Механізм формування ефекту використання капіталу в інвестиційній діяльності

Основною формою ефекту використання капіталу в інвестиційній діяльності підприємства є сума його інвестиційного прибутку. Використанню капіталу в інвестиційній діяльності підприємства притаманний особливий механізм формування прибутку, що визначає широкий діапазон коливань її рівня на вкладений капітал. Елементи, що формують цей механізм і визначають рівень інвестиційного прибутку, досить численні. Розглянемо лише основні з них (рис. 9.1).

Рис. 9.1 - Основні елементи механізму формування інвестиційного прибутку підприємства

1. Мінімальна норма прибутку на капітал є тією початковою точкою, яка визначає мінімальний рівень інвестиційного прибутку підприємства. Чим вище межа мінімальної норми прибутку на інвестований капітал, тим вище за інших рівних умов обсяг попиту на інвестиції.

Що ж визначає рівень мінімальної норми прибутку на капітал? Перш за все, це показник, який повинен бути очищений від інфляції, тобто відображати реальну суму інвестиційного прибутку на вкладені інвестором кошти. Крім того, це показник, який повинен складатися в умовах високої ліквідності інвестицій, тобто забезпечення при необхідності швидкого вилучення інвестором вкладеного капіталу.

Нарешті, це показник, який мінімізує ризик втрати капіталу інвестором у процесі здійснення інвестиційної діяльності.

2. Тривалість інвестиційного процесу визначає рівень інвестиційного прибутку з урахуванням концепції оцінки вартості грошей у часі. Чим вище період інвестиційного процесу, а відповідно і розрив між інвестиційними витратами капіталу і отриманням інвестиційного прибутку, тим вище за інших рівних умов має бути сума поворотного грошового потоку (насамперед чистого прибутку) на вкладений капітал (за його нарощенні за ставкою відсотка, що дорівнює мінімальній нормі прибутку на капітал).

3. Темп інфляції робить істотний коригуючий вплив на рівень інвестиційного прибутку. Тому номінальний розмір мінімальної норми прибутку на капітал або номінальний розмір ставки відсотка, за якою здійснюється нарощення суми вкладеного капіталу, повинні коректуватися з урахуванням очікуваного (чи сформованого) темпу інфляції.

4. Рівень інвестиційного ризику, під яким розуміється ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат в умовах невизначеності результатів інвестиційної діяльності, надає найбільш істотний вплив на рівень інвестиційного прибутку і на інвестиційну політику підприємства в цілому. При оцінці рівня інвестиційних ризиків використовуються показники дисперсії, середньоквадратичного (або стандартного) відхилення, коефіцієнта варіації, бета-коефіцієнта (методи їх розрахунку розглянуті раніше).

5. Рівень ліквідності інвестицій характеризує їх потенційну здатність у короткий час і без істотних фінансових втрат конверсувати в грошові активи. Як видно з даного визначення, при оцінці рівня ліквідності тих чи інших об'єктів інвестування використовуються два основні критерії - час конверсії даного об'єкта інвестицій у грошові активи і розмір фінансових втрат інвестора, пов'язаних з цією конверсією.

6. Індивідуальні особливості об'єкта інвестування є завершальним елементом моделі формування інвестиційного прибутку. Якщо раніше розглянуті елементи формування інвестиційного прибутку мали об'єктивну загальноприйняту основу для визначення рівня інвестиційного прибутку, то індивідуальні особливості об'єкта інвестування можуть відповідати цілям стратегічного їх відбору інвестором незалежно від рівня їхньої прибутковості. При цьому рівень інвестиційного прибутку може відхилятися від об'єктивних його стандартів як у велику сторону (наприклад, якщо ринкова вартість об'єкта інвестування недооцінена їх продавцем), так і в меншу (якщо інвестор згоден на втрату певної частини прибутку задля вирішення інших стратегічних завдань, наприклад, для проникнення на інший регіональний ринок).

Тривалість процесу інвестування, виражена кількістю періодів, по яких буде отримана інвестиційний прибуток.