рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Загальні методологічні основи кількісної теорії.

Загальні методологічні основи кількісної теорії. - Конспект, раздел Философия, ГРОШІ ТА КРЕДИТ Виділяють Два Підходи До Вивчення Теоретичних Проблем...

Виділяють два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей.

Перший пов'язано з внутрішньою природою грошей: що таке гроші; чому вони з'явилися та існують у суспільстві; як вони розвиваються і чому набували тієї чи іншої форми; у чому полягає і як формується вартість грошей тощо. Цей підхід щодо вивчення природи грошей можна назвати абстрактною теорією грошей. Найбільш відомими проявами такого підходу є номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін.

Представники другого напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов'язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: гроші – це вуаль на реальній економіці чи її активний елемент та чинник, що впливає на її розвиток і структурні зміни; якими своїми проявами гроші найактивніше впливають на реальну економіку і на які саме її процеси; який конкретно механізм впливу грошового фактора на реальну економіку (передатний механізм); чи може держава використати цей механізм у своїй економічній політиці і як саме; якою має бути у зв'язку з цим грошово-кредитна політика в країні та ін. Цей підхід у науковому аналізі грошових проблем можна назвати прикладною теорією грошей. У західній літературі вона звичайно називається монетаристською теорією.

Монетаристська теорія теж не є однозначно монолітною, а має кілька напрямів, кожний з яких розглядається як окрема теорія. Найбільш відомим, ключовим напрямом монетаристської теорії є кількісна теорія, яка, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетаризм. Одночасно з неокласичним напрямом кількісної теорії грошей як її відносно самостійне відгалуження сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція монетаристської теорії.

У літературі кейнсіанську концепцію грошей нерідко протиставляють неокласичній кількісній теорії і розглядають їх як дві альтернативні теорії. Проте обидві вони мають єдину методологічну базу ─ прикладну теорію грошей, що більше їх зближує, ніж роз'єднує. Завдяки їх зближенню на сучасному етапі формується третій напрям монетаристської теорії, що дістав назву кейнсіансько-неокласичного синтезу. Класична кількісна теорія грошей сформувалася ще в XVI- XVII ст. і послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями. Загалом сучасна монетаристська теорія по суті своїй є кількісною.

Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположники пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обороті. Визначальною ознакою кількісної теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обороті, тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки. Впливаючи на ціни товарів і послуг, кількість грошей впливає і на всі інші економічні процеси: зростання номінального обсягу ВВП, національного доходу, платоспроможного попиту та ін.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький економіст Жан Боден (1530-1596). У своєму трактаті "Відповідь на парадокси де Мальструа" він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла. Інші економісти XVI-XVII ст. (Б. Даванзатті, Джемінано Монтаріні (1633-1687), Д. Локк), розробляючи цю ідею Ж. Бодена, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії, що обмежувався двома їх висхідними постулатами: причиною зростання цін є зростання маси грошей в обороті, а міра зростання цін визначається мірою зростання маси грошей.

Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Джон Локк (1632-1704). Він вважав, що вирішальним чинником, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота й срібла), є їх кількість. Цей висновок Дж. Локка був використаний ідеологами промислової буржуазії, що почала розвиватися, для критики меркантилізму. Вони протиставляли прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота й срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження буде знецінення дорогоцінних металів і зростання товарних цін. На їхню думку, справжнє багатство нації пов'язане не з мертвими запасами золота й срібла, а зі створенням мануфактур, використанням у них живої праці. Відтак ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно з якою золото та срібло вже за природою своєю є грошима.

У період становлення капіталістичних відносин основні ідеї кількісної теорії найчіткіше сформулював та поглибив англійський економіст Дейвід Юм (1711-1776). У нарисі "Про гроші" (1752) він висунув і обґрунтував принцип, який у сучасній літературі називається "постулатом однорідності": подвоєння кількості грошей приводить до подвоєння абсолютного рівня всіх цін, виражених у грошах, але не зачіпає відносних мінових співвідношень окремих товарів. Своїм "постулатом однорідності" Д. Юм дав поштовх до формування концепцій "нейтральності грошей" у ринковій економіці та екзогенного, нав'язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу, які ввійшли до арсеналу сутнісних ідей монетаристської теорії взагалі.

Своїм дослідженням кількісної теорії Д. Юм зробив важливий внесок також у розвиток наукового уявлення про вартість грошей. Він висунув і обґрунтував ідею про представницький характер вартості грошей, згідно з якою:

─ гроші вступають в обіг без власної вартості, а набувають її в обігу внаслідок обміну певної маси грошей на певну масу товарів;

─ сформована в обігу вартість грошей визначається вартістю товарів, що реалізовані, є суто умовною, а величина її залежить від кількості грошей в обігу: чим вона більша, тим менша маса товарної вартості буде припадати на одну грошову одиницю.

Тут Д. Юм, по суті, примкнув до номіналістичної теорії грошей, надав їй більшої реальності, чим зміцнив теоретичну базу подальшого розвитку кількісної теорії. Адже сучасні представники всіх напрямів цієї теорії у своїх дослідженнях грошового механізму виходять з номінальної вартості грошей, сформованої на представницьких засадах.

Роль кількісного фактора в його класичному трактуванні визнавали не тільки представники номіналістичної теорії, а й багато з тих дослідників, які стояли на позиціях трудової теорії вартості. Зокрема, класики політичної економії Адам Сміт (1723-1790) і Давид Рікардо (1772-1823), які заклали основи трудової теорії вартості і зробили значний внесок в обґрунтування об'єктивної, товарної природи грошей, разом з тим, як і послідовний кількісник Д. Юм, бачили в грошах лише технічного посередника в обміні товарів, лише зручний засіб товарного обігу, недооцінюючи такі важливі їх функції, як міра вартості та засіб нагромадження вартості. Тому цілком логічно, що вони не відкидали й постулатів кількісної теорії грошей.

Так, Д. Рікардо стверджував, що якби в будь-якій із країн було відкрите золоте родовище, то її засоби обігу знизилися б у своїй вартості. Це відбулося б через те, що в обороті збільшилася б кількість дорогоцінного металу. Якби замість відкриття родовища золота в країні був заснований банк, подібний Англійському, то випуск ним великої кількості банкнот призвів би до того самого результату, що й відкриття золотого родовища. З позицій кількісної теорії Д. Рікардо пояснював і сам механізм ціноутворення: в обороті маса товарів просто стикається з масою грошей, внаслідок чого встановлюються ціни. Якщо в обіг надійшло грошей більше, то ціни будуть вищими, якщо менше - нижчими.

Певну роль кількісний фактор відігравав і в теорії грошей Карла Генріха Маркса (1818-1883). Він однозначно визнавав залежність товарних цін від кількості грошей при неповноцінних паперових грошах. Що стосується повноцінних грошей, то К. Маркс вважав, що в обороті їх може бути лише певна, об'єктивно зумовлена кількість. Якщо в обороті з'являються зайві гроші, то вони автоматично вилучаються в скарби, а якщо виникає дефіцит грошей, то маса її поповнюється за рахунок скарбів, а ціни залишаються незмінними.

Визнання "нейтральності грошей" та екзогенності кількісного фактора створило істотні перешкоди на шляху розвитку кількісної теорії, і вона до кінця XIX ст. "кружляла" в колі своїх класичних постулатів:

─ причинності, згідно з яким зміна цін визначається зміною кількості грошей;

─ пропорційності, відповідно до якого ціни змінюються пропорційно зміні кількості грошей в обігу;

─ однорідності, за яким у разі зміни кількості грошей у такій самій пропорції змінюються ціни на всі товари, а співвідношення цін на окремі товари залишається незмінним.

Відстоюючи ці постулати, представники кількісної теорії тривалий час (до початку XX ст.) не виявляли інтересу до розкриття глибинного механізму впливу грошей на ціни, а через них - на економіку взагалі. Вони просто декларували факт рівнопропорційної зміни цін у разі зміни кількості грошей, не розкриваючи механізму цього процесу і залишаючись у вузькому колі механічного зв'язку товарних цін і грошової маси.

Питання про передатний механізм впливу грошей на економіку ще не ставилося взагалі. Але якби воно було поставлене, то на базі відповідних накопичених знань його можна було б виразити лише поверховою залежністю: М → Р,
де М - сума грошей, а Р - рівень ринкових цін. Отже, вплив грошей на економіку обмежувався сферою обміну (зміною цін), а про більш глибоке його проникнення в реальну економіку питання не ставилося.

Певний застій у розвитку кількісної теорії протягом другої половини XVIII-XIX ст. спровокували спроби ревізувати основні її принципи.

Цьому сприяли також об'єктивні процеси, що відбувалися в грошовій сфері: зміцнення позицій золота як грошового товару, перехід до золотого монометалізму, посилення вимог капіталістичного ринку до стабільності грошей тощо. Рішучу спробу спростувати кількісну теорію грошей зробив видатний представник "банківської школи" в Англії Томас Тук (1774-1858). Він визнавав багатофакторний характер ціноутворення, але повністю заперечував залежність цін від кількості грошей. Навпаки, він вважав, що сума засобів обігу залежить від рівня цін, тобто зміна цін є визначальним чинником щодо зміни маси грошей. Проте Т. Тук допускав таку ж саму методологічну помилку, що й представники класичної кількісної теорії ─ констатував лише зв'язок між цінами і масою грошей, але не розкривав механізму цього зв'язку. Більше того, поставивши на перше місце ціни, він ще далі відходив від пізнання механізму впливу грошей на економічні процеси. З цих же позицій критикували кількісну теорію і представники марксистської економічної теорії.

Найвідомішим прибічником і захисником класичної кількісної теорії уже в XX ст. був американський економіст Ірвінг Фішер (1867-1947). Він повністю сприйняв класичні постулати цієї теорії і спробував математично довести їх справедливість. У своїй роботі "Купівельна сила грошей" він запропонував формулу "рівняння обміну"

, (19)

де М - кількість грошей в обороті;

V- швидкість обігу грошей за певний період;

Р - середній рівень цін;

Q - фізичний обсяг товарів і послуг, що реалізовані за цей період.

Справедливість цієї формули цілком достовірна, адже вона базується на товарообмінній операції, в якій сума грошового платежу завжди дорівнює грошовій оцінці проданого товару. А в сукупності цих операцій за певний період грошовий компонент (М·V) завжди буде відповідати товарному компоненту (Р·Q).

З наведеної формули випливає, що

, (20)

тобто середній рівень цін визначається трьома факторами: масою (кількістю) грошей, швидкістю їх обігу та фізичним обсягом виробленого продукту. Проте сам І. Фішер такого висновку зі своєї формули не зробив. Навпаки, він використав це рівняння, щоб довести, що рівень цін повинен підвищуватися або падати залежно від зміни кількості грошей, якщо водночас не змінюватиметься швидкість їхнього обігу або кількість відповідних благ, тобто для посилення залежності цін від кількості грошей. Проте він не міг обмежитися простим припущенням незмінності двох інших факторів, оскільки вони насправді змінюються. Тому І. Фішер доводить, що швидкість обігу грошей змінюється прямо пропорційно їх масі і тому тільки посилює кількісний фактор. Що стосується обсягів виробництва та товарообороту, то він вважав, що вони змінюються дуже повільно. Тому від їх впливу на ціни можна абстрагуватися, особливо на тривалих періодах. Отже, І. Фішер повністю залишився на позиціях класичної кількісної теорії і справедливо вважається одним із найортодоксальніших її представників.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ГРОШІ ТА КРЕДИТ

Сумський державний університет... ГРОШІ ТА КРЕДИТ Конспект лекцій...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Загальні методологічні основи кількісної теорії.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Випадкова форма вартості
Функціонує бартерна економіка, коли не існує загально-прийнятого засобу обміну і товари обмінюють безпосередньо один на інший. Для того, щоб у бартерній економіці обмін відбувся, необхідний

Металеві гроші
Загальна форма вартості: 1) шматки металу (залізо, мідь, бронза, срібло, золото); 2) дорогоцінні монети (мідні, срібні, золоті). Характерні риси гроше

Як бачимо, виникнення та розвиток грошей ─ тривалий еволюцій­ним процес, зумовлений розвитком товарного виробництва та обміну.
З нього випливає ряд важливих висновків: - за походженням гроші - це товар, що виокремився стихійно для полегшення товарного обміну; - гроші постійно змінюють форму свого існуванн

Сутність грошей
Гроші відіграють важливу роль у товарному виробництві й обміні, оскільки це специфічний товар, який має здатність обмінюватися на будь-який інший товар, тобто гроші – це загальний товар-еквівалент.

Функції грошей
Функція грошей ─ це певна дія чи «робота» грошей щодо обслугову­вання руху вартості в процесі суспільного відтворення. Основними функціями грошей є: 1) Міра вартості

Сутність і структура грошового обороту
Економічною основою грошового обороту є процес суспільного відтворення, який відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Грошовий оборот

Структура грошової маси
Виділяється кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Грошовий агрегат

Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу
Грошовий оборот включає в себе грошовий обіг. Обіг грошових знаків передбачає їх постійний перехід від одних юридичних чи фізичних осіб до інших. Поняття «грошовий обіг» стосується тільки частини г

Визначення Мн
Існують різноманітні форми грошей в обігу. Величина Мн охоплює всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу ─ готівкову і бе

Механізм зміни маси грошей в обороті.
Грошово-кредитний мультиплікатор Випуск в обіг грошових знаків у всіх формах називається емісією. Емісія грошей:

Попит на гроші
Попит на гроші - це запас грошей, який прагнуть мати у своєму роз­порядженні економічні суб'єкти на певний момент. Мотиви та види попиту на гроші:

Пропозиція грошей. Роль банків у пропозиції грошей
Грошова пропозиція має дві форми сутності. Перша сутність пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний з

Депозити ─ Дп.
На розмір депозитів впливає активність комерційних банків (КБ), здатність залучати депозити та, надаючи кредити, створювати нові гроші (примноження грошей, депозитний мультиплікатор), які ви

Перелік чинників впливу та викликані ними механізми впливу на пропозицію грошей.
1) Чинник - норма обов’язкового резервування. Механізм - чим ↓ норма обов’язкового резервування, тим ↑ коефіцієнт мультиплікації, а отже ↑ загальний обсяг г

Визначення і складові грошової системи
Грошова система- це форма організації грошового обороту в країні, встановлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають ос­новні принципи, правила, нормативи та інші вимоги

Регулювання безготівкового грошового обороту
Значимість питання державного регулювання безготівкового гро­шового обороту обумовлене тим, що на сучасному етапі економічного розвитку більша частина грошової маси знаходиться у депозитній фор­мі,

Класифікація грошових систем
1. Залежно від форми існування грошей виділяють: 1.1 Системи металевого обігу - металеві гроші перебувають в обігу та виконують усі функції грошей, а банкноти залишаються розмінни­м

Види та наслідки нерегульованої інфляції
Інфляція– процес зниження вартості грошей внаслідок переповнення ними каналів обігу (кількість грошей, які знаходяться в обігу, перевищує суму цін на товари і послуги).

Антиінфляційні заходи
Антиінфляційна політика - це комплекс заходів державного регулю­вання економіки, спрямованих на подолання інфляції. Види антиінфляційних заходів:

Грошові реформи.
Грошові реформи є радикальною мірою оздоровлення грошової системи. Класифікація грошових реформ За глибиною проведення виділяють такі грошові реформи: а) повні (ст

Індекси вимірювання інфляції
Індекс споживчих цін (ІСЦ)характеризує зміну (як правило ↑) у певному проміжку часу ( місяць, рік тощо) загального рівня цін на товари і послуги, які купує

Поняття валюти і валютної системи
Валюта- грошова одиниця, яка використовується для вимірюван­ня вартості товару і може мати три значення: - грошова одиниця певної країни; - грошові знаки іноземни

Валютний ринок
За економічним змістом валютний ринок- це сектор грошового рин­ку, на якому врівноважуються попит і пропозиція на такий специфіч­ний товар, як валюта.

Структура валютного ринку
Залежно від організації торгівлі виділяють ринки: - біржовий; - позабіржовий. За характером операцій виділяють: - ринок конверсійних операцій (рино

Операції валютного ринку
Конверсійні операції ─ угоди суб'єктів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої краї­ни за узгодженим курсом на певну

Валютне регулювання
Валютне регулювання — це система взаємозв'язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях. Дер

Загальні методологічні основи кількісної теорії.
Виділяють два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей. Перший пов'язано з внутрішньою природою грошей: що таке гроші; чому вони з

Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей
Теорія грошей займає чільне місце в науковій спадщині одного з найвідоміших економістів XX ст. Джона Мейнарда Кейнса (1883-1946). Їй він посвятив цілий ряд праць, зокрема "Трактат про грошову

Сучасний монетаризм як напрям розвитку кількісної теорії
Сучасний монетаризм як один з напрямів економічної думки виник у 60-х роках XX ст. у зв'язку з пошуком шляхів подолання інфляції, тривале зростання якої ставилося за провину економічній політиці, щ

Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез у теорії грошей
З позицій історичного розвитку економічної теорії сучасний монетаризм спіткала та ж сама доля, що й кейнсіанство: після стрімкого злету розпочався період критичної оцінки, розчарування та спроб удо

Необхідність кредиту.
Необхідність кредиту у сфері обігу ─ кредит полегшує реалізацію то­варів. Кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обі­гу. З його вини

Позичковий капітал і процент
Позичковий капітал - це грошовий капітал, який надається в пози­ку і дає своєму власнику прибуток у вигляді процента. Джерело виникнення позичкових капіталів ─ вільні г

Теоретичні концепції кредиту
Існує дві основні концепції кредиту: натуралістична та капіталотворча. За натуралістичною теорією кредиту (А. Сміт, Д.Рікардо, Джеймс Міль 1773

Функції кредиту
1) Перерозподільна функція ─ обмінювання ресурсами між окреми­ми суб'єктами, секторами економіки на засадах повернення. Матеріальні та грошові ресурси, як

Види кредиту
1) Залежно від суб'єктів кредитних відносин: - банківський кредит (банки); - державний кредит (держава); - міжгосподарський (комерційний) кредит (підприємці

Характеристика короткострокових кредитів
1. Міжгосподарський кредит - кредит між діючими суб'єктами гос­подарювання. а) Комерційний кредит ─ кредит у товарній формі, який надають у вигляді відстрочки платежу. Оформлю

Функції фінансових посередників
1) Консолідація (акумуляція) заощаджень індивідуальних інвесторів у єдиний фонд і наступне диверсифіковане вкладення накопиченого капіта­лу в різні проекти.Необхідна диверсифікація

Перелік проблем макро- і мікрорівня, які вирішують фінансові посе­редники
1) Проблеми макрорівня: - перетворення заощаджень і вільних ресурсів у інвестиції; - здійснення перерозподілу фінансових потоків капіталу між інституційними секто

Види фінансових посередників
1) За видами фінансових установ: а) Банківські установи: - універсальні банки; - спеціалізовані банки (інвестиційні, іпотечні, ощадні, земельні тощо). б)

Банки і банківська система
Серед фінансових посередників найважливіше місце посідають банки, тому що: - через розрахункові операції на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому р

Функції Центрального банку
Функції Центрального банкуможна класифікувати за напрямками його діяльності: Регулюючі функції: - управління сукупним грошовим оборотом;

Цілі, етапи та завдання ефективного управління золотовалютними ре­зервами
Загальними цілями управління золотовалютними резервами є збе­реження (або нарощення) їх реальної вартості, підтримання золотова­лютних резервів у високоліквідній формі, забезпечення узгодженості їх

Інвестиційна структура золотовалютних резервів НБУ
Показник 1995 рік 2000 рік Депозити 49% 67% Цінні папери

Класифікація комерційних банків
Заформою власності виділяють: - унітарні комерційні банки. Унітарні банки мають одного влас­ника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціону­ють два унітарні комерційні

Фінансова стійкість комерційних банків
Банківська діяльність супроводжується низкою ризиків. Класифікація банківських ризиків. Зовнішні ризики: 1) Політичний ─ ризик імові

Зовнішні методи
Регулювальні заходи: а) грошово-кредитне регулювання (операції на відкритому ринку, політика обов'язкових мінімальних резервів, облікова політика, ва­лютна політика тощо);

Внутрішні методи
Регулюючі заходи: а) управління активами і пасивами. Управління пасивами ─ пошук найбільш стабільних джерел залуче­них ресурсів і розробляння методів їх залуче

Види банківських послуг
Існують такі види банківських послуг: 1) Розрахунково-касові: відкриття та ведення рахунків у національ­ній та іноземній валютах; розрахункове обслуговування клієн­тів; послуги елек

Фінансові ризики діяльності на іпотечному ринку житла
1) Фінансові ризики ─ ризики, пов'язані з діяльністю фінансово-кре­дитних установ, що здійснюють іпотечне житлове кредитування. Кредитні ризики ─ невиконання (нес

Тема 12. МІЖНАРОДНІ РИНКИ ГРОШЕЙ ТА КАПІТАЛІВ
12.1. Офшорні фінансові центри (ОФЦ) Офшор ─ територія з пільговим режимом здійснення фінансово-кредитних операцій з іноземними учасни

Офшорні банківські центри
Європа:Лондон, Париж, Швейцарія, Люксембуг, Франкфурт, Брюс­сель, Амстердам. Захід: Нью-Йорк (у 1981р. була створена вільна банківська зона

Створення всіх різновидів компаній на офшорних територіях
Наприклад: Антигуа і Барбуда (острови Карибського регіону) одна­ково активно реєструють як банки, так і компанії, також спеціалізу­ються на інтернет-іграх. На кінець 2001 р. тут було зареєстровано

Види міжнародної кредитної співпраці
Міжнародна кредитна співпраця суб'єктів економіки (держави, фі­нансових установ, нефінансових корпорацій, органів місцевої влади) може здійснюватися через: - отримування (надавання)

Установи
12.3.1. Міжнародні валютно-кредитні організації─ установи, які створені на базі багатосторонніх угод між державами. Найбільш відомі серед них ─ Міжнародний валю

Адміністративна структура БМР має три органи: загальні збори акціонерів, рада директорів і правління.
Загальні збори скликаються щороку, як правило, у другий понеділок червня з представників центральних банків-акціонерів, голоси яких розподіляються пропорційно до кількості їх а

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.1999р. 2. Закон України «Про банки і банківську діяльність». № 2740 від 20.09.2001р. 3. Аровин Е. Как взять кр

ГРОШІ ТА КРЕДИТ
Конспект лекцій для студентів спеціальності 6.030508 «Фінанси і кредит», 6.030504 «Економіка підприємства», 6.030507 «Маркетинг», 6.030601 «Менеджмент і адміністру

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги