Програмне забезпечення ЕОМ складається з операційної системи; сервісного програмного забезпечення та прикладних (спеціалізованих) програм.
Операційна система (ОС) – це набір програм, які забезпечують роботу обчислювальної машини та підготовку нових програм. ОС складається з ядра, зовнішніх команд та програм підготовки нових програм (трансляторів). Найбільш розповсюджені ОС: Windows, Linux, MacOS.
Ядро – це набір програм, що постійно знаходяться в оперативно-запам'ятовуючому пристрої (ОЗП) під час роботи ЕОМ і виконує наступні функції: працює з генератором тактової частоти, тобто забезпечує узгодження роботи різних пристроїв; автоматично завантажує ОС в__ ОЗП при включенні ЕОМ; забезпечує введення та виведення інформації; підтримує діалог користувача з ЕОМ та файлову структуру диску. Інформація на диску зберігається у вигляді файлів. Файл - це область диску, що має ім'я. Ім'я складається, власне, з імені та розширення. Ім'я - це довільний набір латинських символів, цифр та деяких інших символів. Довжина імені залежить від операційної системи. Розширення складається з крапки та символів (до 3-х). По розширенню користувач визначає приналежність файлу до тієї чи іншої групи інформації. Так, загально прийняті такі розширення файлів:
***.txt, ***.doc - текстові файли;
***.bmp, ***.dxf - файли графічних програм;
***.cdw, ***.frw - файли креслення та фрагмента КОМПАС-ГРАФІК;
***.ехе, ***.com - програми для ЕОМ, тощо.
Сервісне програмне забезпечення призначене для спрощення процесу спілкування користувача з комп’ютером. Найбільш поширені сервісні програми – Norton Commander для роботи в середовищі MS DOS та Explorer (Провідник) або Windows Commander для роботи в середовищі Windows.
Прикладне програмне забезпечення загального призначення – це комплекс програм, який отримав широке використання серед різних категорій користувачів. Найбільш відомими серед них є: текстові редактори, графічні системи, електронні таблиці, системи управління базами даних та інші. Для створення прикладного графічного програмного забезпечення застосовують такі класи інструментальних засобів:
• стандартні графічні пакети (наприклад, графічні редактори, системи автоматизованого проектування, видавничі системи);
• стандартні програмні системи, що не спеціалізуються на графіці, але підтримують певний набір графічних функцій (наприклад, офісні пакети та текстові процесори);
• авторські середовища розробки графічного програмного забезпечення (авторські системи для створення мультимедійної та гіпермедійної продукції, наприклад, для побудови презентацій тощо);
• мови програмування високого рівня, що містять візуальні компонентні об'єктно- орієнтовані середовища розробника;
• мови програмування низького рівня.