рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

На території України

На території України - раздел Философия, ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Сьогодні Відбувається Новий Спалах Інтересу До Трипільської Археол...

Сьогодні відбувається новий спалах інтересу до трипільської археологічної культури та її ″забутих таємниць″. Трипільська культура в сучасному контексті постає як складник українського національного міфу, що цілком природно для нації в період націотворення. Бажання задавнити власне коріння, знайти себе у сакральній першореальності, світі ″богів та культурних героїв″ є зрозумілим.

За словами Мирослава Поповича, ″не виключено, що нащадки ″трипільців″ справляли вплив на прийшле населення, залишивши в такий спосіб якусь частину своєї спадщини і нам. У всякому разі, ані у фізичному, ані в культурному сенсі вони не були нашими прямими предками, а тому розмови про ″трипільську Праукраїну″ позбавлені будь-якого сенсу″. За даними антропології, носії археологічної культури, що існувала на території Подунав’я та частини Подніпров’я у ІV-ІІІ тис до н.е., не були протослов’янами. Скоріше їх можна віднести до родичів малоазійських хеттів або семітів − середземноморських культур. Більшість учених відносить трипільців до вірменоїдного антропологічного типу, до якого слов’яни не мають відношення. Прибічники ″українізації″ трипільців (Ю.Липа, Я.Пастернак) наводять той аргумент, що хатки-мазанки українських селян ХІХ ст. дуже нагадують житло мешканців трипільских сіл і ″протоміст″. Значить, стверджують вони, між трипільцями та українцями існує культурна та генетична тяглість. Аргумент малопереконливий, зважаючи на те, що природний ландшафт не давав для житлобудівництва іншого матеріалу, окрім глини, а наявність ставнів у будинках є не культурним реліктом, а всього лише технічним засобом захисту від сонячної активності.

Що відомо про трипільску цивілізацію? Її відкрив В.Хвойка на початку ХХ ст. на Київщині, який і започаткував теорію ″трипільці − протослов’яни″. Першим розкопаним поселенням було с. Трипілля, яке дало свою назву археологічній культурі. Займалися трипільці землеробством, скотарством. Про високу соціальну організацію трипільців свідчить те, що їхні ″протоміста″ нараховували від 1 тис. до 50 тис. мешканців. Вірування трипільців цілком вписувалися в палітру язичницьких аграрних культів, поширених у середземномор’ї (культ ″Матері-землі″, міфологізація землеробської праці тощо). В науці питання виникнення трипільської культури та її зникнення лишається нез’ясованим.

З другої половини ІІ тис. до н.е. в українських степах з’являються іраномовні кочові племена, серед яких історія пам’ятає кіммерійців, скіфів та сарматів, які вже значною мірою вплинули на формування антропологічного типу ″праукраїнської спільноти″. Немає сумніву, що іраномовні племена, що панували на обширах від Уралу до Дністра аж до ІV ст., частково були асимільовані протослов’янськими етносами. Загалом, сучасні українці як антропологічна спільнота вважаються поєднанням таких етнічних компонентів: слов’янський (як етнічна домінанта), іранський та тюркський з незначними домішками монголоїдного типу (через половців, які мали деякі монголоїдні ознаки).

Культурними здобутками іранських племен вважаються: виплавлення заліза та виробництво сталевих виробів, використання важкої кінноти у бою, уміле копіювання грецьких зразків у ювелірному мистецтві та ін. Кіммерійці, скіфи та сармати – були предметом уваги давніх греків. Відомо, що кіммерійців згадував Гомер, а про скіфів писав Геродот. Сармати ж дали Україні одне з її численних ″імен″ (″Сарматія″), яке часто використовувалося іноземцями для маркування українських територій аж до ХVІІ ст.

Окрім трипільської, в історіографії існує теорія скіфського походження українців, якої дотримувалися І.Вергун, В.Петров та ін. Вони покликалися на той факт, що скіфи вважали себе споконвічним, автохтонним населенням південної України (″борисфенітами″), а їхнім релігійним культом був культ Дніпра (Борисфену) – ″Матері-ріки″. Іраномовні племена вважали чомусь Україну своєю ″містичною прабатьківщиною″.

Деякі автори поділяють навіть кельтську теорію походження українців, яку пропонував С. Шелухин, але вона лишилася слабко обґрунтованою, перебуваючи за межами науки (разом з ″галілейською″, ″друїдською″ та ″атлантидною″).

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

Національна металургійна академія України... ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ... Навчальний посібник...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: На території України

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Тема І. КУЛЬТУРА: ПОНЯТТЯ, ТЕОРІЇ, ПІДХОДИ
  1.1. Поняття культури. Походження та зміст терміну ″культура″   Слово культура латинського походження: culturа (суміжно – cultivo

Субкультура і контркультура
  Культура, якщо її розглядати в широкому плані, містить як матеріальні, так і духовні способи життєдіяльності, вироблені людиною з певною метою. Вона постає як цілісна систем

Типологія культури
  Як не буває людини ″взагалі″, так не буває і культури ″взагалі″, – існують різні конкретні культури (типи, різновиди, форми культури, субкультури), що були р

Національна культура: поняття, підходи
  Численні сучасні теорії по-різному підходять до цього явища. В поняття етнічність, нація, націоналізм вкладають різний зміст. Існують три загальні підходи до вивчення етнічного та н

Міфологічно-магічний характер давньослов’янської культури
Джерела відомостей про богів досить різноманітні, – пише В. Топоров, – але серед них немає жодного прямого, достатньо повного, і головне, ″внутрішнього″, яке б представляло саму язич

Політична культура
Культура Давньої Русі – настільки різнобарвне явище, що один лише поверховий реєстр пам’яток і творів навряд чи здатен вміститися на кількох сторінках. Тим не менш, жанр культурологічної синтези

Давньоруська культурна спадщина: концепції континуїтету
На рівні публіцистичного, популярного сприйняття проблема давньоруської спадщини порушується у вигляді питання: хто має більше історичних прав на ″київську спадщину″: українці чи рос

Української культури XIV-XVII століть
  Тривале згасання Київської Русі – політичного і етнокультурного об’єднання східних слов’ян, на чолі якого стояв стольний Київ, а на місцях правили різні гілки династії Рюриковичів,

Українська культура і європейське Відродження
  Перебуваючи у складі Литовсько-польської держави, Україна сприйняла вплив європейських ренесансних тенденцій. Понад усе ідеї Ренесансу (Відродження) позначилися в освіті, літературі

Православні, католицькі і протестантські впливи
  Прологом до українського "культурно-національного відродження" другої половини XVI – першої половини XVII ст. послужив другий південнослов’янський вплив XIV–XVI ст. Якщо п

Нові тенденції в освіті
  Під впливом гуманістичних і реформаційних ідей на рубежі XVI–XVII ст. відбуваються вагомі зміни в освіті. До кінця XVI ст. визначальними у шкільній справі на українських землях зали

Феномен бароко в українській культурі
  Період ХVII–XVIII ст.ст. в історико-культурологічному контексті розвитку світової цивілізації пов’язується з Новим часом, який визначається ХVII–ХІХ століттями. Основний зм

Козацька державність – основа вітчизняної культури ХVII-XVIII ст.
  ХVII століття – це період історичних змін на українських землях. Як відзначалося у попередній лекції, до середини ХVII ст. вони перебували під владою Речі Посполитої й відчували на

Характеристика художнього стилю бароко та його прояви в європейській культурі
  Бурхливі соціальні прояви й зміна традиційних поглядів на світ у період Нового часу виявилися в складності й суперечливості суспільної свідомості, світовідчуття людини. Це обумовило

Українське "козацьке бароко" та його прояви в національній культурі
  Аналізуючи староукраїнську барокову культуру, Мирослав Попович, відомий сучасний український філософ, підкреслює, що Україна належала до культурної зони, яка в часи контрреформації

Східних слов’ян
  Рівень духовної культури будь-якого народу визначається, насамперед, станом освіти та поширенням наукових знань у суспільстві. Рівень зазначених сфер в Україні в ХVII-ХVIIІ століття

Прояви ідей просвітництва та стилю класицизму в українській культурі XVIII ст.
  XVIІІ ст. називають ″епохою Просвітництва″ або ″віком Розуму″. Ця історико-культурна характеристика накладається на іншу періодизацію (за художніми стилями):

Основні заняття і матеріальна культура українців
Українці – етнос з давньою високорозвиненою землеробською культурою. Саме це заняття обумовило традиційний побут, матеріальну культуру, систему основних свят і обрядів (по суті календарно-землеробс

Календарні свята та обряди українців
Найважливіші складові духовного життя народу – свята та обряди. Вони відображають не тільки етнічну своєрідність, але й естетику, моральні цінності, ментальність, історію. До числа інститутів, поро

Українська сімейна обрядовість
Сімейна обрядовість складається з весільних, родильних (пологових) і похоронних обрядів. У циклі сімейних обрядів сплелися дії, символи, атрибути, які виникли в різні епохи і повинні були забезпечи

Україна у складі імперій. Загальна характеристика розвитку культури
  У кінці XVIII – на початку ХХ ст. українські землі входили до складу Російської та Австрійської (Австро-Угорської) імперій, що, як і всі імперії, являли собою великі територіальні к

У складі Російської імперії
  Поняття ″українське національно-культурне відродження″ відображає процес становлення і розвитку культурно-освітнього та громадсько-політичного життя України протягом кін

Західноукраїнських землях у ХІХ ст.
  Наприкінці XVIII ст. західноукраїнські землі (Галичина, Буковина, Закарпаття) опинилися під владою Австрійської імперії. Стан цих територій був дуже невідрадний. Не було шкіл, не бу

Українська культура наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
  На рубежі ХІХ – ХХ ст. людство вступило у якісно новий етап свого розвитку. У цей період на планеті відбулися глобальні зрушення, виникли нові тенденції: відчутно посилилася єдність

Культурний рух періоду Центральної Ради та Гетьманату
  Загальною закономірністю суспільного розвитку є тісний взаємозв’язок основних сфер життя суспільства – економіки, політики, культури. Що стосується основної парадигми української ку

Культурні процеси в Україні у 20-30-х роках ХХ сторіччя
  Національно-культурні перетворення розпочаті Центральною Радою і гетьманом П.Скоропадським, незважаючи на орієнтацію на дещо інші матеріальні і духовні цінності людського суспільств

Розвиток української культури у воєнний та повоєнний періоди
  У роки Другої світової та Великої Вітчизняної війни українська культура переживала далеко не кращі свої часи. З одного боку, після возз’єднання західноукраїнських земель з Центральн

Українська культура в другій половині 60-80-х років
  Друга половина 60-80-х років не кращій період в розвику української культури. Не маючи своєї державності, перебуваючи в міцних лещатах тоталітарного режиму, їй довелося долати шален

Формування нової соціокультурної дійсності та її риси за доби незалежності України
  Процеси перебудови 1987-1991 років у СРСР ознаменували закінчення ″холодної війни″, поставили крапку в протистоянні двох ідео­логічних систем – радянсько-комуністичної т

Україна в світовому культурному просторі
  Розвиток української культури на сучасному етапі знаходиться в великій залежності від Заходу та Росії. Інтегруючись після розпаду Радян­­ського Союзу у світову міжнародну систему, п

Українська культура сьогодні: стан та перспективи розвитку
  Питання про державну підтримку розвитку культури, про викорис­тання культурної політики як ефективного інструменту онов­лення сус­пільства надзвичайно гостро постало в Україні після

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги