Реферат Курсовая Конспект
Спеціальне розслідування нещасних випадків - раздел Философия, Загальні питання охорони праці та правове регулювання Спеціальному Розслідуванню Підлягають: * Нещасні Ви...
|
Спеціальному розслідуванню підлягають:
* нещасні випадки із смертельними наслідками;
* групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я;
* випадки смерті працівників на підприємстві;
* випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків;
* нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держгірпромнагляду).
Віднесення нещасних випадків до таких, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі до нещасних випадків з можливою інвалідністю потерпілого, здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, що затверджується МОЗ.
Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслідком, нещасний випадок з тяжким наслідком, випадок смерті працівника на підприємстві, а також випадок зникнення працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків роботодавець зобов'язаний негайно передати з використанням засобів зв'язку повідомлення за формою згідно з додатком 9:
*територіальному органу Держгірпромнагляду за місцезнаходженням підприємства; органу прокуратури за місцем настання нещасного випадку;
* робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства;
* органу, до сфери управління якого належить підприємство (у разі його відсутності - місцевій держадміністрації);
* установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, - у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);
* первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий;
* органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій за місцем настання нещасного випадку та іншим органам (у разі потреби).
Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться
комісією із спеціального розслідування нещасного випадку (далі - спеціальна комісія), що призначається наказом керівника територіального органу Держнаглядохоронпраці за місцезнаходженням підприємства .
До складу спеціальної комісії включаються:
* посадова особа територіального органу Держгірпромнагляду (голова комісії);
* представник робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
* представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності - місцевій держадміністрації, якщо нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, чи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;
* керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства або інший представник роботодавця;
* представник первинної організації профспілки підприємства, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом
профспілки;
* представник профспілкового органу вищого рівня;
* представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, або такої установи за місцем настання нещасного випадку, якщо він стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, - у разі розслідування випадку гострого професійного захворювання (отруєння);
* представник інспекції державного технічного нагляду Мінагрополітики - якщо нещасний випадок стався під час експлуатації зареєстрованих в інспекції сільськогосподарських машин (трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, тракторні причепи, обладнання тваринницьких ферм, посівні та збиральні машини).
Залежно від кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії до складу спеціальної комісії можуть бути включені спеціалісти органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров'я та інших органів.
Члени спеціальної комісії мають право одержувати письмові та усні пояснення від роботодавця, посадових осіб, працівників підприємства, а також проводити опитування потерпілих та інших осіб - свідків нещасного випадку.
Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.
За результатами спеціального розслідування складаються акт форми
Н-5, акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випадок з яким визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або форми НПВ в іншому випадку, карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідування.
Керівник органу Держгірпромнагляду або Держатомрегулювання, який призначив спеціальну комісію, повинен розглянути і затвердити примірники актів форми Н-5 та форми Н-1 (або форми НПВ) протягом доби після надходження матеріалів спеціального розслідування.
На вимогу потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, голова спеціальної комісії зобов'язаний ознайомити їх з документами, що містяться в матеріалах спеціального розслідування.
19. МЕТОДИ АНАЛІЗУ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВАРЮВАНОСТІ.
1. Статистичний метод базується на вивченні травматизму за документами : звітами, актами, журналами реєстрації. Це дозволяє групувати н/в зо певними ознаками: зо професіями , за робочими місцями , цехами , стажем, віком, причинами , обладнанням , яке спричинило травму.
Для оцінки рівня травматизму розраховують показники його частоти та тяжкості
Пчт= А х 1000/ Т ;
Птт = Д / Т
де Пчт – показник частоти травматизму;
А – кількість випадків травматизму за звітний період;
Т – середньоспискова чисельність працівників;
Птт – показник тяжкості травматизму;
Д – кількість днів непрацездатності.
Показник непрацездатності – це число людино-днів непрацездатності, що припадає на 1000 працівників:
Пнт= 1000 х Д / Т.
1. Монографічний метод полягає в детальному обстеженні всього комплексу умов праці, технологічного процесу, обладнання робочого місця, прийомів праці, санітарно-гігієнічних умов, засобів колективного та індивідуального захисту.
2. Топографічний метод ґрунтується на тому , що на плані цеху відмічають місця, де сталися н/в.
3. Економічний метод полягає у вивченні та аналізі втрат , що спричинені виробничим травматизмом.
4. Метод анкетування . Розробляються анкети для робітників.
5. Метод експертних оцінок базується на експертних висновках (оцінках) умов праці, на виявленні відповідності технологічного обладнання , пристосувань , інструментів, технологічних процесів вимогам стандартів та ергономічним вимогам, що ставляться до машин, механізмів, обладнання , інструментів, пультів керування.
20.ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ І ПРОФЗАХВСРЮЗАНОСТІТА ЗАХОДИ ЩОДО ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ.
1.ОРГАНІЗАЦІЇНІ ПРИЧИНИ : відсутність або неякісне проведення навчання з питань ОП, відсутність контролю, порушення вимог ПБ, інструкцій, стандартів ,невиконання заходів що до ОП, порушення правил експлуатацій устаткування обладнання та ін.
2. ТЕХНІЧНІ ПРИЧИНИ : несправність устаткування , механізмів, недосконалість технологічних процесів , відсутність захисних загороджень, сигналізації та блокування.
3. САНІТАРНО-ГІГІЄНІЧНІ ПРИЧИНИ : підвищений вміст в повітрі шкідливих речовин, недостатнє освітлення , порушення правил особистої гігієни.
4. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ПРИЧИНИ : помилкові дій внаслідок втоми важкість, і напруженість роботи монотонність праці , необережність, невідповідальність психофізіологічних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній робот.
Основні заходи щодо попередження та усунення причин травматизму і профзахворюваності :
ДО ТЕХНІЧНИХ ЗАХОДІВ належать заходи з виробничої санітарії та техніки безпеки.
ДО ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАХОДІВ належать : правильна організація роботи, навчання, контролю та нагляду з охорони праці; дотримання трудового законодавства, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці.
21. ВІДШКОДУВАННЯ ВЛАСНИКОМ ШКОДИ ПРАЦІВНИКАМ У РАЗІ УШКОДЖЕННЯ ЇХ ЗДОРОВ’Я.
Власник зобов’язаний відшукувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров’я , пов’язаними з виконанням трудових обов'язків у повному розмирі втраченого заробітку а також сплатити потерпілому одноразову допомогу. При цьому пенсії та, інші доходи , не враховуються.
Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором. Якщо потерпілий став інвалідом ,ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з рахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрату ним професійної працездатності.
У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше п’ятирічного заробітку на кожного утриманця потерпілого, а також на його дитину яка народилася після його смерті.
Якщо н/в трапився в наслідок невиконання потерпілим ПБ, розмир допомоги може бути зменшено в порядку що визначається трудовим колективом але не більше як на 50%.
Власник відшкодовує потерпілому витрати на лікування протезування та ін.
22.ПРОФЕСІЇНІ ЗАХВОРЮВАННЯ.
1.Пневмоконіоз : силікоз – попадання у легені працюючого породного пила;
антракоз – попадання у легені працюючого вугільного пила;
антракосилікоз – попадання у легені працюючого вугільного та породного пила;
пиловій бронхіт - захворювання бронхів людини.
2. Ністагм – захворювання очей людини пов’язане з недостатнім освітленням робочого місця.
3. Бурсит - захворювання пов’язане з роботою у незручної позі.
4.Вібраційна хвороба – захворювання пов’язане з роботою на вібруючих установках.
5.Глухість – захворювання органів слуху в наслідок дії виробничого шуму.
23.УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ.
На кожній шахті повинні функціонувати система управління охорони праці і нарядна система.
Система управління охороною праці (далі - Система), відповідно до ст. 17 Закону України «Про охорону праці», створюється на підприємстві (в організації) з метою забезпечення безпечних і здорових умов праці, запобігання аваріям, нещасним випадкам і професійним захворюванням.
Система управління охороною праці - це сукупність заходів, дії яких спрямовані на збереження життя й здоров'я працюючих і які пов'язані між собою спільною метою, завданнями й функціями.
Основне завдання Системи -- організація безпечного і нешкідливого виробничого процесу шляхом систематичного виконання нормативно-правових актів, науково-технічних і організаційно-профілактичних заходів з охорони праці на кожному підприємстві, у підрозділі і на робочому місці.
Управління охороною праці здійснюють:
у Мінпаливенерго - перший заступник міністра, відповідальний за охорону праці, начальник Управління із надзвичайних ситуацій та охорони праці та його заступник;
у Держвуглепромі - директор Держвуглепрому, перший заступник директора Держвуглепрому і начальник Управління охорони праці (відділу аналізу травматизму (далі - АТ)).
на підприємствах та у виробничих об'єднаннях - перші керівники та їх заступники з охорони праці;
у підрозділах підприємств {організацій) - перші керівники дільниць, цехів, служб, відділів та їх заступники;
у змінах - начальники змін. диспетчери, гірничі майстри (майстри), виконроби, змінні інженери;
у бригадах - бригадири, ланкові, старші працівники;
на робочих місцях - бригадири, ланкові, старші працівники за умови двох і більше працівників, працівники-виконавці.
Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці здійснюють:
у Мінпаливенерго - Управління із надзвичайних ситуацій та охорони праці;
у Держвуглепромі - Управління охорони праці (відділ АТ);
на підприємствах (в організаціях) та в об'єднаннях - служби (відділи) охорони праці.
Система включав рішення таких завдань:
• створення системи протиаварійного захисту підприємств, дільниць, технологічних процесів (ліній) і робочих місць;
• забезпечення безпечної експлуатації гірничих виробок, будівель, споруд, територій, виробничого обладнання, засобів захисту і контролю параметрів безпеки;
• забезпечення безаварійності технологічних процесів, безпеки проведення гірничих виробок, будівництва будівель і споруд;
• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• організація професійного відбору, медичних оглядів працівників;
• забезпечення якісного навчання і професійної підготовки кадрів;
• створення оптимальних режимів праці, відпочинку і харчування протягом робочого часу;
• організація санітарно-побутового і медичного обслуговування працівників;
• пропаганда безпечних методів роботи і передового досвіду з охорони праці;
• організація контролю безпеки ведення робіт;
• ефективне матеріальне стимулювання робіт з охорони праці.
Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо директорові шахти і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.
На кожній шахті повинна бути організована дільниця вентиляції і техніки безпеки (далі -ВТБ). Чисельність гірничих майстрів ВТБ розраховується за методикою затвердженою галузевими органами управління.
На шахті повинен вестися табельний облік усіх тих, хто спустився в шахту і виїхав (вийшов) з неї. Відповідальність за його організацію покладеться на директора шахти, який зобов'язаний встановити порядок виявлення тих, хто своєчасно не виїхав (не вийшов) із шахти, і вжити заходів щодо їх розшуку.
24. ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ ШАХТИ.
До роботи в очисних і підготовчих вибоях на пластах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, допускаються працівники, що мають стаж роботи в очисних або підготовчих вибоях шахт, небезпечних за газом, або в гірничих виробках шахт, небезпечних за раптовими викидами, не менш як 1 рік.
Підготовка і перепідготовка працівників проводяться навчальними установами (учбово-курсовими комбінатами, учбово-технічними центрами, професійно-технічними училищами), а підвищення кваліфікації - учбовими пунктами, матеріально-технічна база і програмно-методичне забезпечення яких пройшли експертну оцінку в ЕТЦ і які мають дозвіл Держгірпромнагляду.
Спеціалісти з вищою гірничотехнічною освітою мають право працювати за робітничими професіями після 2-місячного стажування і складання іспитів екстерном кваліфікаційній комісії учбово-курсового комбінату, що має право підготовки працівників відповідних професій. У період стажування входить час роботи за спеціальністю при проходженні виробничої практики.
До підготовки працівників за професіями, пов'язаними з безпекою праці груп людей (майстри-підривники, електрослюсарі, машиністи підйомних машин, машиністи електровозів, машиністи гірничих виймальних машин та ін.), допускаються особи, що мають досвід підземних робіт не менше ніж 1 рік (включаючи виробничу практику при навчанні за попередньою професією або спеціальністю).
Працівники, що стають до роботи на шахтах, небезпечних за раптовими викидами вугілля, породи і газу, повинні пройти підготовку за спеціальною програмою.
25. ВИМОГИ ДО УСТАТКУВАННЯ, МАТЕРІАЛІВ, ТЕХНОЛОГІЙ І ПРОГРАМНИХ ЗАСОБІВ
Серійне виробництво устаткування і виробів, призначених для роботи і використання в шахті, допускається лише за умови відповідності їх параметрів вимогам цих Правил, екологічним і гігієнічним вимогам, що викладеш в державних стандартах та інших нормативних документах, після одержання сертифіката або висновку від Державного Макіївського науково-дослідного інституту з безпеки робіт у гірничий промисловості (далі - МакНДІ), НДІГС або експертно-технічного центру (далі - ЕГЩ) та дозволу Держнаглядохоронпраці.
Гірничі машини, механізми, електроустаткування, прилади, апаратура, засоби захисту і матеріали допускаються до експлуатації Держгірпромнаглядом і Держсанепіднаглядом за результатами сертифікаційних випробувань у МакНДІ, НДІГС або ЕТЦ на відповідність державним стандартам і нормативним документам.
Допуск устаткування і матеріалів до випробувань, а також до застосування виробів одиничного виробництва і окремих змінених конструкції устаткування, що випускається серійно, здійснюється органами Держнаглядохоронпраці і Держсанепіднагляд на підставі висновків МакНДІ, НДІГС або ЕТЦ.
Експлуатація і обслуговування машин, гірничошахтного устаткування, приладів і апаратури, а також Їх монтаж, демонтаж і зберігання повинні здійснюватися відповідно до посібників (інструкцій) з їх експлуатації та інших експлуатаційних документів підприємств-виробників.
Забороняється змінювати конструкцію машин, обладнання, схем управління і захисту без погодження Із підприємством-виробником.
У паспортах, інструкціях та інших експлуатаційних документах на гірничошахтне устаткування, що випускається, повинні зазначатися дані відтворюваних ними шкідливих виробничих чинників і можливих небезпек при роботі.
Параметри шкідливості, які нормуються, повинні витримуватися протягом усього періоду експлуатації устаткування до і після капітального ремонту.
Рухомі частини обладнання, що становлять собою джерела небезпеки, повинні бути огороджені, за винятком частин, огородження яких неможливе через їх функціональне призначення (робочі органи і системи подачі вибійних машин, конвеєрні стрічки, ролики, тягові ланцюги та ін.).
Якщо машини або їх виконавчі органи, що становлять небезпеку для людей, не можуть бути огороджені (пересувні машини, конвеєри, канатні й монорейкові дороги, штовхачі, маневрові лебідки та ін.), підприємствами-виробниками повинні бути передбачені попереджувальна сигналізація про пуск машини в роботу і засоби зупинки та відмикання від джерел енергії.
Передпусковий попереджувальний сигнал повинен бути звуковим тривалістю не менш як 6 секунд і бути чутним у всій зоні, небезпечній для людей.
Нові технології (способи) ведення гірничих робіт та запобігання факторам виробничої небезпеки і шкідливості, програмні засоби для розрахунків (проектування) шахтних систем (провітрювання, дегазації, енергопостачання та ін.) допускаються для Застосування на шахтах за дозволом Держнаглядохоронпраці.
26. ОБОВ’ЯЗКИ ПРАЦІВНИКІВ.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону праці» і ст. 41 Гірничого Закону України працівник зобов'язаний:
• Знати і виконувати вимоги нормативно-технічної документації, плану ліквідації аварій, правил поведінки у особливо небезпечних підземних умовах, інструкцій з експлуатації машин і механізмів;
• Виконувати роботи тільки відповідно до змінного завдання (наряду), крім робіт з ліквідації загрози життю і здоров'ю людей, запобігання аваріям;
• Не допускати порушень пилогазового режиму; вибухобезпеки електрообладнання і пожежної безпеки; ведення робіт у небезпечних зонах (на небезпечному устаткуванні), без технічної документації і з її порушенням; випадків виведення з ладу (крадіжки) апаратури, газового, струмового, протиаварійного і колективного захисту, сигналізації та зв'язку;
• Не створювати небезпеки життю і здоров'ю людей;
• Негайно повідомляти керівнику робіт або гірничому диспетчеру про аварії і нещасні випадки, загрозу життю і здоров'ю людей, вихід з ладу засобів і систем протиаварійного захисту;
• Подавати допомогу постраждалим під час аварій, нещасних випадків або гострого захворювання.
Йде на роботу і з роботи за вказаним маршрутом.
Здійснює проїзд тільки на транспортних засобах, передбачених для перевезення людей (вантажолюдських у режимі перевезення людей).
Виконує роботи відповідно до отриманого наряду.
У разі будь-яких утруднень (відсутності відповідних знань, вміння, навику) для виконання необхідного обсягу робіт звертається по допомогу (пораду) до бригадира (ланкового, старшого (досвідченого) працівника) або гірничого майстра (гірничого диспетчера, начальника зміни).
У разі виникнення небезпеки (аварії) припиняє роботу і повідомляє про це керівнику робіт, а за його відсутності - гірничому диспетчеру.
Негайно лишає небезпечну зону (робоче місце), попередивши про небезпеку людей, що працюють поруч (недалеко).
Особливу увагу приділяє дотриманню пилогазового режиму, режиму ведення підривних робіт, виконанню противикидних (протипожежних) заходів, попередженню обрушень гірничих порід, затоплення і загазування виробок.
Несе відповідальність за:
• Особисте порушення правил і норм безпеки робіт, які призвели або могли призвести до тяжких наслідків;
• Невиконання заходів безпеки згідно з нормативно-технічними документами і змінним завданням (нарядом);
• Виконання робіт, не передбачених змінним завданням (нарядом);
• Травмування людей або створення умов для травмування (загибелі) людей;
• Роботу (знаходження на робочому місці) без саморятувальника, у нетверезому стані, наркотичному сп'янінні відповідно до Гірничого Закону України.
У неробочі дні або при перервах у роботі одну зміну й більше, в тупикові виробки дозволяється посилати не менше двох працівників за наявності в них газовизначника безперервної дії.
На роботи з ліквідації аварій необхідно посилати досвідчених працівників зі стажем роботи не менше одного року за відповідною професією. Забороняється видавати наряди (завдання) на робите в місця, що мають порушення вимог Правил безпеки, крім нарядів на усунення цих порушень, а також давати вказівки, що можуть призвести до порушень цих Правил, перебувати або виконувати роботи в підземних виробках, стан яких являє собою безпосередню небезпеку для людей, за винятком робіт з усунення цих небезпек.
27.НАВЧАННЯ ТА ІНСТРУКТАЖІ З ОХОРОНИ ПРАЦІ.
Попереднє навчання з охорони праці працівників, що влаштовуються на шахту, студентів і учнів, які направляються на виробничу практику, а також працівників, сторонніх підприємств (організацій), що виконують роботи в шахті, включає: вступний інструктаж, первинний інструктаж на робочому місці, спеціальні види навчання, екзамени з охорони праці, стажування.
Разове відвідування підземних виробок працівниками шахтної поверхні або особами, що не працюють на шахті, допускається з дозволу директора (головного інженера) шахти в супроводі посадової особи або спеціаліста за умови проведення інструктажу про правила поведінки в шахті і навчання користуванню саморятувальником.
Таблиця 2 Навчання з питань охорони праці при влаштуванні на шахту
Малюнок 2.
Ширина проходів для людей і зазори повинні бути витримані за висотою виробки, не меншою за 1,8 м від підошви (тротуару). Проходи по всій довжині виробки повинні влаштовуватися, як правило, з одного боку. Забороняється в двоколійних виробках влаштування проходів між коліями.
4.ВИМОГИ ПБ ПРИ КРІПЛЕНІ ГІРНИЧИХ ВИРОБОК.
Порожнини, що утворюються за кріпленням, необхідно закладати (забучувати). Спорудження постійного кріплення, а також прибирання вугілля і породи після підривних робіт у підготовчих виробках проводяться під захистом тимчасового кріплення.
У слабких і нестійких породах (сипких, м'яких, пливунах, схильних до обвалення) виробки проводяться із застосуванням передового кріплення, щитів або іншими спеціальними способами.
Збійка виробок проводиться згідно зі спеціальними заходами, затвердженими головним інженером шахти.
Відставання постійного кріплення від вибоїв підготовчих виробок визначається паспортом, але не повинно бути більше ніж мі 3 м.
На початок нового циклу відставання постійного кріплення від вибою (крім кам'яного, бетонного, залізобетонного) не повинно перевищувати кроку його установки.
Дозволяється відставання постійного кріплення від вибою на відстань, більшу за крок установка кріплення (або меншу за подвійний крок установки) при міцності порід за шкалою Протод’яконова, більшій за 7.
Під час проведення підготовчих виробок з підриванням бокових порід відставання породного вибою від вугільного має бути не більше ніж 5 м.
Під час проведення виробок по вугіллю широким вибоєм при ширині розкосини понад 5м необхідно мати з'єднаний зі штреком закріплений косовик, що служить запасним виходом і вентиляційним хідником.
У підготовчих виробках, що проводяться слідом за очисним вибоєм, відставання породного вибою від вугільного вибою лави не повинно перевищувати 5м, якщо в очисній виробці застосовується індивідуальне кріплення, 8 м - при механізованому кріпленні і 11 м - при вийманні вугілля стругами.
У разі проведення, поглиблення або ремонту похилої виробки люди, що в ній працюють, захищаються від небезпеки падання зверху вагонеток та інших предметів двома міцними заслонами, конструкції та місця розташування яких затверджуються головним інженером шахти (шахтобудівельного управління).
5.ВИМОГИ ПБ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ГІРНИЧИХ ВИРОБОК.
Заміна гірничопрохідницького устаткування у вибої виробки, що проходиться, допускається з дотриманням таких вимог:
а) у разі розміщення пульта управління машиніста в кабіні або торці гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим, ніж 0,2 м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,25 м з обох боків виробки;
б) у разі розміщення пульта управління машиніста з боку гірничопрохідницького устаткування зазор між переміщуваним і нерухомим устаткуванням повинен бути не меншим, ніж 0,2м, а між устаткуванням і кріпленням - не меншим за 0,7 м з боку переміщуваного і за 0,25 м - з боку нерухомого устаткування;
в) під час розминки один із механізмів повинен перебувати в нерухомому стані;
г) при використанні самохідних вагонів зазори до кріплення виробок повинні бути по 0,7 м з обох боків на висоті 1,8 м від підошви.
При проведенні похилих виробок перебування людей нижче від місця роз'їзду гірничопрохідницького устаткування під час маневрування забороняється.
Змонтоване прохідницьке устаткування, включаючи комплекс пересувного прохідницького устаткування, перед початком робіт з проходки (в тому числі і технологічних дільниць) або поглиблення ствола повинно прийматися в експлуатацію комісією, яка призначається генеральним підрядником. Склад комісії визначається за погодженням із зацікавленими організаціями з обов'язковою участю працівників місцевих органів Держнаглядохоронпраці.
6. ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ГІРНИЧОПРОХІДНИЦЬКИХ КОМБАЙНІВ.
При роботі прохідницьких комбайнів особлива увага повинна бути звернена на стан електроустаткування, наявність на комбайнах метан-реле. Якщо кут нахилу виробки більш 6°, то комбайн повинний мати гальмові пристрої. Рекомендується в стиснутих умовах виробок керування комбайном здійснювати з виносного пульта.
Перед початком робіт машиніст комбайна і його помічник зобов’язані переконатися в справності комбайна, а потім підготувати його до роботи. Для цього варто перевірити справність кріплення різців виконавчого органа, натяг усіх ланцюгів, підтягти необхідні шланги, потім зробити змащення, перевірити стан гідросистеми. При заміні різців виконавчого органа включати будь-як механізми комбайна забороняється. Перед включенням конвейєра комбайна і перевантажувача необхідно подати попереджувальний звуковий сигнал.
При роботі комбайна категорично забороняється кому б те ні було стояти поблизу вибою, а також знаходитися в незакріпленій частині виробки. Машиніст зобов’язаний при роботі користатися гумовими рукавичками і протягом усього часу роботи комбайна не відходити від пульта керування. Забороняється під час роботи комбайна змазувати його, робити будь-які ремонтні чи регулювальні роботи, відкривати кожухи і кришки електроустаткування. Оскільки мастильний матеріал є пожежонебезпечним, транспортувати його можна тільки в закритій тарі, а пролите змащення обов’язково присипати інертним пилом, чи піском породним дріб’язком.
Забороняється робота комбайна при несправній електричній схемі керування і несправному заземленні. Усякі роботи з ремонту електричної, гідравлічної чи механічної частини комбайна можна робити тільки при заблокованій кнопці „Стоп” комбайна. У цьому випадку на кнопці „Стоп” і пульті керування варто вивішувати плакат „Не включати – працюють люди!”.
8. ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПАДІННЯ ЛЮДЕЙ І ПРЕДМЕТІВ У ВИРОБКИ.
Устя діючих вертикальних і похилих виробок та тих, що проходяться (стволів, шурфів та ін.), обладнаних підйомними установками, повинні бути огороджені з неробочих боків стінками або металевою сіткою заввишки не менше ніж 2,5 м, а з робочих боків мати ґрати або двері, обладнані пристроєм блокування, що включає сигнал "стоп" у машиніста при відкритих дверях.
Кріплення устів стволів, шурфів та інших вертикальних і похилих виробок, не обладнаних підйомом, повинно виступати над поверхнею не менше ніж на 1 му напрямку виробки.
Устя повинні перекриватися лядами або ґратами, жорстко закріпленими на кріпленні, з надійними запорами.
Зумпфи стволів повинні мати огородження для запобігання падінню в них людей.
У разі пересічення вертикальної виробки з горизонтальною для переходу людей повинна бути проведена обхідна виробка. Дозволяється обладнання проходу під драбинними віддаленнями.
Устя виробок з кутом нахилу понад 25° у місцях їх сполучень з горизонтальними виробками повинні бути огороджені або перекриті міцними помостами, лядами або металевими ґратами.
У разі ліквідації цих виробок устя їх повинні бути перекриті помостами й огороджені.
Під щитовим перекриттям при щитовій. системі виймання металеві ґрати повинні бути підвішені до перекриття, при цьому найближча до цілика вуглеспускна піч повинна бути перекрита ґратами на рівні підошви вхідної збійки. Решта збійок між ходовою і вуглеспускною печами повинні ізолюватися.
Перед устями стволів при піднятті в цебрах як на нижньому, так і на верхньому приймальному майданчиках повинні бути установлені перегородки для опори рукоятників і цеберників. При відсутності механічного приводу для відкривання ляд рукоятники і цеберники повинні працювати із запобіжними поясами.
Драбинні відділення стволів і шурфів повинні бути ізольовані від інших відділень дощатою або металевою перегородкою, пришитою з внутрішнього боку по всій довжині виробки всуціль чи врозгін з проміжками, не більшими за 0,1 м.
9. ЛІКВІДАЦІЯ ВИРОБОК І ШАХТ.
Ліквідація шахт повинна провадитися відповідно до вимог Інструкції про порядок ліквідації і консервації підприємств з видобутку корисних копалин.
Гірничі виробки, що ліквідуються, які мають вихід на поверхню (вертикальні стволи, шурфи і свердловини діаметром 200 мм і більше), повинні повністю засипатися негорючими, нетоксичними матеріалами (за винятком глини) на підставі висновку НДІГС, а потім перекриватися залізобетонними помостами.
При розробці проектів ліквідації шахт потрібно передбачити заходи із:
а) запобігання можливому проникненню на поверхню метану й інших газів;
б) попередження зсуву земної поверхні після ліквідації шахти;
в) оцінки небезпеки і запобігання зараженню токсичними речовинами атмосфери, поверхневих вод і сусідніх шахт;
г) оцінки небезпеки і запобігання можливості підтоплення земної поверхні і сусідніх шахт.
Перед здаванням-прийманням шахти, що закривається на ліквідацію, все стаціонарне устаткування і машини, потрібні для ліквідації, повинні бути збережені, приведені в працездатний стан, пройти ревізію і наладку, установлену нормативними документами.
На чад ліквідації виробок устя їх повинні огороджуватися.
Ліквідація вертикальних стволів та їх ізоляція від діючих виробок повинні провадитися за проектом, затвердженим технічним директором виробничого об'єднання (концерну, компанії, самостійної шахти) і погодженим з органом Держнаглядохоронпраці, а ліквідація шурфів, свердловин великого діаметра - за проектом, затвердженим головним інженером шахти і погодженим з місцевим органом Держнаглядохоронпраці.
Устя ліквідованих похилих виробок, що мають вихід на земну поверхню, повинні бути закриті цегляними, кам'яними або бетонними перемичками.
При засипці вертикального вентиляційного і до закриття устя похилого вентиляційного стволів обов'язкове улаштування ізоляційної перемички на сполученні ствола з каналом вентилятора з оформленням акта на приховаю роботи.
Похилі і горизонтальні гірничі виробки, що мають вихід на земну поверхню, ліквідуються шляхом установлення двох ізолювальних цегляних, кам'яних або бетонних перемичок, одна з яких установлюється на глибині від земної поверхні, не меншій за десятикратну повну висоту виробки начорно, а друга - за 10 м від устя виробки. Ділянка виробки між перемичками і решта частини до земної поверхні повинні бути повністю засипані негорючим матеріалом, що має висновок НДІГС про його пожежонебезпечність.
Забороняється виймання кріплення на ділянці, що заповнюється закладним матеріалом.
Похилі гірничі виробки ліквідуються за проектом, затвердженим головним інженером шахти.
Устя ліквідованих виробок повинні бути огороджені водовідвідними канавами» а при необхідності слід вживати додаткових заходів проти затоплення діючих гірничих виробок.
Ліквідовані гірничі виробки повинні бути своєчасно відображені на планах гірничих виробок.
Устя ліквідованих виробок, що мають вихід на поверхню, не рідше одного разу на рік оглядаються комісіями, під керівництвом головного інженера шахти.
Результати виконання проекту ліквідації виробок і оглядів оформлюються актами.
Погашення виробок повинно провадитися за проектом, затвердженим головним інженером шахти, що передбачає застосування механізмів для виймання кріплення.
Забороняється виймання кріплення із стволів шахт та інших вертикальних виробок, а також із похилих виробок з кутом нахилу понад 30о.
Виймання кріплення з горизонтальних і похилих виробок з кутами нахилу до 15о повинно здійснюватись працівниками після проведення спеціального Інструктажу з погашенням виробки в напрямку, що має вихід до ствола шахти. Виймання кріплення в похилих виробках з кутом нахилу від 15° до 30° провадиться лише в напрямку знизу вверх.
10. КОНТРОЛЬ ЗА СТАНОМ ДІЮЧИХ ВИРОБОК І МІРИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЇХНЬОМУ РЕМОНТІ
Протягом усього терміну служби гірничі виробки повинні мати справне кріплення і рейкові шляхи, необхідні розміри поперечного переріза, зазори і проходи. Для того щоб стан діючих виробок відповідало зазначеним вимогам, повинний проводитися систематичний їхній огляд, а в необхідних випадках - ремонт.
Огляд виробок проводиться інженерно-технічними працівниками, у веденні яких вони знаходяться: гірничими майстрами експлуатаційних ділянок, гірничими майстрами ділянки шахтного транспорту - щозмінно, а начальниками чи заступниками (помічниками) начальників дільниць - щодоби. При огляді виробок варто звертати увагу на стан кріплення, а у виробках без кріплення чи з анкерним кріпленням потрібно перевіряти стійкість гірничих порід і натяг штанг анкерного кріплення.
Інженерно-технічні працівники зобов'язані вживати негайних заходів по відновленню деформованого або вибитого кріплення, а у виробках без кріплення чи з анкерним кріпленням - по видаленню відшарованої з боків і покрівлі шматків породи і вугілля.
Перевіряють стійкість порід остукиванням кайлом, обухом чи сокирою, ломиком. Глухий звук означає, що в породах відбулося розшарування, що грозить небезпекою обвалення. Однак при значній потужності породи глухого звуку, що відшарувалася, може і не бути. Тому рекомендується використовувати інший спосіб випробування: упираються пальцями руки в породу і на відстані близько 30 см наносять різкі удари по породі. Слабка вібрація, що відчувається рукою, свідчить про розшарування порід. Для опускання породи, що відшарувалася, користаються тільки довгим ломиком із загостреним кінцем.
У дуже міцних породах стан покрівлі можна контролювати металевими клинчиками, що забивають у виявлені тріщини. Якщо через якийсь час забитий клинчик випадає чи слабко утримується, то це означає, що тріщина розширюється і є небезпеку обвалення порід.
Натяг анкера кріпи перевіряють по стані пружинних шайб (мал. 3). Якщо шайба цілком стиснута, то натяг анкера не менш необхідного. У високих виробках, де безпосередній огляд стану шайб утруднений, застосовується контрольний щуп, що при стиснутій пружинній шайбі не проходить між підкладкою опорною плиткою. При виявленні порушень кріплення, армировки чи рейкового шляху рух по цих виробках негайно припиняється. Поновлення руху дозволяється після приведення вироблень у безпечний стан.
Рис. 3. Схеми перевірки натягу штанг анкерного кріплення щупом:
1 - опорна чи плитка підхоплення (верхняк); 2- пружинна шайба 3 - підкладкова шайба; 1 - гайка; 5 - контрольний щуп
Перекріплення гірничих виробок - відповідальна робота, тому що навколишні гірничі породи завжди в якомусь ступені зруйновані. Тому для робіт з перекріплення виробок допускаються досвідчені робітники, а при деяких роботах потрібно постійна присутність інженерно-технічних працівників і складання паспорта (проекту) перекріплення, що затверджується головним інженером шахти.
При перекріпленні виробок з метою збільшення її площі поперечного переріза чи при заміні кріпи, що прийшла в непридатність, не дозволяється одночасно видаляти більш двох рам (арок). Рами (арки), що знаходяться перед і позад що видаляються, повинні бути тимчасово посилені розпірками чи стійками і розшиті. Перекріплення повинне вироблятися у напрямок, що забезпечить безпечний вихід до ствола шахти.
При перекріпленні горизонтальних виробок з електровозним відкочуванням необхідно виставити світлові сигнали і попереджуючі знаки "Ремонтні роботи" на відстані довжини гальмового шляху, але не менш 80 м в обидва боки від місця роботи. Забороняється знімати сигнали і знаки до повного закінчення ремонтних робіт і перевірки стану шляху.
Перекріплення сполучень і перетинань виробок повинне вироблятися по паспортах, затвердженим головним інженером шахти, і в присутності інженерно-технічних працівників після ознайомлення робітників під розписку з порядком робіт.
При проведенні ремонтних робіт в ухилах і бремсбергах забороняється підйом і пересування по них людей, не зайнятих ремонтом. При спуску і підйомі вантажів, призначених для ремонту, необхідна сигналізація, здійснювана особами, що приймають вантаж, до рукоятчика-сигналиста (стволового).
Ремонт похилих виробок при нескінченному відкочуванні дозволяється робити тільки при звільненому від вагонеток канаті. Вагонетки, призначені тільки для ремонту виробок, можуть бути залишені за умови надійного їхнього закріплення спеціальними засобами (скобами до рейок чи шпалам, розпірними стійками й ін.). У виробках з кінцевим відкочуванням вагонетки крім зазначених засобів закріплення не повинні відчіплюватися від тягового каната.
Ремонт похилих виробок при куті нахилу більш 18° варто робити тільки в одному пункті, тому що при такому куті нахилу можливе падіння предметів по виробки.
– Конец работы –
Эта тема принадлежит разделу:
Вид та частота струму... Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок... Шлях протікання струму через людину...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Спеціальне розслідування нещасних випадків
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов