Можливості використання одноступеневих компресорів обмежуються температурою нагнітання (температурою холодоагенту в кінці стиснення)), яка не повинна перевищувати 140-1600 С, і різницею тисків нагнітання і всмоктування рк-р0 =1,37 МПа.
По заданому температурному режиму, діаграмі Т-S або lq p-і будують цикл і визначають параметри холодоагенту в різних вузлових точках, використовуючи таблиці насиченої пари.
1) Визначають питому холодопродуктивність (кДж/кг) холодоагенту q0=і1-і4.
2) Знаходять масову витрату пари, - дійсну масову подачу компресора або кількість холодоагенту, що циркулює (кг/с) G= Q0 / q0, де Q0 – навантаження на компресор з обліком втрат, кВт.
3) Визначають об’ємну втрату пари, - об’ємну подачу компресора або дійсний об’єм всмоктування (м3/с) V=G*u1, де u1 – питомий об’єм пари всмоктування, м3/кг.
4) По графіку (ІІ.19) знаходять коефіцієнт подачі компресора л в залежності від холодоагенту, ступеню стиснення рк/р0 і типу компресора.
5) Визначають об’єм, що описує поршень компресора (м3/с) Vh= Vд / л.По цьому об’єму підбирають по таблицях один або декілька компресорів відповідних розмірів. Кількість компресорів узгоджують з характером роботи установки, в основному зі ступенем рівномірності її навантаження. Якщо навантаження постійні , краще мати один компресор, при змінних навантаженнях – два і більше, що забезпечує відповідність холодопродуктивності реальним тепловим навантаженням.
6) Визначають теоретичну (адіабатну ) потужність, що витрачається в компресорі (кВт):