Розрізняють такі основні типи тканин рослин: твірні, покривні, провідні, механічні та основні.
Твірна тканина (меристема) складається з клітин, які мають тоненькі клітинні стінки з незначним вмістом целюлози та велике ядро. Вони здатні до поділу та росту. Клітини меристеми дають початок клітинам інших типів тканин. За місцем розташування розрізняють верхівкову, вставну та бічну меристеми.
Верхівкою меристема розташована на верхівці пагона або кореня і забезпечує їхній ріст у довжину. Вставна меристема міститься біля основ міжвузлів стебла деяких рослин (злаків) і також забезпечує їхнє подовження. Бічна меристема міститься всередині стебла або кореня багаторічних рослин, охоплює їхню центральну частину у вигляді циліндра. Вона забезпечує ріст цих органів у товщину.
Покривні тканини рослин розташовані на поверхні органів і відмежовують їх від зовнішнього середовища. Розрізняють первинну (епідерма або шкірка) та вторинні покривні тканини.
Епідерма складається з одного чи кількох шарів безбарвних живих клітин, які щільно прилягають одна до одної. Клітини епідерми певний час зберігають здатність до поділу. Зовнішня стінка епідермальних клітин потовщена та часто просякнена мінеральними речовинами. Зверху епідерма часто вкрита особливим шаром, який запобігає випаровуванню води через її поверхню – кутикулою. Вона є продуктом секреції епідермальних клітин та складається із соскоподібної речовини.
Вторинна покривна тканина виникає замість відмерлої епідерми, а також у глибинних шарах кори. Частина клітин основної тканини, яка виходить до складу кори, відновлює здатність до поділу та утворює шар вторинної меристеми – корковий камбій. На зовні він продукує клітини, потовщенні стінки яких просочуються жироподібною речовиною і стають непроникними для газів та води, а вміст цих клітин відмирає. Так утворюється корковий шар (корок). Верхні шари корку легко злущуються, тому корковий камбій зберігає активність упродовж всього існування органа рослини, утворюючи все нові й нові коркові шари.
Провідні тканини забезпечують у ослині два плини речовин: висхідний (розчини мінеральних солей рухаються до надземних частин) і низхідний (синтезовані в листках і зелених стеблах органічні речовини пересуваються до інших органів). Ці потоки забезпечують два типи провідної тканини – ксилема та флоема.
Механічні тканини виконують опорні функції, надаючи рослині пружності та підтримуючи її органи в певному положенні. До них належать коленхіма та склеренхіма.
Коленхіма складається з живих клітин із нерівномірно потовщеними стінками. Вона входить до складу первинної кори молодих пагонів переважно дводольних рослин.
Склеренхіма – сукупність видовжених мертвих клітин із товстими оболонками, які забезпечують стійкість рослин до стискання, розтягування, згинання. Наприклад, луб’яні волокна кори та деревинні – деревини.
Основна тканина або паренхіма складається з живих клітин, що мають порівняно тоненькі стінки, між якими є великі проміжки – міжклітинники. Залежно від особливостей будови клітин та виконуваних ними функцій розрізняють різні види паренхіми.
Фотосентезуюча або асиміляційна паренхіма утворена з клітин, які містять хлоропласти. Вона міститься в зелених органах рослин. У клітинах асиміляційної паренхіми відбуваються процеси фотосинтезу.
Запасаюча паренхіма є у всіх органах рослин, утворюючи інколи окремі шари. В її стеблах розташовані лейкопласт, іноді – ще й хромопласти. У цих клітинах запасаються крохмаль та інші поживні речовини, у рослин посушливих місцевостей – вода (водоносна паренхіма).
Повітроносна паренхіма або аеренхіма виконує функції газообміну і проведення газів до різних тканин і тому має добре розвинені міжклітинники. Найкраще розвинена аеренхіма у рослин, які зростають в умовах з ускладненим газообміном (водяні та болотяні рослини).