рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%.

Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%. - раздел Философия, Загальні питання охорони праці та правове регулювання Перед Допуском Людей У Виробку Після Підривних Робіт ...

Перед допуском людей у виробку після підривних робіт уміст шкідливих газів, не повинен перевищувати 0,008% за об’ємом у перерахунку на умовний оксид вуглецю.

 

2.ДОПУСТИМА ШВІДКІСТЬ ПОВІТРЯ.

Швидкість повітря в гірничих виробках не повинна перевищувати величин, що вказані в табл.4. При цьому середня швидкість повітря в при вибійних просторах очисних виробок усіх шахт та в тупикових виробках газових шахт повинна бути не меншою за 0,25 м/с, а на шахтах III категорії та вище в тупикових виробках з проектною довжиною 75 м та більше, що проводяться, по вугільних пластах потуж­ністю 2 м та більше, при різниці між природною та залишковою метановістю пласта на ділянці про­ведення виробки 5 м3/ т та вище - не меншою за 0,5 м/с;

під час проходки та поглиблення вертикальних стволів і шурфів, у тупикових виробках негазових шахт та в решті виробок, що провітрюються за раху­нок загальношахтної депресії, на всіх шахтах, окрім камер, - не меншою за 0,15 м/с. Мінімальна швидкість повітря в камерах не регламентується.

Проведення ремонтних робіт у стволах та пересування людей по драбинних відділеннях дозволяєть­ся при швидкості повітря не більше ніж 8 м/с.

У привибійних просторах очисних виробок, обладнаних комплексами, з дозволу місцевих органів Держнаглядохоронпраці дозволяється швидкість повітря до 6 м/с за умови відсутності людей у зоні пилового потоку, що утворюється під час роботи комбайна, і на пластах з природною вологістю вугілля понад 8%.

У стволах при швидкості повітря, більшій за 8 м/с, допускається проведення ремонтних робіт та виве­дення людей під час аварії.

У шахтах, де параметри повітря за темпера­турним фактором відрізняються від допустимих норм, повинна застосовуватися, система технічних та санітарно-гігієнічних заходів щодо попередження перегріву чи переохолодження організму,

 

Таблиця 6

Гірничі виробки, привибійні простори, вентиляційне обладнання Максимальна швидкість повітря, м/с
Вентиляційні свердловини Не обмежена
Стволи та вентиляційні свердловини з підйомними установками, призначеними тільки для піднімання людей у аварійних випадках, вентиляційні канали
Стволи для опускання та піднімання тільки вантажів
Кросинги трубчасті та типу перекидних мостів
Стволи для опускання та піднімання людей і вантажів, квершлаги, головні відкотні та вентиляційні штреки, капітальні та панельні бремсберги та уклони
Усі інші гірничі виробки, проведені вугіллям і породою
Привибійні простори очисних і тупикових виробок

 

 

3. Вентиляційні спорудження і пристрої

Для попередження короткого замикання вентиляційних струменів та забезпечення реверсування повинні встановлюватися шлюзи, кросинги та глухі перемички. Конструкція шлюзів не повинна допускати одночасного відкривання дверей.

Шлюзи, установлені у виробках, що з'єднують ство­ли (подавальний та витяжний), а також призначені для попередження закорочування вентиляційних струменів, що надходять на крило, панель, групу виїм­кових дільниць, повинні споруджуватися з негорю­чих матеріалів. Допускається на крилі, панелі, дільни­цях спорудження дерев'яних дверей, що мають вогнезахисті покриття.

Стволи, шурфи та інші виробки, обладнані венти­ляційними установками та призначені для пересу­вання людей і транспортування вантажів, повинні мати шлюзи.

Кожна перемичка в шлюзі повинна мати основні та реверсивні двері (ляди), що відкриваються в про­тилежні боки.

Кожна вентиляційна споруда повинна мати но­мер і дошку, на якій зазначаються нормативні б фак­тичні втрати повітря.

Вимога про обладнання реверсивних дверей (ляд) не поширюється на перемички з автоматизованими вентиляційними дверима (лядами).

У разі обладнання вентиляційних дверей відстань від кромки состава поїзда, яка найбільш виступає, до перекладин прорізу в перемичці повин­на бути не менше за 0,5 м (за винятком виробок, обладнаних монорейковими та підвісними канатни­ми дорогами), а до косяків - не менше за 0,25 м.

Перемички з вікнами для регулювання кількості повітря можуть бути дощатими. Під час зведення пе­ремичок, призначених для ізоляції вентиляційних струменів, слід проводити оббирання відшарованої породи.

Під час обладнання одностулкових дверей у відкотних виробках слід передбачати у тих самих перемич­ках спеціальні двері завширшки не менше ніж - 0,7 м для проходу людей. У прорізах двостулкових дверей в одноколійних виробках, якщо в перемичці немає спеціальних дверей для проходу людей, зазор між косяком та кромкою состава поїзда, яка виступає, з одного із боків повинен становити не менш як 0,7 м. Така вимога не поширюється на автоматизоване шлюзове обладнання.

При депресії шлюзів 50 даПа та більше венти­ляційні двері повинні бути обладнані пристроєм, що полегшує їх відчинення.

Усі вентиляційні двері (у тому числі й реверсивні) повинні бути самозакривними й постійно зачинени­ми. У виробках з інтенсивною відкаткою (шість та більше составів Поїздів за зміну) вони повинні відчи­нятися та зачинятися автоматично або дистанційно.

Забороняється встановлення вентиляційних две­рей на ділянках похилих виробок, обладнаних рей­ковим транспортом, а також монорейковими та підвісними канатними дорогами. Вентиляційні двері, установлені нижче ділянок виробок, по яких прово­диться відкатка, повинні бути захищені бар'єрами.

Справність автоматизованих дверей повинна пе­ревірятися щодобово посадовими особами дільниці ВТБ чи спеціально призначеними особами.

Вентиляційні двері та перемички для них, що ста­ють непотрібними, повинні прибиратися.

Регулювання повітряних струменів у ви­робках дозволяється проводити тільки за вказівкою начальника дільниці ВТБ. Забороняється позмінне регулювання повітряних струменів.

 

 

4. Вентиляційні установки ГОЛОВНОГО ПРОВІТРЮВАННЯ

Провітрювання підземних виробок повин­но проводитися за допомогою безперервно діючих вен­тиляційних установок, розташованих на поверхні біля устів герметичне закритих стволів, шурфів, штолень, свердловин. Розміщення допоміжних вентиляційних установок у підземних гірничих виробках допускаєть­ся тільки з дозволу Держнаглядохоронпраці. Вико­ристання підземних вентиляторів для управління газовиділенням допускається при узгодженні з МакНДІ й органом Держнаглядохоронпраці.

Головні вентиляційні установки повинні складатися не менше ніж з двох вентиляторних аг­регатів, причому один із них повинен бути резерв­ним. Вентилятори на газових шахтах, а також для нових та реконструйованих установок повинні бути одного типу й розміру.

Якщо на діючих шахтах резервний вентилятор має меншу подачу, ніж основний, то головним інже­нером шахти повинен бути затверджений режим роботи шахти на випадок провітрювання резервним вентилятором.

Осьові вентилятори повинні бути обладнані гальмівними або стопорними пристроями, що пере­шкоджають самочинному обертанню ротора венти­лятора.

Під час проектування й експлуатації вентиляцій­них установок повинні передбачатися спеціальні за­ходи щодо попередження обмерзання проточної час­тини вентиляторів, каналів та переключних пристроїв, а також заходи щодо попередження попадання в про­точну частину вентиляційної установки часток гірни­чої маси (штибу) й води. Вентиляційні канали не повинні бути захаращені сторонніми предметами й повинні очищуватися від пилу. Вентиляційні кана­ли повинні мати обладнаний шлюзом вихід на по­верхню.

У Каналі вентиляційної установки в місці сполу­чення зі стволом (шурфом, свердловиною) та перед колесом вентилятора повинні встановлюватися відгороджувальні ґрати заввишки не менше ніж 1,5 м.

До головних належать вентиляційні установки, що обслуговують усю тахту або її частину (крило, блок, панель), а також вентиляційні установки, що забезпе­чують провітрювання шахт у період будівництва після збійки стволів; до допоміжних - вентиляційні уста­новки із терміном служби не більше трьох років, що обслуговують один очисний вибій з прилеглими до нього підготовчими виробками, та вентиляційні ус­тановки, призначені для відокремленого провітрюван­ня камер.

Головні вентиляційні установки повинні за­безпечувати реверсування вентиляційного струменя у всіх гірничих виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії. .

Допоміжні вентиляційні установки повинні забез­печувати реверсування вентиляційного струменя в тому випадку, коли це передбачено планом ліквідації аварій.

Переведення вентиляційних установок на ревер­сивний режим роботи повинно виковуватися не більш як за 10 хвилин.

Витрати повітря, що проходить по виробках у ре­версивному режимі провітрювання, повинна стано­вити не менше за 60% від кількості повітря, що про­ходить по них у нормальному режимі.

Допускається з дозволу органу Держнаглядохоронпраці зниження кількості повітря до величини, що менша за 60% від нормальної, за умови, що кон­центрація метану в загальному вихідному струмені шахти і в дільничних вентиляційних струменях не буде перевищувати 2,0% при безперервному ревер­сивному провітрюванні шахти не менш як 2 години.

Справність дії реверсивних, переключних та герметизуючих пристроїв повинна перевіряти­ся головним механіком шахти й начальником дільниці ВТБ не рідше одного разу на місяць. Ре­зультати провірок заносять до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування.

На всіх шахтах не рідше двох разів на рік (влітку та взимку), а також у разі зміни схеми провітрюван­ня та заміни вентиляторів повинно проводитися ре­версування вентиляційного струменя у виробках, а також перевірка інших вентиляційних режимів відпо­відно до плану ліквідації аварій. При цьому протя­гом періоду роботи в режимі реверсування уміст метану у виробках, провітрюваних за рахунок загальношахтної депресії, не повинен перевищувати 2%. Проводити в шахті роботи, не пов'язані з реверсуван­ням, крім життєзабезпечення шахти, забороняється.

Вентиляційні установки повинні бути ог­лянуті не рідше одного разу на добу працівниками, що призначені наказом керівника підприємства, та не менше одного разу на місяць - головним механі­ком шахти. Результати оглядів заносяться до Книги огляду вентиляційних установок та перевірки реверсування.

Не рідше одного разу на рік повинна проводитися ревізія та наладка вентиляційних установок спеціа­лізованою організацією.

Вентиляційні установки повинні бути об­ладнані апаратурою дистанційного управління й кон­тролю відповідно до Правил технічної експлуатації вугільних і сланцевих шахт (далі - ПТЕ).

Пульт дистанційного управління й контролю ро­боти вентиляційної установки повинен знаходитися на поверхні шахти в диспетчерському пункті (при­міщенні оператора аерогазового контролю (далі -АГИ).

Вентиляційні установки, не обладнані апаратурою дистанційного управління й контролю, повинні об­слуговуватися машиністами. Машиніст вентиляцій­ної установки або особа, що обслуговує пульт управ­ління, зобов'язаний вести Книгу обліку роботи вен­тиляційної установки.

У приміщенні вентиляційної установки повинен бути телефон у шумоізольованій кабіні з виведеним сигнальним пристроєм, зв'язаний безпосередньо з центральним комутатором шахти на поверхні або гірничим диспетчером.

Зупинка вентиляційної установки чи зміна режиму її роботи, крім аварійних випадків, прово­диться за письмовим розпорядженням головного інженера шахти з повідомленням начальника дільниці ВТБ.

Про раптові зупинки вентиляційної установки, які викликані її несправністю або припиненням по­дачі електроенергії, гірничий диспетчер повинен не­гайно довести до відома головного інженера шахти, головного механіка, начальника дільниці ВТБ шах­ти, підрозділу ДВГРС, що обслуговує шахту, та місце­вого органу Держнаглядохоронпраці.

У випадку зупинки діючого вентиляторного агрегату та неможливості пуску резервного, повинні бути вжиті заходи для створення природного провітрю­вання шахти.

У разі отримання повідомлення про мож­ливе припинення подачі електроенергії або про мож­ливу перерву в роботі вентиляційної установки гірни­чий диспетчер (на шахтах, що будуються, відпові­дальний черговий) зобов'язаний своєчасно вжити заходів щодо забезпечення безпеки людей, що знахо­дяться в шахті. На шахтах Ш категорії, надкатегорних та небезпечних за раптовими викидами в разі встанов­лення електроустаткування загального призначення в приміщенні, через яке проходить канал або дифу­зор вентиляційної установки, повинна бути передба­чена примусова нагнітальна вентиляція, що вмикаєть­ся в разі зупинки вентилятора.

 

5. Провітрювання тупикових виробок

Провітрювання тупикових виробок повин­но проводитися за допомогою ВМП (допускається за­стосування ежекторів) або за рахунок загально шахтної депресії.

У разі провітрювання за рахунок загальношахтної депресії та проведення виробок по пластах вузь­ким вибоєм повинні проводитися паралельні вироб­ки для вихідного струменя повітря, що збиваються з основною виробкою через проміжки не більше ніж 30 м печами (просіками). У міру проведення нових печей {просіків) старі повинні ізолюватися постійни­ми перемичками, що покриваються повітронепроник­ними сумішами. .

Провітрювання тупиків (за останньою піччю) па­ралельних виробок та збійок між ними за рахунок загальношахтної депресії повинно здійснюватися за допомогою вентиляційних труб довжиною не більше за 60м.

У негазових шахтах допускається провітрювання за рахунок дифузії тупиків до 10 м.

На діючих шахтах із тупикових виробок, що зна­ходяться в стадії проходки, забороняється проведення нових тупикових виробок, крім тих, що призначені для ліквідації тупиків та скорочення Їх довжини.

При здійсненні провітрювання за допомо­гою ВМП вони повинні працювати безперервно, обслуговування вентиляторів повинно здійснюватися спеціально призначеними й відповідно навченими особами (допускається за сумісництвом).

При застосуванні апаратури автоматичного контро­лю роботи й телеуправління ВМП виділення спеціаль­них осіб для обслуговування ВМП не вимагається.

У випадку зупинки ВМП або порушення венти­ляції роботи в тупиковій частині виробки повинні бути припинені, напругу з електроустаткування зня­то, та люди з неї негайно виведені в провітрювану виробку, а в усті тупикової виробки повинен бути встановлений знак заборони. При цьому в негазових шахтах допускається не знімати напруги з електро­устаткування автоматизованих насосних установок. Відновлення робіт дозволяється після провітрюван­ня та обстеження виробки керівниками робіт.

Тупикові виробки довжиною понад 200 м, що про­водяться по вугільному пласту, в газових шахтах Ш категорії й вище, повинні бути обладнані резервни­ми ВМП з електроживленням від окремих підстанцій (резервування), а виробки довжиною до 200 м допус­кається обладнувати резервними ВМП з електрожив­ленням від резервного пускача. Допускається під час проведення виробок по викидонебезпечних пластах , або породах застосовувати як резервні ВМП з пнев­матичними двигунами.

Установлення ВМП повинно проводитися за паспортом виїмкової дільниці, проведення та зак­ріплення підземних виробок або спеціальним пас­портом, затвердженим головним інженером шахти. ВМП, що працює на нагнітання, повинен встановлю­ватися у виробці зі свіжим струменем повітря на відстані не менше за 10 м від вихідного струменя.

Підчас провітрювання тупикових виробок, що проводяться по пластах, небезпечних за раптови­ми викидами вугілля та газу, та по викидонебезпечних породах, установлення ВМП з пневматичними двигунами (за умови застосування вентиляторів, для яких неможливе займання метану від ударів та тер­тя обертових частин об корпус вентилятора) повинно проводитися відповідно до вимог Правил. Допускається застосування вентиляторів з елект­родвигунами за умови встановлення їх у виробках зі свіжим струменем на відстані, не меншій за 150 м від вибою тупикової виробки та не меншій за 50 м від очисного вибою, й автоматичного контролю кон­центрації метану біля вентиляторів.

Забороняється встановлення ВМП в очисних вироб­ках, крім випадків проведення обхідних гезенків (пе­чей), у разі наявності виходів з очисних виробок відпо­відно до вимог ПБ, а також ближче 25 м від місць постійної присутності людей (пункти навантаження, посадочні майданчики тощо).

Подача ВМП не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці його установлення. У разі установлення в одній виробці кількох вен­тиляторів, що працюють на окремі трубопроводи та розташовані один від одного на відстані, меншій за 10 м, сумарна їх подача не повинна перевищувати 70% кількості повітря у виробці в місці встановлен­ня першого вентилятора, рахуючи за ходом струме­ня.

Якщо відстань між вентиляторами більша за 10м, то подача кожного вентилятора не повинна переви­щувати 70% кількості повітря у виробці в місці його установлення. У шахтах, небезпечних за газом, забо­роняється провітрювання двох і більше виробок за допомогою одного трубопроводу з відгалуженням.

Забороняється встановлення ВМП з електрични­ми двигунами у виробках з вихідним струменем повітря на пластах, небезпечних за раптовими вики­дами вугілля та газу.

Біля кожного вентилятора повинна бути встанов­лена дошка, на яку записуються фактичні витрати повітря у виробці в місці встановлення вентилятора, фактична подача вентилятора, розрахункові та фак­тичні витрати повітря у вибої тупикової виробки, максимально дозволена довжина тупикової частини виробки, що проводиться при застосуванні цієї вен­тиляційної установки, час провітрювання виробки після підривних робіт, дата заповнення й підпис осо­би, що провела запис на дошці.

Відстань від кінця вентиляційних труб до вибою в газових шахтах не повинна перевищувати 8 м, а в негазових - 12 м.

У кінці гнучких повітропроводів повинні навішу­ватися труба із жорсткого матеріалу довжиною не менше за 2 м чи акумулятори вентиляційних труб, або вставлятися жорсткі розпірні кільця (не менше двох), що забезпечують нормальний переріз вихідно­го отвору труби. Гнучкий повітропровід повинен при­єднуватися до ВМП за допомогою металевого пере­хідного патрубка довжиною не меншою за їм.

Тупикові виробки газових шахт заборо­няється провітрювати за рахунок дифузії, виключа­ючи тупики довжиною до 6 м, крім висхідних, при відсутності в них шарових і місцевих скупчень метану, а розміщення в них електроустаткування дозво­ляється за умови встановлення в них датчиків авто­матичного контролю метану (далі - АКМ).

У газових шахтах засоби місцевого провітрюван­ня повинні бути встановлені до початку робіт з про­ведення виробки.

 

6. Додаткові вимоги для шахт, небезпечних за газом

До шахт, небезпечних за газом, відносяться такі, у яких хоча б в одній виробці виявлено метан. Шахти, у яких виділяється (чи виділявся) метан, по­винні бути повністю переведені на газовий режим. Під час проектування шахт небезпека за газом по­винна визначатися на підставі прогнозу газовості.

Газові шахти залежно від величини віднос­ної метановості й виду виділення метану поділяють­ся на п'ять категорій, зазначених у табл.7.

 

Таблиця 7

Категорія шахт за метаном Відносна метановість шахти, м3
До 5
II Від 5 до 10
III Від 10 до 15
Надкатегорійні 15 та більше; шахти, небезпечні за суфлярними виділеннями
Небезпечні за раптовими викидами Шахти, що розробляють пласти, небезпечні за раптовими викидами вугілля та газу, шахти з викидами породи.  

 

Уміст метану в атмосфері підземних виробок та в трубопроводах повинен відповідати нормам, що наведені в табл.

Таблиця 8.

 

Вентиляційний струмінь, трубопровід Неприпустима концентрація метану, % за об'ємом
Вихідний із тупикової виробки, камери, підтримуваної виробки Понад 1
Вихідний із очисної виробки, виїмкової дільниці при відсутності апаратури АКМ Понад 1
Вихідний із очисної виробки, виїмкової дільниці при наявності апаратури АКМ Понад 1,3
Вихідний з крила, шахти Понад 0,75
Вхідний до виїмкової дільниці, в очисні виробки, до вибоїв тупикових виробок та до камер Понад 0,5
Місцеві скупчення метану в очисних, тупикових та інших виробках 2 та більше
На виході зі змішувальних камер 2 та більше
Трубопроводи для ізольованого відводу метану за допомогою вентиляторів (ежекторів) Понад 3,5
Дегазаційні трубопроводи від 3,5 до 25

 

До місцевих скупчень відносять накопичення ме­тану в окремих місцях виробок з концентраціями, що перевищують середній переріз виробки. Норма для місцевих скупчень стосується будь-якої точки поперечного перерізую виробки в просвіті.

У разі виявлення у виробках концентрацій метану (крім місцевих скупчень біля бурових вер­статів, комбайнів та врубових машин), люди-повинні бути негайно виведені на свіжий струмінь, виробки огороджені знаками заборони, а з електроустаткування, за винят­ком електроустаткування у виконанні рудниковому особливо вибухобезпечному (далі - РО), повинна бути знята напруга. Про це негайно повідомляється гірни­чому диспетчерові й вживаються заходи щодо зни­ження концентрації газу до встановленої корми.

У випадку утворення біля бурових верстатів, ком­байнів та врубових машин місцевих скупчень мета­ну, що досягають 2%, необхідно зупинити машини та зняти напругу з кабеля, що їх живить. Якщо вия­виться подальше зростання концентрації метану або протягом 15 хвилин вона не знижується, люди по­винні бути виведені на свіжий, струмінь. Відновлен­ня роботи машин допускається після зниження кон­центрації метану до 1%.

У разі контролю умісту метану у вихідних венти­ляційних струменях очисних виробок та виїмкових дільниць стаціонарною апаратурою датчики можуть настроюватися на автоматичне відключення елект­роенергії при концентрації метану 1,3%. При цьому припинення робіт та виведення людей повинні здійснюватися при концентрації метану у вихідних .Струменях дільниць та очисних виробок 1,3% та більше. Якщо протягом зміни відбувається три та більше-автоматичних відключення, повинні бути з'я­совані причини й вжито відповідних заходів.

На виході вихідного струменя з лави на вищерозташовані штреки, проведені з нижньою розкосиною, одна з вентиляційних печей повинна бути роз­ташована попереду вибою лави, а відстань між печа­ми повинна становити від 10 до З0 м.

Печі, що стали непотрібними, повинні бути ретель­но ізольовані.

У газових шахтах при кутах нахилу виро­бок, більших(за 10°, рух повітря в очисних виробках та на всьому подальшому шляху слідування за ними (крім виробок довжиною меншою за З0 м) повинен бути висхідним.

Допускається низхідне провітрювання очисних ви­робок з кутом нахилу, більший за 10° за умови, що провітрювання їх здійснюється за схемами, наведе­ними в ДНАОП 1.1.30-6.093. Схеми повинні пе­редбачати додаткову подачу свіжого повітря по ви­робці, що прилягає до очисного вибою на нижньому горизонті, швидкість повітря в привибійному просторі очисних виробок повинна бути не меншою за 1 м/с.

На пластах, безпечних за раптовими викидами ву­гілля та газу, допускається низхідний рух вихідного з очисних виробок вентиляційного струменя у ви­робках з кутом нахилу, більшим за 10°, уразі дотримання таких умов:

а) швидкість повітря у виробках повинна бути не менше ніж 1 м/с;

б) кріплення виробок, крім прилеглих до очисних вибоїв, повинне бути негорючим або важкогорючим;

в) у виробках не повинно бути електричного ус­таткування та кабелів.

У разі відробки пластів, безпечних за раптовими викидами вугілля та газу, лавами за падінням (підйо­мом) допускається розміщення електроустаткування та кабелів у прилеглих до очисних вибоїв виробках з низхідним рухом вихідного вентиляційного струме­ня за дотримання таких умов:

а) кут нахилу виробки не повинен перевищувати 15°;

б) похила довжина виїмкового стовпа (похила висота поверху) повинна бути не більшою за 1000 м, та метановиділения у виробки дільниці не повинно перевищувати 5 м3/хв;

в) вихідні з тупикових виробок вентиляційні стру­мені не повинні надходити до свіжого струменя дільниці;

г) кріплення виробок з низхідним рухом вихід­ного вентиляційного струменя повинно бути негорю­чим або важкогорючим. У виробці, що з'єднує вихід­ний вентиляційний струмінь дільниці зі свіжим стру­менем, повинно бути негорюче кріплення та не мен­ше двох пожежних перемичок з металевими ревер­сивними дверима.

Значення кутів нахилу виробки 10° та 15° є се­редні за її довжиною та повинні визначатися з ура­хуванням різниці висотних позначок та довжини виробки.

Провітрювання тупикових виробок шахт, не­безпечних за газом, крім тупикових виробок, прилег­лих до очисних вибоїв, повинно бути організоване таким чином, щоб вихідні з них струмені не надхо­дили до очисних та тупикових виробок.

У випадку зупинки головної чи допоміж­ної вентиляційної установки або порушення венти­ляції необхідно припинити роботи на виїмкових дільницях та в тупикових виробках, негайно вивести людей на свіжий струмінь, зняти напругу з електро­устаткування.

Якщо зупинка вентиляційної установки триває більше З0 хвилин, то люди повинні вийти до ствола, що подає свіже повітря, або піднятися на поверхню. Подальші дії повинні визначатися планом ліквідації аварій.

 

7. Метан, його властивості, форми зберігання і види виділення.

До складу рудничного повітря можуть входити пальні гази, що при відповідній концентрації в повітрі утворять вибухову суміш. До таких газів відносяться вуглеводні (головним чином метан) і водень.

Метан - газ без кольору, запаху і смаку. Його щільність 0,72 кг/м3. Унаслідок малої щільності він накопичується у виробках, що повстають, і в покрівлі горизонтальних виробок. При невеликих концентраціях метан фізіологічно нешкідливий, при великих - небезпечний унаслідок зменшення відносного змісту кисню в повітрі. Метан здатний горіти при змісті його в повітрі до 5%. При концентрації від 5 до 16% він утворить з повітрям вибухову суміш. При змісті понад 16% метан не вибухає і не горить через недолік кисню. Найбільшу силу зривши має при змісті метану 9,5%.

Вибух метаноповітряної суміші викликається відкритим вогнем (застосування відкритого вогню в газових шахтах заборонено) і електричною іскрою (всі електричні установки в газових шахтах повинні мати вибухобезпечне виконання). Вибух метану може відбутися також у результаті підривних робіт. Температура запалення метану звичайно дорівнює 650-750 °С ( час знаходження джерела температури при цьому становить 10с.).

Метан знаходиться в масиві у вигляді:

1. Вільного газу;

2. Сорбірованого газу (пов’язаного газу) – адсорбірований газ (стислого у вигляді плівки на поверхні речовини); абсорбірований газ (тверда суміш з речовиною); хемосорбірований газ (хімічний зв’язок з вугіллям).

Метан виділяється з вугілля і порід, що вміщають. Газовидилення характеризується абсолютної і відносний газообильністью. Абсолютна газообильность (метанообильность) - кількість метану (м3), що виділилося в гірничих виробках в одиницю часу, відносна - кількість метану, що виділився за визначений час, (м3), віднесене на кількість добутого за цей час вугілля.

Існує три види виділення метану: звичайне, суфлярное і раптове. Під звичайним розуміється повільне, але безупинне виділення метану з мікротріщин і пір у куті і породі, під суфлярним - виділення вільного метану з тріщин і порожнеч, під раптовим - практично миттєве концентроване виділення метану, як правило, що супроводжується викидами вугілля (часто разом з породою).

Суфлярні виділення відрізняються по обсязі метану, що надходить у виробки, його тиску (досягає 2 МПа) і тривалості дії (від декількох годин до декількох місяців).

При раптових викидах відбувається заповнення діючих гірничі виробки дрібним вугіллям, породою і газом, іноді на всю їхню довжину.

 

8. Заподій вибухів метану і заходи по їх попередженню. Боротьба з шаровими та місцевими скупченнями метану.

Основний метод боротьби зі скупченнями метану - діяльне провітрювання шахт, що забезпечує зниження концентрації газу в атмосфері підземних виробок до припустимих норм.

Крім місцевих скупчень метану в працюючих бурових верстатів, комбайнів і врубових машин у шахтах можливі шарові скупчення метаноповітряної суміші уздовж покрівлі виробок. Концентрація метану в шарових скупченнях може досягати 2-90 %, а товщина шаруючи 70 см, його довжину уздовж виробок - від двох до декількох десятків метрів. У похилих виробках шарові скупчення рухаються нагору. Їхніми джерелами є суфлярні виділення, а також виділення з оголеної площини пласта і з відбитого вугілля. Передумова шарових скупчень - інтенсивне газовиділення при малих швидкостях руху повітря.

Для ліквідації місцевих скупчень метану на гірничих машинах установлюють водоповітряні ежектори, що представляють собою металеві труби з розташованими в центрі водяними форсунками. Смолоскип води під тиском 1,0-1,5 МПа створює в трубі повітряний струмінь (з витратою повітря 30-50 м3 / хв.), що направляється в місця скупчень метану.

Мірою боротьби із шаровими скупченнями метану є збільшення швидкості руху повітря до величини, обумовленої відповідно до Інструкції з разгазуванню гірничих виробок і боротьби із шаровими і місцевими скупченнями метану, але не менш 0,5 м/с. Для збільшення швидкості можуть застосовуватися ежектори, що працюють на стисненому повітрі, а також вентилятори місцевого провітрювання з вентиляційними трубами, що мають отвору для виходу повітря в зоні шарового скупчення.

Не у всіх випадках засобами вентиляції можна досягти необхідного зниження змісту метану в шахтній атмосфері.

Ефективний метод боротьби з газовиділенням - дегазація пласта, пластів-супутників і виробленого простору.

Основні міри проти запалення і вибуху метану в шахті

Для попередження запалення метаноповітряної суміші у виконавчих органів комбайнів через нагрівання різців від зіткнення з піритом чи кварцом необхідно створювати запобіжне середовище розпиленням води зі зрошувачів. Для цього на торець різця подають з форсунки струмінь води під тиском 5-20 МПа і діаметром 5,0-6,0 мм.

Варто обмежувати використання вибухових речовин, заміняти їх механічними і гідравлічними способами відбійки. У визначених умовах повинні обов'язково застосовуватися запобіжні ВР.

При веденні підривних робіт по вугіллю і породі повинні обов'язково виконуватися наступні основні вимоги Єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Перед заряджанням шпурів необхідно зробити вимір змісту метану у вибої й у виробленнях, що примикають, на відстані 20 м. Якщо зміст метану досягає 1 % і вище, то заряджання шпурів робити не можна.

У шахтах, небезпечних по газі і пилу, дозволяється тільки електричне висадження, електроустаткування повинне застосовуватися у виконанні РВ (рудничне вибухобезпечне). У відкаточних виробленнях, де свіжий струмінь повітря і відсутні суфлярні виділення метану, допускається використання електроустаткування підвищеної надійності (РП).

 

9.Засоби контролю концентрацій метану на шахті.

 

Щозмінні виміри переносними приладами виробляються особами змінного нагляду ділянок і працівниками ділянки ВТБ у всіх виробках, де може виділятися чи накопичуватися метан. Місця і періодичність контролю встановлюються начальником ділянки ВТБ і затверджуються головним інженером шахти. Результати заносяться на спеціальні дошки вимірів концентрації СН4 і СО2, встановлювані в привибійних зонах підготовчих виробок і в місцях вимірів на вихідних струменях повітря очисних і підготовчих виробок, виїмкових ділянок, крил і шахти в цілому, а також надходять на виїмкові ділянки. Крім того, працівники ділянки ВТБ заносять результати виконаних ними вимірів у рапорти.

У вугільній промисловості в якості газоопределителя застосовують термокаталітичні й інтерференційні (оптичні) прилади.

Дія термокаталітичних газоопределителей заснована на низькотемпературному спалюванні пальних складових частин повітря, подаваного на нагріту до 350-450 °С поверхня каталізатора, і вимірі кількості тепла, що утвориться, що є в цьому випадку мірою концентрації пального компонента. У шахтному повітрі такий компонент - метан, тому що інші пальні гази (оксид вуглецю, етилен, водень і ін.) у нормальних умовах містяться в дуже незначних концентраціях. У більшості приладів розглянутого типу кількість тепла, що утвориться при згорянні метану на каталізаторі, визначається за допомогою вимірювального моста, порушення рівноваги якого реєструється приладом, отградуюрованих в об'ємних відсотках змісту метану.

До приладів цього типу відносяться широко відомі переносні сигналізатори метану і датчики типу ДМТ системи автоматичного газового захисту і централізованого телеавтоматичного контролю.

Рис. 10. Схема розміщення апаратури автоматичного газового захисту на положистих і похилих пластах.

На очисних і прохідницьких комбайнах установлюється реле, при змісті в повітрі метану 2 % воно подає звуковий і світловий сигнали і відключає електроенергію.

Згідно ПБ, у шахтах ІІІ категорії, надкатегорних і небезпечних по раптових викидах вугілля і газу повинні застосовуватися засобу автоматичного газового захисту в наступних місцях гірничих виробок:

- у при вибійних просторах тупикових виробок довжиною більш 10,0 м, у яких використовується електроенергія і виділяється метан і на вихідних струменях при довжині виробки більш 50 м;

- у вентиляторів місцевого провітрювання з електричними двигунами при розробці пластів, небезпечних по раптових викидах, а також при установці вентиляторів у виробках з вихідною струменем повітря з очисних чи тупикових виробок;

- у вихідних струменях очисних виробок виїмкових ділянок, на яких застосовується електроенергія, а при розробці крутих пластів, небезпечних по раптових викидах, незалежно від наявності електроенергії.

Для цього на вугільних шахтах застосовують апаратуру автоматичного газового захисту "Метан". Датчики Д1 і Д2 контролюють зміст метану у вихідних струменях ділянки і лави і при досягненні гранично припустимої концентрації газу видають команду на відключення електроенергії в лаві.

На відстані не більш 50 м від лави в нижньому штреку встановлюється датчик Дз, що відключає електроенергію при раптовому викиді. Апарат сигналізації АС-5 цього комплекту встановлюється на дільничній підстанції і при спрацьовуванні датчика Дз відключає низьковольтний розподільний пункт, залишаючи підключеним датчик Дз. Телевимірювання диспетчеру передаються тільки від датчика Д1.

Інтерференційні (оптичні) газо визначники служать для виміру змісту метану і вуглекислого газу в шахтному повітрі. Дія цих приладів засновано на визначенні зсуву інтерференційної картини, що відбуває внаслідок зміни складу досліджуваної проби шахтного повітря, що знаходиться на шляху одного з двох променів.

Зсув інтерференційної картини щодо її нульового положення пропорційно різниці між показниками переломлення світла досліджуваної газової суміші і чистого атмосферного повітря. Це переломлення, у свою чергу, пропорційно процентному вмісту метану (вуглекислого газу) у суміші.

В даний час на шахтах застосовують інтерферометри ШИ-11 для визначення змісту СН4 і С02 від 0 до 6 %. і ШИ-12 (СН4 і С02 від 0 до 100 %).

Таблиця 9.

  Тип приладів (апаратури)
  переносні епізодичної дії переносні автоматичні стаціонарна автоматична
    наСН4 наСО2 наСН4 наСН4
Негазові + + - -
1 та 2 категорії + + + -
  3 категорії, надкатегорійні та не­безпечні за раптовими викидами + + + +

 

10.Порядок розгазування гірничих виробок

 

До загазувань відносяться усі випадки перевищення норм концентрації метану в поперечному перерізі гірничих виробок у світлі й у відкритих, не закладених породою чи іншими матеріалами куполах.

При відсутності даних про фактичну концентрацію метану загазованими також варто вважати:

- у шахтах І й ІІ категорії по газі - тупикові виробки, у яких виділяється метан при припиненні їхнього провітрювання на 30 хв. і більш;

- у шахтах ІІІ категорії, надкатегорних і небезпечних по раптових викидах тупикові виробки, у яких виділяється метан при припиненні їхнього провітрювання на 5 хв. і більш.

Загазування виробок розділяються на місцеві, шарові і загальні.

Місцеве загазування - скупчення метану в окремих місцях виробки, у тому числі в бурових верстатів, комбайнів і врубових машин, у відкритих, не закладених породою чи іншими матеріалами куполах, з концентрацією 2% і більш.

Шарове загазування - скупчення метану у виді шаруючи в виробках на ділянках довжиною понад 2 м з концентрацією 2% і більш.

Загальне загазування - перевищення норми середньої по перетині виробки концентрації метану.

Основною причиною загазування тупикових виробок, провітрюваних ВМП, є порушення нормального режиму їхньої роботи. Це відбувається через зупинку ВМП унаслідок його несправності чи припинення подачі енергії, а також несправності вентиляційних трубопроводів . Розгазування виробок представляє відому небезпеки. Складається вона в тім, що при поновленні вентиляції не виключена поява вибухонебезпечної концентрації метану в, устя загазованого вироблення. Розгазування виробки виробляється відповідно до Інструкції з разгазированию гірничих виробок, розслідуванню, обліку і попередженню загазувань.

На кожен випадок разгазирования розробляються заходи щодо безпеки, що передбачають відключення електроенергії і виходу людей із усіх виробок по шляху руху вихідної струменя з тупикової виробки, виставляння постів і знаків, у місцях можливого підходу людей до цих вироблень, спосіб разгазирования, місця і порядок виміру змісту метану у виробках після розгазування і спосіб контролю за змістом метану в устя розгазуючий виробки. Ці заходи розробляються начальником ділянки, узгоджуються з начальником ділянки ВТБ і районним гірничотехнічним інспектором і затверджуються головним інженером шахти.

Для зниження концентрації метану у вихідній струмені з тупика рекомендується застосовувати спеціальний пристрій ВОСТНИИ, установлюване між ланками трубопроводу ВМП на відстані 5-10 м від місця сполучення тупикової виробки з прилягаючою виробкою;

Цей пристрій складається з патрубка з клапаном, що представляє собою частина циліндра. При підвищенні змісту метану вище межі (допускається до 2 %) клапан дистанційно (за допомогою троса) опускається і повітря виходить через вікно патрубка; при цьому відбувається провітрювання устя виробки. При зниженні змісту метану клапан піднімається і повітря направляється у вибій виробки. Отже, почергове відкривання і закривання трубопроводу протягом деякого часу забезпечує вихід метану з тупика з припустимою невисокою концентрацією і провітрювання.

Рис. 11. Пристрій для разгазирования:

а, б - схеми пристрою; в - схема установки;

1 - патрубок; 2 - клапан; 3 - ролики; 4 - трос; 5 ручна лебідка

11. Боротьба з пилом

 

Вибухові властивості вугільного пилу

Вугільний пил при деяких умовах може утворювати з повітрям вибухову суміш. Вибуховість вугільного пилу в основному залежить від змісту в ній летучих речовин, золи, вологи і від ії розмірів .

Найбільше легко вибухає пил вугіль зі змістом летучих речовин 17-32 %.

Зі збільшенням зольності і вологості вибуховість вугільного пилу зменшується і при змісті 40 % чи золи 50 % вологи пил стає невибуховою.

Найбільш небезпечні у відношенні вибуху порошини розміром 10-75 мкм. Однак якщо вибух уже виник, то в нього утягують і великі порошини розміром 75- 100 мкм. Пил крупністю менш 10 мкм. має знижену здатність вибухати, що порозумівається підвищеним її окислюванням і більшою схильністю до коагуляції й утворення хлопьев.

Для пилоповітряних сумішей, так само як і для газових, установлені межі вибухової концентрації. Для вугільного пилу нижня межа 16-20 г/м3, а верхня 1500-2000 г/м3. Вибух максимальної сили відбувається при концентрації пилу в повітрі 300-600 г/м3.

Запалення вибухового пилу може відбутися при двох обставинах: якщо вона виявилася зваженої в повітрі в небезпечній концентрації і якщо одночасно виникло джерело запалення з температурою 700- 900 °С. Варто помітити, що велику небезпеку представляє і пил, що відклався у виробках, що, піднімаючи в повітря від вибуху зваженого пилу чи метану, може стати причиною подальшого поширення вибуху.

Наявність метану в рудничної атмосфері знижує нижня межа пилу, що підривається. Так, за даними МакНІІ, нижня межа вибуховості пилу при змісті в повітрі метану 2,5 % знижується до 3-5 г/м3 повітря.

Процес вибуху пило повітряної суміші на відміну від газової відбувається стадійно. Спочатку під дією джерела тепла з пилу виділяються летучі речовини, що у першу чергу і воспламеняються, а потім у цьому полум'ї догоряють частково чи цілком тверді залишки пилу. Однак індукційний період запалення вугільного пилу менше, ніж у метану, тому що в складі летучих крім інших газів маються більш вибухові гази, чим метан, водень і оксид вуглецю.

Вибух вугільної порошачи протікає з різною швидкістю, іноді відбувається тільки вибухоподібне горіння з відносно повільним поширенням полум'я. Однак горіння може легко перейти у вибух при наявності перешкод, вигинів і поворотів виробок на шляху поширення полум'я. Особливістю вибуху вугільного пилу є утворення більшої кількості чадного газу, чим при вибуху метану.

На кожній шахті повинні здійснюватися заходи щодо знепилювання повітря.

Проекти нових та таких, що реконструюються, шахт (горизонтів), розкриття та підготовки блоків, па­нелей, виїмкових полів, а також паспорти виїмкових дільниць, проведення та кріплення підземних виро­бок повинні містити заходи щодо боротьби з пилом.

Новостворювані гірничі машини для відбою ти транспортування гірничої маси повинні забезпечувати мінімальне пилоутворення і пилопридушення, що відповідає санітарним нормам. Гірничі машини, під час роботи яких утворюється пил, повинні бути оснащені засобами пилопридушення, які постачаються заводами-виробниками у комплекті з машинами.

Забороняється експлуатація таких машин без за­собів пилопридушення, а також тоді, коли конструк­ція та параметри роботи цих засобів не відповідають вимогам посібників з експлуатації відповідних ма­шин, або в разі несправності блокувального пристрою, що перешкоджає запускові машини в разі порушен­ня пилопридушення.

Розпилювання (диспергування) зрошуваль­ної рідини повинно проводитися форсунками (зро­шувачами) під тиском не менше за 0,5 МПа, а на виїмкових та прохідницьких комбайнах - не менше за 1,2 МПа.

Під час проведення очисних робіт, а також під час проведення виробок комбайнами вибіркової дії по пластах із середньою потужністю повинно за­стосовуватися попереднє зволоження вугілля у масиві.

За дозволом органів Держнаглядохоронпраці, ви­даним на підставі висновку МакНДІ або ЕТЦ, допус­кається проведення робіт по незволоженому масиву вугілля в таких випадках:

а) за природної вологості вугілля 12% та більше;

б) у разі застосування способів боротьби з пилом, при використанні яких уміст пилу в повітрі робочої зони стійко утримується в межах граничне допусти­мих концентрацій;

в) якщо нагнітання рідини в пласт призводить до погіршення умов праці і знижує безпеку проведення очисних робіт;

г) якщо проведення робіт з буріння свердловин (шпурів) для попереднього зволоження вугілля в ма­сиві та нагнітання в них рідини неможливе за гірни­чо-геологічними або гірничотехнічними умовами.

Якщо засоби боротьби з пилом у діючих вибоях не забезпечують зниження запилення повітря до гранично допустимих концентрацій, повинні бути розроблені заходи, що забезпечують виключення перебування людей у запиленій зоні й проводитися знепилювання повітря, що виходить на цих вибоїв. Приймальні бункери, перекидачі, пристрої для завантаження і розвантаження скіпів повинні бути обладнані засобами аспірації та очищення повітря, а також пристроями для запобігання просипанню гірничої маси та пилоутворенню.

Забороняється на діючих шахтах подаван­ня свіжого струменя повітря по стволах, обладнаних підйомами зі скіпами або перекидними клітями, по­хилих стволах і виробках за межами виїмкової дільниці, які обладнані конвеєрами і не мають за­собів пилопридушення, що забезпечують зниження запилення повітря до гранично допустимих концен­трація.

Під час виробничих процесів, що супровод­жуються утворенням або виділенням пилу, повинен здійснюватися контроль його концентрації відповід­но до Інструкції з виміру концентрації пилу в шах­тах та обліку пилових навантажень.

Забороняється робота виїмкових і про­хідницьких комбайнів, а також стругових установок, якщо концентрація пилу перевищує технічно досяж­ний рівень.

До небезпечних за вибухами пилу відно­сять пласти вугілля з виходом летких речовин 15% та більше, а також пласти вугілля (крім: антрацитів) з меншим виходом летких речовин, вибуховість пилу яких установлена лабораторними випробуваннями.

Параметри способів та засобів пиловибухозахисту гірничих виробок повинні встановлюватися відповідно до нижніх меж вибуховості вугільного пилу, що відклався, та нормою осланцювання.

На шахтах, що розробляють пласти, небезпечні за вибухами пилу, повинні здійснюватися за­ходи щодо попередження та локалізації вибухів ву­гільного пилу, основані на застосуванні інертного пилу (сланцевий пиловибухозахист),води (гідропиловибухозахист) або води та інертного пилу (комбінований пиловибухозахист).

При застосуванні сланцевого пиловибухозахисту для попередження вибухів пилу повинні проводити­ся побілка та осланцювання гірничих виробок, з метою локалізації вибухів повинні встановлюватися сланцеві заслони.

При застосуванні гідропиловибухозахисту з ме­тою попередження вибухів пилу повинні застосову­ватися: побілка, обмивання гірничих виробок (мокре прибирання пилу), зв'язування відкладеного пилу гігроскопічними змочувально-зв'язувальними сумі­шами, а також за допомогою безперервно діючих туманотвірних завіс. Для локалізації вибухів повинні встановлюватися водяні заслони.

При застосуванні комбінованого пиловибухозахи­сту повинні використовуватися способи й засоби попередження та локалізації вибухів пилу, основані як на воді, так і на інертному пилу.

Ці вимоги не поширюються на виробки гідрошахт і гідродільниць із самопливним гідротранспортом.

Не допускається застосування способів поперед­ження вибухів вугільного пилу, побудованих на використанні води без змочувально-зв'язувальних су­мішей ва пластах, де вугільний пил не змочується водою чи захисні дії цих заходів не забезпечують вибухобезпеку протягом зміни.

Сланцевими або водяними заслонами по­винні бути захищені:

а) очисні виробки;

б) вибої підготовчих виробок, що проводяться по вугіллю чи по вугіллю і породі;

в) крила шахтного поля на кожному пласті;

г) конвеєрні виробки;

ґ) пожежні дільниці;

д) склади вибухових матеріалів.

Заслони розміщуються у виробках на вхідному та на вихідному струменях виробок, що ізолюються.

Захист вибоїв підготовчих виробок до впроваджен­ня автоматичних систем повинен здійснюватися ро­зосередженими водяними або сланцевими заслона­ми. При цьому в тупиковій частині виробки вста­новлюється не, менше чотирьох рядів посудин (по­лиць). Перший ряд повинен бути встановлений не ближче ніж 25 м та не далі ніж 40 м від вибою.

Підготовчі виробки довжиною менше ніж 40 м повинні ізолюватися заслонами, що встановлюються в прилеглих виробках на мінімально допустимій відстані від сполучень (60 м для сланцевих та 75 м для водяних заслонів).

Для ізоляції крил заслони встановлюються у відкатник та вентиляційних штреках біля бремсбергів, уклонів, квершлагів ти біля інших прилеглих до них виробок.

Для захисту конвеєрних виробок, тупикових підго­товчих виробок, що проводяться по вугіллю, сланцеві або водяні заслони повинні встановлюватися на всій довжині виробок ва відстані один від одного не більш як 300 м для сланцевих та 250 м для водяних заслонів. Установлення заслонів у конвеєрних вироб­ках не вимагається, якщо по них транспортується тільки порода.

Для ізоляції пожежних дільниць заслони розмі­щуються у всіх прилеглих до них виробках.

Заслони встановлюють у горизонтальних та похилих виробках з кутом нахилу до 18°. При куті нахилу більше ніж 18° заслони повинні встановлю­ватися у прилеглих виробках на мінімально допус­тимій відстані від їх сполучення із виробкою, яка ізо­люється.

Вимоги про захист заслонами крил шахтного доля на кожному пласті та конвеєрних виробок не поши­рюються на шахти, що розробляють пласти вугілля з виходом летких речовин менше за 15%.

Сланцеві заслони повинні встановлювати­ся на відстані не менше за 60 мта не більше за300 м, водяні заслони - не менше за 75 м та не більше за 250 м від вибоїв очисних та підготовчих виробок, сполучень відкатних та вентиляційних штреків із бремсбергами, уклонами, квершлагами, а також перемичок, що ізолюють пожежу. Установлення заслонів на відкатних та вентиляційних штреках, біля сполу­чень з бремсбергами, уклонами, квершлагами не ви­магається, якщо сланцеві заслони, що ізолюють вибій очисних та підготовчих виробок, знаходяться на відстані 800 м та менше, а водяні - 250 м та менше від цих сполучень.

Заслони повинні встановлюватися на прямолі­нійних ділянках виробок з витриманим перерізом. Забороняється встановлювати заслони ва ділянках виробок, що мають порожнини за кріпленням (куполи, старі виробки, що погашаються, та ін.). Збережен­ня та справність заслонів забезпечують керівники дільниць, у виробках яких вони встановлені. Місця встановлення заслонів повинні бути нане­сені на плани гірничих виробок, що додаються до плану ліквідації аварій.

Конструкція заслонів для різних типів кріплення, форма полиць та посудин, матеріал для їх виготовлення, а також порядок розстановки заслонів у мережі гірничих виробок повинен відповідати ДНАОП 1.1.80-5.25-96. При цьому кількість інертного пилу й води в заслоні повинна визначатися із розрахунку 400 кг на 1 м2 поперечного перерізу виробки в просвіті в місці встановлення заслону.

Заходи щодо запобігання вибухам вугіль­ного пилу повинні здійснюватися за графіками, що­квартально розроблюваними начальником дільниці ВТБ та затвердженими головним інженером шах­ти. Графіки повинні, направлятися начальнику дільниці, який несе відповідальність за їх виконання, та підрозділу ДВГРС. Періодичність проведення за­ходів щодо попередження вибухів пилу в гірничих виробках встановлюється за інтенсивністю пило відкладення, на підставі аналізу ефективності застосовуваних заходів та результатів контролю пиловибухобезпеки гірничих виробок.

Якщо передбачені графіками заходи не забезпе­чують надійного вибухозахисту гірничих виробок протягом однієї зміни, то слід ужити заходів щодо зниження інтенсивності пило відкладення, застосуван­ня більш ефективних способів знепилювання повітря або змочувально-зв'язувальних сумішей для зв'язу­вання в них пилу, що відкладається.

Для запобігання поширенню вибухів ву­гільного пилу в мережі гірничих виробок вибої підго­товчих виробок, що проводяться по вугіллю чи по вугіллю і породі за допомогою комбайнів або підривних робіт, а також сполучення лав із штреками, розподільні пункти та інші місця скупчення електроустат­кування в дільничних виробках повинні бути захищені автоматичними системами локалізації спалахів метану й вугільного пилу на початковій стадії їх виникнення.

До впровадження автоматичних систем локалі­зації вибухів вугільного пилу повинні встановлюва­тися сланцеві або водяні заслони.

Контроль пиловибухобезпечності гірничих виробок повинен проводитися посадовими особами дільниці, у віданні якої вони перебувають, щозмінно та посадовими особами дільниці ВТБ не рідше одно­го разу на добу. Результати контролю стану пилового режиму дільницею ВТБ повинні заноситися до Книги контролю стану пилового режиму, затвердже­ної наказом Держнаглядохоронпраці 18.01.9в №7. Не рідше одного разу на квартал контроль пиловибухобезпеки виробок повинен проводитися підрозді­лами ДВГРС.

Контроль пиловибухобезпеки повинен здійснюва­тися приладами або лабораторним аналізом та візу­ально.

У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок командир підрозділу ДВГРС терміново по­відомляє про це головного інженера шахти та місце­вий орган Держнаглядохоронпраці.

У виробках, стан яких не відповідає вимогам ДНАОП 1.1.30-6.25-96, роботи повинні бути припинені й вжито негайних заходів щодо усунення порушень пилового режиму.

 

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Загальні питання охорони праці та правове регулювання

Вид та частота струму... Тривалість проходження струму через організм істотно впливає на наслідок... Шлях протікання струму через людину...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Уміст водню в зарядних камерах не повинен перевищувати 0,5%.

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Загальні питання охорони праці та правове регулювання.
1. ДИСЦИПЛІНА „ОХОРОНА ПРАЦІ” ТА ІЇ ЗАДАЧИ. Охорона праці – це система правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичн

ДГСТ 12. Х. ХХХ. ХХ.
де ДГСТ – Державний галузевий стандарт. 12 - шифр ССБП Х - номер підсистеми. ХХХ - порядковий номер. ХХ - рік прийняття.   6. ОСНОВНІ ТЕРМ

Quot;Звичайне" розслідування
Потерпілий (у випадку незначної травми) чи працівник, що виявив нещасний випадок, чи його свідок повинний повідомити безпосереднього керівника робіт або інша уповноважена особа підприємства. Розумі

Спеціальне розслідування нещасних випадків
Спеціальному розслідуванню підлягають: * нещасні випадки із смертельними наслідками; * групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівникам

ОЧИСНИХ РОБІТ
  1. СКЛАДАННЯ ТА ЗМІСТ ПАСПОРТА ВИЇМКОВОЇ ДІЛЬНИЦІ   Виймання вугілля в очисних вибоях повинно здійснюватися відповідно до паспорта виїмкової дільниці із засто

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ВЕДЕННІ ВИБУХОВИХ РОБІТ.
1.КЛАСИФІКАЦІЯ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН Таблица 4 Клас ВР   Вид ВР і умови застосування Колір відмітної смуги чи оболонок патро

ПРОВІТРЮВАННЯ ГІРНИЧИХ ВИРОБОК ТА ПИЛОГАЗОВИЙ РЕЖИМ.
  1. ГОЛОВНІ СКЛАДОВІ ШАХТНОГО ТА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ. У результаті виконання виробничих процесів у гірничих виробках шахт утворюється характерне повітряне середовище, що на

ЗАХОДИ безпеки на рудниковому транспорті та підйомі
1. Заходи безпеки при пересуванні людей по гірничим виробкам. Безпечне пересування людей по горизонтальних і похилих виробках забезпечується перш за все пристроєм проходів шириною не менше

ЗАСОБИ безпеки при експлуатації електрообладнання.
  1.Електричний травматизм та дія електричного струму на організм людини. Електротравма — це травма, викликана дією електричного струму або електричної дуги. Електротр

Навколишнє середовище.
  5. Система заходів з попередженням ураження електричним стру­мом. 1. Застосування устаткування в рудниковому виконанні. Область і умови його застосування повинні відповідат

Промислова санітарія.
  1.Санітарно – гігієнічне забезпечення робітників. На кожній шахті повинен здійснюватися комплекс технічних та санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують нормальні умови

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги