Опорний конспект лекцій з дисципліни Історія України

Полтавський національ­ний технічний універси­те­т

Імені Юрія Кондратюка

Кафедра історії

 

Опорний конспект лекцій

з дисципліни „Історія України”

Для студентів І курсів

Усіх спеціальностей

Спеціальність	Дата затвердження робочої програми	Шифр електронної бібліотеки
для всіх	6 червня 2006 р.

Лектор:______________ Гавриленко І.М., доцент, канд. іст. наук

Рецензенти:

Залізняк Л.Л., доктор іст. наук., професор Національного університету „Києво-Могилянська Академія”

Сминтина О.В.,доктор іст. наук., доцент Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова

(копії рецензій додаються)

 

Конспект розглянуто і схвалено на засіданні кафедри історії

протокол №8 від 21.03.2005 р.

 

Завідувач кафедри _____________ В.В.Сажко

Зміст

Вступ

Навчальний модуль I

Тема 1. Витоки українського народу та його державності

Лекція 1. Первісна історія України

Лекція 2. Відлуння грецької цивілізації на українських теренах. Походження слов’ян. Населення України І тис. н. е.

Тема 2. Русь в українській та світовій історії

Лекція 3. Київська Русь

Лекція 4. Галицько-Волинське і Литовське князівства в руській історії

Тема 3. Польський фактор в українській історії ХV - першої половини ХVІІ ст. Козацтво

Лекція 5. Походження козацтва. Польсько-католицький фактор в українській історії

Навчальний модуль II

Тема 4. Визвольна війна українського народу середини XVІІ ст. Формування та еволюція козацько-гетьманської держави

Лекція 6. Козацько-селянські повстання кінця XVІ ст. - 1638 р. Визвольна війна 1648-1654 рр.

Лекція 7. Україна періоду Руїни

Тема 5. Ліквідація української автономної державності. Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій

Лекція 8. Україна у ХVІІІ - першій половині ХІХ ст.

Лекція 9. Україна в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Навчальний модуль III

Тема 6. Україна в революційних процесах 1917-1921 рр.

Лекція 10. Доба Центральної Ради. Гетьманство Павла Скоропадського

Лекція 11. Директорія у боротьбі за незалежність україни. Остаточне утвердження більшовицької влади на Україні

Тема 7. Міжвоєнний період історії українського народу (1921-1939 рр.)

Лекція 12. УСРР у 1920-ті роки

Лекція 13. Розвиток України після сталінського «великого перелому». Західноукраїнські землі у 20-30-ті роки ХХ ст.

Тема 8. Україна в роки Другої світової війни

Лекція 14. Друга світова війна і Україна

Тема 9. Суспільно-політичний розвиток України від другої половини 40-х до 80-х рр. XX ст.

Лекція 15. Україна в кінці 1940-х - першій половині 1960-х рр.

Лекція 16. Розвиток України в період «застою»

Навчальний модуль IV

Тема 10. Національно-державне відродження українського народу. Незалежна Україна в сучасному світі

Лекція 17. Україна в роки «перебудови»

Лекція 18. Здобуття Україною незалежності. Сучасний етап розвитку

Вступ

Бути свідомим громадянином держави і не знати її історію – неможливо.

Немало проблем, які має розв’язати наше суспільство зараз та у найближчі роки, мають своє коріння у минулому: далекому чи недавньому. Попередні покоління накопичили колосальний історичний досвід, ігнорування якого вкрай небезпечне. Пізнання цього досвіду – одне з практичних завдань історичної науки.

Слово «історія» – грецького походження, воно означає розповідь про те, що відбулося. Як одна з гуманітарних наук історія вивчає минуле людства в усій його конкретності й різноманітності, узагальнює історичний досвід. Існує всесвітня (загальна) історія та історія окремих країн і народів.

Історія України вивчає минуле нашого народу на основних землях його проживання, а також історію його предків від найдавніших часів до наших днів. Предметом цієї науки є провідні тенденції етногенезу українського народу, його діяльності в усіх сферах суспільного, державно-політичного, соціально-економічного й духовного життя на всіх етапах історичного розвитку.

Історія взаємозумовлена і взаємозалежна з такими явищами як історична пам’ять та свідомість. Історична свідомість – одна з форм суспільної свідомості, що дає змогу людству осмислено відтворювати, реконструювати свій поступальний рух у часі.

Історична пам’ять – це здатність людської свідомості відтворювати минуле. Вона є успадкуванням минулого досвіду, що опредметнюється у відповідних культурних формах (традиціях, пам’ятках, мемуарах тощо), а також існує у вигляді історичної свідомості народу. Одним із виявів історичної пам’яті є спогади учасників певних подій, їхні усні перекази, письмові свідчення. За своєю суттю пам’ять емоційна, особистісно забарвлена, здатна до перекручень і прикрашань, що зумовлює можливість її деформацій (зокрема й цілеспрямованими зусиллями зацікавлених соціальних груп – тоді постає небезпека містифікацій минулого). Критичне сприйняття історичної пам’яті – одне із завдань історичної науки, у якої є всі можливості проникнення в її глибини та відтворення цілісної правдивої картини минулого.

У нашому курсі ми приділятимемо увагу насамперед етно- та соціально-політичному аспектам вивчення історії України. Відразу ж роз’яснимо зміст відповідних термінів. Давньогрецьке «етнос», що збігається з латинським «націо», перекладається як «народ» і означає таку спільність людей, котра усвідомлює свою відмінність від інших за територією проживання й особливостями господарства, самоврядування, культури, мови. Політика є сферою відносин націй, суспільних класів, верств, страт та інших історичних спільнот, що визначається їхніми інтересами й цілями, спрямованими на засвоєння, утримання й використання державної влади.

Історія України, як наука, протягом свого розвитку зазнала різних політичних впливів, що взагалі закономірно. Кожен народ складають окремі соціальні групи, які розглядають багатоманітну історичну дійсність з точки зору своїх прагнень і їм намагаються підпорядкувати життя всього суспільства. Тож не дивно, що минуле України, яскраве і трагічне, викликає далеко не однозначне сприйняття. Одні безмірно героїзують та возвеличують усе, що відбувалося колись на теренах Батьківщини, і твердять про необхідність гордитися ним. На думку інших, історія ця не варта оспівування, оскільки, мовляв, у ній переважали здебільшого непривабливі, а то й ганебні сторінки. Є, на жаль, і люди, байдужі до минулого.

Та, якби там не було, вже в силу геополітичного розташування України, події, що відбувалися тут, нерідко визначали історичні долі всієї Європи.

У взаємних відносинах з іншими народами кожен сприймає чужу історію теж через призму власних інтересів. Так виникає різне трактування тих самих подій – залежне від політичної позиції автора. Наприклад, війна під проводом Богдана Хмельницького може розглядатися як визвольна – з позицій українського народу, як безглуздий селянський бунт, що не мав позитивних в історичній перспективі наслідків, – з польських позицій, чи як реалізація віковічного прагнення українського народу до єднання зі «старшим братом» – з російських позицій.

Якщо брати проблему ширше, то існує кілька концепцій історії України (концепція – це певний спосіб розуміння, тлумачення, інтер­претації якогось явища, процесу, головна точка зору на них, сукупність ідей їх сис­темного висвітлення). Наукова концепція історії України, підвалини якої закладені ще наприкінці ХІХ – в першій третині ХХ ст., передусім – працями Михайла Грушевського, позбавлена ідеологічних пут після здобуття Україною незалежності, активно твориться нинішнім поколінням вітчизняних істориків.

З цією концепцією намагаються конкурувати кілька інших, різною мірою віддалених від істини. Одна з них тримається на переконанні в одвічності українського етносу на займаних ним теренах, і тоді українці зображаються чи не найдавнішим народом у світі. Згідно іншої концепції, ніякої самостійної України раніше не існувало, а була «Малоросія» як складова частина держави російської. Аналогічною, щодо західної частини сучасних українських земель, є відповідна польська історична література. Радянська історична концепція, що походила від сталінського курсу «Історії ВКП(б)» й благополучно пережила свого часу дві десталінізації – хрущовську й горбачовську, ґрунтувалась на імперських російських традиціях, оснащених «класовим підходом».

Попри різні політичні впливи наука займається відшукуванням об’єктивної істини в її багатогранності. Важливе значення має методологія досліджень, тобто сукупність методів, які застосовуються дослідниками. Для досягнення творчих завдань історики використовують загальнонаукові (наприклад, метод класифікації), специфічно-історичні (хронологічний, описовий, порівняльний тощо) та міждисциплінарні (статистичний, математичний і т. д.) методи.

Основоположними принципами історичного наукового дослідження є історизм та об’єктивність. Перше означає, що будь-яке явище чи подія повинні вивчатися в розвитку, починаючи від передумов його виникнення. Друге спонукає істориків здійснювати прискіпливий критичний аналіз джерел на їх достовірність і повноту, залучати якомога більше коло джерел, різноманітних за характером, а головне – за будь-яких обставин зберігати неупередженість. Неприйнятними для вченого є свавільне відкидання одних джерел за рахунок інших, ігнорування й замовчування інформації, що суперечить особистій думці, бажання утвердити власну версію на основі ймовірних припущень, а не доведених фактів. Над істориком не повинні тяжіти ті чи інші національні, класові, релігійні та інші стереотипи.

Часто історикам доводиться звертатися по допомогу до представників інших наук – археології, антропології, лінгвістики, етнографії, математики та інформатики, соціології тощо, адже історичні джерела є різними за походженням: усні, письмові, матеріальні, і в багатьох випадках історична наука не може реконструювати минуле, особливо давнє, самостійно.

Археологія вивчає найдавніше минуле за матеріальними (речовими) джерелами. Антропологія досліджує фізичну будову давньої і сучасної людини, в тому числі її етнічні особливості. Етнографія – наука про матеріальну та духовну культуру сучасних народів. Предметом лінгвістики (мовознавства) є мови сучасних і давніх народів.

Метою вивчення історії України у вищих навчальних закладах є надання студентам знань про сутність соціально-політичних проце­сів, що відбувалися в минулому й відбуваються в сучасній Україні, їх об’єктивну зумовленість, взаємозв’язки та взаємозалежності. Практичне ж призначення цієї дисципліни полягає у здобутті вмінь аналізувати й оцінювати явища соціально-політичного розвитку українського суспільства в контексті світо­вої історії та виробленні навичок застосовувати набуті знання для прогнозування суспільних процесів. Все це, зрештою, спрямовано на форму­вання свідомості громадянина й патріота України.

Пропонований посібник відповідає навчальній програмі дисципліни «Історія України» і містить, тією чи іншою мірою, практично всі питання, що виноситимуться на підсумковий контроль знань студентів. Поглибленому вивченню матеріалу можуть посприяти також, крім літератури, вказаної наприкінці кожної теми, наступні історичні дослідження, підручники, навчальні посібники та довідники:

v Багалій Д. Нарис історії України. – К., 1994.

v Бойко О.Д. Історія України: Запитання і відповіді. – К., 1997.

v Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – К., 2003.

v Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1997.

v Брайчевский М.Ю. Очерки истории украинского народа. – К., 1991.

v Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. – К., 1995.

v Грушевский М.С. Очерки истории украинского народа. – К., 1991.

v Грушевський М. Історія України–Руси: В 11-ти томах, 12 книгах. – К., 1991–1998.

v Довідник з історії України: У 2-х томах. – К., 1993, 1995.

v Довідник з історії України: А–Я. – К., 2001.

v Дорошенко Д.І. Нарис історії України: У 2-х томах. – К., 1991–1992.

v Ефименко А.Я. История украинского народа. – К., 1990.

v Єфименко О. Історія України та її народу. – К., 1992.

v Історія України: Вид. 3-тє / За ред. В.А.Смолія. – К., 2002.

v Історія України в особах: ІХ–ХVІІІ ст. – К., 1993.

v Історія України в особах: ХІХ–ХХ ст. – К., 1995.

v Історія України в особах: Литовсько-польська доба. – К., 1997.

v Історія України: Курс лекцій: У 2-х книгах / Кер. автор. кол. Л.Г.Мельник. – К., 1991–1992.

v Історія України: нове бачення: У 2-х томах / За ред. В.А.Смолія. – К., 1995–1996.

v Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К., 1996.

v Котляр М., Кульчицький С. Шляхами віків: довідник з історії України. – К., 1993.

v Крип’якевич І.П. Історія України. – Львів, 1992.

v Малий словник історії України. – К., 1997.

v Підкова І.З., Шуст Р.М. Довідник з історії України: У 3-х томах. – К., 1993.

v Політична історія України / За ред. В.І.Танцюри. – К., 2002.

v Полонська-Василенко Н. Історія України: У 2-х томах. – К., 1992.

v Рибалка І.К. Історія України. – Ч. 1. – Харків, 1995.

v Рибалка І.К. Історія України. – Ч. 2 (Від початку ХІХ ст. до лютого 1917 року). – Харків, 1997.

v Светлична В.В. Історія України: Навч. посібник. – К., 2002.

v Субтельний О. Україна: історія. – К., 1991 (та наступні видання).

v Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: Курс лекцій. – К., 1999.

Текст, позначений подвійними квадратними дужками –[[...]], може бути використаний студентами при підготовці до семінарських занять, або ж призначається для самостійного вивчення.

Навчальний модуль I

Тема 1

Витоки українського народу та його державності

Короткий зміст теми:

Проблема походження людини та людської цивілізації на території сучасної України. Рід, плем’я, племінний союз і етнос (народ). Рада племені, рада старійшин і вождь племені чи союзу племен як зародки державності.

Лінгвістика, писемність, міфологія, археологія, антропологія як джерела дослідження прадавніх історичних витоків українського етносу.

Проблема етнічної ідентифікації археологічних культур (трипільської, ямної, зарубинецької, черняхівської та ін.)

Слов’яни та інші народи у формуванні українського етносу та державності: колонізаційна і автохтонна теорії.

Поліетнічність прадавніх історичних витоків українців і провідна роль східнослов’янських племен в етногенезі українського народу.

Місце прадавнього населення сучасних українських земель у світовій цивілізації свого часу.

Лекція 1

Первісна історія України

Кам’яна доба.Первісна людина на території сучасної України з’явилася ще за доби па­леоліту. Так фахівці називають початковий і найдовший період… На українських землях первісна людина з’явила­ся у так звану ашельську добу,… Архантропи використовували вогонь, але ще не вміли його штучно видобувати. Оволодіння вогнем мало величезне значення:…

Лекція 2

Відлуння грецької цивілізації на українських теренах

Походження слов’ян

Населення України І тис. н. е.

Спочатку на нових землях створювалися невеликі торгові пункти – емпорії. Тут були склади товарів, якими обмінювалися з місцевим населенням. Для… За устроєм північнопричорноморські дер­жави були різними: демократичні… Греки Північного Причорномор’я вирощу­вали зерно, займалися виноградарством, ско­тарством, рибним промислом. Високого…

Тема 2

Русь в українській та світовій історії

Руські та іноземні історичні джерела про походження Русі, її етнічність. Етноніми «Русь» і «Україна». Роль державності в утворенні, розвитку й… Історична роль князів Володимира Святославовича і Ярослава Мудрого. Причини феодальної роздробленості і формування політичних центрів розколу Русі: Галича, Суздаля, Новгорода, Чернігова,…

Лекція 3

Київська Русь

Головним писемним джерелом вивчення історії Русі є літописи. Найвідоміші серед них «Повість времен­них літ» (скла­дена у Києві близько 1111 р.),… Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. Протягом… Формування Києворуської держави.В процесі розселен­ня слов’ян великі й малі союзи племен поступово переросли в…

Лекція 4

Галицько-Волинське і Литовське князівства в руській історії

По смерті Ярослава Мудрого з початком феодальної роздробленості Галицьке князівство відокремилося від Києва. Першими галицькими князями були нащадки… У 1084 р. в Галичині утворилися три князівства, в яких запанували брати… Син Володаря Володимир, якого літопис називає Володимирком (1124–1153) об’єднав Перемишльську, Теребо­вельську,…

Тема 3

Польський фактор в українській історії

ХV – першої половини ХVІІ ст.

Козацтво

Історичне значення Кревської (1385 р.), Городельської (1413 р.) уній в етнічному відособленні південних і західних руських земель від північних і… Перехід статусу збирача всіх руських земель до Московської Русі за договором… Руське гетьманство в польській політиці. Військово-адміністративна реформа гетьмана Є.Ру­жинсь­кого.

Лекція 5

Походження козацтва

Польсько-католицький фактор в українській історії

Україна у складі Речі Посполитої. Наступ Польщі на західні землі України розпочав король Казимир ІІІ Великий, у квітні 1340 р. вступивши в Галичину.… Протягом понад двох десятиліть поляки у союзі з угорцями билися з литовцями,… Спочатку поляки дуже обережно впроваджували свої порядки, та досить швидко почався наступ на православ’я, підтриманий…

Навчальний модуль II

Тема 4

Визвольна війна українського народу се­ре­дини XVІІ ст.

Формування та еволюція козацько-гетьманської держави

Короткий зміст теми:

Козацько-селянські повстання кінця XVІ ст. – 1638 р. і визвольна війна 1648–1654 рр.: проблема їх причин, характеру, ролі в соціально-політичній історії України. Історичне значення діяльності П.Сагайдачного, Б.Хмельницького.

Козацько-гетьманська держава України під проводом Б.Хмельницького

Суперечності московсько-польських інтересів в історичній долі України і розкол серед козацької старшини після смерті Б.Хмельницького. Велика Руїна і поділ України на Ліво- та Правобережну.

Малоросійська політика російського царизму як фактор остаточного етнічного відособлення українців і формування їх в націю.

Поступове обмеження російським царизмом автономії козацько-гетьманської держави України. Гетьман І.Мазепа в історії України.

Лекція 6

Козацько-селянські повстання кінця XVІ ст. – 1638 р.

Визвольна війна 1648–1654 рр.

Українські селяни реагували на процес закріпачення їх польською шляхтою як пасивною непокорою, зокрема втечею на Подніпров’я, так і активним… Виникнення нової соціальної групи – козацтва, вивело цю верству на авансцену… Перші антипольські козацькі повстання. У 1591 р. гетьман реєстрових козаків К.Косинський, а з ним козаки й селяни, на…

Лекція 7

Україна періоду Руїни

І настали в Україні часи суспільного розбрату та внутрішніх чвар, чужоземної інтервенції, дальшого спустошення й поділів вже сплюндрованого краю.… Виконуючи волю Б.Хмельницького, який вважав, що стабільність нової української… Однак Виговський дуже швидко, по мірі того як стрімко зростало його власне багатство, почав втрачати авторитет у…

Тема 5

Ліквідація української автономної державності

Україна у складі Російської та Австро-Угорської імперій

Ріст старшинського, монастирського й дворянського землеволодіння в Україні й закріпачення селян. Зруйнування Запорізької Січі (1775 р.) і ліквідація… Поділ Польщі між Росією і Австро-Угорщиною та специфіка етнічного розвитку… Т.Г.Шевченко і його історична роль для українців. Роль Кирило-Мефодіївського товариства (1846–1847 рр.) в українському…

Лекція 8

Україна у ХVІІІ – першій половині ХІХ ст.

Західноукраїнські терени наприкінці XVІІІ ст. потрапили під владу австрійської імперії Габсбургів. Обидві імперії являли собою величезні територіальні конгломерати, населення… Хоча такий устрій майже цілком влаштовував чималу частину на­селення, знаходилися все ж сміливці, котрі противилися…

Лекція 9

Україна в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Безпосереднім поштовхом до реформ в Росії послужила поразка в ході Кримської війни 1853–1856 рр., завдана військами Англії, Франції, Туреччині й… Найнагальнішим завданням була ліквідація кріпосного права. В Галичині це… Селянська община перетворювалась в найнижчу адміністративну одиницю, відповідальну за своєчасність сплати селянами…

Навчальний модуль III

Тема 6

Україна в революційних процесах 1917–1921 рр.

Лютнева загальноросійська революція 1917 р. і політичні альтернативи її розвитку. Багатовладдя. Українська Центральна Рада в боротьбі за автономію України і політика… Розвиток шовіністичних і анархістських тенденцій в українському суспільстві в умовах загальноросійської кризи…

Лекція 10

Доба Центральної Ради

Гетьманство Павла Скоропадського

На початку 1917 р. історія імператорської Росії завершилася. Під натиском масового страйкового руху 27 лютого (за старим стилем) цар Микола ІІ… На місцях Тимчасовий уряд спирався на торгово-промислову буржуазію,… Боротьба Центральної Ради за автономію України. Після Лютневої революції в Україні виникли можли­вості для легалізації…

Лекція 11

Директорія у боротьбі за незалежність україни

Остаточне утвердження більшовицької влади на Україні

Директорію підтримав коман­дир січових стрільців Є.Коновалець та начальник його штабу А.Мельник. На бік Директорії пере­й­шов отаман Болбочан, він… 18 листопада біля Мотовилівки війська Директорії розбили гетьманців і через… Українська Народна Республіка була відновлена майже на всій її території. 26 грудня Дирек­торія призна­чила уряд, до…

Тема 7

Міжвоєнний період історії українського народу (1921–1939 рр.)

Короткий зміст теми:

Розробка В.Леніним нової економічної політики більшовицької партії і радянської влади як стратегії і тактики соціалістичного будівництва. Роль В.Леніна в історії України. Суперечності в розумінні НЕПу серед більшовиків та їх політичних противників.

Еволюція НЕПу і його результати для України.

Обставини вступу УСРР до СРСР і суперечності навколо суті та змісту радянської федерації. Пролетарський, соціалістичний інтернаціоналізм у більшовицькій теорії і політиці. «Українізація» в УСРР і утвердження однопартійності на основі боротьби з націонал-комуністами.

Еволюція внутріпартійної боротьби серед більшовиків і її суспільно-політичні наслідки. Сталінський «великий перелом» 1929 р. як перехід від радянської диктатури на основі НЕПу до комуністичного тоталітаризму на основі масових політичних репресій, терору та авторитарної диктатури. Сталінська надіндустріалізація і суцільна колективізація, їх наслідки в Україні. Проблема побудови соціалізму в СРСР і УРСР в 30-х роках.

Радикалізація українського національно-визвольного руху в Польщі, Чехословаччині, Румунії. Д.Донцов і теорія «інтегрального націоналізму». УВО–ОУН.

Лекція 12

УСРР у 1920-ті роки

Одним із перших кроків на цьому шляху стала запроваджена в роки громадянської війни політика «воєнного комунізму». Відповідно до неї проводилася… «Воєнно-комуністичні» методи та розруха швидко руйнували матеріально-технічну… Утворення СРСР. Після остаточної перемоги більшовиків в Україні утвердилася радянська форма державності. Офіційні…

Лекція 13

Розвиток України після сталінського «великого перелому»

Західноукраїнські землі у 20–30-ті роки ХХ ст.

Курс на індустріалізацію проголосив ще ХІV з’їзд ВКП(б) у грудні 1925 р. Основними завданнями визначалися: забезпечення економічної самостійності й… У грудні 1927 р. XV з’їзд ВКП(б) про­голосив пріоритет державного плану над… Перший рік п’ятирічки розпочався з жовтня 1928 р. і мало відрізнявся від попередніх. Та наприкінці 1929 р., після…

Тема 8

Україна в роки Другої світової війни

Українське питання в міжнародній політиці напередодні і на початку другої світової війни. Пакт Молотова–Ріббентропа і возз’єднання українських… Україна, ОУН в планах фашистського керівництва на початку їх агресії проти… Характер війни фашистської Німеччини проти СРСР для українського народу. Евакуація і оборонні бої Червоної Армії в…

Лекція 14

Друга світова війна і Україна

Українське питання напередодні війни.Оголосивши боротьбу за «лебенсраум» («життєвий простір»), Німеччина не приховувала претензій на українські… На конференції у Мюнхені 1938 р. Гітлер заявив про власні прагнення щодо… Водночас нацистське керівництво вело розмови про створення Великої України, яка стала б житницею Німеччини. Для цього…

Тема 9

Суспільно-політичний розвиток Укра­їни

Від другої половини 40-х до 80-х рр. XX ст.

«Холодна війна» як фактор післявоєнного розвитку України в складі СРСР. Українська еміграція, ОУН в «холодній війні». Післявоєнна відбудова України… ОУН–УПА в боротьбі проти Радянської влади на Західній Україні. Ліквідація… Посилення сталінської політичної реакції в кінці 40-х – на початку 50-х рр. Політичні компанії проти «українського…

Лекція 15

Україна в кінці 1940-х – першій половині 1960-х рр.

Відбудова народного господарства. Останні роки сталінського режиму. Повертаючи в ході жорстоких боїв з німецької окупації власні території,… Протягом 1945–1946 рр. Україна одержала устаткування десятків заводів,… Оскільки демобілізація з армії затягувалася і робочих рук не вистачало, на початковому етапі відбудови широко…

Лекція 16

Косигінські реформи. Після звільнення у жовтні 1964 р. М.Хрущова партійним керівником СРСР став Л.Брежнєв. Майже 20-літня його «ера» почалася за… Хоч період 1965–1985 рр. загалом і дістав назву «застійного», перші його роки… Нововведення в сільському господарстві розпочалися з березня 1965 р. Новий порядок заготівель сільгосппродукції…

Навчальний модуль IV

Тема 10

Національно-державне відродження українського народу

Незалежна Україна в сучасному світі

Реформаторські сили в КПРС на початку 80-х рр. Історична роль Ю.Андропова. М.Горбачов і концепція перебудови в СРСР. Політика перебудови і її криза у… Історичні обставини розпаду СРСР і здобуття Україною державної незалежності: серпневі події 1991 р. в Москві;…

Лекція 17

Вступ до теми. У першій половині 80-х рр. адміністративно-командна система управління народним господарством, тоталітарний політичний режим привели… Початок перебудови. Наступником Брежнєва став тяжко хворий Ю.Андропов… Після смерті Андропова його змінив на посаді Генерального секретаря ЦК КПРС і Голови Президії Верховної Ради СРСР…

Лекція 18

Здобуття Україною незалежності

Сучасний етап розвитку

Передумови для перетворення України з союзної республіки на самостійну державу були підготовлені ще до грудневого референдуму. Поміж тогочасних… 15 січня 1992 р. Президія Верховної Ради видала Указ «Про державний гімн… Реакція світового співтовариства на результати всенародного референдуму була схвальною: вже 2 грудня про визнання…