Таким чином, критерії, що використовуються для оцінки інвестиційних проектів, повинні відображати головні аспекти і умови їх використання.
Методи оцінки ефективності проектів – це способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу в різні об'єкти (проекти, заходи) з метою оцінки перспектив їх прибутковості і окупності.
Для оцінки інвестиційного проекту можна використовувати п'ять основних методів, які можна об'єднати в дві групи: прості (статистичні - метод розрахунку періоду окупності інвестицій, метод визначення коефіцієнта ефективності) і ускладнені методи оцінки, засновані на теорії тимчасовій вартості грошей (метод визначення чистої поточної вартості, метод розрахунку рентабельності інвестицій і метод розрахунку внутрішньої норми прибутку).
Методи оцінки, що відносяться до першої групи (коефіцієнт ефективності – відношення середньорічної суми прибутку до суми капітальних вкладень і термін окупності – зворотний йому показник), мають ряд істотних недоліків, які не дозволяють отримати об'єктивну оцінку ефективності реальних інвестицій:
1) при розрахунках кожного з перерахованих показників не враховується чинник часу – ні прибуток, ні об'єм засобів, що інвестуються, не наводяться до справжньої вартості. Отже, в процесі розрахунку зіставляються величини, які свідомо неможливо зіставити – сума інвестицій в справжній вартості і сума прибутку в майбутній вартості;
2) показником повернення капіталу, що інвестується, застосовується лише прибуток.
Проте в реальній практиці інвестиції повертаються у вигляді грошового потоку, що складається з суми чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. Отже, оцінка ефективності інвестицій лише на основі прибутку істотно спотворює результати розрахунків (штучно занижує коефіцієнт ефективності і завищує термін окупності);
3) дані показники дозволяють отримати лише однобічну оцінку ефективності інвестиційного проекту, оскільки обоє вони основані на використанні однакових вихідних даних - суми прибутку і суми інвестицій).
Саме тому доцільніше потік доходів від інвестиційного проекту коректувати з врахуванням чинника часу і вже в приведеному вигляді використовувати для розрахунку показників.
1. Метод розрахунку чистої поточної вартості (інші назви: чистий дисконтований дохід - ЧДД; Net Present Value - NPV) заснований на зіставленні величини вихідних інвестицій (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень протягом терміну реалізації проекту. Якщо чиста поточна вартість проекту NPV позитивна, проект слід прийняти, якщо негативна або дорівнює 0 – відкинути.
Необхідно виділити переваги і недоліки методу. Переваги: орієнтований на збільшення доходу акціонерів. Недоліки: чиста вартість не є абсолютно вірним критерієм, оскільки існує трудність прогнозування ставки дисконтування.
Використання методу чистої поточної вартості дає відповідь на питання, чи сприяє аналізований варіант інвестування збільшенню фінансів фірми, але не говорить про відносну величину цього збільшення. Для заповнення цього недоліку користуються методом розрахунку рентабельності інвестицій.
2. Метод розрахунку рентабельності інвестицій (індекс прибутковості інвестицій - ІД; Рrofitability Іndex - РІ), який прийнятий для оцінки ефективності інвестицій, є відношенням приведених доходів до приведених на ту ж дату інвестиційних витрат. Він дозволяє визначити, якою мірою зростають засоби фірми у розрахунку на 1 гривну інвестицій. При обчисленні порівнюються дві частини чистої поточної вартості – прибуткова і інвестиційна. Якщо при деякій ставці дисконту рентабельність проекту дорівнює одиниці, це означає, що приведені доходи дорівнюють приведеним інвестиційним витратам і чистий приведений дисконтований дохід дорівнює нулю. Отже, норма дисконту в цьому випадку є внутрішньою нормою прибутку. Перевищення над одиницею показника рентабельності проекту означає його додаткову прибутковість при даній ставці відсотка.
На відміну від показника чистої поточної вартості доходів індекс рентабельності є відносним показником, що дозволяє його використовувати при виборі одного з ряду альтернативних проектів з однаковим значенням NPV або формуванні інвестиційного портфеля з максимальним значенням NPV. Ставка дисконтування, яка використується для розрахунку поточної вартості доходів, залежить від міри ризику проекту, що оцінюється.
3. Метод розрахунку внутрішньої норми прибутку інвестицій (інші назви: внутрішня норма прибутковості – ВНП, внутрішня норма дисконту, внутрішня норма рентабельності, Internal rate of return - IRR). Внутрішня норма прибутку показує те значення коефіцієнта k, при якому NPV буде рівний 0. Зв'язок між показниками NPV і ставкою дисконтування нелінійна, тому розрахунок показника досить трудомісткий, реалізація багатоваріантних обчислень можлива лише за допомогою інформаційних технологій і ЕОМ. Таким чином IRR є свого роду бар'єрним коефіцієнтом дисконтування. Внутрішню норму прибутку можна інтерпретувати як деякий «запас міцності» проекту, що відображає його стійкість в умовах можливого підвищення ризику. Найпривабливішими можна рахувати проекти з максимальною величиною IRR, оскільки вони потенційно здатні витримати великі навантаження на інвести- ційний капітал, пов'язані з можливим підвищенням його вартості. В той же час, даному методу властиві і серйозні недоліки, які витікають з економічного вмісту показника. У основі розрахунку IRR лежить невірне припущення про те, що реінвестування доходів відбувається під ставку, рівну прибутковості самого проекту.
Найбільш достовірним методом є метод визначення чистої поточної вартості. Основних аргументів на користь цього критерію два:
- він дає вірогідну оцінку приросту капіталу підприємства в разі прийняття проекту; критерій досить точно відповідає основній меті діяльності управлінського персоналу, якою є нарощування економічного потенціалу підприємства;
- володіє властивістю аддитивності, що дозволяє складати значення показника NPV по різних проектах і використовувати отриману величину для оптимізації інвестиційного портфеля.