рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

Організація міжнародних перевезень основними видами транспорту

Організація міжнародних перевезень основними видами транспорту - Конспект, раздел Философия, Зовнішньоекономічна діяльність підприємства Міжнародний Водяний Транспорт Включає Міжнародні Морські Та Річкові Перевезен...

Міжнародний водяний транспорт включає міжнародні морські та річкові перевезення.

Морський транспорт вважається найбільш універсальним ви­дом транспорту, що спеціалізується на обслуговуванні міжнародної торгівлі.

Морські перевезення здійснюються різними типами судів, що підрозділяються на:

1. Вантажні судна:

  • універсального призначення (призначені для перевезення генеральних і насипних вантажів);
  • ролкери з горизонтальним способом завантаження і розвантаження, призначені для перевезення генеральних та насипних вантажів;
  • контейнеровози (застосовуються для перевезення гене­ральних вантажів у контейнерах між обладнаними терміналами на регулярних лініях);
  • ліхтеровози (призначені для перевезення вантажів у зміша­ному морському і річковому сполученні);
  • лісовози;пороми (використовуються для перевезення вантажів у за­лізничних вагонах на судноплавних лініях порівняно невеликої дов­жини);
  • судна для перевезення великовагових і великогабарит­них вантажів до місць будівництва об'єктів;
  • балкери (призначені для перевезення навалочних і насип­них вантажів);
  • рефриджераторні судна;
  • танкери (застосовуються для перевезення нафти й інших рідких хімічних вантажів);
  • нафтобалкери (комбіновані судна, призначені для переве­зення навалочно-насипних і наливних вантажів);

2) пасажирські судна;

3) криголамні судна;

4) гідрографічні судна;

5) аварійно-рятувальні судна (буксири-рятувальники, плавучі крани й ін.);

6) службово-допоміжні (буксири, лоцманські судна й ін.).

У міжнародному судноплавстві склалися дві форми органі­зації перевезень: лінійне (регулярне) і трампове (нерегулярне).

Міжнародне лінійне судноплавство організується морськими перевізниками на стійких географічних напрямках міжнародної торгівлі. Особливостями лінійного судноплавства є закріплення су­ден на даному напрямку і їхні регулярні заходи у визначені порти по заздалегідь об'явленому розкладу. Перевезення оплачуються відправниками вантажу за ставками тарифу, що встановлюються перевізниками, і друкуються у спеціалізованій пресі. Ці тарифи ре­гулюються лінійними конференціями, які представляють собою об'єднання судновласників, що монополізували перевезення вантажів на конкретних напрямках.

На відміну від лінійного у трамповому судноплавстві судна експлуатуються на нерегулярній основі. Вони не закріплюються за визначеними напрямками, а вільно переміщуються з однієї секції фрахтового ринку в іншу в залежності від попиту на тонаж і від пропозиції вантажів.

У практиці торгового мореплавства застосовуються такі види фрахтування судів:

1. Фрахтування на умовах рейсового чартеру (voyage charter), яке поділяється на:

  • фрахтування на один рейс (single voyage) — договір, за яким судновласник за визначену плату (фрахт) зобов'язується перевезти обумовлений вантаж з одного або декількох портів відправлення в один або кілька портів призначення;
  • фрахтування на послідовні рейси (consecutive voyages), тобто договір про перевезення великої кількості однорідного вантажу в тому самому напрямку на тому самому судні;
  • фрахтування за генеральним контрактом (general contract), тобто договір, по якому судновласник зобов'язується протягом визначеного періоду перевезти визначену кількість вантажу;

2. Фрахтування на умовах тайм-чартеру (time charter) — це договір, відповідно до якого суднов­ласник зобов'язується надати фрахтувальнику за винагороду і на обумовлений термін визначене судно для досягнення визначених цілей (перевезення вантажів чи пасажирів, проведення наукових дос­ліджень, портових робіт і т.п.). У залежності від способу визначення тривалості оренди підрозділяється на звичайний тайм-чартер і кругові рейси. Судновласник зобов’язаний лише утримувати судно у справному стані та оплачувати утримування екіпажу. Фрахтівник несе решту витрат (наприклад, портові збори) і сплачує орендну плату судновласникові.

3. Фрахтування на умовах димайз-чартер — це договір, відповідно до якого володін­ня судном і контроль над ним на термін дії договору переходить до фрахтувальника, тобто це оренда судна без екіпажа. Члени команди стають службовцями наймача, котрий бере на себе усі витрати за судно, заробітну платню екіпажу. При цьому фрахтівник виплачує орендну плату судновласникові.

4. Фрахтування на умовах бербоут-чартера (bare boat charter) - пусте судно - припускає найом судна без екіпажу. Фрахтувальник зазнає всіх витрат за користування ним і виплачує орендну плату судновласникові (це оренда з правом викупу). Часто використовується під час придбання суден на виплату. У цьому випадку договір оренди є також договором купівлі-продажу (тобто переходить право власності). Після закінчення всіх розрахунків фрахтувальник стає власником судна.

Договір морського перевезення (договір щодо фрахтування судна) у трамповому судноплавстві, що укладається між морсь­ким перевізником (фрахтівником) і відправником вантажу або ван­тажоодержувачем (фрахтувальником), має форму чартеру. У більшості випадків він укладається за допомогою посередника або фрахтового брокера.

У будь-якому чартері є обов'язкові умови, що відносяться до судна, вантажу, фрахту, порядку оплати стивідорних робіт та інше. Нижче приведені основні статті чартеру.

1. Місце і час укладання.

2. Найменування сторін — фрахтувальника і фрахтівника (перевізника) із указівкою їхнього місцезнаходження.

3. Назва і характеристика зафрахтованого судна: прапор, клас, рік будівлі, вантажна характеристика судна. Прапор має значення у випадку бойкоту, заборони на захід у порти. Клас впливає на розмір страхової премії.

4. Мореплавність судна, що полягає в його здатності протистояти звичайним небезпекам рейса і доставити вантаж одержувачеві в схороненому стані.

5. Найменування і кількість вантажу. Іноді використовують і збірні назви, наприклад «будь-які законні вантажі» і т.д. Якщо фрахтувальник не забезпечив необхідну кількість вантажу, то за недовантаження він зобов'язаний сплатити «мертвий фрахт», а у випадку недовантаження проти заявленої і наявної кількості фрахтувальник має право вимагати відшкодування збитків.

6. Місце завантаження і розвантаження. Іноді вказуються не тільки порти, але і причали, місця якірних стоянок, а іноді тільки ділянки узбережжя (рендж).

7. Позиція судна, тобто початкова дата — лейдейс (laydays) і кінцева дата (cancelling days). Раніше початкової дати фрахтувальник не зобов'язаний приймати судно під завантаження, а у випадку прибуття судна після кінцевої дати фрахтувальник має право розірвати (канселірувати) чартер.

8. Інформація про прибуття судна.

9. Розподіл витрат по завантаженню і розвантаженню.

10. Сталійний час, тобто термін для виконання завантажно-розвантажувальних робіт, обумовлений умовами чартеру або звичаями портів.

11. Демередж (штраф, що оплачує фрахтувальник за затримку судна понад сталійного час); диспач (премія фрахтувальникові за скорочення сталійного часу (половина демереджа)).

12. Фрахт і його оплата. Ставки фрахту встановлюються за одиницю виміру кількості вантажу (тонна, шт. і т.п.). Розрахунки по фрахту між судновласником і фрахтувальником здійснюються як по кількості вантажу, зданому на місці призначення, так і по завантаженому (коносаментному). Час і місце оплати також можуть бути різними (під час підписання коносаменту в порту відправлення, після прибуття судна в порт призначення, по закінченні розвантаження і після остаточної перевірки ваги).

13. Льодове застереження. Передбачає умови звільнення судна від виконання договору при виникненні льодової обстановки.

14. Застереження про страйк.

15. Військове застереження.

16. Застереження про загальну аварію й інші умови.

Особливостями морського транспорту є:

  • низька в порівнянні з більшістю інших видів транспорту собівартість перевезень;
  • мобільність, тому що в залежності від попиту та пропозиції суду можуть переключатися з одного маршруту на іншій;
  • велика вантажопідйомність морських судів дозволяє перевозити значні партії вантажів;
  • необмежена пропускна здатність морських шляхів;
  • застосування морського транспорту обмежено географічним положенням продавця і покупця.

При міжнародних морських перевезеннях їхня вартість (вели­чина фрахту) визначається виходячи з кількості перевезеного ван­тажу (тон, штук і т.п.), але також може встановлюватися у виді заздалегідь обумовленої суми.

Міжнародні річкові перевезеннязалежать від комплексу питань, пов'язаних з організацією міжнародних пе­ревезень рікою Дунай, регулюються Братиславськими угодами, що укладені річковими пароплавствами придунайських країн. Учасни­ками першої з них — Угоди про загальні умови перевезення вантажів рікою Дунай (1955 р.) — були пароплавства Болгарії, Угорщи­ни, Румунії, СРСР і Чехословакії. У 1966 р. до цієї угоди приєднали­ся річкові пароплавства Югославії, а в 1968 р. — Австрії і ФРН. Наступним кроком було підписання в 1978 р. цими пароплавствами Міжнародної угоди про загальні умови перевезення контейнерів річкою Дунай. У 1979 р. ті ж пароплавства уклали угоду про Міжна­родні вантажні тарифи.

Повітряний транспорт — найдорожчий вид транспорту і застосовується під час перевезення дорогих вантажів. Він відрізняється обмеженою вантажопідйомністю і неможливістю перевезення широкої номенклатури вантажів, залежить від погодних умов і наземних служб забезпечення польотів.

Особливостями повітряного транспорту є:

  • висока швидкість доставки;
  • скорочення (випрямлення) шляху, тому що літак летить фактично по прямій;
  • висока схоронність вантажу в шляху;
  • можливість перевезення у віддалені райони, де неможливо використовувати інші види транспорту.

Міжнародним польотом вважається всякий політ, при якому повітряне судно перетинає державні кордони двох країн. Міжнародним повітряним перевезенням називається всяке перевезення, що здійснюється на повітряних судах, при якому місце відправлення і місце призначення, незалежно від того, чи малося перевантаження або перериви в перевезенні, розташовані: на території двох держав; на території тої самої держави, якщо передбачено зупинку на території іншої держави. При міжнародних повітряних перевезеннях можуть перевозитися пасажири, багаж, вантаж і пошта.

Польоти на міжнародних повітряних лініях за формою їхнього виконання можна класифікувати на:

  • регулярні (що виконуються відповідно до угод про повітряне сполучення між державами);
  • нерегулярні (що виконуються на підставі спеціальних дозволів на разові польоти).

Регулярні рейси виконуються відповідно до опублікованого розкладу за договірними авіалініями. У розкладі зазначають мар­шрут польоту, проміжні пункти посадок, час вильоту і прильоту в кожен пункт маршруту, частоту руху і тип літака. Зміна цих умов виконання регулярних рейсів може бути вчинена тільки при взаємній згоді договірних держав.

Регулярні авіаперевезення оплачуються по міжнародних авіаційних тарифах: опублікованих і неопублікованих.

Опубліковані (наскрізні) тарифи — це тарифи і збори від аеропорту відправлення до аеропорту призначення, поміщені в тарифних довідниках, якщо між двома пунктами мається такий тариф, то перевезення повинне здійснюватися по цьому тарифі.

Неопубліковані тарифи — це тарифи, що при відсутності наскрізного тарифу між даними пунктами утворяться двома способами:

  • шляхом додавання до наскрізного тарифу додаткової суми, так званої суми пропорційних тарифів «ед-он», які публікуються на «жовтогарячих сторінках» довідників APT і ACT;
  • при відсутності пропорційного тарифу — шляхом додавання дільничних тарифів окремих наскрізних ділянок перевезення з дотриманням відповідних правил побудови тарифів.

Більшість тарифів не опубліковано, їх немає в тарифних довідниках і інших офіційних тарифних виданнях. Крім того, кожна авіакомпанія розробляє свої неофіційні тарифи, що в основному є закритими і складають комерційну таємницю авіакомпанії. Регулюванням міжнародних авіаційних тарифів займається Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Офіційні міжнародні авіатарифи опубліковані в довідниках Air Passenger Tariff (APT) і Air Cargo Tariff (ACT).

На систему міжнародних авіатарифів впливає цілий ряд факторів: відстань між пунктами, попит на перевезення, тарифи, пропоновані іншими видами транспорту, наявність чартерних перевезень, незбалансованість авіаперевезень по напрямках, різні інтереси перевізників, агентів, відправників і пасажирів.

У довіднику по авіаційних вантажних тарифах ACT опубліковані всі правила побудови і застосування вантажних тарифів на світових авіалініях Крім цього в розділі «Правила по країнах» зазначені особливості і вантажних перевезень у кожній країні світу

Вантажні тарифи, зазначені в довіднику, застосовуються тільки для перевезень від пункту відправлення до пункту призначення і не включають збори за доставку вантажів в аеропорт відправлення, збереження вантажів, їхнє страхування, виконання митних формальностей і т.д. Вантажні тарифи на міжнародних повітряних лініях розділяються на три види: основні: нормальні (до 45 кг), кількісні (більш 45 кг), мінімальний збір; класові; спеціальні.

1) Основні тарифи — це стандартні тарифи, встановлені за провіз одного кілограма вантажу від пункту відправлення до пунк­ту призначення.

Нормальні тарифи є базовими для визначення знижок або доплат при утворенні класових, кількісних і спеціальних тарифів. Вони застосовуються на вантажі вагою до 45 кг.

Кількісні тарифи в основному застосовуються авіакомпаніями, що експлуатують літаки великої місткості, і передбачають знижку для додаткових вагових категорій. Застосовуються такі тарифи на партії вантажу вагою більш 45 кг і розмір знижок збільшується зі збільшенням розміру партії вантажу.

Мінімальний збір — це мінімальна оплата за відправлення вантажу, що стягується за одну доставку в тому випадку, коли пла­та за перевезення за нормальним вантажним тарифом виявиться нижче мінімального збору. У більшості випадків він дорівнює вар­тості перевезення вантажу вагою 5 кг за нормальним тарифом.

2) Класові тарифи застосовуються для перевезення вантажів визначеного класу, що вимагають особливих умов для перевезення (живі тварини, клітки для тварин, цінний вантаж, людські останки в труні, несупроводжуваний багаж, друкарська продукція й ін.). Кла­сові тарифи обчислюються на основі нормального наскрізного та­рифу до 45 кг, що збільшується на відповідну процентну надбавку, а потім округлений результат збільшується на вагу відправлення. Процентна надбавка залежить від класу вантажу і зони перевезення і складає від 150-300% від нормального вантажного тарифу до 45 кг.

3) Спеціальні тарифи (корейти) - це пільгові вантажні тарифи зі знижкою. Вони застосовуються для перевезень визначених кате­горій вантажів від/до визначених пунктів тільки в одному напрямку. Застосування спеціальних вантажних тарифів узгоджується між авіакомпаніями, що спільно експлуатують дану авіалінію. Спеціальні вантажні тарифи використовуються в основному для залучення додаткових вантажних перевезень або категорій вантажів.

Нерегулярні авіаперевезення виконуються на основі дозволів на разові польоти і підрозділяються на додаткові, спеціальні і чар­терні.

Додаткові рейси — виконуються за тими ж авіалініями, що і регулярні, але за особливим розкладом. Додатковий рейс може бути виконано за умови, що комерційне перевезення не може бути здійснене регулярними рейсами. Додатковий рейс виконується не пізніше і не раніше, ніж за 24 години від часу виконання регулярного рейса, зазначеного в розкладі.

Спеціальні рейси виконуються за спеціальним завданням як маршрутами регулярних рейсів, так і за особливим маршрутом. Як правило, дозвіл на виконання спеціальних рейсів запитується дип­ломатичними каналами.

Чартерні рейси — виконуються у відповідності зі спеціаль­ним контрактом між перевізником і замовником.

Договір повітряного перевезення вантажів, його умови і прийняття вантажу до перевезення засвідчуються вантажною накладною, що виписується на кожне відправлення вантажу. Приймають вантаж до повітряного перевезення аеропорти і транспортно-експедиційні підприємства, що виконують функції посередника між відправником і перевізником.

Один з видів договорів повітряного перевезення — договір чартеру. По ньому одна сторона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтувальникові) за плату всю місткість або частину місткості одного або декількох повітряних судів на один або кілька рейсів для перевезення вантажу. Фрахтівник надає місткість повітряного судна, підтримує його в стані, придатному для використання у визначеному договором цілях, забезпечує переміщення вантажу, роблячи політ і експлуатуючи повітряне судно, виконує основні обов'язки перевізника.

У залізничного транспорту є свої особливості:

  • найбільша ефективність у використанні цього виду транспорту досягається при перевезеннях на відстані більш 2000 км;
  • відносна дешевизна перевезень у порівнянні з автотранспортом;
  • можливість доставки «до дверей»;
  • здатність перевозити саму широку гаму різних вантажів;
  • незалежність від кліматичних умов.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити довірений їй відправником вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а відправник вантажу зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Міжнародні залізничні перевезення здійснюються на основі двосторонніх і багатосторонніх угод, що укладаються відповідни­ми міністерствами держав-учасників угод. Тарифи на залізничні перевезення регулюються відповідними національними органами і відрізняються великою різноманітністю. У відношенні правил перевезення найбільш загальними нормами є такі: вага і порядок завантаження вантажів визначаються правилами дороги відправника; вантаж, що потребує упакування, повинний бути пред'явлений до перевезення відправником у належній упаковці; митні формальності здійснюються перевізником, якщо відправник не бере це на себе особливою відміткою в накладній.

Залізниці можуть приймати до перевезення вантажі з оголошеною відправником вантажу цінністю. Оголошена цінність не повинна перевищувати дійсної вартості вантажу. У випадку розбіжності між відправником вантажу і станцією відправлення вартість вантажу визначається експертизою, про що складається акт.

Залізниця зобов'язана повідомити вантажоодержувача про прибуття на його адресу вантажу в день прибуття вантажу або не пізніше 12 годин наступного дня. Вантажі видаються на станції призначення вантажоодержувачеві, зазначеному в накладній, після внесення всіх належних залізниці платежів.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажоодержувачеві або до передачі відповідно до Правил іншому підприємству або організації, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, що залізниця не могло передбачати й усунення яких від неї не залежало, зокрема внаслідок: провини відправника вантажу або вантажоодержувача; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари або упакування, що не могли бути замічені при зовнішньому огляді при прийманні вантажу до перевезення, або застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу або встановлених стандартів, при відсутності слідів ушкодження тари в шляху; здачі вантажу до перевезення без вказівки в накладній його особливих властивостей, що вимагають особливих умов або запобіжного заходів для збереження вантажу під час перевезення або збереження; здачі до перевезення вантажу, вологість якого перевищує встановлену норму.

Відправник вантажу або вантажоодержувач має право вважати вантаж втраченим і зажадати відшкодування за утрату вантажу, якщо цей вантаж не був виданий вантажоодержувачеві за його вимогою протягом 30 днів після закінчення терміну доставки, а під час перевезення вантажу в прямому змішаному повідомленні — після закінчення 4 місяців із дня приймання вантажу до перевезення. Однак, якщо вантаж прибув після закінчення зазначених вище термінів, вантажоодержувач зобов'язаний прийняти вантаж і повернути суму, сплачену йому залізницею за утрату вантажу.

Автомобільний транспорт володіє наступними техніко-економічними особливостями:

  • можливість доставки вантажів від відправника вантажу до вантажоодержувача без перевантаження;
  • забезпечення високої схоронності вантажу;
  • велика мобільність і швидкість перевезення;
  • економічність під час перевезення товарно-штучних вантажів на невеликі відстані (до 2000 км);
  • ритмічність перевезення вантажів, немає необхідності нагромадження вантажу;
  • обмеженість використання на великі відстані під час перевезення значних партій вантажів;
  • залежність від дорожньої мережі;
  • дорогий вид транспорту при перевезеннях на великі відстані.

Відправник вантажу або вантажоодержувач можуть або укласти з автотранспортною організацією річний договір, або направляти їй разові замовлення. На перевезення вантажів відправник вантажу представляє в автотранспортне підприємство при наявності річного договору на перевезення вантажів відповідну заявку, а при відсутності річного договору — разове замовлення.

За договором перевезення вантажу автотранспортне підприємство зобов'язується доставити довірений їм відправником вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженому на одержання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а відправник вантажу зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (Статут автомобільного транспорту).

Автотранспортне підприємство й організація приймають до перевезення окремі вантажі з оголошеною відправником вантажу (вантажоодержувачем) цінністю. Оголошена цінність не повинна перевищувати дійсної вартості вантажу.

Час прибуття автомобіля під завантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером шляхового листа в пункті завантаження, а час прибуття автомобіля під розвантаження — з моменту пред'явлення шофером товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Вантажі, що прибули в справних автомобілях, причепах, окремих секціях автомобіля, у контейнерах і цистернах з неушкодженими пломбами відправника вантажу, видаються вантажоодержувачеві без перевірки ваги і стану вантажу і кількості вантажних місць.

Автотранспортні організації і підприємства зобов'язані перевозити вантажі по найкоротшому маршруту, відкритому для руху автомобільному транспортові, за винятком випадків, коли по дорожніх умовах більш раціональне перевезення зі збільшенням пробігу.

Тарифи на автомобільні перевезення регулюються націо­нальними органами і відрізняються різноманітністю. Автомобільні тарифи встановлюються в розрахунку за перевезення 1 т вантажу в залежності від відстані та передбачають надбавки, знижки і штрафи з установленої суми.

Трубопроводи — специфічний засіб транспортування нафти, вугілля і хімічних продуктів від місця їхнього походження до ринків. Транспортування нафтопродуктів нафтопроводами коштує дешев­ше, ніж залізницею, але трохи дорожче, ніж водою. Більшість тру­бопроводів використовується власниками для транспортування їхніх власних продуктів.


– Конец работы –

Эта тема принадлежит разделу:

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

опорний КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ... Модуль... Організація зовнішньоекономічної діяльності...

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: Організація міжнародних перевезень основними видами транспорту

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Все темы данного раздела:

Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, основні та допоміжні види.
  Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це діяльність різноманітних структур, суб'єктів господарювання, які забезпечують проведення операцій з обміну товарів,

Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, основні та допоміжні види.
  Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це діяльність різноманітних структур, суб'єктів господарювання, які забезпечують проведення операцій з обміну товарів,

Система державного регулювання ЗЕД в Україні та її розвиток.
Зовнішньоекономічна діяльність є складовою загальноекономічних процесів, що відбуваються в економіці держави. Насамперед, вона повинна забезпечити прогресивні структурні зміни в економіці Ук

Митне регулювання, як складова частина державного регулювання ЗЕД в Україні.
  Формування і розвиток всієї сукупності міжнародних економічних відносин (МЕВ) безпосередньо пов’язано з формування і розвитком митної системи. Міжнародні митні відносини

Регулювання ЗЕД
  Валютне регулювання стосується всіх видів зовнішньоекономічної діяльності, оскільки забезпечує можливість здійснення зовнішньоекономічних операцій завдяки застосуванню відповідного

Правове регулювання МДКП: форми, умови, порядок укладання та виконання міжнародних угод з іноземними партнерами згідно Віденської конвенції.
Міжнародний договір купівлі-продажу –це документ, який оформляє правові аспекти зовнішньоторгової угоди купівлі-продажу. Він відбиває обов’язки продавця й покупця з поставки товару

Замовлення
2

Адаптовані правила.
Новий ІНКОТЕРМС особливо спрямований для використання як міжнародній, так і у внутрішній торгівлі. Для торговельних організацій і блоків (наприклад ЄС), де кордони формально відсутні – нові правила

Поняття, види та порядок укладання зовнішньоекономічних контрактів.
  Під процедурою здійснення зовнішньоекономічних операцій варто розуміти комерційну діяльність, спрямовану на відшукання контрагента, установлення з ним контакту, підготовку і

ІІ. Предмет контракту.
Ця частина може включати 17 окремих умов (статей, параграфів). №1. Предмет контракту. У цьому параграфі вказуються найменування товару (повне і точне), його характеристика

ІІІ. Заключна частина
В ній вказують: · Юридичні адреси сторін; · Найменування осіб, які підписали контракт. За випадку, коли сторони не з’ясували питання щодо мови контракту, то згідно зі зви

Організація і техніка проведення ділових переговорів.
Однією з найважливіших цілей ділового спілкування є встановлення між партнерами ділових робочих відносин. Ділові робочі відносини – це відносини, коли партнери допомагають один одно

Поняття і чинники валютно-фінансових умов контракту та валютні умови угоди.
  Валютно-фінансові умови контракту — це умови, що визначають, яку валюту, в який час, у якій сумі та в якій формі експортер отримає за проданий товар, а імпортер - сплатить за

Фінансові умови зовнішньоторговельних контрактів
Фінансові умовипередбачають наступне: спосіб платежу (готівковий, авансовий, в кредит); міжнародні розрахунки та їх форми (акредитив, інкасо, банківський переказ, відкритий рахунок); засо

Засоби платежу при виконанні валютно-фінансових умов контракту
У практиці міжнародної торгівлі застосовуються такі засоби платежу, як векселі, чеки, поштові і телеграфні перекази, інструкції системи SWIFT. Вексель — це цінний папір, що с

Заходи проти необґрунтованої затримки платежу та неплатежу
До заходів проти необґрунтованої затримки платежу та неплатежу відносять: банківські гарантії; банківські авалі; банківські акцепти; резервні акредитиви; фірмові та державні гарантії; штрафи

Транспортне забезпечення ЗЕД
  При будь-якій зовнішньоторговельній операції проданий товар попадає в сферу міжнародного обміну. За допомогою засобів транспорту товар переміщується від місця його виробництва до пу

Транспортні умови угоди та порядок оформлення міжнародної транспортної документації
Багатобічний і складний процес транспортного забезпечення ЗЕД можна умовно розбити на три етапи, на яких поступово вирішуються певні питання: До укладання контракту купівлі–продажу –

Сутність і види страхування у ЗЕД
  Страхування — це система економічних відносин, що поля­гає в створенні за рахунок підприємств, організацій і населення спец­іального фонду для відшкодування зби

Особливості транспортного страхування у ЗЕД
Центральне місце у страхуванні зовнішньоекономічної діяльності посідає транспортне страхування. Міжнародний контракт припускає перевезення вантажу на далекі відстані, тому у залежності від у

Методи виходу підприємств на зовнішні ринки
У міжнародній торговельній практиці використовується три основні методи виходу на зовнішній ринок і здійснення зовнішньоторговельних операцій: прямий; непрямий; змішаний. Пр

Цілі та шляхи створення підприємств з іноземними інвестиціями
У ринковій економіці мається кілька етапів у реалізації різних форм зовнішньоекономічної діяльності. Початковим етапом зовнішньоекономічної діяльності є разові зовнішньоторговельні контракти

Управління діяльності підприємств з іноземними інвестиціями
  Підприємство з іноземними інвестиціями в Україні являє собою господарське об'єднання українського й іноземного партнерів на основі спільно внесеної власності, спільного керування ни

Тема 11. Економічна ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства
План лекції 11.1. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства. 11.2. Аналіз раціональності використання коштів у зовнішній торгівлі підприємства. 11.3. Економі

Економічна ефективність зовнішньоекономічних операцій
  Для оцінки діяльності фірми розраховується показник ефективності її діяльності, що характеризує ступінь вигідності для фірми зовнішньоекономічних операцій. Показник екон

Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • Популярное
  • Облако тегов
  • Здесь
  • Временно
  • Пусто
Теги