Термін „ефект” у перекладі з латинської означає „результат”.

Ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає.

Визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги зробити висновок про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Тому для отримання об’єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також врахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні засоби), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, на виробництво впливають також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші фактори. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Отже, ефективність підприємства - комплексна оцінка кінцевих результатів використання необоротних і оборотних активів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.

Загальний механізм визначення ефективності підприємства може характеризуватися таким співвідношенням:

де Е_ф – ефективність;

Е – ефект (результати);

В – витрати (ресурси).

При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть впливати й інші фактори.

Оцінка ресурсів, що забезпечують господарську діяльність та ефективність їх використання, визначається системою економічних показників. Для обробки показників господарської діяльності використовуються абсолютні та відносні величини.

Абсолютні величини відображають розміри показника в натуральних, трудових і вартісних вимірниках. За способом вираження вони поділяються на індивідуальні та сумарні.

Індивідуальні виражають розміри показників за певними складовими одиницями (структурними підрозділами, працівниками, календарними періодами тощо).

Сумарні характеризують загальну величину показника в цілому, по господарюючому суб’єкту, за звітний період тощо.

За одиницями виміру розрізняють такі абсолютні величини: натуральні – т, км, га; умовно-натуральні – умовне паливо; трудові – людино-година, людино-день; комплексні – т-км; вартісні – грн., коп.

Відносні величини відображають розмір показника, який виражається як кількісне співвідношення між окремими (одноіменними або різноіменними) показниками (коефіцієнт, частка, відсоток, кількість пунктів). Відносна величина показує в скільки разів розмір однієї величини більший або менший за іншу, або яку частку від другої становить перша, або скільки одиниць однієї величини припадає на одиницю іншої величини.

У системі показників ефективності виробництва можна виділити такі групи показників:

Ø ефективності використання основних засобів;

Ø ефективності використання оборотних фондів;

Ø ефективності використання праці (трудових ресурсів);

Ø ефективності капітальних вкладень (виробничих інвестицій);

Ø узагальнюючі показники ефективності діяльності підприємства.

Що стосується перших чотирьох груп показників, то їх зміст детально розкривається у темах, присвячених вивченню відповідних видів ресурсів.

Узагальнюючий, кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнем ефективності його господарської діяльності: загальним обсягом одержаного прибутку та в розрахунку на одиницю ресурсів. Прибуток та відносний показник прибутку – рентабельність є основними показниками ефективності роботи підприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльність підприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпечена фінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості в процесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завдання кожного учасника господарської діяльності.

Водночас, абсолютна сума прибутку не характеризує рівень ефективності господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівень ефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти з понесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність, тобто визначити рентабельність.

Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім розрізняють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу), рентабельність продукції і рентабельність господарської діяльності. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р_акт) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою:

де – загальний прибуток підприємства за рік (весь прибуток, одержаний від усіх видів діяльності, до його оподаткування та розподілу);

– чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.;

СА – середньорічна вартість активів, тис. грн.

Рентабельність власного капіталу () відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

де – власний капітал підприємства.

Рентабельність акціонерного капіталу () свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

де – статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулами:

де – загальна рентабельність продукції, %;

– загальний прибуток підприємства за рік, тис. грн.;

ВС – виробнича собівартість продукції, тис. грн.;

ВА – адміністративні витрати, тис. грн.;

ВЗ – витрати на збут продукції, тис. грн.;

ВВз – витрати на виробництво та збут продукції, тис. грн.

де– чиста рентабельність продукції, %;

– чистий прибуток підприємства за рік, тис. грн.

Рентабельність конкретного виду продукції розраховується за формулами:

де Рі – рентабельність конкретного виду продукції, %;

Ві – виручка від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.;

ВСі – виробнича собівартість конкретного виду продукції, тис. грн.;

– розподілені адміністративні витрати на даний вид продукції, тис. грн.;

– розподілені витрати на збут даного виду продукції, тис. грн.;

Пві – валовий прибуток і-го виду продукції, тис. грн.

Рентабельність продажу продукції або обороту визначається за формулами:

де – загальна рентабельність від реалізації продукції, %;

– чиста рентабельність від реалізації продукції, %;

– загальний прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.;

РП – обсяг реалізованої продукції, тис. грн.;

– чистий прибуток підприємства від реалізації продукції, тис. грн.

Валова рентабельність основної діяльності:

де Пв – валовий прибуток, тис. грн.;

Срп – собівартість реалізованої продукції, тис. грн.

Рентабельність операційної діяльності:

де Под –прибуток від операційної діяльності, тис. грн.;

ОВ – операційні витрати, тис. грн.

Рентабельність звичайної діяльності:

де Пзд –прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.;

ОВ – операційні витрати, тис. грн.

Рентабельність господарської діяльності

а) для загальної оцінки ефективності підприємницької діяльності:

де Пгд – прибуток від господарської діяльності, тис. грн.;

ОВ – операційні витрати, тис. грн.

б) щодо оцінки ефективності підприємницької діяльності для власника:

де ЧП – чистий прибуток від господарської діяльності, тис. грн.;

ОВ – операційні витрати тис. грн.

Зміна рівня того чи іншого показника рентабельності залежить від зміни економічних та організаційно-технічних факторів виробництва та реалізації продукції (робіт та послуг). Тому у процесі аналізу стану рентабельності підприємства необхідно визначити, які фактори більше впливали на підвищення чи зниження рівня рентабельності та розробити відповідні заходи підвищення ефективності діяльності підприємства.

При зниженні прибутковості підприємства зменшується ціна акцій, співвідношення прибутку на акцію та її ціни. Для інвесторів, акціонерів показники прибутковості (рентабельності) підприємства є дуже важливими.

Розглянемо ряд показників акціонерного капіталу.

Прибуток на звичайну акцію (ПЗА):

де –- загальний прибуток підприємства, грн.;

– сума сплачених податків, грн.;

ДПА – сума дивідендів на привілейовані акції, грн.;

КЗА – кількість звичайних акцій.

Цінність акції (ЦА):

де РЦА – ринкова ціна акції, грн.

Рентабельність акції (РА_к):

де – дивіденд на одну акцію, грн.

У процесі аналізу ефективності господарської діяльності підприємства використовуються слідуючі фінансові документи: “Баланс” (форма 1), “Звіт про фінансові результати” (форма 2), “Звіт про власний капітал” (форма 3), “Звіт про рух грошових коштів” (форма 4) та “Примітки до річної фінансової звітності” (форма 5).

На основі даних вказаної звітності проводиться детальна оцінка фінансового стану підприємства. Розглянемо порядок розрахунку основних показників оцінки фінансового стану підприємства.

Коефіцієнт фінансової стійкості () пропонується визначити слідуючими варіантами: