Митне регулювання, як складова частина державного регулювання ЗЕД в Україні.

 

Формування і розвиток всієї сукупності міжнародних економічних відносин (МЕВ) безпосередньо пов’язано з формування і розвитком митної системи.

Міжнародні митні відносини – це сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств при переміщенні їх через митний кордон, і які базуються на законодавчо закріплених принципах і напрямках митної політики країн-учасниць МЕВ. Об’єктивним підґрунтям функціонування таких відносин є переміщення факторів виробництва за територіальні межі окремої країни, а їх призначенням є обслуговування МЕВ. Сучасні митні відносини передбачають взаємодію і взаємообумовленість митних методів регулювання ЗЕД різних держав, що пояснюється значною залежністю економік країн світу одна від одної.

Україна самостійно визначає свою митну політику, утворює власну митну систему і здійснює митне регулювання на своїй території згідно з кодексом законів держави. Головний напрямок митної політики України визначає Верховна Рада України, Кабінет міністрів України забезпечує здійснення митної політики згідно із законами України. Безпосереднє здійснення митного регулювання в країні покладено на державний митний комітет та на митниці. Митні органи України, проводячи в життя митну політику, здійснюють наступні функції щодо захисту економічного суверенітету України:

- захист національної економіки від впливу іноземного капіталу і товарів;

- організація економічної охорони державного кордону з метою реалізації зовнішньоекономічної політики держави;

- контроль за експортними та імпортними операціями суб’єктів ЗЕД;

- контроль за вантажами та транспортними засобами міжнародного сполучення та приватних осіб; контроль за міжнародними поштовими відправленнями;

- організація санітарного, фітосанітарного контролю відповідно до норм міжнародних організацій;

- комплексний контроль за валютою, валютними цінностями, платіжними документами, грошовими знаками, що перетинають кордон країни;

- організація фінансового і податкового режиму, включаючи ціни, тарифи та ін.;

- визначення відповідальності за порушення митного законодавства та митних правил;

- організація митної інформації, обмін даними та співробітництво з митними органами іноземних країн, а також з міжнародними організаціями у питаннях митних справ;

- ведення митної статистики та ін.

Пересування товарів та інших предметів через митний кордон України належить митному оформленню, яке проводить посадова особа митниці з метою забезпечення митного контролю. Митне оформлення відбувається в місцях знаходження митниці впродовж часу, встановленого митницею. Митниця – це державний заклад, який здійснює контроль за ввезенням та вивезенням товарів через митний кордон України, включаючи багаж, поштові відправлення та всі вантажі, у т.ч. транзитні.

Система митного регулювання передбачає докладне декларування вантажів, що пересуваються через митний кордон, яке в Україні обов’язкове, і яке здійснюється за такими принципами:

1. Декларуванню підлягають усі товари (за винятком предметів особистого використання), що пересуваються через митний кордон;

2. Учасники ЗЕД можуть декларувати товари як самостійно, так і за допомогою послуг митних брокерів чи фірм, які від свого імені здійснюють усі митні процедури;

3. Декларування здійснюється на підставі вантажної митної декларації (ВМД), яка заповнюється в 5-ти екземплярах і має однакову форму при експортних та імпортних операціях. У ВМД зазначається :

- тип декларації (експортна або імпортна, для продажу, для власних потреб);

- дані відправника, одержувача, посередницької організації;

- країна-виробник;

- код валюти, в якій виражена вартість товару;

- курс валюти за даними НБУ на дату заповнення (надання) ВМД;

- інформація про характер угоди (пряма угода в іноземній валюті, пряма угода в національній валюті, бартерна угода);

- транспортний засіб відправника та його кодове означення;

- адреса та всі реквізити банку, в якому обслуговується покупець.

Правила зовнішньої торгівлі передбачають надання кожній країні порядкового номера. Під час переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України декларант зобов’язаний:

1. Заповнити вантажну митну декларацію для кожного виду товару або вантажу, та доповнення до неї, якщо велика товарна номенклатура; надати в декларації об’єктивні дані на товар, що підлягає декларуванню.

2. Пред’явити митниці товари та інші предмети, що пересуваються через кордон.

3. Засвідчити відповідність реального вантажу записаному в декларації.

4. Сплатити мито або надати гарантійний лист (у якому банк гарантує протягом 30-ти днів сплатити мито).

5. Оплатити митні процедури – те, що митники оглянуть вантаж і поставлять печатку. Декларування можна проводити на митниці або в місті складування вантажу, тоді сюди запрошуються митники і необхідно оплатити витрати, пов’язані з їхнім виїздом для огляду товарів.

6. Сплатити митні збори понад встановлене мито (марочний збір, збір за збереження та складування товарів, збір за пломбування, санітарний збір, ветеринарний збір).

7. Пред’явити на вимогу митниці додаткові документи щодо товару (сертифікат якості, сертифікат походження товару, копію контракту, різного роду доручення, платіжні документи).

Предмети, що в Україні заборонені до ввезення та вивезення: зброя всіх зразків (окрім зброї для полювання), боєприпаси; радіоактивні, вибухові речовини; наркотичні речовини; анульовані цінні папери; рукописи; предмети, що являють собою історичні та культурні цінності (графіка, мозаїка, живопис, фрески, археологічні матеріали та їх фрагменти, ікони та предмети релігійного культу, унікальні предмети всіх епох і народів, вироблені з платини, золота, коштовних каменів).

Порушення встановленого митницею порядку пересування товарів через митний кордон України згідно з законодавством України є адміністративним правопорушенням.

До порушень митних правил відносять: недекларування або неправильне декларування товарів, що пересуваються через кордон; пересування товару, що приховується від митного контролю або поза митним контролем. У випадку порушення митних правил митниці складають протокол про порушення, провадять дізнання впродовж 10-ти днів, потім передають справи прокуророві, який провадить розслідування протягом 2-х місяців. Міри стягнення: попередня (у письмовій формі); штраф (відповідно до законодавства України);конфіскація предметів, що символізують порушення митних правил.

Існують два методи митного регулювання: тарифний та нетарифний.

Тарифний методспрямований на формування тарифної системи, виробленняефективного механізму застосування різних видів мита та податків при регулювання ЗЕД та оснований на дії Єдиного митного тарифу України.

Єдиний митний тариф – це систематизований перелік розмірів мита, що справляється при переміщенні через митну територію України. Митний тариф містить деталізований перелік товарів, що оподатковуються імпортним, експортним і транзитним митом з наведенням способу нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку товарів, заборонених до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної номенклатури ЗЕД. Єдиний митний тариф України ґрунтується на міжнародне визнаних нормах і відповідає загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам та правилам митної справи. Мито – це вид державного непрямого податку, які стягується через митні установи з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, цінностей і предметів, майна, що перетинають митний кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб.

Механізм застосування митного тарифу складається з декількох елементів: товарна класифікація об’єкта оподаткування, методи оцінки вартості оподатковуваних товарів, методи визначення країни походження товарів, процедура застосування митних ставок.

Основними критеріями, які дають можливість чітко класифікувати види митного тарифу, наведені у табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Класифікація видів митного тарифу

Критерій класифікації	Види мита	Мета застосування
Мета і функціональність	Фіскальне	Для забезпечення надходжень коштів до бюджету країни від зовнішньоекономічних операцій
Протекціоністське	Спрямовано на захист національного виробника від іноземної конкуренції
Преференційне	Стимулювання торговельно-економічних відносин з іншими країнами
Вплив	Номінальне	Ставки мита, що вказуються у митному тарифі
Реальне	Ставки мита, що відображають реальний рівень мита на кінцеві товари і розраховуються з урахуванням всіх факторів, що впливають на митний тариф
Походження	Автономне	Встановлюється державою самостійно без будь-яких обов’язків перед іншою країною відносно будь-яких предметів і товарів незалежно від їх походження
Конвенційне (договірне)	Встановлюється на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди з іншими державами, або угоди про створення митного союзу
Напрям руху товарів	Вивізне (експортне)	Нараховується на товари, які реалізуються іноземним суб’єктам госп. діяльності і вивозяться за межі митної території країни застосування
Ввізне (імпортне)	Нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни
Транзитне	Встановлюється відносно товарів, які переміщуються через територію країни до інших держав
Спосіб нарахування	Адвалорне	Нарахування у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів обкладення
Специфічне	грошове нарахування з одиниці товару (штуки, міра, обсяг, довжина), що підлягає обкладенню
Комбіноване	Поєднує обидва попередні види митного обкладення але сплачується за більшою сумою нарахування
Змішане	Блокування імпортного товаропотоку конкретної групи товарів або товарів з конкретної країни
Принцип обмеження	Спеціальне	Для захисту українського товаровиробника
Антидемпінгове	Блокування потоку товарів, що реалізуються за демпінговими цінами
Компенсаційне	Нараховується на імпорт тих товарів, при виробництві яких використовувалися субсидії
Період застосування	Постійне	Мито, яке не змінюється залежно від часу застосування
Сезонне	Встановлюється на окремі товари на строк не більше 4-х місяців з моменту його застосування
Спосіб застосування митних ставок	Просте	Передбачає одну ставку мита для кожного товару незалежно від країни походження.
Складне	Базуються на двох, трьох і більше ставках митного оподаткування по конкретному товару певної країни
Тип митних ставок	Постійне	Митні ставки, які не можуть змінюватися залежно від обставин
змінне	Митні ставки, що змінюються за певних обставин (при зміні рівня цін, рівня державних субсидій)

 

Мито нараховується митним органом України згідно з положеннями закону та ставками Єдиного митного тарифу України, який діє на день подання декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті в державний бюджет України.

В Україні діє складний митний тариф, відповідно до якого застосовуються три види митних ставок: преференційні, пільгові та повні.

Преференційні ставки – це особливі митні ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів, або створюють з нею спеціальні митні зони, а також при прийнятті такого рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України.

Пільгові ставки застосовуються при оподаткуванні товарів з інших країн, що уклали з Україною торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. Як правило, рівень пільгових ставок незначний – від 3% до 5% митної вартості товарів і при цьому вони становлять половину повних ставок.

Повними ставками вважається максимальний рівень митного оподаткування, що застосовується до товарів, вироблених в інших країнах, що не входять до переліку країн, з якими укладено угоди про надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму , або відсутності сертифіката походження товару. Повним митом обкладаються товари з Європи (Мальта, Ліхтенштейн, Кіпр, Ізраїль, Сербія, Хорватія, Словенія, Норвегія), Азії (Тайвань, Малайзія, Сінгапур, Камбоджа, Лаос, Таїланд, Непал, Бангладеш, Афганістан, Іран, Кувейт, Катар) та Африки (Судан, ПАР, Саудівська Аравія, Бруней).

Систему нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності, що діє в Україні, можна структурувати таким чином:

1. Заходи й процедури, що офіційно, відповідно до законодав­ства, застосовуються з метою регулювання зовнішньоекономічної діяльності. До них належать: режими квотування та ліцензування; особливі режими нетарифного регулювання; захисні заходи щодо імпорту; реєстрація зовнішньоекономічних контрактів; інше.

2. Заходи та процедури, які офіційно не спрямовані на регулю­вання зовнішньо-економічної діяльності, але містять приховані її обмеження, не передбачені або прямо заборонені чинним законо­давством. Це насамперед: обов'язкова сертифікація; санітарно-гігієнічний, фітосанітарний, ветеринарний, екологіч­ний контроль; внутрішнє оподаткування; митні збори та ін.

Найважливіше місце в системі нетарифного регулювання України посідають режими ліцензування та квотування,які можуть застосовуватися як до імпорту, так і до експорту. Ліцензування і квотування експорту та імпорту в Україні може бути запроваджено лише у випадках, визначених Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 16). Це може бути: різке погіршення розрахункового балансу, якщо його від'ємне сальдо перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми ва­лютних вимог країни; досягнення встановленого Верховною Радою рівня зовніш­ньої заборгованості; значне порушення рівноваги з певних товарів на внутрішньо­му ринку, особливо по сільськогосподарській продукції, продуктах рибальства, продукції харчової промисловості та промислових то­варах широкого попиту; необхідність забезпечити певні пропорції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві; необхідність здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав; порушення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності пра­вових норм цієї діяльності (запроваджується як санкція режим ліцен­зування); укладання Україною міжнародних торговельних угод або при­єднання до них (запроваджується режим квотування).

Ліцензування полягає в необхідності одержання ліцензії — на­лежним чином оформленого дозволу на експорт чи імпорт протя­гом установленого строку певних товарів. В Україні законодавче встановлено такі види експортних (імпортних) ліцензій:

- генеральна — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) опе­рації з певного товару та з певною країною чи групою країн протя­гом періоду дії режиму ліцензування з цього товару;

- індивідуальна, яка має такі різновиди:

- разова — разовий дозвіл, що має іменний характер і видаєть­ся для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом ЗЕД на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснен­ня експортної (імпортної) операції. Видача разових ліцензій являє собою механізм реалізації індивідуального режиму ліцензування, який застосовується як спеціальна санкція за порушення законодавства до конкретних українських та іноземних суб'єктів ЗЕД і діє впродовж не більш як 6 місяців;

- відкрита — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом пев­ного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу. Є основним видом ліцензій, видача яких може здійснюватися як у межах встановленої квоти (у випадку ре­жиму квотування експорту чи імпорту), так і в необмеженому обсязі (режим ліцензування);

- антидемпінгова, компенсаційна, спеціальна — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установлено­го строку певного товару, який є об'єктом, відповідно, антидемпін­гового, антисубсидійного, спеціального розслідування та відповідних заходів. Видача цих різновидів індивідуальних ліцензій здійснюється в межах відповідних квот.

Квотування в Україні здійснюється шляхом встановлення ре­жиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний обсяг ек­спорту (імпорту) за цими ліцензіями не повинен перевищувати обсягу встановленої квоти — граничного обсягу певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України або імпортувати на її територію протягом встановленого строку та який визначаєть­ся у натуральних чи вартісних одиницях. Установлено такі види експортних (імпортних) квот (контингентів):

- глобальні — квоти, які встановлюються щодо товару без за­значення конкретних країн (груп країн), куди товар експортується або з яких імпортується;

- групові— квоти, що встановлюються до товару з визначенням групи країн, куди товар експортується або з яких він імпортується;

- індивідуальні — квоти, які встановлюються до товару з ви­значенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись;

- антидемпінгові, компенсаційні, спеціальні — граничний об­сяг імпорту в Україну певного товару, що є об'єктом антидемпінго­вого, антисубсидиційного, спеціального розслідування та відповідних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установ­леного строку та який визначається в натуральних або вартісних одиницях виміру; порядок запровадження антидемпінгових та ком­пенсаційних квот законодавче не встановлено; спеціальні квоти за­стосовуються за результатами спеціального розслідування.

Система квотування і ліцензування зовнішньоекономічної діяль­ності в Україні характеризується застосуванням таких режимів ре­гулювання:

- квотування експорту відповідно до добровільних обмежень, передбачених міжурядовими угодами. Під цей режим підпадають ок­ремі категорії чорних металів та виробів з них, які експортуються до країн-членів Європейського об'єднання вугілля та сталі; текстильна продукція, що експортується до ЄС та США; феросилікомарганець та окремі вироби з плоского прокату, які експортуються до США; плоский прокат, що експортується до Республіки Індонезія;

- квотування експорту, запроваджене Україною самостійно щодо дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них;

- ліцензування експорту окремих категорій текстильних товарів, феросилікомарганцю та магнію необробленого до ЄС відповідно до міжурядових угод (так званий режим "подвійного контролю");

- ліцензування імпорту, якому підлягають хімічні засоби захис­ту рослин та регулятори росту, інсектициди, родентициди, лікарські засоби, препарати косметичні та засоби особистої гігієни, ветери­нарні препарати, матриці і форми для фонограм;

- ліцензування експорту й імпорту озоноруйнівних речовин та продукції, що може їх містити, згідно з вимогами Монреальського протоколу щодо речовин, які руйнують озоновий шар.

Ліцензії на експорт та імпорт товарів, що підпадають під зазна­чені режими, видаються Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України на підставі заявок суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності.

Окрім режимів квотування продукції й ліцензування, що засто­совуються до товарів, переліки яких щорічно видаються у вигляді постанов Кабінету Міністрів, в окремому порядку встановлюються особливі режими нетарифного регулюваннящодо експорту й імпорту деяких товарів (алкогольні і тютюнові вироби, ветеринарні, фармацевтичні препарати тощо).

Новим, але дуже перспективним елементом системи нетариф­ного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні є комп­лекс антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних заходів. Схема адміністративної процедури в антидемпінгових, антисубсидиційних або спеціальних справах в Україні відповідає вимо­гам ВТО. Будь-яка антидемпінгова, антисубсидиційна або спеціальна спра­ва має чітко визначену процедуру та етапи здійснення. Починається така справа з подання національним виробником або органом ви­конавчої влади скарги (заяви) до Міністерства економіки та з пи­тань європейської інтеграції України, що повинна містити інформацію про факти демпінгування, субсидування чи масового імпорту, які, на думку заявника, заподіють йому шкоду. Крім того, в ній визначаються відповідачі, надаються докази тощо. Після отримання відповідей на всі запитання й їх ретельного розгляду Міністерство прий­має попереднє рішення про наявність або відсутність факту правопо­рушення (демпінгування, нелегітимного субсидування, масового імпорту), а також робить попереднє визначення наявності шкоди. У разі встановлення, що в результаті правопорушення заподіюється шкода та є причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням та шкодою, приймається остаточне рішення про вжиття остаточних захисних заходів. Такі заходи оформлюються у сплату відповідної суми за ставкою антидемпінгового або компенсаційного мита, термін дії яких, як правило, 5 років, але може бути і більшим або подовжуватися.

Технологія визначення наявності демпінгу полягає у:

1. Визначенні "нормальної вартості" — еквівалента ціни товару на внутрішньому ринку, яка базується на цінах, що мали місце в країні-експортері в період розслідування.
2. Визначенні "експортної ціни", за якою фактично оплачуєть­ся або належить до оплати товар в країні-імпортері.
3. Визначенні "демпінгової маржі" — величини, на яку нор­мальна вартість перевищує експортну ціну.

Окремого розгляду потребує процедура реєстрації зов­нішньоекономічних контрактів,яка виконує функції контролю за експортом, а не його обмеження, і разом з тим, розглядається в Україні як елемент системи нетарифного регулювання ЗЕД, що відображено, зокрема, у Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 9).

Система стандартизації та сертифікаціїбезпосередньо не по­в'язана з регулюванням зовнішньоекономічної діяльності, проте справ­ляє істотний вплив на її розвиток. Незважаючи на те, що Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 18) заборонено використання технічних та інших стандартів і вимог, а також процедур їх застосування з метою створення нетарифних бар'єрів для здійснен­ня зовнішньоекономічної діяльності, стандарти та процедури сертифі­кації часто є технічними бар'єрами для імпорту.

Нормативно-правову базу системи сертифікації складають понад 30 законів і підзаконних актів, якими встановлено вимоги до серти­фікації окремих видів продукції. Сертифікація в Україні поділяється на обов'язкову і добровільну. Вона здійснюється уповноваженими на те органами із сертифікації з метою: запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здо­ров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища; сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції; створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяль­ності в міжнародному економічному, науково-технічному співробіт­ництві та міжнародній торгівлі.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Ук­раїні, містить 37 товарних позицій: електропобутове та аналогічне обладнання і комплектувальні вироби; апаратура радіоелектронна побутова; засоби обчислювальної техніки; обладнання технологічне для харчової, м'ясо-молочної про­мисловості, підприємств торгівлі, громадського харчування та хар­чоблоків; медична техніка; іграшки; засоби мийні; велосипеди, коляски дитячі; засоби зв'язку; кіно- і фототехніка; товари легкої промисловості; харчова продукція та продовольча сировина; готельні послуги; послуги автомобільного транспорту та ін.

Документами, що підтверджують відповідність товару (конкретної його партії) обов'язковим вимогам нормативних документів і дають право на ввезення його на територію України є: сертифікат відповідності, виданий Держстандартом або упов­новаженим ним органом із сертифікації; свідоцтво про визнання іноземного сертифіката, видане Держстандартом або уповноваженим органом за результатами визнання іно­земного сертифіката (за умови, що Україна уклала угоду з відповідною державою про взаємне визнання результатів сертифікації товарів).

Деякі імпортні товари, крім обов'язкової сертифікації, підляга­ють санітарно-епідеміологічному, фітосанітарному, ветеринарному, екологічному, радіологічному, мікробіологічному та іншим видам контролю, проходження яких є обов'язковою умовою видачі серти­фіката відповідності та митного оформлення.

Санітарно-гігієнічний контрольздійснюється з метою захи­сту населення від недоброякісної продукції і полягає в необхід­ності одержання гігієнічного висновку за результатами державної санітарно-гігієнічної експертизи товару як підстави для його митно­го оформлення. Гігієнічний висновок — офіційний документ, який підтверджує, що продукція відповідає санітарно-гігієнічним вимогам, нормам і правилам, і є дозволом на виробництво, імпорт та використання продукції в Україні.

Фітосанітарний контрольздійснюється Державною інспек­цією карантину рослин за таким переліком підконтрольних рослин: насіння і посадковий матеріал, сільськогосподарські, лісові і декоративні культури; рослини та їх частини (живці, цибулини, бульби, плоди), а також іншу продукцію рослинного походження, яка може переносити шкідників, хвороби рослин і бур'яни; культу­ри живих грибів, бактерії, віруси, а також кліщі та комахи; сільсько­господарські машини та знаряддя обробітку ґрунту; усі види тари, окремі промислові товари, пакування й вироби з рослинних матері­алів, що можуть переносити шкідників, хвороби рослин і насіння бур'янів, інше.

Відповідно до правил здійснення фітосанітарного контролю за вантажами, які переміщуються через митний кордон, вантажі поділя­ються на дві категорії: підкарантинні матеріали та об'єкти (піддягають фітосанітарному контролю на державному кордоні і супровод­жуються фітосанітарними документами) та підконтрольні матеріали та об'єкти (підлягають карантинному огляду без супроводження фіто­санітарними документами).

Ввезення в Україну товарів, продуктів тваринного походження, готових харчових продуктів, сировини тваринного походження, кормів тваринного та рослинного походження, кормових добавок, штамів мікроорганізмів, засобів захисту тварин, засобів ветеринар­ної медицини, а також предметів і матеріалів, що можуть бути носія­ми збудників інфекційних захворювань, підлягає ветеринарному контролю,який проводиться фахівцями регіональних служб дер­жавного ветеринарного контролю.

Процедури ветеринарного контролю на митному кордоні Ук­раїни встановлюють, що ввезення тварин, продуктів і сировини тваринного походження може здійснюватися тільки за умови: врахування епізоотичного стану країни-експортера; наявності ветеринарного сертифіката країни-експортера; обов'язкового проведення державного ветеринарного контро­лю на кордоні, за результатами якого видається ветеринарний сер­тифікат.

Метою екологічного контролює забезпечення екологіч­ної безпеки при ввезенні на територію України (транзиті) небезпеч­ної для здоров'я населення і навколишнього середовища продукції. Державна екологічна інспекція Міністерства екології та при­родних ресурсів України вповноважена здійснювати екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон: транспорт­них засобів (у тому числі літаків, суден, військових кораблів); ван­тажів, що містять промислову сировину; відходів виробництва; хімічних сполук; токсичних, хімічних, радіоактивних та інших не­безпечних речовин; засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, добрив; усіх видів риб, диких тварин і рослин; зоологічних, ботаніч­них, мінералогічних колекцій; мисливських трофеїв.

Отже, чинна система нетарифного регулювання зовнішньо­економічної діяльності в Україні надає державі досить широкі мож­ливості цілеспрямованого впливу на зовнішньоекономічні відносини за допомогою методів як адміністративного, так і економічного ха­рактеру.