Розділ 1. Кризи і стійкість підприємств

ВСТУП

Господарському керівнику, менеджеру необхідно вміти пе­редбачати причини і джерела виникнення проблемних ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їхнього розв'язання для того, щоб наявними ресурсами і можливостями можна було, якщо і не досягати поставленої мети, то хоча б не мати збитків.

Головне завдання при реалізації комплексного системного підходу полягає в розробці адекватних його суті інструменталь­них методів і засобів, що дозволяють виявляти й описувати по­тенційні кризові ситуації, проектувати варіанти процедур їхньо­го розв'язання і відповідну цим процедурам інформаційну базу управління. І на цій основі при виникненні кризових ситуацій і за допомогою спеціальних заходів антикризового управління опе­ративним шляхом успішно вирішувати проблеми виходу з цих ситуацій.

Прогнозування проблемних ситуацій, що виникають в орга­нізаціях на всіх етапах їхнього функціонування, дозволяє зазда­легідь розробляти процедури їхнього розв'язання з урахуванням обмежень на час вироблення управлінського рішення і впливу, наявність людських, фінансових, матеріальних ресурсів, науково-технічного заділу і т.д.

Підготовка фахівця в галузі антикризового управління допу­скає освоєння комплексу знань, що допомагають студентам і слу­хачам бачити його проблеми в різних ракурсах і поєднаннях.

 

Розділ 1. Кризи і стійкість підприємств

Глава 1. Кризи підприємства і завдання антикризового управління

Загальні поняття про кризу і кризові явища

Це дві сторони однієї медалі, одне не може існувати без іншого, це свого роду закон єдності і боротьби протилежностей. Кризу треба розглядати як… Кризи закономірні. Поняття "криза" найтіснішим чином пов'язане і з… Соціально-економічна система в будь-якому своєму вигляді і будь-якій формі, будь то суспільна формація, фірма чи…

Причини виникнення кризи

Криза — це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в навколишнім середовищі. Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути різними. Вони… Причини кризи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Перші пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного…

Види криз

За проблематикою можна виділити макро- і мікрокризи. Макрокризі властиві досить великі обсяги і масштаби проблематики. Мікрокриза захоплює тільки… Особливістю кризи є те, що вона, будучи навіть локальною чи мікро- кризою, як… За структурою відносин у соціально-економічній системі і диференціації проблематики її розвитку можна виділити окремі…

Симптоми і розпізнавання криз

Подолання криз — керований процес. Про це свідчать багато криз, що відбувалися в історії розвитку людства, виробництва й економіки. Успіх управління… У розпізнаванні кризи велике значення має оцінка взаємозв'язку проблем. В… Передбачення криз можливе тільки на основі спеціального аналізу ситуацій і тенденцій. В розпізнаванні криз беруть…

Мета і завдання антикризового управління

нестаціонарність (мінливість) окремих параметрів системи і стохастичність (імовірність) її поведінки; унікальність і непередбачуваність поведінки системи в конкретних умовах… здатність змінювати свою структуру і формувати варіанти поведінки; протистояти тенденціям, що руйнують систему;…

Глава 4. Основні умови стійкого розвитку організації

Розвиток організаційної структури підприємства

Вибір організаційної структури залежить від цілого ряду факторів. Найбільш значимими є: • розмір підприємства і ступінь розмаїтості його діяльності; • географічне розміщення організації;

Розділ 2. Розвиток організацій і необхідність антикризового управління

Глава 5. Життєвий цикл підприємства і стійкість розвитку організації

Життєві цикли організацій і їх зміст

Відомо, що організація, звичайно розглядається як відкрита соціально-економічна система, що реалізує себе у виробництві товарів, послуг, інформації, ідей і нових знань. Організація як будь-яка матеріальна система проходить всі етапи життєвого циклу (рис. 2.1) чи частину з них.

Рис. 2.1 Життєвий цикл організації

Життєвий цикл організації як системи містить у собі, як правило, вісім взаємозалежних ключових етапів:

• поріг нечутливості (виникнення організації) — (E1),

• становлення (впровадження) — (Е₂),

• розвиток (ріст) — (Е₃),

• зрілість (Е₄)

• насичення (Е₅),

• спад (Е₆),

• крах (банкрутство) (Е₇),

• ліквідація чи утилізація (Е8).

На п'ятому етапі показаний розрив у лінії насичення, тому що він може бути досить тривалим. Усе залежить від конкретного підприємства. Якщо підприємство успішно розвивається, цей період може обчислюватися роками, десятиліттями і навіть сторіччями. Це пов'язане, в першу чергу, з розумною інноваційно-інвестиційною політикою, продуманим і результативним маркетингом, високою внутрішньою культурою, соціально-психологічним кліматом у колективі і своєчасних організаційно-структурних перетвореннях. Доведено, що без розумних щорічних інноваційних інвестицій підприємство швидко відстає від конкурентів і його життєвий цикл різко скорочується.

Розвиток організацій зумовлений наступними факторами:

• змінами зовнішнього середовища (економіка, політика, етика, культура й ін.),

• змінами внутрішнього середовища (переміщення працівників, перехід на нові технології й ін.);

• потребами й інтересами людини і суспільства (потреба в самовираженні і самопрояві людини, потреба в додаковому продукті суспільства й ін.);

• старінням і зносом матеріальних елементів (устаткування, людини, технології);

• змінами екології (забруднення чи очищення середовища, скорочення чи збільшення флори і фауни);

• технічним прогресом;

• глобальним станом світової цивілізації.

Етапи життєвого циклу організації, подані на рис. 2.1 можна об'єднати в дві групи: статичну і динамічну. Статична група містить у собі дві групи: поріг нечутливості (Э1) і ліквідації чи утилізації (Э8)

Загальний порядок створення нового підприємства включає звичайно три основні стадії: підготовчу, установчу й організаційну.

Динамічна група включає впровадження (розвиток), ріст, зрілість, насичення, крах. Цей період пов'язаний з активною діяльністю підприємства і з запуском продукції і її реалізацією на ринку, а також з усіма видами діяльності, пов'язаної з ними (рис. 2.3).

Фахівці консалтингових фірм бажають працювати зі статичними організаціями, а керівникам приходиться працювати з динамічними організаціями.

1.1. Визначення предмета і масштабу діяльності.	2.1 Підготовка установчих документів	3.1. Формування мережі реалізації продукту
1.2. Вибір організаційно-прававої форми	2.2. Узгодження документів і державна реєстрація.	3 2. Формування мережі постачальників сировини, матеріалів і тп
1.3. Визначення місця розміщення підприємства	2.3.Оформлення атрибутів підприємства (печатка, рахунок, назва, бланки і т.п.).	3.3. Підбір персоналу.
1.4 Розробка підприємницької концепції		3.4. Організація виробничого процесу.
		3.5. Організація управління підприємством.

 

Циклічність розвитку організацій

Один з найбільш раціональних підходів полягає у виділенні п'яти- чи шестиетапного циклу розвитку. Кожному з етапів відповідають визначені… Кожному з етапів відповідають визначені особливості стану соціально-економічної системи Ці особливості характеризують…

Поняття стійкості і її види

Особливе місце займають системи реального часу. У цих системах і спостереження, і управління об'єктом проводяться безупинно для того, щоб мати… Стійкість управління як властивість системи зберігати свій первісний стан… Для забезпечення стійкості важливі:

Стійкість підприємства і кризи

Виникнення потенціалу нової фірми, як правило, пов'язане з загальною економічною ситуацією в регіоні чи країні, де передбачається її дія. Цей період… • підвищена імовірність помилок керівництва при прийнятті важливих рішень; • несподівана поява на ринку сильних конкурентів;

Можливість криз і антикризове управління

Крім того, можливість антикризового управління визначається і знанням циклічного характеру розвитку соціально-економічних систем. Це дозволяє… Важливою є система контролю і раннього виявлення ознак майбутньої кризової… 1. Серйозним попередженням прийдешнього неблагополуччя підприємства може бути негативна реакція партнерів з бізнесу,…

Глава 8. Функціональне й антикризове управління

Основні функції управління і якість їхньої реалізації

До функцій підприємства (видів діяльності) відносяться фінансова, виробнича, кадрова, маркетингова, збутова та інші види діяльності організації. Аналіз — найважливіша функція менеджменту. Він складається з дослідження економічних процесів, що відбувалися на самім…

Функціональний менеджмент і необхідність антикризового управління

Ситуаційні завдання є наслідком порушень взаємодії спеціалізованих підсистем і елементів організації під впливом дестабілізуючих факторів… Наявність двох класів завдань в управлінні цілком закономірно: будучи… Головною є та обставина, що виробничою фірмою, що розвивається як цілеспрямована система, неможливо ефективно…

Основні ознаки антикризового управління

Антикризове управління має предмет впливу — проблеми і передбачувані та реальні фактори кризи, тобто всі прояви непомірного сукупного загострення… Будь-яке управління у визначеній мірі повинно бути антикризовим і тим більше… Суть антикризового управління виражається в наступних положеннях:

Питання для самоконтролю

1. Якспіввідносяться управління функціонуванням організації й управління її розвитком?

2. Що таке життєздатність організації?

3. Які фактори розвитку організації характеризують небезпеку кризи?

4. Як взаємозалежні ці фактори між собою?

5. Які причини і симптоми кризового розвитку? Наведіть приклади.

6 Назвіть тенденції циклічного розвитку організації і дайте оцінку кожного з етапів циклу.

7 Коли підвищується імовірність і небезпека кризи?

8. Які засоби використовуються для моделювання дії?

9. Що таке поріг нечутливості в житті організації?

10. Що собою являють фірми-експлеренти?

11. На якому етапі розвитку організації фірма є патієнтом?

12. Що є більш зрілим патієнт чи віолент?

13. Хто могутніше фірма в стадії віолента чи латієнта?

14. Що являє собою флуктуація? У чому їхня суть?

15. У чому полягає зміст законів для організації?

16. Синергія в економіці підприємства — це завжди благо?

17. Яка суть закону самозбереження?

18. Що таке емерджентність? Поясніть на прикладі.

19. Роз'ясніть різницю між емерджентністю і синергією.

20. У чому полягає зміст закону єдності аналізу і синтезу?

21. Що являє собою принцип синхронізації?

22. У чому полягає зміст прямоточності?

23. Навіщо потрібна ритмічність виробництву?

24. Що таке технологія управління?

25. Що таке процес управління?

26. У чому полягає техніка управління?

27. У чому полягає економічний зміст виробничої системи?

28. Скільки ви знаєте функцій менеджменту?

29. Що таке функціональне управління?

30. У чому полягає різниця між функціональним і антикризовим управлінням?

31. Як ви розумієте дефініцію "зрілість кризи"?

32. Що таке ситуаційні завдання'?

33. У якім співвідношенні для організації знаходяться інтеграція і диференціація?

34. Назвіть основні причини виникнення кризових ситуацій.

35. Що таке внутрішні обмеження при антикризовому управлінні?

36. Рівновага і стійкість — це те саме?

37. Чи завжди кризи для організації — зло?

38. Які основні ознаки антикризового управління?

39. Які ви знаєте шляхи виходу з кризи в організації?

 

Розділ 3. Основні домінанти антикризового управління

Глава 9. Економічна безпека і гнучкість функціонування підприємства

Стратегічний потенціал як аспект економічної безпеки фірми

"СПФ — категорія більш широка, що розкриває не тільки граничні обсяги виробництва тієї чи іншої продукції при найбільш повному використанні… СПФ— поняття відносне: для одних цілей, при одних первинних умовах, що… Умовами, якими повинна володіти організація, щоб адекватно "відповідати на виклик зовнішнього середовища", є…

Конкурентоспроможність, адаптація і гнучкість виробництва

1. Неможливо ніякими іншими шляхами досить стійко збільшувати асортимент і номенклатуру виробленої продукції. Вітчизняна і закордонна практика… 2. Надзвичайно важливо найближчим часом "відвоювати" вітчизняний… 3. Неможливо прорватися на зовнішній ринок без низької собівартості і високої якості сучасної продукції. Явно…

Гнучкість виробничого потенціалу фірми

Необхідно виділити здатність виробничого потенціалу реагувати на зміну параметрів вихідної сировини і матеріалів, на зміну… Виробничі потужності визнаються надлишковими майже на половиш підприємств.… Досить високий і науковий потенціал промисловості. Абсолютна більшість працівників галузі має великий запас досвіду,…

Гнучкий розвиток підприємств

Гнучкий розвиток підприємства можна зобразити схематично (рис. 3.1):

Рис 3 1 Схема гнучкого розвитку підприємства

 

Схема СП

• допускає безліч повторюваних циклів і показує можливість розвитку підприємства усередині циклу (одержання визначеного економічного результату, що дозволяє підприємству фінансувати поточні і перспективні сфери діяльності) і його переходу з одного циклу в іншій. Вироби, освоєні в поточному циклі (допустимо, у циклі 1), дозволяють одержати визначений економічний результат у наступному циклі (допустимо, у циклі 2), що забезпечує виживаність і гнучкий розвиток підприємства;

• може бути розділена на три частини і дозволяє здійснити діагностику й оцінку гнучкого розвитку підприємства поточного періоду (схема Д), довгострокове (схема ДП) і стратегічне планування (схема СП) майбутніх періодів.

 

Гнучкість системи управління персоналом

Гнучке антикризове управління персоналом допускає не тільки формальну організацію роботи з персоналом (планування, добір, підбір, розміщення і… Значні зміни, наявність кризової ситуації в соціальній, економічній,… Головне усередині організації — працівники, а за її межами — споживачі продукції. Важливо повернути свідомість…

Глава 10. Маркетинг в антикризовому управлінні

Мета і місце маркетингу в антикризовому управлінні

Маркетингова концепція на відміну від збутового підходу виходить з потреб ринку і бажань покупця, на які орієнтується компанія Це означає: • по-перше, дана концепція відштовхується від вже існуючого і цілком… • по-друге, маркетингова діяльність повинна координуватися через відповідні організації;

Ключові маркетингові стратегії антикризового управління

З усіх стратегій основних підсистем організації виділяється одна ключова стратегія (продуктово-маркетингова), за допомогою якої задається й істотно… ки інших приватних стратегій організації, а також її корпоративної стратегії,… Таку логіку побудови стратегії можна назвати логікою первинного виділення ведучої ключової стратегії-підсистеми з…

Внутрішні перемінні і зовнішнє середовищев антикризовому маркетингу

Основна мета досліджень в одержанні необхідної інформації про ринок, про попит та пропозицію відповідних товарів, про ціни, про конкуренцію і т.п.… • вивчення характеристик ринку і його потенційних можливостей; • аналіз розподілу ринкових часток між виробниками даних товарів;

Моделювання процесу ухвалення рішення при виході на ринок нових товарів

Відновлення товарної пропозиції дозволяє підприємству затвердитися на ринку, зберегти конкурентоспроможність, підвищити стійкість роботи… З наведеного рисунка добре видно як залежить тривалість шляху від ідеї,…

Глава 11. Роль інновацій в антикризовому управлінні

Система інноваційного управління підприємством

Важливою умовою розуміння цілей і завдань інноваційного розвитку підприємства є теоретичні знання, що допомагають зрозуміти структуру інноваційного… Найбільший внесок у розвиток теорії інновації належить, на думку фахівців,… 1) виготовлення нового, тобто ще не відомого споживачам, блага чи створення нової якості того чи іншого блага;

Інноваційний потенціал і стратегія підприємства

Особливого значення інноваційний процес набуває для перехідних економік. А саме такою є економіка України. Ринкові відносини, що впроваджуються,… Подолання цього стану неможливе тільки через потужний інноваційний… Відсутність структурної перебудови інноваційного типу генерує потужні стагнації та інфляції. Виробництво ніби…

Організаційно-економічний механізм управління інноваційним процесом

Інноваційний менеджмент повинен гарантувати ефективне використання інновацій і напрямків на підвищення ефективності функціонування та розвиток… Конкретне поповнення цих функцій залежить від рівня менеджменту: — держава,… • розробку планів та програм інноваційної діяльності;

Інноваційне проектування

• форма цільового управління інноваційною діяльністю; • процес здійснення інновацій; • комплект документів.

Глава 12. Інвестиційна антикризова діяльність на підприємстві

Мета і завдання інвестиційного процесу

Інвестування в "зовнішні умови" здійснюються, як правило, у вигляді пайової участі підприємства в спільних проектах або у формі прямого… Інвестиції внутрішнього характеру мають на меті розвиток стратегічного… З огляду на досить широке коло учасників господарської, інвестиційної зокрема, діяльності підприємства термін…

Джерела фінансування інвестиційних програм

Джерелами фінансування інвестиційного процесу є: • власні фінансові засоби (прибуток, амортизаційні відрахування, суми,… • продаж основних фондів, земельних ділянок й інших видів активів;

Оцінка інвестиційної привабливості фірми

Інвестиційну привабливість регіонів України доцільно оцінювати на основі їх ранжування за такими п'ятьма синтетичними (узагальненими) показниками: … 1) рівень загальноекономічного розвитку регіону (включаючи природно-ресурсний… 2) рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (включаючи рівень розвитку будівництва, транспортної мережі,…

Оцінка інвестиційних проектів

далі обґрунтувати ставку дисконтування майбутніх грошових надходжень, що відображала б очікувану інвестором прибутковість від проекту і ступінь… де CFt — дохід від інвестицій t-гo періоду; іt — ставка дисконтування t-гo періоду; п — кількість років, протягом яких…

Фінансовий лізинг

Сучасний ринок лізингових послуг — один з найбільш динамічних, що постійно розвиваються. У США, наприклад, на долю лізингу приходиться 25-30% у… Під лізингом розуміється вид підприємницької діяльності, спрямований на… Важливо підкреслити, що для фінансового лізингу (на відміну від інших його форм) характерно те, що термін оренди, як…

Висновки до розділу

1 Конкурентні переваги можуть досягатися фірмою протягом тривалого періоду тільки за умови постійного пристосування до ситуації, що змінюється, на ринках товарів і послуг і ринках факторів виробництва. Поняття зовнішньої і внутрішньої гнучкості не є абсолютними Відповідно до теорії катастроф існують межі адаптивності системи. "Якщо зміни параметрів системи перевищують можливості її адаптивного розвитку, відбувається втрата стійкості. При цьому, якщо після втрати стійкості встановлюється коливальний періодичний режим, говорять про м'яку втрату стійкості. Якщо ж система переходить на інший режим руху стрибком — про тверду втрату стійкості".

2. Економічна безпека фірми повинна розглядатися як стан, при якому стратегічний потенціал фірми не знаходиться поблизу границь адаптивності, а погроза втрати економічної безпеки наростає в міру наближення ступеня адаптивності стратегічного потенціалу до граничної зони. Інакше кажучи, якщо стратегічний потенціал фірми в існуючому вигляді вичерпав можливості пристосовуватися до зростаючої нестабільності зовнішнього середовища, у рамках сталої місії, то можна говорити про погрозу економічної безпеки фірми. Ця погроза може виявлятися у вигляді втрати рівня конкурентного статусу фірми; або істотного погіршення фінансового стану фірми; або втрати позитивного іміджу фірми.

З Катастрофічний стан настає тоді, коли ризик втрати активів фірми й особистого майна її власників наблизився впритул до свого граничного значення. Інакше кажучи, економічна безпека фірми існує лише в період найменшої ймовірності повної втрати всього капіталу, що належить власникам фірми. У міру зростання цієї ймовірності погроза втрати економічної безпеки підсилюється.

4. Узагальнюючим показником фінансового стану підприємства, що характеризує ступінь "близькості" підприємства до банкрутства, на думку багатьох авторів, є показник "z-рахунка" Альтмана. Однак останнім часом різко загострилася критика з погляду обґрунтованості його застосування взагалі в наших умовах у вигляді його некоректності, тому що для фірм, що знаходяться на грані практичного банкрутства і навіть у його стані показник '"z-рахунка" може бути цілком допустимим, якщо розрахунок вести за методикою Альтмана. Найбільш придатною, на нашу думку, є методика В.В. Чепурко, яку необхідно, пристосовувати для кожного типу підприємств у залежності від їхньої галузевої приналежності, що, звичайно, спочатку створює ряд незручностей її застосування.

5. Антикризове управління підприємством буде більш стійким, якщо підвищити гнучкість системи управління, технології виробництва, його виробничого потенціалу, вирішить проблематику гнучкого розвитку підприємств і його персоналу. У цих умовах компанія швидше пристосовується до "примх" і "капризів" зовнішнього і внутрішнього середовища і підвищує її стійкість і конкурентоспроможність,

6. В умовах підтримки стійкого розвитку підприємства велике значення має надійний і професіональний підхід до маркетингу. Особливу значимість мають стратеги конкурентів, їх переваги, логіка поведінки на конкретному ринку (товарному, інвестиційному, фінансовому, ресурсному). Об'єктом маркетингових досліджень і аналізу виступають економічні тенденції розвитку: науково-технічні, демографічні, соціальні, політичні, культурні процеси, стан яких робить в умовах кризи активний вплив на ринкову ситуацію. Ключовою функцією антикризового маркетингу виступає моніторинг зовнішнього середовища організації для уловлювання сигналів, що свідчать про погрозу погіршення становища організації на ринку, втрату конкурентоспроможності, зниження платоспроможності і керованості, чи навпаки, про можливості прогресивних зрушень, що відкриваються, в окремих сферах діяльності.

7. Виведення товару на ринок — складний і найважливіший етап інноваційного процесу і йому необхідно приділяти основну увагу. Цьому етапу відповідає таке поняття, як "ринкове витягування" . "Ринкове витягування" — це те, що трапляється тоді, коли хтось, добре знайомий з даним ринком, легко ідентифікує необхідний товар для цього ринку і закликає до виробництва товару відповідно до цієї необхідності. Якщо товар не має принципово нових властивостей, то немає і технічної новизни і якщо цей товар не пов'язаний з іншими товарами, то можливості його реалізації обмежені. Крім того, дуже важливо знати, що мати в портфелі тільки один товар для ринку, значить зазнати невдачі. Перспективи просування товару повинні бути ясно видимі на початку діяльності, а своєчасність виведення того чи іншого продукту (не раніше і не пізніше) найчастіше має першорядне значення з погляду подальшої долі нового продукту, а, значить і ефек-

тивності роботи підприємства, його стійкості.

8. В умовах загального прискорення науково-технічного прогресу, глобалізації й інтернаціоналізації ринку, посилення конкуренції, що супроводжується скороченням термінів дії конкурентних переваг і необхідністю поділу ринку на сектори, ніші і мікросегменти, інноваційність стає ключовим фактором успіху, якщо не єдиним засобом виживання. А стратегічне управління нововведеннями є найважливішим завданням антикризової політики підприємства, виконання якої багато в чому залежить від якості прийнятих інноваційних рішень, від можливості знаходити такі рішення, що організаційно й економічно зможуть забезпечити досягнення поставленої мети із створення конкурентоспроможної продукції.

9. Інноваційна стратегія жадає від співробітників застосування повною мірою свого творчого потенціалу, перетворення їх у "геніальних винахідників", у той же час, природно, сумлінно виконуючи свої повсякденні обов'язки. Інноваційна стратегія виправданна, коли ціль полягає в занятті лідируючої позиції на ринку, витісненні конкурентів і забезпеченні усе більшої частки ринку. Високі витрати на інвестиції, витрати на розробку нових продуктів, розширення виробничих потужностей і збутової мережі допускають обов'язкову наявність сильної і рішучої групи менеджерів. Занадто повільні фірми не мають шансів на виживання. Великі інновації дозволяють здійснювати вражаючі стрибки вперед, однак вимагають технології, що відповідає новітньому рівню знань, і великих інвестицій. На противагу цьому дрібні поліпшення, що дають кумулятивний ефект, можуть здійснюватися кожним співробітником у рамках його повсякденних обов'язків відповідно до його особистих здібностей. Результати цих поліпшень хоча і мають скромний масштаб, але носять регулярний і частий характер, що в значній мірі підвищують конкурентоспроможність фірми і сприяють її стійкому розвитку. Тому Kaizen як постійні, поступові поліпшення перетворився у фундамент СБППП — один з найважливіших інструментів управлінської стратегії.

10. Для забезпечення успіху антикризового управління потрібна ефективна інвестиційна політика, при якій дуже важливо забезпечити зв'язок між стратегічними і тактичними рішеннями в галузі інвестицій. Основною метою антикризової інвестиційної стратегії держави є структурна перебудова економіки. Тактичні інвестиційні рішення націлені на підтримку ефективної діяльності підприємств, здійснення державної фінансової підтримки

неплатоспроможних підприємств для відновлення платоспроможності чи фінансування реорганізаційних заходів. Виходячи з об'єктивних передумов, сформувавши оптимальний інвестиційний портфель у широкому і вузькому значенні, або обравши окремий проект реальних інвестицій, підприємство, реалізуючи передбачені ним інвестиційні ресурси, створює нові виробничі потужності, підвищуючи технічний і організаційний рівень виробничого процесу і стійкість фірми в цілому.

11 Кожний інвестиційний проект має свою конкретну спрямованість і може з найбільшою ефективністю бути реалізований у тих регіонах України, де для цього є найкращі умови. До того ж оцінка і прогнозування інвестиційної привабливості регіонів України мають бути безпосередньо пов'язані з державною регіональною політикою, метою якої є забезпечення розвитку окремих регіонів з урахуванням таких факторів, як раціональне використання різноманітних економічних можливостей кожного з них, ефект оптимальної інтеграції, територіальний розподіл праці та взаємна економічна кооперація. У відповідності до цієї мети завданнями державної політики регіонального розвитку є реконструкція старих промислових регіонів; стимулювання розвитку експортних та імпортозамінних виробництв тих регіонів, які мають для цього найкращі умови; формування вільних (спеціальних) економічних зон; прискорений розвиток необхідної регіональної інфраструктури. Реалізація цих завдань тісно пов'язана з державною та приватною інвестиційною діяльністю.

Останнім часом досить велике поширення одержує фінансовий лізинг як одна з форм інвестицій інноваційної діяльності. Цей вид фінансових операцій знаходить застосування, насамперед, тоді, коли зважується завдання швидкого промислового освоєння великих технічних новацій, що вимагають придбання дорогих верстатів, устаткування, унікальної контрольно-вимірювальної техніки, енергетичних установок, транспортних засобів і т.п. Саме тут одержали розвиток принципово нові види зв'язків між виробником і споживачем складної продукції, засновані на довгостроковій оренді чи лізингу.

12. Зміцнення банківської системи нашої країни і дальше удосконалення податкового законодавства будуть сприяти збільшенню об'єму лізингових операцій, а виходить, розширенню і укріпленню технічної й технологічної бази виробництва, підвищенню стійкості роботи вітчизняних підприємств.

Питання для самоконтролю

1. Що таке стратегічний потенціал фірми?

2. Чому стратегічний потенціал фірми необхідно розглядати як важливий аспект економічної безпеки фірми?

3. В чому полягає економічна безпека фірми?

4. Яким чином пов'язані між собою конкурентоспроможність і адаптація підприємства?

5. Для чого необхідна гнучкість виробництва, виробничого потенціалу і підприємства?

6. Як, яким чином можна підвищити гнучкість виробництва і фірми в цілому?

7. Яке місце займає маркетинг в підвищенні стійкості роботи підприємства?

8. Які внутрішні перемінні необхідно враховувати в антикризовому маркетингу?

9. Які основні антикризові аспекти необхідно враховувати при виведенні товарів на ринок?

10. Як вплине інноваційний потенціал на стійке становище організації?

11. В чому полягає суть інноваційного проектування?

12. Що таке СБППП?

13. Які основні джерела фінансування інвестиційних програм?

14. Які підходи існують для оцінки інвестиційних проектів?

15. Що собою являє фінансовий лізинг? В чому його переваги?

 

 

Розділ 4. Методи і прийоми антикризового менеджменту

Глава 13. Антикризовий менеджмент і стійкість фірми

Організаційно-економічні передумови антикризового управління

Можливість кризи визначається ризикованим розвитком, що виявляється в імовірності виникнення кризи, небезпеки кризових ситуацій, а така небезпека… Практика показує, що кризи не тільки можливі, вони відображають власні ритми… Криза характеризує різкий перелом у чому-небудь, важкий перехідний стан. Стан кризи є нетиповим, тимчасовим. В…

Взаємодія керуючої і керованої підсистем

Якщо організація прагне до розширення можливостей досягнення успіху, вона повинна ясно уявляти напрямки свого розвитку, керуватися чіткими… Традиційна точка зору планування стратегії є наказовою і виникає з процесу… В даний час твердість таких підходів зазнає гострої критики, однак вони дотепер лежать в основі багатьох зарубіжних…

Неузгодженість систем і проблеми стійкості

Різноманіття природи, характеристик і особливостей керованих систем, умов їхнього функціонування, поряд з різноманіттям структур систем управління,… Поняття стійкості системи управління є фундаментальним. В економіці звичайно… Стійкість системи — це необхідна, але не достатня умова ефективного функціонування системи управління. Система по-

Xn(t)...

Стан системи в момент часу t є сукупність чисельних значень X₁(t), X₂(t), .. , X_n(t), а перехід можна розглядати протягом малого проміжку часу At.

Лінія поведінки визначається послідовністю станів і тимчасових інтервалів між ними. Дві лінії поведінки ідентичні, якщо рівні усі відповідні стани, тимчасові інтервали і послідовність станів.

Якщо початковий стан позначити як X₁⁰, Х₂⁰, ..., Х_n⁰при t = t₀, то система, обумовлена параметрами, представляється у вигляді

де F_i є позначеними функціями своїх аргументів. При t = t₀, одержують початковий стан, тобто

Нехай за час t' початковий стан Х⁰ перейшов в стан X', а система зі станом Х' перейшла в стан X".

Якщо зі стану Х⁰ зробити перехід відразу в X", що відповідає часу t'+ t" то лінія поведінки системи повинна вийти тією ж самою, тобто

Тепер можна стверджувати, що для того, щоб X₁,...,X_n була системою і не виводилася в іншу, X_i(t) повинні задовольняти системі диференціальних рівнянь:

Вираз (12) можна представити у вигляді:

Дійсно, х_i = F_i(х⁰, і). Це стан за малий час dt переходить у стан F_i(x, dt). За весь проміжок t + dt, що утвориться шляхом переходу з F_i(x₀, t), тому

тобто, використаний той же принцип: система переходить у неї саму.

З виразу (14) за формулою Тейлора одержуємо:

Система, що переходить у саму себе називається лінійною, якщо функції f_i(x) — лінійні, тобто (4.13) такого виду

Тепер виникає необхідність обліку зовнішніх некерованих перемінних, котрі за своєю суттю є випадковими величинами. Для цього необхідно вважати f_i(х₁,...,х_n) випадковими функціями, а це для системи (4.17) зводиться до випадкових коефіцієнтів А_i, В_i,..., С_i...

Поставимо завдання: елементи матриці

порядку п на п є речовинними числами, випадково обраними з генеральної сукупності з заданим розподілом.

Потрібно знайти імовірність того, що всі речовинні числа матриці мають негативні речовинні частини (щоб система (4.17) була стійка).

Для вирішення завдання можна зробити так: перемінні U, V, W... під видом параметрів a₁, а₂,..., а_n впустити в систему (4.13), тоді

де а, — випадкові числа.

Тепер можна за відомими схемами математичної статистики досліджувати систему (4.18) на стійкість.

Таким чином, якщо резюмувати математичні міркування з погляду економіста-керівника, можна відзначити наступне:

• розкриває суть усталеної роботи системи (організації) і дозволяє глибше усвідомити механізм втрати і відновлення стійкості за рахунок переходу системи "у саму себе", тобто носить іманентний характер;

• система, в особі якої виступає організація (чи її фактично досягнуті показники, під впливом факторів зовнішнього середовища може відхилятися від існуючого положення усталеної роботи системи, пов'язаної з досягненням мети;

• керуючі впливи, що направляються на внутрішні перемінні параметри, можуть протистояти зовнішнім збурюванням, адап-

тувати систему і відновлювати її стійкість, тобто повертати си-стему в колишній стан.

Виникаючі з різних причин відхилення початкових умов від їхніх розрахункових значень у літературі часто називають початковими збурюваннями чи перешкодами входу

Вплив початкових збурювань на характеристики руху системи (траєкторії точок показників) може бути двояким. Якщо при досить малих початкових збурюваннях яка-небудь з малих характеристик в наступний час мало відрізняється від того значення, що вона повинна мати в незбуреному русі, то рух системи стосовно цієї характеристики називають стійким [11]

Якщо при настільки завгодно малих, але не рівних нулю початкових збурюваннях дана характеристика згодом буде все більше і більше відрізнятися від значення, що вона повинна мати в незбуреному русі системи, стосовно цієї характеристики називають хитким

Чудовою властивістю стійких систем є їхня здатність відновлювати вихідний (чи близький до нього) стан (режим) після зняття факторів, що обурюють, чи при внутрішній протидії керованих факторів. Інакше кажучи, керована система може чи пристосовуватися до шкідливих впливів, що обурюють, і йти до поставленої мети, чи успішно протидіяти їм.

Строго кажучи, параметри стану навіть щодо стійких систем не є абсолютно фіксованими. Часто вони випробують малі власні коливання (осціляції) чи флуктуації, що залежать від випадкових факторів, що добре визначаються методами статистики і теорії ймовірностей. Найпростішою мірою флуктуацій служить її дисперсія, тобто середньоквадратичне відхилення максимальної амплітуди коливань. Для більш детальної характеристики флуктуацій необхідно знати функцію розподілу їхніх ймовірностей, що, в принципі, так чи інакше особливих труднощів не викликає. Складність полягає в іншому. Дуже складно, приміром, визначити допустимі відхилення (амплітуди) цих коливань, як для всієї системи, так і окремих її показників (параметрів), що для кожної організації суто індивідуальні. Хоча апріорі відомо, що може відбуватися з організацією, підданою впливам зовнішнього середовища. При позитивному впливі (що трапляється дуже рідко), система може носити характер економічного росту, завдяки якому вона мо-же перейти в новий сприятливий стан, якого зажадає підвищена витрата розташовуваних ресурсів, що, в свою чергу, знову ж не завж-

ди сприятливо для організації, яка має їхню обмежену кількість.

Крім того, існує ще дві причини, що можуть говорити про сумнівну вигоду такого становища. Це, по-перше, та обставина, що ріст продуктивності системи може привести до ринкового надлишку товару, тобто зниженню на нього ціни, що не завжди вигідно підприємству, перевищенню споживчого попиту чи затоваренню складських приміщень готовим товаром.

По-друге, швидкий короткостроковий ріст навіть при виключенні двох попередніх сценаріїв, — не завжди благо. Багато фірм, що прагнули швидкого росту, одержували замість нього довгострокове руйнування [12].

При негативному впливі зовнішнього середовища (чи перевищенні його сили над можливостями організації) відбувається падіння кривої виробничої функції (спад продуктивності), що змушує систему (організацію) мобілізувати внутрішні резерви на її повернення в запланований режим роботи (графік виробничої функції, наприклад), що спричиняє додаткові витрати часу і засобів.

Якщо в системи (організації) не вистачає ресурсів для достатньої протидії зовнішньому впливу (погрозам) чи останні різко зростають на якомусь етапі, то організація може зайняти якісно нове становище, відмінне від запланованого, що дозволяє фірмі в новому статусі вдержатися "на плаву". У цьому випадку може бути кілька стандартних прийомів: "відсікання зайвого", реструктуризація, скорочення виробництва, персоналу і т.п. але в будь-якому випадку зміна статусу вимагає трансформації розроблених стандартів (планів), правил, тактики і політики фірми [13].

При подальшому наростанні погроз чи різкому настанні кризових ситуацій, коли в системі відбуваються значні деструктивні зміни, організація може виявитися у важкій і затяжній кризі, від масштабів якої залежить життя організації, що приводить найчастіше фірму до банкрутства. Криза в цьому випадку може бути перебореною, як правило, тільки зовнішніми впливами: зменшенням негативного тиску чи санаційними заходами.

І, нарешті, може виникнути крайня ситуація, коли досить навіть невеликого збурювання зовнішнього середовища чи продовження часу перебування підприємства в попередній стадії, яких буде досить, щоб система перестала існувати.

Звичайно, розглянуті процеси розвитку подій можуть відбуватися і за іншим сценарієм — швидше, повільніше, дискретно чи безупинно. Важливо не це. Важливі заходи протидії цим і по-

дібним явищам. Потрібні нові знання, практичні підходи і прийоми їхнього недопущення і подолання.

Добре, коли є гроші. Тоді і проблеми легше вирішувати. Потрібно тільки по-розумному ними розпорядитися й успіх неодмінно прийде. Але коли їх немає ні в підприємств, ні в держави вихід напрошується тільки один. Навчитися управляти. Тільки економічно обґрунтоване управління, організаційно-економічні методи і підходи, у даний час, здатні поліпшити роботу організації, компаній, регіонів і в цілому країни.

Грамотне використання керованих перемінних, як показали наведені дослідження, цілком здатні протистояти агресивним впливам зовнішнього середовища.

Особливості прогнозування і планування в антикризовому управлінні

Прогнозування, як відомо, є однією з функцій управління, що дозволяє передбачати можливість появи несприятливих виробничих ситуацій [14].… З одного боку, прогнозування дозволяє передбачити можливість появи проблемних… Опис можливих методів і методик, застосовуваних у прогнозуванні, не є метою даної роботи. Це окреме питання. Тут…

Концептуальна модель безупинного стратегічного планування

Зміна економічної системи неминуче вимагає перегляду основ господарювання в регіоні й управління на самім підприємстві, тому що центр ваги ринкових… З огляду на те, що в умовах глибокої економічної кризи питання залучення… До таких організаційно-економічних проблем, що не вимагають великих фінансових витрат і здатних принести порівняно…

Де

— загальна вартість робіт (витрат) з продукту в році t.

2. Обсяг запланованих робіт (витрат) за роками не повинен перевищувати нормативних витрат.

Цільова функція (4.20) і системи обмежень (4.21) і (4.22) представляють завдання лінійного програмування. Для її розв'язання рекомендується використовувати програму симлекс-методу.

В результаті розв'язання завдання (4.20), (4.21), (4.22) визначаються перелік і обсяг робіт з видів виробів (продуктів), що повинні бути випущені в першому році стратегічного періоду.

Розрахунок плану робіт другого року виробляється в такий спосіб.

Підраховуються обсяги робіт з раніше початих продуктів (виробів), виробництво яких закінчується і не продовжується в даному році, а також з тих продуктів, що починаються і закінчуються цього року. Цей обсяг віднімається з прогнозованого (запланованого) обсягу витрат. Частина, що залишилася, приймається як обмеження з обсягу робіт на всіх задіяних продуктів другого року. Потім, визначається межа зміни величин х і зважується завдання лінійного програмування, розглянуте вище.

Для кожного наступного року стратегічного періоду розрахунок програм робіт здійснюється аналогічним чином.

Розроблений алгоритм рішення поставленого завдання носить загальний принциповий характер і для кожної конкретної організації, природно, має потребу в уточненні й удосконалюванні. Тут наведений лише приклад методичного підходу до вирішення проблем підвищення стійкості роботи організацій при обмеженості ресурсів, що забезпечують.

При відхиленні запланованого виробництва більше допустимими, обумовленими розмірами амплітуд флуктуацій, необхідний перехід на ситуаційну схему антикризового управління (див. рис. 2.15).

Усунувши неприпустимі відхилення за допомогою адекватних заходів, переходять до функціонального варіанта роботи, тобто спочатку прийнятій функціональній схемі управління (на рисунку це відображено як "Робота з графіка").

До цієї схеми управління, але вже з великими коректуваннями вхідної інформації, звертаються і при недоцільності повернення до спочатку складеного графіка (на рисунку відображено блоком "Новий стан системи").

Це відбувається в двох випадках:

• коли витрати, пов'язані з "утисканням" виробничого процесу в рамки спочатку розробленого плану, перевищують розумні межі (тобто витрати більші резервного порога ресурсів або в ЛПР з'явилися нові дані, що зобов'язують його зробити цей крок);

• коли варіант повернення в колишній стан недоцільний і робота зі старого графіка з ряду причин (економічного, організаційного, технологічного, екологічного й іншого характерів) стає невигідним.

І, нарешті, можливий третій, гірший варіант, коли криза (в силу різних несприятливих збурювань середовища) досягла такої сили, що підприємство виявилося на грані банкрутства. У цьому випадку застосовуються загальновідомі заходи для підприємств, що опинилися в становищі банкрута.

Таким чином, розглянуті питання вказують на необхідність наступних висновків, що дозволяють бачити основні шляхи вирішення порушених проблем.

1. Прискорення процесів стабілізації і наступного росту економіки можливе тільки при активному втручанні держави в ці процеси на основі продуманих дій стратегічного і тактичного характеру в сполученні з ефективними економічними перетвореннями на місцях. Це пов'язане в першу чергу зі зсувом центру ваги трансформації економічних відносин у бік підприємств — первинної ланки економіки. Тут багато чого залежить від якості економічної політики регіонів і держави.

2. Переосмислення перетворень, що відбуваються, ретельний і всебічний аналіз конкретних ситуацій, зосередження уваги на суті і результативності змін, що відбуваються, орієнтування не тільки

на поточні процеси, але й обґрунтування стратегічних заходів дозволить найбільш повно оцінити якість трансформаційних процесів у суспільстві і бачити перспективу їхнього розвитку.

3. Планування і прогнозування, як інструменти управління, при відповідній деталізації на всіх рівнях підприємства є домінуючим організаційно-економічним фактором виробництва. Вони дозволяють за допомогою імітаційного моделювання швидко прораховувати варіанти майбутнього розвитку подій, враховувати ймовірність появи проблемних ситуацій і приймати необхідні превентивні заходи протидіючого чи адаптивного характеру на стратегічному і тактичному рівнях з найменшим ризиком.

4. Відомо, що стан будь-якої економіки залежить від ступеня ефективності роботи кожного, окремо взятого підприємства. Тому, чим більше підприємств, організацій і установ буде працювати стійко, тим стійкішою буде економіка регіону, тим стабільнішою буде вся економіка держави.

Цілком зрозуміло, що трансформація економіки, що відбувається у всіх сферах нашої діяльності, є складним і багатоступінчастим процесом. Цей процес може успішно розвиватися тільки при комплексному вирішенні проблем і завдань на всіх рівнях виробництва й економічних перетворень суспільства. Однак розв'язання поставлених завдань і їхня реалізація повинні бути спрямовані в першу чергу на рівень підприємств, організацій у тісному взаємозв'язку з науковими установами, що дозволить нашим підприємствам підвищити свою конкурентоспроможність, зробити перші кроки до стійкого розвитку всієї економіки.

Глава 14. Поточне планування й оперативне управління в антикризовому менеджменті

Планування як особливий тип прийняття управлінських рішень

Планування — одна з найважливіших функцій управління, що являє собою процес визначення дій, які повинні бути виконані в майбутньому для використання… На базі виконаного прогнозу керівництво підприємством вирішує питання про… Планування в багатьох організаціях звичайно здійснюється на стратегічному, річному (тактичному) і оперативному…

Бюджетне планування (бюджетування) діяльності підприємства

Бюджетування — це розподілена система погодженого управління діяльністю підрозділів підприємства. Ключовими моментами бюджетування є координація,… Бюджет (кошторис доходів і витрат) — це фінансовий план на конкретний період,… Бюджет поточної (операційної) діяльності — докладний план структури доходів і витрат за центрами відповідальності.…

Статичне і гнучке бюджетування

Статичний бюджет — це бюджет, розрахований на один визначений рівень очікуваних (планових) продажів і виробництва. Головний бюджет, що включає всі періодичні бюджети (рік, квартал, місяць)… "Гнучкий бюджет", як було сказано вище (див. табл.4.1), так іменується за методами його розробки. Він, в…

Вибір найкращого плану й еластичність рішень

З метою підвищення ефективності антикризового управління планування діяльності підприємства і його бюджетування повинно здійснюватися при… Вартісні показники за варіантами плану розраховуються з урахуванням… Варіанти планів повинні мати однакове маркетингове пророблення, однаковий підхід до оцінки ризику інвестиційних…

Оперативне управління виробництвом за допомогою оперограм

Відомо, що навіть самий прекрасний план рівно нічого не вартий, якщо він не буде реалізований і не будуть досягнуті поставлені цілі. У досягненні кінцевих економічних результатів підприємства пріоритет належить… Безпосередній вплив на хід виробництва, його локальні процеси, відхилення і збурювання, здатність до превентивного…

Глава 15. Антикризове управління і діагностика криз

Фактори і принципи антикризового управління

Антикризове управління так само, як і будь-яке інше, може бути малоефективним чи більш ефективним. Ефективність антикризового управління… Можна виділити основні фактори, що визначають ефективність антикризового… 1. Професіоналізм антикризового управління і спеціальна підготовка. У даному випадку мається на увазі не тільки…

Процеси антикризового управління

Будь-яке управління являє собою процес, тобто послідовність операцій, прийомів, методів формування і здійснення впливу на керований об'єкт. Цей… Але в рамках цього загального змісту процесу управління можливі різні варіанти… Багато чого можна досягти за рахунок ефективності застосовуваних методів управління і якості реалізацій функцій…

Резервування і управління запасами з урахуванням ризику

Різновиди завдань управління запасами та їх складність призвели до створення великої кількості математичних моделей, ефективне використання котрих… пасами відрізняються багатьма компонентами, залежно від характеру зміни… Слід відзначити, що в багатьох моделях управління запасами одним з головних припущень є те, що, наприклад, попит є…

Технологія антикризового управління

Антикризове управління, як усяке управління взагалі, характеризується певними технологічними схемами управління. Але специфіка антикризового… Технологія антикризового управління — це комплекс послідовно здійснюваних… управління зводити тільки до пошуку варіантів поведінки. Це технологія активної управлінської діяльності в повному…

Етапи і методи діагностики кризи

Слово "діагностика" від слова "діагноз" у перекладі з грецького означає розпізнавання, визначення. У повсякденному житті,… Діагноз — це конкретний, цілком визначений фіксований в часі стан, що має… Об'єктом діагностики може бути як складна, високоорганізована динамічна система (вся економіка країни, окрема галузь,…

Література

 

1. Антикризове управління: Підручник / За ред. Е.М. Короткова. — М.: ІНФРА-М, 2001. — 432 с

2. А.Н. Люкшинов. Стратегічний менеджмент: Навчальний посібник для вузів. — М.: ЮНІТІ-ДАНА, 2000. — 375 с

3. Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. — Київ. ТОВ "Борисфен" — М.:, 1996. — 326 с.

Висновки до розділу

1. Кризова ситуація — переломний момент у функціонуванні будь-якої системи, у процесі якого вона піддається впливу ззовні чи зсередини, що вимагає якісно нового реагування з боку цієї системи. Можливість кризи визначається ризикованим розвитком, що виявляється в ймовірності виникнення кризи, небезпеки кризових ситуацій. Криза характеризує різкий перелом у чому-небудь, важкий перехідний стан. Стан кризи є нетиповим, тимчасовим. В економічному механізмі криза для підприємства може мати локальний прояв, наприклад, затримка постачання комплектуючих деталей, зриви планового графіка випуску продукції, відключення електропостачання і т.п. Набагато більш небезпечна для підприємства його загальна криза, наслідки якої можуть бути важко передбачувані. Основною особливістю кризової ситуації є те, що вона містить в собі небезпеку, погрозу руйнування виробничої системи.

2. Прийнято вважати, що більшість зовнішніх факторів найчастіше носять об'єктивний характер, що не залежить від досліджуваної організації, а внутрішні фактори, як правило, піддаються компетентному управлінню. Однак негативний вплив деяких зовнішніх факторів можна якщо не цілком усунути, то, принаймні, зменшити. Частина внутрішніх перемінних, в свою чергу, можуть не цілком контролюватися керівництвом. Часто внутрішній фактор є щось "дане", що керівництво повинне перебороти у своїй роботі. Внутрішні фактори, що породжують несподівані ситуації, з першого погляду не настільки помітні, але їх також не варто ігнорувати, як і зовнішні.

3. Виникаючі в практиці управління завдання за своєю суттю є або функціональними, або ситуаційними. Функціональні (стабільні) завдання визначаються сформованим поділом праці у виробництві і управлінні. Ситуаційні завдання є наслідком порушень взаємодії спеціалізованих структурних підсистем і елементів організації під впливом дестабілізуючих факторів виробництва. Головною є та обставина, що організацією, яка динамічно розвивається цілеспрямованою системою, неможливо ефективно управляти, якщо вона має лише жорстко організовану структуру, функції і повторювані процеси управління. Необхідна гнучка, адаптаційна додаткова підсистема ситуаційного типу, що

забезпечує цілеспрямований розвиток компанії, що мала б можливість і здатність вирішувати комплекс виникаючих проблем стратегічного і тактичного оперативного характеру.

4. Відомо, що будь-яка цілеспрямована система повинна в процесі свого функціонування виконувати поставлені перед нею завдання. В силу неузгодженості початкового чи поточного стану системи, що задається (чи бажаного), виникає потреба в прийнятті рішень, тобто в управлінні. Функції вироблення необхідних у кожній конкретній ситуації управлінських рішень і покликана виконувати система управління. Система управління (СУ) — це система, завданням якої є вироблення і реалізація управлінських впливів чи рішень для формування необхідної поведінки керованої системи (чи об'єкта управління) в умовах різних впливів навколишнього середовища для досягнення сформульованих цілей.

5. Прогнозування, як відомо, є однією з функцій управління, що дозволяє передбачати можливість появи несприятливих виробничих ситуацій. Особливістю появи проблемної ситуації є та обставина, що вона несе в собі небезпеку, погрозу руйнування виробничої системи. Тому успіх чи невдача ситуаційного менеджменту визначаються ступенем готовності керівника фірми до потенційних погроз і кризових їхніх проявів, наявністю резервів, ступенем дублювання, рівнем компетенції і досвіду лідерів, якістю профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів управління і якістю реалізацій функцій менеджменту. З одного боку, прогнозування дозволяє передбачити можливість появи проблемних ситуацій і вжити превентивних заходів, а з іншої, з появою небажаних подій, ідентифікувати їх і виявити ступінь і глибину розвитку кризи з метою вироблення рішення з його ліквідації.

6. З огляду на те, що в умовах глибокої економічної кризи питання залучення істотних обсягів інвестицій для технічного переозброєння і відновлення виробництва не може бути здійснений у найкоротший час, головна увага дослідників і практиків повинна бути спрямована на вирішення організаційно-економічних проблем стійкості, конкурентоспроможності і адаптованості підприємств. Організації повинні адаптуватися до тих умов, що створюються факторами зовнішнього середовища, а внутрісистемні керовані фактори повинні визначати як саму можливість адаптації фірми і системи управління, так і ефективність процесу адаптації. Більше того, внутрішні перемінні повинні найбільшою

мірою протистояти зовнішнім впливам, перевищувати їх і, тим самим, підвищувати адаптаційну стійкість організації.

7. Планування — одна з найважливіших функцій управління, що являє собою процес визначення дій, які повинні бути виконані в майбутньому для використання ресурсів і одержання доходів. Як елемент системи менеджменту, планування являє собою відносно самостійну підсистему, що включає сукупність специфічних інструментів, правил, структурних органів, інформації і процесів, спрямованих на підготовку і забезпечення виконання планів. На базі виконаного прогнозу керівництво підприємством вирішує питання про спрямованість виробничих планів, завданням яких є вибір і обґрунтування цілей розвитку підприємства і підготовка рішень із забезпечення і досягнення запланованих результатів.

8. У системі управління на основі розроблених планів і бюджетів здійснюється координація різних видів діяльності підприємства, узгодження діяльності всіх його підрозділів, контроль і оцінка ефективності. На початку звітного періоду бюджет являє собою план чи стандарт, формалізуючий чекання менеджерів щодо продажів, витрат й інших фінансових операцій у наступному періоді. Наприкінці звітного періоду бюджет відіграє роль вимірника, що дозволяє менеджерам управляти за відхиленнями: порівнювати отримані результати з запланованими величинами і коректувати подальшу діяльність. Якщо розробка бюджетів і прогнозів заснована на тому самому комплексі вихідних даних і припущеннях про надходження, виплати, величину товарно-матеріальних запасів, рівні ділової активності, то вони будуть відповідати один одному і утворять взаємозалежну систему.

9. У практиці планування йдеться зокрема про стимулювання напруженості (ризикованості) планів. При цьому слід пам'ятати, що максимальній надійності плану відповідає мінімальний ризик (напруженість), і навпаки. Прийняття планового рішення за умов невизначеності передбачає:

10. Прийняття плану з максимальною чи достатньою надійністю його виконання. При цьому надійність плану характеризує ступінь певності у виконанні рішень, які в ньому містяться.

11. Наявність кількісної оцінки надійності та ризику як оцінок міри відхилення фактичних значень тих чи інших показників від запроектованих.

12. Вияв засобів і способів забезпечення необхідного рівня ризику через відповідний рівень надійності та адаптивності розвитку систем, що в свою чергу проявляється через допустимі варіанти економічного маневрування в цій системі.

13. Безпосередній вплив на хід виробництва, його локальні процеси, відхилення і збурювання, здатність до превентивного регулювання — обумовлює виняткове значення оперативного управління в справі формування кінцевого економічного результату. Ціль оперативного управління полягає в постійній підтримці стійкості функціонування виробничої системи для ефективного досягнення запланованих результатів. Для досягнення мети оперативного управління необхідно створити визначені технічні, організаційні й економічні умови і передумови, що сприяли б підтримці працездатності і стійкості ключових об'єктів управління і системи виробництва в цілому. Цього можна досягти тільки при добре налагодженому менеджменті на основі компетентних і своєчасних управлінських рішень, здатних робити швидкі впливи на керовані об'єкти при використанні всіх десяти функцій менеджменту.

13. Важливою обставиною для менеджменту є знання про кризу, її характер, можливі прояви у життєдіяльності системи, що є основою для розробки заходів щодо запобігання чи пом'якшення негативних і посилення позитивних наслідків. Для цього необхідно (розгляд антикризового управління виробляється в технологічних категоріях) знання про те, на якому етапі життєвого циклу знаходиться система, який вид перехідного періоду очікується (може бути в окремих випадках сукупність видів) і якої глибини процеси прогнозуються. Усе це визначає використання циклічних моделей життєдіяльності досліджуваних систем, а виробнича система (організація, фірма, підприємство і т.д.), як і система будь-якої іншої природи і призначення, підкоряється циклічним законам життєдіяльності.

14. Будь-яке управління являє собою процес, тобто послідовність операцій, прийомів, методів формування і здійснення впливу на керований об'єкт. Цей процес має природний закономірний зміст, що визначається суттю управління: аналіз і оцінка ситуації, перебування головної проблеми, постановка мети, прийняття і реалізація управлінського рішення у визначеній послідовності, паралельності і комбінації операцій і дій. Але в рамках цього загального змісту процесу управління можливі різні варіанти формування впливу, що відображають особливості суб'єкта й об'єкта управління, конкретні обставини, досвід і компетенцію менеджера і персоналу управління й інші характеристики практичних умов управлінської діяльності. Відповідно до цього процес управління свідомо вибудовується за критеріями раціональності, економії часу, використання ресурсів, максимальної ефективності.

15. В даний час все більша кількість організацій застосовує неекстраполятивне прогнозування розвитку технології, структурне економічне прогнозування, сценарії і так далі, безпосередньо спрямовані на виявлення можливих змін, що виникають у зв'язку з дискретними відхиленнями стратегічного характеру. Отримані в такий спосіб прогнози являють собою інформацію, що в принципі дає можливість почати попереджувальні заходи. Досить віддалений обрій прогнозів дозволяє організації завершити відповідну дію до того, як можлива погроза встигне нанести їй скільки-небудь відчутний збиток.

16. В економічній діагностиці дуже часто прогноз дозволяє уточнити діагноз. Дослідження процесу розвитку об'єкта також допомагає краще усвідомити його існуючий стан. У той же час діагностика є вихідним пунктом прогнозу, оскільки без чіткої і достовірної констатації сформованого стану неможливо оцінити альтернативи розвитку об'єкта. Звідси можна зробити висновок, що проведення діагностичних досліджень необхідне у всіх структурах і на всіх рівнях управління. Як уже відзначалося, діагностування — це дослідницький процес, і, виходить, на нього автоматично переносяться всі основні вимоги, пропоновані до будь-якого дослідження.

Основні терміни і поняття

 

Питання для самоперевірки

2. У чому полягає взаємодія керуючої і керованої підсистем? 3. Що таке неузгодженість систем? 4. Які основні джерела і причини кризових ситуацій?

Розділ 5. Управління в кризовій ситуації

 

Глава 16. Організація робіт з виходу фірми з кризи

Ситуаційний підхід до управління в кризовій ситуації

Важливою особливістю управлінських навчань є те, що вони всі в більшій чи меншій мірі виходять з наявності так званого системного ефекту, що… Проста система орієнтована на досягнення однієї мети, а складна система прагне… Ситуаційний чи кейсовий (case), підхід до управління, як і системний, є швидше способом мислення, ніж набором…

Створення антикризової команди (робочої групи) і вироблення дій

При збільшенні масштабів небезпеки і придбанні нею зримих обрисів фірма розробляє і здійснює спеціальні плани, що містять шляхи і способи вирішення… Чим краще фірма підготовлена до початку "бойових" дій, тим менше… Якщо аналіз вказує на наближення значної небезпеки, що може наступити швидше, ніж фірма осмислить ситуацію і виробить…

Аналіз і прогнозування розвитку кризової ситуації

Важливою є система контролю і раннього виявлення ознак майбутньої кризової ситуації. Вкажемо тут лише основні її моменти. 1. Серйозним попередженням прийдешнього неблагополучия підприємства може бути… 2. Ознаки прийдешньої кризової ситуації включають також характер змін фінансових показників діяльності підприємства, …

Система прийняття рішень в умовах кризи

Найбільш відповідальний етап при виході організації з кризової ситуації — розробка управлінських рішень [5]. Якість управлінських рішень, прийнятих в умовах кризи, залежить від безлічі… 1. Категорія проблем:

Глава 17. Роль людського фактора в кризових ситуаціях

Основні напрямки діяльності антикризової команди

Найважливішим моментом у правильно організованій діяльності з виходу підприємства з кризової ситуації є збір інформації про ситуацію в ньому і… • потенціалу її кадрового складу; • адаптації організаційних структур до умов, що змінюються;

Стимулювання і мотивація ефективності праці працівників

Найважливішою умовою досягнення значного кадрового потенціалу організації є зацікавленість усіх категорій працівників у високій якості… Якість (ефективність) праці варто розглядати з погляду ступеня задоволення… Висока якість праці кожного працівника повинна забезпечувати необхідне перевищення внеску його в дохід організації над…

Аналіз структури персоналу підприємства

Для будь-яких організацій, підприємств управління людьми має першорядне значення. Без ретельно відібраних, розставлених і професійно підготовлених… Для підвищення ефективності управління необхідно з'ясувати, які категорії… Керуючись цим критерієм, до персоналу управління варто віднести працівників, що цілком чи частково зайняті…

Система антикризового управління персоналом

Система антикризового управління персоналом частково була розглянута нами при висвітленні необхідності гнучкого управління працівниками організації… Принципи управління персоналом (ПУП) — правила, основні положення і норми,… На думку автора, усе різноманіття ПУП доцільно розділити на загальні, базисні принципи, що регулюють діяльність…

Глава 18. Менеджер в антикризовому управлінні

Галузь діяльності менеджера в антикризовому управлінні

Проектуючи систему професійних знань, умінь, характеристик фахівця з антикризового управління, варто позначити два основних напрямки, у яких може… Перший і основний напрямок діяльності арбітражного керівника — це арбітражний… Процедура спостереження вводиться безпосередньо з моменту прийняття арбітражним судом заяви про банкрутство боржника.…

Модель менеджера антикризового управління

Менеджер з АКУ — це тип особистості, що визначається спеціальною підготовкою (зміст і структура знань), умовами роботи (передкризовий стан, кризова… Структура знань являє собою знання й уміння, якими повинен володіти фахівець з… Спеціальність менеджера з АКУ унікальна сплавом предметних галузей. "Три кити", що складають основу АКУ — це…

Дії менеджера в кризовій ситуації

При збільшенні масштабів небезпеки кризи і придбанні нею зримих обрисів фірма розробляє і здійснює спеціальні плани, що містять шляхи і способи… Чим краще фірма підготовлена до початку настання кризової ситуації, тим менше… Якщо аналіз вказує на наближення значної небезпеки, яка може наступити швидше, ніж фірма осмислить ситуацію і виробить…

Рольова поведінка менеджера

У процесі своєї діяльності антикризовий керівник зіштовхується з великим різноманіттям ситуацій, у яких йому приходиться виступати в конкретних… Кожна роль допускає свої особливі прийоми, вимагає наявності відповідних… Керівник — це одна з головних складових комплексу ролей в антикризовому управлінні. У цій ролі менеджер з АКУ керує…

Література

 

1. Антикризисное управление: Учебник /Под ред. Э.М. Короткова. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 432 с.

2. Василенко В.О., Шостка В.І. Ситуаціний менеджмент. Навчальний посібник — Київ: ЦУЛ, 2002. — 335 с.

3. Армстронг М. Основы менеджмента. Как стать лучшим руководителем.— Ростов-на-Дону: "Феникс", 1998.

4. Чернявский А.Д. Организация управления. Учебное пособие. — К.: МАУП, 1998.

Висновки до розділу

1. Ситуаційний чи кейсовий (case), підхід до управління, як і системний, є швидше способом мислення, ніж набором конкретних дій. Метод був розроблений у Гарвардській школі бізнесу (США) і пропонує майбутнім менеджерам швидко вирішувати проблеми в конкретній ситуації. Цей підхід вимагає ухвалення оптимального рішення, що залежить від співвідношення наявних факторів. Якщо процесний і системний підходи в менеджменті більш доцільно застосовувати в спокійній обстановці й у процесі планомірної діяльності менеджера, то ситуаційний підхід частіше використовують у нестандартних і непередбачених ситуаціях.

2. При збільшенні масштабів небезпеки і придбанні ними зримих обрисів фірма повинна швидко на них реагувати і розробляти спеціальні плани, що містять шляхи і способи вирішення проблем. Швидке реагування забезпечується тим, що обов'язки оперативного управління бере на себе спеціальна група вищого керівництва фірми, що володіє для цього необхідними ресурсами і повноваженнями в галузі конкретних дій, що, в разі потреби, здійснюються врозріз із усіма принципами ієрархічної організації. У її розпорядженні знаходяться служби, що постійно аналізують ситуацію і необхідні підготовлені рішення та рекомендації, а також мережу "аварійних" комунікацій, прообраз яких добре відомий як оповіщення по ланцюжку. Іншими словами, з появою кризових і надзвичайних ситуацій фірма переходить на ситуаційне антикризове управління.

3. Сучасний менеджер зараз, як правило, підготовлений до діяльності в квазистабільних умовах. Але життя — це не рівна дорога, а постійні випробування і непередбачені проблеми. Святий обов'язок менеджера вміти передбачати можливі екстремальні ситуації і кризи. Передбачаючи потік майбутніх змін, він створює таке поле інновацій, що повинне дозволити мінімізувати збиток від катаклізмів, що насуваються. Формування антикризового управління в контексті вибору інноваційної політики стає в Україні самим актуальним питанням. Менеджер повинен не просто відгукуватися на проблеми, а давати цілісну картину можливих варіантів розвитку подій і пропонувати систему нововведень.

4. Необхідно пам'ятати, що кризу легше передбачити, ніж ліквідувати й успіх управління кризовими ситуаціями визнача-

ється ступенем готовності фірми до потенційних погроз і криз їхнього прояву, наявністю резервів, рівнем підготовки менеджерів і ступенем профілактичних заходів, ефективністю застосовуваних методів управління. Витрати часу і засобів на завчасне створення резервних систем управління, підготовку антикризових заходів, створення необхідних резервів стають часто більш вигідними, ніж малоефективні поспішні дії менеджерів з подолання кризи на основі попереднього досвіду, інтуїції й ентузіазму.

5. Найважливішою умовою досягнення значного кадрового потенціалу організації є зацікавленість усіх категорій працівників у високій якості (ефективності) праці учасників. У зв'язку з цим виникає необхідність у вирішенні двох основних проблем: що розуміти під високою якістю праці, і якими засобами можна викликати зацікавленість працівника у високій якості праці.. Орієнтація системи стимулів на пріоритет зазначених цілей означає, що дохід працівників, які визначають мету фірми, розробляють засоби досягнення й організують процес досягнення цих цілей, повинен бути поставлений у залежність від ефективності їхньої діяльності. Стимули повинні бути пов'язані з ефективністю праці, для чого повинні розроблятися різні шкали величин стимулюючих впливів. Вибір тих чи інших стимулюючих впливів обумовлюється наявністю необхідних для реалізації стимулів матеріальних і грошових ресурсів.

6. Для будь-яких організацій, підприємств управління людьми має першорядне значення. Без ретельно відібраних, розставлених і професійно підготовлених працівників-фахівців жодна організація не зможе досягти своїх цілей. Це положення є основним у концепції антикризового управління. Вважається можливим почати спробу визначити і сформулювати такі принципи антикризового управління персоналом, які повніше, конкретніше відбивали б сучасний дуже суперечливий етап соціально-економічного розвитку України. Ці принципи дозволяли б менеджерам і підприємцям вчасно запобігати кризи, ефективно управляти персоналом в умовах кризового стану організації і забезпечувати вихід організації з кризового стану з мінімальними втратами.

7. Управлінські рішення відносяться до найбільш складних видів людської діяльності. У рамках цієї діяльності постійно виникає безліч напружених ситуацій, пов'язаних з долею колег, підлеглих і залученного в дану діяльність населення. Серед них чимало таких ситуацій, що викликають у керівника сильний

страх. Цей страх може на час паралізувати процес розробки й ухвалення рішення, і ситуація може ще більше загостритися. Стрес визначається як стан чи процес підвищеної нервової напруги через наявність напружених чи виняткових ситуацій, що викликають страх. Напружена чи несподівана ситуація може викликати страх в одних людей і самовладання в інших. Страх може ввести людину в стан стресу. Основні складові набору особистісних якостей людини і параметрів напруженої ситуації, що впливають на формування стану стресу. Нагромадження досвіду роботи з напруженими ситуаціями дає можливість хоча б частково підготувати керівників до оптимального поводження під час паніки і правильної методики розробки і реалізації управлінських рішень.

8. Менеджер з АКУ — це тип особистості, що визначається спеціальною підготовкою (зміст і структура знань), умовами роботи (передкризовий стан, кризова ситуація, посткризова ситуація — етап ліквідації наслідків кризи), особливостями системи управління (мета, стимули, організація, контроль) й індивідуальними якостями людини. Найбільш повний опис фахівця з АКУ дає його модель.

9. Кожна криза — це унікальна подія, і з нею потрібно поводитись відповідно. Однак існують визначені стереотипи поводження, застосовувані у всіх кризових ситуаціях, і деякі загальні принципи, якими можна користуватися при кризах. Крім того, є ряд прийомів управління в кризовій ситуації, що застосовні в цілому і, які можна видозмінювати і пристосовувати до кожного конкретного випадку.

10. У процесі своєї діяльності антикризовий керівник зіштовхується з великим різноманіттям ситуацій, у яких йому приходиться виступати в конкретних ролях. Усі ці ролі нерозривно пов'язані між собою, але в конкретній ситуації найчастіше домінує одна визначена роль. Кожна роль допускає свої особливі прийоми, вимагає наявності відповідних особистісних якостей і встановлює етичні рамки. При збігу реальних характеристик менеджера з АКУ з необхідними управлінськими якостями, з обліком раціонального, збалансованого комплексу ролей професійної діяльності модель менеджера здобуває ідеальну форму.

 

Питання для самоперевірки

2. Яка мета створення єдиної антикризової команди (групи)? 3. Які повноваження має антикризова група? 4. Які запропоновані дії покладаються на антикризову команду?