Машин та деталей

 

План

1. Загальний огляд видів обробки деталей машин.

2. Основні фактори, що впливають на характер технологічного процесу механічної обробки.

3. Технологічність конструкції виробу і деталей.

 

1.Існують наступнівиди обробки деталей машин:

1.1. Виготовлення заготовок :

а) литтям: в земляні форми, в металічні форми (кокіль), центробіжне, під тиском, за моделями, що виплавляються, оболон­кове, вакуумним всмоктуванням (для кольорових металів);

б) тиском – кування, штампування (холодне, гаряче) пресування, прокатування, волочіння;

в) литтям з пластмас;

г) штампуванням з пластмас.

1.2. Обробка заготовок механічними способами:

а) зі зняттям стружки – обробка лезовим та шліфувальним інструментом на металорізальних верстатах;

б) пластичною деформацією – ущільнення металу; обкатування і розкатування роликами, протискування – калібрування отворів кулькою або оправкою, накатування.

в) холодна правка металічних деталей;

г) дрібоструменева обробка з утворенням шару наклепу;

д) пластичне деформування пластмас.

1.3. Хіміко-механічна обробка:

а) притирання за допомогою притирів з чавуну, міді, латуні з використанням мікропорошків.

б) полірування кругами з войлоку, сукна, шкіри, паперу з використанням полірувальних паст, які мають хімічний вплив на оброблювану поверхню.

в) заточування інструменту з твердого сплаву в розчині сірчано-кислої міді за допомогою мікропорошку і металічного диска.

1.4. Електрохімічна обробка – електрополірування, яке здійснюється в електролітних ваннах з використанням спеціальних електролітів і режимів струму (електроліз).

1.5. Термічна обробка – зміна структури з метою отримання певних властивостей (гартування, нормалізація, відпал).

1.6. Хіміко-термічна обробка – зміна хімічного складу поверхневого шару з метою отримання певних властивостей (азотування, цементація, алітування, ціанування (С+N).

1.7. Старіння (природнє або штучне) – для відливок з метою зрівноваження структури. Природнє – 0,5…6 і > місяців. Штучне 450…500⁰ С 12-15 год і охол 2,5…3 год з піччю. Штучне також може полягати в обстукуванні, пропусканні струму, пропусканні через миючу машину з холодною і гарячою водою, обдирання (використовують для великих деталей).

1.8. Електроіскрова обробка.

1.9. Анодно-механічний метод.

1.10. Ультразвуковий метод.

1.11. Поверхневе покриття металами і сплавами.

1.12. Зварювання.

1.13. Балансування.

1.14. Очистка, промивання, покриття змазкою.

 

2.На характер технологічного процесу механічної об­робки впливають наступні фактори:

а) величина виробничої програми залежно від типу виробництва.

б) технологічність, розміри та конструктивні властивості деталі;

в) марка матеріалу та його властивості;

г) форма, розміри та точність виготовлення заготовки;

д) вимоги до точності обробки, якості поверхонь та інші технологічні вимоги;

е) характер обладнання та технологічної оснастки;

ж) вимоги найбільшої економічності та продуктивності виробництва.

 

3.Сукупність властивостей конструкції деталі які визнчають її пристосованість до досягнення оптимальних затрат ресурсів під час виготовлення, експлуатації та ремонту для заданих показників якості, обсягу випуску та умов виконання робіт визначають технологічність конструкції деталі. Основними критеріями оцінки технологічності конструкції є трудомісткість та собівартість виготовлення.

Технологічна конструкція виробу і деталі повинна передбачати:

а) найширше використання уніфікованих складальних одиниць, стандартизованих та нормалізованих деталей та їх елементів:

б) якнайменше використання оригінальних деталей складної конструкції та якнайбільше повторення однойменних деталей;

в) створення деталей якнайпростішої раціональної форми з легкодоступними для обробки поверхнями і достатньої жорсткості з метою зменшення трудомісткості та підвищення продуктивності, а значить зниження собівартості виготовлення окремих деталей і виробу в цілому (жорсткість дає можливість застосовувати інтенсивні режими обробки без застосування пристроїв);

г) наявність в деталях зручних базових поверхонь або можливість створення допоміжних баз у вигляді поясків, бобишок і т.п.;

д) найбільш раціональний спосіб отримання заготовок, максимально наближених за формою для готових деталей (раціонально вико­ристовують матеріал, зменшення трудомісткості механічної обробки);

е) повна відсутність або найменше використання пригоночних робіт;

ж) спрощення, складання і можливість паралельного складання окремих вузлів та виробу в цілому.

В таблиці 3 (таблицю розмножити) показані окремі елемен­ти конструкції деталей разом з вимогами технологічності.

Технологічність заготовок деталей повинна забезпечувати не тільки можливу раціоналізацію механічної обробки, але й спрощення процесів виготовлення заготовок.

Вимоги до литих заготовок:

а) товщина стінок має бути приблизно одинаковою (зменшення внутрішньої напруги);

б) форма повинна забезпечувати легке рознімання моделі;

в) поверхні ^ до площини роз’єму повинні мати ливарні ухили.

Ухил позначається в або в:h.

Ливарні ухили: 1:5 при h<25 мм

1:10, 1:20, h=25…5000 мм

1:50, якщо h>500 мм (ГОСТ 3212-77)