рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Тема 3. Пропозиція грошей, грошовий обіг, його інструменти.

Тема 3. Пропозиція грошей, грошовий обіг, його інструменти. - Конспект, раздел Философия, Тема 1. Роль грошей в економіці, їх необхідність, сутність та функції.   Додаткова Література. 1. Теорія Грошей. А Гальчинськ...

 

Додаткова література.

1. Теорія грошей. А Гальчинський. К. Основи. 1996р.

2. Долан Э. Деньги, банковское дело и денежно – кредитная политика. М. 1991г.

 

Питання, які необхідно розглянути.

 

1.Поняття пропозиції грошей.

2. Грошово – кредитна емісія.

3.Грошово – кредитний мультиплікатор.

4.Чинники формування пропозиції грошей.

5.Грошові знаки, способи захисту грошових знаків від підробок.

6.Ознаки платоспроможності грошей в Україні.

7.Грошовий обіг, принципи його організації та інструменти.

8. Використання платіжних карток в грошовому обороті.

 

1.Поняття пропозиції грошей.

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

На макроекономічному рівні всі економічні суб'єкти одночас­но не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу грошей. Тобто фактична маса грошей в обороті є природною межею пропозиції грошей. Якщо ж виникає потреба збільшити про­позицію понад цю межу, що можливо при зростанні сукупного попиту на гроші, то це можна зробити тільки додатковою емісією грошей в оборот. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей на грошовому ринку, а вилучення грошей з обороту — як скорочення пропозиції грошей.

 

 

2.Грошово – кредитна емісія.

 

Під емісійною діяльністю центрального банку розуміють поповнення грошового обігу всими видами грошових коштів, які призводять до збільшення сукупного грошового обороту.

Тобто, поняття емісії грошей слід відрізняти від поняття випуску грошей.

Емісія грошей в її широкому розумінні здійснюється на двох рівнях: перший – центральні банки, другий – комерційні банки та прирівняні до них за функціональним призначенням фінансово – кредитні установи.

Центральні банки мають виключне монопольне право на емісію готівки, а також на значну долю кредитної емісії. Відмінність центрального банку від інших кредитних установ є в тому, що він сам собі створює гроші для кредитування. Тобто, якщо комерційні банки або інші небанківсьі кредитні організаціх можуть проводити свої активні операції тільки шляхом перерозподілу наявних у них ресурсів, то центральний банк може їх сам собі створювати.

Емісія всієї маси грошей має кредитний характер. Кожному впровадженню в обіг певної суми грошей на фінансових рахунках в Центральному банку є відповідна кредитна позиція.Тобто, всі гроші емітовані центральним банком видаються комусь в кредит, і через певний час повинні будут йому вернутися.

Емісія грошей центральним банком проводиться по декількох каналах:

- в процесі кредитування уряду;

- в процесі кредитування комерційних банків;

- при купівлі центральним банком іноземної валюти;

- при купівлі центральним банком цінних паперів.

Емісія проводиться шляхом проведення запису в пасиві та активі центрального банку, тим самим створюються емітовані пасиви. Емітовані таким чином кошти шляхом проведення запису переводяться на відповідний кореспонденський рахунок організації в центральному банку, яка отримує емітовані кошти. Організації в межах коштів на кореспонденському рахунку можуть перетворювати їх в готівку шляхом купівлі її в центральному банку чи на міжбанківському ринку. За продажу готівки центральні банки , як правило,стягують з покупців комісійні.

Емітовані в обіг кошти повинні бути на 100% забезпечені активами в вигляді державних або комерційних цінних паперів. За часів функціонування золота як грошей, емітовані гроші мали подвійне забезпечення.

В сучасних умовах тільки в де – яких країнах (Бельгія, США) збереглося розподілення емітованих грошей на банківські та скарбничі білети.

Банківські білети (банкноти) випускаються центральним банком для потреб обігу, і в основному, мають забезпечення.

Казначейські білети випускаються казначейством для покриття бюджетних витрат і не мають забезпечення. Як правило це купюри дрібного номіналу та розмінна монета.

В окремих випадках центральні банки проводять фідуціарну емісію – банкнотну емісію без всякого її забезпечення.

 

 

3. Грошово - кредитний мультиплікатор.

 

Змінювати масу грошей в обороті може не тільки центральний банк, а і мерційні банки.

Механізм створення грошей комерційними банками дещо складніший, ніж механізм емісії НБУ, і полягає у грошово-кредитній мультиплікації їх вільних резервів та депозитних вкладів.

Грошово-кредитний мультиплікатор — це процес створен­ня нових банківських депозитів (безготівкових грошей) при кре­дитуванні банками клієнтів на основі додаткових (вільних) ре­зервів, що надійшли в банк ззовні.

Щоб краще уяснити механізм грошово-кредитного мультиплі­катора, розглянемо призначення та порядок формування вільних резервів банків.

Вільний резерв — це сукупність грошових коштів комерцій­ного банку, які в даний момент є в розпорядженні банку і мо­жуть бути використані ним для активних операцій.

Крім вільного, існує загальний банківський резерв, що являє собою всю суму грошових коштів, які є в даний момент у розпо­рядженні банку і не використані для активних операцій. Частину загального резерву банки повинні зберігати в грошовій формі і не використовувати для поточних потреб. Ця частина називається обов'язковим резервом. Обсяг його визначається на підставі норм обов'язкового резервування, які встановлюються НБУ у відсотках до суми банківських пасивів.

Різниця між загальним і обов'язковим резервами становить вільний резерв банку.

Формування вільного резерву можна розрахувати по формулі:

 

Рв = К + ЗК ± МБК - ВСФ - Ао - Ор,

 

Де: Рв – вільний резерв;

К — капітал банку;

ЗК — залучені банком кошти в депозити;

МБК — сальдо заборгованості банку по міжбанківському кре­диту, включаючи і кредити НБУ;

ВСФ — відрахування до централізованого страхового фонду;

А0 — вкладення банку в активні операції, не повернуті на да­ний момент;

Ор — обов'язковий резерв.

Розглянемо механізми мультиплікації з відображенням руху коштів по балансах банків.

а) НБУ видав комерційному банку А позичку на суму 10,0 млн грн. за рахунок кредит­ної емісії; загальний резерв банку А збільшився на цю суму.

б) за рахунок вільного резерву банк А видав позичку підприємству на суму 8,8 млн грн., яку перерахував на його розра­хунковий рахунок. Решта 1,2 млн грн. залишилась на коррахунку банку А для збільшення обов'язкового резерву, який складає 12%.

в) за рахунок одержаної позички підприємство в той самий день заплатило 8,8 млн грн. за тканину, куплену у організації, яка обслуговується банком Б. У банка Б на 8.8 млн. грн.. збільшились загальны резерви.

г) за рахунок вільного резерву банк Б видав позичку фірмі на суму 7.75 млн грн., яку перерахував на її розра­хунковий рахунок. Решта 1.05 млн грн. залишилась на коррахунку банку для збільшення обов'язкового резерву. І так далі.

Ос­таточно у банку А пасиви збільшилися на 10,0 млн грн., резерви — на 1,2 млн грн. і вимоги за наданими позичками — на 8,8 млн грн., тобто пасиви й активи збільшилися однаково; в банку Б пасиви збільшились на 8.8 млн. грн., обов”язкові резерви – на 1.05 млн. грн., вимоги за наданими позичками – на 7.75 млн. грн.

У всіх інших банках рух пасивів і резервів буде таким же, як у банках А та Б. Загалом по комерційних банках пасиви зросли на 83,3 млн грн., резерви — на 10,0 млн грн., надані позички — на 73,3 млн грн. Із загальної суми приросту банківських пасивів 10,0 млн грн. забезпечено за рахунок позички, одержаної в цент­ральному банку, а 73,3 млн грн. — приріст депозитів на рахунках клієнтів — забезпечено кредитуванням їх відповідними комер­ційними банками.

Незважаючи на те, що кожний окремий банк надавав додатко­ві позички тільки в межах вільних резервів, що надійшли в його оборот, у цілому система банків створила (приростила) депозит­них грошей значно більше, ніж до неї надійшло ззовні — від цен­трального банку. У цьому наочно виявляється участь комерцій­них банків у збільшенні маси грошей, що обслуговує грошовий оборот.

Рівень грошово-кредитної мультиплікації (коефіцієнт мульти­плікатора) залежить від норми обов'язкового резервування і відношення (норми) готівкових грошей до всієї грошової маси в обігу і визначається за формулою:

 

Км= -------------------------------

Нг + Нр х (1 – Нг)

 

Де: Км – коефіцієнт мультиплікації;

Нр – норма обов”язкового резервування;

Нг – питома вага готівки в загальній суму грошової маси.

 

Грошовий мултиплікатор можна визначити і як відношення грошової пропозиції (грошової маси) до грошової бази:

 

Ггот. + Д

Км = ----------------

Ггот. + Р

 

Фактичний коефіцієнт мультиплікації може істотно відхилятися від розра­хункового, бо на процес мультиплікації можуть впливати й інші чинники.

Процес грошово-кредитної мультиплікації відіграє важливу роль у забезпеченні пропозиції грошей відповідно до потреб еко­номічного обороту. Проте надмірне підвищення його рівня може призвести до порушення рівноваги на грошовому ринку і поси­лення інфляції. Тому важливим завданням центрального банку є правильне визначення тенденції зміни рівня мультиплікації, своє­часне регулювання його відповідно до цілей грошово-кредитної політики. Таке регулювання забезпечується зміною норми обов'­язкового резервування, впливом на обсяг початкового приросту банківських резервів, впливом на використання банками вільних резервів на цілі кредитування тощо. Вживаючи ці заходи, цент­ральний банк може досить ефективно впливати на емісійну дія­льність комерційних банків для досягнення цілей грошово-кредитної політики.

 

 

4.Чинники формування пропозиції грошей.

 

Запишемо пропозицію грошей у вигляді такої формули:

М = mМб

де М — пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках;

т — коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора;

Мб — грошова база.

Зміна пропозиції грошей (Мі) може бути викликана дією чин­ників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора.

Оскільки грошова база (Ме) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок пев­них операцій цього банку.

Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рі­шеннями центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі, і можуть самостійно впливати на обсяг пропозиції грошей. Такими чинниками можуть бути зміни:

— норми обов'язкових резервів;

— облікової ставки;

— типової ринкової процентної ставки;

— процентної ставки за депозитами до запитання;

— обсягу багатства економічних суб'єктів;

— тінізації підприємницької діяльності;

— стану довіри до банків, банківської паніки.

Розглянемо механізм впливу кожного з цих факторів на про­позицію грошей.

Зміна норми обов'язкового резервування викликає протилеж­ну за напрямом зміну коефіцієнта (m) мультиплікації грошової маси, оскільки він визначається за формулою

т = —,

r

де r — норма обов'язкового резервування. Тому чим нижчою буде норма (г), тим вищим буде коефіцієнт мультипликації, а отже більшим загальний обсяг грошової пропозиції, і навпаки.

Зміна облікової ставки впливає на грошову базу. При під­вищенні облікової ставки зменшується попит комерційних бан­ків на позички рефінансування, внаслідок чого зменшуються залишки коштів на їх коррахунках у центральному банку, тоб­то грошова база, скоротяться також надлишкові резерви банків та їхні можливості надавати позички, а отже і рівень мульти­плікатора.

Зміни типової ринкової процентної ставки впливають на пропозицію грошей у кількох напрямах. Зокрема, при зростанні процентної ставки за позичками і облігаціями у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінан­сування навіть при зростанні облікової ставки, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіцієнт мульти­плікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей. Водночас у цій ситуації можуть зменшуватися попит на банківські позички, зростати надлишкові резерви і скорочуватися мультиплікація де­позитних грошей.

Зміна багатства призводить до зміни співвідношення між депозитною і готівковою складовими грошової маси: чим бідніші економічні суб'єкти, тим більшу частину своїх грошей вони три­мають у формі готівки, і навпаки. Але оскільки депозитна складо­ва зумовлює мультиплікативний процес, а готівкова — ні, то зміна їх співвідношення приводить до зміни загального обсягу пропози­ції грошей.

Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну струк­тури грошових запасів на користь готівки. Це послаблює мультиплікативне збільшення депозитів, оскільки готівка виходить з банківського обороту і не використовується для цілей кредиту­вання.

Низький стан довіри до банків, банківська паніка теж нега­тивно впливають на процес мультиплікативного збільшення де­позитів, бо спричиняють вилучення грошей з депозитів чи стри­мують їх зростання.

Рівень мультиплікації може знижуватися і тому, що банки змушені збільшувати свої надлишкові резерви і скорочувати кредитування, з тим щоб по­силити свою ліквідність на випадок відпливу вкладів.

Зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади і розширенню процесу мультиплікації депозитів, унаслідок чого зростає пропози­ція грошей.

Аналіз факторів впливу на пропозицію грошей свідчить, що обсяг пропозиції грошей формується зусиллями чо­тирьох груп суб'єктів: центрального банку, комерційних банків, а також банківських вкладників та позичальників. Це робить упра­вління пропозицією грошей досить складним завданням.

 

Монетизація валового внутрішнього продукту полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, пога­шення боргових зобов'язань.

З практичної точки зору, вирішення цієї проблеми є складним питанням, бо неможливо заздалегідь визначити ту нормативну величину, на яку слід орієнтувати регулювання пропозиції грошей Тому про достатність монетизації ВВП, а значить і всієї економіки, можна судити не по відхиленню фактич­ного її рівня від нормативного, а з динаміки деяких індикаторів ринку, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної став­ки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків тощо. Як­що всі такі індикатори протягом тривалого часу залишаються не­змінними, то монетизацію ВВП можна вважати достатньою. Коли їх тренд виявляє тенденцію до підвищення, то монетизація є надмір­ною, а якщо тенденцію до зниження, то — недостатньою

Цей ефект може бути викликаний такими чинниками:

— систематичними змінами реального обсягу ВВП;

— змінами пропозиції грошей (порівняно зі змінами реального обсягу ВВП);

— зміною швидкості обігу грошей;

—- зростанням частки ВВП, що реалізується на засадах бартеру;

— змінами попиту на гроші у зв'язку зі змінами умов капіталізації грошей на грошовому ринку.

Зазначені зміни ринкових індикаторів можуть об'єктивно ха­рактеризувати стан монетизації валового продукту за умови ви­сокого рівня розвитку ринкових відносин, вільного ціноутворен­ня, вільної конкуренції, ефективного механізму банкрутства тощо. Без цих передумов окремі індикатори можуть змінюватися незалежно від рівня монетизації і перестати виражати її стан.

Показник фактичного стану монетизації валового продукту прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного об­сягу ВВП':

М

Км = --------- * 100

ВВП

де Км — рівень монетизації;

М — маса грошей на кінець року, взята за агрегатом МЗ;

ВВП — річний обсяг національного валового внутрішнього продукту.

Розрахований за станом на 1 січня 2000 р. рівень монетиза-

22070 млн.грн.. * 100

ції ВВП в Україні дорівнював 17,4% = ————-———— .

127126,0 млнгрн.

Ремонетизувати економіку не можливо нагні­танням пропозиції грошей, а насамперед потрібно забезпечити розвиток попиту на гроші. І лише в міру його зростання повинна збільшуватися пропозиція грошей. Тільки за цих умов емісія не призведе до інфляції, бо додаткова пропозиція грошей осяде в їх запасах, а вихід її на товарні ринки буде здійснюватися в міру зростання товарної пропозиції, не провокуючи зростання цін по­над запланований рівень.

Звідси випливає ще один важливий висновок — показник монетизації ВВП безпосередньо не пов'язаний з грошовим ринком і управлінням пропозицією грошей. Тому завдання ремонетизації економіки виходить за межі монетарної політики і повинне вирішуватися засобами загальноекономічної політики. Монетарна ж політика повинна забезпечити урівноваженість попиту і пропозиції грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація ВВП.

 

 

5.Види грошових знаків, способи захисту їх від підробок.

 

Кожна держава намагається мати свої гроші. Вони є символом політичної та елементом економічної незалежності. Зовнішній вигляд грошей як правило відображає історію держави, її культуру та традиції, особливості природи. Кращі художники вважають за честь прийняти участь в розробці зовнішнього вигяду національних грошей.

10 січня 1992 року в Україні було введено в готівковий обіг перехідну національну валюту – купони НБУ. 12 листопада того ж року згідно з відповідним указом Президента було припинено функціонування рубля на території Україний запроваджено в безготівковий обіг український карбованець.

На той час в Україні не існувало власного виробництва грошових знаків, тож вітчизняна грошова одиниця виготовлялясь за кордоном.

З 2 по 16 вересня 1996 року в Україні була проведена грошова реформа, в результаті чого в обіг була введена нова грошова одониця – гривня.

В березні 1994 року відбулося офіційне відкриття Банкнотної фабрики в Україні.

Банкнотно – монетний двір України за технологічними можливостями посідає одне із перших місць в світі. Він є 68 банкнотно – монетним двором у світі. Найсучасніше обладнання та самі передові технології для нього були вигитовлені в Швейцарії, Німеччині, Австрії, Італії, Великобританії та інших розвинених країнах.

Висока якість Українських грошей пояснюється і високою якістю банкнотного паперу виготовленого на Фабриці банкнотного паперу в м, Малині на Житомирщині. . Комплекс обладнання для неї придбано в Італії. Її урочисте відкриття відбулося 1 квітня 1997 року.

Монетний двір в Україні було урочисто відкрито 23 квітня 1998 року на території банкнотного двору. Як і банкнотний , монетний двір оснащений самим сучасним в деяких випадках унікальним обладнанням.

Розробкою зовнішнього вигляду Українських паперових грошей займався художник Лопата та дизайнер Максимов.

В Україні в обігу знаходяться банкноти двох видів: зразка 1992 року та зразка 1994 і наступних років.

Українська гривня віготовляється на спеціальному білому папері, що не флюоресціює в ультрафіолетових променях (УФП). Розмір банкнот:

зразка 1992 року – 135 х 70 мм.

зразка 1994 і наступних років 133 х 66 мм.

Різні спеціальні домішки надають паперу специфічну жорсткість та “дзвінкість”.

 

1.Водяний знак.

1 варіант. Однотоновий, світлий, загальний водяний знак – зображення світлими лініями малого герба України, тризуба, утворене внутрішньою структурою паперу, повторюється по всій площині банкноти. Розмір водяного знака 35 х 22 мм., відстань між знаками 35 мм., розмір кроку 45мм.

2 варіант. Багатотоновий , фіксований водяний знак – повторює портрет лицьової сторони банкноти.

 

2.Захисна стрічка.

1 варіант. Відсутня.

2 варіант. Захисна стрічка розташована в товщі паперу на відстані близько 15 мм від центру шириною від 0.8 до 1.3 мм і має мікротекст “Україна” або номінал банкноти. На банкноті 20 грн. 6 разів виходить на поверхню банкноти в вигляді блискучої пунктирної лінії.

 

3.Кольорові волокна.

1 варіант. Два вида кольорових волокон жовтого та блакитного кольору, хаотично розміщених в товщі та на поверхні з обох сторін банкноти. Волокна блакитного кольору видимі при природньому світлі, жовтого – при певному збільшенні, крім того вони флюоресціюють в УФП. Довжина волокон близько 6 мм.

2 варіант. На банкнотах 1 і 2 гривні та банкнотах зразка 1997 року видимі волокна блакитного та червоного кольорів довжиною близько 6 мм. На інших банкнотах волокна невидимі, але в УФП вони флюоресціюють блакитним та жовтим кольорами. Довжина волокон – близько 4 мм.

 

4.Поліграфічний друк з ефектом тактильного відчуття малюнка (рельєфний друк).

Для друкування банкнот використовують глибокий, плоский та високий друк. Глибокий та високий друк дозволяють отримати тримірне зображення, яке сприймається на дотик.

Рельєфний друк використано на банкнотах обох варіантів лише на лицьовому боці: національні візерунки, пртрети , тексти, номінали.

На банкнотах 1 гривня обох варіантів рельєфний друк не використовується.

 

5.Знак для людей з послабленим зором.

1 варіант. Відсутній.

2 варіант. Рельєфний елемент , розміщений у лівому нижньому кутку лицьового боку банкноти (крім банкноти 1 гривня) відчутний на дотик, за яким можна визначити номінальну вартість банкноти.

6.Кодоване, латентне зображення (кіп – ефект).

Кіп – ефект полягає в тому, що коли банкнота розглядається під кутом 90*, то цого невидно, але його можна побачити, коли кут зору стає дуже гострим.

1 варіант. У правому та лівому верхніх кутках лицьового боку банкноти номіналом від 2 до 20 гривеньв місцях цифрового зображення номіналу зошифроване кодоване зображення малого герба України.

2 варіант. В правому нижньому кутку лицьового боку банкнот номіналом 50, 100 та 200 гривень розташована золотиста розетка, на тлі якої закодоване зображення номіналу банкноти.

 

7.Накладні (суміщені) малюнки.

Суть його полягає в тому, що з лицьового та зворотнього боку банкноти друкуються різні зображення. При розгляданні банкноти на світло вони мають ідеально збігатися, доповнюючи одини одного, та утворюючи логічно закінчені сюжети.

1 варіант. Відсутні.

2 варіант. Елементи стилізованого зображення квітки в колі на лицьовому боці зліва і доповнюючі його елементи на зворотньому боці справа. На банкноті 20 гривень – квітка.

 

8.Антисканерна сітка.

Розташовані під різними кутами тонкі лінії, які при копіюванні або скануванні банкноти можуть утворювати на копії так званий “муар” (захисні сітки).

1 варіант.Вся площина лицьового боку банкноти не зайнята візерунком та портретом

2 варіант. Вся площа лицьового боку банкноти не зайнята надписами, візерунками, портретом та купонним полем.

Ліве купонне поле зворотньої сторони банкноти.

 

9.Мікротекст.

1 варіант. Лицьовий бік. Під портретом, вздовж орнаменту розташована тонка лінія утворена мікротекстом “Україна”.

Фоном текстового номіналу є мікротекст слова “Україна”, який постійно повторюється.

2 варіант.Лицьовий бік. На банкноті 1 гривня з лівого краю купонного поля розміщено мікротекст слова “Україна” , що повторюється.

Набанкнотах іншого номіналу фоном портрету є мікротекст слова “НБУ”.

У верхній частині лицьового боку під слловом “Україна” та над словом “Національний банк” розташована тонка лінія сформована мікротекстом “Україна”

 

10.Приховане зображення “мультиплекс”.

1 варіант. На всіх банкнотах в нижній частині лицьового боку справа і зліва від літерного номіналу приховане зображення відповідного цифрового номіналу.

На зворотньому боці банкнот з правої та лівої сторін лінійної горизонтальної сітки розміщено прихований прихований текст “Україна”.

Виявити означені приховані зображення можна за допомогою спеціального лінійного растра.

2 варіант. Відсутнє.

 

11.Знаки безперервного друку.

Знаки безперервного друку являють собою штрихи, символи або малюнки, що перетинають банкноту або малюнки, що розміщені по краях банкноти. При сполученні протилежних країв банкноти зображення утворює єдиний замкнений малюнок, який ідеально збігається в штрихах.

1 варіант. Відсутні.

2 варіант. На лицьовому боці банкнот розміщена одна, а на зворотньому дві вертикальних візерунчатих полоски. По краях банкнот номіналом 2, 5, 10 та 20 гривень розміщені частини візерунків. При суміщенні протилежних країв банкноти вони повинні співпадати утворюючи закінчений візерунок. На банкнотах 50, 100 та 200 гривень візерунчаті полоски розміщені тільки на зворотній стороні банкнот.

 

12.Райдужний (ірисний) друк.

На лицьовій та зворотній стороні банкноти поступовий перехід одного кольору захисної сітки, виконаної суцільними лініями без розривів , в інший.

Використовується на обох варіантах банкнот.

 

13.Орловський друк.

1 варіант. Відсутній.

2 варіант. З обох сторін банкноти різкий перехід фарби одного кольору в інший без розривів і зміщення ліній малюнка.

 

14.Магнітний захист.

Для виготовлення банкнот використовуються магнітні фарби, що використовують спеціальний пігмент. Місця покриті такою фарбою набувають певних магнітних якостей, що дозволяє не тільки сортувати та реєструвати банкноти, але й аналізувати їх на справжність.

1 варіант. Відсутній.

2 варіант. Серійний номер чорного кольору.

 

15.Інфрачервоний захист.

Для друку грошей використовують метамерні фарби, які прозорі в інфрачервоній смузі спектра.

16.Ультрафіолетовий захист.

Для друку грошей широко використовуютьфарби, що флуоресціюють в УФП у діапазоні 250 – 400 нм. Кожен вид бенкноти характеризується не тільки індивідуальним флуоресціюючим сюжетом, а в кольором флюоресценсії.

 

7.Ознаки платоспроможності грошей в Україні.

 

Ознаки платоспроможності грошей в Україні визначаються правилами, затвердженими постановою Правління НБУ №152 від 31 березня 1999 року.

Відповідно до цих правил платіжними є введені в обіг НБУ як законний засіб платежу на території України банкноти і монети, що за ознаками платіжності повністю відповідають затвердженому зразку, а також ті, що за критеріями зношення, пошкодження і дефектів відповідають установленим цими Правилами вимогам.

Залежно від зовнішнього вигляду та ступеня зношення або пошкодження, платіжні банкноти (монети) поділяються на придатні та непридатні до обігу.

Придатні – це банкноти і монети, що за ознаками платіжності та дизайну повністю відповідають встановленим НБУ зразкам, не мають пошкоджень, забруднень і зберегли естетичний зовнішній вигляд.

Допускається наявність на банкнотах незначних дефектів виробника (на банкнотах зразка 1992 року відхилення до 1 мм у більший або менший бік розміру банкноти; зміщення зображення рамки до 3 мм.), незначних забруднень.

Визначені цим пунктом банкноти і монети обов”язкові до приймання баз будь – яких обмежень всіма установами по всіх видах плетежів готівкою.

Не придатні до обігу – це банкноти і монети, що в процесі використання набули нижче наведених ознак зношення, або втратили чи змінили окремі з них, а також банкноти і монети з дефектами виробника, за винятком визначених вище.

За критеріями зношення, забруднення, пошкодження і дефектів не придатні до обігу банкноти і монети в свою чергу поділяються назношені, значно зношені та з дефектами виробника.

Зношені:

- банкноти без пошкоджень, але потерті, з ознаками фізичного зношення, із загальним та локальним забрудненням, що псують естетичний вигляд банкноти;

- банкноти, в будь – якому місті яких є плями, написи, відбитки штампів;

- надірвані або надрізані банкноти незалежно від розміру надриву, надрізу, із склеєними надривами і надрізами (склеєна ділянка не повинна заважати визначенню номіналу та справжності банкноти і склеюватися з іншими банкнотами)

- банкноти з проколами або отворами, відірваними краями і кутами;

- монети з подряпинами і зміненим початковим кольором, якщо вони зберегли зображення Малого герба України та номіналу, а також рельєфний гурт, якщо він є на затвердженому зразку.

Зношені банкноти і монети, якщо вони не викликають жодного сумніву щодо справжності та платіжності, повинні без обмежень прийматися всіми організаціями всіх форм власності до всіх видів готівкових платежів.

Значно зношені:

- банкноти з утраченими частинами, якщо збереглось не менше 55% початкової площі банкноти;

- банкноти, розірвані або розрізані на дві або більше частин, крім розрізаних на вузькі смуги, та склеєні (склеєна ділянка не повинна заважати визначенню справжності і склеюватися з іншими банкнотами), у тому числі з утраченими частинами, якщо не менше 55% загальної площі частин, що залишилися, безумовно належать одній банкноті;

- банкноти, розрізані на вузькі смуги та склеєні, якщо всі смуги збереглися;

- банкноти пошкоджені вогнем, водою, різними хімікатами;

- банкноти склеєні з двох половинок різних банкнот одного номіналу і дизайну, якщо ці половинки у місці склеювання за дизайном доповнюють одна одну, а їх сумарна площа не менше 75% початкової площі банкноти;

- монети деформовані, але без отворі і надломів, якщо на цих монетах збереглися зображення малого герба України і номіналу.

Банкноти і монети з дефектами виробника – банкноти і монети, що не відповідають затвердженому зразку.

Значно зношені та з дефектами виробника банкноти і монети, справжність і платіжність яких не викликає жодного сумніву, установи банків зобов”язані приймати від юридичних і фізичних осіб для обміну на придатні, а також для зарахування на вклади та поточні рахунки та в платежі

Фальшиві банкноти і монети – це банкноти і монети, що виготовлені будь – яким способом, всупереч установленому законодавством порядку, та імітують (фальсифікують) платіжні банкноти і монети, виготовлені на замовлення НБУ.

8. Грошовий обіг, принципи його організації і інструменти.

 

Грошовий обіг – це рух грошей в готівковій та безготівковій формах, яке обслуговує реалізацію товарів та нетоварні платежі.

Об”єктивною основою гошового обігу є товарне виробництво. З його допомогою обслуговується кругообіг капіталу, опосередковується обіг та обмін всього суспільного продукту, обіг товарів, а також рух ссудного капіталу.

Грошовий обіг ділиться на дві сфери: готівкову та безготівкову.

Готівковий обіг – це рух готівкових гошей. Він обслуговується банкнотами, скарбничими білетами та розмінною монетою. Питома вага готівкового обігу в загальній сумі грошового обігу постійно знижується.

Безготівковий обіг – це рух грошей, який проводиться шляхом проведення записів на рехунках клієнтів комерційних банків та небанківських установ.

Грошовий обіг базується на наступних принципах:

1. Грошові кошти всіх господарюючих суб”єктів незалежно від форм власності підлягають обов”язковому зберіганні на розрахунковому та інших рахунках в установах банків.

2. Грошові розрахунки підприємств та організацій здійснюються, як правило, в безготівковому порядку по документах, що передбачені правилами розрахунків.

3. Підприємства мають право тримати в своїй касі готівку в межах встановленого їм ліміту, та проводити розрахунки готівкою в сумі, що передбачена діючим законодавством.

4. Момент розрахунку за товарно матеріальні цінності, виконані роботи або надані послуги повинен максимально наближатись до моменту відпуску товарів. Цим забезпечується економічність проведення грошового обігу.

5. Платежі за товари та послуги здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника – власника рахунку. Тільки в випадках, передбачених діючим законодавством, дозволяється списання коштів з рахунку підприємства в без акцептному порядку.

6. Постачальники та покупці мають право вільного вибору форм розрахунків, що узгоджуються при укладанні контрактів, в рамках діючого законодавства.

Інструментами безготівкового обігу є: платіжні доручення, платіжні вимоги – доручення, чеки, акредитиви, векселі, платіжні вимоги, інкасові доручення (вимоги), платіжні картки.

Між готівковим та безготівковим обігом існує тісний взеємозв”язок. Гроші постійно переходять із однієї сфери в іншу.

 

 

9.Використання пластикових карток в грошовому обігу.

 

Банківська пластикова картка - це інструмент безготівкових розра­хунків і засіб отримання кредиту.

Перші картки сучасного вигляду з'явилися в США на початку 50-х років. Пізніше систему карткових розра­хунків було введено у банках багатьох країн.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Тема 1. Роль грошей в економіці, їх необхідність, сутність та функції.

Кафедра Банківської та страхової справи... Рег... Конспект лекцій з дисципліни Гроші та кредит для студентів курсу...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Тема 3. Пропозиція грошей, грошовий обіг, його інструменти.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Конспект лекцій
    з дисципліни Гроші та кредит для студентів 3 курсу фінансово-економічного факультету

Тема 2. Формування попиту на гроші, закон грошового обігу.
  Питання, які необхідно розглянути. 1.Сутність попиту на гроші. 2.Фактори, що формують попит на гроші. 3.Закон грошового обігу. 4.Маса грошей в об

Q – фізичний (реальний) обсяг ВНП.
При макроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник — швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпа­ки. Тобт

Види пластикових карток
  З розвитком карткових систем з'явилися різні види пластикових кар­ток, які розрізняються за призначенням, функціональними і технічними ха­рактеристиками. З точки зор

Тема 4. Грошовий ринок.
  Питання, які необхідно розглянути. 1.Сутність та особливості функціонування грошового ринку. 2. Інституційна модель грошового ринку. 3. Структура грошовог

Тема 5. Грошові системи, їх елементи.
  Питання для розгляду. 1.Поняття грошової системи. 2.Елементи грошової системи. 3.Основні типи грошових систем. 4.Грошова система України, її евол

ТЕМА 6. Інфляція та антиінфляційна політика.
  Питання, які необхідно розглянути.   1.Сутність, причини, форми прояву інфляції. 2.Класифікація інфляції. 3.Соціально – економічні наслідки

Тема 7. Валютний ринок і валютні системи.
  Питання, які необхідно розглянути. 1. Поняття валюти та валютних цінностей. 2. Валютна система, її елементи. 3. Еволюція світової валютної системи.

Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні
Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулю­вання валютних відносин між країнами-членами. МВФ повинен відігравати подвійну роль: з одного боку, стежити за виконанням своїми членам

ТЕМА 9. Кредит, його необхідність та економічна сутність.
Питання, які необхідно розглянути.   1. Необхідність та економічна сутність кредиту. 2. Основні теорії кредиту. 3. Роль кредиту в розвитку економіки.

Тема 10. Форми та види кредиту.
Питання, які необхідно розглянути. 1.Форми кредиту. 2.Основні види кредиту. 3. Відсоткова ставка, її зміст і роль в економіці держави.   1. Форми к

Частки національних центральних банків у капіталі ЄЦБ
Національний банк Бельгії 2,8885%   Національний банк Данії   1,6573%   Німе

Становлення центрального банку в Україні
Центральний банк України — Національний банк — було утворено у 1991 р. згідно з законом України «Про банки і банків­ську діяльність». Законом було закладено основи класичної дво­рівневої банківсько

Тема 14. Фінансові посередники грошового ринку
    Питання, які необхідно розглянути. 1. Сутність, функції та види фінансового посередництва. 2. Банки, як провідні суб”єкти фінансового посередництва

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги