Правила роботи

з відкритими радіонуклідними джерелами:

· комплекс заходів при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання має забезпечувати захист людини від зовнішнього та внутрішнього опромінення, попереджувати забруднення повітря робочої зони, поверхонь у виробничих приміщеннях, шкіри та спецодягу персоналу, а також об’єктів навколишнього середовища;

· кількість радіоактивної речовини на робочому місці повинна бути мінімально необхідною для роботи і не перевищувати встановлених значень сумарної активності радіонуклідів відповідного класу;

· для роботи використовувати розчини, а не порошки радіоактивних речовин;

· кількість робочих операцій, під час виконання яких можливі втрати радіоактивної речовини (пересипання порошків, сублімація тощо) необхідно зводити до мінімуму;

· роботи слід проводити на лотках і піддонах, зроблених зі слабкосорбуючих матеріалів;

· необхідно користуватись разовими підсобними матеріалами (пластиковими плівками, фільтрувальним папером) для обмеження забруднення робочих поверхонь, обладнання та приміщень;

· у фасувальній та процедурній, де проводиться робота з високоактивними препаратами, поверх спецодягу персонал одягає пластикові напівхалати, гумові рукавички, бахіли та маски;

· працюють з радіоактивними препаратами на кюветах, покритих фільтрованим папером або в захисних боксах;

· до роботи з радіоактивними препаратами допускаються особи старші 18 років, які не мають протипоказань.

Методи захисту від іонізуючої радіації (кількістю, відстанню, часом, екрануванням) можна поділити на законодавчі (нормативні) та організаційно-технічні.

Захист кількістю законодавчо регламентований НРБУ-97 (ліміти доз, допустимі рівні надходження радіонуклідів в організм інгаляційним, аліментарним шляхом, допустимі концентрації радіонуклідів у повітрі, питній воді, допустимі рівні забруднення радіонуклідами робочих поверхонь, одягу, рук персоналу, регламентовані активності радіонуклідів на робочому місці).

Захист часом законодавчо забезпечується скороченням робочого часу персоналу (категорії А), збільшенням тривалості відпустки та більш раннім виходом на пенсію.

Захист відстанню та екрануванням законодавчо забезпечується будівельними нормами; правилами, якими передбачені відповідні норми площі, кубатури відповідних приміщень, їх технічне обладнання.

Умови праці в установах, які використовують відкриті джерела іонізуючого випромінювання, за радіаційною небезпекою поділяються на 3 класи. Під час визначення класу робіт враховують два основні показники радіаційної небезпеки: групи радіаційної небезпеки та активність радіонуклідів на робочому місці.

Радіонукліди, як потенційні джерела внутрішнього опромінення, розподіляються за ступенем радіаційної небезпеки на чотири групи (ОСПУ-01):

Група А – радіонукліди з особливо високою радіаційною небезпекою.

Група Б – радіонукліди з високою радіаційною небезпекою.

Група В – радіонукліди з помірною радіаційною небезпекою.

Група Г – радіонукліди малою радіаційною небезпекою.

 

Необхідно відзначити, що відповідно до НРБУ–97 встановлюються наступні категорії осіб, які зазнають опромінення:

Категорія А (персонал) ― особи, які безпосередньо постійно або тимчасово працюють з джерелами іонізуючих випромінювань.

Категорія Б (персонал) ― особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань, але, у зв’язку з розташуванням робочих місць у приміщеннях та на промислових майданчиках з об’єктами, що пов’язані з радіаційно-ядерними технологіями, можуть отримувати додаткові опромінення.

Категорія В ― все населення.

Для визначених категорій осіб передбачені певні ліміти доз опромінення, які наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Ліміти доз опромінення, мЗв/рік

Ліміти доз опромінення	Категорії осіб
А	Б	В
Ліміт ефективної дози

 

Таблиця 2

 

Припустимі рівні загального радіоактивного забруднення робочих поверхонь, шкіри, спецодягу та засобів індивідуального захисту, част/см²*хв.

Об’єкт забруднення	Альфа-активні нукліди	Бета-активні нукліди
окремі	інші
Непошкоджена шкіра, спецбілизна, рушники, внутрішня поверхня лицевих частин засобів індивідуального захисту.
Основний спецодяг, внутрішня поверхня додаткових засобів індивідуального захисту.
Поверхні приміщень постійного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання, зовнішня поверхня спецвзуття.
Поверхні приміщень періодичного перебування персоналу та розміщеного в них обладнання.
Зовнішня поверхня додаткових засобів індивідуального захисту, що знімаються в саншлюзах.

Гігієнічні вимоги для розміщення і проектування об’єктів, призначених для роботи з джерелами іонізуючого випромінювання:

· земельна ділянка має знаходитись з підвітряного боку щодо житлових та громадських будівель, зон відпочинку, дитячих та оздоровчих закладів тощо;

· встановлюється санітарно-захисна зона і зона спостережень;

· у санітарно-захисній зоні не допускається розміщення житлових та громадських будівель, зон відпочинку, дитячих та оздоровчих закладів тощо;

· зона спостережень має бути у 3 – 4 рази більше, ніж розміри санітарно-захисної зони;

· до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання установа може приступити тільки після одержання спеціального санітарного паспорту, який видається органами Держсанепіднагляду, і відповідного дозволу (ліцензії) МЕБ.

Рентгенологічне відділення

Серед джерел іонізуючих випромінювань, які використовуються в медичних установах, найбільш розповсюдженими являються рентгенівські діагностичні апарати. Рентгенівське випромінювання, що генерується цими апаратами, характеризується значною проникаючою здатністю, у зв’язку з чим може являти певну небезпеку для персоналу рентгенологічних підрозділів, пацієнтів, яким проводяться рентгенологічні процедури, осіб, які перебувають в суміжних приміщеннях і на прилеглій території.

Вимоги до розміщення, планування, опорядження, санітарно-технічного обладнання рентгенологічних підрозділів медичних установ, протирадіаційного захисту їх персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів викладені в “Будівельних нормах і правилах”, “Санітарних правилах і нормах – Рентгенологічні відділення (кабінети)”(ДСанПіН 42-129-11-4090-86), “Санітарних правилах роботи при проведенні медичних рентгенологічних досліджень” (№ 2780-80).

Основні санітарно-гігієнічні вимоги до рентгенологічних відділень (кабінетів):

· мають розташовуватись у спеціально збудованих або реконструйованих для них приміщень (санітарне законодавство не дозволяє розміщення рентгенологічних кабінетів в житлових будинках і дитячих установах);

· перевагу віддають блочному розміщенню в окремій прибудові або на першому чи останньому поверсі будівель;

· повинні мати приміщення, перелік і площі яких наведені у таблиці 3;

· для фарбування стін застосовується баритобетон;

· двері повинні бути покриті листами заліза або свинцю, просвинцьованою гумою;

· обладнання вікон залізними віконницями (дерев’яними з покриттям їх залізом або просвинцьованою гумою) або підняття підвіконня на висоту 1,6 м над рівнем підлоги;

· світловий коефіцієнт у кабінеті повинен знаходитися у межах не менше 1 : 10;

· після спорудження відділення стаціонарне захисне обладнання перевіряють за допомогою дозиметричної апаратури;

· у процесі експлуатації кабінету контроль повинен здійснюватися не менше 1 разу на 2 роки;

· повітря рентгенівського кабінету внаслідок дії іонізуючого випромінювання забруднюється озоном і оксидами озону, тому приміщення повинні обладнуватись припливно-витяжною вентиляцією, норми повітрообміну наведені у таблиці 4;

· штучне освітлення повинно бути загальне і локальне (робоче), вимоги до освітлення наведені у таблиці 5;

· у кабінетах рентгеноскопії передбачається затемнення і адаптаційне освітлення, у рентгеноопераційних – аварійне освітлення;

· розрахункові граничнодопустимі рівні випромінювання (РГДР) мають відповідати нормам наведеним у таблиці 6;

· граничнодопустимі рівні опромінення під час експлуатації кабінетів не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці 7;

· основними видами стаціонарного захисту є стіни, перекриття, перегородки, захисні двері та оглядове скло із свинцю;

· індивідуальний захист: мала захисна ширма, що захищає тулуб лікаря-рентгено-лога; гумовий килимок, що захищає ноги; фартух з просвинцьованої гуми; рукавички;

· персонал повинен суворо дотримуватись вимог спеціальних правил стосовно місця розташування під час процедур, часу перебування на робочому місці, використання засобів індивідуального захисту тощо;

· під час проведення діагностичних (терапевтичних) процедур персонал зобов’язаний забезпечити пацієнта відповідними засобами індивідуального захисту ділянок тіла, які не опромінюються.

Таблиця 3

Перелік і мінімальні площі приміщень у рентгенологічному відділенні

Назва приміщення	Площа, м2
Процедурна з поворотним столом-штативом і стійкою для знімків
Процедурна з поворотним столом–штативом, столом з приставкою для рентгеноскопії
Кімната управління
Фотолабораторія
Кімната лікаря
Туалет для пацієнтів (у кабінетах для дослідження травного каналу)	1,6 ґ 1,1
Процедурна рентгенофлюрографічного кабінету
Роздягальня (в кабінетах для масових обстежень)
Очікувальна (в кабінетах для масових обстежень)
Фотолабораторія
Процедурна рентгеномамографічного кабінету
Процедурна ретгеностоматологічного кабінету
Процедурна рентгеноурологічна
Процедурна комп’ютерної томографії
Кімната управління комп’ютерної томографії
Комп’ютерна
Фотолабораторія комп’ютерної томографії
Переглядальна
Рентгеноопераційна
Комплекс допоміжних приміщень рентгеноопераційного блоку для досліджень серця і великих судин (кімната управління, передопераційна, стерилізаційна, кімната тимчасового перебування хворих, фотолабораторія, переглядальна)
Комплекс допоміжних приміщень рентгеноопераційного блоку для дослідження легенів (кімната управління, передопераційна, стерилізаційна, мікроскопічна, фотолабораторія, кімната особистої гігієни персоналу, кімната зберігання брудної білизни, комірка запасних частин, кімната перегляду знімків, кабінет лікаря)
Процедурні кабінетів дистанційної і контактної рентгенотерапії
Кабінет завідувача відділення
Кімната персоналу	3,25 на 1 особу
Очікувальна	4,8 на 1 кабінет

Таблиця 4

Розрахункові температура і кратність повітрообміну в рентгенологічних відділеннях

Назва приміщення	Температура,	Кратність повітрообміну
	°С	+	–
Процедурні рентгенодіагностичні, процедурні рентгенотерапії, флюорографічні, роздягальні
Рентгеноопераційні
Стерилізаційні		–
Процедурні рентгеностоматологічні, кімнати управління, фотолабораторії
Кімнати лікарів, персоналу		–	1,5
Кімнати особистої гігієни
Комори і матеріальні		–	1,5
Шлюзи в боксах

Примітка: Відносна вологість повітря повинна становити 30 – 80%.

Таблиця 5

Освітленість робочих місць приміщень рентгенологічних відділень

Назва приміщення	Джерело освітлення	Освітленість
Рентгеноопераційна, процедурні рентгенодіагностичні	л.р.
Передопераційні, процедурні рентгенотерапевтичні	л.р. л.л.
Флюорографічні кабінети, рентгеностоматологічні	л.р. л.л.
Оглядові кімнати	л.р. л.л.
Кімнати лікарів, персоналу	л.р. л.л.
Сховище рентгенівської плівки	л.р. л.л.

Примітка: л.р. – лампи розжарювання; л.л. – люмінесцентні лампи.

Таблиця 6

Розрахункові граничнодопустимі рівні випромінювання (РГДР)

на зовнішній поверхні захисту від рентгенівського випромінювача

Категорії осіб, які опромінюються при перебуванні позарадіаційним захистом	РГДР, мР/год.
Персонал маніпуляційного рентгенівського кабінету (А)	1,7
Персонал інших підрозділів ЛПЗ і рентгенологічного відділення (Б)	0,12
Пацієнти і населення (В)	0,03

Таблиця 7

Граничнодопустимі рівні опромінення персоналу, пацієнтів та населення

Категорії осіб, які опромінюються (у разі перебування за радіаційним захистом)	ГДР, мР/год.
Персонал маніпуляційного рентгенівського кабінету (А)	3,4
Персонал інших підрозділів ЛПЗ і рентгенологічного відділення (Б)	0,24
Пацієнти і населення (В)	0,06

 

Радіологічне відділення,як правило, поділяють на відділення для дистанційної променевої терапії та відділення для застосування закритих і відкритих радіофармацевтичних препаратів.

Відділення для дистанційної терапії (телегамматерапії). Відділення оснащено установкою «Агат–1». Радіоактивний кобальт знаходиться у контейнері, розташованому в самому апараті. В зв’язку з тим, що g–випромінювання має велику проникаючу здатність, указаний контейнер не забезпечує повного поглинання g–випромінення. Тому g–апарат в робочому стані являє собою певну небезпеку для осіб, які знаходяться у приміщенні процедурної кімнати. Потужність дози, яку створює g–апарат при закритому затворі, не повинна перевищувати 3 мР/год на відстані 1 м від кожуха апарату. Під час перезарядки приладу та ряду інших обставин потужність дози може досягти значно більш високих величин. Тому хворого попередньо навчають, як він повинен лягати, обкреслюють колом ділянку, яка підлягає опроміненню з таким розрахунком, щоб укладка хворого не займала більше 2 хвилин. На період здійснення опромінення хворого випромінювач автоматично висувається з контейнера і радіаційна небезпека, звичайно, збільшується.

Для забезпечення радіаційної безпеки головним є улаштування стаціонарного захисту та оптимальний вибір місця розміщення радіологічного відділення і, насамперед, приміщень процедурних. Проектування стаціонарних захисних пристроїв здійснюється виходячи з розрахункових гранично допустимих рівнів випромінювання, які встановлені для зовнішньої поверхні радіаційного захисту або для фактичних робочих місць. Розрахунок слід проводити, зважаючи на максимально допустиму для даного приміщення активність радіонукліда (табл. 8).

Таблиця 8

Максимально допустима активність радіонуклідів на робочих місцях

Приміщення	Група	Максимально допустима активність, мкКі
	РФП	І клас	ІІ клас	ІІІ клас
Приміщення для зберігання радіоактивних відходів, приймання РФП, процедурні, фасовочні, мийні, радіометричні,	А	> 10	До 10	До 0,01
інші приміщення, у яких можуть постійно	Б	> 100	До 100	До 0,1
перебувати джерела іонізуючого випромінювання	В	> 1000	До 1000	До 1,0
	Г	> 10000	До 10000	До 10
Інші приміщення лабораторії радіонуклідної діагностики	Незалежно від групи РФП і класу робіт - 0,1

Примітка: РФП – радіофармацевтичні препарати

 

Спостереження за поведінкою хворого здійснюється за допомогою телевізійних установок. Дверні пройми необхідно робити у вигляді лабіринту з бетонних стін, які перешкоджають виходу розсіяного випромінювання. Двері покривають листковим свинцем товщиною не менш, ніж 3 мм. Двері з кімнати управління в процедурну повинні бути забезпечені пристроями для автоблокування таким чином, щоб виключити можливість її відкривання під час роботи g-апарата.

Перелік і мінімальні площі відділень променевої терапії наведені в табл. 9.

Таблиця 9

Перелік і площі приміщень відділень променевої терапії

Приміщення	Площа, м2
Приміщення для лікувального застосування відкритих Радіофармацевтичних препаратів
Сховище препаратів
Фасувальна
Мийна
Приміщення біля входу у сховище, фасувальна і мийна з постом дозиметричного контролю
Процедурна для внутрішньовенного уведення препаратів
Процедурна для перорального уведення препаратів
Операційна
Лабораторія радіометрії і дозиметрії
Кабінет лікаря (ординаторська)	10 якщо лікарів двоє і більше, то площу треба збільшувати на кожного лікаря на 4 м2
Приміщення тимчасового зберігання білизни, забрудненої радіофармацевтичними препаратами
Приміщення тимчасового зберігання радіоактивних виділень хворих, що підлягають дослідженню
Приміщення зберігання твердих відходів, забруднених радіоактивними препаратами
Приміщення для витримування твердих відходів, забруднених радіофармацевтичними препаратами
Кімната для дезактивації і миття суден (з дозиметричним контролем)
Приміщення санітарного пропускника для персоналу з постом дозиметричного контролю і кімната особистої гігієни	12+12+5
Матеріальна
Санітарний пропускник для хворих з постом дозиметричного контролю
Кабінет терапії випромінюванням високих енергій
Процедурна
Процедурна у разі установлення рентгенівського апарату
Кімната керування апаратом
Технічне приміщення
Кабіна для роздягання	1,2 ґ 2
Кабінет статичної телегамматерапії
Процедурна на один апарат
Кімната керування одним апаратом
Кімната керування двома апаратами
Кабіна для роздягання	1,2 ґ 2
Кабінет рухомої телегамматерапії
Процедурна на один апарат
Процедурна у разі установлення рентгенодіагностичного апарата
Кімната керування одним апаратом
Кімната керування двома апаратами
Кабіна для роздягання	1,2 ґ 2
Кабінет внутрішньопорожнинної g–терапії
Процедурна
Кімната керування апаратом
Підготовча
Маніпуляційна
Кабіни для роздягання	1,2 ґ 2
Кабінет далекодистанційної рентгенотерапії
Процедурна
Кімната керування одним апаратом
Кімната керування двома апаратами
Кабіни для роздягання	1,2 ґ 2
Кабінет короткофокусної рентгенотерапії
Процедурна
Кімната керування апаратом
Кабіна для роздягання	1,2 ґ 2
Кабінет рентгенотопометричний
Процедурна
Кімната керування апаратом
Кабіни для роздягання	1,2 ґ 2
Загальні приміщення радіологічного відділення
Матеріальна
Перев’язочна
Кабінет лікаря (ординаторська)	10 на кожного лікаря, більше одного - площу потрібно збільшувати на 4 м2
Очікувальна
Кімната особистої гігієни персоналу
Кабінет завідувача відділенням
Кабінет старшої сестри
Кімната сестри-господарки
Кімната дозиметричного контролю
Кімната клінічної дозиметрії
Кабінет старшого інженера
Фотолабораторія
Приміщення для виготовлення корсетів, болюсів, формувальних приладів і фантомів
Майстерня настроювання і ремонту апаратури
Кімната персоналу

Відділення для застосування закритих радіофармацевтичних препаратів.У відділенні для застосування закритих радіофармацевтичних препаратів проводиться внутрішньотканинне, внутрішньопорожнинне та аплікаційне (поверхневе) лікування g- препаратами радіоактивного кобальту, який розташований у спеціальних “голках”. У відділенні є сховище радіоактивних препаратів у підвальному приміщенні, з якого транспортною стрічкою конвеєра у маніпуляційну в контейнерах подаються радіоактивні кобальтові “голки”. На дошці управління є 3 кнопки, натискуючи на які можна викликати із сховища контейнер з “голками” необхідної активності. Контейнер надходить на стіл, обладнаний таким чином, що дозволяє пряме спостереження за робочим полем через свинцеве скло. На столі медична сестра за допомогою дистанційних інструментів вставляє в кобальтову “голку” нитку. Ця маніпуляція повинна бути відпрацьована таким чином, щоб отримана доза за тиждень не перевищувала 0,1 Р, тобто майже до автоматизму (якщо на рік для категорії А нормується 20 мЗВ = 2 Бэр, а це приблизно 2 Р, то за 1 тиждень - 2 Р = 2000 мр поділити на 52 тижні = 38 мР = 0,04 Р).

Потім голку знов опускають в контейнер. Кобальтові голки з ниткою, обминаючи процедурну, за конвеєром надходять у палату. В процедурній на гінекологічному кріслі хворій в матку вставляють прибор – афтолодінг (це порожнинні трубки, які мають два отвори для придатків). Цю маніпуляцію проводить медична сестра, потім хвора поступає в активну палату, туди ж по конвеєру надходить контейнер з “голками” потрібної активності і лікар на гінекологічному кріслі, за свинцевим склом (рухливою ширмою вставляє в афтолодінг кобальтові голки на визначену заздалегідь (у залежності від місця ураження) глибину.

Лікар також протягом певного періоду відпрацьовує цю маніпуляцію з нерадіоактивними голками для того, щоб у ході реального використання радіоактивних препаратів витрачати мінімальний час. Таким чином здійснюється “захист часом”. Застосування афтолодінгу дозволяє вводити радіоактивний препарат точно на певну глибину і навіть змінювати дозу. “Голки” перед укладкою стерилізуються в антибіотику (діоцид). Хворі в ході лікування g–препаратами являють небезпеку як джерела випромінювання, тому вони під час лікувального процесу повинні знаходитися тільки в спеціальних радіологічних палатах, в котрих розташовані не більш як два ліжка, відгороджені одне від одного залізобетонною стіною. Всі приміщення підлягають дозиметричному контролю та встановленню максимального часу, протягом якого персонал може знаходитися безпосередньо біля ліжок “активних хворих“.

В сестринській розташований спеціальний прилад, за допомогою якого можна здійснювати переговори з хворими, що знаходяться в активних палатах. Над кожною палатою розташований дозиметр з лампочкою, яка запалюється, коли хворий піднімається з ліжка. Такі пристрої дають можливість середньому та молодшому медичному персоналу заходити в активні палати лише тоді, коли вони дійсно потрібні хворому.

Весь персонал забезпечений індивідуальними дозиметрами. Один раз на тиждень в спеціальному журналі реєструється отримана доза. Контроль дози та зарядження дозиметрів здійснює Харківський науково–дослідний інститут радіології.