Конспект лекцій як конспект лекцій з курсу Експлуатація та обслуговування машин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ МАШИН

 

Конспект лекцій

для студентів спеціальності 7.090209

«Гідравлічні і пневматичні машини»

денної та заочної форм навчання

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри ПГМ

як конспект лекцій з курсу

«Експлуатація та

обслуговування машин».

Протокол №1 від 28.09.2009р.

 

Суми

Видавництво СумДУ

 

 

Експлуатація та обслуговування машин: Конспект лекцій /Укладач В.Ф. Герман. – Суми: Вид-во СумДУ, 2009. - 98 с.

 

Кафедра прикладної гідроаеромеханіки

 

 

Зміст

 

С.

Вступ.……………………………………………………………….6

1 Промислове обладнання…………………………………….....7

1.1 Характеристика основних видів промислового обладнання………………………………………………………….7

1.2 Машина як об’єкт експлуатації та обслуговування. Структурна схема машини…………………………………….....10

1.3 Основні типи передач у машинобудуванні………….11

2 Основне гідравлічне обладнання .…………………………..16

2.1 Гідравлічні машини……………...................................16

2.1.1 Насоси……………………………………......16

2.1.2 Гідравлічні турбіни………………………….22

2.1.3 Гідравлічні двигуни…………………………23

2.1.4 Гідравлічні пристрої………………………...25

2.2 Гідравлічні передачі…………………………………..28

2.3 Гідравлічний привод…….……………………………29

3 Зношування машин…………………………………………..31

3.1 Допустиме і граничне зношення деталей……………31

3.2 Методи вимірювання зношення……………………...37

3.2.1 Метод мікрометричного вимірювання…… 37

3.2.2 Метод зважування деталей…………………37

3.2.3. Метод виявлення металу у відпрацьованому

маслі………………………………………………..38

3.2.4 Метод радіоактивних ізотопів……………...38

3.2.5 Метод штучних баз………………………….39

3.3 Основні чинники, що впливають на зношування деталей……. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .39

 

4 Оцінка надійності машин на стадії експлуатації………….41

4.1 Випадкові величини та їх характеристики………….41

4.2 Закони розподілу випадкових величин...……………43

4.3 Основні параметри надійності...……………………..47

 

5 Обробка статистичної інформації про надійність………...52

5.1 Загальні положення статистичної обробки

інформації про надійність………………………………………..52

5.2 Методика визначення закону розподілу

показників надійності…………………………………………….55

6 Система експлуатації промислового обладнання..……….62

6.1 Технічна експлуатація машин. Основні поняття

та визначення……………………………………………………...62

6.2 Загальні принципи монтажу промислового

обладнання…………………………………………………….......63

6.3 Такелажні роботи……………………………………...64

6.4 Приймально-здавальні випробування машин……….66

6.5 Експлуатаційна обкатка машин……………………..68

6.6 Кліматичне виконання машин………………………..68

6.7 Вплив умов експлуатації на технічний стан машин..70

7 Система технічного обслуговування машин.……………..72

7.1 Основні положення планово - попереджувальної

системи технічного обслуговування машин…………..………..72

7.2 Види технічного обслуговування……………………73

7.3 Змащування машин…………………………………...74

7.4 Технічна діагностика машин…………………………78

8 Експлуатація насосів. Насосна установка та її обладнання………………………………………………………..82

8.1 Схема насосної установки……………………………82

8.2 Види насосних установок…………………………….83

8.3 Характеристика насосної установки. Робочий режим……………………………………………………………....84

8.4 Вибір насоса для роботи в заданих умовах………….86

8.5 Експлуатація насосних установок…………………...87

8.5.1 Організація експлуатаційної служби………87

8.5.2 Основні вимоги до експлуатації насосів......88

8.6 Техніка безпеки при експлуатації……………………89

 

9 Ремонт і відновлення працездатності машин……………...91

9.1 Ремонт машин. Види ремонтів…………………….....91

9.2 Структура ремонтного циклу………………………...92

9.3 Технологічний процес ремонту машин……………...93

9.4 Особливості обслуговування та відновлення

гідравлічних систем………………………………………………94

9.4.1 Причини виникнення несправностей у роботі

гідросистем………………………………………………………..94

9.4.2 Обслуговування гідравлічного обладнання………95 9.4.3 Особливості ремонту гідросистем..……………….95

Список літератури……………………………………….97
Вступ

 

Курс "Експлуатація та обслуговування машин" є одним з обов'язкових курсів при підготовці студентів спеціальності "Гідравлічні і пневматичні машини". Інформація щодо питань експлуатації та обслуговування гідравлічних машин розрізнена і немає єдиного підручника з цієї дисципліни.

Мета цього конспекту – допомогти студентам опанувати необхідний обсяг знань із зазначеної дисципліни, скоротити час на самостійну підготовку, сконцентровано викласти основні поняття та визначення і загальні принципи раціональної експлуатації промислового обладнання.

Конспект лекцій написано у стислій формі, у ньому наведені відомості з основних тем курсу. Він складається з дев'яти тем. У першій темі подані основні терміни і розглянута структурна схема машини, визначена характеристика основних видів промислового обладнання. У другій наведено гідравлічне обладнання і розглянуто принцип дії основних його видів. Далі розглянуто зношення машин і методи його виміру. Теми 4-5 присвячені надійності машин і математичним основам її розрахунку, а також методам статистичного опрацювання інформації про надійність. Далі (теми 6-8) розглянуті технічна експлуатація та система технічного обслуговування машин, особливості експлуатації і обслуговування насосного обладнання. В останній, дев'ятій темі наведені ремонт і відновлення працездатності машин, особливості обслуговування та відновлення гідравлічних машин.

Після вивчення даного конспекту додаткові знання студент може отримати з рекомендованої літератури.

 

Промислове обладнання

1.1 Характеристика основних видів промислового обладнання   Терміни для характеристики об’єктів техніки стандартизовані. Розглянемо основні з них.

Насоси

Сучасні насоси перекачують прісну й морську воду, нафту, нафтопродукти, емульсії, кислоти, бензин, паливо, харчові продукти тощо.

Щоб привести в дію турбіни, використовують енергію річок, морських припливів та відпливів.

Насоси є однією із найпоширеніших різновидів гідравлічних машин. За принципом дії їх поділяють на дві основні групи: динамічні (лопатеві) та об’ємні (насоси витиснення).

До лопатевих належать насоси відцентрові, осьові, діагональні та вихрові. Всі вони мають робоче колесо з лопатями та відрізняються один від одного течією рідини. У відцентрових насосах у робочому колесі потік має радіальний напрям, в осьових насосах потік паралельний осі обертання робочого колеса, а в діагональних напрям потоку в колесі займає проміжне положення між радіальним і осьовим. Вихрові насоси мають складнішу схему передачі енергії.

Лопатеві насоси характеризуються силовою взаємодією лопатей з потоком обтічної рідини. У результаті цієї взаємодії рідині передається деяка кількість енергії, що витрачається на створення напору або тиску.

В усіх лопатевих насосах змінюється як енергія тиску , так і кінетична енергія рідини .

 

Рисунок 2.1 – Схема відцентрового насоса:

1-підвід; 2-робоче колесо; 3-відвід(спіральна камера);

4-лопаті; 5-вал

Розглянемо найпростішу схему відцентрового насоса (рис. 2.1). Проточна частина насоса складається з трьох основних елементів – підвода 1, робочого колеса 2 і відвода (спіральної камери) 3. Від підвідного трубопроводу рідина подається в робоче колесо. Робоче колесо відцентрового насоса складається з основного а і покривного б дисків , між якими розміщені лопаті 4, загнуті в бік, протилежний напрямку обертання колеса. Призначенням робочого колеса є передача енергії рідині від двигуна. Робоче колесо закріплене на валу 5. Рідина рухається через колесо з центральної його частини до периферії. Потім виходить з нього і по відводу подається до напірного трубопроводу.

Рисунок 2.2 - Схема осьового насоса:

1-робоче колесо; 2-корпус; 3-випрямний апарат

 

В осьових насосах (рис. 2.2) потік рідини рухається паралельно осі обертання і перемішується в полі дії гідродинамічних сил, що виникають при взаємодії потоку й решітки лопатевого колеса. Як відцентровий, так і осьовий насос складаються з корпусу й лопатевого колеса, що обертається в ньому. При обертанні колеса у потоці рідини виникає різниця тисків з обох боків кожної лопаті і, як наслідок, силова взаємодія потоку з лопатями колеса, при якій рідина отримує енергію. Збільшення енергії потоку рідини в колесі залежить від швидкості потоку, частоти обертання колеса, його розмірів та форми лопаті.

Запас енергії, яку отримує рідина у насосі, витрачається на подолання опору і протитиску у гідравлічній системі.

Робочим органом вихрового насоса (рис.2.3) є робоче колесо з радіальними або похилими лопатками. Колесо обертається у циліндричному корпусі з малими торцевими зазорами. У бокових і периферійних стінках корпусу є концентричний канал 3, який розпочинається біля всмоктувального отвору і закінчується біля напірного. Канал перегороджений перемичкою 2, яка працює як ущільнення між напірною і всмоктувальною порожнинами.

Рідина надходить у канал через всмоктувальний отвір, прокручується по ньому робочим колесом і виходить через напірний отвір.

Рисунок 2.3 – Схема вихрового насоса закритого типу:

1-робоче колесо; 2-перемичка; 3-канал

 

Вихрові насоси створюють напір до 250 м. Їх застосовують у разі необхідності одержання великих напорів при малій подачі для перекачування хімічно агресивних (кислоти, луги), летких рідин (бензин, спирт та ін.), а також для перекачування суміші рідини та газу. Вихрові насоси не можуть використовуватися для перекачування рідин з великою в’язкістю і тих, які мають абразивні частинки.

Вихрові насоси мають властивість самовсмоктування, тобто не потребують заливання рідини під час пуску. Недоліками насосів є низький к.к.д., який не перевищує 25%. Пояснюється це інтенсивним вихроутворенням у каналі насоса при передачі енергії , що спричиняє значні втрати напору.

В об’ємних насосах переміщування рідини відбувається за рахунок витискування її з робочих камер витискувачем. Під витискувачем розуміють робочий орган насоса, який безпосередньо виконує роботу витиснення. Витискувачами можуть бути поршні, плунжери, шестерні, гвинти, пластини і т.п. До об’ємних насосів належать поршневі (плунжерні), в яких рідина переміщується за допомогою поршня (плунжера), що рухається зворотно-поступально; роторні (пластинчасті, шестерні, гвинтові) і роторно-поршневі(радіально- та аксіально-поршневі), в яких рідина переміщується внаслідок обертального або поступально-обертального руху тіла витиснення).

У насосах витиснення під час роботи змінюється енергія тиску рідини .

Розглянемо принцип дії поршневого і пластинчастого насосів, які мають різний вид руху: зворотно-поступальний та обертальний.

Схема поршневого насоса наведена на рис. 2.4.

Під час роботи двигуна обертальний рух його вала перетворюється на зворотно-поступальний рух поршня 2, який рухається в циліндрі. Якщо поршень рухається вправо, то об’єм робочої камери 1 збільшується, а тиск в ній зменшується. Відкривається всмоктувальний клапан 3, і рідина із резервуара по всмоктувальній трубі 5 надходить у насос. При русі поршня насоса вліво об’єм робочої камери зменшується, а тиск в ній збільшується. При цьому

 

 

Рисунок 2.4 – Схема поршневого насоса:

1-робоча камера; 2-поршень; 3,4-всмоктувальний та напірний клапани; 5,6-всмоктувальний та напірний трубопроводи; 7-резервуар;

8-кривошипно-шатунний механізм

всмоктувальний клапан закривається, а відкривається напірний клапан 4, і рідина надходить у нагнітальний трубопровід 6. За один подвійний хід поршня насос виконує одне всмоктування і одне нагнітання. Подача насоса циклічна. Насоси мають властивість самовсмоктування і досить високий к.к.д. (до 60%). Їх використовують для перекачування рідин змінної в’язкості, нафтопродуктів, масла тощо.

Пластинчасті насоси (рис. 2.5) мають відносно просту конструкцію, досить надійні, довговічні, завдяки чому знайшли широке застосування для перекачування масла в гідроприводі металорізальних верстатів та інших машин. У пластинчастих насосів витискувачами є пластини 3. Робочі камери утворені двома сусідніми пластинами та поверхнями ротора 1 і статора 2.

 

 

Рисунок 2.5 – Схема пластинчастого насоса:

1-ротор; 2-статор; 3-пластина; 4,5-всмоктувальна та напірна камери

 

Під час обертання ротора пластини під дією відцентрових сил притискуються до поверхні статора, об’єм робочих камер постійно змінюється. При збільшенні об’єму відбувається всмоктування рідини камерою 4, при зменшенні об’єму рідина виштовхується в камеру 5.

Оскільки осі ротора і статора зміщені, то зміною ексцентриситету можна регулювати подачу насоса.

Гідравлічні машини, в яких робочий орган одержує енергію від рідини і при цьому її енергія на вході в гідравлічну машину більша, ніж на виході, являють собою гідравлічні двигуни (гідравлічні турбіни).

 

2.1.2 Гідравлічні турбіни

Гідравлічні турбіни призначені для встановлення на гідроелектростанціях (ГЕС) для привода електричних генераторів.

Принципова схема ГЕС наведена на рис. 2.6.

Вода із верхнього б’єфа (ВБ) по напірному водоводу підводиться до турбіни і з неї виходить у нижній б’єф (НБ). У турбіні енергія води перетворюється у механічну енергію обертання вала, від якого обертається ротор електричного генератора, де механічна енергія перетворюється в електричну. Електрична енергія по лініях високої напруги передається в райони споживання. Турбіна, з’єднана з генератором, називається гідроагрегатом. Характерним його параметром є напір. Напори на різних ГЕС змінюються в широкому діапазоні – від декількох метрів (низьконапірні ГЕС) до 700-1000 метрів і більше (високонапірні ГЕС).

Рисунок 2.6 – Принципова схема турбінної установки

 

На низьконапірних ГЕС використовують поворотно-лопатеві осьові турбіни (Н=2-90м), на високонапірних - радіально-осьові (Н=30-650м) та ковшові (Н=300-1700м).

2.1.3 Гідравлічні двигуни

 

Об’ємні гідродвигуни. Це об’ємні гідромашини, призначені для перетворення енергії потоку рідини в механічну енергію руху вихідної ланки (вала або штока).

За характером руху вихідної ланки об’ємні гідродвигуни поділяються на три класи: гідроциліндри, гідромотори і поворотні гідродвигуни.

 

Гідроциліндром називається об’ємний гідродвигун, який забезпечує зворотно-поступальний рух поршня або штока (рис.2.7). Залежно від конструкції їх поділяють на поршневі та плунжерні.

 

 

Рисунок 2.7 – Схема гідроциліндра:

1-корпус(циліндр); 2-поршень; 3-шток

 

Розглянемо схему гідроциліндра з одностороннім штоком двобічної дії. Гідроциліндр має корпус 1 з двома отворами для з’єднання з гідролініями, поршень 2 зі штоком 3. Залежно від напряму подачі рідини змінюється хід поршня. Різниця площ поршня (повної і кінцевої) зумовлює різні швидкості руху штока і сили, які розвиває гідроциліндр, під час ходу вправо і вліво.

Гідроциліндри застосовують у механізмах подач верстатів для здійснення переміщення робочого органу та інструменту у верстатах, будівельних і транспортних машинах, у приводах роботів тощо.

 

Гідромотор – це об’ємний гідродвигун обертального руху (рис. 2.8). Як гідромотори можуть використовуватися роторні насоси: шестерні, пластинчасті, радіально- та аксіально-поршневі насоси. Для цього необхідно в робочу камеру насоса підвести рідину під відповідним тиском.

 

Рисунок 2.8 – Умовне позначення гідромотора

Залежно від можливості регулювання гідромотори поділяють на регульовані і нерегульовані. Їх застосовують в гідроприводах металорізальних верстатів, транспортних машинах та пристроях, де здійснюється обертальний рух робочої машини.

Поворотні гідродвигуни – це гідродвигуни, в яких кут повороту вихідного вала менший 360^о. Вони бувають

 

Рисунок 2.9 – Поршневий поворотний гідродвигун

поршневі, лопатеві, мембранні. Для забезпечення поворотного руху робочу рідину під тиском по черзі подають у робочі камери гідродвигуна. Схема поршневого поворотного двигуна наведена на рис. 2.9. Поворотний рух відбувається за допомогою рейки з шестірнею. Кут повороту обмежується ходом поршня двигуна. Використовують в механізмах верстатів, конвеєрах, транспортних механізмах та ін.

2.1.4 Гідравлічні пристрої

До гідравлічних машин належать і спеціальні гідравлічні пристрої, що призначаються для переміщування рідини:

- гідравлічні тарани, в яких використовується енергія гідравлічного удару;

- ерліфти (повітряні підйомники), якими за допомогою стиснутого повітря піднімають воду із свердловин;

- струминні насоси, або ежектори, в яких рідина піднімається завдяки використанню кінетичної енергії потоку рідини або пари.

Підвищення тиску при гідроударі може використовуватися на користь для підйому води за допомогою гідравлічного тарану (рис.2.10). Таран складається з робочої коробки 3 з ударним клапаном 1 і нагнітальним клапаном 2 та повітряного ковпака С на напірному трубопроводі.

Рисунок 2.10 – Схема гідравлічного тарана:

1,2 - ударний та нагнітальний клапани; 3-робоча коробка

 

Принцип дії тарана такий. При відкритті ударного клапана 1 вода надходить із резервуара у коробку тарана. У коробці виникає гідравлічний удар. При цьому ударний клапан закривається. Через підвищення тиску відкривається нагнітальний клапан 2, і частина води входить у повітряний ковпак, стискаючи повітря, яке міститься в ньому. Внаслідок надлишкового тиску повітря в ковпаку вода витискається по напірному трубопроводу в резервуар Е на висоту Н_2.

Після витіснення частини води з робочої коробки тиск у ній зменшиться, і клапан 1 під дією власної ваги знову відкриється. В цей час клапан 2 під дією тиску повітря в ковпаку буде закритим. Потім знову потік води закриває клапан 1, і цикл повториться.

Висота нагнітання тарана Н₂ = (2-10)Н₁. При цьому подача q = (0,4-0,07)Q, а к.к.д. = 0,85-0,40. Промислові гідротарани піднімають воду до 60 м при Q= 20-22л/хв. Вони прості в експлуатації і можуть працювати довгий час, постачаючи воду в невеликі селища та на підприємства.

 

 

У промисловості використовують повітряний (газовий) підйомник для рідин, який відомий під назвою ерліфт, або газліфт. Підйомники такого типу застосовують для подачі води або нафти із бурових свердловин.

 

Рисунок 2.11 – Схема роботи ерліфта:

1-обсадна труба; 2-водопідйомна труба; 3-резервуар; 4-конус

 

Схема такого підйомника наведена на рис. 2.11. В обсадну трубу 1 спущена водопідйомна труба 2. Повітря з компресора К по повітропроводу (наведеному пунктиром) подається до нижньої частини водопідйомної труби. Проходячи через фільтр, повітря змішується з водою і утворює водно-повітряну суміш. Питома вага цієї суміші менша, ніж питома вага у кільцевому просторі між трубами. Стовп важкої чистої води в обсадній трубі буде витискувати стовпи суміші по підйомній трубі. При ударі об відбійний конус 4 суміш виділяє повітря, а вода, відділена від повітря, зливається в резервуар 3.

У струминних насосах (ежекторах, інжекторах) (рис.2.12) потік корисної подачі Q_o переміщується і одержує енергію завдяки змішуванню з робочим потоком Q₁. Повна подача на виході з насоса Q₂=Q₁+Q_o.

Рисунок 2.12 – Схема струминного насоса:

1-напірний трубопровід; 2-сопло; 3-струмінь; 4-камера змішування; 5-дифузор; 6,7-напірний і всмоктувальний трубопроводи; 8-перехідний патрубок

 

Принцип дії насоса базується на використанні для підйому і переміщування рідини (води) кінетичної енергії робочої рідини або пари. За допомогою напірного трубопроводу вода або пар підводиться під тиском до сопла 2. Струмінь витікає із сопла і з великою швидкістю надходить до камери змішування 4, а далі через перехідний патрубок 8 та дифузор 5 в напірний трубопровід 6. Струмінь 3 води або пари захоплює за собою зі змішувальної камери повітря і утворює в ній вакуум. Внаслідок цього по всмоктувальній трубі починає підніматися рідина (з колодязя, траншеї). Ця рідина надходить до змішувальної камери 4 і далі в напірний трубопровід.

Струминні насоси мають низький к.к.д. (=0,2-0,35). Їх застосовують для відкачування рідини з глибоких колодязів, артезіанських свердловин, для перекачування агресивних та забруднених рідин. Насоси мають просту конструкцію і малі габарити.

 

2.2 Гідравлічні передачі

 

Гідропередачі– це пристрої для передачі механічної енергії і перетворення руху за допомогою рідини. Складаються з лопатевого насоса і турбіни. Лопатеві колеса розміщені співвісно і наближені одне до одного. Вони передають потужність від двигуна за допомогою потоку рідини. Жорстке з’єднання вхідного і вихідного вала відсутні.

 

 

Рисунок 2.13 – Схема гідромуфти:1-насосне колесо; 2-турбінне колесо; 3-корпус; 4-вал двигуна; 5-вихідний вал

 

Гідропередачі поділяють на гідродинамічні муфти (гідромуфти), які передають потужність і не змінюють момент, і гідротрансформатори, які можуть змінювати момент, що передається.

Розглянемо схему гідромуфти (рис.2.13). Насосне 1 і турбінне 2 колеса утворюють робочу порожнину, в якій рухається потік масла. Насосне колесо одержує енергію від двигуна і за допомогою лопатей передає енергію потоку рідини. Потік надходить в турбінне колесо, обтікає лопаті і приводить його в обертальний рух. При цьому розпочинає рухатись пов'язаний з турбінним колесом вихідний вал 5.

Гідропередача захищає вал від перевантаження, забезпечує безступінчасте регулювання і застосовується в дорожньо-транспортних і будівельних машинах, тепловозах тощо.

2.3 Гідравлічний привод

Гідропривод - це сукупність гідромашин, гідроапаратури, гідроліній та інших пристроїв, призначених для приведення в дію механізмів та робочих органів різних машин за допомогою рідини під тиском. Гідропривод, у складі якого є об’ємні гідромашини, називається об’ємним. Розглянемо принципову схему (рис.2.14) гідропривода зворотно-поступальної дії.

 

Рисунок 2.14 – Принципова схема гідропривода:

1-насос; 2-клапан напірний; 3-дросель; 4-розподільник;

5-гідроциліндр; 6-стіл робочої машини; 7-клапан підпірний;

8-фільтр; 9-бак

 

Цей привод використовується для переміщення робочих органів металорізальних верстатів, пристроїв, роботів - маніпуляторів та інших технологічних машин.

Привод працює так. Насос забирає рідину з бака 9 і через дросель 3 і розподільник 4 подає її в робочу порожнину гідроциліндра 5. Під дією тиску Р_р поршень переміщується вправо і долає навантаження F, переміщуючи стіл робочої машини 6. Зі штокової порожнини гідроциліндра рідина зливається через інший клапан розподільника 4, напірний клапан 7 і фільтр 8 в бак 9.

Зміна напрямку руху поршня гідроциліндра 5 виконується зміною позиції розподільника 4. Дросель 3 регульований і дозволяє змінювати площу прохідного перерізу. При цьому змінюється витрата рідини і відповідно змінюється швидкість руху поршня гідроциліндра.

Зношування машин

Під зношуванням розуміють процес відокремлення матеріалу з поверхні твердого тіла при терті, що виявляється в поступовій зміні розмірів і форми… Зношування машин виникає під час їх експлуатації і впливає на термін служби.… Крім природного, може виникати аварійне зношування машин внаслідок швидкого спрацювання їх деталей при порушенні…

Метод зважування деталей

розподілене по всій поверхні деталі. При розрахунку зношення враховують форму деталі і її розмір. Недолік методу – непряме визначення зношення.    

Метод штучних баз

На поверхні деталі виконують "лунку", основні розміри якої (довжину і глибину) вимірюють до і після випробувань. Різниця цих розмірів…    

Нормальний закон

 

Закон Вейбулла

Цей закон є універсальним і застосовують його для характеристики наробітку на відмову підшипників, деталей автомобілів, гідравлічних машин та ін. … Основні характеристики надійності для цього закону:  

Змащування машин

Мастило добре відводить тепло, виносить абразивні частинки і запобігає корозії. Коефіцієнт тертя залежить від його виду: а) рідинне тертя (поверхні повністю розділені мастилом) - f =0,001-0,008;

Види насосних установок

За способом включення в роботу всі насосні установки можна поділити на 3 основні групи: а) з насосами, що перебувають під заливом; б) із самовсмоктувальними насосами;

Робочий режим насоса

Насос даної насосної установки працює у режимі, при якому потрібний напір дорівнює напору насоса, тобто при якому енергія, що споживається при русі… Нпотр=Нн. (8.7)  

Структура ремонтного циклу

Усі види робіт з планового технічного обслуговування та ремонту виконуються у визначеній послідовності, утворюючи цикли, що повторюються. Ремонтний цикл– це сукупність різних видів планового ремонту, які повторюються… Ремонтний цикл завершується капітальним ремонтом.