Планування матеріально-технічного постачання

Важливе значення в закупівельній діяльності має плануван­ня матеріально - технічного постачання, яке є обґрунтуванням для приймання рішення про закупівлю ресурсів. План матеріально-технічного постачання — це комплекс планових розрахунків, на основі яких встановлюється номенклатурний склад, розміри, цільове призначення потреб в ресурсах, визначаються джерела їх покриття і обсяги витрат на здійснення закупівельного процесу.

Планування є важливим інструментом, який дозволяє пе­редбачити ризик невиконання плану виробництва продукції че­рез незабезпечення його матеріальними ресурсами. Плани роз­робляються як в натуральному, так і у вартісному вимірі.

План у натуральних одиницях виміру визначає потребу підприємства в засобах виробництва і є основою для планування розвитку транспортно-складського господарства.

Плани у вартісному вигляді дозволяють ув'язати витрати по забезпеченню ресурсами з планами по собівартості і прибутку, а також рентабельності виробництва. План матеріально-технічного постачання розробляється на основі і в відповідності з сформова­ним відділом збуту і маркетингу портфелем замовлень.

Підприємства розробляють довгострокові і поточні плани. Довгостроковий план підприємства складається на базі стра­тегічних цілей щодо номенклатурного складу і структури випуску продукції в відповідності з перспективними оцінками її збуту. Це потребує визначення потреби підприємства у виробничих потуж­ностях і матеріально-технічних ресурсах для виробництва про­дукції, визначення потреби в основному і обіговому капіталі, дже­рел фінансування цієї потреби, взаємоув'язки обмежених фінансових, матеріальних і трудових ресурсів.

Поточне планування матеріально-технічного постачання включає:

— дослідження ринку сировини і матеріалів;

—визначення потреби підприємства в матеріальних ресурсах;

—складання плану закупівлі матеріальних ресурсів;

—вартісний аналіз закупівельної діяльності тощо. Дослідження ринку сировини і матеріалів дозволяє відповісти на слідуючи питання:

—Хто і що поставляє на внутрішньому і зовнішньому рин­ках?

—Які можливості постачальників?

—Чи велика конкуренція серед покупців?

—Хто з покупців закуповує такі ж матеріали по нижчій ціні?

—Чи є можливості для заміни матеріалів?

—Які шляхи придбання матеріалів?

—Які види транспорту можливо використати?

—Чи з'являються нові технології?

При вивченні ринку сировини і матеріалів визначається можливість їх закупок по імпорту.

Розробка плану закупівлі здійснюється після вивчення рин­ку сировини і матеріалів в такій послідовності. Спочатку розрахо­вується потреба в кожному виді сировини, матеріалів, палива і т. ін. Розрізняють два способи встановлення потреби в матеріаль­них ресурсах:

— на плановій основі;

— на основі використання матеріалів в попередніх періодах.

Вихідними даними для визначення потреби першим спосо­бом є: плани виробництва продукції, конструкторські спе­цифікації, рецепти, по яким розраховується потреба в матеріалах на одиницю продукції, норми витрат матеріальних ресурсів.

Потреба в кожному виді матеріалу визначається перемно­ження планового обсягу виробництва на норму витрат матеріалу. Потреба підприємства в матеріальних ресурсах включає:

—ресурси на основне виробництво;

—ресурси на ремонтно-експлуатаційні нужди;

—ресурси на незавершене виробництво;

—ресурси на науково-дослідні і конструкторські роботи;

— ресурси на капітальне будівництво і допоміжні потреби і тн. і.

Існують різноманітні методи визначення потреби в ма­теріальних ресурсах. Основний із них — метод прямого розрахунку використовується для визначення потреби в матеріальних ре­сурсах на основне, виробництво.

В складі методу прямого розрахунку, виділяється:

—повиробний;

—подетальний;

—за аналогією;

—метод типового представництва;

—метод рецептурних норм.

При повиробному і подетальному методах використовують два показники: норма витрати і обсяг виробництва.

де P_і — потреба на і-й виріб,

N_ij— норма і-го матеріалу на виробництво j - го виробу,

Q_j — обсяг виробництва j - го найменування,

п — кількість виробів.

При визначення потреби по аналогії використовують наступну формулу:

P = NA·Q_H·K₁·K₂,

де Р — потреба в матеріалі,

N_A — норма витрат матеріалу на виріб-аналог,

Q_H — плановий обсяг випуску нових виробів,

К₁ — коефіцієнт, який визначає співвідношення витрат ма­теріалів при виробництві нових виробів і виробів-аналогів.

де Н_Н і Н_А чисті корисні витрати на новий виріб і виріб-аналог;

К₂ — коефіцієнт, який враховує додаткові витрати ма­теріалів, пов'язані з

виробництвом нових виробів.

Метод типового представника використовується в масово­му виробництві (підшипники). При цьому методі спочатку визначається середньо виважена норма витрат ресурсів в відповідності з асортиментним планом виробництва випуску продукції, потім визначається загальна потреба в них.

де N — середньо виважена норма витрат,

Ni — поасортиментні норми витрат,

di — доля обсягу випуску виробу кожного асортименту в за­гальному обсязі виробництва.