Система державного регулювання ЗЕД в Україні та її розвиток.

Зовнішньоекономічна діяльність є складовою загальноекономічних процесів, що відбуваються в економіці держави. Насамперед, вона повинна забезпечити прогресивні структурні зміни в економіці України та сприяти інтеграції її у світогосподарські зв’язки.

Державне регулювання ЗЕД базується на загальних принципах регулювання економіки. Проте методи і рівень цього регулювання мають певну специфіку, яка залежить від зовнішньоекономічної політики держави щодо відносин з іноземними державами у сфері зовнішньоторговельної діяльності, що охоплює міжнародний обмін товарами, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності. Ці відносини будуються на грунті дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і зобов’язань, зафіксованих міжнародними договорами.

На формування зовнішньоекономічної політики різних країн впливають явища, які відбуваються у світовій економіці: загострення конкурентної боротьби на світовому ринку, дестабілізація валютних курсів, зростання нерівноваги платіжних балансів, величезна зовнішня заборгованість країн, що розвиваються, і все це доповнюється внутрішніми проблемами.

Дія вищезазначених процесів породжує постійну взаємодію в сучасний зовнішньоторговельній політиці двох моделей – ліберальної (вільної торгівлі) та протекціонізму. Вільна торгівля характеризується відсутністю або мінімальним регулюванням процесів зовнішньої торгівлі. Протекціонізм передбачає повне обмеження зв’язків країни із зовнішнім світом, а отже, жорстке регулювання зовнішньоекономічних відносин з боку держави. Кожна країна за необхідності комбінує наведені заходи зовнішньої політики, обмежуючи вільну торгівлю інструментами протекціонізму.

Державне регулювання ЗЕД – це сукупність заходів та інструментів, використовуючи які держава впливає на ЗЕД відповідно до внутрішнього чи зовнішнього курсу, який вона проводить.

Державне регулювання ЗЕД може бути одностороннім, двостороннім і багатостороннім. При односторонньому регулюванні засоби обмеження застосовуються урядом певної країни в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговельними партнерами країни. Двостороннє регулювання полягає в тому, що торговельні партнери погоджують між собою механізм регулювання. Багатостороннє регулювання зовнішньоторговельної політики здійснюється на основі багатосторонніх угод (СОТ, ЄС).

В економічній науці виділяють три основних методи впливу держави на економічну діяльність: законодавчі, економічні та адміністративні. Проте в демократичних країнах з ринковою економікою адміністративні методи регулювання економічної діяльності (дозволи, ліцензії, формальності, тощо) вже не вважають методами регулювання, оскільки їх застосування лише перешкоджає нормальному перебігу цього процесу. З цієї причини основними методами можна вважати законодавче та економічне регулювання.

Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють ЗЕД, є одним з найбільш важливих умов реалізації державної зовнішньоекономічної політики. Зовнішньоекономічна діяльність регулюється, насамперед, «Цивільним кодексом України», спеціальними Законами («Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про іноземні інвестиції» та ін.), окремими статтями законів, спрямованими на регламентування міжнародної економічної сфери, декретами Кабінету міністрів України, іншими нормативними документами (насамперед інструкціями і методичними розробками відомств), іноземними юридичними джерелами (за випадків, коли той або інший вид діяльності підпадає під юрисдикцію іноземної країни, або тоді, коли в конкретному договорі, який укладено за участю української організації, мається посилання на право іноземної країни, що використовується), а також міжнародними нормами та угодами (за випадків, коли до них приєдналася чи їх завізувала Україна).

Так, регулювання суб’єктів ЗЕД – визначає перелік і загальні вимоги до учасників цієї діяльності. Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб’єктами ЗЕД в Україні можуть бути юридичні особи, які визначаються такими згідно із законами України та інших країн (підприємства, об’єднання, організації), фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які постійно проживають на території України і зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності згідно із Законами України, а також держава в особі її органів центральної і місцевої влади.

Економічне регулювання здійснюється через механізм грошової та кредитної політики із застосуванням таких інструментів, як податки, фінансові гаранти, субсидії, кредити, тощо. Загальні макроекономічні завдання державного регулювання економіки формулюються таким чином: згладжування коливань виробництва та зайнятості; стабілізація цін, значне зниження темпів інфляції; зростання темпів національного доходу; оптимізація платіжного балансу, скорочення зовнішнього та внутрішнього боргу; зниження дефіциту державного бюджету.

Класичним інструментом державного регулювання ЗЕД є митне регулювання, яке за своїм характером поділяють на тарифне і нетарифне.

Тарифні методи ґрунтуються на використанні митного тарифу, де визначають експортні та імпортні мита, за допомогою яких регулюються обсяг та структура зовнішньої торгівлі. Всі інші методи відносять до нетарифних, які своєю чергою поділяються на кількісні, фінансові і методи прихованого протекціонізму.

В Україні існує відповід­на структура державного регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності, яка складається з:

- системи методів державного регулювання зовнішньої торгівлі — містить тарифні та нетарифні інструменти регулювання;

- системи методів валютного регулювання, яка базується на регулюванні валютного курсу національної валюти та системі ва­лютних обмежень;

- системи регулювання іноземних інвестицій.

Загальні цілі системи регулювання ЗЕД відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на макрорівні перед­бачають забезпечення зовнішньоекономічної активності з метою зростання національного добробуту і конкретизуються за напряма­ми:

- Захист економічних інтересів України та суб'єктів ЗЕД;

- Забезпеченість збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

- Створення найбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України до системи СГ;

- Заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері ЗЕД.

Організаційна структура регулювання закріплена Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в якому зазначено, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійсню­ється державою в особі уповноважених органів, недержавними орга­нами управління (товарними, фондовими, валютними біржами, тор­говельними палатами та ін.), суб'єктами ЗЕД. Нормативна база ре­гулювання формується Законами України, постановами та інструктивними документами, які видаються державними органами, рішеннями недержавних органів управління.

В Україні вже створена інституціональна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю, що відповідає аналогічним струк­турам, які діють в інших країнах. До неї входять Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Дер­жавна митна служба України, Національний банк, Антимонопольний комітет та інші. Кожна з складових цієї структури виконує відповідні їй функції.

Верховна Рада України– формує законодавчу базу регулю­вання ЗЕД, затверджує основні напрями зовнішньоекономічної полі­тики України, а також організаційну структуру органів регулювання ЗЕД і спеціальні режими, що діють на території України. До функцій Верховної Ради входить і ратифікація міжнародних угод України, у тому числі тих, що стосуються зовнішньоекономічних відносин.

Кабінет Міністрів України– керує процесом узгодження й прийняття національної зовнішньоекономічної стратегії, політики та законодавства, приймає нормативні акти щодо регулювання ЗЕД, укладає міжнародні угоди, координує діяльність різних органів ви­конавчої влади, що беруть участь у процесі управління ЗЕД.

Національний банк України– здійснює управління золото­валютними резервами країни, укладає банківські угоди з централь­ними банками інших країн, регулює валютний курс гривні.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України – розробляє та здійснює загальні заходи, спрямо­вані на розвиток зовнішньої торгівлі, розробляє проекти торгових договорів, угод і конвенцій, проводить переговори з іноземними державами і підписує за уповноваженням Уряду торговельні дого­вори та угоди, контролює виконання міжурядових торговельних договорів і угод; регулює та контролює діяльність експортно-імпор­тних об'єднань, торговельно-економічних місій у складі посольств України, видає експортні та імпортні ліцензії, реєструє контракти.

Державна митна служба України–контролює експортно-імпортні потоки на митному кордоні України, веде митну статисти­ку, розробляє митні правила та процедури, стягує мито, митні збо­ри та податки.

Серед недержавних організацій найбільше впливають на роз­виток ЗЕД промислово-торговельні палати, які є недержавними ко­мерційними організаціями, що об'єднують українські підприємства й інші установи. Основними функціями промислово-торговельних палат щодо регулювання ЗЕД є: надання допомоги українським підприємцям в реалізації їх комерційних інтересів за кордоном; на­дання підприємцям інформаційних послуг з питань ЗЕД; надання технічної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності в прове­денні операцій на зовнішньому ринку; прийняття заходів щодо не­допущення недобросовісної конкуренції; сприяння врегулюванню спорів, надання послуг для здійснення комерційної діяльності іно­земним фірмам.

Активний вплив на регулювання ЗЕД здійснюють Міжнарод­ний комерційний арбітражний суд, Третейський суд, що створю­ються при ТПП. Міжнародний комерційний арбітражний суд розглядає і виносить рішення щодо спорів, що виникають при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також економічних, науково-техніч­них відносин між фірмами, організаціями різних країн.