Особливості українського фондового ринку.

Український ринок цінних паперів належить до тих, що тільки формуються. Одна з причин тут полягає у відносно короткому терміні існування національного фондового ринку. Законодавчо його оформлення почалося з прийняття Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” в червні 1991р., у жовтні 1991р. була зареєстрована Українська фондова біржа, а перші торги на якій відбулися в лютому 1992р.

В Україні переважно розвинутий позабіржовий сегмент – ринок фінансових посередників, переважно дилерський.

Біржовий сегмент – ринок біржових фірм і банків, переважно брокерський. На цьому ринку України обертається близько 1% цінних паперів.

В Україні сьогодні не існує єдиної системи котирування цінних паперів – торги здійснюються окремо на Українській фондовій біржі, Київській міжнародній фондовій біржі, Донецькій фондовій біржі, Придніпровській фондовій біржі, а також на фондовій секції Української міжбанківської валютної біржі (державними цінними паперами). Окремо від біржового функціонує позабіржовий ринок. Національний депозитарій знаходиться в початковій стадії роботи. Він був створений у березні 1999р.

 

5. Власник цінних паперів може отримати два види доходу:

- доход від володіння цінними паперами

- доход від розпорядження цінними паперами.

Доход від володіння цінними паперами може бути отриманий у таких формах:

- відсотковий доход. Причому для визначення доходу по цінних паперах використовуються наступні ставки:

а)фіксована ставка відсотку характеризується незмінним її рівнем протягом усіх інтервалів загального періоду нарахування;

б)плаваюча ставка відсотку характеризується таким її рівнем, що переглядається регулярно, за згодою сторін, у розрізі окремих інтервалів загального періоду нарахування. Такий перегляд обумовлюється зміною середньої норми відсотку на фінансовому ринку, зміною темпу інфляції та іншими умовами;

в)ступенева ставка відсотку – ставка відсотку, що ступенево зростає при збільшенні терміну володіння цінними паперами.

- доход від індексації номінальної вартості цінних паперів;

- доход у вигляді знижки (дисконту) при купівлі цінних паперів;

- доход у вигляді виграшу по позиках (облігації);

- доход у вигляді дивідендів.

Доход від розпорядження цінними паперами – це доход від продажу їх по ринковій вартості, якщо вона перевищує номінальну або первісну вартість, по якій вони були придбані.

 

Тема 8. Акції як основа формування власного капіталу

 

1. Акції: сутність, мета випуску, основні характеристики.

2. Визначення вартості акцій.

3. Оцінка акцій.

4. Дивіденди та дивідендна політика.

 

1. Акція– це цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у Статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві, дає право власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивидендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації товариства.

Цілями випуску акцій є:

- щойно створенні підприємства – забезпечення стартового капіталу, необхідного для початку діяльності;

- діючі підприємства – залучення додаткових фінансових ресурсів для фінансування поточної діяльності підприємства.

Акції можуть бути іменними і на пред'явника, простими і привілейованими.

Іменна акція – це акція, на бланку якої вказується ім'я її власника. При випуску таких акцій емітент заводить Книгу реєстрації іменних акцій, в яку заносяться дані про їхніх власників. У цій Книзі, як правило, вказується кількість і номери акцій, що належать конкретному інвестору. Якщо право власності на визначену акцію переходить до іншого інвестора, то до Книги реєстрації заносять відповідні зміни.

Книгу реєстрації може вести сам емітент або ця функція може бути передана відповідним установам – реєстраторам або депозитаріям.

Акція на пред'явника – обертається вільно без спеціальної реєстрації. Емітент, що випустив акції на пред'явника, може не знати в кожний даний момент, хто є акціонером і якою кількістю його акцій володіють окремі інвестори.

Проста акція . Власник такої акції, як правило, має один голос на зборах акціонерів. Доход у вигляді дивідендів по простій акції виплачується в останню чергу, тобто після виплати дивідендів по привілейованих акціях. Дивіденди, як правило, виплачуються при одержанні емітентом достатньої кількості чистого прибутку, а у випадках одержання незначного прибутку або збиткової діяльності дивіденди по простих акціях, як правило, не виплачуються, тобто виплата дивідендів по простих акціях не гарантується емітентом.

Привілейована акція – гарантує її власнику фіксований розмір дивідендів, що не залежить від розміру прибутку акціонерного товариства. Привілейовані акції дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на одержання частини майна товариства у випадку його ліквідації, а також повернення власнику номінальної вартості акцій за його вимогою.

Власники привілейованих акцій не можуть брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, яка перевищує 10% Статутного фонду товариства.

Привілейовані акції можуть бути наступних видів:

- кумулятивні – невиплачені по них дивіденди накопичуються і виплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів по простих акціях;

- некумулятивні – власники втрачають дивіденди за період, у якому не було оголошено про їхню виплату;

- привілейовані акції з часткою участі – дають власникам право на одержання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди по простих акціях перевищують цю суму;

- конвертовані – можуть бути переведені у визначену кількість простих акцій;

- привілейовані акції зі ставкою дивідендів, що коригується, – дивіденди за цими акціями не є фіксованими, а коригуються з урахуванням прибутковості інших цінних паперів.

Акція повинна мати такі обов'язкові реквізити:

- фірмове найменування акціонерного товариства;

- точне його місцезнаходження;

- найменування цінного паперу;

- її порядковий номер;

- дату випуску;

- вид акції і її номінальну вартість;

- ім'я власника (для іменної акції);

- розмір Статутного фонду акціонерного товариства;

- кількість випущених акцій;

- термін виплати дивідендів;

- підпис голови правління акціонерного товариства, скріплену печаткою.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів, у якому повинні міститися такі дані:

- порядковий номер купону;

- порядковий номер акції, за якою виплачуються дивіденди;

- найменування акціонерного товариства;

- рік виплати дивідендів.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій.

 

Права власника акцій

1) право голосу (управління). На установчих зборах діє принцип “одна акція – один голос”. Однак у Статуті акціонерного товариства може бути встановлена квота, яка збільшує або зменшує кількість голосів для одного акціонера.

Акціонери, що володіють у сукупності більше, ніж 10% голосів, можуть вимагати включення питань у порядок денний.

Акціонери, що володіють більше, ніж 20% голосів, мають право вимагати скликання загальних зборів у будь-який час і з будь-якого приводу;

2) право на участь у прибутку. Власники акцій мають право на одержання частини прибутку товариства у вигляді дивідендів. Дивіденди виплачуються за підсумками року з чистого прибутку товариства;

3) першочергове право на придбання нових акцій емітента, чиїми акціями він володіє. Це право дає можливість купити акції нової емісії до моменту появи їх у відкритому продажу. Межа цього права – захистити власників великих пакетів акцій від втрати свого впливу на діяльність товариства;

4) право на активи при ліквідації товариства. Це право дає змогу акціонерам одержати частину майна товариства при його ліквідації, але тільки після:

а) покриття витрат, пов'язаних з веденням справи про банкрутство в арбітражному суді і роботою ліквідаційної комісії;

б) задоволення забезпечених заставою вимог кредиторів;

в) виплати державних і місцевих податків, платежів органам державного страхування і соціального забезпечення;

г) задоволення не забезпечених заставою вимог кредиторів.

Власники привілейованих акцій мають переважне (у порівнянні з власниками простих акцій) право на активи товариства при його ліквідації.

5) право на інспекцію. Акціонерам надається можливість ознайомлення з документами щодо порядку проведення загальних зборів. Крім того, окремі з них можуть увійти до складу Наглядової ради, що контролює дії Правління, або Ревізійної комісії, що займається перевіркою фінансово-господарської діяльності Правління.

Акція є неподільною. У випадку, якщо та сама акція належить кільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можуть здійснювати свої права через одного з них або через спільного представника.

Рішення про випуск акцій

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів. Протокол рішення про випуск акцій повинен обов'язково містити: фірмове найменування емітента і його місцезнаходження; розмір Статутного фонду; вартість основних і оборотних фондів емітента; цілі і предмет його діяльності; перелік службових осіб емітента; найменування контролюючого органа (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущених в обіг цінних паперів; ціль випуску акцій; категорії акцій; кількість іменних акцій і акцій на пред'явника; обсяг емісії і кількість акцій; номінальну вартість акцій; кількість учасників голосування; порядок виплати дивідендів; термін і порядок підписки на акції і порядок їхньої оплати; термін повернення коштів при відмові від випуску акцій; черговість випуску акцій (при випусках акцій різними серіями); порядок повідомлення про випуск і порядок розміщення акцій; умови розпорядження акціями; права на придбання акцій при новій емісії; права власників привілейованих акцій.

Крім того, протокол може містити інші довідки щодо випуску акцій.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його Статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства (у випадку перетворення його в акціонерне товариство). Додатковий випуск акцій можливий тільки у випадках, коли всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче за номінальну).

Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.