Хромосоми – ядерні органели, в яких розміщені гени. Основу хромосоми складає дволанцюгова молекула ДНК, яка зв’язана з ядерними білками й утворює нуклеопротеїди. До складу хромосом входять РНК і ферменти, потрібні для їхнього подвоєння або синтезу іРНК. Молекули ДНК у хромосомах розташовані певним чином. Ядерні білки утворюють частинки – нуклеосоми, які ніби нанизані на нитку ДНК. Вісім-десять нуклеусом сполучаються в глобули, між якими містяться відрізки молекули ДНК.
Кожна хромосома складається з двох поздовжніх частин – хроматид. Коли клітина ділиться, хроматини розташовані до дочірніх клітин, завдяки чому останні одержують однакову спадкову інформацію від материнської клітини. Обидві хроматини сполучаються між собою в зоні первинної перетяжки, яка поділяє хромосому на ділянки – плечі. У ділянці первинної перетяжки розміщена центром ера – пластичний утвір у вигляді диска. До неї приєднуються нитки веретена поділу. Деякі хромосоми мають ще й вторинні перетяжки, де знаходяться гени, що відповідають за утворення ядерець.
Хромосомний набір ядра буває гаплоїдним, диплоїдним або поліплоїдним. У гаплоїдному наборі (1n) всі хромосоми відрізняються між собою. В диплоїдному наборі (2n) кожна хромосома має собі пару, подібну за розмірами та формою. Хромосоми, що належать до однієї пари, називають гомологічними, а до різних – не гомологічними. Виняток становлять лише статеві хромосоми, які можуть відрізнятися за будовою у різних статей. Тому їх називають гетерохромосомами, на відміну від нестатевих – аутосом. Якщо число гомологічних хромосом перевищує два, то такий хромосомний набір називають поліплоїдним (3n, 4n).