Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, основні та допоміжні види.

 

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) – це діяльність різноманітних структур, суб'єктів господарювання, які забезпечують проведення операцій з обміну товарів, послуг, робіт на світовому ринку між контрагентами різних країн.

Види ЗЕД можна поділити на основні, що їх здійснюється між контрагентами різних країн, та допоміжні, пов'язані з просуванням товару від продавця до покупця.

До основних видів ЗЕД належать:

1. Зовнішньоторговельні операції: експорт та реекспорт; імпорт та реімпорт.

Під зовнішньоторговельними операціямирозуміють комерційну діяльність, пов'язану з купівлею-продажем товарів. У міжнародній практиці під зовнішньоторговельними розуміється лише ті операції, які здійснюється на комерційній основі, тобто на основі укладання і здійснення міжнародних торговельних угод – контрактів купівлі-продажу. Експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, коли товар пропущено через кордон країни-контрагента після виконання визначених митних формальностей.

При цьому під експортними операціями розуміють діяльність, спрямовану на продаж та вивіз товарів за кордон і передачу їх у власність контрагента.

Під реекспортом розуміють вивіз за кордон попередньо завезеного товару, який не підлягав переробці в країні експортера. Предметом реекспорту найчастіше виступають: товари, що реалізуються на міжнародних аукціонах та товарних біржах; операції, що здійснюються без завезення товару до власної країни (а саме операції торговельних фірм для отримання прибутку від різниці цін на однаковий товар на різних ринках), а також операції вивезення товарів з територій "вільних зон" та "приписних складів".

Вільною зоною зветься територія порту, яка знаходиться поза митною територією даної країни, а товари, завезені на територію цих зон, не обкладається митом.

Приписні склади – це усі площі та приміщення, приписані до певної митниці, де товар знаходиться під митним контролем.

Під імпортними операціями розуміють діяльність, пов'язану з закупівлею іноземних товарів та їх ввезенням для наступної реалізації на ринку. Крім імпорту товарів та послуг, широко використовується імпорт капіталу у вигляді іноземних кредитів та інвестицій.

Реімпортом зветься ввезення з-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, які не підлягали там переробці. До реімпорту належать товари, які не було продано на аукціонах, повернено з консигнаційних складів, забраковано іноземним покупцем внаслідок їх низької якості. Повернення товару, що було поставлено на ярмарки, виставки на умовах тимчасового ввезення та оренди, не вважається реімпортом, оскільки вивезення цих товарів не супроводжувалося продажем.

2. Товарообмінні операції (зустрічна торгівля): бартерні угоди, компенсаційні угоди, операції з давальницькою сировиною, клірингові розрахунки. Для зустрічної торгівлі характерно те, що фірма-імпортер бере на себе зобов'язання закупити у фірми-експортера визначений товар, а остання, у свою чергу, зобов'язується або придбати в країни-імпортера, або допомогти їй збути в третю країну визначені товари, устаткування, технології і навіть цілі підприємства. Звичайно фірма-експортер зобов'язується закупити в імпортера товари на частину суми свого експорту. Розглянемо деякі найбільше що часто зустрічаються види «зустрічної торгівлі».

Бартерні угоди в галузі ЗЕД – це один з видів зустрічної торгівлі, котрий оформлюється єдиним договором між суб’єктами ЗЕД України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами з оплатою в товарній формі, тобто виключаючи грошові розрахунки між контрагентами. У бартерному договорі зазначається спільна вартість експортованих та імпортованих товарів, що виражені обов'язково в доларах США. Для такої форми торгівлі надзвичайно важливе значення має обґрунтоване згідно зі світовими показниками визначення рівня цін як на ту продукцію, що постачається, так і на ту, що закуповується.

Компенсаційні угоди– одна з форм зустрічної торгівлі, коли вартість обладнання, що поставляється, компенсується зустрічною поставкою готової продукції, котру вироблено на цьому обладнанні після його встановлення та монтажу. Компенсаційний договір, що лежить у основі компенсаційної угоди, може передбачати часткове грошове покриття придбання товарів, що й відрізняє її від бартерної угоди.

Операції з давальницькою сировиною здійснюються в тих випадків, коли одна країна має можливість видобувати сировину в обсягах, що перевищують наявні потужності для її переробки, а інші країни мають резерви таких потужностей.

Давальницька сировина – це сировина контрагента-партнера, котру ввозиться до іншої країни з метою переробки на готову продукцію з наступним вивезенням цієї готової продукції до країни-власника сировини.

Умовами контрактів з переробки давальницької сировини передбачається поставка за кордон сировини в розмірах, що забезпечують отримання продукту переробки в запланованому обсягу, та покривають витрати на переробку і транспортування сировини. З цією метою, в контракті зазначається світові ціни як на сировину, так і на продукт її переробки. Зовнішньоторговельні операції з давальницькою сировиною включається до вартості обігу зовнішньої торгівлі таким чином: з вартості переробки давальницької сировини – до експорту країни, що здійснює її переробку та до імпорту країни-власника сировини. Кількість та вартість сировини, а також кількість та вартість готових виробів з цієї сировини визначається особливо, за балансом обігу зовнішньої торгівлі.

Клірингові розрахунки–це процес розрахунків між сторонами, побудований на взаємозаліку зустрічних вимог і зобов'язань. У світовій практиці розрізняються міжбанківський, валютний і товарний кліринг.

Міжбанківський кліринг являє собою систему безготівкових розрахунків між банками, що здійснюється через єдині розрахункові центри. Кліринг валютний застосовується при міждержавних розрахунках на основі угод урядів цих держав, а відносини сторін базується на взаємному зарахуванні зустрічних вимог і зобов'язань, що випливають з вартісної рівності товарних постачань і наданих послуг. Під товарним клірингом розуміють систему розрахунків між учасниками біржового ринку, що включає як організацію зарахування їхніх зустрічних вимог і зобов'язань у тій або іншій формі, так і організацією безпосередньо самих розрахунків між ними. У даній системі присутня третя сторона по кожній заключній угоді, а саме Клірингова (розрахункова) палата, що забезпечує її життєдіяльність.

3. Обмін науково-технічними знаннями: купівля-продаж «ноу-хау», патентів, ліцензій.

«Ноу-хау» - це термін для позначення різних «секретів виробництва», повністю або частково конфіденційних знань, відомостей технічного, економічного, адміністративного характеру, використання яких забезпечує деякі переваги особі або фірмі, що їх отримали.

За договором купівлі-продажу «ноу-хау» власник технології або винаходу відмовляється від будь-яких умов їх патентування, але у той же час, не відмовляється від продажу самої технології. Відсутність правового захисту визначає специфіку договорів з «ноу-хау», де є пункт про конфіденційність передаваємої інформації, а також про відшкодування збитків у випадку його порушення.

Патент – документ, що надає патентовласникові виняткове право на тій території, де його видано. Дія патенту означає, що лише його власник має право розпоряджатися винаходом та вирішувати, яким чином його буде використано: на власному підприємстві, на спільному чи, може, на нього буде продано ліцензію. Крім того, власник патенту може заперечити протиправні дії третьої особи, яка порушує умови виробництва, використання чи продажу запатентованого винаходу.

У більшості розвинутих країн патенти видаються державними органами лише після проведення експертизи на наявність у заяві критеріїв патентоспроможності. Найбільш поширені критерії – це новизна, наявність винахідницької творчості та промислове використання. Важливими джерелами патентного права в кожній країні є національні патентні закони. У галузі міжнародного патентного права на сучасному етапі діють: Паризька конвенція про видачу європейських патентів; Договір про патентну кооперацію, Гаванська угода про визнання охоронних документів.

Купівля-продаж ліцензій. Об'єктом ліцензій можуть бути різні розробки конструктивного, технологічного характеру, склад матеріалів, засоби лікування, методи розрахунків, дані організаційного, фінансового, управлінського характеру тощо. Ліцензії реєструються в державних органах і захищаються законом.

Об'єкт ліцензії повинен мати патентну чистоту. Патентна чистота – юридичний склад товару, який означає, що він може бути використаний у даній країні без порушення чинних на її території охоронних документів виключного права. Об'єкт повинен мати достатні техніко-економічні переваги відносно до інших товарів, які в даний час є на ринку, а також він повинен бути освоєний у вітчизняній промисловості до стадії, яка може гарантувати покупцеві досягнення встановлених техніко-економічних показників.

Ліцензійна угода – зовнішньоторговельна угода, згідно з якою одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіатові) дозвіл на використання об'єкта ліцензії (за винятком товарних та фірмових знаків).

Торгівля ліцензіями прибуткова. За оцінками експертів ООН покупці сплачують за право придбання ліцензії від 1 до 10% від вартості реалізованої продукції, яка випускається на основі ліцензійних угод. Якщо справа стосується більш перспективних або унікальних науково-технічних досягнень, то, відповідно, частка досягає 1/3 або 1/2 вартості продукції.

Найбільш поширеними формами оплати ліцензійних угод є роялті та паушальні сплати. Роялті – це ліцензійна винагорода у формі періодичних відрахувань (частка від прибутку або суми продажу продукції, виробленої за ліцензованою технологією). У чистому вигляді або у поєднанні з іншими видами платежів зустрічається найчастіше – до 90 % усіх ліцензійних угод. Роялті, як правило, сплачується наприкінці року, починаючи з моменту випуску нової продукції.

Паушальні сплати – це сплата твердо зафіксованої суми ліцензійної винагороди одноразово або у 2-3 заходи. Ця форма зустрічається дуже рідко, як правило, під час розробки технології на рівні ідеї.

4. Обмін науково-технічними послугами - інжиніринг. Ці послуги включають комплекс робіт з технічного обґрунтування технологій, розробки детальних структур проекту – від ескізного варіанта до надання специфікацій, технологічних подробиць у процесі застосування, консультаційної допомоги. Об'єктами інжинірингових послуг можуть бути цілі проекти або їхні частки, що спрямовані на підвищення ефективності виробництва.

Повний комплекс послуг та поставок для спорудження нового об'єкта зветься комплексним інжинірингом, та передбачає такі види інжинірингу: проектно-консультативний; технологічний; інжиніринг з питань будівництва (загальний); з управління.

Проектно-консультативний інжиніринг передбачає: надання послуг з проведення техніко-економічного обґрунтування проекту, проектування об'єкта, розробка планів будівництва та контролю за проведенням робіт, підготовка торгів з інженерно-будівельних робіт.

Технологічний інжиніринг – це надання замовникові технологій для експлуатації об'єктів, розробка проектів водопостачання, енергопостачання тощо.

Інжиніринг з питань будівництва – надання консультативних послуг під час підготовки і здійснення проекту, навчання спеціалістів, поставка обладнання та його монтаж.

Інжиніринг з управління – надання послуг з організації виробничої структури та системи управління.

Надання інжинірингових послуг оформлюється контрактом на інженерно-консультативні послуги. Інжинірингові послуги надають спеціальні фірми. Провідними експортерами послуг типу «інжиніринг» є компанії розвинутих: США, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії, Канади, Данії, Італії.

5. Орендні операції у міжнародній практиці поширені, як форма комерційно-фінансових операцій. Оренда – це надання однією стороною (орендодавець) іншій стороні – орендареві майна у виключне користування на встановлений строк за визначену платню на основі спеціального договору оренди. На відзнаку від договору купівлі-продажу, оренда зберігає за орендодавцем право власності на передане в найм майно та надає орендареві лише право на його використання. Орендні операції можна розподілити на три види:

• рентинг – короткострокова (від декількох годин до 1 року) оренда машин, обладнання, залізничних вагонів без права наступного придбання майна орендарем.
• хайринг – середньострокова оренда машин, обладнання без надання прав власності на товар орендареві. Строк оренди 1…3-5 років.
• лізинг - (довгострокова оренда) - це договір на право користування машинами, обладнанням, ЕОМ, іншим майном на основі орендних відносин. Строк його дії від 3-5 до 7 років, і більше (20-25 років). Лізинг являє собою специфічну форму фінансування капіталовкладень, при якій лізингова компанія (банк) купує для свого клієнта право власності на товар (майно) та передає йому в оренду на визначений строк.

Розрізняють фінансовий, виробничий (оперативний) лізинг.

Фінансовий лізинг – це угода, що передбачає в строк своєї дії сплату повної суми амортизації обладнання та прибутку орендодавця. Після завершення строку дії договору орендар може повернути об'єкт оренди, скласти новий договір оренди, викупити об'єкт за його залишковою вартістю. У фінансовому лізингу беруть участь 3 суб'єкти: виробник (постачальник), орендодавець (покупець), орендар (користувач). Між виробником та орендодавцем укладається договір поставки, а між орендодавцем та орендарем – договір оренди.

Виробничий лізинг – це угода, строк дії якої менший за амортизаційний період об'єкта. Після завершення терміну її дії орендар може повернути майно його власникові, укласти нову угоду, або викупити його за договірною ціною.

Перевагами лізингу для орендаря являються наступні: не існує потреби вкладати власні капітали на придбання потрібного майна; відсотки по сплаті за лізингових платежів менші, ніж відсотки по сплаті відсотків за користування банківським кредитом (приблизно на 1%); лізинг передбачає кредит терміном до 20-25 років. Для орендодавця сплата відсотків за лізингом уникає оподаткування і, таким чином, являє собою чистий прибуток.

6. Міжнародний туризм. Туризм як товар реалізується у формі послуг (матеріальних і нематеріальних). Туризм не є товаром першої необхідності, тому він стає потребою людини лише при певному рівні її доходів та певному рівні багатства суспільства.

За міжнародною статистикою, туристом є будь-яка людина, яка тимчасово відвідує іншу країну з будь-якою метою, крім професій­ної діяльності, що оплачується в цій країні. У міжнародній еко­номіці туристами вважають осіб, які провели за кордоном понад 24 години. В іншому випадку їх вважають екскурсантами.

Розрізняють міжнародний туризм трьох видів:

- рекреаційний – з метою відпочинку, лікування, занять спортом, поїздки до родичів, знайомих тощо;

- науковий – для участі в конференціях, симпозіумах, конгре­сах, наукових виставках тощо;

- діловий туризм – зустрічі з діловими людьми, відвідування з метою відвідання виставок, ярмарок та ін.

Класифікація Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) передба­чає поділ усіх країн на дві групи:

- країни – постачальники туристів, або країни, які імпортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить США, Бельгію, Данію, Німеччину, Голландію, Нову Зеландію, Швецію, Канаду, Англію;

- країни, які приймають туристів, або країни, які експортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить Австралію, Гре­цію, Кіпр, Італію, Іспанію, Мексику, Туреччину, Португалію, Фран­цію, Швейцарію.

В останні двадцять років середньорічні темпи зростання кількості іноземних туристів у світі становили 5,1%, валютних надходжень – 14%. За прогнозами експертів очікуєть­ся, що при збереженні таких темпів зростання, кількість міжнарод­них подорожей на 2010 р. досягне 900 млн. чол., а на 2020 р. – 937 млн. чоловік. Частка туристичного бізнесу становить близько 6% світового ВНП, 7% сумарних капітальних вкладень та 5% всіх податкових послуг.

7. Інформаційні та маркетингові послуги.

Міжнародний інформаційний обмін – це передача і отриман­ня інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні через державний кордон іншої країни. Об'єктами міжнародного інформаційного обміну є: документо­вана інформація; інформаційні продукти та інформаційні ресурси; інформаційні послуги, засоби інформаційного обміну.

Документована інформація – це інформація, зафіксована на матеріальному носії з реквізитами, що дозволяють її ідентифікува­ти. Вона буває масовою або конфіденційною.

Інформаційні ресурси – це окремі документи і окремі масиви документів у інформаційних системах (архівах, фондах, бібліотеках тощо).

Інформаційні продукти – це документована інформація, підготовлена відповідно до потреб користувачів.

Інформаційні послуги – це дії власників інформації з забезпе­чення користувачів інформаційними продуктами.

Засоби інформаційного обміну – це інформаційні системи та мережі, мережі зв'язку, що використовуються для міжнародного інформаційного обміну.

Специфічність послуг як товару та загальні особливості торгівлі послугами обумовлюють особливості торгівлі окремими послугами.

Міжнародні маркетингові послуги у ЗЕД пов’язані з закономірностями розвитку світового ринку, кон’юнктурними ціновими показниками, проблемами ціноутворення на світовому ринку і інформаційним забезпечення міжнародних маркетинговий досліджень; аналізують всілякі варіанти організаційних структур, товарної політики, організації товаророзподільчої мережі з урахуванням безліч факторів, що визначають умови реалізації продукції на світовому ринку.

8. Обмін кінофільмами, телепрограмами.

До допоміжних видів, що забезпечують міжнародний товарообіг, належать:

- міжнародне перевезення вантажів;

- транспортно-експедиторські послуги;

- послуги зі страхування вантажів під час перевезення;

- валютно-розрахункові послуги.