Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни Історія України за вимогами кредитно-модульної системи навчання КИЇВ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОДОГІЇ

 

Кафедра гуманітарних дисциплін

 

 

Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Історія України»

(за вимогами кредитно-модульної системи навчання)

КИЇВ – 2011

 

 

Історія України// Робоча програма та методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни. – Навчально-науковий інститут права та психології Київського національного університету внутрішніх справ, 2011, 43 с.

 

Укладачі:

Професор кафедри гуманітарних дисциплін, д.і.н. Щербак Н.О.

Професор кафедри гуманітарних дисциплін, д.і.н. Павленко В.В.

 

 

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін. Протокол № 1 від 26.08.2011 року

 

Завідувач кафедри О.М. Цапко

Схвалено методичною радою інституту

 

Начальник НМЦ

Полковник міліції О.А. Андреєв

ПЕРЕЗАТВЕРДЖЕННЯ РОБОЧОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Навчальний рік	2011/2012	2012/2013	2013/2014
Дата засідання кафедри
Номер протоколу
Підпис завідувача кафедри

 

Структура робочої програми навчального курсу

«ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

(за вимогами кредитно-модульної системи)

 

ПЕРЕДМОВА

Методичні рекомендації до вивчення навчальної дисципліни «Історія України» розраховані на студентів денної форми навчання освітньо-кваліфікаційного… Робоча навчальна програма спрямована на реалізацію вимог освітньо-професійної… Курс:підготовка спеціалістів Напрям, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика…

Розрахунок рейтингової оцінки змістовного модуля (модулів) та умови отримання підсумкової оцінки залікового кредиту

Для розрахунку рейтингової оцінки пропонується використати єдину бальну систему оцінювання академічної успішності студентів з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS

За шкалою ECTS	За національною шкалою	За шкалою університету
A	5 (відмінно)	90–100
B	4 (добре)	85–89
C	4 (добре)	75–84
D	3 (задовільно)	70–74
E	3 (задовільно)	60–69
FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	35–59
F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним курсом	1–34

Розрахунок бальної оцінки змістовного модуля складається з наступних елементів:

М1 = М₀+К₁+…К_п, де

М₀ - початкова максимальна «вартість» змістовного модуля в балах, яку можна отримати під час поточного тестування. Вона становить 90 балів.

Максимальна бальна оцінка змістовного модуля (100 балів) досягається шляхом додавання «вартості» коефіцієнтів (К₁+…К_п), які враховують якість аудиторної роботи та творчої діяльності.

Таблиця бальних коефіцієнтів

Зразок розрахунку: Початкова вартість (модульного контролю) модуля (М0) = 90 балів Результат модульного тестування = 50 балів

Зміст змістовних модулів та тем програми

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І

Україна від найдавніших часів

До кінця ХVІІІ ст.

 

Тема 1. Витоки історії українського народу та його державності.

Історія України як наука та навчальний предмет. Предмет і завдання курсу історії України. Історія України як складова частина загальноєвропейської… Поява людини на території України. історичні корені українського народу.

Роздробленість давньоруських земель

Причини ослаблення влади київських князів. Володимир Мономах і його боротьба за державну єдність Русі.

Причини і сутність роздробленості Русі. Зростання політичної і економічної могутності місцевих князів. Розвиток міст, ремесел і торгівлі.

Продовження процесу формування української народності. Проблема генезису української народності в історіографії.

Державні утворення Середнього Подніпров’я: Київська, Чернігово-Сіверська та Переяславська землі. Боротьба руських князівств із кочівниками.

 

Галицько – Волинська держава

Економічне і політичне зміцнення Галицького князівства.Внутрішня і зовнішня політика Ростиславичів. Ярослав Осмомисл. Протистояння експансії польських і угорських феодалів. Роман Мстиславович.

Соціально-економічний розвиток Галицько-Волинської держави. Суспільно-політичний і адміністративний устрій.

 

Боротьба Русі з монголо - татарами

Перші завойовницькі походи монголо-татар. Битва на р. Калці. Південно-західні руські землі під ігом Золотої Орди. Ідея єдності Русі. Спроби Данила Галицького організувати антиординську коаліцію держав. Міжнародні відносини за Данила Галицького.

Значення Київської Русі і Галицько-Волинської держави. Їх місце та роль у формуванні українського народу і світовій історії.

 

Тема 2. Україна у складі Великого князівства Литовського та Польщі.

Україна в другій половині хіу ст. – і пол. хуіі ст. Українські землі під владою Великого князівства Литовського і Польщі Зростання політичної могутності Великого князівства Литовського. Боротьба за оволодіння Галицько-Волинським…

Тема 3. Козацтво. Національна революція українського народу

Середини XVII ст.

Джерела виникнення козацтва. Місце козаків у захисті південних рубежів Великого князівства Литовського від татар і турків. Причини, час і місце заснування першої Запорозької Січі. Зміни розташувань… Посилення соціального і національно-релігійного гніту в українських землях. Виникнення реєстрового козацтва.

Тема 4. Українські землі в добу Руїни та Гетьманщини

Розчленування України на Лівобережжя і Правобережжя. Гетьман П. Тетеря, його діяльність. Чорна Рада. Гетьман І.Брюховецький. Московські статті 1665 р. Андрусівська… Зовнішня та внутрішня політика гетьмана І.Мазепи. Коломацькі статті. Другий Кримський похід. Відновленні козацького…

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ. ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

 

Тема 5. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

 

Українські землі у складі Росії наприкінці ХУІІІ - в першій половині ХІХ ст.

Адміністративно-територіальний устрій та регіональний поділ.

“Товариство об’єднаних слов’ян”. Повстання Чернігівського полку. Вплив польського повстання 1830-1831 рр. на Україну. Деполонізація та активний… Початок українського національного відродження. Утворення…  

Тема 6. Український громадсько-політичний рух кінця ХІХ - поч. ХХ ст.

  Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорської імперії в другій половині ХІХ ст.

Тема 7. Україна у першій половині ХХ ст.

Лютнева демократична революція 1917 р. Становище в Україні після повалення царизму. Утворення Центральної Ради, її соціальна база, програма.… Роль Центральної Ради у формуванні української національної державності.… Взаємовідносини Центральної Ради та Тимчасового Уряду. І Універсал Центральної Ради. Всеукраїнські з’їзди: селянські,…

Тема 8. Україна у другій половині ХХ ст.

Завершення збирання основних етнічних земель українського народу в межах єдиної держави. Операція “Вісла”. Примусовий обмін населенням між Україною… Труднощі відбудови народного господарства. Голод 1946-1947 рр., його причини,… Насильницька колективізація в західних областях України. Нова смуга масових репресій проти громадян України.…

Україна в період загострення кризи радянської системи

Друга половина 60-х – початок 80-х років).

Реформи середини 60-х років, їх згортання консерваторами в партійно-державному керівництві. Зупинення реабілітації і замовчування злочинної діяльності Сталіна. Деформації в структурі економіки України, хижацька експлуатація її багатств, будівництво хімічних підприємств, атомних електростанцій. Наростання екологічної небезпеки. Екстенсивний розвиток сільського господарства, шкідливість кампанії щодо ліквідації “неперспективних” сіл.

Усунення П.Ю.Шелеста. Дальше обмеження прав України. В.В.Щербицький як провідник русифікаторської політики центру. Україна в єдиному народногосподарському комплексі СРСР.

Політичні репресії 60-70-х років. Посилення реакції в духовному житті. Поглиблення нігілістичного ставлення до національної самобутності українського народу. Спотворення історії України.

Розгортання правозахисного й дисидентського руху: О.Тихий, В.Стус, П.Григоренко, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл та ін. Репресивні дії органів КДБ. Зростання гальмівних процесів у соціально-економічному розвитку України.

Поглиблення кризи тоталітаризму в СРСР (1985-1991рр.).

Спроби М.С.Горбачова реформувати суспільство на шляхах прискорення, перебудови, гласності. Економічна політика центрального уряду і Україна. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

Відновлення критики сталінізму. Зростання політичної активності народу. Гальмування перебудовних процесів в Україні. Національне пробудження українського народу. Реабілітація політичних в’язнів. Викриття злочинів тоталітарного режиму. “Закон про мови”.

Народження Народного руху України і перетворення його в опозиційну до КПРС силу. Перші кроки демократизації суспільно-політичного життя і утворення нових партій та громадських об’єднань. Прийняття “Декларації про державний суверенітет України”. Курс національно-демократичних сил на утвердження державної та економічної незалежності республіки, утворення самостійної держави.

 

Тема 9. Незалежна Україна в сучасному світі.

Спроба серпневого /1991р./ перевороту у Москві. Схвалення Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України. Заборона діяльності КПУ. Участь інтелігенції, студентської молоді, засобів масової інформації в демократизації суспільства, відродженні національних традицій, розширенні сфери вжитку української мови. Пробудження релігійного життя. Участь української діаспори в державно-творчому процесі.

Загальноукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. і вибори Президента України. Л. Кравчук – Президент України. Денонсація Договору 1922 р. про утворення СРСР. Угода про Співдружність незалежних держав. Затвердження державної символіки України.

Прийняття Верховною Радою України нормативних актів для реформування економіки на шляхах підприємства, переходу до ринкових відносин, приватизації, їх суперечливий характер. Зниження темпів промислового і сільськогосподарського виробництва. Наростання інфляційних процесів і соціальної напруженості. Сучасний стан і проблеми української економіки та пошук шляхів їх розв’язання. Труднощі національно-культурного відродження, розвитку науки, освіти, духовності. Міжнаціональні відносини і їх правове регулювання в Україні. Етнонаціональні процеси в Україні.

Вибори 1994 р. Обрання Президентом Л.Кучми. Прийняття Конституції України 1996 р. Державотворчі процеси в Україні 1994 – 2008 р. Президентські вибори 2004 р. та суспільно-політичні події, що розгорнулися навколо них. Вибори до Верховної Ради України 2006 року та позачергові парламентські вибори 2007 року.

Сучасний стан і проблеми української економіки. Зовнішня політика та міжнародні зв’язки незалежної України. Релігійне життя України в умовах незалежності. Культурні процеси в сучасній Україні.

 

Інформаційно-методичне забезпечення

Опорні конспекти лекцій; ілюстративні матеріали щодо змісту модулів та окремих тем.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

 

Тема 1.

Витоки історії українського народу та його державності. Україна княжої доби.

Семінарське заняття – 2 години

П Л А Н:

1. Предмет, джерела та історіографія історії України.

2. Первісна доба в історії України.

3. Автохтонність українського народу, його історичні корені.

4. Утворення Давньоруської держави.

5. Соціально-економічний та політичний розвиток (ІХ–ХП ст.)

6. Роль Галицько-Волинського князівства в українській історії.

 

Основні поняття до теми:анти,історія, історизм,етнос, етногенез, автохтон, менталітет, народність, трипільська культура, черняхівська культура, зарубинецька культура, кіммерійці, таври, скіфи, “царські” скіфи, скіфи-орачі, сармати, гунни, готи, венеди, склавіни, анти, руси, Русь, Борисфен, Кий, Геродот, язичництво, періодизація.

 

Література до теми:[6, 8, 9, 18, 38, 58, 59, 67, 68, 84, 85, 107, 123, 150, 201, 207, 213, 228, 250, 256, 259, 261].

 

Тема 2. Україна у складі Великого князівства Литовського та Польщі.

П Л А Н: 1. Приєднання українських земель до Литви. Їх соціально-економічний розвиток… 2. Політичне, культурне та релігійне життя українського народу за литовської доби.

Тема 3.

Козацтво. Національна революція українського народу середини XVII ст.

Семінарське заняття – 2 години

ПЛАН

1. Початкова історія українського козацтва, заснування, устрій і розвиток Запорізької Січі.

2. Козацько-селянські виступи кін. ХVІ- І пол. ХVІІ ст. та їх наслідки.

3. Визвольна війна українського народу середини ХУП ст.: передумови, хід та рушійні сили.

4. Внутрішня і зовнішня політика Б.Хмельницького.

5. Підсумки та наслідки Національної революції українського народу середини ХVІІ ст.

 

Опрацювання праці В.Б. Антоновича “Про козацькі часи на Україні” (К., 1991), публікацій сучасного українського історика В.Щербака в “Українському історичному журналі”.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. П.Сагайдачний: видатний військовий та державний діяч України.

2. Військове мистецтво запорізьких козаків.

3. Демократична модель політичного устрою Запорозької Січі.

4. Б.Хмельницький – видатний полководець і політичний діяч середньовічної Європи.

5. Переяславська Рада та українсько-російський договір 1654 року, їх наслідки для українського народу.

6. І. Сірко, К. Гордієнко, П. Калнишевський – отамани Кошу Запорозького.

 

Основні поняття до теми:“Синопсис”,“уходництво”, козак, реєстр, отаман, гетьман, кошовий, Запорозька Січ, Вольності війська запорізького, клейноди, козацька рада, козацька старшина, чайка, чумацтво, курінь, полк, кіш, паланка, протекторат, універсал.

 

Література до теми:[5, 15, 16, 18, 20, 25, 38, 50, 54, 61, 65, 70, 71, 72, 73, 78, 81, 93, 102, 110, 117, 119, 121, 122, 178, 179, 184, 193, 212, 240, 243, 247, 252, 253, 265, 281, 283, 296, 297, 302, 306, 315, 316, 317].

Тема 4.

Українські землі в добу Руїни та Гетьманщини.

П Л А Н: 1. Україна після смерті Б.Хмельницького. Боротьба за збереження… 2. Причини та сутність Руїни. Політика українських гетьманів в умовах розколу України.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

 

Тема 5.

Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій.

П Л А Н: 1. Імперська політика російського самодержавства на українських землях. 2. Відродження національної свідомості українців Наддніпрянщини в першій половині ХІХ ст. Т.Г. Шевченко.

Тема 6.

Український громадсько-політичний рух кінця ХІХ - поч. ХХ ст.

Семінарське заняття – 2 години

План

1. Становлення процесів українського національного відродження. Харківський університет.

2. Кирило-Мефодіївське товариство та його місце в українській історії.

3. Другий етап українського національного відродження. Громадівський рух.

4. Перехід українського національного руху до політичного етапу його оформлення. Політичні партії на українських землях.

5. Українські політичні партії та зростання національної свідомості й соціально-політична боротьба на початку ХХ ст.

 

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. М. Максимович – перший ректор університету Св. Володимира.

2. Історик М. Костомаров.

3. М. Маркевич та його історичні праці.

4. П. Куліш, його публіцистична діяльність.

5. В.Антонович та Київська Громада.

 

Література до теми:[2, 3, 18, 34, 38, 70, 71, 72, 82, 93, 97, 98, 109, 114, 117, 119, 122, 127, 128, 143, 144, 152, 175, 186, 191, 253, 267, 279, 307, 309, 310, 311, 312, 313].

 

Тема 7. Україна у першій половині ХХ ст.

П Л А Н: 1. Українська Центральна Рада, її внутрішня і зовнішня політика. Доба… 2. НЕП в Україні. Україна у складі СРСР. Українізація.

Тема 8. Україна у другій половині ХХ ст.

Семінарське заняття – 2 години

П Л А Н:

1. Україна у повоєнний період (1945-1953 рр.).

2. Україна в період тимчасової лібералізації в СРСР (1953-1964 рр.).

3. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ (1965-1985рр.).

4. Україна і процес перебудови в СРСР (квітень 1985 — серпень 1991 р.)

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Лібералізація духовного життя в Україні за часів хрущовської “відлиги”.

2. Політика російщення України: методи здійснення і наслідки.

3. Чорнобильська катастрофа, її геополітичні та екологічні наслідки.

 

Основні поняття до теми:хрущовська “відлига”, період “застою”, дисиденти, російщення, операція “Вісла”.

Література до теми:[7, 18, 28, 38, 43, 52, 53, 90, 91, 93, 106, 117, 122, 132, 134, 149, 151, 165, 168, 174, 179, 185, 206, 214, 225, 227, 232, 248, 271, 276, 285, 287].

 

Тема 9.

Незалежна Україна в сучасному світі.

ПЛАН: 1. Основні етапи і напрями демократизації, відродження й розбудови незалежної… 2. Міждержавні відносини та міжнаціональні стосунки на сучасному етапі.

Джерело: Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навчальний посібник. – К., 2000.

...Порівнюючи антропологічні особливості українців з такими самими особливостями інших слов´янських народів, ми бачимо, що українці,… ...Значно складнішим, а тому й тяжчим, є питання про відношення українського… ...А щодо південної групи, яка потім стала українською, то підлягши в свою чергу впливам іранським і, можливо, почасти…

Джерело: Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології. – К.,1995.

Гійом Левассен де Боплан „Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом… виданий в Руані 1651 р.(витяги) Кримські татари

Гійом Левассен де Боплан. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і веденням воєн.- К., 1990.

Завдання: Підготовка та представлення тези

1. Прочитати текст;

2. Визначити кілька важливих, на ваш розсуд, питань, що містяться у тексті;

3. Обрати найважливіші з них; шляхом логічного розміркування довести правильність і достовірність твердження, що містяться у цьому питанні (або спростувати);

4. Письмово оформити виконану роботу

 

Джерела до опрацювання:

Михайло Грушевський „Хто такі українці і чого вони хочуть” (витяги)

...Оте є все, що я сказав—свобода, рівність, народовладдя, автономія України в федеративній Російській республіці — потрібні на те, щоб дати змогу всьому народові правити своїм краєм, становити такі порядки, щоб були вони корисні не для панів тільки, не для мудрих і просвічених, а для всіх трудящих людей.

...Організації й партії українські стоять на тім, що земля повинна бути в руках тих, хто на ній працює. ...Се справа складна, котру треба добре обміркувати, щоб не скривдити непотрібно людей, не витворити даремного і шкідливого заколоту. Тепер до неї пориватися не можна. Охорони Боже хапатися тепер захоплювати землю, ділити силоміць або нищити чиєсь хазяйство.

В. Винниченко „Заповіт борцям за визволення” (витяги)

... Поки що людство розбите на окремі національні колективи, які переважно звуться державами, то очевидно, що найкращим способом збереження його життя й розвитку кожної нації є державність, себто комплекс тих інститутів економіки, політики, культури, які діють на території, населеній національним колективом, які зв´язують його в компактну цілість, які забезпечують його розвиток у сучасному і майбутньому. Нація без державності є покалічений людський колективний організм. Чого це всі так звані „недержавні нації” прагнуть своєї держави, через це так самовіддано окремі члени її віддають усі сили свої на здобуття її й тому з такою ненавистю ставляться до тих, які стоять на заваді цьому, себто які тримають їхній колектив у покаліченому стані.

... Що таке державність? Це – устрій всього матеріального і психічного буття цілого народу, його національности, економіки, політики, культури, це – величезний складний процес.

... Наша правда і справедливість повинні мати за собою силу. А в чому може бути наша сила? Тільки в нашому народі, в погодженні, в порозумінні, в злиттю з нашими внутрішніми силами. Коли вони будуть з нами, коли вони хотітимуть самостійності Української Держави, і хотітимуть її всією душею і всім тілом, тоді зовнішні сили повинні будуть серйозно подумати над тим, чи можна не задовольнити це хотіння.

 

В´ячеслав Липинський „Листи до братів-хліборобів” (витяги)

... Ми хочемо ідейного, благородного, а разом з тим дисциплінованого пориву тих, що всіма силами своєї душі хочуть України. Ми хочемо, щоб вони всі муром стали біля Гетьмана і його Роду як одинокого, реального, живого Символу України. ...Без Гетьманства-Монархії і без чести, дисципліни, ідейності та благородства, якими тільки можуть держатися монархії, нема чого й думати про Україну...

...Земельний клас хліборобський...- єсть одинокою групою людей на Україні, яких будуччина залежить від того, чи буде чи не буде Україна. Ні в формі диктатури (охлократія), ані в формі правління при помочі шахрайств виборчих (демократія) ці люди не можуть уложити свої відносини до громадянства. А в формі класократії: допустивши до влади всі інші українські класи в Гетьманській Українській Державі, якою опорою, фундаментом і охороною буде український хліборобський клас. Не він має бути одинокою правлячою верствою в Гетьманській Україні. Але він має творити найважливішу, консервативну, оберігаючи державу частину цієї верстви.

Михайло Драгоманов „Чудацькі думки про українську національну справу” (витяги)

...Правдолюбива людина мусить дійти до того, що сама по собі думка про національність ще не може довести людей до волі й правди для всіх і навіть не може дати ради для впорядкування навіть державних справ. Треба пошукати чогось іншого, такого, шо б стало вище над усіма національностями та й мирило їх, коли вони підуть одна проти одної. Треба шукати всесвітньої правди, котра б була спільною всім національностям.

...По всіх освічених сторонах повстали нові філософи, котрі впять стали звати себе космополітими, або світовими горожанами, і проповідували братство всіх народів. Коли навіть повстали в Європі рухи національні, то і ті рухи оперлись, власне, на космополітичні думки: мовляв коли всі народи однакові брати, то не слід щоб один народ панував над другим....

 

Іван Франко “Поза межами можливого” (витяги)

...Для Маркса і його прихильників історія людської цивілізації, то була поперед усього історія продукції. ...В останніх роках обернено питання другим кінцем. ...Тільки там, де ті ідеали живі, розвиваються і пнуться чимраз вище, маємо й прогресивну і чимраз інтенсивнішу матеріальну продукцію. ...А тут синтезом усіх ідеальних змагань, будовою, до якої повинні йти всі цеглини, буде ідеал повного, нічим не в’язаного і не обмежуваного (крім добровільних концесій, яких вимагає дружнє життя з сусідами) життя і розвою нації. Все, що йде поза рами нації, се або фарисейство людей,. що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до опанування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими “вселюдськими” фразами прикрити своє духовне відчудження від рідної нації. Може бути, що колись надійде пора консолідування якихсь вольних міжнародних союзів для осягнення вищих міжнародних цілей. Але се може статися аж тоді, коли всі національні змагання будуть сповнені і коли національні кривди та невдоволення відійдуть у сферу історичних споминів...

...Ідеал національної самостійності ...лежить для нас поки що ..поза межами можливого. Нехай і так. ...Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватись до нього, інакше він не буде існувати і ніякий містичний фаталізм не сотворить його там, а розвій матеріальних відносин перший потопче і роздавить нас, як сліпа машина.

Дмитро Чижевський „Український національний характер і світогляд” (витяги)

...Риси духовності барокка залишилися в українському націоальному типі аж досі. Основна духовна риса барокка – це „декоративність”, що цінить більше широкий жест, ніж глибокий зміст, більше – розмах і кількість, ніж внутрішню якість, більше вираз, форми вияву змісту, ніж зміст самий, одним словом, цінить більше „здаватися”, ніж „бути”. Але в психічній сфері стремління до „декоративности”, до широкого жесту, до „імпозантности”, природно веде до певної ілюзорної пишноти та маєтности, за якою, може, нема достатньої духовної підпори, веде до певного „психічного авантюризму”, що відбивається і в життю і в культурній творчості. Залишили слід, розуміється, і глибші та значніші риси бароккової духовности – стремління до великого та до безмежности, відсутність страху перед сполученням протилежностей (синтеза християнства та античности в зах. –євр. барокку, що відбилося і в українському). Духовно споріднений з барокком романтизм теж знайшов в Україні в ХIХ віці глибокий та широкий відгук, і дивним чином впливи романтики тягнуться протягом цілого століття, навіть і через ті часи, що були максимально антиромантичні.

 

Михайло Драгоманов „Чудацькі думки про українську національну справу” (витяги)

...Коли це все перекласти до української мови, котрою говорить в Росії 17 мільйонів людей, то побачимо, яку шкоду, власне, для росту всесвітньої освіти роблять ті, хто забороняє українську мову в школах і книгах. От через те я, наприклад, уважаю себе обов´язаним кричати проти такої заборони й перед українцями, й перед росіянами, й перед усім освітченим миром в дописях і книжках італьянських, англійських, французьких і т. ін., протестував проти тої заборони на всесвітніх з´їздах письменників у Парижі й у Відні (на віденський з´їзд я послав протест вкупі з доктором Павликом).

Тільки ж ця прихильність до письменства українського не засліплює мені очей і не забороняє мені цінити вартість і письменства російського самого в собі і для нас, українців.

...Я дозволяю собі сказати, що з того часу, як я став на публічну службу чи учителя, чи писателя, то не пропустив пригоди говорити молодшим людям в Україні, що вони не можуть уважати себе навіть образованими, доки не вивчать, по крайній мірі, двох-трьох західноєвропейських мов, щоб хоч читати на них найважніші речі. Не раз усно і печатно говорив я, що українське письменство доти не стане на міцні свої ноги, доки українські письменники не будуть діставати всесвітні образовані думки й почуття просто з Західної Європи, а не через Петербург і Москву...

В. Винниченко „Заповіт борцям за визволення” (витяги)

... Розуміється, коли б у світі дійшло до воєнної сутички Заходу з тиранією Москви, то українська еміграція стала б на бік Заходу й взяла б по мірі сил своїх участь у збройній боротьбі, сформувавши з своїх членів членів кілька допоміжних армій для союзницьких батальйонів.

... Але в неї є і повинно бути інше завдання на полі здобуття державної самостійності, а саме: схиляти до неї опінію західного світу. Проти української самостійності ревно працюють вороги її, головним чином руські та польські імперіалісти. Вони всіма засобами намагаються виставити українську національно-державну ідею як штучну, як витвір чужих Україні сил, як потайне знаряддя їхньої імперіалістичної політики, надто Німеччини. Українці, мовляв, ніякої самостійної концепції, ні інтернаціональної, ні соціально-політичної, не мають, вони є тайні агенти або німецького нацизму, або руського большевизму.

Отже, завдання членів української еміграції, борців за свою державну самостійність, повинно насамперед бути в тому, щоб розбити цей наклеп ворогів і щоб довести світові, що українство, навпаки, всією історичною, виробленою віками всебічного поневолення, всією природою своєю є найщиріші вороги всякого насильства, гніту, визиску, як внутрішнього, так і інтернаціонального, що воно є найвірніший борець за мир на Землі і за об´єднання всіх народів. ... Тому ми, коли хочемо мати свою національну самостійність, мусимо бути в найперших і найактивніших рядах борців за здійснення ідеї Світової Федерації Народів, яка знищить яку-будь можливість одній нації накинути другій своє панування.

В'ячеслав Липинський „Листи до братів-хліборобів” (витяги)

...В книзі цій поняття Нації ототожнюється з поняттям Держави. Нація для нас – це всі мешканці даної Землі і всі громадяни даної Держави, а не „пролєтаріат” і не мова, віра, плем´я. Коли я пишу в цій книзі про нас – „ми, українські націоналісти”, то це значить: що ми хочемо Української Держави, обіймаючої всі класи, мови, віри і племена Української Землі.

Ви, українські соціалісти, ототожнюєте поняття нації з пролетаріатом і партією. Для Вас – не соціаліст – не Українець. Ви ж, українські націоналісти, ототожнюєте поняття нації з мовою, вірою, племенем. ...Тому-то всі Ви – і соціалісти і націоналісти в Україні – дервіші, а не державники.

Дмитро Донцов „Націоналізм” (витяги)

...Основні ідеї „Націоналізму” були: передусім антитези драгоманівському „малоросіянству”. Трактуванню України як провінції Росії, що претендувала лише на деякі „полегші” культурного й соціального характеру. (Попередній тезі – авт.) „Націоналізм” протиставляв ідею політичної нації: нації, ідеалом і метою якої був політичний державний сепаратизм, повний розрив з Росією; під оглядом соціальним – повна антитеза світоглядові тодішнього демо-соціалістичного українського провідництва...

На питання „Що?” „Націоналізм” відповідав: незалежність і повний сепаратизм. .. На питання „Як здобувати свою мету?” „Націоналізм” відповідав: боротьбою, національною революцією проти Московщини; не шляхом „порозуміння” чи „еволюції”.

Ці тези були цілковитою антитезою драгоманівства і соціалізму, бо ідеологія Драгоманова уймалася ним же самим в його „гімні”: „Гей, українець просить немного...”. Ідея „Націоналізму” замість „немного” ставила все! Замість „просить” жадає і здобуває. (...) „Хто має довершити?” – „Націоналізм” відповів: людина нового духа. Духа, протилежного занепадницькому духові речників української інтелігенції ХХ віку з „рабським мозком” і „рабським серцем” (слова І. Франка). Роз´їдженому сумнівами розуму тієї інтелігенції „Націоналізм”протиставляв не знаючу сумнівів віру в свою ідею, в свою Правду...

...Хто впроваджує в світ і здійснює якусь ідею? ...Ми відповідаємо – ніколи народ! ...пануючою умовою є існування активної, відважної, спрагненої влади меншости, цієї правдивої носительки великих ідей, найважливішого чинника історії.

...Коли нація хоче стати, як сталь, напоїти себе „сталою” магнетичною енергією, мусить черпати її у власній ідеї. ...”Лиш плекання зовсім нового духа врятує нас!”

Дмитро Донцов „Дух нашої давнини” (витяги)

...Каста правителів, не назвою, а суттю – повинна бути окремою громадою, зліпленою по-перше, з іншої глини, викута з іншого металу, ніж інертна, байдужа, хитлива маса; по-друге – мусить займати окреме становище, власне творити з себе окрему касту, позбавлену такого сталого контакту з масою, як це водиться в демократіях, де сьогодні цілковита нікчемність може завтра бути винесеною своїми приятелями демократичними на трон; по-третє – мусить ця каста виказувати зовсім окремі прикмети духа й душі, інші ідеї мусять горіти в її головах. ...Шляхетність, благородство – це перша прикмета члена провідної верстви. Людині шляхетній важні не особисті вигоди ... у жертву приносяться не тільки свої особисті справи, але і все близьке і рідне. ...Друга невіклична прикмета правлячої верстви – це мудрість. ...Мужність, відвага – третя прикмета члена провідної касти й полягає власне в тім, щоб вміти позбутися цього страху. ...Лише з людини великої „біологічної потенції” може вийти великий формотворець.

... Організація землі й народа не як рідний Прованс, пов´язаний лиш вузами спільної крови і мови, чи просто народної культури, не як „тісніша вітчизна”, провінція „отєчєства чужого”, яке має декретувати чи маємо уважати себе за слов´ян чи за монголів, не купа губерній під тінню ханського чи московського меча, - а окрема своя отчизна, під владою своєї окремої провідної касти. ...Ось мета того сильного народнього організму, створеного вічно горіючим духом шляхетної, мудрої і завзятої провідної касти, якої блискучий взірець дає нам наша ісорична давнина.

Джерело: Др. Дмитро Донцов.

Завдання: Підготовка та представлення тези 5. Прочитати текст; 6. Визначити кілька важливих, на ваш розсуд, питань, що містяться у тексті;

Джерело: Крисаченко В.С. Україна на сторінках Святого Письма та витяги з першоджерел, що засвідчують процес поширення християнства на теренах України від апостола Андрія до князя Володимира. – К., 2000. – С. 314.

Завдання:

1. Підготовка та представлення тези (прочитати текст; визначити кілька важливих, на ваш розсуд, питань, що містяться у тексті; обрати найважливіші з них; шляхом логічного розміркування довести правильність і достовірність твердження, що містяться у цьому питанні (або спростувати); письмово оформити виконану роботу.

 

2. Опрацювати літературу:

1. Заставний Ф. Українські етнічні землі. – Львів, 1993.

2. Кубійович В. Положення, границі й територія України // Енциклопедія Українознавства: У 2 т. – Мюнхен; Нью-Йорк, 1949. – Т. 1.

3. Ложкін В. З історії встановлення кордонів України в 20-х роках ХХ століття // Пам´ятки України. – 1991. - № 2. – С. 15.

4. Сергійчук В. Етнічні межі та державні кордони України. – Тернопіль, 1996.

 

Методи навчання та оцінювання. Розподіл присвоюваних балів.

Методи навчання:проблемна лекція, лекція-бесіда, лекція-дослідження, методи групової роботи, інтерактивні методи, мозкового штурму.

 

Шкала оцінювання:

90-100 балів - (відмінно)А;

80-89 балів - (добре)BC;

51-79 балів - (задовільно) DE;

менше 50 балів - (незадовільно) FX;

Методичне забезпечення:опорні конспекти лекцій; інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни; нормативні документи МОН України; ілюстративні матеріали щодо змісту модулів та окремих тем.

 

 

6. С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И ДО ДИСЦИПЛІНИ:

1. Антонович В.Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К., 1995.

2. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

3. Археологія та стародавня історія України: Курс лекцій. – К., 1992.

4. Багряний І. Чад імперії. Шовінізм. Національна ідея і націоналізм. Національне питання в програмі КПРС. // Багряний І. Публіцистика. – К., 1996.

5. Баран В.Д. Давні слов’яни. – К., 1998.

6. Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. – К., 1991.

7. Безотесний М.Т. Україна в добу сталінщини: історія опору. – К, 2002.

8. Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941–1945. – К., 2000.

9. Бережинський В.Г. Україна в роки першої світової війни. – К., 2001.

10.Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України. – К., 2001.

11.Білоус Н.О. До питання про запровадження магдебурзького в Києві // УІЖ . – 2008. - №1. – С. 123-135.

12.Боєчко В., Ганжа О. Формування державних кордонів України у 1917–1940 рр. – К., 1991.

13.Бойко А.Д. Історія України. – 2 вид., доп., К., 2004.

14.Боплан Г. Опис України. Меріме П. Українські козаки та їх останні гетьмани. – Львів. 1990.

15.Борщак І. Мазепа, Орлик, Войнаровський. – Л., 1991.

16.Борщак І., Мартель І. Іван Мазепа: життя і пориви великого гетьмана. – К., 1991.

17.Брайчевський М. Приєднання чи возз’єднання? // Україна. – 1991. – № 16.

18.Брайчевський М.Ю. Походження Русі. – К., 1968.

19.Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1989.

20.Бутейко А.Д. Куди прямує Україна. – К., 2001.

21.Великая Отечественная война 1941–1945 годов. Энциклопедия. – М., 1985.

22.Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. – К., 1992.

23.Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. – К., 1997.

24.Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради. – К., 1998.

25.Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада: період становлення // УІЖ . - 2007. - №2. – С. 23-

26.Верстюк В.Ф. Політична боротьба за владу в Українській Народній Республіці в перші місяці її проголошення// УІЖ . – 2008. - №1. – с. 4-31.

27. Вєтров Ігор. Економічна експансія Третього рейху в Україні 1941–1944 рр. – К. 2000.

28. Вивід прав України. – Л., 1991.

29. Видатні постаті в історії України IX-XIX ст.: Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети. – К., 2002.

30. Винниченко В. Відродження нації. – Київ-Відень, 1920–1990. – Ч.1–3.

31. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991.

32. Володарі Гетьманської булави. – К., 1994.

33. Воля Олесь. Мор. Книга буття України. – К., 1991.

34. Воронцов І., Пилявець Ю. Голод 1946–1947 рр. – К., 1993.

35. Врублевский В.К. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. – К., 1993.

36. Геродот із Галікарнасу. Скіфія: Найдавніший опис України з V століття перед Христом. – К., 1992.

37. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

38. Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу визволення України. Нариси з історії української соціал-демократії ХХ ст. – Х., 1996.

39. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – К., 1990.

40. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К., 1992–1998. – Т.1–10.

41. Грушевський М.С. На порозі нової України. – К., 1991.

42. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.

43. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. Нариси політичної історії. – К., 1993.

44. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХУП–ХУШ ст.: кордони, населення, право. – К., 1996.

45. Гуслистий К. Коліївщина: історичний нарис. – К., 1947.

46. Давня історія України. – К., 1997, 1998. – Т.1–2.

47. Давня історія України. – К., 2000. – Т.3.

48. Даниленко В.М. та ін. Сталінізм на Україні 20-30 рр. – К., 1991.

49. Даниленко В.М., Касьянов Г.В. Сталінізм і українська інтелігенція (20–30-ті роки). – К., 1991.

50. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація. – К., 1998.

51. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. – Ужгород, 1932. – Т.1.

52. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). – Мюнхен, 1969.

53. Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2 т. – К., 1991.

54. Драгоманов М.П. Вибране. – К., 1991.

55. Дужий П. За яку Україну боровся Степан Бандера. – К., 1998.

56. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993.

57. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність. – К., 2001.

58. Єфименко О.Я. Історія України та її народу. – К., 1992.

59. Єфремов С. Щоденники. 1923–1929. – К., 1997.

60. Залізняк Л.Л. Від склавинів до української нації. – К., 1997.

61. Іванова Р.П. Михайло Драгоманов у суспільно-політичному русі Росії та України (I-ша половина ХІХ ст.). – К., 1971.

62. Іваньков І.О. Повстання українського народу проти шляхетської Польщі 1635 – 1638 рр. – К., 2002.

63. Історія русів. – К., 1992.

64. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1997.

65. Історія України в особах. Литовсько-польська держава. – К., 1997.

66. Історія України: Навч. посіб. / В.М. Литвин, В.М. Мордвинцев, А.Г. Слюсаренко. – К., 2002.

67. Історія України: Нове бачення. – 2-ге вид. – К., 2002.

68. Історія України: Підруч. для студентів вищих навч. закладів /Ю.Д. Зайцев, Я.Д. Ісаєвич, Я.Й. Грицак та ін. – 3-е вид. – Л., 2002.

69. Історія українського війська (1917–1995). – Л., 1996.

70. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х рр. ХХ ст.). – Л., 1992.

71. Історія Української РСР. У 8 т. – К., 1977–1980.

72. Йордан О. О происхождении и деянии гетов. – М., 1960.

73. Кирило-Мефодіївське товариство. Зб. док.: В 3 т. – К., 1990.

74. Колективізація і голод на Україні 1929–1933 рр. Збірник документів і матеріалів. – К., 1992.

75. Командири великого голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в Україну та на Північний Кавказ. 1932–1933 р. – К., 2001.

76. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. – К., 1993.

77. Конституційні акти України. 1917–1920. – К., 1992.

78. Конституція України – К., 1996.

79. Коринный Н.Н. Переяславская земля. Х – первая половина ХШ в. – К., 1992.

80. Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-Львів, 1993.

81. Костомаров М. “Закон божий” (книга буття українського народу). – К., 1990.

82. Костомаров Н.И. Исторические произведения. – К., 1989.

83. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. – К., 1998.

84. Котляр М.Ф. Данило Галицький – К., 2001.

85. Котляр Н.Ф., Смолий В.В. История в жизнеописаниях. – К., 1990.

86. Кривоніс В.М., Марочко В.І. Органи юстиції та правопорядку в роки колективізації та голодомору 1932–1933 рр. // Голод 1932–1933 рр. в Україні. – К., 2003.

87. Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави Північного Причорномор’я. – К., 1998.

88. Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984.

89. Кричевський Р. ОУН в Україні, ОУНЗ і ЗЧ ОУН: Причинок до історії українського націоналістичного руху. – Л., 1991.

90. Крупницький Б.Д. Гетьман Мазепа та його доба. – К., 2001.

91. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя. – К., 1997.

92. Кульчицький С.В. Нотатки про українські революції – К, 2001.

93. Кульчицький С.В. Закономірності еволюції радянської влади (короткі тези) // УІЖ . – 2007 - №6 – с. 181-218.

94. Лето 1941. Украина. Документы, материалы, хронология событий. – К., 1991.

95. Лисенко О.Є. Тематика Другої світової війни на сторінках «Українського історичного журналу»: історіографічна ретроспектива на суспільно-політичному тлі // УІЖ . – 2007 - №6 – с. 119-142

96. Лисяк-Рудницький І. Політична думка українських дисидентів // Нариси історії нової України. – Л., 1991.

97. Литвин В. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті року ХХ ст.). – К., 2001.

98. Литвин Сергій. Суд історії: Симон Петлюра і петлюріана. – К., 2001.

99. Лола О. Гайдамацький рух на Україні в 20–60-х роках ХУШ ст. – К., 1965.

100. Мазепа І.П. Україна в огні і бурі революції 1917–1921. – 2-ге вид. – Д., 2001.

101. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.

102. Мала енциклопедія українського козацтва. – Донецьк, 2000.

103. Малий словник історії України. – К., 1997.

104. Махно Н. Воспоминания. – К., 1991. – Кн.1–3.

105. Международная комиссия по расследованию голода в Украине 1932–1933 годов: Итоговый отчет. 1990 г. – К., 1992.

106. Мірчук П. Українська повстанська армія. 1942–1952. – Л., 1992.

107. Москвофільство: документи і матеріали. – Л., 2001.

108. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність: Україна на фронтах другої світової війни. – К., 1996.

109. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1993.

110. Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941–1944: В 2 кн. – К., 1985.

111. Національні відносини на Україні: запитання і відповіді. – К., 1991.

112. Незнайома Кліо: Українська історія в таємницях та курйозах XV–XVIII ст. – К., 2002.

113. Огієнко І.І. Українська церква. – К., 1993.

114. Пам’ять крізь віки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – К, 2001.

115. Пассек Т. Трипільська культура. – К., 1990.

116. Пахльовська Оксана. Біном “Україна-діаспора” сьогодні: криза і перспектива. – К., 2002.

117. Первый штурм. – М., 1990.

118. Петлюра С. Статті, листи, документи. В 3 т. – К., 1998–1999.

119. Петро Шелест: “Справжній суд історії ще попереду” Спогади. Щоденники. Документи. Матеріали. – К., 2003.

120. Петров В.П. Походження українського народу. – К., 1992.

121. Політичні партії України. Інформаційне довідкове видання. – К., 2001.

122. Полководці Війська Запорозького. – К., 1998.

123. Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2 т. – К., 1992.

124. Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський. Справа УНЦ і останні роки (1931–1934). – К., 1999.

125. Про минуле – заради майбутнього. – К., 1989.

126. Реєнт О.П. Історія України ХІХ – на поч. ХХ ст.: методологічний зріз і тематичні напрями наукового пошуку// УІЖ . – 2007 - № 6 – с. 218-232.

127. Реєнт О.П. Українсько-білоруські взаємини у ХІХ – на поч. ХХ ст.: період становлення// УІЖ . – 2008. - №1. – С. 161-169.

128. Романов О.М. Західноукраїнська трагедія 1941. – Л.; Нью-Йорк, 2002.

129. Рубльов О.С., Черченко О.А. Західноукраїнська інтелігенція і сталінщина. – К., 1990.

130. Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 50-х – початок 1990-х років. – К., 1998.

131. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М., 1981.

132. Савчук Н.О. Українська держава за гетьманування Ю. Хмельницького (1659 – поч. 1663 рр.) – Камянець-Подільський, 2001.

133. Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець ХУІ – перша половина ХУП ст.). – К., 1998.

134. Сахаров А.Н. Дипломатия в Древней Руси. – М., 1980.

135. Синиця О.І. Українці за межами України. – Івано-Франківськ, 2001.

136. Сідак В., Степанков В. З історії української розвідки і контррозвідки. – К., 1994.

137. Сідак В.С. Національні спецслужби в період Української революції 1917–1921 рр. – К., 1998.

138. Скоропадський П. Спогади. – Київ-Філадельфія, 1995.

139. Сливка Ю. Сторінки історії КПЗУ. – Л., 1989.

140. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. – К., 1994.

141. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція ХУП ст. (1648–1676 рр.). – К., 1999.

142. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К., 1999.

143. Солдатенко В.Ф. Новітні тенденції й актуальні проблеми історіографічного освоєння процесів революційної доби 1917-1920 рр. в Україні// УІЖ . – 2008. - №1. – С. 75-88.

144. Степан Бандера – людина і міф. – К., 2001.

145. Сторінки історії України ХХ ст. – К., 1992.

146. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993.

147. Тимощук О.В. Державна варта Української держави. – К., 1998.

148. Тис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницького. – Мюнхен-Львів, 1994.

149. Тисяча років української суспільно-політичної думки: В 9 т., 14 кн. / Гол. редкол. Т. Гунчак. – К., 2001.

150. Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1995.

151. Толочко П.П. Ярослав Мудрий – К., 2002

152. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.1: Бунтян К.П. Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанку історії. – К., 1998.

153. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.3: Сарбей В.Г. Національне відродження України (ХIХ – поч. ХХ ст.).

154. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.3: Баран В.Д. Давні слов’яни.

155. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.4: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь.

156. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.5: Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь.

157. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.6: Русина О.В.Україна під татарами і Литвою.

158. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.7: Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція ХУII ст. (1648–1676 рр.).

159. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.8: Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна.

160. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.9: Сарбей В.Т. Національне відродження України.

161. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.10: Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання. 1917–1921 рр.

162. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.11: Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.).

163. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.12: Коваль М.В. Україна в Другій Світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945).

164. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.13: Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946–1980-ті рр.).

165. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.14: Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991–2000 рр.).

166. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.15: Трощинський В.П. Шевченко А.А. Українці в світі.

167. Україна партизанська 1941–1945 рр. партизанські формування та органи керівництва ними – К., 2001.

168. Україна перед сфінксом майбутнього – К., 2001.

169. Україна: ХХ століття: У 2 кн. / В. Литвин, В. Смолій, М. Шлаковатий. – К., 2002.

170. Українська ідея. Історичний нарис. – К., 1995.

171. Українська ідея. Перші речники. – К., 1994.

172. Українська народність: Нариси соціально-економічної й етнополітичної історії. – К., 1990.

173. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – К., 1996. – Т.1,2.

174. Українське козацтво. Мала енциклопедія. – К., 2002

175. Універсали Богдана Хмельницького. 1648–1657. – К., 1998.

176. Універсали Івана Мазепи. – К., 2002.

177. Хойнацька Л.М. Відновлення машинобудівної індустрії України та його соціальні наслідки (1943–1950 рр.). – К., 2003.

178. Хрестоматія з історії України. – К., 1993.

179. Центральна Рада: Український державотворчий процес: У 2 ч. – К., 1997.

180. Чайковський А.С. Невідома війна: Партизанський рух в Україні мовою документів, очима історика. – К., 1994.

181. Чайковський А.С. Плен. За чужие и свои грехи. – К., 2002.

182. Чайковський А.С., Щербак М.Г. За законом і над законом. – К., 1996.

183. Ченцов В.В. Політичні репресії в радянській Україні. – К., 2000.

184. Чорнобиль. Зона відчуження – К., 2001.

185. Чорнобильська трагедія: Документи і матеріали. – К., 1996.

186. Чувардинський А.Г. Гетьман Сагайдачний – К., 2002.

187. Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К., 1997.

188. Шаповал Ю.І. Україна ХХ ст.: особи та події в контексті важкої історії. – К., 2001.

189. Швагуляк М. Украина в экспансионистских планах германского фашизма. – К., 1983.

190. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі. – К., 1960.

191. Шевченко В.Ф., Павленко М.І., Потапов Г.Г. Історія українських політичних партій. – К., 1999.

192. Щербак Н.О. Єврейське питання у внутрішній політиці царизму наприкінці ХVІІІ – у першій чверті ХІХ ст. // УІЖ. – 2004. – № 6. –С. 16-26.

193. Щербак Н.О. Національна політика царизму у Правобережній Україні (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) – К., 2005. – 616 с.

194. Щербак Н.О. Правовий статус національних меншин в Україні в ХІХ ст. // Актуальні проблеми політики. Зб. наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 16. – С.438-444.

195. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків: В 3 т. – К., 1991.

196. Яворницький Д.І. Вольності запорозьких козаків: Історико-топографічний нарис. – Д., 2002.

197. Круглашов А. Щоб поліетнічні регіони приваблювали толерантністю // Віче. – 2005. - №4. – С. 54-61.

198. Кудлай О.Б. Діяльність Народного Міністерства Внутрішніх Справ УНР // УІЖ. – 2005. - №2. – С. 90-104.

199. Моця О.П. Київська Русь і країни Європи: характерні риси східнослов’янської державності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів // УІЖ – 2007. - №1. – С. 4 –19.

200. Історія державної служби в Україні: у 5-ти томах / відп. ред. Т.В.Мотренко, В.А.Смолій. – К., 2009.

 

 

8. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ДО ІСПИТУ:

 

1. Джерела та історіографія української історії.

2. Предмет і методологія історії України.

3. Первісне населення України за кам’яної доби.

4. Українці як етнос: історичні корені українського народу.

5. Створення перших державних утворень на українських землях.

6. Київська Русь. Її внутрішня та зовнішня політика.

7. Хрещення Київської Русі та його історичне значення.

8. Соціально-економічний розвиток Київській Русі та її роль в історії українського народу.

9. “Руська Правда”, її історичне значення.

10. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.

11. Боротьба земель Київської Русі із зовнішньополітичною агресією у ХП–ХШ ст. Золотоординське іго.

12. Галицько-Волинське князівство та його роль в українській історії.

13. Захоплення українських земель іноземними поневолювачами в ХІУ ст.

14. Політична та соціально-економічна еволюція українських земель у складі Великого князівства Литовського.

15. Польсько-литовське зближення в кінці ХІУ–ХУІ ст. та його наслідки для України.

16. Роль та місце люблінської унії в Українській історії. Берестейська церковна унія та її наслідки для українського суспільства.

17. Козацько-селянські виступи кінця ХУІ – першої половини ХУП ст.

18. Виникнення козацтва і його роль в українській історії.

19. Запорізька Січ: виникнення, устрій і місце в українській історії.

20. П.Сагайдачний – історичний портрет.

21. Національно-визвольна війна українського народу середини
ХУII ст. під проводом Б.Хмельницького: причини, характер, рушійні сили та періодизація.

22. Характеристика першого етапу Визвольної війни українського народу середини ХУП ст. Зборівський договір.

23. Зовнішньополітична діяльність Б.Хмельницького, його роль в розбудові Української держави.

24. Переяславська рада і Березневі статті 1654 р., їх вплив на долю України.

25. Боротьба за збереження незалежності козацької України після смерті Б.Хмельницького, І.Виговський.

26. Причини та сутність Великої Руїни (друга половина ХУП ст.).

27. Національно-визвольна боротьба на Правобережній Україні та західноукраїнських землях. Гайдамацький рух, опришківство у ХУШ ст.

28. І.Мазепа. Його внутрішня і зовнішня політика.

29. Обмеження й ліквідація української автономії у ХVШ ст.

30. Імперська політика російського самодержавства в Україні кінця ХУШ – першої половини ХІХ ст.

31. Відродження національної самосвідомості українського народу в кінці ХVШ – першій половині ХІХ ст.

32. Декабристський рух в Україні. Південне товариство.

33. Тарас Шевченко та його роль в українській історії.

34. Український суспільно-політичний рух в першій половині ХІХ ст. Кирило-Мефодіївське товариство (братство).

35. Реформи 40–50-х рр. ХІХ ст. в Австрійській імперії, їх соціально-економічні наслідки для українських земель.

36. Валуєвський циркуляр 1863 р.: суть та наслідки для української культури.

37. Емський указ 1876 р.

38. Український суспільно-політичний рух другої половини ХІХ ст. Українофільство. Громади.

39. Український національно-визвольний рух другої половини ХІХ ст.

40. Сутність та значення реформ другої половини ХІХ ст. в Російській імперії й модернізаційні процеси в Україні.

41. Братство тарасівців (90-і рр. ХIХ ст.).

42. Місце М.П. Драгоманова в українському національно-визвольному русі.

43. Виникнення політичних партій в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.).

44. Революційна українська партія (РУП) та її роль в українській історії.

45. Революційні події 1905–1907 рр. в Україні.

46. М.Грушевський – видатний вчений, політичний і державний діяч.

47. Воєнні дії на території України в роки Першої світової війни.

48. Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП): виникнення, розвиток і діяльність. В.Винниченко. С.Петлюра.

49. Товариство українських поступовців (ТУП), його місце в українському національно-визвольному русі.

50. Відновлення української державності (1917 р.). Внутрішня і зовнішня політика УНР.

51. Українська Центральна Рада, її роль у визвольних змаганнях народу.

52. Наслідки та уроки національно-визвольних змагань в Україні в 1917–1921 рр.

53. Утворення ЗУНР та її взаємостосунки з УНР. Акт злуки 1919 р.

54. Проголошення й поширення радянської влади в Україні. Ризький мирний договір.

55. Суспільно-політичні та економічні відносини за Гетьманату (1918 р.).

56. Директорія та відновлення УНР.

57. Політика “воєнного комунізму” та її наслідки.

58. Утворення СРСР та його наслідки для українського народу.

59. “Українізація” 20-х рр. ХХ ст.: мета, хід, наслідки.

60. УРСР в умовах НЕПу. Розвиток ринкових відносин.

61. Організація українських націоналістів (ОУН): виникнення, програмні засади та діяльність.

62. Становище західноукраїнських земель у складі Польщі (20–30-ті рр. ХХ ст.).

63. Націонал-комунізм в Україні – УКП, “шумськізм”, “хвильовізм”, “волобуєвщина” як опозиція сталінізму.

64. Колективізація. Голодомор 1932–1933 рр.: причини, прояви, наслідки.

65. Масові репресії 30-х років ХХ ст. в Україні.

66. Сталінське форсування індустріалізації: мета, методи, наслідки.

67. Українське питання напередодні Другої світової війни.

68. Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки для України.

69. Бойові дії в Україні на початку Великої Вітчизняної війни (1941–1942 рр.).

70. Фашистський окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1944 рр.).

71. Рух Опору в Україні в роки Великої Вітчизняної війни (1941–1944 рр.).

72. Вклад українського народу в перемогу над фашизмом.

73. Битва за Дніпро та визволення Києва в роки Великої Вітчизняної війни.

74. Визволення України від фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни.

75. Наслідки Другої світової війни для України.

76. Відбудова народного господарства України у повоєнне десятиріччя.

77. Хрущовська “відлига” і перші спроби десталінізації України.

78. Суспільно-політичні і економічні процеси в Україні в 60–80-х рр. ХХ ст. П.Ю.Шелест.

79. Правозахисний і національно-визвольний рух в Україні в 60–80-х рр. ХХ ст.

80. Наростання кризових явищ в політичному, соціально-економічному та культурному житті України в 70–80-х рр. ХХ ст. Політика російщення.

81. Перебудова і Україна: складність, непослідовність, суперечливість процесів (1985–1990 рр.).

82. Екологічні проблеми України. Чорнобильська катастрофа (1986 р.) та її наслідки.

83. Розпад Союзу РСР. Україна та СНД.

84. Відновлення та розбудова суверенної України (90-ті рр. ХХ ст.).

85. Прийняття Конституції України (1996 р.). Її значення для розбудови незалежної України.

86. Сучасні українські політичні партії, їх роль у суспільному житті незалежної України.

87. Україна та світове співтовариство на сучасному етапі.

88. Президентські вибори 2004 року в Україні та події “помаранчевої революції”.

89. Вибори до Верховної Ради України 2006 року та позачергові парламентські вибори 2007 року.

90. Президентські вибори 2010 року в Україні.