Стаття 268. Вимоги, на які позовна давність не поширюється

1. Позовна давність не поширюється:

 

1) на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;

 

2) на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

 

3) на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

 

4) на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право;

 

5) на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);

 

6) на вимогу центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв".

 

2. Законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

 

(Із доповненнями, внесеними згідно із

Законом України від 12.05.2004 р. N 1713-IV)