СУТЬ І ВИДИ ПЛАНУВАННЯ

 

Ефективність діяльності підприємства в умовах ринкової економі­ки визначається багатьма обставинами: правильним встановленням кількості, якості і асортименту продукції; вибором оптимальної технології і організації виробництва; своєчасним і раціональним ресурсним забезпеченням; розміром основного і оборотного капіта­лу; формами та методами реалізації продукції.

 

В умовах ринкової системи господарювання діапазон цих чинни­ків дуже значний. Тому кожне підприємство повинне забезпечити їх оптимальне поєднання, що передбачає дотримання відповідних форм і методів їх внутрішнього взаємоузгодження. Такою формою є планування виробничої та господарської діяльності підприємства. Досвід країн із розвинутою ринковою економікою свідчить, що в умовах ринку з жорсткою конкуренцією планування господарсько-виробничої діяльності — головна умова виживання та економічного зміцнення підприємств, оскільки дає змогу найповніше використати ресурси, комплексно й швидко вирішити питання виробництва продукції з урахуванням попиту і пропозиції на ринку. Це зумовлено самою суттю планування, бо воно, по-перше, має справу з вибором можливої альтернативи розвитку підприємства з їх значної кількос­ті. По-друге, реалізація вибраної альтернативи здійснюється на основі сьогоднішніх рішень. По-третє, планування — це безперерв­ний процес прийняття рішень з уточненням мети і завдань розвитку підприємства, визначення його стратегії і тактики. По-четверте, в розроблених деталізованих планах скоординовано показники, що всебічно характеризують економіку підприємства. І по-п'яте, вихід­ними принципами планування є рентабельність і забезпечення над­ходження коштів в обсязі, що задовольняє власників, засновників, акціонерів, державу тощо.

 

Розрізняють планування довгострокове і короткострокове. На­приклад, питання забезпечення підприємства сировиною, матеріала­ми, плати за енергію, воду потребують вирішення протягом коротко­го проміжку часу. Водночас необхідність у придбанні устаткування та способи його використання, кадрова політика, визначення асорти­менту продукції і ринків збуту розглядаються в довгостроковому плані.

На підприємстві розробляють стратегічні, поточні та оперативні плани. Стратегічніподіляють на середньо- й довгострокові. Середньострокові плани розробляють на період від 2 до 5 років, а довгострокові — від 5 до 15 років і більше. Основною формою стратегічного планування є розробка середньострокових планів.

Довгострокові розробляють-у тих випадках, коли вирішення еконо­мічних і технічних поблем не вкладається в середній період.

Поточні планирозробляють на строк до одного року. Вони складаються на базі середньострокових стратегічних планів і реалі­зують їх завдання з урахуванням змін ринкових умов, економічного та політичного середовища.

Оперативні планирозробляють на менш короткий період часу: квартал, місяць, декаду, добу. Це зумовлено необхідністю врахуван­ня швидких змін у попиті споживачів і кон'юнктурі ринку, усклад­нень у забезпеченні підприємства сировиною та матеріалами, асор­тименту продукції.

 

Система стратегічних, поточних і оперативних планів забезпечує гнучкість виробництва при його орієнтації на досягнення перспек­тивної мети.

Стратегічний план включає такі складові: аналіз середовища, програма діяльності підприємства, його завдання і цілі, план розвит­ку господарського портфеля, стратегія зростання.

Аналіз середовища передбачає вивчення макрооточення, безпосе­реднє оточення, внутрішнє середовище. Аналіз макрооточення вклю­чає вивчення таких компонентів середовища, як стан економіки, правове регулювання і управління; політичні процеси; природне середовище та ресурси; соціальні і культурні проблеми; науково-тех­нічний і технологічний розвиток суспільства та інфраструктури тощо.

Аналіз безпосереднього оточення здійснюється за такими основ­ними компонентами: покупці; постачальники; конкуренти; ринок робочої сили.

Внутрішнє середовище аналізують за напрямами: персонал (по­тенціал, кваліфікація, інтереси); організація управління; виробницт­во; фінанси; маркетинг; організаційна культура.

Програма діяльності підприємства. В цьому розділі плану відоб­ражується сфера діяльності підприємства: виробництво продукції, розробка і впровадження перспективних видів продукції, задоволен­ня потреби споживачів.

Завдання і цілі підприємства. Розробляють систему завдань, вирішення яких забезпечує досягнення цілей, намічених у програмі підприємства.

План розвитку господарського портфеля передбачає аналіз стану всіх підрозділів підприємства (окремих виробництв, цехів, виробни­чих дільниць, бригад); асортименту продукції та окремих її видів; рентабельності продукції, місткості ринку, інтенсивності конкуренції, можливості зниження собівартості та інших показників.

Стратегія розвитку підприємства є заключною частиною страте­гічного плану, де визначаються напрями дальшого розвитку підпри­ємства за рахунок впровадження нових видів продукції і проникнен­ня на нові ринки.