса та верхніх кінцівок;

- локальна м’язова робота, у виконанні якої приймає участь до 1/3 скелетних м’язів, насамперед м’язів верхніх кінцівок.

Фізична статична робота - це процес скорочення м’язів, який необхідний для підтримування тіла або його частин у просторі. Тому, найбільш характерними її рисами слід вважати те, що напружування м’язів відбувається без зміни їх довжини та без активного переміщення тіла людини.

У залежності від характеру діяльності фізична статична робота може бути розподілена на 2 різновиди:

- фізична статична робота, яка спрямована на підтримку знарядь та предметів праці і відбувається за участю верхніх кінцівок;

- фізична статична робота, яка спрямована на підтримування певної робочої пози і відбувається за участю м’язів тулуба та нижніх кінцівок.

Зрештою, такий вид трудової діяльності як розумова або інтелектуальна праця об’єднує роботи, що пов’язані з необхідністю прийому, аналізу та переробки інформації і потребують виняткового напруження сенсорного апарату, уваги, пам’яті, активації процесів мислення та емоціональної сфери.

Виділяють такі різновиди розумової праці:

- операторська праця;

- адміністративно–керівна праця;

- творча праця;

- праця викладачів і медичних працівників;

- праця учнів і студентів.

Під час здійснення санітарно–гігієнічного контролю за змістом, режимом та умовами професійної діяльності необхідно оцінити роботу людини з кількісного боку, тобто визначити фізіологічну вартість праці, а також встановити ступінь функціональної напруженості у період її виконання.

Така оцінка необхідна у ході вирішення питань щодо організації раціонального режиму праці та відпочинку, праці жінок та підлітків, обґрунтування тривалості робочого дня, тарифікації праці, нормування факторів навколишнього середовища, визначення пільг відносно відпусток та допоміжних компенсацій тощо.

Функціональне напруження організму протягом періоду роботи схематично можна охарактеризувати з двох боків – енергетичного та психоемоційного. Перший – переважає у ході виконання фізичної праці, другий – під час розумової. Характеристику праці, яка потребує інтенсивної роботи головного мозку в ході одержання та аналізу цифрової інформації називають напруженістю, характеристику навантаження на організм при роботі, що потребує значних м’язових зусиль та енергетичного забезпечення – важкістю.

За важкістю різноманітні види праці поділяються на легку, середньої важкості, важку та дуже важку.

За напруженістюна ненапружену, мало напружену, напружену, дуже напружену.

Для оцінки ступеню важкості та напруженості праці використовуються ергономічні та фізіологічні методи. До ергономічних показників фізичної роботи відносять вагу (масу) виробу, що піднімається, потужність виконуваної роботи, характер робочої пози, величина статичного навантаження тощо. До ергономічних показників розумової роботи відносять кількість об’єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження чи часу активних дій (у % від загального часу робочого дня), щільність сигналів за 1 годину, емоційна напруженість, змінність, напруженість функцій аналізаторів, обсяг оперативної пам’яті, інтелектуальна напруженість та монотонність.

Основними показниками важкості праці є потужність і величина статичного навантаження, а також інтенсивність (щільність м’язових зусиль за одиницю часу).

При визначенні напруженості праці основними показниками є показники уваги, щільність сигналів інформації, що переробляється, характеристика емоційної напруженості. Інші критерії – додаткові.

Визначати, до якої категорії належить та чи інша робота, потрібно по одному, найбільш інформативному основному показнику, чи двох додаткових.

Як фізіологічні критерії оцінки ступеня важкості та напруженості праці визначають ступінь змін фізіологічних показників впродовж періоду виконання діяльності (функції уваги, пам’яті, сила, врівноваженість, рухомість нервових процесів тощо.).

Фізіологічні показники визначають на початку та наприкінці робочого дня та відповідно до змін з боку досліджуваних функцій встановлюють рівень працездатності досліджуваних осіб та категорію праці.

Дослідження переключення уваги з використанням таблиць Шульте-Платонова

В ході визначення швидкості переключення уваги досліджуваному пропонується робота з 3 варіантами червоно–чорних таблиць Шульте–Платонова, зразок однієї з яких наведений на мал. 1, на першій з них з максимальною швидкістю показати всі чорні цифри з 1 до 25 у порядку зростання, на другій – всі червоні цифри з 24 до 1 у порядку спадання і, зрештою, на третій – одночасно почергово показати чорні та червоні цифри: чорні у порядку зростання, червоні у порядку спадання. Наприклад: 1(чорна) – 24(червона), 2(чорна) – 23(червона) і т.д.

 

15 9 16 10
23 19 8
18 13 2 25
11 24 12
17 22 3
7 6 14 4
1 20 5 21

 

Мал. 1. Таблиця Шульте–Платонова

 

Для оцінки швидкості переключення уваги реєструють час виконання завдань, а також число помилок в ході роботи з таблицею. Величина інтегрального показника переключення уваги (Т) розраховується за формулою (1):

 

Т = С – (А + В), (1)

 

де А, В, та С час, витрачений на виконання завдання відповідно на першій, другій та третій таблицях, с.

Дослідження функцій уваги та характеристик розумової працездатності

З використанням таблиць Шульте

    …  

А б

Мал. 3. Коректурні таблиці для визначення стійкості уваги

(а – фігурна коректурна таблиця; б – коректурна таблиця Анфімова)

Дослідження оперативної пам’яті методом запам’ятовування геометричних фігур

Метод використовується для оцінки функціонального стану ЦНС і, насамперед, об’єму короткочасної оперативної пам’яті. Досліджуваному показують набір, що складається з 6 трикутників з різною штриховою і пропонують на впродовж 8 с запам’ятати трикутники особливостей цих геометричних фігур та згодом відібрати необхідні із запропонованого набору.

Оцінка результатів: “добре” – 5–6 правильно відтворених трикутників; “задовільно” – 3–4 трикутника; “незадовільно” – менше 3 трикутників.

 

Визначення швидкості зорово-моторної реакції

Для визначення швидкості простої зорово-моторної реакції використовують методику хронорефлексометрії. Необхідно запропонувати досліджуваному у відповідь на появу світлового сигналу на панелі приладу з максимальною швидкістю натискувати на кнопку або навпаки (у залежності від конструкції хронорефлексометра) відпускати її. Дослідження повторюють від 10 до 100 разів. Реєструють середню величину латентного періоду простої зорово-моторної реакції.

В ході визначення диференційованої зорово-моторної реакції досліджуваному пропонують у відповідь на пред’явлення сигналів білого (жовтого), зеленого та червоного кольорів реагувати таким чином: при появі білого (жовтого) та зеленого кольорів з максимальною швидкістю натискувати або відпускати кнопку, а на червоне світло – не реагувати. Дослідження проводять від 5 до 25 разів. Реєструють середню величину латентного періоду диференційованої зорово-моторної реакції у відповідь на появу білого (жовтого) світла.

 

Визначення рухомості нервових процесів

Хід дослідження аналогічний попередньому. Проте реєструють число зривів умовних реакцій у відповідь на пред’явлення диференційованого подразника – світлового сигналу червоного кольору.

Визначення врівноваженості нервових процесів

Як критерій оцінки врівноваженості нервових процесів використовують величину помилки в ході визначення реакції на об’єкт, який рухається (стрілка електродинамічного хронорефлексометра). Необхідно запропонувати досліджуваному шляхом натискування кнопки зупинити стрілку на місці, яке було обумовлене заздалегідь. Дослідження проводять від 10 до 100 разів. Реєструють середню величину помилки.

Дослідження м’язово-суглобової чутливості

Прикріпивши кінематометр Жуковського до руки, яка зігнута у ліктьовому суглобі під кутом 90°, необхідно запропонувати досліджуваному розігнути руку, а потім з максимально можливою точністю повернути у вихідне положення. Дослідження проводять 3 рази. Реєструють середню помилку в ході відтворення заданого положення верхньої кінцівки у просторі.

 

Дослідження координації рухів

Досліджуваному пропонують зручно розміститися перед тремометром і взявши у руку спеціальний щуп з максимальною точністю та середньою швидкістю провести його по прорізях лабіринтів, намагаючись не зачіпати їх країв. Дослідження повторюють 3 рази. Реєструють кількість дотиків та інтегральний показник координації рухів, який розраховується шляхом ділення числа дотиків на час, що був витрачений на проходження лабіринтів.

Визначення особливостей психічного стану з використанням опитувача САН (самопочуття, активність, настрій)

Досліджуваному пропонують познайомитися з двома протилежними ознаками самопочуття, активності і настрою, та дати їм відповідну оцінку в балах від 0 до 3 («±3» – високий ступінь вираження ознаки, сильно виражена, «±2» – середній ступінь вираження ознаки, «±1» – слабкий ступінь вираження ознаки, «0» – вагання з відповіддю).

1 – самопочуття добре –3 –2 –1 0 1 2 3 самопочуття погане

2 – активний –3 –2 –1 0 1 2 3 пасивний

3 – уважний –3 –2 –1 0 1 2 3 розсіяний

4 – радісний –3 –2 –1 0 1 2 3 сумний

5 – відпочивший –3 –2 –1 0 1 2 3 втомлений

6 – безтурботний –3 –2 –1 0 1 2 3 стурбований

7 – швидкий –3 –2 –1 0 1 2 3 повільний

8 – зосереджений –3 –2 –1 0 1 2 3 незосереджений

9 – хороший настрій –3 –2 –1 0 1 2 3 поганий настрій

10 – бадьорий –3 –2 –1 0 1 2 3 в’ялий

11 – спокійний –3 –2 –1 0 1 2 3 роздратований

12 – бажання працювати –3 –2 –1 0 1 2 3 бажання відпочити

13 – повний сил –3 –2 –1 0 1 2 3 знесилений

14 – міркувати легко –3 –2 –1 0 1 2 3 міркувати важко

15 – захоплений –3 –2 –1 0 1 2 3 байдужий

16 – розслаблений –3 –2 –1 0 1 2 3 напружений

17 – витривалий –3 –2 –1 0 1 2 3 такий, що швидко втомлюється

18 – байдужий –3 –2 –1 0 1 2 3 схвильований

19 – збуджений –3 –2 –1 0 1 2 3 сонливий

20 – задоволений –3 –2 –1 0 1 2 3 незадоволений

 

Дані первинних результатів переведені до остаточних за допомогою наступної семибальної шкали: «-3» – «1»; «-2» – «2»; «-1» – «3»; «0» – «4»; «1» – «5»; «2» – «6»; «3» – «7».

Модифікована форма тесту САН, що була використана, дозволяє оцінити наступні характеристики психічного стану людини:

а) психічна активація (сума балів на відповіді 5, 10, 12);

б) інтерес (3, 8, 15);

в) емоційний тонус (1, 4, 14);

г) напруженість (11, 16, 18);

д) комфортність (6, 9, 20).

 

Шкала оцінки результатів:

Високий ступінь вираження психічної активації, інтересу, емоційного тонусу та комфортності – 3–8 балів; середній – 9–15, низький – 16–21. Високий ступінь вираження напруженості 16–20, середній – 16–21, низький – 3–8 балів.

Таблиця 1

Критерії класифікації праці за ступенем важкості та напруженості

Критерії Категорії праці
Легка, не напружена Середня, малонапружена (ІІ) Тяжка, напружена (ІІІ) Дуже тяжка, дуже напружена (IV)
Потужність зовнішньої роботи, Вт, з переважною участю плечового пояса, нижніх кінцівок, м'язів тулуба, максимальна маса пересуваємого вантажу, кг. Важкість праці
До 0,17 До 0,34 До 0,37 До 0,75 До 0,75 До 1,5 Більш 0,75 Більш 1,5
Статичне навантаження. Величина статичного навантаження за зміну, кг/с при утриманні зусилля одною рукою, обома, з участю м’язів тулуба, ніг До 5   6 – 15   16 – 40   Більш 40  
Робоча поза Стаціонарне робоче місце, вільна поза Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили 30о (50-100 разів). За зміну чи перебування у нахиленому стані у часі, що складає 10-25% часу робочої зміни. Нестандартне робоче місце, ходіння до 4 км за зміну Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили (кут нахилу до 30о) 100-300 разів за зміну чи перебування у нахиленому стані у часі, що складає 25-50% часу зміни. Перебування у змушеній позі (на колінах, навпочіпки, висіння у підвісці, лежачи та ін. (протягом періоду до 50% робочої зміни). Ходіння 4-7 км. Стаціонарне робоче місце. Змушені нахили (кут нахилу 30оі більше) 300 разів за зміну. Перебування у нахиленому стані більш половини робочої зміни. Перебування у вимушеній позі (на колінах, навпочіпки, лежачи та ін.) більше половини часу робочої зміни. Нестаціонарне робоче місце, ходіння більш 7 км  
Кількість об’єктів одночасного спостереження, тривалість зосередженого спостереження, % часу зміни, часу активних дій, %, часу зміни щільності сигналів (оголошень) за 1 г. Емоційна напруга Напруженість роботи, праця за індивідуальним планом Праця за встановленим графіком, з можливістю його корекції по ходу діяльності. Праця в умовах дефіциту часу, підвищена відповідальність Особистий ризик, небезпека, відповідальність за безпеку інших осіб
Змінність напруженості функцій аналізаторів: Ранкова 7-8 годин Дві зміни (без нічної) Три зміни (з роботою уночі) Нерегулярна змінність з роботою уночі
Зорового Груба без вад Мало точна Точна Високоточна й особливо точна
Слухового Перешкод немає розбірливість 100%, є завади, на фоні яких мовлення не чути на 2,5 м є перешкоди, рівень інтенсивності мовлення (М) на 10-15 дБ більше рівня шуму (МШ). Розбірливість слів 70-80% Є завади, на фоні яких мовлення не чути на 2 м, є перешкоди. Розбірливість слів 30-605 (М-Ш)   Є завади, на фоні яких мовлення не чути на 1,5 м, є перешкоди. Розбірливість слів нижче 30% (Ш>М на 5 дБ)    
Обсяг оперативної пам’яті Необхідно запам'ятати до 2 елементів на протязі менше 2 годин. Необхідно запам'ятати до 2 елементів на протязі 2 годин. необхідно запам'ятати 3-5 елементів на протязі більше 2 годин. необхідно запам'ятати більше 5 елементів на протязі зміни
Інтелектуальна напруженість Відсутня необхідність приймати рішення Розв’язання простих задач за інструкцією Розв’язання складних задач за алгоритмом Творча діяльність
Монотонність
Кількість елементів операції більш 10 10-6 6-3 3-2
Тривалість виконання операції, що повторюється, с більш 100 100-46 45-20 20-2
Час пасивного нагляду за ходом підприємницького процесу, % до тривалості зміни

 

Таблиця 2

Кількісна оцінка напруженості фізіологічних функцій

Ступінь напруженості фізіологічних функцій Середня величина енерговитрат, Дж/с Середня частота пульсу за 1 хв., за зміну Зміна функцій по завершенні робочого дня.
Зменшення Збільшення
М’язова витривалість Обсяг оперативної пам’яті Латентний період ПЗМР Латентний період СЗМР Час розрізнення концентрації уваги
І До 174 До 80 До 10 До 5 Немає збільшення До 5 До 5
ІІ 175-290 81-95 11-30 6-25 1-25 6-30 6-25
ІІІ 291-406 96-110 31-50 26-50 26-50 31-60 26-50
IV 407 і > 111 і > 51 і > 51 і > 51 і > 61 і > 51 і >

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Під час оцінки умов роботи монтажниці електровимірювальних приладів встановлено: робоча поза сидяча, на основні операції (кріплення деталей в корпусі, паяння контактних проводів) витрачає 6,5 годин 7-годинного робочого дня. Працює потижнево у І та ІІ зміні. Гігієнічні умови робочої зони: - температура повітря – 22-23о С, відносна вологість – 58-65%, швидкість руху повітря – 0,2-0,25 м/с. Запиленість повітря – 1,5 мг/м3, у тому числі 40 % пилу - за рахунок олова, свинцю (ГДК такого пилу 4 мг/м3).

Освітленість робочого місця – комбінована, 225 лк (загальна освітленість цеху 80 лк). Енерговитрати у монтажниці за зміну 1120 ккал. Частота серцевих скорочень (пульсу) 85 уд/хв. Мускульна витривалість при ергометрії: на початку зміни 16 с, в кінці – 19 с. Час пошуку чисел на таблиці: на початку зміни 62 с, в кінці – 87 с.

Латентний період зорово-моторної реакції простої – на початку зміни 300 мс, в кінці – 380 мс; складної, відповідно, 420 мс і 450 мс. Запам'ятовування геометричних фігур: на початку зміни – 3 з 6, в кінці – 2 з 6.

· Дайте гігієнічну оцінку важкості та напруженості праці

 

Задача 2

Підсобна робітниця на хлібозаводі укладає гарячий хліб на дерев'яні лотки (18 формових хлібин на лоток). Лотки переносить на відстань 2,5 – 3 м і вкладає на вантажні стелажі (на коліщатах), нахиляючись до нижніх поличок і піднімаючи лотки до верхніх поличок (висотою 1,8 м). Всього поличок на кожному вантажному стелажі 8. Ця робота займає 5,5 годин 7-годинного робочого дня. Об’єм виконуваної роботи при цьому сягає вантаження до 120 лотків. Маса кожного лотка 20 кг. Робота трьохзмінна, перезмінка щотижня.

Мікрокліматичні умови робочого місця: температура повітря 27-30оС в усі пори року, вологість 75-80%, швидкість руху повітря 0,1-0,15 м/с, радіаційна температура – 32-33оС. Освітленість в цеху 60 лк. Енерговитрати робітниці за зміну 2500 ккал, середня частота пульсу 82-85 уд/хв. М’язова витривалість на початку зміни 20 с, в кінці 13 с.

Дайте оцінку важкості та напруженості праці, гігієнічних умов робочого місця.

Задача 3

Методом хронометражу за роботою жінки листоноші було встановлено, що відстань, яку вона долає за робочу зміну становить 3 км, маса вантажу, що переноситься, до 7 кг. Енерговитрати робітниці за зміну 2700 ккал, середня частота пульсу 80-85 уд/хв. М’язова витривалість на початку зміни 23 с, в кінці 15 с.

Оцініть умови праці листоноші.

Задача 4

Робота автослюсаря на станції технічного обслуговування характеризується наступними параметрами: фізичне динамічне навантаження з переважною участю м’язів рук та плечового поясу до 7800 кг·м; піднімання та переміщення вантажів до 2 разів за годину – 32 кг, вимушені нахили тулуба – 50 разів за зміну, робота 3-змінна з нічною зміною.

Дайте оцінку важкості та напруженості праці автослюсаря, гігієнічних умов робочого місця.

Задача 5

Хірург виконує операцію, тривалість якої 3 години. Робоча поза – стоячи в нахиленому положенні до 30˚ - 60% часу. Загальний час зосередженості – до 90%. Під час операції хірургу необхідно приймати рішення підвищеної відповідальності за життя хворого в умовах дефіциту часу.

Дайте оцінку важкості та напруженості праці хірурга.

 

Задача 6

Робітник підприємства, що виготовляє радіоелектронну апаратуру, при виконанні виробничих операцій працює з деталями, розмір яких становить 0,2-0,3 мм упродовж 60% робочого часу зміни.

Яку професійну патологію може це спричинити?

 

Задача 7

Студентка 2-го курсу педагогічного університету скаржиться на головний біль, безсоння, знижений апетит, за осінній семестр тричі хворіла на ГРВІ. Її розпорядок дня включає 6 годин навчання в університеті, 4 години підготовки домашнього завдання та 2 години заняття з репетитором по вивченню іноземних мов у четвер та суботу, прийом їжі 2-3 рази на день, спить 6 годин. При об’єктивному дослідженні змін з боку внутрішніх органів лікар не виявив. Результат проведення коректурної проби: 245 знаків за 2 хвилини і 7 помилок, об’єм оперативної пам’яті за методикою запам’ятовування геометричних фігур – 4, знижена швидкість зорово-моторної реакції.

Який патологічний стан має місце? Дайте необхідні рекомендації щодо відновлення здоров’я.

 

Задача 7

При проведенні профілактичного огляду в інституті фізкультури та спорту у студента К. виявлено зниження швидкості зорово-моторної реакції та врівноваженості нервових процесів; стійкість уваги при виконанні коректурної проби – 240 знаків та 6 помилок за 2 хвилини, оперативної пам’яті за методикою запам’ятовування геометричних фігур – 3. Протягом останніх 2 тижнів студент готувався до змагань з баскетболу разом зі своєю командою. Підготовка включала 2 тренування в спортивному залі по 2 години та ранковий крос на 2,5 км кожного дня. Умови мікроклімату в спортивному залі: температура повітря -19°С, відносна вологість – 70%, швидкість руху повітря 0,2 м/с, концентрація СО2 в повітря 0,15 %.

Дайте оцінку отриманих при дослідженні показників та обґрунтуйте необхідні рекомендації.

ТЕМА №23. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчитися визамірювати шум та вібрацію, оцінювати шумо-вібраційну обстановку на виробництві, давати рекомендації по усуненню їх негативної дії.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Визначення понять “шум” та “вібрація”. Класифікація шуму та вібрації.

2. Фізичні властивості і біологічна дія шуму та вібрації.

3. Прилади і одиниці вимірювання шуму та вібрації.

4. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що зумовлені впливом шуму та вібрації.

5. Допустимі рівні шуму та вібрації на промисловому підприємстві, в навчальних приміщеннях, у лікарні.

6. Заходи щодо профілактики несприятливого впливу шуму та вібрації.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з приладами для визначення шуму та вібрації, індивідуальними засобами захисту від несприятливого впливу шуму та вібрації.

2. Провести вимірювання рівня шуму з використанням шумоміра “Шум-1м”.

3. Дати гігієнічну оцінку шумо-вібраційної обстановки на виробництві (за даними ситуаційних задач).

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга. 2006. – С. 106 – 121.

2. Даценко І.І., Габович Р.Д. профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – С. 352 – 366. 2-ге вид.: К.: Здоров’я, 2004. – С. 124 – 140.

3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 277–282.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Після організаційної частини та опитування студенти проводять вимірювання рівня шуму в навчальній лабораторії за допомогою таких приладів, як шумомір “Шум-1м”.

Гігієнічна оцiнка шумо–вiбрацiйної обстановки

В робочому примiщеннi

Найбiльшого поширення в гігієнічній практицi набули шумомiри “Шум–1” і “УШВ–1”, шумовiбровимiрюючий комплекс “ШВК–1” та вимiрювач шуму і вiбрацiї… Шумомiри різних конструкцiй, як правило, складаються з датчика (мiкрофона),… В ході вимiрювання рiвнiв звуку (дБА) застосовується характеристика “А”, при вимiрюваннi рiвнiв звукового тиску в…

Задача 1

Дайте гігієнічну характеристику шумо-вібраційної обстановки на підприємстві:

 

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО–ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА

ЛАБОРАТОРІЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРОТОКОЛ №

  1. Підприємство ЗАТ “Володарка-Люкс” 2. Цех для пошиття рукавичок

Задача 2

Дайте гігієнічну характеристику шумо-вібраційної обстановки на підприємстві:

 

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО–ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА

ЛАБОРАТОРІЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРОТОКОЛ №

  1. Підприємство ПП “Імідж-Галант” 2. Цех для пошиття рукавичок

Задача 3

Дайте гігієнічну характеристику шумо-вібраційної обстановки на підприємстві:

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА

ЛАБОРАТОРІЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРОТОКОЛ №

1. Підприємство ЗБК Вінницябуд 2. Цех № 2 3. Тип обладнання Виробничий стіл для формовки ЗБК

Задача 4

 

Дайте гігієнічну характеристику шумо-вібраційної обстановки на підприємстві:

ВІННИЦЬКА ОБЛАСНА САНІТАРНО–ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА

ЛАБОРАТОРІЯ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ ОТОЧУЮЧОГО СЕРЕДОВИЩА

ПРОТОКОЛ №

1. Підприємство Стрижівський завод ЗБК 2. Цех № 1 3. Тип обладнання Виробничий стіл для формовки ЗБК

Задача 5

Працівник, 39 років звернувся до лікаря зі скаргами на ниючий біль та відчуття оніміння у кистях та передпліччях, зниження м’язової сили рук, зниження слуху, порушення сну, роздратованість та швидку втому. Під час медичного огляду установлено: синюшний відтінок шкіри кистей, набряк кінчиків пальців, утертість шкірного малюнка, легка деформація міжфалангових суглобів, зниження тактильної, температурної та больової чутливості. Професійний анамнез: робітник протягом 15 років працює бурильником, використовуючи свердло вагою 25 кг.

Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте попередній діагноз та обґрунтуйте відповідні рекомендації.

 

Задача 6

Працівниця складу лісоматеріалів пред’являє скарги на ниючі болі у дистальних відділах нижніх кінцівок, блідість пальців, поганий слух, порушення сну. Об’єктивно: гіпергідроз рук, суглоби рук частково деформовані, знижена больова та тактильна чутливість, холодова проба – позитивна. Капіляроскопія дозволила виявити явища ангіоспазму рук. В обов’язки працівниці входить обробка будматеріалів з використанням електрорубанка. Засоби індивідуального захисту не застосовуються.

Оцініть умови праці та поставте діагноз. Укажіть, які профілактичні заходи необхідно провести в даному випадку.

 

Задача 7

Рівень шуму від працюючого компресора на відстані 5 м дорівнює 92 дБА

Розрахуйте рівень шуму на відстані 50 м від джерела шуму при тих самих умовах (без перешкод для розповсюдження звукових хвиль).

 

Задача 8

В цеху для пошиття рукавичок виробничого об’єднання “Володарка-Люкс” було проведене випробовування нового низькошумового обладнання німецької фірми “Bauer“.

Під час випробовування було проведене порівняння рівнів інтенсивності шуму при роботі старого обладнання та випробовуваного нового обладнання (у ДБ), різниця інтенсивностей середніх рівнів звуку дорівнювала 20.

1. Визначіть, у скільки разів відрізнялася сила звуків, які виникали в процесі роботи нового та старого обладнання.

2. Які висновки повинен зробити цеховий терапевт фабрики за результатами проведених вимірювань відносно впливу нового обладнання на стан здоров’я працюючих?

ТЕМА №24. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛУ ТА ТОКСИЧНИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА ТА РЕАКЦІЇ ОРГАНІЗМУ НА ЇХ ВПЛИВ. ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПИЛУ Й ТОКСИЧНИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ НЕБЕЗПЕЧНИХ І ШКІДЛИВИХ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Ознайомитися з умовами праці та організацією профілактичних заходів на промисловому підприємстві.

2. Навчитися відбирати проби повітря з метою визначення ступеня забруднення хімічними речовинами, проводити експрес-дослідження вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, обгрунтувати гігієнічний висновок щодо ступеня шкідливості виробничого середовища.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Класифікація виробничих шкідливостей.

2. Виробничо обумовлені та професійні захворювання.

3. Гігієнічна класифікація праці.

4. Заходи профілактики виробничо обумовлених та професійних захворювань.

5. Пил як виробнича шкідливість (класифікація, властивості, біологічна дія, методи визначення кількості пилу в повітрі, зміни у стані здоров’я та захворювання, заходи щодо профілактики).

6. Токсичні хімічні речовини як виробнича шкідливість (класифікація, властивості, біологічна дія, методи визначення, зміни у стані здоров’я та захворювання, заходи щодо профілактики).

7. Правила відбору проб повітря з метою визначення ступеня його забруднення токсичними хімічними речовинами.

8. Методики дослідження вмісту пилу та хімічних речовин у повітрі робочої зони.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Навчитись проводити санітарне обстеження виробничого підприємства і вміти дати гігієнічну характеристику умовам праці.

2. Ознайомитися з основними методиками визначення вмісту в повітрі пилу та хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень.

3. Визначити ступінь шкідливості пилу та хімічних речовин, що містяться у повітрі виробничого приміщення та обгрунтувати гігієнічний висновок (за даними ситуаційної задачі).

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006.― С. 332-340.

2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 52–65, 458–479.

3. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения: Учебное пособие / Под ред. Е.И.Гончарука. – К.: КМИ, 1989. – С. 37–43, 78–109,138–139.

4. Габович Р.Д., Познанский С.С. , Шахбазян Г.Х. Гигиена. –К.: Вища школа. – 1983. – С. 385–402.

5. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник. ― 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. ― С. 278.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

В ході проведення практичного заняття студенти знайомляться з основними принципами улаштування та роботи приладів і установок для визначення вмісту пилу та хімічних речовин у повітрі, отримують відомості щодо санітарної норми вмісту та класів небезпеки пилу та токсичних хімічних речовин, що містяться у повітрі робочої зони виробничого приміщення. Розв’язують ситуаційні задачі щодо визначення ступеня шкідливості пилу та токсичних хімічних речовин.

В ході розв’язання ситуаційних задач об’єм досліджуваного повітря приводиться до стандартних умов й визначається кількість пилу та хімічних речовин в 1 м3. Виявлена кількість шкідливих компонентів порівнюється з ГДК і на основі цього, ураховуючи дані задачі обгрунтовується гігієнічний висновок, в якому вказуються можливі негативні зміни у стані здоров’я людини та визначаються рекомендації щодо оздоровлення умов праці.

 

Виробниче середовище та виробничі шкідливості

Наказом Міністерства охорони здоров'я України №528 від 27.12.2001 з 1 березня 2002 р введена в дію: «ГІГІЄНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПРАЦІ ЗА ПОКАЗНИКАМИ ШКІДЛИВОСТІ ТА НЕБЕЗПЕЧНОСТІ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА, ВАЖКОСТІ ТА НАПРУЖЕНОСТІ ТРУДОВОГО ПРОЦЕСУ»

Сфера застосування «Гігієнічної класифікації праці…» - гігієнічна оцінка умов та характеру праці на робочих місцях з метою контролю умов праці працівника (працівників) на відповідність діючим санітарним правилам і нормам, гігієнічним нормативам, але до розроблення на її основі Міністерством праці та соціальної політики України нових показників, за якими надаються пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, атестація робочих місць проводиться за «Гігієнічною класифікацією праці…» №4137-86, затвердженою Міністерством охорони здоров’я СРСР 12.08.1986 р. (додаток 1)

Крім указаної мети «Гігієнічна класифікація праці…», затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України №528 від 27.12.2001 може служити для виконання наступних задач:

— встановлення пріоритетності в проведенні оздоровчих заходів;

— створення банку даних про умови праці на рівні підприємства, району, міста, регіону, країни;

— розробки рекомендацій для профвідбору, профпридатності;

— санітарно-гігієнічної експертиза виробничих об'єктів;

— санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих та сільськогосподарських підприємств;

— застосування заходів адміністративного впливу при виявленні санітарних правопорушень, а також для притягнення винуватців до дисциплінарної та карної відповідальності;

— вивчення зв'язку стану здоров'я працюючого з умовами його праці (при проведенні епідеміологічних досліджень здоров'я, періодичних медичних оглядів);

— складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;

— розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь;

— встановлення рівнів професійного ризику для розробки профілактичних заходів та обгрунтування заходів соціального захисту працюючих.

Гігієнічна класифікація базується на принципі диференціації умов праці залежно від фактично визначених рівнів факторів виробничого середовища і трудового процесу в порівнянні з санітарними нормами, правилами, гігієнічними нормативами (далі - гігієнічні нормативи), а також з урахуванням можливого шкідливого впливу їх на стан здоров'я працюючих.

Робота зі збудниками інфекційних захворювань, речовинами вдихання та потрапляння яких на шкіру повинно бути виключене (протипухлинні лікарські засоби, гормони-естрогени, наркотичні анальгетики), дає право віднесення умов праці за потенційну небезпечність до відповідного класу шкідливості.

Гігієнічна класифікація умов праці за радіаційним фактором поширюється виключно на роботи з індустріальними джерелами іонізуючих випромінювань.

Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій. Ця робота повинна виконуватись у відповідних засобах індивідуального захисту та регламентованих режимах виконання робіт.

 

Нормативні посилання:

1. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (4004-12 ).

2. Закон України "Про охорону праці" (2694-12).

3. Закон України "Про відпустки" (504/96-ВР)

4. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14).

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року N 442 (442-92-п) "Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці".

Терміни та визначення, що застосовуються в Гігієнічній класифікації

Гігієна праці - галузь профілактичної медицини, що вивчає умови та характер праці, їх вплив на здоров'я, функціональний стан людини, розробляє наукові основи гігієнічної регламентації факторів виробничого середовища і трудового процесу, практичні заходи, спрямовані на профілактику шкідливої і небезпечної їх дії на працюючих.

Умови праці - сукупність факторів трудового процесу і виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті. Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії окрем шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.

 

Небезпечні та шкідливі виробничі фактори

(Витяг з Держстандарту 12.0.003 - 74)

Цим стандартом всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділено на 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні.

До фізичних шкідливостей віднесено:

— рухомі машини, механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, заготовки, матеріали, вироби, що переміщуються, інші механічні фактори;

— нагріваючий чи охолоджуючий мікроклімат робочої зони, високі рівні інфрачервоного випромінювання (гарячі цехи металургійної промисловості, котельні та ін.), гаряча вода чи пара;

— підвищений чи знижений барометричний тиск та його різкі зміни;

— високі рівні шуму, вібрації, інфра – та ультрамеханічних коливань повітря чи твердих поверхонь;

— високі рівні електромагнітних коливань радіодіапазону, електричних магнітних полів промислових частот, статичної електрики;

— високі рівні іонізуючої радіації (рентгенівські, гама, корпускулярне випромінювання);

— недостатнє або надмірне освітлення робочих місць, низька контрастність, висока яскравість світла, його засліплююча дія, нерівномірність, пульсація світла, стробоскопічний ефект;

— висока запиленість повітря, горючі, вибухонебезпечні гази (метан в шахтах).

Група хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає:

— за характером дії на організм: подразнюючі, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні;

— за шляхами проникнення в організм: через дихальні шляхи, через травну систему, через шкіру (хімічні опіки);

— за тропністю дії: пневмотропні, нейротропні, гепатотропні, гематотропні, нефротропні, дермотропні, політропні;

— за ступенем токсичності: особливо високотоксичні (ГДК у повітрі < 0,1 мг/м3 ), високотоксичні (ГДК 0,1 – 1,0 мг/м3), середньотоксичні (ГДК 1,0 – 10,0 мг/м3), малотоксичні (ГДК > 10,0 мг/м3).

Група біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників включає біологічні об’єкти, вплив яких на працюючих викликає захворювання, отруєння, травми:

— зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія), інвазії, алергійні захворювання (від тваринного, рослинного пилу) та інші;

— рослинні, тваринні отрути (напр. змієлови) та інші;

— виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно активні препарати та ін.

Група психофізіологічних виробничих шкідливостей включає:

— фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення великих вантажів та його інтенсивність); гіподинамія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів;

— нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, аналізаторів, дуже інтенсивна зміна виробничих процесів, інформації, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження (напр. взаємовідносини “начальник - підлеглий”).

 

Фактори трудового процесу

Напруженість праці – характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну… Гігієнічні нормативи умов праці (ГДК, ГДР, ОБРВ тощо) – рівні шкідливих… Гранично допустима концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони (ГДК р.з) - концентрація речовини, яка за…

Додаток 1

  № п/п   Фактори Класи умов і характери праці Оптимальні   Допустимі …   СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 2

В ході дослідження повітря виробничих приміщень Вінницької швейної фабрики лабораторією відділу гігієни праці Вінницької обласної СЕС установлено наступні дані:

 

№ п/п Найменування Час та умови взяття проб Т°, max Т°, min Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с Найменування забруднень повітря Виявлено, м/м3 ГДКмг/ м3 Шум дбА
1. Цех для пошиття №1 В зоні дихання на висоті 1 м 0,3 пил 1,1 74-76
пил 1,2
2. Цех для пошиття №2 В зоні дихання на висоті 1 м 0,2 пил 2,7 75-77
пил 2,9
3. Цех розкрою В зоні дихання на висоті 1 м 0,2 пил 3,8 74-75
пил 3,7

 

Дайте гігієнічну оцінку вмісту пилу в повітрі робочої зони та обгрунтуйте необхідні профілактичні заходи на підставі наведених в таблиці даних вивчення метеорологічних умов, рівня шуму, запиленості та загазованості повітря виробничих приміщень.

 

Задача 3

Ливарник, 35 років, звернувся до лікаря зі скаргами на кашель з мокротою, задишку, що поступово посилився впродовж останніх 4–х місяців, біль у підлопаточній області. Об’єктивно: перкуторний звук над нижніми відділами легень коробковий, екскурсія легеневих країв зменшена, дихання жорстке, реєструються поодинокі сухі хрипи. Рентгенологічно відзначається підвищена повітряність легеневого малюнка. Міждолева плевра справа потовщена.

Характеристика умов праці: робота проводиться у приміщенні, що відокремлене від ливарного цеху перегородкою. Робочі операції не механізовані, формувальна земля насипана на підлогу, вентиляції немає. За даними СЕС, кількість пилу в повітрі коливається від 1,5 мг/м3 до 3,5 мг/м3, вміст двоокису кремнію – 90–95%.

1. Дайте гігієнічну оцінку умовам праці і поставте попередній діагноз.

2. Які зрушення в стані здоров’я будуть спостерігатись у працюючих в даному приміщені?

3. Складіть план санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів на підприємстві.

 

Задача 4

На складі отрутохімікатів в зоні дихання робітника в момент розважування гранозану відібрали пробу повітря (100 л). ГДК гранозану – 0,005 мг/м3. До відбору проби вага фільтра складала 0,1119 г, після відбору проби повітря – 0,1130 г.

Отрутохімікати зберігаються в дерев’яному бункері, обтягнутому з середини поліетиленовою плівкою. Кришка бункера прилягає до країв бункера не щільно. Поряд з бункером на столі розміщена вага, на якій розважують гранозан. Операції проводяться вручну. Вентиляція у приміщенні здійснюється через вікно та двері. Працівники одягнуті в комбінезони, мають рукавиці, використовують ватно-марлеві маски. Температура повітря в приміщенні – 18–20 °С, вологість повітря - 80%, швидкість руху повітря – 0,1–0,2 м/сек.

1. Розрахуйте кількість пилу в повітрі;

2. Оцініть умови праці за “Гігієнічною класифікацією...”.

3. Скласти план санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів на підприємстві.

 

Задача 5

Члени рентгенохірургічної бригади – хірург, анестезіолог та операційна сестра під час використання сучасних рентгенодіагностичних апаратів типу “Пантоскоп”, одержують щотижня дозу 0,31+0,005 мЗв/тиждень (ліміт дози для групи Б за НРБУ – 95 – 2 мЗв·рік –1).

Дайте загальну оцінку умов праці за “Гігієнічною класифікацією...” та обгрунтуйте профілактичні рекомендації.

Задача 6

Лікар-фізіотерапевт у своїй роботі безпосередньо стикаються з багатьма несприятливими фізичними чинниками виробничого середовища. Зокрема, напруженість постійного магнітного поля перевищує ГДР у 2 рази, напруженість електричного поля – в 2,5 рази, рівень електромагнітного випромінювання в діапазоні 0,01 – 3 Мгц – в 3 рази, 3 – 30 Мгц – в 2,5 рази, 30 – 300 Мгц – в 5 разів, 300 – 3000 Мгц – в 1,5 разів.

Дайте загальну оцінку умов праці фізіотерапевта за “Гігієнічною класифікацією...” та обгрунтуйте профілактичні рекомендації.

Задача 7

Температура повітря в мартенівському цеху 35°С, відносна вологість повітря 65%, швидкість руху повітря 0,2 м/с.

Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату в цеху, стану терморегуляції ливарника та запропонувати оздоровчі заходи.

Задача 8

Монтажник радіотехнічних приладів та систем, 40 років, стаж роботи 12 років, звернувся до лікаря швидкої допомоги з приводу сильного болю у животі, чіткого зв’язку виникнення болю з прийманням їжі не відмічає. Больові приступи супроводжуються наростанням слабкості, запамороченням, втратою апетиту. Стан в момент госпіталізації: больовий синдром відсутній, турбує загальна слабкість, поганий апетит та запори. Хворий блідий, слизові оболонки без особливих змін. У ході дослідження серцево-судинної системи відмічається помірне розширення серця вліво, на верхівці прослуховується функціональний систолічний шум. ЧСС – 95 ударів за хвилину, АТ – 100/50 мм рт. ст. Дані аналізу крові: ретикулоцити – 5%, еритроцити з базофільною зернистістю – 100 на 1 млн., гіперхромні мікроцити.

Поставте діагноз та обґрунтуйте основні заходи щодо профілактики.

 

ТЕМА №25. Основи охорони праці у медицині. Санітарне законодавство в галузі охорони праці. Служба охорони праці лікувально–профілактичного закладу: функції, права, організація роботи. ОСОБЛИВОСТІ охорони праці ЛІКАРІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИКИ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ВИРОБНИЧОГО СЕРЕДОВИЩА.

Мета заняття:Засвоїти основи організації охорони праці у лікувально–профілактичному закладі. На основі знань про особливості праці у медицині навчитись впроваджувати основні заходи з охорони праці лікарів різного фаху.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Охорона праці – визначення, значення для лікувально-профілактичного закладу.

2. Основний зміст законів про охорону праці. Закон України “Про охорону праці”.

3. Система управління охороною праці у державі, медичній галузі та лікувально–профілактичному закладі.

4. Служба охорони праці лікувально–профілактичного закладу: функції, права, організація роботи.

5. Атестація робочих місць: значення та порядок проведення.

6. Колективний та трудовий договір як складові системи охорони праці в медицині.

7. Особливості праці в медичній галузі та лікарів різних спеціальностей.

8. Основні заходи та засоби з охорони праці лікарів та допоміжного персоналу.

 

ЗАВДАННЯ:

Занести до протокольних зошитів:

а). основний зміст Закону України “Про охорону праці”;

б). структуру охорони праці в державі, медичній галузі та лікувально-профілактичному закладі (схеми).

в). основний зміст колективного та трудового договорів та зміст атестації робочих місць.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Конституція України (1996р.) статті: 3; 43; 45; 46; 49; 55; 56; 57; 68.

2. Закон України “Про охорону праці” (2004 – нова редакція).

3. Типове положення “Про службу охорони праці”. (2004р.) Журнал “Охорона праці” 2005р. №2 С. 48–50.

4. Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М., Олійник М.П. Охорона праці в медицині та фармації (посібник). Вінниця: Нова книга, 2005р. Розділ 1 (1.1.; 1.1.1. – 1.1.5.).

5. Наказ Міністерства Праці та Соціальної Політики України від 08.06.2001 р. №260 “Про затвердження форм трудового договору між працівником і фізичною особою”.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.2006 р. №1315 “Питання Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду”. – // Охорона праці. – 10/2006.– С. 45–49

7. Положення про Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду. – // Охорона праці. – 10/2006.– С. 45–49

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”.

9. Гогіташвілі Г.Г. Системи управління охороною праці. –Львів: Афіша. – 2002.– 320 с.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Охорона праці – це система правових, соціально–економічних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних і лікувально–профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Велика кількість негативних виробничих чинників лікарняного середовища (фізичних, хімічних, біологічних, психогенних) визначають особливості праці у лікувально–профілактичних закладах.

Охорона праці являє собою систему правових, соціально–економічних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних та лікувально–профілактичних заходів, що спрямовані на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Значення охорони праці полягає в тому, що саме вона є головною умовою збереження здоров’я та захисту людини від впливу шкідливих чинників виробничого середовища.

Охорона праці як невід’ємна складова забезпечення безпеки життєдіяльності людини в умовах виробництва поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм їх власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, тощо. Тому за порушення організації охорони праці в однаковій мірі несуть відповідальність перед законом як роботодавець (власник), так і працівник.

Охорона праці є обов’язковим компонентом діяльності структур Міністерства охорони здоров’я (лікувально–профілактичні і навчальні заклади, оздоровчі комплекси, лікувально–діагностичні центри, стоматологічні кабінети приватної або інших форм власності, підприємства фармацевтичної галузі, тощо). Зрозуміти зміст існуючих Державних реєстрів міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці та тих, що будуть розроблені, можна лише за умови глибокого вивчення Закону України “Про охорону праці”.

Отже, розглянемо у стислій формі основні розділи Закону України “Про охорону праці” у його новій редакції від 2004.

Так, у розділі I “Загальні положення”, крім обґрунтування основних завдань, що стоять перед організацією охорони праці, чітко визначені такі поняття, як роботодавець і працівник (стаття 1). Роботодавець – це власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізична особа, яка використовує найману працю. Водночас працівник – це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов’язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

Сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2).

Значно доповнено статтю 3, де викладено, що законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, а також прийнятих відповідно до них нормативних актів.

У статті 4 передбачені основні принципи державної політики в галузі охорони праці, а саме принципи щодо:

· пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

· підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

· комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих і регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

· соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

· адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

· використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів з охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

· інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

· забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

· використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

Розглядаючи основні положення розділу II “Гарантія прав на охорону праці”, необхідно зазначити, що умови трудового договору не можуть містити положень, які суперечать законам та іншим нормативно–правовим актам з охорони праці (стаття 5).

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного відбору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Права працівників на охорону праці під час роботи (стаття 6) передбачають, що умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно–побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя, для людей, які його оточують, для виробничого середовища тощо. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосередньо керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю працівника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо профспілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не дотримується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров’я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

В статті 7 визначені права працівників на пільги і компенсації за роботу у важких та шкідливих умовах праці. Зокрема, визначено, що працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально–профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно–оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством. Роботодавець може за свої кошти додатково встановити за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, мийні та знешкоджувальні засоби тощо (стаття 8). Роботодавець зобов’язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно–правових актів з охорони праці та колективного договору.

Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті зобов’язує здійснювати відповідні виплати Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (стаття 9).

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати додаткові виплати потерпілим та членам їх сімей відповідно до колективного або трудового договору.

Статтями 10, 11 та 12 Закону передбачені вимоги щодо охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів, що передбачають:

· заборону застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими та небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я;

· не допуск неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці;

· створення належних умов праці для інвалідів з урахуванням рекомендацій медико–соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації;

· забезпечення додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям організму інвалідів, причому їх залучення до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.

Розглядаючи питання щодо управління охороною праці та основних обов’язків роботодавця (стаття 13), слід зазначити, що роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно–правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

· створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та ступінь відповідальності за виконання покладених на них функцій, контролює їх дотримання тощо;

· розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

· забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

· впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

· забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

· здійснює роботу щодо усунення причин, які призводять до нещасних випадків і професійних захворювань та забезпечує запровадження профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

· організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно–правовим актам з охорони праці у порядку і терміни, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних та шкідливих для здоров’я виробничих факторів;

· розробляє та затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства, та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно–правових актів з охорони праці, безоплатно забезпечує працівників нормативно–правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

· здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням відповідно до вимог з охорони праці;

· організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

· вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій або нещасних випадків.

Працівник у ході виконання трудових та професійних обов’язків зобов’язаний (стаття 14):

· дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь–яких робіт та під час перебування на території підприємства;

· знати і виконувати вимоги нормативно–правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

· проходити в установленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Наступна стаття Закону (стаття 15) визначає той факт, що на підприємстві кількістю працівників понад 50 осіб роботодавець має створити службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Причому, припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства або припинення використання найманої праці фізичною особою.

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь–яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці (стаття 16).

Комісія складається з представника роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціаліста з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, роботах, де є потреба у професійному відборі, щорічному обов’язковому медичному огляді осіб віком до 21 року тощо (стаття 17).

За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення певних оздоровчих заходів. Медичні огляди проводяться регіональними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичних оглядів визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії (стаття 18).

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному відборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно–правових актів з охорони праці. Перелік робіт з підвищеною небезпекою затверджується уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання, а також перевірку знань з питань охорони праці за участю профспілок.

Не допускаються до роботи працівники, в тому числі посадові особи, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці.

У разі виявлення у працівників, в тому числі посадових осіб, незадовільних знань з питань охорони праці, вони повинні у місячний термін пройти повторне навчання і перевірку знань.

Вивчення основ охорони праці, а також підготовка та підвищення кваліфікації спеціалістів з охорони праці з урахуванням особливостей виробництва відповідних об’єктів економіки забезпечуються уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі освіти та науки в усій навчальних закладах за програмами, погодженими із спеціально уповноваженими центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Статтею 19 передбачено, що фінансування охорони праці здійснюється роботодавцем, а витрати на загальнодержавні, галузеві та регіональні програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища реалізуються за рахунок державних та місцевих бюджетів. Так, для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції. Разом з тим на підприємствах, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевому бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

Стаття 20 висвітлює питання регулювання охорони праці у колективному договорі (угоді), в якому сторони зобов’язані забезпечити соціальні гарантії у галузі охорони праці на рівні, не нижчому за передбачений законодавством.

Питання обов’язкового включення вимог охорони праці у проект будівництва або реконструкції споруд визначені у статті 21, в якій, зокрема, передбачено, що:

· експертиза проектів, реєстрація, огляди та випробовування виробничих об’єктів, інженерних інфраструктур об’єктів соціально–культурного призначення, прийняття їх в експлуатацію проводяться у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України;

· роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи та види робіт підприємства, діяльність якого пов’язана з експлуатацією об’єктів, машин, механізмів або устаткування підвищеної небезпеки;

· у разі, коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган самоврядування за поданням спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього підприємства у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів щодо їх усунення.

Розслідування та облік нещасних випадків професійних захворювань і аварій передбачає, що роботодавці (стаття 22) мають організувати розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об’єднаннями профспілок та повинні за підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварій скласти акт за встановленою формою.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок або незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішується посадовою особою органу Державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов’язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу Державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Про обов’язковість звітності про стан охорони праці йдеться у статті 23. Роботодавець зобов’язаний інформувати працівників або осіб, уповноважених на здійснення громадського контролю за дотриманням вимог нормативно–правових актів з охорони праці, та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на професійних захворювань про стан охорони праці, причини аварій, нещасних випадків і професійних захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення і забезпечення на підприємстві безпеки праці на рівні нормативних вимог.

Працівникам або їх представникам забезпечується доступ до інформації та документів, що містять результати атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи, дані розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і професійних захворювань і звіти з цих питань, а також до повідомлень, положень та приписів органів Державного нагляду за охороною праці.

З метою об’єднання зусиль для поліпшення умов праці статтею 24 передбачено створення добровільних об’єднань громадян, працівників і спеціалістів з охорони праці.

У розділі IV “Стимулювання охорони праці” і, зокрема, у статтях 25 та 26 визначена ціла низка питань щодо економічного стимулювання охорони праці та перераховані вимоги щодо відшкодування юридичним, фізичним особам і державі збитків, завданих порушенням вимог з охорони праці. Зокрема, підкреслюється, що:

· до працівників можуть застосовуватися будь–які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення рівня безпеки та поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором (угодою);

· при розрахунку розміру страхового внеску для кожного підприємства Фондом соціального страхування від нещасних випадків, за умови досягнення належного стану охорони праці і зниження рівня або відсутності травматизму і професійної захворюваності внаслідок здійснення роботодавцем відповідних профілактичних заходів, може бути встановлено знижку до нього або надбавку до розміру страхового внеску за високий рівень травматизму і професійної захворюваності, а також неналежний стан охорони праці;

· роботодавець зобов’язаний відшкодовувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці, іншим юридичним, фізичним особам і державі, на загальних підставах, передбачених законом;

· роботодавець відшкодовує витрати на проведення робіт з рятування потерпілих під час аварії та ліквідації її наслідків, на розслідування і проведення експертизи причин аварії, нещасного випадку або професійного захворювання, на складання санітарно–гігієнічної характеристики умов праці осіб, які проходять обстеження щодо наявності професійного захворювання, а також інші витрати, передбачені законодавством.

Розділ V “Нормативно–правові акти з охорони праці” цілком присвячені проблемам ґрунтовного тлумачення порядку опрацювання, прийняття та використання численних нормативно–правових актів, що розроблені. Зокрема, визначено, що нормативно–правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання (стаття 27).

У наступних статтях 28, 29 та 30 викладено основний порядок опрацювання, прийняття і скасування, а також тимчасового припинення чинності дії нормативно–правових актів з охорони праці.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно–правових актів з охорони праці проводяться уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань і за погодженням з органами Державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров’я. Нормативно–правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на 10 років.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я умов праці, роботодавець зобов’язаний повідомити про це відповідний орган Державного нагляду за охороною праці. Він може звернутися до зазначеного органу з клопотанням про встановлення необхідного терміну для виконання заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві або робочому місці до нормативних вимог.

У розділі VI “Державне управління охороною праці” передбачено, що до числа головних органів управління охороною праці слід відносити (стаття 31):

· Кабінет Міністрів України;

· уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;

· місцеві Державні адміністрації;

· органи місцевого самоврядування.

Статтями 32, 33, 34 та 35 роз’яснений рівень компетенції Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим та повноваження органів місцевого самоврядування у галузі охорони праці.

Розділ VІІ “Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці” визначає структуру та особливості діючих органів, до сфери яких входить здійснення нагляду за створенням безпечних та нешкідливих умов праці.

Так, Державний нагляд за дотриманням законів та інших нормативно–правових актів про охорону праці здійснюють (стаття 38):

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

· спеціально уповноважений Державний орган з питань радіаційної безпеки;

· спеціально уповноважений Державний орган з питань пожежної безпеки;

· спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи Державного нагляду за охороною праці не залежать від будь–яких господарських органів, суб’єктів підприємництва, об’єднань громадян, політичних формувань, місцевих Державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

У статтях 39 та 40 викладено права та встановлено відповідальність посадових осіб з нагляду за охороною праці. Так, посадові особи уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право:

· безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об’єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати у присутності роботодавця або його представника перевірку дотримання законодавства з питань віднесених до їх компетенції;

· одержувати від роботодавця і посадових осіб письмові або усні пояснення, висновки експертних обстежень, аудитів, матеріали та інформацію з відповідних питань, звіти про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення;

· видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних і фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим Державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов’язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки;

· забороняти, зупиняти, припиняти або обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників;

· притягати до адміністративної відповідальності працівників, винних у порушенні законодавства про охорону праці;

· надсилати роботодавцям подання про невідповідність окремих посадових осіб займаній посаді, передавати матеріали органам прокуратури для притягнення цих осіб до відповідальності згідно із вимогами законодавства.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють професійні спілки, їх об’єднання в особі своїх виборних органів і представників (статті 41 та 42).

Професійні спілки здійснюють громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно–побутових умов, забезпеченням працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту. У разі загрози життю або здоров’ю працівників професійні спілки мають право вимагати від роботодавця негайного припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах та інших структурних підрозділах або на підприємствах фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, в цілому на період, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників. Професійні спілки також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об’єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються або експлуатуються, на відповідність їх нормативно–правовим актам про охорону праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління і нагляду подання з питань охорони праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

У розділі VІІІ “Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці” визначений цілий ряд адміністративних та інших заходів, що застосовуються до юридичних або фізичних осіб, винних у порушенні нормативно–правових актів про охорону та безпеку праці.

Так, за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів Державного нагляду за охороною праці юридичні або фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються до штрафних санкцій у порядку, встановленому законом (стаття 43). Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний термін у судовому порядку.

За порушення законів та інших нормативно–правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів Державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності згідно із законом (стаття 44).

Система управління охороною праці та її основні принципи

У схематичній формі структура Державного управління охороною праці наведена на рис. 1.

 

 


 

Кабінет Міністрів України
Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення
 
Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду
    Місцеві державні адміністрації    
Територіальні управління Держнаглядохороипраці Рада Міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська державні адміністрації   Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади Об'єднання підприємств (Концерни, корпорації, асоціації, об'єднання, компанії та ін.)
  Державні інспекції держнаглядохоронпраці     Районні державні адміністрації
   
Міські державні адміністрації
 
  Органи місцевого самоврядування  
Через дозвільну систему
  Підприємства недержавної форми власності, які не мають вищестоящої організації     Підприємства та їх об'єднання, що входять до сфери управління центрального органу виконавчої влади     Підприємства, що входять до сфери управління об'єднань підприємства  
                   

Рис. 1. Структурна схема управління охороною праці


Розглядаючи систему управління охороною праці у медичній галузі, слід зазначити, що вона, маючи відповідну державну структуру, характеризується наявністю певних структурних особливостей в кожному конкретному лікувально-профілактичному закладі (рис. 2).

 

 

 


Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ)

 
 

 


Управління бюджетно–страхової медицини та нових медичних технологій

 

 
 


Відділ капітального будівництва та охорони праці при МОЗ

 

Обласне управління охорони здоров’я облдержадміністрації

       
   
 


Відділ з технічного нагляду та охорони праці

Медичні вищі та

середні навчальні Міське управління охорони здоров’я

заклади

підпорядковані

МОЗ Відділ з технічного нагляду та охорони праці

 
 


Лікувально–профілактичні та окремі Інженери з технічного

навчальні заклади медичної галузі нагляду

області та охорони праці

 

Рис. 2. Структура управління охороною праці у медичній галузі

 

Зрозуміло, що структура управління, яка викладена, є досить умовною, адже міністерства, вдосконалюючи свою роботу, змінюють свої окремі відділи та підрозділи, причому, як їх назву, так і головні напрямки роботи. Однак, у всіх випадках і в самому МОЗ України, і в окремих його закладах завжди знаходить місце функціонування відповідних структур з охорони праці.

 
 


Головний лікар лікувально–профілактичного закладу

 
 

 


Заступники головного лікаря

               
       


Поліклінічна Лікувальна Господарча Відділ або служба

справа частина (заступник (інженер з

(зав.поліклінікою) (начмед) або завгосп) охорони праці)

           
     


Зав. службами: Зав. стаціонарними Структурні підрозділи та їх ке-

терапевтична, відділеннями: терапев- рівники: гаражне господарство,

хірургічна та ін., тичне, хірургічне та ін., бригада сантехніків, електриків,

старші медсестри, старші медсестри, слюсарів, котельня, пральня,

сестри–господарки сестри-господарки автоклавна тощо

 

Рис. 3. Орієнтовна структурна схема здійснення адміністративного контролю та проведення заходів з охорони праці в лікувально–профілактичному закладі

Таблиця 1

Граничні норми підіймання та переміщення важких речей неповнолітнім

 

 

Календарний вік, років Граничні норми ваги вантажу (кг)
Короткочасна робота Тривала робота
юнаки дівчата юнаки дівчата
2,5
8,4 4,2
11,2 5,6
12,6 6,3

 

Для дорослих чоловіків гранична норма – 50 кг.

Для інвалідів створюються умови праці згідно рекомендацій МСЕК.

На виконання Закону України “Про охорону праці” Державним комітетом України з нагляду за охороною праці видано наказ №73 від 3.08.1993 року, згідно з яким затверджено Типове положення про службу охорони праці (відділ охорони праці).

Відповідно до нього служба охорони праці створюється власником (керівником) підприємства незалежно від форм власності та видів діяльності для організації виконання правових, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних, соціально–економічних та лікувально–профілактичних заходів, спрямованих на запобігання виникненню нещасних випадків, професійних захворювань та аварій у процесі праці. Ліквідація служби охорони праці допускається лише у разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці створюється на підприємствах та в організаціях, в яких число працівників становить понад 50 чоловік, в інших випадках можливе сумісництво.

Служба охорони праці безпосередньо підпорядковується керівникові підприємства та виконує наступні функції:

· опрацьовує найбільш ефективну систему управління охороною праці;

· проводить оперативне методичне керівництво діяльністю з охорони праці;

· складає разом із підрозділами (відділеннями лікарень) комплексні заходи з охорони праці;

· проводить для працівників вступний (перший) інструктаж з питань охорони праці;

· організовує забезпечення працівників правилами, інструкціями та іншими нормативними матеріалами;

· проводить паспортизацію цехів, облік та аналіз нещасних випадків тощо;

· здійснює допомогу комісіям з питань охорони праці, запроваджує різноманітні форми підвищення кваліфікації і перевірки знань посадових осіб з питань охорони праці;

· бере участь у розслідуванні нещасних випадків та аварій, в роботі комісій з питань охорони праці, у розробці інструкцій та інших нормативних актів з охорони праці;

· контролюєдотримання чинного законодавства з питань охорони праці, виконання приписів та інших пропозицій і рішень, використання коштів на охорону праці, відповідність обладнання, приладів та транспортних засобів технічним умовам, своєчасність навчання та інструктажу працівників і їх забезпечення засобами захисту та лікувально–профілактичним харчуванням, стан санітарно–побутових умов, надання пільг і компенсацій, пов’язаних з важкими та шкідливими умовами праці, використання праці неповнолітніх, жінок та інвалідів, проходження медичних оглядів тощо.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

· представляти свою організацію (лікарню) в Державних та громадських установах під час розгляду питань з охорони праці;

· безперешкодно у будь–який час відвідувати структурні підрозділи лікувально–профілактичного закладу (підприємства) та призупиняти роботу виробничих дільниць, машин і обладнання, які створюють загрозу життю або здоров’ю працівників;

· перевіряти стан виробничого середовища, ураховуючи питання щодо безпеки і гігієни праці на об’єктах та в структурних підрозділах підприємства, видавати керівникові перевіреного об’єкту (завідувачу відділення) обов’язковий для виконання припис;

· вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного обстеження, навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці або тих, що не мають допуску до відповідних робіт, а також порушують нормативні акти про охорону праці;

· надсилати керівникові (головному лікарю) подання щодо притягання до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Чисельність служби охорони праці на підприємстві або в лікувально–профілактичному закладі визначається наступним чином.

У разі чисельності працівників до 50 чоловік – можливим є сумісництво, в тому числі із іншими організаціями, проте у будь–якому випадку посаду інженера (інспектора) з охорони праці повинна займати особа з вищою технічною освітою.

У разі чисельності працівників підприємства від 51 до 500 чоловік включно, службу повинен представляти один спеціаліст з охорони праці з інженерно–технічною освітою. У разі чисельності працівників понад 500 чоловік (районна лікарня, територіальне медичне об’єднання, обласна лікарня тощо) розрахунок кількості осіб, які входять до складу служби охорони праці, проводять, використовуючи формулу (1):

Рср · Кв

М = 2 + –––––– ; (1)

Ф

де: М – очікуваний чисельний склад служби охорони праці на підприємстві (в установі, в лікарні);

Рср – середньоспискова чисельність працівників на підприємстві;

Ф – ефективний річний фонд робочого часу спеціаліста з охорони праці (приймається за 1820 годин);

Кв – коефіцієнт, що ураховує ступінь шкідливості та небезпеки виробництва (за максимум приймається цифра – 3, в тому разі, якщо всі робітники працюють із шкідливими речовинами та підлягають щорічній атестації з питань охорони праці). Як правило, у більшості структур медичної галузі Кв становить 2.

Наприклад: На фармацевтичній фабриці працює 700 чоловік, з них 400 чоловік контактують із шкідливими речовинами, причому 300 чоловік задіяні на роботах підвищеної небезпеки. Необхідно визначити штат спеціалістів з охорони праці, який повинен функціонувати на підприємстві.

Використовуючи вищенаведені формули, встановлюємо, що:

 

400 + 300

700 ( 1 + ––––––– )

700 700 · 2

М = 2 + –––––––––––––––– = 2 + ––––––– = 2,8;

1820 1820

тобто штат служби з охорони праці повинен складатися з 3 чоловік.

Атестація робочих місць: значення та порядок проведення.

Атестація робочих місць являє собою комплекс адміністративних, інженерно–технічних та санітарно–гігієнічних заходів, спрямованих на визначення відповідності робочого місця фахівця технологічним, ергономічним та санітарно–гігієнічним вимогам, а також вимогам безпеки праці.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року “Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” атестація робочих місць проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності та господарювання, в тому випадку, якщо технологічний процес, обладнання, сировина та матеріал, які використовуються, є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працівників, а також на їх нащадків як у теперішній час, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Атестація робочих місць проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству організації у термін, передбачений колективним договором (угодою), але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства (організації).

Позачергова атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, профспілкового комітету, трудового колективу або його виробничого органу, органів Державного нагляду за охороною праці за участю закладів Державної санітарно–епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я.

До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково–дослідні організації, технічні інспекції праці профспілок, інспекції Державного технічного нагляду тощо.

Атестація робочих місць передбачає:

· установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

· санітарно–гігієнічне дослідження виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу на робочому місці;

· комплексну оцінку чинників виробничого середовища і характеру праці та їх відповідність стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам;

· установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру відповідно до загальноприйнятої гігієнічної класифікації;

· обґрунтоване віднесення робочого місця до певної категорії за ступенем шкідливості та важкості праці;

· визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за діяльність, яка здійснюється у несприятливих умовах;

· складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад, що передбачають пільгове пенсійне забезпечення працівників;

· аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки праці.

Санітарно–гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу проводяться санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованих органами Державного стандарту і Міністерства охорони здоров’я за списками, що узгоджуються з органами Державного комітету з нагляду за охороною праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно–епідеміологічних станцій.

Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці та соціальної політики разом з Міністерством охорони здоров’я.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству (організації) і зберігається впродовж 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Результати атестації використовуються при встановленні пільг і компенсацій, пенсій за віком на пільгових умовах, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників.

Для організації і проведення атестації робочих місць керівник підприємства видає наказ, в якому:

· визначаються мета і завдання атестації;

· затверджуються склад, призначається голова та секретар постійно діючої атестаційної комісії, окреслюються її повноваження та у разі необхідності визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій;

· установлюється термін і графіки проведення підготовчих до атестації робіт у структурних підрозділах підприємства;

· визначаються особливості взаємодії із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (з експертизи умов праці, з санітарно–епідеміологічною службою тощо);

· визначаються проектні та науково–дослідні установи для проведення науково–технічної оцінки умов праці і участі у розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії рекомендується включити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів та охорони праці, органів охорони здоров’я підприємства, працівників громадських організацій тощо.

В ході своєї діяльності атестаційна комісія:

· здійснює організаційне та методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх її етапах, формує необхідну правову і нормативно–довідкову базу та організовує її вивчення;

· визначає і в установленому порядку залучає до проведення атестації всі необхідні організації;

· організовує виготовлення планів розташування обладнання у кожному з підрозділів;

· визначає межі робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

· складає перелік робочих місць, які підлягають атестації;

· порівнює технологічний процес, що застосовується, склад обладнання, сировину і матеріали, які використовуються, із передбаченими у проектах;

· визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і небезпечних чинників виробничого середовища та організовує їх дослідження;

· виявляє та прогнозує процеси створення шкідливих і небезпечних умов на робочих місцях;

· установлює на основі Єдиного тарифно–кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт;

· складає “Карту умов праці” на кожне робоче місце або групу робочих місць, що атестуються;

· проводить атестацію та складає перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з несприятливими умовами праці;

· уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг та компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі;

· організовує розробку заходів щодо поліпшення умов праці і оздоровлення працівників;

· виконує функції щодо призначення нового складу комісії у разі проведення позачергової атестації.

Під час вивчення чинників виробничого середовища і трудового процесу визначаються: характерні для конкретного робочого місця виробничі фактори, які підлягають лабораторним дослідженням, встановлюються фактичні значення факторів виробничого середовища і трудового процесу, які підлягають порівнянню, використовуючи систему стандартів безпеки праці, санітарні норми і правила, нормативні значення (гранично допустима концентрація (ГДК), гранично допустимий рівень (ГДР), гранично допустима доза (ГДД) тощо).

Лабораторні і інструментальні дослідження проводяться відповідно до стандартів Державної системи забезпечення єдності вимірювань, системи стандартів безпеки праці та методичних вказівок, затверджених Міністерством охорони здоров’я. Прилади і обладнання для вимірювання повинні відповідати метрологічним вимогам та перевірятися у встановлений термін. Лабораторно–інструментальні дослідження фізичних, хімічних, біологічних чинників, визначення психофізіологічних факторів проводяться у процесі здійснення професійної діяльності в характерних (типових) для працівників виробничих умовах. Обов’язково визначається тривалість (% від тривалості зміни) дії виробничого чинника, який досліджується.

Ступінь шкідливості і небезпечності кожного фактора виробничого середовища і трудового процесу визначається за загальноприйнятими критеріями.

У разі наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин різноспрямованої дії кожну з них слід враховувати, як окремий самостійний фактор, що підлягає кількісній оцінці. У разі наявності в повітрі робочої зони двох і більше шкідливих речовин односпрямованої дії, відношення фактичних концентрацій кожної з них до встановлених для них ГДК підсумовується.

Якщо сума відношень перевищує одиницю, то ступінь шкідливості означеної групи речовин визначається, виходячи із величини перевищення, що має місце, з урахуванням класу небезпечності найбільш токсичної речовини групи, а вся група оцінюється як одна речовина. Оцінка умов праці при наявності двох і більше шкідливих та небезпечних виробничих факторів здійснюється за найбільш високим класом і ступенем.

Атестація робочих місць повинна проводитися з урахуванням особливостей впливу всіх чинників виробничого середовища і факторів трудового процесу на працівників відповідно до основних положень гігієнічної класифікації праці, а також на підставі вивчення супутніх факторів технічного і організаційного рівня умов праці, ступеня ризику пошкодження здоров’я тощо.

На основі комплексної оцінки робочі місця мають бути віднесені до одного із класів умов праці:

· з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці;

· із шкідливими і важкими умовами праці;

· з нешкідливими умовами праці.

З результатами атестації ознайомлюють працівників, які зайняті на робочому місці, що атестується. Карту підписують голова і члени комісії.

За результатами атестації складаються переліки:

· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджене право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

· робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі статтею 26 Закону України “Про підприємства” та статтею 13 Закону України “Про професійне забезпечення”;

· робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом 50 років.

 

Колективний та трудовий договір як складові системи охорони праці в медицині

Колективний договір (угода) є одним з найважливіших офіційних документів, що існують у системі нормативного регулювання взаємовідносин між роботодавцем (власником) і виконавцями (працівниками) з цілого ряду першочергових соціальних питань, в тому числі з питань забезпечення оптимальних умов здійснення трудової діяльності, безпеки життєдіяльності та охорони праці. В умовах лікувально–профілактичних закладів такий договір складається між колективом лікарні як виконавцем, та адміністрацією (головним лікарем) як роботодавцем. Колективний договір буде реальним та діючим, якщо двосторонні зобов’язання опрацьовані якісно, з урахуванням усіх положень чинного законодавства. У більшості організацій медичної галузі інтереси колективу (виконавця) представляє профспілковий комітет, а інтереси адміністрації (роботодавця) – головні лікарі, ректори, генеральні директори тощо. Як правило, договори містять мінімальні, проте обов’язкові до виконання письмові зобов’язання, що, в першу чергу, стосуються гарантій, пільг та компенсацій. Однак мінімізація зобов’язань не може бути нижчою певного рівня, що передбачений або чинним законодавством, або галузевими стандартами. Разом з тим за наявності на підприємстві (в лікувально–профілактичному закладі) передумов до створення більш кращих економічних можливостей, нормативні пільги і компенсації можуть застосовуватися у більш значних розмірах. В такому випадку, наприклад, можна передбачити надання працівникам додаткових відпусток, коштів на оздоровлення, додаткового спецодягу, створення оздоровчих комплексів, улаштування кімнат гігієни жінки, скорочення тривалості робочого дня тощо.

За змістом колективний договір має відповідати загальноприйнятій обов’язковій формі та чинному законодавству. Підтвердженням цього є відповідні методичні рекомендації щодо його розробки та укладання, які розроблені Міністерством праці та соціальної політики України та Радою федерації незалежних профспілок України.

1. Загальні положення. Формулюється основна мета договору, визначаються уповноважені особи, що мають підписати колективний договір, встановлюється термін його дії та коло працівників, на яких поширюється дія договору.

2. Загальні обов’язки сторін. Наводиться перелік основних обов’язків адміністрації, які спрямовані на забезпечення високої ефективності трудової діяльності, створення безпечних умов праці та побуту співробітників і членів їх сімей, а також визначається перелік нагальних обов’язків виконавців щодо суворого дотримання виробничої дисципліни та вимог охорони праці, викладаються обов’язки профспілкового комітету як виразника інтересів колективу тощо.

3. Трудовий договір. Його зміст викладено дещо нижче.

4. Зайнятість. Передбачається право на інформування про робочі місця, можливі зміни при ліквідації підприємства (закладу) тощо.

5. Робочий час і час відпочинку. Визначається тривалість робочого часу та можливі його обмеження для окремих фахівців (у медичній галузі – рентгенологів, радіологів тощо), а також тривалість робочого тижня, викладається перелік пільг для осіб, які працюють у нічних змінах, у вихідні та святкові дні, погоджуються зміни щорічних відпусток та можливості їх збільшення.

6. Підвищення кваліфікації, перепідготовка та перенавчання. Наводиться чисельність працівників, що підлягають підвищенню кваліфікації, визначаються додаткові пільги та компенсації для цієї категорії співробітників, і, передусім, для тих, хто набуває суміжну професію, яка необхідна для цього закладу.

7. Охорона праці. Цей розділ, що є одним з найбільш вагомих і фінансово витратних, передбачає:

· одержання інформації з питань умов праці і, отже, зумовлює право працівників на отримання достовірної інформації про стан умов праці на конкретному робочому місці та їх можливі негативні наслідки їх впливу на стан здоров’я;

· створення здорових і безпечних умов праці на підставі формування обов’язків адміністрації (роботодавця) щодо здійснення заходів, спрямованих на забезпечення здорових і безпечних умов праці, зниження негативного впливу важких і шкідливих виробничих чинників на працездатність і здоров’я працівників;

· встановлення термінів проведення атестації робочих місць та визначення заходів щодо усунення негативного впливу конкретних фізичних, хімічних, біологічних та інших чинників виробничого середовища;

· визначення обов’язків адміністрації щодо поліпшення умов праці і побуту жінок, неповнолітніх, інвалідів та інших категорій працівників;

· встановлення пільг і компенсацій за несприятливі умови праці, затвердження переліку професій і посад, яким надаються пільги і компенсації (спеціальне харчування, додаткові відпустки, скорочений робочий день, засоби індивідуального захисту тощо), регламентування порядку і форм компенсації у разі втрати працівниками здоров’я і працездатності або сім’ям загиблих на виробництві;

· заохочення та встановлення відповідальності за стан охорони праці, доплат і додаткових пільг працівникам за роботу без порушень вимог охорони праці;

· запровадження громадського контролю за станом охорони праці, формулювання обов’язків профспілкового комітету, комісій з охорони праці та уповноважених трудових колективів щодо перевірки стану умов праці і дотримання норм і стандартів техніки безпеки на кожному робочому місці;

· реалізація цілого ряду інших заходів з урахуванням особливостей виробничих умов у відповідних структурах медичної галузі.

8. Оплата праці. Установлюється залежність заробітної плати від одержаних результатів праці, визначаються її мінімальні результати, розміри і порядок преміювання, доплати за досягнуті показники праці тощо.

9. Нормування праці. Наводиться перелік нормативів та стандартів, які застосовуються (кількість рентгеноскопій, операцій тощо), обумовлюється порядок і термін перевірки та перегляду норм праці за даними атестації робочих місць у разі впровадження нового обладнання.

10. Житлово–побутові і соціально–культурні умови. Визначається сума коштів для житлово–побутового будівництва, кількість місць в оздоровчих закладах, наводиться перелік працівників, які потребують покращання житлових умов, розглядаються питання щодо медичного забезпечення (періодичні медичні огляди, розміри витрат на утримання лікувально–оздоровчих установ: медична частина, медичний пункт, профілакторії, оздоровчі центри тощо).

Аналізуються питання щодо організації громадського харчування: обумовлюється кількість місць у їдальнях та буфетних, визначаються проблеми щодо організації лікувально–дієтичного та лікувально–профілактичного харчування, заходи, спрямовані на зниження вартості харчування тощо.

Передбачається захист духовних інтересів та культурних потреб, визначаються заходи щодо створення умов для змістовного відпочинку і дозвілля, занять фізичною культурою і спортом, підвищення загальноосвітнього та культурного рівня працівників, удосконалення їх економічних знань. Цей розділ колективного договору може містити і інші домовленості, наприклад відносно транспортного забезпечення, надання фінансової підтримки у приватному будівництві або придбанні житла та палива тощо.

11. Додаткові пільги. Установлюється розмір додаткової одноразової допомоги у разі народження дитини, хвороби або смерті працівників, з метою оздоровлення, підтримки пенсіонерів, ветеранів, інвалідів, тощо.

12. Участь працівників в управлінні підприємством. Указується, що саме профспілковий комітет є уповноваженим органом трудового колективу, визначається чисельне представництво від громадських організацій у складі ради підприємства, наводиться перелік керівних та інших посад, на призначення яких потрібна згода профспілкового комітету.

13. Порядок підготовки, укладання та перегляду колективного договору. Визначається конкретний список членів комісії з рівномірним представництвом від адміністрації (роботодавця) та трудового колективу (виконавця), встановлюється терміни його обговорення у структурних підрозділах та прийняття на загальних зборах, формулюються норми дій сторін у разі появи розбіжностей та визначаються права щодо звернення до третіх осіб (фахівці інспекції охорони праці, санітарно–епідеміологічних станцій, вищестоящі відомчі інстанції тощо), передбачаються можливості щодо змін змісту окремих розділів колективного договору або його загального перегляду, які може ініціювати кожна із сторін, що підписує договір.

14. Порядок виконання і контроль за реалізацією колективного договору. Визначається список осіб, що мають повноваження контролерів від колективу та адміністрації, а також термін звітування сторін про виконання колективного договору на загальних зборах трудового колективу, який повинен становити не менше 2 разів на рік.

15. Забезпечення правових гарантій профспілкового комітету і громадських активістів. Підкреслюються права профспілкового комітету у сферах, які визначені колективним договором, та встановлюється порядок виконання адміністрацією її повноважень щодо окремих форм здійснення контролю за змістом колективного договору, окреслюються права профспілкового комітету щодо подачі відповідної інформації колективу.

16. Заключні положення. Вміщуються прізвища та посади осіб, що підписують колективний договір, наводяться номер та дата протоколу загальних зборів (конференції), на яких схвалено цей документ.

Слід також зважити на необхідність включення до колективного договору цілого ряду необхідних додатків, до числа яких відносять: кошторис витрат, тарифні ставки та посадові оклади, термін робіт у важких та шкідливих умовах праці, перелік посад, яким надається додаткова відпустка за ненормований робочий день, угода з охорони праці адміністрації і профспілкового комітету, перелік професій і посад, для яких передбачена видача спецодягу, профілактичного харчування тощо.

Трудовий договір є складовою частиною колективного договору, що має певну специфіку. Якщо колективний договір – це угода між колективом та адміністрацією, то трудовий договір являє собою індивідуальну угоду між окремим виконавцем та роботодавцем. Необхідність укладання трудового договору зумовлена специфікою тих або інших видів робіт та особливостями функціональних обов’язків конкретного виконавця, які, зрозуміло, не можна в певній мірі відобразити у колективному договорі (поява нових професій, спеціальностей, прихід молодих спеціалістів тощо). Наприклад: до лікувально–профілактичного закладу надійшов новий прилад (нове обладнання), робота з яким вимагає виняткової специфіки роботи (відкриті радіоізотопи, лікувально–діагностичний комплекс з використанням лазерного випромінювання тощо). Відповідно роботодавець повинен укласти з виконавцем належну трудову угоду.

Останнім часом проводиться прийом на роботу за так званим контрактом. Проте, слід зазначити, що контракт – це всього лише різновид трудового договору. Трудовий договір можна укладати як на визначений термін (декілька місяців, 1 рік, 5 років та інші терміни), так і безстроково.

Тривалий час трудовий договір не мав єдиної форми або зразка, але в усіх випадках складався у письмовій формі з подальшим внесенням дати складання та підписів виконавця і роботодавця. Проте нині згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001 року “Про затвердження форми трудового договору між працівниками і фізичною особою та порядку реєстрації трудового договору між працівниками і фізичною особою” визначено його єдину форму.

Розглядаючи порядок реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України №5545745 від 27 червня 2001 року, слід зазначити, що сфера його дії поширюється на фізичних осіб – суб’єктів підприєм-ницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму працівників та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов’язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо). Укладений в письмовій формі трудовий договір між працівником і фізичною особою, має бути поданий на реєстрацію до Державної служби зайнятості за місцем свого проживання останньої у тижневий термін з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

 

Особливості праці в медичній галузі та лікарів різних спеціальностей

Серед абсолютної більшості інтелектуальних професій професія лікаря залишається однією з найбільш небезпечних.

Визначаючи особливості охорони праці лікарів різних спеціальностей слід зауважити, що існує цілий ряд негативних чинників, котрі в однаковій мірі характерні для будь–якої медичної спеціальності. До їх числа, насамперед, необхідно віднести:

· високе нервово–емоційне, психічне та розумове напруження, пов’язане з почут­тями співпереживання, відповідальністю за здоров’я та жит­тя хворого тощо;

· контакт з інфекційними агентами, небезпека зараження або травматизації під час проведення маніпуляцій, обстежень, оперативних втручань, перебування в середовищі, де мешкають носії та переносники захворювань;

· несприятливе за своїми хімічними та фізичними властивос­тями навколишнє середовище безпосередньо на робочому місці (дискомфортний мікроклімат, атмосферний тиск, який часто змінюється, забруднення повітря та предметів лікарськи­ми, анестезувальними, дезінфекційними та іншими хімічни­ми речовинами, вплив іонізуючих випромінювань, електро­магнітних полів радіочастот, квантових (лазерного тощо) випромінювань, ультразвуку, шуму, вібрації та інших не­сприятливих фізичних чинників);

· вимушене положення тіла, виражене зорове напруження, фізичні навантаження під час виконання більшості маніпуляцій та оперативних втручань, відсутність достатніх умов для короткочасного відпочинку протягом пе­ріоду виробничої зміни;

· порушення оптимальної з фізіологічної точки зору структури режиму дня, що пов’язані з працею у позаробочий та нічний час, із ста­ном емоційного напруження, яке утруднює повне відклю­чення від професійних справ після завершення робочого дня.

Крім того, існують певні, іноді досить виражені, особливості праці лікарів різних спеціальностей. Розглянемо деякі з них.

Лікар терапевтичного профілю. Абсолютна більшість хворих з будь–якими початковими проявами погіршання стану здоров’я звертаються спочатку саме до лікаря–терапевта. Відповідно серед таких пацієнтів можуть бути хворі на туберкульоз та інші інфекційні захворювання, в тому числі і особливо небезпечні. Отже, медичне обстеження таких відвідувачів може бути небезпечним для лікаря. Не можна не звернути увагу і на те, що за даними спеціальних досліджень, у понад 70% дільничних терапевтів та у понад 75% терапевтів швидкої медичної допомоги умови праці слід вважати несприятливими (велика кількість пацієнтів, шум, вібрація, складності обстеження хворого на дому тощо). Причому найбільш несприятливими є умови здійснення професійної діяльності дільничного педіатра (велика кількість викликів, недостатній рівень санітарної культури багатьох сімей тощо).

Лікар хірургічного профілю. Тривале вимушене положення тіла, а передусім, статичне навантаження нижніх кінцівок внаслідок того, що за операційним столом тривалість робочого часу становить у отоларингологів – 94%, у акушерів–гінекологів – 83%, хірургів – 77% від тривалості робочого дня, призводить до появи таких негативних зрушень, як плоскостопість, варикозне розширення вен тощо, а у ЛОР–лікарів, які більшість операцій проводять сидячи – до порушень кровообігу нижніх кінцівок, органів малого тазу, порушень функції хребта тощо. Хірурги, як правило, використовують велику кількість дезінфікуючих та мийних матеріалів (йод, спирт, препарати хлору та ін.), що може призводити до пошкоджень шкіри рук, виникнення дерматозів, екзем тощо. Повітря операційних блоків містить надлишкову кількість хімічних речовин як внаслідок використання мийних та дезінфікуючих препаратів, так і в результаті застосування наркотичних та знеболюючих засобів. Характерним є поєднання цих шкідливостей з високим рівнем бактеріального забруднення як повітря, так і рук, підвищеним ризиком травматизму та імовірним розвитком ускладнень від його наслідків (стафілокок, збудники правцю та ін.). Якщо до цього додати велике зорове напруження та розумове навантаження, необхідність обережності і, водночас, рішучості, слід погодитися, що охорона праці лікаря хірургічного профілю, безсумнівно, має винятково важливе значення.

Лікар–інфекціоніст (а також фтизіатр, паразитолог, дерматовенеролог, епідеміолог тощо). Слід визначити, що праця лікарів–інфекціоністів є дуже близькою до роботи лікарів терапевтичного профілю, однак шкідливостей в ній значно більше. В першу чергу цей факт зумовлений імовірно більш високим ризиком для інфекціоніста самому захворіти тими ж хворобами, що й пацієнти і, особливо, повітряно–крапельними інфекціями, антропонозними та зоонозними хворобами. Тому лікарям подібного профілю доводиться використовувати мийні та дезінфікуючі засоби, спецодяг (наприклад, протичумні костюми), приймати участь у проведення дезінфекційної обробки, щеплень та інших карантинних (протиепідемічних) заходів. Відповідно такі лікарі, окрім ризику набути якогось інфекційного захворювання, є більш схильними до виникнення алергічних захворювань. У своїй роботі лікар–інфекціоніст має постійно турбуватися про суворе дотримання таких вимог, як забезпечення відповідного порядку прийому інфекційних хворих, проведення санітарної обробки хворих, здійснення адекватного розподілу хворих по відділеннях та палатах, дотримання належного протиепідемічного стану відділень, предметів догляду за хворими, інвентарю, обладнання та посуду, встановлення певного порядку надання дозволів на відвідування хворих та догляду за ними, диспансерного обліку та виписки хворих із стаціонарних відділень, охорона довкілля від забруднень збудниками інфекційних захворювань тощо.

Не слід вважати, що суворе дотримання наведених вище вимог стосуються тільки лікаря-інфекціоніста або медичного персоналу, що працює в інфекційних відділеннях, їх дотримання є обов’язковими для лікаря будь–якого фаху. Однак порушення хоча б однієї вимоги саме лікарем–інфекціоністом може призвести до інфікування не тільки медичного персоналу, але й інших хворих та членів їх сімей.

Лікар–стоматолог.У більшості випадків працює в поліклінічних умовах, приймаючи за зміну до 25 і більше хворих. На жаль, сьогодні більшість відвідувачів стоматологічних кабінетів з’являються на прийом не лише для здійснення профілактичних оглядів, а через хвороби зубів або ротової порожнини, що існують вже досить тривалий час. Крім того, не можна гарантувати, що такі відвідувачі мають лише стоматологічні захворювання. Отже, лікар–стоматолог має високий ризик бути інфікованим від пацієнта, передусім, повітряно–крапельними інфекціями.

У структурі негативних чинників, що властиві для праці лікаря–стоматолога, значне місце також займають фізичні та хімічні чинники. В першу чергу, на чільне місце виходить вимушена робоча поза із відповідним статичним та м’язовим навантаженням. Стоматологи–терапевти під час здійснення професійної діяльності змінюють положення тіла залежно від характеру лікування і відповідного положення самого хворого, проте найчастіше працюють у робочій позі “сидячи”. Натомість найбільш характерною робочою позою для стоматологів–хірургів та стоматологів–ортопедів є робоча поза “стоячи”. Важко визначити, яке положення тіла є найменш зручним та фізіологічним, адже велике значення має тривалість та важкість виконуваних робіт. Наприклад, праця у нахиленому положенні з випростаними руками сприяє формуванню порушень постави і, зокрема, кіфозу. Тривале стояння зумовлює появу болю в ділянці м’язів спини, попереку, шиї та плечей, викликає появу застійних явищ в органах малого тазу і судинах ніг, може призвести до плоскостопості та варикозного розширення вен. Зрозуміло, що такі незручності та їх наслідки характерні не тільки для стоматологів, але й для інших фахівців, які здійснюють хірургічні види медичної діяльності (торакальна та абдомінальна хірургія тощо).

Під час лікування зубів стоматологам доводиться виконувати складні операції під суворим контролем зору, що зумовлює значне навантаження на зорову сенсорну систему. Зовсім не другорядне значення мають шум, вібрація, ультрафіолетове випромінювання (стерилізація інструментів) та ін. Повітря робочої зони лікаря–стоматолога містить цілий ряд шкідливих хімічних речовин: пари ртуті внаслідок приготування та використання амальгами, досить значний перелік парів, зумовлених використанням надзвичайно широкого спектру знеболюючих, антибактеріальних, дезінфікуючих та мийних препаратів тощо.

Лікар–рентгенолог (радіолог). Широке застосування джерел іонізуючого випромінювання вимагає винятково суворого дотримання відповідних правил та норм в ході здійснення професійної діяльності лікарів–рентгенологів, лікарів радіологічних відділень тощо. Такі вимоги зумовлені винятково шкідливою дією (у надлишкових дозах) радіації на людину, що може призвести до виникнення променевої хвороби та онкологічних захворювань, вплинути на спадковість та імунний стан організму. Крім того, в роботі лікарів зазначеного фаху відчутним є велике зорове напруження, що зумовлено потребою в адаптації до різних рівнів освітлення, високим навантаженням на акомодаційний апарат, необхідністю розрізнення кольорів тощо. За таких умов цей вид праці має бути всебічно регламентованим та мати певну специфіку щодо планування та реалізації заходів з охорони та безпеки професійної діяльності. Адже біологічна дія іонізуючого випромінювання, на відміну від інших негативних виробничих чинників, характеризується: невідчутністю впливу на організм людини, яка немає органів чуття, які б сприймали іонізуюче випромінювання, наявністю певного латентного періоду прояву біологічного ефекту та здатністю до накопичення поглинутих доз, що неминуче з часом призводить до підсумування ефектів опромінення.

Відповідно робота лікарів–рентгенологів, радіологів та інших фахівців, що працюють з джерелами іонізуючих випромінювань має базуватися на винятково суворому дотриманні належних вимог з охорони праці, норм радіаційної безпеки (НРБУ–97 та ОСПУ–01).

Загалом, ураховуючи досить високий рівень захворюваності серед медичних працівників для послаблення впливу негативних виробничих чинників на їх здоров’я та запобігання їх виникненню під час здійснення трудової діяльності, необхідним є запровадження цілеспрямованої системи профілактичних заходів, до структури якої мають бути віднесені професійний відбір, заходи законодавчого та адміністративно-організаційного змісту тощо.

Тому нині встановлений чіткий перелік загальних медичних протипоказань щодо допущення до роботи в закладах охорони здоров’я, діяльність в яких пов’язана з несприятливими професійними чинниками.

До їх числа відносять:

· природжені аномалії органів з вираженою недостатністю їх функцій;

· органічні захворювання центральної нервової системи із стійко вираженим порушенням функцій;

· епілепсія з частими нападами та зміною особистості;

· захворювання ендокринної системи з вираженим порушенням функцій;

· злоякісні новоутворення;

· виражені форми хвороб крові та кровотворних органів;

· гіпертонічна хвороба II–III стадії;

· хвороби серця з недостатністю кровообігу;

· хронічні захворювання легенів з вираженою легенево–серцевою недостатністю та схильністю до кровотеч;

· бронхіальна астма важкого перебігу з вираженими порушеннями кровообігу;

· активні форми туберкульозу будь–якої локалізації;

· виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки з частими загостреннями або схильністю до ускладнень;

· цирози печінки, активні хронічні гепатити та ураження жовчовивідних шляхів з важкими нападами;

· хронічні панкреатити, гастроентерити та коліти з частими загостреннями;

· хронічні захворювання нирок з явищами ниркової недостатності, сечокам’яна хвороба з частими нападами або ускладненнями;

· колагенози;

· захворювання суглобів з частими загостреннями або зі стійким порушенням функцій;

· стійке порушення менструальної функції;

· вагітність і період лактації, патологія вагітності (невиношування і антенатальне ушкодження плода) у жінок дітородного віку, хронічні запальні захворювання матки та придатків з частими загостреннями;

· захворювання зорового нерва і сітківки;

· анофтальм;

· глаукома.

Крім того, з урахуванням специфіки умов праці та наявності певних професіональних шкідливостей, властивих для деяких спеціалізованих відділень, установлений перелік додаткових медичних протипоказань до роботи в цих підрозділах.

Так, для персоналу інфекційних і туберкульозних лікарень та відділень, протитуберкульозних диспансерів, пологових будинків, санаторіїв–профілакторіїв, науково–дослідних інститутів, бактеріологічних лабораторій та лепрозоріїв, це такі:

· алергічні захворювання;

· хронічний бронхіт, що часто загострюється, хронічна пневмонія, бронхіальна астма;

· гострий коліт та виражений хронічний коліт, що часто рецидивує;

· кандидоз та інші мікози;

· хронічні захворювання сечовивідних шляхів;

· хронічні субатрофічні зміни верхніх дихальних шляхів зі схильністю до атрофії, гіперпластичний ларингіт, озена.

Для персоналу психіатричних, психоневрологічних і наркологічних лікарень, клінік, диспансерів та санаторіїв, а також лікувально–виробничих (лікувально–трудових) майстерень додатково встановлені такі протипоказання:

· хронічні субатрофічні зміни верхніх дихальних шляхів зі схильністю до атрофії, озена, викривлення носової перегородки з порушенням функції носового дихання;

· порушення функції нюхового аналізатора (аносмія);

· порушення функції вестибулярного апарату;

· алергічні захворювання;

· хронічні захворювання передньої камери очного яблука, повік, кон’юнктиви, рогівки, сльозовивідних шляхів;

· виражена вегетативна дисфункція;

· наркоманії, токсикоманії, в тому числі хронічний алкоголізм.

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Згідно з приписом інспектора з охорони праці призупинено роботу бактеріологічної лабораторії обласної клінічної лікарні.

Мотивація:

1. Відсутні лабораторні витяжні шафи.

2. Не працює загальна штучна вентиляція.

3. Бактеріологічне забруднення повітря приміщень перевищує рівень гігієнічних нормативів.

4. Медичний огляд працівники лабораторії проходили 2 роки назад.

5. Не має відповідних інструкцій з техніки безпеки та охорони праці. Атестація робочих місць не проводиться.

Укажіть, які заходи слід вжити адміністрації лікарні.

 

Задача 2

При затвердженні штатного складу працівників територіального медичного об’єднання (ТМО) району необхідно визначити чисельність спеціалістів з охорони праці. Загальна кількість співробітників ТМО – 925 чол., із них 225 працюють зі шкідливими хімічними речовинами.

Задача 3

Директору підприємства фармацевтичної промисловості слід визначитися щодо кількісного складу відділу (служби) з охорони праці. За списком на підприємстві працює 1400 чоловік, серед яких 300 працівників контактує із шкідливими речовинами, а 1100 чоловік зайнято на роботах підвищеної небезпеки.

 

Задача 4

Необхідно викласти послідовність дій комісії профспілкового комітету з охорони праці, що проводила обстеження умов праці робітників лікарняної пральні.

Обстеження умов праці зумовлено письмовим зверненням робітників пральні до профкому лікарні № 3 м. А. зі скаргами на те, що на виробництві домінує ручна праця, реєструється висока вологість, різкий перепад температур, протяги, високий ступінь запилення повітря у приміщенні сортування брудної білизни тощо. Під час обстеження комісія виявила технічну несправність пральних та прасувальних машин, несправність трубопроводів та відсутність вентиляції, а також те, що робітники не мають спецодягу та індивідуальних засобів захисту від пилу.

 

Задача 5

Необхідно визначити послідовність дій головного лікаря та комісії з розслідувань нещасного випадку, що трапився у хірургічному блоці, де внаслідок розгерметизації балонів із азотом 2 санітарки втратили працездатність на 5 днів внаслідок гострого отруєння.

Задача 6

Слід викласти порядок виконання дій завідувача сільської амбулаторії, де внаслідок пожежі загинув працівник цього закладу.

Задача 7

Дайте перелік основних документів, які необхідно заповнити під час проведення спеціального розслідування, зумовленого смертю фельдшера швидкої медичної допомоги, яка сталась через шляхово-транспортну природу.

 

 

ТЕМА №26. Медико-санітарні частини та медичні пункти промислових підприємств. ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ ЦЕХОВОГО ОРДИНАТОРА. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ ВИРОБНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ.

МЕТА ЗаНЯТТЯ:

Ознайомитися з основними принципами організації та проведення медичного обслуговування працівників виробничих, будівельних, транспортних підприємств і організацій та законодавчою документацією, що регламентує роботу медичних підрозділів підприємств. Оволодіти основами ведення облікової та звітної документації медичних підрозділів.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Основні принципи організації медичного обслуговування працівників промислових, будівельних, транспортних підприємств і організацій.

2. Основні завдання лікувально-профілактичних закладів та медичних підрозділів підприємств. Медико-санітарна частина (МСЧ) підприємств, обґрунтування її організації згідно «Положення про МСЧ».

3. Основи медичного (санітарного) нагляду за умовами праці на підприємстві, дотриманням санітарних норм і правил, профілактики професійних захворювань та отруєнь.

4. Обов’язкові запобіжні та періодичні огляди робітників, організація їх проведення, оформлення облікової та звітної документації.

5. Організація і форми роботи медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), лікарсько-контрольних комісій (ЛКК), лікарсько-трудових експертних комісій (ЛТЕК).

6. Цеховий терапевт, його обов’язки. Основні положення комплексного плану проведення оздоровчих та лікувальних заходів, які укладаються на промисловому підприємстві

7. Методи вивчення захворюваності працюючих на підприємствах.

8. Основні показники, які застосовуються при аналізі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

9. Види захворюваності і смертності, що підлягають облікові й аналізові в ході вивчення впливу виробничих факторів на здоров'я працюючих.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитись з формами облікової та звітної документації МСЧ, основними завданнями цехового терапевта, занотувати основні з них у протокольний зошит.

2. Ознайомитись з загальними положеннями про медичні огляди та первинною документацією, необхідною цеховому терапевтові при проведенні медогляду.

3. Занести в протокольний зошит методи вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності

 

ЛІТЕРАТУРА:

7. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 367–372, 381–385.

8. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Підручник – 2 видання: К.: Здоров’я. 2004. С.493 –511.

9. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена.- К.: Вища школа, 1983. –С. 228-231.

10. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” збірн. Законів України. Київ, 1996, т.4, С.219-244.

5. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять. / І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. / За ред. І.І.Даценко. - Львів, “Світ”, 1992.- С. 355-424.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

На занятті вивчаються теоретичні питання до теми, законодавчі документи по організації медичного обслуговування працівників виробничих підприємств, розглядаються задачі лікарів МСЧ, медичних пунктів по наданню лікувальної допомоги працівникам, профілактичних заходах на підприємстві, лікарській експертизі, оздоровчих заходах тощо. Студенти знайомляться з структурою медико-санітарної частини, комплексним планом проведення оздоровчих та лікувальних заходів (додаток 8), а також з основними законодавчими та нормативними документами по організації надання медичної допомоги робітникам промислових підприємств, вирішують ситуаційні задачі з оцінки умов праці та надання рекомендацій по їх покращанню на підприємстві.

Після цього студенти знайомляться з формами облікової та звітної документації, занотовують основні з них у протокольний зошит.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ МЕДИЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

При кількості робітників: До 400 на нешкідливих і до 200 на шкідливих виробництвах 400-1000 на нешкідливих і 200-400 на шкідливих виробництвах 1000-5000 на нешкідливих, 400-1000 на шкідливих виробництвах 5000-10000 на нешкідливих, 1000-5000 на шкідливих виробництвах Більше 10000 на нешкідливих і більш 5000 на шкідливих виробництвах
Форми медичних структур: Обслуговування територіальними медичними закладами /районна поліклініка, лікарня/ Фельдшерські /сестринські/ медичні пункти з штатів районної поліклініки Лікарські пункти охорони здоров’я від райполіклініки, або від об’єднаної МСЧ Медико-санітарна частина /МСЧ/ з поліклінікою, цеховими фельдшерськими медичними пунктами. МСЧ з поліклініками,стаціонарами, профілакторіями, санаторно-курортними закладами, лікарськими і фельдшерськими медичними пунктами.
Штати медичних закладів: Штати районної поліклініки, стаціонару, райСЕС Фельдшер /медсестра/, санітарка з районної поліклініки. Лікар, медсестри, санітарки з райполіклініки або об’єднаної МСЧ Цехові лікарі-терапевти, а також хірурги, невропатологи, дерматолог, окуліст, отоларинголог, гінеколог, медсестри, санітарки. Терапевти, хірурги, дерматологи, невропатологи, окулісти, отоларингологи, гінекологи, фізіогідротерапевти, цехові терапевти, медсестри, санітарки, технічні працівники.
Зміст і методи роботи медико-санітарних закладів підприємств Об’єм медичної допомоги згідно категорії райлікарні та поліклініки /загальна та кваліфікована медична допомога/. Контроль СЕС. Перша /долікарська/ медична допомога на місці, а лікарська кваліфікована – в райполіклініці, лікарні. Санітарний нагляд СЕС. Перша лікарська допомога на місці. Кваліфікована – райполіклініці, лікарні, або в об’єднаній МСЧ. Санітарний нагляд СЕС. Усі види кваліфікованої і спеціалізованої допомоги спеціалістами МСЧ, лікарська, фельдшерська допомога в цеху. Саннагляд СЕС. Повний об’єм лікування, оздоровчих заходів, профілактика, санаторно-курортне забезпечення, диспансерний нагляд. Медичне забезпечення на місці /в цехах/. Саннагляд СЕС.
При всіх формах медичних структур: - попередні та періодичні медичні огляди і обстеження; санітарно-освітня робота; профілактичні заходи на робочих місцях

Основні завдання та форми роботи медичних

підрозділів виробничих підприємств

Функції профілактики, лікування та реабілітації працюючих виконують лікувально-профілактичні заклади. З метою наближення профілактичних, лікувальних та реабілітаційних заходів до працюючих в сільській місцевості організована мережа дільничних лікарень, а на промислових підприємствах – мережа медико-санітарних частин, які мають подвійне підпорядкування – адміністрації підприємств та державним органам охорони здоров’я, а також взаємодіють з громадськими організаціями – Товариством Червоного Хреста та Червоного Півмісяця, інженерно-лікарськими бригадами, цехами здоров’я та ін.

Медико-санітарна частина (МСЧ) – це поліклініка чи лікарня, призначена виключно чи в основному для надання медичної допомоги працівникам промислових підприємств, будівельних організацій чи інших відносно великих трудових колективів. Згідно “Положенню про МСЧ” основні її завдання такі:

- надання невідкладної, першої, кваліфікованої та спеціалізованої медичної допомоги працівникам підприємств та іншим прикріпленим особам (наприклад, сім’ям працівників);

- участь у заходах адміністрації по оздоровленню умов праці, запобіганню і зниженню загальної та професійної захворюваності, виробничого травматизму, інвалідності;

- диспансерне обслуговування окремих контингентів працюючих, об’єднаних умовами праці, вагітністю, віком;

- організація і проведення (разом з СЕС) попередніх (при прийомі на роботу), періодичних та цільових медичних оглядів, розробка оздоровчих заходів за результатами медичних оглядів і контроль за їх виконанням;

- експертиза тимчасової непрацездатності робітників, видача і продовження лікарняних листків;

- участь (разом з адміністрацією підприємства та профспілкою) у роботі медико-соціальних експертних комісій (МСЕК), лікарсько-контрольних комісій (ЛКК), лікарсько-трудових експертних комісій (ЛТЕК) по визначенню професійних захворювань і отруєнь, інвалідності, по медичному відбору трудящих, які потребують дієтичного харчування, направлення в санаторії, профілакторії, реабілітації, переведення на інші ділянки роботи з полегшеними умовами праці; участь в роботі комісії по соціальному страхуванню;

- проведення аналізу причин загальної і професійної захворюваності, травматизму, інвалідності та розробку комплексну оздоровчих заходів (разом з адміністрацією, профспілкою, СЕС);

- аналіз ефективності проведених лікувально-оздоровчих заходів, дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування;

- санітарно-освітня робота серед робітників, організація роботи санітарних дружин;

- впровадження у практику передових форм і методів наукової організації праці, підвищення кваліфікації лікарів, фельдшерів, медичних сестер в області профпатології та профілактики;

- ведення облікової та звітної документації.

Оздоровчі медичні пункти організуються на невеликих підприємствах чи в окремих цехах і очолюються лікарем - дільничним терапевтом цехової лікарської дільниці (спеціалістом-профпатологом) або фельдшером чи медичною сестрою.

В обов’язки медичних пунктів входить:

- раннє виявлення і екстрена медична допомога при травмах, гострих загальних чи професійних захворюваннях, отруєннях, направлення їх на госпіталізацію;

- направлення в СЕС екстрених повідомлень про харчове, гостре професійне отруєння, інфекційне захворювання;

- диспансерна робота на цеховій лікарській дільниці;

- участь у комісіях по експертизі непрацездатності;

- участь у проведенні попередніх (при прийомі на роботу), періодичних чи цільових медичних оглядів;

- контроль за працевлаштуванням робітників згідно рішенням МСЕК, ЛКК, ЛТЕК;

- вивчення (разом з санітарним лікарем з гігієни праці) умов праці робітників у цеху та розробці відповідних оздоровчих заходів;

- медичний відбір хворих, які потребують дієтичного харчування, диспансерного нагляду, направлення в профілакторій, санаторій і направлення їх у відповідні комісії;

- керівництво і контроль за роботою санітарних дружин, проведення санітарно-просвітньої роботи;

- систематичний аналіз загальної, професійної захворюваності, травматизму;

- ведення облікової та звітної документації медичного пункту.

 

Законодавча документація, що регламентує роботу медико-санітарних частин і медичних пунктів:

1. Наказ МОЗ України № 263/121 від 1994 р. “Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі”, який включає: підземні роботи (в шахтах, будівництві метро), роботи в кесонах, водолазні, верхолазні, під високою напругою, з вибухівкою, в металургії, на транспорті та інші.

2. Наказ МОЗ СРСР № 555 від 1989 р. “Про удосконалення системи медичних оглядів трудящих і водіїв транспортних засобів” та доповнення до нього – Наказ МОЗ України №745 від 1994 р. “Положення про медичний огляд працівників певних категорій”. Ці накази містять перелік професій, для яких передбачено попередні (при прийомі на роботу), періодичні та цільові медичні огляди, інструкцію по проведенню таких оглядів, інструкцію до складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працюючого при підозрі у нього професійного захворювання, інструкцію про проведення передрейсових медичних оглядів водіїв автотранспортних засобів тощо.

3. Наказ МОЗ СРСР №12 від 1978 р. “Про покращання медичної допомоги трудящим промисловості, будівництва і транспорту”

4. Положення “Про взаємодію підприємств (об’єднань), організацій, установ і санітарно-епідеміологічних станцій по лабораторному контролю за станом умов праці” та інші.

Медико-санітарні частини і медичні пункти виробничих підприємств ведуть облік і направляють звіти про свою діяльність за спеціально передбаченими формами і в терміни, передбачені Центральним Статистичним Управлінням і Міністерством Охорони Здоров’я.

 

Основні задачі цехового терапевта

1. Лікування терапевтичних хворих своєї дільниці в поліклініці.

2. Консультування хворих з завідувачем відділеннями та лікарями інших спеціальностей, направлення їх на спеціальні види амбулаторного та стаціонарного лікування.

3. Організація першої медичної допомоги при раптових захворювання та травмах і професійних отруєнь в цеху.

4. Вивчення умов праці робітників та службовців, організація та участь в попереджувальних та періодичних оглядах, диспансерне спостереження за виділеними контингентами, відбір хворих, що потребують санаторно-курортного лікування, перебування в профілакторії, дієтичному харчуванні та інших видах лікувально-профілактичної допомоги (працевлаштування, протезування, корегуюча гімнастика і т.д.).

5. Керівництво роботою фельдшерських здоровпунктів по наданню невідкладної допомоги та контролю за дотриманням необхідних санітарно-гігієнічних умов в цеху.

Проведення відповідних протиепідемічних заходів, участь в розслідуванні причин виробничих травм та отруєнь, та дотримання техніки безпеки.

7. Санітарно-просвітницька робота.

8. Експертиза працездатності та систематичний аналіз захворюваності з тимчасовою та стійкою втратою працездатності на дільниці.

9. Участь в складанні та впровадженні комплексного плану оздоровчих заходів по дільниці та підприємству в цілому(дод.1).

Основні обов’язки цехового терапевта

1. Надання кваліфікованої лікарської допомоги працюючим (в разі необхідності з залученням інших спеціалістів).

2. Диспансерний нагляд за станом здоров’я працюючих та проведення профілактичних медичних оглядів.

3. Контроль за дотримуванням правил техніки безпеки.

4. Санітарно-просвітницька робота.

Профілактика професійно-зумовленої патології – це система державних, медичних і суспільних заходів, спрямованих на зміцнення та збереження здоров’я працюючих у промисловому та сільськогосподарському виробництві.

Розрізняють первинну профілактику, тобто запобігання виникненню захворювань, вплив на механізми, що її спричиняють та фактори ризику, що сприяють їх появі та вторинну профілактику, мета якої – запобігання розвитку та загостренню хвороби. Крім того, вторинна профілактика передбачає усунення шкідливого впливу чинників навколишнього середовища і систематичне лікування хворого.

Професійна реабілітація – процес відновлення соціальних, психічних і соматичних професійно-значущих функцій індивідуума.

ПОЛОЖЕННЯ

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 45 1. Загальні положення

Таблиця 1

Після розрахунку показників захворюваності розраховують середнє квадратичне відхилення (σ) і середню помилку (m) показників за формулами: ________ σ = √p q; (1)

Задача 1

В кабіні бульдозериста під час роботи в піщаному кар’єрі відібрана проба повітря. Вага фільтра до відбору проби повітря 0,461 г, після відбору проби повітря 0,465г. Відібрано 100 л повітря, ГДК пилу 1 мг/м3. Крім того, встановлено, що в зоні дихання бульдозериста концентрація бензину та окислу вуглецю перевищує ГДК в 1,1–2,8 рази).

Протягом року бульдозерист тричі звертався до лікаря з приводу гнійничкових захворювань кистей рук та передпліч.

Перерахуйте пилову патологію, розрахуйте кількість пилу в повітрі робочої зони, зрівняйте з ГДК.

 

Задача 2

Працівниця по обслуговуванню поточної лінії з виготовлення та розфасовки діоциду, що призначається для холодної стерилізації хірургічних інструментів працює 12 років. Вік 40 років. Скаржиться на підвищену втому, головний біль, роздратованість, часті хвилювання.

Об’єктивно – тремор пальців витягнутих рук, ясна кровоточать.

Дослідження цеху. Працює 20 чоловік, повітряний куб дорівнює 40м3. Витяжні шафи не герметичні. Штучна витяжна вентиляція забезпечує 2–кратний обмін повітря.

Дайте рекомендації, направлені на покращання умов праці робочих цеху.

 

Задача 3

В оздоровчий пункт хімкомбінату поступило 3 хворих, робітників цеху по виробництву білил. Всі робітники працюють на виробництві більше 5 років.

Скарги: поганий апетит, нудота, інтенсивний біль в животі, печія, закреп, який не піддається дії проносних ліків.

Огляд хворих: ясна мають червоно-аспидного кольору смугу, шкіряний покрив землисто-блідого забарвлення.

Аналіз крові: ретикулоцитоз, базофільна зернистість, анемія.

Обстеження робочих місць в цеху: робітники не дотримуються особистої гігієни, їжу приймають у цеху, оснащення спецодягом часткове, місцева вентиляція працює, загальна витяжна вентиляція забезпечує 2-х кратну зміну повітря, загальне освітлення – 40 люкс.

Визначте причину захворювання та відповідний попередній діагноз.

Дайте рекомендації, направлені на покращання умов праці робочих цеху.

 

Задача 4

Оператор поточної лінії з виробництва підземного кабелю працює 8 років. При профогляді виявлено: вузьку червоно-аспидного кольору смугу, шкіряний покрив землисто-блідого забарвлення. Хворий скаржиться на часті головні болі, втому, запаморочення, роздратованість, біль в животі.

Аналіз крові показав виражену картину анемії.

При обстеженні умов праці встановлено, що значну частину виробничих процесів виконуються вручну, печі по виплавці ізоляційних матеріалів погано герметизовані. Загальна вентиляція технічно несправна, малої потужності. Параметри приміщення: 20х10х5 м, вентиляція за годину видаляє 400 м3 повітря. Респіраторів немає.

Визначте причину захворювання і відповідний попередній діагноз.

Дайте рекомендації, направлені на покращання умов праці робітників по виробництву підземного кабелю.

 

Задача 5

При обстеженні робітників цеху по виробництву медичних термометрів були виявлені часті захворювання на стоматит та гастрит. В амбулаторних картах найбільш часто повторюються скарги на підвищену втому, головний біль, погіршення сну, роздратованість.

Об’єктивні дані: тремор пальців витягнутих рук, зниження сприйняття запаху, кровоточивість ясен.

Оцінка умов праці: освітлення – 48 лк, місцева вентиляція працює задовільно, кратність повітряного обміну – 2, частий контакт з хімічними речовинами.

Визначте причину захворювання та відповідний попередній діагноз.

Дайте відповідні рекомендації, направлені на покращання умов праці.

 

Задача 6

В медпункт автопідприємства поступив хворий. Вік 45 років, професія – шофер, стаж – 15 років. Скаржиться на головний біль, передчасну втому, нудоту.

При обстеженні умов праці було встановлено. Шофер проводив ремонт машини в закритому приміщенні. Після двох годин роботи з працюючим двигуном шофер відчув погіршення самопочуття і відразу звернувся в медпункт за допомогою.

При оцінці умов праці автопрофілакторію було встановлено, що його площа займає 15м2, загальний об’єм – 45м3. Вихлопні гази від двигуна не відводились, а виходили прямо на робочу зону. Штучна вентиляція відсутня, коефіцієнт аерації 1:130.

Визначте причину захворювання і попередній діагноз.

Дайте рекомендації щодо покращання умов праці.

Задача 7

Монтажник радіорелійних ліній, 28 років, виконував ремонтні та налагоджувальні роботи в зоні дії радіовипромінювання дециметрового діапазону. Через 5 днів від початку робіт відчув різь в очах, сльозотечу, зниження гостроти зору, загальну слабкість, головний біль пульсуючого характеру, серцебиття, пітливість, нудоти, зниження апетиту, які продовжували наростати і змусили його звернутися до лікаря.

Об’єктивно: підвищені сухожильні рефлекси, тремор повік та кистей рук, стійкий яскраво-червоний дермографізм, гіпергідроз долоней і підошв. Кров’яний тиск - 150/90 мм рт. ст., пульс – 80 уд/хвилину, ритмічний.

Поставте діагноз, визначте причини розвитку захворювання; перерахуйте практичні заходи щодо покращення умов праці монтажника.

 

Задача 8

При заміні балону з хлором в хлораторній водопровідної станції у повітря робочої зони вийшла певна кількість хлору, внаслідок чого у робітника-хлораторника з’явилося стиснення та тупий біль в грудній клітці, сильний сухий кашель, перхота у горлі, охриплість голосу, нежить, сльозотеча та різь в очах.

При об’єктивному обстеженні робітника лікарем спостерігались: ціаноз губ, ін’єкція склери, гіперемія горла. Частота дихання – 25 за 1 хвилину. При аускультації чутно розсіяні дзижчаті та свистячі сухі та поодинокі вологі дрібно- та середньо-пухирні хрипи з обох сторін, перкуторно-коробковий звук. На протязі трьох днів, вечорами відмічалась субфібрильна температура (37,2–37,80С). Аналіз крові: ШОЕ – 5 мм/год.; незначний лейкоцитоз (8,9 × 109 в 1 л), який через декілька днів нормалізувався (4,9×109 в 1 л), з’явилася незначна еозинофілія (6%). В харкотинні у помірній кількості визначились лейкоцити, еритроцити та кристали гематоїдину.

Поставте діагноз. Запропонуйте ваші заходи щодо надання допомоги потерпілому та поліпшення умов праці в хлораторній.

 

ТЕМА №27. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ОТРУЄНЬ. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ. Комісія з розслідування НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ: ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Засвоїти порядок та основні етапи проведення розслідувань та обліку нещасних випадків на виробництві, розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Поняття про професійні отруєння та професійні захворювання.

2. Методика розслідування випадків професійних отруєнь.

3. Першочергові дії лікаря у випадку виявлення професійного отруєння та порядок оформлення відповідної звітної документації.

4. Нещасний випадок: визначення, класифікація.

5. Характеристика основних чинників, що зумовлюють нещасні випадки.

6. Порядок проведення розслідування нещасного випадку виробничого характеру.

7. Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві: порядок створення, права та обов’язки.

8. Основні шляхи профілактики нещасних випадків.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитись з документами, які заповнюються під час розслідування випадків професійних отруєнь, захворювань та нещасних випадків

2. Занести до протокольних зошитів основний зміст послідовності розслідувань, роботи комісій з розслідувань та форм, що заповнюються.

3. Розв'язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.

 

ЛІТЕРАТУРА:

11. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006.― С. 373-380.

12. Закон України “Про охорону праці” (2004 – нова редакція) статті: 1, 9, 22-23.

13. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 р. №1094 “Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.

14. Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М., Олійник М.П. Охорона праці в медицині та фармації (посібник). Вінниця: Нова книга, 2005 р. Розділ 1.1.6.

15. Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За загальною ред.. Даценко І.І. – Львів: Світ, 2001. – С. 322-328.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Розслідування професійних захворювань, отруєнь та нещасних випадків, що зумовили втрату здоров’я людини, а ще гірше, мали смертельний наслідок є обов’язковим і здійснюється у відповідності до Закону України “Про охорону праці”, це конституційне право громадян.

Чітко налагоджений облік і реєстрація всіх випадків професій­них захворювань, отруєнь та нещасних випадків на виробництві, сво­єчасне і правильне їх розслідування, вміння накреслити раціональ­ний план профілактичних заходів є важливими передумовами змен­шення професійної захворюваності та виробничого травматизму. Сво­єчасне розпізнавання професійного захворювання або нещасного ви­падку, з'ясування причин їх виникнення та усунення цих причин шляхом проведення відповідних санітарно-гігієнічних та оздоровчих заходів дають змогу попередити виникнення нових професійних за­хворювань та нещасних випадків.

Професійні захворювання – захворювання, зумовлені дією шкід­ливих умов праці. Вони поділяються на гострі, що виникли після одноразової, упродовж не більше однієї робочої зміни, дії шкідли­вих виробничих факторів, та хронічні, що виникли після багаторазової й тривалої дії шкідливих факторів. Гостре й хронічне профе­сійне отруєння є окремим випадком гострого або хронічного профе­сійного захворювання. Групове професійне захворювання – захво­рювання, при якому одночасно захворіло (постраждало) двоє й біль­ше людей.

Нещасний випадок – це непередбачений збіг обставин і умов, за яких заподіяна шкода здоров’ю або настала смерть людини.

Нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршання стану здоров’я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків короткочасного впливу небезпечного або шкідливого чинника тривалістю не довше однієї робочої зміни.

Слід знати, що є такі різновиди нещасних випадків:

· нещасний випадок на виробництві;

· нещасний випадок, що стався під час навчально-виховного процесу;

· нещасний випадок невиробничого характеру.

Розслідуванню підлягають такі нещасні випадки: раптові погіршання стану здоров’я, поранення, травми, в тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання, гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на 1 робочий день або більше, зумовили необхідність переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш, ніж на 1 робочий день, а також спричинили випадки смерті на підприємстві.

За основу ми беремо методику розслідування нещасного випадку на виробництві, яку здійснює відповідна комісія з розслідувань.

Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних ви­падків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в уста­новах і організаціях" № 623-93, у нашій країні налагоджено спеці­альну систему обліку професійних захворювань і нещасних випад­ків, яка включає низку обов'язкових організаційних етапів:

1) пові­домлення про всі випадки ушкоджень;

2) розслідування їх причин із оформленням акта;

3) складання звітів.

Про кожний нещасний випадок., гостре професійне захворюван­ня чи отруєння його очевидець чи сам потерпілий негайно пові­домляє безпосереднього керівника робіт (бригадира, майстра, дис­петчера, змінного інженера), який зобов'язаний терміново організу­вати першу допомогу потерпілому та його доставку в лікувально-профілактичний заклад (медпункт, медсанчастину, поліклініку, лікарню), сповістити про випадок керівника підрозділу або власника підприємства, зберегти до розслідування ситуацію на робочому місці й стан обладнання такими, якими вони були на момент випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не призводить до більш важких наслідків).

Лікувально-профілактичний заклад повинен упродовж доби проінформувати власника підприємства про кожне звертання потерпі­лого від нещасного випадку. При гострому професійному захворю­ванні (отруєнні) лікувально-профілактичний заклад інформує не лише власника, а також територіальну санепідемстанцію спочатку телефоном (телетайпом, факсом), а потім надсилаючи екстрене по­відомлення на кожного потерпілого за наведеною нижче формою для прийняття термінових запобіжних заходів.

Міністерство Охорони здоров’я України   Стосовно охорони здоров’я
Місто (робоче поселення) лікувальний заклад   Облікова форма Н – 3 затверджена Міністерством охорони здоров’я України

Екстрене повідомлення про гостре професійне захворювання (отруєння)

 

1. Підприємство (назва; адреса) _________________________________________

2. Цех (де відбулося отруєння) _________________________________________

3. Прізвище, ім’я по батькові потерпілого _________________________________

4. Дата профотруєння ___________________________________________________

5. Діагноз _____________________________________________________________

Дата відправлення повідомлення __________________________________________

 

Підпис лікаря

 

Зв'язок гострих, у тому числі інфекційних, захворювань з професійною діяльністю потерпілого після обов'язкової консультації з лікарем з гігієни праці та епідеміологом санепідемстанції у разі необхідності уточнюється спе­ціалізованими відділеннями лікарень, клініками науково-дослід­них інститутів гігієни праці. Лікувально-профілактичний заклад, який уточнив або змінив діагноз гострого професійного отруєння (захворювання), складає нове екстрене повідомлення за тією ж формою та упродовж 10 годин надсилає його в територіальну СЕС за місцем праці потерпілого із зазначенням зміненого (уточненого) діагнозу та дати його встановлення.

Комісію з розслідувань утворює власник або керівник (головний лікар, директор, ректор) підприємства, який і організує розслідування.

До складу комісії з розслідувань залучаються:

· керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку власником (керівником) покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії);

· керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст;

· представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

· інші особи (спеціалісти різного профілю у залежності від ситуації; особливостей виробництва тощо).

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідувань не включається.

У разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідувань включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (надалі фонд).

У випадку виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії з розслідувань включається також спеціаліст відповідної установи (закладу) Державної санітарно–епідеміологічної служби та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

На підприємствах, де немає структурних підрозділів або головних спеціалістів до складу комісії з розслідувань включається представник власника (керівника).

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку.

У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на державне страхування від нещасних випадків на виробництві, розслідування організовує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

У тому випадку, якщо нещасний випадок трапився із власником приватного аптечного кіоску або стоматологічного кабінету, головою комісії з розслідування призначається представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції вищезазначеного Фонду. До складу цієї комісії включається потерпілий або його довірена особа, спеціаліст з охорони праці відповідної Державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, а також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:

· обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

· визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативних актів про охорону праці;

· з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов’язаний чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом;

· визначити осіб, які допустили порушення нормативно–правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам в подальшому;

· скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н–5 (додаток 1) у 2 примірниках, а також акт за формою Н–1 (додаток 2) про потерпілого у 6 примірниках і передати його на затвердження роботодавцю;

· у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н–1 складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння).

Власник підприємства на основі актів організовує складання звіту про потерпілих за формою, затвердженою Міністерством статистики, аналізує причини нещасних випадків і здійснює заходи, спрямовані на попередження виробничого травматизму і професійних захворювань. СЕС у випадках гострого отруєння (захворювання) на основі актів заповнює «Карту обліку професійного отруєння (захворювання)» за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я, для оперативного обліку та аналізу цих випадків за підсумками першого півріччя та року, контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, здійсненням заходів профілактики виробничого травматизму і гострих отруєнь (захворювань) здійснюється органами державного нагляду за охороною праці.

 

Міністерство Охорони здоров’я України   Стосовно охорони здоров’я
Місто (робоче поселення) Лікувальний заклад   Облікова форма Н – 3 затверджена Міністерством Охорони здоров’я України

 

Карта обліку професійного захворювання ( отруєння)

1. Гостре профотруєння трапилось ___________________ 200 __року

2. Підприємство ______________________Адреса ___________________________________________________________

3. Галузь виробництва _________________________________________________________________________________

4. Цех, відділ (де трапилось отруєння) ____________________________________________________________________

5. Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого ________________________________________________________________

6. Стать __________________________________ Вік ________________________________________________________

7. Детальна професія __________________________________________________________________________________

8. Стаж роботи в даному цеху __________________________________________________________________________

9. Стаж роботи в даній професії _________________________________________________________________________

10. Стаж попередньої роботи __________________________________________________________________________

в яких виробництвах ________________________ в яких професіях __________________________________________

(заповнюється у випадках хронічних отруєнь)

11. Обставини, при яких трапилось отруєння ____________________________________________________________

а) якою отруйною речовиною викликане отруєння _____________________________________________________

б) при виконанні яких робіт трапилось отруєння _______________________________________________________

в) яка причина отруєння за даними розслідування _________________________________________________________

12. Основні симптоми ________________________________________________________________________________

13. Діагноз професійного отруєння ______________________________________________________________________

14. Зв’язок хронічного отруєння з професією (теперішньою, минулою, підкреслити)

15. Найближчі наслідки професійного отруєння (захворювання):

Залишився на роботі, звільнений на ______днів, направлений в лікарню, помер (підкреслити).

Дата складання картки _____________місяць 200______року.

 

Підпис лікаря

 

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н–1 впродовж доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом 3 діб надсилаються:

· потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування нещасного випадку;

· керівникові підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків у подальшому;

· відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

· відповідному територіальному органу Державного комету з нагляду за охороною праці;

· профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

· керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підприємства або посадовій особі (спеціалісту), на яку роботодавцем накладено виконання функцій спеціалістів з питань охорони праці.

Акт за формою Н–1 надсилається разом з першим примірником акта розслідування нещасного випадку та іншими матеріалами.

На вимогу потерпілого голова комісії з розслідування зобов’язаний ознайомити потерпілого або його довірену особу з матеріалами розслідування нещасного випадку.

Копія акта за формою Н–1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство, у разі відсутності такого органу – відповідній місцевій Державній адміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) копія акта за формою Н–1 та карта обліку гострого професійного захворювання (отруєння) за формою П–5 надсилається також до відповідної установи (закладу) Державної санітарно–епідеміологічної служби, яка проводить облік випадків гострих професійних захворювань (отруєнь).

Спеціальне розслідування нещасних випадків

Крім комісії з розслідувань, що створюється при нещасному випадку, на підприємстві може створюватися комісія із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу Державного комітету з нагляду за охороною праці за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії (Державна автомобільна інспекція, санітарно–епідеміологічна станція, пожежна інспекція тощо).

Комісія із спеціального розслідування створюється та розслідує:

· нещасні випадки із смертельним наслідком;

· групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома та більше працівниками, незалежно від ступеня важкості ушкодження їх здоров’я;

· випадки смерті на підприємстві;

· випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків;

· груповий випадок професійного отруєння (захворювання).

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків роботодавець зобов’язаний негайно передати засобами зв’язку повідомлення за встановленою формою:

· відповідному територіальному органу Державного комітету з нагляду за охороною праці;

· відповідному органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

· відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

· органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності – відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування);

· відповідній установі (закладу) санітарно–епідеміологічної служби у разі виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь);

· профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

· вищестоящому профспілковому органу;

· відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у разі необхідності).

Зазначені органи (організації) повідомляють про нещасний випадок свої вищестоящі органи (організації) згідно з установленим порядком.

Зазначене повідомлення надсилається також у разі, коли смерть потерпілого настала внаслідок нещасного випадку, що стався раніше. Спеціальне розслідування цього випадку здійснюється в установленому порядку з використанням матеріалів раніше проведеного розслідування.

Спеціальне розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, групового нещасного випадку, а також випадку зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків організовує роботодавець (якщо постраждав сам роботодавець – орган, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності – відповідна місцева Державна адміністрація або виконавчий орган місцевого самоврядування).

Розслідування цього випадку проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника територіального органу Державного комітету з нагляду за охороною праці за погодженням з органами, представники, яких входять до складу цієї комісії.

Розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2–4 особи, проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом керівника Державного комітету з нагляду за охороною праці або його територіального органу за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії.

Залежно від конкретних умов (характеру і можливих наслідків аварії тощо) до складу комісії із спеціального розслідування включаються представники Державного комітету з нагляду за охороною праці, центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду, місцевого органу виконавчої влади, роботодавця, профспілкових організацій, членами яких є потерпілі, вищестоящих профспілкових органів або уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілки.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, проводиться комісією із спеціального розслідування, яка призначається наказом Державного комітету з нагляду за охороною праці, якщо з цього приводу не було прийнято спеціального рішення Кабінету Міністрів України.

До складу цієї комісії включаються керівні працівники Державного комітету з нагляду за охороною праці, центрального органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить підприємство, виконавчої дирекції Фонду, місцевого органу виконавчої влади, роботодавця, представники профспілкових організацій, членами яких є потерпілі, вищестоящих профспілкових органів або уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, якщо потерпілі не є членами профспілки, органів охорони здоров’я, відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (у разі необхідності), та інших органів.

Спеціальне розслідування нещасних випадків проводиться протягом не більше 10 робочих днів. У разі необхідності встановлений термін може бути продовжений органом, який призначив розслідування.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування, а також оформляються інші матеріали, передбачені Положенням, в тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов’язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

В акті спеціального розслідування нещасного випадку, який стався внаслідок аварії, зазначається її категорія та розмір заподіяної матеріальної шкоди.

Під час розслідування роботодавець зобов’язаний:

· зробити у разі виникнення такої необхідності фотознімки місця нещасного випадку, пошкодженого об’єкта, устаткування, інструменту, а також надати технічну документацію та інші необхідні матеріали;

· надати транспортні засоби, засоби зв’язку, службові приміщення для роботи комісії із спеціального розслідування та експертної комісії;

· організувати у разі проведення розслідування випадків виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) проведення медичного обстеження працівників відповідної дільниці підприємства;

· забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень і випробовувань, технічних розрахунків та інших робіт;

· організувати друкування, розмноження і оформлення у необхідній кількості матеріалів спеціального розслідування.

Члени комісії із спеціального розслідування мають право одержувати письмові та усні пояснення від працівників підприємства і свідків події або проводити їх опитування і повинні зустрітися з потерпілими або членами їх сімей, довіреними особами, розглянути та вирішити на місці соціальні питання або внести пропозиції про їх вирішення відповідним органам, а також дати роз’яснення потерпілим (сім’ям, довіреним особам) щодо їх прав та належної компенсації згідно з вимогами чинного законодавства.

Роботодавець, працівником якого є потерпілий, компенсує витрати, пов’язані з діяльністю комісії із спеціального розслідування та залучених до її роботи спеціалістів. Відшкодування витрат на відрядження працівників, які є членами цієї комісії або залучені до її роботи, роботодавець здійснює у розмірах, передбачених нормами відшкодування на поточний розрахунок сум за дорученням.

Роботодавець у п’ятиденний термін з моменту підписання акта спеціального розслідування нещасного випадку або одержання припису посадової особи органу Державного нагляду за охороною праці щодо взяття на облік нещасного випадку зобов’язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів, спрямованих на запобігання виникненню подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Про здійснення запропонованих заходів роботодавець у письмовій формі повідомляє органи, які брали участь у розслідуванні, в терміни, зазначені в акті спеціального розслідування.

Як було визначено вище для підвищення ефективності роботи комісій з розслідування необхідно суворо дотримуватися Положення про порядок розслідувань та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Тим більше, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, та осіб, у тому числі іноземців і осіб без громадянства, які є власниками цих підприємств або уповноваженими ними особами, фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства використовують найману працю, тобто є роботодавцем, та осіб, які забезпечують себе роботою самостійно за умови добровільної сплати ними внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також осіб, у тому числі іноземців і осіб без громадянства, які працюють на умовах трудового договору або контракту, проходять виробничу практику або залучаються до праці.

За висновками роботи комісії з розслідування визнаються нещасними випадками, що пов’язані з виробництвом та потребують складання акту за формою Н–1 (додаток 2), нещасні випадки, що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов’язків, в тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час:

· перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці здійснення професійної діяльності протягом робочого часу, починаючи з моменту приходу працівника на підприємство до його виходу, який повинен фіксуватися відповідно до правил внутрішнього розпорядку, або за дорученням роботодавця у неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні;

· приведення у належний порядок знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед початком роботи і після її закінчення, виконання заходів особистої гігієни;

· приїзду на роботу або з роботи на транспортному засобі підприємства або на транспортному засобі іншого підприємства, яке надало його згідно з договором (заявкою);

· використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за дорученням роботодавця відповідно до встановленого порядку;

· проведення певних дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничих завдань або прямих обов’язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або ряту-вання людей та майна підприємства, інших дій за наявності розпорядження роботодавця тощо);

· ліквідації аварій, пожеж та наслідків стихійного лиха на виробничих об’єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

· перебування на транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо причина нещасного випадку пов’язана з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов’язків або з дією на нього небезпечних або шкідливих виробничих чинників;

· прямування працівника до об’єкта обслуговування за затвердженими маршрутами або до будь–якого іншого об’єкта за дорученням роботодавця;

· прямування до місця відрядження та у зворотному напрямку відповідно до завдання про відрядження.

За висновками роботи комісії з розслідування визначаються причини, пов’язані з виробництвом, та складається акт за формою Н–1 і у випадку зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов’язків. Якщо комісія з розслідування, виходячи з конкретних обставин, дійде до висновку, що зникнення працівника пов’язане з імовірним нещасним випадком під час виконання трудових (посадових) обов’язків, акт спеціального розслідування з висновками означеного змісту видається сім’ї цього працівника або його довіреній особі для звернення до суду із заявою про оголошення працівника померлим. Після оголошення судом працівника померлим роботодавець зобов’язаний відповідно до акта спеціального розслідування визнати цей нещасний випадок, пов’язаним з виробництвом і скласти акт за формою н–1.

Нещасні випадки, пов’язані з заподіянням тілесних ушкоджень іншою особою, або вбивством працівника під час виконання або у зв’язку з виконанням ним трудових (посадових) обов’язків незалежно від порушення кримінальної справи розслідуються відповідно до Положення. Такі випадки визнаються пов’язаними з виробництвом, і про них складається акт за формою Н–1, крім випадків з’ясування потерпілим особистих стосунків, якщо з приводу цих дій є висновок компетентних органів.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршання стану здоров’я працівника, визнаються пов’язаними з виробництвом і про них складається акт за формою Н–1 за умови, що це погіршання сталося внаслідок впливу небезпечних або шкідливих факторів, а також в тому випадку, якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалась, була протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров’я.

Нещасні випадки, що сталися з працівниками на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також під час перебування працівників на території підприємства у зв’язку з проведенням роботодавцем наради, отриманням заробітної плати, обов’язковим проходженням медичного огляду тощо, а також у випадках, передбачених колективним договором (угодою), розслідуються відповідно до вимог Положення.

За висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов’язаними з виробництвом і не складається акт за формою Н–1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками:

· під час прямування на роботу або з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, який не належить підприємству і не використовувався в інтересах цього підприємства;

· за місцем постійного проживання на території польових і вахтових селищ;

· під час використання в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів та інструментів;

· в результаті отруєння алкоголем, наркотичними або іншими отруйними речовинами, а також внаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих процесах або порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, був відсторонений від роботи згідно з установленим порядком;

· під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду;

· у разі самогубства або смерті, що підтверджено висновками судово–медичної експертизи та органів прокуратури.

· якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що нещасний випадок має невиробничий характер, акт за формою Н–1 не складається. Натомість про такий нещасний випадок, відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н–1 або НТ, беруться на облік і реєструється роботодавцем у спеціальному журналі.

Акти розслідування нещасного випадку, акти за формою Н–1 разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий. У разі ліквідації підприємства акти розслідування нещасних випадків, акти за формою Н–1 підлягають передачі його правонаступнику, який здійснює облік цих нещасних випадків, а у разі його відсутності або банкрутства – до Державного архіву.

 

Розслідування хронічних професійних захворювань та отруєнь

Усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання і отруєння також підлягають обліку та розслідуванню. Захворювання відносять до професійного відповідно до списку професійних захво­рювань, затвердженого Міністерством охорони здоров'я. До списку внесені професійні захворювання (пневмоконіоз, вібраційна хворо­ба, неврит слухового нерва і та ін.), спричинені впливом виробничих факторів і трудового процесу, а також захворювання, у виникненні яких визначений причинний зв'язок із впливом певного виробничо­го фактора або процесу і виключається вплив інших, непрофесійних факторів, що призводять до аналогічних змін в організмі (бронхіт, алергічні захворювання, катаракта тощо). Зв'язок професійного за­хворювання з умовами праці робітника визначається на основі клі­нічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яку складає санепідемстанція. Цю характеристику видають на запит ке­рівника лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підпри­ємство, спеціаліста з професійної патології міста (області), клініки науково-дослідних Інститутів гігієни праці і професійних захворю­вань, завідуючого спеціалізованим відділом професійної патології міської (обласної) лікарні.

При підозрі на професійне захворювання лікувально-профілак­тичний заклад скеровує робітника з відповідними документами, пе­релік яких визначений Міністерством охорони здоров'я, на консуль­тацію до спеціаліста з профпатології міста (області). Для встанов­лення заключного діагнозу та зв'язку професійного захворювання з впливом виробничих факторів і трудового процесу спеціаліст із професійної патології скеровує хворого у визначені МОЗ спеціалі­зовані лікувально-профілактичні заклади (Український інститут ме­дицини праці, Донецький, Криворізький, Харківський НДІ гігієни праці та професійних захворювань, Український НДІ гігієни та токсикології хімічних речовин, Донецька обласна спеціалізована клі­нічна лікарня професійних захворювань, відділення профпатології Луганської, Львівської та Черкаської обласних лікарень). У су­перечливих випадках діагноз профзахворювання визначає Інститут медицини праці. На кожного потерпілого від хронічного професійного захворю­вання лікувально-профілактичний заклад, якому надано право ста­вити заключний діагноз професійних захворювань, упродовж трьох днів після встановлення діагнозу надсилає на підприємство, ____________________повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) за наведеною нижче формою. Власник підприємства зобов'язаний організувати розслідування причин кожного випадку хронічного професійного захворювання упродовж семи днів з моменту одержання повідомлення. Розсліду­вання проводиться комісією, що призначається наказом головного лікаря санепідемстанції, у складі представників СЕС (голова комісії) профспілкової організації трудового колективу лікувально-профілактичного закладу, а також спеціаліста з профпатоло­гії місцевого органа управління охорони здоров’я і власника підприємства. Власник зобов'язаний надати комісії дані лабораторно-інструментальних досліджень шкідливих факторів виробничого процесу, необхідну документацію на цей процес. Комісія з розслідування здійснює гігієнічну оцінку умов праці хворого за матеріалами раніше проведених атестацій робочих місць і лабораторно-інструменталь­них досліджень, а в разі необхідності проводить нові дослідження, аналізує амбулаторні карти, історії хвороби, висновки лікувально-профілактичних закладів, приписи органів держнагляду за охороною праці тощо і складає акт, розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) за визначеною формою. В акті накреслюють заходи з попередження розвитку професійних захворювань, забезпе­чення нормалізації умов праці, а також визначають відповідальність підприємства і посадових осіб у виникненні захворювання. Акт упродовж трьох днів після завершення розслідування надсилається:

а) хворому;

б) власникові;

в) профспілковій організації підприємства;

г) лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство.

Один примірник акта залишається СЕС для аналізу та контролю за виконанням накреслених заходів.

Реєстрація та облік осіб, у яких вперше виявлено хронічне про­фесійне захворювання, ведеться у спеціальних журналах за фор­мою, затвердженою МОЗ, які заповнюються на підприємстві та у закладах санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень та актів їх розслідування, а також у лікувально-профілактичних закладах на основі медичної карти ам­булаторного хворого, витягу з історії хвороби, медичного висновку про діагноз при обстеженні в стаціонарі. В ці журнали записують також результати систематичного медичного спостереження за ста­ном здоров'я і працездатністю кожного робітника, в якого виявлено хронічне професійне захворювання. Санепідемстанції на основі цих актів розслідування складають спеціальні карти обліку та аналізу професійних захворювань за формою, затвердженою МОЗ, копії яких щорічно 1 лютого і 1 серп­ня разом зі звітами про професійну захворюваність надсилають (Головному санепідуправлінню Міністерства охорони здоров’я).

 

ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО ХРОНІЧНЕ ПРОФЕСІЙНЕ ЗАХВОРЮВАННЯ (ОТРУЄННЯ)

 

Прізвище, ім'я, по батькові хворого________________________________________________________________________
Стать________________________________________ . Вік __________________________________________________

(повних років)

Назва підприємства _____________________________________________________________________________________

(його реквізити)

Власник підприємства_________________________________ _____________________________________________________

(назва органа, до сфери управління якого належить підприємство)

Діагноз основний ____________________________________________________________________________________

супутній ________________________________________________________________________________________

Виробничий фактор, шкідлива речовина, назва трудового процесу, що призвів до захворювання

___________________________________________________________________________________________________

Дата встановлення остаточною діагнозу ___________________________________________________________________
Назва закладу, що поставив діагноз _____________________________________________________________________

Реєстраційний номер повідомлення _______________________________________________________________________
від "_______ "__________ 200__ р.

 

Головний лікар

______________________________ __________________________________

(підпис) (прізвище, ім’я, по-батькові)

 

М.П.

 

Дата відправлення повідомлення ______________________________

Підпис особи, яка надіслала повідомлення _______________________

Дата одержання повідомлення__________________________________

Підпис особи, яка одержала повідомлення ________________________

Д О Д А Т О К №1

до положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, установах і організаціях

Форма Н-1

ЗАТВЕРДЖУЮ

Власник підприємства_________________________________________________________________________________

(підпис, розшифровка підпису)

« » _____________________

 

Печатка підприємства

 

А К Т №

(складається з п’яти примірників, термін зберігання на підприємстві, де стався нещасний випадок, 45 років)  

Додаток 2

Ж У Р Н А Л

___________________________________________________________________________ (найменування об'єднання, підприємства, установи, організації)   № пп Дата по-дії Прізвище, імўя, по-батькові по-терпілого, рік народження,…

Додаток 3

до Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві

Зразок

 

Форма Н-5

АКТ

розслідування нещасного випадку (аварії, що стався (сталася)

«_______» ____________________200 ___ о ___ год. ___ хв.

на ____________________________________________________________________________________

(найменування підприємства та органу, до сфери

______________________________________________________________________________________

управління якого належитть підприєимство)

_____________________________ _____________________________

(дата складання акта) (дата складання акта)

 

Комісія, призначена наказом

від «___» _________ 200 __ р. № ___ ________________________________________________

(найменування органу, яким призначена комісія)

у складі: ________________________ _____________________ - голова комісії

(прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)

членів комісії:

_______________________________________ _________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)

_______________________________________ __________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)

 

за участю:

_______________________________________ _________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)

_______________________________________ __________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)

 

провела за період з «___»___________ по «___» ________________________ 200 __ р.

розслідування нещасного випадку (аварії), який (яка) стався (сталася)

 

________________________________________________________________________

(зазначається місце події і кількість потерпілих, у тому числі із смертельним наслідком)

1. Відомості про потерпілого (потерпілих)

Прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, професія (посада), стаж роботи - загальний, у тому числі на цьому підприємстві, за професією, час проходження навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, первинного та періодичного медичного огляду, професійного добору. Наслідки нещасного випадку. У разі групових нещасних випадків зазначаються відомості окремо щодо кожного потерпілого.

Відомості про членів сім'ї, які перебувають на утриманні потерпілого, - прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, сімейні відносини, рід занять. Ці відомості можуть бути викладені у формі таблиці. Відомості про членів сім'ї зазначаються тільки у разі нещасних випадків із смертельним наслідком.

2. Характеристика об'єкта, дільниці та місця, де стався нещасний випадок (аварія)

У стислій характеристиці об'єкта, дільниці та місця, де стався нещасний випадок (аварія), наводяться відомості про проектний, затверджений та фактичний режим роботи об'єкта (устаткування) до настання нещасного випадку (аварії).

Описується стан об'єкта (дільниці), устаткування (конструкцій) і матеріалів, що застосовувалися перед нещасним випадком (аварією), а також дається висновок про їх відповідність нормативним вимогам.

Зазначаються аналогічні нещасні випадки (аварії), якщо вони раніше мали місце на підприємстві.

Описується організація на підприємстві роботи з охорони праці та її недоліки (зазначаються тільки у разі нещасних випадків Із смертельним наслідком та групових).

Якщо нещасний випадок стався через аварію, до цього розділу акта додатково вносяться такі дані: категорія аварії, обсяги втрати продукції (у натуральному виразі та в гривнях), розмір загальної шкоди, заподіяної аварією (в гривнях).

3. Обставини, за яких стався нещасний випадок (аварія)

Описуються всі події, що відбувалися, та роботи, що проводилися до настання нещасного випадку (аварії), зазначається, як проходив процес праці з початку зміни, хто керував роботами і які давав вказівки, дії потерпілого (потерпілих) та інших осіб, пов'язані з нещасним випадком (аварією). Викладається послідовність подій, наводяться небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які впливали на потерпілого, зазначається конкретно машина, інструмент, устаткування, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, наявність небезпечних умов і небезпечні дії потерпілого або інших осіб, характер аварії.

Перелічуються заходи, вжиті відповідно до плану ліквідації наслідків нещасного випадку, аварії (якщо вона мала місце), надзвичайної ситуації або плану локалізації аварійних ситуацій.

4. Причини нещасного випадку (аварії)

Наводяться основні технічні, організаційні та психофізіологічні причини нещасного випадку (аварії), включаючи перевищення гранично допустимих норм впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, невідповідність та недостатність засобів колективного, індивідуального та медичного захисту встановленим вимогам тощо (якщо ці причини вплинули на подію).

Після кожної причини зазначається, які конкретно вимоги законодавчих і нормативно-правових актів з питань охорони праці та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, інструкцій з безпечного ведення робіт, посадових інструкцій були порушені (із зазначенням відповідних статей, розділів, пунктів тощо).

Зазначаються узагальнені результати перевірки стану охорони праці на цьому підприємстві, проведеної органами державного нагляду за охороною праці та іншими організаціями (зазначаються тільки у разі нещасних випадків Із смертельним наслідком та групових).

5. Заходи щодо усунення причин нещасного випадку (аварії)

План заходів щодо усунення причин нещасних випадків (аварій) повинен включати: заходи щодо усунення безпосередніх причин нещасного випадку і запобігання подібним випадкам; заходи щодо ліквідації наслідків аварії (у разі необхідності).

Ці заходи можуть бути викладені у формі таблиці або перелічені у тексті із зазначенням термінів і відповідальних за їх виконання.

6. Висновок комісії

У цьому розділі зазначаються особи, у тому числі потерпілий, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку (аварії). Перелічуються конкретні порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, посадових інструкцій тощо (із зазначенням статей, параграфів та пунктів).

У разі коли порушення допущено працівниками іншого підприємства або сторонньою особою, цей факт обов'язково зазначається в цьому пункті.

Наприкінці розділу викладаються пропозиції щодо притягнення до відповідальності осіб, унаслідок дій або бездіяльності яких стався нещасний випадок (аварія).

У висновку зазначається, що: нещасний випадок вважається (не вважається) пов'язаним з виробництвом; підлягає (не підлягає) обліку; складається акт за формою Н-1 або НТ.

Наприкінці акта робиться запис про зустріч членів комісії з розслідування з потерпілими або членами їх сімей, розгляд на місці питань надання соціальної і матеріальної допомоги, роз'яснення потерпілим та членам їх сімей прав відповідно до законодавства.

 

Голова комісії ________________

Члени комісії ________________

 

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

На складі отрутохімікатів у зоні дихання працівника в момент розважування пестициду – гранозану відібрали пробу повітря (100 л). ГДК гранозану – 0,005 мг/м3. До відбору проби вага фільтра складала 0,245 г, після відбору проби повітря – 0,0450 г.

Гранозан зберігається у металевому бункері, який з середини обтягнутий поліетиленовою плівкою. Кришка бункера до країв бункера прилягає не щільно. Поряд з бункером на столі розміщена вага, де вручну розважують гранозан. Пристроїв для організації штучної вентиляції немає. Працівники забезпечені спецодягом, мають рукавиці та використовують ватно–марлеві маски. Температура повітря у приміщенні – 24–26 °С, швидкість руху повітря – 0,01–0,02 м/сек.

* Розрахуйте кількість пилу у повітрі і дайте гігієнічну оцінку умовам праці.

Задача 2

Чоловік, 35 років, що працює слюсарем–механіком цеху з вироблення вимірювальних приладів, під час проведення профілактичного медичного огляду, звернувся до лікаря зі скаргами на підвищену роздратованість, безсоння, сильну пітливість та постійне серцебиття. У ході обстеження працівника виявлені різка тахікардія, систолічний шум на верхівці серця, симетричний тремор витягнутих пальців рук, закритих вій, виражений гіпергідроз, червоний стійкий дермографізм, гіпохромна анемія (за даними аналізу крові), сліди білка та ртутних сполук (за даними аналізу сечі)

Характеристика умов праці: робоче місце знаходиться у спеціально відведеному приміщенні, яке обладнане загальнообмінною вентиляцією. Температура повітря у літній період – 22–25°С, у зимовий – 7–12°С. Невід’ємним компонентом виробничого процесу є розлив ртуті з ємкостей у вимірювальні прилади. Стаж роботи у цеху складає 5 років.

* Проведіть гігієнічну оцінку умов праці робітника, установіть діагноз.

Задача 3

Чоловік, 40 років, звернувся до лікаря швидкої допомоги зі скаргами на відчуття сильного болю у животі. Чіткого зв’язку виникнення болю з прийманням їжі не відмічає. Больові приступи супроводжуються явищем слабкості та запаморочення, втратою апетиту, запорами. Стан на момент госпіталізації: больовий синдром відсутній, хворий відмічає загальну слабкість, поганий апетит, запори. Об’єктивно: хворий блідий, слизові оболонки без особливих змін. При дослідженні серцево–судинної системи відмічається помірне розширення серця вліво, на верхівці прослуховується систолічний шум функціонального походження. Частота серцевих скорочень – 95 ударів за хвилину, артеріальний тиск – 100/50 мм рт. ст. Дані аналізу крові: ретикулоцити – 5%, еритроцити з базофільною зернистістю – 100 на 1 млн., гіперхромні макроцити.

Професійний анамнез: хворий протягом 24 років працює районній друкарні, періодично приймаючи участь у обробці шрифту та наборі текстів.

* Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте діагноз і обгрунтуйте лікувально–профілактичні рекомендації.

 

Задача 4

Жінка, 34 років, яка працює апаратниця підприємства з виробництва ізоляційних матеріалів пред’являє скарги на слабкість, головний біль, плаксивість, кровоточивість ясен, носові кровотечі, сухість шкіри долонь, тріщини на пальцях, епізодичні почервоніння шкіри передпліччя, біль в області серця.

Об'єктивно: на шкірі передпліч, кистей та гомілок – реєструється багато крововиливів та синців.

Дані аналізу крові: гемоглобін – 12,4 г%, еритроцити – 2 800 000, ретикулоцити – 14, лейкоцити 10 500, лімфоцити 38%, моноцити 1%, еозинофіли – 3%, тромбоцити 210 000, виявлені явища анізоцитозу та пойкилоцитозу.

Характеристика умов праці: у цеху із виробництва ізоляційних матеріалів жінка працює протягом трьох років. В обов'язки апаратниці входить приготування просочувальної суміші і заповнення нею ванн, обслуговування просочувальних машин тощо. Для просочування готують суміш, яка складається з бензину, толуолу та ацетону. Заливка розчинника в ємкості проводиться ручним методом із залізних банок. Із ємкостей суміш ручним методом переносять в головне приміщення цеху (відстань складає 35–150 м) і заливають у ванни просочувальних машин.

Концентрація розчинників у повітрі робочого приміщення перевищує ГДК в 1,5–2,5 рази, температура повітря становить 18–22°С, швидкість руху повітря – 0,1 – 0,4 м/с.

* Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте діагноз та обгрунтуйте лікувально–профілактичні рекомендації.

Задача 5

Під час розфасовки мінерального добрива (нітрофос, який знаходиться у гранулах з діаметром 1,5 – 2,5 мм) електроаспіратором відібрана проба повітря (100 л). Попередня вага фільтра – 0,223 г, вага після відбору проб повітря – 0,231 г. ГДК нітрофосу становить 5 мг/м3. Прибирання приміщень проводять вологим або сухим способом. Робітники працюють у комбінезонах, проте, без рукавиць та респіраторів. Пред’являють скарги на почервоніння відкритих частин тіла, що виникає епізодично, свербіння шкіри, сухість шкіри, кистей рук та передпліччя.

* Визначте кількість пилу у повітрі і дайте гігієнічну оцінку умовам праці.

Задача 6

Жінка, 29 років, працює у лакувальному цеху впродовж 3 років. Пред’являє скарги на сильний головний біль та явища втоми, кровоточивість ясен, останні 3 місяці відмічає надмірні менструації та збільшення їх частоти (через кожні 2 тижні). Об'єктивно: блідість слизових оболонок і шкіри, приглушені тони серця, виражена кровоточивість ясен при натискуванні. Дані аналізу крові: – гемоглобін – 40 г/%, еритроцити 2 600 000, лейкоцити – 2 700 000, тромбоцити – 70 000. Характеристика умов праці: робоче місце знаходиться в окремому погано вентильованому приміщенні. Пофарбування дрібних деталей проводиться за допомогою пульверізатора безпосередньо на робочому столі на столі.

За даними лабораторного дослідження вміст шкідливих речовин (85 мг/м3) в 17 раз перевищує рівень ГДК. Спецодяг не використовується, фарба з рук не змивається, а витирається ганчірками.

* Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте діагноз та обгрунтуйте лікувально-профілактичні рекомендації.

 

Задача 7

На ділянці шахти, де добувається вугілля за допомогою вугільного комбайна, працює 18 шахтарів. При черговому медичному обстеженні у комбайнера М. (стаж роботи - 14 років) на рентгенограмі відзначається посилення легеневого малюнка в прикореневій зоні і крайовій емфіземі. Робітник пред'являє скарги на сухий кашель, задишку при фізичному навантаженні, швидку стомлюваність. На ЭКГ - відхилення електричної осі серця вправо. Концентрації вугільного пилу на робочому місці коливалися від 4 до 120 мг/м3.

* Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте діагноз та обгрунтуйте лікувально-профілактичні рекомендації.

 

 

ТЕМА №28. МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ВІКОВИХ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗМУ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ. ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ

 

МЕТА заняття:

1. Ознайомитися з віково-статевими анатомо-фізіологічними та психофізіологічними особливостями організму дитини, медичними, фізіологічними і психологічними критеріями оцінки її розвитку.

2. Оволодіти методикою визначення функціональної готовності дітей до вступу в школу.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Віково-статеві анатомо-фізіологічні та психофізіологічні особливості організму дітей і підлітків.

2. Медичні, фізіологічні та психологічні критерії оцінки розвитку дитини. Провідні методи вивчення вікових психофізіологічних особливостей організму дітей і підлітків.

3. Поняття про шкільну зрілість. Гігієнічні основи визначення функціональної готовності дитини до навчання у школі. Методика визначення функціональної готовності дітей до вступу в школу.

4. Зрушення у стані здоров'я і захворювання, що можуть бути зумовлені впливом несприятливих чинників навчально-виховного процесу.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Засвоїти медичні, фізіологічні та психологічні критерії оцінки розвитку дитини, яка поступає у школу.

2. Здійснити гігієнічну оцінку функціональної готовності дітей до вступу в школу.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І. Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища пік., 1995 – С 492–493.

2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 413-442.

3. Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И. Кундиев, В.Г.Бардов и др.– К.:Вища шк., 1999 – С. 576–577.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. – К.: Здоров'я, 2004. – С. 524–529.

5. Гигиена детей и подростков // Под ред. В.Н. Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 60–79, 115–169, 438–469.

6. Руководство к лабораторним занятиям по гигиене детей й подростков // В.И. Берзинь и др. – К.:Вища шк., 1989. – С. 86–127.

7. Загальна гігієна: навчальний посібник до практичних занять для студентів VI курсу медичного факультету / Сергета І.В., Бойчук Б.Р., Латанюк С.О. та ін. – Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. – С. 42-50, 96-103, 104-112.

8. Гигиена детей и подростков / Сердкжовская Г.Н., Сухарев А.Г., Белостоцкая Е.М. и др.; Под ред. Г.Н. Сердюковской, А.Г. Сухарева. – М.: Медицина, 1986. – С. 132-143, 157-185.

9. Определение функциональной готовности детей 6-ти летнего возраста к поступленню в школу й организация учебных занятий и режима продленного дня в первых классах общеобразовательной школы: Методические рекомендации. – М, 1985. – 32 с.

10. Заброцький М.М. Основи вікової психології // Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 112 с.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Особливості анатомічного та псифізіологічного розвитку дітей в різні вікові періоди.

Виділяють основні періоди психічного розвитку: ранній (від народження до трьох років) дошкільний вік (з трьох до семи), молодший шкільний вік (з семи до 10 років), середній шкільний або підлітковий (від 10 до 15 років), старший шкільний або юнацький вік (від 15 до досягнення зрілості).

Процеси росту і розвитку відбуваються в окремі вікові періоди нерівномірно та неоднаково. Кожна система органів має лише їй притаманні закономірності. Ріст і розвиток окремих органів та систем організму тісно пов’язані і їхня діяльність скеровується ЦНС.

Ріст дітей зумовлений спадковими чинниками, а ступінь та особливості його залежать від соціальних умов життя.

Протягом перших років життя вдосконалюється діяльність ЦНС. Морфологічний та функціональний стан головного мозку значно змінюється. Значно зростає вага тіла дитини особливо протягом першого року. Розвиваються органи дихання та кровообігу. Спостерігається швидке утворення умовних рефлексів: зокрема в першу чергу – вестибулярний умовний рефлекс, зоровий і шкірно-тактильний рефлекси, продовжується адаптація до навколишнього середовища. Зменшується поступово тривалість сну та втрачається пасивний материнський імунітет.

Для дошкільного віку характерним є сповільнення росту та процесів окостеніння, удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Завершується формування мови, інтенсивно розвивається зір, слух, пришвидшуються процеси терморегуляції. Процеси збудження переважають над процесами гальмування. Інтенсивно формується друга сигнальна система.

У шкільний період (7 років) завершується збільшення маси тканини мозку, зростає гальмівний контроль. Ці процеси врівноважуються у 12 років. У дітей 7-10 років основні властивості нервової системи за своїми характеристиками наближаються до властивостей нервової системи дорослих, хоча і є ще нестійкими. Розвиваються статичні і динамічні функції хребта, вдосконалюється руховий аналізатор, рухи стають координованими.

Середній та старший шкільний вік характеризується загальною перебудовою організму, що зумовлено статевим дозріванням. Активація залоз внутрішньої секреції спричиняє значне прискорення фізичного та фізіологічного розвитку. Відмічається неврівноваженість нервово-психічних процесів, змінюється рівновага між 1-ю та 2-ою сигнальними системами, серцево-судинна система відстає від росту тіла, що зумовлює підвищену втомлюваність. Відбувається статеве дозрівання, яке супроводжується лабільністю психіки, вегетативної нервової системи. Інтенсифікуються процеси кіркової діяльності, окостеніння, розвитку скелетної мускулатури. Ріст легенів зумовлює збільшення ЖЕЛ. Різко помітною стає статева різниця між дівчатками та юнаками, що проявляється у різних темпах росту, фізичному розвитку специфіці обмінних процесів тощо.

В ході практичного заняття студенти засвоюють провідні медичні, фізіологічні та психологічні критерії оцінки розвитку дитини, яка поступає у школу, здійснюють гігієнічну оцінку функціональної готовності дітей до вступу в школу, розв'язують ситуаційні задачі за темою заняття.

 

Методика гігієнічної оцінки функціональної готовності дітей до вступу у школу

Оцінка функціональної готовності дітей до вступу в школу передбачає проведення експрес-оцінки функціональних можливостей організму та поглибленого психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності дитини.

Експрес-оцінка функціональної готовності дитини до вступу в школу

Експрес-оцінка функціональної готовності дитини до вступу та систематичного навчання у школі проводиться на підставі результатів виконання комплексного психофізіологічного тесту Керна-Ірасека, показників дослідження якості звуковимови та точності координації рухів.

Тест Керна-Ірасека складається з трьох завдань: 1) малювання людини; 2) перемальовування короткої фрази з 3 - 4 слів; 3) перемальовування групи крапок. Кожне завдання оцінюється у балах (найкраща оцінка - 1 бал, найгірша - 5 балів). Сума даних виконання окремих завдань є загальним результатом дослідження.

Перше завдання полягає в тому, що дитина повинна намалювати фігуру людини без будь-яких установок з боку дослідника, друге - в тому, що дитина копіює фразу з трафарету, який виготовлений заздалегідь і вміщує просту коротку фразу, наприклад: "Він їв суп" або "Вона пила сік", третє - в тому, що дитина протягом 1 хвилини дивиться на трафарет, а потім намагається відтворити форму розстановки і кількість крапок на листі паперу (рис. 1). Критерії загальної оцінки результатів тестування: висока готовність до навчання у школі - до 5 балів, середня готовність - 6 - 10 балів, низька готовність - понад 11 балів.

Оцінка якості та чистоти звуковимовляння проводиться під час словесного відтворення слів, що важко артикулюються, таких як: рак, чапля, яйце, сокира, лопата, стілець, газета, зима, мишка, риба, чайка, ключ.

Точність координації рухів і, отже, готовність до сприйняття навичок письма, визначається за допомогою тесту "Вирізання кола". Дитині пропонують картку, на якій зображені сім кіл, що розташовані на відстані 1 мм одне від одного. Середнє коло відмічено потовщеною лінією і має діаметр, що дорівнює 50 мм. Майбутній школяр повинен вирізати коло за потовщеною лінією протягом 1 хвилини. Відлік часу розпочинається з того моменту, коли ножиці доторкнулися до потовщеної лінії. Оцінюють час та якість виконання тесту.

Поглиблене психофізіологічне обстеження вищої нервової діяльності дитини

Поглиблене психофізіологічне обстеження вищої нервової діяльності дитини з метою визначення її готовності до навчання у школі передбачає дослідження та кількісну оцінку механічної, образної та вербально-логічної пам'яті, а також вербально-логічного мислення.

Оцінка механічної пам'яті. Дитині пропонують запам'ятати, а потім відтворити, написавши на листі паперу, десять цифр, що пред'явлені на окремих картках або написані на дошці. Числа можуть бути різними, бажано як одно-, так і двозначними, від 1 до 16.

Дитина, яка досліджується, впродовж 1 хвилини уважно розглядає запропоновані цифри і намагається запам'ятати їх, а потім по пам'яті протягом 1 хвилини занотовує ці цифри на листі паперу в будь-якому порядку. Критеріальною характеристикою механічної пам'яті є показник її продуктивності, який обчислюється за формулою:

с-а

ПМП = ––– • 100%;

N

де ПМП - продуктивність механічної пам'яті;

с - кількість вірно відтворених цифр;

а - кількість помилково відтворених цифр;

n - кількість пред'явлених цифр.

Продуктивність механічної пам'яті вважається високою, якщо результат знаходиться у межах від 80% до 100%, середньою – від 50% до 80%, низькою – менш, ніж 50%.

Оцінка вербально-логічної пам'яті Дослідник двічі чітко та голосно вимовляє 10 слів, призначених для запам'ятовування. Слова повинні бути простими, мати конкретні образні характеристики та легко відтворюватися. Наприклад: гора, кішка, вікно, книга, ваза, стіл, зірка, квітка, дерево, пилка. Дитина, яка досліджується, повинна протягом 1 хвилини написати на листі паперу слова, які удалося запам'ятати, або намалювати образи, що відповідають цим словам. Показник продуктивності вербально-логічної пам'яті обчислюється за формулою:

с-а

ПВЛП = ––– • 100%;

n

де: ПВЛП - продуктивність вербально-логічної пам'яті;

с - кількість вірно відтворених слів;

а - кількість помилково відтворених цифр;

n - кількість пред'явлених цифр.

Критерії оцінки результатів аналогічні попереднім.

Оцінка образної пам'яті. Дитині, яка досліджується, для запам'ятовування пред'являється картка із зображеними на ній 9 простими геометричними фігурами. Час пред'явлення та час відтворення однаковий - 1 хвилина. Показник продуктивності образної пам'яті обчислюється за формулою:

с-а

ПОП = ––– • 100%;

n

де: ПОП - продуктивність образної пам'яті;

с - кількість вірно відтворених фігур;

а - кількість помилково відтворених фігур;

n - кількість пред'явлених фігур.

Критерії оцінки результатів аналогічні попереднім.

Оцінка вербально-логічного мислення. Дитині, яка досліджується, пропонується картка з написаною на ній групою слів, що складається з 10 варіантів по 4 слова у кожному.

При цьому кожні 3 слова в кожній групі мають чіткий змістовний зв'язок, а четверте слово - зайве, не пов'язане з іншими. Зайве слово потрібно викреслити;

Наприклад:

1. книга, портфель, чемодан, сумка 2. молоко, сир, хліб, вершки

3. хвилина, секунда, час, вечір 4. вага, годинник, окуляри, термометр

5. Вова, Микола, Маша, Юра 6. зима, літо, ніч, осінь

7. стіл, стілець, вікно, шафа 8. береза, сосна, ягода, дуб

9. зошит, ручка, олівець, газета 10. мати, бабця, тато, учитель

Зайві слова: 1) книга, 2) хліб, 3) вечір, 4) окуляри, 5) Маша, 6) ніч, 7) вікно, 8) ягода, 9) газета, 10) учитель.

За кожну вірну відповідь дитині нараховується 2 очки, за кожну невірну - 0. Потім підраховується загальна сума балів.

Загальний результат вважається низьким, якщо дитина набрала від 0 до 6 балів; середнім - від 8 до 12 балів, високим - від 14 до 20 балів.

Для комплексної оцінки показників функціональної готовності дітей до вступу у школу, що були визначені, використовують спеціально розроблену стандартизовану 20-бальну шкалу, при цьому результат 1-6 балів свідчить про низький рівень функціональної готовності, 7-13 балів - про середній рівень функціональної готовності, 14-20 балів - про високий рівень функціональної готовності дитини.

Таблиця 1

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Дівчинка 6 років, часто (понад 3 рази на рік) хворіє на простудні захворювання, фізично розвинута гармонійно, має тільки молочні зуби, мигдалики гіпертрофовані, вміє читати та рахувати, не вимовляє літери "Р" та "С". Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека - 7 (3 4- 2 + 2) балів. Продуктивність механічної пам'яті за даними поглибленого психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 50%, продуктивність вербально-логічної пам'яті - 70%, продуктивність образної пам'яті - 80%, продуктивність вербально-логічного мислення 15 балів. Дайте гігієнічну оцінку функціональної готовності дитини до навчання в школі та, у разі необхідності, обґрунтуйте рекомендації щодо її покращання.

 

Задача 2

Хлопчик 6 років, страждає хронічним гастритом у стадії компенсації, вміє читати та писати. Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека - 4 (1+2 + 1) балів. Продуктивність механічної пам'яті за даними поглибленого психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 85%, продуктивність вербально-логічної пам'яті – 95%, продуктивність образної пам'яті - 100%, продуктивність вербально-логічного мислення -18 балів. Дайте гігієнічну оцінку функціональної готовності дитини до навчання в школі та, у разі необхідності, обґрунтуйте рекомендації щодо її покращання.

Задача З

Хлопчик 6 років, практично здоровий, вміє читати, проте, не вміє писати. Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека - 11 (3 + 4 + 4) балів. Продуктивність механічної пам'яті за даними поглибленого психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 25%, продуктивність вербально-логічної пам'яті - 40%, продуктивність образної пам'яті -60%, продуктивність вербально-логічного мислення - 8 балів. Дайте гігієнічну оцінку функціональної готовності дитини до навчання в школі та, у разі необхідності, обґрунтуйте рекомендації щодо її покращання.

Задача 4

Дівчинка 6 років, страждає хронічним гломерулонефритом у стадії компенсації, має тільки молочні зуби, вміє читати та рахувати, не вимовляє літеру "Р". Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека - 6 (2 + 2 + 2) балів. Продуктивність механічної пам'яті за даними поглибленого психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 75%, продуктивність вербально-логічної пам'яті - 75%, продуктивність образної пам'яті - 90%, продуктивність вербально-логічного мислення - 14 балів. Дайте гігієнічну оцінку функціональної готовності дитини до навчання в школі та, у разі необхідності, обґрунтуйте рекомендації щодо її покращання.

 

Задача 5

Хлопчик 6-ти років практично здоровий. Вміє читати і писати. Не вимовляє літеру “Л”. Оцінка за виконання тесту Керна-Ірасека – 10 (3 + 4 + 3) балів. Продуктивність механічної пам’яті за даними поглибленого психофізіологічного обстеження вищої нервової діяльності складає 60%, ПВЛП – 80%, ПОП – 90%, ПВЛМ – 12 балів. Дайте гігієнічну оцінку функціональної готовності дитини до навчання в школі.

 

Задача 6

Дівчинка 6-ти років відноситься до низької ростової групи, фізично розвинута гармонійно, часто хворіє на простудні захворювання. Вміє читати, рахувати. Тест Озерець кого виконала з другої спроби без помилок. Тест Керна-Ірасека – на 7 балів. Доля помилок у словесно-асоціативному тесті дорівнює 255. Дайте гігієнічну оцінку функціональної готовності дівчинки до школи.

 

ТЕМА №29. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА режиму дня та НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ учнів різного віку

МЕТА РОБОТИ: Оволодіти методикою складання та гігієнічної оцінки режиму дня і розкладу занять для школярів різного віку. Вивчити основні принципи гігієнічної оцінки шкільних підручників та навчальних посібників. Ознайомитися з методикою гігієнічної оцінки організації позашкільної діяльності та вільного часу учнів.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієна дітей та підлітків як наука та її місце у структурі сучасних гігієнічних досліджень.

2. Гігієнічні вимоги до організації навчально-виховної роботи у загальноосвітніх школах.

3. Гігієнічні принципи складання режиму дня учнів. Особливості гігієнічного нормування добової діяльності учнів.

4. Гігієнічні вимоги до підручників та навчальних посібників для дітей шкільного віку.

5. Гігієнічні вимоги до розкладу занять у школі та методика його оцінки.

6. Порушення у стані здоров'я і захворювання, зумовлені нераціональною організацією навчально–виховного процесу у сучасних загально-освітних закладах.

7. Особливості навчально-виховного процесу в інноваційних закладах освіти, спеціалізованих школах, дитячих санаторіях та оздоровчих установах.

8. Гігієнічні вимоги до організації позашкільної діяльності та вільного часу учнів.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Скласти режим дня для школярів різного віку за даними ситуаційної задачі.

2. Дати гігієнічну оцінку розкладу занять у школі (за ситуаційною задачею).

3. Оволодіти методикою гігієнічної оцінки шкільних підручників.

 

ЛІТЕРАТУРА:

11. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни : / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 492-493.

12. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 432-456.

13. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 248–252.

14. Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.Г. и др. – М.: Медицина, 1990. – С.325–342.

15. I. В. Сергета Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. 96 с.

16. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. К.: Здоров’я, 1995. – С. 53-54.

17. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 534-543.

 

МЕтодика ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти оволодівають методикою складання та гігієнічної оцінки режиму дня і розкладу занять для школярів різного віку, методикою гігієнічної оцінки шкільних підручників.

 

1. Гігієнічна оцінка розкладу занять

Гігієнічна оцінка організації навчального процесу у школі передбачає вивчення навчального розпорядку, розкладу занять та організації уроку.

Контроль за навчальним розпорядком пов’язаний з визначенням часу занять у школі, тривалості уроків, перерв між ними та змінами, відповідності кількості уроків протягом року та тижня навчальному плану.

Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності має розпочинатися 1 вересня і закінчуватися не пізніше 1 липня наступного року. Тривалість навчального року для учнів школи І ступеня (початкова школа) не може бути меншою 175 робочих днів, для учнів загальноосвітніх навчальних закладах П-Ш ступенів - меншою 190 робочих днів.

Таблиця 1

Допустима сумарна кількість годин (уроків) тижневого навантаження учнів

 

 

Класи Допустима сумарна кількість годин (уроків) інваріантної та варіантної частин навчального плану
5-денний навчальний тиждень 6-денний навчальний тиждень

 

Протягом навчального року для учнів проводяться канікули: осінні, зимові і весняні за­гальним обсягом не менше 30 днів.

Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить: в 1 класах -35 хвилин, у 2-4 класах - 40 хвилин, в 5-12 класах - 45 хвилин.

Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження впродовж тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров'я і фізичної культури.

У початковій школі спарювати уроки не дозволено. Для учнів 5–9-х класів проведення спарених уроків допускається лише у разі проведення лабораторних і контрольних робіт, уроків трудового навчання та написання творів. В 10-12 класах допускається проведення спарених уроків як з основних, так і з ряду профільних навчальних дисциплін.

Робочий тиждень для учнів 1 класу протягом навчального року має передбачати встанов­лення додаткового розвантажувального дня (четвер), до розкладу якого не вводяться предмети, які потребують значного розумового напруження (математика, мовні предмети тощо).

Тривалість перерв між уроками для учнів 1 класу повинна бути не меншою 15 хвилин, для всіх інших класів - не менше 10 хвилин. Тривалість великої перерви (після 2-го уроку) має складати 30 хвилин. Замість однієї великої перерви після 2-го і 3-го уроків можна влаштовувати перерви впродовж 20 хвилин. Під час перерв необхідно організовувати перебування учнів на .відкритому повітрі та їх харчування.

Для профілактики виникнення втоми, порушень постави та появи розладів з боку органу зору серед учнів початкових класів на уроках письма, мови, читання та математики через кожні 15 хвилин уроку потрібно проводити фізкультурні хвилинки та спеціальну гімнастику для очей.

В ході визначення доцільності, характеру, змісту та обсягу домашніх завдань слід ураховувати індивідуальні особливості учнів та цілу низку педагогічних вимог. Так, у 1 класі домашні завдання не задаються. Надалі обсяг домашніх завдань має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2 класі - 45 хвилин; у 3 класі - 1 годину 10 хвилин; у 4 класі - 1 годину 30 хвилин; у 5-6 класах - 2,5 години; у 7-9 класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години. У 1-4 класах домашні завдання не рекомендується задавати на вихідні та святкові дні.

Початок занять в загальноосвітніх навчальних закладах повинен припадати на час не раніше 8 години ранку. У разі використання двозмінного режиму навчання початок занять у другу зміну має організовуватися не пізніше 14 години, закінчення занять - не пізніше 19 години. Починати заняття як у першу, так і в другу зміну слід в один і той самий час протягом навчального року.

Учні перших, других і випускних класів, а також класів компенсуючого навчання повинні навчатися лише у першу зміну. Учні 3-5 класів можуть навчатися у першу зміну або у під­зміну з початком занять не пізніше 12 години. Навчання в інноваційних навчальних закладах організовується лише в одну (першу) зміну.

Наповнюваність класів не повинна перевищувати 30 учнів, з урахуванням того, що площа у класі, яка припадає на одного учня, має становити не менше 2,0 м2.

Основними елементами санітарно-гігієнічного нагляду за розкладом занять є визначення відповідності розподілу та чергування предметів впродовж навчального дня і навчального тижня стану здоров'я та морфофункціональним можливостям організму дітей і підлітків, урахування особливостей фізіологічної кривої працездатності учнів (рис. 1), а також ви­вчення ступеня складності предметів та характеру їх взаєморозташування (наявність спарених уроків, розміщення поспіль уроків з предметів, подібних за змістом або за видом діяльності, наприклад, рідна мова та іноземна мова, алгебра та геометрія тощо).

Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування пред­метів за ступенем важкості (1 група: математика, іноземна мова; 2 група - хімія, фізика; 3 група - рідна мова, історія, географія; 4 група - природознавство, література; 5 група - фізична культура, музика, праця) або рангову шкалу складності шкільних предметів (математика - 11 балів; іноземна мова - 10; фізика, хімія - 9; історія - 8; рідна мова, література - 7; природознав­ство, географія - 6; фізична культура-5; праця-4; креслення-3; малювання-2; музика – 1) або методику визначення бального рівня складності окремих предметів (геометрія - 6 балів; алгебра-5,5 балів; іноземна мова-5,4 балів; хімія-5,3 балів; фізика-5,2 балів; біологія-3,6 балів; рідна мова - 3,5 балів; література - 1,7 балів; історія - 1,7 балів).

Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає дослідження умов його проведення, осо­бливостей подання навчального матеріалу, методики та унаочнення викладання, ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу, проведення хронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку (організаційна частина, перевірка до­машнього завдання, основна частина, закріплення нового матеріалу, заключна частина).

При проведенні оцінки режиму дня обов’язково враховувати фізіологічну криву працездатності та відповідність довжини основних режимних елементів фізіологічній потребі.

 

 

 

Рис. 1. Фізіологічна крива працездатності

(I – період утягнення в роботу; II – період високої стійкої працездатності, III – період зниження працездатності; а – зона неповної компенсації; б – зона кінцевого пориву; в – зона прогресивного падіння працездатності)

 

 

Таблиця 2

Сумарна кількість годин для різних видів діяльності та відпочинку школярів

 

Вік у роках Клас Навчальні заняття в школі Навчальні заняття в дома Перебування на свіжому повітрі Заняття в гуртках, по господарству Ранішня гімнастика, туалет Сон (нічний)
I 3-4 3,5 2,5 2,5 11-10
II 1-1,5 3,5 2,5 2,5 11-10,5
III 1,5-2 3,5 2,5 2,5 11-10,5
V 4-5 1,5-2 3,5 2,5 2,5 10,5-10
VI 5-6 2,5 2,5 10-9
VII 5-6 2,5 2,5 10-9
VIII 5-6 2,5-3,5 2,5 9,5-9
IX 5-6 3-4 2,5 9,5-9
X 5-6 3-4 2,5 9-8.9
XI 5-6 3-4 2,5 8,5-8

2. Гігієнічна оцінка організації позашкільної діяльності та вільного часу учнів

До провідних типів позашкільних закладів відносять багатопрофільні (центри і палаци дітей та юнацтва, центри і палаци дитячої та юнацької творчості тощо), спеціалізовані (центри науково-технічної творчості, еколого-натуралістичні центри, центри туризму та краєзнавства та інші) та оздоровчі (профільні, міські і заміські табори праці та відпочинку тощо) позашкільні установи.

Головною метою діяльності цих закладів є забезпечення потреб особистості дітей та підлітків у творчій самореалізації, і, таким чином, здобуття додаткових знань, умінь та навичок за інтересом і вибором. Тому основною формою їх роботи є гурткова або секційна діяльність технічної, художньо–прикладної або спортивної спрямованості.

Серед головних принципів розташування мережі позашкільних закладів слід відзначити принцип ступінчастості, який передбачає забезпечення умов для організації позашкільних занять та дозвілля за рахунок гурткової діяльності у загальноосвітніх установах і дворових клубах (1 ступінь), у палацах і будинках дітей та юнацтва (2 ступінь), у спеціалізованих позанавчальних закладах, зокрема у дитячо–юнацьких спортивних, музичних і художніх школах та центрах науково–технічної творчості (3 ступінь).

Територія земельної ділянки типових позашкільних закладів повинна передбачати наявність таких зон: спортивної (площа – 0,7–1,1 га), навчально–дослідної (0,15–0,4 га), господарської (0,05–0,1 га), зелених насаджень (не менш, ніж 50% від загальної території земельної ділянки) і відпочинку та атракціонів (0,15–0,5 га).

Провідним критерієм вибору будівлі позашкільного закладу є одноразова місткість із розрахунку числа дітей, які займаються у ньому протягом одного дня в одну зміну. Максимальна поверховість будівлі не повинна перевищувати трьох поверхів.

Серед основних груп приміщень позашкільних закладів слід відзначити гурткові приміщення, спортивний блок, приміщення для масово–методичної роботи, адміністративно-господарські приміщення та блок обслуговування. Головне правило розміщення гуртків: одна навчальна група – одне приміщення.

Оптимальною орієнтацією навчальних приміщень слід вважати південно–східну, південну, припустимою – східну або південно–західну. Освітленість робочих місць у кабінетах позашкільних закладів повинна бути у межах 300–350 лк, у спортивних залах – 200 лк, в ізостудіях, кабінетах крою і шиття – 400 лк. Оптимальна температура приміщень – 18–22°С, відносна вологість повітря – 40–60%, швидкість руху повітря – 0,1–0,2 м/с.

Комплексний аналіз психофізіологічного стану та працездатності школярів дозволяє рекомендувати як найбільш доцільне світло–оранжеве пофарбування стін, що дозволяє здійснити зміну звичної для школярів обстановки на більш яскраву, колоритну та збуджуючу і, отже, сприяє підвищенню ефективності проведення позаурочних занять.

Режим роботи позашкільних закладів повинен ураховувати дані щодо розподілу бюджету часу сучасних учнів та особливості навчальної діяльності у школі. Соціологічні та гігієнічні дослідження вважають науково–обґрунтованою таку тривалість вільного часу: серед школярів 10–13 років – 3,5–4 години на день, серед школярів 14–16 років – 3–3,5 години, у вихідні дні та дні відпочинку – 8–9 годин. При роботі шкіл регіону, де розміщений позашкільний заклад, в одну зміну, учні відвідують позашкільні заклади у дві зміни з 1500 до 2000 годин. Якщо школи регіону працюють у дві зміни – позашкільні заняття проводяться у 4 зміни – з 900 до 2000 годин.

Оптимальними днями для гурткової роботи є понеділок, вівторок, середа та четвер. У суботу та неділю заняття у гуртках з повним навантаженням слід проводити лише впродовж 1–3 чвертей, а протягом 4 чверті знижувати як розумове, так і фізичне навантаження. Такий день тижня, як п’ятниця (внаслідок низької працездатності учнів та вираженої втоми їх організму) є неефективним для позаурочної роботи і може бути установлений як вихідний день у роботі закладу або використовуватися для проведення різноманітних екскурсійних та інших масових заходів.

Заняття у позашкільних закладах обов’язково повинні проводитися з організованими перервами тривалістю не менш ніж 10–12 хвилин після кожних 30–35 хвилин (для учнів молодшого шкільного віку) та 45 хвилин (для учнів середнього та старшого шкільного віку). Характер організації діяльності учнів під час перерв залежить від характеру діяльності в гуртку. Для гуртків з незначними (радіотехнічні, шахові, крою і шиття тощо) та середніми (авіамодельні, судномодельні та інші) м’язовими навантаженнями доцільним є активний відпочинок у вигляді рухливих ігор на свіжому повітрі, для гуртків з великими (хореографічні, бального танцю, баскетбольні секції та ін.) та значними (секції спортивної та художньої гімнастики, акробатики, легкої атлетики та ін.) м’язовими навантаженнями – відпочинок у стані спокою, сидячи.

Оптимальною місткістю гуртків позанавчальних закладів слід вважати групи, що налічують не більш, ніж 20 школярів. Обов’язковим елементом формування груп для занять у позашкільних закладах є соціометрична методика вивчення взаємовідносин учнів, під час проведення якої школярам пропонується вибрати відповідно у першу, другу та третю чергу осіб, котрих вони хотіли б мати своїми сусідами по робочому місцю, кімнатам або квартирам. Результати записуються у спеціальні картки і на їх основі складають соціограму групи, що являє собою схематичне зображення характеру взаємовідносин у колективі та дозволяє визначити учнів з найбільш добрими взаємостосунками або школярів з антипатією один до одного.

До найважливіших психофізіологічних соцiально–значущих характеристик організму дітей і підлітків, які визначають ступінь узгодження основних показників функціонального стану особистості та параметрів середовища у позашкільних закладах вiдносять показники стану здоров’я, індивiдуально–типологiчнi та біоритмологічні особливостi учнів. Урахування кожної з них дозволяє пiдвищити ефективнiсть та якість позашкільної освіти та виховання, розробити науково–обґрунтованi підходи до вирішення проблеми раціональної органiзацiї позаурочної дiяльностi школярів.

До числа провідних гігієнічних принципів оптимізації вільного часу учнів слід віднести:

— урахування психофізіологічних особливостей організму, передусім процесів формування та розвитку психофізіологічних функцій у підлітковому віці;

— урахування стану здоров’я, особливостей особистості та хронобіологічних характеристик організму;

— підвищення рухової активності у вільний час до оптимальних гігієнічно обґрунтованих величин;

— наявність концептуальної моделі ефективного використання вільного часу (запровадження оптимального рухового режиму; використання традиційних та нетрадиційних форм фізичного виховання; застосування засобів психофізіологічного впливу на організм школярів; проведення самостійних тренувальних занять у вільний час) та адекватних методів цілеспрямованого впливу на процеси розвитку особистості під час виконання позаурочної діяльності (психофізичне тренування; психотехнічні ігри; елементи традиційних форм фізичного виховання та професійно–прикладної фізичної підготовки; вправи нетрадиційних форм фізичного виховання, зокрема вправи, що покращують мозковий кровообіг, зорова, ізометрична та несиметрична гімнастика).

3. Гігієнічна оцінка режиму дня

З метою гігієнічної оцінки режиму дня дітей і підлітків використовують методи анкетування, інтерв’ювання та хронометражних спостережень.

В ході досліджень необхідно отримати інформацію про наявність та тривалість у режимі дня основних режимних елементів (сон, навчальна діяльність у школі, режим харчування, відпочинок з перебуванням на свіжому повітрі, підготовка домашніх завдань, виконання домашніх обов’язків, вільний час), правильність та доцільність їх взаєморозташування, відповідність стану здоров’я, віково-статевим, анатомо-фізіологічним і функціональним особливостям організму та індивідуальним схильностям дитини.

У ході складання режиму дня необхідно указати початок і кінець кожного елементу впродовж всієї доби від пробудження до сну.

Наприклад:

Таблиця 3

Приблизна схема режиму добової діяльності учнів різного віку

(у разі початку занять о 830)

Елементи режиму добової діяльності 6–8 років 9–10 років 11–12 років 13–14 років 15–16 років
Пробудження 700 700 700 700 700
Ранкова гімнастика, ранковий туалет, процедури загартовування та прибирання постелі 730–750 730–750 730–750 730–750 730–750
Сніданок 700–750 700–750 700–750 700–750 700–750
Прогулянка перед школою та дорога у школу 750–820 750–820 750–820 750–820 750–820
Навчальні заняття у школі (вступна гімнастика, уроки, сніданок на великій перерві), позакласні заняття 820–1230 820–1330 820–1400 820–1400 820–1430
Дорога зі школи додому (прогулянка) 1230–1300 1330–1400 1400–1430 1400–1430 1430–1500
Обід 1300–1330 1400–1430 1430–1500 1430–1500 1500–1530
Відпочинок після обіду (сон для дітей 7 років) 1330–1430
Перебування на свіжому повітрі, прогулянка, рухливі ігри та розваги 1430–1600 (1630) 1430–1700 1500–1700 1500–1700 1530–1700
Приготування домашнього завдання 1600–1700 (1730) 1700–1900 1700–1930 1700–2000 1700–2000
Перебування на свіжому повітрі 1700(1730) –1900
Вечеря та вільний час (творча діяльність, читання літератури, допомога сім’ї, музика, конструювання, ручна праця) 1900–2000 1900–2030 1930–2100 2000–2100 2000–2130
Приготування до сну та вечірній туалет 2000–2030 2030–2100 2100–2130 2100–2130 2130–2200
Сон 2030–700 2100–700 2130–700 2130–700 2200–700

 

4. Гігієнічна оцінка шкільних підручників

Гігієнічна оцінка шкільних підручників проводиться відповідно до "Санітарних правил оформлення шкільних підручників" № 1405-76 і Держстандарту 7.21-80 "Підручники та на­вчальні посібники для І-Х класів загальноосвітньої школи. Видавниче оформлення І полігра­фічне виконання" і полягає у встановленні якості оформлення підручника, тобто відповідності основних елементів оформлення підручників гігієнічним вимогам, які у значній мірі зумовлені насамперед віковими особливостями розвитку дітей. При цьому надзвичайно важливого значення надається якості підручників для дітей молодшого шкільного віку у зв'язку з віковими особливостями зорового аналізатора і недостатнім розвитком у них навичок читання.

Якість поліграфічних матеріалів і паперу визначає санітарний стан підручника(якість обкладинки, використання шорсткого, шпаруватого не проклеєного паперу, який легко вбирає вологу, що призводить до швидкого забруднення і псування підручника, заважає формуванню гігієнічних навичок у дітей і створює епідемічну небезпеку).

Обкладинка підручника повинна бути міцною, зробленою з матеріалу, який мінімально за­бруднюється. Для підручників використовують тверді обкладинки, вкриті паперовою, плівковою або суцільнотканинною обкладинкою з кантом, тканинною або паперовою спинкою, та м'які обкладинки на паперовій або нетканій основі. Підручники зшивають нитками, не допускається безниткове (клейове або дротяне) скріплення.

Максимальна маса шкільного підручникане повинна перевищувати 300 г. Загальна маса підручників з розрахунку на один навчальний день у комплекті з письмовим приладдям (без маси ранця або портфеля) не повинна перевищувати допустимих норм перенесення вантажів на віддаль до З км учнями І-Ш класів від 1,5 до 2 кг, IV-V- від 2 до 2,5 кг, УІ-УП- від 3 до 3,5 кг, УШ-Х(ХІ) -від 4до 4,5 кг.

Ступінь зорового навантаженняпри читанні залежить від:

• умов видимості тексту;

легкості для читання.
Видимість текстувизначається:

якістю паперу (кольором, просвічуваністю, гладкістю). Папір має бути білого або ледь жовтуватого кольору з коефіцієнтом відбиття 0,7-0,8, гладеньким, не просвічуваним і не глянцевим. Просвічуваність паперу визначають за різницею коефіцієнтів відбиття до і після підкладання під сторінку чорної пластинки. Ці вимоги найбільше задовольняє папір друкарський № 1 і офсетний № 1 та № 2. Допускається застосовувати друкарський папір № 2, забороняється - друкарський папір № 3 і газетний.

якістю друку (контрастністю літер і фону, насиченістю, кольором і міцністю фарби).

Легкість для читання визначається:

• характером шрифту (гарнітурою, кеглем);

• форматом смуги;

• довжиною рядків;

• інтерліньяжем;

• апрошем.

Гарнітура- це вигляд або малюнок шрифту. Він повинен мати прості обриси з прямим накресленням літер, бути чітким, виразним, що досягається за певних співвідношень ширини літер до їх висоти, а також товщини основних (вертикальних) і з'єднувальних (горизонтальних і нахилених) штрихів.

Кегль- це розміри шрифту і набору, що включає висоту літери та вільних просторів над і під літерою й вимірюється у друкарських пунктах (пункт дорівнює 0,376 мм).

Він повинен відповідати віковим особливостям зорового сприйняття та ступеню розвитку навичок читання. Зокрема, підручники для 1 класу (в т.ч. букварі та ін.) повинні набиратися гарнітурами великих кеглів з обрисами, що наближаються до квадрата, і невеликою різницею у товщині основних і з’єднувальних штрихів, без зарубок на кінцях літер, що значно полегшує читання і найбільше відповідає особливостям зорового сприйняття дітей, які вчаться читати. У букварі весь текст набирається однією гарнітурою. Заміна малюнка шрифту в букварі недо­пустима. Нові літери у букварях виконуються не намальованими, а друкованими.

У II класі діти переходять від впізнавання окремих літер до вільного читання. Тоді найлегше сприймається шрифт із зарубками на кінцях, які ведуть погляд дитини від літери до літери. У підручниках для середнього і старшого шкільного віку поступово переходять від великих кеглів до менших зі співвідношенням ширини літер і їх висоти 1 : 1,5-1 : 1,75 і спів­відношенням товщини основних і з'єднувальних штрихів 2:1-3:1.

У ІІІ-Х(ХІ) класах додаткові тексти (примітки, пояснення, покажчики, словники тощо) до­пускається друкувати шрифтом прямого або курсивного, нормального чи напівжирного накрес­лення, а також курсивом із кеглем не нижче 8. Слова і фрази в тексті рекомендується виділяти прямим напівжирним або жирним шрифтом, розбивка допускається лише для окремих слів.

Правильне поєднання вимог до друку і набору вказане у таблиці „Вимоги до шкільних підручників

Таблиця 5

Вимоги до шкільних підручників

Підручники Гарнітура шрифту Кегль шрифту Висота малої літери „н”, мм Товщина основних штрихів, мм Товщина з’єднувальних штрихів, мм Довжина рядка, мм Формат видання, мм Формат смуги набору, мм Інтерліньяж Апрош між словами, мм Апрош між буквами, мм
Букварі Букварна абетка Журнальна рублена Нові літери 48, 36 Основний текст 28-20 8,0-6,0   4,5-3,5 1,5   0,5 1,2   0,5     168х215   130х172   Не менше 2,8 4-11 0,5
I клас Букварна абетка Журнальна рублена     2,8   0,5     0,45   126х176
ІІ клас Шкільна Літературна 2,5-2,3   0,3 0,15
ІІІ-ІУ Шкільна Літературна 14,12 2,3-2,0 0,3 0,15 168х215 126х172 126х176
V- VІІ Шкільна Літературна 1,75 0,25 0,15 143х215 143х200 113х180 113-167 Не менше 2,7
143х200 108-162
VІІІ-Х (ХІ) Шкільна Літературна 1,75-1,7 0,25 0,15 128х200 98-162
128х200 95-162

 

Легкість читання тексту визначається також чіткістю обмеження смуги набору оточу­ючими полями,які повинні контрастувати з пропусками набору, бути білими, мати достатні розміри, щоб при русі очей вздовж рядка і при переході від рядка до рядка бічним зором чітко сприймалися кінець і початок рядка. Оптимальні розміри полів визначаються за різницею рекомендованих форматів видання і смуги набору. Для забезпечення чіткого сприйняття тексту між ним і малюнками створюються пробіли не менше 12 пунктів для чорно-білих і 18 пунктів для кольорових малюнків.

Щільність набору,тобто кількість знаків на площі 1 см2, повинна становити не більше 10 знаків при розмірах кегля 14 і вище та не більше 15 знаків при розмірах кегля 9-12. Щільність набору вважається задовільною, якщо на 1 см2 припадає не більше двох рядків. Усі рядки за винятком заголовків і абзаців повинні починатися з одного вертикального рівня, що продик­товано правильним ритмом руху очей вздовж рядка.

Додатковий текст подається з невеликим відступом від вертикалі, що дає змогу швидко знаходити його у підручнику.

Щільність набору досліджують шляхом накладання на сторінку спеціальної металевої плас­тинки з п'ятьма отворами площею 1 см2 кожний, коефіцієнт відбиття паперу - фотометром.

Кількість переносівна сторінку обмежується, зокрема у підручниках для молодших класів - трьома-чотирма.

У підручниках, особливо для дітей молодшого шкільного віку, рекомендуються кольорові ілюстрації, виконані світлими, малонасиченими фарбами з чітко проробленими деталями.

Інтерліньяж- віддаль між рядками, розмірами полів.

Апрош- віддаль між літерами і словами у рядку.

Розміри шрифтів, інтерліньяж, апрош вимірюють за допомогою мікроскопа з мікроме­тричним окуляром або мікрометричної лупи (ціна поділки 0,1 мм), довжину рядків - мета­левою лінійкою з міліметровими поділками. Чіткість друку визначають із застосуванням лупи з 2-5-разовим збільшенням. Фактичні розміри шрифтів визначають шляхом вимірювання малої літери "н".

Усі вимірювання роблять у трьох місцях підручника (на початку, в середині та в кінці).

Дані отримані при проведенні санітарного дослідження у вигляді протоколу по

слідкуючій схемі:

1. Санітарно-гігієнічна характеристика:

1.1.Назва підручника та його короткий опис (автор, назва, видавництво, місце і рік видання, тираж, для якого класу (віку) призначений).

1.2. Якість обкладинки (матеріал, тверда, м'яка, на тканинній основі)

1.3. Скріплення (клейове, дротяне, ниткове)

1.4. Розміри.

1.5. Маса.

2. Видимість тексту:

2. 1. Якість паперу (колір, просвічуваність, гладкість).

2.2. Якість друку (контрастність літер і фону, насиченість, колір, міцність фарби).

3. Легкість для читання

3.1. Гарнітура шрифту.

3.2. Кегль шрифту.

3.3. Висота малої літери "н", мм.

3.4. Товщина основних штрихів, мм.

3.5. Товщина з'єднувальних штрихів, мм.

3.6. Довжина рядка, мм.

3.7. Формат видання, мм.

3.8. Щільність набору

3.9. Кількість переносів.

3.10. Інтерліньяж, мм.

3.11. Апрош між словами, мм.

4. Загальна санітарно-гігієнічна оцінка і рекомендації.

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Учениця 6 класу відвідує школу в першу зміну, побутові умови задовільні, здорова, бере участь у роботі гуртка по вивченню англійської мови. В ході дослідження режиму дня школярки лікар установив, що учениця перебуває в школі – 7 годин, допомагає батькам вдома – 1 годину, займається у гуртку (у п’ятницю та суботу) по 5 годин, виконує домашні завдання – 5 годин, дивиться телевізор – 2 години, перебуває на свіжому повітрі – 1 годину, читає художню літературу – 2 години, приймає їжу – 3 рази на день, спить – не більше 6 годин.

Дайте оцінку режиму дня школярки та при необхідності внесіть відповідні зміни.

Задача 2

До медичного пункту школи звернувся учень 7 класу загальноосвітньої школи зі скаргами на поганий сон, втому і головний біль. В ході обстеження підлітка шкільний лікар патології не виявив. Під час опитування установлено, що школяр навчається в першу зміну, відвідує в школі фізичний гурток. Свій час розподіляє таким чином: прокидається о 7.00, ранковий туалет 7–7.30, сніданок 7.30–7.50, підготовка домашнього завдання – 7.50–8.50, перебування у школі – 9.00–14.00, обід – 14.10–14.30, відпочинок, допомога батькам – 14.30–16.00, підготовка домашнього завдання – 16.00–20.00, вечеря – 20.00–20.20, перегляд телепередач – 20.20–23.45, лягає спати о 24.00.

Дайте оцінку режиму дня школяра та, у випадку необхідності, запропонуйте рекомендації щодо його оптимізації.

Задача 3

Учениця 11 класу відвідує фізико-математичну гімназію у першу зміну, побутові умови задовільні, здорова, приймає участь у роботі гуртка інформатики та у школі ансамблю бального танцю у будинку дітей та підлітків.

Під час вивчення режиму дня установлено, що учениця перебуває в школі – 8 годин, допомагає батькам вдома – 1 годину, у гуртку інформатики займається у вівторок і п’ятницю по 1,2 години, у танцювальному гуртку – в понеділок, середу та суботу впродовж 2,5 годин. Домашні завдання, як правило, виконує за 3–4 години, дивиться телевізор – 2,5 години на тиждень, читає художню літературу – 1 годину, приймає їжу 3

рази, спить – 6 годин.

Дайте оцінку режиму дня школярки та, у випадку необхідності, внесіть відповідні зміни.

Задача 4

В ході оцінки розкладу занять учнів загальноосвітньої школи установлено, що кількість уроків протягом тижня в молодших класах становить 28, в середніх – 36, в старших – 40, тривалість уроків в усіх класах однакова і становить 45 хвилин. У понеділок в середніх класах і в суботу в старших на перших уроках проводяться заняття з математики.

Дайте гігієнічну оцінку розкладу уроків.

Задача 5

В ході вивчення розкладу занять учнів 8–го класу загальноосвітньої школи установлено: кількість уроків протягом тижня – 42, в понеділок і п'ятницю уроки були розподілені в такій послідовності: математика, хімія, фізкультура, біологія, історія, література, фізика. По два уроки математики підряд проводяться у вівторок, по два уроки хімії – в середу.

Дайте гігієнічну оцінку розкладу уроків.

 

Задача 6

Дайте гігієнічну оцінку шкільному розкладу уроків для учнів 6 класу:

 

Понеділок 1. Укр. мова 2. Укр. літ. 3. Фізика 4. Математика 5. Географія 6. Малювання   Вівторок 1. Історія 2. Укр. мова 3. Праця 4. Праця 5. Фізкультура 6. Англ. мова   Середа 1. Біологія 2. Математика 3. Укр. мова 4. Фізкультура 5. Біологія
Четвер 1. Математика 2. Англ. мова 3. Географія 4. Фізика 5. Співи   П’ятниця 1. Математика 2. Математика 3. Укр. мова 4. Укр. літ. 5. Історія Субота 1. Математика 2. Фізкультура 3. Англ. мова 4. Праця 5. Біологія

Задача 7

Дайте гігієнічну оцінку шкільному розкладу уроків для учнів 8 класу:

 

Понеділок 1. Укр. мова 2. Укр. літ. 3. Хімія 4. Алгебра 5. Англ. мова 6. Історія   Вівторок 1. Креслення 2. Укр. мова 3. Географія 4. Геометрія 5. Біологія 6. Праця   Середа 1. Біологія 2. Алгебра 3. Укр. літ. 4. Фізкультура 5. Хімія 6. Праця  
Четвер 1. Алгебра 2. Англ. мова 3. Географія 4. Фізика 5. Хімія 6. Геометрія 7. Астрономія 8. Географія 9. Еквілібристика 10. Класна година П’ятниця 1. Укр. мова 2. Алгебра 3. Англ. мова 4. Креслення 5. Географія 6. Історія Субота 1. Фізкультура 2. Географія 3. Фізика 4. Англ. мова 5. Укр. літ. 6. Біологія

 

ТЕМА №30. Методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей та підлітків. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ДИТЯЧИХ МЕБЛІВ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Закріпити теоретичні знання про значення забезпечення оптимальних гігієнічних умов організацій навчально-виховного процесу для збереження здоров’я учнів та профілактики виникнення „шкільних хвороб”.

2. Ознайомитися з методами гігієнічної оцінки устаткування та утримання дітей в навчально-виховних установах.

3. Оволодіти методиками гігієнічної оцінки шкільних меблів та розсаджування учнів.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Чинники та умови навколишнього середовища і навчально-виховного процесу що впливають на здоров’я дітей та підлітків, методи вивчення їх дії на організм дитини.

2. Гігієнічні вимоги до планування, устаткування і санітарно-технічного благоустрою земельної ділянки, будівлі навчальних закладів та шкільного класу.

3. Гігієнічні вимоги до конструкцій та окремих параметрів навчальних меблів та їх фізіологічне обґрунтування.

4. Правила маркування парт і розсаджування учнів у класі.

5. Зміни в стані здоров'я та захворювання, що можуть виникнути у дітей в результаті використання меблів, які не відповідають гігієнічним вимогам.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Провести санітарне обстеження шкільної парти та дати гігієнічну оцінку.

2. Виготовити лінійку Нікітіна-Флерова та оволодіти методикою її використання.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 265-275.

2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 432-456.

3. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. За ред. І.І. Даценко. – Львів : Світ. 2001. – С. 187-207.

4. Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.Г. и др. – М.: Медицина, 1990. – С. 331–354.

5. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 512-530.

6. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене // Под ред. Ю.П. Пивоварова. – М.: Медицина, 1983. – С. 217–222.

7. Гигиена детей и подростков // Под ред. В.Н.Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 130–145.

8. I.В.Сергета Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 96 с.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

У ході практичного заняття студенти вивчають методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей та підлітків, проводять санітарне обстеження шкільної парти, обґрунтовують гігієнічний висновок про її відповідність гігієнічним вимогам та виготовляють універсальний парто-ростомір (лінійку Нікітіна-Флорова).

 

Гігієнічна оцінка устаткування та утримання

навчально-виховних установ для дітей та підлітків

Методика це сукупність або система конкретних засобів, прийомів доцільного виконання якого-небудь завдання, наукового дослідження, складова частина предметної методології.

Дані про захворюваність, смертність, інвалідність, фізичний розвиток дітей та підлітків можна отримати з різних джерел інформації. Здоров’я дітей та підлітків є інтегральним критерієм оцінки стану навколишнього середовища. Для вивчення цього питання потрібно звертатись до таких груп документів:

— офіційні звіти лікувально- і санітарно-профілактичних закладів, органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро ЗАГСів;

— спеціально організований облік випадків захворювань і смертності у лікувально-профілактичних закладах;

— ретроспективна інформація облікових документів за минулі періоди часу;

— дані лікарських оглядів дітей та підлітків;

— результати медико-соціологічних досліджень;

— результати математичного моделювання та прогнозування.

Гігієна дітей та підлітків (ГДП) вивчає вплив умов виховання, навчання, оволодіння фахом, навколишнього середовища на здоров’я дітей та підлітків.

Головні завдання ГДП – вивчення стану їх здоров’я залежно від соціально-побутових умов, навколишнього середовища, умов виховання, харчування, навчання та професійної підготовки, організації медичного обслуговування.

Ступінь впливу на рівень здоров’я дітей та підлітків кожного конкретного чинника середовища у навчально-виховних установах визначають за допомогою наступних методів:

1. Санітарного дослідження – суть методу полягає в тому, що на підставі власних спостережень, опитування населення або обслуговуючого персоналу за спеціально розробленими картами здійснюється санітарний опис досліджуваного чинника і складає висновок про санітарний стан обстежуваного об’єкта. Санітарне обстеження навчально-виховного закладу завершується складанням акта санітарного обстеження за установленою формою з конкретним викладенням виявлених санітарних порушень і недоліків та пропозиціями щодо негайного їх усунення. Розрізняють два види методу санітарного обстеження об’єкта: санітарний опис і поглиблене санітарне обстеження із застосуванням інструментально-лабораторних чинників навколишнього середовища.

2. Метод анкетування – дозволяє виявити загальні закономірності досліджуваного чинника. Суть методу анкетування полягає в тому що за допомогою спеціально поставлених питань отримується суб’єктивна оцінка впливу навколишнього середовища на стан здоров’я дітей та підлітків.

3. Фізичні методи – за їх допомогою визначають температуру, вологість, швидкість руху повітря, ІЧ, видиме та УФ випромінювання, шум, вібрацію, іонізуюче випромінювання та інші фізичні чинники зовнішнього середовища.

4. Хімічні методи – застосовують при визначенні хімічного складу природного та антропогенного походження в харчових продуктах, ґрунті, воді, повітрі. За допомогою цих методів визначають наявність забруднювачів об’єктів навколишнього середовища.

5. Фізико-хімічні методи – за допомогою цих методів визначають або фізичні, або хімічні компоненти. До їх числа належать полярографія, спектрографія, методи мічених атомів та ін.

6. Біологічні методи – до них належать мікробіологічні, гельмінтологічні, вірусологічні, гідробіологічні методи дослідження, які визначають наявність та кількість біологічних об’єктів в навколишньому середовищі.

 

Гігієнічна оцінка навчальних меблів

Обладнання шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, сприяти оптимальному забезпеченню педагогічного процесу та ефективному проведенню позакласної навчально-виховної роботи. Тому навчальні класи і кабінети повинні бути обладнані меблями відповідно до вимог діючих нормативних документів.

Меблі слід добирати відповідно до довжини тіла учнів. Заборонено використовувати замість стільців лави і табурети. Фізіологічною робочою позою для учнів вважають робочу позу, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової дорівнює 145°. Разом з тим цілком допустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить не менше 30 см.

Рис. 1. Основні розміри шкільної парти.

1 - висота переднього краю стола; 2 - висота заднього краю стола; 3 - ширина горизонтальної частини кришки стола; 4 - ширина похилої частини кришки стола;

5 - висота сидіння; 6 - глибина сидіння; 7 - ширина сидіння; 8 - дистанція спинки;

9 - дистанція сидіння; 10 - диференція.

 

До числа основних розмірів навчальних меблів, що використовуються у ході проведення їх гігієнічної оцінки, відносять наступні (Рис. 1):

висота заднього краю стола, що являє собою відстань від заднього краю стола до підлоги;

висота сидіння, що визначається як відстань від переднього краю сидіння до підлоги та повинна відповідати довжині гомілки разом зі стопою з додаванням 1,5-2 см на висоту підбору, забезпечуючи згинання ніг у кульшовому і колінному суглобі під прямим кутом та адекватне спирання стопи на підлогу або підставку;

дистанція сидіння, що являє собою відстань у горизонтальній площині від переднього краю сидіння до проекції на площину сидіння заднього краю кришки стола і може бути нульовою, якщо край стола і стільця розташовані на одній вертикалі, додатною, якщо край сидіння не досягає опущеної від заднього краю стола вертикалі, та від'ємною, якщо опущена вертикаль потрапляє на площину сидіння. Для виконання навчальної діяльності в робочій позі сидячи (письмо, читання тощо) оптимальною вважають від'ємну дистанцію, що складає 3-5 см, у разі здійснення навчальної діяльності стоячи (відповідь на запитання вчителів тощо) як оптимальну визначають додатну дистанцію сидіння (рис. 2);

 

 

Рис. 2. Різні варіанти дистанції сидіння:

а - від'ємна; б - нульова; в – додатна

 

дистанція спинки, що являє собою відстань від заднього краю кришки стола до спинки стільця, яка повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на ширину дитячої долоні;

диферєнція, що являє собою відстань у вертикальній площині від заднього краю кришки стола до площини сидіння, яка повинна дорівнювати відстані від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5-6 см та забезпечувати вільне розташування рук на столі. Суттєве зменшення диференції примушує учня сильно нахилятися вперед і спиратися на стіл, що призводить до стиснення органів грудної клітки та черевної порожнини, опущення правого плеча і виникнення лівобічного сколіозу. Натомість збільшення диференції зумовлює підняття правого плеча і виникнення правостороннього сколіозу;

глибина сидіння, що являє собою переднь-озадній розмір сидіння, який має становити від 2/3 до 3/4 довжини стегна;

висота спинки, що має сягати рівня поперекового відділу хребта і забезпечувати спирання на неї грудного відділу хребта;

кут нахилу кришки стола, що повинен дорівнювати 15° і на цій підставі дозволяти учневі утримувати книжку або зошит на оптимальній відстані (30-35 см) від очей під найбільшим кутом при найменшому нахилі голови, забезпечуючи сталу акомодацію і запобігаючи виникненню міопії;

рельєф сидіння, що повинен відповідати формі стегна та сідниць і мати невеликий нахил назад, який надає учневі змогу не сповзати вперед під час виконання основної навчальної діяльності у положенні сидячи.

Для забезпечення учнів шкільними меблями відповідно до довжини тіла, і, отже, на підставі їх віднесення до певної ростової групи, розроблено б спеціальних розмірів шкільних меблів (ДСанПіН 5.5.2.008-01, ДСТУ 5994-93, П015-93, 11016-93): №1 для учнів з довжиною тіла 100-115 см; №2 - для учнів з довжиною тіла 116-130 см; №3 - для учнів з довжиною тіла 131-145 см; №4 - для учнів з довжиною тіла 146-160 см; №5 - для учнів з довжиною тіла 161-175 см; №6 - для учнів з довжиною тіла понад 176 см.

У кожному класі (кабінеті) слід передбачати розташування 2-3 розмірів меблів певно­го розміру. Суттєву перевагу в сучасних умовах мають меблі, здатні до трансформування. Правильне розміщення дітей за шкільними партами (столами) може бути забезпечене лише за умов, якщо в одному приміщенні навчаються діти з різницею у віці не більше ніж 2 роки.

Дані щодо особливостей розподілу меблів серед школярів різного віку наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Особливості розподілу меблів серед школярів різного віку

 

 

 

Ростова група, см Група меблів та колір маркірування Клас
до 115 1 - оранжевий +                      
116-130 2 - фіолетовий + + +                  
131-145 3 - жовтий   + + + + +            
146-160 4 - червоний       + + + + + +   + +
161-175 5 - зелений             + + + + + +
Понад 176 6 - блакитний                 + + + +

 

Розміщувати меблі у класних кімнатах, які мають прямокутну конфігурацію, слід таким чином, щоб відстань між зовнішньою стіною і першим рядом парт становила 0,6-0,7 м (в будівлях із цегли допускається 0,5 м), між рядами двомісних парт (столів) - не менше 0,6 м, між третім рядом парт (столів) і внутрішньою стіною або шафами, які розташовані біля стіни, не менше 0,7 м, між передньою партою (столом) і демонстраційним столом - не менше 0,8 м. Відстань від передньої стіни з класною дошкою до передніх столів має складати не менше 2,4-2,6 м, від задніх столів до задньої стіни - не менше 0,65 м (в тому разі, якщо задня стіна зовнішньою - не менше 1,0 м), від задніх столів до шаф, які стоять вздовж заднього краю стіни - не менше 0,8 м, від демонстраційного столу до класної дошки - не менше 1,0 м, між столом викладача і переднім столом учнів - не менше 0,5 м. Натомість найбільша відстань останнього місця від класної дошки мас становити 9 м, висота нижнього краю дошки над підлогою для учнів 1 класу повинна складати 0,7-0,8 м, для учнів 2-4 класів - 0,75-0,8 м, для учнів 5~12 класів - 0,8-0,9 м.

У класних кімнатах, що мають поперечну або квадратну конфігурацію та відрізняються розташуванням меблів у чотири ряди, має бути збільшена відстань від дошки до першого ряду парт (не менше 3 м) для того, щоб забезпечити величину кута розглядання до 35°. Відстань від першого ряду парт до зовнішньої стіни повинна становити 0,8-1,0 м, між рядами парт (столів) - 0,6 м, від задніх парт до шаф, розміщених біля внутрішньої стіни - 0,9-1,0 м.

Учні зі зниженою гостротою зору повинні сидіти за першими партами у першому від світлонесучої стіни ряду. Школярі зі зниженим слухом розмішуються за першою та другою партами бокових рядів. Учні, які часто та тривало хворіють, розмішуються у третьому (біля внутрішньої стіни) ряду парт.

Для профілактики порушень постави не менше двох разів на рік школярів необхідно пересаджувати з першого ряду в третій і навпаки, не порушуючи відповідності групи меблів довжині їх тіла та ураховуючи гостроту зору і слуху.

Шкільні меблі повинні бути промаркованими. Маркування навчальних меблів нано­ситься у вигляді лінії завширшки 2 см або кола діаметром 2,5 см на обох боках парти, стола та стільця. Меблі, що відносяться до першої ростової групи, позначаються оранжевим, до другої - фіолетовим, до третьої - жовтим, до четвертої - червоним, до п'ятої - зеленим, до шостої - блакитним кольорами.

Крім колірного маркування, для підвищення ефективності здійснення контролю за пра­вильністю підбору певної групи меблів на внутрішню поверхню стола повинно бути нанесене цифрове маркування у вигляді дробу:

У навчальному приміщенні шкільні меблі розміщуються таким чином, щоб ближче до дошки знаходилися менші розміри, далі від неї - більші.

Для визначення необхідного для конкретного учня розміру меблів у класній кімнаті на стіні (дверях) має бути нанесена кольорова вимірна вертикальна лінійка: на висоті до 115 см наводиться оранжева смуга, на висоті від 115 до 130 см - фіолетова, на висоті від 130 до 145 см -жовта, на висоті від 145 до 160 см - червона, на висоті від 160 до 175 см - зелена, на висоті понад 175 см - блакитна.

Робочі місця у виробничих майстернях школи повинні забезпечувати правильну робочу позу учнів та в повній мірі відповідати вимогам техніки безпеки.

Тому виробничі майстерні мають бути розраховані на 13-15 робочих місць, що обладнані верстатами. У майстернях з обробки деревини повинно бути передбачене розташування вер­статів висотою 75,5; 78,0 та 80,5 см; у майстернях з обробки металу - розташування верстатів висотою 87 та 95 см від підлоги до губок лещат, обладнаних захисними екранами.

Кожне робоче місце слід забезпечити сидінням на кронштейні або табуретами висо­тою 40-42 см та розміром сидіння 35 х 35 см і 40 х 40 см. Для підбору відповідних меблів у майстернях повинні бути розміщені підставки (по 5 підставок кожного розміру) розміром 55 х 75 см та висотою 5, 10 і 15 см відповідно.

У майстерні з обробки деревини верстати слід розмішувати або під кутом 45°, або в три ряди перпендикулярно до світлонесучої стіни. Відстань між верстатами у передньо-задньому напрямку має становити не менше 0,8 м, між рядами - не менше 1,2 м.

У майстерні з обробки металу верстати необхідно розміщувати таким чином, щоб світло на робоче місце падало спереду або справа. Відстань між рядами має складати 1,0 м, відстань від внутрішньої стіни до верстатів - не менше ніж 0,8 м. Краще всього розміщувати однойменні верстати у шаховому порядку. Відстань між лещатами повинна становити не менше 1,0 м.

У майстернях для учнів 10-12 років слід використовувати інструменти спеціального розміру №1, для учнів 13-15 років - інструменти спеціального розміру №2, для учнів понад 15 років - інструменти для дорослих.

Максимальна маса вантажу для підняття школярами складає у віці 11-12 років - до 4 кг, у віці 13-14 років - до 5 кг, у віці 15 років: для хлопчиків - 12 кг, для дівчаток - 6,0 кг, у віці 16 років - відповідно 14 та 7 кг, у віці 17 років - відповідно 16 та 8 кг.

Отже, санітарна експертиза правильності підбору та розстановки меблів у навчальних приміщеннях повинна передбачати аналіз наявності в кожному з них меблів не менше 2-3 різних номерів та адекватності їх взаєморозташування, характеристику відстані між рядами меблів та між меблями і боковими, передньою та задньою стінами приміщення, вивчення умов забезпечення правильної робочої пози та зручної посадки, вимірювання основних розмірів навчальних меблів тощо.

Після виміру основних елементів і визначення номера парти її маркують.

Отримані дані заносять у схему "Протоколу гігієнічного дослідження парти" (табл. 2).

 

Таблиця 2

Основні розміри шкільної парти

 

Основні розміри шкільної парти Величина, см Номер парти Якому росту учнів відповідає Примітка
Висота заднього краю кришки над підлогою        
Диференція        
Дистанція сидіння        
Дистанція спинки        
Ширина сидіння        
Глибина сидіння        

 

У гігієнічному висновку необхідно визначити до якого номера варто віднести парту, особливості її технічного стану, учням якого росту відповідає парта. Якщо парта є нестандартною необхідно вказати, що вона не відповідає ДСТ і може зумовлювати певні зрушення у стані здоров’я (вказати які) та що слід зробити, щоб парту можна було використовувати в ході навчального процесу (на скільки сантиметрів слід підняти або опустити кришку столу або сидіння, які ремонтні роботи провести, щоб привести парту в належний технічний стан тощо). При виконанні ситуаційних задач користуються даними приведеними у таблицях 3, 4, 5, 6.

Таблиця 3

Основні розміри парт, столів і стільців для школярів (ДСТ 5994–64)

Номер шкільної парти Ріст учнів, см Висота заднього краю кришки стола над підлогою, мм Висота сидіння над підлогою, мм
110–119
120 –129
130 – 139
140–149
150–159
160– Д69
понад 170

Таблиця 4

Основні розміри парт, столів та стільців для школярів ( ДСТ 11015, 11016–77)

Номер шкільної парти Ріст учнів, см Висота заднього краю кришки стола над підлогою, мм Висота сидіння над підлогою, мм
А до 130
Б 130 – 145
В 145 – 160
Г 160 – 175
Д понад 175

Таблиця 5

Розміри учнівських стільців (ДСТ 11016–64)

Номер шкільної парти Висота над підлогою, мм Глибина, мм Ширина, мм Висота спинки, мм Відстань від переднього краю сидіння до найбільш виступаючої частини спинки, мм

Таблиця 6

Розміри учнівських стільців (ДСТ 11015, 11016–77)

Розміри Номер шкільної парти
А Б В Г Д
Висота переднього краю сидіння над підлогою, мм
Глибина сидіння, мм
Висота сидіння, мм 60–120 70–135 80–150 90–165 100–180
Ширина спинки, мм
Відстань по горизонталі від переднього краю сидіння до опору спинки, мм
Ширина сидіння, мм
Ширина спинки, мм

Методика виготовлення універсального парто-ростоміра

(лінійки Нікітіна–Флерова)

Для виготовлення лінійки Нікітіна-Флерова необхідно використовувати дані таблиці розмірів основних елементів шкільних меблів, дерев’яну або металеву планку довжиною не менше 100 см та сантиметрову стрічку.

На одному боці лінійки, що використовують для визначення номера парти, відкладаються відрізки, довжина яких відповідає стандартній висоті заднього краю кришки стола (парти) над підлогою та відстані від кришки сидіння до підлоги для меблів різних номерів.

Зворотна сторона лінійки, призначена для визначення номера парти, поділяється на 6 відрізків по 15 см (для ДСТ – 11015, 11016–86) або на 7 відрізків по 10 см (для ДСТ – 5994–64) або на 5 відрізків по 15 см (для ДСТ – 11015, 11016–77), що відповідають літерам або номерам столів та парт.

Лінійку, виготовлену за означеними правилами, слід повісити на стіну або класну дошку (як зручніше) так, щоб перша поділка лінійки відповідала 117 см (для ДСТ 11015, 11016–86), 122 см (для ДСТ 5994–64) або 132 см (для ДСТ 11015, 11016–77), тобто нижній кінець лінійки знаходився на рівні 102 см, 112 см або 117 см від підлоги.

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

У п'ятому класі середньої загальноосвітньої школи навчається 30 учнів: 12 дівчинок і 18 хлопчиків.

Ріст дівчаток коливається в межах від 135 до 150 см, ріст хлопчиків – від 137 до 155 см (12 хлопчиків) та 155 – 170 (4 хлопчика). Клас обладнаний 15 партами: 10 парт відповідає номеру Б, 5 парт – номеру В.

Оцініть чи правильно підібрані парти для учнів, у випадку необхідності дайте відповідні гігієнічні рекомендації .

Задача 2

У шостому класі навчається 31 учень. Серед них ріст 147 см спостерігається у 10 чоловік, 149 см – у 14 чоловік, 143 см – у 2 чоловік, 155 см – у 2 чоловік, 157 см – у 3 чоловік. Парти, призначені для цих учнів мають наступні розміри: у 9 парт висота стола – 66 см, висота сидіння – 36 см; у 3 парт – висота стола – 72 см, висота сидіння – 44 см.

Визначте чи правильно підібрані парти для учнів, у разі необхідності обґрунтуйте відповідні гігієнічні рекомендації.

 

Задача 3

Визначте номер парти та укажіть найбільше оптимальне місце для 3 учнів сьомого класу. Перший з них має ріст 170 см та страждає міопією середнього ступеня, другий – ріст 168 см та відноситься до категорії осіб, часто і тривало хворіють, третій – ріст 172 см та страждає на пониження слуху в діапазоні середніх та високих частот.

Задача 4

Визначте номер навчальних меблів, їх основні розміри та місце у структурі шкільного класу, що мають бути рекомендовані для хлопчика 11 років який має довжину тіла 157 см, маса – 40,4 кг, обвід грудної клітини – 75,2 см, впродовж останніх 3-х років лікарі відмічають зниження гостроти зору на лівому та правому оці до 0,7 Д.

 

Задача 5

В ході медичного обстеження учениці школи-ліцею, що перебуває у віці 9 років, виявлено після перенесеного гострого отиту – зниження слуху на 40%. Довжина тіла учениці 138 см, маса – 30,5 кг, обвід грудної клітини – 56,0 см. Визначте номер навчальних меблів, їх основні розміри та групу здоров’я для учениці.

 

Задача 6

В середній школі м. Жмеринки проведення вивчення відповідності номерів парт росту учнів. В трьох кабінетах школи розташовані наступні парти:

№8 – 6 шт. – 130 – 139 = 12 учнів;

№9 – 5 шт. – 140 – 149 = 10 учнів;

№10 – 8 шт. – 150 – 159 = 16 учнів;

№11 – 12 шт. – 160 – 169 = 24 учнів;

№12– 7 шт. – 170 – 179 = 14 учнів;

В класах навчається 15 учнів ростом 170-179 см, 6 учнів ростом більше 182 см, 20 учнів ростом 160-169 см, 18 учнів ростом 140-149 см, 23 учня ростом 130-139 см.

Визначте, чи можна підібрати парти відповідно росту учнів?

 

Задача 7

Визначте номер парти та укажіть найбільш оптимальне місце для двох учнів 9 класу: один має ріст 168 см та страждає міопією середнього ступеня; другий має ріст 176 см та страждає міопією тяжкого ступеня.

 

 

ТЕМА №31. ЛІКАРСЬКО-САНІТАРНИЙ НАГЛЯД ЗА УМОВАМИ ВИХОВАННЯ ТА НАВЧАННЯ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ У ШКОЛІ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Закріпити теоритичні знання про значення забезпечення оптимальних гігієнічних умов організації навчально-виховного процесу для збереження та зміцнення здоров’я учнів.

2. Засвоїти методики гігієнічної оцінки земельної ділянки навчального закладу, будівлі та його основних приміщень (шкільний клас), обстеження умов перебування учнів у середній школі, розробки та обгрунтування гігієнічних рекомендацій щодо покращання умов організації навчально-виховного процесу.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Чинники та умови навколишнього середовища і навчально-виховного процесу, що впливають на здоров’я дітей та підлітків.

2. Основні профілактичні заходи щодо покращання санітарно-гігієнічних умов перебування учнів у сучасних навчальних закладах.

3. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки та будівлі середньої школи. Принципи гігієнічного зонування земельної ділянки.

4. Гігієнічні вимоги до планування та санітарно-технічного обладнання шкільного класу (освітлення, вентиляція, водопостачання тощо).

5. Методика оцінки умов перебування та навчання учнів у середній школі.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Обстежити земельну ділянку, будівлю та шкільний клас середньої школи.

2. Дати гігієнічну оцінку навколишньому і внутрішньому середовищу, організації навчально-виховного процесу та розробити рекомендації щодо покращання умов виховання та навчання учнів у середній школі.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 252–259.

2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 413-426.

3. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 528–529, 533–537, 542–545.

4. Гигиена детей и подростков // Под ред. В. Н. Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 155–262, 345–365.

5. Белоусова А. Руководство к практическим занятиям по гигиене детей и подростков. 1972, – С. 77–79, 202–208.

6. Санитарные правила устройства и содержания детских школьных учреждений. – М., 1987. – 24 с.

7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 543-555.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти оволодівають методиками гігієнічної оцінки земельної ділянки, будівлі школи та шкільного класу, обстежують умови перебування учнів та розробляють гігієнічні рекомендації щодо покращання умов організації навчально-виховного процесу.

Самостійна робота оформляється у вигляді протоколу, який складається з чотирьох частин:

1. Паспортні дані навчального закладу.

2. Дані санітарного обстеження земельної ділянки ,будівлі школи та шкільного класу.

3. Гігінічний висновок на підставі аналізу отриманих результатів та їх порівняння з нормативними вимогами.

4. Рекомендації щодо покращання умов перебування дітей у середній школі.

У разі неможливості проведення заняття на базі діючого навчального закладу, його проводять в навчальній лабораторії з використанням навчального проекту будівнитва подібного закладу.

Земельні ділянки під забудову загальноосвітних навчавльних закладів повинні розміщуватися у межах населеного пункту з дотриманням санітарних норм щодо забезпечення належної відстані від джерел викидів шкідливих речовин,шуму, вібрації, електромагнітних та іонізуючих випромінювань. Не допускається розміщення освітних закладів у санітарно-захисних зонах промислових підприємств та інших об’єктів, які є потенційними джерелами забруднення довкілля небезпечними факторами.

Ширина захисної зони між межою земельної ділянки школи та об’єктами, що її оточують, повинна бути не меншою 50 м. Будівля загальноосвітнього навчального закладу має розміщуватися на відстані 100-170 м від проїжджої частини дороги.

Радіус обслуговування від місця проживання учнів до загальноосвітнього навчального закладу повинен складати не більше 0,5 км пішохідної доступності. Отже, цілком слушним слід вважати розміщення шкіл на відстані транспортної доступності, яка складає 15 хвилин для учнів шкіл І ступеня (початкова школа) та 30 хвилин - для учнів шкіл II–III ступенів (основна або неповна середня і середня або старша школа).

Радіус пішохідної доступності щодо розміщення шкіл І ступеня у сільській місцевості має становити не більше 2 км та не більше 15 хвилин в один бік. Максимальний радіус об­слуговування учнів шкіл ІІ-ІІІ ступенів не повинен бути більше ніж 15 км.

Підвезення учнів до навчального закладу у сільській місцевості має здійснюватися спеці­альним транспортом. Причому транспортним обслуговуванням повинні забезпечуватися учні, які проживають на відстані від школи понад 3 км, з обов'язковим попереднім визначенням зупинок відповідного транспорту. Відстань від місця проживання до місця збирання школярів на зупинці не має бути більшою за 500 м.

Будівлі загальноосвітніх шкіл розміщуються не ближче, ніж за 25 м від червоної лінії земельної ділянки. Відстань від межі ділянок шкіл до стін житлових будинків із входами та вікнами має становити понад 10 м.

По периметру земельної ділянки закладу слід передбачити розташування захисної зеленої смуги (дерева, кущі, газон) завширшки не менше 1,5 м (з боку вулиць - не менше 3 м).

Огорожа території закладу повинна бути заввишки не менше 1,2 м. Лише у разі розмі­щення шкіл всередині житлових кварталів допускається застосування між ними огорожі, що складається із зелених насаджень заввишки 1 м.

Площа озеленення земельної ділянки загальноосвітнього навчального закладу має складати 45-50% від її загальної площі. Тільки в тому випадку, якщо земельна ділянка прилягає безпосередньо до зелених масивів (парки, сади, сквери), а також у разі розміщення шкіл у сільській місцевості ступінь озеленення може бути зменшений до 30 %.

Характер розташування та орієнтації основних функціональних приміщень загальноосвітніх навчальних закладів повинен забезпечувати безперервну тригодинну тривалість інсоляції на день. Тому високорослі дерева належить висаджувати на відстані не менше ніж 10 м від стін з вікнами навчальних приміщень, кущі - на відстані не менше ніж 5 м. Забороняється біля школи висаджувати колючі дерева, кущі та рослини з отруйними ягодами, вирощувати гриби тощо.

Земельна ділянка загальноосвітнього навчального закладу має поділятися на наступні функціональні зони: навчальна зона, навчально-виробнича зона, навчально-дослідна зона, фізкультурно-спортивна зона, зона відпочинку, господарська зона, житлова зона, а також сільськогосподарська зона (для шкіл, що розташовані у сільській місцевості).

 

Дані щодо складу та площі окремих функціональних зон земельної ділянки загальноосвітньої школи наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Склад та площі окремих функціональних зон земельної ділянки загальноосвітньої школи, м2

Зона Початкова школа Основна (неповна середня) Середня (старша)
1. Навчально-дослідна зона:
майданчик для початкових класів
метеорологічний та географічний майданчики  
класи для занять на повітрі (з накриттям) -
майданчик для польових та овочевих культур -
плодовий сад і розсадник квітково-декоративних рослин
теплиця з зоомайданчиком -
зоотваринна ділянка  
відділ колекції рослин  
зона для початкової допризовної підготовки    
в тому числі:      
навчальне містечко з тактичної підготовки та цивільної оборони    
ділянка для метання гранат -  
2. Фізкультурно-спортивна зона;
шкільний стадіон з біговою доріжкою 250 м і прямою біговою доріжкою 100 м, комбінованім полем (60 м х 28 м) для гри у футбол, майданчиком для гри у ручний м'яч з двома секторами для стрибків у висоту та довжину тощо -
майданчики для спортивних ігор:      
волейбольний та баскетбольний
майданчик для гімнастики (1-4 класи)
майданчик для гімнастики (5-12 класи) -
майданчик комбінований для спортивних ігор, метання м'яча та стрибків у висоту і довжину
3. Зона відпочинку:
майданчики для рухливих ігор учнів 1 класу
майданчики для рухливих ігор учнів 2-А класів
майданчики для рухливих ігор учнів 5-12 класів - -
майданчики для тихого відпочинку учнів 5-12 класів   - 160|

Фізкультурно-спортивну зону (табл.. 1) слід розташовувати по довжині земельної ділянки з півночі на південь поруч з навчальною, але не з боку вікон приміщень для початкових класів.

Майданчики для рухливих ігор з м'ячем та метання спортивних знарядь розмішуються на відстані не менше ніж 25 м від вікон навчальних та навчально-допоміжних приміщень будівлі школи, майданчики для інших видів занять з фізичного виховання - на відстані не менше ніж 10 м. Спортивні майданчики повинні мати тверде і обов'язково рівне, з метою попередження виникнення травм, покриття. Бігова доріжка влаштовується навколо футбольного поля, пряма доріжка довжиною 100 м для занять спринтерським бігом має входити до складу бігової.

Ями для стрибків у висоту і довжину мають заповнюватися піском, що змішаний з тирсою, їх бортики, крім переднього, оббиваються гумою. Під час будівництва бігових доріжок і спортивних (волейбольних, баскетбольних, для гри у ручний м'яч) майданчиків необхідно використовувати дренажні системи.

Комбінований майданчик (у разі його улаштування) можна асфальтувати або бетонувати, проте футбольне поле обов'язково повинне мати трав'яне покриття. Забороняється проводити заняття на зволожених майданчиках.

Діти повинні бути ознайомлені з правилами користування спортивним інвентарем і облад-нанням. Займатися на спортивних майданчиках дозволяється тільки у спортивному одязі та взутті.

Майданчики для занять фізичною культурою необхідно відгороджувати один від одного зеленими насадженнями. ігрові майданчики, розмішені біля будівлі школи, засівають невисокою травою.

Зони відпочинку для учнів 1-4 класів повинні бути обладнані тіньовими навісами, гірками для спуску, гойдалками, бетонованою стіною для ігор з м'ячем, лавками, доріжками з твердим покриттям для катання на роликових ковзанах та велосипедах, плавальним басейном тощо (табл.. 1).

Господарська зона повинна мати окремий в'їзд і розташовуватися поблизу від навчальної (навчально-виробничої) зони та приміщень їдальні. У цій зоні розміщуються ремонтні майстерні, склади, гаражі, сміттєзбірники та підсобно-виробничі приміщення. Сміттєзбірники повинні щільно закриватися кришками і встановлюватися на відстані не менше ніж 25 м від вікон та входу до їдальні на асфальтованому або бетонованому майданчику під навісом.

Підходи до будівель школи (на відстані не менше ніж 100 м), проїжджа частина, пішо­хідний прохід до господарських будівель, а в сільських школах, які не мають каналізації, - до надвірних туалетів, повинні мати асфальтоване або бетоноване покриття.

У житловій зоні земельної ділянки, яка повинна мати окремий вхід з боку вулиць і проїздів та ізолюватися від господарської зони на відстані не менше ніж 100 м, розміщуються гуртожитки для учнів та, у разі потреби, житлові будинки для викладачів і обслуговуючого персоналу.

Санітарні розриви між спальними корпусами та межею житлової зони мають становити не менше 50 м. Відстань від спальних корпусів до автомагістралей повинна бути не меншою 150 м, до господарської зони - не меншою 100 м.

Майданчики для рухливих ігор у зоні відпочинку (для максимального використання їх під час перерв) мають розташовуватися біля виходів з приміщень і повинні бути розділені для учнів кожної вікової групи.

Використання внутрішнього двору навчальних закладів для задоволення господарських потреб (стоянка автотранспорту, розміщення меблів, обладнання, макулатури, металобрухту та будівельних матеріалів) забороняється.

Навчально-дослідна зона повинна складати не більше ніж 25% від загальної площі земель­ної ділянки. У міських школах вона може бути зменшена за рахунок будівництва на ділянці парників, теплиць і оранжерей, які органічно пов'язані з комплексом навчальних кабінетів природничого (біологія, хімія) напрямку.

Земельні ділянки сільських шкіл можуть бути розширені за рахунок будівництва парників, теплиць, оранжерей, приміщень для зберігання сільськогосподарської техніки та садово-городнього інвентарю.

Будівля загальноосвітнього навчального закладу має забезпечувати оптимальні умови для організації навчально-виховного процесу, відпочинку та харчування учнів. Тому на території земельної ділянки її слід розташовувати таким чином, щоб рівень освітлення та інсоляції навчальних приміщень був оптимальним, а взаємозв'язок між ділянкою і будівлею – найбільш раціональним.

Розрізняють компактну, блочну (блочно-секційну) та павільйонну системи архітектурно-композиційних рішень щодо улаштування навчальних будівель. Дві останніх слід вважати найбільш доцільними для використання у сучасних умовах. При цьому в одній секції мають розміщуватися максимум три паралелі класів для дітей одного віку або дві паралелі класів для двох суміжних (1 та 2 класи, 3 та 4 класи тощо) вікових груп.

 

Основні варіанти архітектурно–планувальних композицій будівель дошкільних установ та навчальних закладів

(А – компактна; Б – блочна; В – павільйонна)

Будівлі загальноосвітніх навчальних закладів повинні мати не більше трьох поверхів. Тому у разі розміщення загальноосвітніх навчальних закладів у попередньо збудованих чотирьох-п'ятиповерхових будівлях, четвертий і п'ятий поверхи відводять під кабінети, які мають найменше навчальне навантаження.

Кількість учнів, що перебувають в умовах сучасних закладів освіти, не має перевищувати їх проектну місткість.

У будівлях загальноосвітніх шкіл передбачається розміщення наступних функціональних груп навчальних приміщень: класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, блоки (кабінети) трудового навчання та професійної орієнтації, класи продовженого дня, фізкультурно-спортивні приміщення, приміщення харчоблоку, медичний блок, актова зала, бібліотека, адміністративні та допоміжні приміщення тощо.

Дані щодо складу та рекомендованої площі основних приміщень загальноосвітнього навчального закладу наведені в таблиці 2. Слід зазначити, що площі приміщень наведені виходячи із розрахунку наповнюваності класу 25 учнями. При наповнюваності класів загальноосвітніх шкіл у кількості 30 учнів дозволяється приймати площу класних приміщень, універсальних навчальних та спеціалізованих кабінетів загальноосвітнього циклу, виходячи із розрахунку 2,0 м2, а лабораторій з природничих наук - виходячи із розрахунку 2,4 м3 на 1 учня.

Таблиця 2

Склад та рекомендована площа основних приміщень загальноосвітньої школи

 

Назва приміщень Площа на одного учня, м2 Примітка  
Приміщення для учнів 1 класу:  
класна кімната 2,4    
спальна кімната 2,0    
ігрова кімната 2,0    
рекреації 1,0    
туалети 0,2    
гардероб 0,2    
Приміщення для учнів 2-4 класів:  
класні приміщення 2,4    
приміщення для чергових учнів (при кожному класі)   шафа для одягу 3 м2, шафа для технічних засобів  
спальня для учнів з порушеннями у стані здоров'я 2,0    
майстерня для трудового навчання молодших школярів (на 25 місць з інвентарною) 3,6 6 м2  
універсальний зал (для фізичної культури, ритміки та хореографії з інвентарною)   144 м2+6  
роздягальні для дівчаток і хлопчиків (по 12-13 місць)   18м:2 х 2  
душові з туалетом   7 м2 х 2 (по дві душові сітки, 1 унітазу та 1 умивальнику)  
рекреація 2,0    
гардероб 0,2    
туалети для дівчаток і хлопчиків 0.2    
універсальні приміщення для груп продовжено­го дня 2,4    
Навчальні кабінети для предметів загальноосвітнього циклу для 5-12 класів:  
кабінет української мови та літератури 2,4 1 кабінет на 5 класів  
кабінет російської мови та літератури 2,2    
кабінет іноземної мови (на 12-13 місць) 2,4 На 50% класів  
кабінет історії та суспільствознавства 2,4 1 кабінет на 8 класів  
кабінет географії 2,4 1 кабінет на 15 класів  
кабінет математики 2,4 1 кабінет на 8 класів  
лаборантські на групи однойменних кабінетів - 16 м2 на 1 групу  
кабінет інформатики та обчислювальної техніки (з лаборантською для ремонту техніки) 6,0 на 1 робоче місце біля ЕОМ і (лаборантська - 9 м2)  
Лабораторії з природничих наук:  
з фізики та астрономії 2,8 1 лабораторія на 8 класів  
3 ХІМІЇ 2,8 1 лабораторія на 15 класів  
з біології 2,8 1 лабораторія на 15 класів  
лаборантські з хімії, фізики, біології, астрономії 0,75 16 м2 на кожне приміщення  
Приміщення для фізкультурно-оздоровчої роботи:  
фізкультурно-спортивні зали 12 х 24 м, 9 х 18м    
роздягальні з душовими та туалетами для дівчаток та хлопчиків   (21 м2+7м2) х 2  
інвентарні   16 м2 та 33 м2  
  Приміщення для занять з допризовної підготовки:
  кабінет допризовної підготовки з препаратор­ською і кімнатою для зберігання зброї   6 м2 + 6 м2 + 6 м2
  Навчальний тир з дистанцією стрільби 25 м:
  зона для стрільби   180 м2
  кімната для підготовки   24 м2
  гардероб   9 м2
  кімната інструктора   6 м2
  кімната для зберігання та чищення зброї   2 + 9м2
  туалет   4 м2
  Загальношкільні приміщення для проведення колективних позаурочних заходів та відпочинку:
  естрадна   36 м2
  інвентарна для естрадного інвентарю   12 м2
  артистична роздягальна   12 м2 х 12 м2
  кіноапарата   24 м2
  радіовузол, директорська, кімната для ремонту апаратури   21 м2(12м2+9м2)
  кімната психофізіологічного розвантаження   6 м2 на 25 % викладацького складу
  зала-дискотека з інвентарною   108м2+6м2
  Приміщення для трудового навчання та професійної орієнтації учнів 5-9 класів:
  майстерня з обробки металу, деревини з приміщенням для теоретичних занять і креслення   9 м2 х 2
  гардероб    
  інструментальні кімнати майстрів   18 м2 х 2
  складські приміщення для сировини та виробів   18 м2 *2
  розпилювальна   18 м2
  майстерня (кабінет обслуговуючої праці) з обробки тканин та кулінарії з інвентарною і гардеробом   90м2+54м2+9м2+12м2
  Адміністративно-господарські приміщення:
  кабінет директора   32 м2
  кабінет заступників директора з навчальної роботи   12 м2, 2 робочих місця
  кабінет заступників директора з виховної роботи   12 м2, 2 робочих місця
  кабінет заступника директора з господарської роботи   9 м2
  методичний кабінет-учительська з роздягальнею   8 м2 на 1 робоче місце; 0,25 м2 на 1 місце
  кабінет психолога   12 м2
  канцелярія   16 м2
  аудиторія для студентів середніх і вищих педагогічних та медичних навчальних закладів з роздягальнею   2,5 м2 на 1 місце
             

 

Необхідно зазначити, що кількість класів, навчальних приміщень, лабораторій та спортив­них залів розраховують, виходячи із кількості годин занять в одну зміну і зайнятості останніх не менше ніж на 75 % від загальної тривалості навчального часу.

Стіни навчальних приміщень повинні бути гладенькими щоб було можливе їх прибирання вологим способом.

Підлога приміщень загальноосвітніх навчальних закладів повинна бути виготовлена з деревини або лінолеуму на теплій основі, не мати щілин, підлога туалетних та умивальних кімнат мас вистилатися керамічною або мозаїчною шліфованою плиткою. Забороняється ви­користовувати цементні та мармурові матеріали для настилу підлоги усіх приміщень.

Класні кімнати (навчальні приміщення) для учнів 1-4 класів слід розміщувати тільки на першому поверсі в окремому блоці, який ізольований від приміщень для учнів інших вікових груп.

Якщо в школі функціонує кабінетна система навчання, то вона потребує розміщення кабінетів у межах одного-двох поверхів таким чином, щоб перехід з кабінету в кабінет за­ймав не більше 2 хвилин. Кабінети з предметів, які найчастіше вивчаються у школах, для 5-9 класів розміщуються на першому поверсі, для 10-12 класів - на третьому поверсі. Оптимальна кількість кабінетів залежно від місткості школи становить 2-4 кабінети на один навчальний предмет.

Навчальні приміщення не повинні бути прохідними і мають бути ізольовані від примі­щень, які є потенційними джерелами шуму і сторонніх запахів (майстерні, спортивна і актова зали, харчоблок тощо).

Приміщення для трудового навчання (майстерні з обробки деревини, майстерні з обробки металу, комбіновані майстерні з обробки металу та деревини, кабінет обслуговуючої праці тощо) повинні бути ізольованими від інших основних приміщень і мають розташовуватися в окремих блоках на першому поверсі школи або в окремих будівлях з гардеробом і туалетом. Для трудового навчання і професійної підготовки учнів 10-12 класів додатково передбачається улаштування навчально-виробничих майстерень або запроваджується організація їх навчання на базі міжшкільних навчально-виробничих комбінатів та навчальних цехів промислових і сільськогосподарських підприємств.

Спортивна зала розміщуєтьсяна першому поверсі. її розміри мають передбачати можливість забезпечення оптимального виконання програм з фізичного виховання та організації позаурочних спортивних занять.

Вхід у спортивну залу повинен передбачати прохід або безпосередньо через роздягальню, або через відокремлений коридор. Інвентарна для спортивного обладнання повинна з'єднувати­ся із спортивним залом через двері або відкритий отвір розмірами (2 х 2,2 м). Підлога у цьому приміщенні має знаходитися на одному рівні з підлогою спортивного залу. З інвентарної або спортивного залу слід передбачити додатковий вихід на земельну ділянку. Висота спортивних залів повинна бути не меншою 6 м.

Актова зала має бути розташована на другому поверсі. Використовувати актову залу як спортивну не рекомендується.

Виробничі приміщення харчоблоку проектуються з урахуванням особливостей розміщення технологічного устаткування. Кухонні плити, які працюють на твердому паливі, можна розміщувати тільки у сільських школах з наповнюваністю не більше 80 учнів. Кухні в школах повинні бути розраховані на розміщення в них устаткування для приготування їжі як Із сировини, так і з напівфабрикатів.

Площу обіднього залу слід приймати виходячи з розрахунку не менше ніж 0,85 м-на одного учня. Максимальна наповнюваність обідніх залів становить 350-490 місць. Слід передбачити наявність окремого виходу на територію подвір'я із виробничих приміщень харчоблоку.

Обідні зали слід обладнувати столами на 4-6-10 місць та стільцями або табуретами. Відстань між столами і вікном (дверима) для роздачі їжіта прийому брудного посуду пови­нна становити 150-200 см, між рядами столів - 100-150 см, між столами і стіною - 40-60 см. Столи повинні мати покриття, що відповідає гігієнічним вимогам, легко миється, стійке до впливу гарячої води та дезінфікуючих засобів. Умивальники слід улаштовувати, виходячи з розрахунку 1 умивальник на 20 місць, електрорушники - виходячи з розрахунку 1 електро­рушник на 40 місць.

Приміщення для організації занять за програмою продовженого дня для учнів загальноосвітніх навчальних закладів слід розміщувати, орієнтуючись на необхідність забезпечення такою формою навчальної роботи до 20% школярів від загальної кількості учнів 1-4 класів та до 10% школярів - від загальної кількості учнів 5-9 класів.

Ширина рекреаційних приміщень у разі однобічного розміщення навчальних приміщень повинна становити не менше ніж 2,8 м. Площа рекреаційних приміщень розраховується для кожного поверху І повинна бути не меншою 2,0 м2 на одного учня. Під час будівництва або реконструкції загальноосвітнього навчального закладу слід віддавати перевагу розміщенню рекреаційних приміщень зального типу.

Медичний блок, що складається із таких приміщень, як кабінет лікаря площею не менше 18 м2 та завдовжки 5 м (для визначення гостроти слуху та зору учнів), кабінет лікаря-стоматолога площею не менше 15 м2, обладнаний витяжною шафою, процедурний кабінет площею 10 + 8 м2 та кабінет психофізіологічного розвантаження площею не менше 18 м2 слід розміщувати на першому поверсі.

Гардероб розміщується на перших поверхах навчального закладу з обов'язковим облад­нанням секцій для кожного класу. У вестибулях слід проектувати подвійні тамбури з трьома дверима для забезпечення надійної теплоізоляції внутрішніх приміщень.

Для учнів 1-4, 5-7 та 8-9 класів у разі використання блочної системи забудови слід передбачити наявність самостійних входів у школу, у всіх інших випадках необхідно влаштувати не менше 2 виходів для постійної експлуатації.

Міжповерхові сходи обов'язково повинні мати природне освітлення. Висота приступця має становити 15 см, ширина - 30-35 см, кут нахилу сходів - не більше 30°. Не допускається горизонтальне розміщення елементів огорожі сходів. Висота огорожі сходів повинна складати 1,5 м з поручнем заввишки 0,8 м. Ширина маршу сходів має становити 1,8 м.

Результати гігієнічної оцінки земельної ділянки, будівлі, навчального приміщення (шкільного класу) та умов перебування учнів у навчальному закладі оформляються у протокольному зошиті за такою схемою:

 

Схема

гігієнічної оцінки умов виховання та навчання дітей та підлітків

у загальноосвітній школі №______________

 

1. Паспортні дані об’єкта:повна назва середньої школи, адреса, проектна наповнюваність, кількість дітей, що фактично навчається у школі, кількість класів та змін, наявність у школі групи подовженого дня.

2. Дані санітарного обстеження земельної ділянки, будівлі школи, навчального приміщення, (шкільного класу) та умов перебування учнів в навчальних закладах:

 

Розміщення земельної ділянки у плані міста та мікрорайону: тип (внутрішньоквартальний, суміжний з кількома кварталами, на міжквартальних проїздах тощо), радіус обслуговування, доступність та безпека переміщення дітей на шляху до школи (наявність магістральних шляхів, перехресть), відстань між спорудою школи та будинками, які її оточують, огородження земельної ділянки, відсоток забудови, питома вага озеленення та характер зелених насаджень (фруктові, хвойні дерева тощо).

Функціональне зонування ділянки, площа окремих зон, та особливості їх розташування, кількість під’їздних шляхів. Площа, обладнання та санітарний стан окремих зон: навчально-дослідної, спортивної, господарської зон та зони відпочинку.

Будівля школи: тип забудови (компактний, блочний, блочно-секційний, павільйонний), розташування будівлі відносно елементів земельної ділянки, особливості збереження мікрокліматичних та ізоляційних розривів, світлового клімату, наявність та відстань від об’єктів, що затіняють (будинки, дерева тощо).

Санітарно-технічний благоустрій земельної ділянки: водопостачання (місцеве, централізоване, наявність крана для поливання у господарчій, спортивній та навчально-дослідній зонах, особливості видалення рідких та твердих відходів, наявність штучного освітлення зон та підходів до будівлі. Покриття підходів до школи, стежок та інших елементів земельної ділянки.

Обстеження будівлі школи: кількість поверхів, набір кімнат та їх взаєморозташування (навчальні, навчально-методичні, адміністративно-побутові приміщення) місце розташування окремих кабінетів (хімії, фізики, біології), особливості розташування та оснащення актового та спортивного залів, блоку для трудового навчання, кількість входів у школу та їх зв’язок з роздягальнями та їдальнею.

Санітарне обстеження шкільного класу: план-схема класу, площа класу (загальна та питома), об’єм класу, фактичний повітряний куб, відстань першої та останньої парт від дошки, відстань парт від стіни та між рядами, характеристика природного та штучного освітлення: світловий коефіцієнт, коефіцієнт закладення, проекція небосхилу, величина кутів падіння та отвору, рівномірність та достатність освітлення, справність освітлювальної арматури), характеристика вентиляції (коефіцієнт аєрації, кратність обміну повітря, концентрація СО2 у повітрі), особливості мікрокліматичних умов (середня температура повітря, перепади температури по горизонталі та вертикалі, добовий перепад, відносна вологість повітря, швидкість руху повітря). Розрахунок кількості СО2 у повітрі проводиться з використанням поглинача Петрі, визначення вологості повітря за допомогою аспіраційного психрометра Асмана, швидкості руху повітря – за данними кататермометрії.

Оцінка організації навчально–виховного процесу: визначення відповідності номера парт росту учнів та їх стандартності, оцінка розкладу уроків та особливостей побудови уроку.

 

Ситуаційні задачі

Задача 1

До медичного пункту школи звернувся учень 10 класу загальнососвітньої школи зі скаргами на головний біль, поганий сон, втому. В ході обстеженя підлітка шкільний лікар патології не виявив. Під час опитування установлено, що учень сидить на останній парті внутрішнього ряду, на відстані 20 см розташована батерея водяного опалення. Для зниження температури повітря постійно відкрита кватирка. Середня температура класного приміщення 24°С, швидкість руху повітря 0,5 м/см, відносна волгість 30%, охолоджуюча дія повітря 0,2 млкал см2 г/сек.

Дайте гігієнічну оцінку умовам навчання та у разі необхідності запропонуйте рекомендації щодо його оптимізації.

Задача 2

Дівчинка 6 років часто (понад 5 разів на рік) хворіє на застудні захворювання, фізичний розвиток середній, пропорційний, має тільки молочні зуби, мигдалики гіпертрофовані, вміє читати та рахувати. Батьки віддали дитину у перший клас загальноосвітньої школи. У школі комплексна система архітектурно-композиційних рішень. Секції роздягалень для учнів шестирічного віку розташовані разом з п’ятьма паралелями двох суміжних груп. Шкільна столова доготовчого типу. Площа на одного учня у класі 1,7 м2, спальної та ігрової кімнати немає. Гардероб загальний для всіх класів.

Дайте гігієнічну оцінку умовам навчання дітей 6-ти річного віку та у разі необхідності обргунтуйте відповідні рекомендації.

 

Задача 3

Визначте чи відповідає гігієнічним вимогам шкільний клас на 40 учнів, що має розміри: довжина – 8 м, ширина – 6 м, висота – 3,2 м. Природна вентиляція забезпечується 3 витяжними каналами, розташованими у верхній частині внутрішньої стіни, та кватирками у вікнах. Кратність обміну повітря 2 рази на годину. Природне освітлення забезпечується 3 вікнами розміром 2 х 1,5 м кожне, штучне – лампами розжарювання потужністью 15 вт.

 

Задача 4

У восьмому класі навчається 35 учнів. Площа класу 48 м2. Навчально-дослідна зона має майданчик для початкових класів площею 150 м2. Теплиця, зоотваринна ділянка та відділ колекції рослин відсутні. Зона для початкової допризивної підготовки площею 200 м2 знаходиться поряд з зоною відпочинку, загальна площа якої 60 м2.

Фізкультурно-спортивна зона складається з: шкільного стадіону – 1200 м2, майданчиків для спортивних ігор, гімнастики, метання м’яча та стрибків у висоту (S пола 150 м2 кожна).

Визначте, чи відповідає планування земельної ділянки середньої загальноосвітньої школи гігієнічним вимогам. У разі необхідності обгрунтуйте відповідні гігієнічні рекомендації.

 

Задача 5

У ході поглибленого медичного обстеження школяра 11 років виявлено, що він майже щомісяця хворіє на ГРВЗ, страждає міопією слабкого ступеня та карієсом. Фізкультурою займається в основній групі. Об’єктивно: з боку внутрішніх органів ніяких патологічних змін не виявлено.

Визначте, до якої групи здоров’я відноситься школяр, та оптимальне місце розташування при розсажуванні дітей за парти.

 

Задача 6

Вивчаючи проект будівництва школи лікар знайшов наступні дані: школа має 5 поверхів, 1 та 4 класи розташовані на четвертому поверсі. Довжина класних приміщень 8 м, ширина – 6 м, висота – 3 м. В класі навчаються 42 учні. Площа рекреацій на 1 учня – 0,8 м2, у гардеробі – 0,1м2. Приміщення для груп подовженого дня відсутні.

Дайте заключення відносно відповідності вказаних умов навчання гігієнічним нормативам.

 

Задача 7

Спортивний зал середньої загальноосвітньої школи розміром 10 х 20 х 4 м облаштований витяжною вентиляцією яка виключається в перервах між уроками фізичного виховання на 20 хв. Спортивний зал розташований на другому поверсі. Душової та інвентарної кімнат немає. Додатковий вихід на земельну ділянку відсутній. Шкільний стадіон бігової доріжки немає. Майданчики для спортивних ігор та занять гімнастикою не перевищують площу 120 м2.

Зробіть висновок про відповідність умов навчання гігієнічним нормам, перерахуйте невідповідності умов навчання гігієнічним вимогам.

 

ТЕМА №32-33. Методи оцінки стану здоров'я та фізичного розвитку дітей і підлітків

 

МЕТА РОБОТИ: Оволодіти методиками проведення антропометричних досліджень, оцінки стану здоров’я та фізичного розвитку дітей і підлітків.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Загальні закономірності росту і розвитку дитячого організму.

2. Критерії і показники здоров'я дітей і підлітків. Методика комплексної оцінки стану здоров'я дітей і підлітків.

3. Групи здоров’я. Фізичний розвиток як оцінка стану здоров’я. Основні показники фізичного розвитку.

4. Правила антропометрії. Вимоги до таблиць стандартів фізічного розвитку.

5. Поняття про біологічний та календарний вік. Показники рівня біологічного розвитку дітей та підлітків.

6. Методи гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків (метод сигмальних відхилень, оцінка за шкалами регресії, комплексний метод, центильний метод).

 

ЗАВДАННЯ:

1. Оволодіти методиками комплексної оцінки стану здоров’я та проведення антропометричних досліджень (визначення довжини та маси тіла, обводу грудної клітки, життєвої ємкості легень, сили м'язів).

2. Оцінити фізичний розвиток школярів з використанням методу сигмальних відхилень та комплексного методу.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга. 2006. – С. 391-413.

2. Даценко И.И. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999. – С.532-534.

3. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 248–252.

4. Покровский В.А. Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С.93–114.

5. Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.Г. и др. – М.: Медицина, 1985. – С.338–346.

6. Общая гигиена. Руководство к практическим занятиям // Под ред. И.И.Даценко. – Львов: Вища школа, 1988. – С. 258–283.

7. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 207–218.

8. Гигиена детей и подростков // Под ред. В.Н.Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 197–261.

9. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и подростков // В.И.Берзинь и др. – К.: Вища шк., 1989. – С. 118–126.

10. I.В.Сергета Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 96 с.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти оволодівають методиками комплексної оцінки стану здоров’я, проведення антропометричних досліджень та гігієнічної оцінки фізичного розвитку.

 

МЕТОДИКА КОМПЛЕКСНОЇ ОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Вивчення стану здоров’я є одним найважливіших розділів роботи лікаря, що обслуговує дітей та підлітків. Важливість цієї роботи полягає, насамперед в тому, що саме у дитячому віці формується фізичне та психічне здоров'я людини, її стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.

Нині прийняті наступні критерії комплексної оцінки стану здоров'я:

1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.

2. Рівень функціонального стану основних систем організму.

3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу.

4. Рівень досягнутого розвитку і ступінь його гармонійності.

Відповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей за групами здоров'я.

Виділяють 5 груп здоров’я:

Перша група здоров’я – Здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функцій.

Друга група здоро’я – Здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену опірність до гострих та хронічних захворювань.

Третя група здоров’я – Діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.

Четверта група здоров’я – Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функциональними можливостями організму.

П’ята група здоров’я – Діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функциональними можливостями організму.

Розподіл дітей за групами здоров'я дозволяє виявити осіб, що мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров'я, профілактики хронічних захворювань.

В першу чергу, це стосується дітей та підлітків, які відносяться до другої групи здоров'я (діти – реконвалісценти, а також діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями збоку серцево–судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитоподібної залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо).

Про ступінь опірності (резистентності) організму судять за даними щодо кількості гострих захворювань та загострень хронічних хвороб протягом минулого року, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х–хроматину і гетерохроматину в епітелії слизової щоки, глікогену в нейтрофілах, активність лугової і кислої фосфотаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрпогенази в слині, ступінь бактерицидності шкіри).

Оцінка функціонального стану систем організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за допомогою функціональних проб (проби Мартіне, Штанге–Генга, Летунова, РWС170).

Визначення групи для проведення фізичного виховання здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.

У середній школі дітей та підлітків прийнято поділяти на три групи фізичного виховання.

До основної групи фізичного виховання відносять дітей та підлітків, які не мають відхилень у стані здоров’я або мають незначні відхилення та достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до основніої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з предмету в повному обсязі, а здача контрольних нормативів здійснюється з диференційованою оцінкою.

До підготовчої групи відносять дітей та підлітків, які мають відхилення у стані здоров’я та достатньо фізично підготовлені, а також дітей реконвалістентів. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до підготовчої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з обов’язковим дотриманням принципів поступовості та наступності.

Дані щодо приблизних термінів поновлення занять з фізичної культури після гострих захворювань наведені у таблиці 1.

Таблиця 1

Приблизні терміни поновлення занять фізичною культуроюпісля гострих захворювань

Захворювання Термін поновлення занять після хвороби
Ангіна 2 – 4 тижні
Бронхіт, ГРВІ 1 – 3 тижні
Гострий отит 2 – 4 тижні
Пневмонія 1 – 2 тижні
Плеврит 1 – 2 тижні
Грип 2 – 4 тижні
Гострі інфекційні захворювання 1 – 2 тижні
Гострий нефрит 2 тижні
Гепатит інфекційний 8 – 12 тижнів
Апендиціт (після операції) 1 – 2 тижні
Переломи кісток кінцівок 1 – 3 тижні
Струс мозку 3 – 12 місяців і більше

 

До спеціальної групи відносять дітей та підлітків, які мають значні відхилення у стані здоров’я тимчасового або постійного характеру. Заняття з фізичної культури проводяться за спеціально розробленими диференційованими програмами та програмами ЛФК.

 

МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ

Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних), соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.

До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно–рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків), до соматометричних – довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), до фізіометричних – м’язову силу, життєву ємкість легень, станову силу та ін.

Для визначення довжини тіла у положенні стоячи та сидячи використовують дерев’яним ростомір, який являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на підставці розміром 70 x 45 см, з відкидною лавкою на висоті 40 см, що призначена для вимірю­вання росту сидячи. На стояку нанесено дві колонки сантиметро­вих поділок. Відлік за першої з них починається від підставки, відлік за другої - від відкидної лавки. На стояку закріплена пересувна муфта з горизон­тальною планшеткою, яку під час дослідження опускають до контакту з тім’яною кісткою обстежуваного.

Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), які визначають на підставі використання спеціальних антпропометричних точок.

У разі вимірювання довжини тіла стоячи обстежуваний має стати струнко спи­ною до планки, тримаючи п’ятки разом, носки нарізно та торкаючись її трьома точками - п’ятками, сідницями і міжлопатковою ділян­кою. Голова обстежуваного повинна бути в такому положенні, щоб лінія, якам з’єднує нижній край очної ямки та верхній край козелка вуха була паралельною підлозі.

Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги.

Обвід грудної кліт­ки вимірюють сантиметровою стрічкою у стані спокою, максимального вдиху та максимального видиху (стріч­ка спереду повинна проходити по ниж­ньому краю соскового кільця у хлоп­чиків і вздовж четвертого ребра у дів­чаток, ззаду - по нижньому краю лопа­ток при опущених руках).

Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або пневматичний спірометр, для визначення м’язової сили рук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили - становий динамометр. Причому у будь-якому разі у ході дослідження реєструють максимальний результат.

Оцінку фізичного розвитку проводять на підставі зіставлення індивідуальних даних з регіональними стандартами фізичного розвитку, тобто з середніми нормативними значеннями для кожної окремої віково–статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування.

 

Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень

 

Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.

Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (s), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково–статевому періодові.

Відхилення у межах від -1s до +1s вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1s до -2s – розвитком нижче середнього, від -2s та нижче – низьким, від +1s до +2s – вище середнього, від +2s та вище – високим.

Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одне від одного проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають значення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими лініями. Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму – розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються – непропорційним.

Висновок щодо фізичного розвитку дитини у випадку використання методу сигмальних відхилень повинен мати такий вигляд: “Фізичний розвиток Кравченко П., 10 років, за ростом середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), за масою тіла середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький) за обводом грудної клітки середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), пропорційний (непропорційний)”.

Під час виконання самостійної роботи у протокольний зошит записують дані про школяра (прізвище, вік, стать, стан здоров’я), потім за зразком (таблиця 2) в графу «Школяр» заносять дані щодо росту, маси тіла та обводу грудної клітки, учня, який досліджується.

Таблиця 2

Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень

Показники фізичного розвитку Школяр 10 років Стандарт Різниця Сигмальне відхилення Оцінка
М s  
Ріст, см 134,7 4,5 – 5,7 – 1,26 Нижче середнього  
Маса тіла, кг 29,5 3,8 – 5,5 – 1,4 Нижче середнього  
Обвід грудної клітки, см 65,9 3,4 – 4,9 – 1,44 Нижче середнього  
                 

 

Після цього використовуючи дані таблиці 3 «Показники фізичного розвитку школярів Вінницької області», знаходять стать та вік обстежуваного, потім відповідний показник (ріст, маса тіла, обвід грудної клітки). Для кожної її характеристики фізичного розвитку визначають величину (середньоарифметичну зважену – М та середньоквадратичне відхилення – s) і заносять у таблицю (графа «Стандарт»).

Таблиця 3

Показники фізичного розвитку школярів Вінницької області

Вік Ріст, см Маса тіла, кг Обвід грудної клітки, см
М s М s М s
хлопчики
121,0 4,9 23,2 3,2 60,3 3,6
125,0 4,6 24,6 3,2 62,0 3,0
129,7 6,1 27,2 3,4 63,6 3,2
134,7 4,5 29,5 3,8 65,9 3,4
139,0 4,7 32,6 4,0 68,2 3,6
143,2 6,4 35,0 5,5 70,5 3,9
149,0 6,3 39,1 5,0 72,2 4,2
154,0 8,0 43,3 6,7 75,6 5,0
159,5 7,0 48,0 6,5 80,0 5,3
165,7 7,2 56,4 7,6 83,0 5,7
168,4 6,6 59,6 6,8 86,0 4,0
дівчатка
120,3 4,7 22,5 4,0 59,0 2,4
123,7 5,6 23,5 3,6 59,0 3,2
12,91 5,6 26,4 3,2 61,9 2,7
13,44 6,2 29,6 4,6 6,34 2,4
13,92 5,6 32,5 4,5 6,68 4,0
14,44 6,5 37,1 4,9 7,04 4,8
14,95 6,3 42,1 5,0 7,32 5,6
15,56 5,7 48,2 7,0 7,94 5,1
15,75 5,5 53,2 6,6 8,21 5,1
15,80 5,2 54,6 6,6 83,4 4,5
159,5 4,9 55,9 7,0 83,8 4,2

Потім для кожного показника визначають різницю між фактичною і стандартною величинами. Так, наприклад, якщо ріст 10–річного хлопчика становить 129 см, а стандарт (М) – 134,7 см різниця складає 129–134,7= -5,7 см. Одержану різницю ділять на s (у нашому випадку вона дорівнює 4,5 см) і отримують величину сигмального відхилення: -5,7:4,5 = -1,26 і зрештою, за даними величини і знаку сигмального відхилення обгрунтовують оцінку фізичного розвитку за окремим показником.

У нашому випадку фізичний розвиток хлопчика за ростом – нижче середнього, тому що сигмальне відхилення складає -1,26.

Згідно з приведеною схемою анализуються дані фізичного розвитку і за іншими показниками.

Недоліком цього методу оцінки фізичного розвитку є те, що величини показників оцінюються окремо без урахування ступеня їх взаємозв'язку. Разом з тим кожному росту людини повинні відповідати певні величини маси тіла і обводу грудної клітки, тобто фізичний розвиток повинен буди гармонійним. Цей недолік усувається при використанні методу оцінки за шкалами регресії та комплексного методу.

 

Оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії

Використання методу оцінки фізичного розвитку за шкалами регресії дозволяє подолати основний недолік методики сигмальних відхилень, а саме відокремлений характер оцінки кожної соматометричної ознаки. Оціночні таблиці у даному випадку ураховують кореляційну залежність між ростом, масою тіла та обводом грудної клітки і, отже, дозволяють дати більш грунтовну оцінку ступеня фізичного розвитку за сукупністю взаємопов’язаних ознак.

Перший етап проведення індивідуальної оцінки фізичного розвитку за оціночними таблицями шкал регресії спрямований на пошук групи (розвиток середній, нижче середнього, вище середнього, низький, високий), до якої слід віднести ріст дитини. Далі знаходять показники маси тіла та обводу грудної клітки, що повинні відповідати фактичному ростові і порівнюють з ними фактичні показники ознак, які досліджуються. Для цього від величини фактичного розвитку ознаки віднімають стандартне його значення та ділять на сигму регресії (sR) для досліджуваної ознаки. Критерії оцінки аналогічні попереднім.

Проведене дослідження дозволяє віднести дитину до однієї з груп фізичного розвитку: нормальний фізичний розвиток – маса тіла у межах від М –1sR до М + 2sR; дефіцит маси тіла – маса тіла менш, ніж М –1sR; надлишок маси тіла – маса тіла більш, ніж М +2sR; низькій ріст – довжина тіла менш, ніж М – 2sR.

Оцінка фізичного розвитку комплексним метод

Комплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфофункціонального стану організма, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові.

Спочатку за даними довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, ступеня розвитку вторинних ознак статевого дозрівання, терміну окостеніння кисті визначають біологічний вік дитини та порівнюють його з календарним. У залежності від значень отриманих показників він може відповідати календарному вікові, випереджувати або відставати від нього.

Наступний етап комплексного методу пов’язаний з оцінкою морфофункціонального стану організму із застосуванням шкал регресії та вікових стандартів розвитку функціональних показників.

Рівень фізичного розвитку оцінюють за:

Ø ростом, визначається за допомогою шкал регресії або у випадку їх відсутності за методом сигмальних відхилень. Як і в попередньому випадку існують 5 оцінок фізичного розвитку за ростом: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький. Середню зважену величину кожного показника фізичного розвитку знаходять у таблиці 4.

Ø гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від М -1sR до +1sR та функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -1s і вище.

Ø дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -1sR до -2sR або випереджають за рахунок жировідкладень від М +1sR до +2sR та функціональні показники знаходяться у межах від М -1s до -2s;

Ø різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -2sR і нижче або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень від М +2sR і більше, функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -2s і нижче.

Таблиця 4

Стандартизовані показники фізичного розвитку школярів

Вік Ріст, см Маса тіла, см Обвід грудної клітки, см
М s М s KR sR М s KR sR
Хлопчики
121,6 5,8 24,3 3,98 0,52 2,28 61,0 3,68 0,31 3,31
128,1 5,56 27,9 4,94 0,66 3,26 62,5 4,92 0,38 3,25
132,6 5,4 30,2 5,3 0,69 3,76 65,4 4,74 0,52 3,79
137,3 5,6 33,4 6,0 0,80 3,96 67,5 4,80 0,55 3,70
142,5 6,26 37,0 6,82 0,83 4,43 69,9 5,20 0,53 4,0
147,0 6,96 39,9 6,7 0,71 4,49 71,6 4,46 0,34 3,79
153,5 8,22 45,1 8,74 0,84 5,33 75,0 5,48 0,37 4,55
161,1 8,74 50,8 8,70 0,79 5,31 78,7 6,14 0,42 4,85
166,9 8,16 57,2 10,12 0,92 6,78 82,0 6,0 0,44 4,44
173,1 7,02 62,98 8,24 0,61 5,42 85,3 4,52 0,21 4,67
Дівчатка
121,5 5,54 23,3 3,65 0,53 2,19 58,7 3,51 0,38 2,51
127,0 5,26 26,8 4,74 0,58 3,60 60,6 4,36 0,43 3,71
131,5 5,74 29,0 4,52 0,55 3,21 62,4 4,06 0,38 3,45
137,4 6,15 33,3 7,0 0,80 5,11 65,7 5,28 0,53 4,17
142,8 7,1 37,0 7,30 0,74 5,11 69,7 5,28 0,47 4,06
149,3 6,8 40,4 7,08 0,75 4,88 69,8 5,02 0,38 3,66
156,2 6,2 48,5 7,74 0,45 6,38 74,7 5,32 0,40 4,73
159,2 5,42 51,8 8,78 0,83 5,55 77,3 3,86 0,33 5,47
160,9 5,22 53,7 6,48 0,60 5,64 77,3 3,86 0,24 3,67
161,6 5,82 56,8 8,58 0,60 7,89 79,3 5,46 0,22 5,30
Вік Ріст, см Маса тіла, см Обвід грудної клітки, см
  М s М s KR sR М s KR sR
хлопчики
121,6 5,8 24,3 3,98 0,52 2,28 61,0 3,68 0,31 3,31
128,1 5,56 27,9 4,94 0,66 3,26 62,5 4,92 0,38 3,25
132,6 5,4 30,2 5,3 0,69 3,76 65,4 4,74 0,52 3,79
137,3 5,6 33,4 6,0 0,80 3,96 67,5 4,80 0,55 3,70
142,5 6,26 37,0 6,82 0,83 4,43 69,9 5,20 0,53 4,0
147,0 6,96 39,9 6,7 0,71 4,49 71,6 4,46 0,34 3,79
153,5 8,22 45,1 8,74 0,84 5,33 75,0 5,48 0,37 4,55
161,1 8,74 50,8 8,70 0,79 5,31 78,7 6,14 0,42 4,85
166,9 8,16 57,2 10,12 0,92 6,78 82,0 6,0 0,44 4,44
173,1 7,02 62,98 8,24 0,61 5,42 85,3 4,52 0,21 4,67
дівчатка
121,5 5,54 23,3 3,65 0,53 2,19 58,7 3,51 0,38 2,51
127,0 5,26 26,8 4,74 0,58 3,60 60,6 4,36 0,43 3,71
131,5 5,74 29,0 4,52 0,55 3,21 62,4 4,06 0,38 3,45
137,4 6,15 33,3 7,0 0,80 5,11 65,7 5,28 0,53 4,17
142,8 7,1 37,0 7,30 0,74 5,11 69,7 5,28 0,47 4,06
149,3 6,8 40,4 7,08 0,75 4,88 69,8 5,02 0,38 3,66
156,2 6,2 48,5 7,74 0,45 6,38 74,7 5,32 0,40 4,73
159,2 5,42 51,8 8,78 0,83 5,55 77,3 3,86 0,33 5,47
160,9 5,22 53,7 6,48 0,60 5,64 77,3 3,86 0,24 3,67
161,6 5,82 56,8 8,58 0,60 7,89 79,3 5,46 0,22 5,30

Коефіцієнт регресії (КR) показує, на скільки змінюється маса тіла (в кг) і обвід грудної клітки (в см) при збільшені або зменшені росту на одиницю вимірювання (см). Сигма регресії (sR) cлужить для визначення індивідуального відхилення маси тіла і грудної клітки від стандартних даних росту.

За допомогою коефіцієнта регресії та сигми регресії складають оціночні таблиці (шкали регресії за ростом), які дозволяють оцінювати гармонійність розвитку людини за морфологічними ознаками.

Висновок щодо фізичного розвитку дитини у випадку використання комплексного методу повинен мати такий вигляд: “Фізичний розвиток Кравченко П., 10 років, середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), гармонійний (дисгармонійний, різко дисгармонійний), за рахунок збільшення маси тіла та обводу грудної клітки або зменшення маси тіла та обводу грудної клітки, біологічний вік відповідає календарному вікові (випереджає календарний вік, відстає від календарного віку)”.

Отже, під час використання комплексного методу оцінки фізичного розвитку рівень біологічного розвитку визначається на підставі ступеня відповідності його основних ознак (довжини тіла, щорічного збільшення довжини тіла, числа постійних зубів, розвитку вторинних статевих ознак, терміну осифікації кісток кисті віковим стандартам (табл. 5 та 6).

Таблиця 5

Показники рівня біологічного розвитку хлопчиків шкільного віку

Вік Ріст (М±s) Щорічне збільшення довжини тіла, см Ознаки окостеніння кисті Число постійних зубів (М±s) Ступінь статевого дозрівання
М7±s 4–6 Наявність ядер окостеніння всіх кісток зап’ястка (крім гороховидної), поява епіфіза ліктьової кістки 7±3 Р0А0
М8±s 4–6 Наявність епіфіза ліктьової кістки 12±2 Р0А0
М9±s 4–6 Наявність добре вираженого епіфіза ліктьової кістки 14±2 Р0А0
М10±s 4–6 Поява та формування шиловидного відростка ліктьової кістки 18±3 Р0А0
М11±s 4–6 Наявність вираженого шиловидного відростка ліктьової кістки 20±4 Р0А0
М12±s 4–6 Поява гороховидної кістки 24±3 Р0,1А0 V1
М13±s 7–10 Поява сесамовидної кістки в у I попереково-фаланговому суставі 27±1 Р1А0V1L0,1
М14±s 7–10 Наявність сесамовидної кістки Р2А1V1L0,2 L0,1F0,1
М15±s 4–7 Початок окостеніння I п’ясткової кістки Р3А2V2; L1,2F1
М16±s 3–4 Окостеніння I п’ясткової кістки та дистальних фаланг пальців Р3,4А3V2 L2F1,2
1–2 Окостеніння II–V п’ястних кіток Р4А3V2; L2F2,3

Таблиця 6

Показники рівня біологічного розвитку дівчаток шкільного віку

Вік Ріст (М±s) Щорічне збільшення довжини тіла, см Ознаки окостеніння кисті Число постійних зубів (М±s) Ступінь статевого дозрівання
М7±s 4–5 Наявність ядер окостеніння кісток зап’ястка (крім гороховидної) та епіфіза ліктьової кістки 9±3 Ma0Р0А0
М8±s 4–5 Поява та формування шиловидного відростка ліктьової кістки 12±3 Ma0Р0А0
М9±s 4–5 Наявність вираженого шиловидного відростка 15±3 Ma0Р0А0
М10±s 4–5 Формування гороховидної кістки 19±3 Ma0Р0А0
М11±s 6–8 Наявність добре вираженої гороховидної кістки, поява сесамовидної кістки 21±3 Ma1Р0,1А0,1
М12±s 6–8 Наявність сесамовидної кістки 25±2 Ma2Р0,2А1,2
М13±s 4–6 Окостеніння I п’ястної кістки Ma2,3Р2,3 А2,3 menarche
М14±s 2–4 Окостеніння фаланг пальців, II–V п’ястних кісток Ma3Р3А2,3 menses
М15±s 1–2 Повне окостеніння мілких кісток кисті Ma3Р3А3 menses
1–2 Окостеніння ліктьової кістки Ma3,4Р3А3 menses
0–1 Окостеніння променевої кістки Ma4Р3А3 menses

Примітка:

А – оволосіння пахових впадин, Р – оволосіння лобка, F – оволосіння обличчя, L – розвиток кадика, V – мутація голосу, Ма – розвиток молочної залози, Ме – поява менструацій.

 

Ступінь гармонійності фізичного розвитку визначається шляхом порівняння фактичної маси тіла і обводу грудної клітки зі стандартними величинами цих показників для певного віку і статі, які приведені в таблиці 7 «Оцінка фізичного розвитку школярів (шкала регресії за ростом)».

 

Таблиця 7

Оцінка фізичного розвитку школярів (шкала регресії за ростом)

Границі сигмальних відхилень Ріст, см Маса, кг Обвід грудної клітки Ріст, см Маса, кг Обвід грудної клітки
Низькі (від М–2 s і нижче) Хлопчики 11 років Дівчатка 11 років
20,9 59,8 22,1 58,0
60,2 22,9 58,5
22,7 60,6 23,6 59,0
23,1 61,0 24,3 59,5
23,7 61,4 25,1 60,0
24,5 61,8 25,8 60,5
25,2 66,2      
Нижче середніх (від М–1 s до М–2 s) 25,9 62,7 26,5 61,0
22,6 63,1 27,2 61,6
27,3 63,5 28,0 62,1
28,1 63,9 28,7 62,6
28,8 64,3 29,4 63,1
29,5 64,7 30,2
30,2 65,1 30,9 64,1
      31,6 64,6
Середні величини росту (М±1 s) 30,9 65,5 32.4 65,1
31,7 65,9 33,1 65,6
32,4 66,3 33,8 66,1
33,1 66,8 34,6 66,7
33,8 67,2 35,3 67,2
34,5 67,6 36,0 67,7
35,3 68,0 36,7 68,2
36,0 68,4 37,5 68,7
36,7 68,8 38,2 69,2
37,4 69,2 38,9 69,7
38,1 69,6 39,7 70,2
38,9 70,0 40,4 70,7
39,6 70,4 41,1 71,2
40,3 70,8 41,8 71,8
41,0 71,3 42,6 72,3
Вище середніх (від М+1 s до М+2 s) 41,7 71,7 43,3 72,8
42,5 72,1 44,0 73,3
72,5 44,8 73,8
43,9 72,9 45,5 74,3
44,6 73,3 46,2 74,8
45,3 73,7 47,0 75,3
46,1 74,1 47,7 75,8
      48,4 76,3
Високі (від М+2s і вище) 46,8 74,5      
47,5 75,0 49,2 76,9
48,2 75,4 49,9 77,4
48,9 74,8 50,6 77,9
49,7 76,2 51,3 78,4
50,4 76,6 52,1 78,9
51,1 77,0 52,8 79,4
М±s Ry/х ±sR 144,5 36,4 68,6 143,9 37,4 68,6
7,01 7,01 5,46 7,54 7,72 6,22
  0,72 0,41   0,73 0,51
  4,89 4,63   5,37 4,92

 

Різниця між фактичною і стандартною величинами показника фізичного розвитку ділять на сигму регресії і отримують величину сигмального відхилення, яка дозволяє визначити ступінь гармонійності фізичного розвитку школяра.

Критерії оцінки морфофункціонального стану організму з використанням шкал регресії приведені вище. Слід лише підкреслити, що діти з відхиленням ваги нижче -3sR направляються до ендокринолога.

Так якщо, наприклад, необхідно дати оцінку фізичного розвитку дівчинки, 11 років з ростом –148 см, масою тіла – 37 кг та величиною обводу грудної клітки – 71 см, яка за рік додає в рості 8 см, має 20 постійних зубів та ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма1Р0,1А1, хід практичної діяльності лікаря повинен бути таким.

Спочатку з метою визначення рівня біологічного розвитку порівнюють дані дівчинки, яка була обстежена, зі стандартами рівня біологічного розвитку для дівчаток 11 років (таблиця 6). За даними таблиць стандартів біологічного розвитку дівчаток у віці 11 років ріст повинен бути 142,2 ±7,1 см, щорічне збільшеннядовжини тіла – 6–8 см, число постійнмих зубів 21±3, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма1Р0,1А0,1. Таким чином у нашому випадку показники біологічного розвитку дівчинки відповідають стандартним величинам, тобто рівень біологічного розвитку відповідає календарному віку.

Далі для оцінки фізичного розвитку використовують оціночні таблиці за шкалою регресії (табл 7). За даними таблиці ріст дівчинки відповідає середньому, тобто фізичний розвиток за ростом є середнім. Використовуючи величини сигм регресії, знаходять, яка маса і який обвід грудної клітки повинні бути у дівчинки при її рості. За таблицею шкал регресії для 11–річних дівчаток з ростом 148 см, маса тіла повинна складати 40,4 кг, а сигма регресії – 5,37 см, отже, 37–40,4 = -3,9; -3,9:5,37= -0,63sR, тобто різниця у масі тіла знаходиться в межах ±1sR, що указує на гармонійний розвиток дівчинки за масою тіла у порівняні з ростом. Аналогічно визначають відповідність обводу грудної клітки росту дівчинки. Як бачимо, і за цим показником sR=0,06 розвиток також є гармонійним.

Отже, фізичний розвиток дівчинки, 11 років середній, гармонійний, рівень біологічного віку відповідає календарному віку.

Якщо фізичний розвиток є дисгармонійним або різко дисгармонійним, тоді обов’язково слід указують причину виявлених зрушень у морфофункціональному стані (за рахунок надлишкової або недостатньої маси тіла, малого обводу грудної клітки) та обгрунтовують рекомендації щодо корекції фізичного розвитку (збільшення або зменшення калорійності харчового раціону, зміна набору харчових продуктів, запровадження активних занятть фізичною культурою та спортом тощо).

Оцінка фізичного розвитку центильним методом

Центильний метод, на відміну від традиційних, які орієнтовані на оцінку ознак фізичного розвитку, що варіюють за законом нормального розподілу, є ефективним непараметричним способом стислого опису характеру їх розподілу, котрий має право– або лівосторонню асиметрію. Сутність центильного методу полягає у зіставленні фактичної ознаки розвитку окремої характеристики фізичного розвитку з упорядкованим рядом, що включає у свою структуру весь діапазон коливань досліджуваної ознаки, розподілений на 100 інтервалів, попадання в які має рівну імовірність, але розміри цих центильних інтервалів у абсолютних одиницях вимірювань неоднакові. Для визначення ступеня фізичного розвитку використовують сім фіксованих центилів: 3–й, 10–й, 25–й, 50–й, 75–й, 90–й та 97–й і відповідно вісім центильних інтервалів:

Ø 1–й інтервал (нижче 3%) – дуже низькі показники;

Ø 2–й інтервал (від 3% до 10%) – низькі показники

Ø 3–й інтервал (від 10% до 25%) – знижені показники

Ø 4–й та 5–й інтервали (відповідно від 25 до 50% та від 50% до 75%) – середні показники;

Ø 6–й інтервал (від 75% до 90%) – підвищені показники

Ø 7–й інтервал (від 90% до 97%) – високі показники;

Ø 8–й інтервал (вище 97%) – дуже високі показники

Індивідуальну оцінку морфофункціональних показників проводять за одновимірними оціночними шкалами, що включають у свою структуру розмах коливань (максимальне та мінімальне значення), центральну тенденцію (медіану упорядкованого ряду) та 8 центильних інтервалів і дозволяють визначити як окремі характеристики розвитку соматометричних ознак, так і, ураховуючи той факт, 4–й та 5–й інтервали номограми характеризують гармонійний фізичний розвиток, 3–й та 6–й інтервали – дисгармонійний, 1–й та 2–й і 7–й та 8–й – різко дисгармонійний за рахунок дефіциту або надлишку маси тіла, ступінь гармонійності фізичного розвитку.

Методика гігієнічної оцінки стану здоров’я та фізичного розвитку організованого дитячого колективу

Порівняльна оцінка рівня фізичного розвитку різних колективів або одного і того ж колективу в динаміці навчання у сучасній школі здійснюється на підставі визначення відмінностей величин провідних показників стану здоров’я та фізичного розвитку шляхом застосування методів порівняння середніх арифметичних величин, розподілу відносних чисел та квадратичних відхилень, а також на підставі кореляційного методу.

Слід відмітити, що у ході використання методу порівняння середніх арифметичних величин зіставленню підлягають показники стану здоров’я та фізичного розвитку лише однорідних віково–статевих груп. При цьому, насамперед, необхідно установити достовірність відмінностей середніх величин порівнювальних груп, яка визначається шляхом обчислення критерію Ст’юдента (t) за формулою:

 

t =

де: М1 та М2 - середні арифметичні зважені величини груп порівняння;

m1 та m2 - помилки середніх арифметичних зважених величин.

Оцінка значень критерію (t) проводиться таким чином: якщо t>3, то відмінності середніх величин вважаються достовірними (p<0,05), якщо t < 3 – відмінності середніх величин вважаються недостовірними (p>0,05).

У разі застосування методу розподілу відносних чисел спочатку оцінюють фізичний розвиток кожної дитини окремо, що входить до складу організованого колективу та визначають оціночну групу, до якої вона відноситься, а потім розраховують відносне число дітей в кожній групі.

Достовірність відмінностей визначають за формулою:

 

t =

 

де: Р1 - кількість дітей (%) у першому колективі, що порівнюється;

Р2 - кількість дітей (%) у другому колективі, що порівнюється;

m1 - помилка Р1;

m2 - помилка Р2.

Помилку відносної кількості дітей визначають за формулою:

 

m1 = ;

 

де: m1 - помилка Р1;

Р1 - кількість дітей (%) у першому колективі, що порівнюється.

 

Метод порівняння середніх квадратичних відхилень використовують для оцінки однорідності стану здоров’я та фізичного розвитку за певним показником. При цьому вважається, що чим більшим є значення стандартного відхилення (s), тим більшим є розмах коливань досліджуваної ознаки і, таким чином, ступінь її мінливості та неоднорідності.

Зрештою, кореляційний метод надає можливість установити наявність певного зв’язку між провідними характеристиками стану здоров’я та фізичного розвитку шляхом визначення коефіцієнта кореляції (r). Якщо величина r дорівнює 0 - кореляційного зв’язку між досліджуваними ознаками не існує. Натомість, якщо величина r дорівнює 1 - кореляційний зв’язок між досліджуваними ознаками є надзвичайно міцним, абсолютним, функціональним. При значеннях r у межах від 0 до 0,3 кореляційний зв’язок визначають як слабкий, при значеннях r у межах від 0,3 до 0,5 - як помірний, при значеннях r у межах від 0,5 до 0,7 - як сильний, при значеннях r у межах від 0,7 до 1,0 - як надзвичайно сильний. У разі позитивного значення r - зв’язок слід визначати як прямий (при збільшенні одного досліджуваного показника інший зростає), у разі від’ємного значення r - зв’язок слід визначати як зворотний (при збільшенні одного досліджуваного показника інший зменшується).

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Учениця, 14 років, має ріст 175 см, масу тіла – 54,0 кг, обвід грудної клітки – 75,5 см. За рік виріс на 5 см, число постійних зубів становить 28, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма3, РЗ, А3, Ме2. Мускулатура і підшкірно–жирова складка виражені помірно, ЖЄЛ складає 2560 мл, м’язова сила рук: правої – 20,1 кг, лівої – 16,35 кг. Об’єктивно з боку внутрішніх органів ніяких патологічних змін не виявлено. Практично здорова. Фізкультурою займається в основній групі.

* Визначіть групу здоров’я і оцініть фізичний розвиток дівчинки з використанням методу сигмальних відхилень та комплексного методу.

Задача 2

В ході медичного обстеження у школярки 10 років були виявлені ознаки хронічного тонзиліту у стадії компенсації, порушення осанки тощо. Довжина тіла учениці становить 142 см, маса тіла – 38,5 кг, обвід грудної клітки – 69,0 см, число постійних зубів – 20, за останній рік дівчинка виросла на 4 см, розвиток вторинних ознак – Ма00,Ме0.

* Визначте групу здоров’я та оцініть фізичний розвиток школярки з використанням методу сигмальних відхилень та комплексного методу.

Задача 3

Через 2 дні після перенесеного ГРВІ учень 5 класу звернувся до шкільного лікаря з проханням дати медичний висновок щодо його допуску до занять у секції спортивної гімнастики. В ході медичного обстеження лікарем установлено: ріст – 150 см, маса тіла – 42 кг, обвід грудної клітки – 70 см, щорічне збільшення довжини тіла становить 5 см, число постійних зубів – 25, ступінь розвитку вторинних статевих ознак – Р000, м’язи розвинуті погано, підшкірно–жирова складка молорозвинена, ЖЄЛ – 2500 мл, м’язова сила рук: правої – 20 кг, лівої – 18 кг. Об’єктивно з боку внутрішніх органів ніяких змін не виявлено. Фізкультурою займається в основній групі фізичного виховання.

* Визначте групу здоров’я та дайте оцінку фізичного розвитку хлопчика з використанням методу сигмальних відхилень та комплексного методу.

Задача 4

У ході поглибленого медичного обстеження школяра 11 років виявлено, що він часто (майже щомісяця) хворіє гострими респіраторно–вірусними захворюваннями, страждає міопією слабкого ступеня та карієсом. Ріст учня становить 133,5 см, маса тіла – 23,5 кг, обвід грудної клітки – 59,2 см.

* Визначте до якої групи здоров’я і групи фізичного виховання відноситься школяр та оцініть фізичний розвиток учня методом сигмальних відхилень,

Задача 5

Учень 3 класу середньої загальноосвітньої школи, 10 років, практично здоровий, має ріст – 125 см, масу тіла – 30 кг, обвід грудної клітки – 64,0 см, число постійних зубів складає 12, щорічне збільшення довжини тіла – 5 см, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Р00.

* Оцініть фізичний розвиток хлопчика за допомогою комплексного методу.

 

Задача 6

Учениця 3 класу середньої загальноосвітньої школи, 10 років, практично здорова, побутові умови задовільні, ріст – 135 см, масу тіла – 30,5 кг, обвід грудної клітки – 60,0 см, число постійних зубів складає 22, щорічна прибавка росту становить 6 см, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма0,А1,Р1.

* Дайте оцінку фізичному розвитку дівчинки комплексним методом.

 

Задача 7

Хлопчик 13 років має ріст 155 см, масу тіла – 42 кг, обвід грудної клітки – 70 см.

* Оцініть фізичний розвиток з використанням методу сигмальних відхилень та побудуйте профіль фізичного розвитку.

 

ТЕМА №34. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ І ЗАГАЛЬНА СХЕМА ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ¢Я ЛЮДИНИ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Оволодіти теоретичними основами та загальною схемою вивчення впливу навколишнього середовища на здоров¢я людини.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Методологічні та методичні основи вивчення факторів навколишнього середовища та їх впливу на стан здоров¢я населення.

2. Здоров¢я населення як інтегральний показник стану навколишнього середовища. Показники здоров¢я, що його характеризують.

3. Принципова схема гігієнічного контролю за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища.

4. Загальна схема вивчення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров¢я населення.

5. Основний зміст плану та програми досліджень ступеня негативного впливу забрудненого (денатурованого) середовища на здоров’я населення.

6. Етапи вивчення впливу забрудненого навколишнього середовища на здоров’я.

7. Методика вибору зон (районів) спостереження в населеному пункті.

8. Поняття та критерії здоров¢я (загальнопатологічне, індивідуальне теоретичне, індивідуальне фактичне здоров¢я населення).

9. Методи та основні показники вивчення стану здоров’я населення.

10. Методика якісного (концептуального) аналізу рівня здоров¢я населення та її використання у практичній діяльності лікаря.

11. Методика кількісного аналізу рівня здоров¢я населення. Її використання у практичній діяльності лікаря.

12. Вибір форми проведення досліджень.

13. Методика якісного (концептуального) аналізу стану навколишнього середовища та “нормованого” прогнозування змін рівня здоров¢я населення за станом забруднення атмосферного повітря, води, ґрунту, шумової обстановки.

14. Методика кількісного аналізу стану навколишнього середовища (шляхом сумації всіх забруднювачів, експертної оцінки у балах, переваги першого підходу перед бальною оцінкою).

15. Характеристика можливостей методів математичного моделювання взаємозв’язку кількісних показників рівня здоров¢я населення та стану навколишнього середовища:

- кореляційного;

- регресійного;

- факторного;

- дискримінантного;

- вірогідностного Байеса;

- кластер-аналізу;

- кореляційно-регресійного багатофакторного.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Розглянути та занести у зошит протоколів етапи вивчення впливу забрудненого навколишнього середовища на здоров’я населення; визначення індивідуального теоретичного здоров¢я, індивідуального практичного здоров¢я, популяційного здоров¢я, загальнопатологічного поняття про здоров¢я населення (наявне, постійне, юридичне, розрахункове наявне), популяції, когорти, критерії популяційного здоров¢я за вимогами ВООЗ.

2. Ознайомтесь з характеристикою можливостей методів математичного моделювання взаємозв’язку кількісних показників рівня здоров¢я населення та стану навколишнього середовища.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 48-137, 458-479.

2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены /Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища шк., 2000. – С. 47-96, 538-560.

3. Гігієна та екологія: Підручник./ За редакцією В.Г.Бардова.- Вінниця: Нова Книга, 2006.- С.225-238.

4. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения: Учебное пособие /Под ред. Е.И.Гончарука. – К.: КМИ, 1989. – 204 с.

5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Навч. посібник. – К.: Здоров¢я, 1999. – С. 6-27.

6. Общая гигиена: Учебник /Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. / Под ред. Г.И.Румянцева, М.П.Воронцова. – М.: Медицина, 1990. – С. 49-238, 279-283.

7. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. и соавт. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С.6-15.

8. Современные проблемы экогигиены / М.П.Захарченко, Е.И.Гончарук, Н.Ф.Кошелев, Г.И.Сидоренко. – К.: Хрещатик, 1993. – Часть 1. – С.5-64.

9. Джессен Р. Методы статистических обследований: Пер. с анг. – М.: Финансы и статистика, 1985. – 478 с.

10. Славин М.Б. Методы системного анализа в медицинских исследованиях. – М.: Медицина, 1989. – 303 с.

11. Оценка состояния здоровья населения в условиях разного уровня антропогенного загрязнения окружающей среды.// Гигиена и санитария, 1995, №1.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Заняття семінарське. Після вирішення організаційних питань студенти здають викладачу зошити протоколів практичних занять. За повноту та якісь виконання завдання з самостійної підготовки вони одержують оцінку, яка виставляється в журналі обліку відвідувань та успішності студентів академічної групи. Далі проводиться опитування за питаннями для самопідготовки (1-15). За кожну відповідь в усній формі також виставляється оцінка. Наприкінці заняття викладач підводить підсумок щодо рівня засвоєння учбового матеріалу кожним студентом академічної групи, називає оцінки, дає індивідуальні рекомендації щодо подальшого вивчення відповідних учбових питань, називає тему наступного заняття.

 

ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ

 

Методологія – це вчення про метод наукового дослідження, шляхи та засоби наукового пізнання дійсності, теоретичної і практичної діяльності та встановлення істини.

Розрізняють методологію загальнофілософську та предметну (тобто методологію окремих наукових дисциплін).

Під загальнофілософською методологією розуміють вчення про методи та прийоми піз-нання природи, суспільства та мислення. Це вчення отримало назву матеріалистичної діалектики.

Загальнофілософська методологія ґрунтується на ідеї загального розвитку та використовує свої специфічні методи та методики пізнання (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичного та логічного моделювання, системно-структурного підходу та інших), які побудовані людською інтуїцією, досвідом та інтелектом.

Саме використовуючи ці методи та методики з метою пізнання об’єктивної дійсності, тобто явищ та процесів, що відбуваються незалежно від волі та свідомості людей в навколишньому середовищі, людина розкрила та сформулювала загально-філософські закони та категорії, які відображають загальний та універсальний характер.

Всебічність та універсальність філософських законів і категорій заключається в тому, що вони можуть бути застосовані у будь-якій галузі наукових знань, а також до кожної наукової дисципліни.

Існує три основних закониматеріалістичної діалектики:

– закон взаємопереходу кількісних і якісних змін;

– закон єдності та боротьби протилежностей;

– закон заперечування заперечення.

Крім цих законів, матеріалістична діалектика використовує філософські категорії, які також мають універсальне застосування. Прикладами таких універсальних категорій можуть бути:

- причини та наслідків;

- необхідності та випадковості;

- змісту і форми;

- частки та цілого;

- можливості та дійсності.

Слід зазначити, що в гігієні з вказаних трьох загально-філософських законів найбільш часто діє закон взаємопереходу кількісних і якісних змін.

Так, багато чинників навколишнього середовища, соціально-економічні умови, рівень культури та інше можуть впливати на організм людини позитивно або негативно тільки за умови досягнення певного кількісного порога – так званого порога пошкоджуючої дії.

Знання законів та категорій матеріалистичної діалектики допомагає лікарям різного фаху:

По-перше - правильно пояснити причини явищ, які вони спостерігають;

По-друге - обґрунтувати напрямок наукового пошуку;

По-третє - визначити позицію при створенні загальних концепцій та теорій.

Крім загальнофілософської методології,гігієна, як самостійна галузь медицини, має свою предметну методологію.

Під предметною методологією гігієни слід розуміти сукупність науково обґрунтованих методів та методик, які використовуються при вивченні впливу фізичних, хімічних, біологічних, психогенних факторів зовнішнього та навколишнього середовища, соціально-економічних умов на організм людини, а також впливу фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей на навколишнє середовище.

Метод – це спосіб пізнання дійсності, явищ природи, її закономірностей і законів.

Методика – це сукупність чи система конкретних засобів, прийомів доцільного виконання якого-небудь завдання, наукового дослідження, складова частина предметної методології.

Тут слід зазначити, що медицина в цілому як об’єкт дослідження вивчає біологічні характеристики людини в нормі і патології та їх зміни під впливом різних чинників.

Специфічним об’єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина. Філософською категорією, що виражає стан хворої людини, є таке поняття (категорія), як “хвороба”. Суттєвим у ньому є те, що лікувальна медицина вивчає хворобу не колективу, не групи людей, а окремої людини, тобто конкретне захворювання.

Специфічним об’єктом вивчення профілактичної медицини, або гігієни, є здорові люди (а точніше практично здорові люди). Філософською категорією, що виражає стан здорової людини є “здоров’я”.

Саме специфіка об’єкта дослідження в гігієні і визначає необхідність використання для його вивчення особливих методів.

Розрізняють п’ять специфічних для гігієни методів:

1. Епідеміологічний метод вивчення здоров’я населення;

2. Метод санітарного обстеження та опису (санітарно-топографічне, санітарно-технічне, санітарно-епідеміологічне обстеження);

3. Метод гігієнічного експерименту (натурного і лабораторного);

4. Метод санітарної експертизи;

5. Метод санітарної освіти (гігієнічного виховання та навчання населення).

Принципова відмінність цих методів від методів, що використовуються в лікувальній медицині є те, що вони направлені не на діагностику, не на лікування, не на реабілітацію хворого, а на виявлення рівня здоров’я популяції або окремої людини.

Особливість цих методів полягає в тому, що за допомогою специфічних методів гігієни встановлюється наявність і характер зв’язку між рівнем здоров’я населення і факторами навколишнього середовища або факторами ризику.

Тому під предметною методологією гігієни розуміють також її власні специфічні закони та категорії, що використовуються для виявлення закономірностей впливу всіх факторів зовнішнього та навколишнього середовища на здоров’я людини.

Предметна методологія:

1. Специфічні закони та категорії матеріалістичної діалектики, які відображають її специфічні методи та методики.

2. Специфічні закони, закономірності, постулати і категорії гігієни, які відображають її специфічні методи та різні методики.

3. Специфічні методи гігієнічних досліджень.

4. Конкретні гігієнічні методики та методики інших дисциплін, які використовуються при вивченні здоров’я населення та впливу на нього чинників зовнішнього та навколишнього середовища.

Таким чином, методологію гігієни схематично можна подати у вигляді конуса.

Фундамент, основа конуса – це загальнофілософська методологія. Вона представлена універсальним методом пізнання дійсності – методом матеріалістичної діалектики з її основними законами і категоріями. Наближаються до цього фундаменту методи і категорії гігієни з певним філософським змістом, як здоров’я, хвороба, біосфера, ноосфера, внутрішнє, зовнішнє, навколишнє середовище та інші. Далі ідуть специфічні методи гігієни, а вершиною конуса є спеціалізовані методики, що використовуються в гігієнічній науці та практиці.

 

Здоров’я населення як інтегральний критерій оцінки стану навколишнього середовища

 

Здоров’я населення Землі у минулі віки визначалося епідеміями. Значимість проблеми здоров’я населення зросла останнім часом, у зв¢язку з інтенсивною антропогенною денатурацією навколишнього середовища, оскільки стан здоров’я людей суттєво змінився і виникли нові закономірності поширеності та характеру патології людини, стали інакше перебігати демографічні процеси.

Виходячи з цього, у 80-90 роках деякі науковці-гігієністи, а це такі як академіки Гончарук Є.Г., Сидоренко Г.І., Ізмеров М.Ф., Кундієв Ю.І., професори Вороненко Ю.В., Звіняцьківський Я.Й., Бардов В.Г., Буштуєва К.А. та інші запропонували альтернативний підхід до оцінки стану навколишнього середовища.

Цей альтернативний, нетрадиційний підхід можна сформулювати так: “Який рівень здоров’я населення, такий і є стан навколишнього середовища”.

Які ж передумови були для такого висновку?

По-перше: питома вага довкілля у формуванні здоров¢я населення складає приблизно 20%.

По-друге: існує велика кількість гігієнічних нормативів, але не всі чинники можна виміряти і відповідно нормувати, не завжди вдається дотримуватися цих нормативів.

По-третє: серед дев’яти принципів гігієнічного нормування є принцип пороговості та принцип відносності ГДК, тобто будь-який затверджений гігієнічний норматив не є абсолютною істиною і може бути переглянутий.

Перед усім необхідно відмітити, що категорія “здоров’я” є складним, комплексним поняттям, яке однозначно, одним показником охарактеризувати неможливо.

З одного боку – це поняття методологічне, філософське.

З іншого боку – це повинно бути поняття практичне, яке може бути використане в повсякденній діяльності медичного працівника.

Саме відсутність конструктивного, універсального визначення “Здоров’я” складає великі труднощі та значну невизначеність щодо результатів наукових досліджень, пов’язаних з оцінкою впливу різних чинників на здоров’я людей.

Існуючі визначення, в тому числі визначення, що наводиться в преамбулі статуту ВООЗ: “здоров’я – стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів”, це та інші визначення не зовсім конструктивні, тому що у більшості випадків здоров’я розуміють як відсутність хвороби.

Крім цього, поняття соціального благополуччя суб’єктивне, а соціальну повноцінність людини не завжди можна визначити (тим більше кількісними критеріями).

Американський соціолог-гігієніст Річмонд (I.B.Richmond) у монографії, присвяченій тенденціям розвитку медичної допомоги та освіти, слушно зауважив, що “медицина так глибоко поглинула в концепції хвороби, що ми не маємо ні термінології, ні класифікації здоров’я. Особливо це відноситься до соціальних та психологічних аспектів здоров’я, де використовуються лише грубі терміни і немає необхідної класифікації”.

З метою визначення здоров’я слід ураховувати наступні “фундаментальні” положення:

1. абсолютного здоров’я не існує;

2. індивідуальне та популяційне здоров’я неподільні;

3. здоров’я визначається не одним показником, а комплексом характеристик;

4. визначення здоров’я неможливе без оцінки взаємодії індивіда та навколишнього середовища;

Саме тому право на існування мають різні визначення поняття “здоров’я”, але використання кожного з них обмежене метою його застосування.

Виходячи з цього, розрізняють декілька понять “здоров’я”, які мають різний зміст:

Перше – це загальнофізіологічне (або філософське) поняття здоров’я.

Загальнофізіологічне здоров’я – інтервал, в межах якого кількісні коливання психофізіологічних процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму (оптимальна зона, в межах якої організм не виходить за межі фізіологічного рівня саморегуляції).

Друге – популяційне здоров’я, тобто здоров’я групи людей, популяції, населення.

Популяційне здоров’я – умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом демографічних показників, рівнем фізичного розвитку, захворюваністю та частотою преморбідних станів, інвалідністю певної групи населення.

Третє – індивідуальне здоров’я або здоров’я окремої людини.

При цьому індивідуальне здоров’я повинно розглядатися з двох позицій:

Перша позиція – теоретична, як максимально можливий оптимум для людини, до якого треба прагнути в ідеалі, але якого практично дуже важко досягти.

Індивідуальне теоретичне здоров’я – стан повного соціального, біологічного та психічного благополуччя, коли функції всіх органів і систем організму людини врівноважені з навколишнім середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.

Друга позиція – практична, як фактична характеристика рівня здоров’я конкретної людини.

Індивідуальне фактичне здоров’я – це стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої соціальні та біологічні функції.

Існує також комплексний підхід до здоров’я як до середньостатистичної величини, що можна охарактеризувати наступними положеннями:

1. Стан здоров’я визначається у груп з ідентичними соціально-економічними умовами.

2. Здоров’ям (нормою) вважається стан, що визначається у осіб, які входять до 95% довірчого інтервалу популяції.

3. Довірчий інтервал розглядається також як оптимальна зона, в межах якої організм не переходить на патологічний рівень саморегуляції.

Для характеристики здоров’я використовують три основні групи показників здоров’я:

Перша група – медичні показники.

Друга група – показники соціального благополуччя.

Третя група – показники психічного благополуччя.

До першої групи, тобто до групи медичних показників відносяться наступні:

1) захворюваність;

2) смертність (загальна та немовлят);

3) фізичний розвиток;

4) інвалідність.

До другої групи – показників соціального благополуччя входять:

1) демографічна ситуація;

2) стан навколишнього середовища;

3) спосіб життя;

4) рівень медичної допомоги;

5) соціально-гігієнічні показники.

До третьої групи - показників психічного благополуччя відносяться:

1) захворюваність на психічні хвороби;

2) частота виникнення невротичних станів і психопатій;

3) психологічний мікроклімат.

Також слід зазначити, що Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розробила перелік критеріїв соціального благополуччя. До цього переліку входять:

1) процент валового національного продукту, який витрачається на потреби охорони здоров’я;

За даними ВООЗ середні глобальні витрати на медико-санітарну допомогу становлять 8% від всесвітнього валового внутрішнього продукту.

2) доступність первинної медико-санітарної допомоги;

В Україні існують національні програми: “Діти України”, “Планування сім’ї”, “Генетичний моніторинг”, “Цукровий діабет”, “Здоров’я літніх людей”, розробляється міжгалузева програма “Здоров’я нації”.

3) охоплення населення безпечним водопостачанням;

4) процент осіб, яким робили імунізацію проти шести особливо поширених серед населення інфекційних хвороб: дифтерії, коклюшу, правця, кору, поліомієліту, туберкульозу.

5) процент обслуговування жінок кваліфікованим персоналом у період вагітності та в пологах;

6) процент дітей, що народилися з невеликою масою тіла (менше 2500 г);

7) середня тривалість прийдешнього життя;

8) рівень санітарної грамотності населення.

 

Інтегральна оцінка стану здоров’я населення передбачає проведення досліджень в декілька етапів.

На першому етапі – ми отримуємо інформацію про показники, які характеризують стан здоров’я населення (наприклад - про рівень захворюваності, смертності, інвалідності або фізичного розвитку) з різних джерел інформації.

Такими джерелами інформації можуть бути:

1. офіційні звіти лікувальних, санітарно-профілактичних закладів, органів охорони здоров’я, соціального забезпечення, державної статистики, бюро реєстрації актів цивільного стану (РАЦС);

2. результати ретроспективних та проспективних досліджень у лікувально-профілактичних закладах;

2. дані лікарських оглядів населення;

3. дані клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень;

4. результати медико-соціологічних досліджень – опитування, анкетування населення;

5. результати математичного моделювання та прогнозування.

 

На другому етапі – необхідно дати інтегральну оцінку рівня здоров’я, узагальнивши всі показники.

Для цього проводять концептуальний (якісний) аналіз та математико-статистичний (кількісний) аналіз.

Наслідком концептуального аналізу є розподіл населення на групи здоров’я.

Критеріями розподілу на групи здоров’я можуть бути наступні:

1. наявність або відсутність хронічного захворювання;

2. опірність організму;

3. рівень фізичного розвитку;

4. відповідність морфо-функціональних показників.

 

Наприклад, розподіл населення за станом його здоров’я, який був розроблений в Інституті соціальної гігієни та організації охорони здоров’я ім. М.А.Семашко, пов’язаний з реєстрацією наявності або відсутності хронічних захворювань під час огляду, наступний:

Перша група – здорові люди.

Друга група – здорові люди з функціональними та деякими морфологічними відхиленнями.

Третя група – хворі з тривалим перебігом хронічного захворювання при збереженні функціональних можливостей організму (компенсований стан).

Четверта група – хворі з тривалим перебігом хронічного захворювання або особи з фізичними недоліками, вадами розвитку, наслідком травм, із зниженими функціональними можливостями організму (субкомпенсований стан).

П’ята група – тяжко хворі (декомпенсований стан).

Фактичний розподіл населення на групи здоров’я може бути приблизно таким, який подано у таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл населення на групи здоров’я

 

Група здоров’я Питома вага населення в групі, %
Чоловіки Жінки
I 27-28 20-21
II 20-21 16-17
III 39-40 47-48
IV 11-12 14-15
V 0,8

 

Ці дані можна використовувати як еталон для порівняння, вважаючи їх відносною популяційною нормою.

Другий вид аналізу є математико-статистичний (кількісний) аналіз. Результатом такого аналізу є розрахунок узагальненого індексу здоров’я даної групи людей.

І заключний, третій етап в інтегральній оцінці стану здоров’я населення полягає в тому, що необхідно встановити кількісну залежність між чинниками середовища та групами або індексами здоров’я.

Щоб вирішити таке завдання, можна використовувати різні методи:

1. власний досвід та інтуїція;

2. наради експертів;

3. аналіз даних літератури;

4. статистичний аналіз;

5. експеримент;

6. математичне моделювання;

7. системний аналіз.

Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища

 

Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища передбачає проведення якісного та кількісного аналізу його забруднення.

Зміст якісного аналізу стану навколишнього середовища полягає у порівнянні результатів інструментального або лабораторного дослідження з гігієнічними нормативами та наступною їх оцінкою.

Оцінка може бути:

— в межах норми;

— на рівні граничнодопустимих рівнів, концентрацій;

— перевищує граничнодопустимі рівні, концентрації;

— кратність перевищення ГДР, ГДК (в скільки разів).

Це є традиційна оцінка стану навколишнього середовища.

За її результатами можна “прогнозувати” зміни в рівні здоров’я населення.

І, навпаки, за характером змін в рівні здоров’я населення можна давати прогноз, оцінку перевищення граничнодопустимої концентрації (ГДК) забруднювача.

Так, наприклад, якщо ми знаємо кратність перевищення ГДК атмосферних забруднювачів:

— в 1 раз: характерно те, що зміни в стані здоров’я відсутні;

— в 2-3 рази: спостерігаються зміни в стані здоров’я за деякими функціональними показниками;

— в 4-7 разів: визначаються виражені фізіологічні зміни;

— в 8-10 разів: характерним є збільшення специфічної та неспецифічної захворюваності;

— в 100 разів: реєструються гострі отруєння;

— в 500 разів і більше: будуть летальні отруєння.

Подібні оціночні таблиці є для води, ґрунту, шуму.

Такий метод простий, доступний, але основний недолік методу – він не дає уяви про приоритетні забруднювачі.

Саме тому і проводять кількісну оцінку (аналіз) стану навколишнього середовища.

Існує дві методики такої кількісної оцінки:

Перша: Розрахунок інтегрального індексу забруднення за його кратністю перевищення ГДК.

Друга: Оцінка в балах (бальна оцінка).

 

Загальна схема виявлення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення.

 

Загальна схема виявлення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення включає проведення наступних етапів:

На 1 етапі: проводиться визначення мети, завдань і програми дослідження.

На 2 етапі: здійснюють вибір зони спостереження.

Зона спостереження – це досліджувана та контрольна території, що характеризуються ідентичними умовами проживання і діяльності населення, а відрізняються спрямованістю, поширенням та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, і обмежені необхідною кількістю контингентів, що спостерігаються.

На 3 етапі: проводять оцінку санітарно-гігієнічної ситуації в зоні (зонах) спостереження.

Далі, на 4 етапі: вибирають спосіб реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я населення. Існують такі способи:

— санітарно-статистичне дослідження;

— медичне обстеження;

— клінічне спостереження за спеціально відібраними людьми;

— натурний епідеміологічний експеримент.

5-ий етап: вибір форми проведення дослідження.

Всі вказані вище способи реалізації епідеміологічного методу можуть здійснюватись у формі так званих поперечних та поздовжніх досліджень.

Суть першої форми поперечного (або одномоментного) дослідження полягає в спостереженні за впливом чинників навколишнього середовища на здоров’я населення у даний момент, без динамічного спостереження за здоров’ям.

Тобто поперечне дослідження дозволяє встановити рівень здоров’я населення на момент обстеження.

Поперечне дослідження може мати два види: проспективне та ретроспективне.

При проведенні проспективного дослідження порівнюють дві групи людей. Перша група – люди, що зазнають впливу досліджуваного чинника, і друга група – люди, що не зазнають такого впливу. Тобто рух наукового пошуку спрямований від чинника до здоров’я.

При проведенні ретроспективного дослідження порівнюють дві інших групи людей: хворих і здорових. Тобто рух наукового пошуку зворотній – від здоров’я (хвороби) до можливого чинника.

Таким чином проспективне дослідження частіше застосовують у тому випадку, коли шкідливий чинник завчасно відомий, а ретроспективне дослідження проводять тоді, коли діючий провідний чинник невідомий і його треба встановити.

Друга форма проведення дослідження – поздовжнє епідеміологічне дослідження.

Суть поздовжнього дослідження полягає в проведенні тривалого динамічного спостереження за певним контингентом людей.

Поздовжні дослідження також можуть мати два види: паралельні та непаралельні.

При проведенні паралельного дослідження тривалість проведення самого дослідження і період, протягом якого збирається потрібна інформація, співпадають.

А при проведенні непаралельного дослідження досліджуваний період часу відноситься до минулого (за архівними матеріалами). Суттєвий недолік цього дослідження – необхідних даних та показників може не бути в архівах.

6 етап: визначення мінімального обсягу вибірки.

7 етап: збір даних про здоров’я населення.

8 етап: розрахунок показників та індексів здоров’я.

9 етап: оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення (математичне моделювання).

Сучасні методи виявлення впливу факторів, які мають найбільший вплив на здоров’я населення, мають загальний методичний базис – теорію ймовірності та математичну статистику.

Кореляційний аналіз – дозволяє встановити напрямок, силу, ступінь та достовірність впливу факторів середовища на рівень здоров’я населення.

Силу зв’язку оцінюють за коефіцієнтом лінійної кореляції (r): при значеннях r = 0,01-0,29 зв’язок вважають слабким, при значеннях r = 0,30-0,69 зв’язок середній (помірний), а при r = 0,70-0,99 зв’язок сильний.

Ступінь впливу на рівень здоров’я кожного конкретного чинника середовища визначають за спеціальною шкалою з урахуванням коефіцієнта детермінації. Коефіцієнт детермінації виражається у відсотках і показує питомий внесок впливу на здоров’я даного фактора серед інших, сумарне значення яких становить 100%.

Таблиця 2

Оціночна шкала ступеня впливу чинника навколишнього середовища:

Коефіцієнт детермінації, % Ступінь впливу чинника
< 1 Дуже слабкий
1 – 4 Слабкий
5 – 9 Помірний
10 – 14 Сильний
15 і > Дуже сильний

 

Регресійний аналіз – дозволяє створити рівняння регресії, яке можна використовувати як модель, що описує “поведінку” рівня здоров’я при змінах інтенсивності дії включених до неї факторів. Як правило, регресійний аналіз проводять одночасно з кореляційним аналізом. В цьому випадку він називається кореляційно-регресійним аналізом.

Факторний аналіз дозволяє проводити автоматичне групування факторів середовища в однорідні групи.

Дисперсійний аналіз визначає достовірність та ступінь впливу факторів середовища на рівень здоров’я.

Дискримінантний аналіз дозволяє встановити достовірність відмінностей серед декількох груп населення одночасно за комплексом показників здоров’я.

Кластер-аналіз є різновидом багатофакторного аналізу, який дозволяє науково обґрунтувати розподіл по групах досліджуваних контингентів населення за рівнем їх здоров’я.

10 етап: розробка та впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності.

Алгоритми “Гігієнічний контроль за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища” та “Виявлення та оцінка взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення” представлені у вигляді схем 1-2.

Схема 1

Гігієнічний контроль за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища

 

I етап: Розробка та обґрунтування гігієнічних нормативів
   
Вибір методу дослідження
   
Гігієнічний Санітарно-технічний Токсикологічний Патоморфо-логічний Фізіологічний Клінікофунк-ціональний Бактеріологічний
 
ІІ етап: Контроль за дотриманням гігієнічних нормативів
     
Запобіжний державний санітарний нагляд Поточний державний санітарний нагляд
     
Натурне спостереження Лабораторне дослідження
             
Взяття проб повітря, води, ґрунту, харчових продуктів Вимірювання рівнів хімічного забруднення Вимірювання рівнів шуму, вібрації, пилу, випромі-нювань, параметрів мікроклімату Реєстрація даних Аналіз проб повітря, води, ґрунту, харчових продуктів Узагальнення результатів Складання санітарного висновку
ІІІ епап: Заходи щодо корекції впливу чинників навколишнього середовища на організм
               
Впровадження безвідходної технології Автоматизація і механізація виробничих процесів Застосування санітарно-технічного обладнання і планувальних заходів Заходи щодо шумо- і віброгасіння Раціональне працевлаштування Лікувально-профілактичні заходи Корекція гігієнічних нормативів
                               

Схема 2

Виявлення та оцінка взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення

 

Визначення мети, завдань і програми дослідження
   
Вибір зони (зон) спостереження
   
Оцінка санітарно-гігієнічної ситуації в зоні (зонах) спостереження
   
Вибір способу реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я населення
         
Санітарно-статистичне дослідження Медичне обстеження Клінічне спостереження Натурний епідеміологічний експеримент
         
Вибір форми проведення дослідження
     
Поперечне Поздовжнє
         
Проспективне Ретроспективне Паралельне Непаралельне
   
Визначення мінімального обсягу вибірки
   
Збирання даних про здоров’я населення
   
Розрахунок показників та індексів здоров’я
   
Оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення (математичне моделювання)
   
Розробка та впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності
                 

 

 

ТЕМА №35. МЕТОДИКА ВИБОРУ ЗОН СПОСТЕРЕЖЕННЯ. МЕТОДИ КОМПЛЕКСНОЇ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ ІНТЕГРАЛЬНОГО ІНДЕКСУ ЗДОРОВ¢Я І ОЦІНКИ КІЛЬКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ СТАНУ ЗДОРОВ¢Я НАСЕЛЕННЯ У ЗВ’ЯЗКУ З ВПЛИВОМ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

Засвоїти методику комплексної оцінки стану навколишнього середовища, розрахунку інтегрального індексу здоров¢я населення та впливу денатурованого навколишнього середовища на здоров¢я населення.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Використання показників здоров¢я населення в професійній діяльності лікаря.

2. Зони спостереження. Визначення поняття. Вимоги до вибору.

3. Методика вибору зон спостереження, визначення якісних та кількісних характеристик показників здоров¢я населення для вивчення стану здоров¢я.

4. Поняття про епідеміологічний метод вивчення стану здоров¢я населення та основні способи його реалізації (санітарно-статистичне дослідження, медичне обстеження, клінічне обстеження, натурний епідеміологічний експеримент).

5. Поняття про принципові схеми дослідження впливу факторів навколишнього середовища на здоров¢я населення; (гігієнічні дослідження типу: чинник – показник здоров¢я, чинник – комплекс показників здоров¢я, комплекс чинників – показник здоров¢я, комплекс чинників – комплекс показників здоров¢я, інверсійний підхід до вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров¢я населення).

6. Обчислення показників рівня забруднення атмосфери в зоні спостереження на підставі перевищення гранично допустимих концентрацій та рівнів (ГДК, ГДР).

7. Методика кількісного аналізу стану атмосферного повітря шляхом сумації об’єктивних показників всіх забруднювачів. Її перевага перед бальною оцінкою стану атмосферного повітря.

8. Методика експертної оцінки у балах забруднення атмосферного повітря, води, харчових продуктів, ґрунту, шумового забруднення, сумарного забруднення навколишнього середовища. Експертна оцінка житлово-побутових умов мешкання населення у балах.

9. Формули розрахунку у балах: ступеня забруднення атмосферного повітря, води, харчових продуктів, ґрунту екзогенними хімічними речовинами різних класів небезпечності, шуму, житлово-побутових умов мешкання населення, суми балів окремих середовищ біосфери та окремих факторів. Розрахунок узагальнюючого індексу стану навколишнього середовища.

10. Джерела інформації про стан здоров¢я населення.

11. Схема інтегральної оцінки стану здоров¢я населення.

12. Критерії розподілу населення за групами здоров¢я.

13. “Популяційна норма” розподілу населення за групами здоров¢я.

14. Поняття про класи захворювань.

15. Орієнтовна шкала оцінки структури первинної захворюваності міського населення за зверненнями.

16. Відсоток осіб І-ІІ груп здоров¢я в окремих віково-статевих групах населення.

17. Поняття про методи одержання та оцінки показників, що характеризують стан здоров¢я населення.

18. Методика розрахунку інтегрального індексу здоров¢я населення за Л.Є.Поляковим та Д.М.Малинським.

19. Методика “нормованого” прогнозування змін рівня здоров¢я населення за станом забруднення атмосферного повітря, води, ґрунту, шумової обстановки:

20. Орієнтовна шкала оцінки якості здоров¢я населення в залежності від стану атмосферного повітря.

21. Оціночна шкала можливого впливу водних об’єктів різного ступеню забруднення на стан здоров¢я населення.

22. Шкала небезпечності ґрунту в залежності від показників його санітарного стану та орієнтовна оціночна шкала небезпеки вмісту екзогенних хімічних речовин (ЕХР) (І та ІІ класу небезпеки) у ґрунті для здоров¢я населення.

23. Оціночна шкала можливого показника захворюваності населення в залежності від рівня шуму.

24. Поняття про методику багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу взаємозв’язку кількісних показників рівня здоров¢я населення та стану навколишнього середовища.

 

Завдання:

1. Запишіть у зошит протоколів і засвойте:

1) етапи вибору зон спостереження та їх зміст;

2) роль фахівців закладів охорони здоров’я у підготовці до вибору зон спостереження;

3) поняття про ізольовану, комбіновану, комплексну та поєднану дію факторів навколишнього середовища на організм;

4) класи небезпеки хімічних забруднювачів атмосферного повітря.

5) схему інтегральної оцінки стану здоров¢я населення, основні медичні показники здоров¢я населення, джерела інформації про стан здоров¢я населення.

2. Уважно проглянути особливості одержання вказаної інформації, занотувати після ознайомлення назву і зміст етапів розрахунку інтегрального індексу здоров¢я населення за Л.Є.Поляковим та Д.М.Малинським.

3. Вирішити ситуаційну задачу з прогнозування змін рівня здоров¢я населення за станом забруднення оточуючого середовища.

 

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник./За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця:Нова Книга, 2006.-С. 239-253.

2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 52-65, 458-479.

3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены /Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища шк., 2000. – С. 538-560.

4. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения: Учебное пособие / Под ред. Е.И.Гончарука. – К.: КМИ, 1989. – С. 37-43, 78-109,138-139.

5. Современные проблемы экогигиены / М.П.Захарченко, Е.И.Гончарук, Н.Ф.Кошелев, Г.И.Сидоренко. – К.: Хрещатик, 1993. – Часть 1. – С.52-64.

6. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. 2-ге видання:Київ:Здоров’я,2004.-С.17-24.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

 

Заняття лабораторне. Користуючись показниками стану забруднення в зонах спостереження, студенти прогнозують найбільш вірогідні зміни рівня здоров¢я населення, визначають основні напрямки профілактичних заходів. Викладач демонструє приклад статистичного аналізу відмінностей у захворюваності населення, що проживає в різних зонах спостереження, методику відбору показників стану здоров¢я для залучення до інтегрального індексу здоров¢я, дисперсійного аналізу впливу приналежності до тієї чи іншої зони спостереження на виникнення певного виду захворювання, розрахунку інтегрального індексу здоров¢я, а також методику якісної оцінки показників здоров¢я. За цим прикладом студенти пишуть висновки і визначають напрямки профілактичних заходів. Під час виконання завдань студентами викладач контролює їх знання та вміння.

 

Принципові схеми гігієнічного дослідження вивчення впливу факторів навколишнього середовища на показники здоров’я

Зони спостереження – досліджувані території (дослідна і контрольна), що характеризуються ідентичними умовами проживання та діяльності населення, але відрізняються спрямованістю, поширенням та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, обмежені необхідною кількістю контингентів спостереження.

Рекомендується для дослідження відбирати такі групи населення, які найбільш чутливі та зазнають найбільшого впливу фактору, що вивчається.

У відібраних зонах спостереження ретельно досліджується санітарно-гігієнічна ситуація, проводяться лабораторне та інструментальне вивчення інтенсивності дії всіх факторів та дається їм гігієнічна оцінка.

У зонах, відібраних для дослідження вивчення здоров’я населення проводиться вивчення стану здоров¢я людей за допомогою епідеміологічного методу та основних способів його реалізації – санітарно-статистичного дослідження, медичного обстеження, клінічного спостереження та натурного епідеміологічного експерименту. Залежно від методологічної спрямованості гігієнічні дослідження впливу чинників навколишнього середовища на здоров’я населення можна звести до п’яти принципових схем вивчення.

Схема 1

Гігієнічне дослідження типу “чинник - показник здоров’я”

 

Вибір лімітуючого чинника шкідливості в навколишньому середовищі
   
Гігієнічна оцінка чинника (рівень поширеності, впливу, тривалість і умови впливу)
   
Вибір адекватного найбільш чутливого показника здоров’я та піддослідної групи населення
   
Збір даних для розрахунку показника здоров’я
   
Розрахунок показника здоров’я
   
Оцінка зв’язку між рівнем поширеності чинника і показником здоров’я
   
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності

 

Схема 2

 

Гігієнічне дослідження типу “чинник – комплекс показників здоров’я”

 

Вибір лімітуючого чинника шкідливості в навколишньому середовищі
   
Гігієнічна оцінка чинника (рівень поширеності, впливу, тривалість і умови впливу)
   
Вибір адекватних показників здоров’я та піддослідної групи населення
   
Збір даних для розрахунку відібраних показників здоров’я
   
Розрахунок показників здоров’я
   
Інтеграція розрахованих показників здоров’я в індекс здоров’я, визначення групи здоров’я
   
Оцінка зв’язку між рівнем поширеності чинника та окремими показниками або індексами здоров’я
   
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності

Схема 3

 

Гігієнічне дослідження типу “комплекс чинників - показник здоров’я”

 

Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища
   
Гігієнічний опис поширеності відібраних чинників (кількісна оцінка, визначення шляхів, тривалості та умов впливу на організм)
   
Визначення найбільш чутливого показника здоров’я для піддослідної групи населення
   
Збір даних для розрахунку визначеного показника здоров’я і його розрахунок
   
Оцінка багатофакторного зв’язку між різними етіологічними чинниками та показником здоров’я за допомогою математичного моделювання
   
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності

 

Схема 4

 

Гігієнічне дослідження типу “комплекс чинників – комплекс показників здоров’я”

 

Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища
   
Гігієнічний опис поширеності відібраних чинників (кількісна оцінка, визначення шляхів, тривалості та умов впливу на організм)
   
Складання переліку адекватних показників здоров’я та вибір піддослідної групи населення
   
Збирання даних для розрахунку визначених показників здоров’я та їх розрахунок, визначення індексу здоров’я
   
Оцінка багатофакторного зв’язку між різними етіологічними чинниками та показником ( індексом здоров’я) за допомогою математичного моделювання
   
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності

 

Схема 5

 

Інверсійний підхід до вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров’я населення

 

Оцінка рівня здоров’я населення
   
Обґрунтування “нормованого” прогнозу зміни рівня здоров’я населення
   
Встановлення пріоритетного переліку чинників навколишнього середовища
   
Розробка та здійснення профілактичних заходів
   
Оцінка ефективності профілактичних заходів рівня здоров’я населення

Формули для розрахунків забруднення атмосферного повітря

 

1. Забруднення атмосферного повітря здійснюється однією речовиною. В цьому випадку порівняння ступеня забруднення атмосферного повітря в зонах спостереження проводять за середньомісячними концентраціями з ймовірністю 98%.

Для цього спочатку вираховують середньомісячну концентрацію забруднювача за формулою:

 

де С1, С2, Сn – концентрації за даними аналізу;

n - кількість аналізів за місяць.

 

Для розрахунку слід використовувати максимально разові або середньодобові концентрації, виключаючи з розрахунків «крайні» значення результатів аналізу.

Далі розраховують середньо квадратичне відхилення

та коефіцієнт варіації (Сv)

.

Знаючи коефіцієнт варіації (Сv) за графіком визначають значення коефіцієнту (а), який необхідний для розрахунку середньомісячної концентрації См з ймовірністю 98% за формулою:

См= а × С

 

Саме по значенню середньомісячної концентрації См і співставляють рівні забруднення атмосферного повітря в зонах спостереження.

2. При наявності в атмосферному повітрі кількох речовин, які не мають ефекту біологічної сумації, розраховують сумарний показник забруднення атмосферного повітря (Ксум) за формулою:

 

де: См1, Смn - концентрації окремих забруднювачів, мг/м3;

Смі – інтегрована (узагальнена) середньомісячна концентрація усіх забруднювачів, мг/м3;

ГДК1, ГДКn - гранично допустимі концентрації забруднювачів, мг/м3;

М - коефіцієнт, величина якого залежить від класу небезпеки забруднювача:

І клас (А) – надзвичайно небезпечні, М = 1,0;

ІІ клас (Б) – високонебезпечні, М = 1,5;

ІІІ клас (В) – помірно небезпечі, М = 2,0;

ІV клас (Г) – малонебезпечні, М = 4,0.

 

3. При наявності в атмосферному повітрі кількох речовин, які мають ефект біологічної сумації, розраховують приведену концентрацію (Смприв) за формулою:

 

де См1 - концентрація речовини, на яку проводиться сумація, мг/м3;

См2, Смn - концентрація забруднювачів, мг/м3;

ГДК1 - гранично допустима концентрація речовини, на яку проводиться сумація, мг/м3;

ГДК2, ГДКn - гранично допустимі концентрації інших забруднювачів, мг/м3.

 

4. При наявності в атмосферному повітрі речовин, які мають ефект біологічної сумації та речовин, які не мають ефекту біологічної сумації, розраховують сумарний показник забруднення (Ксум) за формулою:

 

 

де Смприв – приведена концентрація, мг/м3;

ГДКприв – гранично допустима концентрація речовини, на яку проводять сумацію, мг/м3.

 

5. Ступінь забруднення атмосферного повітря в балах розраховують за формулою:

 

де А,Б,В,Г – класи небезпеки речовин;

1,2…n – кількість речовин одного класу небезпеки;

Сі – середньомісячна концентрація і-го забруднювача;

ГДКі - гранично допустима концентрація і-го забруднювача;

bі – ваговий коефіцієнт даної речовини в залежності від класу небезпеки;

y - пріоритетний індекс середовища (для повітря = 3).

 

6. Оцінка рівнів шуму в балах здійснюється за формулою:

 

 

де Lекв – фактичний середньоеквівалентний рівнь шуму, дБА;

ГДР – гранично допустимий рівень шуму, дБА;

b – ваговий коефіцієнт;

y – пріоритетний індекс (для шуму = 2).

 

7. Методика оцінки рівнів забруднення ґрунту екзогенними хімічними речовинами базується на розрахунку середньорічного індексу територіального навантаження. Спочатку розраховують індекс для кожної речовини окремо:

 

де Мi – кількість технічного препарату, використаного для обробки ґрунту в зоні спостереження за кілька років, кг/га;

Zi - % вмісту діючої речовини в технічному препараті;

n – кількість років внесення;

Ki – середній оцінний бал препарату, що враховує такі його властивості, як токсичність, стійкість, летючість і кумуляція.

Далі всі індекси, розраховані по кожній речовині, підсумовують і ділять на їхню кількість (m):

 

 

8. Стан навколишнього середовища в зоні спостереження, виражений у балах, оцінюють як суму балів окремих середовищ біосфери та оремих факторів:

Р = Ратм + Ргрунт + Рвода + Ршум + Рхарч.прод.

 

9. Оцінку житлово-побутових умов населення в балах проводять, використовуючи формулу:

 

де К1,2,3 – груповий ваговий коефіцієнт (К1 = 1,0; К2 = 1,0; К3 = 2,0);

Ф1,2,3 – фактичне число балів по групі показників;

М1,2,3 – максимальне число балів для даного показника (М1 = 10,0; М2 = 12,0; М3 = 10,0);

у – пріоритетний індекс фактору.

Методика вивчення впливу довкілля на здоров¢я населення

 

Інформацію про показники, які характеризують стан здоров¢я населення (наприклад – про рівень захворюваності, смертності, інвалідності або фізичного розвитку) отримують з різних джерел інформації, перерахованих на першому занятті цього розділу.

Для моделювання взаємозв’язків у системі «навколишнє середовище - здоров¢я населення» та встановлення кількісної величини такого зв’язку використовують математико-статистичний метод, результатом якого є розрахунок узагальнених індексів здоров¢я, що характеризують рівень здоров¢я населення, інтегруючи в собі ряд показників.

Вимоги до індексів:

1) доступність даних для розрахунку індексу;

2) повнота охоплення населення;

3) якість (дані не повинні змінюватися в часі та просторі);

4) розрахунковість – простота і невисока вартість розрахунку;

5) прийнятність методу розрахунку та оцінки;

6) відтворюваність різними спеціалістами;

7) специфічність (відбиває зміни тільки в тих явищах, відтворюванням яких є);

8) чутливість до змін відповідних явищ;

9) валідність (міра істинного вираження);

10) репрезентативність;

11) ієрархічність;

12) відповідність меті.

 

Інтегральна оцінка стану здоров¢я популяції
     
Концептуальний (якісний) аналіз Математико-статистичний (кількісний) аналіз
     
Групи здоров’я Узагальнені індекси здоров’я
   
Математичне моделювання
   
Чинники середовища (фактори ризику)
       

Методика розрахунку інтегрального індексу здоров¢я

(за Л.Є.Поляковим та Д.М.Малиським)

1 етап: відбір найбільш інформативних показників, що характеризують здоров¢я населення в зоні спостереження.

2 етап: розрахунок окремих показників здоров¢я для кожної зони спостереження(Мі).

3 етап: розрахунок середніх величин для кожної зони спостереження (М) та середнього квадратичного відхилення і-показника у зоні спостереження (σі).

4 етап: Розрахунок нормованих до середнього рівня показників здоров¢я окремо для кожної зони спостереження за формулою (wі):

 

wі = (Мі – М) / σ,

 

де wі – нормований показник здоров’я;

Мі – значення окремого показника здоров’я;

М – середнє значення показника здоров’я;

σ - середнє квадратичне відхилення показника у зоні спостереження.

5 етап: заміна нормованих показників (wі) ймовірними одиницями (bі) за спеціальною таблицею 1:

Таблиця 1

Заміна нормованих показників здоров¢я (wі) ймовірними одиницями (bі)

wі bі wі bі wі bі
Менше -3,00 0,01 -0,51…-1,00 0,41 1,01…1,50 0,68
-2,51…-3,00 0,04 -0,01…-0,50 0,46 1,51…2,00 0,80
-2,01…-2,50 0,09 0,50 2,01…2,50 0,91
-1,51…-2,00 0,20 0,01…0,50 0,54 2,51…3,0- 0,96
-1,01…-1,50 0,32 0,51…1,00 0,59 3,01 і більше 0,99

 

6 етап: розрахунок середньої ймовірності одиниці (у) показників здоров¢я для кожної зони спостереження за формулою:

 

у = Sbі / n,

де Sbі – сума ймовірності одиниць по зоні спостереження;

n – кількість відібраних показників здоров¢я.

7 етап: розрахунок інтегрального індексу здоров¢я (К): К=(1–у) х 100% (табл. 2).

Таблиця 2

Розрахунок інтегрального індексу здоров¢я

Показ- ники здоров’я Зони спостереження N=SNј Рі= і ј Nј N σi= ÖPi×qi
1 (А) 2 (В) 3 (С)
Рі1 N1 wі1= (Рі1- Рі) σi bі1 Рі2 N2 wі1= (Рі2- Рі) σi bі2 Рі3 N3 wі1= (Рі3- Рі) σi bі3
                             
                     
                     
                     
                     
….                      
n       у ј =Sbі ј /n К ј=[1-Sbі ј /n]×100
Sb ј      
у ј      
К ј      

 

Таким чином, ми отримуємо цифровий індекс, який можна порівнювати. Також слід зазначити, що цей метод розрахунку простий, доступний та інформативний. Якщо всі етапи розрахунку були проведені без помилок, то при повному благополуччі навколишнього середовища узагальнений індекс дорівнює приблизно 65-70%.

Таблиця 3

 

Розподіл населення на групи здоров¢я за його критеріями

 

Група здоров¢я   Критерії здоров¢я Питома вага населення в групі, %
чоловіки жінки
І Здорові: а) не хворіли в період спостереження (3 роки) на гострі та хронічні захворювання, а при медоглядах не виявлено відхилень від норми; б) хворіли 1-3 рази на ГРВІ й інші гострі захворювання, але при медоглядах не виявлено відхилень від норми   27-28   20-21
ІІ Практично здорові: а) хворіли більше 3 разів на ГРВІ та інші гострі захворювання, але при медоглядах не виявлено відхилень від норми; б) при медоглядах встановлено функціональні відхилення, преморбідний стан або незначні наслідки хвороби 20-21 16-17
ІІІ Хронічні хворі на стадії компенсації 39-40 47-48
ІV Хронічні хворі на стадії субкомпенсації 11-12 14-15
V Хронічні хворі на стадії декомпенсації 0,8

Таблиця 4

 

Орієнтовна шкала структури первинної захворюваності міського населення за зверненнями, %

Клас захворювання Чоловіки Жінки Обидві статі
VІІІ – хвороби органів дихання 44-48 45-49 45-49
VІ – хвороби нервової системи та органів чуття 8-9 9-10
VІІ – хвороби системи кровообігу 6-7 7-8
І – інфекційні та паразитарні хвороби 6-7 6-7 6-7
ХІІ, ХІІІ – хвороби шкіри та органів руху 6-7 6-7 6-7
ХVІІ – нещасні випадки, отруєння, травми
ІХ – хвороби органів травлення 6-7

 

Таблиця 5

 

Процент осіб І-ІІ груп здоров¢я в окремих віково-статевих групах населення

Вікова група (роки) Чоловіки Жінки
0-4 75,6 79,2
5-9 66,9 71,8
10-14 70,1 67,7
15-19 75,0 70,8
20-24 60,3 49,0
25-29 53,3 35,5
30-39 39,9 24,8
40-49 21,1 11,0
50-59 11,6 7,3
60-69 4,3 3,0
70 і більше 2,6 2,0
В середньому 41,9 30,6

СитуаційнІ задачІ

Задача 1

В залежності від середньорічних концентрацій забруднень атмосферного повітря викидами хімкомбінату місто розбите на 3 зони (А, В і С).

Загальна захворюваність, інвалідність та смертність населення в різних районах міста відмічені в табл. 6.

Таблиця 6

Показники здоров’я населення у віці понад 16 років в різних районах міста (на 1000 чоловік)

Показники здоров’я А (60 тис.) В (75 тис.) С (150 тис.) В цілому по місту (285 тис.) σ
Загальна захворюваність 1232,1 1062,3 905,1 1015,3 131,9
Інвалідність 91,3 73,2 50,4 65,0 18,1
Смертність 152,3 126,1 105,7 120,9 16,9

 

Розрахуйте інтеграційний індекс здоров’я населення за методикою Л.С. Полякова і Д.М.Малинського, в різних зонах міста.

 

 

ТЕМА №36. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА РОЗМІЩЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ ОКРЕМИХ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ЛІКАРНІ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПРОЕКТА

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти гігієнічні основи розміщення лікувальних закладів та планування їх окремих структурних підрозділів за матеріалами проектів, нормативних документів та ситуаційних задач. Навчитись складати відповідні гігієнічні висновки та обґрунтовані рекомендації.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієнічні вимоги до земельної ділянки лікувально-профілактичного закладу (розміри, характеристика ґрунту, зонування, відсотки забудови та озеленення).

2. Гігієнічне значення систем забудов лікарень, їх порівняльна характеристика щодо умов перебування хворих, експлуатації та праці медперсоналу.

3. Проекти забудови (реконструкції або капітального ремонту) лікувально-профілактичного закладу:

а) порядок замовлення, експертизи, узгодження та варіанти погоджень;

б) перелік та характеристика основних складових частин (альбомів) проекту;

в) порядок забудови, контролю та прийняття об’єкту до експлуатації.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Занести до протоколів умовні позначки основних конструктивних елементів проектів будівництва.

2. На основі експертизи проекту забудови або вивчення змісту відповідної ситуаційної задачі скласти обґрунтовані висновки та рекомендації.

 

ЛІТЕРАТУРА:основна:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 474-484.

2. Гончарук Є.Г. та ін. Комунальна гігієна. – Київ: Здоров’я, 2003. – С.615-617, 632-657.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології –2-ге вид.: К.: Здоров’я, 1999. – С. 466-608.

4. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 297-300.

або 1971 р. с. 389-412; або 1964 р. с. 412-432.

5. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 306-319.

6. Матеріали лекції до теми.

додаткова:

1. Никберг И.И. Гигиена больниц. – К.: Здоров’я, 1993. – Розділ 2.

2. Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М. Охорона праці у медицині та фармації. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – С. 222-234.

3. Державні будівельні норми України. Будинки і споруди. Заклади охорони здоров’я (ДБН В.2.2.-10-2001). – К.: Держбуд України, 2001. – С. 5-12, 37-39, 77-90, 94-98, 122-136.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Становлення вітчизняної охорони здоров’я у значній мірі залежить від зміцнення її матеріально-технічної бази. Правильна забудова нових або реконструкція існуючих споруд лікувально-профілактичних закладів є основою для створення належних умов діагностики, лікування, перебування хворих та праці медичного персоналу.

За діючими вимогами будь-яке будівництво, реконструкція чи капітальний ремонт мають здійснюватись у відповідності із розробленим проектом.

Проект – це сукупність документів (розрахунків, креслень, будівельних рішень) для створення нової або ремонту чи реконструкції існуючої споруди. Як правило, проекти розробляють відповідні проектні інститути.

Початком роботи є: а) стадія замовлення. Це коли замовник (управління охорони здоров’я, головний лікар чи майбутній власник приватної медичної структури) викладає проектантам свої побажання (бачення) щодо нової забудови чи реконструкції існуючої споруди.

Продовженням роботи над наданим проектом є: б) стадія експертизи проекту.

Слід знати, що наданий проект має набути офіційної чинності лише після його експертизи та узгодження, а це має виняткове значення. Адже більш вигідно внести виправлення та зміни до проекту та досить складно щось перебудувати після завершення будівництва.

Зрозуміло, що лікарю важко сповна в деталях вивчити проект, але у його основі слід розібратись. Тут можуть допомогти знання щодо умовних позначок основних конструктивних елементів споруди та інженерно-технічного оснащення.

Занесення до протоколів умовних позначок основних конструктивних елементів проектів будівництва виконується студентами під час самопідготовки. Таких позначок в проектах безліч і вони зрозумілими залишаються тільки для фахівців інженерно-проектувально-будівельного профілю. Тому лікарю слід знати хоча б такі умовні позначки як: вікно, двері, опалювальний пристрій, туалет (унітаз, умивальник), ванна, душ, світильник і т.п. Такі позначки є у рекомендованих підручниках, а їх зменшену кількість слід дивитись у додатку І даної методичної розробки.

Проведення експертизи проекту будівництва слід здійснювати у послідовності, що базується на наявності обов’язкових складових елементів (альбомів):

1. Паспортна частина, надає інформацію про повну назву лікувально-профілактичного закладу, назву проектного інституту, перелік документів (альбомів), рік розробки проекту та ін. Стає зрозумілим, що кращим буде проект, який розроблено спеціалізованими проектними інститутами Міністерства охорони здоров’я (Гіпроздоровпроект і ін.). Має значення і рік розробки проекту (його давність). Сучасне проектування базується на нових тепло- та енергозберігаючих технологіях будівництва, впроваджені нові будівельні норми та правила, а тому до «старих» проектів слід відноситись критично.

2. Пояснювальна записка, є саме тією текстовою складовою частиною проекту, що відтінює ті особливості проекту, які не можна викласти графічно. Вона може бути або окремим (самостійним) документом або мати окреме пояснення до кожного із документів. Лікарю слід уважно вивчити цей документ, звернути увагу на пояснення щодо особливостей будівельних матеріалів, визначити, до якої кліматичної зони адаптується даний проект (адже будівля у Криму відрізняється від будівель Поділля) та ін.

3. Генеральний план земельної ділянки являє собою своєрідний вид на лікарняну територію зверху. В ході його експертизи слід звернути увагу на загальну площу та її відповідність потужності лікарні (див. додаток ІІ), наявність обов’язкового зонування, правильність розподілу території під забудову та озеленення, кількість в’їздів, функціональне розмежування та взаєморозташування зон та ін. (див. додаток ІІІ).

4. Генеральний план благоустрою лікарняної території – своєрідне продовження генерального плану, але з детальною викладкою особливостей озеленення, твердого покриття, використання малих архітектурних форм (арки, фонтани, альтанки) та ін. Можливо такий документ буде знаходитись не поруч з генеральним планом земельної ділянки, але він є обов’язковим і являє собою відчутне доповнення до задумів архітектора щодо лікарняної території.

5. Ситуаційний план, це своєрідний опис оточення земельної ділянки (лікарняної території). Під час його аналізу слід звернути увагу на відстань лікарні від об’єктів (магістралі, промислові та інші структури), які можуть негативно впливати на повітря, воду або грунт лікарні. Враховується відповідна відстань, роза вітрів місцевості та ін. Доцільно розташовувати лікарні у місцях з максимальним оточенням лісопарками та іншими природними краєвидами.

6. Фасади являють собою вид споруди зовні, тобто слід вивчити 4 зображення споруди: вид споруди з переду, з боків (причілків) та з тилу. Такі зображення дозволяють дізнатись, яка висота споруди, кількість та висота поверхів, особливості даху та інші архітектурні оздоблення споруди.

7. Розтини (розтини вертикальні через сходові марші) та плани поверхів (горизонтальні зрізи через вікна і двері). Такі документи надають змогу визначити висоту приміщень вікон, дверей, сходових маршів та ін. Плани поверхів містять інформацію про всі приміщення, їх площу, характер взаєморозташування, кількість вікон та дверей, їх розміри тощо. Кількість планів поверхів на проекті може відповідати кількості поверхів споруди, однак якщо планування на всіх поверхах однакове то можна обмежитись планами 1 та 2 поверхів. Саме на планах поверхів слід дізнатись, чи є передбаченим той перелік приміщень, який потрібний відповідному лікарняному відділенню або службі (додатки ІV–VIII).

8. Плани санітарно-технічногооснащення (штучне освітлення, водопостачання, водовідведення, опалення, санітарно-технічне обладнання вбиралень, душових, вентиляція та ін.).

9. Плани інженерно-технологічного та технічного оснащення споруди (ліфти, телефонізація, комп’ютеризація, пожежна та охоронна сигналізація, централізована подача кисню тощо) та окремих лікарняних структур (оснащення діагностичних центрів, рентгенкабінетів, стоматкабінетів, автоклавних, операційних, стерилізаційних, прозекторських тощо).

10. Кошторис (вартість) будови, її благоустрою, оздоблення та оснащення і, на кінець, узагальнена вартість.

Вивчаючи зміст кожного документу (альбому) проекта лікар має постійно звірятись із відповідними Державними будівельними нормами України (ДБН В.2.2.-10-2001) та із дотриманням проектантами санітарних норм і правил. Виявлені недоліки мають увійти до змісту варіантів узгоджень.

Навіть якщо наданий проект повністю задовольняє замовника, це ще не дає підстав вважати його офіційним документом та розпочинати будівництво, тому що слід здійснити: в) стадію узгоджень проекту із місцевою СЕС, інспекціями пожежного нагляду, охорони праці, охорони природи, енергопостачальними організаціями тощо. Лише після цього замовник викладає варіант узгоджень у слідуючій (можливій) редакції:

1. «Погоджено» – якщо проект відповідає всім побажанням замовника та гігієнічним нормам.

2. «Погоджено за умови» – якщо є можливість виправити недолік. В цьому випадку замовник викладає свої претензії (побажання) письмово, офіційно скріплює текст печаткою.

3. «Відмовлено у погоджені» – при цьому слід дати коротке викладення причин відмови.

Необхідно також знати, що проекти бувають:

а) типові – тобто такі, що використовуються багаторазово і це не є окрасою у нашому містобудуванні, коли всі споруди одинакові (одинакові мікрорайони, вулиці, села, лікарні тощо). Такий проект не завжди відповідає сучасним вимогам до лікарень і, особливо, сучасним медичним технологіям.

б) за індивідуальним замовленням, тобто індивідуальні. Вони сповна відтінюють вимоги до сучасних лікувально-профілактичних закладів, та й самі споруди мають своє обличчя та індивідуальність.

Після узгодження проекту та отримання дозволу (рішення місцевої влади) наступає г) стадія будівництва та контролю за його відповідністю до запроектованого та д) стадії контролю робочих комісій (від СЕС, пожежної інспекції, інспекції з охорони праці та ін.) та є) стадія роботи державної комісії з прийняття об’єкту до експлуатації. Якщо така послідовність буде дотримана, а замовник проявить відповідну принциповість та контроль, то можна вірити, що у такій лікарняній споруді будуть створені належні умови перебування хворих та праці лікарів і медперсоналу.

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Проект будівництва багатопрофільної лікарні містить наступний перелік основних документів:

1. Пояснювальна записка.

2. План фасаду (парадна сторона).

3. План 1 поверху.

4. План санітарно-технічного обладнання.

5. Кошторис.

Проектом передбачено спільне приймальне відділення для пацієнтів дитячих, пологових та інфекційних відділень.

Викладіть можливий варіант погодження проекту та обґрунтовані пропозиції.

 

Задача 2

Генеральним планом забудови майбутньої лікарні на 500 ліжок передбачено: площа земельної території становить 3 га; єдиний спільний в’їзд до всіх зон; під забудову відводиться 41% території; під озеленення – 38%, поліклініка розташована на четвертому поверсі лікувального корпусу, одноліжкові палати розмірами 6м ´ 3м мають вікна, розмір яких 1,8м ´ 1,2м.

Викладіть можливі варіанти погоджень проекту та обґрунтуйте пропозиції.

 

Задача 3

Для будівництва лікарні обрано децентралізований тип забудови. Зокрема, передбачено, що під забудову буде зайнято 35% території; під озеленення – 32%; в’їзд (вхід) до поліклініки буде проходити через зону лікувальних корпусів. Окрім цього передбачено у кожному стаціонарному відділенні санітарні блоки у складі таких приміщень: туалет – 1, умивальник – 1 та душова – 1.

Визначте чи відповідає таке проектування санітарним нормам? Якщо ні, то які варіанти погоджень та пропозиції?

 

Задача 4

Заплановано будівництво лікарні (медико-санітарної частини) хімкомбінату з північної сторони промислової зони. Домінуючий напрямок вітрів у даній місцевості: Півн. – 20; Півн.-Схід – 15; Півд.-Схід – 25; Півд. – 190; Півд.-Зах. – 40; Зах. – 45; Півд.-Зах. – 20; Півн. – 5. Складіть розу вітрів.

За генеральним планом земельної ділянки передбачено: зона поліклініки та зона лікувальних корпусів. Від загальної площі: під забудову відведено 40%, під озеленення – 40%, решта – дороги, тротуари.

Чи відповідає такий ситуаційний та генеральний плани гігієнічним вимогам? Вкажіть відповідний варіант погоджень та, при необхідності, обґрунтовані пропозиції.

 

Задача 5

Відповідно до результатів санітарної експертизи проекту поліклінічної споруди отримані такі дані: споруда 5-типоверхова, ліфти не передбачено, санітарний блок розташований лише на 1 поверсі, забудова коридорів 2-хстороння, кабінет лікаря-терапевта (площа 6м2, світловий коефіцієнт 1:9, проекція небосхилу – 20 см, освітлення робочого місця люмінесцентне – 200 лк). Передбачена природна вентиляція за рахунок кватирки, площа якої становить 0,2м2.

Викладіть варіант погоджень та, при потребі, пропозиції.

Задача 6

Під будівництво багатопрофільної лікарні на 700 ліжок виділено 1,9 га земельної площі, де 2 роки назад знаходились склади отрутохімікатів (пестицидів). Генеральним планом забудови та благоустрою території передбачено такий розподіл площ:

– 45% площі – озеленення;

– 45% площі – забудова;

– 10% площі – тротуари та ін.

Окрім цього запроектовано:

— загальне приймальне відділення для усіх стаціонарів;

— пряме водовідведення із інфекційних відділень до міських мереж каналізації;

— розташування господарчих споруд між лікувальними корпусами.

Ваш варіант погоджень та, при потребі, пропозиції.

Задача 7

Заплановано будівництво терапевтичного корпусу. Зокрема проектом забудови передбачено: кількість поверхів – 9, для всіх відділень буде використовуватися спільний приймальний покій, а також спільний санітарний блок для 2-х відділень, забудова коридорів – 2-хстороння. Палати звичайні, 4-хліжкові, площа кожної складає 20м2, світловий коефіцієнт – 1:8, проекція небосхилу – 21см, коефіцієнт природного освітлення – 0,9%.

Яким може бути варіант погодження та пропозиції?

 

Задача 8

Планом забудови терапевтичного відділення на 75 ліжок передбачено:

– 19 палат (кожна на 4 ліжка);

– процедурна, маніпуляційна (в одному кабінеті);

– санітарний блок, у складі якого: 2 туалети, 1 умивальник та 1 кабіна особистої гігієни;

– кабінет завідуючого відділенням – 24 м2;

– сестринський пост розташовується в ординаторській, площа якої становить – 19 м2.

Зробіть висновок та потрібні пропозиції.

Додаток ІІ

 

Орієнтовні площі земельних ділянок лікарень в залежності від кількості ліжкомісць (відповідно до БН і П 2.07.01-89)

Кількість ліжкомісць На 1 ліжко (м2)
централізована забудова децентралізована забудова дитяча лікарня
до 50
до 100
до 200
до 300
до 400
до 500
до 600
до 800
до 1000

Примітка: Зворотна залежність площ ділянки до кількості ліжок зумовлена тим, що крупні лікарні, як правило, будуються у великих містах в житловій зоні, де знайти великі та вільні території не реально. Для інфекційних, онкологічних та туберкульозних лікарень площа земельної ділянки збільшується на 20%.

Додаток ІІІ

Деякі нормативи до планування земельної ділянкибагатопрофільної лікарні

№ п/п Показники Частка від загальної площі
1. Поліклінічна зона від 4% до 6%
2. Зона лікувальних корпусів від 10% до 16%
3. Зона спеціалізованих відділень від 5% до 10%
4. Господарська зона від 2% до 4%
5. Садово-паркова зона (дороги, тротуари) не менше, ніж 60% (не менше, ніж 25 м2 на 1 ліжко)

Примітка:

1. Між зонами лікарні повинні бути смуги зелених насаджень шириною 25-30 м.

2. Відстань між спорудами повинна становити 25-30 м.

3. Відстань від крайньої споруди до так званої «червоної лінії» повинна складати не менше, ніж 30 м.

4. Ширина захисних смуг по периметру повинна становити 15-30 м.

5. Слід мати окремі в’їзди:

– до лікувальних неінфекційних корпусів;

– до лікувальних інфекційних корпусів;

– до паталогоанатомічних корпусів;

– до господарчої зони;

– окремий вхід та під’їзд до поліклініки.

Додаток IV

Основні вимоги до багатопрофільних поліклінік

Приміщення Площі та інша інформація
Вхід, тамбур 4-6 м2
Вестибюль 20-60 м2
Гардеробна, реєстратура, довідкова служба, аптека кожне приміщення 8-30 м2
Кабінет завідуючого поліклінікою, сестри-господарки, каса 8-12 м2
Санітарні вузли, умивальники (окремо для чоловіків та жінок) на кожному поверсі по 2-3 кабінети
Окрема кімната для технічного персоналу з відокремленим місцем для дезинфікуючих та мийних матеріалів, а також предметів прибирання 8-12 м2
Коридори (ширина не менш, ніж 3 м) одно- або частково двостороння забудова
Кабінети за профілем: – терапевтичні – хірургічні – дитячі, гінекологічні та ін. – адміністративні та допоміжні за вимогами: – площа – світловий коефіцієнт – коефіцієнт природного освітлення – штучне освітлення   – температура повітря – місце для очікування   40% від загальної площі 20% від загальної площі 30% від загальної площі 10% від загальної площі   не менше, ніж 12 м 2 1:5 – 1:6 не менше, ніж 1,25% 150 лк (лампи розжарювання), 300 лк (лампи люмінесцентні) 20°С 1,5 м2 на 1 відвідувача

Примітка: При змішаному та децентралізованому типах забудови поліклінічна споруда розташовується на самостійній зоні, що наближена до міських транспортних сполучень і повинна мати паркувальний майданчик та окремий в’їзд і підхід. Сучасна багатопрофільна поліклініка повинна мати 3 окремих входи (виходи) відповідно для дітей, для хворих дорослих та для здорових відвідувачів.

Додаток V

Основні вимоги до приймальних відділень(для лікарень з кількістю ліжок понад 200)

№ пп Назва приміщень Площі та інші відомості
1. Вестибюль та очікувальна 12 м2 (поруч довідкова служба на 2 туалети)
2. Реєстратура 12 м2
3. Кімната тимчасового зберігання одягу хворих не менше 4 м2
4. Палата-бокс 22 м2
5. Оглядова 12-18 м2
6. Санпропускник: – роздягальня – ванна, душ – одягальня   6 м2 10 м2 6 м2
7. Процедурна-перев’язочна-гіпсувальна 22 м2
8. Рентгенкабінет згідно будівельних нормативів
9. Ургентна операційна: – передопераційна – стерилізаційна – операційна зала   10 м2 10 м2 36 м2
10. Лабораторія для проведення термінових аналізів 8-10 м2
11. Приміщення для санітарної обробки суден, клейонок, зберігання предметів для прибирання приміщень 6-9 м2
12. Палати: на 1 ліжко на 2 ліжка 9 м2 12 м2
13. Кабінети: – завідуючого – чергового лікаря – старшої медсестри – медичного персоналу   12 м2 10 м2 10 м2 8 м2
14. Санітарний пропускник для персоналу 14-28 м2 (гардероби, душові, туалети)
15. Кімната чистої білизни 4 м2
16. Місце для зберігання каталок, носилок 4-6 м2
17. Приміщення для виписки хворих: – кімната медсестри – кімната для переодягання   8 м2 4-6 м2

Примітка: Такі відділення, як дитячі, інфекційні, психіатричні, пологові та дерматовенерологічні повинні мати самостійні приймальні відділення (покої).

Додаток VI

Терапевтичне відділення (секція) на 30 ліжок

№ пп Назва приміщень Площі та інші відомості
1. Палати: – 1-ліжкові – 2-ліжкові – 3-ліжкові – 4-ліжкові – для інших цілей   5% 15% 14% 60% 6%
2. Кімната денного перебування хворих 15 м2
3. Лікувально-допоміжні кабінети та кімнати: – кабінет завідуючого відділенням – кабінет лікарів – процедурна – маніпуляційна – кімната старшої медсестри – кімната для персоналу   12 м2 10-12 м2 13-18 м2 8-10 м2 10 м2 10-12 м2
4. Господарчі приміщення: – буфетна з мийною для персоналу – їдальня – кімната сестри-господарки – місце для каталок   14-22 м2 18-25 м2 10 м2 5 м2
5. Санітарний блок: – туалети (з умивальниками у шлюзах)   – ванна та умивальники – кабіна особистої гігієни жінки – приміщення для тимчасового зберігання брудної білизни – приміщення для миття та стерилізації суден, клейонок та інших предметів догляду за хворими – приміщення для приготування та зберігання дезинфікуючих розчинів та предметів для прибирання приміщень   2 - для хворих, 1 - для персоналу 12 м2 5 м2 3-5 м2   4-6 м2   15-18 м2
6. Комора чистої білизни 8 м2
7. Пост чергової медсестри 4 м2

Примітка:

1. Оптимальний варіант забудови коридору лікарняного відділення одно- або частково двосторонній.

2. Кабінети зав. відділеннями, лікарів (ординаторську) доцільно розташувати біля входу, їдальню – ближче до ліфтів, санітарний блок – у кінці коридору, пост медичної сестри – у максимальному наближенні до палат.

Додаток VII

Операційний комплекс (блок) хірургічних відділень

№ пп Назва приміщень Площі та інші відомості
1. Операційна зала 36-48 м2
2. Передопераційна 15-25 м2
3. Стерилізаційна 10-15 м2
4. Наркозна 20-30 м2
5. Приміщення для зберігання та приготування крові 10 м2
6. Лабораторія для проведення термінових аналізів 10 м2
7. Інструментально-матеріальна 10 м2
8. Приміщення для сортування та миття інструментів 10 м2
9. Приміщення для систем штучного кровообігу та ін. 18 м2
10. Гіпсувальна 20 м2
11. Кімната для чистої білизни та для тимчасового зберігання брудної білизни по 10 м2
12. Післяопераційна палата 13 м2 на 1 ліжко
13. Кабінети (кімнати): – кабінет зав. комплексом (блоком) – кабінет хірургів – кімната медичних сестер – кімната молодшого персоналу   10 м2 10 м2 10 м2 10 м2
14. Санпропускник для персоналу (гардероб для домашнього одягу, душова, гардероб для робочого одягу) до 20 м2

Примітка: На 30-40 ліжок повинна бути передбачена 1 операційна. Операційний комплекс доцільно розташувати у окремому крилі будівлі (бажано на верхньому поверсі або у спеціальній прибудові)

Додаток VIII

Інфекційне відділення

№ пп Назва приміщень (основний перелік) Площа та інші відомості
1. Приймально-оглядові бокси для відділень: – до 60 ліжок – до 100 ліжок – понад 100 ліжок   2 бокси 3 бокси на кожні 50 ліжок – 1 бокс
2. Бокси: – на 1 ліжко – на 2 ліжка   22 м2 27 м2
3. Напівбокси: – на 1 ліжко – на 2 ліжка   22 м2 27 м2
4. Палати із шлюзом, туалетом та умивальником: – на 1 ліжко – на 2 ліжка   14 м2 21 м2
5. Лікувально-допоміжні та господарчі кабінети (кімнати): – кабінет зав. відділенням – кабінет лікарів – кімната старшої сестри – кімната для персоналу – кімната для сестри-господарки – приміщення прибирального інвентаря – сестринський пост – буфетна та приміщення для миття і стерилізації кухонного посуду – кімната для чистої білизни – кімната для брудної білизни     12 м2 10-12 м2 10 м2 10-12 м2 10 м2 8 м2 4 м2   14-22 м2 8 м2 8 м2
6. Санітарний пропускник для персоналу: – кімната для домашнього одягу – душова – кімната для робочого одягу   8 м2 12 м2 8 м2
7. Рентгенкабінет згідно з будівельними нормами

 

Примітка: Інфекційне відділення повинно мати 2 входи: один для хворих, другий – для персоналу, доставки їжі та чистих речей. При недостатній кількості палат-напівбоксів або палат-боксів слід розташувати хворих у 1-2 ліжкових палатах з шлюзами та умивальниками. Доцільно в кожній окремій палаті на 2 та більше місць розміщувати хворих за однотипним діагнозом. Крім того, необхідно здійснювати і групування палат:

– палати для хворих з вірусними збудниками;

– палати для хворих з харчовими отруєннями;

– палати для хворих на вірусний гепатит та ін.

 

 

ТЕМА №37. ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ВНУТРІШНЬОЛІКАРНЯНИХ ІНФЕКЦІЙ. ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНОГО РЕЖИМУ. СУЧАСНІ МЕТОДИ ДЕЗИНФЕКЦІЇ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти основні причини виникнення внутрішньолікарняних інфекцій у сучасних лікувальних закладах та шляхи їх профілактики у сучасних умовах.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Внутрішньолікарняні інфекції: визначення, гігієнічне, медичне та економічне значення.

2. Основні причини, джерела та наслідки внутрішньолікарняних інфекцій.

3. Провідні заходи щодо профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

4. Санітарно-протиепідемічний режим: визначення, значення, основні заходи та засоби його дотримання.

5. Дезобробка: визначення, види та значення.

6. Основні заходи та засоби санітарно-протиепідемічного режиму та критерії оцінки їх ефективності.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Засвоїти основні заходи та засоби дезобробки та критерії оцінки її ефективності.

2. На підставі вивчення даних комплексної ситуаційної задачі скласти висновок та обґрунтувати розгорнуті рекомендації з питань профілактики внутрішньолікарняних інфекцій.

 

ЛІТЕРАТУРА

основна:

1. Гончарук Є. Г. Комунальна гігієна. – К.: Здоров’я, 2003. – С. 615-632, 651-657.

2. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник. ― 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. ― С. 597-607.

3. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології: – К.: Здоров’я. 2001. – С. 321-339.

4. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – М.: Медицина, 1971. – С.413-423; або 1983р. – С. 297-304.

5. Матеріали лекції до теми.

додаткова:

1. Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М. Охорона праці у медицині та фармації. – Вінниця: Нова Книга, 2005. – С. 144-148; 242-258.

2. Никберг И.И. Гигиена больниц. – К.: Здоров’я, 1993.

3. Больничная гигиена: Справочное пособие (Настольная книга руководителя ЛПУ) / Сост. Басанова Ц.А. – М.: Джангар, 2001. – 1104 с.

4. Наказ Управління охорони здоров’я Віноблдержадміністрації за № 85-47 від 10.04.2000 “Про подальше удосконалення по профілактиці внутрішньолікарняних інфекцій і ефективності санепіднагляду в лікувально-профілактичних закладах області”.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Внутрішньолікарняні інфекції (ВЛІ) це:

— інфекційний стан, який дістав хворий у лікувальній установі;

— інфекційні захворювання, набуті хворими у лікувальних закладах;

— будь-яке клінічно виражене захворювання мікробного походження, що уражає пацієнта внаслідок його госпіталізації або відвідування лікувальної установи з метою лікування, а також медичний персонал під час виконання ним роботи.

Симптоми ВЛІ можуть проявитись як у лікарні так і за її межами у залежності від інкубаційного періоду.

Чому ВЛІ заслуговують на увагу? В першу чергу через чисельні негативні наслідки, серед яких необхідно в першу чергу відзначити:

– додаткове негативне навантаження на здоров’я пацієнта і персоналу;

– збільшення витрат на лікування та економічні витрати (лікарняні бюлетені);

– збільшення термінів госпіталізації;

– ускладнення проявів та перебігу основної хвороби;

– зниження ефективності лікування основної хвороби;

– небажана можливість залишитись носієм збудників хвороб на тривалий термін;

– небезпека для оточуючих, сім’ї та ін. у випадку появи ознак захворювання після закінчення госпіталізації та лікування, адже інкубаційний період хвороб є доволі різний (Додаток 1).

Нині ще немає можливості викласти у суворій послідовності першорядні та другорядні джерела, збудники та шляхи передачі ВЛІ, адже для них характерна поліетіологічність, неповний облік, і відповідно недостатній аналіз таких станів. Однак, аналізуючи наукові публікації, відповідні матеріали санітарно-епідеміологічної служби та інші джерела доцільно вважати, що основними джерелами ВЛІ є:

а) хворі, медичний персонал, відвідувачі;

б) хірургічні інструменти та ін’єкційні матеріали (кров та її препарати);

в) зонди та катетери;

г) білизна, посуд, їжа, предмети догляду за хворими та прибирання приміщень;

д) іграшки, телефонні апарати, сходові поручні, дверні ручки тощо.

Причин, що зумовлюють появу ВЛІ дуже багато, однак провідними серед них є:

— зростання чисельності дитячого та дорослого населення із хронічними захворюваннями:

— втрата (зниження) природного імунітету;

— велика концентрація хворих та персоналу, і особливо в лікарнях з централізованим типом забудови;

— ускладнення оперативних втручань, збільшення терміну тривалості операцій та госпіталізації;

— надлишкова, і доволі часто необґрунтоване вживання антибіотиків;

— старіння лікарняних споруд, приміщень, комунікаційних мереж, обладнання, меблів, інвентарю тощо;

— дефіцит мийних та дезінфікуючих матеріалів, разових шприців, матеріалів для забезпечення дотримання стерильності та ін.

— недостатній рівень санітарно-гігієнічних та медичних знань серед населення.

Дані щодо основних шляхів передачі наведені на мал.1.

 

 

 
 

 


Мал. 1. Шляхи передачі внутрішньолікарняних інфекцій

 

Найбільш ймовірними шляхами передачі ВЛІ слід вважати:

– аерозольний шлях (повітряно-крапельний та повітряно-пиловий);

– контактний та фекально-оральний шлях, де найбільшим ризиком є оперативні втручання, пологи, ін’єкції та ендоскопічні дослідження;

– трансмісійний (через кровосмокчущих комах: воші, комарі);

– зоонозний шлях (антропозоонози);

– аліментарний (вірусні гепатити, харчові отруєння і ін.).

Навіть приймаючи до уваги, що ВЛІ характеризуються поліетіологічністю та асоціацією мікроорганізмів слід знати, що частими винуватцями є одні і ті ж самі мікроорганізми (Додаток 2).

Профілактика ВЛІ об’єднує великий комплекс заходів та засобів, а їх узагальнена схема відтінена на малюнку 2.

 

 
 

 

 


Планова:туберкульоз дифтерія, поліомієліт, епідемічний паротит, правець, коклюш, кір, краснуха, вірусний гепатит
За епідемічною локалізацією: Ку-лихоманка, бруцельоз, сибірка, чума, дифтерія

 

 

 
 

 

 

 


Мал. 2. Схема профілактики ВЛІ

 

Як видно із наданої схеми тут значне місце з профілактики ВЛІ займають:

Адміністративні заходи, які, насамперед, передбачають, що

– головний лікар, керуючись відповідними законодавчими, нормативними та інструктивними положеннями:

а) несе відповідальність за організацію роботи лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), в тому числі і за профілактику ВЛІ;

б) визначає функціональні обов’язки заступників та керівників структурних підрозділів ЛПЗ з питань профілактики, обліку та аналізу причин ВЛІ (Додаток 3);

в) контролює обов’язкове проходження лікарняним персоналом попередніх (при оформленні на роботу) та періодичних (за окремим графіком) медичних оглядів (Додаток 4);

г) турбується про належні умови перебування пацієнтів, охорону та гігієну праці персоналу ЛПЗ.

Інженерно-технічні заходи в першу чергу передбачають суворе дотримання будівельних норм та правил, а також забезпечення правильної експлуатації споруд та інженерних мереж, створює надійну основу та умови для профілактики ВЛІ. У стислому виді такі заходи передбачають:

– експертизу та погодження проектів будівництва (реконструкції або капітального ремонту) ЛПЗ;

– суворий контроль ( технічний нагляд) за реалізацією проекту;

– принциповий підхід до прийняття об’єкту до експлуатації;

– інженерне забезпечення експлуатації та функціонування споруд (своєчасний ремонт), вентиляції та енергопостачання мереж опалення, питного та гарячого водопостачання, водовідведення та ін. (Додаток 5).

Санітарно-гігієнічні заходи базуються на здійсненні як попереджувального, так і поточного санітарного наглядів.

В епідеміологічному плані профілактика ВЛІ передбачає: попередження та знищення носіїв, розрив шляхів передачі збудників та зміцнення резистентності організму як пацієнтів, так і лікарів, допоміжного медичного та технічного персоналу. У найбільш стислій формі санітарно-гігієнічні заходи з профілактики ВЛІ доцільно розглянути в контексті запровадження повсякденного санітарно-протиепідемічного режиму ЛПЗ (табл. 2).

 

Таблиця 2

Основний зміст дотримання санітарно-протиепідемічного режиму,

спрямованого на профілактику внутрішньолікарняних інфекцій

 


Виділити медичні заходи як окремі та самостійні, очевидно, важко, адже вони тісно пов’язані з іншими, тому до їх числа необхідно: віднести

– вивчення стану здоров’я всіх працівників лікарні;

– планову та екстрену імунізацію як медичних працівників, так і пацієнтів;

– висококваліфіковану догоспітальну діагностику та обґрунтовану госпіталізацію;

– обґрунтоване призначення антибіотиків та ефективну хіміотерапію;

– мінімізацію тривалості оперативних втручань та термінів госпіталізації;

– забезпечення ЛПЗ необхідними фармацевтичними препаратами та сучасними засобами діагностики і лікування;

– надійність, порядність та добросовісність і, особливо, високий рівень кваліфікації як медичного так і допоміжного технічного персоналу;

– підняття рівня медичних знань як медичних працівників, так і пацієнтів.

Слід також усвідомити що зниження ВЛІ може відбутися лише при покращанні фінансування ЛПЗ, харчування людей, зростанні санітарної культури населення тощо.

Складовою заходів та засобів з профілактики ВЛІ або ліквідації її наслідків та проявів є дезобробка, до якої відносять слідуючі види:

Дезинфекція – зниження збудників інфекційних хвороб (бактерій вірусів).

Дезинсекція – знищення кліщів, комарів, мух, тарганів і т.п.

Дератизація – знищення гризунів (миші, щурі і т.п.).

Якщо дезинсекція та дератизація, у більшості випадків, виконується спеціалізованими структурами станцій дезобробки то більшість заходів із дезинфекції виконується силами ЛПЗ: пральні, автоклавні, печі для спалювання, локальні інженерні споруди каналізації, стерилізаційні та ін.

Існує два види дезинфекції:

Потокова (повсякденна), що проводиться постійно у ЛПЗ з метою знищення збудників інфекційних хвороб (харкотиння, кал, сеча, посуд, білизна, предмети догляду за хворими, інвентар, підлога, стіни та стеля, інструментарій і ін.)

Заключна дезинфекція, проводиться після вибуття (виписки) хворого (одужання, госпіталізація до іншого відділення, смерть).

В залежності від умов, можливостей, вимог санітарно-епідеміологічної служби та показань дезинфекцію здійснюють такими методами: механічні, фізичні, хімічні та поєднані.

Фізичні та механічні методи:

а) Обпалювання, прожарювання лабораторних петель, голок, пробірок. Для цього використовують спиртівки, газові пальники, паяльні лампи та ін.;

б) Спалювання паперу, ганчір’я, сміття, трупів, інфікованих перев’язочних матеріалів, білизни та ін. після хворих із особливо небезпечними інфекційними хворобами. Такі дії виконуються у спеціальних печах (крематоріях), а їх розташування та будова має погоджуватися з СЕС та екологічною інспекцією;

в) Використання гарячого сухого повітря, жару, пари, гарячої води та ін. Названі методи реалізуються в автоклавних, стерилізаційних, пральнях, харчоблоках та буфетних, дезінфекційних камерах. Надійний результат ці методи дають при подальшому прасуванні гарячою промисловою або побутовою праскою (особливо при педикульозі).

г) Сонячні світло, ультрафіолетові та інші промені. Доцільно використовувати як стандартні так і пересувні (переносні портативні), бактерицидно-увіолеві лампи (світильники, опромінювачі) типу БУВ-10 та БУВ-20, ПРК та ін. При досягненні належного світлового коефіцієнту (1:4; 1:5) та систематичному використанні штучних джерел УФ-променів можна досягти надійної санації повітря так і інструментів операційних та ін.

Хімічні методи:

Сучасна дезинфекція часто виконується з застосуванням більш зручних хімічних матеріалів, що поєднують дезінфекційний ефект із мийним і навіть ароматизуючим. Однак такі матеріали дорого коштують. Тому, не втратили доцільності використання такі хімічні речовини як: 3-5% розчин фенолу, 5-10% лізолу, 7-12% формаліну, перекису водню, а також хлору та хлорвмісних препаратів.

Поєднанні (комбіновані) методи:

Це досить поширений різновид дезобробки, при якому вихідним станом є наприклад: очищення повітря і грунту або зняття верхнього шару стін, бруду, залишків крові на хірургічних інструментах та ін. Наступним етапом може бути обробка поверхонь ґрунту 5-10% розчин лізолу, або стін 3-5% розчином мідного купоросу, або меблів 0,5% розчином хлорного вапна. Надалі може застосовуватись обробка одягу, білизни у дезкамерах із подальшим прасуванням, або стерилізація інструментів із використанням відповідних фізичних або хімічних методів.

В лікарняних стаціонарах існує умовне об’єднання предметів та об’єктів для окремої дезобробки:

– медичний інструментарій, прилади та вироби;

– предмети догляду за хворими;

– посуд та кухонний інвентар;

– білизна, одяг;

– приміщення та інвентар;

– інвентар для прибирання.

За якістю дезобробки здійснюється візуальний, хімічний та бактеріологічний контроль:

а) візуальний контроль зумовлює проведення огляду стану інструментів, білизни, одягу, санітарного стану приміщень і ін.

б) хімічний контроль, що передбачає визначення вмісту активнодіючих речовин (наприклад: вміст активного хлору у маточному або робочому розчинах хлорного вапна). Широко використовується йод – крохмальний метод (наприклад: якщо на посуд їдальні після миття нанести йод то можлива поява синього забарвлення свідчить про недостатнє змивання з його поверхні залишків їжі).

в) бактеріологічний контроль, що базується на виявленні бактерій (найчастіше кишкової палички) на предметах або об’єктах після дезобробки. Для цього використовують метод змиву або зіскоблювання та ін. користуючись ватними стерильними тампонами на паличках, що вмонтовані у стерильні пробірки. Перед взяттям проб (змивів) тампон зволожують 1% розчином натрію тіосульфату, протирають ним обстежувану поверхню (посуд, інвентар, руки персоналу), а далі у відповідних лабораторіях СЕС виявляють кількість бактерій. Наприклад: задовільну оцінку дезинфекції дають у разі відсутності росту кишкової палички, незадовільну – при виявлені її росту хоча б в одній із проб.

Експрес-метод оцінки якості хімічної дезінфекції хлорвміщуючими препаратами

(йод крохмальний метод)

Ватну кульку змочують спочатку 10% розчином йодату калію, а потім 1% розчином крохмалю. Поява синього забарвлення при протиранні поверхні, що підлягає контролю, свідчить про наявність залишкового хлору, тобто вказує на надійність проведеної дезінфекції.

 

Використання хімічних засобів дезінфекції

Дезінфекційні засоби хімічної природи, що дозволені для застосування в Україні та затверджені МОЗ України та Центральною санітарно-епідеміологічною станцією станом на 1.06.2003 року складають перелік 378 найменувань.

Розглянемо найбільш поширені з них:

Хлорне вапно – використовується для дезінфекції предметів догляду за хворими, виділень, посуду, іграшок, поверхонь приміщень, предметів обстановки, сантехобладнення у разі виникнення кишкових і крапельних інфекцій, дезінфекції питної води у шахтних криницях, водопровідних і каналізаційних мережах. Хлорне вапно необхідно зберігати без доступу вологи, світла і тепла. Вапно, що вміщує активного хлору нижче 15%, є непридатним до використання. Для дезінфекції поверхонь використовують 0,2 – 5% розчин хлорного вапна.

Хлорамін–Б – використовується для дезінфекції поверхонь приміщень, сантехобладнання, білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, виробів медичного призначення, прибирального інвентарю у разі виникнення бактеріальних і вірусних інфекцій, при дерматофіліях, кандидозах, у вогнищах особливо небезпечних інфекцій (сибірка, холера, тощо, а також для проведення профілактичної дезінфекції на комунальних об’єктах, підприємствах громадського харчування та торгівлі. Це стійкий хімічний засіб у вигляді порошку, що містить 25% активного хлору, проте найчастіше використовується 0,2-0,5% його розчин.

Використання ультрафіолетового бактерицидного випромінювання

з метою санації повітряного середовища

Достатньо відомо, що ультрафіолетове бактерицидне опромінення є смертельним для життєдіяльності багатьох мікроорганізмів, що зумовлюють поширення повітряно-крапельним шляхом небезпечних інфекційних захворювань, таких як туберкульоз, дифтерія, кір, грип, натуральна віспа тощо.

При цьому слід відмітити, що використання ультрафіолетового бактерицидного випромінювання не виключає, а доповнює інші засоби дезінфекції, які забезпечують відповідний рівень знезараження приміщень з метою дотримання діючих санітарно-гігієнічних норм і правил.

Завдяки впливу ультрафіолетового опромінення при достатній циркуляції повітря бактеріальне забруднення приміщень знижується на 70–90%. Для цього енергія опромінення повинна складати 1,5–6,0 мкВт/м2. Найбільш ефективним для інактивації мікроорганізмів є випромінювання з довжиною хвилі 250–270 нм на відстані не більше 2 м при відносній вологості повітря 40-70%.

Необхідно пам’ятати, що ультрафіолетове опромінення утворює озон, який навіть у невеликих концентраціях може викликати вельми неприємні явища.

Існує пряме і непряме ультрафіолетове опромінення. Для організації прямого опромінення ультрафіолетові опромінювачі монтуються у верхній третині приміщення та спрямовуються у бік підлоги, для організації непрямого опромінення їх екранують в бік стелі. Пряме опромінення проводиться при відсутності у приміщеннях людей, тому такий вид опромінення має використовуватись вночі (операційні, кімнати очікування, кабінети, молочні кухні) або під час великих перерв (шкільні класи, ігрові кімнати дошкільних дитячих закладів). Непряме опромінення проводиться у присутності людей в приміщеннях з високою небезпекою розвитку інфекції, де завжди знаходяться люди (палати породіль, відділення інтенсивної терапії). Щоб знизити відбиття ультрафіолетових променів від стін (до 10% і нижче) слід застосовувати фарбу для стін на цинковій або свинцевій основі, скло, емаль тощо.

До теперішнього часу суттєво розширилась номенклатура бактерицидних ламп, розроблені лампи з малим вмістом ртуті, а також безозонові лампи, при роботі яких у повітрі не утворюється озон, який являє собою значну небезпеку для здоров’я людей і особливо для пульмонологічних хворих та дітей. Освоєно виробництво маячних та закритих бактерицидних випромінювачів (настінний рециркулятор ОБН 2х15 – 01), які дозволяють знезаражувати приміщення у присутності людей, внаслідок того, що опромінення повітря проводиться в закритій камері, через яку воно продувається вентилятором, при цьому повністю виключається вихід випромінювання безпосередньо у приміщення.

Створені спеціальні бактерицидні опромінювачі для знезараження салонів машин швидкої допомоги, які витримують ударні та вібраційні транспортні навантаження (опромінював ОББ 2х15). Розроблені та серійно випускаються настінно-стельові опромінювачі з високоефективною світлооптичною системою, яка забезпечує їх високу продуктивність (ОБНП 2х15–01).

Методика розрахунку кількості установок для проведення санації повітряного середовища

Під час розрахунку кількості ламп або бактерицидних установок потрібно, щоб при прямому опромінюванні на 1 м3 об’єму приміщення (неекрановані лампи) припадало 2,0 – 2,5 Вт потужності випромінювача, а для екранованих бактерицидних ламп – 1 Вт (додаток 6).

Найбільш поширеними у сучасній практиці є такі опромінювачі:

· ВБН-150 - опромінювач бактерицидний настінний, який розміщують на висоті 1,5 – 2,5 м від рівня підлоги. Апарат складається з двох екранованих і двох неекранованих бактерицидних ламп ДБ–30 (30Вт). Розрахований на об’єм повітря до 30 м3.

· ВБС-300 - опромінювач бактерицидний стельовий, що складається з 2 екранованих та 2 неекранованих бактерицидних ламп ДБ–30 (30 Вт). Розрахований на об’єм повітря до 30 м3 .

· ВБПе-450 - опромінювач бактерицидний пересувний маячного типу, який має 6 бактерицидних ламп ДБ-30 (30Вт). Оптимальний ефект досягається на відстані 5 метрів від об’єкта.

Приклад розрахунку:

Для санації повітря приміщення об’ємом 360 м3 слід створити установку загальною потужністю 360 Вт. Для цього необхідно 12 ламп ДБ–30 (30 Вт), і, отже, 3 бактерицидні випромінювачі (360 Вт : 30 Вт/лампу=12 ламп) тобто 3 бактерицидні випромінювачі типу ВБН-150, ВБС-300 або 2 випромінювачі типу ВБПе-450.

Санацію повітря закритих приміщень у разі відсутності людей проводять після вологого прибирання. Наприкінці періоду проведення знезараження повітря необхідно здійснити провітрювання приміщення у зв’язку з накопиченням озону і окислів азоту.

Санацію повітря приміщень неекранованими лампами проводять впродовж перерв між здійсненням трудового процесу. Час опромінення - 1- 2 години до початку роботи.

Методики визначення ефективності бактерицидного опромінення повітряного середовища

Визначення кількості мікробів в одиниці об’єму повітря (метод Кротова)

Метод є одним з найбільш удосконалених, в його основі знаходиться використання принципу ударної дії повітряного потоку.

Прилад складається з циліндричного корпусу, в нижній частині якого вміщено електродвигун з відцентрованим вентилятором, а у верхній частині - розміщено поворотний диск із чашкою Петрі та живильним середовищем (агар). Корпус приладу герметично закривають кришкою з клиноподібною щілиною, що радіально розташовані.

Під час роботи приладу аспіроване повітря поступає через клиноноподібну щілину і його струмінь ударяється в агар, унаслідок цього до нього прилипають частинки мікробного аерозолю. Обертання диску гарантує рівномірний розподіл мікробів на поверхні агару.

Методика роботи:Спочатку прилад приєднують до електромережі. Потім встановлюють на диск відкриту чашку Петрі зі щільним живильним середовищем. З метою визначення загального мікробного забруднення для посіву використовують 2% м’ясопептонний агар, для визначення стафілококів – жовтковий агар Чистовича. Закривають прилад кришкою та вмикають електродвигун. Регулятором реометра встановлюють потрібну швидкість просмоктування повітря (близько 25 л/хв). Для визначення загального мікробного забруднення аспірують до 50 л повітря, у разі визначення стафілококів та стрептококів – 250 л і більше.

Після аспірації прилад вимикають, виймають чашку Петрі та інкубують її у термостаті за температури 37°С протягом 48 годин. Для визначення величини мікробного забруднення кількість мікробів, що виросли, перераховують на 1 м3. У період дослідження реєструють швидкість аспірації за показниками реометра та час за допомогою хронометра. Величина мікробного забруднення визначається за формулою (1).

 

А · 1000

МЗ = ––––– ; (1)

Т · V

 

де МЗ - кількість мікробних тіл в 1 м3 повітря;

А - кількість колоній на чашці Петрі;

Т - тривалість забору проби повітря в хв.;

V - швидкість аспірації повітря приладом Кротова, л/хв;

 

Критерії оцінки мікробного забруднення повітря в лікувально - профілактичних закладах представлені у додатку 7.

Сануючу дію повітря в результаті використання джерел ультрафіолетового опромінення оцінюють за такими показниками, як ступінь ефективності санації та коефіцієнт ефективності санації.

Ступінь ефективності санації – це відношення різниці між кількістю колоній до санації і після санації до кількості колоній до санації, що виражене у відсотках та визначається за формулою (2).

А1 - А2

СЕС = –––– · 100%; (2)

А1

 

де СЕС - ступінь ефективності санації, %;

А1 - кількість колоній повітря до санації;

А2 - кількість колоній після санації.

Коефіцієнт ефективності санації (КЕС) – це число, яке показує в скільки разів внаслідок проведення санації зменшилось кількість колоній та визначаються за формулою (3).

А1

КЕС = ––; (3)

А2

Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності санації становить не менше ніж 80%, а коефіцієнт ефективності санації складає не менше, ніж 5 разів.

Ще одним надійним та суттєвим показником ефективності сануючої дії ультрафіолетового опромінення повітряного середовища приміщень (передусім шкільних класів, ігрових кімнат тощо) є зниження рівня гострої захворюваності (число днів, число випадків, тривалість кожного випадку хвороби та кратність захворюваності).

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Відповідно до плану здійснення попереджувального санітарного нагляду лікар СЕС провів експертизу проекту забудови багатопрофільної лікарні на 400 ліжко-місць. Установлено, що: площа земельної ділянки 1 га; забудова - централізована 9-ти поверхова, де на 1-му поверсі передбачено розташувати інфекційне відділення, на 2 поверсі - дитяче, а на 3-9 поверхах – відділення хірургічного та терапевтичного профілю.

Головний лікар відмінив передбачене проектом будівництво споруд (локальна каналізація) для знезараження водовідведень із інфекційного відділення, мотивуючи це великими фінансовими затратами.

Укажіть яким може бути варіант узгодження такого проекту. Якщо буде відмовлено в узгодженні, то визначте, з яких саме причин?

 

Задача 2

Санітарним лікарем відділу комунальної гігієни міської СЕС проведено оцінку планування та санітарного стану земельної ділянки загальносоматичної міської лікарні.

Установлено: лікарня багатопрофільна на 200 ліжок; площа земельної ділянки - 4 га; забудова змішана; озеленення - 35%; вільне приміщення здано в оренду для прийняття вторинної сировини; інфекційне та дитяче відділення розташовані в окремій двоповерховій споруді (інфекційне - на першому, дитяче на другому поверхах).

Викладіть можливий варіант припису санітарним лікарем. Що позитивне та негативне слід відмітити у ньому, які пропозиції слід обґрунтувати?

Задача 3

У ході виявлення причин, що зумовлюють виникнення ВЛІ в лікувально-профілактичному закладі лікарем-госпітальним гігієністом разом із комісією з охорони праці лікарні встановлено:

– при оформлені на роботу лікарі медичного огляду не проходять, а медичні сестри проходять тільки флюорографію;

– періодичний медогляд проходять тільки медичні сестри;

– із переліку документів для обліку ВЛІ у лікарні є лише журнал реєстрації та санітарний журнал.

Необхідно обґрунтувати чи можуть такі причини призвести до ВЛІ та надати необхідні рекомендації.

 

Задача 4

Знайдіть можливі недоліки що можуть зумовити ВЛІ, якщо у ході оцінки стану повітряного середовища та вентиляції встановлено:

– у палаті розмірами 6 х 5 м перебуває 5 хворих;

– при розмірах боксованої палати 6 х 7 м функціонує одна фрамуга розміром 0,8 х 0,6 м (визначте коефіцієнт аерації);

– у всіх палатах вміст вуглекислоти у повітрі становить 0,2%, пилу – 0,2 мг/м3.;

– бактеріальне забруднення повітря: в операційних (до початку операції) - 600, після операції – 2000 бактерій в 1 м3.

Обґрунтуйте відповідний висновок та належні рекомендації.

 

Задача 5

При перевірці дотримання правил дезобробки у хірургічному відділенні багато профільної лікарні співробітниками епідвідділення районної СЕС виявлено, що для дезінфекції предметів практикується таке об’єднання:

— інвентар для прибирання із білизною та одягом хворих;

— медичний інструментарій із предметами догляду за хворими.

Вкажіть, чи є правомірними такі об’єднання та викладіть, якими вони мають бути.

 

Задача 6

Лікарем – госпітальним гігієністом – проведено оцінку ефективності дезінфекції кухонного посуду та медичного інструментарію візуальним методом. Після цього він надав дозвіл для подальшого використання цих предметів.

Чи є обґрунтованим такий дозвіл? Якщо ні, то чому? За якими об’єктивними показниками має здійснюватись контроль надійності дезінфекції предметів?

 

Задача 7

З метою санації повітря перев’язочного кабінету травматологічного відділення лікарні прийнято рішення встановити та використовувати ультрафіолетові бактерицидні неекрановані лампи:

— розміри кабінету: глибина – 6м, ширина – 5м, висота – 3,8м;

— кількість бактерицидних ламп типу ВБС-300 – один опромінював;

— режим роботи – 0,5 год після закінчення прийому пацієнтів.

Дайте оцінку обґрунтованості розрахунків та режиму роботи опромінювачів.

 

Задача 8

За даними оцінки стану вентиляції та повітряного середовища операційної зали хірургічного відділення лікарні отримані слідуючі дані:

— штучна вентиляція – витяжна;

— кількість колоній у повітрі: до санації – 1630; після санації – 690.

Визначте ступінь та коефіцієнт санації, надайте при необхідності належні пропозиції.

Додаток 1

  Додаток 2 Мікроорганізми, які найчастіше спричиняють ВЛІ Група мікроорганізмів Представники …

АКТ

комплексного обстеження лікувально-профілактичного закладу

 

Мною, студентом ______ курсу ______ групи медичного факультету _________________________________________________ проведено комплексне обстеження ________________________________________________________________________________

(назва закладу)

з навчальною метою на предмет дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил та протиепідемічного режиму.

Лікувальний заклад розташований за адресою: м. Вінниця, вул. _________________________________ підпорядкований управлінню охорони здоров’я ________________________________та обслуговує населення_____________________ .

Основні споруди введено в експлуатацію _________________ загальна кількість ліжкомісць становить _________ .

 

І. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

1. Розташування у плані населеного пункту _________________________________________

2. Загальна площа _________ га, в т.ч. під забудову____ %, під озеленення____ %,зелена захисна смуга по периметру шириною _____ м, від огорожі ______________м, висота _________ м .

3. Перелік існуючих функціональних зон ___________________________________________

_____________________ система забудови ______________________________________ .

4. Перелік ізольованих в’їздів _____________________________________________________

5. Внутрішні шляхи сполучень (дороги, тротуари), вид покриття _______________________

____________________ , технічний стан ___________________________________________

6. Штучне освітлення території ___________________________________________________

7. Шум на території _________________________ , джерела шуму ______________________

8. Наявність урн для сміття _________ та місць, що окремо відведені для тимчасового збирання сміття та специфічних відходів ______________________________________ .

Урни (спеціальні місця) знаходяться на відстані ________ м від лікарняних споруд, у вигляді спеціального майданчика, де розташовані: контейнери, бункери, ями для сміття (підкреслити), санітарний стан ________________________________________ .

9. Вид каналізації __________________________________________________________ ,

наявність локальних очисних споруд, локальної каналізації для інфекційних відділень __________________________________________________________________________ .

10. Водопостачання _________________________________________________________

11. Характеристика оточення земельної ділянки (наявність по сусідству об’єктів, які негативно впливають на територію) ____________________________________________

 

 

ІІ. ПОЛІКЛІНІКА

1. Потужність ___________________ відвідувань у зміну.

2. Контингент (підкреслити): тільки дорослі, тільки діти, для всіх вікових контингентів.

3. Споруда, на _________ поверхи (у випадку її окремого розташування - короткий опис земельної ділянки: відмежування, відстань до транспортних магістралей, майданчиків для припаркув. автотранспорту та ін.) __________________________________________________

4. Кількість входів _______ та їх призначення ________________________________________

________________________________________________________________________________

5. Перелік основних приміщень ____________________________________________________

Перелік приміщень, що відсутні ____________________________________________________
6. Забудова коридорів (підкреслити): одностороння, двостороння, частково двостороння.

7. Умови для очікування прийому (підкреслити): окремі місця біля кожного кабінету, хол для 2-3 кабінетів, спільний вестибуль для всіх відвідувачів, місця для очікування відсутні.

8. Кількість відвідувачів біля 1 кабінету _______ чол., середня площа на кожного із присутніх __________ м2.

9. Оцінка одного з кабінетів: профіль ______________________ , оснащення інвентарем: ___________________________________ , загальна площа _________ м2,

світловий коефіцієнт __________ , проекція небосхилу __________ см, коефіцієнт глибини закладання (розташування робочого місця лікаря) _______ , рівномірність штучного освітлення – 1 світлова точка на _______ м2, достатність – _______ Вт/м2, тип ламп ____________________ , температура повітря __________ , органолептичні

властивості повітря _______________________________________________________ .

9.1. Кабінет забезпечено (підкреслено): водою питною, водою гарячою, дезінфікуючими розчинами, мийними засобами, УФ - бактерицидними лампами, засобами зв’язку та ін. (дописати) ____________________________________________

10. Короткий перелік інформації та наочних засобів з питань проведення санітарно-просвітньої роботи ________________________________________________________.

 

 

ІІІ. ПРИЙМАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ (ПОКІЙ)

1. Розташування в окремій споруді, у складі лікувального корпусу, якщо в окремій споруді, то вказати, якими є переходи до лікарняних відділень: підземні, наземні, утеплені, звичайні, відкриті, (підкреслити).

2. Перелік основних приміщень ____________________________________________________

Перелік приміщень, що відсутні ___________________________________________________

3. Оцінка роботи санітарного пропускника: перелік приміщень_________________________

забезпечення: гарячою водою ______________ , холодною водою __________________ ,

матеріалами для проведення протипедикульозних заходів (перелік дій персоналу при виявленні педикульозного відвідувача) _____________________________________

3.1. Окремий санітарний пропускник для чоловіків та жінок: так, ні (підкреслити).

4. Короткий перелік інформації та наочних засобів з питань проведення санітарно-просвітньої роботи _________________________________________________________

 

ІV. ЛІКУВАЛЬНИЙ КОРПУС

1. Корпус (назва або профіль) ___________________________________________________

2. Місце розташування (в якій лікарняній зоні) _____________________________________

3. Опис прилеглих територій ___________________________________________________

4. Кількість поверхів ________ та призначення кожного _____________________________

____________________________________________________________________________

5. Кількість входів ________ та призначення кожного ________________________________

6. Ліфти: пасажирський (так, ні), вантажний (так, ні).

7. Короткий перелік інформації та наочних засобів з питань проведення санітарно-просвітньої роботи _____________________________________________________________

 

V. СТАЦІОНАРНЕ ВІДДІЛЕННЯ (СЕКЦІЯ)

1. Назва стаціонарного відділення (секції) _______________________________________ ,

яке має ______ ліжкомісць, в т.ч. палат на 1 ліжко ________ , на 2 ліжка ________ ,

на 3 ліжка ________ , на 4 ліжка ________ , понад 4 ліжка __________ .

2. План-схема відділення (виконується студентом на окремому аркуші та додається до акту).

3. Перелік основних приміщень __________________________________________________

Перелік приміщень, що відсутні __________________________________________________

4. Періодичність проведення генерального прибирання _____________________________

та вологого прибирання ______________________ , час його проведення ______________

5. Засоби, що використовуються для дезобробки: приміщень: _________________________

предметів догляду за хворим: ____________________________________________________

рук медичного персоналу: _______________________________________________________

6. Умови харчування хворих у відділенні: буфетна (їдальня) складається із _______________

приміщень, їх призначення ______________________________________________________

буфетна (їдальня) має таке забезпечення (підкреслити): вода холодна, вода гаряча,

3-х секційні мийні ванни, мармітні установки для підігрівання їжі, мийні та дезінфікуючі засоби та ін. (дописати) ________________________________________ .

кількість посадочних місць ______________________________ , для зберігання власних продуктів харчування хворі використовують _________________________ .

7. Кількість бактерицидних УФ-опромінювачів: стаціонарних _________________

пересувних _________________ .

8. Короткий перелік інформації та наочних засобів з питань проведення санітарно-просвітньої роботи _________________________________________________________

 

VІ. ЛІКАРНЯНА ПАЛАТА

1. Відділення _____________________________________________________________

2. Палата № _____ на _____________________ ліжко-місць.

3. Тип палати (підкреслити): звичайна без шлюзу, із шлюзом, боксована, напівбокс, бокс, довжина ____ м, глибина ____ м, висота ____ м, загальна площа ____ м2, на 1 ліжко ____ м2, загальний об’єм ____ м3, на 1 ліжко ____ м3.

4. План-схема палати – показати розміри, оснащення та розташування меблів (виконується студентом на окремому аркуші та додається до акту).

5. Природне освітлення: кількість вікон _____ , орієнтація _____________________ , санітарний стан ________________________ , проекція небосхилу _____ см.

(якщо менша 30 см, то вказати причину) _____________________________________ ,

висота вікна _____ , ширина вікна _____ , світловий коефіцієнт _________________ ,

висота верхнього краю вікна над підлогою _____ см, коефіцієнт глибини закладання ______ .

6. Штучне освітлення, тип ламп ____________________________________________ ,

вид освітлювальної арматури ______________________________________________ ,

її санітарний стан __________________________ , кількість світлових точок ______ ,

потужність кожної _____ Вт, рівномірність освітлення _________________________ ,

достатність освітлення __________________________ , місцеве приліжкове освітлення (описати, яке) _____________________________________________________________ ,

наявність нічного освітлення _______________________________________________ .

7. Вентиляція, тип ________________________________________ , коефіцієнт аерації ______ , органолептичні властивості повітря _________________________________ .

8. Мікроклімат: температура повітря _______ , відносна вологість повітря _______ ,

вміст СО2 ________ , перелік скарг хворих на мікрокліматичні умови __________________________________________________________________________ .

9. Система опалення _________________________________________________________

10. Засоби зв’язку хворих палат з сестринським постом ___________________________

11. Санітарний стан білизни _____________________________ , частота її заміни ______________ , періодичність загального миття тіла _________________________ .

 

ГІГІЄНІЧНЕ ЗАКЛЮЧЕННЯ

На основі вищенаведеного установлено, що в (вказати назву закладу) _______________

створені задовільні умови для перебування хворих. Однак виявлено наступні недоліки, що можуть викликати ..... (слід викласти всі недоліки та дати їм відповідне тлумачення щодо можливих негативних наслідків).

ПРОПОЗИЦІЇ

З метою ліквідації викладених недоліків пропоную: (необхідно запропонувати конкретні обгрунтовані пропозиції щодо виправлення кожного з наведених недоліків, не слід давати пропозиції у вигляді термінів “покращити”, “створити належні умови” і т.п.).

 

Перевіряючий ________________ __________________________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

 

Дата “_____“ __________________ 200 ____ р.

 

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

Проведено обстеження умов дотримання правил протиепідемічного режиму в багатопрофільній поліклініці, де виявлені такі дані: вхід спільний для всіх відвідувачів; реєстратура загальна для дорослого та дитячого населення; середня площа більшості кабінетів – 7,5 м 2 ; середня кількість відвідувачів біля кожного із кабінетів – 8-11 чоловік.

Визначте, чи створені у даному випадку належні умови для перебування хворих та роботи медичного персоналу та у разі необхідності укажіть порушення і їх можливі наслідки, обґрунтуйте конкретні пропозиції та рекомендації.

 

Задача 2

Під час вивчення умов дотримання протиепідемічних заходів та праці лікарів багатопрофільної поліклініки установлено: лікарі інфекційних відділень та фтізіатри щоденно після 5-годинної роботи в стаціонарних відділеннях, не переодягаючись, проводять поліклінічний прийом протягом 4-5 год.: заміну халатів та шапочок їм проводять через кожні 6-7, а ватно-марлевих пов’язок – через кожні 8-10 робочих днів, останній періодичний медичний огляд лікарі проходили 14 місяців назад.

Визначте, чи створені у даному випадку належні умови для перебування хворих та роботи медичного персоналу та у разі необхідності укажіть порушення і їх можливі наслідки, обґрунтуйте конкретні пропозиції та рекомендації.

 

Задача 3

Слід зробити висновки за даними обстеження поліклініки та у разі необхідності дати обґрунтовані пропозиції та рекомендації на підставі таких даних: вхід у поліклініку спільний для всіх категорій відвідувачів; на кожному поверсі – по одному туалету та умивальнику, де в пластмасовому посуді міститься хлорне вапно для миття рук лікарям та медсестрам і рушник спільного користування; в кабінетах розмірами 3 м ´ 3 м; світловий коефіцієнт 1:8, проекція небосхилу 19 см, коефіцієнт природного освітлення 0,4 %, відносна вологість 82 % при температурі повітря 24 °С, швидкість руху повітря 0,01 м/с, вміст СО2 – 0,2 %.

Задача 4

Під час санітарного обстеження з метою контролю за дотриманням протиепідемічного режиму в приймальному відділенні багатопрофільної лікарні на 80 ліжок виявлені наступні дані: приймальне відділення є спільним для всіх стаціонарних відділень лікарні; в санітарному пропускнику роздягальня та одягальня об’єднані, в одному кабінеті проводиться прийом та виписка хворих; окрім названих, приймальне відділення має такі кабінети та кімнати: оглядова, що об’єднана із ізолятором, кабінет чергового лікаря, гіпсувальна та кімната для одягу хворих, туалет.

Обґрунтуйте висновок про відповідність обстеженого приймального відділення санітарним вимогам і нормам та у разі необхідності запропонуйте відповідні пропозиції та рекомендації.

Задача 5

Приймальне відділення клінічного Центру з охорони здоров’я матері та дитини розташоване на першому поверсі 9-ти поверхового лікувального корпусу і є спільним як для вагітних жінок, так і хворих дітей, що госпіталізуються. Відділення має реєстратуру, санітарний пропускник, ізолятор, кабінети лікарів та медсестер, ургентний операційний блок та рентгенкабінет.

Обґрунтуйте висновок про відповідність обстеженого приймального відділення санітарним вимогам і нормам та у разі необхідності запропонуйте відповідні пропозиції та рекомендації.

 

Задача 6

Багатопрофільна лікарня на 900 ліжок має спільне приймальне відділення для дорослих та дітей, яке розташоване в окремій споруді та має зв’язки із стаціонарами, облаштовані тротуарами. Відділення має у своєму складі такі приміщення: реєстратура, роздягальня, оглядова та одягова, рентгенкабінет та кабінети лікаря і медичних сестер.

Обґрунтуйте висновок про відповідність обстеженого приймального відділення санітарним вимогам і нормам та у разі необхідності запропонуйте відповідні пропозиції та рекомендації.

 

Задача 7

Дитяче ревматологічне відділення на 35 ліжок розташоване на 9 поверсі 9-ти поверхового лікувального корпусу і має такий перелік приміщень: 6 п’ятиліжкових палат та 5 одноліжкових палат; кабінет завідувача відділенням, ординаторська, маніпуляційна, процедурна, санітарний блок та сестринський пост.

Обґрунтуйте висновок про відповідність обстеженого відділення санітарним вимогам і нормам та у разі необхідності запропонуйте відповідні пропозиції та рекомендації.

 

Задача 8

Інфекційне відділення районної лікарні має 35 ліжок, розташоване в окремій одноповерховій споруді, всі палати 3-хмісні звичайні, площа кожної 15 м2, забудова коридору 2-хстороння, відділення має спільний санітарний блок, їдальню із буфетною, маніпуляційну, кабінет завідувача відділенням та ординаторську.

Обґрунтуйте висновок про відповідність обстеженого відділення санітарним вимогам і нормам та у разі необхідності запропонуйте відповідні пропозиції та рекомендації.

 

ТЕМА №39. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЛІКАРНЯНОГО ТА ПОБУТОВОГО ОДЯГУ. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗАСОБІВ ДОГЛЯДУ ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ:Оволодіти методикою гігієнічнічної оцінки тканин різного призначення за їх фізико-хімічними властивостями та засобами індивідуального захисту тіла, сенсорних органів, органів дихання.

Засвоїти методики гігієнічної оцінки засобів догляду за ротовою порожниною.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Анатомічні особливості та фізіологічні функції шкірного покриву тіла людини.

2. Гігієнічне значення, функції, види одягу та особливостей його призначення.

3. Основні види тканини, їх класифікація за походженням та фізико–хімічними властивостями. Фізико-хімічні показники, які характеризують гігієнічні властивості тканини.

4. Гігієнічні вимоги до різних шарів комплекту одягу в залежності від їх функціонального призначення. Гігієнічні показники та критерії оцінки мікроклімату в підодежному просторі.

5. Гігієнічна характеристика властивостей та можливостей використання натуральних, синтетичних та штучних тканин у різних шарах комплекту одягу.

6. Гігієнічні вимоги до лікарняної білизни та одягу.

7. Класифікація за призначенням та гігієнічна характеристика тканин виробничого одягу. Класифікація і характеристика захисного одягу від шкідливих факторів виробничого середовища – фізичних, хімічних, біологічних. Гігієнічні умови праці у ньому.

8. Загальна схема гігієнічної оцінки тканини, методика визначення окремих її показників (товщини, питомої ваги, пористості, капілярності, гігроскопічності, відносної паро-теплопровідності, стійкості до кислот, лугів, органічних розчинників, до механічної дії, теплової радіації тощо).

9. Догляд за ротовою порожниною як один з основних засобів профілактики стоматологічних захворювань.

10. Будова та функції, мікробіологічні особливості ротової порожнини людини. Поняття про природне та штучне чищення зубів.

11. Гігієнічна оцінка засобів догляду за зубами: зубних порошків, зубних паст, зубних щіток, зубочисток, еликсирів для полоскання тощо.

12. Гігієнічні вимоги до матеріалів для виготовлення зубних порошків, зубних паст, зубних щіток, зубочисток, протезування зубів. Гігієнічні вимоги до конструкції і форми щіток, методики чистки зубів, режиму догляду за ротовою порожниною.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися із загальною схемою гігієнічної оцінки тканини та методиками визначення окремих її показників.

2. Провести санітарне дослідження зразка тканини та обгрунтувати гігієнічний висновок щодо доцільності його використання як елементу побутового або лікарняного одягу.

3. Ознайомитися з набором предметів по догляду за ротовою порожниною (зубних щіток різної форми і конструкції з волокон синтетичних матеріалів, набором зубних паст та зубних порошків, еликсирів та ін.).

4. Визначити гігієнічний індекс зубів.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 546-558.

2. Гігієна праці. / За ред.. А.М.Шевченка. – 2 видання: Інфотекс, 2000, С. 389-404.

3. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 494-502.

4. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.: 1983 – С. 305-307.

5. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000 – С.578-592.

6. Гигиена детей и подростков. / Под ред. В.Н.Кардашенко. – М.: Медицина, 1980. – С. 317-385.

7. Гигиенические требования к одежде для детей (методические указания). – М., 1984.

8. Дель Р.Д. с соавт. Гигиена одежды. – М., 1979.

9. Минх А.А. Общая гигиена. – М., 1984.

10. Справочник по гигиене труда. / Под ред. Б.Д.Карпова, В.Е.Ковшило. – М., Медицина, 1979. - 445с.

11. Чекаль В.Н. и др. Гигиенические особенности одежды из искуственных материалов. – К.,1982.

12. Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.И. и др. – М.: Медицина, 1985. – С. 212.

13. Покровский В.А. Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С. 484–490.

14. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 86 с.

15. Станкевич К.І., Шедтель В.И. Методы гигиенических исследований полимеров. – К., 1969. – 269 с.

16. Пахомов Г.Н. Первичная профилактика в стоматологии. – М., 1982. – 238 с.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

На першій половині заняття, після перевірки підготовки теоритичного завдання студенти знайомляться із загальною схемою гігієнічної оцінки тканини та методиками визначення окремих її показників, а саме: товщини, питомої ваги (щільності), пористості, теплопровідності, капілярності тканини її стійкості до лугів, кислот та органічних розчинників. Проводять санітарне дослідження зразка тканини.

Зведені результати фіксують у таблиці 1.

Таблиця 1

Результати дослідження зразка тканини

№ п/п   Показники Результати дослідження Гігієнічний висновок
1. Фізичні властивості : 1. Товщина тканини (мм) 2. Питома вага тканини (г/см3) 3. Пористість тканини (%) 4. Капілярність (мм/30 хв.) 5. Відносна теплопровідність тканини (кал/см3·с) – сухої – вологої – різниця    
2. Дослідження походження волокон тканини : – кип’ятіння з лугами – ксантопротепротеінова (з NО3) реакція – обробка ацетоном    

 

Дослідження закінчують обгрунтованням узагальненого висновку, в якому зазначаються походження та властивості тканини, указується вид (шар) одягу, для якого доцільно її використовувати.

На другій половині заняття студенти знайомляться з предметами по догляду за ротовою порожниною, проводять їх лабораторне дослідження, визначають гігієнічний індекс зубів.

Гігієнічна оІцінка лікарняного та побутового одягу

Дослідження фізичних властивостей тканини

Визначення товщини тканини проводять за допомогою мікрометра. Беруть два картонних диски та визначають їх товщину, помістивши між двома притискними штангами мікрометра. Не допускаючи надмірного зближення, притискують диски до першого клацання “тріскавки” та знімають показання зі шкали мікрометра, яка складається з двох частин: нижньої (від 0 до 25 мм) і верхньої (мітки, що показують 0,5 мм кожної поділки нижньої шкали).

Крім того на барабані мікрометра нанесена шкала, за допомогою якої здійснюють відлік десятих та сотих долей мікрометра (від 0 до 50). Цією шкалою користуються таким чином: при появі мітки на верхній шкалі мікрометра, до значення шкали на барабані мікрометра додають 0,5 мм та значення нижньої шкали. Якщо мітка верхньої шкали ще не з’явилась, то до значень показників нижньої шкали додають значення шкали, що обертається.

Після вимірювання товщини дисків, між ними розміщують зразок тканини і вимірюють його товщину разом з дисками, що розміщуються між притискними штангами мікрометра.

Для визначення товщини тканини необхідно від загальної товщини відняти товщину двох дисків.

 

Визначення питомої ваги (щільності) тканини

Щільність тканини являє собою масу 1 см3 тканини (у г). Для її визначення вирізають шматочок тканини 1 х 1 см та за масою 1 см2 тканини розраховують її масу при товщині зразка 1 см.

Розрахунок проводять, використовуючи формулу (1):

10 · m

D = –––– ; (1)

S · n

де D – питома вага (щільність) тканини (г/см3);

m – маса зразка, що був зважений (г);

S – площа зразка, що був зважений (см2)

n – товщина тканини (мм).

 

Визначення пористості тканини

Визначення пористості тканини або процентного вмісту в ній повітря у об’ємних одиницях проводиться за формулою (2):

D

Р = (1- –– ) ·100 ; (2) d

 

де Р – пористість тканини (%);

D – питома вага (щільність) тканини (г/см3);

d – питома вага (щільність) волокна тканини (умовно приймається за 1,3 г/см3 незалежно від природи волокна).

 

Визначення капілярності тканини

Один кінець смужки тканини довжиною 25 см і шириною 2,5 см, що вирізана, закріплюють затискувачем штатива, а другий – опускають у склянку з розчином еозину (2:1000). Ступінь капілярності тканини визначається за висотою (у см) підняття розчину еозину впродовж 30 хвилин у порівнянні з вихідним рівнем рідини.

 

Визначення відносної теплопровідності сухої та вологої тканини

Спочатку кататермометром визначають охолоджуючу здатність повітря в лабораторії. Прилад нагрівають у склянці з водою, температура якої дорівнює 80°С, до заповнення його верхнього резервуару на одну третину. Потім кататермометр обтирають насухо і визначають час охолодження приладу (у с) від 38°С до 35°С. Величину охолоджуючої здатності повітря знаходять за формулою (3):

 

F

H0= –; (3)

Т

де: Н0 – шукана величина охолодження повітря в кал/см2 ×с;

F – фактор приладу (постійна величина, яка позначена на приладі);

T - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С, в с.

При дослідженні теплопровідності тканин визначають:

T1 - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С у сухій досліджуваній тканині;

T2 - час охолодження кататермометра з 38°С до 35°С у вологій досліджуваній тканині.

Прилад нагрівають ще раз, витирають насухо і на резервуар кататермометра надівають чохол із досліджуваної тканини, яка досліджується і знову визначають величину охолодження (Н1), використовуючи попередню формулу. Знаходять різницю у величині охолоджуючої здатності повітря (Н0) і охолоджуючої здатності в чохлі з тканини, яка досліджується (Н1). Потім визначають величину охолодження тканини, змоченої водою (Н2). Таким чином, знаходять величину охолодження з вологою тканиною і порівнюють в % у відношенні до сухої тканини.

 

Дослідження пприроди волокон тканини

Дослідження походження волокон тканини проводиться із застосуванням таких методик, як її кип’ятіння з лугами, проведення ксантопротеїнової проби та шляхом обробки ацетоном.

Кип’ятіння з лугами. Під час кип’ятіння у 10 % розчині NaOH або КОН волокна тваринного походження (шовк, шерсть) розчиняються. Рослинні волокна (бавовна, льон) – не розчиняються. Реакцію проводять у пробірці, куди наливають 2–3 мл NaОН або КОН і вмі-щують шматочок досліджуваної тканини. Пробірку кип’ятять на спиртівці протягом 1-2 хвилин.

Ксантопротеїнова реакція.

Азотна кислота (НNО3) питомої маси 1,2-1,3 фарбує волокна тваринного походження (шерсть, натуральний шовк) у жовтий або світло-коричневий колір, а колір рослинних волокон не змінює. Для проведення ксантопротеінової реакції необхідно на досліджувану тканину крапнути 1-2 краплі НNО3 і чекати результату впродовж 5-10 хвилин.

Обробка тканини ацетоном. В ацетоні відбувається розчинення штучного ацетатного шовку. Природні волокна - не розчиняються. Зразок тканини розміщують у чашці Петрі, наносять на нього 1–2 краплі ацетону і декілька разів протирають ватним тампоном.

Основні гігієнічні вимоги до різних видів тканини та видів одягу представлені в додатках 1 та 2.

Додаток 1

Гігієнічні вимоги до різних видів тканини

№ п/п   Показники Вид тканини
    Бавовна Вовна Штучна тканина
1. Гігроскопічність, % 12–13 5,8
2. Капілярність, мм/год
3. Коефіцієнт теплопровідності, ккал/м2×град 0,036 0,033 0,035
4. Вологопроникність, г/м2 150–300 330–770 100–110
5. Питома вага волокон тканини, г/см3 1,52 1,32 1,58

 

 


Додаток 2

Гігієнічні вимоги до різних видів одягу

  № п/п     Показник   Білизна   Сукні, блузки, сорочки   Костюми   Пальта
    в зимовому одязі у літньому одязі в зимово-му одязі у літньому одязі в зимовому одязі у літньому одязі тканини підклад-ки тканини підкладки тканина верхня  
1. Товщина, мм 1,3–1,5 0,1–0,3 0,2–0,3 понад 1,5 до 1,5   до 1,5   визначається розрахунко-вим шляхом визначається розрахунко-вим шляхом  
2. Повітропро-никність , дм32 × сек     51–100   понад 100   понад 100   понад 330   понад   понад 150   понад 100 визначається у залежності від швидкості вітру визначається у залежності від швидкості вітру  
3. Вологопро-никність, г/м2 × год   52–56   понад 56   2,9–3,1   3,9   понад 40   понад 40   понад 50   понад 40   понад 50  
4. Гігроскопіч-ність при відносній вологості менше 65%, %     понад 7     понад 7             7–13     понад 7     понад 7     понад 13     понад 7  

Методика гігієнічної оцінки засобів догляду

За ротовою порожниною

Органолептичні дослідження засновані на оцінці поверхні ручки щітки та її консистенції (тверда, аморфна, липка), головки щiтки (гладенька, жорстка;… Фізіко-хімічні дослідження передбачають визначення вмiсту метилового ефiру… Метод заснований на гiдролiзi метилового ефiру метакрилової кислоти у лужному середовищi. Метиловий спирт, що…

МЕТОДИКА визначення розрахункових

Основоположником ідеї щодо необхідності урахування та визначення розрахункових біологічних ритмів був швейцарський бізнесмен Дж.Томмен. Саме він… В основі концепції розрахункових біоритмів знаходиться положення про те, що… З метою оцінки розрахункових біоритмів необхідно спочатку визначити кількість прожитих днів, природно ураховуючи…

Задача 2

У ліквідатора аварії на ЧАЕС після роботи по розчищенню території від уламків будівельних конструкцій, протягом кількох хвилин після роботи на кистях рук з’явилась еритема яка змінилась гіперемією і набряком, зрештою пухирями і виразками, некротичними змінами. Робота була короткотривала, тому працівник не користувався індивідуальними засобами захисту.

1. Яка доза опромінення могла спричинити таке ураження?

2. Які індивідуальні засоби захисту могли б бути використані?

3. З допомогою якого приладу можна виміряти експозиційну дозу в даній місцевості?

 

Задача 3

Після ліквідації надзвичайної ситуації на військовій ракетній базі, що супроводжувалась викидом радіоактивної речовини, у частини військовослужбовців виникло раптове погіршання стану здоров’я. З’явилась нудота та блювання, петехії та геморагії, різке зниження нейтрофілів та тромбоцитів протягом двох тижнів, вміст лімфоцитів менше 1000/мм3, через тиждень перебування в лікарні у хворого розвинулась пневмонія.

1. Переважне враження якої системи має місце?

2. Яка доза опромінення могла спричинити такий перебіг променевої хвороби?

3. Які прилади можуть бути використані для індивідуального дозиметричного контролю?

 

Задача 4

В радіологічному відділенні для лікування закритими джерелами іонізуючих випромінювань проведена оцінка результатів вимірювання індивідуальних доз опромінення. За допомогою термолюмінісцентних дозиметрів. Лікарі – радіологи протягом трьох місяців отримали 0,8-1,0 бер, процедурні сестри 0,9-1,1 бер, медична сестра, відповідальна за видачу та зберігання джерел випромінювання – 0,5 бер.

Порівняйте отримані дані з «Лімітами ефективних доз для різних категорій населення». Дайте рекомендації.

 

Задача 5

Члени рентген-хірургічної бригади – хірург, анестезіолог та операційна сестра під час використання сучасних рентгендіагностичних апаратів типу «Пантоскоп», щотижня одержують дозу 0,31 + 0,005 мЗв / тиждень.

Дайте загальну оцінку умовам праці та обґрунтуйте необхідні профілактичні рекомендації.

 

Додаток 1

від 01.12.97 р. з 01.01.98 р. Введені в дію нові Державні гігієнічні нормативи “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)”.  

РОЗРАХУНОК ТОВЩИНИ ЕКРАНУ ЗА ТАБЛИЦЯМИ

При розбіжності даних кратності послаблення та енергії випромінювання з указаними в таблиці результатами, товщину екрану знаходять засобом… Приклад: Кількість шарів половинного послаблення необхідно визначити з… Величина коефіцієнту послаблення (кратність послаблення) визначається за формулою (7):

РОЗРАХУНОК ТОВЩИНИ ЕКРАНУ

Шар половинного послаблення - товщина шару речовини (матеріалу), що послаблює потужність g—випромінювання в 2 рази. Отже, кратність послаблення в 1… Визначення товщини захисного екрана за цим методом передбачає розрахунок… Приклад: Необхідно послабити інтенсивність g—випромінювання Со60з енергією 1,5 МеВ у 1000 разів з використанням екрану…

Додаток 1

Зокрема встановлені наступні нормативи: 1 — ліміт ефективної дози за рік для категорії А (особи, які постійно або… 2 — для категорії Б (особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, проте можуть…

Товщина захисту з свинцю (в мм.)

Товщина захисту з бетону (в см.)

  Кратність енергія гамма-випромінювання послаблення 0,1 0,3 0,5 0,7 …

Додаток 5

  Додаток 6 Ліміти дози опромінення

Задача 1

Розрахувати дозу зовнішнього опромінення, що створюється радіоактивним Cs137, активність якого становить 20 мг—екв радію На відстані 0,5 м при роботі протягом 24 годин на тиждень.

Задача 2

Розрахувати кількість радіоактивного I131, з яким можна працювати без захисного екрану і маніпуляторів протягом 20 годин на тиждень.

 

Задача 3

В лабораторії радіоізотопної діагностики під час перевірки та градуювання приладів передбачається використовувати джерело g—випромінювання — Со60, активність якого становить25 млКю. Визначіть відстань, яка забезпечує безпеку роботи з джерелом на протязі 36 годин на тиждень.

 

Задача 4

Оператор працює з джерелом іонізуючого випромінювання, активність якого становить 10 мг—екв радію на відстані 2 м. Визначте допустимий час роботи з джерелом випромінювання під час робочого дня.

Задача 5

В радіологічній лабораторії необхідно захистити робоче місце екраном з свинцю, який знижує потужність дози з 1000 мР/год до 2 мР/год. Енергія g—випромінювання становить 1,5 МеВ. Визначте необхідну товщину екрану за таблицями.

 

Задача 6

В радіологічній лабораторії необхідно захистити робоче місце екраном з бетону, який знижує потужність дози у 100 разів. Енергія g—випромінювання становить1,5 МеВ. Визначте необхідну товщину екрану за таблицями.

 

Задача 7

В радіологічній лабораторії необхідно послабити інтенсивність g—випромінювання, енергія якого становить 1,5 МеВ у 100 разів за допомогою екрану із заліза. Знайдіть необхідну товщину екрану за числом шарів половинного послаблення.

 

Задача 8

В лабораторії радіоізотопної діагностики лікар—радіолог працює з препаратом Со60 енергія якого становить 2 МеВ. Необхідно послабити енергію g—випромінювання екраном з свинцю в 500 разів. Укажіть якою повинна бути його товщина?

 

Задача 9

Під час виконання наукового експерименту необхідно послабити потужність дози Sr90 енергія якого складає6 МеВ екраном, що виготовлений із заліза з 2000 мР/год. Знайдіть, якою повинна бути товщина екрана?


 

 

ТЕМА №44. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРОТИРАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ І РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПАЦІЄНТІВ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ РАДІОНУКЛІДІВ ТА ІНШИХ ДЖЕРЕЛ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ В ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

МЕТА ЗАНЯТТЯ:

1. Розширити, систематизувати та закріпити знання про радіаційну безпеку персоналу і пацієнтів лікувальних закладів в умовах застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною і лікувальною метою, а також про принципи і методи протирадіаційного захисту.

2. Оволодіти методами і засобами радіаційного контролю за умовами праці персоналу та захисту пацієнтів в рентгенологічних та радіологічних відділеннях лікарняних закладів.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Правила роботи з відкритими та закритими джерелами іонізуючих випромінювань. Поняття про групи радіаційної небезпеки радіонуклідів та класи робіт з відкритими радіоактивними речовинами.

2. Гігієнічні вимоги до улаштування, планування та обладнання рентгенологічного і радіологічного відділень лікарні.

3. Медичний нагляд за персоналом та санітарно-дозиметричний контроль у рентгенологічному і радіологічному відділеннях лікарні.

4. Шляхи зниження променевого навантаження персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.

5. Регламенти радіаційної безпеки для персоналу і пацієнтів лікувальних закладів.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Вивчити санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення, проектування та особливостей функціонування рентгенологічного кабінету та радіологічного відділення.

2. Занести в протокольний зошит схему обстеження умов праці та протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні.

3. Розв’язати ситуаційні задачі за темою заняття.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бардов В. Г. Гігієна та екологія ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 505, 525––535.

2. Гончарук Є. Г., Кундієв Ю.І., Бардов В.Г. та ін. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 254–270.

3. Даценко І.І, Денисюк О.Б., Долошицький С.Л. та ін. Загальна гігієна. Посібник до практичних занять. За ред. І.І.Даценко. –– 2 видання: Львів.: Світ, 2001 –– С. 416–421.

4. Гончарук Е.И., Кундиев Ю.И., Бардов В.Г и др. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. – К.: Вища школа, 2000. –– С. 307––333.

5. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. Гiгiєна, Вища школа, 1983 –С.43–44, 205–207.

6. Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М, Олійник М.П. Охорона праці в медицині та фармації. ― Вінниця: Нова Книга, 2005. ― С. 276––296.

7. Нікберг І.І. Радіаційна гігієна. – К.: Здоров’я, 1999. – С. 78–104, 105–115.

8. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 349–358, 359-362.

9. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – С. 45–48.

10. Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97). Постанова МОЗ України № 62 від 01.12.1997 р., ― 121 с.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття, студенти виконують роботу згідно з завданням: вивчають санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення, проектування та особливостей функціонування рентгенологічного кабінету та радіологічного відділення, заносять в протокольний зошит схему обстеження умов праці та протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні, користуючись нормативними документами, поданими в тексті, вирішують ситуаційні задачі.

Всі джерела іонізуючих випромінювань, які можуть використовуватись у медицині, поділяються на закриті та відкриті.

Закритими джерелами іонізуючого випромінювання називають радіонукліди, фізичний стан яких (метал) або оболонка, в якій вони знаходяться, виключають можливість забруднення ними навколишнього середовища (в тому числі і тканин хворого). В більшості випадків закриті джерела мають форму циліндрів з закругленими кінцями або голок, у яких один кінець загострений, другий закруглений, коротких стрижнів, кульок, які містять g- випромінюючі радіонукліди ― кобальт-60, цезій-137, або b- випромінюючі радіонукліди ― фосфор-32, стронцій-90.

Вимоги по забезпеченню радіаційної безпеки персоналу установ та населення, а також по охороні навколишнього середовища від забруднення радіоактивними речовинами представлені в основних санітарних правилах роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання НРБУ–97, НРБУ–97/Д–2000, ОСПУ-01.

Правила роботи

що генерують іонізуюче випромінювання: · пристрій, в якому розміщено радіонуклідне джерело, має бути герметичним та… · забороняється використовувати закриті джерела у випадку порушення їх герметичності або по закінченню терміну…

Правила роботи

· комплекс заходів при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання має забезпечувати захист людини від зовнішнього та внутрішнього… · кількість радіоактивної речовини на робочому місці повинна бути мінімально… · для роботи використовувати розчини, а не порошки радіоактивних речовин;

Схема

санітарного обстеження рентгенологічного відділення лікарняного закладу

1. Назва і адреса лікарні чи поліклініки, розміщення кабінету (корпус, поверх, суміжні приміщення).

2. Наявність і стан ведення документації (журнал дозиметрії, інструкції тощо).

3. Планування кабінету (перелік кімнат, їх площі).

4. Тип рентгенівського апарату, напруга і сила струму в трубці.

5. Призначення рентгенапарату (діагностичний, терапевтичний, флюорографічний, дефектографічний). Робочий пучок нерухомий, однонаправлений, різнонаправлений.

6. Наявність і тип вентиляції в процедурній, верхній і нижній витяжні канали. Природне та штучне освітлення.

7. Захист від рентгенвипромінювання робочих місць лікаря рентгенолога, рентгентехніка та суміжних приміщень (захисні ширми, просвинцьоване скло, стіни, двері, вікна, індивідуальні засоби захисту). Розрахунки ефективності їх захисту.

8. Наявність і тип рентгенометрів, індивідуальних дозиметрів, їх формуляри, дати перевірки.

9. Ступінь підготовки персоналу (спеціальна освіта, удосконалення).

Схема

гігієнічної оцінки протирадіаційного захисту в радіологічному відділенні лікарні

I. Загальна характеристика радіологічного відділення лікарні

1. Назва лікувального закладу, його відомча підпорядкованість, адреса.

2. Характеристика і оцінка розміщення будівлі радіологічного відділення на земельній ділянці, тип будівлі, наявність зони недоступності, наявність санітарно-захисної зони, її розміри, озеленення.

3. Структура відділення, особливості розміщення та планування його підрозділів, функціональний зв’язок між ними.

4. Оцінка радіаційної обстановки на території санітарно-захисної зони та за її межами за результатами визначення потужності поглинутої в повітрі дози g-випромінювання та радіоактивного забруднення ґрунту.

II. Відділення дистанційної променевої терапії.

1. Розміщення і планування відділення, основні приміщення, характеристика апаратури, яка використовується для променевої терапії.

2. Протирадіаційний захист кімнати управління, суміжних приміщень і прилеглої території від g-випромінювання (наявність захисного кожуха на опромінювальній установці, матеріали і товщина стін в процедурній, наявність захисного лабіринту при вході, захисних дверей, їх блокування, наявність попереджувальної світлової сигналізації).

3. Система спостереження за опроміненням хворих.

4. Характеристика та оцінка засобів захисту хворих від побічного опромінення.

5. Оцінка ефективності протирадіаційного захисту у кімнаті управління та інших суміжних приміщеннях розрахунковим методом та шляхом вимірювання потужності поглинутої в повітрі дози.

III. Відділення для лікування закритими джерелами.

1. Розміщення та планування відділення.

2. Джерела випромінювання, які використовуються в відділенні, їх активність, методи введення джерел випромінювання хворим (мануально-лінійний та послідовний).

3. Характеристика радіаційнонебезпечних приміщень (сховище для джерел випромінювання, радіоманіпуляційна, радіопроцедурна), відповідність їх гігієнічним вимогам.

4. Умови зберігання і транспортування джерел випромінювання.

5. Засоби протирадіаційного захисту персоналу в радіоманіпуляційній, радіопроцедурній, у сховищах джерел випромінювання.

6. Протирадіаційний захист суміжних приміщень та прилеглої території.

7. Оцінка ефективності протирадіаційного захисту шляхом відповідних розрахунків та вимірювання потужності поглинутої в повітрі дози на робочих місцях, за захисними екранами, в суміжних приміщеннях, на прилеглій території.

IV. Відділення для лікування відкритими джерелами.

1. Розміщення відділення, характеристика застосування радіонуклідів, клас радіаційної небезпеки, до якого воно відноситься.

2. Характеристика радіаційнонебезпечних приміщень (сховище радіонуклідів, фасовочна, процедурна, мийна, радіологічні палати) їх відповідність дозволеному класу робіт, санітарний благоустрій (покриття стін, підлоги, витяжні шафи, вентиляція, збір, видалення та знешкодження твердих і рідких радіоактивних відходів).

3. Наявність засобів протирадіаційного захисту: захисні екрани, бокси, дистанційний інструмент.

4.Наявність індивідуальних засобів протирадіаційного захисту персоналу: спецкостюми, халати, фартухи, нарукавники, респіратори та інші.

5. Санітарно-побутові приміщення для персоналу.

6. Результати вимірювання та оцінка рівнів радіоактивного забруднення виробничих та інших приміщень.

V. Знайомство з документацією радіологічного відділення, її види. Аналіз та оцінка матеріалів радіаційного і медичного контролю за попередній та поточний рік.

VI. Висновки.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

 

Задача 1

Під час обстеження рентгенологічного відділення виявлено, що воно знаходиться у приміщенні поліклініки з торця будинку і складається з наступних приміщень: процедурна для рентгенографії (30 м2), кімната управління (10 м2), фотолабораторія (10 м2), процедурна для рентгеноскопії (45 м2), кімната лікаря (12 м2), туалет (2 м2). При обстеженні процедурної кімнати отримані наступні дані: середня температура повітря +20°С, вологість 40%, працює припливно-витяжна вентиляція (кратність обміну повітря ― 2), світловий коефіцієнт ―1:8, штучне освітлення 200 лк (здійснюється лампами розжарювання), стіни пофарбовані масляною фарбою, двері покриті листком свинцю. Рівень опромінення персоналу, що перебуває за радіаційним захистом 2,4 мР/год.

Дайте гігієнічну оцінку рентгенологічному відділенню та умовам праці медичного персоналу.

 

Задача 2

В ході обстеження рентгенологічного відділення виявлено, що воно знаходиться у приміщенні дитячої лікарні у пристосованому приміщенні і складається з наступних приміщень: процедурна для рентгенографії (40 м2), кімната управління (10 м2), фотолабораторія (10 м2), кімната лікаря (12 м2), туалет (2 м2). При обстеженні процедурної кімнати отримані наступні дані: середня температура повітря +18°С, вологість 60%, працює припливно-витяжна вентиляція (кратність обміну повітря ― 4), світловий коефіцієнт ― 1:7, штучне освітлення 150 лк (здійснюється люмінесцентними лампами), стіни оздоблені кахельною плиткою, двері покриті листком свинцю. Рівень опромінення персоналу, що перебуває за радіаційним захистом 3,5 мР/год.

Дайте гігієнічну оцінку рентгенологічному відділенню та умовам праці медичного персоналу.

 

Задача 3

Під час обстеження рентгенологічного відділення виявлено, що воно знаходиться у приміщенні поліклініки у пристосованому приміщенні і складається з наступних приміщень: процедурна для рентгенографії (40 м2), процедурна для рентгеноскопії (40 м2), кімната управління (10 м2), фотолабораторія (12 м2), кімната лікаря (10 м2), туалет (2 м2). При обстеженні процедурної кімнати отримані наступні дані: середня температура повітря +20°С, вологість 50%, працює припливно-витяжна вентиляція (кратність обміну повітря ― 4), світловий коефіцієнт ― 1: 7, штучне освітлення 300 лк (здійснюється люмінесцентними лампами), стіни покриті баритобетоном, двері покриті викованим листком свинцю і на 10 см перекривають отвір дверей. Рівень опромінення персоналу, що перебуває за радіаційним захистом 1,5 мР/год.

Дайте гігієнічну оцінку рентгенологічному відділенню та умовам праці медичного персоналу.

Задача 4

Державною санітарно-гігієнічною службою було обстежено радіологічне відділення, яке складається з відділення радіонуклідної діагностики та відділення променевої терапії. Радіологічне відділення знаходиться в окремому, спеціально збудованому приміщенні і складається з наступних приміщень: процедурна для внутрішньовенного введення РФП (радіофармпрепарати) (15 м2), процедурна для перорального ведення РФП (15 м2), фасувальна РФП (20 м2), мийна (12 м2), радіометрична (18 м2), кімната для лікарів (20 м2), кімната для середнього медичного персоналу (10 м2), кімната інженерно-технічного персоналу (24 м2). Рівень опромінення персоналу, що перебуває за радіаційним захистом 2 мР/год.

Дайте гігієнічну оцінку радіологічному відділенню та умовам праці медичного персоналу.

 

Задача 5

Державною санітарно-гігієнічною службою було обстежено радіологічне відділення, яке складалось з відділення радіонуклідної діагностики та відділення променевої терапії. Радіологічне відділення знаходилось в окремому, спеціально збудованій будівлі і складається з наступних приміщень: процедурна для внутрішньовенного введення РФП (18 м2), процедурна для перорального ведення РФП (15 м2), фасувальна РФП (18 м2), мийна (12 м2), радіометрична (20 м2), приміщення для приймання РФП (10 м2), сховище РФП (10 м2), сховище радіологічних відходів (10 м2), кімната для лікарів (20 м2), кімната для середнього медичного персоналу (12 м2), кімната інженерно-технічного персоналу (24 м2). Рівень опромінення персоналу, що перебуває за радіаційним захистом 2 мР/год.

Дайте гігієнічну оцінку радіологічному відділенню та умовам праці медичного персоналу.

 

Задача 6

На робочому місці лікаря-рентгенолога поглинута доза складає 21 мРад/год.

Визначте еквівалентну дозу за тиждень (у Зівертах).

Задача 7

Дайте оцінку умовам праці у фасовочній відділення для лікування відкритими джерелами, в якій виявлено забруднення робочих поверхонь b–випромінюючими радіонуклідами в межах 200–300 част/см2*хв. (таблиця 2).

Задача 8

Під час контролю радіаційної обстановки у відділенні лікування відкритими джерелами іонізуючих випромінювань, працівниками служби радіаційної безпеки було встановлено, що рівень радіоактивного забруднення β-активними нуклідами робочих поверхонь знаходиться на рівні 900 част/см2*хв, спецодягу ― 420 част/см2*хв. Зробіть висновок про можливість роботи персоналу в даних умовах (таблиця 2).

 

 

ТЕМА №45. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ ЗА ВОДОПОСТАЧАННЯМ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ НА ПЕРІОД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ І КАТАСТРОФ ТА У ВОЄННИЙ ЧАС.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ РОЗВІДКИ ВОДОДЖЕРЕЛ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ТА ПІД ЧАС ВІЙНИ. ОЦІНКА ЯКОСТІ ВОДИ ПОЛЬОВИМИ МЕТОДАМИ.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методиками проведення санітарної розвідки та санітарного обстеження вододжерела, визначення якості питної води у польових умовах, складання донесення за результатами санітарної розвідки та оцінки якості води.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Особливості водопостачання на період надзвичайних ситуацій (катастроф) та у воєнний час.

2. Перелічіть служби військових та цивільних формувань, які приймають участь в забезпеченні водою військових та цивільних формувань.

3. Задачі медичної служби щодо проведення контролю за водопостачанням у воєнно-польових умовах при надзвичайних ситуаціях.

4. Норми водопостачання в польових умовах у залежності від особливостей клімато-географічних умов та бойової обстановки.

5. Санітарно-епідеміологічна розвідка вододжерел у польових умовах. Мета та основні етапи розвідки. Склад розвідгрупи та її матеріальне забезпечення.

6. Методика санітарного обстеження вододжерел у польових умовах.

7. Зміст та порядок складання донесення про результати санітарної розвідки та оцінки якості води.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Провести санітарно-епідеміологічну розвідку вододжерела по даним ситуаційної задачі.

2. Скласти донесення про результати розвідки та план заходів щодо розгортання пункту водопостачання.

3. Розв’язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях. Підручник / За ред. Пашка К.О. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – С. 109-152.

2. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Учебное пособие по военной гигиене и эпидемиологии.– М.: Медицина, 1988. – С. 47-50, 61-78.

3. Гігієна та екологія / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова Книга, 2006. – С. 627-632.

4. Навчальний посібник для практичних занять з пропедевтики гігієни, військової та радіайійної гігієни // Під ред. В.Д.Бардова. – К., 1999. – С. 86-91.

5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 159-220.

6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. С. 207-214.

7. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 86 с.

8. Методичні матеріали самостійної роботи студентів з курсу військової гігієни. – Вінниця., 1994. – С. 28-35.

9. Матеріали лекції до теми.

Додаткова:

1. Дубицкий А.Е. и др. Медицина катастроф. – К.: Здоров'я. – 1993. С.16-20, 25-78.

2. Дії населення в надзвичайних ситуаціях мирного часу. – Київ., 1992. – С. 26-34.

3. Концепция экстренной медицинской помощи населению в чрезвычайных ситуациях. – М., 1991.

4. Нечаев Э.А. Проблемы медицинского обеспечения в экстремальных ситуаціях // Военно-медицинский журнал. – 1990. – №3. – С. 10-15.

5. Організація медичного забезпечення військ: Підручник для студ. вищ. мед. закл. освіти України ІІІ-ІV рівнів акредитації / За ред. проф. Паська В.В. – К.: “МП Леся”, 2005. – С. 154-155, 175-181.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Заняття проводиться в навчальній лабораторії. В ході практичного заняття студенти вирішують ситуаційну задачу бойової обстановки, і, таким чином, оволодівають методиками проведення санітарної розвідки та санітарного обстеження вододжерела, визначення якості питної води у воєнно-польових та екстремальних умовах, складання донесення за результатами санітарної розвідки. Дані щодо принципів організації та основних етапів розвідки вододжерела в воєнно-польових та екстремальних умовах представлені в таблиці 1.

 

СИТУАЦІЙНА ЗАДАЧА БОЙОВОЇ ОБСТАНОВКИ

Мотострілкова частина чисельністю 1200 чоловік рухається з населеного пункту Сабліно до населеного пункту Докучаєвськ для будівництва оборонного рубіжу. Командир частини дав завдання: здійснити санітарно-епідеміологічну розвідку водожерел у районі населеного пункту Докучаєвськ (див. топографічну карту) і скласти донесення за результатами розвідки.

 

Робота оформляється у вигляді протоколу, що передбачає послідовне виконання згідно з даними ситуаційної задачі головних етапів проведення санітарно-епідеміологічної розвідки, санітарного обстеження вододжерел та лабораторного аналізу води, а також складання донесення щодо результатів санітарно-епідеміологічної розвідки вододжерела за наступною схемою:

Схема

Попереднє вивчення маршруту та району розвідки

1. Розробити маршрут розвідки за топографічною картою

2. Вивчити місцевість у районі розвідки і дати її санітарно-топографічну характеристику.

Результати санітарного обстеження вододжерел

1. Дані санітарно-гігієнічного обстеження населеного пункту у районі розвідки вододжерела (див. відправні дані у додатку 1):

а) захворювання на гострі кишкові інфекції серед населення;

б) наявність епізоотій серед свійських тварин та гризунів;

в) характер водопостачання;

г) відстань від вододжерела до забруднюючих об’єктів;

д) особливості грунту та метеорних вод у районі розвідки;

е) інші відомості.

2. Схема розміщення вододжерела (схему студент повинен накреслити, використовуючи карту та результати санітарно-топографічного обстеження вододжерела).

3. Дані обстеження санітарно-технічного стану вододжерела (див. відправні дані у додатку 1):

а) обладнення вододжерела, його наповненість та санітарний стан;

б) розміри (габарити) вододжерела, кількість води;

в) дебіт вододжерела;

г) наявність та стан під’їздних доріг до вододжерел;

д) оцінка з урахуванням норм польового водопостачання, потреби у воді для контингенту військ, який передбачається розташувати у районі розвідки.

(Якщо кількість води у джерелі виявиться недостатньою, слід розрахувати кількість дрібнотрубчастих криниць «Голка», які слід розмістити у районі розвідки, враховуючи, що фактична продуктивність такої криниці складає до 50 л/год, а розрахунковий час їх використання за добу – 16 год).

4. Дані лабораторного аналізу води:

а) дані щодо зараження води радіоактивними речовинами: вода, взята з джерел №№ 1, 2, 3 (криниць та з річки), рівень радіоактивного забруднення визначають з використанням польового рентгенометра – радіометра ДП-5А, (інструкція до приладу наведена у додатку 2);

б) забруднення води бойовими отруйними речовинами: дані слід отримати у викладача);

в) дані санітарно-хімічного аналізу води: необхідно самостійно визначити органолептичні показники води та вміст у ній амонійного азоту та азоту нітратів (додаток 3).

5. Гігієнічні висновки щодо результатів санітарної розвідки і санітарного обстеження вододжерела та план заходів щодо ремонту, дообладнання, санації, вододжерела та ремонту під’їздних доріг (цю частину завдання кожний студент виконує самостійно на підставі аналізу даних санітарного обстеження вододжерел и даних радіометричного, токсикохімічного і органолептичного обстеження води з вододжерела).

 

ДОНЕСЕННЯ

Розвідка виконана за завданням Начальник розвідки Представник хімічної служби

Задача 1

Окрема радіотехнічна рота використовує воду з шахтної криниці, що має глибину 15 м з дебітом 15 м3 за добу. Органолептичні показники води посередні, лабораторні обстеження не проводилися. Стіни криниці викладені цементними кільцями, зруб (оголовок) піднімається над рівнем землі на 10 см, глиняного замка та замощення навколо криниці немає, для підйому води використовують громадське відро; на відстані 50 м від криниці розташовагні убиральня та помийна яма, грунт піщаний, місцевість рівна. У липні серед особового складу роти зареєстровані групові захворювання на дизентерію.

Дайте гігієнічну оцінку санітарному стану криниці та визначте, чи існує зв’язок між захворюваннями на дизентерію та станом водопостачання.

Задача 2

На території військового містечка закладена глибока (163 м) свердловина із значним дебітом води. Дані лабораторного аналізу води: азот амонійний та нітратів відсутній, вміст хлоридів – 150 мг/л, заліза – 3,2 мг/л, нітритів – 10 мг/л, фтора – 0,7 мг/л, колі-індекс – 3. Після нетривалого відстоювання вода набуває жовтуватого забарвлення.

Дайте гігієнічну оцінку якості питної води та обгрунтуйте рекомендації щодо її покращання.

 

Задача 3

Підрозділ, який обслуговує пункт зв’язку, що розміщений на острові у гирлі річки, для забезпечення питних потреб використовує воду з артезіанського колодязя, віддаленого від ближнього берега на 120 м. Стіни колодязя зроблені з цементних кілець. Оголовок його піднімається над рівнем землі на 45 см, глиняного замка, замощення навколо криниці та навісу немає. У періоди паводку та зливових дощів колодязь заливає тала та дощова вода. Грунт острова піщаний. Знезараженню вода не підлягає.

Дайте гігієнічну оцінку стану водопостачання та обгрунтуйте пропозиції щодо його покращання.

 

Задача 4

Мотострілкова частина (2500 чоловік) для забезпечення питних потреб використовує воду з артезіанської cвердловини глибиною 90 м. Дебіт свердловини – 15 м3/год, потужність насоса першого підйому – 10 м3/год. При подачі води у водопроводну мережу бувають перерви. За даними лабораторних досліджень вода за фізичними та хімічними показниками повністю відповідає вимогам Державного стандарту, проте її колі-тітр періодично знижується до 25-50.

Дайте гігієнічну оцінку стану водопостачання та обгрунтуйте пропозиції щодо його покращання.

 

Задача 5

Розміри зрубу криниці – 1,0 х 1,0 м. Після відкачування води криниця наповнюється на висоту 1,6 м за 2 години.

Визначте дебіт (потужність) криниці.

 

Задача 6

Підрозділ,що обслуговує польовий табір біженців, який роміщений на острові біля гирла річки, для забезпечення питних потреб використовує воду з шахтної криниці, віддаленої від ближнього берега на 120 м. Стіни криниці виготовлені з цементних кілець, його верхня частина піднімається над рівнем землі на 45 см, глиняного замка та навісу немає. Забір води здійснюється із застосуванням індивідуальних відер. У період збільшення рівня води у річці (паводок, зливи тощо) криницю заливає. Грунт у місці розташування криниці піщаний. Вода знезараженню не підлягає.

Дайте гігієнічну оцінку стану водопостачання та обгрунтуйте пропозиції щодо його покращання.

 

Задача 7

Розміри зрубу (цямриння) криниці – 1,0х1,0 м. Після відкачування води криниця наповнюється на висоту 1,6 м за 2 години.

Визначте потужність криниці (дебіт).

 

Задача 8

Рота солдатів знаходиться в місцевості з жарким кліматом. Водозабезпеченя місцевості обмежене.

Розрахуйте кількість води, необхідної для роти в даних кліматичних умовах.

 

 

ТЕМА №46. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ ЗА ВОДОПОСТАЧАННЯМ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ НА ПЕРІОД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ І КАТАСТРОФ ТА НА ВОЄННИЙ ЧАС.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ ЗА ОЧИЩЕННЯМ, ЗНЕЗАРАЖЕННЯМ ТА ДЕЗАКТИВАЦІЕЮ ВОДИ В ПОЛЬОВИХ УМОВАХ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ТА ПІД ЧАС ВІЙНИ.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методикою здійснення санітарно-гігієнічного контролю за очисткою, знезараженням та дезактивацією води в екстремальних ситуаціях та у воєнний час.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Організація польового водопостачання на період надзвичайних ситуацій, катастроф та у воєнний час.

2. Основні методи очистки, знезараження та дезактивації води, особливості їх використання у польових умовах.

3. Обов’язки медичної служби щодо організації і контролю за водопостачанням військ та цивільних формувань.

4. Пункт водопостачання: структура, табельні засоби видобутку, обробки, зберігання та транспортування води.

5. Табельні засоби щодо контролю за якістю обробки води у польових умовах.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Визначити вміст хлору у хлорному вапні та оцінити його придатність для проведення знезараження води.

2. Визначити вміст активного хлору в таблетках «Пантоцид» та «Аквацид», оцінити їх придатність для проведення знезараження води.

3. Визначити дозу хлорного вапна для проведення знезараження води за хлорпотребою методом пробного хлорування.

4. Очистити і знезаразити воду за стандартним методом Клюканова на моделі ТУФ та дати оцінку ефективності проведеної очистки.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Військова гігієна з гігієною при надзвичайних ситуаціях. Підручник / За ред. Пашка К.О. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. – С. 109-152.

2. Гончарук Є.Г., Кундієв Ю.І., Бардов В.Г. та ін. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни / За ред. Є.Г. Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – 127-129.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. – С. 679-687.

4. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 86 с.

5. Беляков В. Д., Жук Е. Г. Военная гигиена и эпидемиология. – М, 1988. – С. 47-78.

6. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 633-641.

7. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. С. 207-214.

8. Методичні матеріали самостійної роботи студентів з курсу військової гігієни. – Вінниця., 1994. – С. 28-35.

9. Матеріали лекції до теми.

Додаткова:

1. Марзеев А.Н., Жаботинский В.М. Коммунальная гигиена. – М.: Медицина, 1979. – С. 194-219.

2. Руководство к лабораторным занятиям по коммунальной гигиене / Под ред. Е.И. Гончарука. – М.: Медицина, 1990. – С. 97-102.

3. Дубицкий А.Е. и др. Медицина катастроф. – К.: Здоров'я. – 1993. С.16-20, 25–78,

4. Дії населення в надзвичайних ситуаціях мирного часу. – К. 1992. – С. 26-34.

5. Концепция экстренной медицинской помощи населению в чрезвычайных ситуациях. – М. 1991.

6. Нечаев Э.А. Проблемы медицинского обеспечения в экстремальных ситуациях. – Военно-медицинский журнал. – 1990. – №3. – С. 10-15.

 

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

Заняття лабораторне. В ході практичного заняття студенти оволодівають методикою здійснення санітарно-гігієнічного контролю за очисткою, знезараженням та дезактивацією води в екстремальних умовах та у воєнний час, проводять лабораторні дослідження та розв’язують ситуаційні задачі.

Додаток 1

ІНСТРУКЦІЯ

До визначення активного хлору в препаратах для знезараження

Води польовим (крапельним) методом

Готують 1% розчин хлорного вапна, що підлягає перевірці. В колбу наливають 30 мл дистильованої води, 10 крапель 1% розчину хлорного вапна (окремою… Наприклад: на титрування пішло 22 краплі 0,7% тіосульфату натрію. Отже,… 2. Визначення вмісту активного хлору в таблетках «Пантоцид» («Аквацид») та оцінка їх придатності для проведення…

Задача 1

Для забезпечення евакуйованого населення питною водою використовують криницю, діаметр якої становить 80 см, висота водяного стовпа складає 2,5 м. Вода у криниці прозора. Для знезараження води використовують 35% хлорне вапно. Розрахуйте необхідну кількість хлорного вапна для знезараження води у криниці.

 

Задача 2

Необхідно знезаразити воду в ємності РДВ-100. Розрахуйте необхідну кількість 30% хлорного вапна, що необхідна для проведення знезараження даної кількості води.

 

Задача 3

Рота солдат виконує бойове завдання на місцевості з жарким кліматом. Водні ресурси місцевості обмежені.

Розрахуйте кількість води, що необхідна для забезпечення оптимального водопостачання військової частини у цих кліматичних умовах.

Задача 4

Взвод солдат використовує для питних потреб воду з криниці: розміри зрубу криниці 1,0 х 1,5 м, висота водяного стовпа становить 2,8 м. Вода в криниці має виражений присмак.

Розрахуйте необхідну кількість хлорного вапна для проведення знезараження води у криниці.

 

Задача 5

Вода знаходиться в РДВ-500. Необхідно знезаразити воду за методом перехлорування з використанням 25% хлорного вапна.

Розрахуйте його необхідну кількість.

 

Задача 6

Для забезпечення евакуйованого населення з сіл Закарпаття, де спостерігається повінь, вирішено використовувати воду із проточного ставка. Вода прозора, без сторонніх запаху та присмаку. Необхідно знезаразити воду методом перехлорування в ємності, довжина якої складає 2,5 м, а діаметр становить 1,4 м. Хлорне вапно вміщує 25% активного хлору.

Визначте необхідну кількість хлорного вапна для проведення знезараження води.

 

Задача 7

Підрозділ, що обслуговує польовий табір біженців, який розміщений на острові у гирлі річки, для забезпечення питних потреб використовує воду шахтної криниці, віддаленої від ближнього берега на 120 м. Стіни криниці виготовлені з цементних кілець, його верхня частина піднімається над рівнем землі на 45 см, глиняного замка та навісу немає. Забір води здійснюється із застосуванням індивідуальних відер. У період збільшення рівня води у річці (паводків, злив тощо) криницю заливає. Грунт у місці розташування криниці піщаний. Вода знезараженню не підлягає.

Дайте гігієнічну оцінку стану водопостачання та обґрунтуйте пропозиції щодо його покращання.

Задача 8

В ході лабораторного дослідження води, що відібрана з шахтної криниці в місці розміщення табору біженців, встановлено: прозорість – 35 см, колірність – 15°, запах – 2 бала, твердість – 12 мг/екв, окислюваність – 3 мг/л, вміст амонійних сполук – 0,1 мг/л, вміст нітратів – 10 мг/л, вміст нітритів – 0,001 мг/л, вміст хлоридів – 80 мг/л, колі-титр – 100, колі-індекс – 10, залишковий хлор – 0,21 мг/л, рН – 5,6, сухий залишок – 1400 мг/л.

Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості питної води.

 

 

ТЕМА №47. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПРОВЕДЕННЯ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ ЗА ХАРЧУВАННЯМ ОСОБОВОГО СКЛАДУ ФОРМУВАНЬ НА ПЕРІОД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ І КАТАСТРОФ ТА ПІД ЧАС ВІЙНИ. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗИ ВОДИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА

 

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Ознайомитися з основними засобами санітарно-гігієнічного забезпечення експертизи води та продовольства, правилами відбору проб води та готової їжі для лабораторного дослідження.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Гігієнічна характеристика основних харчових продуктів, консервів, харчових концентратів.

2. Показники, які характеризують свіжість та товарні якості харчових продуктів. Ознаки псування, епідеміологічної і токсикологічної небезпеки продуктів, що використовуються у період надзвичайних ситуацій та у воєнний час.

3. Джерела, фактори та механізми, що визначають забруднення та зараження продуктів отруйними, радіоактивними речовинам та збудниками харчових отруєнь, інфекційних хвороб та інших захворювань.

4. Табельні засоби (лабораторні комплекти та прилади), призначені для проведення медичної експертизи води і продовольства та можливі варіанти експертних висновків на різних етапах її проведення.

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитись з призначенням польових лабораторій ЛГ-1 та ЛГ-2.

2. Оволодіти методикою та закріпити навички роботи з приладами ДП-5 або ДП-5Б та ПХР-МВ.

3. Оволодіти методиками відбору проб та складання актів відбору проб води та готової їжі для подальшого лабораторного дослідження.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Учебное пособие по военной гигиене и эпидемиологии.– М.: Медицина, 1988. – С. 3-18.

2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 606-618.

3. Навчальний посібник для практичних занять з пропедевтики гігієни, військової та радіайійної гігієни // Під ред. В.Д.Бардова. – К., 1999. – С. 69-73.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 150-220, 354-360.

5. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 218-219, 429-430.

6. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 86 с.

7. Методичні матеріали самостійної роботи студентів з курсу військової гігієни. – Вінниця, 1994. – С. 6-27.

8. Матеріали лекції по темі.

 

Додаткова:

1. Дубицкий А.Е. и др. Медицина катастроф.–К.: Здоров'я, 1993.– С.16-20, 25-78.

2. Дії населення в надзвичайних ситуаціях мирного часу. – Київ, 1992. – С. 26-34.

3. Концепция экстренной медицинской помощи населению в чрезвычайных ситуациях. – М. 1991.

4. Нечаев Э.А. Проблемы медицинского обеспечения в экстремальных ситуациях // Военно-медицинский журнал. – 1990. – №3. – С. 10-15.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з призначенням польових лабораторій ЛГ-1 та ЛГ-2, оволодівають методикою та закріплюють навички роботи з приладами ДП-5А та ПХР-МВ, оволодівають методиками відбору проб та складання актів відбору проб води та готової їжі для подальшого лабораторного дослідження.

ПРИЗНАЧЕННЯ ПОЛЬОВИХ ЛАБОРАТОРІЙ ЛГ-1 та ЛГ-2

Комплекти ЛГ-1 (лабораторія гігієнічна військова) та ЛГ-2 (лабораторія гігієнічна основна) призначені для проведення санітарно-гігієнічного обстеження об'єктів навколишнього середовища (води, харчових продуктів, повітря) у польових умовах.

За допомогою комплекту ЛГ-1 проводиться:

— експрес-дослідження якості питної води (визначення температури, прозорості, забарвлення, запаху, кислотно-лужної реакції (рН), вмісту азоту амонійного, азоту нітратів, азоту нітритів, окислюваності, хлоридів, сульфатів, загальної жорсткості, заліза);

— установлення зв'язку вододжерел з місцями забруднення грунту;

— вибір дози хлорвміщуючих препаратів та коагулянтів для подальшого покращання якості питної води;

— визначення кількості активного хлору у хлорвміщуючих препаратах;

— дослідження хліба, сухарів, галет, муки, круп, макаронних виробів та харчових концентратів;

— дослідження остудженого, охолодженого і замороженого м'яса; охолодженої, замороженої і просоленої риби (визначення органолептичних показників, пробна варка, проба Андрієвського, проба з сірчанокислою міддю, бульйонна проба на аміак і сірководень);

— дослідження консервів;

— дослідження молока і молочних продуктів (визначення органолептичних показників, кислотності, наявності домішків соди, оцінка ефективності пастерізації);

— дослідження харчових жирів (визначення органолептичних показників, альдегідів, харчових домішок, кислотного числа);

— визначення органолептичних показників ковбасних виробів;

— експрес-дослідження сушених овочів та фруктів (визначення органолептичних показників, ураженості шкідниками);

— визначення органолептичних показників просолених та квашених овочів;

— визначення вмісту вітаміну C у овочах, овочевих стравах та настоях;

— визначення міцності горілки, спирту, проведення проби на метиловий спирт та етиленгликоль;

— визначення температури повітря.

За допомогою комплекту ЛГ-2, крім перерахованих вище досліджень, проводять:

— визначення кількості екскреції аскорбінової кислоти з сечею;

— дослідження яєчного порошка та яєць (оцінка зовнішнього вигляду, проведення овоскопії, визначення кислотності яєчного порошка);

— дослідження м'яса сублімінаційної засушки і визначення аміно-аміачного азоту у остудженому, охолодженому та замороженому м'ясі;

— визначення ураженості хлібних запасів шкідниками;

— визначення вологості хліба;

— дослідження риби в'яленої та холодного закопчення;

— аналіз молочних концентратів;

— дослідження фізичних якостей повітряного середовища у польовому шпиталі, фортифікаційних спорудах та пересувних об'єктах військової техніки;

— визначення освітленності у польовому шпиталі, фортифікаційних спорудах і пересувних об'єктах військової техніки.

Вміст комплекту ЛГ-1 розрахований на забезпечення діяльності одного лаборанта-гігієніста протягом місяця, вміст комплекту ЛГ-2 – для забезпечення діяльності одного лікаря-гігієніста та одного-двох лаборантів протягом місяця.

Комплект ЛГ-1 розміщується у двох укладках і має вагу 100 кг, комплект ЛГ-2 – у шести укладках і має вагу 310 кг.

Польові гігієнічні лабораторії ЛГ-1 і ЛГ-2 можуть бути розгорнуті як в приміщеннях, так і в наметах або в спеціально обладнаних накриттях. Апаратура і необхідні реактиви укладки ЛГ-1 розміщуються поверх ящиків.

Методика відбору проб води для лабораторного дослідження

Проби води відбирають у будь-яку чисту посудину з корком (для бактеріологічного аналізу склянка або пляшка повинні бути простерілізована та мати притертий корок). З поверхневих водоймищ відбір проб здійснюється у місцях передбаченого водозабору, у криницях – з дна. Перед забором воду у криниці слід скаламутити, опускаючи декілька разів відро з водою на дно, потім необхідно підняти відро на поверхню, вилити воду знов у криницю та знов опустити відро у криницю і зачерпнути воду, яка вже попередньо перемішана та призначається для подальшого лабораторного дослідження.

З неглибоких свердловин і криниць відбір проб води здійснюють з використанням батометру або пляшки на мотузці з корком та прив'язаним до неї грузилом. До корку батометра або пляшки повинна бути прикріплена мотузка для висмикування корка на необхідній глибині. В разі необхідності забору проби з придонного шару воду слід скаламутити, піднімаючи батометр та опускаючи його на дно декілька разів, і лише потім відкрити корок. Перед тим, як закрити батометр, верхній шар води слід злити таким чином, щоб під корком залишався невеликий шар повітря.

Для аналізу необхідно відібрати 0,5 л води.

У супроводжуючому документі вказується:

— назва джерела води і місце його розташування;

— дата забору проби (рік, місяць, число, час);

— місце і точка, де взята проба (для відкритих водоймищ – відстань від берегів та глибина, з якої взята проба, від поверхні);

— дані органолептичної оцінки води (прозорість, колірність, запах);

— для свердловин і криниць – відмітка гирла і дна, статичного і динамічного рівнів, тривалості та інтенсивності відкачки;

— санітарно-технічне обладнання вододжерела;

— особливі умови, які можуть вплинути на якість води у джерелі;

— призвіще, ім'я та по-батькові. посада особи, яка здійснила відбір проби води.

— відібрані проби води повинні бути терміново доставлені в лабораторію.

Методика відбору проб готової їжі для лабораторного аналізу

Відбирати зразки готових страв для дослідження слід під час їх роздачі людям, тобто перед прийомом їжі. Для більш досконального визначення середньої маси порцій, що відпускаються, зважують 10-15 порцій, які підготовлені для роздачі. Потім у посуд лабораторії санітарно-епідеміологічної станції для аналізу відбирають одну із порцій, що були зважені.

При цьому необхідно записати точну назву продуктів, необхідних за меню розкладкою для приготування конкретної страви. На пробу, що взята для аналізу, складається акт відбору проби, в якому вказуються: час відбору проби, назва установи, де вона взята; меню-розкладка страв і вихід готової страви; хто проводив відбір; вигляд упаковки; ким опечатана проба і хто з відповідальних осіб від установи громадського харчування була присутня при цьому (шеф-повар, завідувач виробництвом, директор їдальні). Акт є супроводжуючим документом для лабораторії і підписується особою, яка відбирає пробу та калькулятором виробництва. В акті вказується лабораторія, в яку направляється лабораторія проба на дослідження та мета дослідження, що буде проведене.

Методика дослідження рівня забруднення продовольства та води

радіактивними речовинами.

Дослідження рівня забруднення продовольства та води радіактивними речовинами проводиться за допомогою приладів ДП-5А або ДП-5Б.

Спочатку проводять пiдготовку приладу до роботи. Для цього перемикач дiапазонiв переводять з положення “Викл” у положення “Реж”, ручкою “Режим” встановлюють стрiлку гальванометра на чорний трикутник і прогрiвають прилад протягом 2-3 хвилин. Під час використання приладу ДП-5Б стрiлка повинна самостiйно установитися в межах чорного сектора.

Для визначення природного фону приладу зонд з датчиком встановлюють у положення гама-випромiнювання, а перемикач дiапазонiв переводять у положення “0,1”, або iнше, якщо стрiлка вiдхиляється до кiнця шкали. Через 1-2 хвилини реєструють показники шкали, помножуючи їх величини на значення конкретного дiапазону.

Для вимірювання рівня забруднення продовольства та води радіактивними речовинами зонд з датчиком розташовують на вiдстанi 1 см вiд зразка дослiджуваної проби. Перемiщуючи його уздовж поверхнi знаходять найбiльше забруднення. Через 1-2 хвилини реєструють результати вимірювання, помноживши їх величину на значення дiапазону і вiднявши природний фон приладу. Пiсля дослiдження прилад приводять у вихiдне положення.

 

Методика дослідження рівня забруднення продовольства та води

Отруйними речовинами.

Індикація проводиться пiсля вивчення даних хiмiчної розвiдки. Слід відмітити і те, що перед взяттям проб харчових продуктів або води, необхiдно… Пробу продукту необхiдно брати з поверхнi у мiсцях передбачуваного найбiльшого… Пробу води уміщають в дрексельну пробiрку, наповнюючи її до позначки (1, 2 або 3 мл), в залежностi вiд виду отруйних…

Задача 1

Проведено санітарну експертизу трофейного продовольства. Згідно з даними загальновійськової розвідки застосування ядерної зброї в даній місцевості мало місце 42 доби тому. Про використання ОР та БЗ відомостей немає.

Встановлена радіоактивна зараженість м’яса – 20 мр/год, хліба – 14 мр/год, наявність ОР типу “Зарін” в ящиках з крупою, консервні банки деформовані (здавлені).

Ваш висновок щодо можливості використання продовольства та профілактичні рекомендації.

 

Задача 2

Під час огляду хліба на складі начальник медичної служби виявив, що хліб житній формовий, спиртової стерилізації зберігається в поліетиленових пакетах на протязі 5-ти місяців. Запах і смак відповідають властивостям доброякісного продукту. Слідів цвілі не виявлено. М’якушка черства, вологість – 47%, кислотність – 15%, пористість – 45%.

Необхідно дати оцінку якості хліба і висновок щодо можливості його використання та подальшого зберігання.

 

Задача 3

В штабі полку стало відомо, що в районі, призначеному для розгорнення БПХ першого батальону, рівень зараженої території становить 7 р/год. За наказом командира частини Ви прибули в розміщення батальону і встановили: БПХ розгорнутий в табельному наметі. Закінчується приготування їжі з продуктів можливого запасу (пюре з картопляної крупи з м’ясними консервами). В зв’язку з затримкою підвозу хліба особистому складу видаються сухарі. Картопляна крупа транспортована в пакетах, дубльованих поліетиленом, сухарі в багатошарових паперових пакетах, цукор – в картонних ящиках.

Як Ви оцінюєте обстановку, що склалася? Ваші рекомендації командиру батальону.

 

Задача 4

В районі землетрусу, який стався 8 днів тому, при санітарній експертизі 50 м’ясних туш, взятих з холодильника продовольчого складу, виявлена ослизлість поверхні, сірий колір, неприємний запах. Проба на аміак позитивна, проба з CuSO4 – бульйон злегка мутнуватий, в мазках – поодинокі мікроби у полі зору.

Складіть обгрунтований експертний висновок щодо якості продукту, Ваші практичні рекомендації.

 

Задача 5

Необхідно провести санітарну експертизу концентратів, які знаходяться на складі військової частини. Назва концентрату: “Каша перлова”, дата виготовлення – травень минулого року, кількість обгорток – 2 шт. (одна – паперова, друга – пергаментна), на паперовій обгортці є жирні плями. Органолептичні властивості концентратів – без особливостей, кислотність – 5 градусів.

Які додаткові лабораторні дослідження необхідно провести для складання гігієнічного висновку? Як оцінити даний продукт?

 

Задача 6

При огляді партії армійських сухарів, що зберігаються на складі, Ви встановили, що сухарі розфасовані в паперові мішки. Слідів забруднення та промокання тари не виявлено. Смак властивий для сухарів, відмічається легкий запах затхлості. У швах мішків виявлені живі комахи коричневого кольору. Окремі скиби сухарів мають осередки цвілі.

Ваш висновок щодо якості сухарів та необхідні рекомендації начальнику служби продовольчого постачання.

 

Задача 7

При обстеженні запасів оселедців у дерев’яних бочках (20т) на продовольчому складі в районі бойових дій виявлено іржу, неприємний запах, ослизлість.

Складіть обгрунтований експертний висновок і дайте необхідні рекомендації.

 

Задача 8

Лабораторним аналізом партії пшеничного борошна (40т) виявлено борошняний кліщ, довгоносик.

Складіть обгрунтований експертний висновок ідайте необхідні рекомендації.

 

 

ТЕМА №48. ОРГАНІЗАЦІЯ І ПРОВЕДЕННЯ МЕДИЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ПРОДОВОЛЬСТВА У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ТА В УМОВАХ БОЙОВИХ ДІЙ ЗА ДОПОМОГОЮ ТАБЕЛЬНИХ ЗАСОБІВ

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методиками проведення медичної експертизи води та продовольства і складання санітарно-гігієнічного висновку.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Завдання формувань та підрозділів медичної служби по забезпеченню санітарного контролю за організацією харчування в польових умовах.

2. Об'єкти, сили та засоби, необхідні для проведення санітарного нагляду за організацією харчування у польових умовах.

3. Джерела, шляхи і фактори, що визначають рівень забруднення продовольства у польових умовах.

4. Етапи медичної експертизи продовольства і їх гігієнічна характеристика.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Провести санітарно-гігієнічну експертизу по даним ситуаційної задачі (бойова обстановка) по всім етапам:

а) визначити рівень зараження продовольства радіоактивними речовинами за допомогою приладів ДП-5А (ДП-5Б);

б) визначити рівень зараження продовольства токсичними речовинами за допомогою приладу ПХР-МВ;

в) визначити органолептичні та санітарно-хімічні показники якості консервів і концентратів обґрунтувати гігієнічний висновок;

2. Розв'язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.

 

ЛІТЕРАТУРА: основна:

1. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Учебное пособие по военной гигиене и эпидемиологии.– М.: Медицина, 1988. – С. 47-50, 61-78.

2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 619-626.

3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука – К.: Вища школа. 1995. – С.127-129.

4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. – К.: Здоров’я, 1995. – С. 159-220.

5. Навчальний посібник для практичних занять з пропедевтики гігієни, військової та радіаційної гігієни // Під ред. В.Д.Бардова. – К.: –1999. – С. 86-91.

6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. С. 207-214.

7. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 86 с.

8. Методичні матеріали самостійної роботи студентів з курсу військової гігієни. – Вінниця, 1994. – С. 6-17.

9. Матеріали лекції по темі заняття.

додаткова:

1. Дубицкий А.Е. и др. Медицина катастроф. – К.: Здоров'я. – 1993. С.16-20, 25-78.

2. Дії населення в надзвичайних ситуаціях мирного часу. – Київ. 1992. – С. 26-34.

3. Концепция экстренной медицинской помощи населению в чрезвычайных ситуациях. – М. 1991.

4. Нечаев Э.А. Проблемы медицинского обеспечения в экстремальных ситуациях. – Военно-медицинский журнал. – 1990. – №3. – С. 10-15.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході практичного заняття студенти знайомляться з матеріалами ситуаційної задачі та отримують для виконання самостійної роботи зразки харчових продуктів, консервів, харчових концентратів, проводять відповідні аналізи продуктів, складають та обґрунтовують гігієнічні висновки та рекомендації щодо якості харчових продуктів, що представлені на санітарну експертизу.

При виконанні завдань слід користуватися інструкціями, що додаються.

 

СИТУАЦІЙНА ЗАДАЧА (бойова обстановка)

В результаті успішних бойових дій наших військ у противника захоплені продовольчі склади, на яких знаходяться різні крупи, макаронні вироби, м'ясо та м’ясні продукти, консерви та концентрати. За даними загальновійськової розвідки застосування ядерної зброї в даній місцевості відбулося 15 днів тому, відомості про застосування бойових отруйних речовин та бактеріальної зброї відсутні. Перед медичною службою полку поставлено завдання: дати експертний висновок щодо якості продовольства.

При санітарному обстежені складів встановлено, що приміщення частково зруйновані (вибиті вікна, подекуди зруйновано дах). Тара з продовольством дещо пошкоджена, продукти у своїй більшості розсипані по підлозі.

Потужність дози іонізуючого випромінювання на поверхні ґрунту в районі складів складає 70 мр/год.

 

МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ ПРОТОКОЛУ

Експертний висновок складається з урахуванням деяких основних етапів медичної експертизи продовольства у польових умовах.

Він повинен вміщувати відповіді на поставлені запитання, результати вимірювання та досліджень, їх гігієнічну оцінку та профілактичні рекомендації (Додаток 1).

Додаток 1

польових умовах та варіанти експертних висновків Ι етап: — збір інформації, санітарне обстеження продовольчого об’єкта на місці (продовольчого складу, пункту харчування,…

Задача 1

На БПХ полковим лікарем встановлено часті заміни харчових продуктів продовольчою службою без погодження з медичною службою полку, наприклад: картоплі – капустою; капусти – солоними огірками; овочі – концентратами. При огляді кухні лікар встановив наступне: очищена картопля закладається в холодну воду та ставиться на плиту для варіння, перші страви готуються в каструлі без кришки, квашена капуста вийнята з розсолу та розложена в великі відкриті ємності.

Які заходи повинен прийняти лікар у даній ситуації?

 

Задача 2

В кінці квітня при обстеженні роти солдатів, які знаходилися на протязі місяця на спецзавданні в гірській місцевості, виявлено у частини обстежених блідість та сухість шкіри. У декого відмічається фолікулярний гіперкератоз, цианотичний відтінок шкіри в ділянках сідниць і гомілок. Солдати відзначають швидку втому, в’ялість, сонливість. При визначенні резистентності капілярів шкіри було виявлено не менше 25-40 петехій. Вміст аскорбінової кислоти в плазмі крові складав 0,1-0,2мг/100мл.

Який Ваш діагноз та практичні рекомендації?

 

Задача 3

Підрозділ військовослужбовців впродовж місяця виконував спеціальне бойове завдання у безлюдній місцевості з кам’янистим ландшафтом. Організація харчування здійснювалась за рахунок запасів сухої загальновійськової пайки. Під час медичного обстеження військовослужбовці пред’являли скарги на болі в епігастральній області, проноси, швидку втому, млявість і сонливість. Об’єктивно: у більшості з них при пальпації відмічаються больові відчуття в епігастральній області черевної порожнини, фолікулярний гіперкератоз, ціанотичний набряк шкіри в ділянках сідниць та гомілок. Практично у кожного з обстежених у ході дослідження резистентності капілярів виявлено від 26 до 40 петехій.

Поставте діагноз захворювання та обґрунтуйте гігієнічні рекомендації.

 

Задача 4

Екіпаж танку став помічати, що водій танку в вечірній час погано орієнтується в швидкості сприймання показників шкали приладів, під час нічних операцій відсутня маневреність при водінні танка. Була проведена заміна водія, однак поліпшення не відмічалося. З цими скаргами команда танка звернулась у полковий медичний пункт. Об’єктивно не було виявлено ніяких особливих змін в організмі за виключенням вираженої сухості шкіри. З боку органу зору ні в кого із досліджуваних не було виявлено відхилень.

Поставте діагноз та вкажіть, які необхідно провести дослідження для його уточнення? Ваші практичні рекомендації.

 

Задача 5

На черговому амбулаторному прийомі 14 липня до Вас звернулися рядові Сьомушкін та Бабейко зі скаргами на підвищену втомлюваність, головний біль, запаморочення, які з’являються при фізичному навантаженні, болі в м’язах стегон, кровотечу ясен (сліди крові при чищенні зубів, при відкушуванні скоринки хліба). Опитуванням встановлено, що рядовий Сьомушкін 5 місяців тому переніс ангіну, а рядовий Бабейко в квітні знаходився на стаціонарному лікуванні з приводу фурункульозу. Обидва солдати відзначають на протязі останніх тижнів слабкість, розбитість в кінці дня, які вони пов’язують з перевтомою, оскільки їх підрозділ на протязі останнього місяця був зайнятий на будівництві оборонної споруди і повинен був виконувати великі земляні роботи на відкритій місцевості при температурі +30, +34°С. При огляді солдатів звертає увагу на себе блідість видимих слизових оболонок, сухість та кострубатість шкіри.

Який Ваш діагноз та подальші дії?

 

Задача 6

По даним розвідгрупи ворогом використана зброя масового знищення. Для визначення наявності отруйних речовин необхідно використати прилад. Назвіть його та вкажіть на методику визначення наявності ОР в продовольчих продуктах.

 

Задача 7

При наявності забруднення продовольства РР використовують механічні методи дезактивації. Назвіть методику контролю ефективності дезактивації продовольчих продуктів.

 

Задача 8

Узагальнюючи результати медичного огляду, Ви виявили, що у 10% особового складу формувань відзначається зменшення ваги тіла від 100 до 500г, порівнюючи з даними попереднього зважування.

Які Ваші дії?

ТЕМА №49. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ ЗА ПОЛЬОВИМ РОЗМІЩЕННЯМ ВІЙСЬКОВИХ І ЦИВІЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ ПРИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ ТА ПІД ЧАС ВІЙНИ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ САНІТАРНОГО НАГЛЯДУ ЗА УМОВАМИ ПРАЦІ ЛІКВІДАТОРІВ НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ.

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти гігієнічні вимоги щодо розміщення військ, формувань та населення, обов’язки посадових осіб формувань по їх санітарно-гігієнічному забезпеченню та оволодіти методами медичного контролю за розміщенням особового складу формувань і потерпілого населення при надзвичайних ситуаціях.

Ознайомитись з особливостями умов праці та методами контролю за станом здоров’я і працездатності цивільних аварійно-рятувальних формувань при ліквідації наслідків катастроф та надзвичайних ситуацій.

 

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Польове розміщення особового складу цивільних та військових формувань.

2. Укриття населення в захисних (фортифікаційних) спорудах. Основні види захисних споруд, гігієнічні вимоги до їх обладнання та експлуатації при надзвичайних ситуаціях.

3. Закриті фортифікаційні споруди (сховища): основні елементи планування, нормативи площі, об’єму та санітарного благоустрою. Загальні правила перебування у захисній споруді.

4. Основні шкідливості закритих захисних споруд. Розрахунок умов перебування в закритих фортифікаційних спорудах. Характерні особливості умов праці при надзвичайних ситуаціях у залежності від їх походження.

5. Шкідливі і небезпечні фактори, які супроводжують катастрофи та інші надзвичайні стани, їх вплив на здоров’я і працездатність ліквідаторів наслідків катастроф та потерпілого населення.

6. Клінічні та психофізіологічні методи оцінки працездатності, стомленості, стану здоров’я ліквідаторів.

7. Гігієнічна характеристика індивідуальних засобів захисту, які використовуються при надзвичайних ситуаціях ліквідаторами, військовими та цивільними формуваннями.

 

ЗАВДАННЯ:

1. Дати гігієнічну оцінку проекту військового табору та захисної закритої фортифікаційної споруди.

2. Розв'язати ситуаційні задачі щодо умов перебування в фортифікаційних спорудах.

3. Оволодіти методами визначення фізіологічних показників стомленості та перевтоми у ліквідаторів наслідків катастроф та інших надзвичайних ситуацій.

4. Ознайомитися з індивідуальними засобами захисту при ліквідації наслідків катастроф та інших надзвичайних станів.

ЛІТЕРАТУРА:

основна:

1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни. (За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 118–137.

2. Общая гигиена (пропедевтика гигиены) Под ред. Е.И.Гончарука. – К.: Вища школа, 1991. – С. 98–118.

3. Беляков В.Д., Жук Е.Г. Учебное пособие по военной гигиене и эпидемиологии.– М.: Медицина, 1988. – С. 27–47.

4. Кошелев Н.Ф., Логаткин М.Н., Михайлов В.П. Санитарно-гигиенический контроль за питанием, водоснабжением и размещением войск. – Л., 1983. – С. 303–416.

5. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять // За ред. проф. І.І.Даценко. – Львів: Світ, 1992. – С. 4–47; 51–55; 253–255.

6. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. – М.: Медицина, 1983. – С. 59–64; 93–101; 107–110; 210–213.

7. Методичні матеріали самостійної роботи студентів з курсу військової гігієни – Вінниця, 1994, С. 50-64.

8. Матеріали лекції.

додаткова:

1. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України; т.1 – К., 1998. – 544 с.

2. Надзвичайні ситуації. Основи законодавства України; т. 2 – К., 1998 – 496 с.

3. Медицина катастроф. – М., 1996. – С. 76–104.

4. Петров Н.Н. Человек в чрезвычайных ситуациях. – Челябинск, 1995. – С. 60, 81-88.

5. Медицина катастроф. (Учбовий посібник для студентів медичних вузів). Дубицький А.Є., Семенов І.О., Чепкий А.П. – К.: Здоров'я, 1993. – 462 с.

6. Гигиеническая диагностика в экстремальных ситуациях. Захарченко М.П., Лопаткин С.А., Новожилов Г.Н., Захаров В.И. – С. – Петербург: Наука, 1995. – 222 с.

7. Стихійні лиха та ліквідація стихійних лих. – Львів, 2003.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

В ході перших 45 хв. практичного заняття після перевірки вихідного рівня теоретичних питань до теми, студенти вивчають проекти військового табору, захисної закритої фортифікаційної споруди та обґрунтовують гігієнічні висновки, розв’язують ситуаційні задачі.

В ході других 45 хв. практичного заняття студенти оволодівають методиками дослідження фізіологічних показників важкості, інтенсивності та напруженості праці у ліквідаторів наслідків катастроф та інших надзвичайних ситуацій, проводять окремі дослідження, знайомляться з засобами захисту тіла, органів слуху, дихання, зору та результати роботи оформляють протоколом.

Додаток 1

Ситуаційна задача

Учбовий проект військового табору

 
 
ПН


Сх
Зх
ПД

Ситуаційний план. (Масштаб 1:5000)

Для спорудження начального військового табору була відведена окрема земельна ділянка на північно-західному узбережжі річки Безіменної. Ділянка суха, з незабрудненим супіщаним ґрунтом, низьким стоянням ґрунтових вод, похилим схилом рельєфу в південно-східний бік, що вкритий рідким лісом та чагарником.

Територія ділянки межує на північному заході – зі змішаним лісом, на південному сході – з обривистим невисоким берегом р. Безіменної. За рікою, на відстані 1,2 км від неї розташована залізниця.

Напрямок вітрів у даній місцевості, що домінує – північно-західний. Об’єктів, які забруднюють атмосферне повітря у радіусі 3,5 км, немає (додаток 1).

План табору

Пояснювальна записка

Військовий табір включає наступні зони та смуги розташування об’єктів: 1. Смуга стройових підрозділів, що відмежовується передньою та середньою… 2. Смуга адміністративно-господарських споруд, що розміщується між середньою та задньою лінійками.

Додаток 2

Генеральний план військового табору ЕКСПЛІКАЦІЯ

СХЕМА

складання санітарного висновку за навчальним проектом військового табору

У висновку необхідно визначити наступні питання:

1. Гігієнічна характеристика земельної ділянки, що відведена під будівництво навчального військового табору: форма та розміри, їх відповідність гігієнічним вимогам; характер ґрунту; території, що межують з табором, лісовий покрив, водоймища тощо.

2. Характеристика планування табору: зонування території, правильність розміщення об’єктів санітарного забезпечення тощо.

3. Гігієнічна характеристика елементів санітарного упорядкування табору: оцінка організації водопостачання, збирання, вивезення та знезараження рідких відходів, оцінка лазнево-прального комплексу тощо.

4. Обґрунтування гігієнічного висновку та рекомендацій.

Додаток 3

Учбовий проект захисної споруди

(Пояснювальна записка)

Захисна споруда улоговинного типу, що передбачає використання стандартних залізобетонних блоків.

Клас споруди – III-й (розрахований на ударний тиск 3 кг/см2). Герметизація споруди досягається шляхом застосування комплектів стандартних захисно-герметичних дверей (ЗГД).

Приміщення для розташування людей обладнується нарами в два яруси: перший на висоти 0,4 м від підлоги, другий – на висоті 0,9 м над першим. Загальна висота приміщення становить 2,0 м. Опалення проектується від автономного табельного польового опалювального комплексу (ПОК), що складається з металевої опалювальної польової печі (ОПП), набору труб для відведення диму та протидимного обладнання (ДЗО).

Освітлення автономне, від акумулятора. Вентиляція забезпечується за допомогою фільтровентиляційного комплексу ФВК–ПМ 2 з трьома фільтрами-всмоктувачами, при використанні електроприводу – 150м3/год, ручного приводу – 75–100 м3/год.

Тиск повітря, що створюється при її режимі, складає 15 мм водяного стовпа.

Водопостачання – автономне, за рахунок запасу води в спеціальних ємкостях.

План захисної структури (масштаб 1:100)

 

Умовні позначки

1. Основний та запасний вихід з захисними дверима (ЗД).

2. Потерня.

3. Тамбур з двома захисно-герметичними дверима (ЗГД).

4. Аварійний лаз з захисними герметичними люками.

5. Приміщення для розміщення людей, обладнане нарами.

6. Приміщення для розміщення фільтровентиляційного агрегату.

7. Фільтровентиляційний агрегат (ФВА).

8. Приміщення для запасів води та продовольства.

9. Санітарний вузол з ємкостями, що виносяться.

10. Повітрязабірне приміщення.

11. Повітропроводи.

12. Акумулятори.

13. Польова обігрівна піч.

Додаток 4

Система повітрозабезпечення закритих фортифікаційних споруд.Герметичні сховища можуть бути вентильовані і невентильовані. Вентильовані сховища забезпечуються різними типами фільтрів і системами активної припливної вентиляції.

Фільтри поділяють на:

Ø фільтри грубої очистки від пилу;

Ø фільтри тонкої очистки від пилу;

Ø фільтри масляної самоочитстки;

Ø фільтри-поглиначі з адсорбентами для РР, ОР, БЗ.

Системи активної вентиляції:

Ø фільтровентиляційні комплекси ФВК-ПМ-1, ФВК-ПМ-2 з двома і трьома, відповідно, фільтрами-поглиначами продуктивністю також відповідно 100 и 150 м3/годину ;

Ø установки для регенерації повітря.

Режими вентиляції сховища:

Ø режим 1 – чиста вентиляція – подача повітря у сховище без фільтрації фільтрами-поглиначами, коли атмосферне повітря не забруднене (заселення сховища по сигналу тривоги);

Ø режим ΙΙ – фільтровентиляція – коли повітря фільтрується через ФВК, тобто повністю очищується;

Ø режим ΙΙΙ – повна ізоляція – коли вентиляція вимикається і використовується запас повітря сховища, або повітря регенерується хімічним способом чи з запасів у балонах. Цей третій режим вентиляції вводиться при великому задимленні (пожежі), при напливі радіоактивної, газової, бактерійної “хмари” після застосування зброї масового ураження, при виході з ладу ФВК. Норми площі, кубатури, ГДК СО2 у сховищах та санітарні норми мікроклімату сховищ надані в таблицях 1 та 2.

Таблиця 1

Норми площі, кубатури, ГДК СО2 у сховищах

Тип сховища Площа, м2 Кубатура, м3 ГДК СО2 при різних режимах вентиляції, %
Ι ΙΙ ΙΙΙ
Довготривалі спеціальні сховища 0,5
Військові сховища польового типу 0,8-2 1,5-4
Сховища цивільної оборони 0,5-1 1-2

Таблиця 2

Санітарні норми мікроклімату сховищ

Показники мікроклімату режим Ι режим ΙΙ режим ΙΙΙ
Максимальна температура повітря 28°С 30°С 32°С
Допустима вологість повітря 75% 80% 80%
Еквівалентно-ефективна температура 190ЕТ 200ЕТ 21,50ЕТ

Формули для розрахунку умов перебування в закритих фортифікаційних спорудах (кубатури, об’єму вентиляції та ін.)

1. Розрахунки по накопиченню вуглекислого газу:

,

де: V - об’єм сховища, м3 або необхідний об’єм вентиляції, м3/год;

K – кількість СО2, що виділяється однією особою за годину (під час сну 16 л/год, сидіння – 20 л/год, фізичної роботи – до 50 л/год);

n – кількість людей, на яку розраховане сховище, чи об’єм вентиляції

t – термін перебування людей у сховищі, годин. При розрахунку об’єму вентиляції t = Ι

p – ГДК СО2 у сховищі в промілях (0/00)

q – концентрація СО2 в атмосферному повітрі в промілях (0/00).

2. Розрахунки по накопиченню тепла:

,

 

де: W – кількість тепла, яку виділяє людина (80-120 ккал/год);

n – кількість людей, на яку розраховане сховище;

α - коефіцієнт температурного розширення газів = 0,00367;

T – гранично допустима температура повітря у сховищі = 32°С;

T1 – початкова температура повітря у сховищі, °С;

0,0306 – теплоємкість повітря, ккал/градус;

 

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

У містечку склалася надзвичайна ситуація внаслідок аварії на атомній електростанції з викидом радіоактивних речовин в атмосферне повітря.

· Визначте максимально можливу кількість цивільного населення для перебування протягом 6 годин у військовому сховищі (режим повної ізоляції), якщо об’єм сховища становить 300 м3.

 

Задача 2

У спеціалізованому сховищі знаходиться 20 поранених.

· Розрахуйте необхідну кількість повітря, яке повинно має подаватися фільтровентиляційними агрегатами.

 

Задача 3

20 осіб мотострілкового підрозділу перебувають у сховищі об’ємом 100 м3 при третьому режимі вентиляції (повна ізоляція, ГДК СО2 дорівнює 3%).

· Розрахуйте максимальний термін перебування підрозділу у сховищі.

 

Задача 4

В спеціальному сховищі для тривалого перебування з ІІ режимом вентиляції знаходяться 120 осіб цивільного населення.

· Розрахуйте необхідний об’єм вентиляції по накопиченню вуглекислого газу для забезпечення оптимальних гігієнічних умов перебування.

 

Задача 5.

Під час аварії на хімічному об’єкті з викидом небезпечних хімічних речовин в атмосферу в сховище цивільної оборони з ІІ режимом вентиляції (фільтровентиляція) було евакуйоване 100 осіб цивільного населення. Площа сховища складає 120 м2, об’єм - 250 м3. Показники мікроклімату: температура – 29° С, вологість – 78 %. Концентрація СО2 – 1,7 %.

· Дайте гігієнічні оцінку умов перебування населення у сховищі.

 

Задача 6

При умові можливого застосування ядерної зброї необхідно захистити 50 осіб особового складу військового формування у сховищі польового типу з ІІІ режимом вентиляції на протязі 5 годин.

· Розрахуйте мінімальний необхідний об’єм сховища по накопиченню тепла (початкова температура повітря – 17°С).

Додаток 5

Учбова інструкція до визначення фізіологічних показників стомленості та перевтоми

у ліквідаторів наслідків катастроф та інших надзвичайних ситуацій

1. Показники функції дихання.

1.1. Частота дихання (за 1 хв.) визначається з метою оцінки ступеню стомленості організму при виконанні фізичної роботи, її інтенсивності, важкості, тривалості, психоемоційних навантажень.

Без фізичного навантаження у дорослої людини частота дихання складає 16-20 за хвилину. При фізичних навантаженнях і при психоемоційних напруженнях частота дихання істотно зростає. У тренованих осіб у першу чергу зростає глибина дихання, тобто дихальний об’єм легень, який у стані спокою складає 0,4-0,6 л.

1.2. Інші показники функції дихання можна визначити за допомогою портативного спірометра з манометром. Крім дихального об’єму цим приладом можна визначити:

· резервний об’єм вдоху (у стані спокою дорівнює 1,5-2,0 л);

· резервний об’єм видоху (1,0-1,5 л);

· життєву ємкість легень (ЖЄЛ) – сума дихального об’єму, резервного об’єму вдоху та резервного об’єму видоху. У здорової, не стомленої людини, ЖЄЛ дорівнює біля 4,8 л.

1.3. Хвилинний об’єм дихання (ХОД) визначається множенням дихального об’єму на кількість вдихів за хвилину. У стані спокою дорівнює 6-10 л/хв, при роботі збільшується до 50-100 л/хв.

 

2. Показники функції серцево-судинної системи.

2.1. Частоту пульсу визначають на променевій артерії передпліччя. У стані спокою у дорослої людини частота пульсу (частота серцевих скорочень, ЧСС) знаходиться в межах 60-90 с/хв. При фізичних навантаженнях істотно збільшується, але у тренованих до таких навантажень осіб спочатку збільшується систолічний об’єм серця (СО), і лише у подальшому зростає частота серцевих скорочень.

2.2. За даними нормальної фізіології систолічний об’єм серця (СО, мл) в стані спокою знаходиться в межах 65-70 мл.

2.3. Хвилинний об’єм крові (ХОК) визначається множенням систолічного об’єму на частоту серцевих скорочень і в нормі, без фізичних навантажень, коливається у межах 2,5-5,0 л/хв. При мускульній роботі збільшується до 25-30 л/хв за рахунок збільшення СО (у тренованих осіб) та частоти серцевих скорочень у залежності від важкості та інтенсивності праці у часі.

Для визначення показників функцій серцево-судинної системи кров’яний тиск визначається портативним тонометром з стрілочним манометром.

2.4. Для практичного засвоєння навичок по визначенню показників дихальної і серцево-судинної систем з метою оцінки ступеню стомленості організму студенти один на одному визначають перераховані вище показники у стані спокою, а потім після 20 присідань з вантажем 10 кг – через 5, 10, 20 хвилин в період відновлення. Зіставляють отримані результати з вихідними.

2.5. На підставі визначених показників розраховують вегетативний індекс Керде та індекс Хільдебранта, які характеризують активність симпатичної, парасимпатичної вегетативної нервової системи у залежності від фізичних навантажень чи психоемоційного перенапруження.

2.5.1. Вегетативний індекс Керде розраховується за формулою (1):

(1)

де: ДАТ – діастолічний артеріальний тиск;

ЧСС – частота серцевих скорочень.

При відсутності втоми значення індексу знаходяться в межах 0 – 1 %. При стомленості він збільшується, а коли наближається до 20 % – можна говорити про перевтому.

2.5.2. Індекс Хільдебранта – відношення частоти серцевих скорочень (Р) до частоти дихальних рухів (R) за хвилину, формула (2):

(2)

В нормі у здорової людини цей індекс знаходиться в межах 2,8 – 4,9. При його зниженні можна говорити про розлад вегетативної регуляції у бік парасимпатикотонії, а при його збільшенні – у бік симпатикотонії, що свідчить про стомлення від фізичних навантажень.

3. При оцінці результатів досліджень враховують також суб’єктивне відчуття стомленості та перевтоми, наявність і ступінь випрівання (потовиділення).

 

Додаток 6

 

Індивідуальні засоби захисту при ліквідації наслідків катастроф

та інших надзвичайних станів.

1. Засоби захисту тіла:

- загальновійськовий захисний комплект (прогумований плащ з капюшоном, прогумовані бахіли, рукавиці);

- захисний комбінезон для роботи з ракетним пальним;

- захисний комбінезон бронетанкових військ;

- плівкові захисні комбінезони, бахіли, гумові чоботи, рукавиці та інше формувань цивільної оборони;

- захисний спецодяг та спецвзуття, призначені для використання в різних галузях промислового виробництва;

- захисні комплекти пожежників, рятувальних шахтних команд, аквалангістів.

При проведенні гігієнічного нагляду за використанням ізолюючих індивідуальних засобів захисту медична служба і керівники рятувальних та відповідних робіт повинні орієнту-ватися на допустимі терміни перебування людини у ізолюючому захисному одязі (табл. 3).

 

Таблиця 3

Припустимі терміни перебування людини у ізолюючому одязі

Мікроклімат (температура повітря, °С) Термін перебування в ізолюючому одязі
без вологого екрануючого комбінезону у вологому екрануючому комбінезоні
+30 і > до 20 хвилин 1,0-1,5 годин
(+25) – (+29) до 30 хвилин 1,5-2,0 години
(+20) – (+24) до 50 хвилин 2,0-2,5 години
(+15) – (+19) до 2 годин більше 3 годин
<15 – (+15) до 5 годин більше 5 годин

 

2. Засоби захисту органів дихання та слизових оболонок.

До таких засобів відносять респіратори різних конструкцій, захисні окуляри, протигази.

Протигази поділяються на:

· ізолюючі, з запасом кисню у заплічних балонах типу аквалангів, дихальних апаратів гірничих рятівників, КІП-5, КІП-7, КІП-8, або з генерацією кисню хімічними реагентами (військові ізолюючі протигази типу ІП-4, ІП-5, ІП-46, ІП-46М);

· шлангові промислового призначення ПШ-1, ПШ-2-57, ДПА-5;

· фільтруючі: військові, цивільної оборони, розраховані на захист від бойових отруйних речовин (ГП-5, ГП-5М, ГП-7); промислові, розраховані на захист від окремих груп виробничих отрут (див. таблицю 1 до теми № 49).

 

ТЕМА №50. МОДУЛЬ 2. Спеціальні питання гігієни та екології.

– Конец работы –

Используемые теги: методичні, розробки, гігієни, екології0.063

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ З гігієни та екології

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Опорний конспект лекцій з курсу Основи екології Тема 1. Предмет, історія, структура та методи екології 1. Предмет, об’єкт і завдання екології 2. Історія розвитку екології як науки
Кафедра екології харчових продуктів та виробництв... Опорний конспект лекцій... з курсу Основи екології...

Тестові контрольні завдання з дисципліни Загальна гігієна та охорона праці гігієни та екології № 2
тестові контрольні завдання з дисципліни Загальна гігієна та охорона праці для студентів курсу...

Лекція 14 Розробка фінансової стратегії, Розробка корпоративної стратегії
Мета заняття Ознайомлення з процесом розробки фінансової та корпоративної стратегій корпорації... ПЛАН...

До практичних занять з гігієни та екології
імені Данила Галицького... Кафедра загальної гігієни з екологією... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ...

До самостійної роботи з гігієни та екології
імені Данила Галицького... Кафедра загальної гігієни з екологією... МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ...

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ ДО ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ: АВТОМОБІЛІ. АНАЛІЗ КОНСТРУКЦІЙ, РОБОЧІ ПРОЦЕСИ ТА ОСНОВИ РОЗРАХУНКУ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ УКРАЇНИ... КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ...

МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ З основ біоетики та біобезпеки
З основ біоетики та біобезпеки Для студентів курсу медичного факультету ТЕМА Біомедична... Залікове заняття з основ біоетики та біобезпеки... ТЕМА біомедична етика біоетика як галузь медицини та предмет медицини пРЕДМЕТ ТА ОСНОВИ БІОЕТИКИ ТА НООЕТИКИ...

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з дисципліни: «Соціальна та екологічна безпека»
ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Кафедра переробки стандартизації і сертифікації сировини... Реєстр...

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Щодо перетворення даних в електронний вигляд для забезпечення ведення Державного земельного кадастру
ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ... ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО... ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ...

Менеджмент персоналу. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ. до виконання курсової роботи для студентів галузі знань 0305 - “Економіка і підприємництво”, спеціальність 7.030505 „Управління персоналом і економіка праці”
Менеджмент персоналу Методичні вказівки до виконання курсової роботи Укл Кондиріна А Г Чернігів ЧДТУ с... ЗМІСТ...

0.026
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам