Реферат Курсовая Конспект
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ дорожні, меліоративні машини та обладнання - раздел Философия, ...
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА
І АРХІТЕКТУРИ
КАФЕДРА «АВТОМОБІЛІ ТА АВТОМОБІЛЬНЕ
ГОСПОДАРСТВО»
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
З ДИСЦИПЛІНИ
Quot;ДВИГУНИ ВНУТРІШНЬОГО
ЗГОРЯННЯ"
(для спеціальності «Підйомно-транспортні, будівельні,
дорожні, меліоративні машини та обладнання»)
Коду 2818
Склав: ас. ЧУХАРКІН А.В.
Затверджено на засіданні кафедри
Quot;Автомобілі та автомобільне
господарство"
ПРОТОКОЛ №13 від 13.06.2007 р.
Зав. кафедри д.т.н. проф. Горожанкін С.А.
ТЕМА 1. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ДВЗ. ЗАГАЛЬНА БУДОВА
Зміст теми
Вступ
Коротка історія розвитку ДВЗ
Області застосування ДВЗ
Класифікація ДВЗ
Основні визначення та параметри двигуна
Робочі цикли ДВЗ
Робочий цикл чотиритактного двигуна з примусовим запалюванням
Робочий цикл чотиритактного дизеля
Робочий цикл двотактного двигуна з примусовим запалюванням
Робочий цикл двотактного дизеля
Порівняння чотиритактних двигунів із двотактними
Основні механізми та системи двигунів
Компонувальні схеми двигунів
Однорядні ДВЗ
V-подібні ДВЗ
Інші конструктивні схеми ДВЗ
Вступ
Двигунивнутрішньогозгоряння (ДВЗ)(1.1) у даний час є найбільш розповсюдженими
тепловими машинами. У цих двигунах паливо згоряє безпосередньо усередині робочого органа –
циліндра (у поршневихдвигунах (1.2)) чи в порожнині, що утворена ротором і корпусом (у
роторнихдвигунах (1.3)). Основною перевагою ДВЗ є безпосередній вплив продуктів згоряння
палива на поршень. Це дає можливість домогтися порівняно високих значень термічного
коефіцієнта корисної дії (ТККД).
Деякі автори відносять також до ДВЗ газотурбінні (ГТД) і ракетні двигуни. Застосування
ГТД в автотракторному транспорті стає доцільним лише при потужностях більш ~1000 кВт. Їх
ККД навіть на номінальному режимі, як правило, нижче, ніж у поршневих ДВЗ. Крім того, такі
двигуни більш складні в регулюванні, а при роботі в режимі часткових навантажень ККД різко
зменшується.
Висока (порівняно з іншими типами теплових двигунів) економічність ДВЗ, можливість
побудови їх у великому діапазоні потужностей, досить швидкий пуск, невеликі маса і розміри,
порівняно невисока вартість, великий ресурс обумовили їхнє найширше поширення в різних
сферах діяльності. ДВЗ у даний час є найбільш розповсюдженим типом двигунів у якості
силових агрегатів автомобілів, тракторів, сільськогосподарської техніки, дорожніх, будівельних
машин. Суднові, локомотивні й авіаційні силові установки малої потужності теж найчастіше
представлені двигунами внутрішнього згоряння всіляких типів.
Ніколаус Август ОТТО
(1832-1891 рр.)
винахідник-самоучка,
творець
Густав Васильович ТРІНКЛЕР
(1876-1957 рр.)
двигун було встановлено у 1908 р., але завоювання цим
двигуном миру легкових автомобілів зайняло
десятиріччя. Тільки у 1936 р. дизель був серійно
встановлений на автомобілі моделі Mercedes 260 D. У
наші дні дизельні двигуни вдосконалені настільки, що
на ринку перебувають у зовсім рівних умовах із
двигунами з іскровим запалюванням.
Завдяки високому КПД свого двигуна, Дизель вніс
істотний вклад у створення економічних ДВС. За
рахунок видачі ліцензій на виробництво своїх двигунів
Дизель зміг вийти на міжнародний ринок, але при житті
так і не одержав гідного визнання.
Області застосування ДВЗ
Поршневі і комбіновані (1.18) двигуни в залежності від їхнього призначення
виготовляються з потужністю від кількох сотень Вт до 80000 кВт. Основні області їхнього
застосування:
1. Автомобільний транспорт, трактори, сільгоспмашини та ін.
2. Залізничний транспорт, у т.ч. енергопоїзда.
3. Морський і річковий флот, катери.
4. Легкомоторна авіація.
5. Будівельна, дорожня техніка (екскаватори, бульдозери, скрепери, грейдери, самохідні
крани, компресори, пересувні електростанції й ін.).
6. Стаціонарна електроенергетика.
7. Привод компресорів, насосів на трубопроводах, у бурильних установках.
8. Моделі і модельні установки.
9. Військова і спеціальна техніка.
Зміст теми
Палива для ДВЗ
Вимоги до палив
Бензини
Дизельні палива
Газоподібні палива
Альтернативні палива
Хімічні реакції при згорянні палива
Теплота згоряння палива
Палива для ДВЗ
Показники
Щільність, кг/м3при t = 20 єС
Цетанове число, не менш
Температура запалення, єС, не менш
Зміст сірки, %
Дизельне паливо
0,2
ТЕМА 3. РОЗРАХУНОК ПРОЦЕСІВ ДІЙСНИХ ЦИКЛІВ ДВЗ
Ключові слова і поняття:
Ступіньнаддуву (3.1) – відношення тиску, що утворює компресор, до атмосферного
тиску.
Коефіцієнтнаповненняηv(3.2) – відношення дійсної маси свіжого заряду до тієї
кількості, що могла бути у циліндрі при тиску і температурі середовища, з якого надходить цей
заряд.
Зміст теми
Порівняння ідеальних циклів з реальними
Процес впуску
Процес стиску
Процес згоряння
Процес розширення
Процес випуску
Коефіцієнт пристосовності двигуна до зовнішнього навантаження за крутним
моментом(4.14) – відношення максимального крутного моменту до крутного моменту на
номінальному режимі при роботі двигуна за ЗШХ.
Коефіцієнт пристосовності двигуна до зовнішнього навантаження за частотою
обертання (4.15) – відношення номінальної частоти обертання колінчастого вала до частоти
обертання при максимальному крутному моменті при роботі двигуна за ЗШХ.
Швидкіснийкоефіцієнт (4.16) – відношення частоти обертання колінчастого вала при
максимальному крутному моменті до номінальної частоти при роботі двигуна за ЗШХ.
Навантажувальнахарактеристика (4.17) – залежність зміни величини питомої або
годинної витрати палива, а також інших параметрів від навантаження на двигун (потужність,
середній ефективний тиск або крутний момент) при постійній частоті обертання вала.
Регулювальнахарактеристика (4.18) – залежність зміни показників роботи двигуна від
будь-якого фактора, що піддається регулюванню.
Зміст теми
Індикаторні параметри робочого циклу
Ефективні показники двигуна
Характеристики ДВЗ
Поняття про характеристики
Швидкісні характеристики
Навантажувальні характеристики
Регулювальні характеристики
Регуляторні характеристики
Навантажувально-швидкісні характеристики
Характеристики ДВЗ
Регулювальні характеристики
Регулювальніхарактеристики (4.18) дозволяють уточнити вплив окремих елементів
регулювання і параметрів режиму роботи двигуна на потужність і питому витрату палива. За
регулювальними характеристиками визначають, зокрема, вплив кута випередження запалювання
чи впорскування палива, складу суміші (чи коефіцієнта надлишку повітря), тиску чи тривалості
впорскування і т.п. на потужність і економічність двигуна.
Регулювальна характеристика двигуна із зовнішнім сумішоутворенням за кутом
Випередження запалювання (4.20).
Залежність потужності, питомої витрати палива й інших параметрів від кута
випередження запалювання при постійній частоті обертання, незмінному положенні дросельної
заслінки й незмінному якісному складі пальної суміші називається регулювальною
характеристикою за кутом випередження запалювання – рис. 4.11. Годинна витрата палива GП
при цьому залишаються постійною, тому екстремальні значення потужності й питомої витрати
палива досягаються при тому самому куті випередження запалювання Θопт,який називається
оптимальним.
Рисунок 4.11. Регулювальна характеристика двигуна із зовнішнім сумішоутворенням за
кутом випередження запалювання
Зміст теми
Процес сумішоутворення
Загальна характеристика процесу
Утворення гомогенних сумішей
Утворення гетерогенних сумішей
Процес згоряння
Порушення процесу згоряння
Детонація
Передчасне запалення
Подальше жарове запалення
Запалення від стиску при виключеному запалюванні
Процес сумішоутворення
СО2=2С+О2; 2Н2О=2Н2+О2.
При дисоціації частина тепла від згоряння губиться, внаслідок чого корисна робота і ККД
циклу зменшується (до 10%).
У періоді θ″111відбувається зворотна реакція асоціації з виділенням тепла: С+О2=СО2. Це
приводить в основному до підвищення температури відпрацьованих газів.
Детонація
Зовнішні ознаки детонації.
1. Крива тиску на індикаторній діаграмі наприкінці процесу згоряння має пилкоподібний
вигляд (рис.5.14, а, б).
2. Характерний металевий звук.
3. Перегрів двигуна, у результаті різко знижується його економічність.
4. Падіння потужності двигуна.
5. Чорний дим на вихлопі. В ударній хвилі при високої температури йдуть реакції
дисоціації з утворенням вільного вуглецю С (сажі). Відпрацьовані гази мають колір чорного
диму.
Подальше жарове запалення
Джерелом подальшого жарового запалення є розпечені (тліючі) частки нагару. При роботі
двигуна на режимах малих навантажень у камері згоряння (в основному на днищі поршня)
утворюється нагар. У випадку, коли двигун переходить на режим великих навантажень, цей
нагар розтріскується, відшаровується від поверхні і попадає в об`єм камери згоряння у вигляді
розпечених часток розміром 0,3ч0,5 мм. Ці частки викликають запалення робочої суміші. При
подальшому жаровому запаленні на індикаторній діаграмі з'являються гострі піки і різко
зростають pzі dp/dφ (рис. 5.16,б). Робота двигуна супроводжується характерним для цього виду
порушення згоряння рокотом („rumble”, глухими стуками).
Зміст теми
Процес сумішоутворення
Загальна характеристика процесу
Впорскування й розпилювання палива
Сумішоутворення
Процес згоряння
Процес сумішоутворення
Зміст теми
Загальна конструкція КШМ
Нерухомі деталі КШМ
Циліндр
Картер
Головка циліндрів
Рухомі деталі КШМ
Поршень
Поршневі кільця
Поршневий палець
Шатун
Колінчастий вал
Підшипники колінчастого вала
Маховик
Балансування ДВЗ
Тенденції розвитку КШМ
Загальна конструкція КШМ
Кривошипно-шатунний механізм (КШМ) (1.33) призначений для перетворення зворотно-
поступового руху поршнів у обертальний рух колінчастого вала.
КШМ визначає тип ДВЗ за розташуванням циліндрів (рядний, V-подібний – див. тему
„ДВЗ-1”).
КШМ складається з нерухомих деталей – циліндрів, картера, головки циліндрів та
рухомих – поршневої групи, шатунної групи, колінчастого вала, маховика.
Поршнева група включає поршень, поршневі кільця (компресійні та маслознімні),
поршневий палець, стопорні кільця (для пальців плаваючого типу). У шатунну групу входять
шатун, шатунні вкладиші, шатунні болти (шпильки) з гайками.
Більш детально будову зображено на рис. 7.1.
Нерухомі деталі КШМ
Поршень
Рисунок 7.15. Типи прокладок головки циліндрів
Шатун
Рисунок 7.39. Основні типи поршневих пальців
У шатунну групу входять: шатун, шатунні вкладиші, шатунні болти (або шпильки),
елементи фіксації болтів (рис. 7.40).
Шатун (7.16) передає зусилля від поршня до колінчастого вала при робочому ході й у
зворотному напрямку – при допоміжних тактах. Шатун складається з поршневої (верхньої)
головки, стержня та кривошипної (нижньої) головки зі знімною кришкою.
Вимоги до деталей шатунної групи:
- висока жорсткість вкладишів та болтів;
- мінімальні габаритні розміри та маса;
- висока міцність утомлення;
- можливість проходження кривошипної головки через циліндр при монтажі.
Шатун і його кришку виготовляють з вуглецевої (45, 45Г2, 40Г, 40Х, 40ХН, 40Н) чи
легованої (18Х2Н4МА, 18Х2Н4ВА, 40ХН3А) – у дизелях – сталі ковкою у штампах з наступною
термо- та механічною обробкою. У ДВЗ з примусовим запалюванням можливо використання
ковкого перлітного або високоміцного чавуна, а також високоміцних титанових сплавів або
композитних матеріалів.
У автотракторних ДВЗ найбільше поширення отримали одинарні шатуни. У V-подібних
ДВЗ кривошипні головки двох протилежачих циліндрів, як правило, розташовують послідовно
на одній шатунній шийці колінчастого вала. Це призводить до зміщення осей лівих та правих
циліндрів вздовж осі ДВЗ.
Рисунок 7.40. Конструкція шатуна:
1 – верхня головка, 2 – бронзова втулка, 3 – стержень, 4 – шатунний болт, 5 – нижня головка, 6 –
знімна кришка, 7 – вусики, 8 – верхній вкладиш, 9 – нижній вкладиш
Поршнева головка (рис. 7.41) має геометричну форму та розміри, що визначаються
типом її з’єднання з поршневим пальцем (плаваючим або затисненим).
Плаваючий палець встановлюється у верхню головку шатуна, яка має тонкостінну
бронзову втулку товщиною 0,8ч2,5 мм (іноді без втулки).
Затиснений палець фіксують за допомогою гарантованого температурного натягу 20ч40
мкм при збірці.
Іноді верхня головка може бути рознімною з болтовим з’єднанням для затягування.
Рисунок 7.41. Поршневі головки шатунів бензинових ДВЗ (а-в) та дизелів (г-ж)
Стержень шатуна виконують, як правило, двотаврового перетину, яке симетричне
відносно поздовжньої осі кривошипної головки, для забезпечення високої жорсткості. Для
підведення масла від кривошипної головки до поршневої у деяких шатунах може бути виконано
канал (рис. 7.42,а).
Рисунок 7.42. Масляні канали у шатуні:
а – для змащення поршневого пальця, б – для змащення дзеркала циліндрів (традиційна
конструкція), в – для змащення дзеркала циліндрів (конструкція Fiat)
Кривошипну головку, як правило, виконують рознімною. Найбільш поширені шатуни з
прямим розніманням (рис. 7.40, 7.42), у якого площина розрізу перпендикулярна осі стержня.
Якщо діаметр шатунної шийки більше, ніж діаметр циліндра (як правило, у дизелів), для
забезпечення можливості монтажу рознімання роблять косим під кутом (рис. 7.43,а). У такому
випадку кришки фіксують від зсуву (рис. 7.43, б-д). Іноді такий метод використовують і на
шатунах з прямим розніманням. У верхній частині головки, як правило, мається отвір для
впорскування масла на поверхню дзеркала циліндра (рис. 7.42, б-в) при його з’єднанні з
відповідним каналом шатунної шийки при роботі ДВЗ.
Обробка внутрішніх поверхонь головок шатунів і кришок звичайно здійснюється в
зібраному стані, тому кришки не взаємозамінні. У останній час отримали поширення шатуни, що
виготовлені методом спікання порошкового металу з „колотим” розніманням кривошипної
головки, у яких площина рознімання являє собою крихкий злам (рис. 7.44). Такий метод
забезпечує практично ідеальну окружність у отворі головки без спеціального центрування.
Рисунок 7.43. Шатун з косим розніманням (а) та способи фіксації кришки: трикутними
шлицями (б), прямокутними шлицями (в), буртиками (г), штифтами (д)
Рисунок 7.44. Шатун з „колотим” розніманням кривошипної головки
Шатунні болти (шпильки) виконують зі сталей 30Х, 35Х, 40Х, 45Х, 40ХНМА
штампуванням з наступною накаткою різьби та термічною обробкою. Болти, як правило, мають
поясок центрування для фіксації положення кришки. Для фіксації болта у шатуні головку
можуть виконувати овальною, з вертикальними зрізами або виступами. Болти можуть бути як з
гайками, так і без них (рис. 7.45).
У осьовому напрямку від зсуву шатун утримується, як правило, щоками колінчастого
валу, іноді (Volvo, Mercedes-Benz) – у верхній головці бобишками.
Рисунок 7.45. Варіанти виконання шатунних болтів
У деяких конструкціях V-подібних ДВЗ для забезпечення розміщення осей циліндрів
сусідніх рядів у одній площині використовують шатуни з центральним сполученням (рис. 7.46,а)
та причіпні шатуни (двигуни Д-12А (МАЗ-525), МАЗ-530 – рис. 7.46,б).
Рисунок 7.46. Шатуни з центральним сполученням (а) та причіпний (б):
1 – внутрішній шатун, 2 – вильчастий шатун, 3 – головний шатун, 4 – причіпний шатун
Зміст теми
Загальна конструкція ГРМ
Класифікація ГРМ
Привод розподільного вала
Розподільний вал
Деталі передачі
Клапанний вузол
Десмодромні ГРМ
Механізми відключення циліндрів
Фази газорозподілу
Тенденції розвитку ГРМ
Зміст теми
Загальна конструкція системи змащення
Умови змащування
Класифікація систем змащення двигунів
Вузли та агрегати систем
Класифікація та властивості моторних масел
Клас в'язкості
Кінематична в'язкість, мм2/с, при температурі
С -18°С, не більше
З
З
З
З
З/8
4З/6
З/8
4З/10
З/10
5З/12
5З/14
6З/10
6З/14
З/16
Приклади маркування:
13,8
14,1
15,6
15,6
Від 5,6 до 7,0 включно
7,0 до 9,3
9,3 до11,5
11,5 до 12,5
12,5 до 14,5
14,5 до 16,3
16,3 до 21,9
21,9 до 26,1
7,0 до 9,3
5,6 до 7,0
7,0 до 9,3
9,3 до 11,5
9,3 до 11,5
11,5 до 12,5
12,5 до 14,5
9,3 до 11,5
12,5 до 14,5
14,5 до 16,3
-
-
-
-
-
-
-
-
- М-6З/10В вказує, що це моторне масло всесезонне, універсальне для
середньофорсованих дизелів і бензинових двигунів (група В), у чисельнику – в'язкість масла при
-18 °С, у знаменнику – в'язкість при +100 °С, З – присадки для загущення;
- М-4З/8-В2Г1 – моторне масло всесезонне, універсальне для середньофорсованих дизелів
(група В2) і високофорсованих бензинових двигунів (група Г1);
- М-14Г2(цс) – моторне масло класу в'язкості 14, призначене для високофорсованих
дизелів без наддуву або з помірним наддувом. У цьому випадку після основного позначення в
дужках зазначена додаткова характеристика області застосування (“цс” означає циркуляційне
суднове);
- аналогічно М-14Д(цл20) – моторне масло для високофорсованих дизелів з наддувом, що
працюють у важких експлуатаційних умовах, (цл20) – для застосування у циркуляційних та
лубрикаторних мастильних системах і лужне число, що дорівнює 20 мг КОН/г.
Таблиця 9.2. Групи моторних масел за призначенням й експлуатаційними властивостями (ГОСТ
17479.1–85)
Група
А
Категорія S
SA
SB
SC
SD
SE
SF
SG
SH
SJ
SL
SM
Категорія С
CA
CB
CC
CD
CD-II
CE
CF
CF-4
CF-2
CG-4
CН-4
CI-4
Область застосування
Клас в'язкості
А
Б
В
Г
За ГОСТ 17479.1–85
3З
4З
5З
6З
3З/8
4З/6
4З/8
4З/10
5З/10
5З/12
6З/10
6З/14
6З/16
За ГОСТ 17479.1–85
Б1
Б2
В1
В2
Г1
Г2
Д1
Д2
Е1
Е2
5W
10W
15W
20W
5W-20
10W-20
10W-20
10W-30
15W-30
15W-30
20W-30
20W-40
20W-40
Група масла
SB
SC/CA
SC
CA
SD/CB
SD
CB
SE/CC
SE
CC
SF
CD
SG
CF-4
За SAE
За АРІ
* Ці класи АРІ не мають аналогів у
вітчизняній класифікації
SH*
SJ*
CG-4*
Європейська класифікація моторних масел за експлуатаційними властивостями
істотно відрізняється від класифікації за API, зокрема, більш високими вимогами до антиокисних
та протизношувальних властивостей масел. У європейських країнах у парку легкових
автомобілів, мікроавтобусів і вантажівок малої вантажопідйомності значно більше частка машин
з дизелями. Слід також зазначити, що умови експлуатації та конструкції двигунів європейських
автомобілів істотно відрізняються від північноамериканських наступним: більш високим
ступенем форсування й максимальних обертів; меншою масою двигуна; більшою питомою
потужністю; більшими припустимими швидкостями руху; меншим об’ємом моторного масла на
одиницю питомої потужності.
У зв'язку із цим, європейські автовиробники не рекомендують використати моторні масла
північноамериканського виробництва без необхідних європейських допусків. Дизель з малим
робочим об’ємом необхідно змащувати маслами з високими диспергуючими й
протизношувальними якостями, які зберігаються при значному нагромадженні в маслі коксу
після неповного згоряння дизельного палива. Комітет виготовлювачів автомобілів країн
Загального ринку CCMC (Comite des Constructeurs d’Automobiles du Marche Commum)
підрозділяє моторні масла на дизельні й бензинові. Масла для бензинових двигунів
позначаються буквою G, для дизельних – D (таблиця 9.5). В 1996 році класифікацію CCMC
змінила класифікація Асоціації європейських виготовлювачів автомобілів ACEA (Association des
Constructeurs Europeans d`Automobiles). У склад асоціації АСЕА входять такі фірми: BMW, DAF,
Fiat, Ford of Europe, General Motors Europe, MAN, Mercedes-Benz, Peugeot, Porsche, Renault,
Rolls-Royce, Rover, Saab-Scania, Volkswagen, Volvo. Класифікація ACEA повніше характеризує
області застосування моторних масел.
Таблиця 9.5. Класифікація моторних масел за CCMC
Клас масла за
CCMC
G
G1
G2
G3
G4
G5
D
D1
D2
D3
PD1
D4
D5
PD2
Область застосування
Бензинові двигуни
Двигуни, що працюють у звичайних умовах
Двигуни сучасних легкових автомобілів, що працюють у жорстких умовах
Двигуни сучасних і перспективних автомобілів, що пред'являють високі
вимоги до в'язкості й протиокислювальних властивостей масла
Двигуни сучасних і перспективних автомобілів для швидкісних автострад
Двигуни спортивних швидкісних автомобілів, що пред'являють особливі
вимоги до протиокислювальних, в’язкісних і протизношувальних
властивостей масла
Клас
Масла
A
В
Е
Категорія
Масла
A1-02
А2-96
випуск 3
А3-02
А4-хх
А5-02
В1-02
В2-98
випуск 2
В3-98
випуск 2
В4-02
В5-02
Е2-96
випуск 4
Е3-96
випуск 4
Е4-99
випуск 2
Е5-02
Клас
A1/B1
A3/B3
A3/B4
A5/B5
C1
C2
C3
E2
E4
E6
E7
Класифікація моторних масел для високошвидкісних чотиритактних потужних
Класифікація моторних масел для високошвидкісних чотиритактних малопотужних
Специфікації виробників оригінального устаткування (ОЕМ).
Автовиробники можуть пред'являти не тільки додаткові, але й більш високі вимоги до
масел, що призначені для двигунів новітніх конструкцій. Оригінальні вимоги згодом
враховуються у нових міжнародних специфікаціях. Тільки при використанні масел, що
враховують всі вимоги виробників, гарантується довгострокова служба двигуна. У випадку
підтвердження відповідності оригінальним вимогам, постачальники масел мають право наносити
на етикетку своїх продуктів номера відповідних специфікацій автовиробників. Зі своєї сторони,
автовиробники становлять і періодично публікують списки апробованих і допущених до
використання продуктів. Нижче приводяться вимоги виробників автомобілів (ОЕМ) до якості
масла, що найчастіше зустрічаються.
BMW
У цей час BMW виробляє нові бензинові двигуни з подовженим інтервалом заміни масла.
Для цих двигунів необхідно застосовувати тільки масла, що апробовані за специфікацією BMW
"Longlife engine oils".
BMW Longlife Engine Oils.
Припустимі ступені в'язкості: 0W-30/40, 5W-30/40, 10W-30/40.
Базові вимоги: ACEA А3-02 й В3-02 (одночасно).
Додаткові вимоги: Випробування на стендовому повнорозмірному двигуні BMW М44,
після якого проводять лабораторний аналіз відпрацьованого масла (зміст палива, TBN, зміна
в'язкості, аналіз часток зношування заліза в маслі) і оцінку чистоти деталей двигуна.
BMW Special Engine Oils (застаріла) допускається для застосування в моделях, що
випускалися раніше.
BMW Дизельні двигуни (включаючи двигуни з безпосереднім впорскуванням). До
застосування допускаються всі масла, що відповідають вимогам специфікацій ACEA А3-02 й
ACEA В3-02 (одночасно).
MAN
Додатково до випробувань класів API, специфікацій MIL і ССМС, потрібне виконання
випробувань у двигуні MWM-В, а для масел SHPD – у двигуні MAN D 2866. Основні
специфікації:
MAN 269, визначає мінімальні вимоги лабораторних і стендових випробувань для
дизельних двигунів конструкції Nuremberg й Brunswick зі звичайною подачею палива. Рівень
якості масла відповідає специфікації MIL-L-46152А и охоплює масла SAE 20W-20, 20W-30 та
SAE 30, без модифікаторів індексу в'язкості;
MAN 270, визначає мінімальні вимоги лабораторних і стендових випробувань для
дизельних двигунів конструкції Nuremberg з турбонаддувом і без. Рівень якості масла відповідає
вимогам MIL-L-2104C/MIL-L-46152A, ACEA Е2, API CD/SЕ й охоплює масла ступенів SAE 20W-
20, 20W-30 й SAE 30, без модифікаторів індексу в'язкості;
MAN 271, визначає мінімальні вимоги лабораторних і стендових випробувань для
дизельних двигунів конструкції Nuremberg з турбонаддувом і без. Рівень якості відповідає
вимогам MIL-L-2104C/MIL-L-46152A, ACEA Е2, API CD/SЕ й охоплює масла ступенів SAE 10W-
40, 15W-40 й 20W-50. Інтервали заміни масла – залежно від типу двигуна – від 20 000 до 45 000
км;
MAN 3271, специфікація, що пред'являє вимоги до моторних масел для газових двигунів.
Мінімальний рівень вимог – API CD, CE/SF, SG. Масла повинні відповідати прохідним
параметрам моторного випробування ОМ364А за ACEA. Інтервал заміни масла – до 30 000 км.
MAN 3275 (QC 13-017), особливо високоякісні масла для дизельних двигунів (SHPD). За
вимогами інструкції "MAN" М 3275, рівень якості цих масел значно перевершує якість масел, що
відповідають стандартам MAN 270 та MAN 271. Масла SHPD проявляють значно кращі
властивості відносно чистоти поршнів, зменшення зношування деталей і резерву потужності у
двигунах з турбонаддувом і призначаються для нових дизельних двигунів – Euro 1 та Euro 2.
Допускається застосування цих масел без турбонаддуву. Мінімальний рівень вимог – ACEA Е3.
MAN 3277, нова специфікація масел дизельних двигунів від 18.09.96. Відповідає вимогам
МВ 228.5. Ставиться мета досягнення заміни масла через 80 000 км пробігу, при магістральних
режимах або 45000ч60000 км при відсутності спеціального проміжного фільтра масла.
Мінімальний рівень вимог – вище, ніж ACEA Е3.
Mercedes-Benz (MB)
Ця фірма видала свої "Розпорядження щодо експлуатаційних матеріалів"
(Betriebsstoffvorschriften). У число цих матеріалів входять моторні масла, трансмісійні масла,
консистентні змащення й ін. Апробовані моторні масла повинні відповідати вимогам
специфікацій (що називають аркушами – нім. Blatt, англ. Sheet) і заносяться в списки тих, що
допущені до застосування.
Існуючі специфікації:
МВ Аркуш 226.0/1, сезонні/всесезонні моторні масла для дизелів двигунів легкових
автомобілів і для дизелів більш старих транспортних засобів без наддуву; короткий інтервал
заміни масла; масло повинне відповідати ССМС PD1; додатково перевіряється сумісність із
еластомерними прокладками;
МВ Аркуш 226.5, всесезонні моторні масла для бензинових двигунів і для дизельних
двигунів за аркушем 226.1;
МВ Аркуш 227.0/1, сезонні/всесезонні моторні масла для усіх дизельних двигунів;
подовжений інтервал заміни масла для дизельних двигунів більш старих транспортних засобів
без турбонаддуву; базові вимоги - ACEA Е1-96;
МВ Аркуш 227.5., вимоги такі ж, як й у аркуші 227.1, але масла можуть використатися й
у бензинових двигунах; перевірена сумісність із еластомерними прокладками;
МВ Аркуш 228.0/1, сезонні/всесезонні моторні масла SHPD для усіх дизельних двигунів
"Mercedes-Benz". Подовжено інтервал заміни масла для двигунів вантажних автомобілів з
турбонаддувом; базові вимоги – ACEA Е2; повинна бути перевірена сумісність з еластомерними
прокладками;
МВ Аркуш 228.2/3, сезонні/всесезонні моторні масла SHPD для дизелів, як й у аркуші
228.1. Крім того, подовжений інтервал заміни масла; застосовується для дизельних двигунів
вантажних автомобілів, що виготовлені після вересня 1988 року; базові вимоги – ACEA Е3,
додаткові вимоги – проведені випробування у двигунах "Mercedes-Benz" і тривалі дорожні
випробування; повинна бути перевірена сумісність із еластомерними прокладками;
МВ Аркуш 228.5, набув чинності з 1996 року. Масла EHPD для двигунів Euro 2 й Euro 3
з турбонаддувом і безпосереднім впорскуванням палива; базові вимоги – ACEA Е4;
MB 228.51 – масла для комерційного транспорту, всесезонні низькозольні масла LA «low
ash Oil» з обмеженнями за вмістом S < 0,2%, Cl < 0,005%, P < 0,08%, а також сульфатної
зольності <1,0% і лужного запасу TBN< 6. Установлений інтервал заміни масла 25ч50 тис. км
(1ч3 роки).
Масла відповідають базовим вимогам ACEA B2 або E4.
МВ Аркуш 229.1, включає вимоги до масел для бензинових і дизельних двигунів
легкових автомобілів, що випущені до вересня 1999 року, призначені для бензинових двигунів
серії BR 100 і дизельних двигунів серії BR 600, базові вимоги – ACEA А2 або А3 плюс В2 або В3;
в'язкості SAE XW-30 й SAE 0W-40 для ACEA А3 плюс В3;
МВ Аркуш 229.3., включає вимоги до масел для нових бензинових і дизельних двигунів
легкових автомобілів, що випускають із жовтня 1999 р.
MB 229.5 – масла даної специфікації сприяють економії палива більше 1,7%. Мають
обмеження за вмістом S<0,5%, Cl<0,005%, P<0,11%, а також сульфатної зольності <1,5%.
Установлений інтервал заміни масла 25ч50 тис. км (1ч3 роки).
Масла відповідають базовим вимогам ACEA A3, B3 або B4-02
MB 229.31 поєднує всесезонні низькозольні масла LA «low ash Oil», при їхньому
використанні досягається економія палива більше 1,0%. Уведені обмеження за вмістом у складі
масла таких компонентів, як S<0,2 %, C<0,005 %, P<0,08, а також сульфатної зольності <0,8 % і
лужному запасу TBN < 6.
Установлений інтервал заміни масла 25ч50 тис. км (1ч3 роки).
Масла відповідають базовим вимогам ACEA A3, B3 або B4-02
VDS-2
Специфікація на моторні масла, що застосовують у всіх дизельних двигунах Euro 2
вантажних автомобілів Volvo, які відповідають європейським вимогам 1996 року за токсичністю
відпрацьованих газів.
Базові вимоги:
- в'язкості SAE 5W-30, 5W-40, 10W-30, 10W-40 або 15W-40 (інші в'язкості вимагають
додаткової угоди з Volvo Truck Corporation);
- якість не нижче ACEA Е1-96;
Дорожні випробування:
Для проведення дорожніх випробувань (VDS-2 Field Тrial) використаються три вантажних
автомобілі Volvo з 12-тилітровими двигунами TD123 або D12. Дистанція тестового пробігу не
менш 300000 км, з інтервалами заміни масла через кожні 60000 км. Протягом усього тесту
контролюється витрата масла й палива й беруться проби масла через 15000, 30000, 45000 й 60000
км протягом інтервалів заміни. За результатами лабораторних випробувань проб масла не
допускається:
- зміна в'язкості при 100°С (V) понад діапазон:
9<V<140% від нового масла (для SAE XW-30)
12<V<140% від нового масла (для SAE XW-40);
- зменшення загального лужного числа не менш 4 мгКОН/г або менш половини
початкового значення;
а також проводиться контроль вмісту металевих часток зношування й елементів присадок.
По закінченні пробігу проводиться оцінка стану двигуна, при якій лімітуються наступні
параметри:
- чистота поршнів (СЕС МО2 А78);
- зношування поршневих кілець;
- ступінь полірування стінок циліндрів;
- радіальний хід клапана;
- зношування й корозія підшипників.
У випадку відповідності всім вимогам специфікації, після узгодження з Volvo Truck
Corporation, компанія-постачальник масла має право представляти продукт як "VDS-2 Oil".
VDS-3, специфікація на масла, що використовують у всіх двигунах Volvo Truck Euro3.
ТЕМА 10. СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ ДВЗ
Ключові слова і поняття:
Рідиннасистемаохолодження (10.1) – система охолодження, у якої відведення теплоти
від нагрітих деталей у навколишнє середовище здійснюється через проміжне середовище –
охолодну рідину.
Повітрянасистемаохолодження (10.2) – система охолодження, у якої відведення
теплоти від нагрітих деталей здійснюється безпосередньо у навколишнє середовище.
Радіатор (10.3) – теплообмінник системи охолодження, у якому здійснюється передача
тепла від охолодної рідини до навколишнього середовища.
Термостат (10.4) – елемент системи охолодження, який призначено для швидкого
прогріву ДВЗ та регулювання кількості рідини, що проходить через радіатор.
Антифриз (10.5) – охолодна рідина з низькою температурою застигання.
Зміст теми
Способи охолодження ДВЗ
Рідинні системи охолодження
Повітряні системи охолодження
Класифікація та властивості охолодних рідин
Найменування показника
1. Зовнішній вигляд
2. Щільність, г/см3, при 20°С, у межах1,065ч1,085
3. Температура початку кристалізації, °С, не вище
4. Фракційні дані:
- температура початку перегонки, °С, не нижче
- масова частка рідини, що переганяє до досягнення
температури 150°С, %, не більше
Зміст теми
Класифікація та вимоги до систем живлення бензинових ДВЗ
Карбюраторна система живлення
Загальна будова системи
Конструкція елементів системи
Карбюратори
Системи живлення з впорскуванням палива
Класифікація систем впорскування
Системи центрального впорскування
Системи розподіленого впорскування
Системи безпосереднього впорскування
Конструкція елементів систем
Тенденції розвитку систем живлення
Карбюраторна система живлення
Паливні системи фірми SIEMENS.
Fenix 3B (багатоточкове впорскування).
Паливо безперервно поступає до форсунок, час відкриття яких визначається положенням
дросельної заслінки, частотою обертання колінчастого вала та тиском у впускному
трубопроводі. Форсунки впорскують паливо одночасно один раз за один оберт колінчастого
вала. Тиск впорскування – 0,35 МПа.
Fenix 3B (одноточкове впорскування). Аналогічна попередній за винятком кількості
форсунок.
Технології безпосереднього впорскування (БВ).
Фірма Mitsubishi першою створила серійний зразок 4-тактного двигуна з БВ – ДВЗ з
абревіатурою GDI (Gasoline Direct Injection). Конструктивні особливості:
- механічний паливний насос високого тиску розвиває тиск у 50 бар;
- форсунки з вихровими розпилювачами створюють різну форму паливного факела: на
режимі максимальної потужності – конічний, у режимі згоряння бідної суміші – вузький факел,
що за допомогою поршня направляється до свічі запалювання. Напрямок факела обраний так,
щоб рідка фаза бензину не попадала на стінки циліндра або головку поршня;
- у днищі поршня особливої форми зроблено виїмку, за допомогою якої паливоповітряна
суміш направляється у район свічі запалювання;
- застосовано вертикальні впускні канали, які забезпечують формування в циліндрі
"зворотного вихру", направляючи паливоповітряну суміш до свічі й поліпшуючи наповнення
циліндрів повітрям (у звичайного двигуна вихор у циліндрі закручений у протилежну сторону);
- дросельна заслінка з електронним керуванням.
Концерн PSA (Peugeot – Citroen) не є піонером впровадження БВ у Європі, але
впорскування у циліндри вперше з'явилося саме на його автомобілях.
Безпосереднє впорскування (HPi – Injection a Haute Pression або High Pressure Injection) в
PSA з'явилося навесні 2000 року на двигуні EW10 HPi 16 (2.0). Завдяки цьому, за заявами
виробника, вдалося домогтися зниження витрати палива на 19% у порівнянні з попереднім
поколінням двигунів (XU) і на 10% − у порівнянні з раннім звичайним EW. Трохи зріс крутний
момент на низьких обертах, покращилася динаміка, а екологічні показники в цілому ввійшли у
відповідність стандартам Euro IV.
Збільшення показників потужності пояснюється власне безпосереднім впорскуванням
(оптимізацією процесу сумішоутворення й згоряння), наявністю системи VVT (зміни фаз
газорозподілу) і ступенем стиску, що збільшено до 11,4.
Найактивнішими апологетами безпосереднього впорскування в Європі є підрозділи VAG,
у першу чергу – Volkswagen й Audi. Двигуни із БВ (FSI – Fuel Stratified Injection) запущені у
серію влітку 2001 року, і вже значною мірою витиснули традиційні бензинові мотори.
Перелічимо конструктивні особливості двигунів FSI:
- одноплунжерний паливний насос високого тиску, тиск впорскування до 110 бар;
- форсунка розташована практично горизонтально, і факел палива досягає свічі
запалювання майже без торкання поршня;
- головка блоку циліндрів з 4 клапанами на циліндр;
- система зміни геометрії впускного тракту (з довгим і коротким каналами);
- система EGR, що повертає на впуск до 30% відпрацьованих газів;
- звичайний трикомпонентний каталітичний нейтралізатор на виході з випускного
колектора і накопичувальний NO-нейтралізатор (на барієвій основі) під днищем, датчик вмісту
NOx у випускному тракті;
- система VVT (зміни фаз газорозподілу) безперервного типу;
- ступінь стиску збільшений до 12,1 проти 11,5 у стандартного двигуна;
- двигун оптимізовано під окремий вид низькосірчистого бензину (у цьому випадку –
Shell Optimax gasoline);
- заявлене зниження витрати палива - до 15%.
Європейське відділення Ford-Werke AG також представило у 2002 році свою систему БВ
– DISI (з орієнтацією на перспективний «Fusion»), декларуючи зниження витрати палива до 14%.
Наприкінці 2003 року безпосереднє впорскування SCi (Smart Charge injection) з'явилося на
моделі «Mondeo» (двигун 1.8 16V Duratec). Реалізований за стандартною схемою, що описана
вище. Насос одноплунжерний, тиск впорскування 120 бар. Заявлене зниження витрати палива –
15ч20%.
DaimlerChrysler розробив CGI (Stratified Charged Gasoline Injection). Конструктивні
особливості:
- двигун із примусовим наддувом (Roots) і охолодником повітря;
- балансирний механізм при робочому об’ємі менш 2 літрів;
- система VVT;
- форсунка встановлена в циліндрі під досить великим кутом (42°);
- тиск впорскування 50ч120 бар;
- потужність 163 к.с., крутний момент – 250 Н·м (при 3000ч4500 хв-1), при цьому 75%
моменту досягаються вже при 1500 хв-1;
- заявлено зниження витрати палива на 19% (до 7,9 л/100 км).
Компанія Renault стала першим європейським виробником двигунів із БВ, на початку
1999 року представивши 2-літровий F7R. При цьому схема відрізняється від тих, що описано
раніше.
Для рішення проблеми підвищеного вмісту NOxу газах активно використається система
EGR (з перепуском до 25% газів). За рахунок відпрацьованих газів знижується розрідження у
впускному колекторі й зменшуються насосні втрати при низькому навантаженні. Схема
дозволила використати стандартні нейтралізатори. Конструктивні особливості:
- застосовуються три режими подачі палива: пошарове сумішоутворення, бідна суміш і
збагачена суміш,
- паливна апаратура «Siemens AG», тиск впорскування до 100 бар;
- форсунка розташована у верхній частині камери згоряння й направляє паливний факел
безпосередньо до свічі запалювання;
- ступінь стиску 11,5;
- потужність 140 к.с, крутний момент 201 Н·м (потужність стандартного двигуна F5R –
близько 150 к.с.)
SAAB використовує досить екзотичну схему SCC, що розроблена австралійською фірмою
Orbital. У циліндри наприкінці такту впуску впорскується бензоповітряна суміш під відносно
низьким тиском (6ч7 бар) через свічу-форсунку. Додаткова подача повітря через форсунку
здійснюється також і на такті стиску.
Оригінально влаштоване й запалювання: при низькому навантаженні і частоті обертання
збіднена суміш підпалюється іскрою, що виникає між центральним і бічним електродами у
великому проміжку (3,5 мм), а при високій частоті обертання й звичайній суміші – іскрою між
свічею й виступом поршня через зазор у 1 мм. Економія здійснюється за рахунок зниження
насосних втрат у результаті перепуску відпрацьованих газів. Декларується зниження витрати
палива до 10%, викиди NOx – на 75%.
Система безпосереднього впорскування Toyota (D-4) була анонсована на початку 1996
року. У серію такий двигун (3S-FSE) був запущений з 1997 року на моделі Corona (Premio T210),
з 1998 – Vista та Vista Ardeo. Конструктивні особливості:
-ступінь стиску – 10;
-паливна апаратура Denso;
-тиск упорскування - 120 бар;
-впуск повітря - через горизонтальні "вихрові" канали;
-система зміни фаз газорозподілу VVT-i;
-система EGR забезпечує подачу на впуск до 40% газів у режимі пошарового
сумішоутворення;
-каталітичний нейтралізатор накопичувального типу;
-заявлені поліпшення: приріст крутного моменту на низьких і середніх обертах – до 10%,
економія палива до 30%.
Зміст теми
Основні схеми систем живлення дизелів
Елементи системи
Паливні насоси (ПНВТ) багатоплунжерні та розподільного типу
Рядні багатоплунжерні ПНВТ
Розподільні ПНВТ
Форсунки
Насос-форсунки
Індивідуальні ПНВТ
Акумуляторні паливні системи
Тенденції розвитку систем живлення дизелів
Паливні насоси (ПНВТ) багатоплунжерні та розподільного типу
ТЕМА 13. СИСТЕМИ ЖИВЛЕННЯ ГАЗОВИХ ДВИГУНІВ
Ключові слова і поняття:
Газовийредуктор (13.1) – агрегат газової системи живлення, який зменшує тиск газу, що
надходить із балона, до атмосферного.
Зміст теми
Класифікація систем живлення газових ДВЗ
Системи живлення скрапленим нафтовим газом
Системи живлення компримованим природним газом
Системи живлення скрапленим природним газом
Водневі системи живлення
Тенденції розвитку систем живлення
Фірма-виробник
AG Autogas systems (TeleflexGFI Europe BV)
Koltec-Necam
Vialle
BRC
Stargas
Bigas
ТЕМА 14. СИСТЕМИ ВПУСКУ, НАДДУВУ, ВИПУСКУ. ЕКОЛОГІЧНІ ПОКАЗНИКИ
ДВЗ
Ключові слова і поняття:
Динамічнийнаддув (14.1) – система наддуву, у якій підвищення тиску досягається
використанням хвильових властивостей газів.
Механічнийнаддув (14.2) – система наддуву, у якій підвищення тиску досягається
нагнітачем, що має механічний привод.
Турбонаддув (14.3) – система наддуву, у якій підвищення тиску досягається нагнітачем,
що працює від енергії відпрацьованих газів
Проміжнийохолодникнаддувногоповітря (14.4) – радіатор системи наддуву, що
здійснює проміжне охолодження повітря між компресором і впускним трубопроводом двигуна.
Глушникшуму (14.5) – агрегат системи випуску, що призначений для глушіння шуму на
впуску і випуску.
Нейтралізаторвідпрацьованихгазів(14.6) – агрегат системи випуску, що призначений
для нейтралізації шкідливих компонентів відпрацьованих газів.
Термічнийнейтралізатор (14.7) – нейтралізатор відпрацьованих газів, що зменшує
концентрацію токсичних речовин допалюванням продуктів неповного згоряння палива.
Каталітичнийнейтралізатор (14.8) – нейтралізатор відпрацьованих газів, що зменшує
концентрацію токсичних речовин за допомогою окислювальних і відновлювальних реакцій.
Системарециркуляціївідпрацьованихгазів (14.9) – система, що примусово повертає
частину ВГ у циліндри ДВЗ для зменшення викидів окислів азоту.
Зміст теми
Системи впуску
Загальна будова системи
Елементи системи
Системи наддуву
Типи систем
Динамічний наддув
Механічний наддув
Турбонаддув
Охолодження повітря
Нетрадиційні схеми наддуву
Системи випуску. Екологічні показники ДВЗ
Загальна будова системи
Акустичні показники ДВЗ. Глушники шуму
Утворення токсичних речовин у двигунах
Засоби і системи зниження токсичності
Нейтралізатори відпрацьованих газів
Системи рециркуляції відпрацьованих газів
Нормативні вимоги щодо викидів токсичних речовин
Загальна будова системи
Типи систем
Системи наддуву
Система наддуву (1.42) призначена для підвищення потужності двигуна шляхом
збільшення масового наповнення циліндрів повітрям.
Для збільшення кількості повітря, що потрапляє у циліндри, його подають примусово
нагнітачем. За типом систем розрізняють:
- динамічнийнаддув (14.1), у яких підвищення тиску досягають використанням
хвильових властивостей газів;
- механічнийнаддув (14.2) з нагнітачем, що має механічний привод;
- турбонаддув (14.3) з нагнітачем, що працює від енергії відпрацьованих газів.
Системи випуску. Екологічні показники ДВЗ
ТЕМА 15. СИСТЕМИ ЗАПАЛЮВАННЯ
Ключові слова і поняття:
Генератор (15.1) – агрегат електрообладнання ДВЗ, що перетворює механічну енергію
обертання у електричну.
Акумуляторнабатарея (АКБ) (15.2) – агрегат електрообладнання ДВЗ, що перетворює
хімічну енергію обертання у електричну.
Котушказапалювання (15.3) – елемент системи запалювання ДВЗ, який виконує роль
трансформатора напруги.
Свічазапалювання (15.4) – елемент системи запалювання ДВЗ, який забезпечує
виникнення іскрового заряду на її електродах при подаванні на них високої напруги.
Зміст теми
Загальна характеристика систем запалювання
Джерела струму
Контактна система запалювання
Контактно-транзисторна система запалювання
Електронні системи запалювання
Тенденції розвитку систем запалювання
ТЕМА 16. СИСТЕМИ ПУСКУ ДВИГУНІВ
Ключові слова і поняття:
Стартер (16.1) – агрегат системи пуску, який забезпечує примусове обертання
колінчастого вала до досягнення мінімальної пускової частоти обертання.
Свічарозжарювання (16.2) – агрегат системи пуску дизелів, який забезпечує кращий
пуск ДВЗ шляхом підігріву палива.
Передпусковийпідігрівник (16.3) – допоміжний агрегат системи пуску дизелів, який
забезпечує підігрів ДВЗ перед пуском у зимовий період експлуатації.
Зміст теми
Способи пуску ДВЗ
Загальна будова електричної системи пуску та її елементи
Особливості пуску бензинових ДВЗ
Особливості пуску дизелів
Пуск ДВЗ у зимових умовах
Допоміжні способи пуску ДВЗ
ТЕМА 17. ДВИГУНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ ПІДВОДОМ ТЕПЛОТИ. ІНШІ ТИПИ ДВЗ
Ключові слова і поняття:
ДвигунСтірлінга (17.1) – теплова машина зовнішнього згоряння, що працює за
замкнутим термодинамічним циклом, у якому ізотермічні процеси стиску і розширення
відбуваються при різних рівнях температур, а керування переносом робочого тіла у робочих
порожнинах здійснюється шляхом зміни його об`єму.
Адіабатнийдвигун (17.2) – ДВЗ, у якого процеси у камері згоряння проходять з
обмеженим теплообміном з охолодним середовищем.
Зміст теми
Газотурбінні двигуни
Двигуни Стірлінга
Роторно-поршневі двигуни
Адіабатні двигуни
Парові двигуни
Інерційні двигуни
Електричні двигуни
Гібридні двигуни
Інерційні двигуни
Інерційні двигуни являють собою акумулятори механічної енергії, найчастіше це –
„супермаховики”. Теоретично силові агрегати з супермаховиками при розробці досконалих опор
можуть забезпечувати достатній пробіг, але мала кількість дослідних даних обмежують їх
широке розповсюдження. Такі двигуни вимагають розробки принципово іншої трансмісії.
ТЕМА 18. ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ТА ВИБІР ДВЗ ДЛЯ БУДІВЕЛЬНИХ І ДОРОЖНІХ
МАШИН. ВИСНОВКИ
Зміст теми
Умови експлуатації двигунів
Передачі будівельних і дорожніх машин
Післямова
Умови експлуатації двигунів
У зв'язку зі специфікою умов експлуатації будівельних і дорожніх машинах до їхніх
двигунів пред'являють ряд додаткових вимог. До числа особливостей експлуатації, що
впливають на умови роботи двигунів, відносяться:
Висока запиленість повітря.
Робота будівельних і дорожніх машин сполучена, як правило, з роздрібненням чи
переміщенням ґрунту. Запиленість повітря, влучення часток пилу у циліндри двигунів приводить
до забруднення масла і палива, що викликає інтенсивний абразивний знос тертьових поверхонь.
При цьому зменшується строк служби, знижуються показники потужності, паливної
економічності, зростає витрата масла. Крім того, здорожуються роботи з технічного
обслуговування двигунів.
Концентрація пилу біля повітрязабірника двигуна може досягати 2 г/м3. При роботі
сільськогосподарських тракторів максимальна концентрація пилу в повітрі не перевищує 1,2
г/м3, а для вантажних автомобілів при їзді по ґрунтових дорогах – 0,3 г/м3.
Робота двигунів будівельних і дорожніх машин у високогірних умовах і на
Велика частка часу роботи під навантаженням двигунів будівельних і дорожніх
Машин.
Робота під навантаженням складає 60ч75% від загального терміну служби. Для
будівельних і дорожніх машин велике число включень в одиницю часу основних механізмів
(муфти зчеплення, коробки передач, фрикціонів механізму повороту, гідросистеми робочого
обладнання) впливає на завантаження двигуна і характер її зміни. Так, при роботі
навантажувачів число включень у годину досягає 900, скреперів – 1200, бульдозерів – 1500. Для
трелювальних тракторів, наприклад, ця величина не перевищує 200, а для вантажних автомобілів
– 150. Таким чином, режими роботи двигунів розглянутих машин дуже напружені.
Перемінний характер зовнішнього навантаження.
Найбільш широке застосування на будівельних і дорожніх машинах, особливо тих, що
оснащені двигунами малої і середньої потужності (до 150 кВт), у даний час мають механічні
передачі.
Значення моменту опору обертанню колінчастого вала для багатьох типів машин з
механічними передачами змінюється в широких межах: від значень, близьких до нуля, до
значень, що істотно (до 60%) перевищують максимальний крутний момент двигуна.
Зміна моменту опору викликає значні коливання частоти обертання двигуна. При цьому
тривале і велике за величиною перевантаження двигуна може привести до його зупинки (при
короткочасних перевантаженнях двигун не зупиняється за рахунок енергії обертальних і
поступально рухомих мас деталей двигуна і машини).
– Конец работы –
Используемые теги: Конспект, лекцій, дисципліни, дорожні, меліоративні, машини, обладнання0.111
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ: КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ дорожні, меліоративні машини та обладнання
Если этот материал оказался полезным для Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Твитнуть |
Новости и инфо для студентов