Фінансовий рииок як економічна категорія

Фінансовий ринок - це економічні відносини, пов'язані з рухом грошового капіталу в різних формах, а також цінних паперів, що є складовою системи ринкових відносин, яка органічно пов'язана з кругообігом товарів, землі, природних ресурсів, робочої сили, житла і іншої нерухомості, страхових послуг, валюти, технологій, золота та інших матеріальних і нематеріальних цінностей.

В економічній літературі і господарській практиці категорію «фінансовий ринок» прийнято трактувати в широкому розумінні цього поняття та включати до нього грошовий, кредитний, валютний ринки, ринок капіталів тощо. Розріз­няють економічну та організаційну сутність категорії «фінансовий ринок».

За економічною сутністю фінансовий ринок - це сукупність економічних підноснії, пов'язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тим­часово вільних грошових коштів і цінних паперів.

В організаційному плані фінансовий ринок - це сукупність ринкових фінан­сових інституцій, що супроводжують потік кредитів та фінансових послуг від власників фінансових ресурсів до позичальників. До них належать комерційні банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові органі­зації, пенсійні та страхові фонди, Національний банк України, позабіржові тор­говельні системи, розрахунково-клірингові організації, депозитарії, інвестиційні керуючі, реєстратори, інші фінансові інституції, які відповідно до чинного зако­нодавства можуть здійснювати операції на фінансовому ринку.

Фінансовий ринок за видами фінансових активів, що на ньому обертаються прийнято поділяти на ринок грошей, кредитних ресурсів, фондовий ринок та ри­нок фінансових послуг.

Інструментами ринку грошей є готівкові та безготівкові платіжні ресурси, а також цінні папери, що обслуговують цей сегмент фінансового ринку.

Інструментами кредитного ринку є позики комерційних банків та цінні папери, що обслуговують цей ринок.

Інструментами фондового ринку (ринку цінних паперів) є різноманітні цінні папери.

Інструментами ринку фінансових послуг є різноманітні фінансові послуга (страхові, посередницькі, аудиторські, консалтингові, тощо) а також цінні папери, що обслуговують цей ринок.

За періодом обертання фінансових активів, фінансовий ринок прийнято поділяги на ринок грошей та ринок капіталів. На ринку грошей проводяться операції щодо купівлі-продажу фінансових інструментів з короткостроковим терміном обертання (до 1 року). На ринку капіталів укладаються угоди щодо купівлі продажу фінансових інструментів з середньостроковим і довгостроковим терміном їх обертання (більше 1 року).

За територіальною ознакою здійснення угод фінансовий ринок може бути:

Ø місцевим;

Ø регіональним;

Ø національним;

Ø світовим.

З функціональної точки зору фінансовий ринок - це система ринкових від­носин, які забезпечують акумуляцію і перерозподіл тимчасово вільних грошових коштів населення, господарюючих суб'єктів, банків та держави.

Функціонування цього ринку дає можливість впорядкувати і підвищити ефективність багатьох економічних процесів, зокрема інвестиційних. Це досяга­ється через різноманітні інструменти ринку, насамперед через цінні папери.

Передумовами належного функціонування фінансового ринку є:

Ø наявність впорядкованого товарного ринку, тобто збалансованість по­питу і пропозиції на ринку товарів і послуг;

Ø нормальне регулювання грошового обігу' з боку Національного банку, зокрема контроль за грошовим обігом та емісією грошей:

Ø активізація кредитного ринку, його повна комерціалізація, яка передбачає розміщення кредитних ресурсів на вільному ринку; рух кредитних ресурсів регулюється через встановлення Національним банком облікової відсоткової кредитної ставки, через встановлення нормативу обов'язкових резервів комерційних банків, шляхом проведення операцій на відкритому грошовому ринку;

Ø широка самостійність господарських суб’єктів з метою розвитку конкуренції та обмеження монополізму;

Ø скорочення ролі держави в перерозподілі фінансових ресурсів: зменшення централізованого фінансування виробничих капітальних вкладень, внутрівідомчого перерозподілу ресурсів між підприємствами;

Ø зростання грошових доходів як господарюючих суб'єктів, так і населення, що зумовлює розвиток інвестиційних процесів;

Ø припинення використання позикового фонду для фінансування дефіцитів бюджетів, внаслідок чого дефіцит державного і місцевих бюджетів покри­вається через державні позики.

Значення фінансового ринку визначається не лише його впливом на відтворювальний процес за рахунок перерозподілу вільних грошових коштів, а оскільки його функціонування дає можливість перерозподіляти ресурси по «горизонталі» замість «вертикального» методу перерозподілу, властивого адміністратив­но командній економіці. Це стабілізує фінансове положення підприємств, галузей і в цілому економіку за рахунок оперативного перерозподілу коштів до тих сфер та об'єктів, де в них існує найбільша потреба з метою найбільшої ефектив­ності їх використання. Фінансовий ринок дає змогу оцінити реальну вартість бізнесу через котирування цінних паперів. Крім того, наявність фінансового ринку стримує інфля­цію, оскільки уряд для покриття дефіциту бюджету використовує не емісію грошей, а випускає у вільний обіг державні боргові цінні папери.