Лекція № 11 - раздел Философия, Стислий конспект лекцій з предмету Біологія викладач фізколоїдної хімії, голова облметодоб’єднання викладачів хімії Тема:Багатоклітинні Організми. Обмін Речовин, Енергії, Інфор...
Тема:Багатоклітинні організми. Обмін речовин, енергії, інформації та регуляція функцій у багатоклітинних організмів.
Мета:Сформувати у студентів поняття про будову та регуляцію функцій у багатоклітинних організмів.
План
1.Будова і функції багатоклітинних організмів.
2. Органи багатоклітинних рослин і грибів, регуляція їхніх функцій.
3.Системи органів багатоклітинних тварин.
4. Регуляція життєвих функцій організмів тварин.
Будова і функції багатоклітинних організмів.
У більшості багатоклітинних організмів клітини диференціюються за особливостями будови та функцій, утворюючи різні типи тканин. Різні тканини входять до складу органів. Орган - це певна структура організму, яка складається з тканин різних типів, але, як правило, переважає один із них (наприклад, у серці - м'язова тканина). Кожен орган займає в організмі певне положення, характеризується певними особливостями будови та виконує конкретні функції.
Органи, що виконують спільні функції, утворюють в організмі тварин системи органів, наприклад, дихальну, кровоносну, опорно-рухову, сечостатеву та ін. Органи однієї системи можуть послідовно з'єднуватись один з одним (наприклад, органи травної, дихальної систем) або бути «розкиданими» в організмі (ендокринна система).
Органи різних систем можуть тимчасово об'єднуватись для виконання певної функції, утворюючи функціональну систему органів (наприклад, під час бігу скоординовано функціонують опорно-рухова, дихальна, кровоносна, нервова системи тощо).
Основними властивостями багатоклітинного організму, як і одноклітинного, є обмін речовин, перетворення енергії, здатність до саморегуляції та розмноження. Будь-який організм є відкритою системою: він потребує постійного надходження ззовні енергетичного та будівельного матеріалу. Особливе місце в організмі належить регуляторним системам: нервовій, гуморальній та імунній, які забезпечують його функціонування як єдиного цілого, зокрема зумовлюючи певні реакції на зміни умов зовнішнього та внутрішнього середовища.
Основними відмінностями одноклітинних і багатоклітинних організмів є те, що кожен одноклітинний організм виконує всі життєві функції за допомогою органел чи інших клітинних структур, а кожна з клітин багатоклітинних організмів пристосована до виконання лише однієї чи кількох певних функцій у складі певних тканин, які, в свою чергу, утворюють органи. Тому різні прояви життєдіяльності (живлення, дихання, виділення, транспорт речовин, рух, регуляція обміну речовин, розмноження та індивідуальний розвиток) у багатоклітинних організмів лише частково відбуваються на клітинному рівні, а реалізуються здебільшого в тканинах і органах насамперед завдяки взаємодії цих структур. Усі життєві процеси багатоклітинних організмів регулюються різноманітними біологічно активними речовинами, а у більшості тварин — ще й нервовою, ендокринною та імунною системами.
Органи багатоклітинних організмів поділяють на вегетативні та генеративні. Перші забезпечують обмін речовин, рух, ріст тощо, другі спеціалізовані для здійснення процесів розмноження.
Багатоклітинні тварини та рослини по-різному реалізують свої життєві функції, що насамперед залежить від способу живлення - гетеротрофного у тварин і автотрофного - у рослин. Проте деякі процеси життєдіяльності цих організмів можуть здійснюватися подібно.
Рослини як автотрофні організми дістають необхідні для процесів біосинтезу речовини з грунту (розчини мінеральних солей) та повітря (вуглекислий газ), а необхідну енергію — від сонячного проміння. Рослини, на відміну від тварин, ведуть переважно прикріплений спосіб життя, у них відсутні нервова система, органи чуттів, спеціалізовані травна, дихальна, видільна системи тощо. Провідні тканини забезпечують транспорт води, розчинів мінеральних та органічних сполук, біологічно активних регуляторних речовин.
Багатоклітинні тварини як гетеротрофи активно використовують різні джерела живлення, багаті на органічні сполуки. Вони мають органи чуттів, нервову та опорно-рухову системи, структури для захоплення та перероблення їжі (травна система). Це сприяло інтенсифікації обміну речовин і перетворенню енергії, забезпечило активний спосіб життя, а у теплокровних тварин (птахи, ссавці) зникла залежність температури тіла від умов довкілля.
У тварин є особливі системи ефективного транспорту кисню до окремих тканин і клітин (дихальна та кровоносна) та розподілу речовин між різними частинами організму (лімфатична і кровоносна системи, порожнинні рідини), а також спеціальні органи виділення, які, крім виведення з організму продуктів обміну, водночас беруть участь у підтриманні гомеостазу.
Органи багатоклітинних рослин і грибів, регуляція їхніх функцій.
У багатоклітинних нижчих рослин (водоростей) і грибів, унаслідок відсутності диференційованих тканин, вегетативні органи чітко не виражені: тіло водоростей має назву слань (талом), а грибів - грибниця (міцелій), яка становить собою сукупність нитчастих утворів (гіфів).
У вищих рослин, як вам відомо, вегетативними органами є пагін і корінь. Ці органи здатні видозмінюватись унаслідок набуття ними нових функцій. Всі вегетативні органи та більшість їхніх видозмін часто здатні до вегетативного розмноження.
Корінь- це вегетативний орган, який забезпечує закріплення рослини в грунті, всмоктування грунтового розчину солей та його транспорт до надземних частин рослини, а його видозміни - запасання поживних речовин (коренеплоди, кореневі бульби), прикріплення пагонів до субстратів (причіпки, ходульні корені) тощо. Різні види коренів (головний, бічні, додаткові) формують кореневу систему.
Пагін складається з осьової частини (стебла), на якому розташовані листки та бруньки. На деяких пагонах, так званих репродуктивних, розміщені також генеративні органи (квітки). Стебло забезпечує взаємозв'язок органів рослини між собою, транспортує різні речовини, утворює і несе на собі листки та квітки. Листок виконує функції фотосинтезу, газообміну та випаровування води (транспірації).
Бруньки — це зачаткові пагони. Вегетативні бруньки складаються із зачаткового стебла з конусом наростання та зачаткових листочків. Генеративні - містять зачатки квіток або суцвіть.
Органи нестатевого розмноження рослин і грибів називають спорангіями. Вони розміщені або поодиноко, або зібрані разом у складні структури (стробіли хвощів та плаунів, плодові тіла грибів).
Органи статевого розмноження забезпечують утворення та дозрівання статевих клітин, процеси запліднення, а у насінних рослій (голо- та покритонасінних) - ще й запилення. Жіночі статеві органи вищих спорових рослин (мохів, папоротей, хвощів, плаунів) та голонасінних мають назву архегонії, а чоловічі - антеридії. У покритонасінних рослин органом насіннєвого розмноження є квітка.
Функції рослинного організму (росту, розвитку тощо) регулюються: за допомогою біологічно активних сполук - фітогормонів, які виробляються спеціалізованими тканинами вищих рослин. Незначні кількості цих сполук можуть значно впливати на різні життєві функції рослин, прискорюючи або гальмуючи їх. Фітогормони транспортуються від місця їхнього утворення до місця дії по провідних тканинах або безпосередньо від однієї клітини до іншої.
За допомогою біологічно активних сполук (фітонцидів, алкалоїдів) рослини можуть впливати на особин свого або інших видів рослин, мікроорганізмів, тварин.
Рослини здатні сприймати зміни довкілля і певним чином на них реагувати. Ці реакції дістали назву тропізмів та настій. Тропізми - це ростові рухи органів рослин у відповідь на подразник, що має певну спрямованість Так, ростові реакції на світло називають фототропізмом, на силу тяжіння землі — геотропізмом, на хімічні сполуки — хемотропізмом. Якщо рухи рослини спрямовані у бік подразника, то такі тропізми називають позитивними, якщо в протилежний бік - негативними. В основі тропізмів лежить явище подразливості. Ці реакції спостерігають в органах рослин, які ростуть. Як правило, тропізми є результатом нерівномірного поділу клітин на різних боках органів унаслідок відповідного розподілу фітогормонів росту.
Настіїявляють собою рухи органів рослин у відповідь на дію подразників, що не мають певного спрямування (зміна освітленості, температури). Прикладом настій можуть слугувати відкривання та закривання віночка квітки у відповідь на зміну освітленості (фотонастії), згортання листків при змінах температури (термонастіі), закривання листків комахоїдних рослин як реакція на рухи комахи (сейсмонастії) тощо. Настії можуть бути пов'язані з розтягуванням органів через нерівномірний ріст або зміну тургорного тиску в певних групах клітин унаслідок коливань концентрації клітинного соку.
Системи органів багатоклітинних тварин.
Основними системами органів багатоклітинних тварин є опорно-рухова, травна, видільна, кровоносна, дихальна, нервова, ендокринна та статева.
Травна система забезпечує надходження в організм поживних речовин, їхнє перероблення, всмоктування продуктів травлення та виведення з організму неперетравлених решток їжі. Травлення — сукупність процесів, що забезпечують механічне та хімічне (за участю травних ферментів) розщеплення їжі на компоненти, які можуть засвоюватись організмом та включатись в обмін речовин. Як правило, травлення починається в порожнині кишечнику, а завершується в клітинах його епітелію. Ферменти, розміщені на поверхні епітеліальних клітин кишечнику, забезпечують мембранне, або пристінкове травлення.
Багато тварин вводять свої травні ферменти в тіло інших організмів (павуки, деякі клопи, попелиці, цикади, деякі круглі черви) або інші субстрати (личинки мух, що мешкають у гниючій органіці), а потім усмоктують перетравлені або напівперетравлені речовини в кишечник.
Розподільні функції в найпростішому випадку виконує порожнинна рідина, яка заповнює проміжки між органами (круглі черви). В інших організмів (членистоногі, молюски, кільчасті черви, хордові) ці функції виконують декілька систем, провідна роль серед яких належить кровоносній.
Кровоносна система складається із судин і центрального пульсуючого органа - серця (в організмів, позбавлених серця, наприклад кільчастих червів, ланцетників, його функції беруть на себе деякі судини, стінки яких мають добре розвинені м'язи). Кровоносна система може бути замкненою та незамкненою. Якщо кров протікає тільки по системі судин і не потрапляє в порожнину тіла, така кровоносна система має назву замкненої (кільчасті черви, більшість хордових тварин). Якщо ж судини відкриваються в порожнину тіла і частина кровообігу відбувається в проміжках між органами, кровоносна система називається незамкненою (членистоногі, молюски). При цьому кров змішується з порожнинною рідиною, утворюючи рідину подвійної природи - гемолімфу. Кровоносна система забезпечує транспорт та перерозподіляє поживні речовини, гази, біологічно активні сполуки, виведення продуктів обміну. Кровоносна та лімфатична системи забезпечують захисні реакції організму.
Дихальна система забезпечує газообмін між організмом і довкіллям. Деякі мешканці водойм і суходолу не мають диференційованої дихальної системи, газообмін у них відбувається крізь зволожені покриви, тому у посушливих місцях вони існувати не можуть. Кисень, який надходить в організм, транспортується по ньому за участю розподільних механізмів (кровоносної системи, порожниної рідини). Лише у членистоногих, які мають трахеї, кисень безпосередньо надходить до органів і тканин по їхніх розгалуженнях.
Органи виділення (екскреції) - це спеціалізовані утвори, різноманітні за будовою та функціями. Крім цих спеціалізованих органів, у виділенні продуктів обміну можуть брати участь й інші утвори (у ссавців — потові та сальні залози, розташовані в шкірі, органи дихання, у комах - жирове тіло).
Опорно-рухова система забезпечує зміну положення тіла тварин, рухи окремих органів та організму в цілому. У різних груп червів опорно-рухова система представлена шкірно-м'язовим мішком та гідроскелетом. В інших тварин є твердий зовнішній (членистоногі) чи нвнутрішній (хордові) скелет, до певних елементів якого прикріплюються м'язи.
Статева система тварин представлена статевими залозами, які продукують статеві клітини, та протоками, через які вони виводяться. Статева система виконує функцію розмноження, завдяки чому забезпечується безперервна послідовність поколінь.
Все темы данного раздела:
Основні методи біологічних досліджень.
3.Наукові поняття.
Біологія(від грец. біос – життя та логос – учення)– це сукупність наук про живі організми, їхню будову, процеси життєді
Рівні організації живої матерії
Біологічні системи постійно самовідновлюються– замість хімічних сполук і структур, термін існування яких вичерпаний, утворюються нові; саморегулюються–
Основні методи біологічних досліджень
Кожна наука має власні методи досліджень.
Порівняльно-описовий метод – один і найдавніших методів. Його застосовував ще видатний давньогрецький вчений Арістотель, який описав прибли
Лекція № 2
Тема:Біохімія. Елементарнийхімічний склад організмів. Неорганічні сполуки клітини.
Мета: Сформувати у студентів поняття про елемент
Хімічний склад клітини
Живі організми містять майже всі відомі в природі хімічні елементи. Одні з них виявлені в усіх організмів без винятку, інші – лише в окремих або трапляються зрідка. Хімічний склад живих організмів
Лекція № 3
Тема: Органічні сполуки живих систем. Білки та ферменти, їх будова, класифікація, функції.
Мета:Сформувати у студентів загальні поняття про вуглеводи та л
Вуглеводи
У клітинах тварин і людини вміст вуглеводів незначний.У клітинах рослин їх значно більше (у листках, насінні, плодах - 70 %, у бульбах картоплі - 90 %).
Залежно від кількості мономерів, що
Ферменти
Ферменти, яких відомо понад 2000, становлять собою прості (однокомпонентні) чи складні (двокомпонентні білки). Складні білки, на відміну від простих (пепсину), містять небілкову частина. Небілкова
Вітаміни
Вітаміни– біологічно активні низькомолекулярні органічні речовини різноманітної будови, потрібні для життєдіяльності всіх живих організмів. Вони беруть участь в обміні речовин і перетворенні
Гормони
Гормони – біологічно активні органічні речовини різної хімічної будови, здатні включатися до циклу біохімічних реакцій і регулювати обмін речовин та енергії. Їх виділяють у кров деякі нервов
Нуклеїнові кислоти
Нуклеїнові кислоти - це складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди. Молекула нуклеотиду складається із залишків нітратної основи, вуглеводу (пентози) і фосфорної кис
Структура ДНК
Досліджуючи склад ДНК, виявили такі закономірності кількісного вмісту залишків азотистих основ у її молекулі: число аденінових залишків у будь-якій молекулі ДНК дорівнює числу тимінових (А=Т), а гу
Самоподвоєння ДНК
Принцип комплементарності лежить в основі здатності молекули ДНК до самоподвоєння (реплікації). Послідовність нуклеотидів у новоствореному ланцюзі визначається їхньою послідовністю у ланцюзі первин
Функції ДНК
Одиницею спадковості є ген – ділянка молекули ДНК. Ген містить інформацію про послідовність амінокислотних залишків поліпептидів, молекул транспортної або рибосомної РНК. Він є елементарн
Лекція № 5
Тема: Основи цитології.
Мета:Сформувати у студентів поняття про клітинну теорію, методи вивчення життя на клітинному рівні, будову клітин живих організмів
Методи цитологічного дослідження
Першим приладом за допомогою якого вивчають клітини, був світловий мікроскоп. Методи досліджень за допомогою цього мікроскопа називають світловою мікроскопією. Так можна вивчати загальний пл
Будова клітини
Будь - яка клітина складається з поверхневого апарату, цитоплазми та ядра. Лише клітини бактерій і ціанобактерій не мають ядра. Внутрішній вміст клітини оточує поверхневий апарат. До його ск
Будова прокаріотів
Прокаріоти - надцарство організмів, до складу якого входять царства Бактерій та Ціанобактерій.
Клітини прокаріотів характеризуються простою будовою: вони не мають ядра і багатьох ор
Надмембранні та підмембранні комплекси клітини
Клітинна оболонка загалом складається із зовнішнього шару, розміщеного над плазматичною мембраною, самої мембрани, а також деяких структур, розташованих під нею.
У тваринних клітин тонкий
Цитоплазма та її компоненти
Внутрішній вміст клітин, за винятком ядра, називають цитоплазмою. Цитоплазма становить собою неоднорідний колоїдний розчин – гіаплазму з розташованими в ній органелами та іншими структурами.
Одномембранні органели
У клітинні є органели, оточені мембранами: ендоплазматична сітка, комплекс Гольджі, лізосоми, вакуолі.
Ендоплазматична сітка – це система порожнин у вигляді мікроскопічних канальців
Мітохондріїї
Мітохондрії - це двомембранні органели, які містяться в усіх еукаріотичних клітинах (за винятком особливих внутрішньоклітинних паразитичних одноклітинних тварин - мікроспоридій, що є «ене
Пластиди
Пластиди — двомембранні органели клітин рослин і деяких тварин (рослинних джгутикових). Пластиди різноманітні за формою, розмірами, забарвленням, особливостями будови. У клітинах вищих ро
Хромосоми
Хромосоми – ядерні органели, в яких розміщені гени. Основу хромосоми складає дволанцюгова молекула ДНК, яка зв’язана з ядерними білками й утворює нуклеопротеїди. До складу хромосом входять Р
Характеристика обміну речовин та перетворення енергії в клітинах
Існування живих організмів можливе лише завдяки надходження з довкілля поживних речовин, їхнього перетворення та виведення з організму продуктів життєдіяльності. Сукупність цих процесів має назву
Аденозинтрифосфорна кислота
У ході реакцій енергетичного обміну частина енергії розсіюється у вигляді теплоти, а частина - запасається у високоенергетичних (макроергічних) хімічних зв'язках певних органічних сполук. Такою у
Енергетичний обмін
Енергетичний обмін організмів здійснюється у три послідовних етапи: підготовчий, безкисневий (анаеробне дихання) та кисневий (аеробне дихання). Підготовчий етап енергетичного обміну більшост
Біосинтез білків
Перший етап біосинтезу білка – транскрипція – пов’язаний із синтезом молекули іРНК. При цьому особливий фермент РНК- полімераза розщеплює подвійну спіраль ДНК і на одному з її ланцюгів за пр
Тканини рослин
Розрізняють такі основні типи тканин рослин: твірні, покривні, провідні, механічні та основні.
Твірна тканина (меристема) складається з клітин, які мають тоненькі клітинні стінки з
Тканини тварин
У багатоклітинних тварин розрізняють епітеліальні, м’язові, нервові та сполучні тканини.
Епітеліальні тканини покривають тіло, встелюють його порожнини та порожнини внутрішніх орган
Лекція № 10
Тема:Неклітинні форми життя – віруси, пріони, еукаріоти. Роль одноклітинних організмів.
Мета:Сформувати у студентів поняття про віруси, шляхи проникнення
Єдність будови клітин
Клітини є досить різноманітними. Їхня різноманітність настільки велика, що розглядаючи клітини в мікроскоп, учені не помічали в них схожих рис або властивостей. Але потім зясували, що за всім різно
Будова клітин еукаріотів
Еукаріоти – це організми, клітини яких, на відміну від клітин прокаріотів, мають ядро. Ядро – це найбільша органела еукаріотичної клітини, у якій зберігається і з якої переписується спадкова
Роль одноклітинних організмів у природі й житті людини
Роль одноклітинних еукаріотів у природі та житті людини значна. Вони є учасниками ланцюгів живлення, відіграють важливу роль у ґрунтоутворювальних процесах, деякі з них, відмираючи, утворюють покла
Регуляція життєвих функцій організмів тварин
Регуляція життєвих функцій організмів тварин у цілому, а також окремих його органів, узгодження їхньої діяльності, підтримання певного фізіологічного стану та гомеостазу здійснюється нервовою, ен
Нестатеве розмноження
Нестатеве розмноження- форма розмноження, при якій організм відтворює себе самостійно, без жодної участі іншої особини. Слід відрізняти нестатеве розмноження від одностатевого розмнож
Статеве розмноження
Статеве розмноження– це поєднання в одній клітині генетичного матеріалу двох різних особин. Він здійснюється у формах кон’югації або копуляції.
Кон’югація – це загальна назва
Лекція № 13
Тема:Основи генетики.
Мета:Сформувати у студентів поняття про основні методи генетичних досліджень, закони Менделя, їх статистичний характер і цитологічні
Основні генетичні поняття
Як відомо, елементарною одиницею спадковості є ген. Ген – це ділянка молекули нуклеїнової кислоти, яка визначає спадкові ознаки організмів. Гени, які несуть спадкову інформацію про певні озн
Методи генетичних досліджень
Генетичні дослідження здійснюються у кількох основних напрямках: вивчення матеріальних носіїв спадкової інформації – генів, а також закономірностей її збереження і передачі нащадкам; дослідження за
Закономірності спадковості встановлені Г. Менделем
Основні закономірності спадковості встановив видатний чеський учений Грегор Мендель. Успіху його роботи сприяв вдалий вибір об’єкта досліджень – гороху посівного. Відомо багато сортів цієї культурн
Закон розщеплення ознак
У подальшому Г. Мендель схрещував гібриди перщого поколінння. Їхні нащадки (гібриди другого покоління – F2) дали зокрема 8023 насінини, з яких 6022 мали жовтий колір, а 2001- зелений. От
Закон незалежного комбінування станів ознак
У своїх дослідах Г.Мендель використовував рослини, які відрізняються різними станами двох чи більшої кількості спадкових ознак. Він схрестив між собою чисті лінії гороху посівного, особини яких від
Цитологічні основи та статистичний характер законів спадковості
Соматичні клітини мають, як правило, диплоїдний набір хромосом, тобто алельні гени парні: це можуть бути дві домінантні алелі (гомозигота за домінантною алеллю), домінантна та рецесивна (гетерозиго
Явище зчепленого успадкування
Закон незалежного комбінування станів ознак грунтується на таких положеннях:
- розвиток різних станів ознак зумовлюють алельні гени, які займають однакове положення (локуси) в гомологічних
Хромосомна теорія спадковості Т.Х. Моргана
Хромосомна теорія спадковості багато в чому визначила розвиток не тільки генетики, але й усієї біології.
Основні положення хромосомної теорії спадковості:
- гени розташовані в хро
Хромосомне визначення статі
У диплоїдних соматичних клітинах самців, наприклад дрозофіли, хромосоми кожної з трьох пар (нестатеві хромосоми – аутосоми) подібні між собою, а хромосоми четвертої – різні (статеві хромосоми – гет
Успадкування, зчеплення зі статтю
Існують деякі ознаки, на характер успадкування яких впливають стать організму. Це пояснюється неоднаковим генним складом Х- та Y – хромосом. В Х-хромосомі є ділянки з певними генами, відсутні в Y-х
Мутаційна мінливість
Мутація - це зміни генотипу, що відбуваються під впливом зовнішнього або внутрішнього середовища. Процес виникнення мутації одержав назву мутагенезу. Природний темп появи мутацій част
Поняття про ген
Генотип (від ген і тип) - сукупність всіх генів, локалізованих в хромосомах даного організму. У широкому сенсі генотип - сукупність всіх спадкових чинників організму - як ядерн
Цитоплазматична спадковість
У клітинах еукаріот, крім спадкового матеріалу, розташованого у ядрі, виявлено ще позаядерну, або цитоплазматичну спадковість. Явище цитоплазматичної спадковості полягає у здатності п
Співвідношення ген - ознака
Тривалий час у генетиці існувало правило, згідно з яким кожний ген визначає синтез одного поліпептиду («один ген - один поліпептид»). Проте подальші дослідження показали, що співвідношення «ген -
Множинна дія генів
На формування певних станів ознак впливає взаємодія кількох генів. Але існує і протилежне явище, притаманне більшості генів, коли на прояв станів різних ознак впливає одна алель, що дістало назву
Статистичні закономірності модифікаційної мінливості
Модифікаційна мінливість підпорядкована певним статистичним закономірностям. Так, будь-яка ознака може змінюватись лише у певних межах. Межі модифікаційної мінливості ознаки визначаються генотипом
Генетика людини
Генетика людини вивчає явища спадковості і мінливості у популяціях людей, особливості успадкування нормальних і патологічних ознак, залежність захворювання від генетичної схильності і факторів сере
Основи селекції
Селекція – наука про теоретичні основи та методи сьтворення нових і поліпшення вже існуючих сортів рослин, порід тварин і штамів мікроорганізмів. Теоретичною основою селекції є генетика та в
Основи біотехнології
Біотехнологія – це сукупність промислових методів, які застосовуютьдля виробництва різних речовин із використанням живих організмів, біологічних процесів явищ.
Біотехнологічні проце
Запліднення
Запліднення – процес злиття чоловічої та жіночої статевих клітин з утворенням заплідненої яйцеклітини (зиготи), яка дає початок новому організму.
У тварин запліднення може бути зовн
Ембріональний період розвитку
У ембріональному періоді виділяють три основні етапи: дробіння, бластуляція, гаструляція, органогенез.
Дробіння - ряд послідовних мітотичних поділів зиготи або партеногенетичної яйц
Постембріональний період розвитку
Постембріональний (після зародковий) розвиток тварин – це період, який триває від народження або виходу із оболонок, що вкривають зародок, і закінчується, коли організм стає здатним до розмн
Лекція № 18
Тема:Життєвий цикл у тварин і рослин. Етологія. Поведінка тварин та рослин, методи її вивчення.
Мета:Сформувати у студентів поняття про механізми регенера
Прості та складні життєві цикли.
У деяких водоростей, а також вищих рослин життєві цикли складні, бо супроводжуються закономірним чергуванням поколінь: статевого, переважно гаплоїдного (гаметофіта) та нестатевого диплоїдного (спор
Ембріотехнології
Ембріологія досліджує будову і розвиток зародків різних організмів. К. Бер (1828р), вивчаючи зародки різних хребетних, звернув увагу на їх схожість і сформулював закон зародкової подібнос
Химерні організми
Глибше зрозуміти роль генів у дифференцировці клітин і в регуляції взаємодій між клітинами в процесі розвитку дають химерні і трансгенні тварини. Розвиток експериментальних методів останнім часом д
Етологія. Інстинкти.
Етологія – наука, що вивчає особливості поведінки тварин у природних умовах їхнього існування.
Умовні та безумовні рефлекси. Безумовні рефлекси виділені вспеціальну категорію
Поведінка тварин та рослин, методи її вивчення
Завдяки високому рівню розвитку нервової системи у комах добре розвинені органи чуттів, що впливає на їхню поведінку. У багатьох комах розвинені органи слуху, за допомогою яких вони сприймають не л
Генетично детерміновані форми поведінки
Характер – це сукупність незмінних індивідуальних психічних особливостей людини, які складаються і проявляються в діяльності і спілкуванні, передбачає типові для неї способи поведінки, ставл
Екологічні чинники та їх класифікація
Всі організми потенційно здатні до необмеженого розмноження і розселення: навіть види, що ведуть прикріплений спосіб життя, мають хоча б одну фазу розвитку, на якій здатні до активного чи пасивног
Закономірності впливу екологічних факторів на живі організми
Незважаючи на те, що екологічні фактори дуже різноманітні та різні за природою, відмічають деякі закономірності їхнього впливу на живі організми, а також реакцій організмів на дію цих факторів. При
Фотоперіодизм
Одним із провідних чинників, які впливають на біологічні ритми організмів, є фотоперіод – тривалість довжини світлового дня. Реакція організмів на зміни довжини світлового періоду доби діста
Пристосування організмів до умов існування
Незважаючи на те, що різні організми пристосовуються до одних і тих самих умов існування різними шляхами, в їхніх адаптаціях можна виділити певні закономірності.
Організми можуть пристосов
Популяція, її характеристика
На території, які займає вид, окремі особини утворюють групи – популяції. Популяція- це сукупність особин виду, які тривалий час мешкають у певній частині його ареалу частково чи повністю із
Структура популяції
Кожна популяція характеризується певною структурою: статевою, віковою, просторовою. Структура популяції має пристосувальний характер, бо є наслідком взаємодії особин виду та екологічних факторів. В
Регуляція чисельності популяцій.
Чисельність популяції залежить від інтенсивності народжуваності та смертності особин, різниця між якими визначає її приріст. Якщо інтенсивність народжуваності перевищуватиме смертність, то п
Екосистема
Популяції різних видів, які входять до складу біоценозу, тісно взаємопов’язані не тільки між собою, але й з умовами фізичного середовища існування. Зокрема, вони дістають з довкілля певні речовини,
Загальна характристика біосфери
Розвиток Землі, як і інших планет Сонячної системи, має тривалу геологічну історію. За цей час виникли її оболочки: літосфера, гідросфера та атмосфера.
Літосфера – зовнішня тверда о
Вплив живих істот на склад біосфери
Всю сукупність організмів на планеті Земля В.І. Вернадський називав живою речовиною. Основними її характеристиками є сумарна біомаса, хімічний склад та енергія.
Енергія живої речовини біос
Саморегуляція в біосфері
Колообіг води. Вода є найпоширенішою хімічною сполукою в біосфері. Сукупні запаси води нашої планети, яке може перебувати у різних фізичних станах оцінюється в 1,5 млдр.км3. Вода
Екологічна криза сучасності
У процесі історичного розвитку вид людина розумна поступово втрачав зв’язки з природою. На певному етапі розвитку цивілізації людина почала активно перетворювати природу і її вплив на довкілля зрос
Виникнення життя на Землі
Дані астрономії та геології свідчать, що вік Землі становить приблизно 4,5 - 5 млрд. років. Вважається, в минулому стан нашої планети був мало схожий на сьогодняшній: ймовірно температура на поверх
Поняття про еволюцію
Еволю́ція — термін, який позначає сукупність усіх змін у популяції організмів протягом поколінь. Якщо ці зміни виявляться корисними, нащадок матиме більші шанси витривало продовжити сві
Основні положення еволюційного вчення Ч.Дарвіна
Еволюція, за Дарвіном, полягає в безперервних пристосувальних змінах видів. Він вважав, що всі сучасні види є нащадками вимерлих предкових форм. Еволюція відбувається на основі спадкової мінливості
Гіпотеза Опаріна
У 1923 р. А.І Опарін, виходячи з теоретичних міркувань, запропонував думку, що органічні речовини, можливо вуглеводні, могли створюватися в океані з більш простих сполук. Енергію для цих процесів п
Гіпотеза світу РНК
Гіпотеза світу РНК пропонує, що РНК фактично була першою формою життя на Землі, яка пізніше розвинула клітинну мембрану навколо себе і стала першою клітиною прокаріотів.
Підтримка ідеї Фра
Мікроеволюція
Мікроеволюція – це сукупність еволюційних процесів, які відбуваються в популяціях одного виду. Згідно із сентитичного гіпотезою еволюції, єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації. Прир
Макроеволюція
Макроеволюція –це еволюційні процеси, що приводить до виникнення надвидових таксонів (родів, родин і т.д. аж до царства). Як, відомо, реально в природі існують лише види. Надвидові категорії
Різноманітність органічнного світу
В сучасній біосфері налічується близько трьох міліонів видів живих істот, із них тварин – понад 2 млн, рослин – понад 300 тис., решта – це гриби, прокаріоти та віруси. Життя на Землі існує понад 3,
Принципи класифікації організмів
Різноманітність видів вивчає систематика, а екосистем – біогеоценологія та біогеографія. Різні види об’єднують у групи (таксони) різних категорій (рангів), кожна з яких має індивідуальну наукову на
Походження тварин і рослин.
Є кілька гіпотез походження еукаріот від прокаріот. Найвірогіднішою на сьогодні є симбіотична гіпотеза, за якою еукаріотична клітина виникла в результаті кількох актів симбіогенезу. Спочатку
Розвиток життя в неогеновий період
Неогеновий період почався 25 млн та закінчився близько 2 млн. років тому. Він складається з двох епох – ранньої (міоцену), що продовжувалась понад 20 млн. років, та пізньої (пліоцену), тривалістю б
Антропогеновий період
Антропогеновий період складається з двох епох – плейстоценової (закінчилась 100 тис. років тому) та сучасної, або голоценової. В плейстоценову епоху на Австралійському континенті виникли першозвірі
Новости и инфо для студентов