Під впливом спеціалізації, кооперування, концентрації і комбінування виробництва посилюється інтеграція праці у “горизонтальному” (територіальному) і “вертикальному” (галузевому) аспектах. Перша веде до розширення і поглиблення зв’язків між ТСЕС, друга — між галузями народного господарства. Поєднання цих зв’язків і обумовлює формування територіально-виробничих комплексів (ТВК).
ТВК — це сукупність економічно і технологічно взаємопов’язаних галузей і виробництв на певній території. Така територіальна спільність соціально-економічних компонентів є додатковим фактором підвищення економічної ефективності за рахунок:
„ значної стійкості взаємних зв’язків і ритмічності виробничого процесу;
„ скорочення транспортних витрат;
„ раціонального використання всіх видів місцевих ресурсів і більш сприятливих умов для маневрування ними, створення оптимальних умов для поєднання різних форм управління виробництвом.
У регіональній стратегії ТВК належить важлива роль. Вони є просторовими поєднаннями підприємств галузей спеціалізації, які мають єдину виробничу і соціальну інфраструктуру, загальну будівельну і енергетичну базу. Серед господарських проблем, які обумовлюють формування і розвиток ТВК, можна відзначити такі:
G освоєння і втягнення у господарський оборот крупних запасів природних ресурсів;
G структурну трансформацію сформованої економічної бази старопромислових районів для підвищення ефективності виробництва у них;
G підвищення рівня розвитку ПС відносно менш розвинутих районів країни, ліквідація диспропорцій у розвитку їх господарства і перехід до інтенсивного освоєння природних ресурсів цих районів.
До основних ознак комплексності розвитку економічної структури ТВК відносяться:
² забезпеченість діючих і створюваних виробництв трудовими, сировинними і енергетичними ресурсами, обладнанням і матеріалами;
² забезпечення виробничої програми ТВК будівельною базою;
² достатній рівень розвитку виробничої і соціальної інфраструктури;
² централізація і концентрація у економічно ефективних розмірах заготівельних, ремонтних та інших допоміжних і обслуговуючих виробництв;
² раціональне внутрішньо комплексне розміщення виробництв з загальною системою інженерних комунікацій;
² комплексне використання природних ресурсів.
Рівень, ступень і характер комплексності розвитку господарства ТВК визначається багатьма факторами і умовами. Найбільш значний вплив на ступінь комплексності має характер спеціалізації ТВК, потреби профілюючих галузей, допоміжних і обслуговуючих виробництв, специфіка їх вимог до структури ресурсів, умов виробництва, формах його організації та розміщення, розселення, характер впливу провідних галузей на оточуюче середовище. Галузі спеціалізації ніби формують своє оточення і визначають тим самим структуру господарства.
Розвиток і розміщення продуктивних сил у складі ТВК дозволяє на науковому і технічному рівнях формувати сукупність взаємопов’язаних виробництв, одержуючи високий економічний ефект за рахунок раціональної, науково обґрунтованої організації зв’язків і пропорцій між ними.
Спільне використання підприємствами укрупненого енергетичного господарства, єдиної системи водопостачання, каналізації, водоочищення та інших споруд і комунікацій, складського господарства і будівельної бази, дозволяє не лише знизити питомі затрати на одиницю продукції за рахунок укрупнення виробництва, але й передбачити у проектах, обслуговуючих виробництв і споруд інфраструктури найбільш вигідні технічні та економічні параметри. Отже, ТВК є взаємообумовленим міжгалузевим поєднанням підприємств, сумісне розміщення яких на певній території дає господарський ефект.
Районний комплекс і економічний район — поняття хоча не тотожні, проте однопорядкові. У район входять і такі елементи, які не включаються у комплекс: це неосвоєна територія, нерозроблювані корисні копалини, незайняті у суспільному виробництві і т.п. Проте при характеристиці найважливіших рис господарства вказані поняття нерідко вживають як синоніми, тому що суть будь-якого економічного району проявляється у його господарському комплексі.
За своєю функціональною роллю в територіальному поділі праці (ТПП) галузі ТВК підрозділяються:
в залежності від масштабів та ефективності виробництва — на галузі спеціалізації і обслуговуючі;
‚ в залежності від територіального призначення продукції — на галузі міжрайонні та внутрішньорайонні.
Галузі спеціалізації відіграють провідну роль, визначають основний господарський напрям розвитку і місце району в ТПП. Важливу районоутворюючу роль виконують головні (профільні) галузі спеціалізації, які мають високу питому вагу у виробництві району, дають, як правило, найбільший економічний ефект.
Обслуговуючі галузі забезпечують розвиток спеціалізуючих галузей і населення.
Комплексоутворюючі галузі — це виробництва, які відіграють вирішальну роль у виникненні і формуванні ТВК. Часто галузі спеціалізації та комплексоутворюючі ототожнюються.
Профілюючі галузі — це галузі, які визначають виробничий профіль району, його участь у міжрайонному обміні, отже, ті галузі, які виконують однозначно функції і спеціалізації і комплексоутворення.
Це не всі, а лише найважливіші галузі спеціалізації, які в силу своїх масштабів одночасно є комплексоутворюючими.
Необхідно розрізняти поняття комплексність та комплексний розвиток економічного району.
Комплексність району — це оптимальний ступінь пропорційності та взаємозв’язаності між галузями районного виробництва, а також між виробництвом, з однієї сторони, і трудовими ресурсами, сферою послуг, природними ресурсами і територією району — з іншої, визначена у тому відношенні, наскільки вона наближається до оптимального варіанту пропорційності та взаємозв’язаності господарства району.
Комплексний розвиток району — це пропорційний розвиток його господарства на базі гармонічного поєднання взаємозв’язаних галузей виробництва і взаємозв’язаних підприємств. Іншими словами, під комплексом необхідно розуміти реально існуючий (або проектований) набір взаємозв’язаних підприємств, виробництв та елементів економіки району взагалі; під комплексністю — ступінь взаємопов’язаності цих реальних явищ; під комплексним розвитком — динаміку цілеспрямованих змін елементів комплексу і взаємозв’язків між елементами.
Тобто, поняття “комплекс”, “комплексний розвиток” і “комплексність” мають такий же смисловий зв’язок, як, наприклад, вода, нагрівання води і температура води.
Якщо спеціалізація району є його народногосподарською функцією, то комплексність району — це головна умова якісного, тобто ефективного, виконання даної народногосподарської функції.