Окрім суто експортно-імпортних та неторгових, до складу валютних операцій належать торгові операції з купівлі-продажу валюти, активно-пасивні операції, форвардні та ф'ючерсні операції.
Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку визначені постановою Правління НБУ № 150 від 15.04.98 р., яка повністю, враховуючи її важливість, наводиться у додатку 27.
З-поміж торгових операцій, що здійснюються банками, найбільшу питому вагу мають операції з купівлі-продажу валюти на міжбанківській біржі та активно-пасивні операції, до складу яких входять кредитні та депозитні операції, а також операції з придбання або продажу інших фінансових інструментів (цінних паперів, боргових зобов'язань, векселів тощо). Окрім звичайних способів здійснення зазначених операцій, можливе застосування форвардних та ф'ючерсних угод.
Операції форвард здійснюються передусім у межах міжбанківської торгівлі іноземною валютою, коли заздалегідь обумовлюється майбутня ціна, розмір та термін поставки.
Форвардний контракт — це угода між двома сторонами про майбутню поставку предмету контракту, укладеного поза біржою. Форвардний контракт є твердою угодою, тобто угодою, обов'язковою до виконання, без припущення можливих змін, та використовується як метод страхування від можливих несприятливих змін у цінах. Як виняток предметом форвардного контракту, крім валюти, можуть бути інші активи, наприклад, акції, облігації, боргові зобов'язання тощо.
Економічним змістом форвардного контракту для продавця (відкриває коротку валютну позицію) є сподівання майбутнього зниження ціни активу, що продається; для покупця (відкриває довгу валютну позицію) — це очікуване зростання ціни.
Правила бухгалтерського обліку при здійсненні форвардних валютних операцій передбачає наступні види операцій:
— бухгалтерський облік на дату виконання операції;
— бухгалтерський облік на дату оцінки вартості (кінець місяця, якщо за угодою не сплачено);
— бухгалтерський облік на дату розрахунку.
Бухгалтерський облік па дату виконання операції означає, що всі форвардні контракти обліковуються за позабалансовими рахунками: для покупця — № 9202 «Валюта та банківські метали, які куплені за форвардними контрактами»; для продавця — № 9212 «Валюта та банківські метали, які продані за форвардами контрактами».
Бухгалтерський облік на дату оцінки вартості (кінець місяця) означає, що форвардні угоди не виконані, але їх потрібно оцінити згідно з новими ринковими цінами, що відображається наступними бухгалтерськими проводками (при позитивній різниці):
Д-т рахунку № 3810 «Балансовий рахунок за результатами переоцінки позабалансової позиції щодо іноземної валюти та банківських металів»;
К-т рахунку № 6204 «Результати від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами».
При від'ємній різниці робиться зворотна проводка. Переоцінку проводять також при зміні біржового курсу валюти.
При бухгалтерському обліку на дату розрахунку необхідно в першу чергу сторнувати позабалансові бухгалтерські проводки, виконані на дату операції у позабалансі. Другий крок — виконання операцій у балансі.
У разі купівлі валюти:
Д-т рахунку № 1500;
К-т рахунку № 3800 — сума купленої валюти.
Д-т рахунку № 3801;
К-т рахунку №1200 — сума валюти за курсом угоди.
Д-т рахунку № 3801;
К-т рахунку № 3810 (або навпаки, залежно від додаткової чи від'ємної різниці) — сума останньої переоцінки форвардного контракту.
Додатково робиться проводка:
Д-т рахунку № 3801;
К-т рахунку № 6204 — при позитивному значенні різниці між офіційним курсом та вартістю після останньої переоцінки.
Д-т рахунку № 6204:
К-т рахунку № 3801 — при від'ємному значенні різниці.
У разі продажу робляться зворотні проводки. Після здійснення згаданих операцій залишку за рахунком № 3810 не повинно бути.
Економічний зміст ф'ючерсних контрактів аналогічний економічному змісту форвардних контрактів, але існують певні обмеження, а саме: біржовий характер торгівлі, стандартні умови контракту (крім ціни), строки надання контракту (лише останній місяць кварталу), гарантія клірингової плати, можливість перепродажу контракту. Основним предметом ф'ючерсних контрактів є купівля (продаж) кредитів (депозитів) або інших фінансових інструментів (цінні папери, боргові зобов'язання, валюта).
Бухгалтерський облік валютних ф'ючерсів аналогічний порядку бухгалтерського обліку форвардних угод; замість рахунку № 1500 «Коррахунки в інших банках» додатково може використовуватися рахунок № 1511 «Гарантійні депозити в інших банках».
У зв'язку з існуванням в Україні режиму валютного регулювання операції з розміщення коштів — надання позик та кредитів — мають певні обмеження, що коригуються залежно від ситуації, що склалася на фінансовому та валютному ринках України.
До активних операцій належить надання кредитів прямим позичальникам — юридичним і фізичним особам.
На поточний момент надання валютного кредиту фізичній особі можливе тільки як підприємцю на ведення зовнішньоекономічної діяльності (лист НБУ № 19013/1093 від 05.05.95 р.). Кредит може надаватись тільки в безготівковій формі, що унеможливлює надання споживчого кредиту.
Кредит може видаватися юридичним особам як для зовнішньоекономічної діяльності під сплату нерезиденту, так і під сплату контрактів у національній валюті України. При цьому допускається конвертація кредиту через УМВБ або міжбанківський ринок з наступним зарахуванням на розрахунковий рахунок клієнта і проведення поточних операцій (лист НБУ №13-126/486 від 20.03.96 р.). Допускається також конвертація валюти кредиту в іншу валюту.
Враховуючи відсутність у валютному розділі балансу рахунків обліку термінових зобов'язань у валюті, допускається не приймати від позичальника позики термінові зобов'язання (лист НБУ №13-126/2041 від 22.11.96р.).
Порядок розгляду банком заявок клієнтури на отримання кредиту визначений «Положенням про кредитування» НБУ, згідно з яким комерційний банк зобов'язаний реєструвати всі заявки клієнтури на отримання кредиту і розглядати їх (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Наявність журналу реєстрації надходжень заявок на кредит є обов'язковою. Клієнт, звергаючись у банк за кредитом, надає копії контрактів і угод, які обумовлюють мету кредитування, засоби отримання прибутку підприємством (якщо кредит короткостроковий) і фінансовий план оцінки окупності інвестицій (якщо кредит середньостроковий або довгостроковий — під придбання основних засобів, технологій і т. п., постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.).
Рішення про надання кредиту повинно прийматись колегіально фінансовим комітетом, кредитним комітетом або іншим уповноваженим органом банку (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.). Надання кредиту проводиться або на розрахунковий рахунок позичальника, або безпосередньо на сплату розрахункових документів, що є підставою для кредитної заявки. Незалежно від засобу оплати банком здійснюється наступний контроль за цільовим використанням кредиту за допомогою перевірки первинних документів позичальника. За наслідками перевірки складається акт, у якому констатується цільове використання позички або порушення щодо цього (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.95 р.).
У відповідності з вимогами НБУ відсотки за користування кредитом нараховуються щомісяця. Облік нарахованих відсотків ведеться в окремих відомостях (штафелях) з одночасним відображенням у балансі банку (за кредитом шостого класу). Відсотки, прострочені понад 30 днів, обліковуються на позабалансовому рахунку № 9601.
У сучасних умовах черговість сплати основного боргу та відсотків за кредитом регламентована ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою передусім сплачуються відсотки, а потім гаситься основний борг.
Позичка нерезиденту — нефінансовій структурі — вимагає індивідуальної ліцензії НБУ.
Позичка на покриття поточних збитків або на формування статутних фондів регламентується постановою Правління НБУ № 246 від 28.09.95р.
Згідно з Законом України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті» до обов'язкового продажу будь-яка юридична особа може використати отриманий валютний виторг на погашення валютного кредиту, наданого уповноваженим банком. В інших випадках, за відсутності валютних засобів, підприємство може купувати кошти на УМВБ або на міжбанківському ринку. Проводки з надання погашення позички, а також щодо сплати відсотків за курсом НБУ наведені нижче:
Дебет Кредит Зміст операції
2050/001 1500/001 Надання позички
2600/001 2058/001 Сплата відсотків
2058/001 6025/001 Нарахування відсотків до сплати
2600/001 2050/001 Повернення позички
2057/001 2050/001 Винесення кредиту на прогаяння
2059/001 2058/001 Винесення відсотків на прогаяння
2095/001 2057/001 Визнання позички сумнівної
При цьому використовуються такі рахунки:
№ 2050 — короткострокові кредити суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);
№ 1500 — коррахунки, що відкриті в інших банках (активний)
№ 2600 — поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності (пасивний);
№ 2058 — нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);
№ 6025 — відсоткові доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (пасивний);
№ 2059 — прострочені нараховані доходи за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);
№ 2095 — сумнівна заборгованість за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний);
№ 2057 — прострочена заборгованість за кредитами суб'єктам господарської діяльності за експортно-імпортними операціями (активний).
Банком можуть проводитись пасивні операції щодо залучення ресурсів у іноземній валюті від юридичних і фізичних осіб. При цьому з власником депозиту укладається угода, в якій обумовлюються такі питання:
— відсоткова ставка;
— періодичність сплати відсотків за користування ресурсами;
— інші питання.