ПОЛІТОЛОГІЯ. КУРС ЛЕКЦІЙ міжнародні відносини

 

ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

 

ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

 

 

Є.Б. ТИХОМИРОВА

 

 

ПОЛІТОЛОГІЯ. КУРС ЛЕКЦІЙ

 

 

Для студентів галузі підготовки

„міжнародні відносини”

 

 

Луцьк 2011

 

УДК

ББК

Т-

 

Рекомендовано до друку вченою радою Волинського національного університету імені Лесі Українки (протокол № від 2011 р.)

 

 

Рецензенти:

Бортніков В.І, доктор політичних наук, завідувач кафедри політології Волинського державного університету Руденко В.М., доктор педагогічних наук, професор кафедри міжнародної інформації Рівненського інституту слов’янознавства

 

 

Т- Тихомирова Є.Б. Політологія: Курс лекцій для студентів галузі підготовки „міжнародні відносини”. – Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, ВДУ, 2011. – 200с.

 

 

 

Подано основні розділи та проблеми, які вивчаються в курсі, а також завдання для самоконтролю знань студентів, список рекомендованої літератури.

 

УДК

ББК

Волинський національний університет ім. Лесі Українки, 2011

.

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТОЛОГІЇ. 5

ЛЕКЦІЯ 1. ПОЛІТИКА ЯК ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ. 5

1. Сутність та основні підходи до визначення політики. 5

2. Предмет та структура політології. Функції політології 16

3. Методологічні засади політології 23

Першоджерела. 29

ЛЕКЦІЯ 2. ЗАРОДЖЕННЯ НАУКИ ПРО ПОЛІТИКУ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ.. 29

2.1. Передумови виникнення політології 29

2.2. Основні етапи становлення та розвитку політичної науки. 30

2.3. Особливості розвитку політології в Україні 39

Першоджерела. 45

ЛЕКЦІЯ 3. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА.. 45

3.1. Поняття влади як соціального феномена. 45

3.2. Політична система як механізм формування і функціонування влади у суспільстві, чинник стабілізації і розвитку політичного життя. 57

3.3. Основні елементи політичної системи, її підсистеми, функції та типологія політичних систем 61

3.4. Особливості політичної системи України в історичній ретроспективі. Політична система сучасної України. 65

Першоджерела. 67

ЛЕКЦІЯ 4. ДЕРЖАВА ЯК ОСНОВНИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ.. 68

4.1. Походження, сутність і основні ознаки держави. 68

4.2. Функції і типологія держави. 72

4.3. Форми правління та державного устрою.. 75

4.5. Структура держави. Класифікація органів державної влади. 81

ЛЕКЦІЯ 5. ПРАВОВА, СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО.. 87

1. Громадянське суспільство: поняття і сучасні концепції громадянського суспільства. Тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні 92

2. Головні інститути громадянського суспільства. 101

4. Шляхи формування громадянського суспільства, правової, соціальної держави в Україні 105

Першоджерела. 113

ЛЕКЦІЯ 6. ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС. ПОЛІТИЧНА ПОВЕДІНКА І ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ.. 113

1. Зміст і структура політичного процесу. 113

2. Етапи політичного процесу. 119

3. Типологія політичних процесів. 122

3. Політична поведінка та її типи. 125

4. Політична соціалізація, її механізми й етапи. 129

Першоджерела. 134

ЛЕКЦІЯ 7. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ СУЧАСНОСТІ. 134

1. Поняття політичного режиму: його сутність та основні компоненти. 134

2. Основні типи політичних режимів сучасності: тоталітарні, авторитарні, демократичні 138

3. Природа демократії, її історичний розвиток. Принципи та типи демократії 143

4. Політичний режим в Україні. Передумови та шляхи демократизації українського суспільства 149

ЛЕКЦІЯ 8. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ГРОМАДСЬКІ РУХИ.. 152

1. Суть політичних партій та їх роль у політичній системі суспільства. 152

2. Типологія партій і партійних систем.. 156

3. Політичні партії і партійна система в Україні 162

5. Види і форми громадських об’єднань. 170

ЛЕКЦІЯ 9. ОСОБА В ПОЛІТИЦІ, ЛІДЕРСТВО, ЕЛІТИ.. 182

1. Суб’єкти політичного процесу. Типи політичних суб’єктів. 183

2. Лідерство та його специфіка у політичному аспекти. 186

3. Типи лідерства. 191

4. Поняття, типологія та механізм формування політичних еліт. Складнощі та шляхи становлення сучасної еліти в Україні 194

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 199

 

 

 

Політична наука в Україні – молода суспільствознавча дисципліна. Вона отримала законний статус на початку 90-х років ХХ століття. З цього часу і викладається в українських вузах навчальна дисципліна – політологія. По-іншому справи обстоять на Заході, де політична наука вже давно міцно стала визнаною університетською дисципліною (наприклад, у США вона викладається у вищій школі вже понад сотню років).

Сьогодні в Україні політологія вже досить упевнено ввійшла в систему базових суспільних дисциплін, опубліковані підручники, навчальні посібники і курси лекцій. Здається, що попит на політологію всерйоз і надовго.

Головним завданням даного курсу лекцій є знайомство студентів-міжнародників з основними проблемами політичної теорії, пов’язаними з визначенням її об’єкта і предмета, методами аналізу, загальними поняттями «політика», «влада», «політична система», «політичний процес» тощо, які утворюють основні категоріальні ряди і понятійний апарат для політології загалом. Автор обмежує мету і предмет пропонованого лекційного курсу теоретичним введенням до політичної науки, враховуючи, що окремо студенти-міжнародники вивчають теорію держави і права, історію політичних вчень, теорію міжнародних відносин і деякі інші навчальні дисципліни, пов’язані з проблематикою політичної науки.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТОЛОГІЇ

 

ЛЕКЦІЯ 1. ПОЛІТИКА ЯК ПРЕДМЕТ ПОЛІТОЛОГІЇ

План:

1. Сутність і основні підходи до визначення політики.

2. Предмет та структура політології. Функції політології.

3. Методологічні засади політології.

Сутність та основні підходи до визначення політики

«Політика» є одним з найбільш неоднозначних термінів. В історії політичної думки виділялися три різних підходи до трактування політики: · релігійно-міфологічний, коли політика трактувалася як прояв волі богів… · філософсько-етичний, коли під політикою розумілася діяльність по реалізації ідеї загального добра й ідеальної…

Політика як мистецтво державного управління

Таке розуміння політики проявляється у повсякденній мові. З такого ж розуміння терміна завжди виходила і політична філософія. При такому підході… Ця традиція, зокрема, відображена, на думку Е.Хейвуда, у працях впливового… Недолік такого підходу – його вузькість, оскільки політика у такому контексті зводиться лише до того, що відбувається…

Політика як публічний процес

Концепція політики як суспільної діяльності завжди мала як прихильників, так і супротивників. Перші розглядали політичну діяльність як шляхетне й…  

Політика як компроміс і консенсус

Третя концепція політики визначає не стільки те, у якій області вона здійснюється, скільки те, яким способом тут приймаються рішення. Політика розглядається як спосіб розв’язання конфліктів через компроміс, переговори, будь-які інші заходи єднального характеру – через все те, що протистоїть застосуванню сили або влади. Саме цю концепцію мають на увазі, коли говорять, що «політика є мистецтво можливого». Таке подання присутнє й у повсякденному слововживанні.

Ставлячи в основу компроміс і консенсус, дана концепція, як легко помітити, трактує політику в сугубо позитивному світлі. Політика тут розглядається як цивілізована сила, що спонукує громадян до політичної участі і гідна самого що не є позитивного відношення з їх боку.

 

Політика як влада

Політика тут розуміється як суперництво за обмежені ресурси, а влада – як головний інструмент у цьому суперництві. Серед основних прихильників цього… Сучасна політика не лише багатоманітно трактується, але є і багаторівневим… · за сферами суспільного життя (економічна, соціальна, культурна, національна, військова тощо);

Властивості політики

  Рис. 1.3. Основні властивості політики

Предмет та структура політології. Функції політології

Об’єктом політології як науки часто називають політику або політичну сферу суспільного життя, що охоплює політико-владні відносини як відносини з… Існують так звані широке і вузьке розуміння предмета політології. Та чи інша сукупність знань про навколишній світ може претендувати на статус науки лише тоді, коли відображає не всю…

Структура політології

  Як бачимо, політологія містить у собі: загальну (фундаментальну) політологію, що вивчає глибинні сутнісні зв’язки і…

Зв’язок політичної науки з іншими науками про політику

Досить тісними є зв’язки політології з історією, зокрема з політичною історією, оскільки головним для історії є політичні події, процеси і факти.… Якщо, наприклад, процес становлення багатопартійності в сучасній Україні… Необхідно у цьому конткесті врахувати ще один аспект співвідношення політології та історії, який стосується історії…

Функції політичної науки

· дескриптивна функція припускає необхідність всебічного й повного опису внутрішніх і зовнішніх зв’язків політичних явищ, їхніх характерних… · оціночна функціяприпускає винесення суджень про політичні об’єкти і їхні… · порівняльна функціяприпускає обов’язкове зіставлення різних політичних явищ (систем влади, режимів правління, типів…

Методологічні засади політології

Поряд з категоріально-понятійним апаратом істотне місце в системі політологічного знання займають методи дослідження. Найбільш поширеною… У першу групу входять загальні методи, безпосередньо спрямовані на вивчення… · соціологічний, що дозволяє з’ясувати залежність політики від суспільства, встановити соціальну обумовленості…

Парадигми політики

Парадигма (от греч. παράδειγμα, «приклад, модель, образец») – сукупність познавальних принципів і… Парадигми мають фундаментальне значення для політичної науки оскільки… Фундаментальний характер політологічних парадигм проявляється й у тім, що відповідні підходи до розуміння політики…

Першоджерела

· Вебер М. Политика как призвание и профессия // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 7-23.

· Мерриам Ч. Новые аспекты политики // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С.42-50.

· Шмитт К. Понятие политического // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 23-42.

ЛЕКЦІЯ 2. ЗАРОДЖЕННЯ НАУКИ ПРО ПОЛІТИКУ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ ЇЇ РОЗВИТКУ

План:

1. Передумови виникнення політології.

2. Основні етапи становлення та розвитку політичної науки.

3. Особливості української політичної науки України в XX-ХХІ ст.

Передумови виникнення політології

    Створення політичної науки в другій половині XIX в. було викликано низкою факторів. Французький політолог П. Фавр…    

Основні етапи становлення та розвитку політичної науки

На думку Г. Алмонда, якщо б ми побудували графічну модель історії розвитку політичної науки у вигляді кривої, що відображає прогрес у вивченні… Протягом XX в. дана гіпотетична лінія круто піднімалася б тричі: 1. Перший пік відноситься до міжвоенних десятиліть (1920-1940), пов’язаних з чиказькою науковою школою – саме тоді…

Особливості розвитку політології в Україні

У Радянському Союзі до 60-х років політологію не вважали окремою наукою. Виходили з того, що політика вивчається в рамках історії КПРС, філософії,… Початок становлення політології як науки і навчальної дисципліни в Україні… Фелікс Рудич виділив два етапи в розвитку української політології.

Порівняння основних напрямків досліджень

Певною мірою українським «винаходом» є спеціальність 23.00.05 . етнополітологія та етнодержавознавство. І хоча державне конституювання напрямку спеціальності «Політичні науки» в… Як обов’язкова навчальна дисципліна у вищих навчальних закладах України політологія з мінімальним обсягом її вивчення…

Першоджерела

· Алмонд Г. Политическая наука: история дисциплины // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 64-79.

ЛЕКЦІЯ 3. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА

План

1. Поняття влади як соціального феномена

2. Політична система як механізм формування і функціонування влади у суспільстві, чинник стабілізації і розвитку політичного життя.

3. Основні елементи політичної системи, її підсистеми, функції та типологія політичних систем.

4. Особливості політичної системи України в історичній ретроспективі. Політична система сучасної України.

Поняття влади як соціального феномена

Не зважаючи на те, що владні відносини зустрічаються у сім’ї, в сфері економічних і психологічних стосунків, а також поняття «влада» використовують… Хоча влада і наділяється певними загальними, універсальними значеннями, у… Як соціально-політичний феномен влада становить антитезу стану безвладдя, відсутності влади. Уже більшість античних…

Функції політичної влади

Однією з важливих функцій політичної влади є оптимізація політичної системи відповідно до цілей і завдань правлячих сил. Ті сили, які оволодівають… Політичне керівництво та управління суспільством, соціальна інтеграція,… Українські політологи підкреслюють, що проблема теоретичного аналізу політичної влади полягає у з’ясуванні трьох…

Властивості політичної влади

1. Серед універсальних, базових, первинних властивостей політичної владислід зазначити насамперед властивістьасимметричності(відображає якісні… Незбалансованість відносин домінування-підпорядкування перетворює політичну… Ця постійно існуюча можливість оборотності влади показує, що владна взаємодія маєкомбінованийхарактер, тобто влада…

Політична система як механізм формування і функціонування влади у суспільстві, чинник стабілізації і розвитку політичного життя

Сучасні політологивважаютьтермін«політична система»(«political system») більш широким поняттям, ніж «влада», оскільки воно охоплює не тільки… Політична система– система відносин, за допомогою якої держава реагує на ті… Е. Хейвуд вважає одною з найцікаіших проблем, пов’язаних з вивченням політичної системи, їхню класифікація Перша…

Основні елементи політичної системи, її підсистеми, функції та типологія політичних систем

Головний єднальний компонент системи – політична влада – зосереджена в державі, політичних партіях і громадських організаціях. Важливою функцією… Структуру політичної системи становить низка елементів, пов’язаних між собою і…  

Функції політичної системи

Політологи виокремлюють різні функції політичної системи. Так, Габріель Алмонд вважав, що, як і будь-яка інша система, політична система виконує два… Функції входу: · політична соціалізація і залучення до участі в політичному житті;

Особливості політичної системи України в історичній ретроспективі. Політична система сучасної України.

Функціонування політичної системи України здійснюється відповідно до Конституції прийнятої 28 червня 1996 р. Україна відповідно до її положень є… Одним з важливих факторів становлення в Україні демократичної політичної… Згідно з Конституцією, главою держави з правом виступати від її імені є Президент України. Він є гарантом державного…

Першоджерела

· Дюверже М. Политические институты и конституционное право// Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – 331-344.

· Истон Д. Категории системного анализа политики // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 319-331.

· Парсонс Т. О понятии «политическая власть» // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 239-247.

ЛЕКЦІЯ 4. ДЕРЖАВА ЯК ОСНОВНИЙ ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ

План:

1. Походження, сутність і основні ознаки держави.

2. Функції і типологія держав.

3. Форми правління та державного устрою.

4. Структура держави. Класифікація органів державної влади.

Походження, сутність і основні ознаки держави

Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К. Михайловський, М.Н. Покровський) вбачає походження держави від патріархальної сім’ї, внаслідок її… Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного… Договірна теорія (Г. Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант) грунтується на…

Функції і типологія держави

Українські політологи класифікують функції сучасної держави за різними критеріями: суб’єктами, об’єктами, способами, засобами та іншими елементами… Функції держави за засобами її діяльності: законодавча; виконавча… Функції держави за сферами її діяльності поділяють на внутрішні і зовнішні.

Типологія держав

Формаційний підхід грунтуєься на ідеях марксизма і був до недавнього часу найбільш відомим у нас. Він спирається на вчення про зміну… Перші три типи – це, згідно з марксистською термінологією, – експлуататорські… Інший підхід – цивілізаційний – покладає в основу класифікації держав поняття «цивілізація», точніше її рівень,…

Форми правління та державного устрою

Монархія (від грец. monarchia – єдиновладдя) – форма правління, за якої верховна влада формально (повністю або частково) зосереджена в руках однієї… Абсолютна монархія – форма правління, за якою монарх – головне джерело… Конституційна монархія – форма правління, за якої влада монарха обмежена конституцією, законодавчі функції передані…

Структура держави. Класифікація органів державної влади

· Вищі органи держави: представницькі, глава держави, уряд. Вони звичайно перебувають у поле зору громадськості, засобів масової інформації,… · Інша підсистема – це органи правопорядку, суд, прокуратура, а також силові… · До органів держави примикають державні установи, які владними повноваженнями не володіють, а виконують…

Види органів держави

За обсяом владних повноважень органи держави класифікуються на вищі і місцеві. Правда, не всі місцеві органи є державними (наприклад, органи… За широтою компетенції виділяються органи держави загальної і спеціальної… За порядком утворення органи держави бувають виборні і призначувані, колегіальні й одноособові. На механізм держави,…

Відповідно до принципу поділу влади розрізняють

Згідно зі ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституювання Верховної Ради… Е. Хейвуд зазначає, що єдиної теорії представництва сьогодні не існує, є… Представництво може здійснюватися одним з наступних чотирьох способів:

Класифікація органів державної влади України

Глава держави – особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішнь- та… У сучасних державах існують такі юридичні форми глави держави: 1) монарх –… Юридичною формою глави держави в Україні згідно зі ст. 102 Конституції України є Президент України.…

Першоджерела

· Дюверже М. Политические институты и конституционное право// Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – 331-344.

· Истон Д. Категории системного анализа политики // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 319-331.

· Парсонс Т. О понятии «политическая власть» // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 239-247.

ЛЕКЦІЯ 5. ПРАВОВА, СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

План:

1. Правова, соціальна держава: визначення, суть, основні ознаки.

2. Громадянське суспільство: поняття і сучасні концепції громадянського суспільства. Тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні.

3. Головні інститути громадянського суспільства.

4. Шляхи формування громадянського суспільства, правової, соціальної держави в Україні.

Правова, соціальна держава: визначення, суть, основні ознаки

Символічним вираженням уявлень про державну владу, що визнає право, тобто про справедливу державну владу, став образ богині правосуддя із пов’язкою… Вважають, що філософську основу сучасної теорії правової держави заклав… Уперше термін «правова держава» було вжито німецькими вченими К.Т. Велькером (1813), І.Х. Фрайхер фон Аретином (1824).…

Ознаки соціальної правової держави

2. Відповідність закону праву (правовий закон) і його верховенство, тобто право як міра свободи і справедливості набуває відпрацьований в законі… 3. Зв’язок з законом рівною мірою як громадян і їх об’єднань (комерційних і… Стосовно владних державних органів і посадових осіб діє спеціально-дозвільний принцип: «Дозволено лише те, що прямо…

Громадянське суспільство: поняття і сучасні концепції громадянського суспільства. Тенденції розвитку громадянського суспільства в Україні

· Праві політичні теорії трактують громадянське суспільство сугубо позитивно, як свого роду синонім ринкових або інших форм «приватного» життя, які… · Ліві в цілому негативно ставляться до поділу громадянського суспільства і… · Частина дослідників дотримується тої думки, що сама ідея громадянського суспільства як незалежного від держави…

Головні інститути громадянського суспільства

У літературі щодо вирішення питання структури громадянського суспільства сформувались різноманітні підходи. Так, В. Варивдін вважає, що у економічній сфері структурними елементами громадянського суспільства є недержавні підприємства: кооперативи, орендні колективи, акціонерні товариства, асоціації кооперативів та інші добровільні об’єднання громадян у галузі господарської діяльності, які створюються ними з особливої ініціативи.

Соціальна сфера громадянського суспільства включає інститут сім’ї, громадські організації та рухи, інші організаційно оформлені та неоформлені об’єднання, органи громадського самоврядування за місцем проживання чи у трудових і навчальних колективах; механізм виявлення, формування суспільної думки, а також вирішення інституційного оформлення інтересів, що виникають у суспільстві і проявляють у культурній, цивілізованій формі у рамках конституції і законів держави.

Духовна сфера громадянського суспільства передбачає свободу думки, совісті, слова; самостійність та незалежність від державних та політичних структур, творчих, наукових та інших об’єднань.

А. Одинцова відносить до елементів громадянського суспільства:

1. Різні асоціації, що здійснюють свою діяльність на підставі реального самоврядування (територіальні, виробничі, за інтресами та інші, а також їх органи);

2. Правову державу, її аппарат;

3. Політичні партії, що вважають за основне у своїй діяльності консенсус з іншими інститутами громадянського суспільства стосовно фундаментальних суспільних цінностей;

4. Інші структури, які засновані на єдності інтересів та функціонують на підставі горизонтальних зв'язків.

А. Корнач до інституцій громадянського суспільства відносить наступне:

· недержавні організації;

· приватну добровільну організацію;

· народну організацію;

· громаду;

· посередницькі організації волонтерів та позабюджетні організації;

· громадську фундацію;

· клуби місцевих громад;

· профспілки;

· об’єднання громадян за культурною, статевою і релігійною ознаками;

· харитативну організацію;

· соціальні або спортивні клуби (наприклад, клуби фанів);

· кооператив;

· природоохоронні організації;

· професійні асоціації;

· приватний бізнес;

· правничі інституції;

· організації споживачів;

· ЗМІ (незалежні від держави);

· добровільна дружина;

· релігійні організації;

· клуби за інтересами (наприклад, клуб шанувальників пива чи клуб шанувальників жінок).

Структуру громадянського суспільства іноді подають у вигляді п’яти систем, які відповідають певним сферам його життєдіяльності: соціальної, економічної, політичної, духовно-культурної, інформаційної.

Соціальна система – певна сукупність об’єктивно сформованих взаємозв’язків між ними, а саме:

а) інститути сім’ї та відносини, що обумовлюють її існування;

б) відносини, які відображають соціальну сутність людини (клуби, об’єднання);

в) відносини, що виникають між соціальними спільнотами (групами, націями, расами тощо).

Економічна система – це сукупність економічних інститутів і відносин, у які вступають люди у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання сукупного продукту, реалізації права власності. Структурними елементами економічної системи є: приватні господарства; акціонерні товариства; кооперативні господарства; фермерські господарства; індивідуальні, приватні підприємства громадян.

Політична система — це сукупність цілісних саморегулюючих елементів: а) держава; б) політичні партії; в) суспільно-політичні рухи та відносини, що між ними виникають.

Духовно-культурна система – це відносини між людьми, їх об’єднаннями, державою та суспільством у цілому стосовно духовно-культурних благ та різного роду матеріалізованих інституцій, через які реалізуються дані відносини, що пов’язані з освітою, наукою, культурою, релігією.

Інформаційна система – це система, яка складається в результаті спілкування людей та через мас-медіа (підприємства, об’єднання, що здійснюють виробництво та випуск засобів масової інформації).

Структурні елементи громадянського суспільства мають відповідати певним вимогам:

1. Економічна система діє за принципами самоорганізації, саморегулювання та самоуправління;

2. Соціальна система має чітко виражене структурне оформлення;

3. Політична система виступає, з одного боку, в формі механізму узгодження соціальних інтересів у суспільстві, а, з іншого – як найбільш повне вираження загального національного інтересу.

Проблематика громадянського суспільства доволі складна, вона не обмежується структурними моментами у його функціонуванні та розвитку. Важливе місце у дослідженні даного феномена належить узагальненню тих особливостей, які притаманні громадянському суспільству.

По-перше, громадянське суспільство розглядається як сукупність вільних індивідів. Це знаходить вияв у різних аспектах, а саме: економічному, соціальному та політичному.

Суть економічного аспекту полягає у тому, що: 1) кожний індивід є власником тих засобів, які необхідні для його нормального існування; 2) індивід має право на свободу вибору форм власності; 3) на вільний вибір роду занять, професії та користування її результатами.

Соціальний аспект розглядається як: належність індивіда до певної спільності (сім'ї, клану, класу) чи автономна його самостійність з метою забезпечення своїх потреб.

Політичний аспект вимагає свободи індивіда, що виявляється у можливості бути членом партії, брати участь у виборах.

По-друге, громадянське суспільство – це відкрите соціальне утворення, що зумовлюється: 1) відсутністю жорсткої регламентації з боку держави щодо забезпечення гласності, свободи слова, критики; 2) правом вільного в'їзду та виїзду; 3) обміном інформаційними, науковими та освітянськими технологіями з іншими державами.

По-третє, громадянське суспільство – це складна структурована система (плюралістична), для якої характерна повнота, стійкість та відтворюваність.

По-четверте, громадянське суспільство – це система, що має свої механізми розвитку та управління, тобто: 1) громадяни, які вступають у різні відносини, реалізують свої потреби та забезпечують цілеспрямований розвиток суспільства без втручання державних структур; 2) громадянська ініціатива, громадянський обов'язок дає можливість для розвитку всіх структур громадянського суспільства.

По-п’яте, громадянське суспільство – це правове демократичне суспільство, для якого є характерним: 1) визнання та матеріалізація ідей верховенства права, особливістю останнього має бути поділ на публічне і приватне право; 2) єдність права та закону; 3) правове забезпечення і розмежування діяльності різних гілок влади; 4) розвиток та вдосконалення суспільства разом з розвитком і вдосконаленням правової держави.

Отже, формування уявлень щодо визнання поняття громадянського суспільства, його структури та особливостей відкрите для подальшого обговорення і наукового аналізу.

Існування в громадянському суспільстві різних суперечливих інтересів, які воно не здатне задовольнити, покликало до життя державу як утілення, реалізацію всезагального інтересу, як інституцію, обов’язком якої є гарантування й захист прав людини. У такому суспільстві реально функціонує власність, здатна реалізуватися в правовому полі.

Якщо в громадянському суспільстві дії людей зумовлені їхніми реальними потребами та вимогами здорового глузду, то держава і виконавці її волі понад усе ставлять формальний бік справи. Будь-яку подію, значущу і вартісну для особи (народження, шлюб тощо), держава вважає реальним фактом тільки після виконання належних формальних процедур, документального засвідчення (складання протоколу, підписання акту).

Альтернативність ознак та цінностей держави і громадянського суспільства не означає їх антагоністичності, а навпаки, зумовлює їх взаємну потребу. Без держави неможливе громадянське суспільство, без громадянського суспільства неможлива повноцінна правова держава. Вони є взаємообумовленими аспектами одного цілісного життя людини, цивілізованого суспільного буття.

Невід’ємною складовою громадянського суспільства є громадські організації. Активна участь громадського начала у державному житті є необхідним елементом будь-якої цивілізованої спільноти.

Інститути громадянського суспільства мають право проводити громадську експертизу діяльності органів виконавчої влади шляхом оцінювання ефективності прийняття та виконання державних рішень, підготовки пропозицій щодо розв’язання суспільно значущих проблем. Результати громадських експертиз враховуються органами виконавчої влади під час підготовки програм соціально – економічного розвитку, державних цільових та регіональних програм, формування бюджетів, здійснення поточної діяльності.

Основні питання, пов’язані з проведенням громадських експертиз, визначає Порядок сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. № 976. Нижче наведено перелік громадських експертиз, проведених в Україні.

Реєстр громадських експертиз

Шляхи формування громадянського суспільства, правової, соціальної держави в Україні

В Україні громадянське суспільство формується в особливих умовах. Серед таких науковці виокремлюють такі. · Визначення стратегії розбудови громадянського суспільства в Україні… · Радикальна зміна стратегій соціального розвитку передбачає досить тривалий перехідний період протиборства різних…

Першоджерела

Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішення [Електронний документ] – Режим доступу : http://civic.kmu.gov.ua/civic/doccatalog/document?id=121999.

ЛЕКЦІЯ 6. ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС. ПОЛІТИЧНА ПОВЕДІНКА І ПОЛІТИЧНА УЧАСТЬ

План

1. Зміст і структура політичного процесу.

2. Етапи політичного процесу.

3. Типологія політичних процесів.

4. Політична поведінка та її типи.

5. Політична соціалізація, її механізми й етапи.

Зміст і структура політичного процесу

Політична система – складне утворення, і важливо знати не тільки її склад, але і все різноманіття і складність тих відносин, які складаються між її елементами, особливості їхньої зміни. Для характеристики політичної системи з погляду зміни її самої і її елементів і використовується поняття політичного процесу.

Поняття «політичний процес», як зазначає Е. Хейвуд, відноситься до механізмів, за допомогою яких «робиться» публічна (державна, урядова) політика. Про вироблення політики як про процес, на його думку, ми говоримо у двох змістах:

По-перше, тут має місце певна послідовність дій або заходів. Цей ланцюжок починається із зародження тої або іншої ідеї і її первісного оформлення, триває під час її обговорення, аналізу і оцінки і завершується прийняттям формальних рішень із наступним їхнім здійсненням через певні заздалегідь продумані дії.

По-друге, про вироблення політики як про процес ми говоримо для того, щоб сфокусуватися саме на механізмах прийняття рішень, абстрагуючись від їхнього втримування.

Передумовою, соціальною базою політичного процесу є процес соціальний. Соціальний процес – сукупність дій соціальних спільностей, соціальних верств, різних груп, індивідів, що спрямовані на їх відтворення і забезпечення стабільності суспільної системи. Політичний процес характеризує певну сторону, механізм дії політичної системи суспільства, політичну свідомість, політичну культуру в найскладнішій сфері суспільного життя – політичній.

Оскільки політичні процеси зачіпають, причому досить істотно, соціальні інтереси, а вони різні, люди неоднозначно ставляться, сприймають різні їхні типи, віддаючи перевагу одним і принижуючи значення або взагалі ігноруючи інші. Крайніми позиціями у відношенні до політичних процесів служать консерватизм, що виражається в тім, що його адепти бачать основне призначення політичних процесів у збереженні сталості, незмінності політичної системи, сприймають будь-яку її трансформацію як щось небезпечне і небажане; і революционаризм, що представляє політичне життя в якості безперервного та крутого ламання форм її організації.

Політичний процес – одна з основних категорій політичної науки.

 

Три основні підходи до розуміння сутності політичного процесу залежно від дії політичних суб’єктів і часових вимірів:

1) Прибічники інституційного підходу пов’язують це явище з трансформацією інститутів влади.

2) Представники біхевіористського підходу як основні суб’єкти політики розглядають окремі індивіди або групи осіб.

3) Структурно-функціональний підхід зосереджує увагу, перш за все, на внутрішніх структурних особливостях політичної системи і середовища, в якому відбувається політичний процес. Об’єктами аналізу при цьому підході виступають структурні елементи політичної системи та їх функціонально-рольові особливості.

 

Специфіка категорії політичного процесу виражається в тім, що вона зорієнтована на відображення реальної взаємодії суб’єктів політики, що зложився не відповідно до намірів лідерів або програмами партій, а в результаті дії найрізноманітніших внутрішніх і зовнішніх факторів.

Політичний процес є результатом «переплетення» різних типів поведінки груп і громадян та діяльності інститутів влади, на який впливають різні субкультури, взаємовиключні традиції і багато інших факторів. Виходячи з цього, українські політологи дають таке визначення категорії політичного процесу.

 

Політичний процес – це сукупність інституалізованих і неінституалізованих дій суб’єктів політики, що здійснюють формування, зміни, перетворення й функціонування політичної системи.

 

Розкриваючи сутність політики через сформовані форми виконання суб’єктами своїх ролей і функцій, політичний процес демонструє, як здійснення цих функцій відтворює одні елементів політичної системи, руйнує інші, розвиває треті. Тим самим політичний процес розкриває як поверхневі, так і глибинні зміни політичної системи, характеризує її перехід від одного стану до іншого. Тому в цілому політичний процес розкриває динаміку, еволюцію політичної системи, зміну її станів у часі і просторі.

Російський пролітолог А. Дегтярьов справедливо зазначає, що поняття «політичний процес» у сучасній літературі використовується в основному у двох аспектах, які можна було б умовно позначити як «макро-» і «мікро-» значення. У макроаспекті політичний процес визначається як динамічна характеристика всієї політичної системи в цілому, послідовна зміна її станів, стадій розвитку. Що ж стосується мікроаспекту, то під політичним процесом у цьому випадку розуміється якась рівнодіюча суми акцій різних соціально-політичних суб’єктів, тобто сукупність субпроцессов або мікропроцесів. Саме в останньому вимірі це поняття визначається в авторитетній «Міжнародній енциклопедії соціальних наук», де «політичний процес зводиться до діяльності людей у різних групах із приводу боротьби за владу і її використання для досягнення своїх індивідуальних і групових інтересів». Таким чином, визначення поняття політичного процесу здійснюється через складові його компоненти, субпроцеси, а політична діяльність його окремих учасників виступає як вихідний субстрат. Очевидно, що якщо визначення політичного процесу на макрорівні має в основному дедуктивний характер, то друге – на мікрорівні – є скорійше індуктивним.

На думку науковця, можливий й інший спосіб інтерпретації наведених вище визначень, що відображає два методологічні підходи, що розрізняються в сучасній політології: системно-функціональний (образ «системи») і процесуально-динамічний (образ «динамічного поля»). З позицій першого підходу категорія «політичний процес» виглядає лише як якась похідна функція базового концепту політичної системи, хоча в другій частині наведеного визначення і є присутнім спроба ввести характеристику «зміни станів». Але все-таки функціональний стереотип домінує в цій дефініції, виражаючи насамперед моменти статичної стабільності й консервативної адаптації системної моделі в умовах циклічного відтворення її незмінної матриці. Цей підхід не тільки довго переважав в англо-американській і радянській літературі, але і донині продовжує ще домінувати у вітчизняній навчальній літературі. Багато провідних політологів піддали його сумніву, описуючи політичне життя не в якості незмінної «константи» і статично-рутинного об’єкта, а навпаки, як постійний і нескінченно мінливий потік подій.

Другий підхід, що набирає все більшу популярність у сучасній політичній теорії, виходить не з існування непорушних систем, а із протилежної ідеї пріоритету динамічного руху, текучого соціально-політичного поля (П. Бурдье) і постійних політичних структур, що розпадаються інваріантно (А. Гідденс).

 

«Було визнано, – відзначає прихильник подібного підходу П. Штомпка, – що суспільство (група, спільність, організація) може бути визначене як існуюче лише остільки і доти, поки всередині нього щось відбувається (трапляється), здійснюються якісь дії, протікають якісь процеси, щось міняється, тобто онтологически суспільство не існує і не може існувати в незмінному стані».

 

Даний підхід у ряді аспектів виглядає більш заманливо, оскільки у філософському плані більш адекватно виражає відоме співвідношення між відносністю спокою й абсолютністю руху, розставляючи акценти на користь аналізу зміни станів, а не тільки їхнього відтворення. Саме в такому дусі інтерпретує соціальний процес П. Сорокін у своїй класичній праці «Соціальна і культурна мобільність» (1937), розуміючи під останнім вид руху досліджуваного об’єкта протягом певного часу, пов’язаний зі зміною його місця в просторі або модифікацією його характеристик.

Для того щоб підвести якийсь підсумок попереднім міркуванням, А. Дегтярьов пропонує наступне робоче визначення категорії «політичний процес», що включило б у себе ряд відзначених вище параметрів.

 

Політичний процес – це соціальний макропроцес, що

по-перше, характеризує тимчасову послідовність цілісних станів спілкування людей із приводу влади в просторі її легітимної підтримки;

по-друге, виражає рівнодіючий результат індивідуальних і групових мікроакцій, то ость сукупної політичної активності даного співтовариства;

по-третє, включає способи взаємодії держави й суспільства, інститутів і груп, політичної системи й соціального середовища, уряди й громадянина; і

по-четверте, одночасно відтворюючий і изменяющий структурно-функціональну й інституціональну матрицю (ієрархію правил і форм) політичного порядку (системи)(А. Дегтярьов)

 

Форми існування політичного процесу

· формування органів політичної системи, інакше цей процес називається інституалізацією; · функціонування,при якому відтворюються сформовані взаємини громадян і… · прийняття і виконання політичних рішень;

Основні властивості політичного процесу

З погляду здійснення політичними суб’єктами своїх функцій виокремлюють розподіл, що відбувається в суспільстві, і перерозподіл ресурсів влади,… Але і ті, і інші форми політичної активності суб’єктів в остаточному підсумку… Політичний процес в Україні спрямований на розбудову інститутів незалежної держави та їх демократизації. Однак…

Етапи політичного процесу

Розрізняють наступні стадії політичного процесу: 1. конституювання, утворення політичної системи; 2. відтворення компонентів і ознак даної системи;

Типологія політичних процесів

В самій загальній формі можна виділити політичні процеси двох типів: зовнішньополітичні і внутрішньополітичні.Зовнішньополітичні процеси виступають…  

Політична поведінка та її типи

У сучасній науковій літературі підхід до вивчення політики з позицій поведінки людини прийнято позначати англо-американським терміном «політичний… В організаційно-методичному аспекті вирішальним у біхевіористичному підході до…  

Політична соціалізація, її механізми й етапи

У середині ХХ ст. в американській політології було сформульовано поняття «політична соціалізація» як різновид соціалізації в цілому. Політична… Політична соціалізація постає як надзвичайно важливий чинник суспільного… Виділяють такі риси політичної соціалізації особи:

Першоджерела

· Лебон Г. Психология народов и масс // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 586-588.

· Адорно Т. Типы и синдромы. Методологический подход (фрагменты из «Авторитарной личности») // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С.588-600.

ЛЕКЦІЯ 7. ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ СУЧАСНОСТІ

1. Поняття політичного режиму: його сутність та основні компоненти.

2. Основні типи політичних режимів сучасності: тоталітарні, авторитарні, демократичні.

3. Природа демократії, її історичний розвиток. Принципи та типи демократії.

4. Основні риси політичного режиму в Україні на сучасному етапі. Передумови та шляхи демократизації українського суспільства.

Поняття політичного режиму: його сутність та основні компоненти

Російський політолог А. Циганков вважає, що у політичній науці існує, щонайменше, дві традиції в осмисленні політичних режимів. Одна з них пов’язана… Представники інституціонального напрямку схильні змішувати «режим» з поняттям… Інституціональний напрямок політичного аналізу режимів приділяє першорядну увагу осмисленню тих зв’язків між…

Основні ознаки політичного режиму

По-перше, режим недостатньо зв’язувати лише з формою правління. Режим близький до політичної системи, розкриває її динамічний аспект. Будь-який… По-друге, режим забезпечує не тільки динамізм, але і певну стабілізацію… По-третє, режим, безсумнівно, являє собою сукупність владних структур, що дозволяють правлячому класу здійснювати…

А. Циганков

До структурних елементів політичного режиму включають: · ·політичні структури державної влади, їх реальний статус і роль у… · ·методи здійснення державної влади: яким методам управління і панування віддається перевага – прямим чи непрямим,…

Основні типи політичних режимів сучасності: тоталітарні, авторитарні, демократичні

Типологія політичних режимів, розроблена Робертом Далем в його відомій роботі «Поліархія». Він використовував у своїй класифікації два критерії –

· ступінь ліберальності режиму, що визначається ступенем відкритості політичних інститутів, а також гарантіями, що дозволяють членам політичної системи претендувати на керування суспільством, або

· його здатність забезпечити публічну змагальність у боротьбі за владу й рівень включеності громадян у політичний процес, що визначає загальну чисельність дорослого населення, що є учасником політичного процесу й здатного на відносно рівній основі контролювати урядову діяльність.

Таким чином, перший критерій пояснює, які є можливості для участі й політичної діяльності (у тому числі, і для опозиції), а другий – яким образом ці можливості практично використовуються.

Типологія режимів Роберта Даля

Публічна змагальність (ліберальність)		конкурентні олігархії близкі до поліархії режими	ПОЛІАРХІЯ
	ЗМІШАНІ РЕЖИМИ
ГЕГЕМОНІЯ	близькі до гегемонії режими
Включеність (участь)

 

На основі даних критеріїв Даль виділяє три типи режимів: гегемонія, поліархія й змішаний режим.

Гегемонії відрізняються вкрай низьким ступенем включеності громадян у політичний процес, не забезпечуючи для цього яких-небудь інституціональних можливостей.

Поліархії навпаки представляють режими, що забезпечують громадян всією повнотою участі в політичній діяльності.

Гегемонії і поліархії – скоріше ідеальні типи, ніж реально існуючі режими. Вони зустрічаються в реальній політиці, але ще більш часті змішані режими, що представляють собою всілякі варіанти перетинання виділених критеріїв. Одним із прикладів змішаних режимів можуть служити конкурентні олігархії, у яких інститути політичної участі використовуються лише узкоелітарними угрупованнями.

Моделі взаємодії режиму й опозиції

Лояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Зовсім інакше будуються відносини режиму й опозиції в умовах поліархії. У тих випадках, коли в поліархії… Напівлояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Значно складніше зберегти таку… Таким чином, відносини режиму й опозиції в умовах змішаних режимів аж ніяк не безхмарні. Це відноситься до всіх…

Природа демократії, її історичний розвиток. Принципи та типи демократії

Розвиток демократії має «природний характер». Це не означає, що вона утверджується автоматично, поза волею і свідомою участю людей. Як і інші… Говорячи про «природність» демократії, про її відповідність людській природі,… Незважаючи на те, що етимологія слова «демократія» немовби не викликає жодних питань, слід визнати, що це один із…

Слабкості й вади демократії

Було б неправильно говорити про усе це тільки як про «викривлення» і «збочення» якихось «істинних» форм демократії. Треба навчитися бачити у… Так, участь народу надає демократичним формам популістського, поверхневого й… Дуже часто трапляється так, що виборці після завершення голосування вважають, що їхня участь у «політиці» на цьому…

Політичний режим в Україні. Передумови та шляхи демократизації українського суспільства

Політичне й економічне середовище після президентських виборів 2010 року в Україні характеризується двома основними процесами, які стали основним… За оцінкою УНЦПД, що базується на даних моніторингу політичних процесів і на… Фіксація зміни балансу сил відбувається на основі вибудовування нової ієрархії влади. Має місце історично-політичний…

Класифікація пострадянських політичних режимів 2007

(за даними щорічної доповіді Nations in Transit)

Першоджерела

· Вебер М. Политика как призвание и профессия // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 7-23.

· Мерриам Ч. Новые аспекты политики // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С.42-50.

· Шмитт К. Понятие политического // Политология: хрестоматия / Сост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин. – М.: Гардарики, 2000. – 843 с. – С. 23-42.

ЛЕКЦІЯ 8. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ ТА ГРОМАДСЬКІ РУХИ

План

1. Суть політичних партій та їх роль у політичній системі суспільства.

2. Типологія партій і партійних систем.

3. Політичні партії в Україні.

4. Виборчі системи: їх ознаки та різновиди

5. Види і форми громадських об’єднань.

Суть політичних партій та їх роль у політичній системі суспільства

Політична партія є одним з найважливіших інститутів політичної влади, що виступає як посередник між суспільством і владою. Партія формулює вимоги,… Для всіх партій вказаного періоду були характерні такі риси: · становий характер,

Типологія партій і партійних систем

Партії відрізняються не тільки назвами, але й більш суттєвими ознаками, що дозволяє виділити різні їх типи. Залежно від соціальної бази… • партії моносередовищні, що складаються виключно з представників якихось… • партії проміжні, які включають у себе представників кількох соціальних груп, верств, класів;

Переваги і недоліки різних партійної систем

· призводить до надмірної сегментації електорального поля під час виборів. Велика кількість партій і блоків, що беруть участь у виборах, ще не є… · надмірна фрагментація політичних сил у парламенті ускладнює проблему… · сприяє появі феномену «безвідповідальної опозиції», не маючи можливості прийти в законодавчий орган, дрібні партії…

Політичні партії і партійна система в Україні

Восени 1989 р. в Україні було вперше задекларовано намір створення політичної партії – партії зелених України (ПЗУ). Однак, попри декларацію… Офіційно правове оформлення багатопартійності в Україні було започатковане в… Першою легалізованою в Україні партією стала, поряд із тодішньою КПУ, Українська республіканська партія (УРП).…

Виборчі системи: їх ознаки та різновиди

  В різних країнах виборчі системи будуть відрізнятися за багатьма параметрами.… Як правило, виборчі системи є різними модифікаціями двох основних типів: мажоритарної і пропорційної.

Ідеальної виборчої системи не існує. Кожна з них має свої плюси й мінуси.

• не відображає реального становища політичних сил в країні і не забезпечує їхнього адекватного представництва у парламенті. В першу чергу це… • породжує диспропорції між набраними голосами і отриманими мандатами.… • встановлює залежність результатів голосування від нарізання округів, що може створити «спокусу» махінацій з…

Види і форми громадських об’єднань

Право кожної людини на створення громадського формування є важливою нормою Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, Європейської… Для позначення добровільних об’єднань людей у їх стосунках із владою…  

Тенденції розвитку профспілкового руху в Україні

Профспілкові організації наявні в усіх галузях економіки, вони діють на підприємствах усіх форм власності та господарювання. При цьому в окремих… 2. Продовжується процес утворення нових профорганізацій та об’єднань. При… · через організацію на новостворених підприємствах, установах, організаціях (наприклад, профспілка працівників банку…

ЛЕКЦІЯ 9. ОСОБА В ПОЛІТИЦІ, ЛІДЕРСТВО, ЕЛІТИ

План

1. Суб’єкти політичного процесу. Типи політичних суб’єктів.

2. Лідерство та його специфіка у політичному аспекти.

3. Типи лідерства. Критерії оцінки популярності та ефективності діяльності політичного лідера в сучасній Україні.

4. Поняття, типологія та механізм формування політичних еліт. Складнощі та шляхи становлення сучасної еліти в Україні.

Суб’єкти політичного процесу. Типи політичних суб’єктів

Людина є первинним суб’єктом політики, який характеризується: · різною участю у політичному житті; · різними можливостями впливу на владу;

Передумови участі особистості в політичному процесі

· матеріальні, · соціально-культурні і · політико-правові.

Лідерство та його специфіка у політичному аспекти

Слово «лідер», згідно з Оксфордським словником англійської мови, виникло в XIII ст. Поняття ж «лідерство» не виявлялося аж до початку XIX ст.… Лідер (англ. leader – ведучий) – це авторитетний член організації або… У широкому, соціальному змістілідерство – це здатність впливати на окремих особистостей і групи людей, направляючи…

Типи лідерства

Основою для типології політичного лідерства частіш за все стають: – особисті якості суб’єкта політики; – особливості стилю, форм і методів діяльності лідера;

Поняття, типологія та механізм формування політичних еліт. Складнощі та шляхи становлення сучасної еліти в Україні

· суспільство ділиться на меншість, яка має владу, і більшість, у якої її немає; · ті, хто править, не є типовими представниками мас. Еліта - це представники… · для забезпечення стабільності суспільства перехід в еліту повинен бути повільним і тривалим. Тільки ті, хто приймає…

Функції еліти в суспільстві

· Серед таких слід зазначити особливу роль еліти в суспільстві як референтної групи, зразка суспільної поведінки, морально- психологічного… · Головна ж функція еліти полягає в управлінні суспільством, точніше, в… · Ще від Н.Макіавеллі йде поділ еліт на два типи:

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

2. Гринин Л. Е. Политические процессы в османском Египте XVI–XVIII вв. и теория развитого государства // Режим доступу :… 3. Дегтярев А.А. Основы политической теории: Учеб. пособие / Ин-т… 4. Демидов А., Федосеев А. Основы политологии. – Режим доступу…

Навчальне видання

Тихомирова Євгенія

Політологія. Конспект лекцій

Комп’ютерна верстка Б.Тихомиров Технічний редактор Б.Тихомиров Коректор О.І. Якимчук