ІІ. Предмет контракту.

Ця частина може включати 17 окремих умов (статей, параграфів).

№1. Предмет контракту.

У цьому параграфі вказуються найменування товару (повне і точне), його характеристика (тип, марка, виробнича потужність), асортимент. Якщо контрактом передбачена поставка товарів різних якісних характеристик чи різного асортименту, то вони вказуються у специфікації, що додається до контракту і складає його невід’ємну частин, про що в контракті робиться відповідне посилання.

№2. Кількість.

При визначення кількості товару в контракті купівлі-продажу встановлюється: одиниця виміру кількості; порядок встановлення кількості; система міри і ваги. Кількість товару у контракті може вказуватися у мірах ваги, обсягу, довжини, площі, у штуках; у кількості товару, що знаходиться в одиниці упакування – бутелі, коробці, мішці, пачці.

Кількість товару може бути визначена або твердо фіксованою цифрою, або у встановлених межах. У контрактах купівлі-продажу на масові сировинні і продовольчі товари, які поставляються насипом, навалом або наливом позначення кількості допускає відхилення фактичної кількості товару від обумовленої – застереження „біля”. Це застереження може бути виражено одним із способів: перед цифрою, що визначає кількість, ставлять слово „біля”, після такої цифри ставлять слова „більш чи менш на ...%” або знак „+/-...%”.

Встановлення системи мір і ваги у контракті необхідно тому, що деякі країни використовують національні системи мір, відмінні від загальноприйнятих. У більшості країн континентальної Європи розповсюджено метричну систему. Однак країни що застосовують її, запровадили різні найменування для одних і тих же одиниць. Наприклад, 100 кг називають: у Франції – квінтал; у Німеччині – подвійний центнер; у ряді країн – метричний центнер.

З інших систем розповсюджено англо-американську. Основна одиниця її довжини – ярд (91,4 см), ваги – англійський фунт – 16 унцій (453,59 г); об’єму – галон – 4,546 літра (для сипких) і 3,785 літра (для рідини), бушель – у торгівлі зерном (8 галонів); барель – у торгівлі нафтопродуктами (42 галони).

У торгівлі деякими товарами одиницею виміру служить не вага товару, а його кількість у визначеній упаковці. Так, для ртуті звичайною одиницею виміру є бутель (34,5 кг), для кави – мішок (60 англійських фунтів, для колумбійської кави - 70 англійських фунтів).

У контракті також обумовлюється, чи включається тара й упакування в кількість товару, що поставляється. В залежності від цього розраховують: вагу брутто – вагу товару із внутрішнім і зовнішнім упакуванням; вагу легального нетто – вагу товару без будь-якого упакування; вагу брутто за нетто – вагу товару з тарою, коли вартість тари прирівнюється до вартості товару (у тих випадках, коли вага тари складає не більш 1-2% ваги товару і коли ціна тари мало відрізняється від ціни такої ж вагової одиниці товару – мішки, поліетиленові пакети).

№3. Якість товару.

Якість – це сукупність властивостей (техніко-економічних, естетичних), що обумовлюють здатність задовольнити певні потреби, пов’язані з призначенням товару, речі або продукції. Визначення якості товару в контракті полягає у встановленні якісних характеристик. Для включення до тексту контракту умов про якість товару можуть бути використані такі способи визначення якості:

1. За стандартом, розробленим урядовими організаціями (національні стандарти), об’єднаннями підприємців, науково-технічними асоціаціями й інститутами та ін. (застосовуються для уніфікованої продукції, в контракті роблять посилання на номер і дату стандарту і вказують організацію-розробника).
2. За зразком, що є еталоном, погодженого і підтвердженого сторонами. Як правило, відбирають 3 зразки: один зберігається у покупця, другий – у продавця, третій – у нейтральної організації, визначеної в договорі.
3. За технічними умовами, що визначають якості товару, виробленого на основі індивідуального замовлення, і які розробляються або замовником, або виробником. Застосовується у випадках, коли для даного товару нема стандартів і коли через особливі умови виробництва й експлуатації товару необхідне встановлення спеціальних вимог до його якості. Технічні умови наводяться або в тексті контракту, або у додатку до контракту.
4. За специфікацією, яка повинна містити необхідні технічні параметри, що характеризують товар.
5. За попереднім оглядом, коли покупцю надається право оглянути всю партію товару у встановлений термін (спосіб „оглянуто-схвалено”), використовується при продажу товарів на аукціонах, зі складів.
6. За змістом окремих речовин у товарі – припускає встановлення у контракті у відсотках мінімально припустимого змісту корисних речовин і максимально припустимого змісту небажаних елементів або домішок.
7. За виходом готового продукту – коли в контракті встановлюється показник (у % чи в абсолютній величині), який визначає кількість кінцевого продукту, що повинний бути отриманий із сировини.
8. За справедливою середньою якістю (FAQ – fair average quality) – застосовується в контрактах на зерно, коли в контракті робиться вказівка, що якість товару повинна відповідати справедливій середній якості зерна у визначений період і у встановленому місці відвантаження.
9. За натуральною вагою – тобто за вагою, вираженою в кілограмах одного гектолітра (об’ємної одиниці) зерна, яка відображає фізичні властивості зерно (форму, величину, наповненість і т.д.) і дає представлення про кількісний вихід борошна і крупи з нього. Цим способом визначається якість зернових.
10. Спосіб „тель-кель” (таке, яке є) – означає поставку товару „яким він є”. При цьому продавець не несе відповідальність за якість товару, а покупець зобов’язаний прийняти товар незалежно від його якості. Застосовується при продажі врожаю зернових, цитрусових „на корені” (ще не знятих).

Крім цього, якість товару можуть визначати: показники розміру окремих частин товару (вугілля, насіння, солі), показники забарвлення товару (бавовни, цукру, каучуку), запаху та ін.

Якість товару в контракті може визначатися двома і більше способами. При відсутності в договорі вказівок щодо якості, вважається, що якість товару повинна відповідати середній якості, що є в країні продавця чи країні походження товару, або звичайній для даного виду товару.

 

№4. Базис поставки.

Укладаючи угоду зовнішньоторговельного контракту купівлі-продажу сторони повинні чітко поділити між собою численні обов’язки, пов’язані з доставкою товару від продавця до покупця. Базисні умови, як правило, визначають такі обов’язки і встановлюють основу (базис) ціни залежно від того, чи включається в ціну витрати з доставки товару, та визначаються положеннями ІНКОТЕРМС.

№5. Ціна та загальна сума контракту.

При встановленні ціни у контракті вказують: одиницю виміру ціни, загальну суму контракту, валюту ціни, спосіб фіксації ціни, базис ціни.

У контракті ціна встановлюється:

• за кількісну одиницю товару – за одиницю маси, площі, обсягу, за штуку, комплект;
• за рахункову одиницю – за десяток, сотню, дюжину і т.д.;
• за вагову одиницю, виходячи з базисного змісту основної речовини в товарі.

Валюта ціни – це валюта, в якій виражено ціну товару. Це може бути валюта країни покупця, продавця, або валюта третьої країни.

По способу фіксації розрізняються такі види цін:

1. Тверда ціна – встановлюється в момент підписання контракту і не підлягає зміні в ході його виконання. Звичайно, такі ціни застосовується в угодах, які передбачають негайну поставку товару, у контракті вказується: “Ціна тверда, зміненню не підлягає”.

2. Рухома ціна – зафіксована в момент підписання контракту ціна може бути переглянута надалі, якщо зміниться ринкова ціна до моменту поставки. У контракті обумовлюється припустимий мінімум відхилення ринкової ціни від контрактної (як правило, 2-5%), вказується джерело визначення ринкової ціни: ціни біржових котирувань, спеціальних бюлетенів і т.п.

3. Змінна ціна (ціна на умовах “ковзання”) – визначається в момент виконання контракту шляхом перегляду договірної (базисної) ціни з урахуванням змін у витратах виробництва, які відбулися в період виконання контракту, вимагаючи тривалого терміну виготовлення. В цьому випадку фіксується так звана базисна ціна та її структура, тобто частка у відсотках постійних витрат (прибуток, накладні витрати, амортизація), витрат на сировину і матеріали і витрат на заробітну плату, а також наводиться метод розрахунку змінної ціни, запропонований Європейською економічною комісією (ЄЕК) ООН.

Базис ціни встановлює, чи входять в ціну товару транспортні, страхові, складські та інші витрати на його доставку. При встановленні базису ціни використовують базисні умови поставки ІНКОТЕРМС.

№6. Умови платежу.

Цей розділ контракту містить узгоджені сторонами умови платежу, визначає спосіб і порядок розрахунків між ними, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних обов’язків. При визначенні умов платежу в контракті встановлюють: валюта платежу, застереження, спрямовані на зменшення або усунення валютного ризику, термін платежу, спосіб платежу, засіб платежу і форми розрахунків, гарантії виконання сторонами платіжних зобовязань.

Валютою платежу може бути валюта країни-імпортера, країни-експортера або валюта третьої країни, розрахункові одиниці (СДР, Євро). Іноді в умовах контракту передбачається право імпортера на свій вибір провести платежі в різних валютах. Як правило, використовується стійкі валюти або традиційні для даного виду товарів, наприклад: ціни на нафту та нафтопродукти, ціни на пшеницю виражаються у доларах США, а на кольорові метали – у англійських фунтах.

Якщо платіж здійснюється в нестабільній валюті, у контракт вносять валютне застереження, тобто умова, що передбачає зміну ціни товару в тій же пропорції, у якій відбудеться зміни курсу погодженої сторонами валюти платежу стосовно валюти контракту (валюти ціни).

Термін платежу звичайно встановлюють сторони договору, тобто в контракті вказується конкретна дата. Якщо терміни не встановлені прямо або побічно, то платіж здійснюється через визначене число днів після повідомлення продавцем покупця про те, що товар наданий в його розпорядження, чи про відправлення товару.

Спосіб платежу визначає, коли здійснюється платіж за товар відносно його фактичної поставки. Основні способи платежу: готівковий, авансовий платіж або у кредит.

· Готівковий платіж – повна або часткова оплата товару до чи проти передачі експортером товару або товаророзпоряджувальних документів у розпорядження покупця.

· Авансовий платіж передбачає виплату покупцем постачальнику обумовлених у контракті сум як частки платежів за договором до початку виконання замовлення. Аванс може бути як у грошовій, так і в товарній формі. Аванс у грошовій формі визначається у відсотках від загальної вартості замовлення.

· Платіж у кредит - передбачає розрахунки на основі наданого експортером імпортерові комерційного (фірмового) кредиту. Фірмові кредити надаються у грошовій і товарній формах. При наданні кредиту в грошовій формі в контракті детально оговорюється його умови: вартість кредиту, термін погашення кредиту, ін. Надання кредиту в товарній формі здійснюється шляхом відстрочки або розстрочки платежу.

У практиці міжнародної торгівлі застосовуються такі засоби платежу, як чеки, векселі, поштові і телеграфні перекази, інструкції системи SWIFT.

Чек – вид цінного паперу, грошовий документ строго встановленої форми, що містить наказ власника рахунку (чекодавця) банку про виплату власнику чека зазначеної в ньому суми по пред’явленні чи протягом встановленого законодавством терміну.

Вексель – письмове боргове зобов’язання встановленої законом форми, що являє собою безумовне грошове зобов’язання провести платіж в обумовлений строк.

Поштовий переказ – це письмове платіжне доручення, що висилається одним банком іншому і являє собою вказівку цьому банку виплатити визначену суму грошей зазначеному одержувачу. Телеграфний переказ – аналогічний поштовому, тільки інструкції банку пересилаються телеграфом.

Інструкції системи SWIFT (міжнародні експрес-перекази) – це особливий вид переказів, що дозволяють істотно скоротити час передачі інструкцій між банками-кореспондентами, що є членами системи.

Основними формами розрахунків у міжнародній комерційній практиці є: інкасова; акредитивна; банківський переказ, відкритий рахунок.

Інкасова форма розрахунків передбачає передачу експортером доручення своєму банку на отримання від імпортера певної суми платежів проти надання йому товарних документів, перелік яких додається в контракті.

Акредитивна форма розрахунків являє собою зобов’язання банка протягом певного періоду провести за вказівкою та за рахунок покупця платіж продавцеві на суму вартості товару, що поставлений проти наданих продавцем обумовлених угодою документів.

Банківський переказ – це наказ банка, адресований своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми отримувачу чи пред’явнику платіжних документів.

Відкритий рахунок - передбачає надання експортером товаророзпорядних документів, минаючи банк, і зарахування імпортером сум платежу на відкритий рахунок у строки, встановлені в контракті.

У практиці міжнародної торгівлі діють загальні правила, згідно з якими, якщо в тексті контракту не вказується конкретний момент здійснення оплати вартості товару, що постачається, то таким моментом вважається момент передачі в розпорядження покупця товару або товаросупровідних документів. Якщо в тексті контракту не обумовлено місце оплати товару, то таким вважається місцезнаходження комерційного підприємства продавця або місце передачі товару чи супровідних документів.

№7. Строк і дата поставки товару.

Під строком поставки товару розуміють момент, коли продавець зобов’язаний передати товар у власність покупця або його представника. Строк поставки може бути вказаний таким чином:

• називаючи календарний день (наприклад, до 30 квітня ....р.);
• зазначаючи період (протягом місяця, не пізніше ІІІ кварталу постачання щомісячно);
• застосовуючи терміни:

а) “негайна” поставка – строк, необхідний для оформлення митних формальностей та транспортування товару (зазвичай протягом не більше двох тижнів);

б) “якомога швидше” – продавець зобов’язаний вжити всіх засобів для постачання товару у найшвидший строк;

в) “без затримки” – шляхом вказівки кількості днів, тижнів, місяців з момент виконання обов’язків однією зі сторін, передбачених контрактом;

г) “у міру готовності”, “за відкриттям навігації”, “за накопиченням партії не менш ... тонн”.

У зовнішньоторговельних контрактах купівлі-продажу товарів, як правило, обумовлюється право продавця на дострокову поставку.

Дата поставки – це дата передачі товару в розпорядження покупця, її визначають різними способами в залежності від базисних умов поставки.

№8. Упакування і маркірування товару.

Упакування повинне забезпечити повну схоронність товару, запобігти його ушкодженню при транспортуванні усіма видами транспорту з урахуванням перевантажень, а також охороняти товар від атмосферних впливів. Звичайно в контракті обговорюють вимоги до упакування:

· у зв’язку з транспортуванням – враховують спосіб відстань і тривалість транспортування, можливість перевантаження товару, температурний режим і вологість під час транспортування, сезон (умови погоди), способи оплати транспортування і т.п.;

· у зв’язку з кліматичними особливостями – особливі вимоги пред’являються до упакування вантажів, що поставляються в тропічні країни, де висока температура повітря та вологість;

· обумовлені митним режимом – вимоги вказуються в митному тарифі;

· обумовлені законодавства країни призначення товару, яке у багатьох країнах забороняє ввіз товарів у деяких видах упаковки (склі).

Розрізняють упакування зовнішнє - тару (ящики, картонні коробки, бочки, контейнери й ін.) і внутрішнє - упакування, невід’ємне від товару.

Під маркіруванням розуміють необхідні підписи, зображення й умовні позначки, що розміщуються на упаковці, бирках чи самому товарі і необхідні для належного перевезення і здачі вантажу одержувачу. Маркірування товарів виконує три основні завдання:

1. Ідентифікує вантаж для перевізника та інших осіб – тих, хто залучені до транспортування або мають відносини з останніми під час перевезення або транспортування;

2. Вказує вантажоодержувачу на відповідний порядок для забезпечення правильної доставки вантажу;

3. Застерігає від небезпеки, яку може нести із собою вантаж за випадку неналежного з ним поводження.

Маркірування повинно містити:

· позначення, необхідні для адресата (одержувача вантажу): найменування, вагу нетто і брутто, номери контракту й наряду, номер даного місця – товарне маркірування;

· дані необхідні для транспортної організації, що перевозить вантаж: найменування країн і пунктів відправлення, маршрут при перевантаженнях – вантажне маркірування;

· позначення, необхідні під час перевезення: номери вагонів, люків, назва судна і т.п. – транспортне маркірування (наноситься транспортною організацією-перевізником);

· позначення, що вказують, як треба поводитися з товаром під час його перевезення, вантажно-розвантажувальних робіт, збереження – спеціальне маркірування.

У випадках, коли маркірування явно не обговорено в контракті, воно повинно включати загальні відомості про вантаж: найменування продавця; найменування одержувача вантажу; номер контракту; місце призначення; загальні відомості про вантаж; країну виготовлення товару; інструкції щодо завантаження та розвантаження.

№9. Порядок відвантаження.

Це вказівка у контракті на строк (в днях) до початку строку поставки, протягом якого продавець зобов’язаний попередити покупця про готовність товару до відвантаження, а покупець сповістити про отримання повідомлення (при цьому обов’язково вказується технічний засіб зв’язку).

№10. Здача та прийомка товару.

Перехід товару під контроль перевізника, який виключає контроль з боку продавця, також є актом здачі та прийняття.

Здача товару – це передача товару (ТРД) продавцем у власність покупця відповідно до умов контракту купівлі-продажу, внаслідок чого до покупця переходить повний контроль над товаром.

Прийомка товару – це перевірка покупцем відповідності якості, кількості та комплектації товару до його характеристик та технічних умов, які зазначено в контракті. Здача-прийом – єдиний акт, в умовах контракту він може бути висловлений наступним формулюванням: “Товар вважається поставленим продавцем та прийнятим покупцем”.

Як правило, до контракту включаться наступні умови про здачу-прийомку:

· вид, строк і місце фактичної здачі-прийомки;

· засоби перевірки та методи визначення кількості та якості поставленого товару;

· зазначення осіб, хто здійснює здачу-прийомку.

Виділяють такі види здачі-прийомки:

· За попередньої прийомки товар підлягає огляду на підприємстві продавця з метою встановлення кількості, якості, правильності упакування та маркування, відповідності його до технічних умов.

· У разі залишкової здачі-прийомки фіксується факт виконання поставки в обумовленому місці та в належний строк.

· Перевірка відповідності кількості фактично поставленого товару умовам контракту. У контракті, як правило, вказується засоби визначення кількості фактично поставленого товару (прийомка зазначених в транспортному документі ваги та обсягу, переваження товару у пункті призначення й ін.).

· Прийомка товару з якості здійснюється, в основному, двома шляхами: на основі документу, в якому підтверджується відповідність якості товару до умов контракту (сертифікат якості); перевірка якості фактично поставленого товару в місці прийомки (огляд товару, порівняння його зі зразками, проведення аналізу).

Строк здачі-прийомки – це період, протягом якого покупець зобов’язаний провести перевірку кількості товару відразу ж після отримання товару, а якості – лише протягом тривалого терміну.

Місце здачі-прийомки в контракті визначається точно: це може бути підприємство, склад, порт, станція.

У контракті вказуються особи, хто здійснює здачу-прийомку товару: сторони чи представники сторін спільно, компетентна організація в країні експортера, що надає сертифікат якості; зазначена в контракті незалежна організація, що призначена за згодою сторін.

№11. Рекламації.

Рекламація – претензія, що висувається покупцем до продавця у зв’язку з невідповідністю якості і кількості товару умовам контракту. Їх предметом можуть бути тільки ті питання, що не були предметом приймання товару.

Сторони контракту визначають наступне: порядок пред’явлення рекламації; термін, протягом якого вона може бути заявлена; права та обов’язки сторін у зв’язку з пред’явленням рекламації; засоби її врегулювання (доповнення вантажу окремою партією або наступними поставками; повернення товару, його вартості; виправлення дефектів товару за рахунок продавця; заміна товару іншим, що відповідає умовам контракту; надання знижок з ціни товару або уцінка всієї партії товару пропорційно дефектному товару.

Рекламації надсилається у письмові формі з додатком усіх необхідних документів, що обґрунтовують претензії (акти експертизи, рекламаційні акти, що складені за участю незацікавлених осіб, коносаменти, пакувальні листи і т.п.).

№12. Гарантії якості.

У зовнішньоторговельних контрактах на машини й устаткування як правило міститься умова, за якою продавець приймає відповідальність за якість товару протягом визначеного гарантійного терміну. Ці умови визначають: обсяг наданої гарантії, гарантійний термін; обов'язки продавця за випадку виявлення дефектності товару або невідповідності його до контракту; обсяги наданої гарантії, що залежать від характеру товару та технічних умов контракту.

Гарантійний період може обчислюватися: з дати поставки товару; з моменту отримання покупцем від продавця повідомлення в письмовій формі про те, що товар готовий до відправлення; з дня пуску обладнання в експлуатацію.

№13. Штрафні санкції.

У контракті варто передбачити санкції у вигляді пені, неустойок, штрафів за порушення сторонами свої зобов’язань (недопоставку товарів; несвоєчасну поставку;несвоєчасну оплату; інші порушення).

№14. Форс-мажор (застереження про обставини непереборної сили).

Таке застереження дозволяє переносити термін виконання контракту або взагалі звільняє сторони від повного або часткового виконання зобов’язань за ним, у разі виникнення перешкод непереборної сили, про які сторони не знали і не могли знати в момент укладання угоди. Відрізняють дві категорії обставин непереборної сили:

· тривалі (війни, блокади, заборони експорту або імпорту, валютні обмеження або заходи уряду);

· короткочасні (пожежі, повені, інші стихійні лиха, відхилення від маршруту, викликане військовими діями, страйки, замерзанням морів тощо).

У міжнародній практиці застосовується форма форс-мажорного застереження, що передбачає дві стадії в наслідках форс-мажору. На першій стадії на визначений період (30 днів) продовжується термін виконання контракту. На другій стадії якщо після закінчення цього періоду форс-мажор продовжує діяти, кожна зі сторін має право на розірвання контракту.

Контракти передбачають обов’язки сторони, для якої наступили такі обставини, подати в обумовлений термін свідчення Торговельної палати, яке підтверджує наявність форс-мажору.

№15. Арбітражні застереження.

У цьому параграфі контракту встановлюється порядок розв’язання суперечок , що можуть виникнути між сторонами і не можуть бути розв’язані шляхом переговорів, і передаються в арбітражний суд. При цьому в контракті визначаються:

· Норми права, що застосовуються;

· Визначення арбітражу із вказівкою на його місцезнаходження;

· Термін надання ісків до арбітражу;

· Положення про незаперечність рішення арбітражу для всіх сторін угоди;

· Порядок призначення арбітрів.

Арбітраж призначується з трьох осіб: по одній призначують сторони угоди, а третю – на основі домовленості.

№16. Транспортні умови.

Транспорті умови включають: вказівку про термін відвантаження товару; порядок здачі товару продавцем покупцеві; найменування пунктів перевантаження та здавання товару; відомості щодо того, ким оплачуються витрати із завантаження та розвантаження; транзитні перевезення; порядок розрахунків демереджу, диспачу; призначення стивідорів і агентів у разі морського транспортування.

№17. Експортно-імпортні ліцензії та інші умови.

У контракті обумовлюють: хто і в які терміни зобов’язаний отримати ліцензії та повідомити про це іншу сторону (за випадку змінення ліцензійного узгодження та неможливості отримати ліцензію сторони звільнюються від відповідальності). Угода вступає в силу з моменту одержання ліцензії (в Україні надають ліцензії лише за наявності контракту). Зазвичай, експортна ліцензія - обов’язок продавця; імпортна – покупця.

До контракту також включається ряд важливих умов:

· про те, що після підписання контракту вся попередня переписка втрачає силу;

· про обов’язкову письмову форму можливих змін і доповнень до контракту;

· про мову контракту і кількість його екземплярів;

· про порядок передачі сторонами своїх зобов’язань третім особам;

· про розподіл витрат, зв’язаних з оплатою податків, митних зборів і мита та інших платежів між контрагентами;

· про умови, які дозволяють змінювати термін виконання контракту або його анулювання.