Класифікація економічних систем суспільства

5. За розвитком людської цивілізації (цивілізаційний підхід) розрізняють такі стадії розвитку економічних систем:

• 1 група- доіндустріальна (традиційна) цивілізація, індустріальна, постіндустріальна (постекономічна) цивілізація;

• 2 група - традиційна (патріархальна чи авторитарна), ліберальна та демократична цивілізації;

• 3 група - постійний пошук шляхів формування єдиної світової цивілізації, і

Так, наприклад, концепції циклічного розвитку суспільства або зміни цивілізацій (Л. Морган,А. Тойнбі, М.В. Данилевський, А.М. Ковальов, Ю.В. Яковець). Згідно деяких з цих теорій людство у своєму розвитку пройшло 7 стадій (змінювали одна одну 7 цивілізацій): неолітична, рабовласницька, антична, ранньофеодальна, передіндустріальна, індустріальна та постіндустріальна, що відповідають еволюції суспільних відносин у всіх сферах людської життєдіяльності.

Існує класифікація економічних систем у відповідності до взаємозв'язків між виробництвом і споживанням у суспільстві, розроблена на початку XX ст. К. Блюхером, який виділив такі типи економічних систем: замкнуте домашнє господарство; міське господарство та народне господарство, що відрізняються між собою за рівнем споживання та виробництва товарів і послуг, а також тривалістю і кількістю тих стадій, що проходять між ними.

Типи економічних систем за рівнем розвитку соціально-економічних відносин та способом координації та управління економічною діяльністю:

• Традиційна економіка - панування приватної власності; низький рівень економічного і соціального розвитку суспільства; багатоукладність економіки з переважанням сировинної складової; залежний (колоніальний) характер соціально-економічного розвитку; переважання традиційного (звичаєвого) права у координації економічних відносин; технічний прогрес різко обмежений; демографічні кризи (темпи росту населення перевищують темпи росту промислового виробництва); низький рівень розвитку науки та освіти; низька продуктивність праці за рахунок застарілих технологій і способів управління; великий державний борг; виключна роль держави і силових структур в економіці і політиці. Така економічна система й зараз існує близько у 100 країнах світу. Країни традиційної системи є постачальниками сировини і матеріалів для світового господарства, служать ринком збуту готової продукції і повністю залежні від зовнішніх джерел фінансування.

• „Чиста"ринкова економіка (вільний ринок, саморегульована економіка, „чистий" капіталізм, епоха вільної конкуренції) - приватна власність на фактори виробництва; самокоординація економічної діяльності на основі дії об'єктивних закономірностей розвитку (економічний порядок); максимальне невтручання держави в економічні взаємовідносини; свобода підприємництва і вибору діяльності (принцип демократії та економічної свободи вибору); спільна мета для усіх суб'єктів господарювання - отримання максимального прибутку, діючи на свій страх і ризик; вільні входи та виходи з ринку за рахунок дії вільної (чистої або досконалої) конкуренції; забезпечується панування споживачів над виробниками (виробляється тільки те, що купується); ціновий механізм є основним координаційним механізмом регулювання економічних відносин; ринок для всіх його учасників є „чорним ящиком", він невідомий, і усі суб'єкти змушені об'єктивно підкорятись його законам; розпорошена економічна та ринкова влада; одинична планомірність економічної діяльності (на рівні окремих підприємств).

• Командна економіка (командно-адміністративна, соціалістична, планова система господарювання) - одержавлена суспільна власність на фактори виробництва і результати праці; централізоване планування і розподіл економічних ресурсів та колективне прийняття господарських рішень шляхом тотальної централізації планування економічної діяльності; придушення механізмів ринкового саморегулювання (вільної конкуренції, ціноутворення, розподілу та обміну); відсутність ринкової системи стимулювання і мотивації виробників та працівників; державний контроль над усіма сферами суспільної життєдіяльності; єдина ідеологія розвитку і виключення принципів функціонування інших економічних систем (закрита економічна система); панування виробника над споживачем (на ринках при такій системі купується тільки те, що виробляється, вибору у споживача немає). Така модель економічної системи була втілена в СРСР і країнах соціалістичної співдружності та зберігалась до початку ринкового реформування цих економік.

• Змішані системи (принципи "змішаної економіки" розробляли А.Вагнер, С.Чейз, Дж.М.Кейнс, Е.Хансен, П.Самуельсон та інші) - на мікроекономічному рівні відносини регулюються переважно ринковими способами та позаринковими методами (корпоративна координація); а на макроекономічному рівні синтезованою системою державного та корпоративного управління і регулювання господарських процесів; плюралізм форм власності; переплетення, взаємопроникнення і взаємодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший; соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей; визнання людини та її здібностей головною цінністю і продуктивною силою; їх формування визначається переходом від однієї системи господарювання до іншої (перехідний період). Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації можливостей кожної людини. Змішаними є всі сучасні економіки - як розвинених держав, так і країн з трасформаційною економікою і навіть слаборозвинених держав. Всі змішані економіки окремих країн (моделі національних економік) мають свої специфічні риси.

Так, країни колишнього СРСР розпочали економічне реформування з метою побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки з переважанням принципів ринку над державним втручанням в економіку. Темпи та наслідки цих трансформацій, їх цілі та механізми впровадження були різними, в результаті частина країн більш швидко адаптувала власні господарські системи до умов світового ринку, а інші частина все ще перебуває на перших сходинках цих реформ.

Південна Корея при переході до нових умов господарювання стала на шлях формування ринкової економіки з переважанням державного втручання в економіку та значним державним сектором економіки і одночасною розбудовою приватного малого та середнього бізнесу, розширила зовнішні контакти з іншими господарськими системами.

Китай, формально базуючись на принципах комунізму і соціалізму, будує реальну змішану ринкову економіку. В економічній політиці Китаю принципи планомірності і жорсткого державного контролю за економічною діяльністю поєднуються з принципами вільного ринку. Економічна політика Китаю пов'язана з демографічною, політичною, соціальною, культурною, науковою, технологічною та екологічною політикою і постійно прагне до балансу між рівнями функціонування національної економіки. Для Китаю, як і інших азійських країн (колишні командні та традиційні економіки), проблеми економічного розвитку при формуванні сучасних змішаних систем полягають у вирішенні наступних проблем: подолання екстенсивного характеру економічного зростання; пошук швидких шляхів вирівнювання економічних диспропорцій, що пов'язані з низьким стартовим рівнем розвитку; визнання активізації розвитку освіти і науки рушієм сталого економічного зростання нації; подолання ідеології закритої економіки і перехід до відкритої системи господарювання.

Сучасні змішані економіки розвинених країн характеризує поняття „модель сучасних ринкових економік" - США, ЄС, Японія, Корея та держави, що раціонально поєднали національні особливості з загальноцивілізаційними тенденціями розвитку.

Жодна з названих вище основних економічних систем не існувала і не існує в чистому вигляді. Це пов'язано з особливостями розвитку людського суспільства:

- спеціалізація і кооперація господарських процесів у світових масштабах;

- акумуляція зусиль людства у вирішенні глобальних економічних, соціальних та екологічних проблем;

- формування єдиного глобального інформаційного і наукового простору;

- пошук оптимальних шляхів більш оптимального використання обмежених ресурсів, пошук альтернативних джерел ресурсів;

- об'єктивний характер трансформацій національних господарств та під їх впливом світового господарства та ін.

Останнім часом більшість національних економік рухається у напрямку формування так званої „економіки узгоджень" (нова модель змішаної економіки). Концепція „економіки узгоджень" розроблялась для країн Скандинавії на базі спеціальних економічних досліджень з урахуванням національної специфіки цих країн та загальноцивілізаційних тенденцій розвитку. Ця концепція виходить з факту появи синергічного ефекту від раціонального поєднання ринкового саморегулювання, державного втручання та корпоративної координації сучасної економіки („раціональна змішаність"), що проявляється у появі механізмів переговорного характеру - узгодження. Вони, на думку західних вчених, зможуть вирішити проблему стабільності економічних систем на макрорівні та мікрорівні, оптимально поєднавши цілі суб'єктів національної економіки для досягнення спільної кінцевої мети функціонування.

Отже, моделі національних економік формуються з урахуванням світових надбань практики господарювання і враховують власні особливості розвитку: історичні, політичні, демографічні, екологічні, природні, соціально-культурні, психологічні тощо. їхня структура є відображенням діалектичної взаємодії загального (моделі економічних систем) та специфічного (їх прояви в окремих країнах) економічного розвитку суспільства.

Базовою моделлю для різних типів національних економік є модель змішаної економічної системи, що прагне оптимально поєднати ринкове саморегулювання і державне втручання в економіку, раціонально використати можливості продуктивних сил, традиційних та нових засобів виробництва з урахуванням загальних та специфічних рис. Модель змішаної економіки пояснює сучасні тенденції до інтеграції та глобалізації: окремі економіки не уніфікуюються, а наближаються до вироблення єдиних принципів поступального розвитку та розв'язання спільних проблем формування постіндустріального суспільства.