Поняття і чинники валютно-фінансових умов контракту та валютні умови угоди.

 

Валютно-фінансові умови контракту — це умови, що визначають, яку валюту, в який час, у якій сумі та в якій формі експортер отримає за проданий товар, а імпортер - сплатить за придбаний товар. Валютно-фінансові умови повинні усунути або зменшити валютні ризики, що пов’язані зі знеціненням валют, а також гарантувати точне виконання умов контракту, забезпечити надійність та своєчасність отримання експортного виторгу, швидкість оборотності коштів у кожній зовнішньоторговій операції.

Вибір валютно-фінансових умов контракту зумовлює ряд чинників:

1. Наявність міжурядових угод за платежами.
2. Звичаї світової банківської практики.
3. Стан платіжного балансу країни-контрагента.
4. Комерційна репутація фірм та банків.
5. Наявність давнішніх зв’язків із фірмою-контрагентом.

Значення правильності вибору валютно-фінансових умов контракту визначається наступними показниками: рентабельність угоди; швидкість оборотності коштів.

Валютні умови контракту містять наступні елементи: валюта ціни; валюта платежу; курс перерахування валют за необхідністю (якщо валюта ціни не співпадає з валютою платежу); захисні застереження, що захищають сторони угоди від ризику можливих валютних втрат внаслідок зміни валютних курсів або падіння купівельної спроможності окремих валют.

Валюта ціни — це валюта, в якій виражена ціна товару в контракті – одна з валют сторін угоди, валюта третьої країни, “кошик валют” або розрахункові валютні одиниці (СДР, Євро).

Валюта платежу — це валюта, якою повинно бути погашене зобов’язання імпортера експортеру – одна з валют сторін угоди, валюта третьої країни.

Якщо валюта ціни і валюта платежу не співпадають, у контракті вказуються умови перерахунку валюти ціни в валюту платежу: за курсом якого грошового ринку; яким видом платіжного засобу (телеграфний, поштовий, вексельний, чековий); курс дня (продавця, покупця, середній курс); на яку дату; джерело інформації. (Наприклад: перерахунок валюти платежу здійснити у день, попередній до дня платежу, телеграфним переказом на початок (кінець) торгів на Нью-Йоркській біржі за курсом покупця).

У випадку, коли платіж здійснюється в нестабільній валюті, у контракт доцільно внести валютне застереження — умову, що захищає сторони угоди від валютного ризику між моментом укладання угоди і моментом фактичної операції.

Валютні ризики - це ризики валютних втрат, пов’язані зі зміною курсу валюти платежу під час здійснення зовнішньоторговельних операцій.

Розрізняють два види валютного ризику: ризик наявних валютних збитків; бухгалтерський ризик валютних збитків, що виникає під час переоцінки активів і пасивів, а також прибутку від іноземних інвестицій у закордонні філії та СП.

Ризик наявних валютних збитків існує у двох формах:

1. Ціновий ризик – небезпека валютних втрат від зміни валютного курсу у період з моменту підготовки контракту до його укладання. Ризик нейтралізується можливістю перегляду ціни під час підписання контракту.

2. Валютний ризик з моменту укладання контракту до моменту платежу. Нейтралізується за допомогою контрактних і неконтрактних методів захисту.

Контрактні методи захисту - пов’язані з укладанням контракту і включають:

· вибір валюти ціни, що співпадає з валютою платежу;

· вибір валюти ціни з прогнозованою найбільш вигідною для сторін динамікою курсу (експортеру вигідно, щоб валюта ціни була “твердою”, а валюта платежу — „м’якою”, імпортеру – навпаки);

· включення до контракту “валютного застереження” – яке передбачає автоматичне пропорційне корегування ціни товару в тій же пропорції, у якій відбудеться зміна курсу погодженої між сторонами валюти платежу стосовно валюти ціни. На практиці для валютного застереження використовують:

а) одну валюту, тобто моновалютне застереження, що ставить суму платежу в залежність від валютного курсу базової валюти-посередника, тобто перерахунок здійснюється через третю валюту: USD→ CAD→ GBR.

б) кілька валют – багатовалютне (мультивалютне) застереження — коли використовується не одна валюта-посередник, а “кошик валют” (визначається відношення однієї валюти до середньозваженої набору 5-7 валют) чи розрахункові валютні одиниці СДР, євро.

CHF — 30 %

USD → JPY — 40 % → GBR; USD→ EUR (SDR) → GBR

NOK — 30 %

 

Найбільш вигідне валютне застереження на базі СДР або ЄВРО, тому що їх щоденне котирування здійснюється МВФ, членами якого є більшість країн світу.

Неконтрактні методи – ті, що не пов’язані з укладанням контракту і включають:

· регулювання своєї валютної позиції – полягає у проведенні збалансованої валютної політики фірми стосовно експорту-імпорту за строками платежів, коли термін, валюта і сума здійснюваних розрахунків співпадають за експортними та імпортними угодами.

· використання послуг міжнародних банків зі страхування валютних ризиків. При цьому об’єктами страхування можуть стати такі вартісні показники:

а) сума витрат експортера на виготовлення зазначеної продукції, від придбання якої замовник може відмовитися в період виробництва товару;

б) обсяг експортного виторгу при оплаті готівковим способом;

в) обсяг експортного комерційного кредиту, коли зовнішньо торгівельна угода здійснюється на умовах розстрочки платежу;

г) обсяг імпортного комерційного кредиту, коли здійснюється попередня оплата товару, або експортеру необхідно поповнити частину своїх обігових коштів за рахунок майбутньої поставки товару імпортеру;

д) сума банківського кредиту в зовнішньоторговельній угоді, коли існує ризик неплатежу з боку імпортера або експортера.

Операції зі страхування валютних ризиків українських учасників ЗЕДз 1992 року здійснюється НБУ та банками, що мають ліцензії на право здійснення валютних операцій. Таке страхування відбувається відносно групи вільно конвертованих валют строком до 1-го року (форвардні операції).