Функції управління при використанні капіталу
Стратегія розвитку підприємства повинна будуватися з урахуванням системи управління використанням капіталу і реалізувати свою головну мету і основні завдання шляхом здійснення певних функцій. Комплексний зміст системи управління підприємством передбачає виділення таких функціональних градацій:
1. Фінансова функція.
Характеризує процес формування різних видів капіталу і розподілу фінансових ресурсів і утворення різних видів капіталу.
2. Виробнича функція.
Формує політику управління використанням капіталу в операційному процесі. Ця функція забезпечує управління використанням операційного основного й оборотного капіталу. Вона є одним з істотних факторів створення нової вартості, а в масштабах країни - валового внутрішнього продукту і національного доходу.
3. Відтворювальна функція.
У своєму русі капітал підприємства проходить ряд послідовних стадій, у результаті яких створюється нова додана вартість, а також відшкодовується і відтворюється самий капітал.
4. Накопичувальна функція.
Пов'язана із зростанням величини капіталу, що є одним з головних факторів стимулювання економічного розвитку, використанням капіталу в інвестиційному процесі.
5. Інвестиційна функція.
Передбачає розробку політики управління використанням капіталу в інвестиційному процесі. Це досягається через функцію інвестування, завдяки якому капітал у формі реальних і фінансових інвестицій надходить у господарський оборот і створює нову вартість капіталу підприємства.
6. Вартісна функція.
Відображає вартісну оцінку сукупного капіталу підприємства і його окремих видів. Використання цієї функції дозволяє оцінити ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, обґрунтувати його ринкову вартість.
Ефективність господарської діяльності підприємств визначається процесами формування їхнього капіталу. При цьому повинні враховуватися потреби підприємства у придбанні необхідних активів і оптимізація його структури з позиції ефективного використання фінансових ресурсів.
В управлінні формуванням капіталу підприємства можна виділити такі основні принципи:
- складання спеціальної цільової програми розвитку господарської діяльності підприємства;
- створення структури керівництва цією програмою;
- забезпечення відповідності обсягу залучуваного капіталу обсягу формованих активів підприємства;
- забезпечення оптимального розміру, складу і структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;
- формування капіталу підприємства з різних джерел з урахуванням мінімізації їх витрат;
- ефективне використання капіталу підприємства в процесі господарської діяльності.
В Україні склалася особлива ситуація з акціонерною справою. Переважна більшість акціонерних товариств у промисловості утворилася в результаті великомасштабної приватизації, проведеної державою в середині 90-х років XX ст. Приватизація в цей період характеризувалася:
- високими темпами перетворення великого числа державних підприємств у відкриті акціонерні товариства;
- наданням права брати участь у процесі приватизації всьому населенню шляхом купівлі приватизаційних сертифікатів;
- наданням значних пільг при придбанні акцій приватизованих підприємств керівникам і працівникам цих підприємств;
- переважанням політичних міркувань над економічними при очікуванні швидкого входження в ринкове середовище і відходу від централізованої планової системи;
- накладанням на всі ці процеси загальної економічної кризи в країні.
Постприватизаційний етап супроводжується глибокою фінансовою кризою, що охопила всі приватизовані підприємства. У цей період, як ніколи раніше, у вирішенні долі підприємства зросла роль якісного менеджменту, персонального складу топ-менеджерів, здатних адаптуватися до ринкових реалій, виробляти і проводити ефективну стратегію. Низький рівень внутрішньо-корпоративного управління на вітчизняних підприємствах виявляється в численних порушеннях прав акціонерів на участь в управлінні і прибутках товариства.
Одним із серйозних упущень у системі внутрішньогосподарського управління на вітчизняних підприємствах є обмеження прав акціонерів на одержання інформації про результати фінансово-господарської діяльності підприємств. Існуючі правила бухгалтерського обліку не забезпечують належної фінансової прозорості. Аудиторські перевірки іноді проводяться без достатньої глибини опрацювання.
Потенціал системи управління підприємством являє собою сукупність тих можливостей, засобів та інструментів, що з'являються в нього із застосуванням механізму управління капіталом підприємства. Потенціал характеризує не одномоментну, а перспективну результативність, поступово накопичувану протягом часу.
Потенціал управління капіталом підприємства входить до загального стратегічного потенціалу підприємства і може розглядатися як приріст цього потенціалу під впливом факторів формування і використання його капіталу. Більше того, потенціал управління капіталом підприємства є головним компонентом загального потенціалу підприємства, тому що він визначає реалізацію стратегічних цілей підприємства і всіх інших його потенціалів.
Для українських підприємств на сьогодні є дві альтернативні форми концептуальної моделі управління капіталом підприємства - американська і німецька.
В американській моделі інтереси акціонерів висуваються в списку інтересів учасників акціонерного товариства на перше місце. Діяльність компанії здійснюється заради добробуту акціонерів. При цьому складаються певні традиції, коли від менеджерів очікують максимального збільшення вартості компанії в інтересах акціонерів. Виходячи з цієї передумови, американські спеціалісти вважають, що ринкова вартість компанії (або капіталізація) є кращою мірою ефективності компанії. Вся діяльність найманого персоналу (менеджерів, спеціалістів і робітників) має бути підпорядкована максимізації вартості компанії. При цьому стверджується, що одночасно з підвищенням добробуту акціонерів зростає добробут найманого персоналу.
Відповідно до описаної моделі побудовано і вертикальну систему управління акціонерним товариством: загальні збори акціонерів - рада директорів - виконавчий орган. Аналогічна модель прийнята і в Україні, тому певною мірою в нас копіюється американський досвід.
У німецькій моделі більше уваги приділяється інтересам найманого персоналу. На рис. 7.1 показано структуру управління акціонерним товариством у Німеччині.
У структурі управління є наглядова рада, половину складу якої обирають працівники підприємства зі свого числа при кількості зайнятих більше 2000 чол. Німецька модель управління підприємством враховує інтереси численних і різних учасників.
Рис. 7.1. Структура управління акціонерним товариством у Німеччині
Аналіз проблеми показує, що в Україні робляться зусилля скомбінувати основні принципи типових закордонних моделей у напрямку більш повного забезпечення балансу інтересів всіх учасників акціонерного товариства.
Кожне підприємство повинно обирати найбільш прийнятну модель управління капіталом підприємства з урахуванням чинного законодавства, конкретних умов діяльності і традицій.
На рис. 12.5 наведено механізм управління капіталом підприємства.
Рис. 7.2 Організаційно-економічний механізм управління капіталом підприємства
На початковій стадії формування капіталу на підприємстві переважає тактичне, оперативне управління. Це означає, що фінансово-економічний потенціал зосереджений у першу чергу на вирішенні завдань підтримки показників платоспроможності і ліквідності. У міру розвитку підприємство переборює кризові ситуації у своїй діяльності, капітал підприємства нарощується за рахунок поліпшення показників рентабельності і ділової активності.
Введення механізмів корпоративного управління дозволяє наростити інвестиційну привабливість підприємства.