При цій формі в розрахунках беруть участь два суб'єкти:
— постачальник (сировини, товарів, робіт, послуг), що має право на одержання платежу;
— платник (одержувач), що має право доручити банку здійснити платіж зі свого розрахункового (поточного, бюджетного) рахунку.
Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми через банк (додаток 7).
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається, поза банком, платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати.
Можливий варіант передачі постачальником платіжних документів платнику через свій банк з пересилкою останнім у банк покупця.
В обліку, в обох випадках, здійснюються наступні записи:
Банком платника:
Д-т рахунку № 2600 «Поточні рахунки»;
К-т рахунку №0 1200 «Коррахунок у Національному банку України».
Банком постачальника:
Д-т рахунку № 1200 «Коррахуноку Національному банку України»;
К-т рахунку № 2600 «Поточні рахунки» (клієнта).