рефераты конспекты курсовые дипломные лекции шпоры

Реферат Курсовая Конспект

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ за вимогами кредитно-модульної системи ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ за вимогами кредитно-модульної системи ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ - раздел Философия, Міністерство Освіти І Науки, Молоді Та Спорту України Кіровоградська...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКА ЛЬОТНА АКАДЕМІЯ

НАЦІОНАЛЬНОГО АВІАЦІЙНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Факультет менеджменту та організаційно-технічного забезпечення польотів

Кафедра менеджменту, економіки та права

 

 

Н.О.КОВАЛЕНКО

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

КОМПЛЕКС НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЧАСТИНА 1:

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Для курсантів/слухачів очної та заочної форм навчання

(за вимогами кредитно-модульної системи)

для курсантів та слухачів очної та заочної форм навчання, напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент»; спеціальності 8.07010202, 7. 07010202, «Обслуговування повітряного руху» спеціалізації «Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті», «Аеронавігаційне забезпечення і планування польотів», «Управління повітряним рухом»; спеціальностей 8.07010201, 7. 07010201 «Льотна експлуатація повітряних суден

 

Кіровоград

2013 р.

УДК 330.4

ББК 65.050

 

Коваленко Н.О. Інтелектуальна власність: Комплекс навчально-методичного забезпечення частина 1: Конспект лекцій для курсантів/слухачів очної та заочної форм навчання / Автор: Н.О.Коваленко – Кіровоград: КЛА НАУ, 2013. – 135 с.

 

 

Комплекс навчально-методичного забезпечення частина 1: Конспект лекцій є базовим інформаційним забезпеченням курсу адаптованим до специфіки напряму підготовки курсантів/слухачів, матеріал ґрунтується є основи створення, правової охорони, захисту і комерційної реалізації об’єктів права інтелектуальної власності, що ґрунтуються на законодавстві Україні та міжнародно-правових нормативах.

Конспект містить програму навчальної дисципліни, перелік програмних запитань, завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу, конкретизує методи навчання та контролю якості засвоєння матеріалу, а також містить перелік інформаційно-методичного забезпечення й контрольних питань.

Конспект лекцій містить ілюстративний матеріал, додатки та формуляри офіційних документів, що розширює можливості сприйняття інформації курсантів/слухачів.

Призначено для курсантів та слухачів напряму підготовки 6.030601 «Менеджмент» професійного спрямування «Менеджмент організацій і адміністрування» варіативної компоненти «Менеджмент туристичної індустрії», спеціальності 8.07010202, 7. 07010202, «Обслуговування повітряного руху» спеціалізації «Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті», «Аеронавігаційне забезпечення і планування польотів», «Управління повітряним рухом»; спеціальностей 8.07010201, 7. 07010201 «Льотна експлуатація повітряних суден для курсантів та слухачів очної та заочної форм навчання/

 

Розглянуто і рекомендовано до друку і використання в навчальному процесі на засіданні кафедри менеджменту та економіки, протокол № 6 від 30 січня 2013 року.

 

Рецензент: Олійник І.В., кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту, економіки та права, доцент

 

 

© Коваленко Н.О., 2013

Конспект лекцій

ЗМІСТ

Розділ 1 Навчальна програма дисципліни………………………………………...
1.1 Робоча навчальна програма дисципліни………………………………………
1.2 Мета та завдання навчальної дисципліни……………………………………..
1.3 Опис навчальної дисципліни…………………………………………………...
1.4 Програма навчальної дисципліни……………………………………………...
1.5 Структура навчальної дисципліни……………………………………………..
1.6 Тематика лекційних занять…………………………………………………….
Розділ 2. Зміст аудиторної навчальної роботи……………………………………
2.1. Лекційний матеріал курсу……………………………………………………
Змістовий модуль 1 Система інтелектуальної власності (ІВ). Набуття та здійснення права на об’єкти ІВ. Економіка ІВ……………………… Тема 1. Поняття інтелектуальної власності. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності. Система охорони інтелектуальної власності в Україні………………………….      
Завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу з теми 1………………………………………………………………….  
Тема 2. Правова охорона об'єктів патентного права. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, їх товарів і послуг. Правова охорона об'єктів авторського права та суміжних прав…………………  
Завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу з теми 2…………………………………………………………………..  
Тема 3. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності……………………………………………  
Завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу з теми 3……………………………………………………………………………..  
Тема 4. Права та обов'язки власників охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності. Правова форма реалізації права на об'єкт інтелектуальної власності…………………………………………………..    
Завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу з теми 4…………………………………………………………………..  
8. Методи навчання…………………………………………………………………
9. Методи оцінювання та контролю……………………………………………….
10. Розподіл балів, які отримують курсанти………………………………………
11. Інформаційно-методичне забезпечення дисципліни………………………… 11.1. Методичне забезпечення……………………………………………………..
12. Рекомендована література……………………………………………………..
13. Інформаційні ресурси…………………………………………………………..
14. Перелік контрольних питань…………………………………………………..
15. Термінологічний словник………………………………………………………
Додатки………………………………………………………………………………

 

 

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградська льотна академія Національного авіаційного університету

Кафедра менеджменту, економіки та права

 


ЗАТВЕРДЖУЮ

Заступник начальника академії з навчальної та наукової роботи

_________________ Д.М. Обідін

31 серпня 2012 року


 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

СГСЕ 1 Інтелектуальна власність
напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент»

 

Кіровоград – 2012 рік

Мета та завдання навчальної дисципліни

 

Мета дисципліни «Інтелектуальна власність» полягає в формуванні у майбутніх фахівців з менеджменту комплексу теоретичних знань з питань інтелектуальної власності як визначальної економіко-правової категорії інформаційного суспільства.

Основним завданням дисципліни «Інтелектуальна власність» є формування фахівця з авіаційного менеджменту, який володіє професійною термінологією та здатного апелювати основними нормами й поняттями у сфері інтелектуальної власності, надавати комерційну оцінку об’єктам інтелектуальної власності, використовувати механізми юридичного захисту на національному та міжнародному рівнях.

У результаті вивчення навчальної дисципліни курсант/слухач повинен

знати:

- основні поняття та складові системи інтелектуальної власності;

- складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності;

- загальне законодавство України з питань інтелектуальної власності;

- систему охорони інтелектуальної власності в Україні;

- об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності;

- сутність прав власників чинних охоронних документів та заявників на об'єкти промислової власності;

- основи організації охорони прав інтелектуальної власності;

- методики визначення (оцінювання) вартості об'єктів інтелектуальної власності;

- напрямки порушення прав інтелектуальної власності;

- належний спосіб захисту порушених прав суб'єктів інтелектуальної власності.

 

вміти:

- користуватись термінологією галузі інтелектуальної власності;

- вільно орієнтуватись у міжнародно-правових документах, деклараціях, Конвенціях тощо;

- вирішувати конкретні виробничі ситуації або проблемні питання із посиланням на правові норми;

- застосовувати норми правових актів у практичних ситуаціях;

- оформлювати заявку на реєстрацію об’єктів інтелектуальної власності;

- вирішувати спори із зверненням до Департаменту інтелектуальної власності або суду;

- застосовувати правові знання для обґрунтованої оцінки практичних ситуацій і правових наслідків, що виникають з них;

- вирішувати конкретні практичні питання з використанням і посиланням на відповідні нормативно-правові джерела та судову практику;

- оцінювати міру відповідальності у процесі виникнення правопорушення.

Опис навчальної дисципліни

 

Найменування показників Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів – 1,5 Напрям підготовки 6.030601 «Менеджмент» денна форма навчання заочна форма навчання
Нормативна
Модулів - 1 Рік підготовки:
Змістових модулів - 1 5-й 5-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання «Аналітика та тезисне представлення базових нормативно-правових актів з інтелектуальної власності» у відповідності до тематичного плану навчальної програми. Семестр
Загальна кількість годин - 54 9-й 9-й
Тижневих годин для денної форми навчання:   аудиторних – 2 самостійної роботи студента - 2 Освітньо-кваліфікаційний рівень: спеціаліст Лекції
8 год. 2 год.
Практичні
10 год. 2 год.
Самостійна робота
36 год. 50 год.
Індивідуальні завдання: 5 год.
Вид контролю: диференційований залік

 

 

Програма навчальної дисципліни

 

Змістовий модуль 1 Система інтелектуальної власності (ІВ). Набуття та здійснення права на об’єкти ІВ. Економіка ІВ

Тема 1. Поняття інтелектуальної власності. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності. Система охорони інтелектуальної власності в Україні

Результат інтелектуальної праці як об'єкт інтелектуальної власності. Відмінності матеріальних і нематеріальних об'єктів власності. Поняття та складові інтелектуального товару. Поняття і загальні положення про виключні права. Сучасні теорії розуміння правової природи інтелектуальної власності: проприєтарний підхід і теорія виключних прав. Еволюція інтелектуальної власності в світі.

Поняття права інтелектуальної власності в об'єктивному та суб'єктивному розумінні за Стокгольмською конвенцією 1967 року та Цивільним кодексом України. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності. Ознаки права інтелектуальної власності. Підстави виникнення прав на результати інтелектуальної творчої діяльності. Роль цивільного права в охороні та використанні її результатів. Поняття і зміст права інтелектуальної власності. Особисті немайнові та майнові права суб'єктів інтелектуальних правовідносин.

Система законодавства України про охорону інтелектуальної власності.

Поняття системи прав інтелектуальної власності. Критерії класифікації прав інтелектуальної власності. Особливості інститутів об'єктів права інтелектуальної власності.

Поняття та види об'єктів авторського права та суміжних прав. Поняття та види об'єктів патентного права. Умови патентоздатності винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Поняття та види об'єктів, що індивідуалізують суб'єктів господарювання. Поняття захисту від недобросовісної конкуренції у сфері інтелектуальних правовідносин.

Особливості суб'єктивного складу відносин інтелектуальної власності: первинні та похідні суб'єкти, їх правовий статус Управління інтелектуальною власністю в Україні: загальні положення. Роль держави в управлінні правами інтелектуальної власності. Форми, функції та методи державного управління у сфері інтелектуальної власності.

Міжнародні акти, що регулюють правовий статус міжнародних відомств у сфері правової охорони прав інтелектуальної власності: ВОІВ, СОТ. Правовий статус та завдання Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України як органу безпосереднього управління. Правовий статус Державної служби інтелектуальної власності при Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України. Правовий статус патентних повірених та організацій колективного управління майновими правами автора.

Правові засади охорони прав інтелектуальної власності структурними підрозділами інших органів державної виконавчої влади в Україні: Антимонопольним комітетом України, Державною митною службою України, Міністерством культури України, Міністерством економічного розвитку та торгівлі України, Міністерством внутрішніх справ України.

 

Тема 2. Правова охорона об'єктів патентного права. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, їх товарів і послуг. Правова охорона об'єктів авторського права та суміжних прав

Співвідношення понять патентного права та права промислової власності за Паризькою конвенцією про охорону промислової власності 1883 року та Угодою ТРІПС. Загальна характеристика законодавства України у сфері патентних прав.

Патент як форма охорони об'єктів промислової власності. Зміст патенту та умови патентоздатності винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Оформлення патенту.

Зміст майнових прав, що випливають з патентів на винахід, корисну модель, промисловий зразок. Порядок використання та межі чинності патенту.

Особливості правової охорони нетрадиційних результатів інтелектуальної власності: штамів мікроорганізмів, компонування інтелектуальних мікросхем, сортів рослин, порід тварин.

Поняття та різновид засобів індивідуалізації. Загальна характеристика актів міжнародного права та національного законодавства у сфері охорони прав та засоби індивідуалізації учасників господарського обігу.

Поняття, ознаки, види торговельних марок. Реєстрація торговельної марки. Межі чинності охоронного документа на торговельну марку.

Правова охорона кваліфікованого зазначення походження товарів. Особливості правової реєстрації прав. Правова охорона на комерційне найменування. Права на комерційне (фірмове) найменування.

Охорона прав на раціоналізаторську пропозицію. Механізм охорони прав. Охоронний документ. Право на винагороду. Охорона прав на комерційну таємницю (ноу-хау). Особливості ноу-хау як об'єкта інтелектуальної власності. Способи охорони ноу-хау. Захист від недобросовісної конкуренції.

Загальні ознаки правової охорони об'єктів авторського права. Умови та межі охорони об'єктів авторського права. Загальна характеристика законодавства у сфері правової охорони авторського права та суміжних прав.

Державна реєстрація авторського права як презумпція прав автора. Знак правової охорони авторського права. Вимоги до оформлення свідоцтва. Умови державної реєстрації суміжних прав.

Особливості правової охорони об'єктів суміжних прав: виконання твору, фонограми, відеограми, програми організацій мовлення. Встановлення правової охорони суміжних прав. Знак правової охорони суміжних прав. Взаємозв'язок охорони суміжних прав.

Вільне використання об'єктів авторського права та суміжних прав. Поняття та визначення змісту майнових та особистих немайнових прав суб'єктів авторського права та суміжних прав.

 

Тема 3. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності

Міжнародно-правові засоби охорони інтелектуальної власності: поняття і принципи за Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1986 року.

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ): функції, структура, напрями діяльності за Стокгольмською конвенцією про заснування ВОІВ 1967 року. Регіональні міжнародні організації з питань охорони інтелектуальної власності.

Угоди по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (Угода ТШР8): загальна характеристика.

Міжнародна охорона об'єктів промислової власності за Паризькою конвенцією про охорону промислової власності 1883 року та іншими угодами у сфері промислової власності. Принципи міжнародної охорони: національного режиму, територіальності, конвенційного та виставкового пріоритетів. Міжнародна охорона об'єктів авторського і суміжних прав за Бернською конвенцією про охорону літературних і художніх творів 1886 року та іншими конвенціями, прийнятими на її виконання. Принципи міжнародної, національної охорони та територіальності. Міжнародна охорона засобів індивідуалізації за умовами Угоди ТРІПС і Паризької конвенції 1883 року.

Поняття захисту прав інтелектуальної власності. Відмінності захисту прав від охорони прав. Способи захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційний (адміністративний, судовий) та неюрисдикційний (самозахист, звернення до третейського суду). Принципи захисту прав інтелектуальної власності. Особливості відповідальності за порушення у сфері інтелектуальної власності. Адміністративна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності: підстави, застосування адміністративних стягнень за Кодексом України про адміністративні порушення. Цивільна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності: поняття, підстави, види за цивільним законодавством України. Кримінальна відповідальність у сфері порушення прав інтелектуальної власності: підстава, порядок застосування, види покарань за Кримінальним кодексом України.

Звернення за захистом порушених прав до суду: загальної юрисдикції, господарського та третейських судів. Захист прав на об'єкти інтелектуальної власності в межах Угоди ТК.ІР8. Напрями гармонізації законодавства України з питань захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності відповідно до міжнародних норм та правил.

 

Тема 4. Права та обов'язки власників охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності. Правова форма реалізації права на об'єкт інтелектуальної власності

Зміст виключного права власника охоронного документа на об'єкт промислової власності. Права та обов'язки, що випливають з патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

Права та обов'язки, що випливають із реєстрації торговельної марки, кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання. Обмеження прав власника охоронного документа на об'єкт права інтелектуальної власності.

Права, що охороняються авторським правом. Обмеження авторського права. Вільне використання творів. Суміжні права, що охороняються авторським правом. Права та обов'язки учасників правовідносин, пов'язаних із суміжними правами. Обмеження суміжних прав.

Поняття розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Види договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Поняття авторського договору. Види авторських договорів. Істотні умови авторського договору. Вимоги до форми договору.

Поняття і види ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензійні договори: поняття, форма, терміни, умови. Класифікація ліцензійних договорів. Договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності. Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.

Договір комерційної концесії (франчайзингу) як форма реалізації права на засоби індивідуалізації суб'єктів товарообігу: поняття, суб'єкти, форма та істотні умови договору.

 

 

 

Структура навчальної дисципліни

Назва змістових модулів та тем Кількість годин
денна форма заочна форма
усього у тому числі усього у тому числі
л п лаб інд с.р. л п лаб інд с.р.
Модуль 1
Змістовий модуль 1. Система інтелектуальної власності (ІВ). Набуття та здійснення права на об’єкти ІВ. Економіка ІВ
Тема 1. Поняття інтелектуальної власності (ІВ). Об'єкти та суб'єкти права ІВ. Система охорони інтелектуальної власності в Україні - - - -
Тема 2. Правова охорона об'єктів патентного права. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, їх товарів і послуг. Правова охорона об'єктів авторського права та суміжних прав - - - - -
Тема 3. Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності - - - -
Тема 4. Права та обов'язки власників охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності. Правова форма реалізації права на об'єкт інтелектуальної власності - - - - -
Разом за змістовим модулем 1 - - -
Модульний контроль 1   - - - - - - - - -
Усього годин з модуля 1 - - -
Усього годин з дисципліни - - -

 

 

Теми лекційних занять

РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ АУДИТОРНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ

Лекційний матеріал курсу

 

Змістовий модуль 1 Система інтелектуальної власності (ІВ). Набуття та здійснення права на об’єкти ІВ. Економіка ІВ

Тема 1. Поняття інтелектуальної власності. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності. Система охорони інтелектуальної власності в Україні

Лекція № 1

Тема 1. Поняття інтелектуальної власності. Об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності – 2 год.

Тема 1. Поняття ІВ, об'єкти та суб'єкти права ІВ. Система охорони інтелектуальної власності в Україні

1.1. Поняття і зміст права інтелектуальної власності. Особисті немайнові та майнові права суб'єктів інтелектуальних правовідносин.

1.2. Об’єкти права ІВ.

1.3. Суб’єкти права ІВ.

1.4. Система законодавства України про охорону інтелектуальної власності.

1.5. Особливості суб'єктивного складу відносин інтелектуальної власності: первинні та похідні суб'єкти, їх правовий статус.

 

Поняття і зміст права інтелектуальної власності. Особисті немайнові та майнові права суб'єктів інтелектуальних правовідносин

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Інтелектуальна творчість— це цілеспрямована пошукова діяльність людини, результатом якої є створення нового матеріального блага, яке відрізняється неповторністю, оригінальністю, історичними традиціями та оригінальністю.

Всі результати діяльності людини можна розділити на дві групи:

• речі матеріальні;

• результати, що не мають матеріального характер, перш за все, нові наукові і технічні знання.

При цьому, як правило, речі створюються - виготовляються з використанням результатів інтелектуальної діяльності, або представляють собою такий результат, або є засобом, на якому такий результат інтелектуальної діяльності представлений. Приклади - на кожному кроці, треба тільки подивитися на світ іншими очима!

Ось будинок - конкретне будівля, що перебуває в певному місці. Щоб побудувати цей будинок, його потрібно спочатку спроектувати. Над цим працюють архітектори, що створюють зовнішній вигляд і внутрішній простір будівлі, інженери-будівельники, які виконують розрахунки фундаменту, стін та інших елементів конструкції. Трудяться художники, дизайнери, які оформляють інтер'єри будівлі. Отже, щоб почати проектувати будівлю, як мінімум, потрібно архітектурний проект.

На заводі стоїть токарний верстат, на якому токар обробляє деталі. Але, щоб зробити цей та йому подібні верстати, хтось повинен був придумати його конструкцію, кінематичну схему.

Інший приклад: електронний блок. Щоб виготовити цей електронний блок спочатку потрібно розробити його електричну схему.

 

Для виготовлення дискети потрібно було створити нові матеріали, спеціальні технології. Однак дискета - це ще і носій, на якому може бути записана (представлена​​), наприклад, комп'ютерна програма, яка є самостійним результатом інтелектуальної діяльності.

 

А от компакт-диск, для виготовлення якого потрібні були не менш складні технології. Але для споживача він цікавий, перш за все тим, що на ньому записані пісні - музичні твори.

Виробництво процесорів і інших виробів мікроелектроніки - це і нові високі технології і створення особливої топології вироби, тобто просторового розташування його елементів і зв'язків між ними, що прийнято називати топологією інтегральних мікросхем.

 

Щодня, так чи інакше, ми користуємося величезною кількістю речей, створених з використанням результатів інтелектуальної праці, або в яких ці результати виражені. Важливо навчиться це бачити.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється не­повторністю, оригінальністю, унікальністю.

Для людини характерні два види творчості – художня і технічна. Результатом художньої творчості є літературні і художні твори. Результатом технічної творчості - ви­находи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж технічної творчості застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг.

За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності, або "промисловою власністю". Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється з матеріальними об'єктами промисловості – будинками, спорудами, устаткуванням. Однак це не так. Промислова власність – це вид інтелектуальної власності.

Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю розуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, a право на цей результат. Тобто, інтелектуальна власність є нематеріальним об’єктом.

Право інтелектуальної власності - це сукупність цивільно-правових норм, що регулюють відносини, пов'язані із творчою діяльністю.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матеріального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) нематеріального і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує деяке духовне право творця на результати творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.

Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою тріади майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо) (рис. 1.1).

 

Рисунок.1.1 Права інтелектуальної власності

 

Проте інтелектуальна власність має свою істотну специфіку, що полягає в нематеріальній природі об'єктів права інтелектуальної власності, творчому характері праці щодо їх створення, тобто це інститут власності на нематеріальні блага його суб'єктів. І тут не зовсім застосовна класична тріада правомочностей власника, що здійснює звичайні майнові права, оскільки, відчужуючи, наприклад, об'єкт своєї інтелектуальної власності, його творець не позбавляється тим самим усяких прав на нього, а набувач не одержує можливості за своїм розсудом змінювати цей об'єкт і узагалі вважати його винятково своїм. Тім більше, що у власність інших осіб переходять, як правило, не об'єкти права інтелектуальної власності, а матеріальні носії науково-технічних ідей і художніх образів (конкретні картини, видання, технічна документація).

Таким чином, сутність права інтелектуальної власності полягає в нематеріальній природі її об'єктів.

Зміст права інтелектуальної власності складають особисті немайнові (духовна власність) і пов'язані з ними майнові права її суб'єктів. Специфіка змісту права інтелектуальної власності полягає у двоєдиній структурі й у тому, що тут майнові права не просто пов'язані з немайновими, вони виходять від немайнових прав і ґрунтуються на духовній власності творців.

Особисте немайнове право належить тільки творцю, тобто фізичній особі. До нього належать:

а) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником і т.д.) об'єкта права інтелектуальної власності;

б) право перешкоджати якому-небудь посяганню на право інтелектуальної власності, що може завдати шкоди честі або репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

в) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, передбачені законом.

До майнового права належать:

а) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

б) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

в) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання;

г) інші майнові права інтелектуальної власності, передбачені законом.

Суттю майнових прав є одержання комерційної вигоди.

На відміну від особистого немайнового права майнове право може належати як творцю (автору), так і іншій фізичній або юридичній особі. Крім того, воно має часові й територіальні обмеження. Так, наприклад, майнове право на винахід діє протягом 20 років, а на торговельну марку (знак для товарів і послуг) - 10 років із правом продовження щоразу ще на 10 років. На літературні й художні твори це право діє протягом всього життя автора й 70 років після його смерті. Наприклад, патент на винахід діє тільки на території тієї країни, патентним відомством якої він виданий. Тобто патент, виданий в Україні, не діє на території інших держав.

 

Система законодавства України про охорону інтелектуальної власності

  До 1991 року в Україні, як і у всьому колишньому Радянському Союзі, були… Загальне законодавство закріплювало можливість широкого використання результатів творчої праці громадян в інтересах…

Особливості інститутів об'єктів права інтелектуальної власності.

Об'єкти промислової власності

1. Винаходом (корисною моделлю) відповідно до ст. 459 (2) ЦК називають результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.… пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини; … процес або спосіб;

Підвищення аеродинамічного якості і несучих властивостей літака за рахунок удосконалення його крила

Автор: Шведов Володимир Тарасович Винахід відноситься до галузі авіації. Закінцівки крила літального апарату, встановлювана на торці кінцевій частині крила, включає генератор вихору,…

Товарні знаки поділяють на художні, словесні, об’ємні та інші позначення або їх комбінації.

• конкретних зображень (тварин, птахів, людей, неживих предметів); • символів (коло — символ сонця, трикутник — гори та інші абстрактні… • композицій орнаментального характеру;

Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

Сорт рослин – це окрема група рослин (клон, лінія гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого з відомих ботанічних таксонів. • Під породою тварин зазвичай розуміють селекційні досягнення у…  

Об'єкти авторського права

Об'єктом авторського права є твір науки, літератури чи мистецтва, виражений у будь-якій об'єктивній формі. Твір - це результат творчої праці автора, комплекс ідей, образів, поглядів тощо.

Об'єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені законом, ознаки:

а) творчий характер;

б) вираження в об'єктивній формі.

Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрукування на друкарській машинці чужого твору або навіть його літературна обробка - редагування, коректура тощо).

- твори літератури і мистецтва;

Об'єднані поняттям «об'єкти авторського права», ці твори становлять самий широкий і різноманітний шар результатів інтелектуальної діяльності.

 

Таблиця 1.2

Характеристика об’єктів авторського права

Об’єкт Характеристика  
1. Літературні твори До них відносяться твори, твори в прозі, тобто твори, виражені засобами мови. Вони можуть бути будь-якого "формату" (розповідь, повість, роман і ін.), будь-якого жанру й призначення (дитяча література, фантастика, підручники й ін.), будь-якого рівня.
2. Драматичні, музично-драматичні твори Прикладами таких добутків можуть служити сценарії до драматичних спектаклів, оперні постановки, оперети, мюзикли й ін.  
3. Хореографічні твори, пантоміми Це - один з найдавніших видів мистецтва, у яких творчість виражена в русі виконавців. Балетні постановки, постановки танців, пантоміма представляють ці твори.
4. Музичні твори За допомогою звуків і звукосочетаний виражені музичні твори - пісня, етюд, симфонія, концерт та ін.  
5. Аудио-візуальні твори   Це один із сучасних видів мистецтва, зобов'язаний появі різної звуко- і відеозаписуючій техніці. До таких творів відносять кінофільми, відеофільми, слайдфильмы й т.п.  
6. Витвори живопису Картини, естампи, панно, ілюстрації до книг, комікси, малюнки до мультфільмів - от далеко не повний перелік таких творів.  
7. Витвори скульптури Від монументальних споруджень до настільних мініатюр представлені скульптурні твори. Пісок і лід, камінь і бронза - все може бути використано скульптором для створення витвору.  
8. Витвори декоративно-прикладного мистецтва Такі твори представлені у вигляді предметів, якими користується людина. Це - твору мистецтва, перенесені на предмети.  
9. Витвори архітектури, містобудування "Застигла музика", середовище, у якій ми живемо, створена архітекторами й будівельниками.  
10. Твори садово-паркового мистецтва   Літній сад, парки Гатчини, Павловска, Петродворца, Пушкіна... Сучасні форми цього виду мистецтва - ландшафтний дизайн.  
11. Фотографічні твори Винахід фотографії не могло не привести до появи нового виду мистецтва, коли художник за допомогою фотографії дає нам можливість побачити мир його очами.  
12. Твори картографії Карта - це своєрідна модель земної поверхні, представити яку можна по різному, у чому й проявляється творчість картографа, художника, дизайнера.  
13. Комп'ютерні програми Програма для ЕОМ - це об'єктивна форма подання сукупності даних і команд, призначених для функціонування ЕОМ з метою одержання певного результату. Програма для ЕОМ може бути представлена в різних об'єктивних формах.
14.   Компіляції даних (бази даних) База даних - це об'єктивна форма подання й організації сукупності даних, систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені й оброблені за допомогою ЕОМ.  

 

Об'єкти авторського та суміжних прав

- виконання творів;

- фонограми і відеограми;

- програми (передачі) організацій мовлення.

 

Суб'єкти права інтелектуальної власності

Суб’єкти права інтелектуальної власності поділяються на дві основні групи. Перша група - це передусім творці інтелектуальної власності. Творцями можуть бути тільки фізичні особи - люди, творчою працею яких створюється інтелектуальна власність. Другу групу суб'єктів права інтелектуальної власності складають як фізичні, так і юридичні особи, які самі не створювали об'єктів права інтелектуальної власності, але вони стали суб'єктами цього права згідно із законом або договором. Суб'єктом права інтелектуальної власності може бути також і держава в особі її органів.

Виходячи з чинного законодавства України про інтелектуальну власність, суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути перш за все автори творів у галузі науки, літератури та мистецтва, а також будь-яких науково-технічних досягнень, заявники, роботодавці та правонаступники.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб'єктів авторського права відносяться:

o автори творів;

o спадкоємці й інші правонаступники;

o організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що є законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Право на твір належить його творцеві, тому, хто написав книгу, картину, створив музику, скульптуру, аудіовізуальний твір.

Автором наукового, літературного чи мистецького твору може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Поняття “автор твору” і “суб'єкт авторського права” не тотожні як за змістом, так і за значенням. Автором твору може бути тільки його творець, тобто тільки фізична особа, причому незалежно від віку.

Право на твір належить його творцеві, тому, хто написав книгу, картину, створив музику, скульптуру, аудіовізуальний твір.

Суб'єктом авторського права можуть бути автор твору, а також інші фізичні і юридичні особи, для яких авторське право може виникати у силу закону, договору або спадкування. Так, відповідно до існуючого законодавства наукові збірники, енциклопедичні словники, журнали, інші періодичні видання належать організаціям, що випустили їх у світ. Авторське право на кіно- або телефільми належить підприємству, яке здійснило його зйомки, на телепередачі - відповідним телевізійним організаціям.

В інших випадках авторське право може перейти від автора до інших осіб - правонаступників. У спадщину переходять лише майнові права авторів. Проте за існуючим законодавством спадкоємці мають право протидіяти посяганню на твір, яке може завдати шкоди честі та репутації автора. Майнові права автора можуть бути об'єктом цивільних правочинів. Проте в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права. Отже, суб'єкти авторських прав - неавтори - не можуть мати права, які мають автори творів. Особисті немайнові права автора є невід'ємними від нього.

Авторське право автора прийнято називати первісним, а авторське право правонаступників – похідним.

На твори, вперше випущені у світ на території України або які не випущені, але перебувають на території України в будь-якій об'єктивній формі, авторське право визнається за авторами, їхніми спадкоємцями та іншими правонаступниками незалежно від громадянства. Закон визнає авторське право за авторами та їхніми правонаступниками також на твори, які хоч і вперше випущені у світ або перебувають в будь-якій об'єктивній формі на території іноземної держави, але їхніми авторами є громадяни України або ті, які мають постійне місце проживання на території України.

Дія закону “Про авторське право та суміжні права” поширюється також на авторів, твори яких уперше опубліковані в іншій країні та протягом 30 днів після цього опубліковані в Україні незалежно від громадянства і постійного місця проживання автора.

За іншими особами авторське право на твори, які вперше випущені у світ або перебувають у будь-якій об'єктивній формі на території іноземної держави, визнається відповідно до міжнародних договорів або угод, в яких бере участь Україна.

Авторське право за іноземними правонаступниками вітчизняних авторів може бути визнане на території України у випадках передавання їм цього права у порядку, встановленому законодавчими та іншими нормативними актами.

Порядок передавання українським автором права на використання його твору на території іноземної держави також встановлюється законодавством України і може бути здійснений через Державне агентство України з авторських і суміжних прав.

У зв'язку з приєднанням до Бернської конвенції з охорони авторських прав Україна взяла на себе обов'язки за цією конвенцією. Відповідно до її положень кожна держава - учасниця Конвенції - надає громадянам інших країн - учасниць Конвенції таку саму охорону авторських прав, як і власним громадянам. Цей важливий акт забезпечує охорону прав вітчизняних авторів, закладає кращу правову основу використання вітчизняних творів за рубежем. Бернська конвенція з охорони авторських прав поширюється також на музичні, кінематографічні твори та на твори образотворчого мистецтва.

Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа, але іноді у творчому процесі беруть участь кілька осіб - співавторів. Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють твір, відносини між ними називаються співавторством.

Не визнається співавтором, а отже, і суб'єктом авторського права той, хто надавав авторові технічну допомогу (друкарки, креслярі, стенографісти тощо).

Працівники вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств та інших організацій часто створюють твори у порядку виконання службових обов'язків чи службового завдання. У цих випадках особисті немайнові права належать тільки авторам зазначених творів. Виключне право на використання твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором. Виключне право на використання твору охоплює усі майнові права автора. Отже, усі вони належать роботодавцю, але за таких умов:

1) твір створено за договором між автором і роботодавцем, тобто не на підставі трудового договору (контракту), а саме на підставі договору між автором і роботодавцем про створення твору;

2) автор працює у роботодавця за наймом, тобто за трудовим договором (контрактом).

Розмір авторської винагороди за створення і використання твору, створеного за договором з автором, який працює за наймом, та порядок її виплати встановлюються у договорі між автором і роботодавцем.

Суб'єктом похідного авторського права може стати будь-яка фізична чи юридична особа, до якої авторське право перейшло на підставі цивільної угоди відповідно до Закону про авторське право. Крім того, авторське право може перейти від автора чи іншої особи, яка має авторське право, до інших фізичних та юридичних осіб або до держави в порядку спадкування. Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

До суб’єктів суміжних прав належать виконавці, виробники фонограм і відеограм та організації ефірного мовлення.

а) виконавець є громадянином України; б) виконання вперше мало місце на території України; в) виконання записане на фонограму, що охороняється законом;

Тема 2. Правова охорона об'єктів патентного права. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, їх товарів і послуг. Правова охорона об'єктів авторського права та суміжних прав

Лекція № 2

Правова охорона об'єктів патентного права. Правова охорона засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, їх товарів і послуг. Правова охорона об'єктів авторського права та суміжних прав - 2 год.

2.1 Патент, правила його оформлення патенту та зміст майнових прав, що випливають з патентів на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

2.2 Особливості правової охорони нетрадиційних результатів інтелектуальної власності.

2.3 Правова охорона засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, їх товарів і послуг: торговельних марок, зазначень походження товару, комерційне найменування.

2.4 Особливості правової охорони об'єктів авторського та суміжних прав.

2.5. Правила міжнародної правової реєстрації об’єктів патентного права, нетрадиційних об’єктів ІВ.

 

Патент як форма охорони об'єктів промислової власності. Зміст патенту та умови патентоздатності винаходів, корисних моделей, промислових зразків.

 

Промислова власність, будучи складовою інтелектуальної власності, характеризується тим, що її об’єкти знаходять застосування у виробничій діяльності табл. 2.1.

Поняття «промислова власність» було вперше вжито в тексті ст. 1 Паризької конвенції про охорону промислової власності у 1925р. Для об’єктів права промислової власності характерна наявність територіального принципу охорони, який полягає в тому, що виключне право на такий об’єкт дійсне тільки в межах держави, де його було одержано. Виключне право на об’єкти промислової власності підтверджує спеціальний охоронний документ, виданий компетентним органом (як правило, патентним відомством).

Таблиця 2.1

Характеристика об'єктів промислової власності

Об'єкт промислової власності Об'єкт правової охорони Критерії охороноздатності Охоронний документ Термін правової охорони, роки
Винахід - продукт - процес - нове застосування відомого продукту чи процесу - новизна - винахідницький рівень - промислова придатність патент 20 або 6*
Корисна модель форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу - новизна - промислова придатність патент
Промисловий зразок результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання новизна патент
Торговельна марка (знак для товарів і послуг) будь-яке позначення (слова, літери тощо) або будь-яка комбінація позначень відповідність публічному порядку, принципам гуманності і моралі свідоцтво 10**
Географічне зазначення назва географічного місця, яка вживається для позначення товару правдивість свідоцтво 10**

 

Відносини, що виникають у зв'язку з набуттям та здійсненням права власності на винаходи (корисні моделі) в Україні, регулюються Цивільним кодексом України та Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (далі - Закон).

Суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразокє:

- винахідник, автор промислового зразка;

- інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразокє:

- право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

- виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії);

- виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Строки чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності:

- на винахід – двадцять років від дати подання заявки на винахід;

- на корисну модель – десять років від дати подання заявки на корисну модель;

- на промисловий зразок – п’ятнадцять років від дати подання заявки.

Основним способом охорони об’єктів інтелектуальної власності є видача автору або іншому суб'єкту права на об'єкт інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності полягає в тім, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що вида­ється власнику об'єкта інтелектуальної власності.

Зазначимо, що суб’єктами авторського права як форми об’єктів промислової власності є табл. 2.2.

 

Таблиця 2.2

Характеристика суб’єктів авторського права

 

Автор людина, творчою працею якої створено винахід, корисну модель чи промисловий зразок або товарний знак
Власник патенту особа, яка володіє охоронним документом, що засвідчує виключне право на використання об'єкта промислової власності
Спадкоємці автора чи власника патенту
Патентна установа Український Інститут промислової власності (Укрпатент)
Представник у справах інтелектуальної власності особа, яка діє за дорученням заявника і надає правову допомогу у сфері охорони промислової власності

 

Положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні (далі Положення, набрало чинності з 1.07.1994 р. згідно з Постановою Верховної Ради № 3769-12 від 23.12.1993 р.) регулює майнові та пов’язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку зі створенням, правовою охороною та використанням винаходів, промислових зразків, товарних знаків і знаків обслуговування, а також відносини, пов’язані з визнанням прав автора раціоналізаторської пропозиції.

Згідно з Положенням, до об’єктів промислової власності належать винаходи, промислові зразки, товарні знаки і знаки обслуговування, які були заявлені й дістали правову охорону в Україні у формі патентів (на винаходи і промислові зразки) та свідоцтв (на товарні знаки і знаки обслуговування), виданих Державним патентним відомством України.

Раціоналізаторські пропозиції дістають правову охорону у формі посвідчення на раціоналізаторську пропозицію на підприємстві, в установі чи організації, які визнали пропозицію раціоналізаторською.

Характеризуючи поняття прав інтелектуальної власності, слід зазначити, що відповідно до міжнародних угод, у яких бере участь Україна, право інтелектуальної власності є частиною національного законодавства України.

Важливою подією у становленні прав інтелектуальної власності стало підписання в 1883 р. Паризької конвенції з охорони промислової власності - першої міжнародної угоди у цій сфері діяльності, як зазначено в роботі 1.

Поняття «права інтелектуальної власності» є узагальнювальним щодо таких понять, як права на твори науки, літератури і мистецтва(авторські права), права на виконання, фонограми, відеограми, передачі

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охороняються законом. Тепер він може розкрити даний винахід для широкого кола осіб на предмет використання ними цього об’єкту на законних підставах. Якби автор не мав охоронного документа, то він, швидше за все, не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і предмет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене охоронним документом присвоєння особистих (немайнових), а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть єдиний спосіб отримання вигоди автором у результаті використання об'єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліцензійні платежі.

Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном "захист прав Інтелектуальної власності". Ми будемо розрізняти поняття "правова охорона" і "правовий захист". Підставою для цього служить те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформленням прав з видачею охоронного документа) займаються патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розглядати це питання з теоретичної точки зору, то поняття "правовий захист" у цьому контексті є складовою більш широкого поняття "правова охорона".

Можна назвати, принаймні, 4 принципи правової охорони:

1. Принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

2. Визнання за правоволодільцем виключного права на об'єкт права інтелектуальної власності.

3. Додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).

4. Додержання балансу інтересів правовласника з одного боку і суспільства - з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встановленням розумного строку дії охоронного документа.

Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Умови та порядок видачі патенту встановлені законодавством.

На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього автором, впродовж 12 місяців до дати подання заявки чи дати заявлення пріоритету. Для промислового зразка цей термін становить 6 місяців.

Патент - це техніко-юридичний документ, виданий заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтверджує авторство, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.

Після видачі патенту патентовласник отримує виключне право, що забезпечує монополію на промислове або інше комерційне використання винаходу чи промислового зразка. Патентовласник згідно із законом може заборонити будь-якій особі використовувати об’єкт патенту без спеціального дозволу. У випадку порушення виключного права патентовласник може через суд примусово стягнути плату за використання винаходу або промислового зразка.

Правова охорона не поширюється на такі об'єкти технології:

- біологічні у своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних та мікробіологгічних процесів;

- топографії інтегральних мікросхем;

- результати художнього конструювання.

Не визнаються винаходами (корисними моделями):

- відкриття, наукові теорії та математичні методи;

- методи інтелектуальної, господарської, організаційної та комерційної діяльності (планування, фінансування, постачання, обліку, кредитування, прогнозування, нормування тощо);

- правила виконання фізичних вправ, проведення ігор, конкурсів, аукціонів;

- проекти та схеми планування споруд, будинків, територій;

- умовні позначення (дорожні знаки, маршрути, коди, шрифти тощо), розклади, інструкції;

- комп'ютерні програми;

- форма представлення інформації (наприклад, у вигляді таблиці, діаграми, графіка, за допомогою акустичних сигналів, вимовляння слів, візуальних демонстрацій, книг, аудіо- та відеодисків)

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону заявка на винахід повинна стосуватися одного винаходу або групи винаходів, пов'язаних єдиним винахідницьким задумом (вимога єдності винаходу).

Група винаходів визнається пов'язаною єдиним винахідницьким задумом, якщо має місце технічний взаємозв'язок між цими винаходами, що виражається однією або сукупністю однакових чи відповідних суттєвих ознак, які визначають внесок у рівень техніки кожного із заявлених винаходів, які розглядаються в сукупності.

 

Правила оформлення патенту

Право на подання заявки, насамперед, має автор. У встановлених законом випадках це право має роботодавець. Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно…

Особливості правової охорони нетрадиційних результатів інтелектуальної власності

Охоронним документом, що закріплює права суб'єктів права на сорт рослин, є патент. Урядовий орган державного управління, що діє у складі центрального органу… Термін дії патенту становить 25 років від дати надходження заявки. Для сортів деревних, чагарникових культур - 30…

Правова охорона засобів індивідуалізації учасників товарного обігу, їх товарів і послуг: торговельних марок, зазначень походження товару, комерційне найменування

 

Відносини, які виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права власності на знаки для товарів і послуг (далі – знак) в Україні регулюються Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Знак – позначення, яке вирізняє товари та послуги одних осіб серед таких самих або споріднених з ними товарів і послуг інших осіб.

Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Свідоцтво України на знак для товарів і послуг є офіційним охоронним документом, який видається від імені держави уповноваженим на це органом – Державним департаментом інтелектуальної власності (далі – Держдепартамент).

Право на одержання свідоцтва має будь-яка фізична або юридична особа, об`єднання осіб або їх правонаступники.

Обсяг правової охорони, який надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг (далі – Реєстр), і засвідчується свідоцтвом з наведеними в ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки й продовжується за клопотанням власника свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється Положенням про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки № 10 від 10.01.2002 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 64/6352 від 28.01.2002.

Після припинення дії свідоцтва згідно з пунктами 1 – 3 статті 18 Закону ніхто іншій, крім колишнього власника, не має права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності та моралі й на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені статтею 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують:

державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми);

офіційні назви держав;

емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій;

офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки;

нагороди та інші відзнаки.

Такі позначення можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу держави, символіка якої використовується як елемент знака, або компетентного органу власників (зокрема міжнародних міжурядових організацій).

Компетентним органом щодо назви держави "Україна" є Комісія щодо погодження питань про внесення позначення, яке містить офіційну назву держави "Україна", до знака для товарів і послуг – постійно діючий орган Міністерства освіти і науки України.

Також не можуть одержати правову охорону, але можуть бути внесені до знака як елементи, які не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака, такі позначення:

ті, які звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання;

ті, які складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

ті, які складаються лише з позначень чи даних, що є описовими в разі використання їх по відношенню до зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце та час виготовлення чи збуту товарів чи надання послуг;

ті, які складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами й термінами.

Не можуть одержати правову охорону такі позначення:

ті, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу;

ті, які відбивають лише форму, зумовлену природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товару істотної цінності.

Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати:

з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

із знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності;

з фірмовими найменуваннями, які відомі в Україні й належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Держдепартаменту заявки щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

з кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), які охороняються відповідно до Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів". Такі позначення можуть бути лише елементами, що не охороняються, знаків осіб, які мають право користуватися вказаними зазначеннями;

із знаками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють:

промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

назви відомих в Україні творів науки, літератури й мистецтва або цитати й персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди.

Вимоги до заявки встановлені статтею 7 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" та виданими на його основі Правилами складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України № 72 від 20.08.97 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за № 416/2220 від 22.09.1997 (далі – Правила).

Заявка подається до Установи особою, яка бажає одержати свідоцтво.

Заявка подається безпосередньо до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (далі – Укрпатент) – уповноваженого закладу експертизи – або надсилається на його адресу: вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601, Україна.

За дорученням заявника заявка може подаватися через представника в справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), зареєстрованого відповідно до Положення про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 за № 545, або іншу довірену особу.

Іноземні особи та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання чи місцезнаходження поза межами України, реалізують свої права, зокрема право на подання заявки, тільки через патентних повірених, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.

Так, згідно з угодами про співробітництво у сфері охорони промислової власності між Урядом України та Урядами Російської Федерації і Республіки Білорусь, фізичні та юридичні особи, які мають постійне місце проживання чи місцезнаходження в цих державах, мають право подавати заявки без залучення патентних повірених безпосередньо до Укрпатенту.

Якщо до складу заявників входить хоча б одна фізична особа, яка має постійне місце проживання на території України, чи юридична особа, яка має місцезнаходження на території України, то заявка може подаватися без залучення патентного повіреного за умови зазначення адреси для листування в Україні.

Заявка – це сукупність документів, необхідних для видачі свідоцтва. Заявка складається українською мовою й повинна стосуватися одного знака та містити:

заяву про реєстрацію знака, у якій обов’язково зазначаються відомості про заявника та його поштова адреса;

зображення знака, який заявляється;

перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП).

Якщо заявник просить про охорону кольору чи поєднання кольорів як відрізняльної ознаки свого знака, то він повинен:

заявити про це та вказати в заяві колір чи поєднання кольорів;

подати в заявці кольорові зображення знака.

Правові засади охорони прав на зазначення походження товарів (географічні зазначення) визначаються спеціальним Законом України "Про охорону прав на зазначення походження товарів".

На підставі цього Закону видані Правила складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України № 598 від 17.08.01 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2001 року за № 772/5963 (далі – Правила), які встановлюють вимоги до документів заявки та процедуру проведення її експертизи.

Державну реєстрацію кваліфікованих зазначень походження товарів та/або права на їх використання здійснює від імені держави уповноважений на це орган – Державний департамент інтелектуальної власності (далі – Держдепартамент) шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів (далі – Реєстр).

Реєстрація права на використання вже зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару засвідчується свідоцтвом, яке діє протягом 10 років від дати подання заявки.

Строк дії свідоцтва продовжується Держдепартаментом на 10 років на підставі заяви, поданої власником свідоцтва протягом останнього року дії свідоцтва, за умови надання підтвердження спеціально уповноваженого органу, що власник свідоцтва виробляє товар у географічному місці, зазначеному в Реєстрі, а характеристики товару відповідають характеристикам, занесеним до Реєстру. За продовження строку дії свідоцтва сплачується збір.

Правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, яке вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, відповідає умовам надання правової охорони відповідно до статті 7 Закону та на яке не поширюються встановлені статтею 8 Закону підстави для відмови в наданні правової охорони.

Право на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару мають:

особа чи група осіб, які в заявленому географічному місці виробляють товар, особливі властивості, певні якості, репутація або інші характеристики якого пов`язані з цим географічним місцем;

асоціації споживачів;

установи, які мають безпосереднє відношення до вироблення чи вивчення відповідних продуктів, виробів, технологічних процесів або географічних місць.

Право на використання зареєстрованої назви місця походження товару або зареєстрованого географічного зазначення походження товару мають за умови реєстрації цього права виробники, які в географічному місці, зазначеному в Реєстрі, виробляють товар, особливі властивості, певні якості чи інші характеристики якого відповідають тим, що внесені до Реєстру.

Права, які випливають з реєстрації кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання, діють від дати їх реєстрації.

Обсяг правової охорони, яка надається реєстрацією права на використання кваліфікованого зазначення походження товару, визначається занесеними до Реєстру й зафіксованими у свідоцтві характеристиками товару та межами географічного місця.

Власник свідоцтва має такі права:

використовувати зареєстроване кваліфіковане зазначення походження товару;

вживати заходів щодо заборони використання кваліфікованого зазначення походження товару особами, які не мають на це права;

вимагати від осіб, які порушили його права, припинення цих порушень і відшкодування матеріальної та моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Реєстрація права на використання кваліфікованого зазначення походження товару не обмежує прав інших осіб на реєстрацію їх прав на його використання.

Власник свідоцтва не має права на такі дії:

видання ліцензії на використання кваліфікованого зазначення походження товару;

заборону (перешкоджання) спеціально уповноваженим органам здійснювати контроль за наявністю в товарі особливих властивостей та інших характеристик, на підставі яких зареєстровано кваліфіковане зазначення походження товару та/або право на його використання.

Для здійснення державної реєстрації та одержання свідоцтва про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка має на це право, (заявником) подається заявка до Державного підприємства "Український інститут промислової власності" (далі – Укрпатент) на адресу: вул. Глазунова, 1, м. Київ-42, 01601, Україна.

Виконання вимог до складу й оформлення документів заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, які визначаються Правилами, є обов'язковим для заявників.

За дорученням заявника заявку може подати представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений), зареєстрований відповідно до Положення про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 № 545, або інша довірена особа.

Іноземні особи та особи без громадянства, які проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, реалізують власні права, зокрема право на подання заявки, тільки через патентних повірених, якщо інше не передбачене міжнародними угодами.

Так, згідно з угодами про співробітництво у сфері охорони промислової власності між Урядом України та Урядами Російської Федерації й Республіки Білорусь громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місце проживання в цих державах, мають право подавати заявки без залучення патентних повірених безпосередньо до Укрпатенту.

Якщо до складу заявників входить хоча б одна фізична особа, яка має постійне місце проживання на території України, чи юридична особа, яка має місцезнаходження на території України, то заявка може подаватися без залучення патентного повіреного за умови зазначення адреси для листування в Україні.

Заявка складається українською мовою, повинна стосуватися лише одного зазначення походження товару й містити:

v заяву про реєстрацію назви місця походження товару чи географічного зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару, у якій обов’язково зазначаються відомості про заявника та його поштова адреса;

v заявлену назву місця походження товару або заявлене географічне зазначення походження товару;

v назву товару, для якого заявник просить зареєструвати вказане зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару;

v назву та межі географічного місця, де виробляється товар і з яким пов`язуються особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару;

v опис особливих властивостей товару, певних якостей, репутації або інших характеристик товару;

v дані щодо використання заявленого кваліфікованого зазначення походження товару на етикетці та під час маркування товару;

v дані про взаємозв`язок особливих властивостей, певних якостей, репутації або інших характеристик товару з природними умовами та/або людським фактором вказаного географічного місця.

Разом із заявкою подаються:

документ, який підтверджує, що заявник у зазначеному місці виробляє товар, для якого просить зареєструвати назву місця його походження чи географічне зазначення походження товару та/або право на використання зареєстрованого відповідного кваліфікованого зазначення походження товару;

висновок спеціально уповноваженого органу, визначеного відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2001 р. № 149-р «Про спеціально уповноважені органи для визначення та контролю особливих властивостей та інших характеристик товарів» (далі – Розпорядження) про те, що особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару, зазначені в заявці, об’єктивно зумовлені природними умовами та/або людським фактором вказаного географічного місця виготовлення товару чи пов’язані з ними;

висновок спеціально уповноваженого органу, визначеного відповідно до Розпорядження щодо меж географічного місця, з яким пов`язані особливі властивості, певні якості або інші характеристики товару.

До заявки додається розрахунковий документ про сплату збору за подання заявки, якщо це необхідно відповідно до пункту 3.12 Правил.

Розгляд та експертиза заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару проводяться відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону прав на зазначення походження товарів" та встановлених на його основі Правил.

Свідоцтво про реєстрацію права на використання кваліфікованого зазначення походження товару видається Держдепартаментом протягом місяця від дати реєстрації цього зазначення або від дати внесення до Реєстру відомостей щодо осіб, яким надано право на використання раніше зареєстрованого цього кваліфікованого зазначення походження товару за умови сплати державного мита в розмірі та порядку, визначених законодавством.

Заявка на реєстрацію в іноземній державі кваліфікованого зазначення походження товару, пов'язаного з географічним місцем на території України, може бути подана тільки після його реєстрації в Україні.

 

Особливості правової охорони об'єктів авторського та суміжних прав

Авторські права і суміжні права охороняються Законом України "Про авторське право і суміжні права". Цей закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів і їх правонаступників, пов'язані зі створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), а також прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (суміжні права). Крім того, немайнові і майнові права власників авторського права і суміжних прав охороняються іншими законами України, а саме: Про інформацію (1992); Про друковані засоби масової інформації в Україні (1992); Про науково-технічну інформацію (1993); Про збереження і розвиток народних художніх промислів України в ринкових умовах (1993); Про телебачення і радіомовлення (1993); Про захист інформації в автоматизованих системах (1994); Про наукову і науково-технічну експертизу (1995); Про інформаційні агентства (1995); Про рекламу (1996); Про видавничу справу (1997); Про систему суспільного телебачення і радіомовлення в Україні (1997); Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів (1997); Про професійних творчих працівників і творчі союзи (1997); Про кінематографію (1998) тощо.

Авторські права поділяються на три види: особисті немайнові, майнові та право слідування.

Особисті немайнові права належать тільки автору твору. Майнові права можуть передаватися автором третім особам на підставі авторського договору з метою одержання винагороди. Проміжне місце між немайновими й майновими правами займає право слідування, що, будучи особистим правом, тісно пов'язане з майновими інтересами автора.

Для виникнення і здійснення авторських прав не вимагається виконання будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використати спецзнак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з трьох частин:

- латинської літери С, вписаної у коло - ©;

- особи, яка має авторське право;

- року першої публікації твору.

Відповідно згадуваного Закону авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Проте із загального правила передбачено винятки:

1) строк охорони творів, створених у співавторстві, діє протягом усього життя і 70 років після смерті останнього співавтора;

2) строк охорони творів посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації;

3) твір, який уперше було опубліковано після смерті автора, але в межах 30 років після смерті, діє протягом 70 років від дати опублікування твору;

4) для творів, які були обнародувані анонімно або під псевдонімом, авторське право діє протягом 70 років від дати обнародування.

В усіх зазначених випадках чинність авторського права починається з 1 січня року, наступного за роком, в якому мали місце зазначені юридичні факти.

Право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора, охороняються безстроково.

Твори, на які авторське право скінчилося або які ніколи не охоронялися на території України, вважаються суспільним надбанням.

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно використовуватися будь-якою особою без виплати авторської винагороди. Проте таке використання може здійснюватися лише відповідно до вимог Закону про авторське право. Мають зберігатися право авторства, право на ім'я, право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.

Кабінету Міністрів України надано право встановлювати виплати спеціальних відрахувань за використання на території України творів, які стали надбанням суспільства.

Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правомочність на твір, може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах протягом строку охорони авторського права. Державній реєстрації можуть бути піддані свідчення про авторство на обнародуваний чи необнародуваний твір, факт і дата опублікування твору та договори, які зачіпають права автора на твір.

Державну реєстрацію здійснює Державне агентство України з авторських і суміжних прав в установленому порядку. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво. При виникненні спору державна реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Право на авторське ім'я дає автору змогу випустити свій твір за власним ім'ям, умовним (псевдонім) або взагалі без зазначення імені (анонімно). Право на ім'я надають з метою індивідуалізації осіб, які створюють твори науки, літератури й мистецтва.

Це питання знайшло своє відображення також в Конституції України, Цивільному кодексі України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, у низці постанов Верховної Ради України і нормативних актах Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП).

За загальним правилом твір може бути використаний третіми особами тільки з дозволу власника авторського права. Найбільш поширеними є права: копіювати чи іншим способом відтворювати твір; здійснювати звукозапис виконання твору; виконувати перед публікою твори, зокрема музичні, драматичні чи аудіовізуальні; здійснювати публічний показ творів по радіо чи телебаченню, іншими способами трансляції; переводити на іншу мову літературні твори; здійснювати прокат, особливо творів, записаних на носій і комп'ютерні програми; екранізувати твори і, зокрема, створювати на їхній основі аудіовізуальні твори.

На відміну від промислової власності, де автори одержують охоронні документи у формі патентів чи свідоцтв і де існують строгі процедури для цього, оформлення прав на об'єкти авторського права не настільки формалізовано.

Виникнення і здійснення авторських прав не вимагає виконання будь-яких формальностей. Одна з форм охорони полягає в тому, що власник авторського права для оповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, що міститься на кожному примірнику твору і складається з латинської букви © в колі, імені (найменування) власника авторського права і року першого опублікування твору. Наприклад: © Інститут інтелектуальної власності і права, 2002.

Якщо за публічне використання літературно-художніх і музичних творів авторів - постійних жителів України - нараховується авторська винагорода, автори для одержання гонорару реєструють ці твори в УААСП у порядку, обумовленому "Інструкцією про порядок обліку авторів, реєстрації творів і розподілу гонорару", що затверджено наказом УААСП від 19 лютого 1997 № 10. Автори, яким виплачуються лише договірні й інші разові суми, в Установі не реєструються, їхні права, звичайно, охороняються договірним правом.

Власник авторського права для одержання свідоцтва про авторство на оприлюднений твір у будь-який час протягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.

Державна реєстрація здійснюється відповідно до встановленого порядку УААСП, що складає і періодично видає каталоги всіх реєстрацій.

Після реєстрації прав автору видається свідоцтво. При виникненні суперечки реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійс­ною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Варто враховувати ту обставину, що авторське право на твір, створений за договором з автором, який працює за наймом, належить автору. А от виключне право на використання такого твору належить особі, з якою автор перебуває у трудових відносинах (роботодавцю), якщо інше не передбачено договором.

Безстроково охороняються законом право авторства, право на ім'я і право протидіяти перекрученню чи іншій зміні твору чи будь-якому іншому зазіханню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" охороняє права виконавців, виробників фонограм і відеограм, а також організацій мовлення. Охорона суміжних прав здійснюється без завдання шкоди охороні творів авторським правом.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів творів, що виконуються. Виробники фонограм і відеограм, а також організації мовлення повинні дотримуватись прав авторів і виконавців. Організації мовлення повинні дотримуватись прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Оформлення суміжних прав також не вимагає виконання будь-яких формальностей. Виробники фонограм і відеограм, а також для оповіщення про свої права можуть на всіх примірниках фонограм і відеограм чи на їхніх упаковках проставляти знак охорони суміжних прав, що складається з латинської літери Р у колі, імені (найменування) власника суміжних прав і року першої публікації фонограми. Наприклад:

АргеІеskа Sound Production, 1995.

Особисті (немайнові) права виконавців охороняються безстроково. Майнові права виконавців, виробників фонограм і відеограм, а також організацій мовлення охороняються протягом 50 років. Термін охорони починається з першого січня року, що настає за роком, у якому мали місце юридичні факти (перше виконання, перше опублікування, перша передача).

 

 

Охорона прав виробника фонограми або відеограми здійснюється, якщо:

а) виробник фонограми або відеограми є громадянином України або юридичною особою, що має офіційне місцезнаходження на території України;

б) фонограма або відеограма вперше опублікована на території України.

Виробниками фонограм можуть бути ті самі фізичні особи, а також юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі. Проте вони одержують захист своїх суміжних прав лише за умови, що їх постійне місцезнаходження - на території України. При цьому не має значення, так би мовити, “громадянство” цієї юридичної особи. Воно може бути України або іноземної держави.

Фонограми - виключно звуковий запис будь-якого виконання чи інших звуків. Грамофонні платівки, диски, магнітофонні касети та інші носії записів визнаються примірниками фонограми.

До суб’єктів суміжних прав відносять також організації ефірного мовлення, тобто тільки юридичні особи. Це організації радіо- і телебачення, які використовують твори літератури і мистецтва у своїх програмах передач як в ефірі, так і по проводах.

За організаціями мовлення визнаються суміжні права, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють трансляцію за допомогою передавачів, розташованих на території України.

Майнові права виконавця діють протягом 50 років після першого виконання.

Особисті немайнові права виконавця охороняються безстроково.

Майнові права виконавця можуть переходити у спадщину.

Не переходять у спадщину особисті немайнові права виконавця. Спадкоємці виконавця мають право захищати зазначені права.

Права виробника фонограми або відеограми діють протягом 50 років після першого опублікування фонограми або відеограми або протягом 50 років після її першого запису, якщо фонограма або відеограма не була опублікована протягом цього терміну.

Права організації ефірного мовлення діють протягом 50 років після здійснення такою організацією першої передачі в ефір або по кабелю.

Відлік терміну починається з 1 січня року, що настає за роком, у якому мав місце юридичний факт виникнення терміну.

Права власників суміжних прав

Особисті немайнові права. Виконавцю належать такі особисті немайнові права: - право на визнання виконавцем свого виконання; - право на ім'я;

Права виробників фонограм або відеограм

 

Виробнику фонограми або відеограми належать такі виключні права на використання фонограми або відеограми:

- право розповсюджувати оригінал або екземпляри фонограми будь-яким способом, у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);

- право здавати в прокат оригінал або екземпляри фонограми, у тому числі після їхнього розповсюдження, яке здійснювалося виробником фонограми або за його згодою (право на здачу в прокат);

- право імпортувати екземпляри фонограми з метою розповсюдження, включаючи екземпляри, виготовлені з дозволу власника виключних прав на фонограму (право на імпорт);

- право на передачу в ефір або по кабелю;

- право на обнародування;

- право переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму (право на переробку).

Права організацій ефірного мовлення

Організації ефірного мовлення належить виключне право на використання її передачі відповідно до закону.

Виключні права організації мовлення:

- право на ретрансляцію передачі;

- право на запис передачі;

- право на відтворення запису передачі;

- право на розповсюдження оригіналу або екземплярів запису передачі, у тому числі шляхом продажу;

- право на оприлюднення запису передачі;

- інші права.

 

 

Питання до експрес-контролю з теми 2

2.Яка правова охорона об’єктів промислової власності? 3.Хто може бути власником патенту? 4.Який термін дії патенту?

Тема 3 Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності

Лекція 3

Міжнародна правова охорона інтелектуальної власності. Захист прав інтелектуальної власності – 2 год.

3.1. Міжнародно-правові засоби охорони інтелектуальної власності: поняття і принципи за Віденською конвенцією про право міжнародних договорів 1986 року.

3.2. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ): функції, структура, напрями діяльності.

3.3. Поняття захисту прав інтелектуальної власності.

3.4. Способи захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційний та неюрисдикційний.

3.5. Особливості відповідальності за порушення у сфері інтелектуальної власності.

 

Міжнародна система інтелектуальної власності

Договори про захист інтелектуальної власності: · Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів. · Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми через супутник.

Міжнародне патентування винаходів та корисних моделей

Для отримання такого патенту на винахід або корисну модель Вам необхідно спочатку визначитись за якою системою буде проходити процес патентування… Існує декілька систем для отримання патенту на винахід або корисну модель в… - традиційна система патентування винаходу або корисної моделі

Проте якщо Вам необхідно отримати патент на винахід/корисну модель в країнах, які не підписували регіональні договори, найдоцільнішим є використання процесу патентування по системі РСТ (Patent Coоpеration Treaty).

Ряд країн, кількість яких значно перевищує кількість учасників регіональних угод, підписали Договір про патентну кооперацію (РСТ).

Система РСТ передбачає спрощену процедуру патентування, оскільки заявник подає лише одну заявку із вказаними країнами, які його цікавлять, а також ця система включає Міжнародний пошук і Міжнародну попередню експертизу, що дозволяє більш виважено підійти до вибору країн і до попереднього визначення всіх недоліків технічного рішення.

Така система значно скорочує Вам час на отримання патенту та економить Ваші кошти.

Процес патентування по системі РСТ (Patent Coоpеration Treaty)

Основною ціллю розробки Договору про патентну кооперацію є удосконалення правової охорони винаходів, спрощення і створення більш економного її здійснення, особливо якщо така охорона необхідна в багатьох країнах світу.

Вся процедура патентування по системі РСТ поділяється на дві фази:

Міжнародну та Національну.

- Подачу міжнародної заявки, де зазначено країни, які цікавлять заявника. Однією з основних переваг подачі РСТ-заявки при патентуванні є збільшення… - Міжнародний пошук заявки на отримання патенту, який здійснюється Міжнародним пошуковим органом (МПО) з метою…

Патентування через Європейське патентне відомство

За станом на 22.10.2008 країнами-учасницями Європейської патентної конвенції є: Австрія, Бельгія, Болгарія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія,… Для здійснення процедури видачі європейського патенту Європейська патентна… Європейська патентна конвенція регулює тільки процедуру видачі європейського патенту, який з дати його публікації в…

Поняття захисту прав інтелектуальної власності. Відмінності захисту прав від охорони прав

При захисті прав авторів значну роль відіграє спеціальний орган виконавчої влади - Держдепартамент інтелектуальної власності. Ця установа забезпечує… - реалізує моніторинг застосування і додержання національного законодавства і… - веде облік організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і…

Будь-яку фізичну або юридичну особу, яка використовує винахід, корисну модель, промисловий зразок, захищені патентом, з порушенням закону, вважають порушником патенту.

Конкретні види порушень права патентовласника передбачають несанкціоноване виготовлення, застосування, вивезення, пропозицію до продажу, продаж та інше введення в господарський оборот або збереження з цією метою продукту, що містить запатентований винахід, корисну модель, промисловий зразок, а також застосування способу, що його охороняє патент на винахід, або введення у господарський оборот чи збереження з цією метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що його охороняє патент на винахід.

Порушення ліцензійного договору може полягати у виході ліцензіата за межі надаваних йому за договором прав або в невиконанні чи неналежному виконанні покладених на нього обов'язків.

Позадоговірне порушення патентних прав має місце за будь-якого несанкціонованого використання запатентованої розробки будь-якими особами, крім встановлених законом випадків вільного використання чужих охоронюваних об'єктів.

До кримінально-правових порушень віднесені: незаконне використання винаходу, корисної моделі або промислового зразка; розголошення без згоди автора суті винаходу, корисної моделі або промислового зразка до офіційної публікації відомостей про них; присвоєння авторства або примушування до співавторства, якщо ці дії завдали великої шкоди потерпілому.

Найпоширенішим способом захисту патентних прав є вимога патентовласника про припинення порушення. За рішенням суду порушнику може бути наказано припинити незаконне виготовлення запатентованого продукту або виробництво продукту запатентованим способом.

Другий засіб відновлення порушених патентних прав - вимога про відшкодування збитків.

Відповідно до цивільного законодавства під збитками розуміють витрати, здійснені особою, право якої порушено, втрату або пошкодження її майна (реальну шкоду), а також неодержані доходи, які ця особа одержала б за звичайних умов обороту, якби її право не було порушено (упущену вигоду).

Найпоширенішим способом захисту відповідача є зустрічний позов про визнання патенту недійсним. Відповідач може також посилатися на наявне в нього право попереднього користувача або свою правомочність на використання запатентованої розробки відповідно до встановлених законом винятків зі сфери патентної монополії.

Порушення патентних прав становить склад злочину лише тоді, коли неправомірні дії завдали великої шкоди.

Перераховані нижче дії, що вчинені без дозволу власника патенту на винахід або корисну модель, визнаються порушенням його прав:

- виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

- застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Що стосується географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається:

- нанесення його на товар або на етикетку;

- нанесення його на упаковку товару, застосування у рекламі;

- запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

- використання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується у перекладі або супроводжується словами: "вид", "тип", "стиль", "марка", "імітація" тощо;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у Реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;

- використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.

Зазначені далі дії, вчинені без дозволу власника свідоцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав:

- нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

- застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

- застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.

Неправомірне (без дозволу автора) використання творів є порушенням прав автора. Посилання користувача твору на низький художній чи науковий рівень твору, на мету використання твору, на невеликий обсяг використання твору тощо не можуть братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність користувача.

Вважається порушенням особистих немайнових прав автора оприлюднення твору без зазначення імені автора, ілюстрування твору, спотворення твору, зміна твору тощо.

Будь-яке відтворення чи використання твору без дозволу автора без виплати йому винагороди є порушенням його виключних майнових прав.

Використання виконань творів шляхом публічного повідомлення виконань, фіксації їх на носії та розповсюдження зафіксованих виконань без дозволу виконавця є порушенням його прав.

Законом передбачено випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і суміжних прав:

- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав;

- піратство у сфері авторського права і суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

- плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

- ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

- вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і суміжних прав;

- будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

- підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

- розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Що стосується географічного зазначення походження товару, то порушенням прав визнається нанесення його на товар або на етикетку, застосування у рекламі, запис на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Вказані дії, вчинені без дозволу власника свідоцтва на торговельну марку, визнаються порушенням його прав:

· нанесення знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

· застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

· застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому примітність знака.

Суперечки щодо інтелектуальної власності поділяються на дві групи. До першої відносяться суперечки про визнання (чи невизнання) результату інтелектуальної діяльності об'єктом інтелектуальної власності. Стосовно об'єктів промислової власності це суперечки:

· пов'язані з відмовою у видачі патенту;

· по запереченнях третіх осіб проти видачі патенту;

· про визнання патенту недійсним.

До другої групи відносяться суперечки, що стосуються порушення прав:

· про заборону дій, що порушують права на патент;

· про відшкодування шкоди, заподіяної порушником патентних прав;

· про визнання дій, що не порушують патент;

· про післякористування винаходів, пов'язане з укладанням чи використанням ліцензійних угод;

· про надання примусової ліцензії;

· про виплату винагороди автору роботодавцем;

· про компенсацію за використання винаходу державою тощо.

 

Захист майнових і особистих немайнових прав авторів, виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення здійснюється нормами різних галузей права - кримінального, адміністративного, цивільного. Але найчастіше застосовуються цивільно-правові засоби захисту авторського права і суміжних прав. Порушення прав автора можуть бути пов’язані з порушенням його майнових інтересів або тільки особистих прав. Випуск у світ твору без зазначення імені автора, зі змінами, самовільно здійсненими видавництвом, постановка драматичного твору зі змінами без схвалення автора, перекручення твору - все це є порушенням особистих прав без матеріальної шкоди. У таких випадках автор вправі вимагати задоволення його порушених інтересів.

При захисті прав авторів значну роль відіграє спеціальний орган виконавчої влади - Держдепартамент інтелектуальної власності. Ця установа забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони авторського права і суміжних прав, здійснює свої повноваження у межах, передбачених законом, і виконує такі функції:

- реалізує моніторинг застосування і додержання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав;

- веде облік організацій колективного управління після їх реєстрації, здійснює нагляд за діяльністю цих організацій і надає їм методичну допомогу;

- здійснює, посередництво у переговорах і при розв’язанні конфліктів між організаціями колективного управління, а також між цими організаціями і суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав;

- організує розроблення нормативів і таблиць щодо розміру мінімальної винагороди і її розподілу між авторами та іншими суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав і подає їх для затвердження Кабінету Міністрів України;

- забезпечує відтворювачів, імпортерів і експортерів примірників аудіовізуальних творів, фонограм (відеограм) контрольними марками;

- організує приймання і розгляд заявок на державну реєстрацію прав автора на твори науки, літератури і мистецтва, а також на реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, і здійснення їх реєстрації;

- забезпечує складання і періодичне видання каталогів усіх державних реєстрацій авторського права;

- організує публікацію офіційного бюлетеня з питань охорони авторського права і суміжних прав;

- забезпечує розроблення і реалізацію освітніх програм у сфері охорони авторського права і суміжних прав;

- представляє інтереси України з питань охорони авторського права і суміжних прав у міжнародних організаціях відповідно до чинного законодавства та інші;

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Держдепартаментом відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

Види порушень авторського права і суміжних прав

Законом передбачено випадки, що дають підстави для судового захисту авторського права і суміжних прав:

- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав;

- піратство у сфері авторського права і суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

- плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору;

- ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

- вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і суміжних прав;

- будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і суміжних прав, зокрема, виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

- підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

- розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

 

Способи захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційний (адміністративний, судовий) та неюрисдикційний (самозахист, звернення до третейського суду)

 

Існує дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна і неюрисдикційна (рис. 3.1). Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення за допомогою до державних або інших компетентних органів, тобто самозахист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним
договором, відмова від виконання недійсного договору тощо. Обрані засоби самозахисту не повинні бути забороненими законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства.

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління або в органах Антимонопольного комітету України, або в органах державної митної служби України.

Захист прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок здійснюють у судовому та іншому, встановленому законом порядку.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв'язку із застосуванням положень закону.

Суди відповідно до їхньої компетенції розв'язують, зокрема, спори про:

• авторство на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

• встановлення факту використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка;

• встановлення особи, якій належать майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

• порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок;

• укладення та використання ліцензійних договорів;

• право попереднього користувача;

• компенсації.

Права на винахід, корисну модель і промисловий зразок можуть бути захищені в адміністративному, цивільно-правовому і кримінальному порядку.

 

Рисунок 3.1. - Форми і порядки захисту прав інтелектуальної власності

Адміністративний порядок захисту застосовують як виняток із загального правила, тобто тільки у прямо зазначених законодавством випадках.

Адміністративний порядок полягає насамперед у розв'язанні і вирішенні спору органом державного управління. Справи розглядають на основі спеціальної процедури, яка є спрощеною порівняно з цивільним судочинством і виключає багато процесуальних дій.

Цивільно-правові засоби захисту становлять собою передбачені законом засоби примусового характеру, за допомогою яких здійснюють відновлення (визнання) порушених прав та інтересів на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників. До них відносять:

• вимогу патентовласника про припинення порушення;

• вимогу про відшкодування збитків;

• захист відповідача.

 

Особи, авторські та суміжні права яких порушені, можуть: вимагати від порушника визнання та поновлення своїх прав; звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення; подавати позови про відшкодування моральної шкоди; подавати позови про відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій; вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права і (або) суміжних прав; вимагати, в тому числі у судовому порядку, публікації у засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права і (або) суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень; вимагати від осіб, які порушують авторське право і (або) суміжні права позивача, надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів і об’єктів суміжних прав; вимагати прийняття інших, передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та суміжних прав.

Суд має право постановити рішення чи ухвалу про:

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права і (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

- відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права і (або) суміжних прав;

- стягнення з порушника авторського права і (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

- виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу;

- заборону опублікування творів, їх виконань чи постановок, випуску примірників фонограм, відеограм, їх сповіщення, припинення їх розповсюдження, вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм чи програм мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права і суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав;

- вимагати від осіб, які порушують авторське право і суміжні права позивача, інформацію про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафактних примірників творів та об'єктів суміжних прав, та про канали розповсюдження.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної шкоди суд зобов’язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката.

 

Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS

Угода TRIPS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (СОТ). Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що… Відповідно до вимог частини III Угоди TRIPS "Захист прав інтелектуальної… У статті 41 Угоди TRIPS зазначається, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до…

Особливості відповідальності за порушення у сфері інтелектуальної власності

 

Адміністративно-правовий спосіб захисту прав

У галузі авторського права і суміжних прав адміністративний спосіб захисту прав передбачено тільки за публічний показ, порушення умов публічного… Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна… · неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, торговельних марок;

Цивільно-правовий спосіб захисту прав

У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав. У… Власник прав на ОІВ має право вимагати від порушника: · визнання прав власника;

Кримінальна відповідальність за порушення прав

Якщо матеріальна шкода завдана у великому розмірі (200 і більше), або її вчинено повторно, то покарання за цей злочин - штраф від 1000 до 2000… Якщо збитки вчинені службовою особою з використанням службового становища або… Особи, авторські та суміжні права яких порушені, можуть: вимагати від порушника визнання та поновлення своїх прав;…

Завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу з теми 3

Тема 4. Права та обов'язки власників охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності. Правова форма реалізації права на об'єкт інтелектуальної власності

Лекція 4

Права та обов'язки власників охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності. Правова форма реалізації права на об'єкт інтелектуальної власності – 2 год.

4.1. Права та обов'язки, що випливають з патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

4.2. Права та обов'язки, що випливають із реєстрації торговельної марки, кваліфікованого зазначення походження товару та/або права на його використання.

4.3. Права, що охороняються авторським правом. Права та обов'язки учасників правовідносин, пов'язаних із суміжними правами.

4.4. Поняття розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

4.5. Види договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

 

Права та обов'язки, що випливають з патенту на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Права авторів винаходів, корисних моделей і промислових зразків

 

Особисті немайнові права - це суб'єктивні права учасників правовідносин, що не мають економічного змісту і забезпечують деякі нематеріальні інтереси особи. Вони належать до категорії абсолютних прав.

Особистими немайновими правами є право авторства, право на авторське ім'я, право на захист репутації автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Особисті немайнові права зберігають за автором у разі відчуження виключних прав на використання об'єкта патентного права.

Важливим особистим немайновим правом винахідника, автора промислового зразка є право авторства, тобто можливість, надана законом дійсному творцеві винаходу, корисної моделі або промислового зразка, бути визнаним єдиним їхнім автором.

Право авторства має абсолютний і виключний характер.

Абсолютний характер права авторства випливає з надаваної автору можливості вимагати від будь-якої особи визнання того факту, що він є розробником відповідного об'єкта.

Право авторства є невідчужуваним правом, що зумовлено його особистим характером. Воно не може бути передано іншій особі як за життя винахідника, так і після його смерті.

Перевідчуження винахідником прав на одержання патенту або самого патенту будь-яким особам означає лише передачу прав на використання розробки, але не передачу права авторства.

Право на авторське ім'я полягає в забезпеченій законом можливості для винахідника вимагати, щоб його ім'я як ім'я творця розробки згадували в будь-яких публікаціях про створений ним об'єкт.

Ім'я дійсного автора в обов'язковому порядку зазначають у заявці на видачу патенту, хто б не виступав заявником, а також у самому патенті. Що стосується публікації в офіційному бюлетені Патентного відомства відомостей про виданий патент, автор може заперечувати проти згадування його імені.

Право виступати під псевдонімом винахідникам не надають.

Чинне законодавство дозволяє авторам розробки давати своїм розробкам ім'я автора або спеціальну назву.

Винахідник має право перешкоджати будь-якому зазіханню на права на винахід, здатному завдати шкоди його честі чи репутації, зокрема, перешкоджати іншим особам привласнювати чи спотворювати його право на визнання винахідником.

Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок

Патент - це юридично-технічний документ, виданий уповноваженим компетентним державним органом, за допомогою якого держава засвідчує виключне право… Патент засвідчує від імені держави, що: • заявлена пропозиція є охороноздатним об'єктом;

Дострокове припинення чинності прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок та визнання їх недійсними

Відповідно до ст. 466 ЦК чинність майнових прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено достроково за ініціативи особи,… Відповідно до ст. 468 ЦК чинність достроково припинених виключних майнових… Відповідно до ст. 469 ЦК права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнають…

Поняття розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Види договорів про розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

Передача патентних прав може здійснюватися в різних юридичних формах, проте найбільше практичне значення мають їх відчуження і видача ліцензій на… Відчуження патентного права означає передачу патентовласником належного йому… Відчуження патентних прав не обмежене будь-якою конкретною договірною моделлю і може бути вчинене в межах багатьох…

Передача майнових прав

Основною правовою формою використання творів науки, літератури і мистецтва є цивільно-правові договори, які дістали назву авторських договорів. За авторським договором автор зобов'язаний створити відповідно до договору і… Це самостійна група договірних зобов'язань, які відзначаються певними особливостями. Передусім суб'єктами вказаних…

Матеріально-правові вимоги, що висуваються до авторських договорів

Матеріально-правові вимоги стосуються згоди сторін, їхньої дієздатності, предмета договору й авторської винагороди.

Згода сторін. Використання творів можливе тільки при письмовій згоді автора. Це положення спрямоване на захист особистих немайнових прав автора.

Дієздатність сторін. Згода автора необхідна навіть, коли автор твору у встановленому законом порядку визнаний недієздатним, за винятком випадків, коли він фізично не в змозі дати відповідний дозвіл. У цьому випадку договір підписується правонаступниками автора.

Предмет договору. Стосується використання конкретних майнових прав. Майнові права автора не залежать одне від одного. Поступка прав на публічний показ не є поступкою прав на відтворення.

Не можуть бути предметом авторського договору:

- права на використання твору, невідомі на момент укладання договору;

- права на використання творів, які автор може створити у майбутньому.

Авторська винагорода. Згідно із статтею 33 (2) Закону України „Про авторське право та суміжні права” договір про передачу прав на використання твору вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх умов, у тому числі щодо розміру й порядку виплати винагороди.

Поняття авторського договору. Ліцензійні договори: поняття, форма, терміни, умови. Класифікація ліцензійних договорів. Договір комерційної концесії (франчайзингу)

 

Авторський договір - це консесуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

Існують конкретні види авторських договорів про передавання твору для використання: договір про видання або перевидання твору в оригіналі (видавничий договір); договір про депонування рукопису; договір про публічне виконання неопублікованого твору (постановочний договір); договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва тощо.

Видавничий договір - це один із видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору - виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видання літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають комерційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору.

Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузькоспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором організація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом із рефератом твору інформаційному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал та інформувати про нього шляхом публікації реферату. Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх заінтересованих осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Найчастіше на депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і симпозіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно видавати друкарським способом.

Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору виступають, з одного боку, автор - творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого - видовищний заклад (постановник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу драматичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а заклад-постановник зобов'язується здійснити у межах обумовленого договором або законом строку постановку і публічне виконання твору (випустити його в світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин: одноразової винагороди та збору за кожний спектакль.

Сценарний договір. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сценарій фільму або телевізійної чи радіопередачі в обумовлений договором строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір - літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

Договір художнього замовлення. За цим договором автор зобов'язується створити і передати замовнику в обумовлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Особливість вказаного договору полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника - він може це зробити, а може і не робити.

Предметом договору художнього замовлення є права на твір образотворчого мистецтва. Це твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографічні твори і твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образотворчого мистецтва невичерпний, оскільки досягнення науково-технічного прогресу обумовлюють появу нових об'єктів авторського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

Особливістю цього договору є й те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором.

Договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Можуть бути предметом названого договору твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і вирізняються оригінальними художньо-естетичними властивостями. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою середовища і людини. До цієї категорії відносять серветки, килими, хустки, одяг, взуття; вироби із шкіри, кісток, пластмаси; іграшки, значки, сувеніри; вироби із скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні вироби тощо.

Особливістю названого договору є те, що контрагентом автора завжди є промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій основі. Твір повинен бути придатним для використання у промисловості і відповідати певним художньо-естетичним вимогам. Визнання твору об'єктом декоративно-прикладного мистецтва, і, отже, його придатності для використання в промисловості здійснюють спеціалісти (художні ради).

Умови авторського договору

Авторський договір може передбачати:

- способи використання твору - конкретні права, які передаються за цим договором;

- строк і територію, на які передається право;

- розмір винагороди, порядок і строки її виплати;

- інші умови, які сторони будуть вважати істотними для даного договору.

Спосіб використання твору

Однією із найважливіших умов авторського договору є спосіб використання твору. Можливі такі способи використання:

1) відтворення творів;

2) публічне виконання й публічне сповіщення творів;

3) публічна демонстрація і публічний показ;

4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

5) переклади творів;

6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів;

7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найом чи в прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору;

9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця й у будь-який час за їх власним вибором;

10) здавання у майновий найом або комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп’ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп’ютер;

11) імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпним. Сторони за погодженням між собою можуть визначити в договорі інші права щодо використання твору.

Строк дії договору

Сторони вправі вказати будь-який термін дії авторського договору, що відповідає їхнім інтересам та погоджений між ними.

Авторський договір укладається на строк, що має спливати не пізніше закінчення строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності.

У разі відсутності в авторському договорі умови про строк його дії, він вважається укладеним на строк, що залишився до закінчення строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об’єкт права інтелектуальної власності, але не більше ніж на п’ять років. Якщо за шість місяців до закінчення зазначеного п’ятирічного строку жодна зі сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, він вважається продовженим на невизначений час. У цьому випадку кожна зі сторін уповноважена в будь-який час відмовитись від договору, письмово повідомивши про це другу сторону за шість місяців до його розірвання, якщо більший строк для повідомлення не встановлений за домовленістю сторін.

Територія, на яку передаються права

Як правило, набувач майнових прав за авторським договором зацікавлений у поширенні прав на якомога більшу територію. Якщо в авторському договорі немає умови про територію, на яку поширюються надані права, дія договору обмежується територією України.

Авторська винагорода

Авторська винагорода в авторському договорі може бути визначена в таких формах:

а) одноразового (паушального) платежу;

б) відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті);

в) комбінованих платежів.

Винагороду визначають в авторському договорі як відсоток від доходу за використання твору, а якщо це неможливо - як фіксовану суму або інший спосіб.

Мінімальні ставки авторської винагороди встановлює Кабінет Міністрів України.

 

Відповідальність сторін за порушення авторського договору

 

Відповідальність автора. Згідно із чинним законодавством відповідальність автора за порушення договірних обов'язків може полягати в поверненні отриманого ним гонорару, однобічному розриві укладеного з ним договору, також відшкодування збитків користувачу, а також у сплаті йому неустойки.

Якщо питання відповідальності в авторському договорі не вирішені або вирішені недостатньо чітко, необхідно керуватися загальними положеннями цивільного права. До них відносять такі загальні умови:

- наявність провини автора в порушенні договірних зобов'язань;

- факт заподіяння збитків і обґрунтованість їхнього розміру;

- наявність причинного зв'язку між допущеним автором порушенням умов договору й наслідками цього порушення;

- наявність у діях автора ознаки протиправності.

Відповідальність замовника. Відповідальність за порушення договірних зобов'язань несе й замовник твору. Підставу, обсяг і форму його відповідальності визначає конкретний авторський договір, а також деякі загальні положення цивільного законодавства.

Замовник може відповідати за:

- порушення зобов'язань з використання твору (якщо таке зобов'язання покладене на нього авторським договором);

- нанесення автору збитків (наприклад, у зв'язку із втратою матеріального носія твору);

- порушення цілісності твору;

- невиплати автору обумовленої договором винагороди й т.п.

Припинення дії авторського договору

Підставами для припинення дії авторського договору є:

- закінчення строку його дії;

- взаємна згода сторін про припинення авторського договору;

- угода про заміну одного зобов'язання на інше (новацію);

- неможливість виконання, викликана діями непередбаченої сили або інших обставин, за які боржник не відповідає;

- смерть автора або ліквідація юридичної особи, що є стороною договору;

- однобічна заява тієї або іншої сторони у зв'язку з порушенням контрагентом суттєвих умов договору й т.п.

 

 
 

 


Рисунок 4.1. – Способи комерціалізації ОІВ

 

Вважається, що комерціалізація через використан­ня об'єктів інтелектуальної власності у власному виробництві є найбільш вигідною з точки зору прибутку. Адже весь прибуток від продажу інноваційного продукту, що отримано за допомогою об'єктів інтелектуальної власності, залишається у правовласника ОІВ.

Зрозуміло, що цей спосіб комерціалізації пов'язаний із значними стартовими витратами на доопрацювання ОІВ, розробленням технології виробництва тощо. Але у разі успіху продаж виробленої продукції компенсує ці витрати і, крім того, буде отриманий значний прибуток.

Також інтелектуальну власність можна вносити до статутного капіталу замість майна, грошей та інших матеріальних цінностей, для чого необхідна лише добра воля всіх засновників. Використання інтелектуальної власності в статутному капіталі дозволяє:

· сформувати значний за своїми розмірами статутний капітал без відволікання коштів й забезпечити доступ до банківських кредитів і інвестицій, використовуючи інтелектуальну власність як об’єкт застави нарівні з іншими видами майна;

· амортизувати інтелектуальну власність у статутному капіталі і замінити її реальними коштами, тобто капіталізувати інтелектуальну власність;

· авторам і підприємствам - власникам інтелектуальної власності - стати засновниками (власниками) при організації дочірніх і самостійних фірм без відгалуження коштів.

· право на отримання частки прибутку (дивідендів);

· право на участь в управлінні підприємством через загальні збори правління;

· право на отримання ліквідаційної квоти у разі ліквідації підприємства тощо.

Якщо правовласник не передбачає використовувати об'єкти інтелектуальної власності у власному виробництв, він може передати повністю або частково права власності на об'єкт інтелектуальної власності іншій фізичній або юридичній особі.

Продаж прав у повному обсязі здебільшого проводиться через договір купівлі-продаж, за яким у результаті передачі права власності на об'єкт інтелектуальної власності (продажу патенту або свідоцтва) власник, як сторона, яка продає, втрачає всі майнові права на нього. Тобто якщо продано патент на винахід, то він перереєстровується на ім'я нового правовласника і до останнього переходять всі майнові права на цей об'єкт.

Але частіше передається лише право користування об'єктом інтелектуальної власності.

Власник прав на будь-який об'єкт промислової власності (ліцензіар) може продати ліцензію (видати дозвіл на користування об'єктом інтелектуальної власності) будь-якій особі (ліцензіату).

Продаж ліцензії - це шлях впровадження технології на ринку без продажу товарної продукції. Доходами від продажу ліцензій юридичні або фізичні особи покривають свої витрати на наукові дослідження.

Факт продажу або купівлі ліцензії юридично оформляється ліцензійним договором. Ліцензіат отримує право на використання об’єкта інтелектуальної власності лише на обумовленій ліцензійним договором території та на певний термін.

У залежності від обсягу прав, що передається, розрізняють: виключну, одиничну і невиключну ліцензії.

Виключна ліцензія видається тільки одній особі і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта пра­ва інтелектуальної власності у сфері, що обумовлена цією ліцензією.

Одинична ліцензія також видається тільки одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об'єкта у даній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності і видачі ним іншим особам ліцензії на використання цього об'єкту у даній сфері.

За ліцензійним договором завжди передбачається виплата певної грошової винагороди ліцензіару. Основними видами ліцензійних платежів є роялті, паушальний та комбінований платежі.

Роялті - вид платежів, який платить ліцензіат ліцензіару протягом усього терміну дії ліцензійного договору як відсоток від суми прибутку чи суми обороту від випуску продукції або диференційованої ставки з одиниці ліцензійної продукції.

Паушальний платіж - це виплата ліцензіарові визначеної зафіксованої в договорі суми ще до початку масового випуску ліцензійної продукції.

Комбіновані платежі - найбільш поширені та передбачають виплату ліцензіару ліцензіатом первинного сталого платежу до початку виробництва та збуту ліцензійної продукції з подальшою виплатою залишку розрахункової ціни ліцензії як роялті після того, як буде налагоджено виробництво ліцензійної продукції. Таким чином, ліцензіар має можливість отримувати відрахування від реального доходу ліцензіата протягом усього терміну дії ліцензійного договору.

Патентовласник може отримати додатковий прибуток від використання свого об'єкта інтелектуальної власності за рахунок платежів за договором франшизи (договір комерційної концесії). Правовласник дозволяє іншій особі використовувати права на промислові зразки, фірмові найменування, торговельні марки, технології, комерційну таємницю тощо.

Договір франшизи відрізняється від звичайного ліцензійного договору тим, що права передаються на пільговій, привілейованій основі. Користувач отримує вже готову технологію під відомою торговельною маркою. Тому йому не потрібно відвойовувати місце на ринку, а його ризики зводяться до мінімуму. Договір франшизи повинен містити умову про те, що якість товарів та послуг буде не нижче якості товарів і послуг правовласника, a останній буде здійснювати контроль за використанням цієї угоди.

Передання прав на ОПІВ за договором комерційної концесії (франшизи)

Власник патенту може отримати додатковий прибуток від використання свого ОПІВ за рахунок платежів за договором франшизи (в Україні - це договір комерційної концесії).

Франшиза, за визначенням експертів BOIB, - це договір, за яким одна особа (власник права - франчайзор (franchisor)), яка має розроблену систему здійснення певної діяльності, дозволяє іншій ocoбi — франчайзі (franchisee) використовувати цю систему за винагороду, відповідно до вимог франчайзора. Система за умов франшизи (franchise) - це пакет договорів, що охоплює також права на ОПІВ, такі як: промислові зразки, фірмові найменування, торговельні марки, техноло­гії, комерційні таємниці (ноу-хау) тощо.

Франчайзі не набуває прав на ОПІВ. Ці права йому тільки ліцензуються на певний строк.

За ocтaннi роки в країнах з розвиненою ринковою економікою значно збільшився обсяг продажу товарів та послуг за умов франшизи. Так, у США франшизі надано фактично більше однієї третини всієї роздрібної торгівлі.

За договором франшизи виключні права надаються однією стороною іншій стороні на пільговій, привілейованій основі. Головна вимога власника права до користувача - діючи під фірмовим найменуванням власника права, забезпечити якість товарів (на його обладнанні у відповідності до його інструкцій) не нижче фірмової. За договором франшизи користувач сплачує винагороду власнику права у формі фіксованих одноразових або періодичних платежів, відрахувань від виручки, націнки на оптову ціну тoвapiв, що передаються власником права для продажу, або в іншій формі, яка передбачається договором.

Франшиза сприяє розширенню бізнесу. За умов використання франшизи фірма швидко зростає. Замість створення дочірніх підприємств вона укладає ліцензійні договори iз вже існуючими юридичними або фізичними особами на використання технологи або торговельної марки. Франшиза надає право yciм іншим відтворювати налагоджений бізнес у вcix його проявах.

Франчайзі (користувач) отримує право здійснювати свою діяльність під відомою торговельною маркою, (фірмовим найменуванням i знаком обслуговування, що вже мають популярність та користуються доброю ринковою репутацією i високим діловим авторитетом. Biн отримує технологію, яка відпрацьована, перевірена серійно, користується попитом i приносить прибутки. Тому йому не потрібно відвойовувати мicцe на ринку в жорстокій боротьбі з конкурентами, а його ризики зводяться до мінімуму.

Передання прав на ОПІВ за договором лізингу

Вибір такої форми комерціалізації, як лізинг дозволяє починаючим підприємцям відкривати і розширяти свій бізнес навіть при досить обмеженому… Під лізингомрозуміють підприємницьку діяльність, що приносить прибуток за… Лізинг є відносно новою формою комерціалізації ОПІВ. Власник прав на винахід, втілений у новій техніці, обладнанні,…

Завдання до експрес-контролю якості засвоєння знань лекційного матеріалу з теми 4

 

Методи навчання

 

При вивченні курсу використовуються наступні методи навчання:

3.1. Аудиторні методи навчання:

3.1.1. Лекційні:

♦ конспектування лекцій;

3.1.2. Практичні:

♦ діагностування якості навчальної діяльності:

• за груповими завданнями самостійної підготовки:

- засвоєння знань лекційного матеріалу (експрес-контроль);

- опрацювання питань самостійної підготовки;

• за індивідуальними завданнями самостійної підготовки (виконання домашньої контрольної роботи):

- аналіз ключових понять термінологічного словника з курсу;

- виконання індивідуальних завдань;

- реферування наукових статей з проблематики курсу;

- підготовка наукових робіт;

♦ проведення контрольних заходів (поточний, модульний, підсумковий контроль):

- діагностичне тестування;

- письмове опитування;

- розв’язання типових задач/ситуаційних вправ;

- рішення творчих завдань (нестандартних задач/ситуаційних вправ).

♦ поточне консультування з проблематики курсу.

3.2. Методи самостійної підготовки:

♦ опрацювання матеріалів з підготовки до лекційних занять;

♦ вивчення (опрацювання та конспектування) теоретичного навчального матеріалу для самостійної підготовки;

♦ аналіз ключових понять термінологічного словника з курсу;

♦ виконання індивідуальних завдань (аналітичних записок, оглядів, повідомлень, анотацій, аналізів, тематичних рефератів, розробка схем, моделей, структуртощо);

♦ участь в діяльності наукових гуртків і проблемних науково-дослідних груп профільного спрямування;

♦ участь у проведенні науково-дослідних робіт з проблематики курсу;

♦ реферування наукових статей з проблематики курсу;

♦ підготовка наукових робіт (доповідей, тез доповідей на конференцію, наукових статей, робіт на конкурс тощо);

♦ участь у науково-практичних конференціях, олімпіадах, конкурсах тощо.

♦ виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань/навчальних проектів;

♦ опрацювання матеріалів з підготовки до проведення контрольних робіт:

- тестових завдань;

- контрольних питань;

- типових задач/ ситуаційних вправ;

- творчих завдань (нестандартних задач/ситуаційних вправ).

 

Методи оцінювання

4.1. Контроль успішності та якості навчання здійснюється за допомогою рейтингової системи оцінювання, яка передбачає наступні контрольні заходи: - поточний контроль (за темами); - модульний (рубіжний) контроль (за модулями – одним чи кількома змістовними модулями (2 модульних контролі з…

Розподіл балів, які отримують курсанти

А) денна форма навчання

Змістові модулі (ЗМ) Теми Залікові модулі (ЗкМ) за видами робіт та розподіл балів, що присвоюються курсантам/слухачами Сума балів за видами навчальної діяльності курсанта за темами, модулями та загальна
Аудиторна робота Самостійна підготовка (СРС)
ЗкМ1 ЗкМ2 ЗкМ3 ЗкМ4 ЗкМ5
Лекційні заняття Практичні заняття Самостійна робота Індивідуальна робота Наукова робота
Експрес-контроль знань лекційного матеріалу Поточне діагностичне тестування Поточне письмове опитування Розв’язання типових задач/ситуаційних вправ Опрацювання питань самостійної підготовки Виконання творчих завдань (задач/вправ) Термінологічний аналіз ключових понять Виконання індивідуальних завдань Реферування наукових статей/виконання ІНДЗ Підготовка наукової роботи/виконання ІНДЗ
Модуль 1
ЗМ1 Т1
Т2
Т3
Т4
Середня к-ть балів за модулем 1
Модульний контроль 1
Підсумковий контроль

Б) заочна форма навчання

Модулі Змістові модулі, теми Залікові модулі (ЗкМ) за видами робіт та розподіл балів, що присвоюються слухачам Сума балів за видами навчальної діяльності слухача заочної форми навчання
Аудиторна робота Самостійна підготовка (СРС)
ЗкМ1 ЗкМ2 ЗкМ3, ЗкМ4, ЗкМ5
Лекційні заняття Практичні заняття Виконання модульної контрольної роботи
Оглядово-установочна лекція (відвідування, конспектування, активність, мислення, засвоєння) Установочно-консультативне практичне заняття (відвідування, записування, активність, мислення, засвоєння) Письмове опитування Діагностичне тестування Розв’язання типових задач/ситуаційних вправ Виконання творчих завдань (задач/вправ)
1 (1-4)
Всього балів
Підсумковий контроль

Шкала оцінювання: національна та ECTS

 

Інформаційно-методичне забезпечення дисципліни

Методичне забезпечення

– навчальну і робочу програми дисципліни: мету та завдання навчального курсу, структуру його змістових модулів (модульно-тематичний план), зміст… – завдання для експрес-контролю якості засвоєння знань; – перелік питань для самостійного опрацювання;

Рекомендована література

Базова

Нормативно-правова література

Загальнодержавні нормативно-правові акти

2. Договір про патентне право (PLT) від 1 червня 2000 року. Міжнародний союз патентної кооперації // Офіційний вісник України. – 2004. – № 12. – ст.… 3. Договір про патентну кооперацію від 19 червня 1970 року (PCT) від 19 червня… 4. Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності від 14 липня 1967 року // Зібрання…

Базова навчально-методична література

1. Варфоломеева Ю.А. Интеллектуальная собственность в условиях инновационного развития: Моногр. — М.: Ось-89, 2011. — 144 с.

2. Гражданское право: В 2 т. Т. II. Полутом 1: Учебник /Отв. ред. проф. Е. А. Суханов — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: БЕК, 2010. — 704 с.

3. Гришаев С. П. Интеллектуальная собственность: Учеб. пособие. — М.: Юность, 2009. — 238 с.

4. Дзера І. О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. — К.: Юрінком Інтер, 2011. — 256 с.

5. Довгерт А. С. Байбарза В. І. Охорона авторських прав. — К., 2010. — 48 с.

6. Дробязко В. С., Дробязко Р. В. Право інтелектуальної власності: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 512 с.

7. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С. О. Довгий, В. О. Жаров, В. О. Зайчук та ін. — К.: Форум, 2009. — 320 с.

8. Панкеев И. А. Авторское право: Курс лекций. — М.: ВК, 2009. — 270 с.

9. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України: Навч. посіб. для студ. юрид. вузів і фактів. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 336 с.

10. Право інтелектуальної власності в Україні: Підручник / За ред. О. А. Підопригори. — К., 2009.

11. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / Д. В. Боброва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — Кн. 2 — 784 с.

12. Цивільний кодекс України: Коментар / За заг. ред. Є. О. Харитонова, О. М. Калітенко. — Одеса, 2003. — 856 с.

13. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Ін Юре, 2009. — Ч.2. — 896 с.

14. Абельдяев Л. С., Лагутин А. Ф. Защита прав изобретателей и рационализаторов. — М.: Юрид. лит., 2011.

15. Авторское право и смежные права / Авт. аналит. текста и сост. И. В. Попова; Под ред. Чигира В. Ф. — Минск: Амалфея, 2009.— 44 8 с.

16. Азбука авторского права: Пер. с англ. –М.: ЮНЕСКО, 2007.— 232 с.

 

Допоміжна

Допоміжна навчально-методична література

1. Азимов Ч. Н. Договорные отношения в области научно-технического прогресса.— Xарьков, 2010. — 136 с.

10. Боденхзаузен Г. Парижская конвенция по охране промышленной собственности: комментарий. — М., 2011.

11. Дворянкин О. А. Защита авторских и смежных прав. Ответственность за их нарушение. Уголовно-правовой аспект / Предисл. Э. П. Гаврилова. — М.: Весь мир, 2011. — 464 с.

12. Дрішлюк А. І. Агентський договір: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. — Одеса, 2010.

13. Жуков В. И. Правовая охрана объектов научно-технического творчества: Учеб. пособие. — Харьков 2011.

14. Загороднюк А. Н. Міжнародний захист авторського права.— К., 2009. — 152 с.

15. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. — К., 2009. — Т. 1. Право интеллектуальной собственности.

17. Кузнецов М. Н. Охрана результатов творческой деятельности в международном частном праве. — М., 2008.

18. Ланцик Д. Авторское право и смежные права: Пер. с фр. — М.: ЮНЕСКО, 2010. — 788 с.

19. Линет Оуэн. Приобретение и продажа авторских прав на литературные произведения. — М.: Статут, 2011. –216 с.

20. Матвеев Ю. Г. Международная охрана авторских прав. — М., 2010

21. Международное сотрудничество в области охраны промышленной собственности. — М.: ВНИИПИ, 2009.

22. Право интеллектуальной собственности: Конспект лекций в схемах /Ред.-изг. Д. И. Платонов. — М.: Приор, 2009. -114 с.

23. Селіванов М. В. Захист права на комп’ютерні програми (авторсько-правовий аспект): Дис. ... канд. юрид. наук. — Х., 2010.

24. Закон України “Про географічні назви” вiд 31.05.05 № 2604-IV.

25. Чобіт О. А. “Ноу-хау” та договір на його передачу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — Х., 1994.

26. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права): Учебник для вузов. — М.: НОРМА; ИНФРА-М., 2010. — 480 с.

26. Шишка Р. Б. Правова охорона інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. —X., 2011. — 354 с.

27. Яркіна Н. Є. Суміжні права в авторському праві: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. — Х., 2010.

28. Інструкція щодо підготовки опису до патенту на винахід (корисну модель) до публікації вiд 17.11.94 № 132: Зареєстровано Мін’юстом України вiд 27.12.94 № 319/529.

29. Андрощук Г. К., Работягова Л. I. Патентне право: правова охорона винаходів. Навч. посіб. — К.: МАУП, 2009.

30. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской федерации: Учебник. 2-е изд., перераб. и доп. — М.:Проспект, 2009. — 752 с.

31. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність: підручник /В.Д. Базилевич. - 2 вид., стер. - К. : Знання, 2008. - 431 с.

32. Бошицький Ю.Л. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. для студ. виш. навч. закл. / Ю.Л. Башицький. - К.: Логос, 2010. - 488 с.

33. Вачевський В.М. Соціально-економічні аспекти використання інтелектуальної власності в сучасних умовах. Теорія і практика : навч. посіб. / В.М. Вачевський. - К. : ЦУЛ, 2012.

34. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: навч. посіб. /1.1. Дахно. - 2-ге вид. - К. : Центр навч. л-ри, 2009.

35. Довгий С.О. Охорона інтелектуальної власності в Україні /С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук [та ін.] -К. : Форум, 2010. -319 с.

36. Дробов'язко В.С. Право інтелектуальної власності : навч. посіб. /В.С. Дробов'язко, Р.В. Дробов'язко. - К.: Юрінком Інтер, 2009. -512 с.

37. Антимонов Б. С., Флейшиц Е. А. Изобретательское право. — М.: Юриздат, 2010. – 228 с.

38. Бакай І. М., Костицький В. В. Захист авторських і суміжних прав. — К., 2009. — 52 с.

Статті у фахових наукових виданнях

40. Бошицкий Ю.Л. Перспективы развития патентного законодательства в Украине (стаття) // Экономика Украины.- 1991.- №12. – с. 25-32. 41. Бошицький Ю.Л. Концептуальні аспекти сприяння розвитку інтелектуальної… 42. Потєхіна В. Використання міжнародного досвіду для становлення національного законодавства України у сфері охорони…

Перелік контрольних питань

2. Назвіть складові матеріального права на об'єкти права інтелектуальної власності. 3. У чому полягає відміна права власності на об'єкти інтелектуальної… 4. У чому полягає відміна особистого (морального) права на об'єкт інтелектуальної власності від майнового права на…

Термінологічний словник з курсу

 

Абсолютна патентна чистота об’єкта —властивість об’єкта, при якому ні один із його елементів, ні будь-яке їх поєднання, ні весь об’єкт у цілому не підпадають під дію патентів у будь-якій іншій країні світу.

Абсолютна (світова) новизна технічного рішення —умова патентоздатності рішення - полягає в тому, що для визнання цих рішень винаходом, промисловим зразком до подання заявки на винахід, промисловий зразок їх сутність не повинна бути опублікована і реалізована в жодній країні світу.

Автор відкриття, винаходу, промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції -особа, творчою працею якої зроблено (відкриття),винахід, промисловий зразок або раціоналізаторську пропозицію, що визначаються в порядку, встановленому законом України про винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції від 21 липня 1992 р. № 411.

Авторське право -частина громадянського права, яка визначає права та обов’язки, що виникають у зв’язку зі створенням і використанням (виданням, виконанням, показом і т. ін.) творів літератури, науки і мистецтва.

Авторство —визнане компетентними органами право особи, яке охороняється законом, рахуватися з творцем запропонованого ним винаходу, промислового зразка, товарного знака, раціоналізаторської пропозиції.

Авторський пріоритет на винахід, промисловий зразок, раціоналізаторську пропозицію -першість даного автора у створенні винаходу, промислового зразка або раціоналізаторської пропозиції, зафіксованав установленому законом порядку, наприклад, за датою надходження заявки на винахід в Патентне відомство України.

Авторське свідоцтво на винахід —документ, що видається Державним комітетом у справах винаходів на ім’я автори або кожного із співавторів винаходу і який засвідчує визнання пропозиції винаходом, пріоритет винаходу, авторство на винахід, виключне право держави на винахід.

Адміністративно-судовий порядок захисту прав винахідників і раціоналізаторів -в адміністративно-судовому порядку р озглядаютьсязицій, першість на винахід, промисловий зразок, рацпропозицію. Головнаособливість процедури розгляду питань охорони прав винахідників і раціоналізаторів полягає в тому, що на першому етапі розгляд здійснюється в адміністративному порядку. Тільки в тому випадку, коли прийняте в адміністративному порядку рішення в якійсь мірі заперечується автором або йогопредставником, може бути порушено другий етап розгляду цього питання.

АШПІ (АІРРІ) —Міжнародна асоціація з охорони промислової власності, заснована в Брюсселі 1897 р. Статут прийнято 10 грудня 1927 р. Асоціація є міжнародною неурядовою організацією, що займається питаннями правової охорони винаходів, промислових зразків і товарних знаків. Фактично це допоміжний науково-консультативний орган Міжнародного союзу з охорони промислової власності.

Акт використання винаходу, промислового зразка або раціоналізаторської пропозиції -документ, який встановлює факт використання винаходу, промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції і породжує правові наслідки, а саме - використання дає право на винагороду.

Акцептована заявка на винахід -заявка, подана в патентне відомство на винахід, що пропонується, у якій проведену науково-технічну експертизу (після попередньої викладки публікації заявки), що відповідає клопотанню заявника, викладено для ознайомлення з метою одержання від зацікавлених осіб відмови від видачі патенту.

Аналогічні патенти (патенти-аналоги) -патенти, видані в різних країнах на один і той же винахід або в одній країні на винахід, близький за сутністю технічного рішення.

Африкано-Малагасійська угода -договір, укладений 13 вересня 1962 р. між африканськими державами Камерун, Конго, Кот д’Івуар, Бенін, Габон, Буркіна-Фасо, Малагасійська Республіка, Мавританія, Нігер, Сенегал, Центрально-Африканська Республіка, відповідно до якого створено єдине для цих країн патентне відомство в справах промислової власності, яке виконує функції національного патентного відомства для кожної з вказаних держав. Виданий цим відомством патент автоматично діє в кожній з держав-учасниць угоди.

Білль -проект закону в США, Великобританії та деяких інших країнах, який виноситься на обговорення законодавчого органу. Біллем називають також деякі важливі закони.

БІРПІ (ВІКРІ) -Міжнародне об’єднане бюро з охорони інтелектуальної власності, до складу якого входить постійний орган Міжнародного союзу з охорони промислової власності. БІРПІ виконує одночасно функції постійного органу і для інших міжнародних союзів.

Блок патентів -декілька патентів, які захищають цілий об’єкт по частинах, тобто окремі вузли і деталі, окремі операції, декілька способів, які входять у технологічний процес, і т. ін., що забезпечують подвійну охорону об’єкта (конкурентоспроможність).

Блокуючий патент —патент на винахід, без використання якого не може розвиватися певний технічний напрям і який, через монопольне право, що виходить із патенту, може гальмувати розвиток вказаного напряму.

Взаємність -надання іноземцям у галузі захисту промислової власності таких же прав, як і своїм громадянам, за умови, що і громадяни даної країни мають аналогічні права.

Видання опису винаходу —офіційна публікація опису винаходу до патенту або авторського свідоцтва, з дня якої в деяких країнах починається дія патенту.

Види ліцензійної винагороди:

а) одноразові (паушальні) платежі вносяться під час підписання угоди при передачі технічної документації, у випадку закінчення будівництва і здачі в експлуатацію першої установки, у разі досягнення проектної потужності або продуктивності;

б) платежі з одиниці випущеної або реалізованої продукції (роялті), наприклад, з декалітрів випущеного спирту.

Види патентного пошуку —до основних видів патентного пошуку відносять: тематичний (предметний); іменний, за номером документа, у т. ч. по датах пріоритету публікації і пошук за видом документа (авторське свідоцтво, патент, заявка, свідоцтво про позитивне рішення і т. ін.). Існують три види пошуку: на новизну, на патентну чистоту, на визначення рівня техніки. Кожен з патентних пошуків дає відомості про новизну, патентоспроможність і розвиток рівня техніки відповідно до винаходів.

Викладка заявки —виставлення заявки в патентному відомстві на визначений строк в деяких країнах, протягом якого можуть подаватися заперечення проти одержання патенту. У разі відсутності заперечень протягом встановленого строку за заявкою видається патент.

Виклад -процес послідовної передачі усно або письмово думки, роздумів, результату і т. ін. Викладом у більшості випадків називають також і сам результат його процесу, тобто усне або письмове повідомлення.

Відновлений патент -поновлення дії патенту, який раніше втратив силу внаслідок несвоєчасної сплати патентного мита, після внесення мита за черговий строк і повного погашення заборгованості.

Винагорода -оплата творчої праці авторів винаходів, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій. Винагорода виплачується автору (співавторам), якщо:

їх розробки використовуються в народному господарстві України, у т. ч. продукція, ввезена з-за кордону;

використовується на декількох підприємствах, в організаціях одного і того ж міністерства або відомства, цим міністерством, відомством;

використано підприємствами, організаціями, установами декількох міністерств — міністерство, відомство, у складі якого є підприємства, які вперше використовують цей винахід, з відшкодуванням відповідних сум іншим міністерствам, відомствам;

використано в документації, яка передана в інші країни в порядку економічного і наукового співробітництва і використовується на об’єктах за кордоном.

Винахідник —автор винаходу, промислового зразка: особа, яка постійно або періодично займається винахідництвом.

Винахідницька система видачі патентів —система, яка передбачає, що патент видається першому і дійсному винахідникові. У деяких країнах заявник винаходу повинен принести присягу (напр., у США) в тому, що він є першим і дійсним винахідником способу, машин, виробу і т. ін., на які він просить патент.

Виправлення і доповнення заявник матеріалів —при розгляді заявки на видачу патенту державна науково-технічна експертиза винаходів може вимагати від заявника додаткових матеріалів, які уточнюють винахід, якщо без таких матеріалів подальший розгляд заявки неможливий. Заявник повинен виправити матеріали в установлений строк з моменту одержання запиту. У випадку ненадання заявником додаткових матеріалів в установлений строк заявка з розгляду знімається.

Гаазька угода про міжнародну реєстрацію (депонування) промислових зразків і корисних моделей —прийнято 6 листопада 1925 р.Відповідно до цієї угоди громадяни країн-учасниць можуть забезпечитиохорону своїх промислових зразків або корисних моделей одночасно увсіх цих країнах, вдавшись до реєстрації їх в БІРПІ, яке здійснює публікацію відомостей про реєстрацію.

Глибина патентногофонду — характеристика комплектуючої частини патентного фонду, яка виражається кількістю років (місяців) і визначається різницею між датами створення найбільш раннього і найбільш пізнього документів, які зберігаються у фонді.

Глибина пошуку перевірки на патентну чистоту —визначається стосовно кожної із сторін перевірки, виходячи з патентних міркувань: глибина (як давно) розвитку техніки, до якої належить об’єкт, наявність даної техніки в країні перевірки, загальний рівень розвитку країни в технічному відношенні, патентний вплив більш розвинутих країн.

Давність —встановлений законом термін, закінчення якого визначається юридичними наслідками, наприклад, втрата прав на клопотання, виконання рішення.

Давність інформації —у більшості країн при встановленні рівня техніки враховується вся інформація, яка з’явилася до дати пріоритету, незалежно від часу її появи.

Дата початку дії патенту —дата, починаючи з якої патент набуває юридичної сили, тобто власника патенту на використання. У деяких країнах ці дати різні: в одних вони визначаються днем подачі заявки в патентне відомство країни (Бельгія, Німеччина, Італія, Франція), в інших — днем видачі патенту (Канада, Нідерланди, США, Уругвай), у деяких - днем реєстрації заявки в патентному відомстві (Ірак), а також днем подачі в патентне відомство повного опису (Велика Британія), днем прийняття заявки до розгляду (Японія).

Державна науково-технічна експертиза (ДНТЕ) винаходів —регламентований встановленими Комітетом винаходів правилами процес дослідження експертами технічного рішення завдання, представленого в заяві на винахід, промисловий зразок, товарний знак, у зіставленні з іншими рішеннями того ж завдання, що містяться в попередній інформації, яка закінчується висновком про можливість або неможливість визнання заявленого технічного рішення винаходом, промисловим зразком, товарним знаком відповідно до критеріїв, встановлених Положенням про винаходи, промислові зразки, товарні знаки. ДНТЕ проводиться в строк, що не перевищує 6 місяців від дня надходження заявки. Протягом цього часу заявнику надсилаються рішення про визнання і видачу патенту або надсилання додаткових матеріалів.

Державний патентний фонд —сукупність усіх патентних фондів у містах країни, за винятком фондів, які належать іноземним закладам.

Державна реєстрація —запис у державних реєстрах відомостей про важливі документи, які мають юридичне значення. Реєстрації підлягають винаходи, промислові зразки (корисні моделі), товарні знаки. При реєстрації документам присвоюються порядкові номери реєстрового запису і видається патент, свідоцтво.

«Джойнт маркетинг» —спільні підприємства по реалізації технологій двох партнерів або сумісно утвореної технології. Основою для утворення підприємств подібного типу в більшості випадків є укладені раніше між партнерами ліцензійні угоди. Крім ліцензійних угод, ці підприємства займаються збутом продукції, яка випускається на основі технологій двох країн-учасниць.

«Джойнт венчурз» —(англ. — «об’єднані ризики») угода щодо сумісного виробництва або підприємства на базі промислового використання досягнень науки і техніки.

Дескриптор —інформаційна одиниця інформаційно-патентної мови координатного типу, означає клас умовно еквівалентних ключових слів.

Диплом на відкриття —документ, який видається на ім’я автора відкриття і засвідчує визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу відкриттям, пріоритет і авторство на відкриття, з чим пов’язане набуття автором відповідних прав і пільг, передбачених законодавством більшості країн. Згідно із законами України відкриття не реєструються і диплом на них не видається.

Додатковий патент —охоронний документ (свідоцтво або патент), який видається на додатковий винахід, що являє собою вдосконалення або модифікацію іншого винаходу, який захищений основним патентом і перебуває в технічній залежності від нього.

Достовірно відомі документи — упатентному законодавстві достовірно відомими вважаються документи, опубліковані в офіційних джерелах інформації в установленому порядку.

Європейська конвенція про міжнародну патентну класифікацію (1954 р.) —міжнародна угода, на основі якої було розроблено єдинусистему класифікації патентів на винаходи — Міжнародну патентну класифікацію (МПК).

Єдність аналога винаходу —якщо у формулі винаходу (пристрою, способу, речовини) цей об’єкт охарактеризовано взаємопов’язаними ознаками, то з відібраних при пошуку аналогів як прототип повинен бути прийнятий тільки один аналог.

Єдність винаходу —вимога подання заявки на один винахід, тобто заявка повинна містити опис одного об’єкта (пристрою, способу, речовини). Якщо в заявці описано два або більше винаходів, то заявникові, який подав заявку на отримання патенту, повинно бути запропоновано поділити таку заявку в двомісячний термін з дня одержання повідомлення. Допускається об’єднання двох винаходів, якщо вони підпорядковані єдиній меті і можуть бути використані тільки разом.

Закон —акт, виданий вищим органом державної влади, який встановлює найбільш важливі, принципові норми права.

Запатентований винахід —винахід, викладений у патентній формулі і зареєстрований в держреєстрі даної країни; винахід, на який в даній країні видано патент, на відміну від винаходів, незапатентованих з певних причин, або винаходів, на які видано авторські свідоцтва.

Інженерно-технічні працівники (ІТП) —категорія працівників, які здійснюють організацію і керівництво (управління) виробничим процесом на підприємствах і в організаціях виробничих галузей народного господарства (у промисловості, будівництві, на транспорті, у сільському господарстві тощо.). Підставою для зарахування працівників до

ІТП є не освіта, а посада, на якій для виконання обов’язків потрібна кваліфікація інженера.

Інтелектуальна власність — включає права щодо літературних, художніх і наукових творів; виконавчої діяльності артистів, звукозапису, радіо- і телепередач; винаходів у всіх галузях людської діяльності — наукових відкриттів, винаходів, промислових зразків.

ІСІРЕПАТ —комітет з міжнародного співробітництва в галузі пошуку патентної інформації. Для ідентифікації бібліографічних даних у деяких країнах застосовується спеціальний код ІСІРЕПАТ, який являє собою двозначні числа, які проставляються в круглих дужках перед відповідними елементами бібліографічного опису.

Картельна угода про патенти —патентні угоди великих компаній, які утворюють монополію у формі міжнародного картелю. Учасники патентних угод ставлять перед собою відповідні завдання: поділ світових ринків, встановлення контролю над цілими галузями виробництва, введення монопольних цін на запатентовану продукцію, визначення кількості товарів, які встановлені на основі патентів, обмеження або недопущення вивозу чи продажу запатентованого продукту в певні країни з політичних або стратегічних міркувань.

Ліцензіар —країна або підприємство (фірма), яка продає ліцензію, тобто юридична особа, яка дає дозвіл на використання винаходу, промислового зразка або науково-технічного досвіду — ноу-хау.

Ліцензіат —країна або підприємство, які отримують ліцензію, тоб-то юридична особа, якій надано дозвіл на використання певного винаходу або науково-технічного досвіду — ноу-хау.

Ліцензійна система —організація імпорту й експорту товарів (у т. ч. і документації), включаючи винаходи, у ході якої імпортер або експортер придбав право на ввіз або ліцензію, сплативши за це ліцензійний збір.

Ліцензійний збір —плата, яка береться з імпортера або експортера під час видачі ліцензії. Оплата ліцензійного збору не звільняє власника ліцензії від оплати митних стягнень і ліцензійних розрахунків.

Локальна новизна —новизна на винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції або технічні рішення тільки в межах однієї держави, підприємства, відомства (фірми).

Макет —виріб, який є об’ємним, спрощеним видом промислового виробу відповідного масштабу.

Маркування виробів —у деяких країнах на патентовласника покладається обов’язок проставляти на всіх запатентованих виробах позначку, яка засвідчує, що ці вироби охороняються патентом. Звільняються від маркування тільки призначені для особистого користування товари.

Міжнародний патентний інститут (МПІ) —інститут, утворений 1947 р. в Гаазі угодою між Бельгією, Голландією, Люксембургом, Францією, Швейцарією, Монако, Туреччиною. Основна мета — проведення патентної експертизи за запитами зацікавлених осіб на винаходи, промислові зразки та інші технічні рішення.

Міжнародний центр патентної документації (ІНПАДОК) —відповідно до угоди між урядом Австрії та Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) 1973 р. у Відні створено Міжнародний центр патентної документації, який здійснює підготовку і розповсюдження патентних покажчиків патентів-аналогів різних видів. ІНПАДОК сприяє розвитку кооперації та патентних відомств різних країн у галузі обробки патентної документації.

Національна класифікація винаходів —прийнята в окремій країні система класифікації винаходів, що відрізняється від МКВ.

Національний патент —патент, виданий патентним відомством тієї країни, у якій даний винахід було створено і вперше заявлено.

Незалежний винахідник —винахідник, який при створенні винаходу не пов’язаний у своїй діяльності з підприємством чи фірмою і який подає заявку на винахід від свого імені.

Незалежність патентів —закріплене Паризькою конвенцією положення, відповідно до якого патенти, видані на одне і те ж технічне рішення (винахід) у різних країнах, не залежать один від одного; у разі анулювання патенту або закінчення його дії в одній країні, він продовжує діяти в іншій.

Ніццька угода міжнародної класифікації товарів і послуг— утворена 15 червня 1957 р. (набула чинності з 1961 р.) у межах Паризької конвенції з охорони промислової власності. Відповідно до цієї угоди країни — члени Ніццького союзу під час реєстрації товарних знаків повинні використовувати як основну або допоміжну систему Єдиної класифікації товарів і послуг. Цю класифікацію використовує Україна з 1962 р.

Новизна винаходу —одна з ознак винаходу; полягає в тому, що технічне рішення визнається новим, якщо до дати пріоритету заявки суть цього або подібного рішення не була висвітлена в країні або за її межами для невизначеного кола осіб настільки, що стало можливим це рішення реалізувати.__

Новизна промислового зразка —одна з ознак промислового зразка, який можна розглядати у двох аспектах. Перший полягає в тому, що на дату пріоритету дане художньо-конструкторське рішення не було висвітлене в Україні. Другий аспект полягає у з’ясуванні тих відмітних особливостей форми зразка, які дають змогу візуально відрізнити даний виріб від аналогів і прототипу.

Новизна раціоналізаторської пропозиції —новизна якої має відносний характер. Вона оцінюється переважно рівнем техніки на даному підприємстві.

Новизна товарного знака (ТЗ) —одна з необхідних ознак ТЗ, умова охороноздатності, яка оцінюється при врахуванні тільки раніше заявлених і зареєстрованих товарних знаків в Україні.

Об’єкт техніки —машини, прилади, обладнання, матеріали, технологічні процеси, пристрої, способи, речовини, штами культури мікроорганізмів, інші види промислової продукції, що використовуються у виробництві, а також об’єкти капітального будівництва. Перед міністерствами і підприємствами завжди постає завдання створення об’єктів техніки, що мають високі технічні, естетичні та інші властивості, а також характеризуються патентоспроможністю і патенточистотою.

Об’єм винаходу —усі, без винятку, ознаки, перераховані в обох частинах формули — обмежувальної і відмітної. Формула винаходу повинна бути не описом винаходу, а його характеристикою, перерахуванням тільки основних ознак, необхідних і достатніх для досягнення винаходом мети.

Обхід патенту —пошук таких технічних рішень, здійснення яких робить об’єкт, що підпадає під діючий патент, патенточистим. Для обходу патенту замінюють вузли, елементи і т. ін., що обумовлено в патентній формулі.

Огляд —другорядне джерело інформації, документ, у яких наводиться характеристика якогось питання, або декількох питань на основі інформації за певний проміжок часу. Є три основні види оглядів: бібліографічний, реферативний та аналітичний.

Огляд стану техніки —частина опису винаходу, у якому розглядається та галузь техніки, яка підлягає зміні або покращенню шляхом використання всього винаходу. У цій частині може описуватися прототип або аналог.

Оплата патентного мита —проводиться протягом усього терміну дії охоронного документа. У різних країнах встановлено різні терміни, розміри і порядок сплати мита. Патентне мито стягується щорічно, і розмір оплати кожного року збільшується.

Основні причини зняття винаходу з патентування:

1. Попереднє розголошення суті винаходу.

2. Недостатня повнота викладу суті винаходу.

3. Відсутність єдності винаходу.

4. Недостатньо висока якість заявочних матеріалів.

5. Недостатнє знання патентних законів.

6. Значні недоліки самого винаходу.

7. Несвоєчасне промислове освоєння винаходу.

8. Протиставлення іноземною експертизою патентів на аналогічні

розробки або публікації.

9. Несвоєчасні або неповні відповіді на рішення експертизи інозем-

них патентних відомств.

10. Відсутність зацікавленості з боку іноземних фірм у купівлі

ліцензії і придбанні самих виробів.

11. Несплата річного мита.

12. Закінчення терміну дії ліцензійної угоди або відсутність експорту.

13. Втрата конвенційного пріоритету.

Основні розділи типової ліцензійної угоди:

1. Заголовок.

2. Вступна частина (преамбула).

3. Визначення.

4. Предмет угоди.

5. Технічна документація.

6. Гарантія і відповідальність.

7. Технічне сприяння.

8. Платежі.

9. Збори і податки.

10. Вдосконалення і зміни.

11. Забезпечення секретності.

12. Захист патентних прав.

13. Реклама.

14. Термін дії угоди й умови її розторгнення.

15. Наслідки закінчення терміну дії угоди або її розторгнення.

16. Арбітраж.

17. Інші умови.

18. Додатки.

В угодах може бути різна кількість пунктів, різна їх послідовність.

Паперові патенти —патенти на винаходи, які з різних причин не використано в промисловості. Отримання або купівля таких патентів здійснюється з метою застереження використання цього винаходу конкуруючими фірмами.

Паризька конвенція з охорони промислової власності —багатогранна угода, укладена 29 березня 1883 р. у Парижі; набрала чинності 7липня 1884 р.; розглядалася пізніше в Брюсселі (1900 р.), Вашингтоні (1911 р.), Гаазі (1925 р.), Лондоні (1934 р.), Лісабоні (1958 р.), Стокгольмі (1967 р.). На 1 січня 1984 р. її учасниками були понад 90 держав. Відповідно до конвенції утворено Міжнародний союз з охорони промислової власності, до якого входять усі держави — учасники конвенції. Постійним виконавчим органом Міжнародного союзу є Міжнародне бюро з охорони промислової власності. Країни, які підписали конвенцію, домовилися, наскільки це можливо, ефективно й однозначно охороняти права промислової власності і, зокрема, полегшити охорону винаходів в інших країнах завдяки конвенційному пріоритету. Паризька конвенція охоплює різні види промислової власності: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки, фірмові назви, назви місця виготовлення і попередження недобросовісної конкуренції. У конвенції також відбито закони, які стосуються правової охорони винаходів: єдність винаходу, незалежність патенту, тимчасова охорона винаходів на міжнародних виставках, обмеження прав патентовласника і т. ін.

Патент —видане компетентним державним органом свідоцтво (охоронна грамота), що підтверджує визнання технічного рішення або селекційного досягнення як винаходу, пріоритет (першість) винаходу, авторство (не у всіх країнах) і виключне (монопольне) право патентовласника на винахід у межах держави, яка видала патент, на термін, установлений законом даної країни.

Патент замаскований —«тактичний» патент, у якому дано завідомо неправильну класифікацію винаходу, що ускладнює місцеперебування конкурента, наприклад, унаслідок того, що заявник свідомо відніс свій винахід до іншої галузі техніки.

Патент на вдосконалення —патент, виданий особі, яка зробила додатковий винахід, що покращує раніше створений і раніше захищений патентом винахід.

Патентна ліцензія —часткова або повна уступка власником патенту покупцю прав на використання запатентованого винаходу, промислового зразка, корисної моделі.

Патентне право —галузь винахідницького права, що являє собою сукупність відповідних правових норм, які регулюють відносини, пов’язані зі створенням і використанням винаходів. У даний час у більшості країн використовують закони, прийняті або переглянуті впродовж останніх років. У США діє закон 1952 р. (ред. 1981 р.), у Канаді — 1935р ., у Великій Британії — 1977 р., Німеччині — 1981 р., Франції — 1968 р. (ред. 1 978 р.), в Італії — 1939 р. (ред. — 1979 р.), Австрії — 1950 р. (ред. 1981 р.), у Швейцарії — 1954 р. (ред. 1976 р.), Японії — 1959 р. (ред. — 1975 р.), Бразилії — 1971 р., Мексиці — 1975 р., Перу — 1971 р., Колумбії — 1 971 р. У більшості країн зміни запроваджуються відповідно до суспільних потреб та економічної політики.

Патентний бюлетень —видрукуваний патентним відомством офіційний збірник, у якому публікуються повідомлення про видачу, анулювання або відновлення дії патентів та інша інформація про патенти і заявки.

Патентний експерт —особа, що проводить експертизу заявок на винаходи або перевіряє об’єкт на патентну чистоту.

Патентний захист об’єкта —об’єкт, технічне рішення, які захищено одним або декількома патентами.

Патентний пошук —процедура пошуку у фонді патентної документації охоронних документів (заявок, авторських свідоцтв, патентів) з метою встановлення рівня правової охорони технічних рішень, відповідних меж прав патентовласника. Патентний пошук дає можливість з’ясувати патентоспроможність технічних рішень і патентної чистоти товарів технологій.

Патентно-ліцензійна кон’юнктура —сукупність технічних, економічних і політичних умов, які визначають комерційну цінність винаходу, промислового зразка, товарного знака, можливість продажу (пошуку) ліцензій на вигідних умовах, а також доцільність патентування винаходу, промислового зразка, товарного знака.

Патентно-правові документи —патентна грамота, патент, авторське свідоцтво, ліцензійна угода, а також патентні описи винаходів, промислових зразків і товарних знаків.

Патентознавець —фахівець, який працює в галузі патентознавства і винахідництва.

Патентознавство —наукова дисципліна на стику декількох самостійних дисциплін. Складається з відповідних розділів: раціоналізаторства, винахідництва, промислових зразків, товарних знаків, винахідницького права, міжнародної класифікації, патентної інформації, ліцензійної діяльності. Це галузі знань і практичної діяльності у сфері оформлення заявочних документів на охорону прав промислової власності, створення нових, конкурентоспроможних на ринку об’єктів. Патентознавство як наука необхідне кожному маркетологу, підприємцю.

Патентування винаходів —дії, пов’язані з поданням заявочних матеріалів на отримання патентів на винаходи і промислові зразки.

Паушальна плата —форма виплати ліцензійної винагороди, при якій ціна ліцензії визначається в ліцензійній угоді як тверда сума, що виплачується одночасно або в кредит.

Повне розкриття винаходу —умова дійсності винаходу, відповідно до якої думка винахідника повинна бути розкрита в описі настільки ясно, повно і точно, щоб будь-який спеціаліст у цій галузі, до якої належить винахід, міг його відтворити (зробити) і використати.

Право на ім’я, спеціальну назву —автор винаходу, промислового зразка (відкриття в інших країнах) має право на присвоєння винаходу, промисловому зразку свого імені або спеціальної назви. Вимога про присвоєння імені автора або спеціальної назви може бути заявлена патентному відомству одночасно з поданням заявки або після її подання, але не пізніше ніж через два місяці з дня винесення рішення про видачу охоронного документа.

Право патентовласника —монопольне право на використання запатентованого об’єкта. Це означає, що тільки патентовласник може виготовляти, продавати, рекламувати, ввозити з-за кордону і проводити будь-які інші дії, пов’язані з використанням винаходу.

Протиставлений матеріал —інформація, яка протиставляється патентним експертом як обставина, що робить новизну або корисність технічного рішення, що заявляється як винахід, відомою.

Прототип винаходу —це найбільш близький до винаходу аналог за технічною суттю і досягнутим результатом у ході його використання. Для визначення прототипу заявленого винаходу проводиться аналіз відібраних при пошуку аналогів і виявляються ознаки кожного з них, які є подібними до ознак заявленого винаходу. Визначення прототипу серед аналогів проводиться за найбільшою кількістю подібних суттєвих ознак заявленого винаходу та ознак аналога.

Разова (паушальна) винагорода —одночасна винагорода, яка виплачується ліцензіару ліцензіатом на основі відповідного значення винаходу, що зафіксовано в ліцензійній угоді.

Раціоналізатор —автор раціоналізаторської пропозиції; особа, яка постійно або періодично займається раціоналізацією.

Раціоналізація —вдосконалення методів будь-якої діяльності у процесі виробництва, що забезпечує покращення якості продукції, виявлення резервів виробництва, підвищення продуктивності праці, економію сировини і матеріалів, впровадження нової інформації в практику.

Революційний винахід —винахід, використання якого дає змогу зробити якісно новий стрибок у певній галузі техніки, або створення нової галузі чи напряму в техніці. Такими винаходами, наприклад, можуть бути створення радіо, телефону, телебачення.

Реторсія —відповідні заходи щодо громадян тих держав, які не використовують принцип взаємності в питаннях патентної охорони промислової власності.

Ретроспективний патентний фонд —фонд, що складається з відповідних патентних матеріалів, які стосуються минулого періоду.

Рівно-ефективні пропозиції —пропозиції, які вирішують різними засобами одну і ту ж проблему, ефективність яких однакова.

«Розвиткові» заявки —заявки на патентування винаходів, які подаються в іншу країну для виявлення технічного рівня цієї країни або подібних технічних рішень у певній галузі техніки.

Роялті —чергові виплати за куплений по ліцензії винахід або ноу-хау, виплачується ліцензіатом ліцензіару протягом відповідного періоду, що обумовлено в ліцензійній угоді.

Секретний винахід, промисловий зразок, раціоналізаторська пропозиція — особливо важливі винаходи, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, що являють собою інтерес для оборони країни, збереження в таємниці суті яких необхідно в інтересах держави. Секретнівинаходи не патентуються за кордоном, описи їх не публікуються, алечерез певний проміжок часу вони можуть бути розсекречені.

Секрет фірми —технічне рішення, яке фірма вважає недоцільним патентувати з певних причин, наприклад, через труднощі контролю при використанні винаходу, і тримати винахід у секреті від конкурентів.

Сертифікація —акт підтвердження методом сертифікації або знаком відповідності того, що виріб відповідає вимогам стандарту або технічним умовам. Основні положення щодо сертифікації визначено Міжнародною організацією по стандартизації (ІСО) в постанові «Управління системою знаків відповідності стандарту і їх значення для споживачів» (13-1977), «Кодекс принципів по системах сертифікації третьої сторони і відповідних стандартів» (16-1978), а також у рекомендаціях по сертифікації, підготовлених ІСО разом з багатьма міжнародними торговельними організаціями й опублікованими в 1980 р.

Стандарт —нормативно-технічний документ, що регламентує певні вимоги і правила до виробів, технологогічних процесів і т. ін., і прийнятий (затверджений) відповідною компетентною організацією держави як офіційний документ.

Страсбурзька угода —угода про Міжнародну патентну класифікацію (МКВ), підписана 24 березня 1971 р. Відповідно до МКВ, усі винаходи поділяються на 8 основних розділів, а кількість дрібних рубрик нараховує понад 50 тис. назв. Систему МКВ використовують не тільки країни, які офіційно заявили про приєднання до Страсбурзької угоди, а й багато інших.

Суть винаходу —мінімально необхідний об’єм відомостей про технології, апаратуру (прилади), фізико-хімічні процеси, достатній для передачі основної ідеї винаходу і його виготовлення (втілення), викладу його відмітних особливостей. Викладаються переважно відмітні порівняно з прототипом особливості. Відмінність визначають не за ефектом, а за ознаками. У цьому розділі висвітлюють зв’язок між новою сукупністю ознак і тим позитивним ефектом, який може бути досягнутий у разі використання винаходу.

Творчість —це розумова діяльність (праця), у процесі якої завдяки мисленню (думці) створюються нові цінності, відкриття, винаходи, відбувається становлення невідомих наук, фактів, з’являється нова техніка.

Фірмова назва —стійке позначення (назва) підприємства (фірми, компанії, концерну) або окремої особи, під іменем якої здійснюється його виробнича, торгова або інша діяльність. Фірмова назва, будучи зареєстрованою, охороняється патентним законодавством.

Фірми-збирачі винаходів —посередницькі брокерські організації, що діють переважно в межах окремих країн або районів. Основною їх діяльністю є збір творчих ідей за відповідну плату в галузі техніки, як правило, на початковій стадії, до патентування винаходу.

Форми реклами винаходів(розповсюдження рекламно-технічних описів винаходів) — скерування (розсилання) іноземним фірмам; публікація статей про винаходи у вітчизняних наукових і технічних виданнях, які мають іноземних передплатників; демонстрація винаходів на міжнародних виставках і ярмарках, що проводяться в країні та за її межами; створення наукових фільмів про винаходи та їх демонстрування через телебачення тощо.

Форс-мажорні обставини —незалежні від патентовласника надзвичайні події (війни, стихійні лиха тощо), які перешкодили використанню винаходу.

Франшиз —право на продаж чужої фірмової продукції. Франшизу деяких країнах — основний елемент системи «Ділершизв» або мережа офіційних агентів по збуту продукції великих корпорацій (паливо, машини, обладнання, споживчі товари). Франшиз є обмеженням сфери використання винаходу; ліцензіат може отримати доступ одночасно до всіх чинників (виробництво, продаж, обслуговування) чи деяких форм комерційної експлуатації патенту або може бути обмеженим у використанні даної технології, видів продукції.

Цінність інформації —властивість інформації визначається її придатністю до практичного використання в різних галузях людської діяльності для досягнення певної мети.

Цесія —передача права вимоги. Шляхом цесії здійснюється зміна особи, яка має право вимоги, тобто це право перекладається з однієї особи на іншу. Цесія може бути безплатною.

 

ДОДАТКИ

  Додаток 1 до пункту 5.1 Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджених наказом…  Прошу (просимо) прискорити публікацію заявки Перелік документів, що… прошу (просимо) не згадувати мене (нас) як винахідника(ів) при публікації відомостей стосовно заявки на видачу…

Приклади фірмових знаків, ТМ у авіації

 

Разработка бренда европейской авиакомпании SimpleJet

 

 

 

Река разноцветных птиц от Cato Partners

  На языке индейцев Уругвай переводится как "Река разноцветных птиц".…  

Bell патентует проект нового конвертоплана

Всемирная организация интеллектуальной собственности (WIPO), недавно опубликовала детали заявки Bell Helicopter на получение патента на проект…    

– Конец работы –

Используемые теги: Конспект, лекцій, вимогами, кредитно-модульної, системи, ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА, ВЛАСНІСТЬ0.104

Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ за вимогами кредитно-модульної системи ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

Что будем делать с полученным материалом:

Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:

Еще рефераты, курсовые, дипломные работы на эту тему:

Конспект лекцій як конспект лекцій з курсу Експлуатація та обслуговування машин
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... ЕКСПЛУАТАЦІЯ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ МАШИН...

Конспект лекцій з нормативної навчальної дисципліни циклу професійно-орієнтованої та соціально-економічної підготовки ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД... ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ... Навчально науковий інститут...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ з дисципліни Економічна і соціальна географія світу Конспект лекцій з дисципліни Економічна і соціальна географія світу розроблений викладачем 1 категорії Рибаченко І.М. Затверджений на засіданні циклової комісії загальноосвітніх дисциплін
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ Верстатоінструментальний технікум... НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ... ХПІ...

Лекція 1. Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії. Лекція 2. Витоки філософії Індії. Лекція 3. Санкх’я та йога Патанджалі. Лекція 4. Вайшешика і ньяя
Стародавність та Середньовіччя... ЗМІСТ... ВСТУП Лекція Сенс визначення філософія Сходу у контексті протиставлення європейській історії філософії...

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З КУРСУ “ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ”
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД Український державний хіміко технологічний університет...

Опорний конспект лекцій Опорний конспект лекцій Філософія
Дніпропетровський державний фінансово економічний інститут... Л М Табінська...

Лекция 1. Тема: Операционная система. Определение. Уровни операционной системы. Функции операционных систем. 1. Понятие операционной системы
Понятие операционной системы... Причиной появления операционных систем была необходимость создания удобных в... Операционная система ОС это программное обеспечение которое реализует связь между прикладными программами и...

Конспект лекцій з курсу Управлінський облік Конспект лекцій дає змогу ознайомитися з основами сучасного обліку й навчитися їх практичному застосуванню
ХАРКІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ... МІСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА... Конспект лекцій з курсу Управлінський облік...

З курсу Моделювання та прогнозування як конспект лекцій з дисципліни Конспект лекцій
Сумський державний університет... Конспект лекцій з курсу Моделювання та прогнозування...

0.038
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Education Insider Sample
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Реклама
Соответствующий теме материал
  • Похожее
  • По категориям
  • По работам