ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

 

 

ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Конспект лекцій

для студентів спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит»,

6.030504 «Економіка підприємства», 6.030507 «Маркетинг»,

6.030601 «Менеджмент і адміністрування»

усіх форм навчання

 

Затверджено на засіданні кафедри

фінансів як конспект лекцій з

дисципліни «Гроші та кредит».

Протокол № 3 від 28.10.2008р.

 

 

Суми

Видавництво СумДУ

Гроші та кредит: Конспект лекцій / Укладачі: О. В. Зайцев, О. В. Галахова. ─ Суми: Вид-во СумДУ, 2009. ─ 150 с.

 

Кафедра фінансів

 

 

ЗМІСТ

С.

ВСТУП............................................................................ ...………5

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ……………...………....6

1.1 Еволюція форм грошей……………………...…………….…6

1.2 Класифікація форм грошей……………………...…………..7

1.3 Сутність грошей……………………………………...….......14

1.4 Функції грошей……………………………………………...15

ТЕМА 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА………….....17

2.1 Сутність і структура грошового обороту………………….17

2.2 Структура грошової маси……………………………...……21

2..3 Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу……........23

2.4 Механізм зміни маси грошей в обороті. Грошово-

кредитний мультиплікатор………………………….………….25

ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК………………………….………......26

3.1 Визначення та структура грошового ринку…………...…..26

3.2 Попит на гроші……………………………………………...27

3.3 Пропозиція грошей. Роль банків у пропозиції грошей…...28

ТЕМА 4. ГРОШОВІ СИСТЕМИ……………………………..……...31

4.1 Визначення і складові грошової системи…………….........31

4.2 Види грошових систем та їх еволюція…………………….34

ТЕМА 5. ІНФЛЯЦІЯ………………………………………………...43

5.1 Види та наслідки нерегульованої інфляції………………...43

5.2 Антиінфляційні заходи…………………………………......44

5.3 Індекси вимірювання інфляції………………………….......46

ТЕМА 6. ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ ТА ВАЛЮТНИЙ РИНОК…….48

6.1 Поняття валюти і валютної системи……………........…….48

6.2 Валютний ринок…………………………….……….……...50

6.3 Валютне регулювання……………………………...……….54

ТЕМА 7. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ ТА СУЧАСНИЙ

МОНЕТАРИЗМ……………………………...………..................56

7.1 Класична кількісна теорія грошей…………………………56

7.2 Неокласичний варіант кількісної теорії грошей……..…...62

7.3 Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної

теорії грошей……………….………………………………...…69

7.4 Сучасний монетаризм як напрям розвитку

кількісної теорії…………………………………………….…...75

7.5 Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у

теорії грошей…………………………………………………....80

ТЕМА 8. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ…………….83

8.1 Визначення та сутність кредиту……...……...………….....83

8.2 Позичковий капітал і процент…………………...………...85

8.3 Теоретичні концепції кредиту……………………………...88

8.4 Функції та види кредиту…………………………...……..…89

ТЕМА 9. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО

РИНКУ…………………………………………………………...97

9.1 Визначення та функції фінансових посередників…….......97

9.2 Види фінансових посередників………………...……….......99

9.3 Банки і банківська система…………………………...……101

ТЕМА 10. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ………………………………....105

10.1 Організація Центрального банку……………...………...105

10.2 Функції Центрального банку…………………………….106

ТЕМА 11. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ………………………………....112

11.1 Визначення та фінансові ресурси комерційних банків...112

11.2 Фінансова стійкість комерційних банків….………...…..114

11.3 Види послуг комерційних банків……………...…………117

ТЕМА 12. МІЖНАРОДНІ РИНКИ ГРОШЕЙ ТА КАПІТАЛІВ...122

12.1 Офшорні фінансові центри (ОФЦ)………………...…....122

12. 2 Види міжнародної кредитної співпраці………...…...…..126

12.3 Міжнародні та регіональні валютно-кредитні

установи……………………………………………………….128

 

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….149

 

ВСТУП

Навчальна дисципліна «Гроші та кредит» установлена галузевим стандартом вищої освіти і внесена до складу природно-наукового та загальноекономічного циклу підготовки бакалавра зі спеціальностей економічного напряму. Конспект лекцій за переліком тем відповідає освітньо-професійній програмі підготовки бакалавра у галузі знань 0305 ─ «Економіка та підприємництво» за напрямом підготовки зі спеціальностей: 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030507 «Маркетинг», 6.030508 «Фінанси і кредит» та у галузі знань 0306 ─ «Менеджмент і адміністрування» за напрямом підготовки зі спеціальності 6.030601 «Менеджмент організацій».

У конспекті стисло розкрито грошові та кредитні відносини ринкової економіки з метою формування базових знань з теоретико-методологічних засад і організаційно-правового механізму функціонування в ринковій економіці грошей, кредиту і банків.

Зміст конспекту лекцій висвітлює сутність, функції та роль грошей і кредиту; механізм функціонування грошової системи в ринковій економіці; закономірності функціонування валютного ринку і валютної системи, грошового ринку; роль, специфіку та практику використання грошово-кредитної політики центрального банку, напрями діяльності банків та небанківських фінансових інститутів щодо грошово-кредитного обслуговування суб’єктів господарювання та населення в Україні.

Запропонований конспект лекцій дає змогу отримати загальне уявлення щодо закономірностей грошово-кредитної сфери та її зна­чення у процесі суспільного відтворення, а також щодо побудови гро­шово-кредитної системи та діяльності кредитних установ. Більш детальне вивчення курсу та окремих його складових вимагатиме залучення до­даткової навчальної та наукової літератури.

Теоретичною базою для написання конспекту лекцій з дисципліни «Гроші та кредит» став підручник «Гроші та кредит» за загальною редакцією М.І.Савлука – К.: КНЕУ, 2006.─744 с. рекомендований Міністерством освіти і науки України для студентів економічних спеціальностей.

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

Еволюція форм грошей

Гроші існують так давно, як і людська цивілізація. Упродовж усьо­го часу свого існування гроші постійно змінювалися, і сучасний їх ви­гляд ─ це не остаточна стадія їхнього розвитку.

В економічній літературі розглядаються дві концепції щодо похо­дження грошей.

Еволюційна концепція.

Гроші виникли в результаті еволюційного процесу, який привів до того, що деякі предмети виокремилися із загальної маси і посіли особливе місце.

Процес еволюції грошей ─ це розвиток форм мінової вартості. Виділяють чотири форми вартості:

1) проста або випадкова форма вартості (вівця ─ сокира);

2) загальна форма вартості ─ надання найвищої споживчої вар­тості окремим продуктам (сіль, хутра, слонова кістка, метали), які завжди можна легко обміняти на необхідне в даний момент благо.

Стихійне закріплення за одним із товарів ролі загального еквіва­лента означало, власне, появу грошей у найпростішому вигляді. Вони вже могли виконувати базові грошові функції ─ засобу вимірювання вартості та засобу обігу.

3) Металеві гроші (мідні, золоті та срібні монети);

4) паперові та кредитні гроші (білонні монети, банкноти, тощо).

Раціоналістична концепція

Починаючи з Аристотеля і до XVІІІ ст. у теорії грошей досить поши­реною була думка, що гроші виникли як наслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави для полегшення обміну то­варів.

Аристотель писав: «Гроші стали грошима (nomista) не через свою внут­рішню природу, а через закон (nomos), і нам під силу змінити це положен­ня, зробивши гроші непотрібними».

 

Класифікація форм грошей

Товарні гроші

Випадкова форма вартості

Загальна форма вартості: 1)предмети першої потреби (худоба, сіль, зерно); 2)предмети розкоші (хутро, перли, прикраси як товари, що довго зберігалися і мали високу вартість).

Металеві гроші

1) шматки металу (залізо, мідь, бронза, срібло, золото); 2) дорогоцінні монети (мідні, срібні, золоті). Характерні риси грошей у вигляді дорогоцінних монет:

Як бачимо, виникнення та розвиток грошей ─ тривалий еволюцій­ним процес, зумовлений розвитком товарного виробництва та обміну.

- за походженням гроші - це товар, що виокремився стихійно для полегшення товарного обміну; - гроші постійно змінюють форму свого існування; - гроші не можуть бути скасовані чи змінені угодою людей або рі­шенням держави доти, доки існують адекватні грошам…

Гроші не були придумані людством і не є продуктом творення держа­ви, а з'явилися стихійно як результат еволюційного розвитку товарного виробництва й обміну. Тому гроші не можна вольовим способом відмінити там, де для їх існування є об'єктивні передумови, як і не можна запрова­дити там, де таких передумов немає. Разом з тим держава активно впливає на форму грошей для того, щоб надати їм тих ознак, які роблять гроші найбільш адекватними потребам ринку.

Сутність грошей

Гроші як товармають особливості: 1) Подвійна вартість грошей: - як товару;

Функції грошей

1) Міра вартості ─ це функція, сутність якої полягає у тому, що гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів у формі ціни. Двояке призначення цієї функції - виражати і вимірювати вартість товарів. 2) Засіб обігу - це функція, в якій гроші є інструментом під час обміну товарів і забезпечують їх (товарів) обіг.

Тема 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ I ГРОШОВА МАСА

 

Сутність і структура грошового обороту

Грошовий оборот - це процес безперервного руху грошей (у готів­ковій і безготівковій формах) між суб'єктами економічних відносин у суспільному… Грошовий оборот - явище макроекономічного порядку. Він обслу­говує всі стадії… Грошовий оборот як макроекономічне явище потрібно відрізняти від обороту грошей у межах кругообороту окремого…

Структура грошової маси

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей.

Грошова маса— це сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.

Суб'єкти грошового обороту: приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а зважаючи на практику її регулювання ─ динаміка руху обсягу та структури.

Структура грошової маси

Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. У статистичній практиці України для цілей аналізу і регулювання визначаються і… M0 ─ гроші поза банками (готівка). Відображає масу національної готівки, яка перебуває поза банками, тобто на…

Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу

Швидкість обігу грошей ─ це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних… Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою (2)

Закон грошового обігу

В обігу на певний період часу має знаходитися грошей не більше, ніж це необхідно для оплати товарів і послуг, що реально існують, за цінами, що склалися на даний момент.

Якщо формалізувати суть цього закону, то її можна виразити рів­нянням

Мф = Мн, (3)

де - Мф - фактична маса грошей в обігу; Мн - об'єктивно необхідна для обігу їх маса.

Коли Мф > Мн, можна зробити висновок, що в обігу з'явилися зайві гроші.

Коли Мф < Мн, можна зробити висновок про нестачу грошей в обігу.

Визначення Мн

У середньому кількість грошей, необхідних для обігу протягом певного часу (Мн), прямо пропорційна масі товарів і рівню їх цін та обернено… Мн = (4) де - сума цін товарів, що реалізуються за певний період; V- серед­ня кількість оборотів грошової одиниці за цей самий…

Механізм зміни маси грошей в обороті.

Випуск в обіг грошових знаків у всіх формах називається емісією. Емісія грошей: ─ первинна, здійснює ЦБ у готівковій та безготівковій формах;

Тема 3. ГРОШОВИЙ РИНОК

Визначення та структура грошового ринку

Грошовий ринок ─ це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту і пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Класифікація складових грошового ринку (див. рис. 2):

- за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців (ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок);

- за інституційними ознаками грошових потоків (фондовий ри­нок; ринок банківських послуг; ринок послуг небанківських фі­нансово-кредитних установ);

- за економічним призначенням грошових коштів, що купуються на ринку (ринок грошей; ринок капіталів).

РРисунок 2 - Структуризація грошового ринку

Попит на гроші

Мотиви та види попиту на гроші: - трансакційний мотив ─ створення запасу купівельних і платіж­них… - спекулятивний мотив ─ накопичення грошей як капіталу, як форми багатства, що спроможна давати власникові дохід…

Пропозиція грошей. Роль банків у пропозиції грошей

Перша сутність пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які… Вважається, що всі економічні суб'єкти одночасно не можуть запропонувати на… Загалом, сумарна пропозиція грошей всіма суб’єктами грошового ринку (ЦБ, комерційні банки, небанківські інституції…

Гроші поза банками ─ Го.

Фактори, які впливають на розмір Го:

- емісія;

- операції центрального банку на відкритому ринку;

- загальний рівень цін (Р): Пр = Го/Р - реальна пропозиція грошей, (що вищі ціни, то меншою є реальна пропозиція грошей);

- швидкість обігу грошей (V) (що більша V, то більша пропозиція грошей в обігу): Пр =ГоV.

Депозити ─ Дп.

(13) де Мd - обсяги коштів на депозитах у комерційних банках; Дп - депози­ти; R -… Тобто, активність комерційних банків визначається:

Перелік чинників впливу та викликані ними механізми впливу на пропозицію грошей.

Механізм - чим ↓ норма обов’язкового резервування, тим ↑ коефіцієнт мультиплікації, а отже ↑ загальний обсяг грошової… 2) Чинник - облікова ставка. Механізм - при ↑ облікової ставки ↓ попит на позички, а отже↓ залишки коштів на рахунках у ЦБ, тобто…

Визначення і складові грошової системи

Залежно від різновидів грошових потоків виділяють такі складові грошової системи: - система готівкового обігу; - система безготівкових розрахунків;

Регулювання безготівкового грошового обороту

Практичні заходи щодо регулювання безготівково грошового обороту з метою підтримання стабільності грошової системи в країні: - створення системи міжбанківських розрахунків, що підлягає контролю з боку… - запровадження зберігання комерційними банками своїх резер­вів на рахунках у Центральному банку з нормуванням залишку…

Види грошових систем та їх еволюція

Грошові системи поступово змінювалися, набували різних форм, які можна класифікувати за кількома критеріями ( рис. 3).

Класифікація грошових систем

1.1 Системи металевого обігу - металеві гроші перебувають в обігу та виконують усі функції грошей, а банкноти залишаються розмінни­ми на метал: а) біметалізм - грошова система, в якій роль загального еквівалента… - система подвійної валюти. За такої системи у законодавчому по­рядку держава встановлювала обов'язкове вартісне…

З 1 січня 1999р. замість ЕКЮ в безготівковий обіг 11 країнами було запроваджено ЄВРО. З 1 січня 2002р. ця валюта використовується в готівковому обігу країн ─ членів ЄВС.

Другим елементом ЄВС була система сумісного коливання валютних курсів. Для кожної грошової одиниці країн-членів до початку дії ЄВС було встановлено центральний курс стосовно ЕКЮ, на основі якого були визначені двосторонні паритети всіх валют, що брали участь у системі. Припустимими межами коливань курсів від центрального були ± 2,25%, для Італії ± 6% з урахуванням нестабільності її валютно-фінансового становища. Підтримка узгоджених курсів здійснювалася шляхом валютної інтервенції з боку центральних банків країн-членів ЄВС. Правила цих операцій передбачають використання валют країн-членів поряд із доларами США.

Новий етап європейської валютної інтеграції пов'язаний із трансформацією ЄВС у Європейський валютний союз, який передбачає утворення спільного для країн-членів ЄС Європейського центрального банку та заміну національних валют спільною єдиною валютою ─ євро.

Маастрихтська угода 1992 р. визначила три етапи становлення ЄВС.

Перший етап (липень 1990 р. ─ грудень 1993 p.):

- повна лібералізація руху капіталів усередині ЄС;

- завершення процесу формування єдиного внутрішнього ринку ЄС;

- розроблення заходів щодо зближення (конвергенції) ряду економічних параметрів для країн-членів.

Другий етап (січень 1999 p.):

- створення незалежної Європейської системи центральних банків на чолі з Європейським центральним банком;

- установлення фіксованого курсу для валют країн-членів ЄВС між собою, а також стосовно ЕКЮ;

- емісія єдиної грошової одиниці;

- проведення єдиної валютної політики країнами-членами ЄВС.

У травні 1998 р. на саміті Євросоюзу було визначено 11 країн, які відповідають критеріям участі в Економічному і валютному союзі. Це ─ Німеччина, Франція, Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Іспанія, Португалія, Італія, Фінляндія, Ірландія. Саме ці країни з 1 січня 1999 перейшли до використання в безготівковому обігу спільної валюти ─ євро. З різних причин добровільно утрималися від приєднання до євро Великобританія, Швеція і Данія, а економіка Греції не відповідала жорстким економічним критеріям.

Для повноправної участі в цьому економічному та валютному союзі було визначено такі фіксовані показники:

- дефіцит державного бюджету не повинен перевищувати 3% ВВП;

- державний борг не повинен становити більш як 60% ВВП;

- річна інфляція не може бути вищою, ніж плюс 1,5-процентних пункти до середнього рівня інфляції у трьох країнах ЄС з найбільшою стабільністю цін;

- середнє номінальне значення довгострокової процентної ставки не повинне перевищувати плюс 2-процентні пункти до середнього рівня цих ставок у трьох країнах ЄС з найбільшою стабільністю цін.

Третій етап утворення ЄВС. Станом на 1 січня 1999р. було зафіксовано валютні курси національних валют. Фінансові безготівкові операції з цього періоду можуть здійснюватися як у євро, так і в національній валюті. А з 1 січня 2002 p. в обігу залишилася єдина європейська валюта ─ євро. За стабільність єдиної грошово-кредитної політики ЄВС відповідає Європейська система центральних банків, до якої входять ЄЦБ і центральні банки країн-учасниць.

Основними перевагами введення єдиної валюти є:

- зменшення операційних витрат;

- розширення фінансових ринків;

- зростання їх ліквідності;

- зменшення валютних ризиків;

- спрощення міжнародних фінансових операцій;

- зростання конкуренції.

Усі ці переваги сприятимуть подальшому розвиткові міжрегіонального співробітництва, а спільна валюта євро має підстави отримати статус резервної та стати конкуренто-спроможною щодо долара США.

 

Тема 5. ІНФЛЯЦІЯ

Види та наслідки нерегульованої інфляції

Для суспільства явище інфляції– це процес зміни купівельної спроможності грошей, що супроводжується зростанням цін. Якщо процес зміни купівельної… Наслідки інфляції: - зростання цін на товари та послуги;

Антиінфляційні заходи

Види антиінфляційних заходів: 1. Політика доходів (фіскальні заходи). 2 . Концепція пропозиції (структурні зрушення).

Грошові реформи.

Класифікація грошових реформ За глибиною проведення виділяють такі грошові реформи: а) повні (структурні) ─ створення нової країни, зміна виду грошо­вої системи тощо;

Індекси вимірювання інфляції

(15) де Рта Р─ ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів; … g─ товари за переліком у «споживчому кошику» базового періоду.

Тема 6. ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ ТА ВАЛЮТНИЙ РИНОК

 

Поняття валюти і валютної системи

- грошова одиниця певної країни; - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби іноземних… - умовна міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одини­ця (платіжний засіб).

Валютний ринок

За призначенням і організаційною формою валютний ринок- це су­купність інститутів та механізмів, які, взаємодіючи, забезпечують мож­ливість вільно… Об'єктом купівлі-продажу на цьому ринку є валютні цінності: - іноземні для резидентів, коли вони купують чи продають їх за національну валюту;

Структура валютного ринку

- біржовий; - позабіржовий. За характером операцій виділяють:

Операції валютного ринку

- поточні, касові («спот»-операції) конверсійні операції; - строкові, форвардні конверсійні операції. Касові операції ─ це купівля-продаж валюти за умови постачання її не пізніше другого робочого дня з дня…

Валютне регулювання

Державне валютне регулювання─ сукупність форм та заходів, які за­проваджують уповноважені державні органи на національному та міжнародному… Рівні валютного регулювання: - національний;

Тема 7. КІЛЬКІСНА ТЕОРІЯ ГРОШЕЙ ТА СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ

7.1. Класична кількісна теорія грошей

Загальні методологічні основи кількісної теорії.

Перший пов'язано з внутрішньою природою грошей: що таке гроші; чому вони з'явилися та існують у суспільстві; як вони розвиваються і чому набували… Представники другого напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не… Монетаристська теорія теж не є однозначно монолітною, а має кілька напрямів, кожний з яких розглядається як окрема…

Неокласичний варіант кількісної теорії грошей

Quot;Кон'юнктурний" варіант М. І. Туган-Барановського.

По-перше, це високий рівень розвитку державно-монополіс-тичного капіталізму і поглиблення загальної кризи капіталізму, які спричинили активне… По-друге, сама капіталістична економіка набула переважно грошово-кредитного… У цих умовах усе очевиднішими ставали невідповідність старого устрою грошового господарства, що базувався на золотій…

Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей

1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей - їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на… 2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були… Дж. М. Кейнс не тільки спирався на напрацювання своїх попередників, а й пішов значно далі в напрямі завершення теорії…

Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії

Сучасний монетаризм сформувався в 60-70-ті роки, коли особливо загострилася проблема інфляції, а проблеми безробіття та спаду виробництва відійшли… Разом з тим сучасний монетаризм не є принципово новою теорією. Він, по суті, є… Вважається, що формування сучасного монетаризму було започатковано виходом у світ наукових праць представників…

Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей

Для Кейнса і його школи боротьба з інфляцією не була актуальною, найбільше їх цікавила проблема безробіття, і вони навіть радили використовувати… Коли економіка західного світу в 70─80-ті роки вийшла на пряму… Не вдаючись до розбору конкретних ідей окремих економістів, що представляють цей новий напрям, зупинимося лише на…

Тема 8. НЕОБХІДНІСТЬ ТА СУТНІСТЬ КРЕДИТУ

Визначення та сутність кредиту

Кредит (від лат. credere ─ довіряти, credo ─ віра):

- це цінність, що передається одним суб'єктом іншому в позику;

- це відносини між фізичними або юридичними особами під час надання один одному певних цінностей (грошей, майна) на пев­ний термін за певну плату і за умови повернення.

Принцип кредитного господарства ─ «купуй зараз, плати потім». Принципи кредитування:

- строковість;

- зворотність;

- платність;

- забезпеченість;

- цільове використання.

Причина появи кредиту ─ коливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридичних, так і у фізичних осіб. Кредит вирішує суперечність між тимчасово вільними коштами в одних суб'єктів та нестачею коштів в інших суб'єктів.

Необхідність кредиту.

Кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обі­гу. З його виникненням гроші, окрім функції міри вартості і засобу обі­гу, почали… Необхідність кредиту у сфері виробництва обумовлюється: - коливанням потреб в оборотному капіталі;

Позичковий капітал і процент

Джерело виникнення позичкових капіталів ─ вільні грошові кошти, які виникають унаслідок: - тимчасового звільнення з обігу коштів підприємств через незбіг у часі… - накопичення грошових заощаджень населення. Накопичені кошти можуть бути розміщені на рахунках у різноманітних…

Теоретичні концепції кредиту

За натуралістичною теорією кредиту (А. Сміт, Д.Рікардо, Джеймс Міль 1773-1836): - об'єкт кредиту ─ тимчасово вільний капітал у натурально-ре­човій… - кредит ─ це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у…

Функції та види кредиту

Кредит як економічна категорія не тільки має внутрішню сутність, а й активно взаємодіє із зовнішнім середовищем, з іншими (не кредитними) процесами в економіці і соціальній сфері та помітно впливає на них.

Функції кредиту

Матеріальні та грошові ресурси, які вже було розподілено і пере­дано у власність економічним суб'єктам через кредит, пере­розподіляють і надають у… Значен­ня перерозподілу: - кошти, вивільнені в одних ланках процесу відтворення, спрямо­вують в інші ланки, що прискорює оборот капіталу,…

Види кредиту

- банківський кредит (банки); - державний кредит (держава); - міжгосподарський (комерційний) кредит (підприємці);

Характеристика короткострокових кредитів

а) Комерційний кредит ─ кредит у товарній формі, який надають у вигляді відстрочки платежу. Оформлюється за допомогою векселя або… Відкритий кредит (відкритий рахунок) дозволяє покупцю придбавати товари з… Простий вексель ─ письмове боргове зобов'язання покупця випла­тити певну суму грошей постачальнику до…

Тема 9. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ГРОШОВОГО РИНКУ

Визначення та функції фінансових посередників

Фінансові посередники─ це спеціалізовані професійні учасники ринку (фінансово-кредитні установи), які пропонують і реалізують фі­нансові послуги як особливий товар.

Завдання фінансових посередників ─ спрямовувати рух капіталу (заощаджень) до найбільш ефективних споживачів.

Функції фінансових посередників

2) Забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління довіреними і набутими активами.Можливості… 3) Забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропо­зиції та… 4) Перерозподіл і зниження фінансових ризиків.Професійні фінан­сові посередники під час купівлі чи продажу фінансових…

Перелік проблем макро- і мікрорівня, які вирішують фінансові посе­редники

- перетворення заощаджень і вільних ресурсів у інвестиції; - здійснення перерозподілу фінансових потоків капіталу між інституційними… - розширення можливостей додаткового фінансування реального сектора;

Види фінансових посередників

а) Банківські установи: - універсальні банки; - спеціалізовані банки (інвестиційні, іпотечні, ощадні, земельні тощо).

Банки і банківська система

- через розрахункові операції на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку, ніж на будь-який інший вид… - за своїм функціональним призначенням банки беруть участь у формуванні… - банки мають можливість надавати економічним суб'єктам ши­рокий асортимент послуг, тоді як інші посередники…

Тема 10. ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ

Організація Центрального банку

Головне призначення Центрального банку (ЦБ)- забезпечення ста­більності грошової одиниці в країні (забезпечення стабільного неінфляційного розвитку економіки).

Правовий статус Центрального банку

Центральний банк ─ це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлене від майна держави; Центральний банк може роз­поряджатися ним як власник. Центральний банк не є комерційною організацією.

Організаційно-правовий статус центральних банків має правове за­кріплення в Конституції країни, в законах про центральні банки та в їхніх статутах, у законах про банки і банківську діяльність, у валютно­му законодавстві.

Відносини центральних банків з органами державної влади

1) Підзвітність ЦБ. Центральні банки або взагалі нікому не під­звітні (Німеччина), або підзвітні вищому законодавчому органу державної влади (США, Японія, ЄС).

2) Фінансування дефіциту бюджету. У багатьох країнах на законо­давчому рівні Центральному банку забороняється надавати уряду прямі кредити для фінансування бюджетного дефіциту, а також купувати державні цінні папери на первинному ринку. Операції з цінними паперами центральні банки можуть здійснювати тільки на вторинному ринку з метою регулювання грошового обігу.

Керівні органи:

Правління ЦБ, Голова Правління, Голова ЦБ.

Керівника Центрального банку або призначає Президент країни, або обирає вищий законодавчий орган державної влади на різні строки (Німеччина - 8 років, Японія - 5 років, Україна - 5 років).

Функції Центрального банку

Регулюючі функції: - управління сукупним грошовим оборотом; - регулювання грошово-кредитної сфери;

Цікаві питання діяльності центральних банків

Золотовалютні резерви- частина національного багатства країни, що перебуває під контролем органів грошово-кредитного управління та складається з міжнародних резервних активів і призначена для пря­мого та непрямого регулювання платіжного дисбалансу шляхом про­ведення валютних інтервенцій та/або інших цілей.

Управління золотовалютними резервами─ процес зберігання золото­валютних резервів з метою збереження або нарощення їх реальної вар­тості, підтримання високого рівня ліквідності та доступності до вико­ристання органами грошово-кредитного управління.

Цілі, етапи та завдання ефективного управління золотовалютними ре­зервами

Іншими словами, одним із завдань управління золотовалютними ре­зервами є забезпечення постійного приросту обсягів золотовалютних ре­зервів. Ще одним завданням управління золотовалютними резервами є розв'язання питання… Аспекти ефективності управління золотовалютними резервами:

Структура золотовалютних резервів НБУ

Структура золотовалютних резервів (на 31.01.2007 p.):

Загальний обсяг ─ 22,4 млрд доларів;

Валюта (долар США, евро, швейцарський франк)- 58 % (12,955 млрд доларів);

Монетарне золото - 2 % (369,96 млн доларів);

Інші активи - 40 % (9 млрд доларів).

Демонетизація золота та зростаюча потреба центральних банків в от­риманні доходів від управління золотовалютними резервами обумовили невисоку середню питому вагу золота в золотовалютних резервах.

Інвестиційна структура золотовалютних резервів НБУ

Особливості інвестиційної структури золотовалютних резервів На­ціонального банку України: - як основний фінансовий інструмент використовуються строкові депозити в… - загальноприйнятими в іноземних ЦБ є операції з цінними паперами, а також операції «репо» та «своп», які в НБУ…

Тема 11. КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

Визначення та фінансові ресурси комерційних банків

Комерційні банки ─ кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення за рахунок власних, залучених і запозичених грошових коштів.

Класифікація комерційних банків

- унітарні комерційні банки. Унітарні банки мають одного влас­ника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціону­ють два унітарні… - банки з колективною формою власності. В Україні частка капі­талу кожного із… За організаційною формою:

Фінансова стійкість комерційних банків

Зовнішні ризики: 1) Політичний ─ ризик імовірності зміни зако­нодавства, громадян­ської… 2) Економічний ─ спад ви­робництва, структурні кризи, інфляція тощо.

Методи забезпечення фінансової стійкості комерційних банків

Зовнішні методи

а) грошово-кредитне регулювання (операції на відкритому ринку, політика обов'язкових мінімальних резервів, облікова політика, ва­лютна політика… б) правове регулювання ─ законодавче закріплення норм і правил… в) економічне регулювання ─ нормативні та податкові заходи впливу на банківську діяльність.

Внутрішні методи

а) управління активами і пасивами. Управління пасивами ─ пошук найбільш стабільних джерел залуче­них… Управління активами ─ заходи щодо досягнення максимальних до­ходів з одночасним зниженням ризику з метою…

Види послуг комерційних банків

Види банківських послуг

1) Розрахунково-касові: відкриття та ведення рахунків у національ­ній та іноземній валютах; розрахункове обслуговування клієн­тів; послуги… 2) Кредитні: міжбанківське кредитування; кредитування під заста­ву; іпотечне… 3) Інвестиційні: прямі інвестиції комерційних банків; портфельні інвестиції; створення промислово-фінансових груп.

Фінансові ризики діяльності на іпотечному ринку житла

Кредитні ризики ─ невиконання (несвоєчасне виконання) своїх зобов'язань позичальником; невиконання кредитором своїх зобов'я­зань перед іншими… Ризики ліквідності ─ нездатність фінансово-кредитної установи своєчасно… Цінові ризики ─ ризики, пов'язані з непередбаченими змінами дохідності фінансово-кредитної установи чи вартості…

Тема 12. МІЖНАРОДНІ РИНКИ ГРОШЕЙ ТА КАПІТАЛІВ

12.1. Офшорні фінансові центри (ОФЦ) Офшор ─ територія з пільговим режимом здійснення фінансово-кредитних… Послуги ОФЦ:

Види компаній(установ), які створюють в ОФЦ

Одним із найпопулярніших механізмів, використовуваних для отримання цих послуг, є реєстрування міжнародної бізнес-корпорації (ІВС) ─ компанії з обмеженою відповідальністю, яка може використо­вуватися як з метою ведення бізнесу, так і з метою отримання капіталу за допомогою емісії акцій, облігацій та інших механізмів. У багатьох ОФЦ вартість реєстрації такої компанії мінімальна, і вони звільнені від сплати будь-яких податків.

Наприклад: на Британських Віргінських островах на кінець 2001 р. було зареєстровано 314 тисяч або близько 48 % таких компаній у світі. Тут також представлені взаємні фонди і страхові компанії, але немає жодного офшорного банку. Частка офшорного бізнесу в урядових до­ходах Британських Віргінських островів у 2000 р. дорівнювала майже 55 %, а у ВВП - 13 %. При цьому в 1999 р. уряд одержав 96,7 млн дол. доходів від видачі ліцензій (52 % від загальної суми доходів).

Не меншою популярністю користується офшорний банкінг. Корпо­рації або комерційні банки можуть відкривати в ОФЦ офшорні банки з метою здійснення валютних операцій або інших фінансових потреб. Окремі особи можуть відкривати рахунки в офшорних банках. Як пра­вило, таким банкам не потрібен почат-ковий капітал, вони не платять податків на дивіденди і відсотки, від них не вимагають ні прозорості в управлінні, ні звітності.

Типи офшорних банківських послуг

1) Ринки з міжнародними банківськими послугами, на яких банківські рахунки поділяють на внутрішні та зовнішні. При цьому зовнішні рахунки не мають обмежень (наприклад, резервні вимоги), які застосовано до внутрішніх рахунків (Токіо, Нью-Йорк, Сінга­пур).

2) Ринки з міжнародними банківськими послугами, на яких внут­рішні та зовнішні банківські рахунки об'єднують, незалежно від того, здійснюють операції резиденти чи нерезиденти. У цьому випадку офшорний ринок ─ це просто офшорні угоди між нере­зидентами, оскільки внутрішні та зовнішні угоди поєднано (Лондон, Гонконг).

3) Ринки, на яких угоди нерезидентів не оподатковуються (Багамські та Кайманові острови).

Офшорні банківські центри

Захід: Нью-Йорк (у 1981р. була створена вільна банківська зона – International Banking Facilities ─ у межах якої для операцій з нерезидентами… Азія: Токіо, Сінгапур, Гонконг тощо. Характерною рисою офшорного банківському центру Люксембургу (ЄС) є низький рівень оподаткування:

Створення всіх різновидів компаній на офшорних територіях

Переваги офшорних фінансових центрів від своєї діяльності: - навчання місцевого населення новим професіям та підвищення рівня їх… - створення робочих місць для місцевого населення;

Види міжнародної кредитної співпраці

- отримування (надавання) банківських позик на міжнародному кредитному ринку; - випуск боргових цінних паперів (єврооблігацій) або купівлю єврооблігацій у… - отримування позик від міжнародних фінансових організацій.

Міжнародні та регіональні валютно-кредитні

Установи

Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами ─ членами. МВФ відіграє подвійну роль: з одного… При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-борж-никами деякі політичні та… Кожна країна-учасниця, вступаючи у Фонд, робить відповідний внесок, який визначається встановленою квотою. Розмір…

Світовий банк являє собою групу споріднених організацій, тому досить часто говорять про групу Світового банку. До неї входять: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (саме його інколи називають скорочено Світовим банком), Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Багатостороння агенція гарантування інвестицій, а також Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів.

Офіційні цілі членів групи Світового банку ─ зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинутих країн до країн, що розвиваються. Зазначимо, що основна різниця між Світовим банком і МВФ полягає в тому, що МВФ більше концентрує свою увагу на питаннях короткострокової фінансової стабільності в країнах, тоді як Світовий банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових (за терміном реалізації) проектах структурних та галузевих перетворень в економіках країн. Ось чому, коли йдеться про фінансову стабілізацію в Україні, то це питання насамперед стосується діяльності МВФ. Коли ж мова йде про структурні і галузеві реформи, то тут на перший план серед міжнародних фінансових організацій постає Світовий банк, який концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих перетворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі, сільського господарства, соціального сектора тощо.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) на початку своєї діяльності був призначений стимулювати приватні інвестиції у західноєвропейських країнах після Другої світової війни.

МБРР надає довгострокові позички країнам-членам та гарантує кредити, які надані цим країнам приватними банками та іншими кредиторами на двосторонній основі. Право брати участь у діяльності банку мають тільки члени МВФ. Право голосу в органах МБРР визначається розміром внеску до його капіталу.

Статутний капітал МБРР формується шляхом підписки .дер-жав-членів на його акції. Квоти держав у капіталі банку встановлюються на основі квот у МВФ. Голоси в МБРР, як і в МВФ, розподіляються залежно від розміру внеску. Держава-член має 250 голосів плюс 1 додатковий на кожну придбану нею акцію. Підписка України становить 10 908 акцій (1315,9 млн дол.), тобто вона має в МБРР 11 158 голосів (0,7% від загальної кількості). Сплачений внесок ─ 79,3 млн дол.

Діяльність банку зосереджена на двох сферах ─ макроекономічна стабілізація та інституційні зміни. Активніше МБРР діє в інституційній сфері: надає допомогу в здійсненні приватизації, зміні форм власності, упровадженні антимонопольних заходів та ін. Позики надаються на 15-20 років, включаючи п'ятирічний термін відстрочення платежів.

МБРР отримує більшість своїх ресурсів завдяки операціям на світових фінансових ринках. Банк продає бони та інші гарантії заборгованості пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, іншим банкам, а також фізичним особам. МБРР бере високу плату за кредити ─ на рівні ринкових умов.

Певна частина кредитів банку надається на розвиток мало-рентабельних галузей з високим строком окупності витрат, куди приватний капітал не вкладається: інфраструктура, сільське господдарство. Але без розвитку цих галузей неможливе економічне будівництво у країнах, що розвиваються.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) була створена як філія МБРР у 1960 р. з метою зберегти вплив розвинутих захід-них держав на країни, що розвиваються. МАР надає без-процентні кредити на строк до 50 років (з 1986 р. ─ строк надання кредитів скорочено до 40 років для найменш розвинутих країн та до 35 років ─ для інших країн "третього світу"). Погашення кредитів починається з 11-го року після початку їх використання. МАР надає кредити урядам та приватним організаціям найбідніших країн, що розвиваються. Право на отримання таких кредитів мають країни з річним доходом на душу населення, що не перевищує 835 дол. США.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) була організо-вана у 1959 р. за ініціативою США з метою заохочування розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. МФКнадає кредити високорентабельним приватним підприємствам без гарантії уряду на строк від 5 до 15 років за умови, що частину акцій компанії-позичальники продають МФК. Рівень процентів відповідає процентам, що існують на міжнародних фінансових ринках. Статутний капітал МФК створено з внесків країн-членів, їх розмір пропорційний частці їх внесків до МБРР. У МФК беруть участь тільки члени МБРР.

Багатостороння агенція гарантування інвестицій (БАГІ) здійснює страхування капіталовкладень від політичного ризику на випадок експропріації, війни, зриву контрактів.

Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфліктів (МЦУІК) засновано в 1966р. для сприяння припливу міжнародних інвестицій шляхом створення умов для припинення й урегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами.

Найбільшою філією групи Світового банку є Міжнарод-ний банк реконструкції та розвитку. Він є основною позико-вою організацією. Це найбільша установа, що надає позики на розвиток країнам з середнім рівнем доходів, а також відіграє роль головного каталізатора щодо фінансування з інших джерел.

Позики Світового банку є привабливим джерелом зовніш-нього фінансування як дефіциту державного бюджету, так і реформування економіки України. Фінансові умови, на яких Світовий банк надає позики Україні, є вигіднішими, ніж більшість інших зовнішніх джерел запозичення, доступних для України в даний час.

Проекти МБРР в Україні можна поділити на системні та інвестиційні.

Системні проекти призначені для реформування цілих секторів економіки, і гроші за тими траншами направляються безпосередньо в Держбюджет України. А потім вже Мінфін зі свого бюджету повинен передбачити фінансування зазначеної на проекті програми ─ що і є основною метою кредитів МБРР.

За інвестиційними проектами схема надання коштів МБРР дещо інша. Ще в процесі підготовки проекту визначаються пакети закупівель, які необхідні для його впровадження, та джерела фінансування. Потім створена українською стороною робоча група управління проектом (інколи за участю консультантів МБРР) готує тендерну документацію, оскільки всі закупівлі робляться за принципом проведення відкритих міжнародних конкурсних торгів.

Участь у торгах можуть брати всі компанії, які мають достатній міжнародний досвід і виробничі можливості виконати умови конкурсу. Це стосується і місцевих виробників, більше того, їм надається знижка у розмірі 15% контрактної ціни. Тобто, якщо український виробник виконує всі умови щодо якості, надійності та своєчасності поставок або послуг, але ціна його конкурсної пропозиції на 15% вища, саме його можуть все одно оголосити переможцем конкурсу. Конкурс проводить українська сторона і підготовлена нею тендерна документація обов'язково узгоджується з МБРР. Кредитні угоди щодо впровадження інвестиційних проектів укладаються між Україною та МБРР. Міністерство фінансів України призначається представником позичальника. Крім цього, кредитною угодою визначаються частини позики, які будуть передані відповідним субпозичальникам, а також категорії витрат, які можуть бути здійснені в межах проекту. Наступним заходом є підготовка та підписання субкредитних угод між Міністерством фінансів України та субпозичальниками ─ бенефіціарами. Субкредитними угодами визначається сума, яку Міністерство фінансів України кредитує тому чи іншому субпозичальнику, а також установлюються умови та терміни погашення зобов'язань з обслуговування цього боргу перед державним бюджетом.

Кредити Світового банку є достатньо привабливим джерелом зовнішнього фінансування. За класифікацією Світового банку Україна належить до третьої категорії країн (середній рівень доходів). Для таких країн строк погашення кредитів становить 17 років з пільговим періодом 5 років, протягом яких сплачуються лише проценти. Ставка проценту може бути фіксованою або плаваючою з прив'язкою до ставки ЛІБОР. Проценти за позиками Світового банку, які до цього часу залучені Україною, сплачуються за плаваючою ставкою. З урахуванням загальної маржі Світового банку ставка процентів для України становить близько 6,5% річних.

12.3.2. Регіональні міжнародні кредитно-фінансові інституції мають схожі цілі ─ це розвиток економіки, економічного співробітництва та інтеграції у регіоні. У них однотипний порядок формування пасивів, однакова форма правління, ідентичні об'єкти кредитування ─ переважно інфраструктура, сільське господарство, добувна промисловість. Усі вони видають кредити лише країнам-членам.

До найвідоміших регіональних міжнародних кредитно-фінансових установ передусім відносять Міжамериканський банк розвитку (МаБР), Африканський банк розвитку (АфБР) та Азіатський банк розвитку (АзБР).

Міжамериканський банк розвитку (МаБР) був заснований у 1960 р. як інвестиційна інституція для фінансування країн Латинської Америки. Членами його є 27 країн американського регіону та 17 нерегіональних країн-членів. Більшість голосів у МаБР належить США та іншим західним країнам. Штаб-квартира банку міститься у Вашингтоні. Найвищим органом є рада керуючих, в яку кожна країна направляє свого представника.

Ресурси банку формуються з внесків країн-членів та позичених коштів, що мобілізовані на ринках позичкових капіталів. Банк надає кредити урядам та під їх гарантію приватним підприємствам на звичайних і пільгових умовах, а також гарантії за урядовими кредитами. Найбільший обсяг кредитів банк надав країнам "великої трійки" ─ Аргентині, Бразилії та Мексиці. Ці країни займають три перші місця за обсягом паїв, а їх середній дохід на душу населення на 20% вищий від загального показника по континенту. Але голосування відбувається відповідно до участі у статутному капіталі. Сума голосів представника кожної країни дорівнює 135 + 1 голос за кожну акцію вартістю 10 тис. дол. Згідно зі статутом, рада може приймати рішення лише у тому разі, якщо присутні представники мають не менше ніж 75% загальної суми голосів. США мають у цьому банку понад 25% голосів, тому без їх представника рада взагалі не може приймати рішень. Частка західних держав становить майже 45% суми голосів, що дає змогу їм фактично користуватися правом вето, бо за статутом для прийняття важливих рішень необхідно 2/3 мандатів. Тому можна вважати, що МаБР практично перебуває під контролем промислово розвинутих країн.

Банк організований у формі акціонерного товариства з капіталом 850 млн дол. Поряд із акціонерним капіталом він має у своєму розпорядженні групу фондів, що входять до нього. Ці установи перебувають під технічним керівництвом банку.
Кредити, що надає МаБР, поділяються на звичайні та пільгові. Звичайні кредити надають для фінансування рентабельних проектів, тому їх умови більш жорсткі, ніж у пільгових позик. Строк погашення звичайних позик ─ від 7 до 20 років. Джерелом пільгових кредитів є спецфонди, за рахунок яких фінансуються проекти, що є особливо важливими з соціальної точки зору, але нерентабельні або малорентабельні з фінансового погляду. За цими позиками беруться знижені ставки (2-4% річних). Строк погашення позик ─ 15-40 років.

Африканський банк розвитку (АфБР) почав операції 1 липня 1966р., хоча Угоду про його заснування було підписано міністрами фінансів 23 незалежних африканських країн-співзасновників ще у 1963 р. До 1983 р. банк існував виключно як панафриканська організація. Це відрізняло його від аналогічних інституцій інших регіонів, що розвиваються. У 1978 р. на сесії ради керуючих АфБР було прийнято рішення про залучення до банку неафриканських країн з метою збільшення статутного капіталу, але за умови, що їм належатиме не більше як 1/3 загальної суми статутного капіталу, керівництво залишатиметься в руках регіональних членів, а кредити надаватимуться тільки країнам африканського континенту. Ці умови ставилися з метою збереження африканського характеру банку.

Членами АфБР є 50 незалежних африканських держав і 25 нерегіональних членів. Ресурси АфБР складаються із внесків країн-членів та позичених коштів.

Статутний капітал банку визначений у розрахункових одиницях банку (РОБ), які за курсом еквівалентні СДР. Це дає змогу не перераховувати вартість акцій після чергової зміни курсу долара. Кредити надаються за бажанням боржників у вільно конвертованій або в національній валюті. Вони використовуються на оплату інвалютної вартості проекту та звичайно покривають від 40 до 80% його загальної вартості. Інша частина фінансується урядом, приватними або міжнародними організаціями. АфБР може надавати кредити як урядовим організаціям, так і приватним фірмам країн-членів. При цьому банк не потребує попередніх гарантій уряду країни-позичальника.

Строки погашення та рівень процента залежать від рентабельності проекту, його важливості для розвитку африкан-ської економіки та ін. Строки надання кредитів - від 5 до 25 років, у тому числі пільговий період становить від 1 до 6 років. Банк використовує два рівні процентних ставок. Один, вищий ─ за кредитами, що надаються для промислових об'єктів та інших підприємств зі швидкою окупністю. Процентна ставка у цьому разі збігається з ринковою. Інша, нижча, стягується за кредитами на здійснення проектів розвитку сільськогосподарського виробництва, зв'язку, електроенергетики та ін. Крім процентів, банк утримує комісійні: установлену комісію в розмірі 1% річних та комісію 0,75% річних з невикористаної частини позики. Головна проблема банку ─ нестача фінансових ресурсів. З метою їх поповнення у 1972р. було створено Африканський фонд розвитку(АФР). Незважаючи на те, що частка капіталу АфБР у фонді становить лише 2,8%, йому належить 50% голосів. Голоси між іншими членами розподіляються пропорційно їх частці у капіталі Фонду.

Азіатський банк розвитку (АзБР) розпочав свої операції з 1968 р. після ратифікації Угоди про створення АзБР 15 країнами-співзасновницями. Його членами є країни азіатсько-тихоокеанського регіону, а також США, Канада та 13 західноєвропейських країн. У 1986 р. до членів АзБР вступила КНР. Згідно зі статутом регіональним членам має належати провідне місце у капіталі та у керівництві цією інституцією. Можливість пайовиків впливати на діяльність банку визначається їх участю у статутному капіталі. Згідно зі статутом питома вага будь-якої країни-члена у капіталі банку не повинна перевищувати 0,5% її ВНП.

АзБР так само, як і інші банки розвитку, кредитує лише частину проекту, а в іншій частині надає гарантії за позиками з інших джерел або залучає кредиторів шляхом укладання угоди про співфінансування. Проценти за позиками встановлюються, як правило, на рівні ставок приватних ринків капіталів. Для деяких країн надаються пільги. Строк погашення кредитів від 10 до 30 років, за пільговими ─ до 40 років. Граціонний період триває 2 - 7 років, за пільговими ─ до 10 років. Більшу частку позик (понад 60%) банк надає на розвиток інфраструктури, що створює умови для припливу приватного іноземного капіталу. Найбільший обсяг кредитів АзБР надав п'яти країнам: Індонезії, Південній Кореї, Філіппінам, Пакистану, Таїланду.

Існують також інші регіональні й субрегіональні банки та фонди розвитку. Найвідоміші з них:

1. Центрально-американський банк економічної інтеграції, Гондурас.

2. Карибський Банк Розвитку, Барбадос.

3. Андська Корпорація розвитку, Венесуела.

4. Ісламський Банк Розвитку, Саудівська Аравія.

5. Фонд ОПЕК з Міжнародного співробітництва, Австрія.

6. Арабський Банк Економічного Розвитку Африки, Судан.

7. Арабський Фонд Економічного та соціального розвитку, Кувейт та ін.

У межах Європейського економічного співробітництва діють кілька регіональних міжнародних валютно-кредитних установ ─ Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Європей-ський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) та ін.

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) було засновано у 1958 р. країнами ─ членами ЄС. Цілями створення Банку проголошувалося довгострокове (20-25 років) фінансування слабо розвинутих регіонів, здійснення спільних проектів країн-учасниць та ін. Банк очолює рада керуючих, до складу якої входять міністри фінансів країн-учасниць та Директорат. Німеччина, Франція, Англія та Італія мають найбільшу питому вагу у статутному капіталі банку, який становить приблизно 15 млрд євро.

ЄІБ може залучати кошти на європейському та міжнародному ринках капіталів за рахунок емісії облігацій. Основні напрями вкладення коштів ─ розвиток енергетики, транспорту, телекомунікацій. Як правило, кошти ЄІБ доповнюють кошти, що вкладені позичальниками у проект. Кредит може покривати не більш як 50% вартості проекту.

Країнами Чорноморського басейну (Азербайджаном, Албанією, Болгарією, Вірменією, Грецією, Молдовою, Росією, Румунією, Туреччиною та Україною) засновано Чорноморський банк торгівлі та розвитку (ЧБТР) ─ регіональний багатонаціональний банк зі статутним капіталом 1 млрд СДР. Угода про його створення була підписана цими країнами 30 червня 1994р. у м. Тбілісі (Грузія). Відповідно до цієї Угоди ЧБТР мав почати діяльність у 1995 р. Однак через брак коштів у країн-учасниць та політичну нестабільність активні переговори та процес ратифікації угоди країнами-учасницями розпочалися лише у 1996 р. Операційну діяльність розпочато лише з 1 червня 1999р. Штаб-квартира банку роззміщена у Салоніках (Греція). Внесок України до статутного фонду ЧБТР - 10%, що становить 13,5 млн СДР (18,15 млн дол. США).

ЧБТР створено з метою поглиблення інтеграції та зміцнення зв'язків між країнами Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС). Пріоритетними для банку повинні стати питання, що стосуються транспортних сполучень (морських та сухопутних), енергетики, сільського господарства, торгівлі тощо. Банк пропонуватиме країнам ЧЕС технічну й консультативну допомогу у виробленні ефективної економічної політики, засновуватиме спеціальні фонди, сприятиме інвестуванню в економічні та соціальні проекти, надаватиме гарантії та братиме участь у гарантіях і фінансових структурах державного й приватного секторів, поглиблюватиме співпрацю міжнародних фінансових установ розвитку з національними агенціями фінансів і розвитку країн-учасниць тощо. Враховуючи особливості країн-учасниць, які перебувають на різних етапах розвитку і переходу до ринкових відносин, ЧБТР надаватиме їм допомогу в проведенні структурних економічних реформ, сприятиме розвитку конкуренції, приватизації, підприємництва та зміцненню економічних зв'язків між країнами ЧЕС.

Для сприяння країнам Центральної та Східної Європи у становленні ринкової економіки європейськими країнами було створено у 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) є регіональним міжнародним банком, що розпочав свою діяльність у 1991 р. Банк було створено зі спеціальною метою ─ сприяти переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах Центральної і Східної Європи та країнах-колишніх республіках СРСР. Відповідно до Угоди про створення ЄБРР він діє тільки в тих країнах, які дотримуються принципів багатопартійної демократії, плюралізму і ринкової економіки і запроваджують їх у життя. Дотримання цих принципів ретельно контролюється Банком.

Банк розміщений у Лондоні, має статус міжнародної фінансової установи, до складу якої входять 60 членів: 59 держав, включаючи всі європейські країни, країни інших регіонів світу (США, Мексика, Австралія, Єгипет, Японія та ін.), Європейський союз (ЄС) і Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Статутний капітал банку становить 20 млрд євро. Кожна країна-член представлена у Раді керуючих та Раді директорів Банку. В Україні ЄБРР має дипломатичний статус і статус привілейованого кредитора.

Головною особливістю ЄБРР є підтримка ним приватної підприємницької ініціативи. У цьому сутність діяльності ЄБРР, яка проголошує, що не менше 60% загального обсягу фінансування Банку повинно спрямовуватися до приватного сектора.

Банк діє у країнах-операціях, число яких становить 26. З метою координації діяльності на місцях ЄБРР відкрив 28 представництв у всіх своїх країнах-операціях, за винятком однієї (Вірменія). Ці представництва беруть участь у процесі розроблення нових проектів і виконанні затверджених, тісно співпрацюючи з місцевими організаціями. У сучасних умовах організаційна структура Банку дещо трансформується, що виявляється в посиленні діяльності на місцях. Така децентралізація, на думку керівництва Банку, дасть змогу ефективніше реагувати на зміни ринкової кон'юнктури й удосконалювати критерії прийняття рішень. Представництва поєднуються у територіальні відділи. Україна, разом із Румунією, Боснією і Герцеговиною та Хорватією, входить до складу групи Південної і Східної Європи (BGCEE). Діяльністю територіальних груп керує Банківський департамент.

Усі повноваження щодо управління ЄБРР покладені на Раду керуючих на чолі з Головою і двома заступниками. Вона складається з міністрів фінансів або керуючих центральними банками країн-учасниць і представників від ЄС і ЄІБ. Рада керуючих делегує ряд своїх повноважень Раді директорів, яка відповідає за поточну діяльність Банку.До Ради директорів входять Президент, три віце-президенти і 23 директори. Кожен віце-президент координує діяльність тієї чи іншої територіальної групи.

Збори акціонерів проводяться щорічно у квітні-травні почергово у Лондоні (у непарні роки) та в одній із країн-членів банку (у парні роки). Сьомі щорічні збори (1998 р.) відбулися у Києві.

Свою діяльність Банк будує за стратегією керованого зростання, на основі жорсткого дотримання здорових банківських принципів.

Функції ЄБРР, що визначають пріоритети його діяльності, є:

- сприяння переходу до ринкової економіки та оцінка впливу своїх проектів на процес переходу країн на ринкові умови господарювання;

- підтримка приватної підприємницької ініціативи;

- заохочення спільного фінансування проектів та залучення прямих іноземних інвестицій у приватний та державний сектори;

- мобілізація внутрішнього та зовнішнього капіталу;

- допомога в діяльності інших інституцій.

Фінансування ЄБРР залежить від конкретності проектів і надається як на зміцнення фінансових інституцій або структурну реорганізацію великих компаній, так і у вигляді дрібних кредитів компаніям, що мають навіть кілька працівників.

Залучаючи ресурси на міжнародних ринках, поряд із власними ресурсами, ЄБРР надає свої послуги за комерційними цінами, дуже часто разом із партнерами (співфінансування). ЄБРР співпрацює з багатьма міжнародними інституціями і насамперед із Групою Світового банку (СБ).

ЄБРР здійснює як пряме, так і опосередковане фінансування.

Пряме ─ це фінансування безпосередньо Банком, фінансу-ються великі за обсягом інвестиції або інфраструктурні проекти як приватні, так і за участі місцевої або центральної влади.

Опосередковане фінансування відбувається через фінансових посередників (місцеві банки або інвестиційні фонди).

Залежно від порядку фінансування ЄБРР використовує різноманітні фінансові інструменти.

До інструментів прямого фінансування ЄБРР належать:

1. Кредити. Надаються на конкретні потреби з урахуванням кредито- і платоспроможності позичальника. Кредитний ризик або повністю бере на себе Банк, або частково синдиціюється. Кредит може бути забезпечений майном позичальника або пов'язаний з акціонерним капіталом.

2. Інвестиції в акціонерний капітал. Банк купує субконтрольні пакети акцій, а також гарантує розміщення випуску акцій. При прямому вкладанні в акціонерний капітал Банк дуже часто назначає свого представника у спостережний комітет для забезпечення прозорості внутрішнього управління, підзвітності керівництва і розробляє чітку стратегію реалізації свого пакета акцій.

3. Гарантії ЄБРР допомагають позичальникам в отриманні доступу до фінансування і розподілу ризиків відповідно до побажань ЄБРР і його партнерів з фінансування. Гарантії на експортні кредити і роздрібні банківські послуги він не надає.
Мінімальна сума прямих кредитів, що надаються ЄБРР, становить 5 млн євро, хоча за певних умов сума може бути скоригована ─ зменшена або збільшена. Середня сума таких кредитів дорівнює близько 22 млн євро, строк кредитів ─ у середньому 5-10 років, у виняткових випадках ─ 15 років. Процент за кредитами може бути фіксований або плаваючий, установлюється він з маржою до ставки LIBOR.

Опосередковане фінансування застосовується для надання незначних за обсягом кредитів. Інструментами його є:

1. Кредитні лінії ЄБРР середньо- і довгострокового характеру фінансовим посередникам, якими є місцеві банки, для задоволення внутрішнього попиту на кредити на умовах ЄБРР.

2. Інвестиції в приватні акціонерні капітали здійснюються банком шляхом підписки на звичайні і привілейовані акції, або в інших формах. Об'єктом вкладень є, як правило, капітали інвестиційних фондів, які надалі самі вкладають ці кошти у приватні середні компанії, або в капітали банків з метою підтримки і розвитку фінансового сектора.

3. Програми розвитку банків. ЄБРР намагається допомогти місцевим банкам набути надійної репутації, яка б допомогла їм працювати на міжнародних фінансових ринках, мати доступ до інвестиційних ресурсів. ЄБРР може виступати у ролі гаранта. Здійснює програму різноманітної технічної допомоги банкам.

4. Співфінансування. Частка інвестицій ЄБРР у проектах приватного сектора, як правило, обмежується 35%. Саме тому Банк виступає у ролі каталізатора залучення інших інвесторів.

Основними партнерами ЄБРР у співфінансуванні виступають:

- комерційні банки ─ шляхом участі у кредитах ЄБРР, перевідступлення прав, боргових зобов'язань, паралельних кредитів і кредитних ліній;

- офіційні партнерські установи ─ державні організації і фінансові установи, спеціально створювані на основі міжурядових угод;

- експортно-кредитні агенції ─ на основі прямого фінансу-вання експортно-кредитних та інвестиційно-страхових гарантій;

- міжнародні фінансові установи ─ кредитування економічної і соціальної інфраструктур у приватному секторі й кредити під державну гарантію на здійснення великих проектів.

Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992р. Мале та середнє підприємництво в нашій країні поки що розвинуте недостатньо, і міжнародне співробітництво з Банком максимально спрямоване на сприяння розвитку цього перспективного сектора економіки.

Пріоритетами діяльності банку в Україні на сьогодні є:

- підтримка та розвиток приватного сектора;

- зміцнення позицій фінансового сектора;

- сприяння та допомога в реструктуризації та модернізації сектора енергетики;

- розвиток малих та середніх підприємств (МСП);

- сприяння реконструкції та реформам ключових секторів інфраструктури, а саме: секторів транспорту, телекомунікацій та комунальних послуг;

- підтримка підвищення ядерної безпеки.

Найстарішою фінансовою установою регіонального типу є Банк міжнародних розрахунків (БМР). Засновано в 1930р. у ході реалізації плану американського банкіра О.Юнга. Основна мета (при заснуванні) ─ стягнення репараційних платежів з Німеччини. Узагальнююча мета БМР ─ сприяти співробітництву центральних банків країн-учасниць і надавати додаткові можливості щодо здійснення міжнародних фінансових операцій (стаття 3 першого Статуту). Засновниками БМР стали група із шести центральних банків Бельгії, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції та Японії і група приватних банків США на чолі з Банкірським домом Моргана. Банк був розміщений у Швейцарії ( м. Базель), яка надала йому Установчу хартію, але його діяльність регулюється міжнародним правом. БМР розпочав свою діяльність 17 травня 1930 р.. До 1932 р. його учасниками стали ще 19 країн Європи.

БМР незмінно залишається центральною банківською установою на світовій арені. Він належить центральним банкам країн-членів, контролюється ними, надає чимало суто спеціалізованих послуг центральним банкам як членам БМР, так і іншим центральним банкам.

Мета міжнародної діяльності Банку полягає у зміцненні міжнародної фінансової стабільності. Особливої актуальності така діяльність набуває в сучасних умовах інтеграції світових фінансових ринків світової фінансової кризи.

Місце і роль банку в системі міжнародних відносин:

- БМР є місцем зустрічі (див. далі) представників центральних банків тобто, слугує форумом (організатором) міжнародного грошово-кредитного і валютного співробітництва;

- є банком центральних банків (див. далі) ─ зберігає їх депозити, які становлять значну частку світових валютних резервів, здійснює розрахунки між ними на кліринговій основі, здійснює широке коло банківських операцій з метою сприяння центральним банкам в управлінні їх валютними резервами;

- є агентом або довіреною особою з міжнародних фінансо-вих домовленостей та з виконання міжнародних фінансових угод.

Членами БМР нині є 41 центральний банк країн Європи, Азії, Африки та США, ряд країн очікують рішення щодо включення їх до БМР. Україна не є учасником БМР.

США представлені у Банку City Bank Corp, а не Федеральною Резервною Системою (ФРС). Однак остання тісно співпрацює з Банком: на щомісячних нарадах у Базелі (Базельський клуб) і загальних зборах засновників БМР завжди присутній член Ради керуючих ФРС. Пріоритет в управлінні діяльністю БМР належить країнам Західної Європи.

За правовим статусом БМР є компанією з обмеженою відповідальністю, що має випущений акціонерний капітал. Статутний акціонерний капітал банку міжнародних розрахунків становить 1500 млн золотих франків у вигляді 600 000 акцій з рівною номінальною вартістю (2500 золотих франків за акцію).

Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.

До складу Ради директорів входять шість керуючих центральних банків. Крім того, кожний із них назначає ще одного члена, який представляє його… Рада директорів призначає головного менеджера та інших членів правління, яке… БМР регулярно організовує у себе зустрічі (Базельські зустрічі) представників центральних банків країн-членів та інших…

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність». № 2740 від 20.09.2001р. 3. Аровин Е. Как взять кредит и не пожалеть об этом. ─ Харьков: Центр… 4. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. ─ 3-є вид., стер. ─ К.: Т-во «Знання», КОО, 2002.…

ГРОШІ ТА КРЕДИТ

для студентів спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030507 «Маркетинг», 6.030601 «Менеджмент і адміністрування»