ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ:

Конспекти лекцій, хрестоматія, ілюстративний матеріал

 

 

 

ББК 60. 5я. 73

 

Кравченко Г. В., Клепалов Б.Я., Піддубська І.В., Шаповалова Н.П. Історія української культури: конспекти лекцій, хрестоматія, ілюстративний матеріал. – Донецьк, 2011. – 131 с.

 

Посібник містить теоретичний, ілюстративний та хрестоматійний матеріал з основних тем, передбачених програмою навчального курсу. Розглядаються основні комплекси культурних явищ від найдавніших часів до сьогодення. Подаються теоретичні статті та художні твори, пов’язані з темами, що вивчаються. Значна увага приділяється питанням генези різноманітних форм осягнення дійсності людиною, її творчого самовираження в архітектурі, скульптурі, живописі.

Для студентів, які вивчають історію української культури.

Передмова

Метою посібника є ознайомлення студентів із фундаментальними досягненнями української культури, розкриття єдності й багатогранності світової та… Структура й зміст лекцій, уміщених у посібнику, зумовлені особливостями… Ілюстрації, подані в кінці книги, сприятимуть унаочненню теоретичних знань, глибокому й свідомому засвоєнню…

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ

Основні напрями світової культурологічної думки та культурологічна думка в Україні

Згадки Гердера про населення України

Погляди М.С.Грушевського щодо розвитку української, російської, білоруської культур

Читаючи щорічний курс лекцій у Львівському університеті, молодий учений одночасно зважився створити ніким до того не написану узагальнену Історію… Грушевський прагне завжди підкреслити значення та вплив етнографічного…  

Розуміння історичного процесу К.Д.Кавеліним

Отже, разом із втратою зв'язків було втрачено щось надзвичайно важливе, тому що «той самий матеріал – руське плем'я, – поставлене тільки в різні… «Переселенець став на новому ґрунті колонізатором і поширився поступово по…  

Розуміння історичного процесу П.Н. Мілюковим

Цікаво відзначити, що й у 1927 р. Мілюков говорить про загальноросійську національну самосвідомість, розглядаючи "російське плем'я", яке… …Керуючись ідеєю єдності держави й рівноправного громадянства, Мілюков захищав… Мілюков викриває гасло ультраправих: "Росія для росіян", яке сприяло лише збільшенню прірви між різними…

Розуміння історичного процесу А.Е. Пресняковим

Учений відкидав теорію «родового князівського володіння» у Київській Русі, вважаючи, що в основі князівської власності лежить «сімейне, вотчинне…

Поняття ментальності в культурологічному аспекті

Як відомо, термін ментальність (або менталітет) – французького походження. Одними з перших його почали використовувати французькі вчені,… Щодо широкого значення, на перший погляд, проблема «специфічного способу… У зв’язку з цим постає питання про причини існування своєрідних і неповторних поглядів та уявлень, характерів,…

Українська культура в контексті світової культури: основні історичні віхи

Архаїчні джерела української культури

Первісна культура – це етап, через який пройшли всі без винятку культури. Її образно називають «дитинством людства». Набутий у дитинстві життєвий… Вивчаючи особливості ментальності представників тієї чи іншої культури,… Міфологічний світогляд є визначальною ознакою первісної культури. Розглядаючи первісну культуру, важливо…

Тенденції розвитку культури за часів Середньовіччя в Західній та Східній Європі та Київській Русі

Формування нового (порівняно з античним) типу світосприйняття, нових культурних цінностей зумовили історичні події, що відбувалися у перші століття… У476 р.Західна Римська Імперія пала. Візантія перейняла культурну естафету від… Отже, релігійний чинник в епоху Середньовіччя, на думку багатьох дослідників, в усіх сферах суспільного життя і в…

Культура Київської Русі

Так, у багатьох випадках відбулося накладання свят християнського циклу на календарні свята слов’ян-язичників. Великдень, Зелені Свята… Отже, християнство сприймалось у мирському середовищі крізь призму… Під впливом християнського світогляду змінюється сприйняття давнім русичем світу й себе в цьому світі. Так, на думку…

Європейське Відродження та українська культура ХІV–ХVІ ст.

Новий світогляд пропонував людині нове уявлення про час, простір, людину, про прекрасне і потворне. Стає популярною геліоцентрична модель світу,… Якщо в Середньовіччі ідеалом краси вважався вищий, духовний світ, то в епоху… Аналізуючи тематику творів доби Відродження, можна простежити значний інтерес митців до біблійних сюжетів, однак мета…

Бароковий світогляд в Західній Європі та Україні

Слово бароко походить з італійської мови (італ.barocco означає «примхливий», «вибагливий», «перлина неправильної форми», ці значення слова добре… Людина доби Бароко, на відміну від представника доби Відродження, сприймала… Барокове мистецтво відображає уявлення про вічний рух Всесвіту, про ілюзорність і ірраціональність простору. Оптичні…

Ідея “прогресу” та специфіка культурного розвитку країн Західної Європи і України в ХVІІ –ХVІІI ст.

Слово «Просвітництво» пов’язане з ідеєю світла й передбачає протиставлення – «темрява». Протиставлення світла й темряви мало велике значення для… Сумнів і недовіра, невдоволення споконвічними уявленнями про світ, людину,… Наукові знання стають загальним надбанням. Просвітники вважали своїм завданням пропагування знань, спрямованих на…

Культура 19 ст. Загальний історичний тип (західна Європа) та українська культура

Романтизм – це специфічний етап у розвитку європейської культури, що виник на межі 18-19 ст. і проіснував аж до 40-х років. Він охопив широкі області духовного життя – літературу, економіку, історію, право і склав цілу історичну епоху в філософії.

Як світогляд романтизм формувався на певному розумінні дійсності. Сутність цього світогляду – у дуалістичній концепції світу, де постулюється розрив світу мрії і власне дійсного світу. Сама по собі концепція двосвіту не нова для історії великих епох. Варто лише згадати епоху середньовіччя, з його орієнтацією на світ земний і потойбічний, чи епоху бароко, де вони змішуються в хаотичному поєднанні. Але в романтизмі – це своєрідний двосвіт – матеріального й ідеального, де присутні постійні безперервні зміни, рухи, розвиток усього сущого і потяг до того, чого досягти неможливо. Останній фактор і є причиною того, що романтичний світогляд у переважній більшості просякнутий трагізмом.

Витоками виникнення епохи романтизму є кілька чинників.

Оним із них є Французька революція. Світогляд романтиків – це „велике переживання революції”, що вразила країни й пов’язала їх узами політики й війн. Це був час, коли змінювалися суспільні цінності, коли постала проблема визначення місця людини в мінливому світі, у новій культурно-духовній ситуації, у прогресі соціальному й науковому. Поразка революції позначилася на напрямку розвитку настроїв романтизму. Проголошені лозунги про рівність, братерство і волю подарували надію. Але поразка самої революції заставила задуматися над тим, а чи мрії можуть бути здійсненими.

Ще одним чинником зародження і розвитку романтичного світогляду стало визначення самосвідомості людини за приналежністю до певної нації. Національне самоусвідомлення було викликано рядом національно-визвольних війн і повстань, що прокотились по Європі. З’являється поняття націоналізму й усвідомлення себе людиною, що належить до певного народу. Звичайно, не можна сказати, що поняття націоналізму – це повністю винахід 19 сторіччя. Але суть полягає в тому, що до епохи романтизму чинник соціальний переважав над національним. Тобто англійський феодал відчував більшу близькість до феодала французького чи німецького, аніж до англійського селянина. Романтизм же пробудив інтерес до власних коренів, до історії свого народу, до його героїчного минулого (М.Гоголь „Тарас Бульба”, Т.Шевченко „Гайдамаки”, В. Скотт “Айвенго”, “Квентін Дорвард”, “Роб Рой”, О. Пушкін „Полтава”), до мудрості, що дрімала у фольклорі (Т.Шевченка, М.Гоголя, казки О.Пушкіна, Андерсена, братів Грімм, Ш.Перро). Цікавим прикладом інтересу до власної культури та її фольклору є твір М.Гоголя „Вечори на хуторі близь Диканьки”, де художньо втілена концепція Малоросії – цього слов’янського давнього Рима – як цілого материка на карті всесвіту, з Диканькою як своєрідним його всесвітом. Твір є зосередженням національної духовної специфіки і національної долі.

Посилена увага романтиків до культури власного народу стала причиною особливого зацікавлення історією при абсолютній байдужості до сучасності. Нинішнє життя здавалося їм голим і ницим, а умови життя – дрібними й жалюгідними. Тож увіковічнювати їх у мистецтві не видавалося гідним. Не знаходячи опори в теперішньому, романтизм розвиває природний зв’язок часів, ідеалізуючи минуле, особливо античність та середньовіччя, патріархальний образ життя, ремісничий устрій, лицарський кодекс честі; конструює майбутнє, вільно маніпулюючи часовим потоком. З огляду на це у малярстві навіть почав культивуватися коричневий колір, який вважався живим і живописним, бо міг імітувати музейний колорит і тим самим кодувати ностальгічне відчуття, що викликане швидким історичним часом. О.Шпенглер назвав цей колір патиною часу.

Розвиваючись у багатьох європейських країнах, романтизм скрізь набував національного забарвлення. Так, Англія стала відома своїм пейзажним живописом й вільнолюбними настроями Байрона, Франція – школою істориків, літераторів і драматургів, картинами історичного сюжету, Німеччина – філософією, обробкою національного фольклору, музикою. Для Сполучених Штатів, він був першим великим рухом у літературі й живописі. В Україні, Росії, Білорусі він виразився в обробці фольклорних елементів, а також у портреті. Отже, романтична культура існує в багатьох варантах: німецька, англійська, американська, слов’янська версії. Разом з тим романтизм має спільні риси. Якщо просвітництво можна розглядати як грандіозний експеримент у культурі, що реалізує можливості розуму, то романтизм – це велична епоха уявлення.

Ще однією з причин появи нового світогляду став наступальний розвиток економічного життя. Романтизм розвивався в таких країнах, історія яких на початку 19 ст. була пов’язана з розвиком капіталізму. Швидкі зміни в економіці породжували в людей постійне бажання до вдосконалення матеріального життя, нагромадження багатств, що найчастіше призводило до духовного зубожіння. Такі, здавалося б, життєві бажання простих людей для романтиків стали причиною трагічного відчуття життя. Вони сприйняли всесвіт у розриві – повсякденного, міщанського (те, що пропонував матеріальний світ) і духовного, ідеального, до чого слід прагнути. Ця дуалістична концепція постулювала розрив світу мрії і власне дійсного світу. Поєднати їх – неможливо! Адже при втіленні ідеального в реальне життя, мрія відразу знівелюється і перетвориться в дійсне, матеріальне, міщанське. Отже, досягти мрії в дійсності не можна. Єдине, що доступно – це лише прагнення.

Весь романтизм пройшов в історії під знаком недовтіленості. Конфліктна доля супроводжувала тих, хто справді міг думати й відчувати. Романтик прагнув до того нового, що з’являлося в житті, а життя поверталося до нього своїм офіційним боком, підкріпленим владою грошей. І йшла вона з ворожості самої дійсності до романтизму. Тому в центрі романтичного двосвіту постає людина, що переживає всі негаразди долі. Герой-романтик – це індивідуальність, це особлива постать. Він був утіленням романтичного бунту проти дійсності, уособленням мрії про людину, яка не ладна змиритися з бездуховним світом, яка не може і не хоче вписатися в життя. Світ класицизму з його незкінченними обмеженнями (нормами) виявився схожим на в’язницю, стіни якої рухнули в романтиці. І з цієї в’язниці вийшла на свободу зовсім інша ідеальна людина. Романтичний світ своєвільного хаосу приводить до формування ідеалу вільної людини, абсолютно розкутої, необтяженої ніякими нормами й догмами, що віддає перевагу не розуму, а розгулу фантазії. Така людина визнає пріоритет індивідуального перед загальним (на відміну від класицизму, де загальне стоїть на першому місці).

Надзвичайний герой не може мати звичайних людських почуттів та інтересів. Тому романтичним творам завжди притаманні бурхливі почуття, рокові пристрасті. Не знаходячи задоволення в дійсності, вони поринали у мрії. Протиставлення дійсності й мрії, того, що є, й того, що можливе, – мабуть, найсуттєвіше в романтизмі, що й визначає його глибинний пафос. Романтичний герой був близький автору, і нерідко виступав як його alter ego. Тому часто в творах митців-романтиків можна прогледіти постать самого автора, а в житті їх геров життя автора. У А.Гофмана практично всі казки закінчуються або смертю героя, або ж його божевіллям, бо іншого виходу в банальному світі для людини-романтика бути не може. Доктор Фауст німецького поета Гете хоч і знаходить врешті момет щастя (продавши душу), але все його життя – це невдоволення дійсністю і пошук гармонії. Байронівський герой, що є втіленням самого автора, знаходиться у вічному пошуку й вічній трагедії. Крізь усі твори Байрона проходить образ похмурого, розчарованого й самотнього героя, який втікає від цивілізованого суспільства на Схід, де можна ще знайти пристрасті й яскраві почуття. Герої Мюссе в його „Іспанських та італійських казках” – незадоволені дійсністю люди, вони знаходяться в розладі з життям, але не здатні розірвати з ним. Життя російських поетів (як до речі і героїв їх творів) Пушкіна, Лермонтова є пошуком і трагедією. Їх твори проникнуті мрією про свободу, тугою за героєм-бунтарем, титанічними пристрастями й екстримальними ситуаціями, що сполучаються з філософським самозаглибленням. Цим людям не властива споглядальність та інфантильність.

Не є винятком і українські митці, серед яких історик М.Костомаров, що, втілюючи в дійсність романтичні ідеї, практично зруйнував своє життя. Омріявши ідеальну вільну Україну, він на довгі роки втратив її, а вигадавши ідеал кохання, так і не зміг одружитися. Щоб зберегти в чистоті ідеал власних почуттів, він запропонував коханій жінці одружитися, але зберегти всі стосунки на стадії недоторканості. Будучи ідеалістом, наївний романтик просто не міг уявити, що його викохана тендітна Аліна, може ходити в халаті чи пахнути смаженими млинцями. Не менш трагічною є постать романтика Т.Шевченка, що так і не втілив у життя своїх мрій. У коханні, що тричі з’являлося в його долі, жодного разу так і не відбулося щасливої розв’язки. Прагнучи все життя свободи, він-таки знаходить її, але вже не молодим бунтівником, навколо якого все вирує й кипить, а хворим, майже всіма забутим. І смерть його знаходить в темній чужій комірчині (останні дні він доживав у приміщенні Академії живопису в Петербурзі) у повій самотності. До речі, подібну долю мав найбільший романтик-композитор Шопен, що покинув рідну Польщу, втікаючи після поразки визвольної війни. До кінця життя він так і не зміг повернутися на батьківщину, і, забутий, хворий і самотній, доживав дні під чужим дахом.

І все ж, не зважаючи на трагізм доль, романтики прагнули постати вище всього буденного. Врешті таке прагнення закарбувалося в двох типах образів. Один – це „оптимістичний, чи активний, бунтівник, з великим душевним поривом, емоційною припіднятістю; друий – пасивний, зі стриманістю, потаємністю. Однак як активний герой з його культом енергії, незвичайної духовної сили, так і пасивний, з його меланхолією, просвітленим сумом виділяються із звичайного ритму життя або ж своєю динамічністю, що ніби обганяє повсякдення, або ж своїм спокоєм, яке буття незаторкнуло. Так, у портретах Тропініна, який ще будучи кріпаком писав портрети українських селян, можна виявити обидва типи. „Портрет селянина з Поділля” (ймовірно Кармелюка) написано з дуже низьким горизонтом. Тому майже весь фон займає небо. Завдяки цьому фігура селянина виглядає монументально. Вона виростає, створює враження безмежності. Це центр всесвіту, який увібрав у себе всю динаміку, всю широчінь навколишнього світу. Фігура на фоні безмежного грозового (як характер героя) неба приковує всю увагу глядача. Нічого зайвого, лише одинока, єдина у світі душа з її переживаннями. Скорботний погляд звернений у себе виказує внутрішню бурю чоловіка. Обличчя виразно моделюється світлотінню. Романтики дуже любили з допомогою світлотіньової контрастності передавати настрої й почуття.

І зовсім інший тип у картині „Дівчина з Поділля”. Це романтично ідеалізований жіночий образ. Молода дівчина в національному костюмі відзначається гармонійною красою і національною типовістю. Одухотвореність образу доповнюється спокійним мальовничим пейзажем.

Надзвичайне місце у творчості митців займає романтизація природи. Романтизм у своєму прагненні до універсальності зумів відкрити зв’язки космічних сил, природних багатств, клімату, відчуття окремої людини в оточуючому середовищі. Природа романтиками сприймається як таємниця. У той же час вона демонструє етапи зародження, росту, визрівання, розквіту та зав’ядання. Митці-романтики мали схильність до грандіозного тлумачення природних явищ. Вони сприймали з епічним розмахом біблійного потопу природні катастрофи в мініатюрі: грози, бурі, наводнення. Створювалися цілі пейзажі-драми (роботи Айвазовського), пейзажі-катастрофи (Т.Жеріко „Потоп” Дж.Тернер „Корабельна аварія”), чи ідеалізовані пейзажі (роботи Орловського).

Круті скелі чи бурхливі потоки природи романтики часто доповнювали напівзруйнованими римські споруди та рицарсьскі палацами, кладовищами. Це навівало спогади про героїчність минулого чи взагалі про трагічність існування. Тема цвинтарів часто обігрувалась як у живописі (наприклад, Т.Шевченко „Казашка Катя”), так і в поезії.

Романтики культивували рух і боротьбу. І це не випадково адже свобода, оспівана ними, немислима статичною й покірною. Французький художник Жеріко спеціально їде в Італію, щоб писати схвильоване море, шумну маячню карнавалу. Делакруа пише шалене полювання на левіві тигрів. Повсякчасний рух створює хаос і нескінченність. Його картина “Свобода, що веде на барикади” написана під враженням побаченого художником під час революції 1830 року. Композиція картини надзвичайно динамічна. У центрі картини розташована група озброєних людей, що рухається вперед. За пороховим димом не видно ні площі, ні того, наскільки велика ця група. Напір натовпу, що заповнив глибину картини, утворює все зростаючий внутрішній тиск, який безумовно повинен прорватися. А кульмінативною точкою стала жінка з республіканським прапором і зброєю, що широким кроком зійшла на вершину взятої барикади. Це втілення Свободи, що рішучим і сміливим рухом вказує дорогу бійцям.

Отже, романтизм відіграв вирішальну роль у розвитку культури Нового часу. Світогляд романтиків був побудований на антитезі „мрія – дійсність”, що стала характерною і визначною для романтичного мистецтва. Заперечення сущого, реально даного – й у світі матеріальному, й у світі духовному – стало основою романтичного світогляду. Романтизм підготував прихід не тільки реалізму, а й подальших явищ культури – модернізму та постмодернізму.

Світовий культурний процес ХХ ст. і культура України в його контексті

У к.XIX – поч. XX ст. капіталістичний спосіб виробництва стає панівним у світі. У промисловості відбувається переворот характеру праці. Виробництво… Нова картина світу поставила людство перед двома принциповими світоглядними… Космічний погляд на світ, людину і природу не є новим. Проте тільки на початку ХХ ст. він оформлюється у три потужні,…

Сучасна українська культура та проекція майбутнього

До XX ст. моделі світобачення людини завжди були упорядковані, тобто мали центр, вісь сенсу та розумно влаштовану систему влас­тивостей і предметів.… Культура здавна знає прийом цитування, внесення у власний текст чужих… Численні запозичення, обігрування світів попередніх культур по­в’язані також зі ставленням до художнього тексту як до…

ХРЕСТОМАТІЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ТЕКСТІВ

ІЗ УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

Колись то було з початку світа, Подуй же, подуй, Господи! З духом святим по землі!

ПОВІСТЬ ВРЕМ’ЯНИХ ЛІТ

  <…> Всі мають звичаї свої, і батьківські закони, і перекази, кожен свій… <…> Святополк же окаянний став думати про себе, міркуючи так: «Оце вже убив Бориса, а як би ще убити й Гліба?» …

Слово деякого калурга про прочитання книг

Добра справа, брати, читання книг, особливо для кожного християнина, тому що сказано: «Блаженні, хто познає навчання його, усім серцем прагнучі до нього». Що ж означає: пізнавати навчання його? Коли читаєш книгу, не намагайся швидко дочитати до наступної глави, але подумай, про що говорить книга і слова її, і тричі звернися до однієї глави, тому що сказано: «У серце моєму приховав я словеса твої, щоб не погрішати перед тобою». Адже не сказано: вустами тільки вимовив, але в серце запам’ятав, щоб не погрішати перед тобою! Задумуючись над щирими писаннями, повинні ми направлятися ними.

Скажу так: кінь керується й утримується уздою, праведник же – книгами. Не зібрати корабля без цвяхів – не буде праведника без читання книжкового. Як бранець завжди думає про рідних своїх, так і праведник – про читання книжковому. Краса воїну зброя і кораблю – вітрила, так і праведнику – шанування книжкове.

О жонах злих і добрих

Мала є вся злоба проти злоби жіночої - і жереб грішника да спаде на неї. Жона лукава – язва сердечна, та жона – начаток гріхові, і через те всі умираємо. Краще жити з левом, ніж з жоною лукавою. Лукавство жони змінює вигляд її, і посупляє лице, ніби на путі смерті є.

А ще є жони, які дерзають на тебе глаголити, і не ходять під рукою в тебе, хоч вони й від плоті твоєї.

Блаженний муж жони доброї, і число днів його більшає. Жона добра веселить мужа свого, і літа його сповнить миром. Жону мудру нелегко обрести. В жонах рідко віднайдеш істину.

На тебе глаголати - тобі виказувати, сваритися

ІАКОВ МНИХ

Відомості про Іакова мниха (ченця) містяться в його творах і в одній згадці в літописному житії Феодосія. У 1074 році, перед смертю, Феодосій спробував призначити на своє місце ігумена Іакова. Братія, однак, його не прийняла, посилаючись на те, що він не був пострижеником Печерського монастиря («прийшов з Льтця»). Ідейний зміст протистояння неясний. Він один з тих авторів, хто в XI сторіччі посилено домагався канонізації Володимира, Ольги, Бориса і Гліба, тобто боровся за ідейну самостійність руської церкви. У той же час він більш непримиренний до язичества.

Пам’ять і похвала князеві руському Володимирові

И ти, блаженний князю Володимире, подібне до Костянтина великого створив. Так само, як він вірою великою і любов’ю Божою подвигнувся. <…> Не… Возревнував же князь Володимир справам святих міжів і житію їх; і возлюбив…

Ходіння Богородиці по муках

<…> Тоді архістратиг велів з’явитися ангелам з півдня, і розверзлося пекло, і побачила Богородиця тих, хто мучився в пеклі, і було тут безліч… В іншім місці вона побачила пітьму велику, і запитала свята Богородиця: «Що це… <…> Святая Богородиця глянула на них і гірко заплакала. І побачили мученики її, і сказали їй: «Чому ти прийшла…

Про фенікса.

Фенікс найкрасивіший птах з усіх, і кращий павича. У павича зовні ні золота, ні срібла, а у фенікса – іякинфи і безцінні камені. Голова його прикрашена вінцем, а на ногах — чоботи, як у царя. Живе ж фенікс біля Індії, біля Сонячного міста. Лежить він років п’ятсот на кедрах ліванських без їжі. Харчується ж від Святого Духа. І по п’ятсот років наповнює крила свої пахощами. І б’є в било ієрей Сонячного міста, і той птах іде до ієрея і входить у церкву. Ієрей же сідає на солеї з птахом. І перетворюється птах на попіл. А назавтра приходить ієрей і знаходить птаха у вигляді малого пташеняти. А через два дні він знаходить його зрілим, яким був раніше. І цілує його ієрей, а він знову йде на своє місце.

А нерозумні іудеї не вірять у триденне воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. І що цього птаха він сам оживляє і, начебто сам себе не воскрешає. Через це пророк Давид говорить: «Праведник процвітає, як фенікс, як кедр ліванський, збільшиться насолода в домі Господньому».

Про Горгону.

И знає вона мову всіх звірів. Як же долає її волхв: він своєю мудрістю по зірках дізнається про день її шлюбного часу. І йде на місце її, волхвуючи… Коли ж дійде до мови волхвів, він їй відгукнеться так: «Викопай на цьому місці…

Про змію.

Коли змія йде пити воду, то отруту свою в гнізді своєму залишає. Щоб не отруїти тих, хто питиме після неї.

І ти, людино, коли йдеш у церкву святу, всю злобу залиш вдома.

І ще: коли зістариться змія й не бачить, влізає у вузьку щілину в скелі, й поститься сорок днів, і затаїться, і полиняє, і знову стане молодою.

І ти, людино, постися сорок днів, щоб скинути з себе лестощі диявола й прийняти нову подобу, оновлену в Христі.

І ще: коли змія бачить одягнену людину, то втікає від неї. Якщо вона бачить її раздягнутою, то нападає й бореться з нею. Якщо ж вона захищена вірою, то вона втікає від неї.

Через це Господь говорив: «Будьте мудрими, як змія, й чистими, як голуби».

КИРИК НОВГОРОДЕЦЬ

Кирик Новгородец – видатний руський учений XII століття. «Учення» вважається найдавнішим руським науковим — математичним й агрономічним – трактатом. Присвячений він проблемам літозчислення. Кирик систематизує відомі йому способи рахунку років місяців, днів і годин, дає теоретичні основи календарного рахунку, проводить найскладніші для того часу математичні обчислення. Рівень математичних знань у Давній Русі виявляється досить високим. Кирик вільно оперує сумами в межах десятків мільйонів, дробами порядку 1/5, однак не обмежується «математичною» стороною справи. У центрі дослідження виявляється саме поняття часу, його «довжини» і циклічності .

Учення про числа

1. Бог споконвічно створив небо, й землю, й усю видиму твар, з тієї пори [рахуємо] дотепер 6644 років.

2. Знання кількості місяців. Від початку створення цього світу дотепер минуло календарних місяців 79 728. Якщо хочеш порахувати місяці від Адама дотепер, чи до якого часу хочеш, то вважай по 12 місяців у кожнім році.

4. Як довідатися кількість днів. Та буде відомо, що в тій же кількості років – 2426721 день. А якщо хочеш знати, скільки днів до нинішнього дня чи до якого, рахуй спочатку по 300, і по 60, і по 5 днів у році. І коли складеш усю цю кількість, рахуй ще, скільки в тебе високосних днів, і додай їх до всіх [раніше отриманих] днів, так ти можеш правильно вирахувати.

ВОЛОДИМИР МОНОМАХ

Жанр повчання був досить традиційним. У Володимира були особливі підстави для його написання: він став великим князем всупереч принципу майорату (старшинства), але потенційні суперники ніби-то змирилися з цим. Володимир змальовує образ ідеального правителя, підкріплюючи його епізодами з власного життя. Це ідеальний християнський володар. Але він не приймає тип монарха, що склався у Візантії й на Заході, з дарованими від Бога повноваженнями. Звертаючись до дітей і побічно до всіх руських князів, він закликає їх пам’ятати про обов’язки влади, про відповідальність за долю народу.

Поучення

Річ мовлячи і лиху і добру, не клянітеся Богом, ні хрестітеся, бо немає ж [у сім] ніякої потреби. А якщо ви будете хреста цілувати братам чи… <…>Паче всього — гордості не майте в серці і в умі. А скажімо: «Смертні… Старих шануй, як отця, а молодих — як братів. У домі своїм не лінуйтеся, а за всім дивіться. Не покладайтесь на…

ІЛАРІОН КИЇВСЬКИЙ

Іларіон Київський – найбільш визначна постать, що виходила далеко за межі своєї доби. Створене ним “Слово про закон і благодать” – це панегірик, похвала київським князям – Володимиру Святославовичу Великому та його сину Ярославу Мудрому.

Слово про Закон і Благодать

<…> Отож про закон, Мойсеєм даний, і про благодать і істину, які з’явилися через Христа, повість ся і про те, чого досяг закон і чого досягла… <…> Похвалімо ж і ми, по силі нашій, хоч малими похвалами, того, хто… <…> Візьми ж за благі діла свої і за все інше заплату на небесах — блага, що їх приготував бог вам, тим, які…

ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКИЙ ЛІТОПИС

Автор літопису невідомий. Увага літописця зосереджена навколо подій у Галицікій і Волинській земліях, куди у ХІІІ ст. зміщуються центри громадського й культурного життя. Літопис поділяється на дві частини – Галицьку й Волинську. У першій частині відображено занепад і відродження династії Романа Мстиславовича, міжусобиці, підступність і зрадливість галицьких бояр, татарські набіги, та підноситься слава князівських міст, де розвивається ремесло, духовне життя, переписуються книги. У другій – зосереджено увагу навколо подій при дворі князя Володимира Васильковича, походи татар на Литву, Польщу, Угорщину.

Легенда про євшан-зілля

Тоді Володимир Мономах пив золотим шоломом із Дону, забравши землю їх усю. По смерті ж Володимировій зостався у Сирчана один лиш музика Ор, і послав… Той же не схотів вернутися, ні послухати її. І дав Ор йому зілля, і той,… Обези - давня назва Грузії.

КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ ПАТЕРИК

Патерик – збірка оповідань про святих отців. Києво-Печерський патерик (ХІІІ-ХVст.) – найпопулярніший твір старого письменства – оповідає про Києво-Печерський монастир, чуда пов’язані з будовою Печерської церкви, оповідання про святих, про лаврських і печерських ченців.

Про ченця Прохора, котрий молитвою з лободи робив хліб, а з попелу сіль

У ті дні прийшов хтось із Смоленська до ігумена Іоанна, бажаючи бути іноком. Ігумен постриг його й назвав Прохором. Цей чернець Прохір віддав себе… Тоді Святополк із Володарем і і Васильком пішов раттю на Давида Ігоровича…

ІВАН ВИШЕНСЬКИЙ

Вельможним їхнім милостям панам арцибіскупу Михайлу і біскупам Потію, Кирилу, Леонтію, Діонисію та Григорку… <…>Звідомляю вашим милостям, що до мене дійшло вашого подвигу (труд,…

ЛАЗАР БАРАНОВИЧ

Лазар Баранович навчався в Київській колегії, згодом працював там ректором. Будував школи, монастирі, заснував друкарню у Новгороді-Сіверському, у Чернігові створив гурток блискучих письменників тієї доби – “Чернігівські Атени (Афіни)”.

Про час для всього – мудрого і злого

Є час для всього, мудрі так казали,

Які на світі добре все пізнали.

Час народитись, смертний час чатує,

Бог забере в нас, Бог нас обдарує,

Час плачу, сміху, час будинки ставить,

Час їх валити, час мовчать, час править,

Час постить, їсти, спати час, кохати,

На все на світі треба час свій мати.

Як тобі, Боже, час ми повергаєм,

Час не марнуєм, а про себе дбаєм.

Час цей на добру вічність зверни, Боже,

Поки нам вічність думку не тривожить.

КАСІЯН САКОВИЧ

Касіян Сакович, будучи ректором школи Богоявленського братства в Києві написав “Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного, гетьмана Війська його королівської милості Запорізького” Вірші були присвячені гетьманові, який помер від ран, завданих йому у Хотинській битві. Спершу цей вірш становив декламацію, виголошену 20 учнями (спудеями) Київстької братської школи на похороні.

 

Вірші на жалосний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного

***

Печалиться даремно усяк чоловік

Що короткий у нього на сьому світі вік.

Багатство, мудрість, слава, сила - все проходить,

Нічого він тривкого в світі не знаходить.

Ми можем се на нашім рицарі пізнати.

Що хоч-не-хоч а світ сей треба покидати.

Чи ж той не мав здоров’я, сили або ж і грошей,

Не був одважний, славний і тілом хороший,

Чи чікарів не мав той на свою хворобу?

На смерть немає ліків треба йти до гробу.

Усі, як тінь, сон, трави зів’януть мають,

У світ приходять голі і голі вмирають.

Мирська усяка похоть зі світом минає,

Хто ж творить волю божу, той вічно триває.

Хай приклади навчають як жити на світі:

Лакомства стерегтися, злих діл не чинити.

Бо як себе спаскудиш не ввійдеш до неба,

Аж поки не очистиш душу так, як треба

ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ

З рукописної книги «ЗЕГАР З ПОЛУЗЕГАРКОМ» *Зегар – годинник. МИНУТИ

ДМИТРО ТУПТАЛО

Кабалістичний вірш – числове значення виділених літер (яке вони мали в слов’янській абетці) показує рік написання вірша

ІжЕ в Руні інОгда преобразованна,

Мати сОтворшого НАс всіХ зді написанна,

Душевно і МислІю Ту книжку пРИміте,

САмі є Внимающе, І другим проЧтіте.

КЛИМЕНТІЙ ЗИНОВІЇВ ТРЯСЦЯ

Про нерівності людські… Дивна річ у світі цім навіть і така є: не однаковий на зріст кожен виростає.

БУРЛЕСКНА ЛІТЕРАТУРА

Бурлеск (від італ. “жартівливий”) - особливий жанр сатиричної літе­ратури. В бурлескних (або травестійних – від фр. перевдягання – перелицювання стилю) творах все навпаки: про поважні, серйозні речі мовиться жар­тома, навмисне знижено, а про речі буденні, звичайні оповідається з надмірною, кумедною патетикою. Бурлеск виник передусім на противагу богословським творам, схоластичним і відірваним від ре­ального життя, тому спершу бурлескні твори були пародіями на різні жанри цер­ковної літератури. За зразок форми бралися, приміром, молитви, церковні гімни чи проповіді, а наповнювалися такі форми подіями, ситуаціями, образами з реально­го життя, близькими і зрозумілими для широкого кола читачів або слухачів. Авторами їх найчастіш бували так звані “мандровані дяки”. Сатиричну “Скаргу дидаскала” складено від учителя школи при Покровській церкві у містечку Коропі на Чернігівщині й до Глухівської сотенної канцелярії (XVII ст.).

Скарга дидаскала

О цім просіть усерднійший богомолець і раб Божий Бреус, школи коропської Покровської дидаскал превиспренняя своя – на горище, сиріч - тобто

САМУЇЛ ВЕЛИЧКО

Сказання про війну козацьку з поляками

Року від розподілу стихій 7183, а від сповиття пеленами у Вифлеємі Маляти^, що небо хмарами повиває, 1675. Турчин, цей ненаситний і завжди спраглий… …На третю тоді чи четверту ніч після Різдва Христового опівночі хан наблизився… Тож яничари, заповнивши Січ, як вище казав, і опанувавши всі січові гармати та заступивши всі вільні місця, були…

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА

Видатний український філософ і поет, співак і музикант, байкар і педагог, що поєднав у своїй творчості елементи бароко, класицизму й просвітництва. Висунув ідеї сродності праці, нерівної рівності, розвинув вчення про дві натури і три світи.

De liberate

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш – болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!

Кільце.

<...> Доки Олександр Македонський розмовляв у домі живописця про споріднену і знайому йому працю, всі зі здивуванням його слухали; потім він… Дуже часто той, хто в якусь науку залюблений і встиг уже й славу здобути,… Про жодну науку не судять частіше та відважніше, як про ту, що робить людину щасливою, і це тому, я гадаю, що вона…

Вдячний Еродій

Коли все будує премудра природа, чи не єдина вона і вигоює і навчає? Усяка справа має успіх, коли природа сприяє. Не заважай лише природі і, коли…     Вчитель і лікар не є вчитель та лікар, вони…

Прикмети деяких сродностей

Всяка тайна має свою викривальну тінь. Важко розпізнати між дружнім і ласкательським серцем, але зовнішня тінь, наче пояснювальне скло, і… Дивись, коли хлопчик, зробивши для іграшки волове ярмо, накладає його… Бог скрізь є, і щастя у будь-якому стані, якщо з бо­гом в нього входимо. Треба лише дізнатися для себе, куди хто…

КОСТОМАРОВ

«1. Бог создав світ: небо і землю, і населив усякими тварями, і поставив над усією твар’ю чоловіка, і казав йому плодитися і множитися…щоб кожне… 2. Але рід чоловічий забув Бога і оддався дияволу, і кожне племено вимислило… 40. І поклонялися народи ідолам своїм.

А.Л.МЕТЛИНСЬКИЙ

Кладовище

Дивляться з неба ясненько срібні зірки;

Мають-біліють над могилками хустки.

В тих могилках попід чорними хрестами

Труни та труни все з козаками, з молодцями.

Як то в великдень засвітять спершу свічки,

Як в усі дзвони вдарять, встають козаки;

В того шаблюка при боці, той з батіжком;

А проміж ними вже дехто є й без чуприни…

Як ото вийдуть вони на світ з домовини,

Гомін, як в бурю, і грім – луною кругом…

М.М.ПЕТРЕНКО

Небо

Дивлюся на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, боже, ти криллів не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав!

Далеко за хмари, подальше од світу,

Шукать собі долі, на горе привіту,

І ласки у зірок, у сонця просить,

У світі їх яснім все горе втопить…

 

***

Як в сумерки вечірній дзвін

Під темний вечір сумно дзвоне,

Як з вітром в полі плаче він,

А у діброві тяжко стогне,

Тоді душа моя болить,

Від смути плачу по невірній,

А думка все туди летить,

Де вперш почув я дзвін вечірній,

Де вперше так я полюбив

Поля привольні та діброви,

Де вперше свт і радість вздрів

Та карі очі й чорні брови!

Проснеться все в душі тоді,

Вечірній дзвін усе розбуде;

Сльоза проб’є і від нудьги

Душа всі радості забуде.

О! Тяжкий, дзвоне, твій привіт

Тому, хто милого не має;

Душа болить, і меркне світ,

А серце гірше заниває.

Т.Г.ШЕВЧЕНКО

***

Не женися на багатій

Бо вижене з хати,

Не женися на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькіій долі;

Яка буде, така й буде,

Чи гола, то гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає –

Чого болить і де болить,

Ніхто не питає.

Удвох, кажуть, і плакати

Мов легше неначе;

Не потурай: легше плакать,

Як ніхто не бачить.

І.Я.ФРАНКО

 

Притча про радість і смуток.

Два сусіди жили поруч себе рядом:

Сей весілля справляв, а другий похорон.

В одній хаті ридання і плач над мерцем,

В другій хаті музика і спів над вінцем.

Тут на нари мертвого кладуть і голосять,

Там до шлюбу рушають і дари виносять.

Одним шляхом везуть і труну, й молодят,

Один піп погребе й буде шлюб їм давать.

І веселі й сумні вернуть з церкви ураз,

І певнісько сі й ті спільно вп'ються за час.

Се не казка, брати, тільки образ, мабуть,

Як у парі в житті смутки й радощі йдуть,

І сі й ті до одного кінця нас ведуть.

 

ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо… Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди? Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми…

М.КОЦЮБИНСЬКИЙ

Цвіт яблуні

Я стрепенувсь. Боже. Що зо мною? Чи я забув, що у мене вмирає дитина? Я приклав ухо до дверей. Свистить? Свистить… Як їй трудно дихати, як вона… <…> Страх який я став забобонний! Я засвічую свічку і рап­том,… Годинник у столовій пробив другу. Голосно, різко. Сі два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж…

П.ТИЧИНА

Коли в твої очі дивлюся

Коли в твої очі дивлюся –

Здається мені:

Мов бачу я небо прозоре,

Мов бачу брильянтових зір ціле море,

Що десь там горять-усміхаються, Чудові, ясні!..

Ах, очі, ті очі!.. Кохана,

Чом серце твоє не таке?

Чому, як говориш — на думку спадає

Те поле у жовтні. Туман поглядає.

Суха бадилина хитається...

Спить груддя важке.

МИКОЛА ХВИЛЬОВИЙ

Поет-неоромантик

 

***

Підвівся день. Уперся в небо.

Зітхнув так сонячно на світ,

Пролляв червоною фарбою

На сірий тоскний краєвид.

Чи кров’ю, може? Може кров’ю?

Але життя горить віки

І пізнається у грозі…

По діамантовій росі

Йде чоловік.

АНДРІЙ ЧУЖИЙ

  *** Марх

МИКОЛА ЗЕРОВ

Поет, літературознавець, критик, перекладач. Належав до «неокласиків».

 

***

Весна цвіте в усій красі своїй,

Вже одгриміли Зевсові перуни,

Дощу буйного простяглися струни,

Зазеленів сподіваний рижій.

 

На полі котяться зелені вруна,

В кущах лящить – співає соловій.

А по шляху, немов казковий змій,

На зсипище сільська ватага суне.

 

І в селах плач. Герої саг і рун,

Воскресли знов аварин, гот і гун,

 

Орава посіпацька, гадь хоробра...

Сільської ситості останній трен, –

Усюди лемент — крик дулібських жен

Під батогом зневажливого обра.

ПАВЛО ФИЛИПОВИЧ

Поет-неокласик, літературознавець.

Саломея

Хай проклинав пророк Йоканаан

Під полотняним небом Іудеї –

Над всім лунав лиш голос Саломеї,

Сліпили плечі, і зміївся стан.

 

І пристрасть, мов незримий ураган,

Неслась в партер, до лож, до галереї,

І захисту вже не було від неї,

Коли танок схопив серця у бран.

 

Сліпа жаго, непереможна вродо!

Ти спопелить могла б життя народу,

Ти засмутила б соняшну блакить!

 

Перед тобою голова красива,

Й своє життя ти віддаси за право

В людській уяві віковічно жить!

М.Т.РИЛЬСЬКИЙ

Людськість

Червонобоким яблуком округлим

Скотився день, доспілий і тяжкий,

І ніч повільним помахом руки

Широкі тіні чорним пише вуглем,

Солодкою стрілою пізній цвіт,

Скрадаючися, приморозок ранить.

Дзвенить земля, як кований копит.

Зима прийде – і серця не обманить.

Все буде так, як писано в книжках:

Зірчастий сніг, легкий на вітах іній,

І голоси самотні у полях.

Та й по снігах метелиця поплине,

Як у дзвінких, незміряних морях,

Невірний човен вірної людини.

В.СВІДЗІНСЬКИЙ

***

Холодна тиша. Місяцю надламаний!

Зо мною будь і освяти печаль мою.

Вона, як сніг на вітах, умирилася,

Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.

Три радості у мене неодіймані:

Самотність, труд, мовчання. Туги злобної

Немає більше. Місяцю надламаний,

Я виноград відновлення у ніч несу.

На мертвім полі стану помолитися,

І будуть зорі біля мене падати.

БОГДАН РУБЧАК

Поет, літературознавець. Представник «Нью-Йоркської групи».

Нарциз

Він просить перед дзеркалом: «Прости!»

І знову – стрімголов до книгозбірні:

як в катакомбах черепи примірні,

лежать там сни, щоденники, листи.

Чужим життям береться він брести,

розкльовувати сторінки покірні,

визбирувати з них слова добірні, –

прообразом своє життя спасти.

А як зневіжать образи невірні,

кімнати знову клечає комірні

кімнати знову клечає комірні

своїми ж масками, – щоб знову їх нести

в нові міста і на чужі мости.

І знову входить в дзеркало несите,

прощення знову у ньому просити.

ЮРІЙ ТАРНАВСЬКИЙ

Поет, прозаїк, перекладач,літературознавець. Представник «Нью-Йоркської групи».

Любов

І знову входить в дзеркало несите,

Моя любов

банальна,

як смак банана

в роті,

та я мушу

цілувати

холодні уста

моєї дівчини,

доторкатись пальцями її шкіри,

як цитрина, твердої, і казати:

я кохаю тебе! бо я людина.

Птах сидить на гілці

Сидить птах на

гілці, на дереві,

що розгалужується від

його ніг, притискає

голову до ока, великого й прозорого

як вікно, розсуває

пір'я, немов важкі

портьєри, чує, як

від хвилювання б'ється у

грудях серце.

На другім боці лежить

світ, поділений на дерева,

траву, каміння, дії

з'являються між і

перед ними, як діти,

перебігають з місця

на місце, ховаються, немов

справді вірять, що

їх не видно.

ЕММА АНДРІЄВСЬКА

Поетеса, прозаїк, художниця. Представниця «Нью-Йоркської групи».

Час

Від злости перегнутий ріг

Змагається за першість з далечінню,

Як і його змагалось покоління.

Ще він її на цей раз переміг,

А старість вже болотом по коліна.

Від неба сіллю в горлі віддає.

Сідлає вітер трави — і за обрій.

На зміну рогу місяць робить обмір:

Розділить, множить, потім додає.

Але і в нім вже назрівають тіні.

ЛІНА КОСТЕНКО

***

Осінній день, осінній день, осінній!

О синій день, о синій день, о синій!

Осанна осені, о сум! Осанна.

Невже це осінь, о! – та сама.

 

Останні айстри горілиць зайшлися болем.

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем.

Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.

І плаче коник серед трав – нема мелодій.

ДМИТРО ПАВЛИЧКО

Поет-«шістдесятник», перекладач, літературознавець.

Погляд у криницю

Я розумію світло. Це—душа.

Любові й космосу глибини. Жертва.

Блиск розуму. Благословіння миру.

Палання рук. Веселощі трави.

А що таке темноти? Я не знаю.

Можливо, це – самотності печаль.

Дух каменя. Жало злоби. Липкі

Пов'язки мумій. Заздрість ненаситна.

Але без темряви свою снагу

Не може сяйво людям об'явити;

Потрібна ніч знесиленим очам.

Тьма смерті очищає джерело

Людського зору, як пісок підземний –

Ті води, що прозріють у криниці.

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

Поет-«шістдесятник», прозаїк, кінорежисер.

* * *

У синьому небі я висіяв ліс,

У синьому небі, любов моя люба,

Я висіяв ліс із дубів та беріз,

У синьому небі з берези і дуба.

У синьому морі я висіяв сни,

У синьому морі на синьому глеї

Я висіяв сни із твоєї весни,

У синьому морі з весни із твоєї.

Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,

І являть тебе вони в небі і в морі,

У синьому небі, у синьому морі...

Тебе вони являть і так і замруть.

Дубовий мій костур, вечірня хода,

І ти біля мене, і птиці, і стебла,

В дорозі і небо над нами із тебе, І

море із тебе... дорога тверда.

ВАСЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО

Поет. Представник «київської школи».

* * *

Жив один лис який умів писати

і він писав у шкільному зошиті про осінь

носив під пахвою зошит

і олівець за вухом і сідав на пні

коли бачив що ще один лист упав

або бачив гніздо без птахів

Коли мерзли пальці і груди

грівся над багаттями глиняних круч

 

Коли лягав спати зошита клав під голову

і згадував що він побачив за увесь день

а того ранку прокинувся і побачив сніг

і заховав він зошита до наступної осені.

Сам за деревом

З-за дерева узнаю, що я вже не я,

а дощ за деревом.

Тепер мої вівці пасуться без мене.

А я стою за деревом і думаю, як же мені бути,

щоб про мене люди знали тепер — коли я є дощ?

Бо дощ тільки тоді є дощем, коли в довге волосся

вплітає соняшники,

бо тільки тоді люди і знають, що то йде дощ.

А як же мені бути, коли я стою за деревом,

чим тепер мені виявляти людям свою людську суть,

хоч і суть дощу я вжевмію

виявляти довгим волоссям?

Невже тепер я уже не я, коли я є дощ?

МИКОЛА ВОРОБЙОВ

Поет. Представник «київської школи».

* * *

Дослухатись до себе —

це протирати шкло.

Спершу подмухати, щоб запітніло,

щоб просто — тиша...

А потім нараз посвітліша;

скрипне стіл

відлунням тебе самого.

Квіти на кожній стіні –

відлунням світу.

Дослухатись до себе –

це бачити, як поволі розвидняється.

ВІКТОР КОРДУН

Поет. Представник «київської школи».

* * *

Подай мені руку

і проведи по стежиш –

поміж наших смертей.

Як не буде іншої ради,

проведи мене через смерть:

я боюся сам у ній заблукати –

і не вийти на світло,

я боюся забути

про сьогоднішній сонячнийдень.

Вабить мене і відстрашує

словосполучення: важка вода,–

як тут застерегтися,

щоб вона не витіснила

всієї пам'яті?

ЄВГЕН МАЛАНЮК

У синтезував неоромантичні, символістичні та “неокласичні” традиції української лірики, виторив власну художню історіософію. Входив до “Празької школи”.

Сонет

Не трубадур, а вічний яничар,

Невільником в солодкому полоні

Нічних очей,— я п'ю їх синійчар,

Закоханий в розквітлії долоні.

Хоч і знайшов я бога в Аполлоні,

Та тільки Вам – душі моєї жар,

Сузір'я зорь моїх, Волосожар,

Захований у серця темнім лоні.

Ви ж королевою, лише на мить,

Дасте устам тонку лілею-руку...

В ту ж мить життя, життя віддам –

візьміть!

За усміх Ваш, за казки запоруку:

Щоб випити до дна солодку муку

І шалом кос — минуле спопелить.

ІВАН СЕМЕНЕНКО

Птахи

В петлях блакитних кричать

Крилами б’ють тріпочуть

Знесилені небом падають

Відпочивають тут на землі

З петлею на шиї

З петлею небесною

З петлею таємною

Що знову їх тягне вгору

В вись піднімає

Учить літати

Учить кричати співати

Напередодні

ІВАН ДРАЧ

Балада про соняшник

В соняшника були руки й ноги,

Було тіло шорстке і зелене.

Він бігав наввипередки з вітром,

Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.

І купався коло млина, і лежав у піску,

І стріляв горобців з рогатки.

Він стрибав на одній нозі,

Щоб вилити з вухаводу,

І раптом побачив сонце,

Взолотих переливах кучерів,

У червоній сорочці навипуск,

Що їхало на велосипеді,

Обминаючи хмари у небі <…>

ВАСИЛЬ СТУС

***

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст.

Що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну

і в смерті обернуся у життя

своїм стражденним і незлимобличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь,

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і з рідною землею поріднюсь.

ВІКТОР НЕБОРАК

Один із членів групи «Бу-ба-бу»

Визначення киці

як імператриця. Киця – це погляд з глибин галактичних, це вхід в паралельні світи

ХРЕСТОМАТІЯ НАУКОВИХ СТАТЕЙ

ШУМОВ К.Э. МИФИЧЕСКИЙ И ЭПИЧЕСКИЙ ХРОНОТОП: ПРОСТРАНСТВЕННЫЕ ПЕРЕМЕЩЕНИЯ ГЕРОЯ

Время тоже описывается совершенно элементарно. Человек находится в постоянном движении во времени; в пространстве он находится в центре, и во… Всем известен миф о Прометее, которого боги наказали за то, что он дал людям… Но в мифологии закавказских народов есть аналогичный культурный герой, который был прикован к вершине скалы, и каждый…

Гумильов Л.Н. От Руси к России: очерки этнической истории

На Востоке, например, была изобретена система от­счета времени, при которой каждый из 12 годов носит название того или иного зверя, изображаемого… В поисках выхода из этого тупика начали применять линейное измерение времени,… На Востоке существовал еще один способ осозна­ния и отсчета времени. Вот пример такого исчисле­ния. Царевна из…

М.Т.Юрій Етногенез та менталітет українського народу

Можна стверджувати, що за своєю структурою менталітет включає в себе передусім дещо колективне, певні елементи національного характеру, які діють,… …Менталітет і релігія Слід з'ясувати…, які ми є?

Список пам’яток

1-3. Трипільський розписний посуд. Енеоліт. 4. Збруцький ідол (Святовит). 10 ст. Вигляд з чотирьох боків. 5. Бронзова антропоморфна фібула з Пастирського городища. 7ст.

ЛІТЕРАТУРА

2. Горський В.С. Святі Київської Русі. – К.: Абрис, 1994. – 176 с. 3. Гумильов Л.Н. От Руси к России: очерки этнической истории. – М., 1992. 4. Гуревич П.С. Старые и новые расовые мифы (скорочено) / http://www.rusdrakon.ru/praktic.

ЗМІСТ

40. Передмова………………………………………………………………………3

41. КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ……………………………………………………… 3

42. Основні напрями світової культурологічної думки та культурологічна думка в Україні …………………………………..……………………………………3

43. Поняття ментальності в культурологічному аспекті………………………...7

44. Українська культура в контексті світової культури: основні історичні віхи………………………………………………………………………….………….12

45. Архаїчні джерела української культури………………………………………12

46. Тенденції розвитку культури за часів Середньовіччя в Західній та Східній Європі та Київській Русі……………………………………………………………...18

47. Культура Київської Русі……………………………………………………….28

48. Європейське Відродження та українська культура ХІV–ХVІ ст………........38

49. Ідея “прогресу” та специфіка культурного розвитку країн Західної Європи і України в ХVІІ –ХVІІI ст……………………………………………………………..39

50. Культура епохи Просвітництва………………………………………………..44

51. Культура 19 ст. Загальний історичний тип (західна Європа) та українська культура………………………………………………………………………………..51

52. Світовий культурний процес ХХ ст. і культура України в його контексті...55

53. Сучасна українська культура та проекція майбутнього……………………..64

54. ХРЕСТОМАТІЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ТЕКСТІВ…...…………………………...69

55. ХРЕСТОМАТІЯ НАУКОВИХ СТАТЕЙ ...…………………………………..96

56. Шумов К.Э. Мифический и эпический хронотоп: пространственные перемещения героя……..…………………………………………………………….96

57. Гумильов Л.Н. От Руси к России: очерки этнической истории…………....103

58. М.Т.Юрій Етногенез та менталітет українського народу…………………..104

59. ПАМ'ЯТКИ……………………………………………………………………110

60. Список пам’яток………………………………………………………………126

61. ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………….129

[1] У формулюванні цієї загадки використовуються застарілі граматичні форми іменників, що також є підтвердженням давнього походження загадки.

[2] Слово Біблія в перекладі з грецької мови означає «книга». Біблія складається з двох частин – Старого Заповіту, де розповідається про створення Богом світу й історичні події до народження Христа, й Нового Заповіту, присвяченого подіям від народження Іісуса Христа.

[3] Апокаліпсис (грец. «одкровення» ) – «Одкровення Іоанна Богослова», заключна книга Нового Заповіту, яка пророкує кінець світу, Страшний Суд і встановлення Царства Небесного.

[4] Оскільки в Біблії говорилося, що саме жінка була винною у скоєнні першородного гріха, становище жінки в середньовічній родині і в суспільстві загалом було залежним, головував у всьому чоловік. Навіть у церкві під час проповіді жінкам відводили «гіршу» ліву сторону – північну, «сторону ночі». Крім релігійної була ще й економічна причина залежності жінки: в сувору епоху війн і тяжкої праці чоловіки були більш затребуваними. Особливим у середньовіччі було й ставлення до дітей: дитина, яка не досягла віку, коли вже можна працювати чи навчатися військовій справі, фактично не існувала для суспільства. Родині, що потерпала від голоду й хвороб, потрібні були помічники в господарстві, а не «зайві роти», тому, якщо дитина помирала, цьому не надавали особливого значення. Тяжкі умови життя призводили до того, що діти дорослішали дуже швидко: у 14 років хлопчик вважався цілком самостійним, а дівчинку можна було видавати заміж. Таке ставлення до дитини знайшло відображення й у середньовічному мистецтві, для якого не характерне зображення дітей: навіть Христа на руках у Діви Марії зображали не немовлям, а умовною фігуркою дорослої людини зменшених пропорцій.

[5] Зауважимо, що ікона як культовий предмет – це феномен православної культури, тоді як у католицькому світі, у зв’язку з невизнанням обов’язковості дотримання іконописних канонів, ікона перетворилася на картину на релігійну тематику. Про іконописний канон докладніше йтиметься далі.

[6] Словом канон у грецькій мові називалася палиця або мотузка, призначена для вимірювання й креслення ліній. Зараз це слово означає систему правил, зразок.

[7] Антиномія – суперечність між двома взаємовиключними положеннями.

[8] Парсунний живопис розвивався також у Польщі, Росії.