В сучасних умовах економічного розвитку України зовнішньоекономічні відносини — це одна з найважливіших сфер її діяльності. Створення і розвиток цих відносин з усіма країнами світу, і особливо з найбільш розвинутими, сприятиме інтернаціоналізації виробництва, підвищенню рівня його технології та якості продукції. Тільки цим шляхом Україна зможе інтегруватися в європейський і світовий ринок.
Розміщення продуктивних сил країн світу, і в т. ч. України, нерозривно пов’язано з розвитком міжнародного поділу праці і формуванням міждержавних економічних зв’язків.
Міжнародний поділ праці — це спеціалізація окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції чи наданні послуг у світовому масштабі.
Жодна країна світу, на якому б рівні економічного розвитку вона не знаходилась, не може нормально розвиватися поза світовим господарством, без тісних економічних зв’язків з іншими країнами світу. Міжнародні економічні зв’язки –– це система господарських зв’язків між національними економіками країн на основі міжнародного поділу праці. Саме зовнішні економічні відносини сприяють зростанню національного доходу, прискореному розвитку науково-технічного прогресу, підвищенню рівня життя населення. Крім того, зовнішні економічні зв’язки впливають на загальну атмосферу довіри між країнами, на зміцнення їх партнерських відносин, взаєморозуміння і добросусідства.
В сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:
„ науково-технічне співробітництво;
„ взаємовигідна міжнародна торгівля (зовнішня торгівля);
„ надання кредитів і позик, в тому числі і безвідплатних;
„ створення спільних підприємств;
„ спеціалізація і кооперування виробництва;
„ торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектуючого обладнання;
„ спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ресурсів;
„ іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;
„ міжнародний туризм;
„ культурні зв’язки між країнами світу.
Розвиток міжнародної науково-технічної кооперації України можливий у таких формах:
ð запозичення досвіду та запрошення іноземних спеціалістів, а також підготовка, підвищення кваліфікації національних кадрів за кордоном;
ð взаємодія у створенні, розширенні та забезпеченні нормальної діяльності навчальних закладів, науково-дослідних та консультативних центрів, у тому числі спільних;
ð співробітництво у галузі науки і техніки, будівництві, модернізації та експлуатації підприємств, інших об’єктів виробничого призначення і соціальної інфраструктури;
ð обмін технологіями, ліцензіями, конструкторськими і проектними матеріалами, сприяння їх використанню;
ð співробітництво у збиранні, обробці та використанні науково-технічної і економічної інформації.
На сучасному етапі соціально-економічного розвитку Україна має тісні зовнішньоекономічні зв’язки з більш ніж 100 країнами світу. Провідну роль у розвитку зовнішніх економічних зв’язків України відіграють країни близького зарубіжжя. Найважливішими торгівельними партнерами України є Росія, Туркменія, Білорусь, Азербайджан, Литва, Казахстан та інші країни.
Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення. Це пов’язано, з низкою зовнішніх та внутрішніх факторів. Серед внутрішніх факторів можна виділити:
„ перебудування економіки країни на перехідному до ринкової системи етапі господарювання;
„ незбалансованість структури економіки і її повільна структурна перебудова;
„ надмірну енерго- і ресурсоємкістю галузей господарського комплексу країни;
„ низьку конкурентоспроможністю національного виробництва;
„ поступовий занепад науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів та ін.
До зовнішніх факторів відносяться:
„ надмірна (від 20 до 90%) залежність економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей виробництва;
„ велика кількість українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами України;
„ висока залежність процесу структурного та технологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування;
„ відсутність розвинутої зовнішньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, організаційної, трейдерської, біржової, виставочної, рекламної тощо);
„ зберігання Україною статусу “торгівельного аутсайдера” у світовій торгівлі через відсутність повного чи асоційованого членства у Світовій організації торгівлі (СОТ), Європейському союзі (ЄС), Центральноєвропейській асоціації вільної торгівлі (ЦЕНТА) та інших торговельно-інтеграційних угрупуваннях системи ГАТТ/СОТ, що зумовлює слабку конкурентозахищеність зовнішньоекономічної діяльності України в умовах жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товарів, капіталів і послуг;
„ певний тиск інших країн на зовнішньоекономічну діяльність України через прямі та опосередковані форми різноманітних торгівельних, інвестиційних торгівельно-стандартних, фіто-санітарних, технологічних і фінансових обмежень.
Контрольні питання
1. Який вплив мають зовнішньоекономічні зв’язки в становленні національної економіки України?
2. Розкрийте поняття “міжнародний територіальний поділ праці” та проаналізуйте його вплив на формування економічних зв’язків.
3. Які основні форми економічного співробітництва?
4. Охарактеризуйте сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків України, в т.ч. із країнами СНД.
5. За статистичним довідником (“Статистичний щорічник України”) проаналізуйте товарну та територіальну структуру експорту та імпорту України. Визначте особливості зовнішньоекономічної діяльності України та її місце в міжнародному територіальному поділі праці на сучасному етапі розвитку продуктивних сил.
6. Визначте основні проблеми і перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України.