Правове забезпечення фінансового адміністрування та менеджменту установ та організацій
Правове забезпечення фінансового адміністрування та менеджменту установ та організацій - раздел Философия, ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ Процес Фінансового Управління Базується На Використанні Механізмів Фінансовог...
Процес фінансового управління базується на використанні механізмів фінансового адміністрування та менеджменту, складовою яких є правове і нормативне забезпечення управлінських рішень. Через розробку системи законів та інших нормативних актів держава проводить відповідну фінансову політику і здійснює регулювання фінансово-господарської діяльності фінансових установ і організацій економічними методами.
Правові основи фінансів окремих установ і організацій перш за все базуються на конституційних нормах. Конституція України є важливим джерелом фінансового права і віддзеркалює в концентрованому вигляді правовий простір, в якому здійснюється розвиток діяльності установ і організацій в нашій країні. Держава забезпечує здійснює антимонопольне, кредитне, бюджетне та податкове регулювання, захищає права споживачів, контролює якість і безпеку всіх видів послуг, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»банкице юридичні особи, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності наступні банківські операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Комерційні банки разом з Національним банком України (НБУ) становлять банківську систему України. Вони створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку. Як юридичні особи комерційні банки є економічно незалежними: самостійно володіють, користуються та розпоряджаються майном, що перебуває у їх власності відповідно до законодавства, визначають напрямки своєї діяльності та спеціалізацію за видами операцій.
Національний банк здійснює регулювання відповідної спеціалізації банків тільки через економічні нормативи та регламентацію здійснюваних цими банками операцій.
Учасниками комерційного банку можуть бути юридичні й фізичні особи резиденти та нерезиденти, а також держава в особі органів, уповноважених управляти державною власністю. Кількість учасників не може бути меншою, ніж три особи. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше процентами статутного капіталу юридичної особи або можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи (істотну участь), неприбуткові громадські організації.
НБУ має право встановити диференційований мінімальний розмір початкового капіталу для окремих видів банків залежно від їх спеціалізації. Формування та збільшення акціонерного (пайового) капіталу банку здійснюється виключно шляхом грошових внесків із підтверджених джерел. Використання у якості джерел формування капіталу бюджетних коштів, якщо вони мають інше цільове призначення, заборонено. Його збільшення дозволяється за умови, що всі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено. На зменшення нормативного капіталу до розмірів статутного має бути згода НБУ.
Основними функціями комерційних банків як і інших, що функціонують в Україні, є: надання кредитів та забезпечення потреб у ліквідності інших суб’єктів ринку; обслуговування комерційних угод та управління системою платежів; трансформація ризиків, термінів та капіталів.
Комерційні банки, що створені і діють на території України, функціонують як універсальні або спеціалізовані. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у випадку, якщо більше 50 процентів його активів є активами одного типу, спеціалізованого ощадного банку – якщо більше 50 процентів його пасивів є вкладами населення.
За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
За формою власності банки поділяються на: комерційні (колективна форма власності); державні (100 процентів акціонерного або пайового капіталу належить державі). Такі банки мають право на використання атрибутів держави.
Кооперативні банки створюються та здійснюють діяльність у порядку, передбаченому Законом України «Про банки і банківську діяльність» та законодавством про кооперацію.
Особливістю кооперативного банку є наступне: банк може мати своїми клієнтами тільки своїх учасників; мінімальна кількість учасників банку має бути не меншою 50 осіб; учасники кооперативного банку, незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку, мають право одного голосу; прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно до розміру їх пайових внесків.
Комерційні банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп.
Банківське об'єднання є юридичною особою, зареєстрованою НБУ, може мати самостійний і зведений баланси, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Банк може належати лише до одного банківського об'єднання. Учасники об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями решти учасників відповідно до укладеної між ними угоди.
Банківська корпорація це договірне об'єднання групи комерційних банків, яке засновано не менше як трьома банками з метою поєднання комерційних інтересів та координації банківської діяльності без права здійснювати безпосередньо банківську діяльність.
Учасники банківської корпорації делегують окремі свої повноваження корпорації для здійснення централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.
Банківська холдингова група – це банківське об'єднання, до якого входять виключно банки та в кількості не менше трьох. Головному банку групи має належати не менше, ніж 50 процентів акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками (без права володіти акціями головного банку).
Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк. Їй має належати більше, ніж 50 процентів акціонерного (пайового) капіталу кожного із учасників фінансової холдингової групи.
Фінансова холдингова група відповідає за зобов'язаннями членів фінансової холдингової групи в межах свого внеску в капітал кожного із них, якщо інше не передбачено угодою між ними.
Банківські спілки та асоціації створюються з метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового й інформаційного обміну та професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності.
Спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи господарською діяльністю і є неприбутковими.
Страхова компаніяце фінансова установа, створена у формі акціонерного, повного,командитного товариства або товариств з додатковою відповідальністю, надає одну чи кілька фінансових послуг і отримала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності та є резидентом України.
Страхові компанії належать до фінансових установ, оскільки виключним видом їх діяльності є надання фінансових послуг. Вони вносяться до реєстру фінансових установ як і банки, кредитні спілки, лізингові компанії, довірчі товариства, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та ін. В Україні можуть створюватись страхові компанії у вигляді спільних підприємств з іноземною інвестицією більше, ніж 50 процентів за умови, що такі страхові компанії є резидентами України.
В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховою компанією визнається державна організація, яка створена і діє відповідно до вимог Закону України “Про страхування”, єдиним власником якої є держава.
Діяльність страхової компанії в Україні регламентується Законом України „Про страхування”.
Основною діяльністю страхової компанії є надання страхових послуг як виду цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у випадку настання певних подій (страхових випадків), визначених угодою страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Страховим компаніям дозволяється проведення інших господарських операцій для забезпечення власних потреб.
За характером роботи страховики (страхові компанії) поділяються на три групи: ті, які страхують життя; здійснюють інші види страхування; надають виключно перестрахувальні послуги.
Страхові компанії, що здійснюють страхування життя, належать до галузі особового страхування. Вони надають послуги зі страхового захисту застрахованим (фізичним особам і юридичним особам – застрахованим працівникам) у випадку настання несприятливих подій, пов’язаних з життям і здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією.
До підгалузей особового страхування належить: страхування життя (на випадок дожиття і на випадок смерті особи, страхування ренти і пенсій); страхування від нещасних випадків (добровільне індивідуальне і колективне страхування, обов’язкове страхування); медичне страхування (обов’язкове та добровільне медичне страхування).
Страхові компанії, що здійснюють інші види страхування, належать до галузей майнового страхування і страхування відповідальності. Вони надають послуги із страхового захисту застрахованим (фізичним особам і юридичним особам) у випадку настання несприятливих подій, пов’язаних із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі (фізичній, юридичній) або її майну (страхування відповідальності).
Підгалузями майнового страхування є: страхування майна юридичних осіб; страхування майна громадян; страхування кредитних та фінансових ризиків; страхування транспортних засобів та вантажів.
До підгалузі страхування відповідальності відносять: страхування відповідальності на транспорті (цивільна відповідальність власників транспортних засобів, перевізників вантажів); інші види відповідальності (страхування відповідальності: виробника за якість продукції, роботодавця за екологічне забруднення, професійної відповідальності).
Створення страхової компанії починається з реєстрації в місцевих органах влади компанії як юридичної особи та її першого випуску акцій, а потім, після проведення експертизи бізнес-плану і правил страхування компанії, вона реєструється як страховик і отримує ліцензію на право здійснення страхової діяльності.
Мінімальний розмір статутного капіталу компанії, що займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро. Для страховиків, які здійснюють страхування життя, – 1,5 млн. євро.
При створенні страхової компанії (або збільшенні капіталу) статутний капітал має сплачуватися виключно у грошовій формі, у тому числі в іноземній валюті. Дозволяється формування статутного фонду компанії цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю, але не більше 25 процентів загального розміру статутного капіталу.
Векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, нематеріальні активи для формування статутного капіталу використовувати заборонено.
Страхові компанії створюють гарантійний фонд, до якого включають додатковий та резервний капітал, а також суму нерозподіленого прибутку.
Страхові резерви, які до настання страхових випадків перебувають у розпорядженні компаній, використовуються для поповнення робочого капіталу.
Таким чином, капітал діючої страхової компанії, незалежно від того, здійснює вона ризикове страхування чи страхування життя, включає три елементи:
a. сплачений статутний капітал;
b. гарантійний фонд;
c. страхові резерви.
Регламентується і розмір внесків страхової компанії до статутних капіталів інших страхових компаній України. Такі внески не можуть перевищувати 30 процентів її власного статутного фонду, у тому числі розмір внеску до статутного фонду окремої компанії не може перевищувати 10 процентів. Ці вимоги не поширюються на компанії, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя, у випадку здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.
Ліквідація страхової компанії може здійснюватися відповідно до рішення акціонерів, ухвали арбітражного суду або у випадку банкрутства. Одночасно з прийняттям рішення про ліквідацію компанії призначається ліквідаційна комісія, яка керує процесом її закриття. Вона визначає зобов’язання компанії та, відповідно них, виявляє усіх дебіторів і кредиторів та здійснює розрахунки з ними. Після розрахунків зі застрахованими і кредиторами сплачуються усі належні податки та збори і здійснюються розрахунки (розподіл коштів) з акціонерами. Після завершення розподілу коштів складається ліквідаційний баланс, підтверджений аудитором, і в орган реєстрації подається заява з проханням виключити компанію з реєстру фінансових установ України.
Інститутами спільного інвестуванняє фінансові установи,які обслуговують сферу спільного інвестування шляхом забезпечення гарантій прав власності на цінні папери та захист прав учасників фондового ринку.
Згідно діючого законодавства інститут спільного інвестування - корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.
Корпоративний інвестиційний фонд - це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність із спільного інвестування.
Статутний капітал корпоративного інвестиційного фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі, та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності. Розмір початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду не може бути менше розміру, встановленого законодавством для відкритих акціонерних товариств.
Збільшення статутного капіталу корпоративного інвестиційного фонду здійснюється виключно за рахунок грошових коштів акціонерів, внесених шляхом придбання ними акцій.
Корпоративний інвестиційний фонд, крім венчурного, провадить свою діяльність, якщо 60% або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери, корпоративні права та нерухомість..
Акції корпоративного інвестиційного фонду повинні бути тільки простими іменними.
Акції корпоративних інвестиційних фондів після внесення відповідного фонду до реєстру ІСІ розміщуються за ціною, що дорівнює вартості чистих активів такого фонду в розрахунку на одну акцію, що перебуває в обігу.
Кожна розміщена акція корпоративного інвестиційного фонду надає її власникові однаковий обсяг прав. Після реєстрації корпоративного інвестиційного фонду в реєстрі ІСІ акції корпоративного інвестиційного фонду розміщуються за грошові кошти. Неповна сплата розміщених акцій не дозволяється.
Інвестиційний фонд відноситься до фондів закритого типу в випадку, якщо він (або компанія по управлінню його активами) не бере на себе зобов’язання по викупу цінних паперів, емітованих цим інвестиційним фондом (або компанією по управлінню його активами) до моменту його реорганізації чи ліквідації.
Корпоративний інвестиційний фонд створюється в у формі публічного акціонерного товариства і провадить діяльність виключно зі спільного інвестування. Управління активами фонду здійснює компанія по управлінню активами на підставі договору, укладеного з фондом.
Вищим органом фонду є загальні збори акціонерів. Розміщуючи кошти в корпоративному інвестиційному фонді, інвестор придбає цінні папери цього фонду – прості іменні акції і стає акціонером фонду з правом голосу на Загальних зборах акціонерів.
Інвестор може придбавати акції за їх номінальною вартістю (якщо мова йде про новостворений фонд), або за ринковою вартістю на день придбання. Повернення коштів, проінвестованих в корпоративний інвестиційний фонд здійснюється після закінчення строку, на який було створено фонд. Інвестор повертає інвестиції шляхом зворотнього продажу акцій фонду по ринковій ціні на день продажу. Різниця між вартістю придбання та вартістю продажу акцій зумовлює отримання інвестором прибутку чи збитку.
Інвестиційні фонди Україниабо інститути спільного інвестування в Україні за своєю організаційно-правовою формою поділяються на:
корпоративні інвестиційні фонди;
пайові інвестиційні фонди.
Корпоративні та пайові інвестиційні фонди, у свою чергу, залежно від порядку здійснення діяльності діляться на:
відкриті інвестиційні фонди;
закриті інвестиційні фонди;
інтервальні інвестиційні фонди.
Відкриті та інтервальні інвестиційні фонди залежно від терміну, на який вони створюються, поділяються на:
термінові відкриті / інтервальні інвестиційні фонди;
безстрокові відкриті / інтервальні інвестиційні фонди.
Закриті інвестиційні фонди підрозділяються на:
диверсифіковані закриті інвестиційні фонди
закриті недиверсифіковані інвестиційні фонди
Недиверсифіковані інвестиційні фонди, у свою чергу, можуть бути венчурними та невенчурними.
Як розібратися в такому розмаїтті інвесторові та, головне, якому інвестиційному фондові віддати перевагу?Спробуємо відповісти на ці питання.
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АДМІНІСТРУВАННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ... Визначення термінів організація установа та їх класифікація... Характеристика фінансового адміністрування та фінансового менеджменту...
Фінансова стратегія і тактика установ, організацій
Система формування фінансової політики установ, організаційщодо напрямів їх фінансової діяльності має такі складові:
1) управління капіталом: визначення в
Прийняття фінансових рішень.
Відповідно, функціями фінансового адміністрування установ, організацій є такі, що орієнтовані на визначення відповідності положенням,нормам та нормативам, встановленим діючими зако
Прийняття фінансових рішень.
Відповідно, функціями фінансового адміністрування установ, організацій є такі, що орієнтовані на визначення відповідності положенням,нормам та нормативам, встановленим діючими зако
ФІНАНСОВЕ АДМІНІСТРУВАННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТ У КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ
У світовій практиці існують різноманітні універсальні принципи, методи, а також практичні посібники з фінансового менеджменту. Але механічне копіювання та використання закордонних моделей в умовах
Класифікація джерел фінансування некомерційних організацій
Некомерційні організації відрізняються високою диверсифікованістю джерел фінансування. Некомерційні цілі господарювання вимагають від них не тільки залучення зовнішніх джерел фінансування з боку де
Власні джерела фінансування некомерційних організацій
Третя група джерел фінансування некомерційних організацій поєднує доходи від власної діяльності. До таких можуть відноситися як основні (виставочна, освітня, концертна діяльність і т.д.), та
Аналіз фінансування НПО в Україні
При підготовці матеріалу використано джерело [7].
В Україні провідний рядок фінансування впевнено займають гранти від благодійницьких і донорських організацій. Інші джерела фінансув
Джерела фінансування неприбуткових організацій в США
При підготовці матеріалу використано джерело [3].
Розвиток третього сектору в США має багаторічні традиції та досвід. Тому вважаємо за доцільне розглянути особливості розвитку і фін
Державні джерела фінансування некомерційних організацій
У 1999 р. державні кошти в некомерційній сфері оцінювалися в 1,3 млрд. доларів, що становить 8,1% від загальних фінансових надходжень некомерційних організацій. Однак наведені результати не врахову
Власні джерела фінансування некомерційних організацій
Доходи від власної діяльності у цілому відіграють важливу роль у бюджеті некомерційних організацій, але рівні окремої некомерційної організації подібні доходи не перевищують 30%.
Широкого
Одержання коштів з фондів
Участь у конкурсах на одержання гранту має свою специфіку. Вибирайте той фонд, напрямкам фінансування й умовам якого максимально відповідає і ваша організація, і проект, що подається на конкурс. Зв
Типові причини відмови у фінансуванні
Причини відмови у фінансуванні поділяються на дві групи: причини організаційного характеру і причини, пов'язані з якістю наданої заявки.
До причин організаційного характеру віднося
Список літератури
Закону України “Про благодійництво та благодійну діяльність” // www.rada.gov.ua Проект Закону України “Про непідприємницькі організації” // www.rada.gov.ua Шекова Е.Л. Эконо
Доступність для всіх
Фонд «ОТП Класичний» не є окремою юридичною особою, а це означає, що інвестувати в нього свої тимчасово вільні кошти можуть як фізичні так і юридичні особи. У той же час, сертифікати фонду можуть п
Умови лістингу цінних паперів на біржі
До торгівлі на УФБ за категорією лістингових цінних паперів можуть бути допущені цінні папери, які відповідають наступним умовам (не стосується державних цінних паперів, емісія яких згідно з законо
Творчі спілки України
№ п/п
Назва об"єднання
Дата і номер реєстрації як громадської організації
Дата і номер реєстрації як творчої спілки
Приклад
Страхова компанія отримала довгостроковий банківський кредит під 28% річних. Визначити вартість залученого капітану, якщо:
а) СК сплачує податок з доходів від страхової діяльност
Приклад
Страхова компанія випустила в обіг прості акції з фіксованим темпом приросту дивідендів 5% в рік. Поточна ціна акції становить 60 грн., очікуваний розмір дивіденду на найближчий період – 10 грн.
ОЦІНКА ВАРТОСТІ КАПІТАЛУ СТРАХОВИКА
Український страховий ринок останнім часом став досить привабливим для світових операторів страхового бізнесу. Іноземні страховики активно проводять операції з купівлі українських страхових компані
УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ БАНКУ
Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків. Величи
КАПІТАЛ БАНКУ ТА МЕТОДИ ЙОГО ОЦІНЮВАННЯ
Джерела формування банківських ресурсів відображуються у правій частині балансового звіту і називаються пасивами банку. За своїм походженням пасиви не однорідні і складаються з капіталу та зобов'яз
МЕТОД РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ
Цей метод полягає в тому, що активи та зобов'язання банку оцінюють за ринковою вартістю, виходячи з якої розраховують і капітал банку за формулою (2.2). Такий метод оцінювання банк
МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ДОСТАТНОСТІ БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ
Питання про рівень достатності капіталу, який забезпечив би довіру до банку з боку вкладників, інвесторів, кредиторів та органів нагляду, є найсуперечливішим у теорії банківської справи. В економіч
МЕТОД ПОРІВНЯЛЬНОГО АНАЛІЗУ ПОКАЗНИКІВ
За цим методом для оцінювання адекватності капіталу використовуються розглянуті далі показники.
1) Відношення сукупного капіталу до сукупних активів банку.
2) В
МЕТОД ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК
Метод експертних оцінок адекватності капіталу базується на використанні висновків експертів про якість управління банком, рівень прибутковості та ліквідності, динаміку депозитної бази, структуру ба
МЕТОД ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК
Метод експертних оцінок адекватності капіталу базується на використанні висновків експертів про якість управління банком, рівень прибутковості та ліквідності, динаміку депозитної бази, структуру ба
МЕТОД ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК
Метод експертних оцінок адекватності капіталу базується на використанні висновків експертів про якість управління банком, рівень прибутковості та ліквідності, динаміку депозитної бази, структуру ба
Управління капіталом на прикладі АГРОПРОМБАНКУ.
Банківська політика управління капіталом являє собою сукупність дій, що направлені на досягнення компромісу між ризикованістю та доходністю операцій банку, а також пов’язаних із ви
УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ОТП Банку
Група управляє своїм капіталом шляхом максимального збільшення прибутків зацікавлених сторін через оптимізацію балансу боргових та дольових інструментів.
Група здійснює мон
ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН.
Фінансова діяльність об’єднань громадян і громадських організацій, діяльність яких регулюється окремим законодавством, теж організовується на принципах кошторисного фінансування, але їх фінансове з
АКТИВИ УСТАНОВ І ОРГАНІЗАЦІЙ ТА УПРАВЛІННЯ НИМИ
Активи установ, організацій — це майнові об’єкти — ресурси — матеріальні або нематеріальні ресурси вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та мають властивість приноси
Форма функціонування активів.
За цією ознакою виділяють такі види активів: а) матеріальні активи характеризують активи підприємства, що мають речову (матеріальну) форму. До складу матеріальних активів підп
Форма функціонування активів.
За цією ознакою виділяють такі види активів: а) матеріальні активи характеризують активи підприємства, що мають речову (матеріальну) форму. До складу матеріальних активів підп
Переваги та недоліки лізингових операцій
Переваги лізингу
Недоліки лізингу
· можливість розширення обсягів діяльності без суттєвого збільшення обсягів фінансування
· суттєва
УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ БАНКУ НА ПРАКТИЦІ.
Під кредитним ризиком Банк має на увазі існуючий або потенційний ризик для прибутку і капіталу Банку, який виникає внаслідок невиконання позичальниками Банку своїх зобов'язань виконати умови кредит
Інформація про органи управління емітента
Згідно статуту органами управління емітента є: загальні збори акціонерів, Біржова рада
(наглядова рада), Правління, Ревізійна комісія.
Біржова рада- 11 юридичних
Загальний висновок аудитора
Аудиторська перевірка фінансової звітності ВАТ «Українська біржа» здійснювалась незалежним аудитором ТОВ «БЕЙКЕР ТІЛЛІ УКРАЇНА» Почкуном Олександром Васильовичем (сертифікат аудито
К – число днів у періоді (365 або
366, якщо рік високосний).
Наприклад: 1. Річна процентна ставка – 30,0.
2. Термін кредиту – 45 днів.
3. Процентна ставка на термін кредиту – 3,6986.
(Т =
ДОХОДИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Якими важливими для банку не були б цілі та пріоритети, реалізовані у процесах комплексного управління активами і пасивами, банк є підприємницькою структурою, тому його головна мета — отримання дох
УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ.
Управління доходами комерційних банків представляє - процес розробки та прийняття управлінських рішень за всіма аспектами їх формування та використання в банку і включає в себе нас
Оподаткування доходів товарної біржі.
Податок з прибутку. Відповідно до норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” оподаткування прибутків біржі та її членів провадиться наступним чином.
Оподаткування доходів фондової біржі.
Податок з прибутку. Фондова біржа є суб’єктом господарювання, який хоч і займається організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних і не має на
УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛЬНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ
Капітальні інвестиції є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства. Серед усіх напрямів інвестиційної діяльності провідне місце займають капітальні інвестиції.
Оцінка ефективності інвестиційних проектів
Метою управління капітальними інвестиціями є вибір найефективніших інвестиційних проектів і забезпечення реалізації окремих інвестиційних програм. Особлива увага приділяється вибору інвестиційних п
УПРАВЛІННЯ ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Можливості залучення повного обсягу необхідних для реалізації інвестиційних проектів підприємства фінансових коштів є однією з головних передумов прийняття відповідних рішень. Фінансування
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ
Фінансові інвестиції є активною формою ефективного використання тимчасово вільного капіталу. До традиційних активів відносяться акції і облігації. Саме вони є основними інструмента
Методи оцінки ефективності фінансових інвестицій
Оцінку фінансових інвестицій здійснюють аналогічно капітальним, шляхом зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, із сумою грошового потоку від здійснення такого інвестування, з іншого
УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ПОРТФЕЛЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
Основна мета формування інвестиційного портфеля полягає у забезпеченні реалізації найдохідніших фінансових інвестицій. До основних типів фінансових портфелів відносяться: портфель доходу, портфель
Система фінансових планів фінансових установ
До найбільш поширених видів планів фінансових установ можна віднести: баланс доходів і витрат; плановий баланс; прогноз (план) фінансових результатів; план грошових потоків; план щодо формування вл
Сутність та особливості бюджетування об’єднань громадян
Бюджетування - це процес планування діяльності установи і організації, його структурних підрозділів методом розробки системи взаємопов'язаних бюджетів та встановлення всіх в
ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ В БАНКУ
Фінансове планування спрямовується на перетворення стратегічних цілей та завдань банку в конкретні (абсолютні й відносні) значення результативних фінансових показників діяльності банківської устано
ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ У СТРАХОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ
Як і будь-якій підприємницькій діяльності, страхуванню властиве фінансове планування. По своєму змісту план страхової компанії виражає собою баланс доходів і витрат.
Поняття та принципи побудови звітності
Бухгалтерський облік, як відомо, — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства користувачам для прийняття
Класифікація звітності та її користувачі
З метою впорядкування складання звітності її класифікують за такими найбільш поширеними ознаками: змістом і джерелами формування, терміном подання, ступенем узагальнення, обсягом, періодичністю под
Порядок складання, подання й оприлюднення фінансової звітності
Підприємство складає квартальну та річну фінансову звітність, яку подає користувачам відповідно до чинного законодавства. Найбільшим за обсягом й інформативністю є річний звіт у складі:
Форми фінансової звітності
Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів. Для суб'єктів малого підприємництва і
Звіт про фінансові результати
Звіт про фінансові результати — це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Зміст і форма звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкрит
Звіт про рух грошових коштів
Звіт про рух грошових коштів складається відповідно до вимог Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженого наказом Міністерства фінансів Укр
Звіт про власний капітал
Звіт про власний капітал — звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Зміст і форма звіту про власний капітал, а також загальні вимоги щ
Примітки до фінансової звітності
Примітки до фінансової звітності — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію й обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відпо
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов