Реферат Курсовая Конспект
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ - раздел Философия, Міністерство Освіти І Науки України Відкритий Міжнар...
|
Міністерство освіти і науки України
Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
Інженерно-технологічного інституту
Кафедри автомобільного транспорту
«Затверджую»
Завідувач кафедри
автомобільного транспорту
Дубинець О.І.
« »___________2010 р.
Конспект лекцій
з дисципліни
“БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ”
для студентів усіх напрямів підготовки
Схвалено:
на засіданні кафедри
Протокол
№__від «___»_______2012 р.
Київ –2012
ВСТУП
Дисципліна “Безпека життєдіяльності” входить до структури учбових планів усіх спеціальностей при підготовці молодших спеціалістів і бакалаврів і є обов’язковою для студентів всіх форми навчання.
Викладання дисципліни має за мету:
- вивчення структури, змісту і взаємозв’язку життєдіяльності населення із середовищем мешкання;
- визначення факторів, причин та параметрів, які спричиняють виникнення надзвичайних ситуацій;
- визначення принципів і засобів захисту людей в повсякденних умовах і в умовах надзвичайних ситуацій;
- прищеплювання практичних навичок по захисту життєдіяльності від шкідливого та небезпечного впливу небезпечних факторів середовища мешкання в повсякденних умовах і вражаючих факторів осередків ураження в умовах надзвичайних ситуацій.
Завданням дисципліни є навчити студентів грамотним діям в умовах наявності небезпечних факторів повсякденної дійсності і в умовах надзвичайних ситуацій.
В результаті вивчення дисципліни студенти повинні
Знати:
- структуру життєдіяльності, її характеристику і взаємозв’язок;
- фактори, які визначають безпеку життєдіяльності;
- основні принципи і засоби забезпечення життєдіяльності;
- коротка характеристика навколишнього середовища;
- негативні фактори, які приводять до виникнення надзвичайних ситуацій;
- характеристику осередків враження життєдіяльності при надзвичайних ситуаціях;
- заходи по захисту населення у повсякденних умовах і в умовах надзвичайних ситуаціях;
- основи ліквідування негативних наслідків надзвичайних ситуацій.
Вміти:
- прогнозувати вплив зміни параметрів навколишнього
середовища на життєдіяльність;
- оцінювати радіаційну та хімічну обстановку;
- працювати з приборами радіаційної, хімічної розвідки і дозиметричного контролю;
- забезпечити захист життєдіяльності у звичайних умовах і в умовах надзвичайних ситуацій.
Бути ознайомленими:
З правовими нормами захисту життєдіяльності.
Вивчення дисципліни планується в обсязі 54 години.
В ході вивчення проводиться поточний контроль засвоєння навчального матеріалу студентами. Підсумковий контроль – недиференційований залік.
Структурно дисципліна складається з шістьох розділів.
Розділ перший: “Теоретичні основи безпеки життєдіяльності”, розділ містить дві теми: “Основи життєдіяльності” та “Структура безпеки життєдіяльності”.
Розділ другий: “Людина як елемент системи “людина-середовище-діяльність””. Тут три теми: „Середовище життєдіяльності”, “Основи фізіологічної безпеки людини”, та “Психологічні особливості людини та її безпека”
Розділ третій: “Безпека життєдіяльності у повсякденних умовах”. Розділ включає дві теми: “Основи радіаційної безпеки”, “Техногенна безпека” та “Природна, екологічна, біологічна та соціальна безпеки”.
Розділ четвертий: “Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій”. До складу розділу входить три теми: “Надзвичайні ситуації та їх наслідки”; “Ідентифікація небезпек в надзвичайних ситуаціях та їх оцінка”; “Захист населення та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій”.
Розділ п’ятий: „Здоров’я людини та безпечна життєдіяльність” Розділ містить одну тему: “Здоров’я людини. Надання першої допомоги при ураженні людей”.
Розділ шостий: “Законодавчі та нормативні акти в сфері безпеки життєдіяльності”. Цей розділ також містить одну тему: “Правове забезпечення та управління безпекою життєдіяльності”.
Лекція 1
Розділ 1. Теоретичні основи безпеки життєдіяльності
Тема 1. Основи життєдіяльності.
Принцип ліквідації негативних наслідків життєдіяльності.
При розгляді вищеназваних принципів були вказані випадки, при яких життєдіяльність окремих спільнот і населення Землі в цілому може супроводжуватись надзвичайними ситуаціями техногенного, екологічного, стихійного і воєнного характеру. Отже, у будь-якій державі повинні бути професійно придатні структури для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Можна вказати і інші принципи, на яких базується організація безпеки життєдіяльності.
Лекція №2
Космічний простір
Космічні об’єкти – галактики, зірки, Сонце, Місяць, планети астероїди, комети. Місяць і сонце викликають припливи і відпливи морів та відповідний рух земної кори. Сонце живить енергією весь живий світ на землі, спричиняє атмосферні явища та метеорологічні процеси (в тому числі і катастрофічні), кругообіг води у природі. Метеорити, що падають на землю, можуть спричиняти не лише локальні, а і глобальні катаклізми. Зміни сонячної активності впливають на стан біологічних об’єктів.
Земля — третя планета Сонячної системи, найбільша з планет земної групи (Меркурій, Венера, Марс, Земля), середній радіус — 6371 км, відстань до Сонця — 150 млн. км, маса Землі становить 1/330000 маси Сонця.
Сонце — це найголовніша для нас зірка, ядро сонячної системи. Температура поверхні близько 6000°С. Земля отримує всього одну двомільярдну частку єнергії сонячного випромінювання.
Інформаційне середовище
Основні ознаки інформаційного середовища, які визначають рівень його небезпеки, такі:
Велика інтенсивність інформаційних потоків
Великі психологічні та емоційні навантаження людини в сприйнятті інформації
Наявність електромагнітного, лазерного та інших видів випромінювань при роботі інформаційних пристроїв і систем
Забруднення довкілля при роботі інформаційних пристроїв і систем (шумове, вібраційне, шкідливими речовинами та ін.)
Оточення людини неприродними візуальними об’єктами, що негативно впливають на зір, а також на психіку людини
Фізіологічні особливості людини
Вчені встановили, що за всю історію еволюції людина в анатомо-фізіологічному відношенні мало змінилася. Що ж являє собою організм людини? Це сукупність тілесних (соматичних) і фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін. Однією з найважливіших систем людини є нервова система, що пов'язує між собою всі системи і частини тіла в єдине ціле.
Закон Вебера-Фехнера
Вивчаючи залежність інтенсивності відчуттів людини від інтенсивності дії на органи чуття відповідних подразників німецький фізіолог А. Вебер спільно з фізиком Г.Фехнером відкрили закон, який встановлює вид та кількісні співвідношення між інтенсивністю відчуття та інтенсивністю (потужністю) дії на органи чуття відповідних подразників. Основний психофізичний закон фізіології Вебера-Фехнера встановлює:
Інтенсивність відчуттів пропорційна логарифму інтенсивності подразника.
У математичний формі закон Вебера-Фехнера виражається так:
S=С´ lg I,
де S - інтенсивність відчуття; І - величина подразнення; С - коефіцієнт пропорційності.
Коротка характеристика основних аналізаторів безпеки життєдіяльності
Тепер коротко розглянемо деякі характеристики чотирьох аналізаторів, що мають найбільше значення у забезпеченні безпеки життєдіяльності.
Якості людини
& Якості людини — це ті її властивості, які виявляються по-різному залежно від умов, ситуацій.
Розглянемо основні властивості людини, які значною мірою впливають на життєдіяльність людини: здібності, емоційні та вольові якості.
Бета-випромінювання.
& Бета-випромінювання (b-випромінювання) -корпускулярне електронне або позитронне іонізуюче випромінювання з безперервним енергетичним спектром, що виникає при перетвореннях ядер.
Якщо кількість протонів і нейтронів в ядрі таке, що не відповідає сталому ядру, то для переходу до стабільного стану необхідно або збільшити число протонів, або зменшити число нейтронів. В цьому випадку один з нейтронів ядра перетворюється в протон, випускаючи негативно заряджену бета-частинку (чи електрон) масою і зарядом qb=1,6´10-19K. Потік бета-частинок називають бета-випромінюванням. Швидкість руху бета-частинок лежить в інтервалі 200000-300000 км/с (значення близьке до швидкості світла).
БІОЛОГІЧНА ДІЯ ІОНІЗУЮЧого ВИПРОМІНЮВАНня.
Бета-опромінення шкіри
Радіонукліди, які потрапляють на шкіру, слизові оболонки та кон’юнктиву очей уражають ці тканини в основному бета-випромінюванням.
При опроміненні шкіри бета-випромінюванням в дозі 12-30Гр (1200-3000Р) видимі зміни виникають через 3-4 тижні. Через 2 місяці шкіра практично не відрізняється від нормальної. Такі зміни відносять до ураження легкого ступеня.
Бета-опромінення дозою в діапазоні 30-100Гр (3000-10000Р) веде до появи на шкірі первинної еритеми, яка проходить через 2-3 дні. Повторна еритема шкіри виникає через 14-20 днів. Вона супроводжується набряком, пухирями, продовжується 30-45 діб і закінчується видужанням. Загальний стан задовільний, якщо не було загального опромінення.
Бета-опромінення в діапазоні доз 100-150Гр (10000-15000Р) веде до виражених виразково-некротичних змін шкіри.
Променеві катаракти
При ураженні органів зору найбільш вразливою частиною ока є кришталик. При дозі випромінювання в 0,5 Гр (50Р) і більш в кришталику відбувається ущільнення і помутніння. Загиблі клітки стають непрозорими, а розростання кліток помутнілих дільниць призводить до розвитку катаракти, що надалі може привести до сліпоти. Чим більші дози опромінення, тим більша втрата зору.
Радон
Найбільш небезпечним джерелом внутрішнього опромінення є радон. Враховуючи, що цей газ майже в 7 раз важче за повітря і дуже добре розчиняється у воді, то найбільша концентрація його буде в підвалах, на перших поверхах і у ванних (душова) кімнатах. Щоб захиститься від радону необхідно добре герметизувати підлогу та стіни, не рідше двох разів на добу протягом не менш 1 години провітрювати приміщення, бажано в душовій мати примусову вентиляцію, а в підвальних приміщеннях нижче підлоги вентиляційні вікна.
Середня річна активність радону в повітрі будівель і споруд така:
для тих, що знаходяться в експлуатації по радону-222 – 100 Бк/м3;
для тих, що будуються та реконструюються по радону-222 - 50 Бк/м3.
Продукти харчування, продовольча сировина та питна вода
Вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій сировині та питній воді не може перевищувати затверджених норм.
Продукти харчування, продовольча сировина та питна вода, а також супутні матеріали, що контактують з ними під час виробництва, зберігання, транспортування і реалізації, підлягають сертифікації.
Допустима активність природних радіонуклідів у водних джерелах, які використовуються для потреб населення і промисловості:
· по радону - ;
· по урану (сумарна активність всіх ізотопів урану) - ;
· по радію - .
Таблиця 5.
Заходи | Відвернута* доза за перші 2 тижні після аварії | |
Межа виправданості, мЗв | Безумовно виправдані рівні, мЗв | |
На все тіло | На все тіло | |
Використання укриттів | ||
Евакуація | ||
Обмеження перебування людей на відкритому повітрі: § діти § дорослі |
* - Відвернута доза розуміється тут як доза опромінення, яку могли б отримати люди протягом перших двох тижнів після початку аварії.
ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ
Джерела техногенних небезпек і наслідки їхнього прояву
Захист від хімічних небезпек
Організація хімічної безпеки передбачає виконання наступних заходів:
· знання природи хімічних небезпек;
· вивчення впливу хімічних небезпек на людину і навколишнє середовище;
· встановлення норм впливу;
· розробка методів і засобів контролю;
· екологізація технологій і виробництв;
· розробка й удосконалення систем утилізації відходів виробництв;
· застосування засобів індивідуального і колективного захисту;
· прийом протекторів і вітамінів груп В и Д.
ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГЕТИЧНИХ НЕБЕЗПЕК
До джерел техногенних енергетичних небезпек відносяться: вибухи, пожежі, іонізуюче випромінювання, електромагнітні поля і ін.
ВИБУХИ
Під вибухом розуміється процес звільнення великої кількості енергії в обмеженому обсязі за короткий проміжок часу. У залежності від характеру походження цієї енергії вибухи підрозділяються: хімічні, ядерні, електромагнітні і механічні.
Хімічні вибухи є наслідком хімічних перетворень у вибухонебезпечних хімічних речовинах на атомному і молекулярному рівнях. Вони можуть бути тепловими і детонаційними.
Сутність теплового вибуху полягає в тому, що в результаті хімічного перетворення тепло, що виділяється, не встигає виводитися за межі вибухової речовини. Завдяки підвищенню температури розвивається лавиноподібний процес хімічного перетворення, що самоускорюється із виділенням великої кількості енергії, іменований тепловим вибухом.
Сутність детонаційного вибуху полягає в тому, що хімічне перетворення поширюється по вибуховій речовині послідовно від прошарку до прошарку у вигляді ударної хвилі. Рухаючись зі швидкістю, яка у багато разів перевищує швидкість звука у вихідній речовині, передній фронт цієї хвилі являє собою різкий (стрибкоподібний) перехід хімічної речовини з вихідного стану в стан із дуже високим тиском і температурою. Так, наприклад, тиск у газах, що утворилися при вибуху твердої вибухової речовини може досягати декількох сотень тисяч атмосфер.
Газ, що утворився в результаті вибуху, із великою силою впливає на повітряне середовище, викликаючи її рух у всі сторони від місця вибуху з надзвуковою швидкістю Це явище називають вибуховою хвилею. Надлишковий тиск у фронті вибухової хвилі DРф може досягати сотень кПа і в міру віддалення від місця вибуху механічний вплив вибухової хвилі слабшає.
Відомо, що максимальний надлишковий тиск, який переносить людський організм, складає 100 кПа. Тому діапазон наслідків для людини, що опинилась у зоні дії вибухової хвилі дуже широкий: від одержання легких травм до летального наслідку.
Різноманітні споруди, технологічне устаткування і комунально-енергетичні системи також можуть одержувати різноманітні ступені ушкоджень – від слабких до повних руйнацій.
Ядерні вибухи. При ядерному вибуху відбувається перетворення атомних ядер вихідної хімічної речовини в ядра інших елементів, яке супроводжується звільненням енергії зв'язку елементарних часток (протонів і нейтронів), що входять до складу атомного ядра. При діленні всіх ядер, що утримуються в 50 г урану-235 або плутонію-239, звільняється така ж кількість енергії, як і при детонації 1000 т тротилу.
Існує інший тип ядерної реакції – реакція синтезу легких ядер дейтерію (ізотопу водню). При цій реакції звільняється енергії майже в 3 рази більше, ніж при діленні такої ж маси урану. Такий вибух називається термоядерним.
Електромагнітні вибухи. Це вибухи, у яких енергія, що виділяється, підводиться ззовні. Прикладом такої енергії є електричні розряди і лазерне випромінювання.
Механічні вибухи. Одним із видів механічних вибухів є процес швидкого звільнення енергії, що відбувається в результаті руйнації оболонки, яка утримує газ із високим тиском (наприклад, вибух балону зі стиснутим газом).
Механічний вибух може відбутися при зіткненні твердих тіл, що рухаються назустріч друг другу з великою швидкістю. При зіткненні кінетична енергія тіл переходить у теплову енергію. Швидкість відносного зближення тіл, необхідна для того, щоб тверде тіло перетворилося в пар, вимірюється десятками км/с. Тиск, що розвивається при цьому, складає мільйони атмосфер.
При падінні на Землю Тунгуського метеорита (30.06.1908 р.) відбувся механічний вибух, еквівалентний за енергією, що виділилася, 107 т тротилу.
ПОЖЕЖІ
& Пожежа – неконтрольоване горіння, що супроводжується знищенням матеріальних цінностей і створює небезпеку для життя людей.
За даними ООН, щорічно у світі реєструється в середньому біля 5 млн. пожеж, в яких гине в середньому біля 60 тис. чоловік, нанесений матеріальний збиток вимірюється сотнями млрд. доларів.
Пожежа, погашена у самій початковій стадії розвитку, називається загорянням.
Головними причинами пожеж є: необережне поводження з вогнем, недотримання правил експлуатації устаткування (особливо устаткування виробництв, які використовують пожеженебезпечні матеріали і технології), самозапалювання речовин і матеріалів, розряди статичної електрики, вибухи, підпали й ін.
В залежності від місця виникнення розрізняють: пожежі в будинках і спорудах промислового, сільськогосподарського і побутового призначення, підземні пожежі в шахтах і рудниках, пожежі на транспортних засобах.
Простір, охоплений пожежею, умовно поділяють на три зони: зона активного горіння (осередок), зона теплового впливу і зона задимлення.
Основними параметрами, що характеризують руйнуючу і вражаючу дію пожежі є: температура, що розвивається при горінні, яка може досягати 1200-13000С і концентрація шкідливих продуктів горіння.
Тепло, що утворюється в зоні горіння, поширюється у навколишнє середовище за допомогою конвекції, променистого теплообміну і теплопровідності.
Зона теплового впливу, яка оточує осередок, – це територія, на якій температура повітря і газоподібних продуктів горіння не менше 800С.
В зоні задимлення крім кисню й азоту, мають місце пари води, окис вуглецю, вуглекислий газ й інші продукти горіння. Багато продуктів, що входять до складу диму, мають підвищену токсичність, особливо токсичні продукти горіння полімерів. Іноді продукти неповного згоряння, наприклад СО, можуть утворювати з киснем повітря вибухонебезпечні суміші.
Отже, людина, що опинилась в просторі, охопленому пожежею, може одержати ураження у вигляді опіків тіла й отруєння організму продуктами горіння різноманітних ступенів тяжкості, аж до смертельного наслідку.
Заходи пожежної безпеки включають пожежну профілактику і гасіння пожеж.
Припинення горіння досягається впливом на поверхні, що горять, охолоджуючими вогнегасними засобами: розведенням речовин, що горять, або повітря, що надходить у зону горіння до 14-15% вмісту кисню негорючими парами або інертними газами.
В якості основного вогнегасного засобу використовується вода у вигляді потужного струменю або в розсіяному вигляді. Крім води використовуються хімічні і повітряно-механічні піни, вуглекислий газ, азот, хладони й ін.
ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ
Іонізуючим випромінюванням називається випромінювання, взаємодія якого з речовиною призводить до утворення в ньому іонів різного знаку. Термін "Іонізуюче випромінювання" об'єднує різноманітні за своєю фізичною природою види випромінювань. Збіг між ними в тому, що всі вони мають високу енергію, реалізують свою біологічну дію через ефект іонізації атомів молекул із наступним розвитком хімічних реакцій у біологічних структурах клітин, що можуть призвести до їхньої загибелі.
Дії у разі сходження снігової лавини.
· Зберігайте спокій, уникайте паніки, при необхідності надайте допомогу інвалідам, дітям, людям похилого віку.
· Почувши шум снігової лавини, що наближається, негайно заховайтеся за скелю, дерево, ляжте на землю, захистіть руками голову, притисніть коліна до живота, орієнтуючи своє тіло за рухом лавини і дихайте через одяг.
Вас захопила та зносить лавина:
· виконуйте плавальні рухи і тримайтесь, по можливості, з краю лавини, де швидкість руху менша;
· спробуйте створити простір навколо лиця і грудної клітини у разі зупинки лавини - це допоможе вашому диханню;
· не кричіть, якщо ви виявились всередині лавини, сніг повністю поглинає звуки, а крик та безглузді рухи лише позбавлять вас сил, кисню та тепла;
· не панікуйте та не дозволяйте собі заснути;
· пам'ятайте, що вас шукають і можуть врятувати протягом деякого часу.
Попередні заходи
Із виникненням загрози в зоні затоплення потрібно організувати термінову евакуацію населення, сільськогосподарських тварин і матеріальних цінностей. Населенню повідомляють місця розгортання збірних евакуаційних пунктів, строки прибуття на пункти, маршрути евакуації пішки.
Дії після повені
Після того, як вода спала, люди повертаються до місця постійного проживання і приступають до ліквідації наслідків затоплення. У цей період потрібно виконання таких основних заходів:
· відведення води із затоплених місць та їх осушення;
· завалювання і прибирання напівзруйнованих споруд, які не підлягають відновленню;
· відкачування води із підвальних та інших приміщень;
· ремонт пошкоджених водою будівель, комунально-енергетичної мережі, доріг, мостів та інших споруд;
· очищення затоплених ділянок, сільськогосподарських земель, угідь, території, вулиць, дворів та ін.
Зсуви
& Зсув —це зміщення мас гірських порід вниз по схилу під дією сили земного тяжіння без втрати контакту з нерухомою основою.
Щодо НС геологічного характеру, то протягом 7 років (1997 - 2003 роки) на території України їх зафіксовано понад 70.
Найбільша частка надзвичайних ситуацій геологічного характеру (65%) припадає на зсуви - найнебезпечніші екзогенні геологічні процеси, які можуть призвести до катастрофічних наслідків, як це сталося у Дніпропетровську у 1997 році та Чернівцях у 1999 році, та спричинили втрати понад 34 млн. грн. та 20 млн. грн. відповідно. У Дніпропетровську в червні 1997 р. зсув зруйнував дитячий садок, школу і дев'ятиповерховий жилий будинок.
Найбільша кількість зсувів реєструється в АР Крим, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Київській, Хмельницькій та Чернівецькій областях. Небезпечними також є Львівська область, де відмічається весь спектр небезпечних геологічних процесів, та Закарпатська область з катастрофічними проявами зсувів-селів.
Загалом в Україні відбувається постійне зростання числа зсувів і перехід раніше стійких схилів до категорії зсувонебезпечних, в результаті чого зростає інженерно-геологічний ризик освоєння територій та виникнення надзвичайних ситуацій.
Яких небезпек слід очікувати від зсувів: руйнування і завалення житлових та виробничих будівель, потенційно небезпечних об'єктів, інженерних та дорожніх споруд, магістральних трубопроводів та ліній електромереж, систем життєзабезпечення, а також травмування та загибель людей. Крім того, зсуви створюють умови для перекриття рік, внаслідок чого можуть виникати катастрофічні паводки.
Найчастіше зсуви бувають у зонах тектонічних порушень, на терасах озер, водосховищ, морів, на схилах гір і річок.
Причини зсувів є природні — збільшення крутизни схилів, підмив їх основи річковою чи морською водою, перезволоження ґрунту дощовими опадами, танення снігів, сейсмічні поштовхи та ін. та антропогенні — непродумана діяльність людини (вибухові та земляні роботи, вирубка лісу на схилах пагорбів, руйнування схилів дорожніми канавами, неправильний вибір агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах та ін.
Зсуви формуються у перезволожених місцях, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід перевищує силу зчеплення ґрунтів.
Зсуви виникають в основному в літній час при великих опадах, у горах або на схилах, на берегах річок і ярів, там, де під верхнім водопроникним шаром знаходиться водотривкий, частіше всього глина. Причина цьому — інфільтрація шарів, з яких складається схил, їх перезволоження, підвищення пластичності водотривкого шару. Часто зсуви з'являються внаслідок необережного або бездумного, без урахування геологічних умов місцевості, ведення господарства. Так, у Карпатах, на узбережжі Чорного моря і Дніпра, де порушена екологічна рівновага і гідрологічний режим, внаслідок безсистемної вирубки дерев, розорювання схилів гір, розробки надр відбуваються часті зсуви. При будівництві, при копанні котлованів руйнується схил, вода з водопроводу і каналізації потрапляє у шар землі або закупорюються місця виходу підземних вод.
Ознакою зсуву може бути: переміщення ґрунту разом з насадженнями, будовами, заклинювання дверей та вікон будівель, просочування води на зсувонебезпечних схилах.
Зсув починається раптово. Спочатку з'являються тріщини у ґрунті, розриви доріг і берегових укріплень, зміщуються будівлі, споруди, дерева, телефонні і електричні стовпи, руйнуються підземні комунікації. При зсувах зі схилів ґрунт захоплює і несе з собою все, що знаходиться на його поверхні.
Зсуви поділяються:
§ за потужністю — на малі (до 10 тис. куб. м), великі (до 1 млн. куб. м), дуже великі (понад 1 млн. куб. м);
§ за глибиною залягання — на поверхневі (1 м), мілкі (5 м), глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м);
§ за типом матеріалу — на кам'яні (граніт, гнейс) і ґрунтові (пісок, глина, гравій).
Швидкість зсуву коливається від декількох метрів на рік до декількох метрів на секунду.
Зсуви виникають при крутизні схилу 10° і більше, а при надмірному зволоженні на глиняних ґрунтах можуть виникати і при крутизні 5—7°.
Найбільше зсуви поширені в Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській, Одеській, Дніпропетровській, Хмельницькій областях, у Донбасі та Криму. Тут частіше бувають зсуви видавлювання (до 5 км) та зсуви-потопи, а також у Кримських горах бувають блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5—2,5 км та шириною 0,3—1,5 км.
На каскаді Дніпровських водосховищ, на узбережжі Азовського та Чорного морів поширені зсуви спливання і фронтальні.
На морських узбережжях України довжиною 2630 км виявляються процеси руйнування майже 60 % узбережжя.
Зсуви мають велику ймовірність активізації в місцях проходження магістральних трубопроводів, високовольтних ліній передач, залізниць і автомобільних доріг.
Оцінка небезпеки зсувів
Проводячи оцінювання небезпеки зсувів, необхідно враховувати:
структурно-геологічні властивості території, рівень сейсмічного ризику, типи порід, кількість атмосферних опадів, гідрологічну обстановку,
швидкість танення снігу, міцність порід схилів та укосів гір, навантаження схилів, зміну порід у процесі вивітрювання, проведення будівельних робіт без врахування особливостей рельєфу та геологічних умов місцевості, підрізання схилів гір під час прокладання доріг, магістральних трубопроводів, ліній електропередач та інші фактори.
Важливо своєчасно помітити перші ознаки зсуву, скласти правильний прогноз його подальшого розвитку. Потрібно врахувати, що зсуви рухаються з максимальною швидкістю в основному в початковий період, надалі вона поступово знижується.
Зменшити масштаби біди або й запобігти зсуву можуть своєчасно організований контроль за станом схилів і дотримання протизсувного режиму.
Попередні заходи
На схилах, де можливий розвиток зсуву, влаштовують рови, дренажні системи, постійно діючі водозливи. Перед початком можливого інтенсивного танення снігу, при можливості, його необхідно прибрати з небезпечних схилів і прилеглих до них ділянок й організувати проходження талої і дощової води. Якщо причиною зсуву є підземні води, потрібно зробити загороджувальний дренаж, щоб повністю перекрити воду.
Небезпеку зсуву зменшить планування відкосів, схилів, зменшення їх крутизни, вирівнювання бугрів, загортання тріщин, озеленення схилів, посадка лісових насаджень для зміни водного балансу.
Обвали та осипи
& Обвал —це відрив брил або мас гірських порід від схилу чи укосу гір або снігових (льодяних) мас та їх вільне падіння під дією сили тяжіння.
Виникненню обвалів сприяють геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід, послаблення їх зв'язаності під впливом вивітрювання, підмивання, розчинення і дії сил тяжіння.
Ці явища спостерігаються на берегах морів, обривах берегів і в горах. До 80 % обвалів виникають у результаті порушень при проведенні будівельних робіт та гірських розробок.
& Осип —це нагромадження щебеню чи ґрунту біля підніжжя схилів.
Карпатські та Кримські гори небезпечні утворенням обвалів і осипів з катастрофічними наслідками, як, наприклад, Демерджинський обвал у 1986 р.
Дії у разі сходу селевого потоку
· Зберігайте спокій, уникайте паніки, при необхідності надайте допомогу дітям, інвалідам, людям похилого віку.
· Почувши шум потоку, що наближається, негайно підніміться з дна лощини вгору по стоку не менше, ніж на 50-100 метрів. Тому, кого застав селевий потік, врятуватися, як правило, не вдається.
· Пам'ятайте, що під час руху селевого потоку розкочується каміння великої маси на значні відстані.
Дії після сходження селевого потоку
· Зберігайте спокій.
· Допоможіть, по можливості, постраждалим, викличте медичну допомогу тим, хто її потребує.
· Допоможіть, при потребі, рятувальникам у пошуку і рятуванні потерпілих.
· Якщо у селевий потік потрапили люди, їм надають допомогу із застосуванням засобів, які є поблизу: канатів, дощок, мотузок, жердин. Виводити потерпілих із селевого потоку треба за напрямком руху з поступовим наближенням до його краю.
· Не користуйтеся довго телефоном, окрім як для повідомлення про серйозну небезпеку.
· Не користуйтеся відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх, доки не будете впевнені, що немає витоку газу.
· Не відвідуйте зони руйнувань, якщо там не потрібна ваша допомога.
· Дізнайтеся у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, які відповідають за надання допомоги потерпілим.
Причини соціальних небезпек.
В своєї основі соціальні небезпеки породжуються соціально-економічними процесами, що відбуваються в суспільстві. Недосконалість людської природи - головна передумова появи соціальних небезпек. Наявність адекватної правової системи може явитися основною умовою попередження і захисти від соціальних небезпек.
Розділ 4. Безпека життєдіяльності в умовах надзвичайних ситуацій
Тема 9.Надзвичайні ситуації та їх наслідки
Поняття про надзвичайні ситуації, їх класифікація і причини виникнення.
Надзвичайна ситуація (НС) - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела або може призвести до загибелі людей та значних матеріальних втрат.
Під час НС потенційні небезпеки проявляються з більшою інтенсивністю, що призводить до масштабних негативних наслідків.
Умови виникнення НС:
• Наявність джерела небезпеки (вибухових, отруйних, радіоактивних речовин і таке ін.)
• Дії чинників, що уражають в разі прояву небезпек (викид газу, вибух, займання)
• Знаходження в зоні дії вражаючих факторів людей, сільськогосподарських тварин, угідь.
Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
DРІІ = 1300 (гІ/г)3 + 50, кПа
де rі - радіус зони І, м; г- відстань від центру вибуху до визначеної точки, м.
Ø Зона III - зона дії повітряної ударної хвилі, в якій надлишковий тиск на відстані
rш від центру вибуху (гШ>гІІ) розраховується в такій послідовності:
а) визначається відносна величина :
Y= 0,24(rIII/rI),
де гI - радіус зони І, м; rIII - відстань від центру вибуху до точки, в якій необхідно визначити надлишковий тиск.
б) визначається надлишковий тиск на відстані ті за формулами: при Y<2
DРIII=, кПа
при Y>2
DРIII=, кПа
Надлишковий тиск в зоні III можна визначити також за графіками (Мал. 8.3)
При вибухах звичайних ВР-тротилу надлишковий тиск на відстані R від центра вибуху
визначається за формулою:
DРш=, кПа
де Q- маса тротила, т;
R - відстань до центру вибуху, м .
Для інших ВР вводиться коефіцієнт перерахунку маси К:
Для амоніту К=0,94
Для пикринової кислоти К=0,94
Для тетрилу К==1,08
Для гексогену К=1,28
ТЕНА-1,35.
Тоді маса ВР визначається співвідношенням K*Q.
Повітряна ударна хвиля уражає людей, руйнує або пошкоджує будинки і споруди, обладнання і техніку. У незахищених людей в залежності від величини надлишкового тиску можливі різного ступеню: легкі - при DРф =20-40 кПа, середні - при 40-60 кПа, важкі - 60-100 кПа, вкрай важкі (смертельні)- більш 100 кПа.
Мап.9.3 Графік для визначення радіусів зон руйнування в залежності від маси вуглеводневого продукту Q.
Можливе і побічне ураження людей уламками зруйнованих будинків, споруд. Характеристика травм наведена в таблиці 8.1.
Будинки, споруди, обладнання внаслідок дії УХ можуть бути пошкоджені або зруйновані. В залежності від надлишкового тиску DРф, типу, розмірів та інших чинників можуть отримати слабке, середнє, сильне або повне руйнування. Ці дані наведені в додатку
3.
Слабкими називають такі руйнування, коли в будинках і спорудах зруйновано частину внутрішніх не несучих перегородок, заповнення дверних та віконних прорізів;
обладнання має незначні деформації. Для відновлення потрібен поточний ремонт.
Середніми є такі руйнування, коли в будинках і спорудах зруйновані другорядні (не несучі) конструкції, зірвано дах, у капітальних стінах утворилися тріщини, вивали в окремих місцях, обладнання і механізми отримали значні деформації. Для відновлення споруди та обладнання потрібен капітальний ремонт.
В разісильних руйнувань мають місце значні деформації несучих конструкцій, зруйнована більша частина перекриттів і стін; обладнання і механізми зруйновано, можливе використання тільки окремих їх деталей. Відновлення будівель можливе, але економічно недоцільне.
Повне руйнування характеризується тим, що в будинках і спорудах зруйновані усі несучі конструкції і перекриття. Обладнання знищено. Відновлення неможливе.
У наслідок вибуху під впливом уражаючих факторів на місцевості утворюється осередок ураження. Межа осередку пролягає через точки на місцевості, де надлишковий тиск УХ становить 10 кПа. Форма осередку на рівнинній місцевості - коло.
В залежності від ступеня руйнування виробничих будинків і обсягу необхідних рятувальних і аварійно-відновлювальних робіт осередок ураження ділиться на 4 зони:
повних, сильних, середніх та слабких руйнувань.
Зона повного руйнування характеризується надлишковим тиском у фронті УХ 50 кПа і
більше. Будинки, споруди, обладнання в зоні повністю руйнуються, утворюються суцільні завали.
Таблиця 9.1. Характеристика травм незахищених людей в залежності від надлишкового тиску ударної хвилі
DРф,кПа | Ступені травм | Характер ураження |
20..40 | Легкі | Легка загальна контузія організму, тимчасова втрата слуху, забиті місця. |
40..60 | Середні | Серйозні контузії, пошкодження органів слуху, кровотеча з носу і вух, сильно забиті місця та переломи кінцівок. |
60..100 | Важкі | Сильна контузія всього організму, пошкодження внутрішніх органів і мозку, важкі переломи кінцівок. Можливі смертельні випадки. |
Понад 100 | Вкрай важкі | Одержувані травми дуже часта призводять до смертельних випадків. |
Зона сильних руйнувань характеризується сильними руйнуваннями будинків і споруд, утворенням місцевих завалів і розповсюджується на територію, де надлишковий тиск від ЗО до 50кПа.
Зона середніх руйнувань утворюється там, де надлишковий тиск від 20 до ЗО кПа, будівлі і споруди мають середню ступінь руйнувань.
Зона слабких руйнувань - від 10 до 20 кПа, слабкі руйнування.
Радіуси осередку ураження і кожної із зон руйнування в залежності від потужності вибуху (маси продукту вибуху Q) для прогнозування обстановки можна визначити за графіком. (Мал. 8.3)
В разі аварії на пожежонебезпечних підприємствах, як правило, будуть виникати окремі або суцільні пожежі з такими вражаючими факторами як теплове випромінювання і зараження атмосфери окисом вуглецю CO (чадним газом). Імовірність виникнення і розповсюдження пожеж на об'єкті залежить від: ступеня вогнестійкості будинків і споруд, категорії пожежної небезпеки виробництва, щільності забудови, метеоумов і інших чинників. Вогнестійкість будинків і споруд визначається займистістю їхніх елементів і межею вогнестійкості основних конструкцій (частин) будинків. Займистість конструкцій визначається будівельним матеріалом і характеризується категоріями: негорючі, важкогорючі і горючі.
Межа вогнестійкості конструкції - це час (в годинах) від початку впливу вогню на конструкцію до утворення в ній наскрізних тріщин, або обвалення несучої конструкції або досягнення температури 200° С на протилежній до впливу вогню поверхні. Розрізняють V ступенів вогнестійкості: І, II, III, IV, V. їхні характеристики наведені в додатку 6. Найбільш вогнестійкими є будинки 1 і II ступеню вогнестійкості, у яких всі конструкції виконані з негорючих матеріалів і мають велику межу вогнестійкості.
Категорія пожежної небезпеки виробництва визначається технологічним процесом, матеріалами, які використовуються в виробництві, і видом готової продукції. За пожежною небезпекою виробництва поділяються на 5 категорій: А, Б, В, Г і Д. їхні характеристики наведені в додатку 7. Найбільш пожежонебезпечними є виробництво категорій А і Б. Це виробництва, де використовуються рідини з температурою спалаху пару від 28° до 120°С і нижче; горючих газів, що мають межу вибуховості 10% і менше об'єму повітря.
Щільність забудови в значній мірі впливає на розповсюдження пожежі і характеризує відстань між будинками, а відповідно можливість переносу вогню з одного будинку на інший. Щільність забудови П визначається відношенням сумарної площі, яку займають всі будинки Sn, до площі забудованої території st.
П=.
Імовірність розповсюдження пожежі в залежності від щільності забудови можна визначити за графіком (Мал. 8.4); характер пожеж в залежності від ступеня вогнестійкості будинків, міри їх руйнування - за таблицею.
Ураження людей, які у момент вибуху знаходяться в будинках, залежить від ступеня їх руйнування. Так, наприклад, при повних руйнуваннях будинків люди загинуть. При сильних і середніх руйнуваннях може вижити приблизно половина людей, з яких значна частина може виявитися під уламками конструкцій. Кількість уражених значно зростає при виникненні пожеж і зараженні атмосфери чадним газом і іншими отруйними речовинами.
Мол. 9.4. Залежність імовірності розповсюдження пожеж В від щільності забудівлі П.
На протязі року у світі реєструється біля 5 млн. пожеж, при цьому гине до 60 тис. людей. До 90% пожеж виникає за вини людей: порушення правил експлуатації опалювальних систем, недбале відношення до вогню і нагрівальних приладів, несправності електрообладнання та інше.
При пожежі потрібно остерігатися: високої температури, задимленості і загазованості, обвалення конструкцій будинків, вибухів технологічного обладнання і приладів. Небезпечно входити в зону задимлення, якщо видимість менше 10 метрів. Отруєння чадним газом призводить до втрати людиною свідомості, в наслідок чого вона не може вийти з приміщення. Статистика свідчить, що до 80% людей під час пожеж гинуть саме з цієї причини. Під час пожежі якнайшвидше потрібно залишити будівлю. Для захисту від чадного газу - дихати через зволожену тканину, пересуватись нахилившись або повзти. Найбільш надійний захист досягається укриттям в захисних спорудах і використанням спеціальних засобів індивідуального захисту.
Лекція № 4
Тема 10, 11 ІДЕНТИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕК В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ. ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій
Принципи і засоби захисту населення
Захист населення при виникненні надзвичайних ситуацій організується і здійснюється відповідно до Закону України “Про цивільну оборону”, Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” і принципами, що випливають із нього, основними з який є (мал. 1):
1.
ідея – дати функції основних органів влади та більш детально розглянути держ управління в НС (за законом і постановою КМ)
Верховна Рада
Верховна Рада України забезпечує законодавче регулювання всіх питань безпеки життєдіяльності.
Кабінет Міністрів України
КМ забезпечує:
реалізацію державної політики в галузі забезпечення безпеки життєдіяльності людини;
визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці, інших питань забезпечення безпечної життєдіяльності людей;
організовує розробку та здійснення комплексних і цільових загальнодержавних програм;
створює економічні, правові та організаційні механізми, що стимулюють ефективну діяльність в галузі БЖД;
Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).
МНС України є головним центральним органом виконавчої державної влади у таких сферах:
· захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру,
· захист населення від наслідків Чорнобильської катастрофи,
· рятувальна справа,
· пожежна безпека,
· поводження з радіоактивними відходами,
· промислова безпека та охорона праці
· профілактика травматизму невиробничого характеру.
Міністерство охорони здоров'я України
МОЗ є спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Міністерство екології та природних ресурсів (Мінекології).
Мінекології виконує функції центрального органу державної виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища:
здійснює координацію всіх природоохоронних робіт в Україні;
розробляє пропозиції щодо вдосконалення господарського механізму управління процесом природокористування, екологічні нормативи, правила та стандарти;
готує державні цільові програми з охорони довкілля;
здійснює екологічну експертизу схем розвитку і розміщення продуктивних сил України, контроль за дотриманням екологічних норм під час розроблення нової техніки, технології та матеріалів, екологічну експертизу проектів усіх новобудов і діючих промислових об'єктів.
Мінекології в має право заборонити будівництво, реконструкцію об'єктів промислового чи іншого призначення, проведення робіт з експлуатації природних ресурсів, якщо вони порушують природоохоронне законодавство, а також притягти до відповідальності як організації, так і окремих громадян у разі порушення природоохоронного законодавства.
Міністерство екології та природних ресурсів працює в тісному зв'язку з Міністерством охорони здоров'я та підпорядкованими йому санітарно-епідеміологічними службами.
Рішення Мінекології, винесені в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання всіма міністерствами, об'єднаннями, підприємствами та організаціями.
Міністерства, відомства та інші центральні органи державної виконавчої влади в межах своєї компетенції розробляють програми і прогнози в галузі БЖД, визначають єдині критерії та вимоги, що мають сприяти безпечній діяльності людей, здійснюють державний контроль і нагляд та іншу виконавчо-розпорядчу діяльність в галузі БЖД.
Викладені вище основи побудови і функціонування системи управління безпекою життєдіяльності реалізовані в Україні в "Єдину державну систему запобігання і реагування на НС техногенного і природного характеру" (далі в тексті - Єдина державна система), що впроваджена в дію відповідним Положенням, затвердженою постановою Кабінету міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198.
До складу єдиної державної системи входять: центральні і місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, заснування й організації з підпорядкованими силами і засобами.
Основною метою єдиної державної системи є реалізація державної політики в області запобігання і реагування на НС і соціального захисту населення.
Єдина державна система вирішує наступні задачі:
- розробка нормативно-правових актів і стандартів із питань запобігання НС і забезпечення захисту населення і територій від їхніх наслідків; контроль і повсякденне керівництво безпекою життєдіяльності;
- інформаційне забезпечення центральних і місцевих органів виконавчої влади, підпорядкованих їм сил і населення про загрозу і виникнення НС і постійне інформування про фактичну обстановку;
- забезпечення населення вмілим діям у НС;
- прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС;
- захист населення при виникненні НС, зниження можливих наслідків проведення рятувальних і інших невідкладних робіт (РНР);
- здійснення заходів щодо соціального захисту, життєзабезпеченню постраждалого населення;
- участь у міжнародному співробітництві в області забезпечення безпеки життєдіяльності.
Організаційно єдина державна система будується по територіально-виробничому принципі, відповідно до котрого система включає територіальні і функціональні підсистеми, що розгортають у чотирьох рівнях :
- загальнодержавному;
- регіональному;
- місцевому;
- об'єктовому;
Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республіці Крим, в областях і в містах Києві і Севастополі для запобігання і реагування на НС у межах їхніх територій.
Функціональні підсистеми створюються міністерствами і центральними органами виконавчої влади для організації робіт із безпеки ЖД відповідно до функцій міністерства або виконавчого органа влади.
Територіальна підсистема кожного рівня безпеки має систему контролю і повсякденного керівництва БЖД, систему інформаційного забезпечення з засобами зв'язку, органи управління, сили і засобу, резерви матеріальних і фінансових ресурсів
У систему контролю і повсякденного керівництва БЖД входять оснащені необхідними засобами спостереження, збору і передача інформації:
- оперативні чергові служби уповноважених органів із питань НС і захисти населення регіонального і місцевого рівня;
- диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, заснувань і організація, а також потенційних-небезпечних об'єктів;
- центри управління в надзвичайних ситуаціях загальнодержавного, регіонального і місцевого рівня.
Спеціально створеним центральним органом контролю за безпекою життєдіяльності являється "Інспекція ЦО України", на якій покладені наступні задачі.
1. Контроль відповідності експлуатаційних умови, параметрів, характеристик потенційних-небезпечних об'єктів необхідним за умовами безпеки, включаючи і контроль наявності засобів колективного й індивідуального захисту, а також контроль системи оповіщення і зв'язку.
2. Контроль безпеки збереження, перевезень, використання, якості знезаражування і поховання отрутних, радіоактивних і вибухонебезпечних речовин.
Інформаційне забезпечення функціонування єдиної державної системи здійснюється
- системою "МНС - ІНФОРМ" Міністерства по НС;
- силами і засобами Урядової інформаційно - аналітичної системи;
- інформаційними центрами і центрами управління в надзвичайних ситуаціях міністерств, центральних органів виконавчої влади
- центрами управління в надзвичайних ситуаціях Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських адміністрацій;
- уповноваженими органами з питань НС і захисти населення місцевого самоврядування;
- диспетчерськими службами державних підприємств, заснувань і організацій, а також потенційних-небезпечних об'єктів.
Важливу роль в інформаційному забезпеченні грає "Кризовий центр", що працює в рамках МНС України. Він являється сполучним ланка Урядової інформаційно-аналітичної системи із системою "МНС-ІНФОРМ". На "Кризовий центр" покладені наступні завдання:
- оперативне забезпечення керівництва МНС інформацією про передумови, погрозі виникнення НС і про перебіг ліквідації їхніх наслідків;
- здійснення інформаційної взаємодії з іншими міністерствами, а також із міжнародними системами;
- управління силами, що беруть участь у ліквідації наслідків НС.
У залежності від масштабу НС "Кризовий центр" може працювати в наступних режимах: "Режимі постійної готовності", "Режимі підвищеної готовності", "Режимі повної готовності", утримання режимів роботи "Кризового центру" наведена в Додатку 12.3
Органами управління єдиної державної системи являються координуючі і постійні органи –
Координуючими органами єдиної державної системи є:
1. На загальнодержавному рівні:
- державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки і НС;
- національний Рада в питанням безпечної життєдіяльності населення;
- урядова комісія, створювана Кабінетом Міністрів для ліквідації НС і її наслідків.
2. На регіональному рівні - регіональні комісії:
- комісія Ради Міністрів Автономної Республіки Крим;
- комісії обласних і міських у м. Києві та Севастополі держадміністрацій у питанням техногенно-екологічної безпеки і НС;
3. На місцевому рівні - місцеві комісії:
- комісії районних держадміністрацій у питанням техногенно-екологічної безпеки і НС.
4. На об'єктовому рівні - об'єктові комісії:
- комісії з питань НС об'єкта.
Ці комісії здійснюють безпосереднє управління відповідними підсистемами.
Постійними органами управління державної системи являються наступні.
I. На загальнодержавному рівні:
- Кабінет Міністрів України;
- Національна рада з безпечної життєдіяльності населення
- Міністерства і центральні органи виконавчої влади і насамперед Міністерство з питань НС і справ захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).
2. На регіональному рівні:
- Рада Міністерств автономної Республіки Крим;
- обласні і міські, Києва і Севастополя, держадміністрації;
- уповноважені органи з питань НС і соціального захисту
3. На місцевому рівні:
- районні державні адміністрації, виконкоми районних рад народних депутатів;
- уповноважені органи з питання НС і соціального захисту населення.
4. На об'єктовому рівні:
- структурні підрозділи підприємства, заклади й організацій або спеціально призначені особи з питань НС.
Основним постійним органом управління загальнодержавного рівня є Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і справам захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України).
Література
Базовий підручник
Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів освіти України I-IV рівнів акредитації /За ред. Є. П. Желібо і В. М. Пічі. – Львів: “Новий Світ-2000”, 2002. – 328 с.
Основна література
Додаткова література
– Конец работы –
Используемые теги: Безпека, життєдіяльності0.047
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов