Особливості фінансової діяльності на міжнародному рівні

Зовнішньоекономічна сфера діяльності охоплює широке коло відносин пов'язаних з участю держави, її фізичних та юридичних осіб у торгівельних, фінансових і інших економічних зв’язках з закордонними фізичними та юридичними особами, іншими державами та міжнародними фінансовими інституціями. Іншими словами - це відносини резидентів з нерезидентами, економічних агентів країни з «рештою світу», врегульовані системою валютних розрахунків. Значну роль і місце в цій діяльності займають фінанси, як категорія що синтезує обов'язкові, вимушені, необхідні відносини через формування і використання фондів фінансових ресурсів.

До зовнішньоекономічних відносин включаються:

Ø зовнішня торгівля;

Ø іноземне інвестування, сумісне підприємництво, пайова участь у майні юридичних осіб через акції та інші цінні папери, концесії (придбання майна, прав на використання природних ресурсів, різних об'єктів, що знаходяться в державній власності), для здійснення господарської та іншої діяльності на території країни, оренда власності;

Ø участь країни в міжнародних фінансово-кредитних організаціях (з цією формою зовнішньоекономічної діяльності пов'язано надання іноземних кредитів і позик, а також сплата внесків до міжнародних фінансових та інших організацій);

Ø співпраця в області науки, техніки, культури, туризму;

Ø проведення розрахунків на утримання посольств, консульств і іншого персоналу за кордоном.

Для економіки розвинутих країн важливою складовою зовнішньоекономіч­ної діяльності є будівництво промислових, цивільних, транспортних і інших об'єктів за кордоном (нажаль цей вид діяльності Україною не практикується із-за недостатньої кількості фінансових і матеріально-технічних ресурсів, що формально визнається). Одночасно «тіньовий» сектор економіки здійснює зовнішнє інвестування у формі вкладення капіталу в іноземні активи, зокрема в депозити в іноземних банках, в цінні папери, в купівлю нерухомості тощо Внаслідок цього відбувається «витік капіталу» за кордон.

Особливий вид діяльності в сфері міжнародних фінансів являє собою формування спеціальних економічних зон - спеціально виділених територій з особливим правовим і економічним режимом, що створюються з метою залучення іноземного капіталу, прогресивних зарубіжних технологій і управлінського доходу для прискореного соціально-економічного розвитку регіону.

Розвиток перерахованих зовнішньоекономічних зв'язків покладений в основу валютно-фінансових, розрахункових і кредитних відносин України із зарубі­жними країнами.

Зовнішня торгівля України передбачає проведення експортних та імпортних операцій.

Із-за структури виробництва, що склалася в Україні, значна частка експорту України припадає на сільськогосподарську сировину (зерно, цукор, мелясу, ліс тощо). Досить велику частку експорту країни займає продукція металургійної промисловості та продукція хімічної промисловості.

У фінансовій практиці застосовується поняття бюджетна ефективність екс­порту - співвідношення валютної виручки і витрат (на виробництво продукції, її вартість у внутрішніх цінах і накладні витрати - перевезення вантажів, зберіган­ня в портах, станціях). Валютна виручка перераховується в гривні за курсом На­ціонального банку. Підвищення ефективності експорту можливо шляхом вдос­коналення його структури, тобто збільшення продукції машинобудування, тру­домістких і наукоємких видів експорту.

Основними статтями вітчизняного імпорту є машини, обладнання, транспо­ртні засоби, прилади, хімічна продукція (пластмаси, каучук), гербіциди та отру­тохімікати та деякі інші товари.

У макроекономічній теорії перевищення експорту над імпортом (чистий експорт) є чинником, сприятливим для розвитку національної економіки у зв'яку з його ефектом, що мультиплікує (примножує) об'єм чистого національного продукту. Крім того, перевищення розміру експорту над імпортом може бути причиною позитивного сальдо платіжного балансу країни (у разі значної питомої ваги в ньому торгового балансу). В цілому за рахунок експортних надходжень валютних засобів фінансується імпорт країни. Перевищення імпорту над експортом в короткотерміновому періоді є сприятливим чинником, оскільки вітчизняні споживачі одержують більше необхідних товарів, особливо при їх дефіциті на власному ринку. Проте, на протязі тривалого періоду це явище може призвести до виснаження офіційних валютних резервів, які використовуються для того, щоб збалансувати пасив платіжного балансу. Стійкі і тривалі дефіцити платіжних балансів вимагають складної перебудови економіки, використанні торгових бар'єрів і інших обмежень, призводять до знецінення національної валюти, збільшення зовнішньої заборгованості країни.

Важливий аспект зовнішньоекономічної діяльності - участь зарубіжних інвесторів в залученні іноземних кредитів для стабілізації вітчизняної економіки Ці методи стабілізації вітчизняної економіки повинні цілеспрямовано і ефективно використовуватися для вирішення пріоритетних завдань, зокрема для вдоско­налення структури національного господарства, наповнення ринку товарами народного споживання і розширення експортного потенціалу України. Для забезпечення кредитів створені золотовалютні резерви, які служать також для стабілізації національної валюти. Іншою формою забезпечення кредитів служить запас експортних товарів.

Іноземний капітал надходить до країни в трьох різних формах:

Ø кредиту;

Ø офіційної допомоги розвитку;

Ø інвестицій.

Міжнародний державний кредит - це рух матеріальних ресурсів країн у сфері міждержавних економічних відносин, який за своєю сутністю може мати товарну і грошову форми та передбачати отримання ресурсів в тимчасове користування на умовах поворотності та за певну платню - відсоток. Суб'єктами кредиту виступають країни в особі державних уповноважених органів.

Однією із форм міжнародного кредиту є офіційна допомога розвитку, що надається з метою підтримки економічного розвитку зарубіжними урядовими або міждержавними організаціями (МБРР, ЄБРР, АБР). Міждержавна допомога надається не з комерційною метою, на відміну від позик, що надаються на ринкових умовах, тобто Міжнародні фінансово-кредитні організації не прагнуть максимізувати свої прибутки, а фінансують ті сфери, які можуть забезпечити структурні перетворення та економічне зростання окремо взятої країни.

Інвестиції бувають двох видів: прямі і портфельні. Прямі інвестиції - це вкладення іноземного капіталу в економіку іншої країни з метою отримання прибутку. Портфельні інвестиції - це вкладення ресурсів у цінні папери, що ви­пускаються юридичними і фізичними особами іншої країни.

Для залучення іноземних інвестицій державі слід забезпечити наступні умови:

Ø спрощення адміністративних процедур, пов' язаних з діяльністю інозем­них інвесторів, зокрема спрощення видачі дозволів на отримання роботи, на пе­ресування всередині країни, на проходження митного і прикордонного контро­лю, на видачу віз тощо;

Ø надання податкових і інших пільг (пільгові ставки, податкові знижки на інвестиції або кредити, пільгові мита, прискорена амортизація тощо) у видах ді­яльності, пріоритетних для національних інтересів країни;

Ø забезпечення правами на користування землею, нерухомістю, надання субсидій на навчання персоналу;

Ø надання урядових гарантій на вивіз прибутків або пільгових умов їх ре- капіталізації.

Україна є членом Міжнародного валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції і розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асо­ціації розвитку, Міжнародного агентства гарантування інвестицій, Міжнародно­го центру з врегулювання інвестиційних суперечок. Відповідно до цього держа­ва бере на себе всі зобов’язання учасника вказаних організацій, сплачує членські внески, здійснює інші операції, проведення яких є необхідним в зв’язку з її участю в міжнародних фінансових організаціях. У зв'язку з членством в Міжнародному валютному фонді країна отримує пільгові кредити для врегулювання курсу валюти і при виникненні труднощів у зовнішньоекономічних розрахунках та умови ефективного використання одержаної позики і проведення серії реформ спрямованих на економічне зростання. Позики можуть надавати Міжнародним банк і його філіали - Міжнародна асоціація розвитку (пільгові довтстрокові кредити) і Міжнародна фінансова корпорація (фінансує капіталовкладення у високорентабельні приватні підприємства за ставками, що перевищують середньорічні на ринку позикових капіталів).

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності стимулюється багатьма господарськими законами. Розширення цієї діяльності вимагає становлення економіки відкритого типу , що розвивається у взаємозв'язку зі світовою економікою.

В основі вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності закладена ідея розширення самостійності підприємств, організацій і регіонів України на зовнішньому ринку, роздержавлення і децентралізація зовнішньоекономічної діяльності з передачею комерційних операцій на рівень господарських суб'єктів при забезпеченні їх ділової самостійності і зосередження функцій державних органів на регулюванні і стимулюванні цих операцій. Управління зовнішньоекономічним комплексом переводиться в основному на правові і економічні важелі (митні збори, податки, курс валюти, банківський відсоток). Стратегічний напрям зовнішньоекономічної діяльності - розроблення і впровадження заходів поетапно­го зміцнення національної валюти і розвиток валютного ринку. Ринковий курс валюти є одним з основних елементів стимулювання і регулювання зовнішньо­економічної діяльності з розширення експорту і раціоналізації імпорту. Для розширення валютної самостійності підприємств створений внутрішній ринок валюти з її вільною купівлею-продажем за ринковими курсами валют. На основі валютного курсу, що склався, при здійсненні торгів на валютній біржі, на основі поточного співвідношення попиту і пропозиції на валюту, Національним банком встановлюється курс валют. На валютні і кредитні операції виходять комерційні банки, господарюючі суб'єкти, отримуючи при цьому право на самостійне залу­чення іноземних кредитів під заставу майна. Крім того, з метою хеджування зовнішньоекономічних операцій створена система страхування зовнішньоекономі­чних ризиків компаній, фірм, організацій, банків.

Відповідно до програм розвитку зовнішньоекономічна політика спрямована на лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності. Для захисту інтересів національного ринку від несприятливого впливу світової кон'юнктури і іноземної конкуренції переглядаються імпортні митні збори відповідно до цілей регулювання надходження імпортних товарів. Уніфікується національне законодавство з ос­новних питань зовнішньоекономічних відносин у межах єдиного економічного простору країн із загальними інтересами.

У частині зовнішньоекономічних відносин з країнами СНД стратегічним курсом є збереження і впорядкування економічного співробітництва, підтримка кооперації, що склалася, між підприємствами цих країн, інтеграція зусиль з конверсії військового виробництва, у сфері транспорту, зв'язку, енергетики, на­уково-технічного прогресу, підготовки кадрів, рішенні екологічних проблем, оборони.

Для нормального здійснення зовнішньоекономічної діяльності слід розвива­ти зовнішньоекономічну інфраструктуру. З цією метою створені органи управлін­ня зовнішніми зв'язками в структурі Уряду, Міністерства економіки. Міністерства фінансів, Державного Казначейства України, Національного банку. Функціонує мережа комерційних банків, що мають ліцензії на здійснення валютних операцій, спеціалізованих товарних бірж; розвинута мережа посередницьких організацій, фахівці яких володіють знаннями і навиками з питань зовнішньоекономічної кон'юнктури, мають в своєму розпорядженні інформацію про стан світових това­рних і валютних ринків, рух відсоткових ставок тощо. Україна активно включа­ється в світові господарські процеси на рівноправних началах. Крім того, У країна нині виконує поетапну програму економічних перетворень, кінцевою метою якої є інтеграція країни в Євросоюз та Світову організацію торгівлі (СОТ).

Найважливішою функцією органів управління зовнішньоекономічними зв'язками є регулювання валютних відносин. Валютне регулювання - це розроб­лення і затвердження нормативно-правових актів, збір інформації, контроль за дотриманням валютного законодавства, застосування санкцій за його порушення. Органами валютного регулювання в Україні є Уряд, Національний банк, Міністерство фінансів в межах своєї компетенції, здійснюють валютний контроль Цю функцію виконують також агенти валютного контролю - уповноважені банки і уповноважені небанківські фінансові установи, на які покладений обов'язок контролю за дотриманням валютного законодавства при проведенні ними операцій відповідно до одержаних ліцензій.