Суть політичних партій та їх роль у політичній системі суспільства
Суть політичних партій та їх роль у політичній системі суспільства - раздел Философия, ПОЛІТОЛОГІЯ. КУРС ЛЕКЦІЙ міжнародні відносини Незалежно Від Політичної Організації Сучасних Суспільств, Партії Завжди Відіг...
Незалежно від політичної організації сучасних суспільств, партії завжди відігравали провідну роль у боротьбі за владу. Демократичні і навіть тоталітарні суспільства зазвичай створювали свою власну модель партійних відносин, формуючи систему відповідних політичних об’єднань.
Політична партія є одним з найважливіших інститутів політичної влади, що виступає як посередник між суспільством і владою. Партія формулює вимоги, які суспільство пред’являє існуючій владі і доведить їх до відому останньої. Партії покликані виражати і захищати специфічні інтереси певних груп і верств суспільства. В цьому розумінні партійні утворення існували вже у Стародавньому світі. Зокрема, про них згадує Аристотель, який виділяє серед громадян Афінської держави партії жителів гір, рівнин і узбережжя. Аналогічні угруповання існували і в Римі. У Римі вперше виникає і сам термін «партія», що в перекладі з латинської означає «частина» – частина якоїсь великої спільноти.
Для всіх партій вказаного періоду були характерні такі риси:
· становий характер,
· нечисленність,
· нестійкість (будь-яка зміна ситуації вела до розпаду групи),
· організаційна неоформленість,
· слабкий зв'язок з масами (угруповання носили елітарний характер).
Аналогічні аморфні угруповання виникали і в період європейського Середньовіччя, наприклад, відома боротьба партій «чорних» (феодалів-нобілей) і «білих» (багатих міщан) у Флоренції в XI ст. Буржуазні революції дали імпульс для появи багатьох партій у формі політичних клубів. Вони відрізнялися від аристократичних угруповань більшою організованою оформленістю й ідеологічними орієнтаціями. Так, французька революція 1789 р. призвела до формування політичних клубів фельянів, жирондистів і якобінців.
Суттєвий вплив партій на політику став відчуватися лише з першої чверті XIX ст. У цей час формуються перші масові партії в таких країнах, як США (1828 р. – Демократична партія, 1854 р. – Республіканська партія) і Великобританія (1850 р. – ліберальна партія, 1867 р. – Консервативна партія). В інших країнах партії з’являються пізніше. Загальною тенденцією розвитку партій у Європі і США було формування спочатку буржуазних і лише потім робітничих партій.
Вважають, що поява політичних парій у сучасному розумінні цього слова відноситься до другої половини XIX століття. Саме в цей час у європейських державах відбувалися буржуазні революції, що встановили демократичні форми правління – республіки і конституційні монархії. Новий клас, що пришов до влади – буржуазія розширив інститут виборчого права, поширивши його на нові верстви населення. Надання широким верствам західного суспільства виборчого права, права формувати органи державної влади обумовило появу політичних організацій, які захищали б права громадян у зформованих владних структурах. Такими організаціями й стали політичні партії.
Посиленню ролі партій у політичному процесі в XIX-XX ст. сприяло декілька причин:
· формування елементів демократизму у сфері суспільного управління, тільки система, що допускає різні думки (ідеологічний плюралізм), могла стати основою для політичних партій;
· усвідомлення великими соціальними групами (буржуазія, пролетаріат, селянство, інтелігенція, жителі колоній, нації тощо) спільності своїх внутрішніх інтересів і бажання їх реалізувати;
· розширення виборчих прав громадян, оформлення політичного плюралізму, а також необхідність проведення виборчих кампаній і агітації за конкретних кандидатів.
Взагалі ці фактори сприяли тому, що партії, набувши абсолютно нових рис (ввівши управлінський апарат, місцеві організації, інститут фіксованого членства, статут і програми), перетворилися з другорядних допоміжних організацій в один із значущих елементів політичних відносин. Вони зайняли центральне місце в організації виборчих кампаній, в мобілізації електорату на підтримку конкретних лідерів і програм.
У сучасній зарубіжній політологічній літературі існують різні підходи до визначення терміна «політична партія». За визначенням сутності партії можна виокремити чотири основні школи, а саме:
· партія-група, що базується на ідеологічних зв’язках;
· організація чи клуб;
· виразник класових інтересів;
· організація парламентського типу.
Характеризуючи політичну партію, виділимо кілька основних ознак цієї організації:
1. Довгостроково існуюче об’єднання громадян, що має чітко виражену організаційну структуру. Для того щоб називатися партією, об’єднання має проіснувати досить довгий час і мати організаційну структуру – керівний орган, програму тощо.
2. Партією може бути назване таке об’єднання громадян, що має на меті прихід до влади. Саме за допомогою приходу до влади політична партія може на практиці реалізувати свої цілі і завдання.
3. Політична партія претендує на те, щоб виражати й захищати інтереси тої або іншої групи суспільства. (Наприклад, інтереси якої або соціальної верстви суспільства, релігійної конфесії, національних меншостей і т.д.). Дане твердження, однак, досить умовно. Жодна політична партія не може складатися тільки із представників тої або іншої соціальної групи, релігійної конфесії й т.д. Справедливої представляється думка про те, що політичні інтереси можуть бути різними у представників однієї соціальної верстви. І навпаки, політичні інтереси представників різних соціальних верств можуть збігатися.
4. В основі функціонування партії лежить ідеологія, світогляд, тобто власне бачення, власна концепція принципів політичного, економічного й соціального устрою суспільства. Дане положення також здається небезперечним. На практиці політична партія дуже часто жертвує ідеологією, проголошуваними нею же принципами заради досягнення конкретного політичного інтересу, рішення сиюминутной політичної проблеми.
Політична партія – довгостроково існуюче об’єднання громадян, що організаційне оформлено, об’єднане системою фундаментальних політичних цінностей (ідеологією), що претендує на захист інтересів частини суспільства і прагне прийти до влади з метою реалізації своїх політичних ідей.
Виникнення партій не є випадковим явищем. Їхня поява зумовлена об’єктивними потребами розвитку суспільства; вони є центром кристалізації політичних інтересів, засобом контролю за діяльністю уряду, розвитку демократії, громадянського суспільтва, формування громадської думки. Історичний досвід показує, що партії можуть виникати на базі політичного руху або громадського об'єднання певної групи людей, перетворюючись на організацію, яка для досягення своєї мети йде шляхом розгортання політичної дільності.
Середчинників утворення політичних партій, можна визначити наступні:
1. наявність у певних соціальних груп специфічних інтересів, реалізація яких вимагає утворення партій;
2. різні погляди щодо політичного устрою суспільства та інших конкретних політичних питань;
3. незадоволення частини суспільства своїм становищем та наявність нагальної потреби діяти, щоб змінити його;
4. наявність міжнаціональних конфліктів та міжконфесійних протиріч, коли партії формуються насамперед навколо національних чи релігійних ідей.
Основні способи формування партій. Партії можуть виникнути:
· з електоральних структур: асоціацій з реєстрації виборців (Ліберальна і Консервативна партії Великобританії), комітетів на підтримку конкурентних кандидатів (Республіканська і Демократична партії США);
· з парламентських фракцій;
· з ініціативи суспільних організацій: профспілок, екологічних, молодіжних рухів тощо; типова в цьому плані історія британської лейбористської партії, створена за ініціативою Конгресу тред-юніонів (профспілок) у 1899 р. У створенні власних партій бувають зацікавлені й інші організовані корпоративні групи інтересів – союзи підприємств, аграрні об'єднання, релігійні етнічні общини.
Крім того, в літературі виділяють й інші способи формування партій. Залежно від того, як ініціюється створення партії, виділяють:
· шлях «зверху» – це коли члени партії рекрутуються з чиновників державного апарату, членів політичної еліти, з парламентських груп або партійних функціонерів після розколу якої-небудь партії;
· шлях «знизу» – суттєву роль відіграють маси, які орієнтуються на ту чи іншу доктрину або лідера;
· комбінований шлях, який поєднує риси двох перших способів.
У структурному плані партія є складним організмом, що складається з таких компонентів:
· лідер і штаб, які виконують керівну роль;
· бюрократичний апарат, що здійснює зв’язки між вище- і нижчестоящими партійними структурами і виконує накази керівництва;
· активні члени партії, що беруть участь у її житті і сприяють реалізації партійної програми, пропагують її ідеї, але не входять до складу бюрократії;
· пасивні члени партії, які, входячи до її складу, практично не беруть участі у житті організації, не сприяють реалізації партійної програми;
· соціальна база партії, тобто ті верстви населення, які орієнтуються на неї і можуть підтримувати її у фінансовому плані. Частина соціальної бази партії, яка не тільки підтримує її програму, але й постійно голосує за неї на виборах, називається електоратом даної партії.
Значущість партій для політичного життя розкривається у функціях, які вони виконують стосовно суспільства і держави. В їх числі:
· активізація і інтеграція великих суспільних верств;
· артикуляція, тобто перетворення розмитих думок людей у конкретні пакети вимог і їх озвучення та агрегація інтересів, тобто погодження вимог певних верств населення, їх оформлення у політичні програми;
· політична соціалізація і формування суспільної думки;
· розробка політичної ідеології і програм розвитку суспільства;
· рекрутування у політичну еліту і висування лідерів; у багатьох державах уряди і представницькі органи формуються з членів великих політичних партій, а президенти і прем’єр міністри, як правило, очолюють правлячі партії;
· мобілізація виборців на виборах;
· участь у боротьбі за державну владу через вибори;
· здійснення державного управління з приходом до влади або контроль за діяльністю влади;
· рекрутування нових членів партії.
Сьогодні знижується зацікавленість громадян роботою в партіях. Цей феномен отримав назву «ерозія партій», що проявляється у скороченні числа членів та прихильників політичних партій. Так, у 2007 р. в Австрії працювали в політичних партіях 9,1 % громадян, на Кіпрі – 10,3%, у Швейцарії – 6%, а в Швеції – 5%, в Україні – 4%, що більше ніж у Угорщині (2,4%), Польщі (1,7%), Росії (2,9%).
Тобто, проблема полягає у тому, що в партіях працює менше 10% (у гіршому випадку – 2%) населення країни, але вони (партії) претендують на всенародну підтримку. У країнах стабільної демократії знижується роль політичних партій як головного каналу політичної участі громадян, оскільки вони все меншою мірою формують політико-ідеологічні ідентичності. Так, рівень довіри до політичних партій у Швейцарії не більше 12% на кінець ХХ ст., хоча там сформовані ефективні моделі політичної участі громадян та функціонують елементи прямої демократії.
Сутність та основні підходи до визначення політики
Походження поняття «політика», як правило, повязують із назвою праці давньогрецького мислителя Аристотеля, в якій він розглядав основи організації та діяльності держави, політичної влади. «Людина з
Політика як мистецтво державного управління
Етимологічно поняття «політика» (греч, politika) походить від слова поліс (polis)[1], що буквально означаює «місто-держава» і справи полісні, суспільні, держа
Політика як публічний процес
Друга концепція політики є трохи більш широкою, оскільки виводить її за межі урядового керування в ту область, що називається «громадське життя», або «суспільна справа». Відповідно до цього
Політика як влада
Четверта концепція є одночасно і найбільш широкою, і найбільш радикальною. Політика тут не пов’язується з якої-небудь конкретною сферою, будь-то уряд, держава або «публічне» життя, – постулируется,
Властивості політики
Визначеність політики як особливої сфери людської життєдіяльності безпосередньо виражається в наявності відповідних специфічних рис і характеристик. У своїй сукупності вони дозволяють відрізнити по
Структура політології
Політичну науку характеризує багаторівневий характер знань, по-різному представлений у працях різних науковців і наукових шкіл (Рис. 1.5.).
Зв’язок політичної науки з іншими науками про політику
Політика, розглянута як органічна складова всієї сукупності соціальних, природних і космічних (символизирующих специфічну частину природних) явищ, вивчається політичною філософією.
Функції політичної науки
Функціонування політичної науки обумовлює виконання нею цілого ряду функцій, пов’язаних не тільки з пізнанням політики, але і з реальною практичною діяльністю у сфері публічної влади.
·
Методологічні засади політології
Важливу роль у політології грає система її основних понять, або категорій. Категоріями прийнято називати загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні закономірні зв’язки і ві
Парадигми політики
Для узагальненої характеристики специфічних підходів до аналізу і пояснення політики науковці пропонують використовувати поняття парадигми. Поняття парадигми було введено американським істориком на
Передумови виникнення політології
Політична наука як окрема галузь знання сформувалася на стику соціології, державознавства, юриспруденції, психології, антропології й інших наук ще в другій половині XIX ст., коли у розвинених країн
Основні етапи становлення та розвитку політичної науки
Різні науковці по-різному трактують історичні етапи становлення і розвитку політичної науки. Розглянемо деякі з них.
На думку Г. Алмонда, якщо б ми побудували графічну модель історії розви
Особливості розвитку політології в Україні
Найвідомишими представниками дореволюційного етапу становлення української політології були М.Костомаров, В.Антонович, М.Драгоманов, М.Грушевський. Характерною ознакою цього етапу було домінування
Поняття влади як соціального феномена
Оскільки влада є важливою характеристикою людського співтовариства, з якою ми зустрічаємося майже у всіх сферах життя людей, її розглядають як базову категорію політичної науки. На думку А.І. Солов
Функції політичної влади
Вони збігаються з функціями політики, найважливішим засобом здійснення якої є влада, а в кінцевому підсумку – з функціями різних політичних інститутів. Найважливішою функцією політичної влади, як і
Властивості політичної влади
Як відносно самостійне і якісно певне явище політична влада має цілий набір властивих їй рис і характеристик. Серед них можна виділити рядуніверсальних рис, що поєднують політичну
Функції політичної системи
Політична система суспільства підпорядкована вирішенню тих завдань, заради розв’язання яких вона створена і діє. Її функції не зводяться до простої суми функцій її компонентів. Кожна складова політ
Походження, сутність і основні ознаки держави
Однієї із центральних проблем політології є державна влада, оскільки чи не самі головні розділи політичної теорії так чи інакше пов’язані із «державним питанням». Проте фактично ніколи не було єдин
Функції і типологія держави
Функції держави не можна ототожнювати з функціями її окремих органів, які є частиною апарату держави і проявляються у компетенції, правах і обов’язках, закріплених за ними. Варто також зазначити, щ
Типологія держав
Типологія – поділ за певними критеріями держав на групи, що мають схожі загальні риси, які проявляються в особливостях їхнього. Сьогодні існує досить багато різноманітних типологій, які грунтуються
Форми правління та державного устрою
Багатовіковий досвід розвитку державності у різних народів світу лежить в основі традиційної класифікації держав залежно від форм правління і державного устрою. Форма правління виступає зовнішнім п
Структура держави. Класифікація органів державної влади
Структура сучасної держави відрізняється високим ступенем складності, різноманіттям органів і установ, підрозділяється на великі підсистеми. Так, одну його підсистему (частину) складають
·
Види органів держави
Органи держави класифікуються за різниими критеріями За способом виникнення вони підрозділяються на первинні й похідні. Первинні органи держави ніякими іншими органами не створюються. Вони а
Відповідно до принципу поділу влади розрізняють
Законодавчі органимають право видання законів – вищі представницькі органи – «парламенти» – утворюються шляхом вільних і загальних виборів. Вони виражають волю всього народу, і їхн
Правова, соціальна держава: визначення, суть, основні ознаки
Поняття «правова держава» стало вживаться у XІX століття, поняття «соціальна держава» – у XX столітті, хоча витоки обох слід шукати в давнині. Вже відомі мислителі античності (Платон, Аристотель та
Ознаки соціальної правової держави
1. Зв’язок державної влади з правом і його панування у всіх сферах суспільного життя: свобода може бути досягнута лише у тому разі, якщо державна влада обмежується (переборюється) правом, ст
Форми існування політичного процесу
Більшість політологів розрізняють такі форми існування політичного процесу:
· формування органів політичної системи, інакше цей процес називається інституалізацією;
· фу
Основні властивості політичного процесу
Всі форми існування політичного процесу відображають постійну взаємодію різних соціальних груп і громадян, що використовують різноманітні канали й інститути політичної влади для задоволення своїх с
Етапи політичного процесу
З погляду динаміки політичний процес складається з ряду стадій, що послідовно здійснюються (але завжди залишаються внутрішньо пов’язаними один з одним) і циклічно повторюються.
Розрізняють
Типологія політичних процесів
Взаємозв’язок політичних процесів народжує складне сполучення дій, спрямованих на забезпечення стабільності, сталості, непорушності в політичному житті і її зміни, динаміки, творчості. Саме тому мо
Політична поведінка та її типи
Для позначення дій пересічних громадян у сфері політики застосовується поняття «політична поведінка». Це одна з базових політологічних категорій, яка характеризує взаємодію суб’єктів з політичною р
Політична соціалізація, її механізми й етапи
Термін «соціалізація» в науковий обіг запровадили наприкінці XIX ст. американський соціолог Ф. Гіддінс та французький соціопсихолог Г. Тард. Його смисл визначався як «процес розвитку соціальної при
Основні ознаки політичного режиму
А. Циганков виділяє наступні відмітні ознаки політичного режиму.
По-перше, режим недостатньо зв’язувати лише з формою правління. Режим близький до політичної системи, розкриває її динам
А. Циганков
До структурних елементів політичного режиму включають:
· ·політичні структури державної влади, їх реальний статус і роль у суспільстві;
· ·методи
Моделі взаємодії режиму й опозиції
В умовах гегемонії формується нелояльна модель взаємодії уряду й опозиції. Режим забороняє будь-яку опозицію й робить все можливе для її повного зникнення. Причому, можливості вини
Слабкості й вади демократії
Тлумачення демократії і ставлення до неї здавна було й донині залишається важливим критерієм, за допомогою якого роблять висновки про зміст і скерованість того чи іншого суспільного руху або політи
Типологія партій і партійних систем
Свого часу М.Вебер в історії становлення партії вирізняв три етапи: аристократичне угрупування, політичний клуб, масова партія. Але такий шлях пройшли тільки ангілйські партії лібе
Переваги і недоліки різних партійної систем
З одного боку, багатопартійна система відображає широкий політичний спектр суспільства, демонструє реальні відносини змагальності, але з іншого – для неї притаманні суттєві мінуси:
Політичні партії і партійна система в Україні
Появі сучасних українських політичних партій передувала поява політичних клубів, спілок, товариств та рухів. Так, у період з 1987 по 1989 р. в Україні утворилося понад 125 громадсько-політичних клу
Виборчі системи: їх ознаки та різновиди
Виборча система у вузькому розумінні цього терміну – це спосіб розподілу місць в органі державної влади між кандидатами залежно від результатів голосування виборців.
Види і форми громадських об’єднань
У будь-якій демократичній державі існує розповсюджена система громадських організацій, які мають значний вплив на всі сторони суспільного життя. Саме громадські організації є ініціаторами та чинник
Тенденції розвитку профспілкового руху в Україні
1. Профспілковий рух охоплює всі регіони країни, всі галузі економіки, всі форми власності та господарювання. З п’яти всеукраїнських профоб’єднань три охоплюють усі регіони України; в усіх регіонах
Суб’єкти політичного процесу. Типи політичних суб’єктів
Суб'єктами політичного процесу є окремі особи і соціальні групи. Особа виступає як учасник політичного процесу, представник якоїсь групи або як громадянин, наділений політико-право
Передумови участі особистості в політичному процесі
Активне включення особистості в політичний процес вимагає певних передумов. Їх можна поділити на три групи:
· матеріальні,
· соціально-культурні і
· політико-правові.
Лідерство та його специфіка у політичному аспекти
Проблема лідерства привертає увагу широкого кола дослідників – істориків, політологів, психологів, соціологів і економістів. «Лідерство, – відзначав відомий французький політолог Ж.Блондель, – так
Типи лідерства
Складна соціально-політична й психологічна природа лідерства обумовлює можливість класифікації цього феномена по різних підставах.
Основою для типології політичного лідерства частіш за все
Функції еліти в суспільстві
Еліта є необхідним елементом соціальної структури будь-якого суспільства, яка виконує специфічні і необхідні функції.
· Серед таких слід зазначити особливу роль еліти в суспільстві як рефе
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Гаджиев К.С. Политология: Учебник для высших учебных заведений. – М.: Логос, 2001. – 488 с.
2. Гринин Л. Е. Политические процессы в османском Египте XVI–XVIII вв. и теория развитого гос
Політологія. Конспект лекцій
Комп’ютерна верстка Б.Тихомиров
Технічний редактор Б.Тихомиров
Коректор О.І. Якимчук
Підп. до друку 23.06.2006р. Формат 60
Хотите получать на электронную почту самые свежие новости?
Подпишитесь на Нашу рассылку
Наша политика приватности обеспечивает 100% безопасность и анонимность Ваших E-Mail
Новости и инфо для студентов