рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Розділ І. Фінансовий ринок: сутність і основні риси

Розділ І. Фінансовий ринок: сутність і основні риси - раздел Философия, Конспект лекцій з дисципліни Фінансовий ринок Г.В. Стадник   Тема 1. Фінансовий Ринок І Його Товари   ...

 

Тема 1. Фінансовий ринок і його товари

 

1. Сутність, роль і місце фінансового ринку в системі економічних відносин.

2. Структура і функції фінансового ринку.

3. Характеристика грошового ринку.

4. Ринок капіталів як джерело довгострокових фінансових ресурсів.

 

 

1.В економіці постійно відбувається кругообіг фінансових ресурсів, суб’єктами якого є домашні господарства, підприємства, держава та різні фінансові інститути – посередники (схема 1.1).

 

           
     


Державні фінанси Фінанси господарських Міжнародні фінанси

одиниць

 

 
 


Фінансовий ринок

 
 

 


Фонди фінансових

інститутів: банків, фінансових

компаній і т.п.

 

 
 


Фінанси домашніх

господарств

 
 

 


Схема 1.1 – Кругообіг фінансових ресурсів

 

Економіка не може функціонувати без відповідної фінансової системи, в якій важливу роль відіграє фінансовий ринок, де відбувається обіг грошей (капіталу). Кожний господарюючий суб’єкт стоїть перед необхідністю вирішення двох ключових питань : про джерела капіталу та його інвестування. Таким чином, усі суб’єкти господарювання виходять на фінансовий ринок, на якому шукають необхідні для себе грошові кошти або отримують додатковий доход від інвестування тимчасово вільних коштів.

Взагалі ринок – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, завдяки яким відбувається купівля-продаж товарів та кінцеве визнання їх суспільної цінності (схема 1.2).

 

 

Товарний потік

 
 

 


Покупець Ринок Продавець

 

 

Товарний потік

 

Схема 1.2 – Ринок та його механізм

 

Фінансовий ринок - один з елементів ринку ресурсів. У літературі зустрічаються різні визначення фінансового ринку:

- фінансовий ринок - це механізм перерозподілу капіталів між кредиторами і позичальниками за допомогою посередників на основі попиту та пропозиції на капітал;

- сукупність кредитно-фінансових інститутів, що направляють потоки коштів від власників до позичальників і назад;

- грошові відносини, що складаються у процесі купівлі – продажу фінансових активів під впливом попиту та пропозиції на позичковий капітал;

- загальне позначення ринків, де виявляються попит та пропозиція на різні платіжні засоби.

Усі ці визначення мають одне спільне, і цим спільним є визнання кругообігу фінансових ресурсів, у процесі якого в однієї частини суб’єктів накопичуються заощадження, а інша частина потребує додаткових коштів для функціонування та розвитку.

Фінансовий ринок вирішує наступні завдання:

1) надає емітентам можливість мобілізувати внутрішні джерела фінансування і тимчасово вільні кошти для довгострокових інвестицій і задоволення інших потреб;

2) забезпечує перерозподіл капіталу між його учасниками, сприяючи концентрації фінансових ресурсів у найбільш рентабельних сферах економіки;

3) надає інвесторам (юридичним і фізичним особам) можливість сформувати свій інвестиційний портфель найкращим чином з точки зору збереження капіталу і з метою отримання додаткового доходу.

Основними ознаками розвинутого фінансового ринку є стабільність нормативно-правової бази, інформаційна прозорість операцій і учасників ринку (емітентів і інвесторів), достатньо велике коло учасників і високотехнічна інфраструктура. Наявність цих ознак забезпечує швидке і ефективне залучення коштів фінансового ринку для задоволення різноманітних потреб.

Головними суб’єктами фінансового ринку є домашні господарства, в яких у більшості випадків доходи перевищують витрати на суму заощаджень. За допомогою фінансових інститутів (банків, страхових компаній тощо) доходи перетворюються на інвестиції і покривають потребу в додаткових фінансових ресурсах.

 

2. Головною функцієюфінансового ринку є забезпечення процесу розподілу фінансових ресурсів в економіці і трансформація бездіяльних коштів у позичковий капітал (позичковий капітал – це своєрідний товар, споживча вартість якого визначається здатністю продуктивно використовуватися позичальником, забезпечуючи останньому прибуток).

Фінансовий ринок допомагає зустрітися продавцям і покупцям особливого товару – фінансових зобов’язань. На цьому ринку діють з однієї сторони, індивіди, компанії, державні органи, які мають вільні кошти і згодні передати їх користувачу (продавцеві), а з другої – суб’єкти, які потребують фінансових коштів і готові платити за їх використання (покупці).

 

Фінансовий ринок має наступну структуру (схема 1.3).

 

Фінансовий ринок

 
 


Грошовий ринок Ринок капіталів

       
   
 

 

 


Обліковий Валютний Міжбан- Ринок цінних Ринок

ринок ринок ківський паперів (середньо- середньо- та

ринок та довгострокових) довгострокових

банківських

кредитів

 
 


Схема 1.3 – Структура фінансового ринку

 

Наведена структура фінансового ринку дозволяє визначити основні його товари, якими є:

- гроші;

- банківські кредити;

- цінні папери.

Будучи оптимальним розподільчим механізмом, фінансовий ринок створює умови для вільного міжгалузевого обігу капіталів, дозволяє перетворювати заощадження в робочі інвестиції, сприяє зниженню витрат, що виникають у процесі руху капіталу.

Держава може бути кредитором і позичальником, встановлювати правила функціонування ринку і здійснювати повсякденний контроль за ним, проводити через ринок офіційну грошово-кредитну політику. Держава може також заохочувати і захищати розвиток фінансового ринку, від стану якого в значній мірі залежить стійке функціонування національної економіки. Така політика проводиться в першу чергу за допомогою надання ринку завершеності, стандартизації операцій і твердого контролю.

 

3. Грошовий ринок – це частина фінансового ринку, де здійснюються переважно короткострокові (до 1 року) депозитно-позичкові операції, які обслуговують, головним чином, рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави та приватних осіб.

Грошовий ринок відбиває попит на гроші та їх пропозицію.

Грошовий ринок об’єднує обліковий, валютний та межбанківський ринки. Всі названі ринки виконують декілька основних функцій:

- об’єднання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу і створення потужних грошових фондів;

- трансформація вільних коштів у позичковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування підприємств;

- передача частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кредитної системи, а також процес розширеного відтворення через надання опосередкованих позичок НБ –КБ, КБ-КБ, КБ-підприємство, населення;

- надання позичок державним органам для вирішення термінових завдань, покриття бюджетного дефіциту.

Таким чином, грошовий ринок дає можливість здійснювати накопичення, обіг, розподіл та перерозподіл грошей між сферами економіки.

Обліковий ринок – це частина грошового ринку, де короткострокові грошові кошти перерозподіляються між кредитними інститутами шляхом купівлі-продажу векселів та інших цінних паперів зі строком погашення переважно до 1 року.

Основними інструментами, що використовуються на обліковому ринку, є казначейські й комерційні векселі, інші види короткострокових зобов'язань (цінні папери). Таким чином, на обліковому ринку обертаються короткострокові цінні папери, головними характеристиками яких є висока ліквідність і мобільність.

Інституціональна структура облікового ринку включає такі елементи:

- Центральний (Національний) банк;

- комерційні банки;

- спеціальні кредитні інститути (інвестиційні банки, страхові компанії, інвестиційні компанії тощо).

Обліковий ринок та його інститути допомагають підприємствам здійснювати фінансування на підставі короткострокового залученого капіталу – вексельних кредитів.

Міжбанківський ринок - це частина грошового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни (в основному на 1, 3 і 6 місяців).

Валютні ринки обслуговують внутрішній і міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн. Валютні ринки – це офіційні центри, де відбувається купівля - продаж валют на основі попиту та пропозиції.

Іншими словами, валютний ринок можна охарактеризувати як механізм, за допомогою якого встановлюються правові та економічні відносини продавців та покупців валюти.

Основними учасниками валютного ринку є:

· комерційні банки;

· валютні біржи;

· центральні банки;

· фірми, які здійснюють зовнішньоторгові операції;

· інвестиційні фонди;

· брокерські компанії;

· приватні особи.

Комерційні банки. Здійснюють основний обсяг валютних операцій. У банках мають рахунки інші учасники ринку і здійснюють з ними необхідні конверсійні операції. Банки немовби акумулюють (через операції з клієнтами) сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні й розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки. Окрім задоволення заявок клієнтів банки можуть проводити операції і самостійно за рахунок власних коштів.

Валютні біржи. У функції валютних бірж входить здійснення обміну валют для юридичних осіб і формування ринкового валютного курсу. Держава зазвичай активно регулює рівень обмінного курсу, користуючись компактністю біржового ринку.

Центральні банки. У їхню функцію входить управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, що впливають на рівень обмінного курсу, а також регулювання рівня відсоткових ставок по вкладах у національній валюті.

Фірми, які здійснюють зовнішньоторгові операції. Компанії, які беруть участь у міжнародній торгівлі, пред’являють стійкий попит на іноземну валюту (імпортери) і пропозицію іноземної валюти (експортери). При цьому дані організації прямого доступу на валютні ринки, як правило, не мають і здійснюють конверсійні й депозитні операції через комерційні банки.

Інвестиційні фонди. Представлені різного роду міжнародними інвестиційними, пенсійними, взаємними фондами, страховими компаніями і трастами; здійснюють політику диверсифікованого управління портфелем активів, розміщуючи кошти в цінних паперах уряду і корпорацій різних країн.

Брокерські компанії. В їх функцію входить зведення покупця и продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної операції.

Приватні особи. Фізичні особи здійснюють широкий спектр неторговельних операцій у частині закордонного туризму, переказів заробітної плати, пенсій, гонорарів, купівлі і продажу іноземної валюти. Це сама найбільшчисельна група, що здійснює валютні операції зі спекулятивними цілями.

 

4. Ринок капіталів об’єднує ринок цінних паперів (середньо- і довгострокових) і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Ринок капіталів є найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, підприємств і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти переважно для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах.

Особлива риса ринку капіталів полягає у специфічному характері товару, який на ньому пропонується, а саме - цінних паперів. Цінні папери – це товар особливого роду. Не маючи власної вартості, вони можуть бути продані за високою ринковою ціною.

Функціями ринку капіталів є акумуляція тимчасово вільних грошових коштів, їх перерозподіл, а також емісія грошових знаків у обіг через систему кредитування.

 

ТЕМА 2. СТРУКТУРИЗАЦІЯ ТА СЕГМЕНТАЦІЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ

3.1. Методологічні підходи до вирішення проблеми структуризації фінансового ринку

 

Хоча термін «фінансовий ринок» дуже широко використовується в економічній літературі, однозначне трактування цього поняття відсутнє (див. тему 1). Це ускладнює структуризацію фінансового ринку, яка дозволяє визначити місце кожного його структурного сегмента в загальній ринковій фінансовій системі, охарактеризувати основні етапи їх історичного розвитку, а також розглянути можливі напрями їх подальшої еволюції.

І.А. Бланк у праці «Інвестиційний менеджмент» розглядає фінансовий ринок як ринок об’єктів реального і фінансового інвестування, у складі якого пропонується виділяти ринок прямих капітальних вкладень, ринок приватизованих об’єктів, ринок нерухомості, ринок інших об’єктів реального інвестування, фондовий ринок, грошовий ринок. Виділення інвестиційного ринку та запропонована класифікація на етапі становлення ринкових відносин дозволяє здійснювати аналіз і прогнозування його розвитку в розрізі окремих сегментів і визначати пріоритетні об’єкти інвестування. Ринок прямих капітальних вкладень продовжує залишатися одним із найбільш значимих сегментів вітчизняного фінансового ринку. Формою інвестування на цьому ринку виступають капітальні вкладення в усіх видах – нове будівництво; розширення; реконструкція; технічне переозброєння. Ринок приватизованих об’єктів одержує широкий розвиток у нашій країні у зв’язку із процесами приватизації державних підприємств. Проте предметом реального інвестування на цьому ринку виступають не всі об’єкти приватизації, а тільки ті з них, що цілком продаються на аукціонах, за конкурсом або цілком викуповуються трудовими колективами за грошові кошти тощо. Та ж частина приватизованих об’єктів, що спочатку акціонується (корпоратизується), а потім реалізується у вигляді пакетів акцій, є об’єктом інвестування через механізм ринку цінних паперів.

Подальше вдосконалення ринкових відносин пов’язане з розвитком фінансового ринку. У праці «Основи фінансового менеджменту» більшість сегментів інвестиційного ринку, виділених І.А. Бланком у попередній праці, автор розглядає у складі фінансового ринку (за винятком ринку капіталовкладень, приватизованих об’єктів та ринку нерухомості). За основу виділення кредитного ринку (або ринку позичкового капіталу), ринку цінних паперів (або фондового ринку), валютного ринку, страхового ринку, ринку золота І.А Бланк пропонує окремі види фінансових активів (інструментів, послуг). Але, на нашу думку, означені І.А. Бланком види фінансового ринку в своїй основі містять окрему групу фінансових активів, а залежно від конкретного виду фінансового активу вони можуть бути сегментовані на окремі сектори у складі виділених ринків (наприклад, ринок цінних паперів може бути сегментований на ринок акцій, ринок облігацій, ринок векселів тощо).

Н.С. Кузнєцова, І.Р. Назарчук розглядають фінансовий ринок як частину загального ринкового простору, що охоплює фінансові зв’язки та значну кількість форм кредитних відносин. Відповідно до форм обертання грошових ресурсів на фінансовому ринку в його складі виділяють ринок банківських кредитів і ринок цінних паперів. Ринок банківських кредитів – це сукупність правових відносин, що виникають з приводу надання кредитними установами платних позик, які повинні повертатися. Платні позики надаються без оформлення спеціальних документів, вони можуть самостійно продаватися, купуватися чи погашатися. Ринок цінних паперів – це сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Він доповнює у структурі фінансового ринку ринок банківських кредитів і тісно взаємодіє з ним.

Залежно від виду фінансових активів, які обертаються на певному сегменті фінансового ринку, Н.С. Рязанова пропонує наступну класифікацію:

- ринки фінансових активів, які також називаються фінансовими ринками і на яких обертаються частки капіталу (акції), облігації, векселі та інші вимоги на реальні активи;

- ринки грошей, тобто кредитних зобов’язань тривалістю до одного року;

- ринки капіталів, які є ринками довгострокових (понад один рік) кредитних зобов’язань і часток капіталу акціонерних товариств;

- ринки споживчого кредиту, де надаються позички на придбання споживчих товарів, навчання та відпочинок тощо.

Л. Павлова розглядає фінансовий ринок як ринок капіталів і визначає його як механізм управління потоками грошових ресурсів, платіжних засобів, що приносять прибуток і об’єднують емітентів та інвесторів.

Я. Комаринський розглядає ринок позичкових капіталів як систему економічних відносин, що забезпечують акумуляцію вільних грошових коштів, перетворення їх в позичковий капітал і його перерозподіл між учасниками процесу відтворення.

О.І. Шнирков, розкриваючи зміст грошової та фінансово-кредитної політики у країнах Східної Європи, веде мову про створення в цих країнах, починаючи з другої половини 80-х років, таких ринків, як фінансовий, кредитний, цінних паперів, валютний. При цьому не вдається до розкриття змісту виділених ним ринків.

Є.Ф. Жуков при відображенні світового досвіду створення фінансових ринків наголошує, що поняття «ринок капіталів» і «ринок цінних паперів», прийняті в розвинених країнах, більше відповідають формуванню аналогічних понять для нашої економіки, ніж поняття «грошовий», «кредитний», «фінансовий» ринок, що отримали широке розповсюдження в наших засобах масової інформації та в ряді офіційних документів.

– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Конспект лекцій з дисципліни Фінансовий ринок Г.В. Стадник

До друку дозволяю... Перший проректор Г В Стадник...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Розділ І. Фінансовий ринок: сутність і основні риси

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Методи структуризації фінансового ринку
Єдиного методу структуризації фінансового ринку не існує. У практиці розвинених країн оптимальна структура фінансового ринку визначається двома основними ознаками – часовим та інституційним. Відпов

Фінансові послуги в системі ринкових відносин
  Аналізуючи наведені підходи до визначення сутності поняття послуг, можна погодитись із твердженням О. Ланге , що послуги – це будь-які функції, пов’язані безпосередньо або опосередк

Фінансовий ринок як сфера надання фінансових послуг
Розглядають фінансові установи на сучасному етапі у світлі двох ключових концепцій: сфера надання фінансових послуг і фірма, що надає фінансові послуги — це бізнес, що постачає фінансову продукцію

Загальне поняття фінансового посередництва
  Фінансові посередники, як правило, – це великі структури. До них належать: банківська система, небанківські кредитні інститути, контрактні фінансові інститути. Фінансові посередники

Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
4.4.1. Роль банківської системи в господарській структурі країни Розвиток ринкових відносин, процес товарообміну зумовлюють використання грошей як загального еквіваленту. Виникає потреба в

Етапи становлення ринку банківських послуг
  Перші банкіри-міняли з’явилися ще у Стародавньому Вавилоні, які не тільки здійснювали «валютні» операції, обмінюючи гроші однієї держави на гроші іншої, а й приймали вклади під відс

Особливості формування банківської системи у незалежній Україні
  Розпад Радянського Союзу, прийняття Верховною Радою України у липні 1991 року Декларації про державний суверенітет та проголошення у серпні 1991 року України незалежною демократично

Комерційні банки: їх види та операції
  Фiнансово-кредитна установа – юридична особа, яка проводить одну або кiлька операцiй, що можуть виконуватися банками, за винятком залучення вкладiв вiд населення. У широком

Розділ ІІ. Ринок цінних паперів
  Тема 7. Цінні папери як фінансовий інструмент   1. Сутність цінних паперів та їх основні властивості. 2. Класифікація цінних паперів. 3.Хара

Особливості українського фондового ринку.
Український ринок цінних паперів належить до тих, що тільки формуються. Одна з причин тут полягає у відносно короткому терміні існування національного фондового ринку. Законодавчо його оформлення п

Придбання акцій
Акції оплачуються в національній валюті, а у випадках, передбачених Статутом акціонерного товариства, також в іноземній валюті або шляхом передачі майна. Незалежно від форм внеску вартість акції ви

Др /ra.
  Оцінка простих акцій Метою придбання простих акцій є одержання прибутку у формі грошової виплати дивідендів і доходу за рахунок збільшення ціни акцій. Як правило, люди купу

Ліквідністю
  Л = (На*N)/З, де На – номінальна вартість акцій; N – кількість акцій; З – заборгованіс

Концепція М.Міллера – Ф.Модільяні.
Відповідно до цієї концепції ринкова вартість акцій взагалі не залежить від дивідендної політики акціонерного товариства. Використовуючи доходи для інвестування, а не для виплати дивідендів, акціон

Основні форми виплати дивідендів
     

Придбання облігацій
Придбання громадянами облігацій здійснюється лише за рахунок їхніх особистих коштів. Підприємства купують облігації усіх видів за рахунок коштів, що знаходяться у їхньому розпорядженні піс

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги