Моделі взаємодії режиму й опозиції - раздел Философия, ПОЛІТОЛОГІЯ. КУРС ЛЕКЦІЙ міжнародні відносини В Умовах Гегемонії Формується Нелояльна Модель Взаємодії Уря...
В умовах гегемонії формується нелояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Режим забороняє будь-яку опозицію й робить все можливе для її повного зникнення. Причому, можливості виникнення критичних настроїв викорінюються не тільки поза-, але й усередині правлячої партії, як це було, наприклад, у випадку з комуністичними партіями в СРСР і Східній Європі, побудованими відповідно до твердих принципів «демократичного централізму». Громадяни в такий спосіб повністю відчужені від політики й ідеології уряду, від можливостей контролювати соціальні, економічні і політичні структури. Тому опозиція, якщо їй і вдається вижити в таких умовах, існує на нелегальному становищі і не може не бути нелояльної режиму. Твердий режим не в змозі визначити, яка опозиція представляє для нього погрозу, а яка є «безпечної». Тому принциповою лінією його поведінки, на думку Даля, є така: «не повинне проводитися ніяких розходжень між прийнятною й неприйнятною опозицією, між лояльною й нелояльною опозицією, між опозицією, права який варто захищати й опозицією, що підлягає репресуванню». Але якщо будь-яка опозиція розглядається як потенційно небезпечна і підлягає репресіям, те йі будь-яка, навіть потенційно лояльна опозиція неминуче трансформується в нелояльну. А раз так, то будь-яка опозиція перетворюється в умовах гегемонії в потенційно нелояльну, і, отже, з погляду режиму повинна бути знищена.
Лояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Зовсім інакше будуються відносини режиму й опозиції в умовах поліархії. У тих випадках, коли в поліархії відносно благополучно дозволяються характерні для неї проблеми досягнення соціальної рівності і подолання конфліктних тенденцій, опозиційні партії і рухи виступають переважно як лояльні режиму. Але поліархії – системи винятково гнучкі, рухливі, сприйнятливі до змін. Тому критична маса лояльної опозиції режиму аж ніяк не завжди залишається постійної. Число її представників може мінятися залежно від успіху в рішенні виникаючих перед суспільством проблем. Якщо такі проблеми (пов’язані, наприклад, з технологічною перебудовою виробничих структур) дозволяються, зачіпаючи інтереси незначної частини населення, то режим опирається у своїх діях на широку соціальну коаліцію, і в суспільстві зберігається ідейно-політична єдність.
Напівлояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Значно складніше зберегти таку єдність у перехідних умовах, коли в основному створюються різного типу змішані режими. У таких умовах нерідко відбувається звуження соціальної опори урядової політики. Відповідно й опозиція, представляючи певні соціальні інтереси, міняє своє відношення до режиму від лояльності до напівлояльності. Ще складніше зберегти соціальну інтегрованість у суспільстві, якщо режим ніяк не візьме до уваги інтереси значних соціальних верств і їхніх інтересів, що представляє, опозиційних партій. Режим у такому випадку виявляється поставленим у положення часткової ізоляції від суспільства, а опозиція усе більше трансформується в захисницю суспільних інтересів і стає усе менш лояльної стосовно політики влади. Суспільство, що перебуває в таких умовах, виявляється в стані ідейно-політичної поляризації, що чревате його фрагментацією і навіть повним розпадом.
Таким чином, відносини режиму й опозиції в умовах змішаних режимів аж ніяк не безхмарні. Це відноситься до всіх змішаних режимів, у тому числі близьким за своїми структурними характеристиками до демократій. Але сказане особливо справедливо відносно демократій олігархічного типу, коли частина демократичних інститутів установлена, але усе ще не вкорінена соціально – не створені адекватні соціальні й економічні зв’язки і структури громадянського суспільства.
В українській політологічній літературі типи політичного режиму традиційно поділяють на демократичні і недемократичні (авторитарні). Це важливо для вичленення їх основних показників.
Демократичний режим – стан політичного життя суспільства, при якому державна влада здійснюється на основі принципів широкої і реальної участі громадян та їх об’єднань у формуванні державної політики, утворенні і діяльності державних органів, дотримання праві свобод людини. Основним його різновидом традиційно вважався ліберальний режим. Однак тенденції розвитку політичних систем у розвинених країнах внесли значні корективи в розуміння демократичних цінностей. Якщо ліберальна класична демократія була за своєю суттю індивідуалістичною (демократією індивідів), то сучасна демократія стала демократією організацій, політичних партій, асоціацій, груп інтересів та інших суб’єктів, що входять до політичної системи суспільства.
Але плюралістична демократія, в центрі уваги якої є організації і групи, стане практично марною для суспільства, якщо в його політичній і правовій системі буде ігноруватися свобода особи. Політичний режим є демократичним настільки, наскільки держава гарантує людині прояви її свободи у трьох аспектах:
· як індивіду (особистості);
· як соціальному суб’єкту (члену громадських і професійних груп, інших інститутів суспільства);
· як громадянинові (підданцю держави), міра свободи якого конституційно визначена і гарантована.
Поєднання цих іпостасей свободи індивіда стає можливим саме в рамках демократичного режиму. Він здатний не тільки нести в собі необхідні гарантії свобод, але й забезпечувати оптимальні умови сполучення різних інтересів, їх гармонію. Сучасну форму такої гармонізації являє собою плюралістична демократія, яка коригує класичну ліберальну ідею з урахуванням сучасної динаміки суспільного розвитку. Звичайно, чимало положень теорії лібералізму про максимально можливу свободу особистості сьогодні достатньо використовувані у практиці держав, що переходять до демократії. Однак для вже існуючих демократичних систем Заходу лібералізм як основоположний принцип конституційного устрою демократичних держав у його класичному вигляді вже відійшов у минуле. Ним його доповнює політичний плюралізм в єдності з ідеологічним та економічним. І це є закономірним тією мірою, якою відсутність такого плюралізму закономірно призводить до переродження демократії в авторитаризм або в його крайній прояв – тоталітаризм.
До основних ознак демократичного режиму належать:
а) рівність громадян перед законом, гарантованість державою їх прав і свобод;
б) виборність представницьких органів влади населенням;
ґ) пряма участь громадян у вирішенні загальних справ;
д) реальне здійснення поділу державної влади;
є) політичний плюралізм із врахуванням інтересів меншин.
Демократичний режим має кілька основних різновидів:
· ліберально-демократичний,
· радикально-демократичний,
· національно-демократичний та ін.
Недемократичні режими – це режими, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження і порушення формально проголошених прав і свобод людини.
До основних ознак такого режиму в умовах сьогодення належать:
а) формальне закріплення в конституційних актах мінімуму прав і свобод громадян при відсутності правових механізмів та інших гарантій їх здійснення;
б) надмірна централізація державної влади;
в) тенденція до застосування неправових засобів здійснення влади;
г) застосування примусових методів управління;
ґ) протиправне використання силових структур;
д) у деяких випадках авторитаризм може досягати крайнощівт у прагненні держави повністю контролювати всі сфери суспільного життя (економіку, ідеологію, духовно-культурний розвиток і т. ін.).
До антидемократичного типу в історії держав належали такі його різновиди, як
· деспотичний (тобто режим необмеженої влади і свавілля в управлінні при відсутності його правових і моральних основ, повній безправності підданих);
· тиранічний (панування жорстких способів здійснення влади при режимі одноособового правління в античних державах);
· військово-диктаторський;
· расистський;
· фашистський,
· мусульмансько-фундаментальний та ін.
Усі перелічені режими, як і тоталітарний, мають авторитарний характер. Він лише проявляється в них різною мірою.
Авторитарний режим заслуговує особливої уваги: саме за його умов інститути демократії існують формально, державні рішення приймаються правлячою елітою, функції якої не обмежуються законом, офіційно визнається пріоритет державних інтересів перед інтересами особи. При тоталітарному режимі (крайня форма авторитарного) особливо помітні
· методи силового ідеологічного тиску,
· політична опозиція недопустима,
· зрощення державного апарату з партійним,
· жорстку централізація управління,
· протизаконне використання силових структур держави,
· мілітаризація державної політики,
· підміна державних і правових механізмів створенням неконституційних органів (наприклад, органів позасудової репресії в колишніх соціалістичних державах).
Однак у реальному житті в будь-якому політичному режимі завжди проявляються поєднання рис авторитарності і демократизму, тобто «чистих» режимів практично не існує. Це особливо важливо сьогодні для пояснення суті політичних режимів у державах перехідного періоду: там, де вибір між демократією й автократією лежить у руслі політичного курсу, політичний режим має дуже багато особливостей. Вибір демократичного шляху розвитку сам по собі не несе автоматичної свободи, зростання благоденства, справедливості і безпеки. Тоталітарний режим залишив у спадок корупцію, протекціонізм, скакання цін та їх перекіс, зовнішній борг тощо. Цими чинниками визначається специфіка засобів, прийомів здійснення державної влади перехідного періоду. В Україні після ліквідації тоталітаризму здійснюється перехід до демократичної державності. В її політичному режимі сполучаються риси демократичного режиму з застосуванням авторитарних підходів. Тому повна централізація і жорсткий державний контроль у деяких випадках є необхідними. Головним же показником будь-якого перехідного періоду є людина: якщо в політичній спільноті підґрунтям і метою політичної дії не виступає індивід, то там немає демократії або вона існує формально.
ВОЛИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ... ФАКУЛЬТЕТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ...
Если Вам нужно дополнительный материал на эту тему, или Вы не нашли то, что искали, рекомендуем воспользоваться поиском по нашей базе работ:
Моделі взаємодії режиму й опозиції
Что будем делать с полученным материалом:
Если этот материал оказался полезным ля Вас, Вы можете сохранить его на свою страничку в социальных сетях:
Сутність та основні підходи до визначення політики
Походження поняття «політика», як правило, повязують із назвою праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи організації та діяльності держави, політичної влади. «Людина з
Політика як мистецтво державного управління
Етимологічно поняття «політика» (греч, politika) походить від слова поліс (polis)[1], що буквально означаює «місто-держава» і справи полісні, суспільні, держа
Політика як публічний процес
Друга концепція політики є трохи більш широкою, оскільки виводить її за межі урядового керування в ту область, що називається «громадське життя», або «суспільна справа». Відповідно до цього
Політика як влада
Четверта концепція є одночасно і найбільш широкою, і найбільш радикальною. Політика тут не пов’язується з якої-небудь конкретною сферою, будь-то уряд, держава або «публічне» життя, – постулируется,
Властивості політики
Визначеність політики як особливої сфери людської життєдіяльності безпосередньо виражається в наявності відповідних специфічних рис і характеристик. У своїй сукупності вони дозволяють відрізнити по
Структура політології
Політичну науку характеризує багаторівневий характер знань, по-різному представлений у працях різних науковців і наукових шкіл (Рис. 1.5.).
Зв’язок політичної науки з іншими науками про політику
Політика, розглянута як органічна складова всієї сукупності соціальних, природних і космічних (символизирующих специфічну частину природних) явищ, вивчається політичною філософією.
Функції політичної науки
Функціонування політичної науки обумовлює виконання нею цілого ряду функцій, пов’язаних не тільки з пізнанням політики, але і з реальною практичною діяльністю у сфері публічної влади.
·
Методологічні засади політології
Важливу роль у політології грає система її основних понять, або категорій. Категоріями прийнято називати загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні закономірні зв’язки і ві
Парадигми політики
Для узагальненої характеристики специфічних підходів до аналізу і пояснення політики науковці пропонують використовувати поняття парадигми. Поняття парадигми було введено американським істориком на
Передумови виникнення політології
Політична наука як окрема галузь знання сформувалася на стику соціології, державознавства, юриспруденції, психології, антропології й інших наук ще в другій половині XIX ст., коли у розвинених країн
Основні етапи становлення та розвитку політичної науки
Різні науковці по-різному трактують історичні етапи становлення і розвитку політичної науки. Розглянемо деякі з них.
На думку Г. Алмонда, якщо б ми побудували графічну модель історії розви
Особливості розвитку політології в Україні
Найвідомишими представниками дореволюційного етапу становлення української політології були М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, М.Грушевський. Характерною ознакою цього етапу було домінування
Поняття влади як соціального феномена
Оскільки влада є важливою характеристикою людського співтовариства, з якою ми зустрічаємося майже у всіх сферах життя людей, її розглядають як базову категорію політичної науки. На думку А.І. Солов
Функції політичної влади
Вони збігаються з функціями політики, найважливішим засобом здійснення якої є влада, а в кінцевому підсумку – з функціями різних політичних інститутів. Найважливішою функцією політичної влади, як і
Властивості політичної влади
Як відносно самостійне і якісно певне явище політична влада має цілий набір властивих їй рис і характеристик. Серед них можна виділити рядуніверсальних рис, що поєднують політичну
Функції політичної системи
Політична система суспільства підпорядкована вирішенню тих завдань, заради розв’язання яких вона створена і діє. Її функції не зводяться до простої суми функцій її компонентів. Кожна складова політ
Походження, сутність і основні ознаки держави
Однієї із центральних проблем політології є державна влада, оскільки чи не самі головні розділи політичної теорії так чи інакше пов’язані із «державним питанням». Проте фактично ніколи не було єдин
Функції і типологія держави
Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і проявляються у компетенції, правах і обов’язках, закріплених за ними. Варто також зазначити, щ
Типологія держав
Типологія – поділ за певними критеріями держав на групи, що мають схожі загальні риси, які проявляються в особливостях їхнього. Сьогодні існує досить багато різноманітних типологій, які грунтуються
Форми правління та державного устрою
Багатовіковий досвід розвитку державності у різних народів світу лежить в основі традиційної класифікації держав залежно від форм правління і державного устрою. Форма правління виступає зовнішнім п
Структура держави. Класифікація органів державної влади
Структура сучасної держави відрізняється високим ступенем складності, різноманіттям органів і установ, підрозділяється на великі підсистеми. Так, одну його підсистему (частину) складають
·
Види органів держави
Органи держави класифікуються за різниими критеріями За способом виникнення вони підрозділяються на первинні й похідні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони а
Відповідно до принципу поділу влади розрізняють
Законодавчі органимають право видання законів – вищі представницькі органи – «парламенти» – утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, і їхн
Правова, соціальна держава: визначення, суть, основні ознаки
Поняття «правова держава» стало вживаться у XІX століття, поняття «соціальна держава» – у XX столітті, хоча витоки обох слід шукати в давнині. Вже відомі мислителі античності (Платон, Аристотель та
Ознаки соціальної правової держави
1. Зв’язок державної влади з правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ст
Форми існування політичного процесу
Більшість політологів розрізняють такі форми існування політичного процесу:
· формування органів політичної системи, інакше цей процес називається інституалізацією;
· фу
Основні властивості політичного процесу
Всі форми існування політичного процесу відображають постійну взаємодію різних соціальних груп і громадян, що використовують різноманітні канали й інститути політичної влади для задоволення своїх с
Етапи політичного процесу
З погляду динаміки політичний процес складається з ряду стадій, що послідовно здійснюються (але завжди залишаються внутрішньо пов’язаними один з одним) і циклічно повторюються.
Розрізняють
Типологія політичних процесів
Взаємозв’язок політичних процесів народжує складне сполучення дій, спрямованих на забезпечення стабільності, сталості, непорушності в політичному житті і її зміни, динаміки, творчості. Саме тому мо
Політична поведінка та її типи
Для позначення дій пересічних громадян у сфері політики застосовується поняття «політична поведінка». Це одна з базових політологічних категорій, яка характеризує взаємодію суб’єктів з політичною р
Політична соціалізація, її механізми й етапи
Термін «соціалізація» в науковий обіг запровадили наприкінці XIX ст. американський соціолог Ф. Гіддінс та французький соціопсихолог Г. Тард. Його смисл визначався як «процес розвитку соціальної при
Основні ознаки політичного режиму
А. Циганков виділяє наступні відмітні ознаки політичного режиму.
По-перше, режим недостатньо зв’язувати лише з формою правління. Режим близький до політичної системи, розкриває її динам
А. Циганков
До структурних елементів політичного режиму включають:
· ·політичні структури державної влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;
· ·методи
Слабкості й вади демократії
Тлумачення демократії і ставлення до неї здавна було й донині залишається важливим критерієм, за допомогою якого роблять висновки про зміст і скерованість того чи іншого суспільного руху або політи
Типологія партій і партійних систем
Свого часу М.Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угрупування, політичний клуб, масова партія. Але такий шлях пройшли тільки ангілйські партії лібе
Переваги і недоліки різних партійної систем
З одного боку, багатопартійна система відображає широкий політичний спектр суспільства, демонструє реальні відносини змагальності, але з іншого – для неї притаманні суттєві мінуси:
Політичні партії і партійна система в Україні
Появі сучасних українських політичних партій передувала поява політичних клубів, спілок, товариств та рухів. Так, у період з 1987 по 1989 р. в Україні утворилося понад 125 громадсько-політичних клу
Виборчі системи: їх ознаки та різновиди
Виборча система у вузькому розумінні цього терміну – це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.
Види і форми громадських об’єднань
У будь-якій демократичній державі існує розповсюджена система громадських організацій, які мають значний вплив на всі сторони суспільного життя. Саме громадські організації є ініціаторами та чинник
Тенденції розвитку профспілкового руху в Україні
1. Профспілковий рух охоплює всі регіони країни, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання. З п’яти всеукраїнських профоб’єднань три охоплюють усі регіони України; в усіх регіонах
Суб’єкти політичного процесу. Типи політичних суб’єктів
Суб'єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа виступає як учасник політичного процесу, представник якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-право
Передумови участі особистості в політичному процесі
Активне включення особистості в політичний процес вимагає певних передумов. Їх можна поділити на три групи:
· матеріальні,
· соціально-культурні і
· політико-правові.
Лідерство та його специфіка у політичному аспекти
Проблема лідерства привертає увагу широкого кола дослідників – істориків, політологів, психологів, соціологів і економістів. «Лідерство, – відзначав відомий французький політолог Ж.Блондель, – так
Типи лідерства
Складна соціально-політична й психологічна природа лідерства обумовлює можливість класифікації цього феномена по різних підставах.
Основою для типології політичного лідерства частіш за все
Функції еліти в суспільстві
Еліта є необхідним елементом соціальної структури будь-якого суспільства, яка виконує специфічні і необхідні функції.
· Серед таких слід зазначити особливу роль еліти в суспільстві як рефе
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гаджиев К.С. Политология: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Логос, 2001. – 488 с.
2. Гринин Л. Е. Политические процессы в османском Египте XVI–XVIII вв. и теория развитого гос
Політологія. Конспект лекцій
Комп’ютерна верстка Б.Тихомиров
Технічний редактор Б.Тихомиров
Коректор О.І. Якимчук
Підп. до друку 23.06.2006р. Формат 60
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов