Гіпотеза світу РНК пропонує, що РНК фактично була першою формою життя на Землі, яка пізніше розвинула клітинну мембрану навколо себе і стала першою клітиною прокаріотів.
Підтримка ідеї Фраза «Світ РНК» була вперше використовувана Вальтером Гілбертом в 1986. Проте, ідея незалежного життя на основі РНК набагато старша і може бути знайдений в книзі Карла Воеза «Генетичний код». П'ять років раніше молекулярний біолог Александер Річ, з Массачусетського технологічного інституту, у виданні присвяченому нобелівському лауреату фізіологу Альберту Сент - Дйорді, заклав в основу своєї статті майже таку ж саму ідею. Гіпотеза світу РНК підтримується здатністю РНК запам'ятовувати, передавати, і дублювати генетичну інформацією, так само, як це робить ДНК. Оскільки РНК може відтворюватися самостійно, виконуючи завдання як ДНК, так і білків (ензимов), вона, як вважається, колись була здібною до незалежного життя. Більш того, тоді як нуклеотиди не були знайдені в експериментах Міллера - Урея по відтворюванню умов, що існували на Землі у Архейську еру, вони були знайдені в інших експериментах з такого моделювання, наприклад експериментах Джоан Оро. Експерименти з рибозимами, подібними до вірусної РНК Q-бета, показали, що прості здібні до само-відтворювання структури РНК можуть витримати навіть сильний тиск відбору.
Ідея світу РНК
РНК і ДНК зроблені з багаторазових повторень певних нуклеотидів, які також називаються «основами», зв'язаних з фосфо-цукровим «скелетом». Гіпотеза світу РНК вважає, що у первісному супі існували вільно-плаваючі нуклеотиди. Ці нуклеотиди постійно формували би зв'язки один з одним, але ланцюжки часто розривалися би, тому енергія зв'язку була б низькою. Проте, певні послідовності базових пар мають каталітичні властивості, які фактично знижують енергію ланцюжка, примушуючи нуклеотиди залишитися разом протягом довшого часу. Коли буде створено багато довгих ланцюжків, приваблюватимуть більше відповідних нуклеотидів, так що ланцюжки будуть формуватися швидше, ніж розриватися.
Ці нуклеотидні ланцюжки запропоновані як перші, примітивні форми життя. У світі РНК різні форми РНК конкурують друг з одним за вільні нуклеотиди і підлягають природному добору. Найефективніші молекули РНК, ті, які здатний ефективно каталізувати своє власне відтворення, витримали цей добір і розвилися до сучасної РНК.
Змагання між РНК, могло привести до появи кооперації між різними ланцюжками РНК, відкривши шлях для утворення першої прото-клітини. Кінець кінцем, ланцюжки РНК, спонтанно розвили з каталітичні властивості, які допомагають зв'язувати разом амінокислоти (пептидний зв'язок). Ці амінокислоти могли б тоді допомогти з синтезу РНК, надавши ті ланцюжкам РНК, які служать рибозимами, переваги у доборі. Кінець кінцем ДНК, ліпіди, вуглеводи, і всі інші органічні хімічні речовини включалися до життя. Це привело до перших клітин прокаріот, і кінець кінцем до життя, такого, яким ми його знаємо.
Крихкість нуклеїнових кислот
З першого погляду гіпотеза світу РНК може показатися неправдоподібною, тому що в сьогоднішньому світі великі молекули РНК невід'ємно нестабільні і можуть легко бути розірваними на нуклеотиди гідролізом. Навіть без гідролізу РНК врешті розпадається під дією ультрафіолетової радіації, що значно обмежує життєвий цикл «організмів» світу РНК.
Запропонована альтернатива світу РНК — пептидні нуклеїнові кислоти, ПНК (англ. PNA). ПНК значно стійкіша, ніж РНК і здається, може бути синтезована в пре-біотичних умовах швидше за РНК, особливо якщо синтез рибози та додавання до неї фосфатних груп проблематичні. Як інші альтернативи РНК були запропоновані треозна нуклеїнова кислота (ТНК, англ. TNA) та глікольна нуклеїнова кислотна (ГНК, англ. GNA). Принципово інша альтернатива процесів збирання РНК запропонована в гіпотезі світу ПАГ (англ. PAH world hypothesis), згідно якої поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАГ) могли бути каталізаторами формування структур РНК.
Дана молекула РНК в минулому могла прожити довше, ніж сьогодні. Ультрафіолетова радіація також може примусити РНК полімеризуватися, в той же час розбиваючи інші види органічних молекул, які могли б мати потенціал каталізу гідролізу РНК (рибонуклеази), пропонуючи, що РНК могла бути значно більш поширеною речовиною на Землі. Проте ця теорія ще не має експериментальних підтверджень, оскільки базується на постійній концентрації цукро-фосфатних молекул.